Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Події, факти, коментарі · “Націям потрібна не роздвоєність, а єдність”. · с. 2сторінка оригіналу ↗

НЕ ВІТТЯ СТРИГТИ, А КОРІНЬ РУБАТИ…

Слово Просвіти, №50 за 2009 рік

КОЛОНКА ПУБЛІЦИСТА Віталій КАРПЕНКО Тиждень минув під знаком боротьби з корупцією. Не можна сказати, що це нова тема: ще за радянських часів вели війну проти цього лиха із скромною назвою “хабарництво”. Ця тема була провідною у передвиборних обіцянках Леоніда Кучми. Не сходила вона з газетних шпальт, телеекранів, радіоефіру й у наші дні. Та особливо загострилася під час нинішніх президентських перегонів. Це й зрозуміло: адже корупційні побори, як кажуть, у печінках сидять у нашого люду — як же кандидатам не поборотися, звісно ж, на словах, із всезагальною бідою. А тут ще й неабияка нагода трапилася — Міжнародний день боротьби з корупцією. Ось і заговорили майже водночас усі претенденти, та чи не найбільше старалися основні гравці величезного всеукраїнського спектаклю з назвою “Вибори Президента України”. “Боролися” один від одного затятіше, один від одного грізніше: Янукович, Тимошенко, Яценюк, Тігіпко, Гриценко, Литвин… А обіцянки — привабливо рішучі: створити спеціальний орган (бюро) для боротьби з корупцією (про це, до речі, не один рік говорено); скоротити чиновницький апарат на 40 %; позбавляти пенсійного забезпечення тих, хто бере хабарі; посилити покарання аж до довічного ув’язнення з конфіскацією майна тощо. Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко навіть заявила в ефірі “Великої політики” на “Інтері”, що в неї є “дуже великий список людей,.. яких треба в буквальному значенні кінчити за те, що вони зробили з країною за ці 18 років”. Президент Віктор Ющенко зібрав керівників силових структур з цього приводу і влаштував сувору прочуханку за бездарне керівництво, що несподівано вилилося у скандал, пов’язаний із главою МВС Ю. Луценком, який демонстративно залишив засідання, — це окрема тема для розмови. Усе це, зрештою, вилилося у звичне вже стрясання повітря й передвиборний піар. Нічого путнього з цього не вийде, тому що — і тут мав рацію Віктор Ющенко на згадуваній нараді, — коріння корупції слід шукати у вищих ешелонах влади, передусім у правоохоронних органах, керівництво яких її прикриває (“кришує”). Тож невипадково Україна за останні роки стала однією з найкорумпованіших держав, скотившись у світовому рейтингу з 98-го на 146-те місце. Що ж таке корупція? Словники тлумачать скупо: це підкупність, продажність урядовців і громадських діячів; у виданнях радянських часів ритуально додано: у капіталістичних країнах. Справді, з латини слово cor- ruptio — підкуп. Та словники не встигають за життям, а корупція не стоїть на місці. Нині, принаймні у нас, це поняття включає набагато ширший спектр понять — від дрібного хабарика-презента до тотальних зловживань владою, привласнень чужого і мафіозних діянь на кшталт сумно відомого рейдерства. Корупція в Україні стала всеохопною, її метастази пронизали весь управлінський апарат зверху донизу. І не треба дивуватися, що боротьба з нею віддана тим самим корупціонерам. Звідси і результат: вони один одного прикривають і підтримують — адже свій своєму ока не виколупа. Корупцію рухає прагнення наживи, незаконного збагачення. Її стимулюють дві речі: перша — сприятливі умови; друга — безкарність. Обидві тісно пов’язані й взаємно переплетені, зрощені. Тому нинішні форми боротьби з нею — якщо ця боротьба є — неефективні. Скоротити чиновницький апарат — це добре. Та чи механічне скорочення щось дасть, чи буде гарантія, що скоротять самих корупціонерів, чи не відсіють разом з половою і справжні зерна? Навіть якщо вичистити нечесних чиновників, і на їхнє місце прийдуть чесні люди, у корупційній атмосфері вони стануть такими самими. Посилити кримінальну відповідальність — до буцегарні потрапить дрібненька рибка для звіту, а велика так і плаватиме у каламутній воді державного управління. На жаль, за роки незалежності вже виробилася корупційна свідомість, корупційна психологія, рефлекси хижацького хапання. Про те, хто рветься на управлінські посади, оприлюднено статистику Головного управління Державної служби України: за п’ять років 90 % кандидатів на посади 1-ої й 2-ої категорії (це рівень керівників центральних органів влади, “губернаторів” та їхніх заступників, директорів департаментів) подали неправдиві відомості про себе. З них майже 73 % — недостовірні дані про доходи, 1,2 % — про освіту, 13 % приховали інформацію щодо адмінпротоколів про притягнення за корупційні діяння та про притягнення до кримінальної відповідальності. Щороку на держслужбу приходить 40 тис. осіб, а перевірку проходить лише 0,6 відсотка всіх, кого приймають. Що ж тоді дивуватися, що навіть виявлені корупціонери, як звикле, уникають заслуженого покарання, оскільки рука руку миє. Візьмімо кілька найрезонансніших фактів. Відома колишня суддя Конституційного суду в стислі терміни придбала на ім’я матері кілька квартир у Києві на 5 млн доларів США (у тодішніх цінах); ніхто не сумнівається, що не за суддівську платню — ну і що? Спливло, як з гуски вода. Піймали на гарячому керівника Львівського обласного адміністративного суду “колядника” Зварича, який “наколядував” мільйони, — досі справа не розслідувана і не передана до суду. Нещодавно у ЗМІ виплив скандал із заступником генпрокурора Шинальським, який із дружиною, маючи у Києві три квартири загальною площею 730 кв. м, два гаражі, катер і престижне авто, придбав ще й квартиру на півмільйона євро у Баден-Бадені. А ще очолювана ним “Українська асоціа-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин