Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Книжка, як Сонячне Коло, висвітлює Срібним Променем Глибини Світу”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

ЖМЕНЯ ЖИТА НА НЕОЗОРІЙ НИВІ

Слово Просвіти, №50 за 2009 рік

Надія ДАНИЛЕВСЬКА Нещодавно у Коростені побачила світ книжка М. Брицун-Ходака “Велика Древія Земля Древлянського Князівства” — результат багаторічної духовної праці. Це третя книжка — Книга-Сповідь про Звичаї й Вірування Великої Отчини, книжка Історії в Казаннях, продовження другої — Кола Пошуку. А перша книжка, як Сонячне Коло, висвітлює Срібним Променем Глибини Світу, розкриває, як Морок згаслих Тисячоліть пов’язаний з прихованим Майбутнім у синьому Мареві Віків. Третя книжка — як безкінечність Буття Духу Великих предків. Це про Велику Житомирщину. Вона — як Відчуття Глибин бездонного колодязя Життя-історії. Обсяг книжки — 427 сторінок. На кольоровій обкладинці — зображення давніх традиційних вишитих на полотні візерунків у чотири кольори з відповідною символікою. На першій сторінці — світлина Святині Предків, Каменя-Жертовника в Урочищі Сятовщина, Язицька Волока. Автор висловлює щиру подяку благодійникам видання та постійному сподвижникові у його праці — синові, старшому науковому співробітнику Інституту органічної хімії НАНУ Василеві Брицуну. У книжці багато чорно-білих світлин. Це і зразки орнаментики рушникового та килимового ткацтва; і тисячолітній Рушник- Божниця Русів-Словен; зразки досконалої архітектури хати; пасіка; місця поховань; кургани поховання Предків; Могильники; річки; панорами гір та урочищ; плотництво тощо. Слова: Звичай, Отчина, Людина, Казання, Криниця, Річка та ін. автор підносить до рівня символу і пише з великої літери, наповнюючи їх глибинним змістом. Книжка складається із семи умовних розділів: “Велика Древія-древлянь”; “Сива Каменщизна”; “Велика Олевщина”; “Велика Лугинь”; “Велика Случ”, “Стара Вулминь”; “Земля верхів’їв Уборті — Уші (Межиріччя — Ємільчинщина)”; “Розвідки 2006—2007”. Кожний розділ поділений на короткі науково-дослідницькі оповідки про походження давніх топонімічних назв, звичаїв, які побутують у цій місцевості й т. ін. Так, у розділі “Велика Древія-древлянь” ми дізнаємося про назву (Землі Города) Древія-Древи. Висвітлюючи суть, автор посилається на джерела (Літопис Руський зокрема). Ми також дізнаємося про Великий Древій у Скельних дубах; про Городи-Оборони землі дерев; Замки і замчища; про селища VI—VIII та X— XIII століть у лісах під Коростенем тощо. Розділ “Сива Каменщизна” також складається з коротких оповідок. У ньому можна знайти про три Оборони Каменщизни — Норинську, Словечанську, Овруцьку. Ми дізнаємося і про Князя-Печорника на Городоцьких кріпостях; про знахідки мечів давньоруських на Городенщині; про оборонний пояс княжо-града на Городенщині. Наступні розділи так само в коротких Казаннях висвітлюють Вірування та Звичаї Великої Отчини. Окрім захоплюючих оповідок, є також весільний обряд острова Богович, записаний 2004 року, і просто народні оповіді про побутове життя предків. Книжка, як на мою думку, розрахована на “підготовленого” читача. Для ширшого кола було б зручніше розмістити словник. Адже сучасникові відомо, що таке менеджмент, і невідомо, що таке бортник. Книжка цікава і повчальна. Крізь історичну призму Отчини висвітлюється багато різних давніх назв і подій, з ними пов’язаних. Зокрема казання про Церкву, яка пішла під Землю, казання про Церкви Заталі. Можна дізнатися про Гайдамацький скарб, інші історичні події. З книжки ми дізнаємося і про той період, коли Людина виживала в Пралісах протягом віків, коли Людина-Одинак жила подібно до Звірини. Про Жорстокість і Могутність Матері-Природи. Надзвичайно цікаві історичні відомості можна отримати про кургани, місця масових поховань. Неоціненним скарбом є оригінальні записи весілля, щедрівок, веснянок, петрівчаних пісень, маловідомих широкому загалу. Шкода, що вони подані без нотного запису. Наведу кілька прикладів народних перлин, записаних від житомирців: Веснянка Ой, Боже ж Боже! Який я вдавса! Йшов через Речку да й не вмивавса! Йшов через Речку да йне вмивавса. О3о-о! Ух! Свойой Дєвчинє не сподобавса! О3о-о! Ух! Ой да й вернуса! Да й умиюса, Свойой Дєвчинє сподобаюса! О3о-о! Ух! Ой не ворочайса! Да й не вмивайса! Ти минє красиви! Да й сподобавса! О3о-о! Ух! Є в мене Криница й на перелазі! Вмиємось, Козаче, й обоє разом! О3о-о! Ух! Є в мене хустина, шовком вишита! Втремось, Козаче, хоч буду бита. О3о-о! Ух! Ця веснянка за змістом відмінна від тих, які ми знаємо, чуємо чи співаємо на свята. Українська приказка Діло дівоче зробить як схоче ніби передує їй. Дівчина пропонує Козакові зустрітись на перелазі і вмитися з Криниці обом. А потім подарувати вишиту шовком хустину — на знак взаємної любові, хоч знає, що буде за те бита. Почуття її впевнені, щирі, глибокі. Веснянка Ой у Саду, да й у Садочку Барвінок розвивса! Там Барвінок розвивса! А Хлопчина да й із Паробком бивса! За Дєвчину бивса! Да за Дєвчину бивса! І не бийтеса! І не сваретеся! Я вас обох люблю Да я вас обох люблю! Да я одному да словце скажу За другого пойду! Да за другого пойду! Весна, веснянка, Дівчина — це жіноче начало. У даному випадку воно вкладається у зміст духовного поштовху подій, які мають відбутися у взаєминах двох чи трьох людей. Дівчина любить і Хлопчину, і Парубка. Вона хоче їх примирити. Одного любить душею, а за іншого готова вийти. Хлопчина ще не посвячений у Парубки. Отже, одружуватися йому рано. Петровки Петровачка! Петровачка! Петровачка, мала Ночка! Не виспалас моя дочка! Не виспалас моя дочка! Дєвки ночі не доспали! Да в крапиву й попадали! Да в крапиву, да в крапиву й попадали! Да там ночі досипляли: Бери, татку, бери, татку, й дубиноньку Гони дочку й додомоньку. Цікава петрівчана пісня, в якій кропива символізує пристрасне палке кохання. Ці пісні — релікти нашої давньої культури, у них збережена вимова землі Каменогорки, ухання зокрема. На мою думку, такі книжки слід відзначати краєзнавчими преміями. Авторові щиро бажаю здоров’я й подальших творчих успіхів.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин