Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Про-читання · “Книжка, як Сонячне Коло, висвітлює Срібним Променем Глибини Світу”. · с. 15сторінка оригіналу ↗

ВІДКРИВАЮЧИ НОВІ ОБРІЇ

Слово Просвіти, №50 за 2009 рік

Олена ЩЕРБАНЬ, етнограф Наш земляк Анатолій Щербань — археолог, керамолог, історик, спелеолог, етнограф, краєзнавець, філателіст, нумізмат. Дитяче захоплення історією, археологією, яке почалося з Диканьки, — нині не лише професійне зацікавлення, а й вагома частка приватного життя. Першою знахідкою з сивої давнини була кам’яна сокира, яку знайшов неподалік від дому його молодший брат Юрій. Під час навчання у Полтавському політехнічному коледжі співробітник Полтавського краєзнавчого музею Олександр Ткаченко ознайомив Анатолія Щербаня з археологічною літературою, а також познайомив з одним із провідних археологів Полтавщини Олександром Супруненком. Тоді Анатолій зрозумів, що його подальша доля буде пов’язана з археологією. 1996 року вступив на історичний факультет Полтавського державного педагогічного інституту імені В. Короленка, де його наставником став кандидат історичних наук Петро Гавриш. 1996 року, ще під час навчання у коледжі, побачила світ невелика замітка Анатолія Щербаня “Знову про печери” в газеті “Трудова Слава”. Гіпотезу про призначення печер як монастирських споруд у подальшому підтвердили дослідники. До кінця 1990 років Анатолій відкрив близько тридцяти досі не відомих поселень доби енеоліту — раннього Середньовіччя, значну кількість курганів в околицях Диканьки, зібрав колекцію артефактів. Після закінчення ВНЗ місцем роботи обрав столицю українського гончарства — Опішне, адже саме там розташований Національний музейзаповідник українського гончарства та новостворений Інститут керамології НАН України. Анатолій Щербань поринув у наукову діяльність у руслі опішненської керамологічної наукової школи, що тільки-но починала становлення. Дуже важливим для молодого науковця була підтримка керівництва Інституту та Музею — доктора історичних наук Олеся Пошивайла та Людмили Дяченко. Пошукову діяльність Анатолій зосередив уже на Зіньківщині. Анатолій Щербань захистив дисертацію “Прядіння і ткацтво у населення Лівобережного Лісостепу України VІІ—початку ІІІ ст. до н.е. (за керамічними матеріалами)”, здобувши науковий ступінь кандидата історичних наук. 2007 року в київському видавництві “Молодь” вийшла друком монографія Анатолія Щербаня за темою дисертаційного дослідження. За період наукової діяльності Анатолій Щербань опублікував понад сорок наукових, науково-популярних статей. Нині він готує до друку монографію, відкриваючи нові обрії.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин