Події, факти, коментарі · “Націям потрібна не роздвоєність, а єдність”. · с. 2сторінка оригіналу ↗
НАЦІОНАЛЬНА ФОРМУЛА МОДЕРНІЗАЦІЇ
Слово Просвіти, №50 за 2009 рік
Виступ на парламентських слуханнях “Національна ідентичність в Україні в умовах глобалізаційних викликів: проблеми та шляхи збереження”
Іван ЗАЄЦЬ, народний депутат України
Дехто вважає, що європейці, а отже, й українці, ввійшли в постнаціональну еру, що глобалізація зменшує роль нації, що гряде епоха ліберального глобалізму. Як наслідок — ідеологія динамічного консерватизму, що обґрунтовує розвиток на етнічній основі, начебто стрімко втрачатиме силу. Іншими словами, стверджується, що національний етнічний фактор стане явищем світової історії, що відходить. І нібито особливу цінність матимуть не окремі держави, а наднаціональні інститути й космополітичні ідеології. Однак увесь досвід ХХ століття й те, що нині спостерігаємо на Європейському континенті (згадаймо жорстку боротьбу з міграцією, утвердження і захист єдиної державної мови), підводить до протилежного висновку: ХХІ століття стане часом широкої реалізації національних модернізаційних проектів. І тільки ті народи, які постійно поглиблюватимуть і розвиватимуть національну ідентичність, забезпечать собі конкурентоспроможність та гідне “місце під сонцем” у майбутньому. Отже, ми, українці, маємо також подбати про власну національну ідентичність на всіх рівнях. Перше. Потрібно наполегливіше і послідовніше утверджувати європей3 ську концепцію національної держави. В усі роки незалежності саме вибір ук3 раїнцями національного типу держави найбільше піддається атакам і спро3 бам ревізії. Кому не доводилося чути з найвищих трибун, що Україна — дер3 жава багатонаціональна? А звідси і той набір рецептів, який не можна сприйняти за жодних умов: дві дер3 жавні мови, федералізм, мультикуль3 турність. Поряд із цим бачимо чимало спроб спекуляцій і зловживання легі3 тимними правами національних мен3 шин з метою обмежити національний розвиток титульної нації. Але Українська держава проголошена в руслі європейської традиції державотворення, якій властивий саме національний тип держави. Це означає, що традиція і звичаї титульної, в нашому випадку української, нації лягає в основу суспільної організації за умови гарантування прав національних меншин. Саме на такій концепції, сформованій у Декларації про державний суверенітет України, ґрунтуються всі законодавчі акти, і Конституція також. У Декларації перший розділ називається “Самовизначення української нації”. А в Конституції прописано, що національний синьо-жовтий прапор, тризуб, гімн “Ще не вмерла Україна”, українська мова є державними символами. І це не має підлягати жодній ревізії. Твердження, що Європа зі створенням Європейського Союзу відмовляється від національної традиції державотворення, — не що інше, як спекуляції. ЄС — це спосіб солідарної конкуренції цивілізаційно близьких європейських національних держав з іншими світовими потугами. І ця солідарність простежується з дуже широкого кола питань: від економічних та екологічних до міграційних і геополітичних. Друге. Особливої уваги вимагає утвердження української мови в Ук3 раїні в усій її цілісності, й передусім як єдиної державної — основи націо3 нальної ідентичності та єдності нації. Світ входить в інформаційну добу, де інтелектуальний, інформаційний ресурс виступатиме принаймні як найдорожчий. Але кожен знає, що носієм інформації є мова. Мова — це окремий світ. Одна державна мова — це один світ, дві державні мови — це два світи. А націям потрібна не роздвоєність, а єдність. У сучасну інформаційну постіндустріальну добу мова, окрім культурно-духовної основи, відіграє й дуже важливу раціональну функцію, зокрема економічну. Не секрет, що передові країни використовують мову як інструмент захисту національної економіки, зокрема як нетарифний інструмент захисту внутрішнього ринку, національної промисловості й робочої сили. Тож не з позиції побутової зручності, а з доктрини розуміння мови як Дому буття людини і нації треба розв’язувати мовну проблему. Ось чому США, Франція, Індія, Росія, інші держави в останні роки на законодавчому рівні вжили заходів з інституціалізації єдиної державної мови. То відповідно до яких світових тенденцій нам нав’язують (ізсередини і ззовні) другу державну мову? Третє. Необхідно пам’ятати та3 кож, що національна ідентичність базу3 ється на історично вироблених тради3 ційних способах господарювання, які слід модернізувати, а не руйнувати. Українська традиція праці на землі сягає глибини багатьох тисячоліть. Тож збереження і розвиток українського села, традиції праці на землі, бережливого ставлення до природи є життєво важливими для української ідентичності в будь-які часи, і в інформаційну добу також. Органічна для українців у всі віки потреба в гармонійних стосунках з природою суперактуальна в наш часі може стати однією з наших конкурентних переваг. Я лише коротко означив деякі засади сучасної ідеології динамічного консерватизму, що єдиний здатний протистояти примітивній ліберальній глобалізації, яка руйнує різноманітність і багатство світу. Ідея динамічного консерватизму полягає в розвитку зовнішніх форм, що зберігає сутність і цілісність національного духу і буття, піднімаючи їх на новий, вищий рівень, адекватний викликам сучасної доби. Усі успішні приклади модернізації в ХІХ—ХХ століттях — від європейських країн і США до Японії та Південної Кореї, а нині Китаю — мали чітко означений національний характер, базувалися на національній специфіці, світогляді й історії конкретних націй. Отже, наша відповідь на виклики глобалізації — це національна формула модернізації, яка базуватиметься на вмілому використанні й розвитку того багатющого потенціалу, що міститься в традиціях, ментальності й інших чеснотах, вироблених і накопичених поколіннями нашого народу.
9 грудня 2009 року
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
