Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
13 Події · «Фрагменти текстів, що звучали в ефірі Українського радіо, займають певне місце в книжці Олега Комарова». · с. 13сторінка оригіналу ↗

Літопис Українського радіо

Слово Просвіти, №50 за 2025 рік

У синій залі Будинку кіно відбулася презентація книжки народного артиста України Олега Комарова «50 років Українського радіо у долі одного актора». Це книжка про Українське радіо у період з 1972 по 2022 роки. Едуард ОВЧАРЕНКО Світлини Едуарда МЕЖУЛА У ній – мозаїка спогадів автора, тексти, які звучали в ефірі у передмовах акторів та численних інтерв’ю. З такого строкатого матеріалу можна отримати певне правдиве уявлення, який вигляд мала велика й потужна організація, яку всі називали просто – «Українське радіо» у той період часу. – Найбільший розділ у книжці займають мої спогади про передачу «Від суботи до суботи», – зазначив Олег Комаров. – Її записів не залишилося у фондах Українського радіо, тому цей розділ – єдине, що може дати уявлення сучасним та майбутнім радіослухачам про улюблену багатьма радіопередачу, яка була дуже популярною у 70-90-х роках минулого століття. Олег Комаров У власному архіві маю 87 записів фрагментів з творів великих майстрів слова, що звучали в ефірі в моєму виконанні. Перед кожним таким записом можна було почути передмову редактора, який взяв у роботу твір цього письменника. У вступному слові редактор знайомить радіослухачів з цією книжкою, її автором, історією створення. Така передмова дає уявлення про самого редактора і про Українське радіо того часу. Я розшифрував ці передмови і розмістив їх на сторінках книжки разом із коротким викладом змісту фрагментів з творів письменників, що звучали в ефірі. А починається цей розділ моїм вступним словом про самого редактора. Фрагменти текстів, що звучали в ефірі Українського радіо, займають певне місце в книжці. У своїй більшості – це аргументи, пояснення до теми, проблеми, якої торкається автор. Тобто цитування думок, що звучали в ефірі. Але буває й так, що ці тексти займають більш значне місце, Людмила ЯЦЕНКО, ініціаторка проєкту «Юр`ївський ярмарок» на підтримку ЗСУ, м. Біла Церква На ярмарку майстрині запропонували відвідувачам зроблені власноруч в народному стилі художні вироби з українською символікою, ексклюзивні ляльки-мотанки тощо. Підвищений інтерес покупців викликали створені просто на ярмарку традиційні Різдвяні дідухи, бо ж кажуть в народі: дідух – маленький, а віра українців – велика! Членкиня «Кайдашів» Людмила Безкрила під схвальні вигуки відвідувачів співала українські пісні. Напередодні Дня Святого Миколая Білу Церкву всю ніч трясло від вибухів русні і Кайдаші хвилювались, чи не викличе у містян непорозуміння їхнє благодійне ярмаркування з піснями, чи не зірветься марафон? Тому ми були дуже раді, коли 7 грудня до нас приїхало підкріплення від Київської Просвіти – композитор і як, наприклад, радіоверсія вечора пам’яті «сміхотворця» Миколи Яковченка, що відбувався у Будинку кіно. Або «Мистецькі діалоги» Миколи Єдомахи про гастролі Національного театру імені Лесі Українки в Ізраїлі. Або «Культурологічна програма» Костянтина Могильника про гастролі нашого театру в Лондоні тощо… На презентацію завітали багаторічні друзі автора. Ось уривки з деяких виступів. Сергій Борденюк, голова Національної спілки кінематографістів України: – Олег Комаров – велика, але напрочуд скромна людина, митець. Бачу в залі багато поважних гостей, які є шанувальниками творчості Олега Васильовича. Ви показуєте приклад самовідданого служіння справі. Просимо Бога, щоб ви ще багато років працювали у багатьох сферах. Ви людина театру і кіно, людина голосу. Дай боже вам міцного здоров’я, щоб ваш голос ще не одне десятиліття лунав у стінах Будинку кіно. Сергій Тримбач, кінознавець: – Більшості людей, про яких пише Олег Васильович, вже немає серед нас. А зі сторінок цієї книжки вони немов оживають. Я належу до покоління, вихованого на радіо. У моєму дитинстві було, мабуть, більше радіо, ніж кіно. Це передачі «Від суботи до суботи», «Театр біля мікрофона». Театр приходив до нас через радіо. Приміром, голос Миколи Яковченка вперше я почув саме з радіо. У театрі я його не бачив, а лише в кіно. Напевно, всім відома фраза, що найважливішим мистецтвом є кіно. Вважаю, що її треба доповнити словом «радіо». Як у ті часи можна було об’єднати величезну територію Радянського Союзу? Через радіо і кіно. Автор зібрав у своїй книжці не лише акторів, а й редакторів. Про них мало хто пише. А ті, хто працював на радіо, знають, що редактор – один із найважливіших людей. Завжди цікаво слухати розповіді Олега Васильовича. Читаю цю книжку з великим задоволенням. Василь Неволов, театрознавець: – Провів два неймовірних вечори з цією книжкою. Спасибі за неї велике. Ці 180 сторінок – це роман про 50 років життя на радіо з такими дивовижними людьми. Автор з великою любов’ю і захопленням про них розповідає. Пишаюся тим, що знаю Олега Васильовича вже 60 років. Просила передати вітання народна артистка України Галина Яблонська. Її медійний досвід теж більше двадцяти років. Галина Гілярівна дякує Олегу Комарову за велику працю, що він згадує про людей, які зробили величезний внесок у розвиток Українського радіо. Я ріс у селі. Нас формував «Театр біля мікрофона». З нетерпінням чекали передачу «Від суботи до суботи». Для нас це

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин