Сторінка · с. 11сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №51 за 1998 рік
Слово Просвіти, №51 за 1998 рік
- РР РР ань-нни
п
Й ан
МОЛОР;І ТПТРОСВЯЗІ
СЯ...»
При р Б нано виною п вв і
ах г
нано
кл нн
«Вашему вниманию предлагаєтся
свежий номер газеть
Звичайно газета київська є ростиськомовною
«Майдан Пезалежності» У вестибюлі станції газетний лоток. 3 українськомовних видань -- лише «Галицькі контракти» (є таки!). Легко впізнаються київські випуски популярних ще за часів імперії московських газет, але знову таки російською мовою.
Виходимо на оновлений Хрещатик через славнозвісну «трубу»
Як швидко спливає час, треба передзвонити друзям А ось і телефон-автомат, синенький такий, компактний, і слухавка так і проситься до рук. Ще й так красиво підписано: « ТУ України М»... Безкоштовно викликають- А який ввічливий: «Вставьте карточку».(?!) Може, мені ввижається?
Та все це не сон -- новенький телефон-
ОСТАННІЙ СОЛДАТІМПЕРІЇ
Минають плин змінює
обличчя світу. 3 являються нові держа-
роки 1 часу
ви. а інші стають історією. От 1 ми святкуємо 7-у річницю нашо! (7) Держави Але що це за держава, якого народу" Чи справді ця держава є втіленням праг-поколінь українців до
нень багатьох
незалежності" А може, це тільки маска -- імперія жива, доки живий останній 11 солдат
Чому солдат, адже хіба зараз війна? В нашій країні панує мир..
Давайте перевіримо. Вийдемо на ву-
ЛИЦІ СТОЛИЦІ Києве Здається, ніхто не відбере в краси. Інколи хо-
тебе твобї величної
твоїми
четься просто пройтися вулицями... Ота К, ПІШКИ опинився якось біля
Маріїнського палацу
Біля головних воріт зібралася група іноземців: напевно, чекають початку екскурсії Один з них звертається до вартового на вході українською мовою (адже він в Україні), але відповідь пролунала російською .
«Дрібниця», -- скажете ви, Може, й так.
За кілька днів зустрічаю їхнього гіда -- мого давнього приятеля. Скаржиться на проблеми з митниками -- іноземці накупили сувенірів. Краєм ока читаю заголовок одного з документів: «Разрешение на вьгювоз .. из Украймньт.» (?) Знов «дрібниці»?
Досить з мене розпечених серпневим сонцем вулиць! Там, під землею, на станціях метрополітену ще збереглася прохолода! |
Багато людей; усі кудись поспішають. Рекламні оголошення на стінах вагону наполегливо переконують придбати «екологічно небезпечну» (? - так і написано, ще й підкреслено червоним!) побутову хімію, а також виграти 100000 гривень у національну лотерею.. Кілька солдатів Національної гвардії жваво про щось розмовляють. Почувши українську мову, зупиняються на півслові, здивовано озираються..
Та потяг рушає далі. На наступній станції до вагону заходить чоловік з пачкою газет:
автомат на центральній вулиці столиці України розмовляє... російською мовою. Набираю номер. Довгі гудки. Та, на щастя, західна цивілізація подарувала нам пейджер. Набираю номер оператора 1 знову чую «мову міжнаціонального спілкування» (в імперії), Передаю повідомлення, кладу слухавку. Ввічливий апарат нагадує: «Заберите карточку».
..Півгодини по тому. Петрівка. Найбільший книжковий ринок. Море книжок. Але чомусь -- російською мовою. Лише після довгих пошуків ви знайдете (а може, й ні) українські видання, ії то переважно підручники...
«Вечір. Я вдома.. Радіорепродуктор (ЄМ я не слухаю) розпинається щодо успіхів Української держави.. Вмикаю телевізор. ..Більш ніж двадцять каналів. Але які з них ведуть мовлення українською мовою? Перший Національний, УТ-2, ІСТУ, Студія «141»?
Та невже? Ось випуск новин. Висока посадова особа розповідає про проблеми в Українській державі.. російською мовою. Наступний сюжет -- кандидат у
окрузі
й т в
депутати до Верховної Ради розповідає про порушення під час виборів у 221-му
Вгадайте якою мовою?
«Какая разница на каком язьке?» Різниця є...
Порадувала Студія «151» доскона-
лим перекладом фільму «Моя чарівна леді». Ї одразу засмутила анонсом серіалу
«Рятівний патруль» (може, «рятуваль- ЧИЙ » ).
І таких «дрібниць» безліч. Зібрані докупи, вони утворюють картину війни -- війни, яку ми програємо. В цій війні не падають бомби і не стріляють гармати. З ким ця війна, де наш ворог, де лінія
фронту? Це війна з останнім солдатом імперії, що сидить у кожному з нас. І
фронт проходить через душу 1 серце кожного. Ми не можемо програти цю
війну, бо якщо ми програємо -- могутня військова техніка, показана на параді 24 серпня 1998 року, нам уже не допоможе врятувати майбутнє наших дітей. Імперія жива, доки живий останній солдат імперії. Пам'ятаймо про це!
Євген КИСЕЛЬОВ
і, хто випадково забрів на Хре-
щатик увечері 22-го серпня, завчасно поринули в атмосфе-
ру свята, ставши свВІДКаМИ ОС-
танпніх приготувань до військового пара- Шезалежності
України. Мабуть, тільки тоді можна було
ду з нагоди /-і річниці
отримати цілковите задоволентя від цього «спогаду дитинства» (який, до речі, в сяйві ліхтарів виглядав набагато цікавіше), адже з самого ранку 24-го головна була переповнена бажаючими по: бачити це дійство. Як і можна булочекати, люди невпинно просувалися в бік Майдану Незалежності, бажаючи безпосередньо звідти спостерігати за парадом. Наївні сподівання кияй та гостей столиці нещадно зруйтував міліцейський кордон перед Головпоштамтом НПайвідчайдутиніші жваво проривалися назад, але переважна більшість лишилася на СХОдах Хрещатика, 26, розчаровано зітхаютняї. І все ж навіть якщо згадати, що оркестр чув, напевне, тільки Президент на трибуні і телеглядачі, парад сподобався Але чомусь було грохи сумно. мимоволі зринала думка про ефектний заслій Для вседержавного розруху; такий собі захід РІКУ ВІДВОДУ очей ВІД «проблем насу ш них». Що ж, вже стародавні греки вивели формулу людських потреб: «Хліба та ВИДОВИЩ » ; Але повернімося до СВЯТКОВИХ ПОДІЙ Особовий склад продефілював оновлєт ним Хрещатиком, проїхали колони військової техніки під жартівливі вигуки з натовпу: «Ше все, і Збройних сил України», 1 помалу почали розходитис було на шо ПОДИВИТИСЯ.
люди
шо залишилося від малоя Адже вмісті Взяти хоча 0
ЧЕРГОВОЇ ДЕМУОГІЯ
ЧИ СПРЯМО СЗЯЛІО.
Михайлівський собор чи, знову ж таки, Андріївський узвіз, де вранці було небагато людей і можна було дивитися не лише під ноги, а й довкола. Га головним героєм дня був Хрещатик. Владу вже не ганили за марнотратство, гордовито оглядаючи відреставровану вулиціо і повторюючи всім відомі слова: «Це моє місто». | все ж молодь воліла радше повернутися додому 1 добре виспатися перед вечірніми концертами
Якщо раніше можна було довго не ламати собі голову над тим, куди податися, то тепер можливість вибору багатьох просто-таки збивала з пантелику. Справді, хіба можна одразу збагнути, що краще: «ХХІ століття для України» чи «Незалежність. Європа. Майбутнє»? Такі сновигали весь вечір безупинні струмки молоді, що ніяк пе могла визначитися
Все ж хотілося б висловити подяку організаторам за «поділ» концертних майданчиків. По-перше, це дещо розрідило натовп, а по-друге, дало змогу створити два «гуртки за інтересами». Європейську площу обсіли прихильники української «попси», традиційно гопаючи під добре-таки набридлі, але все ще улюблені пісеньки А от Майдан приємно
вразив різноплановістю програми: від симфонічного оркестру, джазу «вживу», Пкардійської Терції, Тараса Петриненка до ВВ та Олександра Пономарьова. Проте молодь ніколи не буває цілком вдоволеною, і багато хто нарікав, що Ірина Білик «не дійшла до сцени на Майдані».
Кульмінацією свята традиційно став фейєрверк. Отут-то й здригнулися серця усіх присутніх. Справді, можна було нічого більше не робити, крім цього 15-хвилинного піротехнічного шоу під безсмертну музику Вагнера... Що ж, це треба було бачити 1 чути, а отже, без коментарів.
Свято наближалося до свого логічного завершення, але обстановка загострювалася, бо всі якнайшвидше прагнули дістатися додому, З тролейбусів злітали «ероги», в трамваях ламалися двері, і лише «маршрутки» рятували спокій небагатьох спритних щасливчиків.
Гаким було цьогорічне 24 серпня, Які на кожне свято, народ традиційно тусувався на Андріївському узвозі та на Майдатш, а міській адміністрації вже вкотре не вдалося розрідити натовпи. Приємно дивувала відсутність скляних пляшок під ногами (хоча святе місце
пустим не буває -- їх негайно замінили жерстяні баночки), великої кількості
п'яних або обкурених дітей та й здоровий
надувний телевізор біля сцени виглядав набагато доречніше, ніж під час опери про Едіпа... Та досі коробить одна думка: свято скінчилося, а з ним і напускний
патріотизм, який невідомо звідки з'являється раз на рік. Ми так і залишаємося незалежною Україною, що спілкується російською. Для більшості світу ми - колишній СРСР. Та й що таке «незалежністьь для нас самих? Для пересічного громадянина це поняття вкладається в три слова: «Україна. Оболонь. Динамо». І тепер, коли «Динамо» перемогло «Спарту» і гратиме в Лізі чемпіонів, можна сказати напевне: свято вдалося. Отже, будьмо!
Катерина ТИМОФЄЄВА
ОГОЛОШЕННЯ |
Шановні читачі сторінок «Молодої Просвіти»! На нашу адресу надходять листи із запитаннями: «Чому мі використовуємо матеріал пише про гу Києві? Ми пропонуємо всім бажаючих по репонах надсилати свої інформаційні
чи
статті для того, щоб молодопросвітяни України могли ознайомитись з уама ПОДІЯМИ. і РУДУ ГО АОРООрЮВ
Також ми відкриваємо рубрик «Інформація на замовлення», де визможете отримати відповіді на питання, що васцікавлять. | КА ОВ З - Отже, ми чекаємо на ваші листи з інформацією, запитаннями та відгуками за адресою: 252001, Київ-Ї, зав /лок Му-
зейний, 8, «Молода Просвіта, Гурт».
бів ч Й І) -
- -
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
