Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №51 за 1998 рік

Слово Просвіти, №51 за 1998 рік

а о бу ото зо рн лово ПРОМОНТИ Полетіли стрі гуси на ріки, Розтлели русу косу навіки. З народної пісні Весілля... Веселе, задушевне, різнобарвне українське весілля... Унікальний обряд, своєрідне колективне свято. ГОДІ знайти будь-який шший ритуал, у якому 6 зафіксувалося таке багате розматття жанрових форм -- пісенних текстів, побутових сцен, словесних діалогів, забавних ігрищ, танків, фольклорних сюжетів. Яквідзначає В. Скуратівський, витоки українського весілля сягають глибокої давнини. Перша писемна згадка датується 1096 роком. В основі весільного обряду закладені високі зразки виховних форм народної моралі. Ї коли ми хочемо вести мову про передачу кращих традицій у родинно-побутовій сфері, аж шіяк не можемо обійти саме весільної обрядо- ВОСТІ. М. Рильський, який завжди бережливо ставився до кращих традицій, відображенням космогонічних мотивів про світове дерево. У городі шерлія, А на шевлії палія, А на палі ластівка Звила собі гніздечко одноє, Вивела діТОЧОК 30 ДВОЄ. Первеє дитя -- Шетрусик, Другеє дитя --Палазя Досить виразно у весільних обрядах виступає символіка калини, що традиційно означає долю жінки. «Ламання», «рубання калини», «січеная калина» символізують перехід ВІД дівочого до жіночого стану: Попід садом бптая доріженька, Над дорогою посаджена калинонька. Туди ішов Василько із боярами Стала калина дорогу застилила Вийняв шабельку, став калиноньку рубати. Стала калинонька до нього промовляти: «Не за для тебе ся калинонька саджена, А за для тебе дівчина Галочка зряджена». Символ калини часто виступає у піснях, що супроводжують обряд комори, який тепер зовсім вийшов із ужитку: підтримував усе нове, прогресивне, з приводу весільної обрядовості писав: «Не забуваймо, що старовинний весільний обряд, від якого вже відпала церковна та загалом релігійна його частина, -- це створена віками і глибока своїм змістом народна драма, в якій є зерно дорогоцінної поетичної традиції і яку не можна відвести легким ії легковажним помахом руки, хоч би рух тієї руки і був продиктований пайкращими намірами». Особливу зацікавленість викликають пісні, які тісно пов'язані з самим обрядом і виконуються на весіллі лише при ньому. У них, як і в календарно-обрядових піснях, відобразилися риси дохристиянської релігії, матріархальні та патріархальні слементи, а також різноманітні нашарування давніх історичних подій та похристиянських вірувань. Натяки на таку історичну форму шлюбу, як купівля-продаж, коли молодий мав сплатити старшому братові віно, відчутиї в такій пісні: Татарин, братику, татарин: Продав сестрицю за таляр, А косу русу за шостак, А рум'яне личенько буде й так. Узагалі у весільній обрядовості братові, як 1 матері, відводиться одне з чільних місць. Мін одночасно виконує роль охоронця і «продавця» сестри-нареченої: фратчику, реміслечку, Сядь собі па кріслечку, нч-ісжіно Ніни -Нранноро занионнннннньмо закцоннноямо РР ОО Он Кі нні «Слово Просвіти» «Засновник -- Всеукраїнське товариство "Просвіта" імені Тараса Шевченка. Реєстраційне свідоцтво Ле 1007 від 16.03.1993 р. Відповідальний редактор Любов Голота ою они нені о С -- но ПИ - щи Січи, рубай, рубай, Сестри не дай. Бо сестра родима, За столом, як калина. Брат -- головна постать під час розплітання коси молодої: Виходить зіронька з-за гори, Виведи, братчику, сестроньку з комори, Посади "Її на стілець, Розплети "Її кісоньку під вінець. Велика роль відводиться братові і під час проводів молодої з рідної хати до чужого роду: Засвіти, братику, свічку, Да проведи сестрицю за річку! Засвіти, братику, восковую, Да проведи сестрицю за биструю! Перехід дівчини до чужого роду - Великий злочин супроти власного роду, тому в усіх весільних обрядах простежується боротьба двох сторін, яка показує, що «ні сама дівчина не віддається, а ні батьки не віддають добровільно, що лише з примусу, лише поступаючись силі, вона переходить в інший рід»": Британці гарчали, Прохорівці мовчали: Вхлатили Химочку Да й помчали. Споха матріархату найбільше відбилась у весільних піснях, звернених до матері. Мати виступає ГОЛОВНОЮ ДІЙОВОЮО особог на всіх сТтапах ресілля -- спрошує сусідів на коровай, бере участь у виготовлений гільця та розплітанни коси, Шеф-редактор Павло Мовчан Редколегія; Я. Гоян, А. Журавський, А. Погрібний, О. Попомарів, І. Ющук Редакція листується з сторінках повертає. пантя матеріалів вказувати читачами тільки па рукописи не прапо редагускорочення текстів. При, подачі просимо авторів обоп язково спій ідентифікаційний код. надіслані соОбоО газети 1 Залитас за та благословляє дочку чи сина до шлюбу, накладає на дочку весільний вінок, а під час покривання передає їй жіноче вбрання, виряджає дочку до чужого роду 1 з трепетом чекає звістки про неї від перезвян. Мати є символом добра, лобові, своїми магічними діями вона здатна наділити дочку здоров ям, щастям, долею: Кропи нас, мати, свяченою водою, Водою не водою, доброю доленькою. Віра в магічну силу слова 1 Дії Є основою весільної пісні, яка супроводить обряд виряджання матір'ю сина по молоду: Ой сип, матінко, овесець, -- Щоб наш овесець рясний був, Щоб паш Василько красний був. Під час весілля дотримувались Усіх процедур заклинального характеру. Язичницька віра в чудодійну силу магії простежується в обрядовій зустрічі тещеїо зятя, яка вітає його в одягненому навиворіт кожусі. Це стверджує відповідна обрядова ПІСНЯ: Слава тобі, Духу, Вийшла теща в кожуху: Який кожух кудлатий, Щоб такий зять був багатий! В. Охрімович вбачає в цих обрядодіях залишки язичницьких жертвоприношень: «кожух, перевернений шерстю догори, замінює барана чи вівцю, які приносились в жертву богам»"". Елементи магії та замовлянь, релігійно-міфічні поняття, значения яких тепер малозрозуміле, лежать в основі багатьох весільних обрядових дійств -- сватання, заручини, прощання з дівоцтвом (дівич-вечір), запросини на весілля, звивання ВІЛЬЦЯ, розплітання коси, обрядове одягання вінка та жіночого убору, випікання та краяння короваю, батьківське благословення на шлюб на посаді, виряджания молодих до шлюбу і зустріч їх після вінчання, звичай комори, перепою, перезви тощо. Так, важко тепер пояснити обряд «звивання вільця», в якому дослідники вбачають символ життя, Сліди язичницького поклоніння природі, сонячного культу переховали тексти коровайних пісень, в яких пісенні образи (печі, короваю, пшениці, коржа, перепечі) часто виступають як співучасники обрядодії: Пч наша регоче: Короваю хоче, А припічок посміхається -- Короваю дожидається. Для багатьох весільних писень хара терне змалювания природи в органічні й сдності з людиною. Так, шлюбна пара зображується у вигляді дерева, що ( Адреса "Слова Просвіти"; 252001, Київ-І, завулок Музейний, 8, (Всеукраїнське товариство «Просвіта» Ім. тел.228-01-30: Е-таїй: З.ОУО (Ф РКОЗ5УИУГТА. 0331209 | Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті «Преса України» | Зам. Мо Індекс 30617 Під калиною спала, На калину ніжки склала, Каллпну торкнула, З калини капнуло Да на й здоровую голову, Да на її білую пелену, Да на П білеє лице, Наробила роду величче. У таких творах розкриваються високі моральні принципи народу на збереження честі молодої, яка, за народним світоглядом, уособлювала честь матері, усієї родини й узагалі роду Для весільної лірики характерне зіставлення переживань молодої з явищами природи. Так, символічний образ зрубаної верби, поданий у формі психологічного паралелізму, найтонше розкриває душевний стан молодої під час прощання з батьками, родом, дівуванням: За хатою, за свіІТЛлиИЦцею Стоїть верба із росицею А хто ж тую вербу ізрубає? А хто ж тую росу позбирає 7 А Іванко вербу ізрубає, А Марія росу позбирає Так само зворушливо звучить 1 пісня, що супроводжує обряд надівання на молоду білої намітки, яка асоціюється 3 білим цвітом: Ой куди ж ти, Марусенько, га й ходила, Що ти свою голівоньку забілила. Ой ходила я, дружечки, попід вишнев сад, Та й на мою голівоньку білий цвіт упав. А вже ж його ані змести, ні струсити, Треба його та й довіку доносити З особливою теплотою у весільних піснях відображені високі моральні риси -- пошанівок до батьків, котрі навчали уму-розуму своїх дітей: Оп не жалій ти, Марусе, Гри поклони, Тл вклонися своїй неньці Низько в ноги. Не рік, не два тебе ненька годува.14, Поки твої три поклони дочекала. Тож вклонімося до землі нашим батькам і збережімо довіку чистоту білого цвіту весільної заметілі. кандидат філологічних маук " Енциклопедія українознавства У - тот і- К 1994 - С 261-400 «ба, нографичи СКоОС обОз| у НнИиС. г І391 Лло«- С. 44. Тараса Шевченка, ітегсот. КІЕМ.ИА Наклад 3000 117) Мр ДО ДОМІ й

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин