Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №51 за 1998 рік
Слово Просвіти, №51 за 1998 рік
а о бу
ото зо рн
лово ПРОМОНТИ
Полетіли стрі гуси на ріки, Розтлели русу косу навіки. З народної пісні
Весілля... Веселе, задушевне, різнобарвне українське весілля... Унікальний обряд, своєрідне колективне свято. ГОДІ знайти будь-який шший ритуал, у якому 6 зафіксувалося таке багате розматття жанрових форм -- пісенних текстів, побутових сцен, словесних діалогів, забавних ігрищ, танків, фольклорних сюжетів. Яквідзначає В. Скуратівський, витоки українського весілля сягають глибокої давнини.
Перша писемна згадка датується 1096 роком. В основі весільного обряду закладені високі зразки виховних форм народної моралі. Ї коли ми хочемо вести мову про передачу кращих традицій у родинно-побутовій сфері, аж шіяк не можемо обійти саме весільної обрядо- ВОСТІ.
М. Рильський, який завжди бережливо ставився до кращих традицій,
відображенням космогонічних мотивів про світове дерево.
У городі шерлія,
А на шевлії палія,
А на палі ластівка
Звила собі гніздечко одноє,
Вивела діТОЧОК 30 ДВОЄ.
Первеє дитя -- Шетрусик,
Другеє дитя --Палазя
Досить виразно у весільних обрядах виступає символіка калини, що традиційно означає долю жінки. «Ламання», «рубання калини», «січеная калина» символізують перехід ВІД дівочого до жіночого стану: Попід садом бптая доріженька, Над дорогою посаджена калинонька. Туди ішов Василько із боярами Стала калина дорогу застилила Вийняв шабельку, став калиноньку
рубати. Стала калинонька до нього промовляти: «Не за для тебе ся калинонька саджена, А за для тебе дівчина Галочка зряджена».
Символ калини часто виступає у піснях, що супроводжують обряд комори, який тепер зовсім вийшов із ужитку:
підтримував усе нове, прогресивне, з приводу весільної обрядовості писав: «Не забуваймо, що старовинний весільний обряд, від якого вже відпала церковна та загалом релігійна його частина, -- це створена віками і глибока своїм змістом
народна драма, в якій є зерно дорогоцінної поетичної традиції і яку не можна відвести легким ії легковажним помахом руки, хоч би рух тієї руки і був продиктований пайкращими намірами».
Особливу зацікавленість викликають пісні, які тісно пов'язані з самим обрядом і виконуються на весіллі лише при ньому. У них, як і в календарно-обрядових піснях, відобразилися риси дохристиянської релігії, матріархальні та патріархальні слементи, а також різноманітні нашарування давніх історичних подій та похристиянських вірувань. Натяки на таку історичну форму шлюбу, як купівля-продаж, коли молодий мав сплатити старшому братові віно, відчутиї в такій пісні:
Татарин, братику, татарин:
Продав сестрицю за таляр,
А косу русу за шостак,
А рум'яне личенько буде й так.
Узагалі у весільній обрядовості братові, як 1 матері, відводиться одне з чільних місць. Мін одночасно виконує роль охоронця і «продавця» сестри-нареченої:
фратчику, реміслечку,
Сядь собі па кріслечку,
нч-ісжіно Ніни -Нранноро занионнннннньмо закцоннноямо РР ОО Он Кі нні
«Слово Просвіти» «Засновник -- Всеукраїнське товариство "Просвіта" імені Тараса Шевченка. Реєстраційне свідоцтво Ле 1007 від 16.03.1993 р.
Відповідальний редактор Любов Голота
ою они нені о С -- но ПИ - щи
Січи, рубай, рубай,
Сестри не дай.
Бо сестра родима,
За столом, як калина.
Брат -- головна постать під час розплітання коси молодої:
Виходить зіронька з-за гори,
Виведи, братчику, сестроньку з комори, Посади "Її на стілець,
Розплети "Її кісоньку під вінець.
Велика роль відводиться братові і під час проводів молодої з рідної хати до чужого роду:
Засвіти, братику, свічку,
Да проведи сестрицю за річку!
Засвіти, братику, восковую,
Да проведи сестрицю за биструю!
Перехід дівчини до чужого роду - Великий злочин супроти власного роду, тому в усіх весільних обрядах простежується боротьба двох сторін, яка показує, що «ні сама дівчина не віддається, а ні батьки не віддають добровільно, що лише з примусу, лише поступаючись силі, вона переходить в інший рід»":
Британці гарчали,
Прохорівці мовчали:
Вхлатили Химочку
Да й помчали.
Споха матріархату найбільше відбилась у весільних піснях, звернених до матері. Мати виступає ГОЛОВНОЮ ДІЙОВОЮО особог на всіх сТтапах ресілля -- спрошує сусідів на коровай, бере участь у виготовлений гільця та розплітанни коси,
Шеф-редактор Павло Мовчан
Редколегія; Я. Гоян, А. Журавський, А. Погрібний, О. Попомарів, І. Ющук
Редакція листується з сторінках повертає. пантя матеріалів вказувати
читачами тільки па рукописи не прапо редагускорочення текстів. При, подачі просимо авторів обоп язково спій ідентифікаційний код.
надіслані соОбоО
газети 1 Залитас за та
благословляє дочку чи сина до шлюбу, накладає на дочку весільний вінок, а під час покривання передає їй жіноче вбрання, виряджає дочку до чужого роду 1 з трепетом чекає звістки про неї від перезвян. Мати є символом добра, лобові, своїми магічними діями вона здатна наділити дочку здоров ям, щастям, долею:
Кропи нас, мати, свяченою водою,
Водою не водою, доброю доленькою.
Віра в магічну силу слова 1 Дії Є основою весільної пісні, яка супроводить обряд виряджання матір'ю сина по молоду: Ой сип, матінко, овесець, --
Щоб наш овесець рясний був,
Щоб паш Василько красний був.
Під час весілля дотримувались Усіх процедур заклинального характеру. Язичницька віра в чудодійну силу магії простежується в обрядовій зустрічі тещеїо зятя, яка вітає його в одягненому навиворіт кожусі. Це стверджує відповідна обрядова ПІСНЯ:
Слава тобі, Духу,
Вийшла теща в кожуху:
Який кожух кудлатий,
Щоб такий зять був багатий!
В. Охрімович вбачає в цих обрядодіях залишки язичницьких жертвоприношень: «кожух, перевернений шерстю догори, замінює барана чи вівцю, які приносились в жертву богам»"". Елементи магії та замовлянь, релігійно-міфічні поняття, значения яких тепер малозрозуміле, лежать в основі багатьох весільних обрядових дійств -- сватання, заручини, прощання з дівоцтвом (дівич-вечір), запросини на весілля, звивання ВІЛЬЦЯ, розплітання коси, обрядове одягання вінка та жіночого убору, випікання та краяння короваю, батьківське благословення на шлюб на посаді, виряджания молодих до шлюбу і зустріч їх після вінчання, звичай комори, перепою, перезви тощо. Так, важко тепер пояснити обряд «звивання вільця», в якому дослідники вбачають символ життя,
Сліди язичницького поклоніння природі, сонячного культу переховали тексти коровайних пісень, в яких пісенні образи (печі, короваю, пшениці, коржа, перепечі) часто виступають як співучасники обрядодії:
Пч наша регоче:
Короваю хоче,
А припічок посміхається --
Короваю дожидається.
Для багатьох весільних писень хара терне змалювания природи в органічні й сдності з людиною. Так, шлюбна пара зображується у вигляді дерева, що (
Адреса "Слова Просвіти"; 252001, Київ-І, завулок Музейний, 8, (Всеукраїнське товариство «Просвіта» Ім. тел.228-01-30: Е-таїй: З.ОУО (Ф РКОЗ5УИУГТА.
0331209
| Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті «Преса України» |
Зам. Мо
Індекс 30617
Під калиною спала,
На калину ніжки склала,
Каллпну торкнула,
З калини капнуло
Да на й здоровую голову,
Да на її білую пелену,
Да на П білеє лице,
Наробила роду величче.
У таких творах розкриваються високі моральні принципи народу на збереження честі молодої, яка, за народним світоглядом, уособлювала честь матері, усієї родини й узагалі роду
Для весільної лірики характерне зіставлення переживань молодої з явищами природи. Так, символічний образ зрубаної верби, поданий у формі психологічного паралелізму, найтонше розкриває душевний стан молодої під час прощання з батьками, родом, дівуванням:
За хатою, за свіІТЛлиИЦцею
Стоїть верба із росицею
А хто ж тую вербу ізрубає?
А хто ж тую росу позбирає 7
А Іванко вербу ізрубає,
А Марія росу позбирає
Так само зворушливо звучить 1 пісня, що супроводжує обряд надівання на молоду білої намітки, яка асоціюється 3 білим цвітом:
Ой куди ж ти, Марусенько,
га й ходила, Що ти свою голівоньку забілила. Ой ходила я, дружечки, попід вишнев сад,
Та й на мою голівоньку білий цвіт
упав.
А вже ж його ані змести, ні струсити,
Треба його та й довіку доносити
З особливою теплотою у весільних піснях відображені високі моральні риси -- пошанівок до батьків, котрі навчали уму-розуму своїх дітей:
Оп не жалій ти, Марусе,
Гри поклони,
Тл вклонися своїй неньці
Низько в ноги.
Не рік, не два тебе ненька годува.14,
Поки твої три поклони дочекала.
Тож вклонімося до землі нашим батькам і збережімо довіку чистоту білого цвіту весільної заметілі.
кандидат філологічних маук
" Енциклопедія українознавства У -
тот і- К 1994 - С 261-400 «ба, нографичи СКоОС обОз| у НнИиС. г І391 Лло«- С. 44.
Тараса Шевченка, ітегсот. КІЕМ.ИА Наклад 3000
117) Мр
ДО ДОМІ
й
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
