Сторінка · с. 4сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №51 за 1998 рік
Слово Просвіти, №51 за 1998 рік
б-ки -
-о і - Ба т ть "о Фан
г - ен: ам ці и п че ЕР РР
Рій и о
«ПЛРООСВЯЧІЇ
о: 1868-1998
блово ПРОСВІТИ
ошо громодськість нині відзначає 130 літ заснування Товариство
їні «Просвіта». Незабаром минає
гокож ЇО років поновлення цієї визначної української організації Переяславський осередок -- невід'ємна частка Всеукроїнської «Просвіти», тож варто озирнутися на пройдений нею шпях Перші спроби зоснувоти осередок у повітовому містечку Переяславі, яке належало тоді до Полтавської губернії,
ВІДНОСЯТЬСЯ ще дО початку нашого століття,
однак самодержавно адміністрація не до-
зволило тоді цього зробити
У 1910-х рр. у Переясловському повіті
мешколо кілька інтелігентних родин Зокремо троє братів Дорошкевичів - Олександр, Борис та Гліб, подружжя Мілковських -- Володимир та Інна, брати Холодні -- Григорій, Микола, Володимир, Петро, о також родини Гомоалій, Стефановичів, Мировичів, Міхновських, Ченцових, Шаолів, Лівицьких, Манжул, Біликів, Заболотних, Гайдуків, Захарченків, Кириченків, Тимощуків, Терещенків, Богоцьких, Науменків, Стороженків, Кулішів, Слюсаренків, Сениць, Касяненків та інших.
Однак місцева адміністрація та їхні покровителі не доли змоги ТОДІ створити У Переяславі місцеву філію «Просвіти»
Культурне життя міста й повіту розвива-
лося ніби само собою -- кожний намаговся робити в міру своїх сил | можливостей, стихійно, так би мовити, но свій страх і ризик. Одні ширили рідне слово, беручи участь у театральних виставах та концертох, інші працювали в школах. При Переяславському Народному домі існував доволі чималий драматичний гурток, де ролі грали земські чиновники, вчителі, старші учні... Зокрема, ставились Шевченкові «Чозар Стодоля», «Невольник», «Наймичка» (останні твори поета було спеціально інсценізовано). Ставили також п'єси М. Старицького, М Кропивницького, Ї. Карпенка-Карого. Деякі з наших земляків самі писали невеличкі п'єси морально-просвітницького характеру -- Юрій Косяченко, Григорій Коваленко; Федір Заремба, Юхим Ілляшенко. Окремо варто назвати здібних виконавців ролей -- Євгенію Стороженко, Ольгу Холодну, Ганну Чепцову. Вони, до речі, тримали зв'язок із київською «Просвітою».
До Переяслава приїздили популярні на той час актори - Віра Холодна, Поліна Самійленко, Наталія Дорошенко. Вчитель музики Михайло Левицький створив невелику хорову кооперативну капелу, часто приїздив зі своїм хором Нестір Городовенго, а наш земляк композитор Павло Сениця, коли приїздив на Переяславщину, зокрема у рідне село Дем'янці, дарував романси на слова Тараса Шевченка, Миколи Філянського, Микити Шаповала. Активним учасником цих вечорів був і брат композиторо -- Тарас Сениця.
Відвідуволи Переяслав |і токі активні просвітителі, як письменники Панас Мирний, Микола Вороний, педагог-мовознавець Софія Русова та інші
Як реальність Переяславська «Просвіта» постоло влітку 1917 р. Свого часу, чотири роки тому, місцева газето «Вісник Переяславщини» опублікувало низку матеріалів, присвячених Переясловській «Просвіті». Слід додати, що в останні роки проводилися й подольші дослідження цієї теми Так, уточне- 19, що очолював «Просвіту» в Переяславі ВІДОМИЙ педагог і літературознавець Олек: сондр Дорошкевич |видавов у 1918--20-х рр. журнал «Вільна українська школа»), а Варвара Чередниченко, молода письмен: ниця й учителька, бупа секретарем нашого осередку| ГІомічниками и секретарями Товориства були також Петро Шаоля то Володимир Чубук-Подільський СВІДЧОТЬ Орхівні документи, які зберігаються
Про це
в Центральному державному історичному архіві України б Києві, О токож українсько пресо від 1917 р
«Киїасько земська га зетао», «Перея пПОвсСька
гозети «Кіова Рода»,
гозета» 3 НИХ ПІДОМО, ЩО ло Персяг папа У просвітянських «правах, зокрема з питання українізації шкіп то гімно йи, приїздили час
бід часу Софія Русова, ГІетро Хоподний,
НИ о -- о -
Григорій Коваленко та інші культурні й освітні ДІЯЧІ, які ДООре знали Переяслав і цікавилися иого історією та культурою. Переяславська чиросвіта» утворилася на базі гімназійного гуртка «Юнацька спілка» (до якого, зокрема, належав майбутній славетний архітектор Володимир Заболотний, сторіччя якого цього року теж відзначається) ГІезабаром до «Просвіти» приєдналась частина національ- НО СВІДОМИХ учителів, селян. робітників та спужбовців.
Не завжди було легко молодій організації Консервативні сили чинили перешкоди як самій «Просвіті», так | формуванню за її участі укроїнських народних шкіп Але, незвожаючи на суворі умови й обставини революції та "громадянської війни, часто 3 ризиком не лише для кар'єри, для службовогО становищо чи здоров'я апе й для самого ЖИТТЯ, кількість таких шкіл та бібліотек зрос-
Р 2 и Р р ЧІ ьо о и о -- ні чо й чию
З аж
- - 2» я ,
Чаші Чоо Чо
-
тала. Ї в цьому була заслуга саме «Просвіти». "Просвітяни вже й тоді організовували концерти, драматичні вистави, ювілейні вечори українських класиків та історичних діячів, реферати й лекції.
Га початку 1920-х рр. «Просвіти» в УРСР були ліквідовані, а точніше -- «реорганізовані» у так звані «червоні просвіти», чи товариства «боротьби з неписьменністю». Проте й у таких формах українсько інтелігенція, й зокрема переяспавське вчительство, продовжувала добру и шляхетну традицію -- ширити рідне слово рідною мовою. Старі наші просвітяни писали підручники й складоли читанки для народу - Як для маленьких, так і для дорослих читачів, незважаючи на нових ідеологічних чиновників. Популяризувалися (де лише це було можливо) досягнення літератури й мистецтва.
Але настали страшні 1930--1940 роки... Здаволось, що про Товариство «Просвіта» вже ніхто й не згадає. Здавалося, що все покрилося мороком забуття й неслави. Тим більше що основна масо активних просвітян зазнало репресій. Однак токе враження складалося тільки на перший погляд -- бо частино старожилів, зокрема вчителів, усе ж пам'ятала нашу стару класичну «Просвіту». Мені, наприклад, пощастило застоти декого Із цих людей |на межі 1950--60-х рр.) -- Петра Дремлюгу, Василя Гайдука, Пилипа Захарченка, Дмитра Іващенка, Натолію Івоненко...
| хоч ця спадкоємна ниточка в нас но Переяславщині часом була вельми тоненькою, та все ж вона з'єднувала покоління 1910--20-х рр. з поколінням 1960--1970-х, сторіччя соме
бо через усе наше згорьоване
червоною ниткою Ппроходипа просвітянсько ідея збереже! (ня и оборони Украї! ІСЬКОГО Слова, духовності укроїнського
народу М Тоети-шістдесятники. ЯКІ були | є
духовно то кровно зв язані з ГЇереяславсь кими кроєм, часто цікавилися с гарою ГТереяславською : "Просвітою» добрим сло зом не роз згодуволи про це у своїх творах Серед них Спаніс пов Г. ЛьнІюЮКк ГЇоало Мовчан, Володимир Коломієць, Станіслав Вишенс КИЙ Микопа Пуговик і ЦІІЄ МОЛОДШІ 3 ж із іСРО рІСУМАН Ї Кк ТрОодмції «| Гетет б'Ть1» передавалися більшою чи меншою мірою ЧІ) ПОКОЛІННЯ ДО ПпОКОпІННІЯЙ 1 О АС ЖІ 19 / 0) Х ІС) 19780 КО, мМ г! ру,коли бупо ІОДдУуШОоОНО
«друге відродження 1960-х рр», народжене «відлигою», панувала в Укроїні лиховісно «гвордія» Шербицького, У цей час романи про Товариство «Просвіта» жевріли хіба що в головах сміпивих одинаків ТО романтиків-одчайдух. Та навіть і ТОДІ в ТОКИХ часописах, як «Жовтень», «Дніпро», «Україна», інколи та й промайне згадка про давню «Просвіту».
З приходом часів перебудови прокинулися надії но нову «відлигу». Ї тут мені хотілось би згадати один із цікавих епізодів порівняно ще недавнього часу
Пізньої осені 1985 р. я, тоді ще молодий місцевий шевченкознавець, думав-гадав, як Гідно відзначити круглу дату - 140-річчя написання Шевченківського «Заповіту» в Переяславі 25 грудня 1845 року... Перекинувся про це словом із деякими науковцями | літераторами. Мало в кого було надії, що
ЧО - о р
ЕСТАФЕТА ПРОСВІТЯНСЬКИХ
" оОЛліНЬ
цей захід підтримають, оскільки офіційно дозволено тоді було тільки єдине Шевченківське святкування -- 9 березня, яке мало нозву «В сім'ї вольній, НОВІЙ» А всі Шевченківські дати й відзначення їх в деологічних вартових підпадали під великий сумнів чи й навіть заборону. Та все ж такий вечір нам, переяславцям, пощастило тоді провести, заручившись підтримкою Спілки письменників України. Місцеву владу було поставлено перед реольним фактом і їй НІЧОГО іншого не залишалось, як підтримати цей захід, цю ініціативу, що йшла явно не від неї. У зв'язку з цим пригадався ще один «просвітянський» спогад, який передував на півроку перед цим -- з нагоди 40-річчя святкування Перемоги. Вже традиційно ці заходи в Україні проводилися російською | тільки російською мовою (принаймні в 1 9/0-- 1280-ті рр. на Переяславщині -- це достеменний факті). Жодної української пісні, ЖОДНОГО українського віршо про бої, де полягли, крім бійців інших народів, ще й мільйони українців... | от овтор цих рядків підготував для святкування й пошанування Дня Перемоги косету з піснями на спово М. Рильського, М. Бажана, А Малишка. ГІ. Усенко, Г), Воронька ТО ІіІнШшИХ поетів і композиторів про Другу світову війну. Однак наші тогочасні мІСЦФвВіІ ВЛОСТЬІіМУЩІ знехтували цією ініціативою, уникли звучан: ня українських патріотичних пісень / А гому з наближенням 140-ї річниці «Заповіту» довелося діяти передбачливіше и далекої пядніше. Не буду зупинятися на ПІДГОТОВКИ
ПНО
дцетапях та проведення вечора, бо ГО повинна бути ЦІ ПО окрема Розповідь ї ДО
ВОЛІ цікава, ЯК но мій погляді, але СЛІД
сказати, ЩО пройшло Все яс крово, насиче
НІО Адже зперше після багатьох рОкІів
затискування, зомовчування. офіціо уУй до
цен зурованого розкуто й ро Крилено в ГІереяс-
зЗОВОНМО-ДдДИС ІилЛьоВваного га відбору
при уобуті ПІСНІ (окрім ЗІДОМИХ У ім! '"О СЛОпаоО поета "ародний ЧМОТИсСІ України ІЇаало | ромовонко (не ОКО довно Ми "0 ЖоОГь "ТОрОТИПИ "Тетке) "ЧУА09 цей ве Пе; у нпкОопьним | «Ппросвітянським». ППОДІСФНИЛла Д( ІРх ЧКІ робили Свого ча у наші кориф! М, Ли енко. М Старицький, ОО. Піч ка, Б | ІНЧОеніко
Ок "ОЛЯ ДОВГИХ 111 ОПО ТЯ м І11Є2/)| МУПВОННІО укТетих іНАПИПОСІ . дДУМмКкКаОхХ РАСУЦ1)С1І "РТОпІГгоний -«ПОПО «| Її етегірке 3 "'ЯМЛОсСь МоОпри ІЗДО мне
відрозу, а поступово, захоплюючи серця 5 уми дедалі більше небайдужих людей Це відбувалося В УСІЙ Україні Не СТОВ ви 27 | Переяслав
Окрім того, до створення у нашім ІНІЦІАТИВНОЇ просвітительської підштовхнули такі дві події
Перша - це коли з Москви в 1984 - прийшов наказ-циркуляр, Підписаний тов Демічевим, церезнети описи експонатів інвентарні
МІСТІ групи
книги та кортки виключно російською мовою, що викликало обурення певної частини співробітників ноОшого музею-заповідникао. Хоча, звичайно, це обурення було тоді дещо глухуватим і поки що притаєним, бо люди ще не новожувались сповна відверто и організовано про цє заявити
Друга ПОДІЯ СТОапась наступного, 987 О., КОЛИ НадіЙШЛО розпорядження, Цього разу
вже з Києва, перевести школу Мо | на російську навчання, а також про ІПКВІДОЦІЮ ПедаоГгогіЧнОоОГО училища в Переясзберігало народних українських традицій у навчанні |училище перевели до напіІВЗДРОСІЙЩеноОЇ Білої Церкви) | тут на ДОПОМОГУ майбутнім нашим
мову
ПОВІ, яке чимало
просвітителям прийшлти письменники-земляки. Незабаром С П. Мовчан, В Коломієць опублікували в гозеті «Літероагурна Укроїна» дві статті про спроби ПОДальшої русифікації України НО МІСЦЯХ. Думки переяславської громадськості тут розділилися, зав'язалася дискусія в пресі. Із початком 1988 р з'являється ряд перших, так званих «неформальних об'єднаньз
Тельнюк,
Виникає іІніцІОТИВНО група и у Переяславі 3
Вона чне мало навіть постійно! сталої назви хоч були пропозиції назвати -- «Криниця» або «Прометей». Ця група нолічувала приблизно 15--20 осіб і збиралася переважно приватно у котрогось із учасників Склада- ЛОСЯ Вона ІЗ деяких виклоОдоОчіІВ НОВОВІДКРИтого в місті філіалу педагогічного інституту, НОУКОВЦІВ іс торичного заповідника, входила гуди и частино робі ГнІМКІВ Звичайно. Ці ЛЮДИ
ризикували бути підданими виробничим
переслідуванням з попередженнями, ДОГОЦнОми чи звІЛЬНенННЯМмИиИ Адже не зовсім було зрозуміло, Куди |! як саме поверне наше Життя и ПОЛітТтика | от.на початку 1989 ., копи й Києбі ВІДО) новся першим у тановчим ЗІЗД НІ воОствореної рОМОДІ ЬКОЇ організачі! би Тов 'ристао українські її мови імені Тарасо Шевченко постало питоння про створення місцевих осі редків | ОВО иства
І 6 квітня відбулися пі рші установчі збори Переяславі ькоОгО осередку ТУМУ НО ЯКИХ було исревожною Пбільшистю голосів обра" НО ГОПОпВоОгЮ8Ю нашого міськрайонного осередку Миколу Корпонюко - виклодоче
"то
укроїнської літератури
Перея 11 С) 2 ( ькоОгО ФІ пали педо ОГІЧНОГО "І СТИ" 'УГУ ЯКИЙ ПОХОДИТЬ зі спаветного карпоте» «ого роду майстрів різьбярів Корпанієч "НО Яких Соого асу чимапо писало» " | "б укроїнмо КИ ПРресіІ | (ей пень був г она демета МЧНЯнНОмУ Дуже урочистим, са п | ч МОЖУ Но Падати "1 напередодні Тата. Ії м-ередку відбупась у но роамово 3 Мик: | ПОКу) | оОвкайлом кого бтонайпіпші Те адалеретевн" на ГІ ОВУ 1Ї|ор 4 -Ч «ГІросвіти» КоОг анюк майже водно «Їх | У АМАЧОПИ ми М еогегмчті тії Та" КОМУ 30 ай
никаО
жи тт тн
ОВте
питс ВДОЄ ПОНІ наб! зок Г цир кра
КСП
но ЗВ
ру КО!
мови СІчОС ТС
культ
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
