Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Пошта “СП” · “Краще бути поверженим Дон%Кіхотом, ніж торжествуючим хамом і холуєм”. · с. 13сторінка оригіналу ↗

Постали проти Голіафа

Слово Просвіти, №51 за 2024 рік

– Зате я не погоджуюсь – заперечую. – Я виборов своє право навчатись в університеті на стаціонарі в чесному конкурсному змаганні знань, набравши найвищу кількість балів, 20 із 20-ти можливих, при конкурсі 12 чоловік на місце. Чому нехтується мій здобуток? Чому я маю переходити на заочне? – Не прикидайся невинним ягнятком, Святославе, за злочин треба відповідати! – “Кнур”. – Який злочин? Чи я когось обікрав, пограбував, побив? На підставі чого ви розкидаєтесь такими необґрунтованими термінами? – захищаюсь. – Який злочин? А хто відмовився зняти свій підпис під “ультиматумом” на захист націоналіста Шестопала? Чи не ти? А кого забирали працівники КГБ прямо з університету на допит, чи не тебе? В кого вилучені антирадянські книжки-пасквілі, видані за океаном бандерівцями? Чи нев тебе? Ось зараз твої товариші це підтвердять. Скажи, Олеже, – звернувся він до студента Карпенка, мого ніби й некепського знайомого, якому я справді передав одну із книжок, “Національна політика СРСР”, видану, як зазначалось у титрах, в США, у Нью-Йорку Іваном Тиктором. З цієї книжечки я вперше дізнався про Голодомор 1932–1933 років, про сталінські репресії 30-х, розстріл понад 20 тис. польських офіцерів у Катині в 1940 році та ще багато цікавого. Тож хотілося, щоб ці вбивчо-переконливі факти і аргументи стали доступні й іншим, тому запропонував книжечку однокурснику Олегові Карпенку. Той, судячи з подій, прочитав і… “настукав” куди слід, бо, вочевидь, був одним із кількох агентів-донощиків на курсі, завербованих спецслужбою. Ще цією юдиною справою займались на курсі, як потім ми вичислили, Віктор Бак, Володимир Трохименко та Володимир Середин (про них я вже згадував). Чи були ще стукачі-аматори? Можливо. Бо слідкувати за настроями і думками студентів вважалось для кагебешників украй важливо, аби Церемонію відкриття відвідав заступник начальника Полтавської ОВА Антон Чубенко. Говорив про вагомість популяризації видатних постатей, які виборювали незалежність у ХХ столітті та виконання закону “Про правовий статус та вшанування пам’яті борців за незалежність України у ХХ столітті”. Представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар розповів про цей виставковий проєкт УІНП. Зокрема, зауважив: “Виставка вияскравлює очевидну істину: незалежність у 1991 році не впала нам з неба внаслідок так званої горбачовської пєрєстройкі. Ідею незалежності відстоювали цілі покоління борців, в тому числі з ОУН та УПА. На їх історичному ґрунті стояли учасники всіх трьох Майданів – “Студент-своєчасно виявляти “вражєскіє поползновєнія” і “врєдниє ідеологічєскіє вєянія”. Щоб молодь була слухняною в тенетах совіцької імперської ідеології та керованими гвинтиками державної тоталітарної машини. …Збори були явно не до душі студентам, і “Кнур” це розумів. Щоб завершити чорну справу, раптом запропонував: – Є думка: перевести всіх трьох на заочну форму навчання. А Васильчука направити в робітничий колектив на перевиховання на рік. – І до мене: – Попрацюєш, побудеш серед робітничого класу, відчуєш справжні настрої народу, перевиховаєшся, привезеш через рік позитивну характеристику, і поновимо тебе на третьому курсі стаціонару. Голосуємо. Хто “за”? Так, добре. Збори завершено. Знічено, не дивлячись один одному в вічі, підіймались студенти і мовчки виходили з аудиторії. Віднині на їхні плечі впала липка сітка страху й недовіри одне до одного, до своїх викладачів. Багато хто розумів: Матвій Михайлович Шестопал ніколи такого собі не дозволив би. Недарма по журфаку літав його афоризм: “Журналіст має бути бійцем, а не лакеєм”. Він не терпів угодовства, не кривив душею. Коли вже був безробітним, прийшли гінці і сказали: – Напишіть покаянного листа до ЦК, і вам усе простять. А це – робота, посада, зарплата і благополуччя. Той гордо відповів: – В чому маю каятись? Що я – українець, люблю рідну мову, свій народ і бажаю йому добра? Та це святе право кожної людини на землі. Врешті, справа не лише в мені. Я не можу зрадити тих сім десятків студентів, які виступили на мій захист і багато хто з них був викинутий з університету… Краще бути поверженим Дон-Кіхотом, ніж торжествуючим хамом і холуєм. Отаким непереможеним духовно, високопорядним і принциповим, залишився в нашій студентській пам’яті Матвій Михайлович Шестопал, родом із с. ської революції на граніті” 1990 року, Помаранчевих подій 2004 року, двадцяту річницю яких відзначаємо цьогоріч та Революції Гідності. На цьому історичному ґрунті стоять і ЗСУ, які боронять Україну від того ж російського ворога, що і УПА. Ілюстрацією такої історичної нитки, спадкоємності поколінь боротьби за незалежність є життя Іллі Обери-шина, про якого розповідає один із стендів виставки. Герой ОУН і УПА Ілля Оберишин 40 років провів у підпіллі, вийшовши тільки після Референдуму за незалежність у грудні 1991 року. Також частину стендів виставки можемо вважати й популяризацією нових назв вулиць і провулків Полтавщини. На перших стендах розповідається про Степана Бандеру, який не зламався в нацистському концтаборі і не відкликав Акт відновлення Української Держави та про Романа Шухевича, який 7 років очолював УПА в найбільших її зіткненнях з радянським режимом. На честь Шухевича в 2016 році названо провулок у центрі Полтави в межах декомунізації. А Бандеру пошановано у назві провулку в мікрорайоні Кобищани облцентру та низці сіл і міст Полтавщини протягом останніх трьох років-вже у межах деколонізації. Це ж можу сказати і про нову назву вулиці у Кременчуці на честь Катерини Зарицької. Про неї в окремому стенді виставки “Давид проти Голіафа” теж розповідає Інститут нацпам’яті. Зарицька – організаторка Українського Червоного Хреста, видатна діячка ОУН, зв’язкова командувача УПА Ро- Експонування у фоє Полтавської обласної філармонії виставкового проєкту “Проти Голіафа” – про жінок і чоловіків з ОУН і УПА, які кинули виклик російсько-комуністичному режиму, влаштували Департамент культури і туризму Полтавської ОВА, Полтавський офіс Українського інституту національної пам’яті (УІНП), Полтавський обласний краєзнавчий музей імені Василя Кричевського. Над виставкою працювали Центр досліджень визвольного руху, УІНП та Українське національне інформаційне агентство “Укрінформ”.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин