Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №52 за 1998 рік

Слово Просвіти, №52 за 1998 рік

Клово ПРОСВІТИ Молитвою за батька було слово Асі привожниц См-ергивни, широко знаного серед філологів і "й професора-славіста Мічиганського учверситету, яка разом із сестрою прибуб И 4 НА 14 1з «Пполучених Штатів Америки на СОРОК ПІ ЯТА, СТОЛ урочисте відкриття у Харкові меморіальної дошки своєму батькові, у країиському пись- менникові та громадському діячеві Сергієві ОЇ школа, де вчиться мій син, і досі | творень сягнуло в нас за час «найвищого | У | кою Є , Д " | о З - Золодимировичу Пилипенкові. Він наросповна не збагну. Російською? Українською?. | піднесення соціалістичної моральності» тився 22 липня 1891 року ів розквіті своїх Скоріше ні те, ні се. За часів Брежнєва-- | викладацьке високоінтелектуальне середо- сил на 43-му році життя загинув у кривавих сталінських катівнях «З ТОБІ СВОЮ ПАМ'ЯТЬ НЕСУ» Талановитий письменник, журналіст, літературознавець, автор першої збірки банок в українській літературі ХХ сторіччя, численних оповідань, публіцистичних ста- зорям прийдешнього. Такої могутньої популярности середлітературної молоді У країни не мав ніхто й ніколи з організаторів літературного процесу». Щиербицького вона, звісно, була російською На самому початку синового навчання школа визначалась як українська, відтак знову трансформувалась у російську. Вірніше, клас перепрофілювали у російський. Мотив -- немає українських підручників. Я написав заяву, щоби хлопця перевели в український клас, та її тоді зігнорували. Зі здобуттям Україною незалежності школа начебто зовсім стала українською. Але хіба що у списку освітянських чиновників. Насправді вній усі -- від вахтера до директора, не кажучи вже про самих учнів, -- вище. Чи це й справді ті, кого в нас ще донедавна називали «сіячами розумного, доброго, вічного»? Хіба не стали вони зовсім байдужими до підростаючого покоління. І що-то будуть за сходи, засіяні ними, -- страшной подумати. Вони вже стали скрізь проростати реп'яхом-чортополохом. Цілі зграї підлітків, пройшовши такий курс наук у 45-й столичній, день і ніч бешкетують на вулицях. Роздолля їм тепер, довкола жодного охоронця порядку, зате горілки й вина -- хоч залийся; процвітають усі алкогольні комерційні будки, цілодобово торгуючи от- ЗЕ АНУ РО. ДОЗА ВНІ м ПОСОДНИВ Саме на фасаді: бувщого «нелодев оре просторікують київським діалектом загаль- | руйним зіллям. редактор Державного видавництва України | будинку», де збиралися плужани, творча Її соуваного суржика, Столичного. Однак полишмо чисту науку на совісті (| ДВУ ) та багатьох періодичних видань, громадськість міІСТА, при ПІДТРИМЦІ держав- Тож У школі Мо 45, зробив я висновок, викладачів. Окрім науки, є ще дещо, що тиректор ГІауково-дослідного Інституту НОЇ адміністрації, вирішила встановити викладають як кому заманеться, а то Й опановується в повсякденних стосунках при птератури їм. Т.Г. Шевченка - ось далеко не повний перелік творчого багажу та відповідальних посад Сергія Пилипенка на терені культурного відродження України Неоціненною була робота Сергія Володимировича над створенням музею Тараса Шевченка та увічненням його пам'яті. Він на шпальтах газет та журналів закликав до збору коштів на пам'ятник великому Кобзареві. Саме завдяки С. Пилипенку в У країну з далекого Казахстану повернулися шедеври, що вийшли з-під пензля Т. Шевченка. Це вісім невеликих картин з колекції Надії Іракліївни Смоляк, дочки коменданта Новопетрівського форту (раклія Олександровича Ускова) - останнього місця заслання поета. Ці картини поклали початок Шевченковому музею в я З із у , і ізики та хімії на початк итина, котра розвивається, обходилася без ТР Харкові, тодішній столиці України, а потім | доньок. в донна й і нен ані рент і о щі; , я и - - - Р - - - м з - ТЯ и Ж -к! увійшли до експозиції Київського музею Покривало, що запинало меморіальну мозоі й Е чадо дай син приніс Тепер запрошую на шкільний двір 45-і, Р і Кобзаря. дошку, знято, і до неї лягають квіти, багато | посійськомовні. На моє запитання, чому така | що розташований позаду. Стадіон, або те, мо Особливої вдячності заслуговує само-квітів... величні троянди, урочисті гГВОЗДИ" | раптова зміна, хлопець тільки здвигнув пле- | що лишилося. Колись тут росла запашна - віддана й титанічна діяльність Сергія ки, скромні волошки, Це світла пам ять і | Чима, мовляв, нам не пояснили. трава, довкола була зведена огорожа, на Пилипенка як фундатора та беззміного покаяння... Перед учасниками урочистос- Отже, якою мовою викладають предме- | біговій доріжці тренували С Р НЕ керівника Спілки селянських письменників тей постав карбований профіль Сергія фени рас ин зо префваназен зо «Плуг», першої письменницької організації Пилипенка, який створила молодша дочка бознаєі реко ко за З но айва ЛИН Бра РИНВИ ННЯ в Україні. «Плуг» був колискою для багаписьменника, о вІДдОМИЙ СскКульПТтОр'1І ПОЄТ | паразитів, отого ницого жаргону злочинного | теплиць, квітників -- як після погрому. Фо тьох молодих письменників, що стали Міртала Сергіївна. Портрет ніби складено | світу. Та подібних слів можна почути й Можна, звісно, нарікати, що немає коштів, во окрасою української літератури. Звідси | з численних уламків, на які жорстокий назбирати в коридорах 45-ї столичної бракує того чи сергона нина алЕАнА я за вийшли А. Головко, В. Сосюра, П. Панч, молох радянського тоталітаризму розбив зе са Я сб Мк тив о афівнависіани ння тькав вдо я | 5 і т 5 | , у шк якихось рів, ти навести лад Зно І. Сенченко, О. Копиленко, В. Минко, життя цієї чудової людини. Завершують нео наді ооооитЕНИ стактенняї цоЛкУ віти Адже школа здавна була - о Л. Первомайський, П. Усенко, Н. Забілата композицію унікальної дошки рядки з вірша, | нього відповідне. Пояснення самого класно- | храмом, поріг якого переступали шанобливо. з багато інших присвяченого поетесою своєму батькові: го керівника зводяться до самостійного | Куди ж воно все поділося? І кого освітяни в золі Дуже влучно, з щирим захопленням схарактеризував організаторськимй хист С. Пилипенка у своїх спогадах В. Сосюра «Пам'ятаю літературні вечори в Селянському будинку в Харкові. Як пахли вони юністю і весною... І всі вони пов язані для мене з образом чорновусого, з мармуровим обличчям, високого і стрункого красеня Сергія Володимировича Пилипенка .. він наче зійшов з українських фресок, син великої України, який віддав своє життя меморіальну дошку «лицареві доби» українського відродження. На урочистому відкритті дошки виступали харків'яни та гості з Києва - міський голова Харкова М. Пилипчук, члени Спілки письменників (Р. Іванченко, А. Перерва, Д. Перепеляк), доцент кафедри журналістики КНУ О. Мукомела та інші. Вітальне слово на честь увічнення пам'яті С. Пилипенка надіслали Голова держадміністрації Харківської області О, Дьомін та академік НАН України М. Жулинський, який керує нині, як С. Пилипенко 70 років тому, Інститутом літератури ім. Т. Г. Шевченка. Серед присутніх на урочистостях були люди, які особисто знали і пам'ятали Сергія Володимировича, його молоду дружину, красуню Тетяну Михайлівну, двох його Хай проб'ється голос мій крізь час, землю й море, я тобі свою пам'ять несу, і любов, і тугу, і горе Роксолана КАРДИНАЛОВСЬКА На світлині: Останнє фото подружжя - Сергія Володимировича І Тетяни Михайлівни Пилипенків, Харків, 1932 рік України шовіністами чужоземної Тернопільське міське об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка обурене затвердженням народними депутатами України у першому читанні законопроекту про середню освіту в Україні з вилученням у ньому статті про обов'язкове вивчення державної української мови в усіх закладах середньої освіти Маємо повну підставу бути переконаними в тому, що депутати, які проголосу- вали за таке рішення, не відповідають статусу народних обранців, а є агресивними | країни, які слугують не своєму народові, а догоджають правителям іншої держави Вважаємо іїХній вчинок антидержавним, принизливим ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ п.Л. МІ ГОЛОВІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ п. О. ТКАЧЕНКУ | МІНІСТРОВІ ОСВІТИ УКРАЇНИ п. М. ЗГУРОВСЬКОМУ зовсім ніяк, покладаючись на отой виданий колись підручник з переважно усталеною від застійних часів лексикою і тематикою, подеколи навіть і союзним гімном. Аби діти вчились і ми не забували, що «союз нерушимьгй республик свободньгх сплотила навеки великая Русь».. До речі, на уроках співів учнів навчають пісень, уже відспіваних історією: «Я шагаю по Москве», «Хотят ли русские войнь(», «Песня про Алешу», «Березовьгй сок».. Ліпшого репертуару не придумаєш. Причому жодної пісні -- українською мовою. Та, окрім дітвори, ніхто з того не дивується. Освітянські чиновники старого гарту, вочевидь, вбачають добру для себе ознаку: не сьогодні-завтра усе повернеться на крути своя, тож навіщо щось змінювати, реформувати. Більшість зі шкільних підручників такі старезні, що просто розсипаються від одного дотику. читання підручника. Сама вона воліє бути відсутньою при цьому, мовляв, упораються самі. Та й не така вже й велика біда, коли на якихось кільканадцятеро двійок поважчає класний журнал. Наведу один курйозний випадок із самостійної роботи мого сина. Треба було деякі слова перекласти з української мови на російську. Син доволі швидко упорався з цією роботою, спіткнувшись лише на одному: як перекласти слово «вивірка». Перепитав у мене. Я відповів --«бєлка». Другого дня, повернувшись зі школи, хлопець мав до мене претензію, що слово перекладене мною неправильно, вчителька за це знизила оцінку. Вона сказала, що «вивірка» перекладається на російську не «бєлка», а «виварка». Коментарі, як мовиться, зайві. Та мене це аж ніяк не здивувало, більше вразили ті маленькі хитрощі, до яких повсякчас вдаються педагоги 45-і столичної. Досить часто декотрі з них пояснювали матеріал нашвидкоруч або й зовсім не пояснювали. Для тих, хто все-таки хоче щось знати, існують позашкільні заняття, платні, по три долари за годину. На них усе пояснюється дохідливо, без поспіху. Вкладають до свідомості школяра усе як годиться на традиційному сумлінному уроці Дивуєшся тільки, яких грандіозних пере- спогляданні довкілля. Це етика й естетика навколишнього середовища. Чи наповнюватиме душу школяра оте повсякденне споглядання нехлюйства, того понурого запустіння усередині, а ще більше, навколо 45-1 столичної школи. Усередині -- посиротілі майстерні без верстатів, кабінети без мікроскопів та інших навчальних технічних засобів. У коридорах, особливо поблизу туалетів, можна пройти хіба що в протигазах. Подихати чистим повітрям дітям навіть під час великої перерви забороняється. Мотив заборони: діти курять, вживають алкоголь, наркотики.. Той, хто поруч проживає, тепер не може навіть забігти додому поїсти. До шкільного буфету багатьох школяриків не тягне через оту саму антисанітарію і неїстівний вигляд страв. Але хіба це педагогічно чи виправдано валеологією чи якимись санітарно-гігієнічними нормами, щоб тому бедламі винуватять, колишню чи теперішню владу? А можливо, вся справа в нас самих, бо ніяка влада, ніяке середовище не зможе перекреслити в людському серці ніжність і любов, чуйність і порядність, співчуття до ближнього і непогамовну прихильність до дитячої відкритої дуппі. Отака вона 45-а школа, розташована водному з куточків української столиці. Стоїть, здавалося, у чудовому природному заповіднику: з одного боку духмяні садки, з другого -- барвисті квітники, неподалік -- Сирецький гай. І земля тут така, що навмання ввіткнута вербова чи березова галузка миттєво проростає запашним деревом. Але. Але понатикали скрізь іржавих неоковирних коробок-гаражів, запаскудили шкільний зелен-двір собачим послідом, перетворили земний рай у смітник -- побутовий і духовний. Немає вже тут краси і ніколи не буде. Бо керують усім цим особи, позбавлені потягу до прекрасного, до естетичного сприйняття світу в усіх його барвах, нездатні зрозуміти дитячу раниму душу. А звідси 1 черствість, брутальність, які заполонюють внутрішнє чуття дитини. Вона стає глухою й байдужою до пізнання великої таїни природи і світу. Ігор РУСАНІВСЬКИЙ і непдним, яким передбачає повне зроайщення громадян України Керівники жодної! країни світу педіонего антидержавного блюзнірства не опускають. Тому ще більше дивують ( щоб не сказати відвертіше) Ваші необгрунтовані безпорадність, пане Президент І пане Голово, у вирішенні питання про «ЗЕРНО, КИНУТЕ В ЗЕМЛЮ» -- так називався вечір, що відбувся 29 вересня у Будинку вчителя з нагоди виходу в айдужість І світкнижки Анатолія Русначенка «Національно-визвольний рух в Україні. Середиержавну українську мову ще и у час вдзапанення /-х роковин незалежності на 1950-- початок 1990 років». Автор побудував дослідження на матеріалах судових | країни. Чому І доки має тероаги наро незалежної країни залежність від чужої! справ політв'язнів, на документах КДБі ЦК КПУ. | | Украї шувати | короста зна зу; держави?! | доки парламентарі Кр УЛ у емСтУЛИавасідадцях Практично вперше маємо цілісні нариси про діяльність низки організацій: групи ; Ради України іноземною мовою , | вер магаємо під ас другого читання у Верховній Раді України вказаного вище законопроекту відновити в ньому статтю про ОБОВ'ЯЗКОВЕ вивчення державної української мови в уах закладах середньої освіти України Наше категоричне «НІ!» антидержавникові на теренах України! Потрібно мати за честь знати досконало | державну українську мову, ВІРНО І повсякчас служити незалежній Україні! «Об'єднання» (1956--59), Українського національного комітету (1956--61), Української національної партії (1961--67), Ходорівської групи (1958--62), Української Робітничо- Селянської Спілки (1959--61), Українського національного фронту (1963--67), про робітничий рух. Суттєво доповнює книга знання щодо формування багатопартійної системи, Особлива цінність книги Анатолія Русначенка -- опублікування 134 документів цевівських, кадебістських, самвидавних і тих, що власне самвидавом не стали, бо були заарештовані. Книга, що побачила світ у видавництві їм. Олени Теліги, переконливо доводить, що здобуття незалежності стало результатом неперервної і цілеспрямованої національно-визвольної боротьби тисяч хоробрих чоловіків і жінок, які засвідчили незламний дух української нації. У роамові взяли участь відомі вчені, політики, учасники національно-визвольної боротьби, як-от Василь Лісовий, Василь Овсієнко, Микола Плав'юк, Євген Сверстюк. ' Д. ЧУБАТА, голова правління, | депутат обласної ради р 5 Перше читання законопроекту про середню освіту в Україні і вилучення вому статі про обов'язкове вивчення державної української мови обурило ромадськість бедакція газети отримала десятки листів від своїх читачів, передала їх | депутатам Верховної Ради.

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин