Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №53 за 1998 рік

Слово Просвіти, №53 за 1998 рік

ред епічних поемах «Махабгараті» я «Рамаяні» Так що існувала певна «прамодель»: бог розбиває чи долає перепону, ака заважає нормальному функціонуванню елементів усесвіту, м здобуває необхідні блага. Ця прамодель реалізувалася чи то через битву Індрим з Врітрою, чи то Рами з Раваном («Рамаяна»), чи то пандавів з кауравами («Махабгарата»), чи ТОГО Ж-таки Індрим з демонічним племенема панів, де Врітру замінює демон Вала, котрий у скелі або печері тримає викрадених божественних корів -- уособлення багатства й достатку. імена В алатавВ рітра, як вважають дослідники, утворені від ОДНІЄЇ! дієслівної Основи -вар//врі- «перегороджувати», «закривати». Ця їдея тобто і на території України. Що красномовно засвідчують річкові назвам Північного Причорномор я, які зберегпм в собі слово дану оо «ріка», «потік», Основним міф «Рігведи» безліч разів і в різних варіаціях повторюється 1 в самій «Ргведі», ' в піЗНІШИХ пам'ятках, насампе- збереглася в українському словів о р от а, т недарма, очевидно, українським фольклор називає Врпру В о р о т або Воротар, досл. Перегороджувач, Загороджувач. Панії у «Рігведі» згадуються зо два десятки разів г зображаються як дуже багаті, але вкрай скупі на пожертву богам і брахманам істоти. Слід сказати, що подібна характеристика порівняно донедавна відносилася до ще одного етнічного масиву -- так званих болоховців. На стикові історичних Галицької, Волинської та Київської земель колись існувало Болоховське князівство, до якого входила й Дулібська земля. Болоховська земля містиТтЬ ЧИМалЛо «ІНДІЙСЬКИХ» Паралелешм -- особливо це стосується болоховських міст, що мають своїх двійників у Індії. Тож про болоховців подейкували, нібито вони вкрай скупі, хоч і дуже багаті, ії ця їхня риса означалася словом дуліб. Так що маємо, по суті, однакові характеристики рігведійських панів та літописних дулібів-бопоховців, хоча хронологічно обидва етноніми відділяє принаймні два тисячоліття. Якщо вірити описам, то панії позбавлені віри й культу, тому ворожі аріям 1 їх не особливо шанують творці ведійських гімнів. Можливе пояснення тут може бути таке, що пані на якомусь етапі одірвалися від брахманської традиції і продовжували сповідувати первісну, асурську релігію, характерну для матріархату, сліди якого и досі виразні в українських звичаях та обрядах, особливо весільних. Тому для жерців-брахманів, які й творили гімни «Рігведи», вони стали «аварварами», до яких брахманська традиція, між іншим, Відносить І греків, г скіфів, іпарфян, і навіть СІНДІВ та сувірів, оскільки вони, первісно аріицькшатрії, одійшли від їхніх приписів і вірувань. А скіфи, сінди-сувіри незаперечно засвідчені в давні часи на території України. У зображенні паніїв міфологічні риси перемішуються з рисами якогось КкоОнкретного народу. Н. Гусєва вважає, що панії -- цілком реальний народ, який Із часом був міфологізований. А корови у міфі про панів -- уособлення дощових хмар, вони ототожнюються з водами, І хто володіє цими хмарами-коровами-водами, у того багатство й добробут. Вони -- найбільший скарб, і недарма задля нього індра вирушає в далекі краї до річки рення т и обідопо седь | вражає списом змія Раса. А в зв'язку з водами слід зазначити, що санскрит знає слово пані-- «вода», «ріка» ГСРС, 389). Воно, судячи з усього, збереглося в назвах на означення |аденного Бугу, а також Кубані, бо обидві ці ріки в давні часи називалися ГІ паніс. Де Г - виявляє спорідненість із санскритсь- ким го/гу -- «бик», «самець» (пор. ще етруське та апбанськеке -- «бики»), апанІ-- «вода». ТобтоГіпанісозначає «Бик- вода», «Бик-ріка». Обидва компоненти добре збереглися у назвіК у бань. Що ж до Південного Бугу, то з ним пов'язаний ще один цікавий факт. На річці Синюха, притоці Південного Бугу, стояла загальноскіфська святиня Ексампей, яку згадує Геродот. Мовний аналіз дозволив з'ясувати, що й ця назва надається витлумаченню з санскриту, ії що вона має таке саме значення, якіназваГіпаніс, тобто «Бик-вода» (санскр. укшан «бик» жк пай «вода»; пор. санскр. пайо-да «давачводи», пайо-раші «море» (досл. «вмістилище води»), пайо-ваха «хмара» (досл. «везуча/несуча воду» тощо). Але є можливість витлумачити етнонім панії, виходячи з того, що в «Рігведі» він пов'язується зі скарбами, багатством, а самі панії скупі на пожертву богам і брахманам. У цьому разіетнонім може сходити до санскритської дієслівної основи п а н- «обмінювати», «продавати», «купувати», «торгувати» (СРС, 363). іменник панівід цієї основи означає «скнара», «скупий жертвувач», «демон, що приховує багатства». Такі значення, очевидно, якраз 1 сходять до «Рігведи» таїї уявлень про паніїв про їхнє суперництво з Ііндрою. Від основи пан-утворено термінпанітар -- «купець», «торговець». Ця суспільна верства належала до третього стану давньоїндійського суспільства, так званих ва й - ш "їв, адонихіще входили землероби й ремісники. Термін в ай ш "я сходить до санскритського в і ша (хінді -- в і ш) -- «плем'я», «Люди», «всі», яке на слов'янському грунті збереглося як весь -- «село». У «Рігведі» слово віша зустрічається саме в значенні «народ», «плем'я», «поселення», а утворене відньоговайш "я стало в цій пам'ятці, яків усій давній санскритській літературі, назвою третього стану, який у широкому розумінні тлумачиться, як «усі», «народ узагалі», «весь народ», а також «селяни» (пор. чеське в е с ня к -- «селянин»); покровителем цього стану вважався якраз Вішну. Цейи компонент наявний у назві Вишгород, яка означає не «Високе /Вишнє місто» в географічному плані, а «Родове/Племінне місто», тобто воно «високе» в соціальному плані. Чим підтверджується й те, що перші міста (у справжньому розумінні) постали саме з племінних центрів. Вишгород має в Україні свого семантичного двійника-Родень біля сучасного Канева, літописне місто в гирлі Росі, назва якої так перегукується із рігведійськоюРасою у міфі про паніїв та Індру. Втім, Ро день може означати і «Місто Рода», на честь слов'янського божества, тотожного ведійському Рудрі, проте і термін «рід», і назва божества «Род» сходять до одного кореня. Санскритське в і ш а входить у важливі соціальні терміни, наприклад, вішапа - т і (хінді - віШпПпаті)-- «старійшина», «ватажок роду/племені», досл. «захисник/батько всіх», «захисник /батько племені /села», бо-патіозначає «захисник», «охоронець». На слов'янському грунті санскр. па т і відповідає рос. батятаукр.батько. Термінвішапат і тотожний походженням і значенням литовському в іє с паті с -- «пан», «хазяїн». Певно, під тіранським впливом на слов'янському грунті санскритське в і Ш ап а т т дещо видозмінилося через чергування початкових є/г (пор. Віштасп -- Гуштасп, Вараз -- Гураз, Врікан -- Гурган тощо) й прибрало формигушпаті. А це не що інше, як наше Г о сп одь, що дослівно означає Захисник усіх, Батько всіх. Українськегосподиня (санскр. віШшапатні),росгйськгосподин, госпожатакожналежать до цього ряду и споріднені з санскритським вішапат т та ранським г у ш па т і. Втім, чергування 8/7 властиве й слов'янським мовам, зокрема російській і українській: росворобей-- укр.горобець, рос. діал вострьюй-- укр.гостри и; сюди ж г: російське кінцеве -г о, що вимовляється як -в о. Отже, в такому разітермінпанітар виявляється тотожним терміну панікар, оскільки перші компоненти в них тотожні етимологічно (мають спільне походження й однакове значення), а другі -- ТОТОЖНІ семантично, значеннєво:і-тар,і-кар-- суфікси діяча. Панітар і панікар-- ч- 5 оо п ерак. ь ь - »,г- синоніми й мають значення «купець», «торговець». | саме таке, виходить, значення українських імені та прізвища Панікар та його індійського двійника. Украй важливо, що в українців побутує і прізвище П ан і т а р: воно сьогодні засвідчене в околицях містаКроснана землях колишньої польської Лемківщини (щиро вдячний Василеві Кобилюху зі Львова, що люб'язно звернув мою увагу на цей значущий факт). Таким чином, ім'я і прізвище Панікар постало первісно з терміну панікар-- «купець», «торговець»; цей термін пов'язаний із важливим різновидом людської діяльності -- купівлею-продажем, товарообміном, торгівлею. Прізвища, пов'язані з різними аспектами торгової і лихварської діяльності, й сьогодні неабияк поширені в Індії. А ті, хто займався такою діяльністю, виступав у давні часи як діяльна и впливова суспільна сила. Їхній фах вимагав знання письма й лічби, кмітливості й заповзятливості, а коло діяльності було надзвичайно різноманітне -- купівля й продаж, накопичення грошей і майна, лихварство, оптова торгівля, фінансування військових походів, меценатство тощо. Як на стародавніх індійців, однією з цілей життя мусилабутиартха-- накопичення багатства й матеріальних цінностей (інші дві цілі -- дгармайкама, тобто праведність | кохання). Особливо це стосувалося представників третього стану - вай - ш " !ї в. Проте це прагнення не мусило доходити до крайніх меж -- жадібності, зажерливості, скнарості. Існували різні категорії купців, щось на зразок пізніших гільдій, але найбільш шанованими вважалися ті, хто займався караванною |і морською торгівлею. Ця особливість навіть відбива-лася в їхніх іменах. Героїчний бік, скажімо, морської торгівлі, як найбільш небезпечної, підкреслювали такі купецькі іменаяк Самудрашура-- «Морський герой», С а м у драдатта -- «Подарований морем», Сам удрасена-- «Морськосилий» тощо. Соціальний статус купців у давнину був настільки високий, що незрідка й царі брали купецьких дочок собі в дружини. Тлумачення українського імені й прізвища П ан ї к а р як «Купець», «Торговець» тим імовірніше, що українські прізвища відбили й інші терміни на означення чотирьох станів давньоїндійського суспільства. З чого й висновок, що предки сучасних українців теж знали поділ суспільства на жерців-брахманів, воїнівкшатріїв, вайш'їв-землеробів, ремісників, торговців та шудрів, залежних від перших трьох станів, але серед яких індійська історія знає і великих мудреців, і полководців, і царів. У Білоцерківському полку, як свідчить «Реєстр», служив козак із показовим в цьому плані прізвищем -- ХаркоРохманенко (170); у ньому відбита найвища верства давньоїндійського суспільства -- жерці-брахмани, пам'ять про яких іще з язичницьких часів зберігається в українському фольклорі, фразеологізмах, назвах, святах | особливо прізвищах - Рах манинРахманюк,умРахманець,РахманнийРахманенко,Рахманченко тощо. Другий стан давньоїіндійського суспільства, з якого мусили походити воєначальники й царі, також рясно відбитий в українських прізвищах. Саме з санскритськимкшатр-- «сила», «влада» споріднене наше цар, наявне в численних давніх та сучасних українських прізвищах -- Цар, Царко, Царук, Царик Царевич, Царенко Царевський, Царченко, Цариченко та інших. Воно -- в іменах родоначальників скіфських племен, про яких мовить Геродот, - Арпоксай, Ліпо-ксай і Колаксай. Козаки з прізвищами на Ц а рзасвідчені в багатьох козацьких полках, особливо в Переяспавському, Канівському та Київському. Що засвідчує незаперечну приналежність носіїв таких прізвищ та їхніх предків до воінського стану. А українці в усі часи славилися як вправні й доблесні воїни. Про приналежність до воінськоОоГгоО Стану СВІДЧИТЬ г козацьке прізвище Мазепа (див. про нього окрему статтю в «Слові Просвіти» за березень цього року). Так само в українських прізвищах відбито й четверту верству давньоїндійського суспільства - шу дрів. Козак ВасильШудренко був укКальницькому полку (2/1; сотня Борщагівська), у Кропивнянському -- Іван Шу дриченко (368; сотня Журавська), у Полтавському -- Децько Шу дриченко (427; сотня Веприцька). Отже, існували й прізвища ШудраШудрик, відяких ці прізвища утворені. Це підтверджують прізвища Ш у дра Шудря, Шудрак, Шудрикі, звичанно, Шу дренко й Шудриченко,які побутують у сучасних українців. Близькі до шудрів за соціальним статусомчамари-- «чинбарі», «шкірники», велика етно-кастова спільнота в давній, середньовічній г теперішній Індії. Чамаричинбарі історично жили по селах, іноді займалися землеробством або працювали на сезонних роботах, шили й лагодили взуття та різні шкіряні вироби. Сьогодні великі групи чамарів живуть також у містах. В індійському місті Бгопал, відомому аварієюна хімічному заводі, одиніз районів, де живуть чамари, має назвуЧамарпур, тобто «Місто чамарів», «Чамаропіль». У Полтавському полку, де служив козак Децько Шудриченко, служив і Дахно Чамаренко (407). за Показово, що термін ча мар -- 1. «чинбар», «шкірник» у мові хінді має о СТАНЕ різновиди чамвартачанвар,атао удрзайій кож -- через звичне чергування 8/6-- ча мседора бар,чанбар. Що напрочуд близьке до УВУ українського чинбар -- «шкірник», ЕЙ «швець». Більше того, й українська мова шо знає дві форми цього слова-чинбар та чим бар, які двадієслова-- чинбаритий чимбарити. Тобто є вагомі ч підстави вважати, що індійськечамбар/ солона Учанбар і українськечим бар// АЗИ чинбар споріднені, сходять до спільного зі джерела й мають однакове значення. 5 Цікаво, що у водозборі Дніпра засвідчено ЕН назвуЧинбаркана означення болота бе (СГУ, 608). п Хіндічам -- «шкіра», «шкура» сходить до санскр. чарма,чарманіз тим самим значенням. Що, як гадають, відбилося в назві індійської рікиЧарманв а т і (сучасний Ча м б ал) у Північно- Західній Індії. Якщо перекласти цю назву українсь-кою, то вона звучатиме як «Шку- | ровиця». Легенда розповідає: річка отрі о СПО фон |; Ель» | чи чо уча , м -, і и і Су ре й Р. 1 р з » Й ' я і М З ТА ГА ї РУ за ЩО . з ПО М і М йо Ля . . ї п'зноднткооогео осо дв позна ч-ії "ЛЩ лю ан о інь і Рг - ай понині ЗДА ко м а а тобто крові, коли цар Рада ОТ приносив у пожертву корів. Тому ця ріка ПРИН постійно асоціюється в індійській літературі ТРУ ЗОН з цим царем. а. Слід зазначити, що ів Україні є гідроніми и топоніми, похідні від шкура. Шк у рати-- притока Десни (м. Мена Чернігівської області) Шкурине--налівому березі Дніпра, гідрографічна система в Запорізькій області, атакож хутір Шкурине, р могила Шк ур ина неподалік, аще -- болото Шк урине(|СГУ, 625). Сюди ж, певно, відноситься ІШкорушник-- потік у районі Чорного Черемошу. Характерно, що тут же фіксуютьсяй потоки Чемірний, Чемеруватий, Чемерис ти й -- теж притоки Чорного Черемошу. Що несамохіть навіює думку: а чи немає тут якогось зв'язку з санскритськимчарма,чарман, хінді чарам,чамра,чам-- «шкіра», «шкура»? стоку Таким чином, назваПанікар чаможе пли тлумачитися як «Село купців / торговців», | ож і «Купецьке село» або, якщо трохи абстраук гуватися, «Торговиця», «Торжище», «Торжок». Ще одне можливе значення -- йо С | «Село Панікара», «Панікарове кеблю У УРН | «Село Панікарів», назване так за кимось хто мав ім'я, прізвище чи й прізвис мот м нікар. Є підстави вважати, що п ізвище Панікар і о назваПанікарчаєх дя пагскод до надзвичайно давніх, ще ведійсі часів, що вони -- | є ні з трипільському поселе ню З виявлено біля п. ан і ка с а і ей м Реєстр, К., 1979. юр дач 3 Ср СРС -- з стнекритекоруєениї повар | 4 пен Ж С

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин