Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
← Архів «Слова Просвіти»

Слово Просвіти, №53 за 1998 рік

16 с. · 16 записів · PDF у Вікісховищі ↗ · CC BY 4.0

Текст отримано з PDF і розділено на матеріали автоматично. Межі частини матеріалів редакційно не перевірені: окремий запис може містити кілька матеріалів, лише частину одного або службовий блок (наприклад, передплату). Першоджерело — сторінка газети в PDF.

А-РОЕ ітаде То РОРЕ Оето- Ругсавеза ни ню Д роком г -'б ти . о г Кай З й що і - У; ую ен й - ч Г і В а г - чі оч і їв. ПОЖе з РА з Й й - тей м, - че. рійля Які ОТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА | роз п А МЕ іо - 5" З інже іч " | - ГУ : - - - -б а ч й М Р Що - є Р Па М с й - б - «ПІ РОСВІТА» -- НАША ДОЛЯ. ЯКОЮ ІЙ БУТИ? | До 130-річчя ювілею «Просвіти» лишилося зовсім небагато -- 8 грудня в Національній опері відбудуться урочисті збори, які засвідчать славний історичний шлях нашої організації, її новітню десятирічну роботу по відновленню Української державності, історичної пам'яті народу, його національної самоїідентифікації, духовного і культурного буття. Сьогодні на шпальтах нашої газети виступають люди, відомі в Україні, просвітяни, яким ми запропонували відповісти на два запитання: 1. «Просвіта» у вашому житті. 2. Якою бачите нашому організацію в майбутньому? Богдан ГОЛОВИН (Тернопіль) 1. З діяльністю «Просвіти» добре знайомий, бо вона (первинний осередок) активно працювала в родинному селі на Мостищині. Тоді кожний свідомий мешканець с. Золоткович був членом «Просвіти». У довоєнні роки (до окупації Галичини московськобільшовицькою імперією восени 1939 року) побутувало гасло: «Якщо ти не в «Просвіті», ти -- дезертир. Хто ж такий -- дезертир? -- Не українець. Тож усі до «Просвіти»! Школярі і підлітки були об'єднанні у «Молоду Просвіту», яка працювала під керівництвом дорослої читальні «Просвіта» (таку назву мали первинні осередки з часу її створення до відродження у 1988 р.). У мене стаж просвітянський з 1937 року. 2. Треба створити первинний осередок у кожній загальноосвітній школі, середніх і вищих навчальних закладах, організаціях і установах, трудових колективах, військових з'єднаннях. Просвітяни повинні активніше працювати, проводити змістовні заходи з національного | духовного відродження українського народу (відзначення дат національного календаря, ювілеїв видатних діячів українськоїкультури і науки, заборонених більшовицьким режимом та призабутих, вивчення історії України). Основну увагу звертати на «Молоду Просвіту», залучити широкі верстви молоді до Товариства. Молодь -- наше 22 А. КІНДРАТЕНКО (Харків) | /4 днів створення, з оргкомітету по проведенню установчої конференції ТУМ у в 1989 році. Тож «Просвіта» -- важлива частина мого життя. А покли- кало мене в «ГПросвіту» почут- тя обов'язку, найкраще вис- повлене |. Котляревським: «Де общеє добро в упадку, забудь отця, забудь і матку, лети повинность ісправлять». 2. Хотів би, щоб «Просвіта» стала потужною національною організацією, яка б формувала національну самосвідомість українців, займалася широкою видавничою діяльністю, була ідеологічним центром нашого народу. Віталій МАЦЬКО (Хмельницький) 1, Зроставяг виховувався на класичних творах просвітян Тараса Шевченка, Лесі Українки, Бориса Грінченка, Василя Симоненка, Володимира Івасюка, Василя Стуса, івана Дзюби... Кращі зерна досвіду попередників пере- громадській діяльності намагаюсь, як один із чільних членів Хмельницького обласного правління «Просвіти», впроваджувати в життя. Знаємо, що без минулого немає майбутнього, а отже: 2. майбутнє «Просвіти» бачимо у молодій зміні. Сьогодні діють осередки «Молодої Просвіти» у Кам'янці- Подільському (педуніверситет), Старій Синяві (середня школа Ме 1), Хмельницькому (середні школи Ме 3, 15, гімназія). Такі досвідчені просвітяни області, як Євгенія Сохацька (Кам'янець-Подільський), Марія Кундис (м. Чемерівці), Емілія Кондратишина (м. Летичів), Василь Кравчук (м. Ізяслав), Петро Маліш, Павло Гірник, Анатолій Сваричевський (м. Хмельницький) постійно спілкуються з молоддю, пропагують рідне слово в художньому обрамленні класиків літератури Т. Шевченка, Олеся Гончара, Василя Симоненка, сучасних письменників-просвітян Катерини Мотрич, Павла Мовчана, Дмитра Павличка, Івана Драча... Словом, майбутнє «Просвіти» плекаємо нині. З приємністю можемо говорити, що просвітяни Хмельниччини мають кому передати історичний прапор. ШЕВЧЕНКО Тарас (Запоріжжя) І. Так сталось у житті, що остаточний вибір моєї професії тісно пов'язаний із «народною освітою». Маю диплом філолога, викладача української мови та літератури. Згодом навчався в аспірантурі у відомого не лише в Україні, але й зап межами мовознавця, професора Степана Пилиповича Бевзенка. Тому освітянин - завжди «просвітянин». 2. Майбутнє «Просвіти» -- в потужній напруженій праці серед «отих рабів німих», на сторожі яких Тарас Шевченко поставив Слово і яких надто тяжко навернути, ба й згуртувати на засадах національної ідеї, безмежної любові до України, відданості своєму народові, оскільки майже 350-річний колоніальний стан, етноцид і геноцид самодержавної ікомуністичної імперії вичавили з українця йиого волелюбний козацький дух, його горде національне «я». Сьогодні яничари типу «мойсеєнків» та «симоненків» підбурюють українців до «воссоединения СССР», зневажливо ставляться до мови і культури корінної нації. «Просвіта» мусить гартувати переконання і готовність до запеклої, можливо, жертовної боротьби за незалежну Україну. | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | Віктор КОСЯЧЕНКО (Чернівці) |. «Просвіта» для мене - це можливість вільно обстоювати на своїй землі інтереси моїх предків, моїх батьків і нащадків, мого народу, а значить -- вільно реалізувати самого себе. Тому я з нею із перших днів ії відродження. 2. Бачу її масовою, справді Всеукраїнською організацією, належати до якої вважатимуть за честь не лиш рядові громадяни України, а й державні службовці усіх рівнів, і то більшу ніж належність до тієї чи іншої партії. Партії - категорія мінлива. Просвіти світло -- невгасиме! Євген ДЗЮБА (м. Сватове) 1. Я хочу щоб мої внуки, а можливо й доньки, жили в цивілізованій країні, аце можли- во лише через духовне відрод- ження народу. Чим і займається «Просвіта». 2. Мипробуємо будувати демократичну правову державу. В її житті важливе місце посядуть саме громадські організації і перша серед них - «Просвіта». Мирослава ФІЛІПОВИЧ (м. Луцьк) Готуючись сьогодні до ювілею та святкових урочистостей, ні-ні та й зрине думка, а чи виправдала себе «Просвіта», ачиє вонана тій висоті, на якій мусила б бути! Звичайно, шлях, яким повинна йти «Просвіта», завжди був різним, але чи не парадокс, що у своїй державі зі своїми людьми ми повинні утверджувати українську мову, виховувати патріотизм в українського громадянства. З приводу цього поділилася думками в розмові з волинськими просвітянами. ЛЕСЯ КОВАЛЬЧУК, заслужена вчителька України: «Оце і я так журюсь над цим. На мою думку, щодо оновлення Товариства все-таки небагато зроблено. Перспектива -- яка вона? Як вписати в сучасний контекст просвітянство? Той, хто ініціював відновлення, мав би бути передбачливішим і накреслити такі шляхи, які внизу можна було б конструктивно поглиблювати. А так, мабуть, не дуже думали, не дуже журились, нібито на традиціях, але розшифровки відповідної! не було, ії якось саме життя мало б підказати її, однак, здається, цього не сталось. Ось і доводиться, кожному на свій лад займатися просвітянською працею. Але завжди потрібно пам'ятати: «Просвіта» була в усі часи виміром добропорядності». НІНА ГУЦУЛЯК, голова Ківерцівської «Просвіти», депутат районної ради, лікар: «Сьогодні «Просвіті» в районі працюється непогано, вона об'єднала всі політичні партії правого спрямування. Членами правління є голови партій: НДП, НРУ, ХДП, які виступили як консолідуюча сила, тому в нас немає ніяких непорозумінь. Те ж саме й на засіданнях районної ради. Перед тим, як іти до адміністрації, ми обговорюємо всі питання, організували депутатську групу «Єдність» під егідою «Просвіти». До «Просвіти» входять фахівці різних галузем і це дає змогу грамотно вирішувати всі проблеми. Всього просвітян в нашому районі 80 чоловік, переважно молоді пюди, керівники різних установ. Саме завдяки зростанню патріотичної свідомості наша організація розмім- рюється». ОЛЯ о бсТВИТ го804- гати МЕД б Асі 10 7х20Р» дя ПтрІ шити! пи!

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

нн со і НИ їй ие ж ит» и лого, ср АКТИ, КОЛЛЗІЧІ АРЯ я В ли рр ЕРА війні нин не яти комежтато | | (нумо ПРИМИІТІ «ПРОСВІТА» -- НАША ДОЛЯ. ЯКОЮ ІЙ БУТИ? а них с 2, ния А оо 0 се Р РАРАЕ - ень шо ан ШЕ ан - о п п нн ни ше ни - они ан НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ НАН УКРАЇНИ ДЕРЖКОМНАЦМІГРАЦІЇ УКРАЇНИ ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИСТВО «ПРОСВІТА» ім. ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Захінченіня. Початок на с 1 Ухвала Всеукраїнської науково-практичної конференц Україні» а | и «Українська мова як державна в (в рамках акції «Передаймо нащадкам наш скарб -- рідну мову») ЛЮДМИЛА КАТЕРЕНІОК, староста хору м. Ківерці: «Просвіта» нині має ще будити національний дух. І це добре вдається завдяки пісні. Сьогодні в нас є незалежність, є наша держава; а згадайте ті часи перед розпадом Союзу, копи не можна було нічого... Переміни великі, а тому, не такі багаті вчора, ми можемо сягти гідного життя сьогодні. Якби не було патріотизму, не було б ! хору. В хорі більшість не з музичною освітою, але вони йдуть, жертвують своїм вільним часом, аби донести українську ідею, роблячи виїзди по селах. Мета нашого просвітянського хору -- пропагувати 24--25 вересня 1998 року м. Київ МмОпИ , ЖИТТЯ 11 Заслухавши та обговоривши доповіді и повідомлення з проблеми «Укратиська мова як державна в Україні», Всеукраїнська науково-практичниа конференція відзначає, що утвердженпня української мови як державної відбуває гься повІЛЬНО 1 суперечливо | хоч у плані реалізації Комплексних заходів щодо всебічного розвитку І функціонування української мови та заслухати звіт Мін герства ОСВІТИ заходів з підготовки й проведення акції | простан функціонування ді ржавної мови «Передаймо нащадкам наш скарб -- | у системі освіти української суспІЛЬнОГО У країни; -- розробити та затвердити план атестаци державних службовців на знания | з україської мови забезпечити функціонування «Їнтер нету» та всієї комплотерної мереяцй українською мовоїо усіх Не ПИ С фи рах геритори апровадити україшськомовний режим " ВСІХ ВІЙСЬКОВИХ частинах 10 ді / РЖКОМСПОрТУ У крани сСпіІльно Всеукраїни КИМ говари ГВОМ є Про- СВІТ» розробити програму дерусифікації й крашиі кої рі культури і спорту, вжити ЗАХОДІВ ДЛЯ бриклаланніия державрною мог ВОІО у вузах 1) Мультурного і спортивного профі по, насамперед у Іаціона НОМУ університеті фізичної культури 1 спорту українську пісню, піднімати нашим пюдям настрій, що не так уже все й погано, що все-таки Україна є ї хороші зміни не за горами». НАТАЛЯ ЗАВАЛЬНА, голова Луцької «Просвіти», аспірантка ВДУ: «Обов'язок «Просвіти» від Бога, від людей, в пам'ять перед нашими попередниками - передавати своїм наступникам традиції, що ще збереглись у сім'ях, культуру спілкування, побуту. Потреба в «Просвіті» була, є І буде». ЯРОСЛАВ ЯРОШІ, голова «Молодої Просвіти» на Волині: «Вплив західної культури дезорієнтував молоду людину, не дає їй до кінця зрозуміти свою культуру і власне місце в житті. Діяльність «Просвіти» вбачаю саме в наданні молодим людям можливостей пізнати самих себе, історію рідного краю. | сподіваюсь, що в майбутньому молодь разом з Товариством знайде свій шлях, по якому вони йтимуть, а тому пора вже звернути увагу на молодих». Отож, якій їй бути -- «Просвіті» у ХХІ! столітті, час покаже. А сьогодні, плануючи майбутнє та оглядаючись на пройдені рідну мову» проведено певну роботу, мовна СИТУаЦІЯ В У країні продовжує характеризурватися ТИМИ негатив ми явищами і тенденціями, які спостерігались 1 раніше. Впровадження української МОВИ ЯК державної Ворон: частково торкнулося окремих сфер. шкіІЛЬНИЦТВАа, зовнішньо: реклами, радіомовлення, офіційного користуванпня державного мовою ВИЩИМИ ПОсадовими особами. Водночас викликаіоть глибоке занепокоєння такі факти Питома вага українськомовної преси і книги є мізерною. Вони майже повністіо витіснені | російськомовною друковапою продукцією. Вища школа за останні роки ше зробила поступу у справі впровадження викладания державною мовою. Переважна більшість вузів і вузівських викладачів продовжує готувати спеціалістів для України російською мовою. Грубо порушуються права українців на отримання інформації і навчання рідною мовою у східному та південному регіонах держави. Переважна більшість керівників 1 чиновників усіх рівшв у цих регіонах не володіє державною мовою або не вживає її у своїй роботі, не сприяє розширенню сфери її функціонування надати Шшститутові української мови статус ІГаціонального. ПИ редбачивши відпОВІДНе фінансування з Де рибюджету У країни; -- передбачити в першому півріччі |999 р. цільове фінансування для видан- НЯ ПОБОЇ редакції : Українського пра- ВОПИСУу», з метою всебічного вивчення правописних проблем переглянути склад постійної Правописної комісії при Кабінеті Міністрів України; -- Сприяти Всеукраїнському товаристбу «Просвіта» у створенні Фонду розвитку української мови та захисту національпого інформаційного простору 4. Миністерству освіти -- розробити комплексний перспективний план реалізації ст. 10 Конституції України в системі освіти, оперативно сприяти відкриттіо українських шкіл та дитсадків, активно підтримати перехід шкіл на викладання україською мовою в Донецьку, Луганську, Запоріжжі, Криму, зокрема у місті Севастополі, підтримувати педагогічні кадри, що володіють державною мовою, не укладати і: не поновлювати контрактів із ректорами вузів, які нехтують мовне законодавство; - вжити рішучих заходів для прити- проведеним! маркування-но державною мовою дотримання державрвній вігутріооии 11. Держкомспоживзахиєт продовжити патріотичеий говарів виклюоч- ПОЧ'ТИН розробити інструктивний лист про! ГОрГІвлі, марку знанні «ІО0)ПРИОГО приватпній при та рекламі та говарів І/. Держкомрелігій України увернути увагу па дотримання ложень ст. 10 Конституції У країни га Чинного законодавства щодо відправи богослужінь у церквах і при проведенні місіонерської діяльності в Україні реКомендувани УПЦ Московського Патріархат У відправляти богослужіння українською мовою на всіх теренах України 1О- 13. Президії НАН України - розглянути питання про функціонування державної мови у сфері науки, " ридати матеріали 1| Всеукраїнської науково-практичної конференції «УкК-| рашська мова як державна в Україні» 14. Інститутові української мови НА /Ї Украши шляхи; безперечним є одне: просвітянський Дуже повільно впроваджується | нення порушень прав українців на вирізнити з-поміж найважливіших рух в Україні актуальний та необхідний, як українська мова у Збройних силах, | навчання рідною мовою у вищій 1 | завдань мовної політики грунтовний Російськомовним залишається укразагальноосвітній школах на Сході та аналіз мовної ситуації в різних регіонах | 130 років тому. ЗАЯВА | ГОЛОВНОЇ РАДИ ВУТ «ПРОСВІТА» ім ТАРАСА ШЕВЧЕНКА Ї6 жовтня 1990 р. м. Київ В історії нашої держави 23 липня 1998 р. залишиться як ганебний день, коли ще роз у нашому домі, на сьомому році незалежності зневажено рідну мову. Саме тоді Верховна Рада! розглядала законопроект про загальну середню освіту. У статті / йшлося про навчання державною українською мовою в зоклодах середньої освіти України. Здавалося б, це ні в кого не повинно викликати заперечень. На жоль, представник комуністів поставив вимогу вилучити цей пункт. | домігся свого. Нема чого дивуватись. Адже цим комуністи засвідчили, що виступають проти відродження Укроінської незалежної держови, нашої культури, духовності й мови. То -- їхній смертний гріх перед багатостраждальним укроїнським народом Але як могли підтримати такий| ультиматум представники інших фракцій? Невже вони не знають трагічної історії України, зокрема про заборону нашого | слова у царській імперії та його утиски за тоталітарної доби? Невже такий низький їхній інтелектуальний рівень? | Невже не усвідОМЛЮЮТЬ, ДО ЧОГО МОЖже інський спорт, що завдає величезної шкоди авторитетові України Приватний бізнес в Україні в УСІХ його сферах досі пехтує чинне мовне законодавство, орієнтуючись лише на російську та англійську мови. Науково-практична конференція рекомепдує: І. Берховній Раді України -- переглянути проект Закоту України «Про загальну середо освіту» з метою відновлення в ньому ст. /, заклавши в її основу обов'язкове навчання в закладах середньої освіти державною українською мовою; -- прискорити розгляд законопроекту «Про розвиток і застосування мов в Украйи». 2 Президентові України: -- офіційно і всенародно проголоси - ти, спираючись на статті 10 та І1Ї Конституції Украй, державний курс на українське національне відродження (мови, освіти, культури); -- вимагати від повопризначених високих посадових осіб обов'язкового володіння українського мовою 1 використання її в повсякденній роботі; -- видати Указ про сприяння розвитку преси, аудіота відеопродукції державною мовог, передбачивши тимчасові (до 200Іі року) пільги для україськомовної преси та зобов язантя видавати натслади ДЛС| УЖСаДМОТО МОВОГО Для російськомовної преси в Україні. вивести зі структури Держком нацміграції Департамент по удійСненто МОВНОЇ пОЛТИкКИ ТА їТДНОорядку ва ГИМОГО Кабінетові Міністрів Украши, безпосе- Півдні України; -- здійснити заходи для переведення навчального процесу у вищих навчальних закладах усіх рівнів акредитації 1 форм власності на державну мову навчання; -- забезпечити підручниками навчальні раїни; , -- разом із Пиститутом української мови НАП України здійснити реорганізацію методичної комісії Міносвіти українськомовними заклади Ук- ці 2. Муністерству культури та мистецтв: -- заслухати на колегії Міністерства питання про впровадження статті 10 Комституції України у системі навчальних закладів Мінкультури; - переглянути навчально-методичні плани з метою збільшения годин на викладання української мови в закладах освіти, підпорядкованих Мінкультури 6. Мін'юстові України. | -- прискорити узагальнення пропозицій міністерств таїнших центральних органів виконавчої влади щодо змін і дОПОВИЄНЬ до законодавчих актів, що стосуються впровадження української мови, -- вжити заходів для дотримання мовного законодавства в судочинній сфері 7, Міністерству інформації України посилити сприяння розвитку українськомовної преси і книговидання, насамперед для дітей Та МОЛОДІ, | -- разом з Інститутом української мови, Департаментом із здійСснешия мовної політики та Всеукраїнським товариєтвом «Просвіта» організувати в засобах масо- 3ОЇ іиформаци широка обговорення актуальних питань сучасного стану України і вироблення прогностичних СсоОціІОЛІНГВІСТИЧНИХ рекомендацій щодо шляхів утвердження державної мови; -- створити при Відділенні літератури, мови та мистецтвознавства НАНІ Україшти наукову раду з проблеми «Українська мова»; - заснувати ковий журнал «У країнська мова» як орга Нацюональної академи наук України Ради З! ПИТаць мОоОВНОЇ політики пр ПІ ри ШИДдеНтТОВІ У краши: -- розгорнути в Україні дослідження ) сфері термінології, створивши робочі групи із мОВОЗНавців 1 фахівців різних галузей НОУТКСИ, -- провести структурну реорганізацію Інституту, виділивши в окремий падрозділ Лексичну картотеку та надавити ІЙ Як національній збірні лексичних багатств української мови статус Національного надбання; -- упорядкувати матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Українська мова як державна в Украйи», уд снити реорі аншазацио міжгалу зерої ПНГВІСТИЧНОї КОМІСИ З Метою посилення контролю за дотриманням вимог правописУ у ШКІЛЬНИХ Та ВУЛІЦОСБКИХ ПІДручниках і поСсіІОНИКаХх, ПАДВИЩІ ННЯ ЯКОСТІ словників 1 навчальної методичної літератури з мовознавства, щорічно проводити підсумкові науковопрактичні конференції, на яких здійснювати аналіз стану дотримання ержанвного « ГаТусСу украї ькКО! МОВИ Ре 15. Держтелерадіо У країни посилити на Державному ти ченні пропаганду української мови 1 1 пьпури, україськомошиої преси 1 Киги. особливо У ПОПУЛЯРНИХ ТеЛепрограмах за ІУВаТИ ПОСТІЙНУ ЩОПИЖМНЯЄЮВУ |мА 1ЛО1 14 Табу призвести таким закон? редньо віце-пре М роміністрові - україйіської мови С ЦУРАЙМОСІ і | ОО М і (м Просвітяни глибоко обурені згаданим гуматитарних питань, поклавши на цей | є редачу вого пе цур рішенням |! розцінюють МОГО як Департамент «функцію контролю за до у. Національний раді! З ПИТань те Га РУЧНУ; те | г я , ПІСТЩІ 2 Край ТИС ТІЙ «ІКННИН протиукроїнську дію в дусі валуєвських, емських та більшовицьких заходів, що гримантям морного закоподаце Па ЧЕННЯ І ра ПОМОВЛЄНИМ прог сти пер шрму ДО риманнтя чЧИй- ПІКЛлЛИикаГги Ж ри |(ЛІСТІН АКТИВНО підтримати Вссукраїиським конкуре дру обмеж вал ; - т ина НОГО ЗОКОНОДдДОВбЄТИА Те МОПНОГО СТАТУС Барса ої у 5 Паста УБРаЦоррО оо м 3 7 Кабінетолі ЛМИини ГрІВ України гелерадіоорганізацли, Вжити ЗАХО 10 то КОВаних Засобів реа ОПО інфор А | 4 СПОКОНВІЧИТИ Землі народу ТУТ РОСИ " ПОСТЯанйи и ПІД ПО грим Й контро порушнимків морного режиму, ПИ редоачс ІСТИЗОМО з У «ратиська за ат | АД ї Вимагаємо, аби під час другого читання виконання «Комплексних заходів щодо | ного виданими ліцензіями жавно», сорочка до за - са Це наша зоконна вимога. Адже ми живемо в Укроїнській державі, де законопроекту статтю / було відновлено | українська мова є державною мовою шо нині кі ДЕРИИЕРРАНЕРАА ни РЕ псебІічноОгОо ПОЗФВИТКУ 1 рутшшаоцомування української МОДС0И» У ТІЙ ЧАастіЬї й, ДІ ч ИДеТьсяЯя про к( гнорения ІПАЛеЖниИх УМО 9 Міністерству оборони України пери Нести ПОЇ Мч ОМ Дн пеСОМІноОгО ро ІІТ ТКУ | МиИкоОрИ ПРОВЕНОІ заолади на держаютну ПІИСЬКкОоОВО -НнОМУТА ПНІ альо! ру ифікаці рантного ставлення рост ьКоОМоОвВимМх видань до Укрениського єтиех у, НОГО МЕМ пикладанния І | куЛЬТУрИ
«в бі Мб чу ч є я. 9 ло м П росвітяни Січеславщини 17 жовтня провели УМ обласну звІТНО-вВвИБОрчу звіІТНОЮ доповіддю ви-обласного об'єднання говариства «Просвіта» ім. Т. ЦІ: вченка Володимир Заремба М конференцію. Із ступив голова Всеукраїнського Ж їй б - -е - " ХО МАК . У У УЧ РТ мя я яти п, - -'ю чи о нн і ьо о точно о т ч - пи о у о я ть о п о чо бчв'ь нь о о о В аю - БР я - 1 нн НО "о ь ко, М чо чт ча чно ноя . і ча м і-й Лю - й и ЧУ "| Дніпропетровщина має глибоке | міцне українське коріння. Багата і славна історія ше землі якнайтісніше зв'язана з Запорозькою Січчю Недавно виповнилося 3650 років героїчної перемоги українського козац- КОМАЕАЗІТ РО Президенту України Л. КУЧМІ Голові Верховної Ради України О. Ткаченку Депутатам Верховної Ради Засобам масової інформації НАСТУП НА УКРАЇНЦІВ У ВЛАСНІЙ ДЕРЖАВІ Одній Ю 13 СКЛОДдДОвВИХ держави ( МОВО бороті Ба ЩО Не! - боротьбо за державу. Є мова - є держава. Державу Ізраїль с гворено 50 років гому Мови не було Тепер зоно створена, У у і воно - державно | ОНКОНІ був КОЛОНІЄЮ) Англії, Ом функціонувало англійсько мова о Ко о З | ОНКОНІ попернули До Китаю, | КИГОМСЬКО МОВа з 1988 року стол там обов'язковою ХА ХХ о боротьба проти держави Державний злочин Ко ХУ У Пройшло СІМ років незалежності України, але за цей час державно мово в нос не гнав Ж 1мняло належного МІСЦЯ, О ПОСИЛИЛлОсСЯ (1 румнаця. У Харківській області українців понод 60 відсотків, о державною мовою видається пише одно газето -- «Слобідський край», російською ж -- ПОНОД 50, 3 них понад 30 стали виходити в останні два-три роки. Загальний тирож російськомовних видань нолічує мільйони примірників, ар «Слобідського краю» -- близько 20 ТИСЯЧ Російськомовний «Харьков-рьнок» має тираж 450 тисяч примірників, «Метро-пресс» - 150 тисяч, «Тайнь медицинь» -- 100 тисяч Всі три видання розповсюджуються безплатно У книжкових магозинах 99 відсотків російської літератури, на лотках усі сто. На потках продають пише російськомовні газети | журнали. Новіть українського календаря не побачиш. Їде відкрита блокада видань державною мовою. У багатьох селах РОДІОТрансляційна мережа зіпсована. Селяни не можуть одержувати офіційної інформації, о цедає свободу сумнозвіСнНИиМм партіям поширювати дезінформацію. Державне родіо, проводячи передачі, запрошує російськомовних представників, але синхронного перекладу на державну мову не забезпечує. Та й сам Президент не дуже шанує українську мову. Так, у вересні в Азербайджані (Баку) він виступав не мовою держави, яку представляв. Телевізійні канали у більшості випадків користуються російськими текстами. Українське державне телебачення, «Оріон» та ІСТВ дастково звертаються до державної мови. Рекламна інформація в державних підприємствах, на ЗОЛІіЗзНиИЦці, в метро, чазви підприємств тощо виконані здебільшого недержавною мовою. Державною подана лише реклама західноєвропейських фірм. Послідовно | наполегливо влада комплектується з російськомовних шовіністів. Головами райдержадміністрації ряду районів області останнім часом чомусь почали ставити росіян. Це що, підготовка до передачі Харківщини Росії? Директором єдиного в місті українського драматичного театру імені Т. Шевченка призначена запекла російська ДОПОВІДІ І у ; крема н ІГОЛОШІУ З сі ІЗ, що за тва на чолі з Богданом Хмельницьким ШОВІНІСТКА. період з 1994 року основна діяльність під Жовтими Водами Ця перемога Демонструючи свою проросіиську спрямованість, харківська влада, незважаючи на осередків «Просвіти спрямовувалась на вва ди п ецніє рішучі протести демократичних організацій та української інтелігенції, поміняла назву вул. утвердження української національної за і НЗНОЛИВИ дан Байрона на вул Героїв Сталінграда, позвало станцію метро «Маршала Жукова», ідеї! Дружно працювали обласна рада 1 правління Ба ІАТОСИЛ доводиться докла- дальшої боротьби, утвердила славу духу українського народу. Об'єднання «Просвіти» широко використовували у встановила пам'ятник цьому ворогу українського народу. Ї в той же час відмовляється перейменувати проспект імені 50-річчя СССР на пр. імені Героїв Крут -- юних патріотів, що загинули, захищаючи Україну, дати для об'єднаних ДІЙ УСІХ ж ріці г; й | амеба Що зрррианря постх просвітницькій роботі героїчні сторінки | Це тільки кілько Приклодів тиску на укроїнців у Харкові. Додаємо до цього переліку ще чаціональнодержавницьких партій та з історії українського народу. Зокрема у Міська рада, Склод якої залишився незмінним з часів будівництва «свєтлого будущего», - ГТ ргл? по РР "Го. про і - С у» «25 З - "ро Ре організацій РЕ ГУ ІЧрно виходить га зета овен нн мк І з Риба пказнатоловиз порушуючи ер 10 Конституції України, ВВОДдИТЬ ЯК офіційну другу мову -- російську. А по Зачеславський край» б | М | Те | б ай суті це повно ліквідація державної мови. Київський районний суд відмінив було це рішення, Особливо добрі стосунки у «Просвіті» | на важливості інформації. Для форму-о ог обласний підтримав порушників Конституції. встановлено віддІЛенням Спілки | вання національної свідОМОСТІ українців Верховна Рада свого часу прийняла постанову про паспорт, з якого вилучила запис письменників Укра і ти Практично ВеСЇ цеодне їз особливих завдань «Просвіти». про національність Це крок до ліквідації України ВЗОГалі або створення якоїсь аморфної заходи проводяться разом із письменни- Вміле використання у просвітницькій ЗеБЖавИ Ми звертаємося до громадян України всіх національностей і віросповідань ками. Акцентувалась увага на посиленні роботі саме героїчних |; життєстверпоррназуциння До нем б ноу посилає своїх синів гинути на зво ро бійнях бр. ЗА чн она жа ІТ ІНШИХ націй -- молодь кратна не викидає грошей но війн ідкорення роботи гворчою молоддю. загальджуючих фрактів дасть позитивний ре- України Росією на що розраховують дн політичні аа М «п'ято пан р - | 7: г т ТТ Ес , - ї "І ' г з 1 1 г УТ - тро Б щ плидомо, що кожну справу РМ ЛУК палки здома, приведе до катастрофи на Землі Ми звертаємося до Верховної Ради України: люди, а тому в центрі уваги була робота 7 припиніть політичні ігри; і -- прийміть закон про відповідальність 30 антидержавну діяльність; ци справі сьогодні, як ніколи, потрібна 7 прийміть закони економічного становлення держави; якість 7 державна мова -- єдина офіційна мово в Україні, : 7 впишіть у паспорт графу про національність; | . - Хто з депутатів не згоден або не здатен цього зрозуміти, нехай покладе свій М: Шановні депутати! депутатський мандат Ми звертаємось також до Президента України: -- забезпечте функціонування державної мови но всіх рівнях влодних структур; 77 визначте кордони з Росією і прикрийте їх військами. викладання заледве перевищує позначку - добийтесь у НАТО гарантій недоторканості кордонів і незалежності України; 25 відсотків) можна пояснити свідомою - укомплектувати адміністративні структури патріотами, іх «вчорашніх», які гактикою загальновідомих політичних кіп, продовжують політику далекого минулого, звільнити, що провадять популістські заходи на грунті -, припинити утиски українців та демократичних організацій, які підтримують становленматеріально важкого та ідеологічно неня України на ноги. певного стану в Україні. Тож ми знову звертаємося до свідомих представників вищої законодавчої влади (|з закликом переглянути своє рішення стосовно проекту «Закону про освіту» на користь обов'язкового вивчення української мовив навчальних закладах України. Однак яким би не було остаточне рішення Верховної Ради, ми висловлюємо намір зробити все, що в наших Силах, для подольшого якнайширшого плідного розвитку української мови та культури чад зміцненням первинних осередків І в Продовження на с 4 і ІПЙОЛОГІЧН оїно видань ця цифра скорочується майже вдвічі; КОЛИ КІЛЬКІСТЬ ШКІЛ 3 українською мовою звертаються студенти ЇЇ курсу факультету СПецЦІОЛЬНОСТІ мова та література» Запорізького державного університету з проханням переглянути проект Закону України «Про Освіту» в його теперішній редакції та поновити в ньому статтю 7, яко було вилучено звідти після першого читання Закону на літній сесії Верховної Ради Вона затверджувала обов'язкове вивчення укроїнської мови в усіх новчальних закладах України. Втрата законодавчого закріплення цієї частини програми освіти в Укроїні завдає надзвичайно руйнівного удору політиці державотворення | оновплення духовних ресурсів українського народу, внески до якої робили видатні його представники протягом майже восьмисот РОКІВ І ДО Якої можете зробити вклод саме ви | саме тепер Від вас зараз залежить, якою мовою розмовлятимуть ваші діти, яке «Укроїнська ПРЕЗИДЕНТУ УКРАЇНИ Л. КУЧМІ ГОЛОВІ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ О. ТКАЧЕНКУ НАРОДНОМУ ДЕПУТАТУ УКРАЇНИ П. МОВЧАНУ НЕ ЧІПАЙТЕ СВЯТОГОЇ Ми, просвітяни м Павлограда Дніпропетровської області, з глибоким обуренням | гривогою сприйняли рішення Верховної Ради України про вилучення із законопроекту | ; з , про середню освіту, п ийнятого в пе читанні І - стовлення буде прищеплене їм до рідної державного університету (факультети Чула рено МУР ЧИТОВНТЯМеХ ситі про обов'язкове вивчення а Я а З української мови в закладах середньої освіти Ури і ЗОЗУМІТ ьвони щось країнської філології та істо ичний мови і культури ічи зав урчнной, Бк укр Ф щі / З Докотилися| Добудувалися! Немає но вас Івана Сірка! А то й Гонти |з Золізнякомі Підписи студентів Запорізького ПИ С ) ск ТА О», 5 Ноера дю) ноя Мово є типово Студеите керечного фогузь тету / бдерли народ до САЛКИО тепер че и душу розпинаєте! ІВОрчЧи) «О0мС всто укагренг Віча ими О рю з авовівеозрИЯ пон мальки вуржожито) рад см ШІ иходить, що ліві і ті, хто їх підтримує, вперто вирішили зруйнувати і нинішню українську є 7 г і - пд РР Р Й а г ба ) лю - - / у - - пюдською рисою п З ендатот ст Й ж че «док бр державність. Бо, як бачимо, -- руйнують, а не будують! Не вийде! Не дамо! допомогоє їй закріплюватися в люд Роде п сб Сава м 7 8 об) Звертаємося П У Л | ТІ палемат р реве о з пк а 27 фасод Я 2 боці р ося до ГІрезидента країни: Леоніде Даниловичу, Ви гарант Конституції Ге ж | , 27 С РА /4 -Ппг:пб1яїЛайя На : Ї - т | - чиз і Чи було вм о бІЛЕНМВА НИЦІ б убартую з (Пренорурої03 Пледи В З "країни; тож не ааволдита " порушувати -- сміливіше бийте по злочинних руках. а імеччині, ь о в ОР ТУЛИТРИ У Грн вертаємося до Верховної Ради України: ша | | | у | ДОВ рр . шановні народні обранці, я високорозвиненій світовій державі парло- РУ сват ра й Дена ма ай М й У р на і дії «річ г о чі й ги Ж є зовелися скажені, то лікумйте їх від цієї небезпечної для України і укроїнського народу хвороби. Вимагаємо ех ба з зоро суге Са «ПОРУ А мент ток зневажливо поставився до рідної у: гори З алое МО ЛО0 ручку повернути статтю / до законопроекту і в подальшій роботі неу звже абаогаче культури І загаль- У резді дра 18 "Масалесоа о д; - . мови? Гевже збагач Аме / працю, за 7, уже В б сплГолма фо порушувати прийнятих вашими попередниками ні Закону про мови, ні Конституції України. НОї освіченості навіть с укроїтн зеззані (2 ява. па ТК / б гхраваі РУ. Не чіпайте святого! Невже у вос мало роботи? походженням населення У рат раху | ац о ле "зара ср Пат Просимо газету опублікувати прізвищо всіх, хто голосував за вилучення статті 7 і хто нок вивчення української мови і культури Р - утримався. Якщо туди потрапили наші же ї Ї РР торті ож Я. зе чІ ПРУТА 72 РЕ -- НОСТІПЬКИ обмежує право цього нас елення? 1ь Ганта 0 ж "ОЧКИ МУ 3 14 арочьла «є Й Р «землячки», якщо вони не ОТЯМЛЯТЬСЯ -- розпочнемо кампанію їх відкликання. Не дозволимо ві нашого імені н | и Гаке нехтування інтересами значної час Д щити безцінний т АНТИ УЛ 27 - ай і мі" ж дроачва коуч Р й і - . - | З савбогофосьи (49, Й зоря, ро , скарб україніІського нороду со рідну мову! Тини виборців об єктибними божа Ам УР упр Р 2 7? а УР У І; з часу |тоді, коли на Укроїні лише 4 овочем Ж М, зеебітьаюсксг я я ДО | ходить дер- 18 Мине 27 й, 000 Твоє А м. по ВІДСОТКІВ друкованої! продукції виходить дер / що 043 2 мА ПОМАРЕНКО, «овною мовою, о стосовно періодичних голова Павлоградського мі/ського Говариства «Просвіта» /м. Т. Шевченмк: - РЕ и нн Р мно я ли
НЕ БУТИ БАЙДУЖИМИ! розірваного імперськими кордонами. літераторів Михайло Федорович вда- вався і пізніше: мав-бо гарну пам'ять | добре поставлений голос Чіа першому зібранні «Просвіти» М. Комаров, зважаючи на його вік, перевантаження творчими й гро мадськими справами, а також беручи до уваги його безперечні заслути перед україшською культурою, був обраний почесним головою Товариства. Иого просили не перейматися буденними органі заційними клопотами, щадити свій час | берегти Позаяк М. Комаров вважав, що «на Україні паціональне життя могло вияви: тись найбільше в літературі, в театрі й науці», то Чільтгу увагу вій приділяв саме ЦІЙ цариш української духовності, яка спиралася на затистуте в лещата заборонних процесів російського царизму українське слово Незадовго до виникнення «Просвіти» Михайло Комаров писав: «З болем бо- НЕ МОВЧАТИ! 4 -Ф Закінчення Початок на с 5 Професор Михайло Поплавськиї! закликав делегатів активніше протидіяти навалі зросійщення. | У будь-яких умовах не бути байдужими до української справи, нашої Ж с алею: соці - ЦЕ я і о йЖ | зах ча - б ТУ держави. Кожний з нас має твердо і наполегливо відстоювати нашу мову, свою гідність. Ми дбаємо більше про когось, а не про українські інтереси, власний народ. От, скажімо, парламент у першому читанні прийняв законопроект «Про загальну середню освіту», звідки вилучено положення про обов'язкове навчання державною мовою. Ця подія -- загальнонаціональна образа. Мусимо захищати себе від російських шовіністів. Не хтось, а кожний знас має сказати своє слово на захист української мови. Виступи Моїсеєнка у па рламенті щодо «возрождения СССР» спрямовані на розвал Української держави. Сергій Довгань (Дніпропетровськ), Михайло Симоненко (Верхньодніпровськ) загострили увагу делегатів на організаційному зміцненні осередків «Просвіти». Саме у Верхньодніпровську мають місце втручання у роботу «Просвіти» деяких національно-демок- ратичних сил. Ольга Стецюк (Першотравневе) порушила проблеми освіти, забезпечення навчальних закладів підручниками, а також діяльності «Молодої Просвіти». Делегати Наталія Івашкевич (Кривий Ріг) та Сергій Злючий (Дніпродзержинськ) звернули увагу просвітницьких газет і запропонували більше подавати коротких історичних довідок, вести рубрики сатири й гумору, висвітлювати кращий досвід просвітницьких осередків. У виступах усіх делегатів звучала спільна думка про об'єднання національносвідомих організацій в одну потугу. В обговоренні доповіді взяло участь сімнадцять делегатів. Роботу обласного правління за звітний період визнано задовільною. Головою Дніпропетровського обласного об'єднання Товариства «Просвіта» обрано письменника Володимира За- Із ухвали, яку прийняла звітно-виборча конференція, необхідно виокремити найголовніші завдання на перспективу для осередків обласного об'єднання ВУТ «Просвіта». По-перше, послідовна і цілеспрямована діяльність щодо утвердження української національної ідеї. Найголовіше тут -- утвердження української мови як державної. По-друге, у зв'язку з приходом знач- НОЇ кількості лівих сил у нинішній парламент значно посилився руйнівний тиск на українську мову. Яскравим прикладом тому є вилучення із законопроекту «Про загальну середню освіту» положення про навчання у школах державною мовою. А тому в такій ситуації кожний просвітянин, свідомий українець має сказати своє слово на| захист нашої мови через лист-звернення до парламенту, Президента України з вимогою припинити акт насилля По-третє, у зв'язку з підготовкою до наступних виборів Президента України найважливіше завдання осередків -- працювати для об'єднання національно-державницьких сил в один блок. По-четверте, враховуючи складну релілійну ситуацію в Україні, гидтримувати рух щодо об'єднання церков і створення Єдиної Української Помісної Православної Церкви. Микола НЕСТЕРУЧ УК, відповідальний секрегар ВУТ аПросвіта» Ініціатором створення Одеського культурологічного Товариства світа», яке було найпотужнішим серед інших «Просвіт» України початку нашого століття, став книгознавець, етнограф, літературний критик, один із творців добре знаного словника української мови Михайло Федорович Комаров. Коли йдете Катерининською в Одесі, зупиніться на її перехресті з вулицею Жуковського, під старим крислатим кашітаном, і окиньте оком двадцять сьомий будинок. Тут, на другому поверсі, мешкав Михайло Комаров із родиною, а на першому поверсі містилася нотаріальна контора, у якій він заробляв собі на кусень насущного. За фахом Михайло Комаров був правником -- він закінчив юридичний факультет Харківського університету, а за покликанням -- письменником, філологом, дослідником української минувшини. Він розглянув усе, що зійшло з рідного друкарського верстата упродовж цілого ХІХ століття, усе, що було за той самий час показане зі сцени рідного театру. Над цими працями Комаров проводив вихідні дні та свята, хоч не відзначався богатирським здоров'ям і часто-густо доконче потребував відпочинку. Його книжки й статті і сьогодні захоплюють багатством зібраного матеріалу, ретельним викладом, патріотичною заангажованістю. Вони входять до золотого фонду українознавства. Михайло Комаров прожив в Одесі чверть століття, з осені 1887-го до осені 1918 року. Увесь цей період його помешкання було своєрідним центром української культури на південному терені Російської імперії. Сюди зверталися з листами-записками, приїздили зв Іду сіль їз надією знайти підтримку й допомогу десятки українських постів і прозаїків, акторів і художників, лікарів та освітян, людей високоосвічених 1 простих трудівників. У хаті Комарова мали теплу й щедру гостину Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський, Агатангел Кримський, Іван Мечуй Левицький, Михайло Коцюбинський, Ізан карпенко-Карий (Тобілевич), марко Кропивницький, Микола Вороний, Марія Заньковецька, Софія Крушель- Мицька та багато інших самовідданих рататв української духовної ниви Один із біографів Михайла Комарова дуже слушно й точно сказав, що першою 1 неперебутньою заслутою його перед підросійського Україшою було вмання підтримувати й ро ЮОурхувати вши високий дух украшства, дух спроти- зу етичному ПИІЩе2ОНІО, дух 1Є1 ХИ ( ГУ моральних 1ї культурних цінностей, призібраних Україшого па її ї горично мгу Шляху, обстоювання ОдАнОСТІ породу, мощим мушу 1 па сей раз, як і давніше, наперед відзначити, що правне, чи, вірніше, безправне становище України не змінилось: відомий усім наказ 1876 року 1 досі не скасований, і досі тяжким тягарем душить наше слово, наше письменство, разом і все культурне життя України. Не дивно ж, що воно сковане на Україні геть далеко більше, ніж деінде в Росії, бо, окрім спільних усім тяжких умов громадського життя, наша бідолашна Україна мусить ще відчувати тяжку образу і кривду, яку заподіяла нам заборона нашого рідного слова. Ся кривда не поменшала в минулому |1902- му. -- Г. 3.) році, і на сей раз мені доводиться знову занотувати декілька фактів утисків і неправди, які мусимо тершти, але разом з тим занотуємо | ті радісні факти, котрі явно свідчать, що скрізь, на всьому просторі землі української, повстає боротьба з тими утисками 1 з кожним роком вона зростає все більше їі, певно, настанечас, коли правда переважить кривду». З наміром переважити кривду, відстояти рідну мову -- живу душу пер- ШОї-ліпшої нації, посилити боротьбу з соціальною несправедливістю, хай непрямо, закамуфльовано, але прилучити лміодей до ідеї Української держави творив М. Комаров «Просвіту». Він був свідомий того, що Товариство може й загинути під ударами реакційної влади, п вірного поплічника -- російського чорносотенного шовінізму, -- але твердо й непохитно вірив, що рясних жнив ніколи не буває без старанного обробітку землі й добірного засіву П. Иому вже повернуло на сьомий десяток. Усе частіше нагадувало про себе серце. Але Михайло Федорович не зважав на те, праціовав з молодечим запалом, подаючи особистий приклад відданості національній справі. За три роки він виступив тільки на літературно-мистецьких читаннях та вечорах, влаштованих «Просвітою», понад тридцять разів! Оживали перед тими, хто слухав його, образи незабутніх борців за волю і незалежність України; обзивалася до зали Маруся Чураївна -- напівреальна, напівлегендарна поетеса ХМУІ| століття; гримотіло в нім Шевченкове «послання» -- «І мертвим, і живим, і ченародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні..». Багато хто вперше почув у народній аудиторії, саме від М. Комарова, про український вертеп і українську вертепну драму, про діЯЛЬНІСТЬ братств, спрямовану на розвиток українського шкільн ицтва, про творчість Павла Чубинського, якому належить широковідомий вірш «Ще не вмерла Україна...», і Петра! шШшцинського, котрий у степовому Ананьсві крилатий хор «Закувала та ЛЯ...». З просвітянської написав сива зозх газети «Вісті» за Оерезень 1906 року, до створення якої стільки праці доклав Михайло Комаров, довідуємося про Шевченківський вечір, проведений Говариством з нагоди 45- рачтчя Мід час у смерті пеликого кобзаря Слопо про ТтТтачеотіня Шепченка ДЛЯ України, для її майбутнього Сркермчетент о: М. Комаров. Він узяв участь | в Копцертши частині, прочитапити улюор «ОП ОгО «Поребендю». Ло читання популярних творів українських сили. Та не з тих був старий сівач «розумного, доорого, вічного»: він щоденно брав на себе дозову пайку роботи. д КОЛИ ПОЛІЦІЯ Зажадала увільнити від керівництва правління радикально на. лаштованого лікаря Івана Луценка. М. Комаров переклав на свої вельми втомлені плечі увесь тягар «Просвіти» | СТИКО НІС ЙОГО до останніх днів іІснування Товариства, яке було заборонено наприкінці 1909 року. ЗАСНОВНИК ОДЕСЬКОЇ «ПРОСВІТИ» Восени 1906-го разом із іншими керманичами «Просвіти» М. Комаров пережив полщейський обшук. Офщер, що проводив його, прискіпливо копирсався у книжках та паперах і після кількагодинного обстеження їх розчаровано сказав: «К сожалению, ничего недозволенного не нашел!». Гронічно посміХхНнувшись, досвідчений юрист М. Комаров запитав: «А якби знайшли 2..» -- «Разумеєется, отправил бьі вас в тюремнь6йи замок со всеми вьтекающими последствиями», -- почув у відповідь, Розгром «Просвіти», що стався на хвилі тріумфу російської реакції, був важким ударом по вразливій душі Комарова. Але він не здався: на зміну «Просвіті» організував У країнський клуо0, а відтак - - товариство «Українська хата»; плекав мрію про власне видавництво, яке хотів назвати «Снопом» випустив «Вінок Т. Шевченкові із віршів українських, галицьких, російських, білоруських і польських поетів» -- цю безпрецедентну на той час (коли й нена сьогодні!) антологію творів на пошану іншого літератора; написав книжку про першого перекладача Святого Письма на українську мову Пилипа Морачевського Михайло Коцюбинський, ОЦІНЮЮЧИ різнобічну творчу й громадську діяльність М. Комарова, ставив його «поміж кращих та найбільш заслужених працівників». Можна було б навести ряд інших шанобливих оцінок невтомної 1 плідної праці просвітянина Та сьогодні з почуттям пекучого сорому доводиться говорити, що могила Михайла Комарова на Друтому християнському цвинтарі в Одесі не вціліла: її було знесено уже в шістдесяті роки, на чаших очах, усупереч гро" мадськості зберегти останній прихисток ТОГО; ХТО був іє окрасою моста НІагадаю, що поважний рознавець Андрій Нодзвідський писав про це ще 1944 року ученим-мітерату: На помешканні, де жив М. Комаров, досі немає меморіальної дошки, хоча клопотання про ТО Оу ло подано на Пп ог чатку сімлесятих років. Уже не вперше ЗНОСИТЬСЯ пропозиція надати ім я Михайла Комарова Одеській держави пауковій ОіОліотеці, ле берігаються архів І зібрання його книжок. Та, Як МОВИТЬСЯ, ВІЗ І НИНІ Там На часі аснування щорічно! Вес" української премії імені Миханла Комарова Чи довго видатний ліяч україм: ЬКОЇ! культури залишатиметься без належно" ГО пошанівку? Григорій ЗЛЕНКО, письмонммих, заслужемин діяч мистецтв Украї мм, м. Одеса Кн ВН і Р
-і і і же сить й РЕ Р ня ще тони нь ій о зпненн кн Р і - ПЕРРО РР - Слово ПРОСВІТИ рн П-- ни ні пн 09зоним сода 040 РР АК РЕ РЕ а и В нні ВИЗВОЛИТЕЛЬ, УЧИТЕЛЬ ЧИ ПОНЕВОЛЮВАЧ? Сторінками газети «Запорозька Січ» ї - і|омуЄЬ ЗМиходИить так, що як тільки - ) «ХОДИТЬ мова про Володимира Ульянова (.Існіна), то мої спипрозмовники висупа- ють на першим план неперссічний розум | цим 1 зпернімося до друкованих за часів комуністичного правління джерел. Ви не знаєте, чому Володимир Винниченко на- узав Леніна «учитслем підлості»? Рада не визнає місцевих рад, не скликає зад рад, пропускає через свою територію Оїлі війська і не пропускає червоні. Потім за пепиконання ультиматуму більшовики бсз Півночі пе втримається, не проживе. А потім: «Запаси хліба на Україні гігантські. Взяти все відразу не можна». Так кому без кого важко? Хто без кого не проживе? Пише Ленши, що в Україні ше немає достатнього радянського апарату, тому: «Ми, в центральному комітеті нашої партії, обговоривши це становище, дали завдання -- спочатку зробити все для побудови апарату на Україні і взятися за роботу, коли буде зброя в руках і буде апарат, а на І червня одержати за це 50 мільйонів пудів хліба». Ось чим наші діди повинні були платити за експорт в Україну більшовицької революції! оВоОди про тс, що він зумів Кому ІСТ комуніста! Бо на папері Ілліч окуповують Україну. Телеграма О Шліхтеру на У країну: утримати радянську владу толі ко ПЛ. писСсап ІНОЛІ прекрасно Чого парта хоча Придавили німці більшовиків -- ледь «1) Чи одержали Ви на Україні директи- ЛапіІпоєь | ДАЛлЛИша" Ж с1 ЧТ 4 - й п ЧО я . - -. ' м ал: » "КА Х ' чт обє й - : і галося прожи и кілька б його «О пациональної гордости вели до Петрограда НИЗ Виходу немає ву ЦК (про 50 мільйонів до 1.МІ.)2 2) Як-миСяЯЦцІВ, а то й днів. У хід обов'язкопо короссов»! Або «К попросу о пациональ- - треба перемир я. "їкою ж ціною укла- ПТУТьЬ екозирі ьБре СЬКОГО МИрУуУ,неспу та ім подібних фактів. На превеликий жаль, МОДСНО 3 МОІХ ОПОНСНТІВП НІКОЛИ Не ставив гакого питання. ким був і залишається Батьком, братом кавоновником, понсволювачем? ІТам увконіаї Ііснії для України? (рідним, двоюрідним) чи, може, ГіРІСАЇ ТОК) розмову з сучасним кому- Існіна викидати на смітник 1 Спартака Він хотів визволити людство віл рабства! "кідо стори, то треба починати ак. (| партак хотів позбутися раб! іпа разом Зі 1 ьо Спартак сам був рабом, пізніше Гарна казочка, чи не правда? СВОТмМИ друзями за нещастям прав- гадтатором. Чи був рабом, кріпаком або найманим робітником Золодя Ульянов? « | пУДдОч- пколи! Гих, хто «клює» на так) прошу-згадати, в чому товариш Ленін ходив у Польщі, Швейцарії, Фінляндії, тюх-циліндр, нам у ЙОГО » ПеТер- Но красні пальто. кап очка костюм-трієчка А 1|адцятИи музсях пока 15 ЮТЬ бурзько-московське пальто перших часів раляні влади р якогось бо0м- МОВЛЯВ, ЬКОЇ дерте бачите. як бідно жив голова ади народних кі 7! Беріть при- нМИСаЕЄРІШ іал, будьте а ІБТруістами Алое давождь пости или об «автономизациин» вайто глянемо, що творив насправді До Жовтневого перевороту Ленін кричить, що Україна має право на самостійність 1 незалежність. Критикує царизм, уряд Керенського, які гноблять українську націю. Беруть більшовики на чолі з «живее всех живьх» владу. В. Винниченякий разом з М. Грушевським розпустив мільйонну українську армію, приїхав у Москву, оббиває кремлівські пороги, просить у вождя суверенітету Україні. Гой не відмовляє. Тільки при умові, що Україна буде радянською і робитиме те, що скаже він або Троцький. Ось такі розходяться доріжки націонал-комуніста й комуніста-імператора. Моені знову ж заперечать., А як же Ленін дав волю фінам 1 полякам? Відповідь дає черкаський письменник Василь Захарченко в романі «Білі вечори». «Ленін відпустив Фінляндію тільки тому, що гам була армія генерала Маннергейма. І Оільшовики могли б подавитися Фінляндією». Зате знаючи, що в Україні армія розпущена (цього добивалися, між іншим, 1991 року й нинішні правителі Московії), більшовики створили тут харківський КО, дається Брестський мир? Україну віддають німцям, як фігуру на шаховій дошці. Як же виправдовує цей крок Ленін? У статті «Пролетарська революція і ренегат Каутський» він пише: «Завоювання України було величезною національною жертвою: а пролетарів і бідніших селян України воно загартувало ії посилило, як революційних борців за інтернаціональну робітничу револіоцію. Україна потерпіла - інтернаціональна революція виграла». Виховані російським та комуно-мос- . ковським інтернаціоналізмом, ми іноді заперечуємо окупацію України Росією. Комуністи й досі не визнають поневолення «брата братом». Що ж, давайте послухаємо їхнього натхненника: «29 листопада 1918 року телеграма главкомові в Серпухов. З просуванням наших військ на захід і на Україну створюються обласні тимчасові радянські уряди, покликані зміцнити ради на місцях. Ця обставина має хорошу сторону, що позбавляє змоги шовіністів України, Литви, Латвії, Естляндії розглядати рух наших частин як окупацію і створює сприятливу атмосферу для подальшого просування наших військ. Без цієї обставини наші війська були б по- що ні, то тут бачили? 3) Як думаєте? Скільки доставите? 4) Чи не потрібні тут (і які) скстрені заходи? 5) Якщо не підвезсте до Ї.У. або 1.МІ. -- ми пропали всі. Ленін» (119 березня 1919 року). Що ж, голодний Пітер і голодна Москва можуть у будь-яку хвилину влаштувати повстання. Цього найбільше боїться вождь. Апетити його зростають. З квітня на надзвичайному засіданні пленуму Московської ради він доповідає: «Зараз наше становище поліпшується. На Україні у нас є 258 мільйонів пудів хліба, з яких 100 мільйонів пудів уже пущено в розверстку». (Тобто їдуть на північ. - П.Ю) А ось телеграма в Харків, датована 18 лютого 1920 року: «Дуже радий, що взяли помірну розверстку -- 158 мільйонів пудів і 10 процентів залишаєте бідноті і що вже виділили 3 полки і 4 ескадрони Укррадтрударму». Минає ще рік. Ілліч 18 травня 1921 року шле телеграму М. Фрунзе: «Урожай на півдні чудовий. Тепер головне питання всієї радянської влади, питання життя і смерті для нас, - зібрати з України 200--300 мільйонів пудів». Ось тепер і пригадаймо проклятих кайзерівців, які хотіли пограбувати Україну -- вивезти 60 мільйонів пудів зерна. Ленін же називає цифру в п'ять спростував маріонетковий уряд ставлені в окупованих ( Виділення МОЄ. разів більшу Так любов вождя до Ук аї- (1 ькоВиЙй історик, до того УЗ ОО ОГО С Цар Микола ЛП справді: підписував -- Й. ГО ) областях у неможливе становини Левко Л знана порівн раннє НИ НІ | Дмитро Бі ІКОГОНОВ. смертні вироки се виправдовую його за ще і населення ис зустрічало 6 їх як вершника й коня Поки 2 дан зай попорпавшись в архівах || с про те, що це и на макове зерно Ленін не ПІДПИСУЄ визволителів. Зважаючи на це, просимо пе друг, а си недруг Важко мені | лліч віддавав цукор та інші продукти на смертного вироку Київським робітникам, дати командному складу ВІДПОВІДНИХ треба гроші -яконя продаю спала дитячі булинки. не залишаючи собі ані буржуа, п) Ме а інтелігенції. Але військових частин вказівку про те, щоб Брестський миру). Буде брикатися а їсти крихти. Пам ятаєте вірш видатного поста посилає туди п'ятитисячну армію жаннаші втиська ВСІЛЯКО підтримували тиме а хочеться - й на м'ясо піде! Про Ілліча та дівчинку»? Архіви ж дармського підполковника Муравйова. часові радянські уряди Латвії, Естляндії, Тепер повернемося до казочок про показали дещо інше. Отой «добрий Киянрозстрілюють за вишиту сорочку, за У країни 1 Литви, але, розуміється, тільки нерозстрілювання. Скільки полягло к з Ленін І91/ року до останніх те, що розмовляють українською мовою радянські уряди» (збірник «Ленін про руна НО моряків? Скільки перен лис Своїх днів на цьому світ що пня Обов язкого До речі грьом сотням арсснальських Україну » " і 1965. - С. 497). зано ба тамсовтні А що творили 4 іп апельсини іс в роки громадян! ЬКОЇ |Д4АІОЛОТНИКІВ,. А роза ЛЯ 13 Мами "Чому Ленін «борсться» !за національні будьоновці зна Україні? Ось лише одна війни, розрухи, голоду ЗВ одній ІЗ Ззапиризця, нині Є Пам ЯТНИК У НаШІЙ СТОЛИЦІ мотиви 4 республіках ? А все тому Ж, аби гелеграма раднаркомові України, датосок товаришу, який іде за кордон, І рьом тисячам киян, безвинно полеглим його хлопців не називали окупантами. вана 26.У. 1919 року: «Декретуйте і епросить», аби той привіз шпроти, шинвіІД ук МО( кове ЬКИХ КатіВ, пам Яятнтика АТОвіТть Антонову-Овсієнку радить назипроведіть в життя цілковите обеззброєння ки нип (навіть за нинішніх часів) поки що немає" Є в Києві вулиця Січнепого вати себе тільки Овсієнком! Щоб делікатеси Мовляв й забаганка дру: ЖИНИ (РЕалії Кру пСЬкоОЇ ) Під час голоду 1920 ЧК реквізують церковне цінності. Що ж, народ голодує, а неситі попи з жиру бісяться! Чому й не забрати? Купити за ці коштовності зерна у проклягих капіталістів, віддати робітникам 1 селянам Поволжя, які раді гнилій картоплині. Справді, Ілліч пише В ячеславу Молотову листа. Мовляв, саме тепер, коли десятки й сотні тисяч трутив валяється на дорогах, можна конфіскувати церковне майно -- народ не буде проти. Правильно, голод -- не рідна тітка, і скільки Богові не молися манна з небес не впаде Відперто пише Ленін і про те, що тих священиків, які чинитимуть опір, 1 віруючих, котрі ім у цьому допомагатимуть, - розстрілювати. В результаті цієї акції було знищено близько 8 тисяч священиків ії парафіян. Можна виправ: дати ці дії? Звичайно, тим же голодом: Але... Оте церковне золото завантажують у вагони 1 відправляють китайській та італійській компартіям! Що йому голодуючі?! Головне - світова революція! (Ваш покірний слуга всього цього не «висмоктавь із пальця. Матеріали такі публікували в 1990 - 92 роках «Огонек» та «Московскис новости») Шо ж, скаже мій опонент, усе це вигадки ШОВІНІСТІВ Вони ненавидять Леніна за інтернаціоналізм і тому таким брудним методом 21 років загони ЗОЛОТО, ІНШІ великоросійських борються проти нього Ії а мить згодьмося повстання, тобто білЬьШОоОВИЦьЬКкКИХ воснів проти української влади Героїв Крут там ще не зустрічав Що ж Ілліч? А він вітає «героїв визволення Києва». Якого визволення? Від кого? Від української влади? Від законно (на той час) обраного президента? Яке право має хтось у Москві чи в Берліні «рятувати» українців від українського уряду? Але для юриста з вищою освітою право го ніщо! Захоплюватись інтернаціоналізмом Ленша може тільки той, хто читав його твори, не думаючи. Ось він виступає 25 листопада (8 грудня) 1917 року: «Ми скажемо українцям: як украшці, ви можсте влаштовувати в себе життя, як ви хочете». Ваш покірний слуга сам міг би підписатися під цими словами, бо тут право націй на самовизначення. Та читаємо далі; «Але ми простягнемо братерську руку українським робітникам 1 скажемо їм: разом з вами ми будемо боротись проти вашої і нашої буржуазії» (В. Ленін. - Тв А вид Т, 26 С. 304-305) Виходить так: живи, сусіде, як хочені, але керуватиме у тебе в хаті твоя невістка, вона ж -- наша сестра; разом з нею ми все робитимемо, щоб загнати на той світ її свекра й свекруху.. А чого вартий хоча 6 сумнозвісний ультиматум більшовиків Центральній Раді України? Це, знову ж, - втручання у внутрішні справи. більшовикам у Москві не подобається, що Центральна прих- Вулиці показати, які бІЛЬШОВИКИ «СВОЇ». 1919 рік. На Україні -- німці. Ленін ллє крокодилячі сльози, що вони грабують республіку. «Гепер же Україна визволяється від німецьких імперіалістів, які хотіли вивезти з України 60 мільйонів пудів хліба, а вивезли всього тільки 9 МІЛЬЙОНІВ» (стаття «Успіхи і труднощі радянської влади», березень -- квітень 1919 року). Запам'ятаємо оту цифру - 60 мільйонів, вона нам ще знадобиться. Розпатякує Ілліч про те, що Україна населення, розстрілюйте на місці за всяку приховану гвинтівку». Можна послатися на те, що це була війна. Але кого проти кого? Не Петлюра з Винниченком напали на Росію. Ленін послав сюди війська, щоб окупувати Україну, обдерти задля світової революції, За це на Україні йому поставлено сотні тисяч пам'ятників. Отож, панове комуністи, продовжуйте хвалити його розум і носити квіти до статуй катюги! Будьмо славних прадідів великих поганими правнуками! Пилип ЮРИК АПОРОЗЬКА - Всеукраїнська газета Запорізької міської ради й ГАРТ ІТ Це -- єдине в Запоріжжі всеукраїнське видання демократичного, національно- патріотичного І козацького спрямування. Часопис тримає державницьку лінію, бореться з проявами великодержавного шовінізму, відстоює відродження хід Великих рад, рад отаманів, інші заходи Передплатіть «Запорозьку Січ» і ви будете в курсі справ життя на Запоріжжі, а також знатимете про події, України, мови і культури її народу. Велику увагу надає газета відродженню Украї країмського козацтва. Постійно висвітлює К. що відбуваються в козацтві. Передплатний індекс у всеукраїнському каталозі -- 61518. Ціна на місяць -- 2 грн. 50 коп., на квартал -- / грн. 50 коп. На півроку -- 15 грн., на рік -- 30 грн. Підтвинат на нас і будемо разом!

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

т. пар нюнО о уОЙемо і зар й В одній українській газеті, яка називає с правді є книга Иосипа Флавія «ЇОдейська | з МІ--ХП століть), нів роботах отцівранньої но кажу вам' ви шукаєте Мене не тому, щой сзад З себе егазетою інтелектуальних розваг», Я війна», Га Юрій Канигін зумисне перекру- Церкви нема жодних згадок про вчення бачили чудеса, а тому ЩО ІЛИ ХЛІБ ве! нещодавно пльнитав інтерв ю З доктором чує назву книги Иосипа Флавія на користь Сходу. Всюди, навіть у роботах ранніх НАСИТИЛИСБ» (Йоана 6:26) 65 зара МзНих наук, професором, керівником тієї ж парадигми Олександрійських отців (які були грека А якщо я забажаю Доводити про цю 3 раторії соціального інтелекту й історії Слід знати, що римляни зруйнували ми) простежується вплив Старого Заповіту /| притчу за ВЗІРЦЕМ Юрія Канигіна | ска: о» К нином?». Публікація ця зайняла майже чері оно Ар р Ю о вуглеводів то комет Ж чер | цілих дві газетні полоси. Відразу скажу, що | ди, а християни дою ЗР ОТИІРИУ СЬКОЇ ВІТА: Правда, важко заперечи и ме ше зачоаанної тд повести, ЯК і я настільки ціную час. шо ат р 2 14ЛИ ДО ТОГО ніякого Канигіну том «факт», що на початку проро а "Р і | | | ром і У ) р ь зІДНОШення Саме про це й пише Иосип чої ери стародавні ари опанували атомну В алегоричному поясненні Біблії нема Бі тильки заголовки в публікаціях газет, знаю- Флавій у своїй книзі «Юдейська війна» енергію. Спробуйте це довести жодних критерив. Гому якщо хтось хоче | чи, що посткомуністична журналістика наприкінці І століття після Різдва Христо- На початку інтерв'ю Юрій Канигін пере- - співпрацювати з людьми, які сьогодні зас кеЗдУєУСто: не гребує нічим, аби зробити вого. Конує читача, що міфи 1 легенди -- то Иимаються вивченням Біблії, то вам м свою газету сенсашиною, щоб її купували Юрій Канигін розповідає: «Я вважаю, зашифровані джерела історичної ПРАВ-принаймні доведеться погодитися, що ос- Зяк щоб ВОДоВоЛЕнитИ нтелектуальні розваги щонаша НАЦІОНАЛЬНА РЕЛІГІЯ -- Хрис ДИ, і до тієї категорії вінвідноситьБІБЛІЮ новний ме ТОД, якщо не єдиний -: ЕР своїх читачів | тиянство», У духовній природі віровизнанї та КОРАНІ. Він згадує про таку науку на - інтерпретації Святого Писання, -- бук: в Але цей заголовок «Чи був Ісус Христос ня, віровчення | віри взагалі нема наці 0- Заході (зауважимо, що поняття «Захід» -- | вальний чи літературний, дослівний | це о Е» | Галичанином?» мене приголомшив своїм нальної релігії Цей термін зарсеналу дуже широке), як «Біблістична інтерпре акстома Ж. святотатством. Адже сьогодні запитайте «докторів економічних наук», різних тація Біблії» як системи знаків та символів Так ось: ще за 3392 роки Біблійної Чеїох зі будь-якого учня 5 класу, який ВІДВІДУЄ | ПОЛІТИКІВ і атеїстів, які хоч і захоплюються Стосовно «закодованого» змісту легенд, історії людства в книзі «Буття». розділ 49 -СодеВ недільну школу вивчення Біблійної науки, тим, що «на Заході впроваджується зовсім тобільшість учених вважає, що якщо і щось вірші 9--1І0, написано, що Ісус Христос | Же ие про те, хто і коли, і ким був Ісус Христос, інша система поглядів, яка в основу ро- історичноговтіМІЄ, ТО в «розшифрувачів» буде виходцем з єврейського народу: «Юда і З сі то дитина, яка сповідує віровчення будьзвитку етносів кладе Чуховне» --в той же у нас нема ніЯКОГО шансу, бо ми не маємо --- Лев мололимй! Ти. ми сину вертаєшся З ПАЛКИ якої конфесії -- католик, православний чи час твердять: «Нова історична парадигма, шифру, а тому кожна людина підходитиме здобичі прихиливсь він поклався, як леви Е З ем і християнин віри євангельської, відповість ЯКОЇ Я дотримуюся, каже. шо треба інакше ЛО ЦИХ легенд зі СВОЇМ екЛЮЧем» І результаяк левиця, -- зведе хто його? Не Ввідиметься | | й Й вам однозначно: «Він був Сином Божим, ставится до МІФІВ. історичних ЛЕГЕНД і ти будуть протилежними або такими, які берло від Юди, ані з його стегон законодачав що народився у Вифлеємі -- землі Юди першокниг людства -- БІБЛІЇ, КОРАНУ, подобаються автору, до того ж ні один не (| вець, аж прийде ПРИМИРИТЕЛЬ, що йому ї зрачим для того, щоб врятувати грішний світ від АВЕСТІВ» Біблія, міфи, легенди, авести буде хоч трохи подібний на інший Тому буде послух народів». Тут ще раз зазначи: що - гріхів, дати йому Святу науку -- Добру -- це поняття абсолютно не тотожні Тому лише вважається, що народні легенди -- МО, що теологи, зіставляючи тексти книг | рено Новину -- тобто Євангелію, і тим, хто ї що Біблія -- це альфа 1 омега нашого пе спосіб передання мудрості народу на- Старого Заповіту з манускриптами Меро прийме Його, як Божого Сина, а свого життя, а щодо міфів і легенд, то апостол ступним поколінням. Зміст же легенд твого моря, знайденими в 1947 році, не и особистого Спасителя, дати за Своєю Павло попереджує віруючих: «Стережіться, найрізноманітніший добро неодмінно певиявили в них жодних текстуальних | у благодаттю спасіння -- тобто життя Вічне» щоб ніхто не звів вас філософією та марною ремагає зло, не найсильніший той, хто розбіжностей. Отож, це також аксіома Як й дя Про народження Ісуса Христа і Його оманою за переказами людськими, за багатий атой хто мудрий та ще й добрий. бачимо, ще тоді Мойсей пророкував про ') | "ДР належність до єврейського роду понад 739 (стихіями світу, а не за Христом» (Колосян Свята Біблія стверджує однозначно: 4 Христа. Про того ПРИМИРИТЕЛЯ між йо років до нової ери пророкував пророк Міхей. 1 28). «Початок мудрості -- страх Господній». А | людьми і Богом, який закладе основи хрис | фр Він говорив: «Ти, Вифлеєме, що в ЗЕМЛІ У багатьох випадках Юрій Канигін будує Коран інтерпретувати ще не пробували, бо тиянства. А про Галицько-Волинс ьке реа ЮДЕЙСЬКІЙ, зовсім не останній серед свої «аргументи» і наукові докази за при-фраза «вбий невірного» завжди сприймакнязівство відомий авторитетний 7 міст Юди, бо з ТЕБЕ вийде правитель, нципом напівправди. А це гірше, аніж лися в мусульман дослівно. А щодо український історик Орест Субтельний ! кра який буде пастирем народу мого -- Ізраїлю» суцільна брехня. Бо викликає довір'я. Так, символьної інтерпретації Біблії, то книга згадує у книзі «Україна, історія» (Київ, ові (Міхей 5:1, 2). в одному випадку він пояснює, що свого Об'явлення нині єдина, до якої ще пробу- «Либідь», 1993), що воно започаткувалось -Ї ЛхснВ В Євангелії від Матвія і від Луки чітко / часу: «Не говорилося про містичні аспекти ютьзастосовувати цей метод, хочабільшість у 1097 році після Різдва Христового і р злий описано родовід Ісуса Христа. Апостол і фашизму, базування якого опиралося на сучасних теологів шукають інші шляхи, То, може, все-таки дамо перевагу істині. | є Е-євангеліст Матвій розпочинає свою окультизмі» | знову ж це правда. Але такі як символьно-історичний. Інші ж книз а не парадигмі? | Бані Євангелію так: «Ось родовід Ісуса Христа, віншому випадку він пише: «Індійські йоги ги ніхто навіть не пробує інтерпретувати Один з отців ранньої Церкви Тертуліан | ЗР з роду Давида...» Давид був другим царем давно відкрили наявність особливо чистих алегорично. Навіть притчі Ісуса Христа писав, що душа простого народу за своїм | 3 РО Їзраїлю. До того часу серед Божого народу полів високих енергій у районі Києва, і це уособлюють у собі інший літературний характером християнка Душа українського як діяла теократія, тобто система Господ-підтверджують екстрасенси». Але, стиль ніж алегорія. Ніхто з великих вче- - народу -- лагідного, працьовитого, довго: РИМ нього управління народом. А Давид був добродію Канигін! ЕКСТРАСЕНСИ -- це! них-теологів навіть не пробував пояснити терпеливого, не без почуття гумору -- | х і євреєм. Євангеліст Лука веде родовід Хрис- єдоситьпотужні представники окультизму. чудо Ісуса Христа про нагодування п'яти | також християнка І вона бачить в Ісусі її | та у зворотному напрямку, а тому він І що виходить: фашисти співпрацювали з тисяч народу п'ятьма хлібинами так, як це Христі свого ПРИМИРИТЕЛЯ., СПАСИу за пише, що Ісус Христос був сином Йосипа, силами злоби піднебесної -- це погано, а | «досліджує» Орій Канигін. Він вважає, що ТЕЛЯ І ВІДКУПИТЕЛЯ Бачить у Ньому ор а Йосип був пращуром Давида, а Давид -- | ми вважаємо високим авторитетом п'ять хлібів означають поділ продуктів на БОГА, а не галілеянина чи галичанина а фа прашуром Авраама. Здається, все зрозуміло. екстрасенсів, які є представниками тих п'ять частин -- частину землі, частину З Чи не так? же окультних сил -- і це добре, іцена рівні державі, частину людям і т. д. Але про Дмитрій ЛИСАК, | - Однак Юрій Канигін стверджує: «Хрис- «української духовності». дослівне розуміння цієї притчі говорить обласний благочинний митрофорний | 15 ТИЯНСТВО, ЯК відомо, виникло в Галілеї. Слід зазначити, що автор кнжки «Шлях факт, підтверджений Самим Спасителем: протоієрей, УАПЦ » й Іудея була в Палестині, але це ж різні | Аріїв» Юрій Канигін часто використовує «Їсус сказав їм у відповідь: «Істинно, істин-м. Тернопіль 4 - боби провінції! Христос не був євреєм, і вс: факти, які неможливо перевірити людині з чаю" апостоли, окрім Гуди, також не євреї. Вони середньою чи вищою освітою, не маючи з були галілеянами, а галілеяни пішли з тих джерел, які він використовує. Дуже Фоторепліка : ї Галичини». часто він іх просто не називає. Сказати, що и б | На запитання кореспондента: «На які автор підтасовує факти чи інтерпретує їх у ; о джерела ви опираєтесь у своїх дослідженнеправильному контексті, легко, але до- КОЛОНАМИ ДО МОСКОВСЬКИХ ПОПІВ?! | іа нях?», Юрій Канигін відповідає недвовести не завжди можливо. Так, скажімо, 5 о значно: «Насамперед на Біблію: Старий ї | коли Юрій Канигін переконує читача, що 12 жовтня о 14 годині процесія, очолюворо МУ. Новий Заповіти». е..ВСІЄВангелісти, ПОВТОРЮЮЧИ ОДИН ОДНО-на єпископом УПЦ Московського Патріа! б Правда, вІН більше довіряє своїй го, детально розповідають про перші Ц|орхоту Єфремом, зайняла велику залу ори «Інтущиї», чи, як він каже: «Новій історичній дванадцять років життя Ісуса...», то це, Верхньодніпровського будинку культури. Охори. ее ПАРАДИГМІ». Відповідно до Словника / м'яко кажучи, неправда, бо про народженуран ця процесія генералом-хорунжим Ериа Є ; | | 5 | пександром Панченком, що підїхав із т. іншомовних слів (головна редакція ня і цей періоду життя пишуть лише, з ппоріжжа на "ковонехом певеецеств ай 7 ; Української радянської енциклопедії Акаєвангелісти Матвій і Лука. А Марко і Йоан реєстраційним номером 08 000-94 МА. Згідно бом. з деміи наук Української РСР, Київ, 1974) описують інші духовні аспекти життя наз телефонограмою завідуючого райвно, ди- ДАХ У, словопарадигма у перекладі згрецької шого Спасителя. ректори шкіл під наглядом клосних керівників ДЯ. Х мови означає -- приклад, взірець, тобто Вигадкою автора є й те, що Ісус Хрисз чотирьох шкіл міста пригнали в РБК школярів: "о масовість забезпечена. система форм словозмінювання одного й того самого слова чи групи слів. Отже, проводячи страшну підміну понять 1 істини, Канигін формою словозмІНЮВання доводить, що Галілеянин -- Галичанин. Але твердження, що апостоли Христа ії Сам Христос не були євреями, не відповідає дійсності, тому що Біблія, як уже згадано, описує єврейський родовід матері Ісуса -- Марії та Його «названого» батька Йосипа. Також Біблія стверджує, що всі апостоли Ісуса були євреями. Ранньоцерковна традиція також стверджує, що Ісус був євреєм Доктор економічних наук і керівник лабораторії соціального інтелекту Орій Канигін переконує читачів, що Юдея | Галілея були різними провінціями, І це справді так. Але в обох цих провінціях жив один і той же єврейський народ Дещо про працю історика Йосипа Флавія «Галілейська війна», на яку посилається Юрій Канигін у своїх аргументаціях... Але такої праці відомого історика нема, На тос між 12 і 30 роками був у Тібеті; що на одному із Вселенських соборів... з канонічних творів викинули місця про переселення душ», що «. ще раніше з Біблії вилучили весь східний колорит». І це брехня і дуже небезпечна брехня. По-перше, навіщо Христові була так звана Тібетська мудрість? Адже Він -- Господь. Коли Він сам про Себе каже: «Я і Бог -- одно», А апостол Павло про Нього каже: «Ним (тобто Ісусом Христом) створено все на небі | на землі, видиме їі невидиме: чи то пре: стол, чи то держави, чи то князівства, чи-то влади, -- все створено Ним і для Нього А Він є перш усього, і все Ним стоїть» (Колосян 1:16, 17). А щодо вилучення з Біблії східного колориту, то на сьогоднішній день науковці у своїх перекладах Нового Заповіту та інші мови базуються на манус: криптах з раннього ЇЇ та ПІ століття, У наш час практично МОЖНЯЯа ВІДНОВИТИ ЦІЛИЙ ГМовий Заповіт з цих манускриптів (які, ло речі, лише де-не-де відрізняються однією бзукпою ЧИ ЗЧ4ИЙМенником рід мануєкриптів Після проповіді та виголошення загальних біблійних істин єпископ Єфрем тримов годинну проповідь, у якій пояснив, що немо МІСЦЯ На укроїнській землі вСіЛЯКИМмМ баптистом, - поміІСНИМ церквам, бо пише Московська Пат Зіорхія канонічно І правильна, а Київський Патріархат не має ніяких пров на теренох Урорааа держави Запорозький козацький отаман О Павлюченко, назвавшись окремою громадською депоптизавомою організацією із Запоріжжя (альтернативною укроїнському козацтву гетьмана Муляви), розповів про братні народи | їх Оротоння, зокрема через 10-тисячні наради козачків кубанських бе вдалося ном з ясувати, чому в церквах правлять мовою сусідньої держави, 0 називають облудно це слов'янською мовою, чому анафему читають національному герою гетьману Мазепі | все це називають Оратонням Прикро інше: раніше зганяли колонами До Леніно, а тепер колонами до церковнослужителпів, підпПпОрядкованих ієрархічно о СІДНІЙ державі. Щоб не розбіглися бува діти, керівники класів примушували учнів слухати все Ту Ж МОСКОВСЬКУ аХІМОО Михайло Овчинникова "з служителя місцевої церкви виголошему паманою укроїнською, на цьому освяченому школою і державцями заході, хоча в церк! провлять російською, іноземною для цих діток, Іще один характерний для «бротоння» ммащем (ої, о те, що вигукуваов 3 МІСЦЯ СВОЇ! заопитоння (асього тричі! чпен ДемПУ М Рац ВІН був силою витягнутий з великої зали РБК укроїнською міліцією, одягненою й ногодованод з рук податкоплатників українських... Московські попи 1 шановані зопорізькою та й нашою злодою КОзОчки ДИВИЛИСЬ СПОКІЙНО, як перед ДІТКОМИ., ЯКИМ всім зособроми «ро здДвоОюЮюЮТтьЬ? язик, тягли ботька, укроїнця, залою Прикро це бачити, оле прикріше розуміти, Щ9 знищується українство на державному рівні - Михайло СИМОНЕНКО, голова райомної «Просвітиу

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

око ілє кракт на поОсСьмомеу році незалеж 1) укруеаннська Іа 1 Т1еТРІС)) ЛрзІТТ)МІ оо0оласті еп і ГА ІАлИМАєЄтТьЬСЯ на таких Со правах "пасер МІіІ нксУумхащ 1991 РО 1 ра НО 109 П0.,КОЛлиИ «ОМмгуУНнІСЄТИЧНа НО прониняла Закон го моОопИи б ї '1 кратні. «За шени час ознаки ПоннНналожноєсті ного краю У країни р МИВіЛлЛИСЯ хІОДд ЩО п оф ЛХ влади На ПАЛЬЦЯ Х можна порахувати нИПІСКИ. дороговкази Ім кламт ержжапною МОПпОНМІ |еба- ТО МІДЕрилося українських пікіл 3 «ПАЛЬШОСТІ районів мільйонного Донецька ні маг українського | іГТСаАЛКка У МИСЬКОмМ Й ПРАДЛТСьмАМ гранспорті АС оголошують ЗМОСТИСЬКОЮ) За СІМ ри кіп Владні структури в п ятимІЛЬЙНОННІЙ ооласті н( «І5СЛ'УуВа - чи Одно газети сержавною за винятком Донеччиною (1995.й пік), ЦО ВЕД ши родовід вВвіІД українськомовних Пір часнонвнннігтТНВа - КкоОмМУуУНІЄ ТИчЧНИХ Органів Колгоспник Донеччини | 4 1У 76 П ) і р ІДИНСЬКОЇ Д нНнечЧчЧИнНи Наг то зусиль коштувало п реконати владу взяти участь у ВИДанні ОНОВЛлАСЄНОЇ газети лля українців а ГІОН) Загалом же влада Донеччини майже нічого не зробила, аби громадянин України -- житель цього змученого екологією і соціалістичною економікою краю міг відчувати себе українцем. Звичайний донеччанин, який розмовляє украінською, хоче навчити своїх дітен державної мови, дати їм належну освіту і нашональне виховання, цим конституційним правом скористатися не може. У цьому та ії на початку наступного тисячоліття не зрівняється в мож- ливостях з Донбасу, бо держава про нього просто не дбає. рос уиськомовним населенням - тчь -ь - - я п но й о -- - Р А Р ак «Ук рулькч сою С ча фото м Між тим, впливові російськомовні ЗМІ постійно волають про українізацію в області, про порушення мовних прав людини 1 Т.Д | осподи, яка українізація, коли все залишається, як Було в 1991.-му і десять років до цього. У се залишається таким же зросійщеним і «совєцьким». Більше того, на кожному кроці зустрічаєш акти приниження української мови, збиткування над нею і над людьми, які нею користуються. У 70--80- х роках навіть комуністи діяли не так безсоромно й розв'язно. Принаймні ще «та» преса ось такого не дозволяла. «Можно ли заставить полюбить «держмову», сверкая голим задом?» -- Подонецьки вишукано звертається до читачів газети «Город» ветеран війни Ф. Крупка і з притиском закликає: «Посмотрите, сколько неудобств причинила все усиливающаяся волна «украйнизашимй; русскоязьтчному населенню, живущему на Украине?». Далі він наводить приклад «неудобства» «Захожу на днях в своє 42-є почтовоє отделениє и вижу: все обтьявлеєния напечатанью только на украннском язьке. Ни одного русского слова Зто в городе, где почти все население русскоязвічнос. Во-первькх, почувствовал себя оскорбленньм. хотя по национальности я украмнец...» Оцей факт автор і називає «украннизациси, способной только расколоть единство акииси, живущих в стране народов, посеять ненависть к основной наший -- украинской». Виходить, що за нашіональністю українець Крупка буде д оголошення на пошті ненавидіти мене через | українською мовою Він заявляє про це з гаветн, шо розташована у будинку Донецької міськради | була нею заснована Лише самі заголовки публікацій шєї газети свідчать про 5) леспрямовану кампанію глузування над українською МОВОЮ «Отака шкода» получаєтся», є Великий й могучий враг Украмньі?», «Мероприятис: АЖренх будо украинский», «Держмова» уже банкуєт: і цю та інших матеріалах минулого 1 нинішнЬО"т рому червоною ниткою проходить думка уоаі» да мова насильно нав язується ! завтра ев не ЕЕ дихати не далуть, ба. ковбасу в прреролрвючнє відпустять Примітивно, але ду ДОХІДЛ широких читацьких мас ; бробляє До того ж У подібному дує! земляків обр ДА ці ю г РА - Й - ГУ ,/ 5 г, ча С. 4 , чі ії т У ; Ти СІССООРІТОГІСОВОФОГССУЧ МКІРГОВОРГОІОГТЕРОЄТОВІС ПОРТ ІЄТЕУЕЧ ОО РИ У Р РУ С ие р о І ня Ра - а й и й ен неолиНн | род» приміром чого нар До ІНСІЗКІ онецькі випуєки «Момсомодлки», «| руда», М о КОПпПоКОоОгО КОМмМСОмоО За» инших пидань, што ро дмуУхуУуЮюТЬь АантИиИУ кравни МІ настрої У Доні ДА У плала ДИБИтТься ПІ. Ше крізь палькці | ут як схилявся народ перед усім МОСкопським так і тепер кланяється В зяти б нс дапній широко розарек хамований в місценй пресі вояж у Москву до ЮЮ. Лужкова міського голови Доне : пька, народного депутата У країни В Рибака разом із нардепом |Ю. Звягільським. Усе б нічого, якби не час візиту: саме після чергового антиукраїнського випаду п Криму, де «Карту з- ний» мер угледів «насильницьку українізацію». Шкаво, чи буде говорити ОО, Лужков про подібне в Донецьку, куди його кликали тутешні можно- ) зладці". Сьогодні у влади така собі «залізна» позиція: на мову немає коштів. Без грошей пенсіонери, вчителі, лікарі, а вам вивіски українською подавай. Як не дивно, але таке ставлення переважало | в 1992 році, коли ще не було такої фінансової екКрути заивавоев фФаваанно веввнива» зижавай зва б з ви тс зоб - ії пн ні кричи РИН , РИ БОРОТИСЯ БУРЕМО! о ПРЕ РЕ пПринима Рі», неччитту» шиною пслико: напруги утисків, повно! ВІДСУТНОСТІ псрепектио зарплати на ближчі пізроку Чому ми це робимо всупереч державі і пладі, яким, на жаль, байдужа мова цієї держави? З приводу цього мені доводилося неодноразово звертатися до І Ірезидента України, до міністра інформації. Вони висловлювали занепокоєння тим, що українськомовна преса просто вмирає, говорили про необхідність її підтримки, а міністр інформації на Одній їз нарад навіть наводив факти з газети «Донеччина» про те, як переслідують там українське слово... Стурбований цією проблемою голова Спілки журналістів. От тільки роль цих поважних осіб в збереженні національного ін- Формаційного простору, зокрема, наш колектив відчуває на словах, у таких собі загальних побажаннях. Бракує конкретних дій їі вчинків. Це стосується не тільки преси, усього в суспільстві. Прикро... Для мене держава, проте, не одна влада з багатьох фарисеїв байдужих людей. Це передусім С имптоматично, що за останні сім років ніхто з перших осіб області держмовою не говорив з великих і малих трибун. Спроби, правда, були, але раніше, за часів компартійних, коли сам В. ЩШербицький забалакав українською, тодішній український «перший». Вирішив і собі не відстати наш місцевий лідер. Перед цим на бюро обкому влаштували репетицію, яка відверто провалилася. Говариші по боротьбі порадили: краще вже російською. Усі наступні правителі Донеччини, що, за винятком нинішнього губернатора, вийшли з цієї міськкомівської - -райкомівської обойми, прикладу старших не наслідували. Від їх підлеглих піклування про державну мову в області, де більше половини українців за паспортом, годі було очікувати. Не було справних виконавців у тих лавах. Накажуть -- зроблять, не накажуть -- ї не треба. Тому жителі області в загалі своєму запам'ятали колишнього губернатора | нинішнього нардлепа В. Щербаня -- бо його зняли з роботи. Гак от, при ньому Донецька облдержад-міністрація увійшла співзасновником українськомовної «Донеччини», чим не дала газеті загинути. Без усякої іронії, редакція цього не забуде ніколи. Звичайно, коли виживе в ще гірших економічних умовах А роль особистостей в істори справді неоціненна. Донецькому краю, на жаль, не щастить на яскравих лідерів, справжніх господарів ' патріотів Донецька дійсність -- це виняткове явище, яке ще чекає своїх ДОСЛІДНИКІВ, В ОДНІЙ СТатті не розібратися, треба копати глибше. Без цього вивчення не збагнути -- чому найкраше з донецьких депутатів ВР володіє українською вождь комуністів І. Симоненко, чому українській газеті «Донеччина» таки допоміг колись єврей Ю. Звягільський, чому з волі місцевих чиновників редакція «Донеччини» кілька років доплачувала ПДВ, а 90"7/, російськомовних газет не платили, чому, нарешті, в нашому краї більше зважають на «крупок», а не на патріотів... Є ще одне є«чому», яке пригнічує кожного з п'яти українських журналістів, що роблять «До- три тисячі вірних передплатників «Донеччини» 1 6527 сімей, яким щоп'ятниці надходить додаток «Світлиця». Ці люди поділяють наші погляди, розуміють: нещастя однієї неньки України спільні для нас усіх. Біда однієї спокійної, виваженої, але патріотичної | тим цікавої газети в зросійщеному Донбасі є в довгому ряду всіляких злигоднів, які спричинили нинішні й учорашні люди при владі Наша газета жива, бо нерозривно зв'язана з тисячами відданих передплатників, серед яких багато просвітян за покликанням. Навесні цього року в редакції з'явилася їдся підтримати українських патріотів краю, 1 редакція «Донеччини» встановила премію «ЇЇлекаймо рідну мову!». За значний особистий внесок в утвердження української мови як державної в засобах масової інформації в галузі освіти науки і культури першу премію було присуджено вчительці із Шахтарська Ніні Петрівні Скрипник, професору Слов'янського педінституту Василю ТГихоновичу Горбачуку, професору Донецького держуніверситету Анатолію ШПанасовичу Загнітку Час запитували -- чому редакція в час отакої скрути заснувала премію? Відповім: ці гроші порівняно із витратами на виробництво зовсім невеликі, головне, що ми знайшли можливість публічно відзначити людей, які життя своє присвятили служінню українському слову, вихованню любові до нього в школярів і студентів, тих, кому творити Україну в ХХІ столітті. Гакої преми не було в області і ми раді, що її одержали дДоОСтОмнІі люди. | все ж, попри економічні проблеми, які не відпускатимуть нашу країну ще багато років, за достойне життя українського друкованого слова треба боротися. Хоч і «багато» на Донецьку область однієї газети державною мовою, але для напронального відродження п'ятимільйонного регіону потрібно ще багато зусиль. Коли влада в нас справді українська, про духовність людей, що тут живуть, треба дбати. Всі українці Донеччини не зможуть переїхати на Полтавщину, аби почуватися там українцями. У Києві на часі зрозуміти: Донеччину, яка активно дає Україні «лівих», славиться бандитськими розборками з цинічними безкарними вбивствами, дивує масштабами розкрадань, спрощено сприймати тільки як всеукраїнську кузню чи вугільний льох не можна. Гут до речі, теж жипуть всебічно розвинені люди. Ї в переважній більшості -- українці. /гор ЗОЦ, головмий редактор газети «Домеччина», члем правління Домецької обласної оргамізації Всеукраїнського товариства «Просвіта» ВИРІШАЛЬНИМ Є МОВНИЙ ФАКТОР -- Під таким гаспом відбулася 26 вересня запно-виборча конференція Сумського обпасного об'єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. із звітом виступив гопова обласної «Просвіти» Віктор Казбан. У доповіді увагу бупо звернуто не на те, що зробпено, ащо потрібно обласній «Просвіті» робити нині. Зокрема, підкреслено, що ситуацію, яка склапася в області, інакше як критичною не назвеш. Супротив широкому використанню мови КкОрінОогОо насепення зустрічаємо на кожному кроці. Прихильники «единой м недепимом» запякують насильницькою украінізацією. А насправді продовжується посипене зросійщення. Незважаючи на скпадні умови порубіжжя, агресивним вплив російськомовного фактора, активно працюють Глухівське, Шосткинське, Кролпевецьке, Охтирське, Лебединське, Сумське об'єднання «Просвіти». Обпасна організація нараховує тепер понад 2 тисячі членів. Активність делегатів на конференції була досить високою. У обговоренні доповіді взяпо участь 17 осіб. Усі виступи пройняті турботою про долю Української держави та одержавлення української мови. У виступах делегатів зазначалося, що просвітяни не використовували своїх можливостей. Навіть зараз, уже в незалежній Україні, інерційна сила зросійщення дуже велика і кожен з нас стикається з цим явищем щодня і на кожному кроці. У виступах делегати акцентували увагу на необхідності якомога ширше використовувати у просвітницькій роботі героїчні факти з нашої історії, що дає можливість утверджувати власну гідність І Само свІДОМІСТЬ. Адже недаремно російські шовіністи Солпженіцини, Лужкови, Селезньови та інші з ними все роблять, щоб позбавити українців національної свідомості. Їм потрібен менший брат і найбільш до вподоби бачити в українцях корнійчуківського Галушку із його українсько-російським суржиком, а сьогодні це Вєрки! Сердючкі, «кролікі», «довгоносікі» та інша покруч, що калічить нашу мову І відкрито насміхається над нами. Цій ворожій до України навалі, як зовнішній, так І внутрішній, протистоїть на теренах Сумщини «Просвіта». А тому, підкреслювалось у багатьох виступах, -- необхідно зміцнювати організаційну структуру і особливо первинні осередки, де працюють люди, носії національної ідеї. У своєму виступі Олексій Дубовик (Суми) нагопосивв, що в області постійно порушується органами влади стаття 10 Конституції України, чинне законодавство. При вивченні членами правління мовної ситуації в області, зокрема у навчальних закладах, засобах масової інформації, органах державної влади, виявлено повсюдне нехтування державною мовою. Особливе занепокоєння у національно свідомих українців викликав ганебний факт принняття Верховною Радою України в першому читанні законопроекту «Про загальну середню освіту», де вилучено статтю щодо вивчення державної мови. Громадськість Сумщини обурена, що ніхто не став на захист української мови. Одногопосно бупо підтримано заяву республіканської письменницької організації про недопущення наруги над українською мовою І вимогу заблокувати всім миром таку ганьбу. Нам, українцям, необхідно зрозуміти, що сьогодні потрібна тверда українська рука, яка наведе пад у нашому домі. Ота розхристаність, вседозволеність, національна безхребетність до кращого життя не приведе. У своєму виступі делегат від Конотопа Анатолій Соболєв закликав уже нині розпочати підготовку до відзначення 340-річчя героїчної перемоги українського козацтва під керівництвом гетьмана Івана Виговського у 1669 р. під Конотопом над вишколеною г озброєною до зубів російською армією. Ось де сила і слава України! Це буде влітку наступного року. І героїчних прикладів та постатей у нашій історії досить. Це -- Т. Шевченко, Леся Українка, герої Крут, Герої ОУН-- УПА, яких виховала «Просвіта», Олег Ольжич, Євген Маланюк ! багато інших. Це матеріали для нашої щоденної копіткої просвітницької роботи. Конференція ухвалила, що провідне місце в діяльності осередків «Просвіти» напежить утвердженню української мови, духовної основи українського народу. Роботу правління конференція оцінила задовільно. Ось так! основні ідеї, що звучали у виступах делегатів та гостей обласної конференції. Сформовано керівні органи. На альтернативній основі головою обрано педагога із сумської школи Ме 4 Бориса Семеновича Манжелу. Микола НЕСТЕРЧУК, відповідальний секретар ВУТ «Просвіта» по б ПИ бно В і той фі "б "я "Р
АГ «і чн і і До ке'ЙО7) УРН и пар Парі - б 4 Л Я лово ПРОСВІТИ пн Споконвічне прагнення українського народу до єдності відобразилось у творах рольклору, у пародоанавчій публіцистичній журналістиці. Використовуючи стнографічно-народознавчі матеріали, автори публікацій у галицькій періодиці досліІДЖУВанОгоО нами «Всупереч офіційній політиці галицькі, буковинські, терени України. Аналогічними є розповіді про ріки закарпатські селяни своєю традиційною культурою і | України вживаним етнонімом «русин» заспідчували почуття духогп- Уже на першому стапі свого становлення публікації 5 ного зв'язку з усім україським народом...» (Їкирчів Р. стнографічно-народознавчої тематики в галицькій Етнографічно-фольклористична діяльність «Руської періодиці пропагували їдею утвердження у срідомості періоду постино акцентували увагу на єдності трійці», - К.: ГГаукова думка, 1990 С. 12). Мова в цілісності українського народу на всій території його українських земель: культурши, етнографічні й (через цитаті йде про першу половину ХІХ ст, У другій пО-історичного розселення подібність звичаїв, обрядів, традицій) тощо. Це тільки | ловині ші процеси поглибилися, про що свідчить характер У подачі таких політичні події розмежували українців. Ідеї національної єдності в народознавчих публікаціях протегувалися галицькою періодикою такими метода- стнографічно-народознавчих публікацій, добір редак- - публікацій автори доціями фольклорного матеріалу. тримувалися позицій "Пе можемо заперечити думку А. Пономарьова. «Ет-наукової об'єктивності, та істТОриКО-краєзнавчих джерел з Великої України, бути: етнографічні та стнічні групи, котрі через ни 1 Всликої України З. Українська стнографія Галичини розглядалася в нівелювання діалектів чи культурно-побутових особли- | став «Перший вінок», контексті всієї української стнографії. востей зближуються з основною частиною стносу», альманах, який вийшов Зрештою публікації ставали реальним відображенням Справді, в гуцулів, бойків, лемків (узагалі в усіх за редакцією Н. Кобполітико-культурного стану справ. Здебільшого виданукраїнців Галичини) панували державотворчі ідсї через | ринської у 1858/ р. «Їхня використовували той чи тоїї спосіб. усвіДдОМЛеннЯя Стнічної єдності українських земель. Адже було сімнадцять, - пи- ми; | нос стає нацією за умов визначеності національної почуття патріотичного їй Друкувалися статті, твори фольклору, вяких була самосвідомості та створення держави» (Пономарьов А обов'язку, друкованим ех У присутня ця ідся. п Українська етнографія: курс лекцій. - К.: Либідь, словом прагнули захистІНОЧИЙ дльма; | 2. Це спосіб подачі матеріалів у виданні. Поряд з | 1994. - С. 109). Галицькі видання пропагували стнічну | тити народ від наступу | | | пах фольклорними творами й стнографічно-народознавчиконсолідацію - «об'єднання і навіть злиття кількох ідсології чужинців. По- "б ЗМ ЗЛ, ОБ'ЄД рми матеріалами про Галичину, друкувалися твори й споріднених за культурою і мовою стийчних одиниць у казовим прикладом Й жа соя розповіді, але на основі стнографічних, народознавчих пову спільність. Компонентами такого єднання можуть єднання митців Галичиталі Кнідиим і б ПРА Р ПУ зн Кристалізація основних ідейних засад стнографічнов національно свідомих умах не поставала ідея створенсала газета «Мета» З нем со РАДОНАМ народознавчої тематики зумовлювалася демократичною | ня Бойківської чи Лемківської держави. Хоча (Львів, 1937. - Ч. - РРО РОЛИ ор орієнтацією передової галицької преси і базувалася на | антиукраїнські кола намагалися використати українські 8-9. - 1 травня) у | оси СУ трердому грунті усвідомлення стнічної і етнографічної стносидля нівелювання національної ідсі, підкресліюючи статті, присвяченій 20- сени «б єдності населення галицьких земель з українцями з-пад особливу окремішність однієї з стногруп. Так, протягом річчю виходу яю сич Й інь Дніпра. Висловлювати це відверто в існуючих політичних 1911--1913 років виходила газета «Лемко» як додаток альманаху, -- шість з Го ий | | | і ГАЛИЦЬКА ПЕРІОДИКА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ -- ПЕРШОЇ ТРЕТИНИ ХХ СТОЛІТЬ: умовах було небезпечно. Тому здебільшого це робилося завуальовано. Часто в таких публікаціях простежується прагнення утверджувати етнокультурну самобутність свого народу шляхом його освіти і пробудження до активного політичного життя. Ідея єдності українських земель домінує в публікаціях: «Короткий обзір історії Руського народа від найдавніших часів аж до Богдана Хмельницького» - передрук праці М. Костомарова (Правда, письмо літературне і наукове. -- Львів, 1867. - Ч.2 3,4, 5,6); В. Н-лький. «Руська Родина (географічний обзор земель, заселених русинами)» (Правда. -- Львів, 1867. - ч.29. --С.180--182: 4 24. -- С.188--191: Ч.25. - С. 196--198; Ч.26. - С.204-206; Ч.27. - С.211-213); статті «Слов'яни» (Руська Рада. - Коломия, 1871. - Ч. 4); Григорій Коваленко. «Руський край Буковина» (Руська Рада. - Коломия, 1871. - Ч. 18, 19, 20). Спробу політичного аналізу зроблено в публікації «Руський князь св. Володимир Великий» (Руська Рада. - Коломия, 1871. - Ч. 14). У ній розповідається, що Володимир заклав фундамент об'єднання земель Київської Русі, прийнявши християнство. (Власне, ідея єдності й будується на християнстві як спільній релігії.) Але водночас дав поштовх до розбрату, поділивши землі між синами. Це призвело до міжусобиць. Про те, що українці повинні бути єдині, писала й дитяча преса Галичини. В етнографічно-народознавчих та історично-краєзнавчих матеріалах тонера дитячої періодики на Галичині -- газети «Ластовка» (1869 - І881), попри інколи вірнопідданську проавстрійську тенденцію, нехай інколи опосередковано, завуальовано, але все ж порушується проблема етнічної єдності українських земель. Наприклад, таким є матеріал «Русь і Русиниь» (Ластовка. -- Львів, 1880. - Ч.2. - С. 7). ЛА ось в історикокраєзнавчій зарисовці «Новгород» (Ластовка. -- Львів, 1870. - Ч. 1. - С. 11-12) наскрізною є теза про те, що Новгород -- це руське (києворуськс) місто, а не московське. Для утвердження ідеї національної єдності використовувалася й наукова полеміка. Відвідавши Закарпаття під час своєї першої мандрівки, В. Гнатюк категорично заперечив твердження В. Охримовича, що Закарпаття - цестнічно й історично інша земля. У статті «Лещо про Русь Угорську» він пише: «..,. щоби Угорська Русь мала бути іншим краєм від нашої Галицької Карпатської Русі, щоби тамошні люди інші від наших були, того я ніяк не міг доглянути» (Радикал. Львів, 1895 ЧІ 2. - С. 15). Свої спостереження В. Гнатюк використовує як незаперечний аргументи. Аналогічно вчений зреагував на працю В. Ястребовича «Материалью по зтиографимй Нопвороссийского края» ( 1894). Рецензуючи її у «Записках НТШь (Львів, 1895. - Т. 6. - С. 48-60), він спростувар твердження Ястребовича, що на Херсонщині живуть не українці, а особливий тип росіян - «новороссийский». Як бачимо, у питаннях стниографічної єдності українських земель галицька періодика порушувала нео тільки місцеві проблеми, а й інших регіонів України, обстоювала стиичяи їтереси українців Великої України р Р ЕН А до «Прикарпатської Русі». «Лемко» значилася як «газета для народа, издававшаяся на язьке приближенному к лемковскому говору». Видання було відверто пропольської орієнтації. У багатьох номерах друкувалося чимало польських текстів. «Лемко» надрукував низку творів фольклору -- співанок, а також записи обрядів Свят-Вечора (1913. Ч. 4. -- 31 січня) тощо. Газета видавалася на кошти поляків і її метою було наблизити лемків до поляків, показавши їх абсолютну стнічну несхожість з українцями. Але вже в наших творах фольклору, надрукованих на сторінках «Лемка», обрядах та звичаях, описаних у виданні, - мета «Лемка» розійшлася з реальністю справ. Тут, навпаки (очевидно, несвідомо), видавцями було показано етнічну єдність лемків не з поляками, а з українцями. На сторінках «Лемка» друкувалося багато політичних матеріалів, карикатур антиукраїнської спрямованості. На противагу «Лемку» видавалася газета «Наш Лемко», яка мала на меті абсолютно протилежні завдання. Ідею єдності українських земель вбачаємо у публікації газсти-тижневика Українського Католицького Союзу «Мета» (Львів, 1931 - 1939) «Великдень на Поділлі (спогад з дитинства)» (Мета. -- Львів, 1931, -- 12 квітня). Я. Війтовський - автор спогадів - розповідає про зазбручанські великодні обряди, які мають аналогію з галицькими. Друкуючи їх, газета підкреслює єдність українського народу через вияв звичаїв, традицій, обрядодійств, духовної культури. «Публікація мала й екуменічне значення (ї це вже на той час!). Спогади православного християнина були надруковані в часописі Українського Католицького Союзу» (Лехман Т. Великдень. - НОсвіта України, 1998, - 15 квітня) Дописувач говорить, що це не тільки церковне, а й національне (читай -- вссукраїнське) свято, «Мота» завжди мала яскраво виражений політичний характер І вбачався він не лише в публікаціях на політичні теми, алеї ветнографічно-народознавчих та культурологічних матеріалах Безперечно, далеко не всі матеріали з народознавства галицької періодики відстоювали їдсї національної та етнічної єдності українських земель. Часткопо ця позиція компенсувалася способом подачі матеріалів: структу ДО конкретної о номера чи структурою видання й цілому, коли друкувалися матсріали з різних етнорегіонів У країни. Таким чином, перед читачем поставала цілісна етнографічна характеристика, слементи якої передусім амаицентували па подібностях обрядів, звичать, традитий, мови тощо. А відДмМІННОСТІ не тільки як багатство особливостей єдиного цілого, продиктоване конкретними географічними, суспільно-історичними умовами Прикладом такої подачі матеріалів може стати цикл публікацій у газеті «Ластовка», По могли не викликати ц3ЯОмМОГгО читача зацікабленитя стногеографічні (що раз наголошуємо, власне, пе стиографічні, аєтногеографічні ) зарисовки: «Буковина» (Ластопка Львів, 15У0, ЧІ 20 С. 157- 1538), «Пороги Дніпрові» (Ластовка Львів, 1570 Ч, 10 С. 75), «Закарпатська Русь» ( Ластопка. ДЛьшіи, 1270 Ч. 25 С. 196 - 197) та іп. Саме цими зарисовпвками газета прагнула охопити пе ж я ї в-ю з ш --у У шочо о Е - - -нйй і Е -иМ ад" сч'- Р - очі й і здат аащійю и РР -у ож. і - з що | чо Зам Зб Великої України, одинадцять з Галичини». У «Першому вінку» було вміщено й народознавчі матеріали Друкування творів авторів з Наддніпрянської України - також важливий чинник утвердження ідеї єдності українських земель, а тим паче -- друкування фольклорних джерел, сюжети яких були поширені й у Галичині. Львівський дитячий журнал «Дзвінок» ак- тивно друкував фольклорні га стнографічно-народознавчі матеріали з Великої України. Так, у числі 15- 16 (1892. - С. 119) надруковано байку «Сокіл та орел» яку записав із народних уст ІЇ. Чубинський. На сторінках журналу друкувалися казки з різних регіонів України Прикарпаття, Волині, Слобожанщини. Їх записували для журналу Б. Заклинський, О. Пчілка та інші автори У своїй науковій публіцистиці та наукових 1 науково популярних статтях газста є Діло» регулярно Іверталася ДО стнографії та фольк пору різних регіонів У країни Гак, у газеті «Діло» (Львів, 1589 "| 7/5 |3(25) грудня; ч. 2/9, 14(26) грудня; ч. 281, 16(25) грудня, ч 284, 20 грудня ( І січня); ч. 286-287, 23 грудня (4 січня! І590 р. І. Франко друкує статтю «Наші коляди», ЯКО згодом вийшла окремою книжкою. До речі, газета є |ІЛло» часто зверталася Ло теми ЮРізлвяних спят не ЛИШ П публікаціях наукового характеру, але і в репортажах й хроніках тощо У даному випадку зосереджено у ваг ТІЛЬКИ На ОЛНІЙ проолематиці ІОСЛІДЖеНИ українських колядок. У цій статті І. Франко дає визнае чення 1 характеристику колядок. Наявність МОТИВИ одно: теє! ж колядки «як приклад І. Франко викорих гав колядку «Нова радість сталаь) в різних регіонах У країни ПИ Зо ДИНИ КиІВшИНІ ДМ У ЛЬьщиИніІ СбІдДАМІ про етнічну « ДНІСТЬ україеського народу 4 повже Й льки наукова, але й політична аргументація! значення КНКОЛЯДОК 0 СТИОЇ раФфічний га ро Кк орній |МІРВОТІВІВІ українського народу що словами | Франка, важк иереоцінити З Сз них не обхОоЛляЯятьсСя Різдеяні свяГгІ п «Ріадояні ( зята се, Оса сумніву, найпостичнише сияпу у слов ян, ба й у псіх народів християнських» (ДІЛО Львів, 1889 Ч 279) Франко («ШОК порівнює українські колядки | «ЬКИМИ Та нім цькими аналогами. часто шиту 1) «Цитати використовує як наукопл оказовіст | /Тистопа ОВИЙ зрив 1І4ІМ року й м 1 корм и ЗУПМИ што а РЕ -ео ій ур "ЗУ рен - соажниійцняюю низ зніму руречацуюнонс вклав 2 ВР арк

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

зай спричинили поява багатьох періодичних видань у рування, прив'язані ДО ПООдИноОкиИх ДНІВ У РОЦІ й повітових містах Га личини УМ Коломиї протягом 1918 Зелениці Падоірнянського ПОШТУ га В. До 1919 РОКІВ нихоптиа «Покутськиїї машницького «Народний календар у Ровенському повіті Волинської губернії». Видання зумисне подало кілька варіантів «Народного календаря» з метою взаємодоповнення одно одного, порівняння, виявлення спільних елементів як Фактора етнічної цілісності україтської нації. З стнографічній науці є дуже важлива проблема співвідношення регіонального | загальнонаціонального. | розповідаючи саме про фольклор, культуру, побут украшців Галичини у контексті загальноукраїнських джерел, періодика доводила ідею етнічної ЄДНОСТІ українських земель ШСнИк» інформації, міаданням Газета хронікальних видання було пле читачів через Саме Заклинського грукувала багато офіційної повідОМЛеНЬ. Важливим кання нашональної свідомості свого народу, своєї нашії публікації Богдана танання присвячені україського педа: гога, поста, Фольклориста, етнографа, громадсько-подлі- ТИЧНОГО діяча, культуролога. представника слапного роду Заклинських Зі «був добре відомий громадськості Галичини» «Арсенич Пп Р ких |вано-Франківськ. 1995 «Покутського вісникль ВІН знавчі роботи: «Житє україн його оОдноОїменНної монографі та «Українське жіноптво» Стнографічно-народознавча праця «Житє українського народа» з'явилася в померах, датованих 10, 13,20 24 29 квітня, 8, 11, 18 травня 1919 року. Мету, яку поставив перед собою Б. Заклинським, Розповісти читачам про джерела українського побуту, культури, ментальності -- він досяг Вказує автор і на історичну ЄДНІСТЬ українських земель, що р тогочасних політичних умовах було особливо актуальним 1 важливим. Аргументація щодо історичної єдності простежується в характеристиці побуту українців, укладу життя, одягу. Гак, спільною для українського народу була вишита сорочка. Хоча в різних регіонах існували (й існують) різні типи пошиття та візерунків. Б. Заклинським характеризує одяг не лише українців, але й росіян, білорусів, їхній вплив на формування української нації. Шсні, фольклор, обряди, звичаї, ритуали -- також важливе джерело пізнання сутності українського народу. Гому у своїй праці Б. Заклинський ретельно описує святкування Коляди, Івана Купала, Андрія (андріївських вечорниць), обрядодійства, пов'язані з ними, говорить про багатство весільних обрядів. І через їх розкриття підкреслюється національна єдність Галичини ; Всликої України. Для наукового методу цього прикарпатського вченого-публіциста характерні порівняльний аналіз (коли він порівнює побут, звичаї, обряди українців з іншими народами, зосереджуючи увагу на відмінностях ) та аналогії (коли порівнюються побут, звичаї, обряди різних етнічних груп українців. зосереджується увага на схожості, ідентичності ). Предмет вивче цьому широкій одина Заклинсь- С. 17). Насторінках надрукував ДНІ народоського народа» (передрук І, виданої у Відні 1917 р.) а спільності обрядів і традицій свят сонячного культу акцентує В. Пачовський: «А тим часом вони мають велике значення в історії пашої культури. Й тими-то звичаями народ прикував до себе всякі орди та всіх КОЛОНІСТІВ, які злилися з ним п одну україську націю» (Життя і Знання. - Львів, 1936, - Ч 1 С. 4), Далі ЖИТТЯ І ЗНАННЯ ІЛЮСТРОВАНИЙ ПОПУЛЯРНО НАУКОВИЙ ЖУРНАЛ.МІСЯЧНИК ішійнььско з» ііі а РР ГРУДЕНЬ 1915 С С й РІК МІЙ. Ч. 12 РИ т ач УСЬОМУ УКРАЇНСЬКОМУ ГРОМАДЯНСТВУ Пратадуєюо, шо жесякук грудь це мшісишь оПросвіги" асчіших твору саотій історії, о бо дель небголич ОПрогсегти" " Шо Кого грулиє оо це Один Їз паф Лошите Й наказує Просюіті є поьки «кача й енхоютем -- аРо ж підстава чуття» граєтої вужі ожащтьямоі Смлоти Пе заниміємо ши» зогре мі | украївське грочідяюство лопожшожье щПросвіті" й чоратьно її АВ й пд сто віттовічьемо всі громадою | пслажий зіякрем а зеред алаьсююм сумогаєня м. У соєві цього Маші ЮожальногО Обовизку няцо ше СПІМИ МТ нас! | всо українсько Громадялютто це ділом дожаже Ллч ' вотринтюй срієо серще, але Й розум всякої перці, запопука осльнм» Уста їв, це ж клан, Й матєріяльно СпОамИ тА це перед історією, переа пшією, життє а розваєтку нації дасть пршю Ла ГОЛОВНИТІ бИДІЛ Т.ВА .ПРОСНІТА" у Львовч Д-р Інав Брик, Микола Дужий, голові. секрет т п р юю 4 КУРЛИЛИМ. о щ. - ШеРАО ОВО РА (Ір ншеговяо осям - ІП рекгьіти"). Це м плач ярі, я камінь есьбло, і як зрегоги воми РРО повній Гірчелчіт змрало що прег.кі, мо вича тіста ой екріт ії; сла а фуре'ах рей; НИЯ народознав- Гиієяч Йо єжіту ку і сіли я пгрелоиа І. точ Їх чім Теримстєй бум. кражоми й ре р Й пилією дія «гіг «пої уТиіГ вектьріно ства - цейнародна кухня. озповідаючи про українські традишині страви, Б. Заклинський також використо- зує метод аналогії, говорить про ідентичність традицій кухні, страв Галичини й Наддніпрянської України Моб кріюю ванраа яін пугпоєилиьеуми! Й стага рігоєа ма Пе кон; гсяїтемоу/ | чарно міч мемо бовилга валіз, Каїи -'Яяь» АРОД АВ курчьтг готи СО ом Ка авда арожіюь лій у гедн)і шоди гот Й лого вимум го тартиюче фетлнгу Кагио ребан нінчя Чршо егя преюсюіто То ваго йті « про алету ший із Ї є гигрчій Зенміц прп з брати ю стпира бухт Лора; Їнокінай | сяду чаребійнр об'єднань Львівщини, адже | початку нинішнього сто зати ідеї єднання ї злагоди у суспіль | Надійність нашого українського д повторюваності. Давно мали б зроз проаналізувати причини болісни дляу кого народу поразок. А вони ів минули. 3 і внетакі далекі ча си мало чим відрі зня. завше бракувало єдності, взаємо розуміння, а найчастіше на зак аді ставала меркан ильність УПЕРШЕ НА ДЕРЖАВНОМУ РІВНІ ВІДЗНАЧЕНО 80-РІЧЧЯ ПРОГОЛО- ШЕННЯ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ в історії українського народу воліли замовчува- ти, аби не стала будителем національної свідомості волелюбного народу, гнобленого, уярмленого і невпокореного, а якщо і згадували, то неодмінно в негативному трактуванні. У Закономірно, що відзначення 80-річчя утво-. рення ЗУНР, котре цьогоріч відбувається вперше на державному рівні о о НУугв. ниницнІіЙй кож тео ло лезо зНі ов А он Су зі 22. Іво провідних політичних парт гр - з - і й ь" а" - че | да -. | щи КОЖ Рі жить від того, який фундамент буде закладі Адже в нашій історії події мають ха ра. -ф ї - Ра В ги ї точ й 1 - я і, Р Ту -ні б - б , - ше ре б - 4 Вк Чен в Ли і Фірми А ь'є йо ч - і. . а Р 5 шов - - БАР г т - і ї . ій А гі. й РУ с КІ ЗОРУ Мій лює атим як різ, «шо щоуіца еп; а - - п РА В За Уві , нанеелх. го |. пиуівлято юну то бій зі жютю йти, Він їтовужота ячин фороги є ясної дуть | окремих політичних іВО 4. - | - .ЄСс М о я ОБ ау зіГ ПпоО- Багато матеріалів, присвячених Наддніпрянській Пальне, зо сито стирей жчаляти, долити Яктти азала 'жоме є титани, уприджея відальни моменти, коли б маг а згурту атис .-б - - Й ге , ч Р 5 АХ ії зорайний У країні, надрукував львівський двотижневик «Жінка» зуба ні зла (1935 -- 1939). Питання єдності українських земель для цього видання було очевидним |і без тура, стнографія, побут галичан та наддніпрянців завжди розглядалися в единому контексті. Одним з найцікавіших матеріалів, присвячених Наддніпрянській Україні, є «Настінне малювання» (Жінка. -- Львів. 1937.-Ч. 19-20 жовтень). Автор статті Грина Гургула розповіла про традиції й орнаменти настінного розпису, які побутували на Київщині, Харківщині, Криворіжжі Окремої уваги заслуговують народні календарі та апеляційним! Куль- матеріали до них, які часвіл часу галицької преси. У обряди та зі СЯ ВОНИ Ввє ЩОДО цього ( нал «Життя і Знання» (1927-1937) який. окрім того ЩО вів рубрику друкував стнографічно-наро Ві дослідження Аналіз окремих ства й «: дознавчі матеріали, польоз різних куточків Галичини й України. публікацій з стнографії та народознав- - народного календаря» дає читачеві багату характеристику обрядовостей з усієї України. Рубрику є 3 народного календаря ь ВІВ стнограф, Історик, архсо- Лог Я П ак Ттернак. | | м ри гулярніше вона з являлася протягом 1933 року. В числі 2 (1933) він писав «У кратиський Пародній гос подарг ькиИй календар, попри обрядові пісні, є найкращим джерслом для дослідів чад релігійним стттоглядом наших предків із тих дуже давніх часів, коли вони УЙерше вис тупили в історії Ше Як Плогани. та 3 Часів «двоє ВІР Я Р у ПСрших віках християнства на Україні» (с, 33) п окремих публікаціях, ЯК: «нс вписувалис Я» В ЦИКЛ народного к алендаря, але були тематично спорід- ПІСІгИмиИ також розповідалося про різні стнографічні Гіаприклад. КІЛЬКА пуУбОЛлЛІКаІЙ журналу РУ Життя І Знання» регіони присвячувалося ііІмСсанкарству ФК. в Ку Льт ЛИЦЯ і писанка» / / Життя | Знання, 1933 ГУ С.47; В. Пачовський. . іТисанки, вицвіт старовинної культури» / Життя | Знання. 1935 Ч.4 С. 105 -- 109; М. Сем «Дещо з іІстоОриї вселикодньої у.) 7 арени я ее - - гум Життя і Знання. 103. М 2. (:.132 «Велик ( писанки» /, Я. Пастернак. 133-- 134), У «ОМтіЛлексі вони дали читачам добротне уявлення про ТГрадипії писанкарства на І уцульщині, Львівшині, Лемківшині. Поділлі, На; пніпряншиті, Волині, Полтавщині і навіть у Росії Публікацій, які характеризують "Тнографію різних регіонів України, в журналі чОмад дві СОТНІ день на Волині» (там само. Порівняти народні календарі з різних регіонів України і(апропонували й «Матеріали до українсько- РУської стнології». У 15 томі (1912) вміщено два чалендарі: А. Опищука «Народний календар: звичаї й з являлися на сторінках них завжди (!) розповідалося про тичаї з різних регіонів У країни, розглядалидиному національному контексті, Показовим львівський науково-просвітницький жур- « З народного календаря», систематично В. Пачовський розповідає про свято Ко щині у контексті обрядів та звичаїв інши регіонів України. Отже, утверджуючи стнографічну єдність українських земель, галицька періодика використовувала твори фольклору, стнографічно-народознавчі джерела, акцентуючи на їх подібності, досліджувала співвідносність регіонального і загальнонаціонального. Це позначилося ляди на Гуцульх етнографічних на характері журналістських творів, способах їх подачі. Тарас ЛЕХМАН, викладач Історії культури Червоноградського гірничого гехнікуму на Львівщині | і ср ор во об жо СД Й націю роз'єднували др ібнічвариїн Знову, які раніше, чують ться вже віді Чи не пора згадати давно відому | руйнує, згода будує! - т Завершальним акордом у низці в з нагоди відзначення 80-річчя проголошення Західноукраїнської Народної Республіки стало урочисте засідання, що відбул | театрі опери і балету, ною аудиторією Президента Укр Кучми, ще ПРАЦЮЙИМО НА ВЛАСНУ ДЕРЖАВУ 31 жовтнявідбулася звітно-виборча конференція Миколаївського обласного об'єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка. Зібралися делегатив приміщенні обласного будинку вчителя. Зала близько 200 місць майже була заповнена делегатами г активістами «Просвіти». Із інформації мандатної переважній більшості на | реренції були представники місцевої інтелігенції. За проведену роботу звітувало правління. У обговоренні промовців. комісії стало відомо, що в конс взяли участь чотирнадцять Виступи пройняті турботою про долю Української держави, утвердження нашої мови, -днання національно-державницьких сил. Виступили заступник голови обласної «Просвіти» Валерій Бойченко, проректор Миколаївської філії Києво-Могилянської академії, член правління Віктор Бандура, права українців, е актуально тепер, оскільки Ук виборами Президента України. За підсумками обговорення прийнято ухвалу, якою роботу правління визнано задовільною. Одним із основних завдань усіх просвітян області є робота, спрямованана об'єднаннявсіх національно-державницьких сил для виступу на виборах Президента України єдиним блоком. Замах парла- менту на знищення української мови викликав бурю протесту. Вилученням статті «Про загальну середню освіту» г раїна стоїть перед ІЗ законопроекту рубо порушуються перекреслюється перспектива розвитку Української держави. Прийнято одноголосно окрему заяву до Верховної Ради! Президента України про недопущення геноциду проти українців. доцент Миколаївського СІЛЬГОСПІН Загородній, народний депутат України Юрій Ключковський. Було звернуто увагу на те, щоб осередки «Просвіти» домагалися від органів влади виконання чинного законодавства стосовно одержання освіти рідною мовою. ГІаголошувалося на активізації просвітницької роботи серед населення у співпраці з національно-державницькими силами. Конференція обрала головою обласної «Просвіти» Миколу Сергійовича Загороднього. Обрано також ревізійну комісію. На першому засіданні обласної Ради обрано правління, до якого вчені, письменники, Лігенції. увійшли провідні представники творчої інте- Микола НЕСТЕРЧУК ось у Львівському та доповідь перед численаїни Леоніда
Сторінка · с. 10сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

і і: РЕ - з - - - РР -е -- ни - Р іван | І ФУТЬ ть. . М РР. й. ПИ - Є нм! й Р ПИШЕ Р. маля дастьа мкг абаци - ПЕН РР ЩО приєднано до Російської! імперії. Карасубазар, де тоді налічувалося 1031/ мешканців, став адміністративним центром новоутвореної Таврійської області, але вже наступного року обласні установи було перенесено до Сімферополя -- колишньої Акмачеті. Однак місто й тоді не втратило своєї давньої торгової слави: кілька разів Продовження. Початок у ч, 7--10 ТА ЧР РАІ РО нн Існує старий звичай називати Кримським півострів «східним куточком» України та й усієї Європи в цілому. | справді, найпівденніший з регіонів нашої держави, | справді, не менш від Кафи чи Гезлева бачив Карасубазар і іншого, ганебнішого базарювання -- торгівлі невільниками, захопленими татарськими нападниками в | т | мешканцями якого протягом століть були українських степах та селах... Щороку на рік у ньому відбувалися великі торги ож гі З з . | и татари, и греки, и вірмени, й болгари, й | місто вирувало від наїздів мандрівних | садовиною, вином, різноманітним кра- |! РУ | караїми, попри всі найтрагічніші повороти купців, що зупинялись у карасубазарських | мом, зокрема сап'яновими виробами. У, / | 7 й у | 5 долі, що часто закінчувалися винищенням, караван-сараях, де можна було знайти Діялийкустарні підприємства та майстерні армьдіньь о пе нор (а ай (дьо -дь оі ть тощо» ДЕР РИРРНРИ Р віднині ці з "ти. ж ай й Ре зу ки вигнанням, поневоленням цих гордих, багатих на самобутню культуру народів, зберіг свою національну неповторність. | якщо «східним куточком» України є Крим, то одним зі «східних куточків» самого Криму можна сміливо назвати Карасубазар -- сучасне місто Білогірськ над річкою Біюк-Карасу, над яким велично височіють прадавні гори, а в околицях рано навесні зацвітають рожеві цикламени... В історичних джерелах Карасубазар -- у перекладі з татарської мови «торг над чорною водою» -- згадується у ХІЇ ст. Ще молода тоді держава кримських татар зі столицею в Солхаті -- майбутньому Старому Криму -- почала міцно освоюватися в Причорномор'ї. На широкому купецькому шляху, що з'єднував чи не найбільші тоді приморські міста Криму -- Гезлев та Кафу (сучасні Євпаторію г Феодосію) з переправою на Кавказ, над невеликою річкою Віюк-Карасу, швидко постало жваве торгове місто. Купці з Вірменії, грузинських царств, Туреччини й інших країн Сходу були частими гостями в цьому місті. Пригадаймо славетну драму Івана Кочерги «Свіччине весілля» та солодкаві слівця ії персонажів-купців: Нечуване нещастя! Два вози! Великі два вози! З верхом обидва! Камха золототкана! Алтабас! Мосульський шовк! Алмази! Перли! Ва! Зламалися на цих горах жахливих... Але не пише дорогі тканини, килими й коштовне каміння потрапляли на вози до східних купців. Ось купець зі «Свіччиного весілля» розгортає перед воєводою інший свій крам: Де килими? Красуні, що таких Немає І в султана. Ананас! Жаємин! Троянда! Першого гатунку! Гри дівчини невинні, як алмаз!... г пристановище и для себе, І для возів Із крамом. Найбільшим із міських каравансараїв був уславлений Таш-Хан -- Кам'яний палац. Існують легенди, що в давнину цей похмурий кам'яний замок був бойовою фортецею: досі в його стінах збереглися бійниці для зброї. Але 1630 р. Карасубазар побачив на своїх майданах інших, незвичних гостей. Не на мирних возах із крамом прибули вони -- на швидких, мов птахи, човнах-чайках, і не батоги, щоби поганяти коней чи верблюдів, а гострі дзвінкі шаблі стискували вони в руках... Так, це був один із походів запорозького козацтва на Крим -- Славні лицарі прибули до міста, чудернацьку татарську назву якого вони переробили на Карасів або Карачів, рятувати поневолених братів і сестер... Відбувалися такі походи запорожців і пізніІШе: так, уже 1675 р. легендарний кошовий Іван Сірко, зібравши козацтво, вирушив походом на Крим, помщаючися за неодноразові татарські набіги на Січ, І ось запорожці, за словами історика Дмитра Яворницького, «заповнили собою весь півострів, піддаючи вогню і мечу як сам Крим, так і його міста Козлів, Карасів і навіть ханську столицю Бахчисарай». Похід закінчився блискучою перемогою козаків: чотири тисячі невільників тоді повернулися в Україну. 17/83 року, після російсько-турецької війни, де відзначилися, як відомо, й україінські козаки, Крим було остаточно чинбарні, винарні, тютюнові фабрики, цегепьні. 1826 р. в Карасубазарі відкрилася парафіяльна школа, а за даними 1845р. у місті напічувалося 974 крамниці, 50 винарень та 54 заїзди, гостями яких, які колись, найчастіше бували купці та крамарі. Протягом ХІХ ст. Карасубазар, як зазначали сучасники, чи не найбільш з усіх міст Криму відзначався стародавнім східним колоритом. «Глухі вулиці та провулки з маленькими хвіртками, де ховаються житла; широкий, темний торговий двір; багато мечетей з мінаретами, багато «ханів», тобто заїздів (Із кав'ярнями»-- так побачив місто близько староків тому місцевий краєзнавець. Надзвичайно строкатим був тоді Карасубазар за національним складом: у 1880-х рр. серед 14 812 його мешканців були татари, вірмени, караїми, греки, українці й близько двох тисяч кримчаків. Невеликий кримчацький народ являв собою, за спостереженнями того ж краєзнавця, нащадків «тих самих євреїв-рабиністів, які, проте, засвоїли татарський побут і вбрання й розмовляють лише по-татарському». Чи не найхарак-тернішим промислом кримчаків тоді було пошиття хутряних шапок, якими Карасубазар славився на всю Таврійську губернію. Недарма ухвалений 21і серпня 1871 р. герб міста мав таку оригінальну символіку: «На золотому тлі покладено зелений пояс, обтяжений трьома срібними півмісяцями й супроводжуваний угорі та внизу двома чорними кримчацькими шап- - - я п по ЛО улувуьокомо Стародавнє волинське містечко Клевань над річкою Стублою, як і багато інших осель краю, сягає своїм історичним корінням ще доби княжої Волині: деякі історики вважають, що «городище Коливань», згадане в одному з кимівських літописів під 1113 роком, є саме майбутнім містечком Клеванню на Рівненщині. Однак більш певні звістки про Клевань ми маємо з 1446 р., з доби Великого князівства Литовського. Цікаво, що відома українська дослідниця Зіновія Франко пов'язувала з цією добою й виникнення назви містечка: «Назву можна вивести з старопольського «клебан», «плебан» (лат. ріебапиз) -- «парафіяльний священик», а значить, | «місце парафії». Версія Зіновії Франко є ціпком правдоподібною, якщо врахувати, що з 1385 р. (укладення Кревської унії) Литовська держава почала підпадати під сильні польські як політичні, так і культурні впливи. Аргументом на користь цього твердження є те, що одне з волинських сіл має схожу назву -- Клебанівці, яка так само вперше згадується в середині ХМ ст. Уже тоді, в ХМ ст., Клеванню володів один із найзаможніших і найвизначніших литовських княжих родів на Волині -- рід Чорторийських, предком яких був син великого князя литовського Ольгерда Костянтин. З 1475 р. Чорторийські розпочали в містечку будівництво замку (яке тривало двадцять років). Залишки цього замку збереглися й донині. Протягом ХМ--ХМІ ст. у Клевані розвивалися й ремесла: так, за описом 15// р., тут працювало 6 різників, / пекарок, 15 шевців, 5 кушнірів, 5 ковалів, один пимар, один шаповал та три «скоморохи» (музики). Незважаючи на те, що містечко було досить невеликим і небагатим, між питовськими магнатами не раз виникали суперечки за нього: так, 1556 р. така суперечка спалахнула між Чорторийськими та Радзивіллами. Як і в інших власницьких правобережних містечках, у Клевані князі Чорторимиські ревно плекали поширення католицької віри. Так, у 1610--1630 рр. для чернечого ордену єзуїтів тут було побудовано костьол в о їм'я Вознесення й святих Станіслава, Юрія та Анни. До власності єзу!їтів ТОДІ Ж В - ПЕН НЕ кб РР РР Р Р ор Р ПЕРЕ РЕА перейшов і замок. Цілком зрозуміло, що така католицька експансія в невеликому містечку мала на меті послабити вплив тутешнього православного монастиря, відомого ще з першої половини ХМІ| ст. 1652 року, вже за доби Хмельниччини, клеванські міщани перетерпіли татарський напад. Під час цього нападу майже все містечко було зруйноване: вцілів лише замок. Щоб хоч трохи піднести після цієї катастрофи життя міщан, праця яких була, звичайно ж, головним джерелом прибутку для власників маєтності, Чорторийські 1654 р. звернулися до короля Яна Казимира з проханням надати Клевані магдебурзьке право. Король вдовольнив їхнє бажання: за його привілеєм клеванські міщани одержували право мати власні суд та магістрат, заснувати ткацький | пекарський цехи, проводити щорічно два ярмарки (на свята Трьох Царів та Вознесення), а також тижневі торги по понеділках | п'ятницях. Тоді ж містечко дістало й герб із зображенням Архангела Михаїла з мечем і терезами в руках, який вживався без змін до 1793 р. 1/04 року цей привілей було ще раз підтверджено. Розподіли Речі Посполитої та перехід Волині до меж Російської імперії спершу НІЯК не позначалися на побуті Клевані: містечком, зарахованим до Рівненського віту Волинського намісництва, а з 1797 Волинської губернії, ПО- р. -- , як! раніше, ЗОЛОДдІЛИ князі Чорторийські. Так, 1798 р. а Клевані зо ссненнни и он нан СУБАазЗА ками. Увільному куті щита герб Таврійської! губернії». На початку ХХ ст. в позаштатному місті Сімферопольського повіту Карасубазарі діяло вже 4 цегельні, 4 тютюнові фабрики, З чинбарні, 2 сап'янові та 4 свічкОові заводи Близько 1914 р. відкрилася прогімназія. З колишнього «східного куточка» місто почало перетворюватися на помітний промисловий осередок... Але по-старому вирували міські базари, де купці жваво торгували шапками й чобітьми, де вигравала на сонці чудова садовина. | сьогодні білогірські яблука славляться на цілий Крим... Але мовчазні стіни Таш-Хану зберегли й інші спогади -- про ті часи, коли лунав над містом клич запорожців, коли вдячний народ увічнював їхні подвиги в піснях та думах: Слава не вмре, не поляже! Буде слава славна Поміж козаками, Поміж друзями, Поміж лицарями, Поміж добрими молодцями! налічувалося 229 дворів та 790 осіб насепення. Проводилися, як і раніше, торги та ярмарки. 1817 року в Клеванському за-маку почало діяти повітове училище, а 1834р.-- гімназія, яка, проте, проіснувала тільки п'ять років, а після цього була перенесена до повітового міста Рівного. 1860 року Чорторийські продали Клевань казеному відомству. Містечко перетворилося на державну власність. Це дещо пожвавило його розвиток: почали діяти цегельня, гарбарня, тартаки. 18/3 року в Клевані відкрилася залізнична станція, а 1877-го сюди було переведено з села Дермані духовне училище. Проте всі ці зрушення не зробили суттєвого впливу на життя містечка: навіть у період ПІСЛЯ Першої світової війни, коли Західна Волинь Знову опинилася в польських руках, Клевань залишалася незначною оселею, де діяло кілька приватних та кустарних підприємств і майстерень. Сучасна Клевань не забу па свого минулого: ми досі над Стублою височіють споруди старовинного замку Чортормиських, яким уже понад п'ятсот років Хочіне відзначилося містечко за давніх часів бомовими подвигами чи іншими спавними подіями, але і його півтиСсЯячоОЛІТНє ЖИТТЯ, праця його майстрів -- ткачів, кушнарив, Пекарів, -- веселі м гамірні ярмарки "Торг зсе це теж твормло гсторію нашо! країми з ЯКОЇ, звичанно ж, ме ложна а ме СЛ зикидати жодної сторінки, мавіть чамспо- КІйЙнІШОЇ та намбуденнішої... |, може; найкращою пам'яткою сторі чат течха СіСстав ще в ХМ-- ХУМ| ст. назва клевансв кого
Сторінка · с. 11сторінка оригіналу ↗
1 історична догпя містечка | орошина (сучасного села орошиного Семенівського рамону на І|Топтавщині), ЯК І багатьох мм х копишШшніХ СсСОТенних містечок краю -- Жовнина, Лукім'я, Говтви, «ховається своїм КОрінням у глибині століть. Ще в спаветному «ГП овчанні Володимира ден С мітина,. ДІТЯМ » кміВСЬКИМ Мономаха розповідаючи дітям По СВО МмоОПпОоДдіІ Ппіта, князь, Чи не тому такий Ярема и лю гий, падеє»у що землю трупами ЗзАДОСТИТЬ, що кожна тут осичимко над ШЛЯХОМ шому про лОду писСтОом шелестить?.. Дпе вже через два роки «зопотий спокій» польських магнатів був порушений брязкотом шабель та громом мушкетів І гармат «батька козацького» -- гетьмана Богдана Хмельницького. Уже 1649 р. в поповецьких агонили ми ВСЛІД за поповцями за ріку видно, до поні «їосульських городів» про бойові походи та війни, де йому не раз доводилося витягати З піхов меча проти зайд, згадував, як 1084 р. Хорол, як: город Горошин узяли». Оче- Горошин, заснованим біля місця злиття річок Сули та Бориса, входив тоді ряду укріплених городищ над річкою Сулою, собою укріплений кордон на До цього | орошина, входипи також що ЯВЛЯВ межі З поповецькими степами кордону, кр'м Воїнь, Желні (сучасним Жовнин), (сучасна Велика Бурімка), Лукомль (сучасне ЛУ кім'"я), Лубни, Снятинь (сучасним Риллів Снітин), Пісочен (сучасні Піски), Яришів (імовірно, сучасне Глинське), Ромин та ГЇопаш (сучасне Засупля на Недригаийпівщині). Після переходу Переяславської землі в ХІМ ст. до володінь Великого князівства Горошин потрапив до рук Першими серед них охрещеного Пізніше, в Литовського приватних впасників нащадки татарського Лексади. ХМІ ст., містечко дісталося Жолкєвським (саме через Горошин 1596 р коронний Жолкєвський послав І нні бупи Глинські князя гетьман Станіслав військо для боротьби з повсталими козаками Северина Наливайка), а з 1646 р. - ним, ЯК ! іІНнШИмМи сепами и містечками Хорольщини, заволодів усевладний тоді лубенський «державець» -- КНЯЗЬ Ярема Вишневецький, нащадок одного з перших козацьких гетьманів Дмитра Вишневецького-Байди й водночас -- вірний слуга польського короля и католицької! віри Пригадуються рядки Ліни Костенко: Ще раз перегорнемо перед нами події 1147 р. нескінченних княжих усобиць ! воєн за престоп, коли князі закликали з собою спілку то половців, то «чорних клобуків» з Київською Саме тоді тривала Ізяславом торків, то інші державою племена. війна між київським князем СУСІДНІ ІАстиславовичем (у боях, зокрема, брав участь його син Мстислав) та остерським копи Юрійовичем. «! -- говорить ЛІТОПИС, князем Глібом розсвітав день, Мстислав Ізяславич г дружина його ще спали, сторожі, примчавши, сказали иому: «Не спи, княже! Гліб онприийишов на тебе!». | він, уставши спішно І зібравши дружину, виступив проти нього з города. А Гліб, вернувся назад. Мстислав же, зібравшись із дружиною ! з переяславцями, гнав услід за ним ! догнав копо города Носована річці Руді, 'захопили вони трохи дружини мого. А сам Він ПІШОВ піШОВ ДО постоявши до ранку, у Городець, а Мстислав Переяслава». Ця літописна звістка є першою згадкою а | про Носівку -- колишнє старостинське сторінки старовинного Іпатського літопису. Ось доба документах згадується Горошинська козацька сотня на чолі з сотником Матіяшем. Ця сотня існувала в складі Лубенського полку аж до 1781 р., тобто до остаточної ліквідації поПпКкОВОо-СОТтенногоО устрою на Лівобережжі. 3 місцевих ГОРОШІИ сотників пізнішого часу відомі, зокрема, Григорій Довгий (1739-- 1740), Петро Сахновський (1756--1768) та його син Яків Сахновський (1771--1781). Подібного роду перехід сотенства від батька до сина був тоді поширеним у Гетьманщині явищем. Мапа Горошинська сотня й свою печатку (відомі її зразки 1760--1778 рр.), на якій було викарбувано напис «П'ЄЧАТЬ ПОЛКУ ЛУБЄНСКОГО СОТНЬ ГОРОШИНСКОМ» та тогочасний герб містечка -- фігурний щиток із хрестом, під яким дві навхрест покладені стріли. Цікавим фактом також є те, що в 1660-х рр. у Горошині існували млини, що належали тогочасному лівобережному гетьманові Іванові Брюховецькому, добі правління якого присвячували свої твори класики української літератури Пантелеймон Куліш та Данило Мордовець. Ось уривок з листа цього гетьмана, якого Михайло Грушевський слушно назвав «найбільш податливим чоловіком для московських планів», написаного до московського воїнського начальника Григорія Коса- гова, якого цар вирядив у Запорозьку Січ згодом сотенне містечко, сучасне місто, районний центр Чернігівщини, над річкою Носівочкою. Пізніші документальні звістки про містечко Носівку датуютьсявже ХУ ст. -- добою литовського панування. Зокрема, 1471 р., коли Київське князівство було перетворено на воєводство, Носівка стала прикордонним маістОМ на схіДдНИХ межах воєводства, а невдовзі й усього Великого князівства Литовського, -- адже з початку ХМІст. більша частина Чернігівської землі перейшла до володінь Московського царства. Очевидно, саме прикордонне (аж до 1618 р., тобто приєднання ЛЧернігово- Сіверщини до Польші) становище Носівки стало причиною того, що протягом ХМІ-- в | ХМІЇ ст. містечко було центром староства. Відомо, що 163/ р., коли носівським старостою бувпізніший (І останній) київський воєвода Адам Кисіль, мешканці містечка приєдналися до повсталих козаків під проводом гетьмана Павла Бута (Павлюка), що змусило Киселя рятуватися тоді втечею... а Козацький дух носівцівВ ВИЯВИВ себе якнайповніше за доби Хмельниччини, коли містечко стало сотенним центром Ніжинського, аз 1667 р. -- Київського козацького полку. Першим носівським сотником ставу 1649 р. Опанас Єдута. Пізніше, з 16/5р., сотенство в містечку переймає заможний старшинським рід Шаул, що (з деякими, щоправда, перервами) утримував у своїх руках носівську сотенну корогву аж до піквідації козацького адміністративного устрою на Лівобережжі: так, у 1675 р. носівським сотником був Семен Шаупа, у 1675--1687 рр. -- його син Федір, протягом 1707--1719 рр. -- син Федора Семен, у ІВКА для організації спільно! з козаками Брюхо- вецького боротьби проти татар: «А оскільки я словесно просив про мо! Горошшинські млини, то и тепер цим листом пишу, будь ласкавий, коли прийде борошно, відсилай хоча 6 на Кодак, бо, закінчуючи своє, ми його потребуємо». За ревізією 1781! р., здійсненою фактично напередодні скасування пол- ково-сотенної адміністрації в Гетьманщині, в містечку Горошині на той час мешкало 3 шляхтичі, 5 різночинців, 2 священики, 5 дяків, 141 виборний козак, 5 козакпідпомічник та 238 посполитих (селян). Усього містечко тоді налічувало 430 хат. інша ревізія, 1787 р., зазначала: «Горошин, містечко: 1312 душ. Різного звання казені люди, козаки та власницькі надвірного радника Оболенського, бунчукового товариша жінки Ганни Саханської, полкового судді Василя Лукашевича». Головним джерелом прибутку для горошинських міщан наприкінці ХУІЇЇ та протягом ХІХ ст. були ярмарки. Таких ярмарків у містечку щороку відбувалося три -- на Новий рік, на Хомину неділю та на Воздвиження. «На них здебільшого відбувається торг хлібом, худобою та кіньми», -- зазначав опис 1787 р., а в пізнішому, 1798 р., описі також підкреслювалося: «Сюди наїжджають купці з міста Хорола та з навколишніх сіл із дрібним крамом та іншим, для продовольства потрібним». Крім того, в містечку діяли дві церкви, дві парафіяльні школи та вісім крамниць. Головними видами господарства традиційно залишалися млинарство та бджільництво. Серед усіх інших містечок та сіл Полтавщини село Горошине, це колишнє сотенне містечко Лубенського полку, а 1727 та1735рр.-- Іван Прокопович Шаулпа, протягом 1735--1764рр. -- Карпо Семенович Шаупа, 1767 р. -- Андрій Якович Шаула, 1771--1782 рр. -- Іван Карпович Шаула. До Носівської сотні, крім самого містечка, належало також 79 навколишніх СІЛ. Гербом Носівської сотні протягом ХУІЇЇ ст. було зображення хреста, поставленого на перекинутому ПпіВмІСЯЦі, -- яскравий символ перемоги козацтва над турецькими нападниками. Датована 17/69 р. печатка з таким гербом, увінчаним короною и супроводжуваним написом:«П. П.К.С.Н.» (печатка полку Київського, сотні Носівської») збереглася донині в Ніжинській філії Чернігівського обласного архіву. |! справді, носівцям не раз доводилося піднімати свої списи й шаблі проти татар: адже ще 1679 р. містечко зазнало жорстокого нападу білгородської орди... Промовистий опис містечка Носівки доби Гетьманщини залишив нам український історик і краєзнавець кінця ХМІЇ ст. Опанас Шафонський. За його даними, містечко тоді мало 5 церков, 1100 будинків, ІЗ крамниць, 15 шинків, 8 заїздів та 2 млини. Склад населення Носівки тоді становив 60 дворян, різночинців та духовних осіб, 3750 козаків (з них виборні володіли 144 дворами, підпомічники -- 567), 1914 селян та 180 ремісників, серед яких було 50 кравців та кушнірів, 20 шевців, 100 ткачів та 10 м'ясників, -- уже цей перелік дає зрозуміти, які ремесла традиційно бупи в Носівці найрозвиненішими. В містечку щороку влаштовувалося три ярмарки: на свята Петра й Павла, Другої Пречистої та в п'ятницю на Сиропусному тижні. Особливий попит на цих ярмарках мапаносівська садовина, передусім яблука. Ф- згодом -- позаштатне містечко Хорольського повіту | Полтавської губернії, «власницьке й козацьке», відрізняється поетичною назвою, яку дали йому місцеві краєзнавці, -- «полтавська Венеція». | справді, немовби венеційські канали, перетнули село струмені Сули й Бориса. Що пам'ятають, що згадують вони" -- хочеться спитати. Чи добу Івана Брюховецького, цього честолюбного гетьмана-боярина, що заводив тут свої млини? Чи ті дні, коли через Горошин польська шляхта гнала вояків до Солониці, на розправу з непокірним Северином Наливайком! Чи, може, ще те літо, коли молодий ще князь Володимир Мономах гартував тут свій лицарський дух у січі з напасниками-половцями? | знову згадаємо рядки Ліни Костенко: /сторії ж-бо пишуть на столі, -- ми ж пишем кров'ю на своїй землі. Ми пишем плугом, шаблею, мечем, піснями та невільницьким плачем. Могилами у полі без імен, дорогою до Києва з Лубен... Після ліквідації козацького полкового устрою, на початку ХІХ ст., Носівку було приписано до Ніжинського повіту Чернігівської губернії, куди також належали містечка Веркіївка, Лосинівка, Монастирище та Мрин. Поступово розвивалася в ньому місцева промисловість: так, 184/р. в Носівці було відкрито цукровий завод, а 1867 р. через містечко пройшла залізниця. Нарешті, 1911 р., коли в містечку діяло вже дев'ять шкіл, а населення Носівки становило вже 10 638 осіб (протягом століття КІЛЬКІСТЬ мешканців зросла майже вдвічі), відкрилася також сільськогосподарська дослідна станція, що існує и досі. Існує донині й цукровий комбінат -- наступник старого, заснованого півтора століття тому заводу. І, нарешті, ще один характерний промисел завжди був притаманним носівцям -- мисливство. | нехай їхні пращури княжої доби таким чином добували собі харчування, їхні предки козацьких часів тіІшилисСя веселим полюванням на дозвіллі, а самі вони, наші сучасники, шукають у миспивстві передусім спортивного азарту м інтересу, радості спілкування з природою, -- традиція залишається традицією. Пригадаймо невмирущі «Мисливські усмішки» Остапа Вишні: «Чули про Носівку? Та там з усього Лівобережжя качки ще навесні позбирапись. Стихійне нещастя: соняшники всі потолочили. А на пуках через гнізда трава не виросла: гніздо на гнізді, траві нема де рости, -- не знають колгоспники, чим худобу годувати. Ні, коли вже їхати, то тільки в Носівку!» На цій веселій «вишнівській» ноті й хочеться закінчити коротку розповідь про Носівку -- невелике, але з надзвичайно давнім, більш ніж вісімсотлітнім ісТОричним минулим містечко на Чернігівщині. Володимир ПАНЧЕНКО, аспірант кафедри архівознавства Київського мчаціонального уміверситету ім. Т. Цевченка
Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

нні і-й Ж фо валао | . - нехай "и ою пн что Пио че'нНносніу05г о ь і ето» о -б аа Пане ю ж- РН ; ні І ее чи У ЧР нано - ТР Ро - - і нн - . шин пбо ан - Пани о ПР пр чи зі" | -- ч-д- ; у Бара падінь - - о -бро» о ПИ ча РАЙ но -- РЧР - оч й р го чи - "А зйні - о обрій - "б ри ей. З ПР - ції пл - б. й ри - РУРЧ чан і дув чен РА дійних | у - іже он, - - щ -- - і - аійтя г Рай рине - Мч -жо - зу тижня і о й лий ето й - чний щі - . «І Р , Р Я рн Пт іль й ЗВ - ДНР ПРЕ РАВА ан - іа о нь В - "о 17 дир ЕРА го і ни - - і ре Зіб-инь. УЗИН а -Л за ча ь панно це о утурвимй чи Е- - --ї б реж, ть з ж че 14 й б- - цій Го "Й "Ж а - ча "і | З й Р і а Іі сти "і й і ВМД. Ф ' дим в се" « 4 - - - і; - он Слово ПРОСВІТИ більшав в усі боки на довжину польоту стріли й невдовзі загрожував поглинути увесь світ із богами, людьми и живими істотами. кше -- цивілізацією долини Інду. В усякому разі, коли в квітні минулого року сгивробітники Археологічної служби Індії, ТІЄ! самої, першим директором якої був Джон Маршалл -- відкривач Індської цивілізації, Боги мусили звернутися за допомогою переглянули деякі опубліковані в періодиці 0 до Індри. Та вирішальної миті, копи Вртпра матеріали з трипільської культури, то пюто засичав ! Ддихнув спопЕляк ми відразу м без будь-яких коментарів з полум'ям із моторошно! пащі|, військо індри кинулося врозтіч, лише хоробрі Марути (у українського боку заявили, що це пам'ятки уа«АВелесовій книзі» -- м ар м ц і), сини хараппського типу. Що й собі якоюсь 5 мірою підтверджує необхідність залучен- Рудри, зосталися приньому, те ще відданим Вішну. Ііндра завдав Врітр' смертельного ня індійського матеріалу для з'ясування походження гі значення прізвища Пані-удару ваджрою. Води, заполонені в череві кар, причому матеріалу найдавнішого, змія, нестримно ринули до моря, все довкола забуяло. З черепа Вртри Ікдра ще часів «Рігведи». і, і б Що ж може означати прізвище Пани змаийстрував собі чашу, а пло мого розітнув навпіл: одна частина його, створена з карвіндійців? У них це двокомпонентне З соми, піднеслася на небеса й стала І, ь ЧІ Її о -ій і 4 Ч М ав п - р - ї іі й Р тн щей уні Даль но МР М, що те У Уперше я почув українське прізвище Панікар років зо п'ять-сім тому за цілком буденних обставин, коли обідньої пори на кухні увімкнув радіо, а одна слухачка саме просила виконати пісню на 1 замовлення. Ні назви пісні, ні імені радіослухачки я не запам'ятав, запам'ятав тільки, що вона з Хоролу і що прізвище її -- Панікар. Воно вразило мене своїм індійським звучанням і відразу нагадало студентські роки у Ташкентському університеті, де я, студент індійського відділення, серед інших предметів вивчав | тсторію Індії, а одним Із навчальних посібників були «Нариси з історії Індії», видані 1961 року російською мовою. Автором «Нарисів» був індійський історик К. М. Панікар, який у своєму доробку мав і інші книжки, зокрема, «Географічний фактор в історії Індії» (1959) та «історія Керали» (1960). Знав я ще одного історика з таким прізвищем --Г.Т.К. Панікара, що написав працю «Малабар та його народ» (196 1). Таке ж прізвище мав відомий в Індії поет ХУ ст. Рама Панікар, котрий писав мовою малаялам, державною в нинішньому штатіКерала. Є ще й сучасний індійський художник -- К. С. Панікар. Слід зазначити, що майже всі носії прізвища Панікар-- вихідці з Південної інді, де поширені не індоєвропейські, а дравідійські мови, які складають осібну мовну сім'ю. А якщо точніше -- з найпівденнішого індійського штату Керала, того самого, де міститься інайпівденніша точка Індії -- мис Каньякумарі (Коморин), а на ньому -- славнозвісне святилище Деві, дружини бога Шіви. | сьогодні Деві шанується в Індії як цнотлива, непорочна дівчина - канья, що й відбилося у назві Каньякумарі. ГМіеймовірно, але цей факт має українську паралель. Найпівденнішою точкою України можна вважати теперішній Севастополь, колись Херсонес Таврійський, Корсунь літописних джерел, покровителькою | захисницею якого була Діва, функціонально й походженням імені тотожна індійській Деві; її їм'я означає «Богиня» й споріднене з українськими д іваддівчина,дівка тощо. Про Діву пише ще Геродот (У ст. до н. е.), а поклоніння їй рясно відбилося в гідронімії і топонімії України як назви річок Дівка, Дівиця Дівуха,Дівичка,Дівоча, Дівошинтаїнших, а також як назви пагорбів та узвиш, де зводилися її святилища, - ДівочагоравТрипіллі й Сахнівці, Ді в и ч-ора в Каневі тощо. Особливо багато «дівиних» назв у Криму: Парфеніт, Парфеній, Німфей, Діа, Киз-Аул, Киз-Куле, Киз-Таш, Киз-Кермен. Саме в Крим, колишню Таврику, як мовить грецький міф, перенесла Артеміда юну Іфігенію, доньку мікенського царя Агамемнона, де та ста-па жрицею у таврійському храмі Діви-Артеміди. А за сто стадій від Херсонеса (близько 18 км) і теж на мисі, що звався Парфенон, містилося святилище Діви; назваПарфенонозначає Дівин, від грецького парфенос/партенос-- «діва», «дівчина», й семантично тотожна індійській назвіКаньякумарі. Хоча Парфенон-- лише грецька передача, точніше, грецьким переклад первісної назви, яка мовою корінного населення -- таврів -- звучала вочевидь по-іншому. Ще раніше мені доводилося чувати прізвище Панікарськ ий, досить відоме в Києві 70-х років, та моєї уваги тоді воно особливо не привернуло. | тільки після почутого по радіо прізвища Пані - кар , я згадав його и почав шукати й призбирувати інші факти, пов'язані з ним. Тут на мене чекало кілька приємних» несподіванок. З'ясувалося, що прізвище Панікар побутує не лише в Хоролі, ай у Сумах, де живе й працює український Юний Аполлон стр іляЄ у змля Степан Наливайко прізвище, складається зпанітнкар, де -кар суфікс діяча, семантично тотожний українським суфіксам чи, -ач/-яч, тель, -р о б тощо. Утворений цей санскритський суфікс від дієслівної основикар-//кр и «робити», «чинити», «творити» | СРС, 150). Місяцем, через що Мисяць має і другу назву -- Сома. А друга, демонська, нечиста, стала невід ємною часткою всіх живих істот -- їХНІМ ЖИВОТОМ, ШЛУНКОМ. Тому й кажуть відтоді про кожного, хто обачно у рілбедсиськоїо 2727 учений, доктор ветеринарних наук Ігор П анікар. Що в Кагарлицькому районі на Київщині, біля Ржищева, є населений пункт Пангкарча. А нещодавно, гортаючи «Реєстр Війська Запорозького 1649 року», виданого 1995 року в Києві, я виявив іще два цікаві факти -- у Канівському полку служив козак Панікар Шемитенко (118; сотня Андрієва), а в Ніжинському -- СтепанПонікар (465; сотня Ніжинська). З чого випливала та суттєва деталь, що запорозькікозаки знали не тільки прізвище, але мім'ЯПанікар, чого, до речі, на індійському грунті не спостерігається. Як бачимо, для запорозьких козаків це не тільки рідкісне ім'я, ай рідкісне прізвище: на 16 полків «Реєстру» їх засвідчено лише два-- однетм'я г одне прізвище, прізвище -- В Ніжинському, аїтм'я -- в Канівському полку. Цікаве оточення, в якому перебуває ім'яПанікар. Його супроводжує досить незвичне й малопрозоре для українця прізвище Ше митенко. Перед ним трохи попереду в реєстровому списку стоїітьГрицько Ше метенко,апісля нього -- Дмитро Ш е м е т. Попри деяку фонетичну відмінність (Шемитенко й Шеметенко), вони, певно, одного походження, а основою для них послужили форми Пеминит/Ше ме т. Причому форма ПЦеметенковидається правильнішою, бо апробується прізвищем Ш є м е т. Можливо, Панікар Шемитенко й Грицько Шеметенко -- брати, аДмитро Шемет -- їхній батько. Не виключено також, що це якісь інші родичі -- в усякому разі, перебування всіх трьох носіїв прізвищ на Ш е - мит-/Ше мет-нетільки в одному полку, але і в одній сотні навряд чи випадкове. Наявність на Київщині населеного пункту Панікарча й відсутність подібних назв в інших місцях дозволяє зробити обережне припущення: саме тут своєрідний осередок, від якого розходяться до Канівщини, Чернігівщини, Полтавщини й Сумщини давніші й сучасні прізвища Панікар. Хоча цікаво простежити, звідки саме походять давні й сучасні носії цього прізвища -- не виключено, що дехто якраз ! походить звідси. Принаймні прізвище Панікарський цілком може означати вихідця з Панікарчі. Тоді як ім'я і прізвище Панік ар навряд чи можуть походити від назви Панікарча. Скоріш за все, саме від імені або прізвища Панікар утворена назваПанікарча. Побутування прізвища Панікар в українців та індійців дозволяє припустити виняткову давність мого, що може сходити до часів, колив Україні жилиіндоарійські племена, тобто доїі-- | тис. дон. е. Що дає повне право для дослідження його залучати індійський матеріал, мовний та історичним, оскільки переконливо витлумачити його з української та слов'янських мов поки що не вдається. істотне, на нашу думку, й те, що біля Панікарчі виявлено запишки поселення трипільської культури, а в ній дОоСсПпІДНИКИ Знаходять чимало спільного з культурою стародавніх індійців, особливо з хараппською культурою, іна- Прізвища з цим суфіксом неабияк поширені в індійців. Скажімо, прізвище Дінкар дослівно означає «Робитель дня», «Днетворець», а переносно -- Сонце. Так само прізвище Ні ш а к а р дослівно означає «Робитель ночі», «Ночетворець», а переносно -- МІСЯЦЬ. Прізвища з цим суфіксом поширені в усій Індії, та особливо -- в північно- західному її регіоні: Амбедкар, Вареркар, Дандекар, Прабгакар, Тендулькар тощо. А Північно-Західна Індія виявляє давні топонімні й гідронімні паралелі з Північним Причорномор'ям, отже, і з Україною. Та и топонімія, і гідронімія довкола Панікарчі має часто-густо виразне індоаріиське забарвлення: Шандра-- річкай село в Миронівському районі Київської області (нд. Чандра-- «Місяць»), Тараща (нд. Тара, Тарака-- «Зірка»),Р одень(інд. Рудрапур-- «Місто Рудри», а ведійський Рудра тотожний слов'янському Родові) Вишгород (інд.Вішапур-- «Місто роду /племені», «Родове / Племінне місто»), Вишнопіль (інд. Вішнупур-- «Місто Вішну»), Трипілпя(інд Тріпура-- «Тримісто», міфічне місто асурів у «Рігведі» й штат у сучасній інді), Халеп'я(інд. Хараппа,Халіюппа-- село, що, які Трипілля, дало свою назву не менш знаменитій, аніж трипільська, хараппській культурі) тощо. В усіх цих назвах -- відлуння ще ведійських часів. Тож цілком природно буде вдатися саме до «Рігведи»: чи немає у ній якихось реалій або фактів, які б могли пролити світло на компонент пані в індійському та українському прізвищі Панікар. У цій пам'ятці привертає увагу міф, пов'язуваний із індрою. Одним із великих подвигів індри було повернення божественних корів, що їх викрало в богів демонічне плем'я пані, інакше -- панії. індра послав на пошуки їх пса Сараму, котрими виявив корів у далеких краях за річкою Раса, на берегах якої і жили панії. Коли ті відмовилися добром повернути індрин скарб, сам Індра на колісниці, запряженім гнідими кіньми, вирушив у похід Зі своїм військом. Громовою стрілоюваджрою він розколов скелю і визволив корів із полону. Відразу розвіялася недобра пітьма, бо знову на небі зійшла Ушас -- Вранішня зоря | сонце знову явилося людям. Пригнічений демон Вала, що охороняв корів, здійняв у гірських надрах раки» ровисько, але був насмерть ний добл - хопивши не тарою; Ями, за рби паніїв, перемогою і славою повернувся небесної обителі. о Цей міф -- не що інше, як дублювання іншого міфу, про здоланна індрою злого демона Врітри. Тваштар (згадується «Велесовій книзі»), творець усіх істот / форм, створює з вогню | божественного напою соми страхітливе чудовисько -- селетенського змія Врітру, Безногий | безрукий, він розлігся на горах, згорнув- Шись у 99 кілець, перегородив течії соц потоків І поглинув їхні води. Що не день він з ДО СВОЄ! ПН о пн тн п ни полюбляє добряче попоїсти, що він підносить пожертву Врітрі, своєму шлункові. А з крові демона народилися півні, через що и дониніне споживають півнячого м'яса брахмани й святі відлюдники. Міф цей має виразне космогонічне світотворче значення. Ііндра долає Врітру й цим розділяє доти єдиними світ на дві сфери --небой землю, богів таасурів, наймогутнішими представниками яких і є індра та Врітра. Саме на їхньому двобої базуються ритуали, пов'язані з Новим роком, бо перемога індри означає і перемогу світла над темрявою, добранад злом. Битва між богами-девами та їхніми старшими братами-асурами вВіднОВЛ6ЮЄєЄТЬСЯ на пОЧатку кожного Нового року. Ця битва вважається запорукою суспільної і світової гармонії Деви й асури -- дві половинки всесвіту, своєрідна єдність протилежностем. Усесвіт повний, довершенмии, коли ці дві половинки вкупі. Асури пов'язуються з первісними водами ! хаосом, з яких через космогонічний акт, яким є подопання Врітри, твориться впорядкованим, налагодженим СВІТ. Асури протиставляються девам, молподшим богам, як темне -- СсВвплому, Ніч -- о дневі, Місяць -- Сонцеві, жінка -- чоловікові, ліве -- правому, криве -- прямому, вода -- вогневі тощо. Саме ця ідея закладена у нашому Ссиньо-жовтому прапорі. Асурирозміщуються по ліву руку від Праджапаті -- творця всього сущого, а деви -- по праву. Місяць має асурську приналежність і пов'язується з поняттям «Лівим», водою, росою, тоді як Сонце -- девівське, божественне і пов'язується з поняттям «правий». Ця така звичамна для «Рігведми» особливість збереглася в українському фольклорі, зокрема, 8 колядках: «То праве личко -- світле сонечко, а ліве личко -- ясний місяць». Як зберігся в українському фольклорі й сам основний міф «Рігведи» -- битва Ііндрм 3 Врітрою у веснянках і колядках та в деяких народнмх танцях весняного циклу. Де Ііндра виступає як Громовик-воїн, Громовик-пастух чиГромовик-хлібороб, що вирушає визволяти з полону красну дівчину (Сонце, Весну), аВрітра, яким тримає в полоні й, -- як злий цар Ворот або Воротар. Про це переконливо писав Їван Нечум-Левицьким ще в минупому столітті в праці «Світогляд українського народу» (1876). Характерно що матір 'ю Врітри є асурка Дану, тотожме нашій фольклорнім Дамі; обидві ці ООП! пов'язані з водною стихією, а їхні імена ! досі зберігають річки Північного Причорномор'я -- Дон, Донець, Дунай, Дністер! Днтгро. У «Рігведі» , зазначає тдолої Натапя Гусєва, слово д а н у позначає Рі) взагалі, проте в пізнишцих санскритську" джерелах, які розвинупися аже ма Тер" торі Індії, воно в такому значенм більше ме Зустрічається. 3 чого доспідниця робм"» ЦілкОМ Сспушний висновок, що аж? ) ведійських племен це спово ма?З репіктовни характер. А з цього ' ПО член висновок: спово дДданунамбітьшю гом рення «мкапго на праоатьковіцютеа ндоаре? мо
Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

ред епічних поемах «Махабгараті» я «Рамаяні» Так що існувала певна «прамодель»: бог розбиває чи долає перепону, ака заважає нормальному функціонуванню елементів усесвіту, м здобуває необхідні блага. Ця прамодель реалізувалася чи то через битву Індрим з Врітрою, чи то Рами з Раваном («Рамаяна»), чи то пандавів з кауравами («Махабгарата»), чи ТОГО Ж-таки Індрим з демонічним племенема панів, де Врітру замінює демон Вала, котрий у скелі або печері тримає викрадених божественних корів -- уособлення багатства й достатку. імена В алатавВ рітра, як вважають дослідники, утворені від ОДНІЄЇ! дієслівної Основи -вар//врі- «перегороджувати», «закривати». Ця їдея тобто і на території України. Що красномовно засвідчують річкові назвам Північного Причорномор я, які зберегпм в собі слово дану оо «ріка», «потік», Основним міф «Рігведи» безліч разів і в різних варіаціях повторюється 1 в самій «Ргведі», ' в піЗНІШИХ пам'ятках, насампе- збереглася в українському словів о р от а, т недарма, очевидно, українським фольклор називає Врпру В о р о т або Воротар, досл. Перегороджувач, Загороджувач. Панії у «Рігведі» згадуються зо два десятки разів г зображаються як дуже багаті, але вкрай скупі на пожертву богам і брахманам істоти. Слід сказати, що подібна характеристика порівняно донедавна відносилася до ще одного етнічного масиву -- так званих болоховців. На стикові історичних Галицької, Волинської та Київської земель колись існувало Болоховське князівство, до якого входила й Дулібська земля. Болоховська земля містиТтЬ ЧИМалЛо «ІНДІЙСЬКИХ» Паралелешм -- особливо це стосується болоховських міст, що мають своїх двійників у Індії. Тож про болоховців подейкували, нібито вони вкрай скупі, хоч і дуже багаті, ії ця їхня риса означалася словом дуліб. Так що маємо, по суті, однакові характеристики рігведійських панів та літописних дулібів-бопоховців, хоча хронологічно обидва етноніми відділяє принаймні два тисячоліття. Якщо вірити описам, то панії позбавлені віри й культу, тому ворожі аріям 1 їх не особливо шанують творці ведійських гімнів. Можливе пояснення тут може бути таке, що пані на якомусь етапі одірвалися від брахманської традиції і продовжували сповідувати первісну, асурську релігію, характерну для матріархату, сліди якого и досі виразні в українських звичаях та обрядах, особливо весільних. Тому для жерців-брахманів, які й творили гімни «Рігведи», вони стали «аварварами», до яких брахманська традиція, між іншим, Відносить І греків, г скіфів, іпарфян, і навіть СІНДІВ та сувірів, оскільки вони, первісно аріицькшатрії, одійшли від їхніх приписів і вірувань. А скіфи, сінди-сувіри незаперечно засвідчені в давні часи на території України. У зображенні паніїв міфологічні риси перемішуються з рисами якогось КкоОнкретного народу. Н. Гусєва вважає, що панії -- цілком реальний народ, який Із часом був міфологізований. А корови у міфі про панів -- уособлення дощових хмар, вони ототожнюються з водами, І хто володіє цими хмарами-коровами-водами, у того багатство й добробут. Вони -- найбільший скарб, і недарма задля нього індра вирушає в далекі краї до річки рення т и обідопо седь | вражає списом змія Раса. А в зв'язку з водами слід зазначити, що санскрит знає слово пані-- «вода», «ріка» ГСРС, 389). Воно, судячи з усього, збереглося в назвах на означення |аденного Бугу, а також Кубані, бо обидві ці ріки в давні часи називалися ГІ паніс. Де Г - виявляє спорідненість із санскритсь- ким го/гу -- «бик», «самець» (пор. ще етруське та апбанськеке -- «бики»), апанІ-- «вода». ТобтоГіпанісозначає «Бик- вода», «Бик-ріка». Обидва компоненти добре збереглися у назвіК у бань. Що ж до Південного Бугу, то з ним пов'язаний ще один цікавий факт. На річці Синюха, притоці Південного Бугу, стояла загальноскіфська святиня Ексампей, яку згадує Геродот. Мовний аналіз дозволив з'ясувати, що й ця назва надається витлумаченню з санскриту, ії що вона має таке саме значення, якіназваГіпаніс, тобто «Бик-вода» (санскр. укшан «бик» жк пай «вода»; пор. санскр. пайо-да «давачводи», пайо-раші «море» (досл. «вмістилище води»), пайо-ваха «хмара» (досл. «везуча/несуча воду» тощо). Але є можливість витлумачити етнонім панії, виходячи з того, що в «Рігведі» він пов'язується зі скарбами, багатством, а самі панії скупі на пожертву богам і брахманам. У цьому разіетнонім може сходити до санскритської дієслівної основи п а н- «обмінювати», «продавати», «купувати», «торгувати» (СРС, 363). іменник панівід цієї основи означає «скнара», «скупий жертвувач», «демон, що приховує багатства». Такі значення, очевидно, якраз 1 сходять до «Рігведи» таїї уявлень про паніїв про їхнє суперництво з Ііндрою. Від основи пан-утворено термінпанітар -- «купець», «торговець». Ця суспільна верства належала до третього стану давньоїндійського суспільства, так званих ва й - ш "їв, адонихіще входили землероби й ремісники. Термін в ай ш "я сходить до санскритського в і ша (хінді -- в і ш) -- «плем'я», «Люди», «всі», яке на слов'янському грунті збереглося як весь -- «село». У «Рігведі» слово віша зустрічається саме в значенні «народ», «плем'я», «поселення», а утворене відньоговайш "я стало в цій пам'ятці, яків усій давній санскритській літературі, назвою третього стану, який у широкому розумінні тлумачиться, як «усі», «народ узагалі», «весь народ», а також «селяни» (пор. чеське в е с ня к -- «селянин»); покровителем цього стану вважався якраз Вішну. Цейи компонент наявний у назві Вишгород, яка означає не «Високе /Вишнє місто» в географічному плані, а «Родове/Племінне місто», тобто воно «високе» в соціальному плані. Чим підтверджується й те, що перші міста (у справжньому розумінні) постали саме з племінних центрів. Вишгород має в Україні свого семантичного двійника-Родень біля сучасного Канева, літописне місто в гирлі Росі, назва якої так перегукується із рігведійськоюРасою у міфі про паніїв та Індру. Втім, Ро день може означати і «Місто Рода», на честь слов'янського божества, тотожного ведійському Рудрі, проте і термін «рід», і назва божества «Род» сходять до одного кореня. Санскритське в і ш а входить у важливі соціальні терміни, наприклад, вішапа - т і (хінді - віШпПпаті)-- «старійшина», «ватажок роду/племені», досл. «захисник/батько всіх», «захисник /батько племені /села», бо-патіозначає «захисник», «охоронець». На слов'янському грунті санскр. па т і відповідає рос. батятаукр.батько. Термінвішапат і тотожний походженням і значенням литовському в іє с паті с -- «пан», «хазяїн». Певно, під тіранським впливом на слов'янському грунті санскритське в і Ш ап а т т дещо видозмінилося через чергування початкових є/г (пор. Віштасп -- Гуштасп, Вараз -- Гураз, Врікан -- Гурган тощо) й прибрало формигушпаті. А це не що інше, як наше Г о сп одь, що дослівно означає Захисник усіх, Батько всіх. Українськегосподиня (санскр. віШшапатні),росгйськгосподин, госпожатакожналежать до цього ряду и споріднені з санскритським вішапат т та ранським г у ш па т і. Втім, чергування 8/7 властиве й слов'янським мовам, зокрема російській і українській: росворобей-- укр.горобець, рос. діал вострьюй-- укр.гостри и; сюди ж г: російське кінцеве -г о, що вимовляється як -в о. Отже, в такому разітермінпанітар виявляється тотожним терміну панікар, оскільки перші компоненти в них тотожні етимологічно (мають спільне походження й однакове значення), а другі -- ТОТОЖНІ семантично, значеннєво:і-тар,і-кар-- суфікси діяча. Панітар і панікар-- ч- 5 оо п ерак. ь ь - »,г- синоніми й мають значення «купець», «торговець». | саме таке, виходить, значення українських імені та прізвища Панікар та його індійського двійника. Украй важливо, що в українців побутує і прізвище П ан і т а р: воно сьогодні засвідчене в околицях містаКроснана землях колишньої польської Лемківщини (щиро вдячний Василеві Кобилюху зі Львова, що люб'язно звернув мою увагу на цей значущий факт). Таким чином, ім'я і прізвище Панікар постало первісно з терміну панікар-- «купець», «торговець»; цей термін пов'язаний із важливим різновидом людської діяльності -- купівлею-продажем, товарообміном, торгівлею. Прізвища, пов'язані з різними аспектами торгової і лихварської діяльності, й сьогодні неабияк поширені в Індії. А ті, хто займався такою діяльністю, виступав у давні часи як діяльна и впливова суспільна сила. Їхній фах вимагав знання письма й лічби, кмітливості й заповзятливості, а коло діяльності було надзвичайно різноманітне -- купівля й продаж, накопичення грошей і майна, лихварство, оптова торгівля, фінансування військових походів, меценатство тощо. Як на стародавніх індійців, однією з цілей життя мусилабутиартха-- накопичення багатства й матеріальних цінностей (інші дві цілі -- дгармайкама, тобто праведність | кохання). Особливо це стосувалося представників третього стану - вай - ш " !ї в. Проте це прагнення не мусило доходити до крайніх меж -- жадібності, зажерливості, скнарості. Існували різні категорії купців, щось на зразок пізніших гільдій, але найбільш шанованими вважалися ті, хто займався караванною |і морською торгівлею. Ця особливість навіть відбива-лася в їхніх іменах. Героїчний бік, скажімо, морської торгівлі, як найбільш небезпечної, підкреслювали такі купецькі іменаяк Самудрашура-- «Морський герой», С а м у драдатта -- «Подарований морем», Сам удрасена-- «Морськосилий» тощо. Соціальний статус купців у давнину був настільки високий, що незрідка й царі брали купецьких дочок собі в дружини. Тлумачення українського імені й прізвища П ан ї к а р як «Купець», «Торговець» тим імовірніше, що українські прізвища відбили й інші терміни на означення чотирьох станів давньоїндійського суспільства. З чого й висновок, що предки сучасних українців теж знали поділ суспільства на жерців-брахманів, воїнівкшатріїв, вайш'їв-землеробів, ремісників, торговців та шудрів, залежних від перших трьох станів, але серед яких індійська історія знає і великих мудреців, і полководців, і царів. У Білоцерківському полку, як свідчить «Реєстр», служив козак із показовим в цьому плані прізвищем -- ХаркоРохманенко (170); у ньому відбита найвища верства давньоїндійського суспільства -- жерці-брахмани, пам'ять про яких іще з язичницьких часів зберігається в українському фольклорі, фразеологізмах, назвах, святах | особливо прізвищах - Рах манинРахманюк,умРахманець,РахманнийРахманенко,Рахманченко тощо. Другий стан давньоїіндійського суспільства, з якого мусили походити воєначальники й царі, також рясно відбитий в українських прізвищах. Саме з санскритськимкшатр-- «сила», «влада» споріднене наше цар, наявне в численних давніх та сучасних українських прізвищах -- Цар, Царко, Царук, Царик Царевич, Царенко Царевський, Царченко, Цариченко та інших. Воно -- в іменах родоначальників скіфських племен, про яких мовить Геродот, - Арпоксай, Ліпо-ксай і Колаксай. Козаки з прізвищами на Ц а рзасвідчені в багатьох козацьких полках, особливо в Переяспавському, Канівському та Київському. Що засвідчує незаперечну приналежність носіїв таких прізвищ та їхніх предків до воінського стану. А українці в усі часи славилися як вправні й доблесні воїни. Про приналежність до воінськоОоГгоО Стану СВІДЧИТЬ г козацьке прізвище Мазепа (див. про нього окрему статтю в «Слові Просвіти» за березень цього року). Так само в українських прізвищах відбито й четверту верству давньоїндійського суспільства - шу дрів. Козак ВасильШудренко був укКальницькому полку (2/1; сотня Борщагівська), у Кропивнянському -- Іван Шу дриченко (368; сотня Журавська), у Полтавському -- Децько Шу дриченко (427; сотня Веприцька). Отже, існували й прізвища ШудраШудрик, відяких ці прізвища утворені. Це підтверджують прізвища Ш у дра Шудря, Шудрак, Шудрикі, звичанно, Шу дренко й Шудриченко,які побутують у сучасних українців. Близькі до шудрів за соціальним статусомчамари-- «чинбарі», «шкірники», велика етно-кастова спільнота в давній, середньовічній г теперішній Індії. Чамаричинбарі історично жили по селах, іноді займалися землеробством або працювали на сезонних роботах, шили й лагодили взуття та різні шкіряні вироби. Сьогодні великі групи чамарів живуть також у містах. В індійському місті Бгопал, відомому аварієюна хімічному заводі, одиніз районів, де живуть чамари, має назвуЧамарпур, тобто «Місто чамарів», «Чамаропіль». У Полтавському полку, де служив козак Децько Шудриченко, служив і Дахно Чамаренко (407). за Показово, що термін ча мар -- 1. «чинбар», «шкірник» у мові хінді має о СТАНЕ різновиди чамвартачанвар,атао удрзайій кож -- через звичне чергування 8/6-- ча мседора бар,чанбар. Що напрочуд близьке до УВУ українського чинбар -- «шкірник», ЕЙ «швець». Більше того, й українська мова шо знає дві форми цього слова-чинбар та чим бар, які двадієслова-- чинбаритий чимбарити. Тобто є вагомі ч підстави вважати, що індійськечамбар/ солона Учанбар і українськечим бар// АЗИ чинбар споріднені, сходять до спільного зі джерела й мають однакове значення. 5 Цікаво, що у водозборі Дніпра засвідчено ЕН назвуЧинбаркана означення болота бе (СГУ, 608). п Хіндічам -- «шкіра», «шкура» сходить до санскр. чарма,чарманіз тим самим значенням. Що, як гадають, відбилося в назві індійської рікиЧарманв а т і (сучасний Ча м б ал) у Північно- Західній Індії. Якщо перекласти цю назву українсь-кою, то вона звучатиме як «Шку- | ровиця». Легенда розповідає: річка отрі о СПО фон |; Ель» | чи чо уча , м -, і и і Су ре й Р. 1 р з » Й ' я і М З ТА ГА ї РУ за ЩО . з ПО М і М йо Ля . . ї п'зноднткооогео осо дв позна ч-ії "ЛЩ лю ан о інь і Рг - ай понині ЗДА ко м а а тобто крові, коли цар Рада ОТ приносив у пожертву корів. Тому ця ріка ПРИН постійно асоціюється в індійській літературі ТРУ ЗОН з цим царем. а. Слід зазначити, що ів Україні є гідроніми и топоніми, похідні від шкура. Шк у рати-- притока Десни (м. Мена Чернігівської області) Шкурине--налівому березі Дніпра, гідрографічна система в Запорізькій області, атакож хутір Шкурине, р могила Шк ур ина неподалік, аще -- болото Шк урине(|СГУ, 625). Сюди ж, певно, відноситься ІШкорушник-- потік у районі Чорного Черемошу. Характерно, що тут же фіксуютьсяй потоки Чемірний, Чемеруватий, Чемерис ти й -- теж притоки Чорного Черемошу. Що несамохіть навіює думку: а чи немає тут якогось зв'язку з санскритськимчарма,чарман, хінді чарам,чамра,чам-- «шкіра», «шкура»? стоку Таким чином, назваПанікар чаможе пли тлумачитися як «Село купців / торговців», | ож і «Купецьке село» або, якщо трохи абстраук гуватися, «Торговиця», «Торжище», «Торжок». Ще одне можливе значення -- йо С | «Село Панікара», «Панікарове кеблю У УРН | «Село Панікарів», назване так за кимось хто мав ім'я, прізвище чи й прізвис мот м нікар. Є підстави вважати, що п ізвище Панікар і о назваПанікарчаєх дя пагскод до надзвичайно давніх, ще ведійсі часів, що вони -- | є ні з трипільському поселе ню З виявлено біля п. ан і ка с а і ей м Реєстр, К., 1979. юр дач 3 Ср СРС -- з стнекритекоруєениї повар | 4 пен Ж С
Сторінка · с. 14сторінка оригіналу ↗
Ж МОЛОРь воркРИВАЄ овоч Спочатку поговоримо про хвороби найстрашнішою з відомих людству є фести пальна лихоманка, вражений нею захворю назавжли. Отож, пілхопивши цю заразу миту лого року на сонячній Кубі, де проходив ХТУ Всесвітній фестиваль молоді та стулентів, я спокійно жив цілий рік, локи не дізнався про фрормування української делегації на Всесвітній молодіжний фестиваль у Португалії. І почався рецидив. Я втратив спокій 1 сон, не міг дивитися на гарних дівчат (фатальна помилка, бо краще наших дівчат у світі нема, а в Європі красивих жінок давно вже винищили інкоізитори), доки не отримав редакційного завлання 1 в складі СПІЛЬНОЇ делегації Міністерства у справах сім'ї та молоді і Українського національного комітету молодіжних організацій вирушив у дорогу. Подорож розпочалася з церемонії проводів, У тісному залі особняка на Десятинній у Кисві зібралися 120 представників української молодіжної еліти. Приємно відчуваючи себс причетними до вікопомної події, ми вислухали напутні слова голови президентської алміністрації пана Є. Кушнарьова, віце-прем'єра В. Смолія та міністра у справах сім'ї та молоді пані В. Довженко. Нарешті пролунав сигнал «по машинах». За вікнами промайнули рідні каштани, ії за КПП з романтичною назвою «Київ», після годинного очікування, відбулося урочисте вручення паспортів з барвистими шентенськими візами Проминула ніч, ї ми, перетнувши кордон, опинилися в братній Польщі. Перша зупинка - Краків - стала першим піоком для новачків закордонних подорожей. Краківський замок, незвична для нашого ока готична архітектура вражає не тільки неофітів, але й досвідчених мандрівників Потім було довге очікування на кордоні з Чехією і хвилююча зустріч з чарівною Златою Прагою. Столиця Чехії вражає витонченістю архітектурних форм, таким своєрідним закам'янілим органним хоралом. Гордо здіймається нал прудкою Влтавою кафсдральний собор св. Вітта, оточений старовинними мурами Празького кремля. Від зубчатих стін вузькими вуличками збігає до ажурних мостів старий Грал. Панорама Праги здасться ще фантастичнішою вночі. Коли так надзвичайно гостро пливуть у оксамитовому небі зубчаті вежі Карлового моста, шпилі костелів та шумить, пестячи свої пороги, Влтава. Удень Прага - гомінке метушливе європейське місто. Всю її красу псують натовпи жуючих, клацаючих фотоапаратами туристів (ця попссть, слава Богу, поки обминає нас). На вулиці звучить до болі знайома московська говірка. Ось студенти якоїсь елітної акалемії при урялі Росії зацікавлено слухають старенького екскурсопода про те, що за сімома дверима у спеціальній залі зберігається золота корона чеських королів та іти знаки монарпої влали і що тільки президент Гапел з шістьма високими урядовцями, які мають по одному ключу, зібравшись до купи, можуть дивитися на цю святиню. А ось новий росіянину шортах з трьома фотоапаратами та відеокамерою преться у старовинний костел | дивляться на пю «хамовиту» юрбу, заламуючи руки, католицькі святі, іде дощ, а річка несе свої води кудись у невідому далечінь. На Староместському майлані кількість туристів зростає з наближенням кожної нопої години Бо як тільки починає відбивати час годинник на старій ратуші, відчиняються маг ленькі віконця над циферблатом і в них з'являються фігури 12 апостолів, які по черзі благословляють наторп, а фігура смерті, яка розташована нижче віконець, при цьому гучно трясе бубонцем, нагалуючи гришному людогбі про своє існування. Поблукавши азвивистими вуличками Єтаг рої Праги, ми вирішуємо попити пива | йлемо не кудись, а ло тої кав'ярні, де колись «записйа» бравий вояк Шосйко Але я геть зопсім забуг, як мазивався славетний кабако «апитує мо уд УДИУ/ОУ/ 4 аборитенів 1... дістаємо силу-силенну адрес і наз у різних кКУТтОЧКах Праги, 4 ДПОС ЧОЛОСІКІО навіть почали сваритися, допволячи одис одному, що Швсик пив пивце саме в тому закладі, куди полюбляє зазирнути і сам люб'язний пан Нарешті з вуст одного порадника чуємо назву «За келихом». Точно, це саме той кабак, про який писав у своєму романі Гашек. Але чи справді тут ловив кайф бідолаха Шпейк? Про Швейка нагалують тільки розмальовані стіни га великий портрет цісаря, стан якого не відповідає історичній правді, бо він чистий, а не засиджений мухами, як то було в часи Гапіска. До речі, уславлений чеський письменник писав пригоди бравого вояка у Києпі, живучи в будинку по вулиці Володимирській Ну т нарешті, розповідаючи про Чехію, потрібно згадати про місцевий громалський транспорт. Він абсолютно такий самий, як і в нас: ті ж трамваї та тролейбуси (бо чеські), ті ж вагони метро у Празі (бо російські), а от система оплати дуже відрізняється від нашої Вхід на станції метро вільний, замість традиційних турникстів - електронні компостери, В спеціальному автоматі купуєш талончик чна 30, 60 хвилин або на І день. Потім встромляєт його у компостер, який видруковує назву станції та час компостування, і протягом зазначеного у білеті терміну можето їздити всіма лініями. Метро абсолютно позбавлене будь-яких прикрас. Згодою ми зрозуміли, що в усій Європі станції метро - звичайні зупинки, а не пам'ятки архітектури. Щое вісім годин стояння на кордоні з Німеччиною -- і ми у омріяній вільній Європі З в'їздом до шенгенської зони змінюється розпорядок нашого дня. Після 16 годин руху обов'язкова 8-годинна зупинка для відпочинку водіїв. Порушення суворо караються місцевим ДАЇ, яке має можливість перевірити рух автобусів за спеціальними пристроями, своєрідними «чорними ящиками», якими обладнані всі сучасні сухопутні засоби перевезення пасажирів. Бідолашні події бояться європейських поліцаїв як чорт лалану, та за 10 діб дороги ми не бачили їх присутності жодного разу Уже в Чехії розпочалися нормальні дороги, а п Німеччині вони плавно перейшли у швидкісні автобани. Проїзд платний, та за цілком доступну ціну водії, як справжні гоголівські росіяни, можуть насолоджувати - ся швидкою їздою. Дороги обов'язково огороджені парканами; якщо ж траса пролягає через населений пункт, їх висота сягає 3-5 метрів, щоби порох та галас не турбували мешканців Ча одній із ділянок автобату велися ремонтні роботи, ії ми були вимушені зробити об'їзд через низку німецьких містечок. Сіл у Європі, в нашому розумінні, нема. Є маленькі містечка і маєтки, й що мене вразило у німецькіх садибах, пе -- фантастична кількість яскравих квітіп она клумбах, у горщиках та ящиках до кожного вікна, Вони прямо випирають з оікон, перетворюючи бюргерську садибу на великий квітник. Аборигени а цікавістю позирали на папі караван, а молодь тавіть махала нам услід. Пройшов день, наближаємось до французького кордону біля Страсбурга. Готуємося до чергового нічного стояння, але з'ясовується, шо кордонів у вільній Єпропі нема і тільки ла сині дорожні знаки з традиційними єпропейськими зірочками та написами з Німеччина» | «Франція» дають арозуміти, що ми боже б йти країни Ось пона Франція батькимцуина моли, парфуміо та француженок. Француженки пи че ли ник р ння РР ПР СС ЕР ПТ СС Р ри соб| ліпочатами багато рІРОРІДАКІМ У ДПРИЧТОНМОТМ МИ ОПО ЯГІСЬ РОМ Ю ПИ АСЧ І серелньостатистичното ( «Тр мирі Оьачми ІІТІЛЬКИ Ріс піТритах ІМЯ, МОДНО М парфуміо го їхній 00 бупо бсчІр, 1 СТО ОбНО і||»пах можнаоай Ох г) ПпОЧУГИ ХІОЯ ПІО ціл ІЛДСЯОЛЬНО ЧИСТОЇ Обрукіоки На пентО ли ПЛлоОшІ, яку «1 мамиоть ПТамо Ями ОП репірсними РЕТОООВУЮУ й При ралі до міста напи воли заолукма ПИ, І караван аптобусіп заїхап у якийсь закуток Раптопо р мигалками 1.111307 ПИЗИІНОНОГАВУ. їі щі |! ним 1 провівши нас ДО поїтгуткий СслІДУПАЯаТИ паркану, зник так раптово, як І зявився Страсбург мисне розташування Епропарламенту має дуже цисваву порудогу ГУт ПУЧьЬКІ пулички 1.ї мають тенденцію Пп ОЧІ І мальопнич їСсАаншали І ІТИ ТИ ми РД'ТИПЯТИСЯ Як слов'янську говірку, Мабуть, вони за Наполеона кап ярнями ЯКІ ГІЛЬКИ господар ображають я. полумали ми ! попрямували ло кафедра ТПІЗНОГО ( обору ї морали я незапажа ючи на піпніч. пселикий наторп турис ТІМ Що 11 можс означати МІ рясупали чер р КІЛЬКАЯ я хпПиЛлиИї. Коли собор раптогпо посиніВ, 00 ро зпочалася свосрілдна містерія СВІГЛаЯ яка відбупалася завляки майстерно оспітлюВвальним прилалам Собор міняв кольори, як хамелеон, з нічного аимаскованим мороку раптово виринали визолочені світлом статуї святих, архітектурні елементи світилися ніжними барвами та спалахувала традиційна вітражна «троянда» над входом. Здавалося, що у старовинному храмі триває якесь дійство Коли ж за нами спалахнуло криваво-червоним, я пригадав Вія та його спідручних. Потім ми гуляли нічними вулицями, дивилися, як розважаються французи, гасаючи на мотоциклах і невимушено цілуючись на лавочках. Спорожнілі шлунки привели нас до дешевої, за французькими мірками, турецької забігайлівки, де «усього» за 15 франків (З долари) нам запропонували млинець з м'ясною стружкою та овочами, який чомусь називався кебаб. Ї| знову дорога, і знову консерви. Немає кращої консерви, ніж «Сніданок туриста» у чудовій країні Франції, бо щоби скромно попоїсти | у забігайлівці на бензозаправці, доведеться викласти мінімум 20 баксів. Ранок наступного дня був похмурим, а ранкова Барселона спокійною 1 без туристів. Місто, яке першим зустріло Христофора Колумба, здалося нам напрочуд приємним і якимось рілним. Від Середаємного моря віяло свіжістю, ціни не кусалися, люди викликали захоплення своїми щирими усмішками. На місцевому узвозі -- вулиці Рамбла - продають усе: від традиційних іспанських кастаньстів ло папуг, індиків та іншого різнокольорового птаства. У сувенірних крамничках, які чомусь утримують виключно араби, можна торгуватися. Симпатичну футболку з написом «Барселона» вдалося купити за З бакси замість 15 запропонованих госполарем. Поруч із крамницями площа нумізматів і колекціонерів... телефонних карток. Вона нагадує старовинпий квартал мінял із своєрідним колоритом Наші відкривають золоту жилу по стандартній ціні 100 песет (приблизно 07 долара) ідуть пикористані телефонні картки гаї п'ятикопієчні монети. Зробивоги вигідний Оїзмес, оглядаємо пам'ятки столиці Каталонії кафелральний собор ХПІ століття, ле у менитого а | чу ЗЩЕТОЇ Родини жі ора Антоніо КГаулі. ПАСТІЛЬКИ химерний, шо аж пелетенський кістяк. мені шось і не іахОЛлити яким АГОаЛМ АхХопиося "тюоссерелини Бан Р пн тт ТИ па пол па платтональтн-ти ут т ) І У РРГТОТОЇ іоноюЮю я вирнишию Й ТЬІО Ап! РА з - І НУЛІ! я«:ФРРІЄ І) /1е1Мі Р 111 Го р написом У країна» Мене довго відМОВЛЯЛИ талии. піІО МОЖУТЬ поби (1 Фанати Ї ) Іри з? пияпляється міСТІєЄ ПИ ПАР гУВЛТЬНИИ КИ Ф «ГУ гу попажатоті» : Іинамо» ІС ЧИ НС ЄДИНЕ. пі зони знають про нашу дераямаю До речі зар! ОЙ Та ВИ ли про а о ТЬСЯ ром М СькКомогиі іЄтТИ окрема : НОМ ппМмМОЛКЯач- ТО 1 іЗести; пкола. пІО НЯаШИМ Там гам поки пІО НСМа міІСТяЯ і ППОпИ ИиСькИих гластних миосках | нарсішті, після п'ятидеєнної полорожі, ми грибута! Іо) ЛО Си ду | «Ї К іпаріки перелмістя В абона Ли Ву Як ЦОГО Нназмпаютт ТЕЛ» на ЛеПІЗОМ якого стало гасло ( й чи «|НА- ро Ттапімпа тортутальншши Тут у ЩІ тикому кемтпттиг (и Г)С.ЇЇ океану пося ІДМСТОПІ «МІСТСеЧКО елегатів Фе! типалю єРазом "бю краптого піТУ» Перш що менс вразило, ОО моОгри "т і ь і і п і и корто-Оолакитних наметів ДОМІУЮЧИМИ КО- 1БОРрЕМИ форуму стали кольори гягу. Знай наптих Телегація У ( ДМ яка приїхала на лва дні " рей НИ КОТТ) ранише пжс пивісила нашоовастьні прапори «піткнула у піщану портутальську землю таз гичку з написом «Україна». Через асфалі топану доріжку, навпроти наших, сиротлитю РОЛЯМИ, 2150 рРЕСТИСяЯАСЬЯ МИКОЛИ а 3 стоять намети малочиса ЛЬНОЇ ПОСТИ ЬКОЇ дДеле- гації (25 чоловік), полощшуться трикольори Геополітика - і в Португалії геополітика Пройшовши акрелитапію ! отримавши бсйджі, ми найперше побігли на оксан, який виявився таким хололним, шо аж суломило ноги, Різниця температур між повітрям 1 волою становила приблизно 20 градусів. Ні, пе не Куба, сказала загартована фестивалями частина української делегації ! попрямувала ло їдальні. Про харчування треба сказати окремо, 00 це був єдиний процес, у якому не було проколів. Годували тричі на день. Перел тим, як підійти до кухарів за порцією, кожний делегат показував свою карточку акрелитапії, яку сканупали Для вегетаріанці п було окреме меню. Часто саме під час обіду відбувалися знайомства української делегації з прелетавниками інших країн Намети ставили далеко за північ при світл! двох ліхтариків. Потім ішли на дискотеку Цей культурний захід відбувався шоленно 4 десятої години вечора до п'ятої ранку у великому шаліто. Ритми були виключно лати" ноамериканські та африкансько Танцівнихи здіймали таку пилюку, немов стало антилог у савані. Після п'ятої звук виключали та весе?! негри розпочинали СВОЇ маленьк! міжсобойчики, вибиваючи ритм на численима барабанах. Шо стосується вапіого їласкорето він спав мало, але так митно ї стисло (09 У наметі було тісно, як у банці зі питрютами ), що ніякі негри з їхніми барабанами його Ме переймали. За програмою фестивалю щолня повинна була звучати музика тевногу континенту, але коли черга дійшла 19 серопи через три години зІпсуУВАЛОЄСМ апаратурч знову здалумнали барабани Я, як досвідчений фестивальних узагаїи помітив, що по-справжньому рестивалити пмиють тільки латиноамерикани та жррикамии Горла Саропа, Як І в ксмографічному жиекте давно вже пасе залніх у Фестивальному рум чи Якщо не навчимося 1 мррикануцив ХНИ МАМУ « Будем! там мушеності, через певним проміжоюм чем Проюкилатик ь спи ГАМА сооїх печерах піл ; у Ре Згадуючи прю табірнє життя, мом мк УЖ и кмаАчцІТИи про стеоє малим Ттено ми м | амиьам центр Організатори створили пре -" ен! ою бно що м | | че, і - і зі"
Сторінка · с. 15сторінка оригіналу ↗
- " ЗИ РР НО р РЕ Р г 5 чат ПАНЕ. о он ни и НІРИНИРАН Р РРР анннннійВ ня пово ПРОСВІТИ ЗМІ режим повного сприяння. Бсаплотий телефони, факс та комп'ютери дали можливість регулярно попіломляти споїх читачи! про полії ма фестипалі А те пресу позачергопо годували, Можливо, не тільки в нас впажається, шо гололий преса исбезпечна преса. Протягом поОсСьми рестивальних дит МИ мали амогу побувати на екскурсіях у кіЛЬКОХ містах Португалії, відвідати всесвітні вис тапку «БКкспо 98» і, звичайно, побувати у "а МЕ Рій Лісабоні Про «Експо» греба розповідати окремо Цьогорічна виставка присвячена проблемам Світового оксану. Для й проведення побулузали спепіальне містечко, яке За спосю архітектурою 1 технічним оснашенням можна смілипо назвати макстом міст майоутнього. об підвідати папільйонми ста п'ятилесяти країн, потрібно мінімум три лий Триденний близько 70 доларів. Квиток - 25 доларів. На окспозицій, ( ктигток КОПІТУЄ для одноденного підпідання пиставці, окрім національних кілька тематичних павільйонів. У павільноні «Оксанія» глядачі, відстояти добі ГОДИНИ В черзі, можуть побачити картину підводного світу в акваріумі заовипіки, як А-поверховий будинок. Тут я уперше побачив рибу-молот, акулу, спосєрідний кбітних актіній, Та дехто з моїх колег був розчарований, мовляю, у Сідисі оксанаріум краший. У павільйон «Віртуальна реальність» черга те більша. Тут потрібно стояти під палючим сонпем 4-5 години. Це єдиний павільйон, за ахіл ло якого піс потрібно заплатити 6 доларів. Шоб м черзі відвідувачам Не стало погано, спепіальні працівники періодично оприєкують їх з пульвсеризаторів У павільйоні вам запропонують спуститись у пі займає місця за пультами керування починається занурення. На всликому оглядовому екрані можна спостерігати за мешканцями дролному човні на глибоководну науково- дослідну станцію. Екіпаж із трилияти ЧОЛОВІК пілподного світу, на мандрівників чекає зустріч із чуловиськами, від їх підступних атак човен продавали українські сувеніри, мені плалося потиснути Йому руку ! висловити під імені | поляку за теплий прийом Пам у спою чергу, подякутаї чм теплий пиг мнедайпно переоуваю а делегані президент, | прийом о Украпи, ле офіційним вічитом | Про продаж супенірів потрібно розпомісти окремо. За два вечори ми змогли вторгувати приблизно 150 баксів, що дало змогу 16 особам, які надали сувеніри, мати по пар! сандвічіп на зворотному шляху. Особливою популярністю користувалися значки: Спочатку ми роздавали їх як заохочення, але потім зрозуміли, то представники чорного конти"- ненту, як і в прадавні часи, полюбляють блискучі предмети, і значки почали пролаватися. Рекорлним за ціною проданим супсніром стала пелика лерер'яна писанка, яку ми пролали за 40 баксів, І це, незважаючи на насиченість ринку україеськими сувенірами, які те До нашого притаду почали продавати услеесмівні. До речі, дуже добре пішла рідна горілочка з перпем по 20 баксів за пляпису. Правда, довго пояснювати лікарські властивості цього виробу та, на щастя, покупцем бур сігерійський пипускнию ОДНОГО Я одеських зузів, який за час свого навчання не пробував тільки цього виду горілки. День України тривав на футбольному полі, м ле ната команда з нишмівним рахунком 3:1 абсолютного переможня фести- допелося ро ігромила вального чемпіонату - команлу Румунії. Та, на жаль, ця перемога була не офіпійною, бо наша участь не була заявлена у програмі. П рестиж коли Україна! Україна». Організатори фестивалю не забували про духовний та фізичний розвиток делогатір. Для прихильників асробіки та шейпінту прямо на пляжі двічі на день відбувалися майстер-класи, а потенційні співаки мали змогу взяти участь у грі «Караоке». Цікава японська гра полягає в тому, що ти замовляєш якусь пісню, береш у руки мікрофона "ї співаєш її, України зростав на очах, алже лелегати бачили наші жовто-блакитиі футболки, то починалося скандування: Перта зупинка -- столиця Іспанії Мадрид зустрічає нас спекою у 45 гралусів. Єдиний притулок від палючого сония -- королівський палап та фонтан біля його стін, у який можна занурити ноги. У палаці прохолола поєднується З розкішним начинням кімнат. Тут і величний тронний зал, і їдальня з накритим на 150 осіб столом, маленькі апартаменти інфант, і анфілала кімнат, виконаних у різних кольорах та присвячених різним народам. До речі, палац є не тільки музеєм, а й місцем прийомів, які дає Його Величність Король Іспанії. Цікаво, шо потрапити в королівські палаци Малрила 1 Стокгольма мені було набагато легте, Ніж побувати в Маріїнському палаці Києва. Біля входу симпатична іспанка продає сувентри, серед них репродукція картини Веласкеса «Інфанта Маргарита». «А чи знаєте, де аж здригається. У спіпІно прибувши на станцію, вам запропонуть зайнятися науковими ; спостереженнями за загадковими глибинами. Далі підійом у глибоководному ліфті. Ліфт звичайно піднімається, а всличезні екрани на його стінах роблять ілюзію, що ви У скляній кабіні пронизуєте тову води. Павільйони «Утопія» та «Майбутнє» розповілають про мрії людити жити у гармонії з природою, а норі технології, зокрема лазерна техніка, дозволяють відвідувачам побачити надзвичайно яскраві та ДИВОВИЖНО реальні на лотик картини майбутнього. А чудернацькі фонтани у витлялі конусів, з яких раз на 1-2 хвилини вилітає стовп воли, фонтани-водограї, фонтани-гсизери, музичні фонтани, водяні атракціони -- все це викликає щире захоплення. Спустившися на землю з кабіни канатної дороги, я мерщій побіг до павільйону з написом «Україна». Побаченс стало для мене шоком. Переступивти через поріг, я передусім побачив велику юрту та купу килимів. Виявляється, павільйон ми ділимо з Казахстаном. А папа експозиція розмістилась у закутку. На стендах представлено кілька великих кольорових фотокарток, 5--б скляних вітрин з книгами, три голограми, макет корабля «Акалемік Верналський» з червоним пралором і, нарешті, фотографія стіни, на якій під прапорами висить портрет нашого Презилента. Жодного комп'ютера, ніяких екскурсійних пристроїв і чотири жінки з Міністерства науки, які нс можуть пояснити, як сталося, що З травня 1 понині друга за площею кратна Європи представлена у найпрестижнішій світовій виставці на ріст сільського ечервоного куточка». У павільйоні порожньо, тількі юрби дітлахів забігають, шщоби поставити печатку ло спетіального паспорта вілвідувача, який дас шанс щодня виграти пінний приз за певною комбінацією відвіданих експозицій. Черса стіну експозиція «великої морської держави» Білорусі. Маленький павільйончик, і хоча його оформлено широ по-совковому, Та вже на рівні ВДНГ. Тут обертається колесо водяного млина, стоять макети машин 1... запахи поліського лану. Випешені хлопчики спілкуються з відвідувачами, число яких чимале. Про павільйон Росії, заставлений комп'ютерами, вже ї казати годі. Якщо експозиція Білорусі зроблена виключно за рахунок лержави, то росіяни спирались та підтримку спонсорів РАО «Газпром» 1 торгової марки «Смірнов». Невже в нас незнайшлось би спонсорів, які б не спокусилися на таку престижну і широку рекламу. Залишали ми виставку з почуттям обурсиня і сорому. І знову фестиваль. День Європи фактично став дисм України, На пситральній сстралі виступили гурт «Горлиця» з Києва, естралний луст «Пані Ф» з Білої Церкви, вів концерт актор Львівського драматичного театру Петро Мага, якому навіть англійською мовою влалося переслати глядачам колорит гупульського гумору. Якраз піл час апогею нашого концерту -- запальної польки -- фестивальне містечко відвілав презилент Португалії Жорж Сампайо. Коли він проходив повз столик, де ми читаючи слова з телевізійного монітору. Я обрав таку собі легеньку на перший погляд, пісеньку Кріса де Бурга «ТаЧу іп Всі». Я - у б я що нан пом ува « рога ода. та с-г -ашийно ж - нії А ніколи не думав, що це така багатотекстова та швилка пісня. Невстигаючи читати слова, я на приспіві прагнув вкласти усю українську співучість у англомовиїі мрії пана Кріса потанпювати з леді в черпоному. Надійшов момент закриття. Церемонія три-зала на головній плоті «Експо». Після офіційних промов організатори показали фільм про події фестивалю. День України, наші обличчя сяють на екрані довше за репіту сюжетів. Мораль -- краше 6 рідний уряд доручив готувати експозицію У країни на «Експо» нашій молоді, більше було б користі. | от ми залишаємо Португалію. А я ще не розповів про її столицю. Лісабон дуже скромне, тихе місто -- одна з найменших столиць Європи (приблизно 1 млн мешканців.) В архітектурі португальської столиці не побачити імперської помпезності Іспанії, хоча | Португалія колись мала великі колонії у Старому та Новому Світі. У центрі міста можна скористатися підйомником Санта- Жушта, який побудував видатний французький інженер Гюстав Ейфель. Так, не побувавши у Парижі, ми змогли побувати на Ейфелевій вежі. Що мене вразило у Лісабоні, це -- банк Святого Духа (налійний гарант вкладів) та трамваї без підніжок, у які можна захолити прямо з бруківки. А ще у Лісбоа класні супермаркети. Ціни на продукти там такі, як у нас, і нижчі. А баксів за 30 можна купити дуже пристойне взуття, яке у нас копітує від 70 доларів і више. У Лісбоа наїїбільший у Європі 20-кілометровий міст, який носить ім'я морстілавнпя Васко да Гами і з'єднує береги гирла ріки Техо. Запантажившись португальським вином «Порто», ми вирушаємо у зворотну путі». зберігається пя картина?», -- запитую я. «Десь у Празі», - звучить відповідь. Я сповнююсь -ли гордості і повідомляю, що шедевр іспанського живопису зберігається в музеї Західного та Східного мистецтва у Києві. | І знову Франція, дорога країна, де розкіш і бідність переплетені так міцно, як ніде в Європі. Марсель -- славне портове місто, батьківщина графа Монте-Крісто та Марсельєзи. Сідаємо в катер і прямуємо до Шато де Іф - замку, де нещасний в'язень Едмоп Дантес завдяки абатові Фаріо перетворився на жорстокого месника графа Монте-Крісто. Іф -- маленька фортеця на високій скелі - виявляється набагато скромнішою за свій макет у фільмі Одеської кіностудії. Тут відбували покарання тільки найвизначніші державні злочинці Франції. їх число не перевищувало 10--20 осіб. Повертаючись до Марселя, милуємось блакиттю Ліонської затоки і співчуваємо бідолашним в'язням, які могли бачити цю красу тільки через вузькі віконця своїх камер. Над Марселем височить будівля храму Нотердам-де-Лагард з позолоченою статуєю Богородиці. Вузькими заплутаними вуличка" ми піднімаємось ло храму. Сідає сонце, сутінки лагідно оповили місто, із кухонь розносяться зваблитві аромати вечері, у невеличких салочках накривають на столи, а на лавках уже готуються ло сну представники люмпенізованого прошарку французького населення. | Короткий сон і ранок у Венеції. Вулиць у цьому італійському місті справді дуже мало: самі канали. Місцевий Хрещатик -- Гранлканал о - зібрав на споїх берегах усі найрозкішніші будівлі: палац дожів, численні храми та будинки заможних громадян Венеціанської Республіки. Канал у час пік : схожий на звичайну вулицю, ле замість асфальту - пода, а замість авто -о численні катери, човни та гондоли. На перехрестях З і висять дорожні (чи то канальні) знаки: «В'їзл о ЗАВ габоронсно», «Нема повороту», «Обмеження | сор іпвидкості» та ще на стінах будинків прибиті 2 Сдіреао и дзеркала, щоби володарі плавзасобів не наоо скакували один на одного. Тільки знаків СТО ОТ3ДЕЗКИМ «Пішохідний переплив» я у місті золотого ор зе | лева не побачив. Для пішоходів побудовано и. ажурні мости та місточки і вузенькі Ед ян напівзатоплені мармурові карнизи, які велуть з малочисельних вулиць до дверей будинків. ; Біля плоші святого Марка - стоянка гонлдол. М | Тут і розкішні з оксамитовими кріслами перовінрм двомісні гондоли, і скромні шестимісні. Усі г човни пофарбовані в чорний колір - так | 8/8 вирішила міснева міськрала У 1562 роші. Усього | |||8 за 200 баксів ви можете замовити двомісну | гондолу, в якій вам заграє баяніст та заспіває йзає (з міспевий Карузо. -сруза ни Ми торгувалися довго, нарешті знайшлася добра дута -- гондольєр Маріо, який 3 баксів протягом 45 хвилин катав нас каналами Венеції. Ось це тюрма, ле сидів Казанова. з відомим «мостом зітхань», тут сив . У КР У - Зк РТ ень РРО де дну - ре об Поло, а в цьому будинку живе і са» с Після водної прог ; - - кре чн ар тралипійною піною з келишком на пляж! Для цього у Венспії є чи «ж ні бо и ре Рем га переїзл через Альпи -- і мів Австрії. Всі полегшено вдихають чиСт гірське повітря - ми майже Й: дома. ТГірсь краєвиди нагадують Карпати: ті самі смереки. дерев'яні церкви. 72330 35 З304б9мсни Відень українська де: спокійно, без оцій. Від Європи ві втомилися і хочуть додому. Місто мале відрізняється від Львова, хі за шо Щ Знаменита Віденська опера зовні с грає Одеській, хоча, як відомо. пі ще Львівську оперу будував оли | п 5 і б На дзвіницю Собору св. « лі - РР зол не була в родичі з. «Гривеч ЯбДоо ПП. зго кра зга г Рот - чий чек | - чуУпгОо У СНІ ее Й Ле о но Ро " ;'йой) и з йо - гу п, і ї | ба Її .) А . пр, б "У ей Ї І , Ї ' і З М | г - - -- ь . і - МР у б ній чі - бу «руч це
Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗
- п РР - ТРИ і ві рень --ежьой . ЩО ж роти Ж 0 пр нн 4 ше. яф (лово ПРОСВІТИ Як уже повідомлялося в прес! й по радіо, наприкінці вересня у Львові було названо імена перших ла в гів премі імені Євгена Чикаленка, зеснованої /Пгою українських меценатів ць огороку. Премія імені Євгена Чикаленка присуджується за особливий благодійницький внесок у справу національного відродження. Сьогоднішня наша розмова з письменником | музикознавцем Михвгилом Головащенмнком про лауреатів премії /мені Євгена Чикаленкза Володимира Кашицького / подружмжя Іванни та Мар'яна Коців, яких він знає особисто ось уже багото років. -- Михайле Івановичу, як Ви ставитеся до того, що перша премія імені Євгена Чикаленка Ліги українських меценатів присуджена таким особистостям, як Володимир Кашицький із Польщі й подружжя Іванни та Мар'яна Коців із США? -- Я від усього серця радий за них. Сам факт присудження цієї престижної премії людям, які так багато зробили и роблять далі для України, безперечно, заслу- ДОБУ на всіляке схвалення 1 підтримку. мене це радує особливо, бо Володимира Кашицького й подружжя Коців я добре знаю й ша З миром Кашицьким я знайомий давно, ось уже понад тридцять років, іще з 1966 року, коли вперше відвідав Польщу, ії Щецін зокрема. Я збирав там матеріали про Олександра Мишугу. Прожив у Щеціні добрих півроку й дуже близько зазнайомився з Володимиром Кашицьким. А людина це справді альна -- добра, інтелігентна, віддана. ройшов через пекельні випробування, воював у Польській дивізії на Смоленщині під м.Красне, де до речі, ми були сусідами по фронтах. Був тяжко поранений. Втратив обидві руки. яка ж воля й оптимізм виявилися в цієї людини, якщо вона не скорилася обставинам, не зламалася, не занепала духом, а знайшла себе в улюбленій справі, в бізнесі. Ії, що найголовніше, -- в добродійництві. А допомагає він, повірте, багатьом 1 багатьом. -- Кому ж конкретно він допомагає? , г Українському хору «Журавлі». Кашицький фінансував його тривалий час. А коли керівник цього хору організував інший -- «Тисячоліття України-Руси» (не ручуся за точність назви!), то Кашицький запропонував йиому дуже цікаву (щоправда, не на користь власній кишені) ідею: вдягнути хористів у костюми, які носили колись у Київській Русі. Кашицький міг піти тоді шляхом найменшого опору: дав грошей, та й співайте собі на здоров'я! Але він свідомо пішов на додаткові витрати заради користі загальної справи. Я вже не кажу проте, скільки грошей він витратив на гастрольні поїздки колективу, на інші виступи. | А скільки українських книжок побачило світ завдяки Володимиру Кашицькому. Остання з них - «Музична культура Галичини» Мирона Черепанина. -- - Ну,аподружжя Іванну та Мар'яна Коців ви давно знаєте? -- Трохи менше, аніж Володимира Кашицького, але достатньо давно. Ми познайомилися зними, коли в Україні почали проводитися музичні конкурси молодих виконавців - - музикфести. Виявилося, що подружжя Коців не лише прово- дить і фінансує ці конкурси. Засновані також премії їхнього імені для нагородження переможців А це, повірте, дуже солідні суми. У Мар'яна Коця є своє видавництво, в якому на кошти подружжя вийшло багато добрих украіІнських книг. -- До слова, спільно з видавництвом Мар'яна Коця (й частково на його кошти) та видавництвом «Рада» Ліга українських меценатів випустила в світ унікальну енциклопедію «Словник співаків України», до якого увійшло понад 1400 імен українських співаків (від Київської Русі й до сьогодні), котрі працювали в різних культурах. Крім того, наскільки мені відомо, п. Коць є нашим представником Комісії по поверненню культурних цінностей в Україну в Сполучених Штатах Америки. А ще цей світлий чоловік викликає чисто людський сантимент своїм внутрішнім аристократизмом, благородством, духовністю. і - Так, яцілком з Вами згоден. Я знаю багатьох наших так званих «нових українців», які, щойно розбагатівши й маючи, можливо, значно більші рахунки в банку, аніж подружжя Коців, не поспішають віддати частку на олтар культури, науки чи освіти. І не закинеш їм, на жаль, ні внутрішнього аристократизму, ні духовних рефлексій. Я не хочу казати так про всіх підряд, але значною мірою це так, І хотілося б, аби люди якомога більше знали про таких добродійників, як сім'я Коців, Володимир Кашицький та інших. Це було б, мені здається, добрим прикладом для наслідування. Можливо, ті, хто сьогодні дбає лише про власну кишеню, не мали позитивних досі прикладів перед очима, ніколи не замислювалися над такими питаннями. Так чи інакше, мені здається глибоко символічним те, що Ліга українських меценатів заснувала нарешті премію, яка належним чином поціновує тих людей, котрі так багато робили й роблять сьогодні для української справи 1 котрі, зрештою, абсолютно нічого за це не вимагають. Окрім моральної винагороди, хіба що. б А що першими лауреатами премії імені Євгена Чикалена стали люди справді достойні -- це без сумніву. Тут коментарі, як-то кажуть, зайві Розмову вела Тіна КАЧАЛОВА, прес-секретар Ліги українських меценатів П'ЯТИСОТА ЗУСТРІЧ З ЧИТАЧЕМ: Вийшов 500-й номер щомісячного науковометодичного журналу Міністерство освіти Укроїни едивослісвоз |Украінська мово й література в новчольних закладах), Майже півстоліття це видання надійно ком вчителям-словесникам (| рідному Слову. Особливим попитом журнал користується нині, коли брокує нових методичних посібників. «Дивослово» повідомляє про зміни в чинних програмах, подоє тематичні планування уроків мови й літератури для всіх класів середньої школи; публікує сценарії ператури вечорів | свят, рецензії но нові підручники та багато іншої корисної інформації у ювілЛейному -- 500-му числі «Дивослова» привертають увогу статті Анотолія Погрібного «За мовою -- Україна», Світлони Єрмоленко «Мовотворчість Олега Ольжича», Ірини Захарчук «Проекція дивака у творчості Григора зна афтрчрко Постійні автори журнолу пропонують докладно розроблені методичні матеріали: Олександро Глозово - до уроків мови в 5-му класі, Ніно Горик -- до уроків з української літератури в 10-му класі Під рубрикою «бібліотечко вчителя-словесника» друкуються поезії Миколи Вінграновського і слово про поета «Талант щирості» Леоніда Талалоя | Увагу привертоє творчість читочів-СслОвесників -- ВІДРШІ, новели, які друкуються під рубрикою «Самоцвіт» Богото цікових мотеріолів читоч знайде токож під рубрикоми «Літеротурознавство і критика», «Мово зновство», «Укроїнознавство», «Грибуно словесника» та ві «МАТИЦЯ ХОРВАТСЬКЛО?»? ГОСТЮЄ У «ПРОСВІТІ» 3 20 по 24 жовтня ц. р. в Україні перебували керівники хорватської просвітницької організації «Матіца Хорватська» та група хорватських письменників. Ми мали нагоду вітати Йосипа Братулича -- голову «Матіци Хорватської», Крежиміра Міколчина -- відповідального секретаря, Влака Богишича -- заступника голови, Владена Клименчича -- хорватського письменника. 20 жовтня гості зустрічалися з керівництвом Львівського університету та студентами факультету славістики; взяли участь у відкритт! меморіальної дошки вченим-хорватам за участю голови Львівського обласного об'єднання «Просвіта» професора Романа Лубківського. Наступного дня гості взяли участь у відкритті меморіальної дошки Бол газара Богишича та Ватрослава Ягіча на одному з будинків Одеського університету, де м/ститься деканат іноземних студентів. 23 жовтня делегація прибула до Києва, де відбулася зустріч з письменниками та просвітянами за участю Надзвичанного / Повноважного Посла Хорватії в Україні Джуро Відмаровича. ІВАН ТОЛльЬ БУДЬ ШИРОКИМ, СЛОВО МОЄ Будь широким, слово моє. Бо коли я кажу: земля, камань, ріка чи море... Коли я пишу історія стогін, страждання, зрадництво, вірність... І коли я замислююсь, 1 коли я пишу, і коли говорю Хорватія, то думаю водночас, що на схід, на захід, південь чи північ від неї так само шумить якесь море і плинуть річки. І чиясь там вітчизна, де також фіксують і славу свою, 1 поразки, і зрадництво Коли говорю я: голод, спрага, хліб чи вода, розумію що так само в іншому краї іншою мовою того ж благають уста людини Коли пишу: свобода, правда, пока ра, вбивство, війна, різанина, плата. арешт, в'язниця... то думаю та кож, що десь внизу чи вгорі в іншому краї іншою «Слово Просвіти» Засновник -- Всеукраїнське товариство "Просвіта" імені Тараса Шевченка. Реєстраційне свідоцтво ме 1007 від 16.03.1993 р. Відповідальний редактор Любов Голота. авторів СИТО сни ли же - - - ннавнння Шеф-редактор Павло Мовчан Редколегія; Я. Гоян, А. Журавський, А. Погрібний, О, Пономарів, І Ющук Редакція листується з читачамм тільки на сторінках газети І надіслані рукописи не повертає. Залишає за собою право редагування та скорочення текстів, При подачі матеріалів просимо обов'язково ідентифікаційний код. мовою чиїсь руки записують, чиїсь уста говорять ВІД ПОКОЛІННЯ ДО покоління про таку ж долю, таку неволю Т тужать із своїми за своїми Коли напишу: колиска, дитина, цнотливість Коли чапишу колискова, подумаю зразу ж, що десь так само, як в нашому краї, ніжно співаючи, мати погойидує первістка перед сном І коли напишу: моє, твоє, наше, їхнє, так само подумаю, що десь 1 іншою мовою "яши уста говорять, інші руки записують моє, твоє, ігнє Коли кажу Хорватія, будь, моє слово, широким вказувати свій Адреса "Слова Просвіти": 252001, ХКнів-1 - з | Е Зо Ч Лереклад Л. ТАЛАЛАЯ ча а у ній ій я Ж " "Й й ") чи
Емблема «Просвіта»Просвітянин