Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №55 за 1999 рік

Слово Просвіти, №55 за 1999 рік

СІЧЕНЬ, ЧИСЛО 1 (55), 1999 РІК традиції. Біля його Богородиці намальовані портрети святих Антонія й Феодосія. А портретування в ті часи лише сна нав Їв цьому наш художник -- новатор. Обличчя обох святих мають виразно індивідуальні риси. І одяг Марії, Антонія Й Феодосія нетрадиційний. Ліни вбрання Богородиці схвильовані, рухливі, навіть збентежені, відповідно ії настрою: Адже вона знає долю сина, Його приреченість. Фалди на плащах Антонія й Феодосія спокійні, врівноважені, наче породжені впевненістю у справедливості їхньої віри, справедливості Христового вчення. Алімпій небачив живими святих засновників Мабуть, був присутній, коли творець вірменської абетки Месроп Маштоц. Ченцями були Томазо Кампанелла -- один з перших представників утопічного соціалізму і спалений на вогнищі інквізиції Джордано Бруно. А в Києво-Печерській лаврі на рубежі ХІ--ХІЇ століть жили і працювали ченці Нестор-Літописець, лікар Агапіт ії живописець Алімпій... Яке сузір'я талантів! Послухавши ради ігумена Никона, Алімпій зрікся мирських радощів. Залишився наодинці зі своєю вірою й зі я аноелу. і » х 1 - зліЙ Е - ь - є, т МР р - Фа -з Р « - "я 7 я і до яв З Ал ТИ. «Арі - своїм пензлем. Їм присвятив життя. о Лаври. Феодосія. Можливо, що Полікарп пише, що Алімпій був переховували ока ки облич святих, а великим майстром «икони писати», що ктосву ЗРОрИВІ НЕСЕ Алімпій тим скористався. Хто знає? Мовчать пожовклі пергаменти. Ікону «Печерської Богородиці» перевезли з Києва у Свенську обитель, невеличкий монастир, по сучасному - - філіал Печерської и. Згодом ікону почали називати : «Свенсь- робив це не «багатьства ради», що писав ікони «и для игумена», і для «всей братиий».. «От сего ничто же вьзимаа». нанихвізантійського, на той час уже київського Писав на замовлення храмів таокремих стилю та написи над окремими фігурами, осіб. У творчості бачив сенс усього свого зроблені слов'янською мовою. а ноувесбазбранитжа змнівтюри малював, чудовим пуролаюь: пе шею». Так називають її і нині. своя, да вь церкви, где видьвше Може, Алімпій? Іншого митця такого рівня у | КОЮ БОГОроді - ЧР ч в час.Чито ікона зветшала, чи була обьветшавша иконь, и тьа к нему Київській Русі ми не знаємо. Є один, прямий Сплива з ан У Ч3Н8 який принесуть, ьт сиа обновив»ь поставляше | доказ його авторства. А саме: була в Лаврі КИМОСЬ ПОШКОДУКЄ 77, на своих м»ьстьх. Вся жесетворяше, да (ікона -- «Печерська Богородиця». Її вважали тозябхІ4 не празден» будеть». монастирською святинею. Зображено на ній Алімпій творив наприкінці ХІ-- на Богоматір на престолі. На думку багатьох ший початку ХП століть. Великою була дослідників, писав її Алімпій. А одна з мініатюр 157 п. етня»- офі завьийний) / і слава художника, якщо відгомі З - у щ ДГОМІН й «ПсалтиряГертруди» -- зменшена і спрощена Ди м "пі, Пеона, «Богатир залишився таким голосним у ХПІ копія «Печерської Богоматері», Можливо, не столітті, коли жив і писав Полікарп. копія, а перший варіант. Мініатюри «Псалти- З «Патерика» довідуємось і про трагіря» були першим князівським замовленням комічний випадок з життя Алімпія. художнику Алімпію, першим визнанням його Гроє ченців-пройдисвітів тричі, начебто за таланту. дорученням Алімпія, стягали плату з одного наївного киянина. Той побудував собі церкву СВЕНСЬКА БОГОРОДИЦЯ ч- і хотів прикрасити її творами знаменитого художника, такого популярного, що цей КИ Ш а зупинявся біля високого вікна, Меценат ХІЇ сторіччя довірливо тричі пвлявся у далечінь. Бачив сиві хвилі сплачував гроші шахраям. Нарешті їхні гра, які щодалі, здається, темнішали. витівки було викрито і ченців з ганьбою обр пензля, перенести бачене на Ввигнано з монастиря. уу. Мріялось малювати задніпрянські Про Алімпія складали легенди. Ось одна, туки, : и ек кує аті та ніжно-блакитні, наче вміщена в «Патерику»: до Алімпія прийшов пе ви і серпанк ом, а далі, до видноколу -- хворий на проказу, благаючи про допомогу. омну смугу 7 Художник узяв пензля і вкрив обличчя а свята його відпустили додому нещасного своїми фарбами. А потім залишив Низенькою здалася хлопцеві Його переночувати у своїй келії. На ранок я Постарів батько Вразило обличчя хворий умив обличчя і разом з водою з нього перліє. помітив, яка вона красива. Зійшли всі виразки й рубці. Недарма вважалася «Печерська Богоматір» монастирською святинею. Ця ікона -- справжній шедевр, взірець прекрасного. Її золоте тло при мерехтливому світлі запалених у храмі свічок здавалося викладеним із чистого золота й коштовних самоцвітів. Воно не просто блищить, а пломеніє. На цьому тлі густо-синє і червоне забарвлення вишуканого одягу Марії справляло особливо сильне враження. Кожна лінія, навіть найменша рисочка гармонійно невідомий нам іконописець зробив точну копію скомпоновані, одна фарба доповнює друту. длімпієвої ікони. Він не залишив нам свого Таке створити міг лише колорист найвищого імення, але залишив свідчення, що й у далекому Михайлівський Золотоверхий собор. 1108 р. Реконструкція й 7 рівня. середньовіччі наш народ рув багатим на ча. Сучасники вважали пензель Алімпія М і : думку не спадало. Зворушила ЕЕ Жак В іконографії є чимало зображень таланти п стулених вуст невеличкого та. додіиним. -- / ро Богородиці на престолі. На них, обабіч Марії, Нині «Свенська Богородиця» прикрашає уз о Лувнии ніс. Підтемними дутами В іншій ідеться про те, як незадовго до орі ів зажурені ласкаві очі. Привітне, смерті, знесилений важкою хворобою, Алімпій йй ське обличчя. не міг домалювати розпочату ікону. Він був у астав день, коли йому доручили відчаї. Та сталося диво: у келію злетів з неба Печерської ікони відійшов від усталеної пьов и окремі деталі фресок. янгол, узяв Алімпіїв пензель, привітно а! менті був малюнок, зразки всміхнувся хворому і викінчив ікону. | о Ус кольорів ії навіть відтінки. У «Патерику» читаємо, що надійшов день, гу нього, хлопець старанно коли «вси, яко єдиньми устьті рекше: вьзмем а одяг та крила якоїсь честнь мощи любимаго отца нашего Феодосіа, ічної постаті. Обличчя вже було ньсть бо нам льпопастьря лишеннм бьти.. и не. Зненацька підняв пензля 1 | СЬВЬьЬТЬ Ссьтвориша, абіе же повтзьельша собі недозволене: на пласкому устроити м»ьсто на положеніе мощем атаго и о бай гу обличчі домалював кілька рисочок-раку камену поставиша». 3. змор ур ба ж -- під очима, біля вуст. Ї застиг, Полікарп пише, що коли вдарив дзвін до м / ню Ра вра имовн: о » зрадівши: обличчя ожило, враз заутрені, «всі мнісі, иже к заутреній идуще, . стало смут ії величним. такоже и мнози благочестивійи в» град»ь видеша я | А що це ти робиш? Хто дозволив? -- | три столпь, яко дугь: зареній, и стоавше, орі й гнут в один з візантійців. І несподівано | приидоша на верх» церкви пречистья идьже й о замовк Зі стіни на нього з докором дивилися положень бьїсть преподобньгй кир Феодосіє». живі за о чені очі. Полікарп згадує, що у церемонії ТИР ти найголовнішого з царградських перепоховання мощів Феодосія брав участь ої овго вдивлявся той у намальоване Нестор. Отже, мабуть, був там і Алімпій і теж СРОРИРЧЯ, Я. го | мовив: бачив чудесне видіння. то Ти справжн ; художник, мікре-му.. Коли прийшло до художника Алімпія еко то перше визнання? Мабуть, з першим князівським замовленням. тНи? «ПСАЛТИР ГЕРТРУДИ» М а - першого давньоукраїнського Князь Ізяслав Ярославич був одружений зна ім'я якого лишилося нащадкам? | дочкою польського короля Гертрудою- | Наша розповідь -- не фантазування. Олісавою. Потрапивши до Києва, княгиня ор ар Середньовічний письменник Полікарп залишив щиро полюбила свою нову батьківщину. Був о ВИН соці життєпис Алімпія, що увійшов до у неї коштовний молитовник, створений у 3 - "Патерика Печерського», складеного у ХПІ Німеччині ще у Х столітті. Високою якістю Ше художнього оформлення ця книга не | До Дара Полікарп. розповідає, що: «Преподобний поступалася перед такими шедеврами радон же Алімпій предань бьваєть родителема давньоукраїнського книжкового мистецтва, М | своими на учение иконьнаго пісаніа, а Алімпій | як «Остромирове Євангеліє» або «Ізборник й сте бь помагаа им и учася». Зі сторінок Святослава». Молитовник зберігся і відомий Ро чи Звіти дізнаємось і про те, що Алімпій під назвою «Псалтир Гертруди». 2 уні ем Дорезі м'я Алімкі вінодержав Забаглося Гертруді-Олісаві додати до . Як звали його в дитинстві -- | Псалтиря ще кілька молитов і ще краще його оздобити. Так з'являються у молитовнику ще п'ять мініатюр. Київська княгиня могла б замовити ці малюнки котромусь із уславлених німецьких художників, вони не відмовили б їй. іме книги, створювалися Але Гертруда шукає таланти в київському ; Ченця ги були великі просвітителі | оточенні. І знаходить. Те, що мініатюри | омана абетки Кирило | мальовані у Києві, засвідчують помітний вплив

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин