Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №55 за 1999 рік
Слово Просвіти, №55 за 1999 рік
4 «Й
СІЧЕНЬ, ЧИСЛО 1 (55), 1999 РІК т
-- В кн зби і-єни
ОРАНТА АЛІМНІЯ ПЕЧЕРСЬКОГО
|1о-
аро Ярос-
інпа ікона ДАлімпіЯ
"айпіІДОМОШІ Й |З ОЇ СОМІАТ І Що МтіЛлемня:.
"ка ? Пеонопиєці
тини ли
чери ького
лапська Оранта пвома
Киїаської Русі у
«сьомого небі
золотий колір, як
Алімпій, Богородиці»,
Оранту
як і: поеРечерсьшій
малює тло золотом За традицією,
уображено зо мури гертими до неба руками. Обабіч неї мебеста партові, два архангели Владно тримає підняті руки Оранта о
Софійського собору Спсрушно аподені до неба руки М вуст 11
руки Алімпісєвої Мари це МИМО
сіни ЦІСНОІсСТтТЬьЬ СТ улених
Зпоруштух
невеличкого рота. Тонкий, мов виточений, ніс
Під темними дугами густих брів о з зажурені,
ласкаві очі. Привітне, ніжне материнське
обличчя Так У дитинстіо дивилася на АлімПІЯ
його мати погляд Алім-
туга, Бо
Стрипожений, скорботний
піспої Оранти. В т очах пома
передусім мити, па грудях у пет, наче в серці, що симполічує
ур сини. Він у червоному оди,
мученицт п (Обличчя литити по-дорослому напружене
Ісус маче передчуває свою трагічну домо
Шшаицо в Оранти
одном дому! холодний колір -
Алімпієпа змальована теплими,
гарячими фарбами -- коричневою, рожевута -
золотою
Алімпій 1 вдруге
мучеництва: Оранта стоїть
спа аємлі, алйбарвленій у черпінь Такетлумачення образу Богоматері з сином
люди ще не раз зустрінуть у мистецтв!
Вершинами визнають гемально
мадонмну Рафасля 1
Вишгородсьту Богоматір». Ця шеома сповмени що НООМЛТЛТ предки щиро сам спангеліст
почуттий такої сили,
прили легенді: пшону маліовай Лука. Обраа пройнятий ІМЕН СТЮ,
Ас 1 «Оранті»,
материнс ї» МОНО підданіс Т1О
и трагедія матері,
нічого вдіяти не може |
сини, змиє, «Ле материнська мужтиїсть, жури й
апанхолійність
крізь серпанох
Ніжність та м
прикметою давньоруського мистецтта
панупатимуть й у Рубльопськї й
Рубльов рестапрував фрески ХІІ століття . І 11
можслипво, з них запозичив ці мінорі! мотиви,
так тонко підТООреІ АлімПИЄМмМ
у ПОШУКАХ ШЕДЕВРІВ
Оранті» судилося
коли про неї
«Ярославсьой життя Але був чає, малюпав 11! На це ВІДПОМІЛІ, разі, агадки слапетного китаського ху дозіСєнима, м
мікого помо Не
про те, що соми зо
й жодному документі "Га 1919
осі» року
експедицію по перхній і середнім те чиі Волги
Мета
На | щроплатпих
дпох розшужи пам'яток стародавнього миє
пепеликих
Очолював експедицію академіх ЙПароплави наближалися ДО
Дивлячись ма береги, один їз мое нів еко педиці
хмиютут - Ну що цікавого може бути у щи за
нена
2 Софійського собору в синій, то
навіть
зпертається до символу ца постаменті --
Сикстинську «Володимирсько-
любовло,
що анає приреченість ще що владно прозирає меланхолійності. стануть Номи «Троїці»
довге забули. Хто аапитания ніхто не шукав
цікавило. В усткому пита р
о апаходимо
було органі: зовано
тецтии. Ігор Грабар: Яросламли:
кутині?
Не киліть, -- відповів старий рестав-
У ХМИІ столітті, 1а стародавивого релігійного центру, Великого, до Ярославля було переведено архієрея з йото
ритор
Ростопа
почтом та усім церковним майном. А біограф слапетного київського художника Алімпія Печерського, письменник Полікарп пише, що шанувальних мистецтва князь Володимир Мономах придбав намальований Алімпієм образ Богородиці |і надіслав Його «п град Ростов», У абудовану им церкну. Якщо нам пощастить, то дуже пощастить...
3 причалу члени експедиції мало не бігли до архієрейської резиденції. Та перші години пошуків нічого не дали. Лише авичайні ікони. Аж ось хтось помітив у стіні одного приміщения иепеличкі дверцята. На них великий старий замок. Нелегко було його відчинити. комірчина. Вузьке віконце павутинням. Комірчина майже порося. Тільки в кутку величенька дошка, па таких у давнину писали ікони. Вона, наче повстиною, була вкрита товстим шаром пилу.
Хтось зробив крок уперед.
-- Обережно, -- мовив старий реставратор.
підійшов до їшони, легенько, торкнувся дошки. Далі, вже сміливіше, протер значну її частину. На присутніх глянули живі, засмучені очі...
Вік її -- мало не тисячоліття, -- залишив свої сліди. Їкону треба було рятувати. Не день, не місяць працювали реставратори. І таки повернули її до життя, Третьяковську галерею прикрасив шедевр давнього живопису, «Ярославська Оранта» Алімпія Печерського, Дивишся на неї і здається, що вона крізь виси нам свої жалі, свою материнську скорботу, закликаючи бути добрими, людяними, -- вічно жива киянка.
Пепеличка затягнуте
НИ хусточкою
першим
пот ряє
МИХАЙЛІВСЬКИЙ ЗОЛОТОВЕРХИЙ
1093 рі. Кияжить Святополк П -- Михайло, син Гаяслава Ярославича та Гертруди-Олісави. Киязь пам'ятав, що він онук Ярослава Мудрого, | прагнув бути гідним свого славного діда. Святополк вирішує побудувати храм не прший за Софію, який мав уславити його їм'я Михайлівський Золото-став одним із див
снязмовання. собор справді
| ЙОГО
перхий
РР нь чено зееевс сновок "РВЕ РЛВЙН
ДИНИ. нь іні
п
Ї,
что и пурелаано я РТ ЧИ
РРО ант ГУК, РОМЕО . "
т,
- чо «в»
«Апостолиу;
Мозаїка у соборі Софія Київська.
стародавнього Києва, а Його інтер'єри -- скарбницею фресок та мозаїк Дев'ять століть прикрашав він місто, Та надійшли страшиі роки сталінізму. Зиищувалися кращі пам'ятки давньої культури, пов'язані з релігією, 1995 рік. Михайлівський Золотоверхий висаджено у повітря. Вченим милостиво було дозволено вирізати зі стін та винести з собору кілька фресок і мозаїк, серед них мозаїку «СЄвхаристію».
Хто створив ії? За часів Святополка ПІ Алімпій був уславленим художником, не тільки живописцем, а й рідкісним знавцем мозаїчної техніки. Важко припустити, що князь Святополк не запросив його взяти участь у оздобленні храму. Можливо, і пам'ятав, що Алімпій ілюстрував псалтир матері князя, Гертруди. Наш сучасник, мистецтвознавець Григорій Логвин першим помітив, що апостоли з «Євхаристії» і архангели з «Ярославської Оранти» такі схожі, наче писані однією рукою. Більшість мистецтвознавців нині поділяють припущення Логвина, що «Євхаристія» створена Алімпієм Печерським.
диво
Нам здаєтьсся, що час, коли Алімпій створював «Євхаристію», був кульмінацією його творчості. Трохи пофантазуємо: Алімлій працює на риштованні Михайлівського Золотоверхого. Викладає шматочки смальти. Заглибився в роботу. В соборі урочиста тиша. На стінах уже живуть фрескові образи святих. У одному кутку щось майструють теслі. Ледь чутний шерхіт їхніх рубанків, ледь чутні розмови здаються породженими крилами
янголів. До собору завітав Нестор. Він ії Алімпій,
ченці однієї обителі, могли бути друзями.
Нестор наблизився до Алімпія.
- Твої апостоли неначе живі..
-- Вони справді живі, - - відповів художник.
-- Заздрю твоєму натхненню. Я коли пишу -- спокійний, а в тебе неначе в душі палахкотить вогонь. Ти не знаєш спокою. Звідкіля це в тебе?
Алімпій замислився й стиха відповів:
- Двадцять років минуло з того часу. Я ще був юнаком, допомагав грецьким майстрам класти золотою мусією образ Богородиці в
1030-ті роки
( ррасмент )
ДИ Р
ча тка заанниівннйнних еееачанненнв аНРНОХХ У аеанннч оон
жа Р
нн
Р
-.
зви
у
| ою і Р Р -ачьвію | 7 жир я і
:
АТ
- ДА Ма й "А
«Іоан б Залотподацій Мозаніі у соборі Софія Київська. 1030-ті рр.
Успенській церкві нашої Лаври. Раний "Арі побачили ми диво велике -- з уст Богородиці залий злетів голуб і влетів в уста С теля 1 світло, наче сонце, осіяло нас, що евро Святого Духа в тій святій церкві Печерській. З того часу не знаю я втоми. Вірую, що веде моїм пензлем Божія воля.. | о он Розповідь ця через сто років ожила ва сторінках «Києво- Печерського патерикам!
шляхи МИСТЕЦТВА
г я
Давнє мистецтво не зазнавало різких змін Але й найміцніші традиції відступають пере невпинним плином часу. ПКУ
Перегорнімо літописні зведення, середнь вічні європейські хроніки. Про що розпові касти ть вони? Жорстокі війни, морові пошесті, ї ерков ії розколи, горезвісні хрестові походи. До Грс ба Господня вирушають і співвітчизники / лімг пі) Чи повернуться вони? шо)
Художникам уже не сила дотри меж незворушної гармонії. Це позначил в оздобленні Михайлівського Золотоверх
собору. '
Порівнюючи мозаїки цього храму з мозаїками Софії, одразу помічаємо нововведення: традиційні написи на стінах зроблені не грецькою, а слов'янською мовою. У «Євхаристії» Золотоверхого собору перед нами, на перший огляд, знайома картина. Як і в Софії, підходять до престолу з причастям дванадцять апостолів. Розташовані вони поіменно за тим же порядком.
Апостоли Софійського собору ступають ритмічно, один по одному, поза одного майже повторює позу інших. Відстань між окремими фігурами однакова.
А тепер уважніше погляньмо на Михайлівську «Євхаристію».
Що сталося? Апостоли схвильовані, на обличчі кожного свій, притаманний його вдачі, настрій. Різні відстані між фігурами. Вони повертаються один до одного, стримують або
прискорюють свій крок, стривожені, ба, навіть наполохані. Куди поділася розмірена хода, яку бачив підліток Алімпій на стінах Софії, тай фарби тепліші. Стикаються одна з одною світлі й темні плями. Від спокійної врівноваженості мистецтво прямує до експресії, нехай ще поміркованої. Художники вже не мислять категоріями «райського спокою».
Земне життя, сповнене постійних тривог, чвар, безперечно, вплинуло 1 на творчість
із
и ДУ.
Піо
Алімпія. Лінії внього тепер розгонисті, кольори 5" контрастні.
З кожним століттям напрута в мистецтві зростатиме. Воно драматизуватиметься. р ї Широка емоційна шкала -- від глибокого оно
суму до динаміки внутрішньої схвильованості пронизує живопис наступних віків. Світ ще
заміни» зам во Ж, мддфугя, є уми
побачить несамовиту манеру Феофана Грека, БАКУ о плач Андрія Русина, невимовні печалі Андрія бо Рубльова. Вони виведуть своїх героїв зі стану Ж незпорушності і перетворять мистецтво на ме а іскрометний вияв пристрасних почуттів. Я ей А почалося -- із зажури і неспокою героїв | геніального киянина. На рубежі ХІ-- ХП століть і 4 Алімпій ще не знав такої емоційності, якою Ар переймуться майбутні художники. Але крок | - до них і для них він уже зробив у Михайлівських Же мозаїках-- 1 Дмитро ГОРБАЧОВ, пн і
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
