Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №55 за 1999 рік

Слово Просвіти, №55 за 1999 рік

ЬБЕЛЕТ СЛОВ'ЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ 2О0О-річчя ядАдама Міцкевича в Україні Два століття тому, 24 грудня 17/98 року, у збіднілій шляхетській сім! Міцкевичів народився хлопчик Адам, якому судилося стати великим поетом, сим- польсько-литовсько-білоруськоукраїнська держава була поділена між тм без урахування етнічних "х потреб народів, що входили СУСІДНІМИ іМПеріяЯМ де складу. Але щойно відбулися мериканська ! Французька революції, скипав аціонально-визвольний рух на Балканах. Частала й черга Східної Європи. Здобувши освіту у Віденському уні- верситеті, молодим Міцкевич прилучився до патріотичного руху, за що був заарештований і висланий на Схід. У Росії та Україні він живе майже 5 років. Тоді, власне, | відбулося його змужніння як поета і патріота. Творча і громадська діяльність А. Міцкевича припала на часи декабристів, Польського визвольного повстання 1830 року, активності | розгрому Кирило-Мефодіївського товариства в Україні. Але жодного дня польської незалежності йому зустріти такі не судилося. Міцкевич переживав це як страхітливу трагедію, присвятив своє життя І творчість ідеї Волі... Нам сьогодні пощастило більше, але чи кожен це розуміє? Україна може пишатися своїми синами, які не тільки визнавали право поляків на відновлення своєї державності, алей брали безпосередню участь у національновизвольній боротьбі, -- такими, як Кіндрат Рилєєв, Сергій Муравйов-Апостол чи брат видатного вченого Андрій Потебня, що героїчно загинув на чолі батальйону повстанців під фортецею Пяскова Скала у березні 1863 року. Сьогодні його ім'я щирі поляки шануютьтак само, як ми імена Тадеуша аємного Косцюшка, Фредеріка Шопена, Адама Міцкевича. Слово Міцкевича для українців -- не тільки факт літератури, реалії творчості великого поета, визнаного у всьому світі. Воно, як і Шевченків «Кобзар», є живим свідченням природного братерства, всупереч дозволеній білим абочервоним імператором прісній, піддоглядній «дружбі народів». | гомін історичних часів, коли вітер волі з Європи безперешкодно сягав України, хвилюючи думки і запалюючіі серця. Ось живильна сила польського І українського романтизму! Його вершиною в літературі визнається славна поема «Пан Тадеуш», яку називають енциклопедією минувшини. Лише минувшини і чи тільки польської"? Друге століття поезія Міцкевича надихає народи, що виборюють волю. Найоготексти писали музику С. Монюшко, М. Лисенко, Б. Лятошинський, Г, Майборода; перекладали українською -- П. Гулак-Артемовський, М. Старицький, І. Франко, П. Тичина, М. Бажан, Б. Тен. Танайбільшеї, мабуть, найкраще - - Максим Рильський. Власне, його переклади «Пана Тадеуша» | сонетів Міцкевича опинилися в епіцентрі цікавої розмови, що сталася у Спілці письменників України. Почалося з ювілею. Адже рік 1998, за ухвалою ЮНЕСКО, став роком Адама Міцкевича. І 18 грудня у Спілці письменників відбулася зустріч «круглого столу», учасники якої не обмежилися запланованою темою «Проблеми перекладу творів Адама Міцкевича та їх викладання в освітніх закладах України»; розмова вийшла значно глибшою тащей досить емоційною. Після привітання представника посольства Польщі п. Богуслава ВожьиХняка слово взяли мовознавці-полоністи, письменники-перекладачі, педагоги. Свої погляди на українського Міцкевича вони ілюстрували не тільки власними й класичними перекладами, виявивши всебічну та історичну обізнаність. Цей маленький поетичний турнір довів, що новітні спроби, можливо, чимось ближчі до оригіналу затехнікою віршування, але, безперечно, поступаються перекладам класиків за поетичним рівнем. Сталося те, що мало статися: уже вкотре підтвердилася відома теза: обдаровання перекладача не має поступатися талантові автора. Насамкінець усіх примирила думка, що (її висловив представник польського культурноосвітнього товариства ім, А. Міцкевича в Києві Станіслав Савкув: не йдучи буквально за оригіналом, Рильський вірний йому за суттю; з майже неймовірною естетичною тактовністю він знову написав безсмертну поему українською мовою ХХ століття. Тому друге прочитання «Пана Тадеуша» у перекладі Рильського -- це свято, подібне першому побаченню з великим твором... Зрозуміло, що гідно оцінити цю прекрасну метаморфозу можуть полоністи-українці й ті поляки, що оволоділи українською. На щастя, перших і других сьогодні є чимало, не бракувало їх 1 при «круглому столі». Тетяна Черниш, доцент, філолог з Київського національного університету імені Т. Шевченка, доречно зазначила, що потужний національний імунітет польської літератури є справжнім зразком для літератури української, Це, власне, | є свідомість, національна ідентичність, про яку нині так багато говоримо. З нагоди роковин відбувся хоч і маленький, але сплеск видавничої активності: ось нам нове двомовне видання «Пана Тадеуша» у перекладі М. Рильського, ще й спеціальний ювілейний випуск «Бюлетеня» Державного комітету України у справах національностей та міграції (заступник голови цієї установи вельмишановний літератор, перекладач Рауль Чілачава й головував на зборах «круглого столу»). Щасливий бібліоман, який дістав ці видання: наклад першого -- тисяча, другого -- кількасот примірників. Тамаємо можливість поставити оригінального Міцкевича поруч з українськомовним, зокрема у нових перекладах. Сьогодні українському читачеві відомо далебі не все з творчості цього велета слов'янської поезії. Якісь його вірші приховували або просто забороняли з політичних міркувань, інші з'явились у | майже поруч (з: пам 'ятником. »Велі перекрученому вигляді через чензурування або ж саморедагування перекладачів, які уникали еротичних чи національних «пристрастей». Вражають нові тлумачення маловідомих речей Міцкевича, зроблені митцями з ласки Божої. Ось фрагмент з поеми «Поминки» у перекладі Дмитра Павличка: Щоб камені звезти для цих будов, Скільки придумано таємних змов, Скількох невинних вигнано чи вбито, Скільки зграбовано несамовито Країв -- щоб закупити все, що є, -- В Парижах, Лондонах -- ну, що там ціни! -- За кров Литви, за сльози України, | Збудовано, возведено чертоги, 3 юю 4 5 Вином шампанським вимито підлоги. Я Так, Міцкевич думав про Україну. На батьківщина поставала в його уяві омрія краєм братнього народу, як і рідна Литва. Ці || шляхетні почуття він дарує сонетом «Акерманські степи»: ЛПливу на обшири сухого океану. Як човен, повіз мій в зеленій гущині | Минає острови у хвилях запашні, Що ними бур'яни підносяться багряно, Вже морок падає. Ні шляху, ні курге Шукаю провідних зірок у вишині. Он хмарка блиснула, он золоті вогні: | Го світиться Дністер, то сама РАМ з | Спин/мось! Тихо як!/. Десьлинутьм зало ЗЛ Що й сокіл би не вздрів, -- ЛИШ 4 Чутно й метелика, що тріпа: / вужа, що повзе зіллями тає Я так напружив слух, що ув би з Р цій Я т " І зем / голос Із Литви. -- воерец 4 и | 30 понніїй ої. Напам'ятнику, що овисочісудення я Львова | зе ую жи Ж Кобзареві, лише двасловапольськфіс аАд же і Міцкевич». | більше нічого отбдннім Р р "медом, і жовчом; і кров'ю брквінаа багатьох поколінь. че бли р Андрій Т ОлА ЧЕВС. ськи , Вшанування все- світньо знаного україінського літературознавця, мовознавця, культуро- лога, колишнього Президента УВАН, почесного академіка НАН України, доктора філологічних наук Юрія Шевельова (Шереха) відбулося 13 грудня 1998 року у приміщенні Української Вільної Академії Наук (Нью- Йорк) за участю широкої наукової громадськості СПА, Канади та України. Зала засідань Академії була вщерть заповнена. Особливою приємністю було й те, що у ювілейному засіданні взяв участь сам ювіляр -- 90-річний атріарх української науки в діаспорі Юрій Шевельов (Шерех) Урочисте засідання відкрив Президент УВАН, професор Олекса Біланюк. Він щиро привітав Юрія Шевельова з 90-річчям, а потім оголосив вітальні адреси, листи 1 телеграми, що надійшли практично з усіх куточків на шої планети. Одразу після виступу О, Біланюка слово надали посланцеві Украї- ни -- директору Інституту українознавства Київського національного університету ім. Т. Шевченка, лауреату Міжнародної премії імені Й. Г. Гердера, віце-президентові АН школи України доктору філологічних ору Петрові Кононенку:- У цьому лові від імені рідної української и, яку змушений був вищої наук профес вітальному С -Україн землі, від матеР покинути на початку 40-х років славний ювіляр, Петро Кононенко відзначив, Й ельов -- автор понад 860 праць. жах роки він став одним із провідних літера ур У літературознавцем щонайвищ раїнського руху. Петро е коріння. Упродовж тривалого У певний ВІДЕО укра- » і техніки. к, мистецтв інших кулі В критиків, гатунку, ідео: погом УК маємої російськ історих гного я кн Ювілей Патріарха у США Юрія Ше української науки вельова (Шереха) Хто нині не знає імен Миколи Гнєдича, Миколи Гоголя, Володимира Короленка, Івана Пулюя, тисяч учених, що працювали в Росії, на Європейському, австралійському й Американському континентах, розвиваючи математику, фізику, хімію, науку про космос, організовуючи польоти поза межі Землі. Водночас не можна не відзначити, що духовна культура українського народу, його мова, література, народний мелос -- пісня і дума настільки осяжні здобутками світового рівня, що українському народові присвятили свій талант, своє життя 1 представники інших народів, визнали талант нашого народу, його роль у світовій історії. Не дивно, що росіянин Володимир Петров, пишучи свою історію української літератури, зробив наголос на тому, що він вважає українську художню словесність не тільки незалежною від російської чи польської, від іншої слов'янської, а навпаки, визнає самодостатність її художньої системи, зокрема і у зв'язку з тим він визнає український народ так само самодостатнім. Так само можемо твердити, що визначними постатями в українській літературі стали М.Костомаров, В. Антонович, А. Кримський, М. Хвильовий, які, на відміну від, скажімо, Солженіцина, не тільки не зреклися зв'язку з українською спорідненістю, з українською нацією, як 1 її самодостатніх інтересів, а взяли українську долю в глибини свого серця, йому, українському народові, присвятили свій талант. Особливо Профес віте яскравою в цьому плані є постать Юрія Шевельова. Він народився на цій землі, пив 1ї соки, його життя -- це творення укра-інського світу, що складається з української природи, української мови, української культури, української історії, зрештою з української ментальності. Юрій Шевельов належить до винятково яскравих особистостей, він -- людина емоційна, він передусім найглибший аналітик, інтелектуал, інтелігент з великої літери. Його праці особливо цінні для вивчення історії української мови ХХ ст. Його виступив часи діяльності МУР -- Міжнародного українського руху, згодом на посаді Президента УВАН -- це етапи розвитку української громадсько-політичної держа-вотворної думки, Юрій Шевельов -- видатний полеміст, але широчінь його інтересів, об'єктивність, інтелігентність яскраво проступали навіть тоді, коли полеміки присвячувались гострим, навіть дражливим питанням, до того ж з і; Петровійдноненко (9 центрі) й пана Юрія ШефіЛьова ожиночній доповіді останнього Юрій Шевельов постав перед присутніми як оригінальний і талано- витий літературознавець та літературний критик. | Юрія Піевельова. У відповідності зі своїм характером він і цього разу зупинився на проблемах, вирішення. задумане. З роси й води! шк - р - хо тля пт «речнн в рукописи не тільки з історії україь (а: а і її семантики, морфології, стилю -- стануть новим словом в історії нашої науки, освіти, нашої свідомості. Більшість творів Ю. Шевельова друкувались англійською, іяшими іноземними мовами, вони вже стали н світової науки. | | Характер Юрія Шевельова -- це характер шукача істини, борця за високі ідеали. Його праці відкрили світові нові грані історії, таланту, можливостей України і її народу. З глибоким аналізом життєвого шляху вченого, його творчих набутків і відкриттів ж царині української філології та літературної критики, культурології та духовної культури в цілому виступив головаУправи Шкільної Ради при УККА, вчений секретар ВУАН (Нью-Йорк), головний редактор педагогічного часопису "Рідна Школа", відомий літературознавець, доктор філології Євген Федоренко. Далі виступили професор Едмонтонського університету Андрій Горняткевич (Канада), відомий український поет у діаспорі, професор Іллінойського університету Богдан Рубчак, котрі щиро вітали ювіляра з визначною віхою у його житті, аналізували його творчі здобутки і наукові осяги. З аналітично-полемічної - Звичайно, у центрі уваги був виступ самого які потребують розгляду і Бажаємо ювілярові здійснити все ним /ван Пасемко, науковий працівник Інституту українознавства КНУ ім. Т. Т. Шевченка й й ї, ч: За злото Польщі -- все добро сіє сне ее ч--

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин