Сторінка · с. 9сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №55 за 1999 рік
Слово Просвіти, №55 за 1999 рік
тн Р 0 НН сан
| і М, -ь- - у . - чн А - и, й М ет б 1 т р ЧУ Ж "А щ-- Ю ; і З ь з ці Р Ла 1 А. як у РР х , - і; І - і . : б й оп й, чі РУ ! - їй - її і - » ЗД ь б Р 3 "и - - іь г х й - 1 т - "1 | -- п 1" й чі б ; , - - А і; Я З я і-г ; То з- - и оч і - я і 4 , - Р х - - ї і 1 ь й ь ' і - іа . Ж і Ь АР "і і. «й й че РИ
о ока -лийьнь.
ДО БЕЗСМЕРТЯ
ПЕРШИЙ ЗИМОВИЙ ПОХІД АРМІЇ ГРУДЕНЬ 1919» -- ТРАВЕНЬ І920р?.
- Ст 77 06. ек
138 о З8ЕнмгОРОДКА
СІЧЕНЬ, ЧИСЛО 1 (55), 1999РІК
Он
ЕНН С т РИН, в
ненні нич Р и ня - ак
ПОХІ
8 походи довгому, від банди до Бандери Иде гером-долиною Україна.
У луз/ хилиться червомая калина,
4 я стою 8 стрілецькому строю.
Все тахож Дорошенко попереду
Га Сагайдачний позаду.
,
вояк |! виявив максимум мужності та фанатизму. | місто було взято! Притому майже одними багнетами | відвагою козаків. Не спинили їхнього прориву ні ворожа артилерія, ні шквал кулеметів. У місті було здобуто два мільйони набоїв, 32 000 снарядів, 20 гармат та інше. Ворог втратив близько 300 чоловік убитими і 400 пораненими. Здобуття Вознесенська фактично врятувало армію. Наступними були здобуті міста Ананьїв та Балта. В цей час до армії приєднались Галицька кінна бригада (400 шабель) і технічна сотня. А 30 квітня відбувся перехід
Козятина
о Жашків
У роки незалежності, на хвилі національного піднесення була започаткована тенденція пишно вшановувати дати наших військових, неханм і героїчних, але все ж таки поразок. Таких, як бої під Берестечком, Крутами,
Базаром та ін. Безумовно, пам'ять про національних
; ЗИВОРОН у район Тростянця.
героїв, що загинули, але пою рнадукмчю України, Треба зазначити, що до того, 21 квітня, треба берегти. Проте всі ці надмірні жалі та Піалден. б, уряд УНР та уряд Польщі підписали угоду жалоби нелодять на думку, ЩО В ІСТОРІЇ 2/0 Я про спільні дії проти совеєтів. І вже 24 квітня нашого війська були самі тільки поразки. |72 922 КО ХХ Же розпочався спільний українсько-польський Хоча це далеко не так. Хочу навести приклад 73 ДСО наступ. Тому наша армія, просуваючись на тріумфу української зброї. є РИ РИ, У; рн захід для з'єднання зі своїми частинами, що
Однією Із славних сторінок перемог ви» з с/л м, до воло, РУТА о 5 наступали, 1--2 травня почала операцію по українського війСсьКа Є так званим «Зимовий ВІЛЬневицькия США УДАТИ М р прориву фронту. 1 травня Волинська дивізія похід» армії УНР 1919-- 1920 років. Згодом (|| --з уддр вілегвлдійших БОЇВ Дразнесєнськ | Зб взяла Крижопіль. Того ж дня Запорізька
«Першим зимовим
він був названий походом».
У листопаді трагічної для УНР осені 1919
року після ряду поразок на фронті і переходу
ее. УГА під тиском обставин до Добровольчої
є армії Денікіна, стікаючи кров'ю у безпе-
рервних боях, Наддніпрянська армія під
тиском переважаючих сил ворога відкочу-
валась на захід, до ріки Збруч. Стан військ
був надзвичайно тяжким: знекровлену армію
добивала епідемія тифу. Дивізії танули на
очах. У полках залишалось по 100-- 120
багнетів. По розбитих дорогах ледь повзли
великі обози, що тягли з собою поранених
та хворих на тиф. Майже весь боєзапас із
група зайняла Тульчин, де взяла в полон штаби (!) 41-Ї, 45-ї та 46-ї совєтських дивізій. А 3 травня 1920 року запорожці перейшли залізницю і зосередились у районі М'ясківки. В цей жечас Київська група військ атакувала Вапнярку і до вечора зайняла її. Згодом, 4 травня всі українські війська зосереджуються по лінії М'ясківка - - Савчине-- Томашпіль. Наступного дня збірна Запорізька дивізія зустрілась із союзними частинами поляків. Передові загони решти українських частин зустрілися із передовими стежами б-ї «залізної дивізії», яка тоді займала правий фланг наступаючих на схід польськоукраїнських військ, 6 травня. | нарешті 8
одному районі. А / грудня частини січових 344гарматита 12 аеропланів, почали відступ. стрільців долучились до армії, якавирушила | 11 січня 1920 року українська армія в похід. Решта потрапила в польські табори опинилась між двох вогнів. Цього ж дня в для інтернованих. Умань вдерся авангард 44-ї радянської Командувати армією в поході було дивізії, призначено генерала М. Омеляновича- Після відступу з Умані 20 січня армія Павленка. Крім нього, у строю залишилося зосередилаосновні сили врайоні Тишківки. тільки двоє старших офіцерів: В. Загродський Звідси після 10-денного маршу виходить У та Ю. Тютюнник, На Омеляновича-Павленка район Канів--Чигирин--Черкаси і закріпта генерала Ю. Тютюнника, котрий на час люється наньому 1 лютого 1920 року. Під походу був начальником штабу, лягала вся | часпереходу до Дніправ околицях Мотриного відповідальність за долю подальшої бо-лісу частини армії УНР під командою ротьби. Старостіна-Чорного зустрілися з повстанцями Армія вирушилав зимовий похід б грудня
складів старої! царської армії, яким живилась армія УНР, вичерпався. Якна біду, вдарили сильні морози, аодягу тавзуття невистачало.
ПІВДНЯ південного заходу стояли війська Румунії.
інтернованими.
Ось у такому стані те, що лишалося від
розбитої армії, опинилось в т. зв. «чотирикутнику смерті». Він складався з трьох фронтів воюючих ворожої, хоч і невоюючої Румунії, до кордонів якої було притиснуто українські війська. Зі сходу і півночі наступали червоні москалі, з
між собою армій та
поляки. З
білі,
з заходу
У другій половині листопада Наддні-
прянська армія зупинилась в околицях Чорториї і Любара. Обставинами диктувався лише один шлях -- перейти на захід ріки Збруч, по якій стояли війська Польщі, і стати
Тобто роззброєними І поміщеними в табори на правах військовополонених, Здавалось, остаточнакатастро- Фа була неминучою. Ситуація погіршилася ще й тим, що 3 грудня в Любарі отаман Волох зрадив і на чолі гайдамацької бригади перейшов до більшовиків, захопивши з собою державну скарбницю. (До слова, червоні згодом ліквІДУуУВали цю частину -- зрадники були непотрібні і їм.)
4 грудня 1919 рокув м, Чорториї відбулася історична нарада командирів усіх частин армії, вищого командного складу з урядом УНР у присутності головного отамана С. Петлюри. Військо чекало рішення. Здатися полякам -- означало припинити збройну боротьбу | перекреслити все досягнуте. | головне -- державність.
У ході наради було прийнято воістину героїчне рішення: продовжувати свій чин. Для цього потрібно було прорвати вороже Оточення, вийти в запілля ворога ! розпочати партизанську війну разом із повстанцями. Та частина війська, яка булане в змозі воювати, повинна була перейти на польську територію.
У похід вирушали тільки боєздатні частини | окремі воїни, які добровільно були готові битися до кінця. Наприклад, корпус січових стрільців було демобілізовано ! всім зали" шено вільний вибір. 6 грудня, за наказом, ус! січовики, що йшли на схід, зосередилися в
1919 року. Вцей момент військо нараховувало 3,5--4 тисяч шабель і багнетів при 14 гарматах, середяких і гірсько-артилерійський дивізіон О. Олмазіва. Ця нечисленна артилерія потім не раз рятувала українську Кінноту і піхоту.
З добровольців було сформовано три зведених дивізії, яким для збереження славних бойових традицій було залишено давні назви Київської, Волинської та Запорізької. Хоча дивізіями вони були тільки умовно через далеко неповний склад.
Прорив був призначений у смузі Козятин -- Гайсин -- Вінниця -- Хмільник. /-- 9 грудня Наддніпрянська армія перейшла район, зайнятий Галицькою армією. 8 грудня при переході залізниці на станції Голендри відбувся прорив боєм. Уже 17 грудня армія повністю перейшла залізницю на відтинку Козятин -- Жмеринка і сконцентрувалась у районі Липовця. Таким чином, було прорвано Денікінський фронт. Звідти частини, отримавши завдання, вирушили кожна в своєму напрямку в глиб території, зайнятої білогвардійцями групи генерала Шилінга, що нараховувала 32 тисячі війська. Для білих військ, як згодом і для більшовиків, тоді це виявилося повною несподіванкою. Адже ніхто не сподівався на воскресіння розгромленої армії УНР.
Та, незважаючи на загалом вдалий хід операцій у тилу ворога, не обійшлося без болючих втрат. 26 грудня, з вини нового командира, одна зчастин була розгромлена. Бо в районі Жашкова відступаюча під тиском червоних біла кіннота сильно пошматувала 3-ю «залізну дивізію». Ворог захопив санітарний обоз і порубав майже всіх поранених і хворих українців. Уцілів лише Чорноморський полк, що рухався в авангарді.
Згодом 3-ю дивізію було переформовано в 3-й кавалерійський полк. Після цього одна частина війська 31 грудня займає Умань та околиці, а друга через Звенигородку иде в напрямку Києва. Тим часом білогвардійці
групи генерала Шилінга, під тиском червоних, у яких натой момент було 19 бронепотягів,
| разом дісталися до Холодного Яру, де їх гостинно зустрів отаман Чучупака. Через кілька днів частина рушила, після цього 12 лютого вже всі сили з'єдналися в районі Медведівки,.
З метою поширення зони партизанських дій і для пропагування 13.02.20 р. відбулася переправа через Дніпро на Лівобережжя силамиКиївської дивізії. Вона згодом відбила у більшовиків Золотоношу. А деякі її підрозділи дійшли до Лубен. Ця акція викликала справжній переполох у стані більшовиків. Та згодом ворог отямився і почав підтягувати в цей район всі наявні сили. Тому, щоб не встрявати в бої зчисельно переважаючим ворогом, 22 лютого відбувся відхід Київської дивізії на правий берег. Після цього армія зосереджується в районі між Новоукраїнкою і Новомиргородом. Тут підрозділам було дано відпочинок. 28 лютого війська перейшли в район Тишківки-- Липнянки. А 2 березня Київська дивізія займає район Ольвіополя. Під час походу армія провадила широку роз'яснювальну роботу серед населення. Організовувались мітинги, друкувались і поширювались листівки та газети.
Перебуваючи біля Дніпра, армія дістала наказ С. Петлюри повертатися на захід. 4 квітня війська займають район Бобринця. Тут же з боку Знам'янки та Новоукраїнки почали наступ більшовики. Але завдяки вмілому керівництву та особистій відвазі козаків до 13 квітня 1920 року відбивалися всі атаки ворога. Все ж становище української армії дуже ускладнилось через брак амуніції та боєприпасів.
У зв'язку з цим командування зробило відчайдушний крок: прийняло рішення про наступ (І) на місто Вознесенськ, де тоді зберігалися великі запаси зброї, набоїв та снарядів. 16 квітня українські війська розпочали штурм Вознесенська. Місто тим часом охоронялося потужним більшовицьким гарнізоном. До того ж, його збільшили учасники губернського з'їзду, що тоді там відбувався. Але здобуття міста стало питанням життя І смерті. Це розумів кожний український
травня 1920 року рештки Київської дивізії на чолі з Ю. Тютюнником вийшли під Ямпіль.
Треба зазначити, що на з'єднання зі своїми та союзними військами армія під керівництвом генерала Омеляновича- Павленка вийшла дисципліновано, повністю боєздатною. В її складі налічувалося близько 400 старшин, 5950 козаків, 16 (18) гарматта 144 кулемети. І це незважаючи нанерівні з ворогом сили. За час б-місячного походу було пройдено 2500 км. Цей рейд давав, крім користі в чисто військовому плані, ще й надію народуна визволення України, сприяв поширенню повстань.
Важко переоцінити значення цього героїчного походу, хоча партизанський рейд регулярної армії мав маневровий характер. Але такий характер мала вся війна.
На жаль, ту війну було нами програно. Цьому були і об'єктивні, і суб'єктивні причини. Це передовсім прорахунки уряду УНР ічисто військові прорахунки. Однією з них, намою
думку, є відсутність практики збройної боротьби саме на державному рівні 1 національного військового будівництва протягом понад 200 років (на той час).
. о Подвиг учасників | походу був відзначений «Залізним хрестом» командуванням Збройних "Р сил УНР на чолі з головним отаманом С. Петлюрою. Генерал-полковник Михайло Омелянович-Павленко був нагороджений цим орденом під Ме 1, генерал Ю. Тютюнник -- під Ме 2,
З цим боротьба, звичайно, не закінчилася, Навіть через десятиліття по тому послідовники
ть
борців за волю і велич нації стають на той же тернистий шлях.
Владислав МИРОНЧУК, члем «Молодої Просвіти»
нь
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
