Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №56 за 1999 рік
Слово Просвіти, №56 за 1999 рік
й ) 1
Ра п
У), лютий, число 2 (56), 1999 РІК
П. Красовський. Каплиця Трьохг Святителів у Львові. 1575 р.
ГУМАНІСТИ
ХМІ сторіччя, час сподівань на близький гармонійний лад між людьми, на земний рай, на життя без страждань, виповнене насолодою ії душевним спокоєм. Розквіт
рат ву мистецтв і літератури. Доба Леонардо да Вінчі, Рафаєля, МУРУ Тіціана, Джорджоне, Мікеланджело... Які імена! | Ренесанс має ще одну назву -- доба Відродження. | Найосвіченіші люди намагалися розшукати і відродити ан культуру. Історія назвала їх гуманістами -- від - латинського апиз5, що означає -- людяність. о Худ Ренесансу часто малюють мадонн -- не богородиць-страд з, аземних жінок у розквіті молодості одухотворених своїм материнством. вавважала все земне гріховним іволіла зануритись з вузенькими вікнами, щоб гріховний світ до святині. Парадокс -- саме в цих маленьких освіченіші богослови, інколи гризикуючи пи та переписували твори письменників и їх відроджували. Їхній доробок /маністи Відродження. Але ніде правди ді-сто вони згадували своїх попередників. Де | пшлося про ченців, гуманісти висміювали їх: розпусту. Джованні Бокаччо так весело реготався його сміху докотилося і до нас
газовій
орі зво " Ї - РОМ нез | - -і збакнй| -- УР
он Р я. "з РУТ
ченціє
т. ли а ї о Р Раайе пе людина сильна, вольова.
жна: щоб раювати, потрібні гроші. ється як нещастя. Конструюючи
гуманістів у Італії ї Франції швидко -кравої, сильної особистості припав шероїо о З з ярі
щі рже ін Пре. Т б ой | ПРи зи Й -р
к, чи
пють ідеали краси і гармонії. ють ідеали кра Р
ть і симетрія композицій у творах П'єро а, Леонардо ї Рафаєля; гераклівська сон: Мантеньї, ніжність жінок юрції нагих, схожих на
ерландця Мемлінга. У
і міфи, і християнські
: п"
Рак У Сф'РУЄНО. у Зніч | і. Ї Р й й іі і іній Й цій д - ет
мнІЛпеРг
Я і «г
леливої печалі, як запоруки раю
нацька зблякли у проміннях Золотого віку,
чархині, бо ж урядувало під її випещені руки впевнено
пла в трактаті «Місто Сонця»: серед європемців, , запанували Руська в Туреччині, Бона в Польщі, тав Англії, Катерина у Франції, Марія в Шотландії, 1 забел за, за якої Колумб відкрив Америку ---
-
У й ч
іо ати йнрсайи о с ЛИ
родин Італії - - герцогів Сфорца. «Сфорца» означає сипа. Династія, родоначальником якої був простий селянин,
силою, підСступністю, жорстокістю здобула не тільки казкові багатства, ай титуп герцогів Міланських.
При дворі Сфорца шанували мистецтво. Придворним художником Лодовіко Сфорца якийсь час був Леонардо да Вінчі, | меценатство стало традицією родини. З герцогинею Боною Сфорца й одружився Зигмунт Перший.
Бона привезла з собою до Польщі, України та Білорусії ренесансні моди, ідеї, мистецькі смаки. У Кракові італійські архітектори збудували для неї та її чоловіка міцні, як фортеця, богатирсько-приземкуваті, прямокутні | симетричні палаци, які нагадували давньоримські будівлі. Резиденцією подружжя було також місто Кременець на Волині. Гору, дерозташовані руїни королівського замку, і досі мешканці Кременця називають «Бона».
Новий стиль викликав у Польщі г в Україні жвавий інтерес, особливо у тих, хто здобт освіту в університетах Європи. На палійських архітекторів і художників з'явився попит у Львові, Перемишлі, Самборі, івони подалися на заробітки до великих міст і маєтків. Без перебільшення можна сказати, що у своєму посагу Бона Сфорца привезла на нову батьківщину Ренесанс.
Посіяне архітекторами Бони дало пишні сходи. У Львові виросли споруди в стилі Ренесансу -- Чорна кам'яниця, крани ЗРО гранчастим камінням, що імітує діамант; вхід до церкви Трьох Святителів вирубано як тріумфальну арку з колонами, з виноградними гронами, трояндами, акантами -- античними символами олімпійських богів.
Серед наближених людей при дворі Бони опинився І відомий у ті часи поет-гуманіст Станіслав Оріховським з Перемишля. Певний час він був учнем самого Лютера, який навіть дав йому притулок у своєму домі. Станіслав Роксолан (Руський), як себе називав, тішився тим, що мого батьківщина Русь, «лагідна, спокійна, врожамйна, виявляє великий потяг до літератури грецької і латинської, щорічно відправляє в Італію до Падуї багатьох юнаків. У Паду/! їх
зараховують до поляків, бо Русь належить Польщі». Оріховський, як більшість гуманістів, проявляв віротерпимість. Пояснював це тим, що був занепокоєний загрозою турецької експансії в Європі, вважав своїм обов'язком закликати усіх християн до об'єднання проти спільної загрози турецької навали. А щоб його голос чути було по всій Європі, він побував ! в лютеранах, ! 8 католиках, і в православних. Радив польському меролем: «Прямуй наРусь. Коли вороги почують брязкіт твоєї зброї у Кременці, у Перемишлі чи на Київщині, переймуться страхом». оттрай Зигмунт | помер, жалобну промову над ним виголосив саме Станіслав Оріховським. | Бона Сфорца запрошувала до свого двору художників, поетів, учених -- тих, КОГО об'єднували гуманістичні ідеї.
ль
П. Барбон. Італійський дворик будинку Корнякта у Львові. 1580 р.
Дмитро Горбачов, Паола УтеВвВська
ПОДОРОЖ У РЕНЕСАНС
А гуманістів у тічаси на наших землях було чимало. Варто згадати хоча б Юрія Дрогобича. Вчений європемсько! міри, він 1482 року обраний ректором вепотаькоро університету. Сам герцог Д Есте запросив Юрія Дрогобича до Падуї навчатийого дітей. З | 488 року стає професором медичного факультету Краківського університету -
Та повернімося до двору Бони. Серед її наближених помітна постать -- учений Калімах, знаним у Львові, Кракові, в Дрогобичі. До його порад прислухалася ще одна жінка, якій теж судилося відіграти неабияку роль у поширенні ренесансних ідем та смаків, -- Софія Палеолог.
ВІЗАНТІЙСЬКА ПРИНЦЕСА
Вона -- з родини Палеологів, останньої династії візантійських імператорів. Від турків утекла до Італії. Ще вдома здобула високу освіту, тому її гостинно зустріли в Римі. За порадою папи римського, Іван ЇЇ, князь Московський, виписує з Риму наречену. Князю дуже кортіло статицарем Росії, івінохоче погодився одружитися з візантійською царівною. Так Софія опинилася в Моске!. Услід занею в останні десятиліття ХУ століття з Італії сюди прибувають архітектори, яким належить звести парадні споруди у Кремлі. Середних -- Аристотель Фіораванті -- видатний архітектор та інженер. 5
Довгадорогадо Москви, а Фіоравантівже немолодим. Та все його цікавить, все він прагне роздивитися, вивчити.
Побувши якийсь час у столиці, Фіораванті іде до міста Владимира, щоб оглянути Успенський собор, спорудженим у ХІЇ столітті. Повернувшись до Москви, він відтворює мого на терені Кремля. с
З цим храмом пов'язане ще одне славетне імя -- художник Діонісій. ідеальні пропорції нових, багато в чому ренесансних храмів Московського Кремля викликали до життя і новий напрям в іконописі. Згадаймо попередників Діонісія, зокрема Феофана Грека. У нього блискавкоподібна манера письма. Вона відтворює ту мить натхнення, колилюдина, здається, втрачає зв'язок із земним і потрапляє в орбіту ідеальних, божественних почуттів. Небесним,
ідеальним пройняті й жертовні образи Андрія Рубльова: Діонісій та його сини де в чому наслідують сво!х попередників. Але ренесансні настрої захопили і їх. Діонісім вніс у доти неспокійний світ іконопису дух умиротворення: Кольори згубили свою напругу, стали м'якшими, як пастелі, а персонажі позбулися внутрішнього буревію Феофана Грека, філософськи спокійно розмірковують про добро | зло.
Вітри гуманізму ще наприкінці ХМ століття долинупи 2 Україну. Про це свідчить передусім «Красівська Богородиця», ікона, знайдена в селі Красові, нині воме зберігається у Львівському художньому музеї. Своїм гармонійним падом вона цілком відрізняється ?!д напружено трагедійного, стражденно-мученицького «Блакитного Успіння» Андрія Русина. Замість конвульсивних
9/
гострих І овали 1 п: схожий не
з небуття іє матері М як «Волпм «Оранта: плачуть І духа! ТІГ Доміную Вінненач котре г
чи зай
Венец
з перли канали - ня -- ГОЮ каналів в Відродж Госпс роківє ц та азіатс з слов'я! Тане малоне можна б МАМТЦІВ: уо зразі 7 багатив-
східног: Укра іншим. | їм наді креслпм/ персон Джорд мопито про со глибині прониз ульбле гдавнь: то -р До Чорног тут. Ве Декоті кони, земляк Ролі мисте склало серед зобра: мапюм туреці тонах. У ча навіть
венеці Як на
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
