Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №56 за 1999 рік
Слово Просвіти, №56 за 1999 рік
З. я
Гі
п
Богородиця» з села Красів на
Львівщині. ХУ ст.
за т Пт
оенанннннинтннннннннннн ее -
гострих ! копючих гама -- СПІВають ПІСНЮ радості плавні овали | парабоги. сус з високим чолом, хоч І Немовля, схожими на ФГОСОФА, ЯК збагнув своїм розу мом таємницю чебуття і виборов безсмертя. Широке заокругпене обличчя матері Марії дихає гордовитим спокоєм. Вона не докоряє, сх «Зогинська Богоматтр», не оплакує долю сСмна, як «Оранта» Агімгпіз. У цьому світі душевної рівноваги не алачуть і ме смйються, а розмірковують про гармонію гуха і їла -- тах, як у філософській академії Платона. Ломінуючий коричневий копір то темнішає, то рожевіє. Зім меначе заколисує глядача. Забуваєш, що цей брунатним коло в жоногисі симвогізував «стражденне терпіння».
ДО ВЕНЕЦІЇ бемецієв. .. Приморське місто, яке нерідко порівнюють з пероглимою. Бруювок у ньому обмаль. Замість них -- качаги -- дочеро розтоки Адріатикм. Засоби пересуванко оо гОмдоОпи з не разоспвачимм гОНДОЛЬЕрРами. Уздовж хачагів височать папаци, більшість яких теж перлгпинми часів Задродженне.
Господарі міста -- купці: Венеція протягом багатьох роюв є цекмтром європейської торгівлі. З уСіх країн Європм та азатського Сходу приїздили сюди ТОРГІВЦІ. Чимало їх Із слов янських країн,
"а ме пише вони постреч гості Венеції. Гуманісти вважали мало ме своїм обов азком побуватм тут. У палацах Венецп митців: в обрамлення тргу мфальних арок давньоримсько- "о зразка -- портрети зчених, художників, імператорів, багатів-банюрів, заповзятпивих кутів і навіть євангелістів,
Суса, Мара. Палаци прикрашав химерним, на зразок сюдного, дежор, близький до візантійського.
Українські кудожники віддаваги перевагу Вемеця перед иими мистецькими центрами Італії. Флоренція здавалася м мадто рацюнагістичною. Фпорентіиські художники хреслюли ЧАТКУ Персгпе ктиву, опрацьовуто зм обличчя | ТЛО
персокажів скупьптурно | об'ємно. А венеціанці -- нжорджоме чи Тіціан -- огаьгниський спокій уявляли Як
молитовних стан. поетичьу журпивість- Вони не забувають "Ро сонце, "ро всесвіт. про небесну вмсочінь |! ДУХОВІ "пибжни. |ючб живогімСна матерія -- м'яка ! ПОДаТЛМВЯ, пронизана зопотистим сяйвом. Син | зопотим и упоблені кольори, а це так близько до традицім візант ських давньоруських, де сючє -- любов до ближнього, зогпо-
- і - іл-єєть 00 ПО
До того ж, у Вемеці багато слов'ян з Дубровника, "Орач су су? 1 кобра словенською моВОГО вперше з явигмся ут. Везеціанці завжди шанували візантійський живопис - межотри ммтці налють картини малювагім на золотому ТЛІ, Як коми. сперечаюучись тим з фФЛОРеНТРІЦЯМИ | СВОЇМ
о РЕ млттками --- (Джорджоне і Т|еціаном. Я-оо-ь
оль Вечеці у дальшому розвитку ужратмського мистецтва досить помітна, навіть зображення Мама» П8Лоса ме без венеціанського вплмву - Люодючу, яка о - РР
"пред ополе журливо награє на ГРОТЄ (кобзі), вперше з0бразиа Дж О0Дджови 1 укравас ські Ху домоесм ХМ столиття, рецьког у підубу ги маалюовали в ЗОПОТУИСТО СМІХ
- -
- о - - з - - м, У часи розкату Венеців володіла великими ТЕритОРІМ З Е
"МЮТЬ мага св» «ваотаг у Комстамтючогоги- У Львові чикья куті відкривали конторм, торговетьм склади; ча прощу, їздили українські худомовмм до Вемеця
АНІРІИЧИНА мноОгОгРІШНИЙ
У біблютека: Москви та Новгорода збеРЕОТУС" акмм скромно
юсстрова»м кудожняком - "Чалжоуються є "М'азав дмдраічесза мАмоОгОГрайічеим м - У ць че» еОгЛимі бИТС пурегувача СГ УВГ М сьо л-ФштЯ З га тиви кОм - а" економ ГУ а ас Га хер | у герекгпаді З чмецькоя о- -О ни гордовито ькемував себе дгржогомюо що.до ре-я, а речи «Сетесю в ГАТюе»мМз2оО д«дриєгчютьй МАнОГгОГРІШЯМНЯ че
зюю ЧІТ СЬО ін є загичцзається УКРОНЧІЯМ-
нини по и Р нині я
Р . - РР, сат кана ЄЄТЬьКОГ -ь бій ТОД ДА зад Говгньомямя , - юю нин ВИ НАЙ ОН ОН а т е«6хкВг нь ан
мали жодного українського ренесансного малюнка, все одно бупо 6 ясно, що ренесансний живопис існував в Україні.
Ми дуже мало знаємо про Андрійчину Многогрішного: Деякі етапи життя художника можна уявити з Певною ммовірністю, якщо уважно роздивлятися МОГО КНИЖКОВІ ілюстрації.
У ті часи заможні й освічені люди збирали для своїх бібліотек книжки, здебільшого писані на пергамені, багатоілюстровані. Друковані їх не цікавили -- дешеві м безбарвні. Й
Найвідоміша книжка, проілюстрована Андріичиною, -- так зване «Холпмське Євангеліє». Саме Євангеліє датується ХІЇ століттям. А ілюстрації Андрійчини -- це вже Х МІ Століття, ь
На хвильку уявімо собі, що сучасник Андрійчини, якимсь холмський книголюб придбав рукописне «Євангеліє» ХІЇ! століття, ілюстроване, але так, як іЛЮСТрували 300 років тому.
-- От біда! -- скаржиться він. - - Надто вже ці малюнки якісь варварські. Прости Господи, але здається, що намальованих тут святих схопили корчі! І які вони всі худі, виснажені!
| він замовляє Андрійчині нові ілюстрації, щоб осучаснити давню книгу. Чому саме Андрійчині! Може, художник був його земляком!
Місто Холм -- сусід Любліна ! Кракова. Коли король Ягайло заснував у Кракові університет, мого дружина влаштувала при університеті бурсу для незаможних православних юнаків. Бурса існувала і за часів Андрійчинм, він міг там навчатися. Тоді ж у Кракові при бернардинському
Андрійчина Многогрішний. Мініатюра «Євангеліст» з рукописної книги «Холмське Євангеліє». ХУЇ ст.
монастирі працював скрмипторій -- мамстерня, де виготовляли рукописні книги, що мали характерну, чисто місцеву прикмету -- перенасиченість орнаментикою. Таку перенасиченість оргаментом бачимо і в декотрих малюнках Андречині Можпиво, навчався він в університеті, бував у скрмпторії, спілкувався з ченцями, хоч і був православний, а вони -- католикм.
Віротерпимість - - ознака Ренесансу. Євангеліста Луку дндраєчина намалював з католицькою тонзурою на голові. .. Тряшкми смашно, а може, зворушливо: прототипом для Лукжм міг послужити хтось із мого призтелів-бернардинців. д може, художних товаришував з якимось ревним катопнком У Львові -- хто лише не бував у цьому місті, центрі гуманізму й освіти в Україні. Бував -- не міг не бувати там ї Андрімчина. у
У його малюнках відчутні давньоукраїнськ та ренесансні впливи. З одного боку -- традмційні для України смні, червоні та золоті барви, але нова, ренесансна гармонія їхних сполучень. Арютектурні куліси позаду євангелістів, які мажонах, симвВоОЛІЗУЮТЬ МІСТО, З традиціяних кптонів та гіматіїв мальовано витонченими кОЛЬОРВРОВИММ Ї ЗОЛОТИМ штрихами, ях у Софі Київській. Але фІГУурм обрамлені, як це робили венеціанськ мамстри, пиштними тріумофальнимом арками. Очевидно, наш земляк побував ї у Венеції. МА аліконніксм перезнаксьонназнма азстичічома декором: важкі, соковмті ростьоог орнаменти наче вихлюпуються з рогів достатку, захопільоючи мало ме весь аркуш.
дле вних немає геометричної точності, на відміну від Фпореєютінських. Ц; орнаменти розміщені на аркуші без жорсткої системи, трохи ДОВІЛЬНО, Навіть хаотично. Вони м яжі, ПОДатТПМВІ, чесуваються, тснять одне одного. Так міг маговати художник, у якого не вщухла емоціюність і хогодні правила їмтелекту ме здолапм душевної животрегетнос ті.
Орнаменти на мвфатюрах Андрійчнеонм утворюють мавхіл труумфФАальних арок вічок слави, ВОДНОЧАаСс СимВопізують Едем -- «Земним рам», а ще -- нагадують розжашний Сскіудраан кот ва .
Андрінчмнча вопіє мапювати рам ма землі, аненанебі
| хоча він зображує небо не голубим, як їталімці, а зопотим, іІКОНОПИСНИМ, воно, В порівнянні З рослинним орнаментом, займає незначну площу.
Одяг на героях Андріичини -- традиційний для іконопису, апе по-ренесансному просторими, це робить його персонажів кремезними богатирями. Як вони різняться від щуплих, безплотних зображень середньовічних святих!
Такі художники, як Андрійчина, мали вплив на СВОЇХ земляків. Доказ тому -- «Пересопницьке Євангеліє», те саме, на якому присягають президенти України.
ПЕРЕСОПНИЦЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ
У ХМІ столітті польські та українські магнати змагалися одне з одним за найпишніший палац, наимкоштовнішу бібліотеку, хочіне всі полюбляли читання -- куди цікавіші пови й веселощі!
Православна княгиня Заславська не пошкодувала грошем на дорогоцінну рукописну книгу «Пересопницьке Євангеліє».
15 серпня 1556 року в селищі Двірці син протопопа Василевича Михайло розпочав переклад з болгарської та переписування тексту. А завершив роботу 1561 року архімандрит Пересопницького монастиря Григорій.
Книга переписана пізнім уставом, літери чіткі, витончено красиві. Хоч Михайло та Григорій перекладали на мову книжну, однак зберегли чимало рис живої, народної мови.
Якщо, приміром, у тексті залишаються іноземні терміни, на берегах подаються їхні українські відповідники: спекупятор -- кат, алектер -- півень, сандалія - черевики, житница -- клуня або стодола.
Пергамен для «Пересопницького Євангелія» виготовили розкішний, тонкий. На книгу довелося пожертувати цілу череду телят. Чорнмла зробили з найстійкішого барвника. Книжка і досі вражає свіжістю, жодна літера не поблякла, не вицвіла.
Княгиня Заславська сама знайшла і художника. Ім'я мого не дійшло до нас. Він, які Андрійчина, поєднував традиційні Одяг, постаті святих нагадують галицько-волпинський іконопис. Середньовічна витонченість у постатях, мальованих тоненькими штришками, і водночас --
-
обважніла рослинність на берегах мініатюр. Орнаментальний бордюр широкий, барвистий, виписаний з явною
насолодою і натхненням. Він відлунює венеціанською пишністю і віртуозністю. | АКА Традиційні для України сині, червоні і золоті барви та | | |/4/ новітня гармонія їхніх сполучень справляють незабутнє | чо воо г.
вра Ви о | ери 0
відгомін тернового вінця готики, яку не забували й у | 8/ незатьмареною золотою плівкою. качок замовити «Євангеліє»: пиха чи побожність. А от Миха»
- й іє аж тя о ри | ї ль - ї й ДА
| Тк "а
чи -. Й ьо В
ї 2 я тий
Р
Бльгарского на мову Роускоую. То дляліпі
| зм
"а ні ОО
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
