Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №57 за 1999 рік
Слово Просвіти, №57 за 1999 рік
фа У
Р АДНРИНО Р 31 За мго є ЗАС
' - -
У яд т-у | -Р - М . че ЧА - У й |
х «її чі. чі» ча 3 Й ПУ : 1 , -" . тУ/з.
Г --р Я у р кі і к Р» чи п» й РН і -
а - -
С;
а шана" ет -
ТП АЄ ДАМО РОЗКРИВ
- Пн ні - же
ожиенни агоо стаю
ній
ак Р ЕР нні с сни 0 же Б но ій ьо ше
Р РЕ
- Фон сотвото чо
Р о нн
зореФЖО то дж бБ Тіто ійттьта го ЗРЕУРЕРИГО олябаь лись РОСИ ЧИ РОН
" а но Йі" ї Ь Р і,
нти зи Р
степан іІіапивайно
«Мохобгарота» в одному з міфів
ає про Врішопарвоно, цоря асурів
розпов!д (в індійській міфології сторші брати богівдевів і їхні постійні супротивники) У
Врішапорвано було донько Шарміштха («Найсоромливішої), о в його верховного жерця і нойпершого раднико Шукри - донько Девояні, вона виховувалася без мотері, батько догоджав їй як міг, тому й зростало дівчино вередливою |! себелюб-
ною і Зкось після купання в пісоОВОоОМУ ОЗеРіІ МІЖ
обома подругоми сполохнуло сварка - цорівно в поспіху вдягло не своє сарі, о Девояні обурилася цим. Шоарміштха спересердя штовхнуло її, та заточилася І апола в колодязь, но щастя, пересохлий | засипаний ополим листям. Переляканоа царівно втекло додому, а Девоаяні витягнув із колодязя Яяті, цар сусіднього царства, що саме полював неподалік І почув розпачливі крики дівчини. Шукро, ботько Деваяні, обурений вчинком Шарміштхи, хотів покинути царство, сле Врішопорвон ублагав його золишитися, пообіцявши покорати доньку гок, як тільки він захоче. Девоаяні забожала, аби царівно столо ти довічнОоОюЮ служницею І невдовзі вийшло заміж за свого рятівника, царя Яяті. Красуню ж царівну, щоб убезпечити себе від можливої суперниці й зайвих переживонь, оселило в лісових нетрях. Проте підчас полювання Яяті випадково набрів но хижку в лісовій глушині, де Шоарміштхо в самотині марнувала свої невеселі дні. Жоноатий цар і царівна покохоли одне одного і потай від Девосяні стали зустрічатися. Час спливов, у Деваяні від Яяті народилося двоє синів - Яду й Турвашу, о в Шарміштхи - троє Ану, Друх'ю то Пуру. Але подвійне життя Яяті розкрилося, і тесть, на доччину вимогу, прокляв молодого ще зятя на довічну сторість. Сказавши, втім, наостанок, що знову зможе стати молодим, якщо котрийсь із п'яти синів погодиться зд взяти собі його сторість, а натомість віддасть свою молодість. Лише Пуру, наймолодший син Шарміштхи, зважив но батькове прохання. Тисячу років Ляті втішався життям, а тоді повернув синові молодість і посадовив його на царський трон Хоча царем традиційно годилося стати нойсторшому синові, від Деваяні -- Яду.
У цьому романтичному й повчальному міфі, який послужив темою для безлічі художніх, мистецьких і музичних творів, є кіЛькО цікавих моментів, По-перше, імено п'ятьох братів, синів Яяті від Деваяні й Шарміштхи тотожні назвам так званих «п'яти ведійських племен» -- яду, турвошу, ану, друх'ю та пуру, згодуваних іще в «Рігведі» -- намдовнішій писемній пам'ятці стародавніх ІНДІЙЦІВ, яко, по суті, є і найдавнішою ПОМЯТКоОЮ всіх індоєвропейських народів. Вважається, що ведійські племено десь у ЇЇ тис до н.е. залишили свою пработьківщину, яку богото хто розміщує і на теренах сучасної України, а деякі міфи «Рігведи», серед них І
головний -- про битву Індри З Врітрою, склодолися в межиріччі Дніпра й Південного Бугу. Те, що цей міф разом із іменами головних персонажів зберігся в українських веснянках, щедрівках і казках, підтверджує
току думку
По-друге, Яду, старший син Девояні та Яяті, став родоночальником племені, з якого походили Крішна та його старший брат боловіро (Болодева, Баларама), землеробське божество. А слідів в Укроїні,
ції
пов'язаних із цими божествами, багато й
досі но різних рівнях.
По-третє, ядави виявляють тотожність Із пітописів. Бо як ІНДІЙСЬКІ ядови на своє означення мають іще ДВІ назви -: Сотвати й донови, ток І ятвяги, ЩО їх відносять до балтійських племен, і собі РМАкУТЬ дві інші нозви -- судовити (судова) ДОмнови А токо потрійна відповідність, з одного боку, не може бути виподковою, а з другого -- засвідчує, що ведійські племена "Є всі полишили Укроїну, що частина їх етногенезі болтійських то слов'янських нородів, серед
ятвягоми довньоруських
пишилась | взяло участь в
Ні | укроїнського
Но Волині, Львівщині, Чернігівщині, в Білорусі й Польщі чимало нозв типу Я твяги Ятвязь,Ятвіж тощо. З ядовів походив Шіні з могутній воїн, онук якого під час
вісімнадцятиденної війни, описоної в «Махабгароті», правив бойовою колісницею Крішни. Шіні започоткував рід, який за ним став називатися шо йнови.Ано Волині є місцевість Ш а й н о, побутує прізвище Шойнюк; у Польщі - Шайноха; таке прізвище мов, зокрема, відомий польський історик Карл Шайнохо (1818-1868).
імяКрішно відбите у лаотишівякКр іш "ян, Для прикладу можна навести хоча б відомого дослідника латиських дайн (пісень) із цим ім'ям -- Кріш'ян Барон. В укроїнців же непоодинокі прізвища Кришень (саме таку форму божества подає «Велесово книгайутаКришненко. Дружину Крішни звали Рукміні, ав литовців поширене прізвище Рукмане.У свою чергу, батьком Рукміні був цар Бгішмока -- імя його тотожне українському прізвищу Б уш м ака. Батьком Деваяні був жрець, тобто брахман Шукра, а в сучасних литовців досить часте прізвище Брахмане.На українському терені слово брохман уформірахмон відбилося у фольклорі, фразеологізмах, прізвищах, назвах і навіть святох |Рахманський Великдень) СелоРахмани та Гупал и (одне з іменКрішни - Гопала)єно Волині.
З назвою волинського озера Пульмо перегукується давньоїндійський міф про красуню Пулому. Вона була заручена з іншим, коли мудрець-брахман Бгрігу викрав ії з батьківської оселі і привів до своєї
відлюдницької хижки серед лісу. Звідти її, вже вагітну, намагався викрасти колишній жених, але невдало. Показово, що і батько
Пуломи, і її колишнього жениха звали однаково -- Пуломан. А родоначальником питовських князів вважається Палемон.
Батьком Шачі, дружини Індри, теж був
асурно імяПуломан. Індра, розповідає міф, вирятувов її від злого батька, а потім одружився з нею -- той же, по суті, мотив, що й у випадку з Яяті та Девояні. індра ж -- цар богів і вотажок небесного воїнство в «Рігведі» -- має свої слов'янські й балтійські поролелі: фольклорний звір Індрик, що прочищає «криниці джерельні», чеське чоловіче й лотиське жіноче імя Іі ндр а, патиське прізвище |ндроне (наприклод, у відомої письменниці). Дружина Індри малой імяІіндрані,тобто «Індрина». Про Індру не раз згодує на своїх сторінках «Велесова книга».
У зв'язку з Шачі, дружиною ІЇндри, ім'я якої означає «Могутня» (сам Індра мав і ім'я Шокра-- «Могутній»), привертають увагу містоШацьк та Шацькіозерана Волині.
Мудрець Бгрігу, чоловік Пуломи, доводився дідом Девосяні, матері Яду й Турвашу, для яких він, отже, був проадідом. А за пуранами -- давньоїндійськими бипинами -- Пупома теж основоположниця роду, ток
Фалти, слов'яни і п'ятеро синів царя Яяті
званих п с у п о м І! 8 -- «Пуломиних», «нощадків Пуломи». Вони -- відгалуження доновів індійського епосу, отже, | ЯДОВІВ. Назва донави походить від імені асурки Дану, пов'язаної з первісними водами тотожної українській Доні. Сином Дану якроз і є Врітро - найголовніший і наймогутніший асур, битву якого з Ііндрою 1 досі зберігає український фольклор. А імена ведійської Дану й української Дони зберігають у своїх назвах річки Північного Причорномор'я - Дон, Донець, Дунай, Дністер, Дніпро.
Слід зазначити, що відомий укроїнський болтист Анатолій Непокупний, виходячи з ареальних міркувань, а не з міфологічних, як ми, доходить того самого висновку, що назву волинського озера Пульмо слід пов'язувати саме з ятвягоми |Непокупнь/й, 144). |
Міф про царя Яяті й п'ятьох його Синів особливо цікавий тим, що нозви п'яти ведійських племен, тотожні іменам п'яти синів Чяті, напрочуд перегукуються з назвами балтійських і слов'янських племен, які ще в літописні часи компактно розміщувалися фактично поряд. Якщо ядави відповідають ятвягом, то по сусідству з ними жили туровці, яких можна співвіднести з ведійськими турвашу. Інше ведійське плем'я -- друх ю -- співвідноситься зі слов'янськими дреговичоми, дрегвою. Пуру можливо співвіднести з полянами (санскр.п у р утотожне грецькому полі-- «багато»; но індійському грунті слово п ур у розвинулося в значення «усі», «плем'я», «народ»). Причому в індійському міфі привертає увагу те, що Пуру протиставляється чотирьом своїм братам: віннаймолодший, єдиний зважив на батькове прохання |і віддав йому свою молодість, посів царський престол, хоча його мав посісти найстарший брат, тобто Яду. Це перегукується з деякими фактами давньоруських літописів, де відчутне протиставлення полян іншим слов'янським племенам. На противагу, скажімо, дреговичам чи древлянам, полянам властива мирно й лагідна вдача, шанування батьків, вони мають шлюбний звичай, а не викрадають собі дружин но є«бісівських ігрищах» тощо.
Напрошується тут і скіфська паралель. Водній із легенд про походження скіфів Геродоту У ст. дон. е. мовить, що престол дістався наймолодшому з трьох синів Геракла й доньки ріки Борисфен (давня назва Дніпра). Античні автори, як правило, ототожнюють індійського Крішну з грецьким Гераклом.
Таким чином, міф про царя Яяті й п'ятьох його синів можна сприймати як підтвердження на міфологічному рівні балто-слов'янської єдності, про яку стільки сперечаються історики й мовознавці. Справді-бо, матері у п'ятьох братів різні, але батько - спільний, причому він кшатрій, тобто походить із воїнського стану. Матері ж належать до різних соціальних верств: Деваяні, мати Яду й Турвашу, -- брахманко, тобто з вищого стану давньоїндійського суспільства, жрецького. А Шарміштха, мати Ану, Друх'ю та Пуру, належить, які сам 'Яяті, до воїнського стану, другої за значущістю верстви тогочасного суспільства. Саме між брахманами»- жерцями й воїнами-кшатріями точилася постійна боротьба за верховну владу, на описи чого багатий давньоїндійський епос,
й ч -
чолі
турвашу -- напівбрахманські-напівкшося трійські племена, оскільки в тій же ЗНМ «Махабгароті» ботьком Яду і Турвашу є кшатрій, а мати - брахманка. Інакше кажучи, а слов'янські племена -- цевоїнські, кшатрійські -- б племена, а балтійські -- напівкшотрійськіній нопівбрахманські, де неабиякий вплив мали саме жерці. Очевидно, цим можно пояснити те, що саме балтійські племена найдовше опиралися прийняттю християнство і проти В них здійснювали часті походи київські то з они галицько-волинські князі. ри Бгрігу, легендарний мудрець і чоловік | 4|48484/ Пуломи, доводився прадідом Яду й Турвашу | |4-4/
по матері, їх, як мовить «Рігведа», Індра | | 4/4 привів з далеких кроїв. Та ж «Рігведа» знає ||| плем'я бгрігу, воно згадується серед десяти | ||| арійських і неарійських племен, які воювали з царем-арієм Судасом і зазнали від нього | |4|/4/ поразки. Нині серед укроїнців по бутує || р прізвище С у д а С С .
(я особисто знаю у молодого журналіста з таким прізвищем| ї | | |||
Сдасюкі|первісно - Судасюк) -- його Ге - має, наприклад, автор книги «Штати Індії». || імяСудасіз санскриту означає «Щедрий
на пожертву» |богам).
Видатний індійський мовознаві ще уніті |
се ДЕТ»ь рЙ
МО Же 4
аб
Кумар Чаттердхжі (1890--1977), з ініціативи якого давньоукроїн сько епічк а пам'ятка
«Слово о полку Ігоревім» побачила свії
бенгальською мовою, вважає, що плем.
бгрігу з основною масою індоєвропейц
мігрувало до Малої Азії, де стало називат
брігесабофріге є, тобто фрігій
Там частина їх лишилася й пи
перед Троянською
вирушила на пошуки 2 |Чаттерджи, ь 51). Страбон свідч до Малої Азії із Фракії і через кільк
кій й под -
утвердилися тут як господарі Мало
»
Річ нич аа ДА сли - -
З Р НА 27 козі народів. Геродо | переселилися до Малої Азії з Бал б АЙ бю - - Я
11 | ія ЗНА РА - ч-ь
особливо «Махабгарата». Рясно ці ддвастани | Вірменії жили
відбиті й на укроїнському терені, як, до речі,
рій і Чі , Р к "б: іі ї | ай - й олій "Р - пр
й два інші -- вайші'їв то шудрів. 3 чого й | з Тарону походить пеге
Р Б б - - га чи
недвозначний висновок: як і індійці, предки | зє бласті Полунь ою
сучасних українців знали чотиристановий |
суспільний поділ.
Р
За соціальним статусом брахманка |
Деваяні стоїть дещо вище від кшатрійки Шорміштхи. Та, з другого боку, шлюб
брахманки з кшатрієм, як у випадку з Деваян ки
"р! п я
б
пошлюбники мусять належати до одно суспільного стану. А шлюб б |
ч - і калій кшатрієм небажаний. І навпаки, шлюб Яяті
й Шорміштхи природний і законний, попр
та Яяті, не схвалюють індійські приписи -- | п
- лий
Гь
уч а . ар - лю - | | ри Р - з | 4 дедалі певі тше зІіСсТОаВЛ 2егШ пдегендою про полян!
Рі рої,
кро рийннЬ В па А нн р Ор -
ж п ізада ДАрн У бтр ПОГ
- а з
| іш її а - ї -й пн ре ри йі ь| Губна Ь
-. ПИ
ра ач
' зм А о бі чі г РРО ТЯ Та !
навіть те, що обоє не відбули належногі
весільного обряду. Бо обоє належать до одного стану. сор
54» ї-
то пуру - воїнські, | оскільки «Махабгарата» відносить бать
см
ча"И
и: ле ж "й - і
, Й Рі і
"ль ов 4 ля М Со аю" --, о В
Отже, виходить, що ведійські ану, друх'ю У
РР "С нів Ь
сни! з В ї ГО. : Ь
І. ори
і і
Се
еві Ртди
Р Гм з
б | - -
кшотрійські племена,
Ану, Друхю та Пуру до кшотріїв. А ду й. З
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
