Сторінка · с. 5сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №57 за 1999 рік
Слово Просвіти, №57 за 1999 рік
чставу ев вда о о НТР А ОЕ
Фоторепортаж «Діт
Середа, 3 березня 1999 року. При відвертому фальшувонні |в залі були зареєстровані картки відсутніх депутатів) і пресингові з боку голови О. Ткаченка, 230 голосоми протягнуто постанову про приєднання Верховної Ради до М іжпарламентської асамблеї (МПА) СНІД.
Отож, на рахунок голови Верховної Ради України Олександро Ткаченка, який постійно нарікає на українську державність і суверенітет, прибуло - - згадаймо його виступи-но ювілейному вечорі з нагоди сьомої річниці незалежності в палаці «Україна», у російській Держдумі, у лукашенківській Білорусі, постійні антинаціональні випади при будь-якій нагоді і без нагоди тут, в Україні...
Либонь, саме за це вже 6 березня, в суботу, у тому ж-таки палоці «Україна» при великій кількості грошовитої!
б) частини населення, дорогих бальних суконь і високого начальство (народ все це міг спостерігати в п'ятигодинній трансляції по УТ-Ї) спікеро було проголошено щасливим володарем звання «Політичний діяч 1998 року». Правда, сам Олександр Ткаченко не зохотів обтяжувати свої руки більш ніж трикілограмовою статуеткою, не довелось і нам пересвідчитись, чи отримав голова, як усі інші нагороджені,
в дарунок стотисячний страховий поліс, косметику «Оріфлейм»
та цілющий коньяк «Хенессі», не почули на його честь
російського щебету ведучих Наозарової та Январьова
(українською лунала реклама недоступних для носіїв цієї
мови товарів), невиступив перед присутніми і сам політичний
діяч, який давно вже визночив себе «не першим, але й не другим в Укроїні»...
Здається, зачеплений за живе, володар цього звоння в минулому році Президент Л. Кучма намагався помститися: запросив усіх присутніх завітати на ювілей нагородженого, який мав відбутися в ресторані готелю «Національний» наступного дня...
Що ж, кожному своє комусь національний біль, комусь -- ресторан «Націонольний»...
Дивилися люди крізь вікно телевізора на це пишне шоу, на цей парад амбіцій, дорогу виставу, де плебейство грає шляхетність, на цей ярмарок суєти і марнославства, но ці ігри розбещених дітей міжчосся і безчасся | не одному подумалося:
-- Господи! Хоч би витримали нерви і хволено укроїнсько терплячість в отомщиків, що оточили Україну наметовими містечками; в колгоспників, що по три роки не отримували зарплот; шахторів, серед яких шириться синдром самогубства; в потопельників Закорпаття, в чиї будинки стукає ново повінь; у багатодітних матерів, яким усе важче
нагодувати дітей; у нос, в людей, які повірили в те, що живуть у демократичній країні...
Один із тих, хто задавав тон на святі «Людино року», пешений такий пан, з червоним «метеликом» на білій манішці, заявив, що «демокротія закінчується там, де починаються наподки но демократію», о це свято, но його думку, і є виявом демокротії.. Ще хтось із сопідних гостей
свята сказав, що тут, у цій золі, якраз і зібралася справжня еліта України, хочо елітним, а тому окремішнім, наче сірий соловейко серед зграї барвистих павичів, виглядав лише Анотолій Солов'яненко, який намагався щось сказати важливе для себе і для українців, та навряд чи був почутий. Навряд чи буде почута том, нагорі, і наша думка. Дарма говорити, що демократія -- це передусім повага до людини. Або, простіше, -- спосіб життя одних не повинен ображати інших, Або, ще простіше, -- демонстрація багатства є не лише принизливою для народу бідної держави, але й свідчить про ницість і чванство багатіїв. Що елітність -- це властивість не гаманця, а духу. Що елітою в Україні була, єі будета невеличка когорта людей, суть яких -- укроїнськість. | заявлена вона не перебуванням на тій чи іншій державній посаді, - бо це, а надто в наші непевні часи, -- минуще, а ставленням до народу, бо тільки він вічний. Втім, і номінанти, і лауреати й самі свідомі своєї минущості. Тому й запасалися страховими полісами по сто тисяч, - й бодай один відмовився на користь шахторів чи постраждалих від повені... НІ, токи єті, що відмовились. Один готувався до дня народження, а другий дотримувався своєї політичної лінії, сподіваючись, що доведений до відчаю електорат оцінить, повірить, проголосує, а тоді, згодом, уже можно буде й отримати...
Була субота. Християни закінчували другий тиждень Великого Посту, уникаючи спокусі бучних веселощів. Євреї веселились, святкуючи Пурим. Діти толочили сірий розмоклий сніг, заскакуючи в тінь, де він ховався від першого весняного сонця. Чоловіки роздумували над проблемою подарунка для жінок у знову воскресле свято 8-го березня: багаті боялися бути занадто марнотратними або занадто скупими, а ті, що в безгрошів'ї, були ладні закласти душу в ім'я коханої дружини. Жінки поралися на кухні, зрідка поглядаючи в екрон телевізора, де пишна дама одчайдушно волала російський романс, демонструючи сукню вортістю в 12 міністерських зарплат. «Еліта» щосили перекривляла Європу, швидко засвоївши з усього, що її складає, назву нової грошової одиниці -- інтернаціонального євро.
Наче но глум, у фіналі затягли нової пісні президентського родникао, де рефреном звучало «Україна». На сцені промайнуло дівча в українських строях...
А в цей самий час до справжньої -- замученої, спрацьованої, сердешної Укроїни долітоли журавлі -- вони мали повернутися у визначений природою час 9 березня. В день народження Шевченко.
Стара зжито бабуся і маленька дівчинка з долекого села телевізор не дивилися -- світла, як завжди, не було. Вони, епіта Укроїни, | стояли в своєму дворі, на якому скоро проб'ється впертий спориш, раз по раз з надією піднімали до неба одноково ясні безгрішні очі, шукаючи в ньому терплячого українського Бога...
Любов ГОЛОТА
ЧОМУ ВІТАЛІЙ КАРПЕНКО НЕ СТАВ ШЕВЧЕНКІВСЬКИМ ЛАУРЕАТОМ
9 березня, в день ци р Т.Г.Шевченка, в Музеї його імені Президент Л. Д. Кучма вручив відзнаки
цьогорічним лауреатам Державної премії імені Тараса Шевченка. Ми щиро приєднуємося до привітань на адресу нагороджених, -- адже кожне їм'я посідає неабияке міснеє в національній культурі. Одначе не можемо бути байдужими до такого факту: ось уже кілька років номінація «Журналістика» не сягає фіналу конкурсу. Дивно як для держави, де останнє десятиріччя з'явилися сотні нових видань, десятки журналістських імен, утвердилося поняття «четвертої влади» -- журналістики. За тієї обставини, коли державна ідеологія у більшості видань фактично відсутня, державницька позиція часто-густо гпідміняється газетними вимислами та дешевою озкруткою скандалу чи «героя», кандидатура Віталія рпенка, головного редактора чи не єдиного вцілілого авторитетного українського видання «Вечірній Київ», найпотужнішого українського публщиста, журналіста, здатного не лише оперативно творити аналітичні, прицільні матеріали, а й організовувати державного масштабу і значення акції, бачилася безпрограшною в своїй достойності. и книги публщистики, що увібрали в себе хроніку чіших проблем росту нової України, зда-
най валися трьома кутами того заслуженого постаменту,
на який мав поставити Державний комітет доробок журналіста, дбайливо вибудут ши кут четвертий - - справедливе рішення журі. італій Карпенко набрав 16 голосів при прохідних 19. Кажуть, що нардеп Валерія Заклунна (фракція КПУ), представлена ві| журі як народна артистка України, з полегшенням в ла: «Слава Богу!».
о ж, ми живемо в країні, де ще нескоро, без марних пристрастей 1 політичних інтересів, буде оцінюватися доробок митця, письменника, а надто -- журналіста. Та все ж дивнобулоб, аби премію Тараса
евченка не отримав журналіст, перейнятий| шевченківським болем за Україну. ем
Дивно, а сталося. Віталій Карпенко, який не є| служкою когось із українських березовських,| недогідливий перед владою, не отримує державних| дотацій, не помічений серед тих прикомлених
лисніючих від ситості редакторів особливо| «независимьгх изданий» - - не удостоєний премії, яку| Віталія Панасовича, розповівши йому таку історію:| | коли Ніні Матвієнко за радянських часів Оуло| відмовлено в присудженні звання «народної», наяке| вона давно заслутов а, уславлена співачка| спокійно сказала: «Байдуже. роду. а не від чиновників». Віталій Карпенко, перефразує- | мо, -- шевченківець від Шевченка, а не від кількох | партійно заклопотаних членів зі. А ще - - ЛЮДИН: безмежно віддана справі, не перейнята званнями та| орденами. фо На цьому можна було б поставити
запевнивши читачів, що наступного року газета « Слово| | |
Просвіти» знову підтримає кандидатур: В.І пенка на здобуття високої нагороди. Але- «неначе цвяшок в серце вбитий» отака ось дум не з'являться серед лауреатів уже наступного рок «лучшие сть» «Зеркала недели» чи «Ф
тов»? -- кажуть, їх особливо ціную і чиновники. Тарас Григорович, без су? прізвища їм не дозволив би носити. А?
державна, а чиновники -- не
чо
- війні 7
тіше чживе те о зро
СТУДЕНТСЬКА ШЕВЧЕНІ
РА "е чу, 4 " Великого Кобзаря у виставковій залі Всеукраїтн вариства «Просвіта» імені т. Шевченка. На ній представ-|
2 УЛ КТ печін о - Я п - ; пе я ; | сл 4
верситету імені агоманова. | || |/ Як відзначив голова Товариства «Просвіта», зверта-| ючись з напутніми словами до сту; ентів (а саме вони переважали цього дня серед гостей централі «Просвіти»)/| виставляються тут роботи різних обдаров: лев позначені яскравим талантом, натхнени Постать Шевченка -- небуденна в історії
владі вигідно було трактувати Шевчен мужика в «папасі», хоча він є передусім
енциклопедистом. Нині теж, виявляє" ь зб щ-
ес - чо іі І
б е
о
. 1 та Р
по "т 2
національна програма. Йому належать слов: , що повинна мати свого Вашингтона «з новим і пі законом». Себто слід заховувати передусім на сили. Ми ще прийдемо до Шевченка, бо без нього нев Щодо юних талантів, то кожен г о-своє» підійшов до трактування образу українсько геніальних творів, використовуючи різні т офорти, ліногравюри, аплікації, -- ось далеко н мистецький арсенал, що в руках умільців-початків
жур аа
професіональний почерк -- у кращому розумінні слова. Запам'ятаймо ці імена: Сидорова, Ігор Тимченко, Юлія Більчук, Лю; Марина Шилофост, Ярослава Лебедєва, / Дмитро Ники юдмила Хочеться вірити, що па життєвих перехрестях натхнен-| ня не покидатиме цих талановитих дітей, 1 з їхнім ; оригінальними роботами поціновув
ачі пре зустрінуться іще не раз. реду
орук, Світлана, Конощук, 1
Ї | " М. ' денці" я з. іч РЕ
БЕРЕЗЕНЬ, ЧИСЛО 3 (57), 1999РІК | 1.37)
нії
2 чі б
рі арог - і тА
Р тгіВ " - 5 У З9РоціЇ) "г «Гру''г ін п рарото -е і й
ч РО С Го яка ть - бно
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
