Сторінка · с. 7сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №57 за 1999 рік
Слово Просвіти, №57 за 1999 рік
є
З
АКЦІЯ «ПЕРЕДАЙМО НАЩАДКАМ
НАШ СКАРБ - РІДНУ МОВУ»
У Східноукраїнському державному університеті
ведеться наполеглива і послідовна робота щодо впровадження української мови в навчальний та виховний процес. Згідно з навчальною програмою студенти усіх спеціальностей вивчають дисципліну «Українська ділова мова» обсягом 254 |години,; іноземним студентам запро-
поновано дисципліну «Українська мова
як іноземна».
В університеті працюють підготовчі курси з української мови для абітурієнтів та курси з української мови для інозем- (них громадян (Центр довузівської | підготовки, керівник Є. Харченко), курси з української ділової мови (Центр післядипломної освіти, керівник Т. Титова).
Викладачі української мови нашого університету брали участь у роботі організованих облдержадміністрацією курсів з української мови для державних службовців.
На ГУ Міжнародній науково-практичній конференції «Університет та регіон» (листопад), яка щороку відбувається у нашому навчальному закладі, йшлося про мовні проблеми в регіоні.
Згідно з розпорядженням Президента України «Про проведення у 1998 роціак-
ції «Передаймо нащадкам наш скарб -- рідну мову» студенти взяли в ній активну |участь. Ініціатором та організатором заходів у межах акції став Центр післядипломної освіти (ЦПО СУДУ).
Протягом 1997 /98 1 1998/99 навчальних років за ініціативою Центру відбулися цікаві 1ї корисні заходи, що сприяли поліпшенню мовної ситуації в університеті, розширенню сфери вживання української мови: разом із Комітетом у справах молоді виконкому Луганської міської ради у травні 1998 року було проведено міжвузівську науковопрактичну студентську конференцію
«Українська мова: історія та сучасність»; у грудні 1998 року відбулися міжвузівські студентські мовознавчі читання «Слово про мову»; у червні, листопаді 1998 року проводилися бесіди за «круглим столом» з питань упровадження української мовив регіоні за участю голови управління у справах національностей та міграції облдержадміністрації В. Новикова з
питань культури української мови (за участю викладачів факультету української філології педагогічного університету).
Велика підготовча робота щодо проведення цих заходів була зосереджена в навчально-методичному кабінеті українознавства ЦПО СУДУ, що став центром виховної роботи зі студентами, вивчення історії та культури України, вдосконалення знань із сучасної української літературної мови.
Вечорниці, вечори-зустрічі, бесіди за
У СВАТОВОМУ
На наше глибоке переконання, проблема мовної ситуації на Луганщині влаштовує представників влади, які не вміють, не хочуть працювати і цією «про-. блемою» прикривають свою бездіяльність.
Місто Сіверськодонецьк -- найбільше на Луганщині -- «рускоязичноє». У 1994 році його мером обирається заступник голови міської «Просвіти» В. Грецишин, який при підтримці «Просвіти» знову перемагає в 1998 році. У місті відкрито ліцей, гімназію, колегіум Києво-Могилянської Академії. Абсолютну більшість дитячих садочків та шкіл переведено на державну мову. Причому спочатку збирали батьків, які завжди майже одностайно голосували за перехід на рідну мову. Лише бідкалися: «А як їз підручниками?». Бо тут -- це справді проблема. Ми неодноразово напряму і через нашого голову, депутата Верховної Ради П. Мовчана зверталися до Міністерства освіти. Чиновники цю проблему до кінця так і не розв'язали.
Силами просвітян у Сіверськодонецьку при значній підтримці міської влади проведено дві загальнодержавні наукові конференції з мовної проблематики. Будується величний храм, діє одна із трьох в області громада УПЦ КІ.
Найбільший сільський район області - - Сватівський. З 1994 року ним керує В. Просін, росіянин, почесний член «Просвіти». Райдержадміністрація тут одразу перейшла на державну мову. Останні 2-3 роки всі заходи в районі відбуваються лише державною мовою. Відкрито гімназію імені В. Сосюри, мабуть, чи не єдину на сході держави в сільському районі. Минулого року споруджено триповерхову школу мистецтв, де викладають і спілкуються українською мовою.
Виступали у Сватовому з великими концертами ПІ. Зібров, Т. Повалій, В. Зінкевич (до речі, школа мистецтв носить його ім'я), На концерти не могли потрапити всі бажаючі, тому йшла трансляція по місцевому радіо на весь район.
1999 рік у районі оголошено роком духовності 1 культури.
Десь 15--20 років тому сватівські школярі ніколи не були переможцями обласних олімпіад, До речі, в районі тепер немає жодної російської школи. В. Просін запропонував преміювати за перше місце в обласній олімпіаді учня і вчителя. А тепер уявіть, що відбувалося в сім'ї, де батьки кілька місяців не отримували зарплату, а донька принесла 50)0 гривень за друге місце в обласній олімпіаді.
Ряд керівників КСП преміюють відмінників по 50--100 гривень.
У Сватовому також діє громада УПЦ КП. В. Просін зустрічався з владикою Філаретом. Планується до 2000-річчя
«круглим столом», тематичні вечори тактовно, з почуттям міри та повагою до культури й історії інших народів прилучають студентів до національної культури, допомагають відчути красу і чарівність українського слова.
Проведені заходи висвітлювались у пресі.
Важливо зазначити, акція «Передаймо нащадкам наш скарб -- рідну мову» мала велике виховне значення і сприяла подальшій послідовній роботі в університеті щодо упровадження та поширення української мови.
О. ГОЛУБЕНКО,
ректор Східмоукраїнського державного уміверситету, м. Лугамськ
Різдва Христового побудувати в райцентрі храм. -
Нещодавно обласне радіо провело цикл передач з В. Просіним про культуру мови, де він, зокрема, сказав, що якщо керівник не може вивчити державної мови, то в нього не вистачить розуму і керувати районом. А виробничі показники в Сіверськодонецьку і Сватовому одні з найкращих в області.
Так що робити з мовною ситуацією?
По-перше, потрібно терміново розробити загальнодержавну програму щодо
забезпечення шкіл підручниками. АЇ
друте, головне, Президент держави, Уряд | мусять вимагати від своїх представників на місцях виконання державних указів | та розпоряджень.
Євген ДЗЮБА,
Сватово
Хто не знає словнозвісного «Запорожця за Дунаєм» та головного героя -- козака на прізвище Карось. Завдяки вродженій кебеті та козацьким вигадкам надумав він поспілкуватися із самим... султаном.
Щоразу, коли дивимося по телебаченню чи слухаємо в театрі оперу Гулака-Артемовського, зачаровуємося гумором то невмирущою красою народного характеру.
А який безпосередній, по-народному мудрий і кумедний сердешний Карось, коли, познайомившись із турецьким посланцем, одягнув сап'янці і чалму, заспівав, дивуючись щиро:
/ як воно зробилося ток, що в туркос я
перетворився...
То все-- безсмертний гумор запоріжців, котрі лишилися до останнього подиху вірними синами своєї землі, своє! мови, своїх прадідівських звичоїв.
Усе це останнім часом згадується частіше й частіше. Ось, приміром, у нашім старовиннім козацькім Конотопі з'явилися навіть заклади торгівлі. На всіх, певна річ, рекламо і різноманітні вивіски. Та всечужомовні, та всеякісь незрозумілі.
Напочатку 90-х активістам «Просвіти» вдалося переконати місцевих партбонз (а може, то своєрідний хід), оби повернути історичні назви конотопським вулицям, відмінити свердловські, люксембурзькі, цеткінські, дзержинські.
і»
Ініціатором цієї акції був робітник-історик Фпереапдречеподий та краєзнавець, в'язень ГУЛАГів, Іван Лисий. Згодом юний Сашко за нез'ясованих обставин у центрі міста загинув під колесами товарного поїзда. | Ясна річ, що нові заклади торгівлі, такі яскраві і галасливі, належать приватним особам. Але ж держава Україна - цене приватна 1, нарешті, Конституція і закони держави. Але, як бачимо, у Конотопі все те ігнорується, а відповідними державними органами не контролюється. | б От і з'являються вивіски на кшталт «улица Свободьї», «проспект Мира? | т.д. | даремно українська громадськість звертала увагу мерії, відділів освіти та культури на ці неподобство. Нуль уваги. А ось нова «кумедія». Неподалік другої міської школи, навпроти бібліотеки, де стоїть пам'ятник Тарасові Шевченкові, що його 1939 року відкривав Миколо Бажан, уфундовано торговельну точку, тобто приватний магазин. | ніхто 6, певно, не здивувався тому. Хай собі займаються, як-то мовиться, підприємницькою діяльністю, коли хист до такого мають. Та ось гірко розсмішили конотопців і
ПЕР ЗРО, НЕ КОЗА |
фірма. Є ж місцева влада, є,
гостей міста вивіски на цьому «шопі», де
написано, та ще й було засвічено:
4 б
«Зней». Отакої тобі, Господи! Це ж про
-
че
/ хлопець хоч куди козак... | (1 «Енеїди» наші молоді землячки-бізнес- | || мени? Вони позбавили його душі За РА НИ рідної йому і нам мови. Отож і ставвін-- ні турок, ні козак... | -о/-
| хоча ніколи не ходжу по таких закладах, (бо за дво роки до пенсії о СТА зліквідовано нашу багототиражку), все- ТОВ токи БАРЕТЬ завітоти до крамниці, котро кА фо могло б стоти окрасою, ане глумом нод нау ліва ЗМ літературним героєм. То ще й у місті, де ол й
1659 року (улітку виповниться 340 літір- (- ЗД козаки гетьмана Івана Виговського |
відстояли волю рідної землі, розгромивши | 04084
війська російського царя Олексія Михай- ||| ловичо. пд 2 С УРЛЕИВОИИ Доводив, що негоже так «перелицьовувоти» нашу класику, нашу націо- 43480 нальну гордість. То, як видно, власники, "УЗБАЙ
не поспішають повертоти укроіїнське громадянство козарлюзі Енеєві. Бо вже понад чотири роки висить та рекломо. | нічого. Бо і втрамваях Конотопа зникла державно мово, і вулиці заново «одягаються в сарафани».
Але ж є міськрада, була комісія з дотримання Закону про мови в Україні. тю Та все те було... Ті, хто мав би контро- РН лювати дотримання стотусу державної Ср мови, на превеликий жаль, і, певно, під лаїЗнна тиском сповідників «ковбасної ідеології», бод
закривають очі на це. Бо коли мерові міста Г. Василенкові предстоятель московської церкви в Укроїні митрополит оон Володимир Сободан вручає орден, то | | ||| місцева преса сором язливо пише,щото «за розбудову Української Православної || церкви, А слід би було додавати: | «Московського Патріархату». Тоді б усе аезуану з рве мою ово сг було ясно; як світ. " 7 "5 пойи Отож, шановні земляки, ковбасою, а прямування до за
джерел духовності, то, як м овить: Я, ВІ Бого. | даремно дехто думає |на жаль владних структурах Конотопо іне тільк що притісноті у місько упр лваї, горі конотопців (до речі, 1749 року, КОЛІ прокладалося колія, три шпали поклав сам Остап Вишня, перебуваючи тоді | відьомськім краї), щоденних негар
р-р
можно обійтися без найс не міняють! Хоча, коли конотопські електрич прямують на хутір Мих побачити протилежн Тавоно скор як і Бог, вічне. Бо Слово
- у ня ВЯТІЇ Рогу - -
! ь
че -
-2ИМ і 7 ї
ов - - . " я Ен РР Мені" ПО Р ї кар т чн я - - -
Їли маю
ни з р,
1 1 По -и
того безсмертного лицаря, що й пекло ро здолав. А Котляревський його прославив,
іній жо ЛАТ. аковойо.
так схороктеризувавши: жі
"РОК в ка зро же с ЧТО , сь
У ГУ
ет її
Гу
Р пен
з, Ро, Мото ДУ нь чу
б т
я, жа
б.
комод А є омеРО з
Р - І РРО но ор Брянківське міське об'єднання ВУТ «Просвіта»
л. чео-
и г
б Щільні
торг - ста 1/7 р ча'ячяния, .; Ен ГЕН -г - Ро -- й "т Фк и | : М а ї З й
-. | РРО ЩА. Бо очи
до вас із пропозицією співпраці. Ми дум ке раді, 1 цо в на п нелегким час українського слова, української культури та історії, і хотіли б актив
на Луганщині. іл о
2
пр" зе ї -- Рак - 1
Поо себе повідомляємо:
й и й )
ци, є ра.
мовою. Створена Мала акал еміз мистецтв та народозна фольклорно-єтнографічне; | і. декоративно-прикладне, | |
Р чі "дь- -- ШИТИ По В!
ч- : й ож Ж ж іа з Я і - щей Р адреса: 349790, Л;
те і Ї рен х ї ра ей о
ч
нь
зош , Мо
ві
РаРУ Ра
ба . "а
Учні По
- ЧІ Й і ТУТ я я , - б |
- - б поп рр
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
