Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
← Архів «Слова Просвіти»

Слово Просвіти, №58 за 1999 рік

16 с. · 16 записів · PDF у Вікісховищі ↗ · CC BY 4.0

Текст отримано з PDF і розділено на матеріали автоматично. Межі частини матеріалів редакційно не перевірені: окремий запис може містити кілька матеріалів, лише частину одного або службовий блок (наприклад, передплату). Першоджерело — сторінка газети в PDF.

А-РОЕ ітаде То РОЕ Оето"Ригепаве"ї попи ЧМТ АВМ) иирайнимнено о2-іп2 у а|ептатк ІСТОС ВОСКРЕС! ФЄЛАБУРЬЧІ Є ЗРОРОВО! Дорогі раття і сестри! ХРИСТОС ВОСКРЕС! Скільки радости ї надії вкладаємо ми в ці слова! З яким натаненням ми повторюємо тт безліч разів у пасхальні дні! І що означають вони для кожного З нас? В нит сконцентровано сутність нашої втри, сенс нашого життя. Без воскресіння нема на тристиянства, ні вічности. Якщо Христос, розіт'ятий на хресті, помер 1 воскрес, -- значитьь, Він є істинний Син Божий, наш Спаситель ї Визволитель. В Нього слід втрува- кінця, спасеться. Якщо є воскресіння, то не т еба) ) скаржитися на коротке земне життя ї слід без | | жаху дивитися на свою смерть, бо за гробом відкри- | | вається безкінечне блаженне життя. | Усе зло світу перемагається таїною Воскрестн-. | ня Христового, ї плід його промінням зникають | страждання, хвороби 1 людська несправедливість. | | Христос наповнює Собою все. Він дарує нам утев-у | неність в остаточній перемозі добра над злом, у; | : "дя ч , Не п рас гі Р М Му РО о - - чя ' ш - а ний | АЮДСЬКИЙ - СИН БОЖИЙ й "чо из б ої, і й РУ Пе - з Ре і Ш Чи знає людська душа радість більшу за ту, яка стрімко й безборонно увіходить в неї Великоднього дня? Чи відає вона, звідки йде та сила світла, що заливає навколишній світ 1 млюдину, усе ж Боже твориво, яке цього дня відчуває свою причетність до вселенської радості, любові, перемоги, які линуть до землі з Неба? Радість Великодня -- це своєрідний код єднання з Божим світом 1 знак того, що в кожній душі Є той | що Він від ти, на Нього треба покладати надію ї любити Його всім серцем. Якщо Христос воскрес, - це значить, що все, ив людям про Бога, про людину 1 світ, сі інші релігійні і філософські вчення, які заперечують Христове вчення, -- неправдиві, бовони є творінням людей, а не Бога. Якщо Христос воскрес, - значить, ми спасенні і маємо можливість благодаттио Святого Духа очищатмися від гріха ї уподібнюватися Богові в святости і милосерді. Для нас відкрити двері Царства Божого. Якщо Христос воскрес, - значить, правда перемогла неправду, любов -- ненависть, добро -- зло. На Голгофі були зосере всі зла, але Христос переміг аа Своєю любов'ю й терпінням. Він не проклинав Своїт ворогів, що розіт'яли Иого 1 глузували з Нього, а молився за них, кажучи: «Отче! ! Прости їм, бо вони не знаютть, що ре лять». Якщо Христос воскрес, -- значить, 1 ми, хоч Її помремо, але, безумовно, воскреснемо. Бо, як через гріхопадіння перших людей у нашу природу ввійшов закон смерти, так через Воскресіння Христове 8 | о ж трироду ввійшов закон воскресіння. Закони ожі не залежать від нашого бажання. Хочуть чи "не хочуть померлі, але, за словом Господнім, усі "вони восереанутра, Якщо Христос воскрес, -- маємо надію на життя вічне. е значить, що ми п. Павло говорить: | «Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить че- | рез Ісуса і нас» (2 Кор.4,14) для життя вічного. Ми повинні безмежно дякувати Господу за те, || що Він Своїм воскресінням із мертвих утверджує Гвнас втру в наше безсмертя ї в майбутнє востре осіння. ра кщо нам відомо, що і після смерти ми бу Лк мо жит, а в призначений Богом час воскреснемо, ися правдивий погляд на Р наше життя 1 на наше призначення. Якщо люди- ! на безсмертна 1 свого часу її померле тило воскрес- не, тоді для кожного 1з нас стає зрозумілою мета земного життя: воно Є підготовкою до життя вічного. Якщо наша душа вічному торжестві добра. Він надихає нас на бо- | ротьбу зії злом, насамперед з грідом у самих собі. | У Христа Спасителя була олгофа, але після неті | прийшло Воскресіння. У кожної людини також є своя Голгофа 1 свій життєвий трести. Якщо ми бу-! демо виконувати затовіді Божі 1 намагатиися утодібнюватися фриєти; в перенесенні страждань, що випадають на нашу долю, то 1 для нас буде воскресіння. Ще за життя на землі ми побачимо воскресіння як перемогу над злом 1 стражданнями -- перемогу над соціальною несправедливістю 1 зубо-) жінням. | Сучасне становище в Україні можна порівняти з Голгофою. Як тобі на олгофі йшла боротьба людської ненависті з Христовою любов'ю, так 1 тепер у суспільстві йде жорстока боротьба добра 1 зла, світла ї темряви. Наша втра ? надія на Бога дає нам упевненість, що Українська держава переможе всі труднощі 1 негаразди релієтиного, духовного, економічного 1 соціального життя. Воскресіння Христове нагадує нам, що правда Божа завжди перемагає. Пророк Давид закликає нас не покладати надію на князів і на синів людських, бо вних нема стасіння. Тому 1 в змаганні за творення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви треба насамперед токладати надію на Бога, 1 Він не посоромить У ці святкові дні сердечно вітаю з Пастою Христовою всю українську тастіву Київського Патиріархату. Вітаю т наши т православних бОратив та сестер Московського Патріархату, а також устя християн України. Поздоровляю зі святом 1 мо" шитг земляків-укратниців, о розстяні то всьому світу. Віра в Бога 1 любов до України єднає вем. нас -- далеких 1 близьких. | р Хай Господь, що воскрес із мертвих, натовнюк наші душі духовною радістю, вселяє 8 наші серця мир 1 злагоду В цей день простиммо один одного Воскресінням Христовим 1 бус емо благати Господа, що? Він зміцнив Своєю Божественною благодатитю наша душевні 1 тллесні сили і благословив нас на добрі ін справи. Иому належить усяка слава, честт» і пОКЛОнання на віки в1кте - | Воістину Христос Воскрес! первісний острівець, що живе в нас стільки, скільки воскресне, то ми не ясиве людство, до якого не добралася темрява і не робо Наші длла то ФІЛАРЕТ, З Патріарх Київський і всієї Руси-України Ласха Христова, 1999 рік, м. Київ | ; РР; ми одержимо нагороду за подвиги на зем | заволоділа ним. І саме на цьому крихітному острівиу воскресіння мертвих, то ми не товиниі нарікати раз на рік спочивають Божі Ангели... М У на скорботтне життя, що випадає нам, бо ми Воскресіння Христове- Подія на всі земні тисячо- я ль; знаємо, що настане час, коли тп, що ліття одна, єдина й неповторна. Цього дня чекали, чекають і чекатимуть люди завжди на землі, допоки вона є. Це у нас також спадкове, ще від Адама, якого за непослух було вигнано з раю. Вигнано так, як це завжди вирішується протягом тисячоліть, як вирішуються проблеми буття чи небуття народів, держав, цивілізацій, їхнє розселення чи й злиття з іншими народами: через різкі кліматичні зміни, коливання земної кори, під час яких гори ставали дном океану, моря, а морське дно - вершиною гір. Саме так було втрачено рай, а наших прабатьків було вигнано. Місцина між ріками Євфрат, Тигр, Пішон та Гіхон мала під собою природний газ та нафту. Коли було втрачене право жити там, Господь опустив райську землю так, щоб води Перської затоки стали наступати на розкішні сади, буйні ліси, родючі поля, де жили В радості та щасті, при здоров 1 та силі Адам і Єва. Жили посе | , які були покірні ім. Усі світи співіснували в га любові, адже 1 людина, і пташка, і звірина всяка живилися лише «яриною польовою», тобто рослинною іжею. і уч плачутть, уташаться, а той, хто перетерпить всє до Сталося вигнання навесні. Напшп прабатьки залиши- ли Едем і поселилися навпроти. Започаткували Великий піст-- Адамів плач, Адамове каяття за втраченим раєм та вчиненим непослухом. Віднині наш прабатько дивився на східі молився (от звідки у наших віруючих предків звичай молитися до сходу). Дивився на біле озеро Хаммер, неначе в ньому була не вода, а парне молоко, -- біла від глини та м'якого вапняку. Під ним 1 сховався, за переказами, рай. Не прозоре, не чисте, а і покрите більмом, щоб ніхто у ньому не МІГ Не лише скупатися, а на віть заглянути під ту, блаженну колись таїну. неприглядне, як ОКО, Однак, спроваджуючи звідтинаших далеких предків і бачачи їхнє щире каяття, Творець пообіцяв прислати Визволителя, Месію, що виведе їх у Царство Боже, рай небесний, право на який віднині людина має вибороти своїми земними діяннями. Адам, як свідчать церковні перекази; на схилі Літ (жив 930 років) залиши» землю поблизу Євфрату ! переселився У другий боговибраний крам в жо Йордану, де жили його нащадки У 8--9 зів У найперших містах Еріду та Ур, тобто Єрихон Там він поселяється на Гор! Моріа У квадратній печеру Духовний епщентр обрано. На цій гор! через бате го тисячоліть відбудеться Тайна вечеря. А неподатт» під Голгофою, він, 34 богоодкровенням, був пожовадуч Духовна Історія людства сходиться В одн ГОчЦцЦіІ Адам чекав Визволення, як 1 пообіцяв МомуУ Тво- - ЕРИ " «б сти зудзом 19 рець. Чекав Того. Хто має його Ввиве г | і их змничиших Сто» праведниками Це одна 13 тих найтаємин - - вуз ЗгУмтУ , « сяг нія ЯКО! рімок пселенмс ькКОЇ ІС гори, про питання ик дається лише силою віри. Продовження пе с 2
За десять днів до Пасхи Ісус прошкує до Єрусалима. Учні квапливо йшли за ним, Матір Божа -- поодаль від Сина. Ісус рвійно ступав по пологих схилах, наче летів назустріч смерті. Туга переповнювала серце Спасителя. Знав кожну мить, яку лишилося Йому прожити і яка покара впаде на Єрусалим за те, що, чекаючи Визволителя, не пізнав Його. Народ знав, Хто наближається до столиці, і по дорозі люди приєднувалися до них. Ісусові привели осла, посадили на нього. Люд збігався звідусюд, кидав перед ним на шлях свій одяг, пальмове гілля, усяке зело. Його супроводжували радісними вигуками: «Осанна! Благословен, хто йде в Ім'я Господнє!. Осанна на висоті!». Щойно з'явилися обриси Єрусалима, Ісус спохмурнів 1 заплакав. Він знав долю цього прекрасного міста, яке тисячоліття берегло передання ще від Адама про прихід Визволителя. І от Він прийшов, а Єрусалим не пізнав Його.. Зайшовши до храму, Спаситель вигнав торгашів, поперекидав столи. І знову натовп стражденних, хворих, одержимих злими духами не залишав Його. І Він піднімав розслаблених, які вставали | йшли, сліпі ставали видющими, приречені здоровими. І знову -- сутички із книжниками та фарисеями -- партією влади, аморальність та антибожу й антинародну суть якої Він розвінчав повністю. Таке не прощається ніколи й ніким. Настільки явище це вічне, бачи- мо з безжальних оцінок та вироку Сина Божого. Сказане до упослідженого, зне- важеного народу майже дві тисячі літ тому повністю накладається на сьо- 4 . «. усе,щовонискажуть вам, -- робіть їі виконуйте; але за вчинками їхніми не | | робіть, бо говорять вони, однак не роб- лять того! Вони ж в'яжуть тяжкі тягарі - о ікладуть їх на людські рамена. Самі ж завіть пальцем своїм не хочуть їх пору- РИ М І - Горе ж вам, книжники та фарисеї, - лицеміри, що вдовині хати поїдаєте і . напоказ молитесь довго, - через теосуд тяжкий ви приймете. | Лицеміри, що подібні до гробів по- - | білених, які гарними зверху здаються, а . - всередині повні трупних кісток та всякої . о нечистоти! - уСрР ВИ Так і ви, - - назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицеміро ства та беззаконня!» (Євангелія від У палаці першосвященика Каяфи чекали прибуття Понтія Плата із заго- ном солдатів. Синедріон вирішив роз- квитатися із Тим, Хто розхитав їхню | лжевелич та лжеправедність і показав Я народові те, що приховувалось за зовнішньою позірною мудрістю та благочестивіСтю. Ісус Христос зірвав маски з цих ликів і збурунив проти себе зло: Його шукали, були розставлені пастки, працювала система прислужників партії влади. Спаситель з учнями переховувалися ночами, міняючи місце ночівлі. Допоки Він проробляв духовну роботу, знаючи, щовона йде вже до завершення за Його . земних днів, Гуда таємно проник до па- - - лацу Каяфи і запропонував свій план: - схопити Ісуса вночі, коли скінчиться Тайна вечеря. - Зрукскарбника синедріону Маферканта одержав свої 30 срібняків і повернувся до апостолів. Уранці, в четвер, Ісус велів учням готуватися до вечері, яка стане Таїнством Святої Євхаристії, на якій тримається Церква. Вечеря розпочалася традиційно з миття рук, але Ісус по цьому помив усім дванадцяти ще й ноги, кинувши усіх у розгубу та сум'яття. Він дав приклад служіння один одному, глибокого єднання. Свята справа гординею та злостивістю один до одного не робиться... Р КВІТЕНЬ, ЧИСЛО 4 (58), 1999 РІК ( є Вино було змішане з водою й прочитано молитву. Вечоріло. Учитель сидів сумний. «Один із вас зрадить мене. Він їсть зі мною», -- сказав тихо. І знову хвиля крайнього здивування та розгуби: «Чи не я?» - - допитувався кожний. Гуда затято мовчав. Чи міг він сподіватися, що Той, Хто воскрешав мертвих, підіймав паралізованих, обертав у видющих сліпонароджених та не розкриє його темного задуму? -- «Один із дванадцяти, що в миску вмочає зо мною. .Людський Син справді йде, як про Нього написано, та горе тому чоловікові, що видасть він людського Сина! Було б краще тому чоловікові, коли б він не родився» До ТГуди ж кинув: «Що задумав -- роби скоріше». Учні подумали, що Божественний Учитель відсилає того щось купити до завтрашнього дня, чи щоб убогим відніс милостиню. Іскаріот квапливо вийшов. Ісус прощався зі своїми учнями, благаючи їх любити один одного 1 берегти. Він же йде приготувати їм усім місце і забере їх, щоб, де Він, там і вони перебували. Вони залишили сіонську світлицю | попрошкували у Гефсиманський сад, Стояла тепла весняна ніч. Світив місяць. Що почував Син Божий у свої останні земні години? Він страждав. По-земному. По-людськи. Взяв із собою лише трьох, відійшов віддалік і, впавши долі1- лиць, молився й плакав, промовляючи «Отче, якщо можна, пронеси повз мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!». Гуда уже вів до саду солдат від першосвящеників 1 фарисеїв. Сад освітився смолоскипами. Ісус вийшов їм назустріч. Гуда кинув «привіт» ії поцілував Спасителя. Солдати оточили Його. Запальний Петро, що стояв поруч, замахнувся мечем на раба Малха 1 відрубав йому вухо. Ісус умить сцілив його і з докором зронив, що не треба чинити нікому ніякого спротиву й насильства: «Всунь в піхви меча! Чи ж обмину я ту чашу, що Отець дав Мені?». Міг би вблагати Отця Небесного подати Йому допомогу «і Він дасть Мені вмент понад дванадцять легіонів Анголів. Але як має збутись Писання, що так статися мусить?». Синедріон виніс Ісусу Христу смерт- ний вирок як великому богохульнику і святотатцю, що називає себе Сином Божим. Дізнавшись про страшний вирок, Іуда повернув першосвященикам 30 срібняків, «відійшов, а потім пішов та й повісився. А першосвященики як взяли срібняки, то сказали: «Цього негодиться класти до сховку церковного, - це ж бо «заплата за кров». А порадившись, купили за них поле гончарське, щоб мандрівників ховати, чому й зветься те поле «полем крові» аж до сьогодні». Ісуса віддали в руки суворого й немилосердного прокурора. Однак ї Пілат не знайшов у Ньому ніякої провини й вирішив, що духовенство просто заздрить його славі та популярності серед народу. Він вирішив звільнити В'язня. До того ж, щей дружина благала про це, бо бачила вночі віщий сон - - що Син Він Божий. У день суду вона послала до прокуратора своїх людей, щоб зупинили його і він не зробив такого непростимого гріха. «Чим спокутуєш ти провину свою, якщо засуджений тобою дійсно Син Божий, а не злочинець?» -- Пілат відповів: «Якщо Він Син Божий, то Він воскресне, і тоді перше, що я зроблю, -- забороню карбувати моє зображення на монетах, допоки я живий». У Римській імперії вважалося за велику честь бути зображеним на монеті. Щоб від такого відмовитися верховному судді Іудеї, треба було мати серйозні підстави. Однак Пілат наказав віддати Спасителя в руки катів, які били Його римськими батагами із шипами, що роздирали тіло до крові. А потім один із воїнів накинув на Нього червоний плащ, дали в руки палицю, щоб Він був схожий на скомороха, на голову була зодягнена корона з терновиння. На нього плювали, били по обличчю і по голові. Натовп. Болюча невиліковна рана планети. Вічні насельники безодні. Ще зовсім недавно вони кричали «Осанна!». Його гнали на Голгофу, туди, де й зробив свій останній подих Адам. Ісус страждав, а наш прабатько та всі праведники завмерли в трепетному чеканні. Спливали останні години їхнього багатотисячолітнього ув'язнення. Визволитель уже йшов. Йшов, як 1 було обіцяно, що Він змиє своєю кров'ю первородний гріх і визволить тих, хто покаянням виблагав це звільнення в Отця Небесного. Отож, до містичного факту, навколо якого вирували пристрасті, -- Воскресіння Христове, була прикута увага всіх верств населення, усіх кланів, прошарків -- від рабів до тих, хто посідав найвищі посади в Римській імперії. Особливо ж членів синедріону, що виніс такий жорстокий вирок, який виносили лише найтяжчим злочинцям. Людину віддавали на тортури фізичні 1 муки моральні -- знущання, приниження. Чашу мучеництва Спаситель випив сповна.. Він укотре побачив моторошне падіння світу, що зрадив Його і озвіріло накинувся на Нього, дарма що бачив ті невимовні чудеса і добродіяння, створені Ним. Світ не доростав до того, щоб осягнути їх, якіне доростає. І був не вартий ІХ 1 ТОДІ, 1 НИНІ... Він же переконував його вже й на хресті. У момент Ісусової смерті уся природа пережила потрясіння: впала темрява, хоча був ще день, земля затряслася 1 в камінні з'явилися тріщини. В повітрі запахло грозою. Здається, лише в цей момент натовп, що кидав у Нього камінням, плював Йому в закривавлене обличчя 1 несамовито верещав «РОзіпніть!», повірив у те, над чим ще кільканадцять хвилин насміхався, дивлячись на Його муку: «Він інших спасав, -- нехай сам себе визволить, коли Він Христос, Божий обранець"!». І вояки глузували з Нього, приступаючи оцет Иому подавали казали: «Коли цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам'!». «Воістину ця Людина -- Син Божий», -- промовив центуріон. Наполоханий натовп кинувся з Голгофи, б'ючи себе в груди. Стояла скорботна Мати Марія, гірко плакали жінкимироносиці, в оціпенінні були апостоли. Бачене -- за межею людського сприйняття й розуміння. Звершувалося обіцяне Всевишнім Адаму: кров Господня впала туди, де під Голгофою спочив і прабатько людства. Духовні дороги всіх цивілізацій зійшлися водній планетарній точці. Старозавітний Адам дочекався новозавітного Визволителя, якого він чекав багато-багато тисяч літ... Покійного замотали у скроплений пахучими травами саван і віднесли в печеру, вхід до якої закрили велетенським каменем, який прикотили багато чоловіків. Була поставлена охорона, яка мала оберігати вхід, щоб послідовники Ісуса Христа не викрали Його, а тоді не сказали, що Він воскрес. Пілат прислав свого особистого лікаря, сирійця Єйшу, людину відому у всій Римській імперії, талановитого науковця, праці якого стали епохальними відкриттями в медицині. Він був присутній, як Ісуса поховали. В суботу він двічі оглядав домовину. З ним були його помічники. Наслухавшись про Воскресіння Ісуса Христа, цікавились тим, що має відбутися, хоча ставилися до цього скептично 1 в можливість подібного не вірили, до того ж бачили, у якому стані було тіло, зняте з хреста. Усі чекали ночі з суботи на неділю, коли й мало статися те диво. Тіло Христове, замотане в плащаницю, лежало вп гробниці. І це бачили всі. Однак не бачили, що ж відбувалося на невидимому плані. Відбувалося велике таїнство, відкрите, за богоодкровенням, святій Церкві Христовій. Саме суботнього дня, перебуваючи тілом у домовині, Їсус «в дусі» спустився в безодню, де чекали Його усі праведники, починаючи від Адама, 1 вивів їх У Царство Боже Підходила остання година, якої чекали всі. Лікар Ейшу та його помічники по черзі дрімали, перекидалися цинічними фразами -- У Воскресіння не вірили, однак цікавість брала верх. | Прибув 1 скарбник синедріону Маферкант, щоб розрахуватися 1з солдатами. Вручив кожному гроші 1: рушив. Однак зробив лише кілька кроків. Серед тих, хто займав не найнижчу сходинку на ієрархічній драбині влади, був 1 грек Гермізій, біограф правителів Гудеї, який писав біографію 1 Понтія Пілата. Йому випало супроводжувати помічника прокурора, що також чергував біля входу до печери разом із загоном солдат. Він був упереджено налаштований проти Ісуса Христа. Це він вмовляв дружину Понтія Плата не стримувати прокуратора виносити смертний вирок Ісусу Христу, вважаючи Иото вигадником 1 лжемесією. | | Саме йому й належать ці рядки, які він описав із фотографічною точністю «Наблизившись до гробу 1 перебуваючи кроків за 150 від нього, ми бачили в слабкому світлі ранньої зорі сторожу біля домовини: дві людини сиділи, інші лежали на землі. Було дуже тихо. Ми йшли повільно 1 нас обігнала сторожа, що йшла до гробу змінити ту, що була там звечора. Потім стало дуже світло. Ми не могли зрозуміти, звідки иде це світло. Але невдовзі побачили, що воно йде від сяйливої хмарки, що рухалася згори. Вона опустилася до домовини 1 над землею з'явилася людина, що неначе вся світилася. Потім роздався шалений грім, але не на небі, а на землі. Від цього удару сторожа нажахано підскочила, а потім впала. В цей час до гробу праворуч йшла жінка. Вона раптом закричала: «Відкрилось! Відкрилось"» В цей час нам стало видно, що справді дуже великий кампнь, привалений до входу в печеру, мовби сам піднявся й відкрив гріб -- (вхід до печери). Ми всі дуже злякалися. Потім через деякий час світло над гробом зникло. Стало тихо, які до того. Коли ми наблизилися до домовини, то виявилося, що там уже немає тіла похованої Людини». 2 Пілат відмовився від великої лесів бути зображеним на монеті і вона вийшла лише із зображенням кесаря.. На світанку, в неділю, жінки-мироносиці пішли до печери, бідкаючись, «хто відвалить нам камінь від могильних дверей?.» Першою Його побачила Марія Магдалина, що гірко плакала весь час. «Чого плачеш, жінко? Кого ти шукаєш?» -- почула позад себе 1 озирнулися. Думаючи, що то садівник, промовила до Нього: «Якщо, пане, узяв ти Його, то скажи мені, де поклав ти Його». - «Міріам!» -- почула знайоме, лагідне Й безмежно рідне. - - «.Учителю мій!» Вона летіла до зневірених Апостолів, вигукуючи: «Христос воскрес! Христос воскрес!». Першої миті вони вирішили, що від горя вона стуманіла розумом, але Він невдовзі явився й до них і промовив: «Мир вам! Чого ви стривожились?». Йому не йняли віри й не тямились від щастя: Спаситель просив кожного доторкнутися до Нього, до Його тіла. Щоб остаточно переконати і заспокоїти своїх схвильованих і добряче наполоханих учнів, по" просив: «Чи не маєте тут чогось їСТИ" Вони ж подали Йому кусника риби пе" ченої та стільника медового. І взявши, Він їв перед ними», Зневіра, страх, розгуба, смуток Алпостолів відійшли, а прийшла радість: Велика, першоаданна радість. Вона линула з неба, з усього Божого світу, який радів Виаволителю. Навідується вона до кож? ного, хто впустив Його в серце І Він, У серці кожного зневіру, страх 1 смуток милосердно обертає в радість і душев" ний спокій. Катерина МОТРИЧ Ї «Того су видатного докотилас: лася з ред через Віль Тут він н з. рання юні | | ялин дрім 7 | позаторік запустіни: 1-- засяя. -- То Б | зажурені весни В я" проводи | сільських Иосипови прибилас. | запропон; копіЙКИ | Розпоряд востаннє. Вийт натрудже ЩО вСТиИ! В ячесла! хата, нач
Коли у Києві ховали Чорновола, - У місті, сповненому пам'яттю віків, Колони просувалися спроквола І несли сотні, може, тисячі вінків. Жінки ридали: - Вбили! Ой, убили! Чоловіки стискали кулаки. А над юрбою, сині, жовті, білі, Пливли вінки. І перша бджілка вилетила з вулика -- її послала в світ бджолина рать. А тут же того цвіту повна вулиця! І стала бджілка свій нектар збирать. Сльоза у когось в ОЦІ золотила. Дзвеніли дзвони, аж земуля гула. д бджілка все летіла ї летіла -- зак "о , Ко і | Вона одна щасливою була. СУ ТеОЇ - м я ДИНЬ ОВ 29.03.1999 р. Київ Галина ГОРДАСЕВИЧ дай. ЗО 2 оТЖурОЄОМХ Соду НЕНАЧЕ МАМА ПОБІЛИЛА-- СВІТЛОЇ ПАМ'ЯТІ В'ЯЧЕСЛАВ -. Бе з зазна дн ЧОРНОВОЛА "й Того сумного дня, коли звістка про трагічну загичете 5 видатного земляка, народного депутата - країни Масшт 1 і - | ло Черкащини, група журналістів повертаватися сх 42 о буде армьцний , гічний день 26 березня- З його їменем в за покотилася ; лася з редакційного завдання з Умані. Їхали у Черкаси через Вільховець, рідне село В'ячеслава Максимовича. Тут він народився. Тут пройшли його дитячі роки 1 й З рання юність. Гут 1 досі на узгірку під вартою старих ялин дрімає невеличка батьківська хата- Ще торік-позаторік від осиротілої 5ез господарів оселі віяло А нині подивувалися ми, ніби хто омолодив істориків асоціюватиметься весь період визвольних змагань в Україні другої половини Для нас, його сучасників, В'ячеслав Чор- - 0 Знкурй: новіл -- це постійно пульсуюча енергетично оди переповнена постать, для якої Шевченкові | заповіти були такими ж природними, як є запустінням. З 5-7 засяяла чистими вікнами, свіжовибіленим причілком. || То Катя-молдаванка її причепурила, - - розповіли - , Р зажурені односельці, що підійшьти до нас. Минулої природними наші національні права на неза"| с зесни В'ячеслав Максимович дізнався, коли приїздив на лежну державу, незалежну політику, неза- | - 5 троводи (він щороку навідувався на могилу батьків, кання шлях- МО СУА , сільських учителів Килини Харитонівни та Максима ін належав до тих людей, для яких| я Мосиповича) що доярка Катерина Болдеску, котра поняття руху -- саме життя. Він завжди біг, оно же прибилася до нас з Молдови, не має житла. Він одразу аназирні наздоганяв, ловив, організовував--| Меьа педа і запропонував жінці батьківську хату. Не взяв за це ні Навіть сидячи, він рвався, вставав, бунтував| краб ЗАЙЦІ копійки (сказав, щоб жила у ній скільки захоче. ії заперечував. Регрегишт побйе -- старе 1Ї ерлнОї - Розпорядився так, ніби відчував, що він У Вільховці зн зер де найононом пасува: о 8. Вийшла з хати Катерина, чорнява жінка з міг сперечатися із самим собою, із ду і - во-натрудженими руками. Заплакала: Я так старалася, | яку щойно висловив, але вже з нею не чор У щоб встигнути до проводів прибрати хату- Щоб приїхав . злі - згоден. Така відчайдушність 1 віддані рі пд З В'ячеслав Максимович додому 1 здивувався: «Яка гарна | ДР ужразнеьнн ідеї упокорювала тися ча людей| жахата, наче мама побілила-- | казанів ль З | ому. на різних зустрічах -- у Дніпропет-| - Голос України». Ч/. 5/. НЕЗАБУТНІЙ заново ській 5 - . т) тя трагічно загинув видатний політичний та В ді надією для поганьолених| Й | ї и | громадський діяч В'ячеслав Чорновіл. наших сучасників -- робітників та інтелі"| | 4293 бі в й о А В історії України немає іншої постаті, яка есте селян ї військових. - МИР . 3 р я: . Я. б так уповні увібрала волелюбний дух нації. тавав центром всюди 1 скрізь, де з'яв-| | М є З В добу комуністичного мороку, коли руйнужен не зауважити його було неможливо | Як ; : вались оудьних національні структури, В'яентром українських борінь! за 3 чеслав Чорновіл був учителем націй її зо був переконаний, аргументи, сутітає ' кий вісник», наче пломінь свічки, який за-перетирав на попіл. Тому однозначним . дмухували і сибірські морози, і кагебістські однооціночним було для нього ставлення: і руки, і партійні лозунги, розпалив великий ДЕНЬ РЕ вогонь національної самосвідомості. супротивну хвилю навіть серед одноду? З його іменем у нашій уяві постають ї 4| ЛУ, доводилося самому 1 долати Бели багатотисячні ланцюги, і походи шляхами визначна постать, відсуте козацької слави, і велелюдні мітинги на всіх з майданах міст У ни, воля вимагала : хи ПИ от 1 Ва НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКР Кожнайкращим пам'ятником для В ячесла- - вена М ї - о Р ЗНАТІ: Носії Є из ул М хто й таена значна всеукраїнська подія проходила або ор єднанн: тв під керівництвом В'ячеслава Чорновола, або м ус. паарлак о орія з його найактивнішою участю. задля майбутнього час Бунтівливий, суперечливий, імпульсив- Р ний, р гвий, завжди змобілізований до | | Що Я че їх, | боротьби за українські національні ідеали -- в | | . | - вч т. Ро. У | | таким він залишиться в наший історії. Вічна | - РАМ 77 і Ж | ча 2 | Сь йому пам'ять. Слава героям! | Пр б 7 зи «в Ми переконані, що кращим пам'ятником йому буде наша консолідація, об'єднання всіх національно-патріотичних сил задля майбутнього України. І ми, багатотисячна «Просвіта», зробимо чий іо зо. МІРІ. З зт оф зне М - 4 все задля того, щоб Україна була розвинет і ною, багатою, квітучою, якою її уявляв В'я- 5 чеслав Чорновіл. б У Центральне правління «Просвіти» "але Ч Лому , нути- Га точно й ш ль" 4 в. по- 4 сти? КІ и пе м СА

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

пі РАНИ РЕ: РЕ РР р РА ща. Р ВЕ КР АЕС о нь и "- Р Р РР РИН і - --й - ії - -- - - в а В РЕ ть ся - УМО ч | У 5 С т - Р - РР, , г м "У мітч РРО нет ХТ у Зіка Лів и 77 ДНА уй рев Р ді і В РИ а ЕЕ - згідНО З ВОЛ | ААДІ Бе. б й Ь Зо огю" у ув, Р у но Кс і - сини Р "по Є 5 пий КжиисАи я «нот її. к -ТІХ М і йон Р ін іщ- У Ж - зо бе і З ій а РО го | | Володіти технічною мовою в основно "б - і р УРАН З ж ЛИНЕ СЯ. Ра Км 3 і У .Ї 514 - о от аа уч і ле б гі м и 7 йь ей ; ; НЕ б М си чий, Ро Т ? ЧР ПРИ в | тн СР, т симо мати свій державний ше "Є | дарти і використовувати їх лише у російсь- | че убий -й і Ти ій і " " т ці | й і » ч - 'ї ШЕ я РУ о Інна и, З і рах з защу прин Мт ; ЧУ а . Документації). Безнього неможливо підгоб - - млі 1 зар ч ЇЇ й 5 шкі» ли, б ї , і " і Р ї ентацію на будь-який техніч- ЄСКД -- це мова схем і ментів на конструкції. Саме цей ник стандартів не перекладають у Дер- тандарті уже восьмим рік існування на- че "| Гл У Ні | - Згідно з постановою уряду України за 199! рік всі державні стандарти СРСР, - неперекладені українською мовою, слід вважати дійсними для виконання. Тому деякі документи на нову продукцію пио шутзься українською мовою, наприклад, паспорт, технічні умови, а схеми, креслен- ня мусять бути російськомовними згідно з і ем Р , раці -- - Ж з зі З даррне | -Ф' що 7 ю і , Ж Ган і ай - ТІ Р зе - чари ній ШЕ б діючим «міждержавним» «ЕСКД СССР». Отже, «нормальна» одномовна докумен- ція на будь-яку продукцію до сього дня (0) обов'язково російськомовна! Російсьо комовний статус ЄСКД зберігає, мов | «Кощій» смерть свою «на дубі, у ящику, в яйці, на кінці голки». | Такий станз документацією на підприємствах призводить до непорозумінь, конфліктів, втрати часу на переоформлення документів і т. їн. Це суто технічні питання, що потребують негайного вирі- авалося 6, Держстандарт повити у цьому зацікавленим. Але... на глефонний дзвінок (15 березня) в я фонд Держстандарту працівниця я. ж Пт і Ї заоо Я фонду Зіра Никифорівна відповіла: «укра- - - о мномовного «ЕСКД» у нас нет, есть меж- . государственньшйнарусском язьке», тобє П СССР». й я «ну - ес ГА ГА - їж чаю пил айс 1 ж і З | стях приймають антиконституційні поста- 1 і б чик «ЄСКД», і всі державні стандарти. отримавши ці стандарти, всі виробси будуть вчити і застосовувати мову, | ікше їх «переслідуватиме Закон». | (Щобцього не сталося, у східних обпа- | - нови, які дозволяють перекладати російською мовою вже прийняті державні стан- комовному варіанті. Ось тут і пора почати переслідувати не лише «за Законом», ай за Конс цією (ст. 10)! На виробництві у Києві українську мову чудово розуміють усі. Застосовуючи вже перекладені державні стандарти, працівники обговорюють українськомовні щойно написані документи. Перекладають, користуються словниками, перепитують один одного, вчать мову, дістають ШКІЛЬНІ підручники... Спочатку було важкувато, декому дивно, потім звикли, вчили одне одного. У колективах одразу з'являються знавці і незаперечні авторитети. Наприклад, я чув таку характеристику знавцеві: «Мова твоїх документів -- справжня. Вона звучить. Її легко сприймати. А от у нього (називається особа) -- важка іякась «штучна». Створюється суто виробнича атмосфера. Якщо документ потрібний терміново, а це завжди майже так, то російськомовні співробітники дають спочатку свої тексти на перевірку і виправлення «знавцям», а потім несуть на підписи контрольних службі «начальства». | все!!! Певен, що більшість нашого населення, яке живе не в столиці, не гірше справляється із мовними питаннями на виробництві, ніж кияни. Технічних проблем тут не існує! Всі проблеми лежать у політичній площині і являють собою вперте небажання окремих заполітизованих груп населення відмовитись від застарілої «стратегії» агресивної русноикацл всіх і всюди у всіх срерах: ому вирішення всіх мовних проблем у техніці -- це прийняття державних стандартів! А цього якразіне допускають певні керівні «Кощеї» з політичних мотивів. Бо державні стандарти -- це закон, який доведеться виконувати! Без стандартів -- немислиме сучасне в | на виробництві хаос ї безладдя, які декого пекучих, -- у виробництві мо, паралічу п омисловості, що продов" | че 4. р упр Р ен ДО Держстандарту України пані Тетя- ни Кисельової, з яким пропонуємо ознайомитися нашим читачам, а також усім 3. «Козир» для контролерів Можливо, дехто сприйме цю проблему | як другорядну. Адже так багато інших, жується так довго. Як наслідок, люди голодують. А тут стандарти, і до чого ТУТ проблеми мови е так, то на це є багато «причин». н иробництво, без них Дуже хотілось би розпізнати «ворі- - - і ти їхні «палаци» для пе женьків» і звільни юцілком влаштовують, але шкодять дердей, які справді піклуватимуться про дер- жаві, її народові, виробництвужаву та її громадян: Валентин МИТЮРА Р. 8. Від редакції. Зважаючи на сер- йозність проблеми, до яко! звертається і житті. Скажі- | наш автор Валентин Митюра, ми, в свою - звертаємося з відкритим листом до Знайте, панове. Порядок у стандартах | керівникам організацій державних | гро- мовному питанні якраз і зменшуватимеє хаос і безладдя на виробництві. Ось живим | приклад. ї Зателефонував я своєму знайомому, що працює на заводі конструктором. Зай- | шла мова про виробництво. | розповів він мені ось що. Тривалий час розробляється газогенератор для зварювання та обладнання для його виробництва. Це перспективні! виро" би, бо є попит на них. Тривалий час розроблялася документація на генератор: виявилось, що, наразі через відсутність ЄСКД, одна частина документів виготовлена українською мовою, друга -- Рог сійською. Одні розробники керувалися «ЕСКД СССР», інші -- Конституцією і «Законом про мови». Результат. Контрольні служби заводу не підписують документи, поки не з'явиться одномовний варіант. Формально вони мають рацію: А без їхнього підпису неможливо передати документи в цех на виробництво дослідних зразків. Під час розмови з чиновником КОНТ" рольної служби образили конструктора, який запитав мене: «Як довго триватиме безладдя? Це принижує мою гідність- Уже восьмий рік мине маємо права оформляти документи державною мовою, хоч є! Закон, і Конституція. Чи довго ще деяк! «контролери» матимуть «козирі»!». | А скільки ще часу, сил, коштів, нервів треба витратити на закінчення тільки ціє! «історії»? Отже, борімося і поборемо' Одверто кажучи, боротись нам, очевидно, важче, ніж казковому герою Із Кощієм. Бо там кожний бачив свого ворога, і боротьба велася чесно | відкрито. А наші «Кощеї, баби Яги ії Змії Гориничі» мають пристойну личину «порядних людей», які над усе «борються за порядок у державі». А якщо вони «щось» | зробили мадських, від кого залежить впровадження українськомовної! «Єдиної СистемиКон- структорської ». довжуватиме висвітлення ціє! проблеми на Документації ». Редакція про- сторінках «Слова Просвіти». - - вач Ті нь БО Шановна пані Т. Кисельова! . Сьогодні, на восьмому році незалежності, в Україні ми не маємо необхідного для роботи збірника стандартів ЄСКД в українськомовному варіанті. Сучасний ритм виробничого життя контролюється державними стандартами. Тому зволікання з перекладом та затвердженням ЄСКД не лише уповільнює цей ритм, а й призводить до зайвих виробничих витрат, зниження конкурентоздатності наших вітчизняних товарів. Нині ми змушені оформляти та комппектувати продукцію російськомовною документацією згідно з «ЕСКД СССР», пору- , 3 шуючи Закон про мови та ст: 10 Консти- - туції України, або комплектувати самотужки перекладеною, часто з помилками, українськомовною доку ментацією, відступаючи від діючого варіанту «ЕСКД СССР». Трапляється, що заводські! служби, випускаючи документи різними мовами, виг мушені знову перекладати уже розроблені документи. А це нові ПОМИЛКИ ! час. Звідси втрати як економічні, так! моральні. Тому виробники наполягають на термк новому прийнятті збірника державних стан: дартів «Єдина Система Конструкторської Документації України» | Вирішення цього важливого технічного питання давно чекають на виробництві. Сподіваємося на Вашу відповідь: Редакція газети «Слово Просвіти» ЗА ОДНИМ ДОКУМЕНТОМ ДВАРІЗНИХ ЧОЛОВІКИ... У газеті «Факть» за «1 морта» цього зоку Людмило |вибочте, - Людміло) Іваюк порушило «проблему» перекладу власих імен «с украинского но русский и обратно» (в статті в основному оте -- «обротно»). За основу вона взяла заяву якоось єхарьковского культ.-нац. общества», яке трактує такий перебіг, «как посягательзо на право грождон именовоться в соответствимй с национальньми тродициями». Проблема» зайняла чи не всю сторінку газети. Внизу під оною статтею в граофці «Глас народо» подаються ємнєнія». Ливно, що це питання «госложо Людміа», вкупі з єхорьковским обществом», не орушило років десять-двонодцять Тому, коли в СРСР довільно трактуволись у пезекладі на «общесоюзний» | імена, і прізвищо (авторко, до речі, зочепило й прізвиіщо, але -- ой, як підступно -- троктуючи їно -- Гарматником, Ніколайчуко -- колайчуком, о ім'я Гогі чомусь -- Григорієм). | я дивувався -- токий строгий пашортний режим «надворі», б за одним цим покументом мене було дво різних чоловім. А що моє прізвище може писатися ангійською в укроїнській транскрипції, я взогалі дізнався з укроїнського закордонного ашпорто (видно «зо бугром» це важливо), Як і те, що Київ не «Кієм» |що й сьогодні не бідкість), со «Куїм» (заради справедливості, и укроїнською «Москва» пишемо непрозильно, треба «Москва», «Сонкт-Гєтєррург» -- можемо жі. Зрештою, яким би неукроїнським душком не відгонило публікація -- є там раціо. ребо, щоби транскрипцію влосних імен «органи» обов'язково погоджуволи з влосником. Тоді, при відсутності грофи нацомольності в пошпорті, ми будемо знати, злим маємо справу -- з Ніколаєм чи Миколою, Людмілою чи Людмилою... От Альо- шо -- він і в Московії... як кажуть у Львові Володимир Гордієвич якби Ж Ви вВЧчЧ Свого часу доводилося мені виступати в університетах Лутанська, Харкова 1 Дніпропетровська з лекціями про необхідність вивчення української мови. Звичайно, безглуздо було б апелювати до суто патріотичних мотивів, щоб пробудити в переважно російськомовній аудиторії всеосяжну і палку любов до українського слова. Тому я говорив про термінологію як науку, що передбачає розвиток і вдосконалення синонімії - а отже, й потребу вживання української лексики. Ось показовий приклад. Російському слову отпклонениє відповідають чотири українських: 1) відхил (явище, тобто наслідок, передбачення чи узагальнення різноманітних дій), 2) відхилення (разова дія), 3) відхиляння (тривала дія), 4) відхилювання (дія, що раз у раз повторюється). У вступі до «Російсько-українського словника фізичної термінології» наведено ще цілий ряд переконливих доказів, які науково обгрунтовують необхідність вивчення української мови. Недарма цей словник був рекомендований Міністерством освіти України, а згодом біографії його укладачів були включені в Іб6-те видання М Ппо'5 уубо їп Іпе У/отіа («Хто є хто в світі»). Саме такий науковий підхід і зацікавив слухачів. Мова наша потребує не злякано-гарячкового захисту, а впевненого і рішучого впровадження на основі згаданого наукового підходу. Повчімося в англійців чи французів поважати свою мову. | Потерпає наша мова 1 В міжнародному спілкуванні (паспорти, карти, вивіски, документи, телекомунікаційні мережі тощо). Не знаючи про розробку української латиниці (УЛ), яка схвалена багатьма вітчизняними фахівцями та користувачами, а також кількома поважними міжнародними інституціями (у тому числі Британською бібліотекою), наші недовчені «патріоти» запопадливо орієнтуються на англомовного «старшого брата». Самі ж англійці кепкують зі словопотвори «Куптм» (К'їв/Кийв/Київ/Київ) - адже чи ж маємо ми право втручатися в норми англійської мови, де прижився екзонім «Кіеу»? У той же час основна форма -- записаний згідно з УЛ автонім Ку)» -- не суперечить числен- раї оо хвітЕНЬ число 4 (58), 1999 РІК 3-72) ним іншомовним екзонімам, у тому числі англійському Кіеу, а сфери їх уживання регулюються резолюціями ООН ГУ/20 («Про зменшення кількості екзонімів») 1 У /13 («Про переважність національних офіційних форм географічних назв»). Ось добродій Гейченко скаржиться, що іноземці його прізвище читають як «Хейченко». Не дивно: як написав, так 1 прочитали. Ось готель «|Кгаїпа» набуває російського вигляду (правильно -- «ШКгауїпа»). Ось яке ми демонструємо знання державної мови. Ось як ми гаряче любимо українську.- Між іншим, ця розробка (з комп'ютерною програмою включно) вже є в Інтернеті за адресою с/їх-Іепа.Кісу.ца. Колишній депутат Тарас Кияк наполятає на повному і негайному впровадженні УЛ вусі сфери її застосування (конференція «Ук- аїнська термінологія і сучасність», 1997 рік). деться передусім про міжнародні паспорти. Кваліфікаційна більшість фахівців та користувачів (у тому числі МВС та Держкомзв'язку України) погоджується з написанням назв Київ та Україпа згідно з УЛ: Куугу, (Ккгаріпа відповідно. Комп'ютерна програма «Українська латиниця» встановлена, зокрема, в Національній та Парламентській бібліотеках ії в Державній податковій адміністрації та передана в Міністерство внутрішніх справ України. Заступився за самоназву «Україна» і депутат Борис Олійник у поемі «Трубить Трубіж»: Новий хазятн світового чину Твій рід і люд наївний, як курей, Заманить вміло в тмпортну торбину І Україну нарече... Юкрейн. Офіційна назва Чехії англійською мовою -- Схесі» Керифіїс І ніхто не бідкається, що якийсь міфічний англомовний грамотійко прочитає це як «Кзеч», Не зламали язика англо-американці ні на іспанському Хіхоні ( Сч/оп), ні на словенській Любляні (у цЬ(дапа) ні на боснійському Сараєві (Зага)суор). Невже ж тільки ми не слов'яни і навіть не євро- пейці" Як зауважив класик, «пірше за все -- нов ЛИСЬ... штани». Дехто ніяк не відвикне від коротеньких штанців «меншенького братика», щоб перейти на європейський | несовковий») спосіб мислення: Хоч дрібненькі, та метиікі Землячки-хазяйчики. Не Богдани - а такі, Знаєте, богданчики Ось чому не так легко буває навести ладу простій, здавалося б, справі Чи доростемо коли-небудь до державницького рівня Богдана Хмельницького, якщо Й далі звіряти" мемося з «богданчиками»? Який імідж ство" рюють Україні «богданчики» та «дуньки» 77 відомо, і не лише в Європі Це справа світового престижу нашої держави -- негайно затвердити обов язкові ав" тоніми (самоназви) для загального офіційного міжнародного користування: Київ -- Куду, Україна -- ШКга/іпа -- і стандартизувати написи на упаковках української продукии, що йде на експорт: Уугіб (/Кга/ппу (Виріб України), Дгобіепо у (/Кга/іпі (Зроблено З Україні) тощо. Як показує досвід, так! форми цілком зрозумілі не лише братам-слов Янам, а навіть «новим господарям світового чину». А головне, це забезпечує належне функціонування державної мови в міжнарод" ному спілкуванні -- згідно з Конституцією України. Мабуть, варто-таки скористатися нареш"" досвідом Еллади і продублювати назви хоча 6 центральних вулиць Києва латиницею (Програма є..) Чи ми не така Європа, як Салоніки з Афінами" Цілком очевидно, що настав час увесТ" латиницю в український правопис -- ЯК Це зроблено в Японії, Китаї, Болгари та Інших країнах із нелатинською графікою АДЖ' саме життя вимагає такого кроку І справді, нам усім необхідно вчитись так, як треба. Наука, як-то кажуть, не веде до бука -- а веде вона в цивілізовану освічену і і комп ютеризовану Свропу. Годі и мовч наша займе належне їй місце і а не таке, куди 9. штовхають, свідомо чи несвідомо, відвер"" противники та позарні "друзі | Максим ВАКУЛЕНКО нн ме ва. че па ДЛ ЛІ ай ває ПІ 2) ЖК рі йорій | й 4 у
Заїряючи світи шлях за Кобзарем Запитання, яке, м апаю, мучить багатьох чи То вже и на роду паписано нам, українцям, бути порівняно | іншими народами якимись, 77 Тех мовив О. Довженчес». --- Рец ними»? Безцейтними ати називав нас У ставленні ДО Самих себе, У мірі національної гідності, самоповаги, у марі шанобливості до своє! мови, історії, загалом до власних на ціонального культурних адобутків. «Ну, чому ми, українці, справді, такі? - запитує одна з моїх кореспонденток М. Макаренко з Ізано- «рранківська. Чому Так багато хто а пає цпенавидить себе в собі? Навіть чужинці це помічають, закидаючи нам навиклієть до рабс гима, самонеповагу. Чи знайдеться у світі інша нація, яка так довго і жорстоко удбивала о У собі одну а основних споїх боанак осо рідну мову, то не десь на ЧУЖИНІ, а В своїй Богом даній країни? Немало хто о причому освічений, писокопосадовий, часто й на державній службі -- ще цим! хиаується. І хто пояснить цей наш жахливий національний феномен? як треба. Розмови тро наболле», Це уривок з моєї публіцистичної, науково- каналах Національного радіо (ре сотні моїх дописувачів -- мої стива аидання, у якому йдеться тр довсім у духовно-культурній, мовній сфер тодить друком (на жаль, обмеженим накла надсилати негай тел.: 295-73-60. пробивається до немалої частини зашкарублих душ, і зона не виліковує од національного сомнамбулізму та ще, даруйте, од відчуття інстинкту якоїсь - - ЗУмисне тут використаю «грубізм» -- стадності. А що саме я називаю інстинктом стадності? Ну, наприклад, стосовно мови. Мовляв, я перейшов би на українську, але ж ось і той, і той не говорить, і в транспорті 1її рідко чути, 1 в магазині.. - - ТО ЧОГО Я буду виділятися? З подібного приводу інший мій дописувач, Є. Постульга з м. Прилуки радить частіше згадувати притчу про те, як один учитель роз'яснював учневі переваги рідної мови, Він запитував: «Бачиш -- Он сидить горобець на дереві" -- Бачу. - Горобець -- пташка? -- Пташка. --: А он ту ворону бачиш? -- Бачу. -- А ворона -- пташка? -- Пташка. -- А солов'я, що У саду співає, чуєш? -- Чую. - Він пташка? - - Пташка. -- То чому ж соловей не каркає, ворона не цвірінькає, а горобець не тьохкає, а кожен озивається посвоєму, хоча всі вони птахи? -- А папуга?! - - радісно вигукнув учень, показавши на клітку з папугою, що стояла поряд із учителем. - На те він ії попка-ду- рень, -- відповів учитель». просвітницької книжки «Якби ми вчил м ь так, в основі якої -- авторська програма, що звучить на ТІ ї дактор В. Марусик) упродовж уже майже двох років. Сотм втори. Звідси - гостро полемічний, дискусійний характер | о найважливіші проблеми українського державотворення, пере- | і ах. Книжка, що адресована масовому читачеві, ви- | дом) найближчим часом. Замовлення на неї слід но на адресу: видавничий центр «Просвіта», вул. Кутузова, 18 /7, кім. 311, Є етнографи, психологи, політики, соціологи? Ї як від цього пвилікуватиєсєй, якщо вже й сам Всевишній дав нам сьогодні для цього шанс!» Ну що ж, пані Маріє, -- запримічені ці наші прик- мети не сьогодні. Згадаймо, як наполегливо роз'ятрював рятівне почуття національного сорому Т. Шевченко, котрому у хвилини розпуки рідний народ -- нім, ПОДЛИ раби» -- асоціювався з «міліоном свинопасів», або те згадаймо, як жорстоко, аж до несправепливості, непедагогічност батогом шмагав його Пп. Кулим («Народе без пуття, без честі, без поваги»), або й відчуття «надмірної любові» кидав мому до- нь ге. як здоб кори 1. Франко («Народе мій, замучений, розбитий, / / я») Мов паралітик той на роздорожжу, // Дюдським презирством, шоби струпом, вкритий, // Твоїм буду-цим душу я тривожу Від сорому, який нащадків пізніх пали" ИМмМе, засну ги я нє можу»). До речи ця харак геристика жен «паралітик» - з'явилась 1 8 Лесі Українки лай Ми -- паралітики з блискучими очима гема р і ; ) Бог Велик: тулом, силою ж малі... яти то пі Гакі ось їдкі, жорстоко вимогливі характеристики, плн котрі адресу валися народові, яким шяк не спромагався на здооруттяа чашщональної волі, ча державне черг випростання / | з ав Нижні -- аже ніби інший, принципово узьпимі час. Уже зно ж ніби стали ми на «путь спасенну», про яку мріяв Куй. | сранко, тоюто на шлях незалежностм, державної уваті усамостійне цності Іі вже, нарешті, не хочемо - знову які. | Франко -- «в сусідів бути гноєм». Виріб Одначе, як г ранише, - комплексуємо, часом нби егно В аж шукаємо по-мазохістськи: чим би ще самих себе , фор принязий? уд? Тобто усе ще залишаємося - - не в позиюв я гивному сенсі цього слова -- уншим и. говог ії ось запитання й запитання. Ну, авідки, справді, 1 жиє сьогодні у багатьох з нас, українців, відчуття якоїсь зародс історичної, культурної, ба й оцієї мовно! неповно-гм цінності, звідки комплекс меніцовартісності, про який гак багато 1 так голосно ми говоримо ось уже немало аї ЗТ років -- Усі роки незалежності, а перед Рим в часи ки ХОЧ перестройки», а позбутися його, остаточно вилікувамм гися ну ніяк, шляк не можемо г такою хронічно задавзеною виявилаєм ця хьородра. Підстав же, поважних ній ги поривчинні для того меншовартісного, самопринижуй -- ще вального відчу стя українського загалу сьогодні вже адаліж не мусить ФУТИ. | надто пил того, як ми нарешті «лж вирвалися з «чорної ночі оездержавності» (Є. Маланок) сь уже й пісня ледь не щодня звучить по раіль ТО по, де ря горично-стверджу вально звучать запитанзеле п» ня чи є В час оагата шкторія, чи свнас мова го така и зучену чудова 1 т. Д Слухаємо усією загатомильноновою гро- Р моль Лв малою 1 ЦЮ, Я Іниигу ТгоСмМмю, ка що влієщі" --"" А: ВвОма не ку ДА? ьй 5 зерт" уленік Повчальний цей діалог, однак я на запитання «чого виділятися?» відповів би з власного, щоденно потверджуваного досвіду: те, якою мовою З нами розмоаляють, залежить, щонайперше, а часто й виключно од самих нас. З цього приводу я часто навіть так кажу своїм студентам: «Зі мною весь Київ говорить по-українськи, 60 лише по-українськи повсюди розмовляю я». Отож переступіть, друзі, отой дурний поріг, психологічний чи що, якщо ви його відчуваєте, відкрийтеся у своєму мовленні рідному слову і говоріть -- Говоріть самошанобливо, гордо, впевнено, красиво говоріть -- і неодмінно переконаєтеся У слушності того, про що я кажу. Ї запевняю вас - довкола вас також зазвучить рідна мова. Коли бездоганна, коли суржикова, а все ж -- рідна, своя. І аура ї довкола вас усе ширшатиме й ширшатиме. А чому? Бо так хотітимете ви, бо ваше хотіння передаватиметься іншим, тим, котрі вас оточують, тим, з ким ви працюєте або вчитеся, аж, зрештою, передаватиметься іна цілу державу, яка, на жаль, від управління мовною політикою сьогодні украй нерозумно, а часом 1 злочинно самоусувається. Бо ж то ви вже почнете керувати власною волею, підкоряти нею інших. І не бентежтеся, між іншим, коли недруг українства пришпилить вам вигадану ним новітню кличку «национально озабоченного». Йдеться насправді, я запевняю, про найнормальніше з нормальних і найприродніше з природних і почуття, і поривання. Тому що означає воно повернення індивіда до самого себе, свого єства, свого роду і народу. | навпаки -- інше, протилежне-- ОТО Вжеїт є аномалія, духовно-моральний гандж, хвороба. «Візьміть ви росіянина, - привертає увагу М. Деорський з Києва. - - Всюди він не забуває, що він представник свого народу. Тож де б не був, усюди гово- рить своєю мовою, спонукуючи, щоб інші до нього підлаштовувалися. Я спостеріг, що навіть росіянки, що повиходили заміж за наших хлопців, тих, наприк- лад, котрі відбували армію в Росії, переїжджаючи на 1 проживання в українські села, все життя стійко гово- |! рять по-російськи. І то за обставин повного оточення нашими людьми А ми? Ми все підлаштовуємося...» Правда ваша, п. Дворський, і я би додав до цього, що дуже багато нас, українців, перебуває у полоні наскрізь фальшивого уявлення про культуру мовного спілкування. Проаналізуймо: це у розмові з ким ми раз-по-раз переходимо на російську мову? З росія- нином з Новгорода чи Рязані, котрий, може, ніколи Й не чув української мови? Та ні, з тим, як правило, хто все життя і жив, і живе в Україні, а гає ж до вас по-російськи або з принципу, або за інер- | це цією, або з причини слабкого володіння українською. | Же - они ет Зх й . ка з РТ же Автор варте того, щоб нас брали на глузи: українець з українцем спілкується не своєю мовою!. Усім нам треба усвідомлювати, що зі своєю мовою | | | 4840 ми виходимо на останні рубежі. Чому так алу? 00) СДАКЮ Тому, що на наших очах відбувається усиханн 27 Пса конвічного і традиційного джерела, яке в У и і сра живило нашу мову. БР | фо Ра "Том Втім, поясню це докладніше. Як відомо, 1 (А. Метлинського та ін) про те, що українська мс «вже конає», прозвучали ще в пе і і ХХ з століття. Підставою для цих плачів ге: Гн ни оарісно чату и чо 4 Па - чи гій, ч 1 ім , ї ще не ограненою для вжитку У сферах науки, культури, політики 1 т. п, тобто не була мовою інтелігентських покоїв. Зате поза ними - - який існував масив, майже неозорий, українського народного мо: влен Н. природного, стихійного! Ці народні резерви україн: кого мовлення видавалися настільки безмежним невичерпними, що на початку ХХ століття І Нечуй- Левицький втішливо констатував, що нар одній українській масі під силу «асимілювати, тювати собі (..) своєю живою мовою» всіх тих, хто н мови не є. А з приводу «незмінності» ук заїнської національної вдачі один з персонажів його повісті «ЇЇ чепа» казав навіть так: «Все це м льство лежить на їх (українцях. -- А. П.), як на волі сідло)все те-- | вовча шкура, котра ніяк не приросте до Ук заїнського | | 8/ о гм з ГРІН 1 Справді, так було, одначе в нашт дні та «вовча | | 840 шкура» приростає, приростає, як аси: люється на | / своїй землі й народна українська повинні бити найбільшу тривогу. че ТТ ОДдОК. Ов: п р а 3 "и« і, - - по до , ле йне байдуже. Ще ч и 4 ї 4 у КІ . РР РРО он, | ось ви теж відповідаєте по-російськи, підлаштовує- | плеча під тесь... Боже мій, яке жалюгідне видовисько виходить,
ЧОРНЕ дЛЯ М Пишу про своє Живучи в селі, чула від рідні і покійної рідної баби Рацюк Уляни Іванівни, 1902 року народження. | про голодомори 1923--1924, 1932--1933, 1946--1947 років. Як вимирали. Розповідались, похазувались місця про конкретні сім'ї, що постраждали В 1932-- 1933 роках в селі Драбівці померли від голоду 996 чоловік. Правду чула про «героїв»-будьонівців, які прорубували собі дорогу до Києва навіть по дитячих голоБах. Моєї баби Уляни братові Макарові було 16 років і йому розрубали голову навхрест. коли вів з хлопчаками пас воли Малі хлопищй поховались. хто куди забіг, коли побачили будьонівців (а не радісно зустрічали, як дурили українських дітей) Будьонівці запитали Макара, чого він не з арма (перед цим був набір у петлюрівську армію), а він 1 ів. що вдома три малолітні сест- ї не знайшли. Мого діда і його рідного брата (були вчителями) замучили в Корсунь-Шевченківському за те, що були петлюрівцями. Тож передайте в Асоціацію істориків, щоб вони знали, що пораблені, зацьковані діти, внуки замордованих, знищених у порох у розквіті літ свідомих українців завжди ждали своїх, а не москальських істориків у своїх домівках. По рабській темноті життя вони зазнали тільки втрачених доріг, шукайте їх, попри всі неймовірні перешкоди. Живі свідки відходять від нас у небуття 0олісним, скривдженим шляхом, і буде їстинно людська ідея життя, коли імена захисників української культури, української державності, люто знищених окупантами-товаришами 1 українськими поганцями не щезнуть, а повернуть- раїнські «тьфу», Обливаються багном Ук Оль- святині і цінності. Чорнотою облита га Кобилянська, відбувся глум над прив цесою українського духу Лесею Украївкою. В чиїх це варварських руках тео дочки Прометея 1 Честь української держави? Невже в Києві немає культур" них людей, щоб зупинити багно, що ллється на голову українців З такої «пОотрібної» газети? До речі. таких газет на Україні не один десяток- Просвітянськ газети ховаються, до Сіл! міст не дОХОдять. Переслідування їх триває Все Т ж верховоди вкута З запроданцями хо" чуть знищити цвіт наці, вирвати мого коріння ії зробити з українського люду дурисвітів. Ці ворожа Україні «УКіз чужими раїнські» нікчеми носяться які пророками, місіонерам»» героями, були нещастям для України. Не става- ЕНЕ НЕ БУДЕ БІЛИМ В більшості силових структур гегемо. нить приблизно 60 відсотків москальсь.- кого коріння. приблизно 30 відсотків жи. лівського, 10 відсоткав українців чужиуусвоїх, яка З ліда-прадіда владарюють над українським народом, що для них гіршь циган- В мене немає ілюзій ча майбутнє. бо минуле 1 сучасне їхнє ніколи не жило поряд з українським Воно нас винищувало або тримало в ярмі чи кайдава без поруху думки. Зважте на те, що ук. раїни не допускаються до влади, пол. тики. В японському парламенті (та власне в будь-якій державі, де здорова нація) не зустрічається кореєць, англієть в'єтнамець чи єврей. Українцям заборонено все, що є са- т мозрозумлим У нормальних державах Німеччині чи Франції, Туреччині чи Греції, є іСНУуЮЧИмМ Законом Життя НБе- ри, що сироти За це будьобівець пта0- лею розрубав йому голову, а він ще стояв. Тоді другий будьонівець сказав. «Разає так рубают!» і рубонув з Іншої сторони. Сестри з допомогою людей із | села привезли і поклали брата свого ва застелену ряднами долівку посеред хати. а він, пересуваючись, пройгтов коло за голинниковою стрілкою : на ра- с Олександра, ні його рідних братів. Од- ре ; | вогоз них потвори загребли в Москву в ся в Україну після їх жертовної смерті- | ли свідомим українцям рідними мос- Адреса подій пережитого моїми | кальські, жидівські, польські герої, шо рідними пекла: Черкаська область, Кор- | кидали нас У тюр сунь-Шевченківський район, село Дра- | справи, що чужим | Оівка. чужі були 1 є українські пророка", філо- | софи 1 герої-визволителі, спав, поети, | кобзарі, все, що звалося корінням нагщі. - - Шевченко, Гонта, Петлюра, Бандера. Леся Українка- Бракує патріотів України для позвернення покацаплених маст де українського виховання. Платне навчання в вуУ- | зах не під силу біднякам. малозабезпеченим сім'ям - - ОДНИМ СЛОВОМ), більшості українців. Молоді таланти неспроможні пробити «китайську СТІНУ? до вузів, У | яких з давніх часів панують хабарники та москальські пройдисвіти. шо своїм каліцтвом для української справи шкадливо впливають на розбудову української духовності, культури, державності. тнам та донькам | т За доповненням написаного мною можете звернутись до моєї тітки Коваль Параски Олександрівни, 1922 року народження, та до дядька Рацюка Івана лександровича. це суттєві факти, до яких не можна залишитись сліпими і глухими. В рік незалежності України пропвітаюча верхівка полину міцно росте, розростається, в провідних, відповідальних установах таємно виношуючи кривавий похід по українських головах, а поки що роблять чорну справу явно, таємно в окопах. Їх навчено не визнавати Закону України століттями. Для прикладу є газета, для якої Закон України -- це ми та могили. І явні | ЧІ у 7 | их культуру, своїх рідних батьків, се- стер, жінок, дочок. Для них це також святе, як держава, У справи якої не можна просунути чузоинцум ка носа, ні Оруд- має такої нації на карті світу, щоб ї воїн чи поліцейський, службовець чи робо (й віддав на глум та смерть СВОЇХ свя- ного чобота з лапою, хі меча, а не те. шоб верховодити ними Україна-мати приречена на своїх плечах возити чужих вершників у чужих чоботях І тот - ч, дурні синочки стараються» чоботи чужиниів старанно нализувати. Не вибачаюсь за написане, бо чорне для мене не буде білим Червоні хрести на головах і чорні могильні - Це віковічна трагедія української історії. Тетяна ГАНЖА, м. Запоріжжя Рен ді. ії РА ра фа чі З хижа 04 сни ЧИН "о г - зо Ай " шо ТО велика т Й чані й " - тий жи Р г-.'А -і рей Ди ї РУ телиця, двоє рог народу», вирок -- 10 років тюрми, виправно-трудових робіт з позбавленням права повертатися додому- Разом з моїм батьком в один день забрали сім чоловік, Відірвав листок у календорі і почув позивн! з Києва, - у пом'яті знову зринугпо трагічно подія. забути якої не можу донині, хочо відтод! минуло понад 65 років. Цю дату торік відзначило 5С7 Укроїно - 1933 року... Протягом 1932--1935 років я служив у 1 З-му прикордонному загоні м. Полоцька, но Г|ольсько- автономну ), а потім етапом 8 Комсомольськ-на-Амурі, там батько і помер. Про це нам повідомив Я в кінці вілни закінчила сім класів і 8 місті Умані -- фарматехніку, але це давалося дуже важко, тому що секретар сільради Яків Коломієць на таких, як я, що ми діти ворогів ги через день вихликоли 8 й відділ: пиши автобіогрофю, та детально. Тако формо допиту тоді практикувалося, щоб виявити якимсь «кОм- но, по-батьківському, тримаючи в рухах телегрому. знову нависли чорні хмарм підозри- Є на нашому сільському цвинтар! іі спільний пам'ятник жертвам голодомору. проте жодного прізвища на ньому чомусь немає. Треба щоб на камені можна було прочитати прізвища не тільки тих, які полягли «За Родіну, за Сталіна», у втну, ам тих. що полягли від злої волі Сталіна | «ма- -- Це мій рідний дядько, момин брат. -- Кріписа, оєнку, поїдеш маму хоронити. (Зо людську доброту курсанти поважали й пюбили Мінсєва. Згодом, під час чистки портії, він був названий «ворогом народу» і, щоб не потропити четвертину соло. | ось я в дорозі з покетом, який схОЗОнО вручити, не розкривоючи, голові сільради |у ньому про допомогу см) Під чос поїздки я побачив, якою бідною столо Білорусія, мойже старчихо, але померлих від голоду но вокзалох бупо небогато. Зате но укроїнських вокзалах групи підбирали, як дрово, і вивозили до якихось ям, у гпинища. Жахне видовище! На стації Ясинувата у вогон підсіло сторень- «а. Позкойомилисх землячка. Їде до сино но шахту їм. Скрипнико (до речі, я том шохтарював). Мені ж треба у Гродівку, виходити мо стонції Желанна. перед сСамосм виходом бобуся пошепки порадила: «Ніе йди, Синку, хуторами «раще степом. Бо зголоднілі гомяються зо здоровими, убивають ! їдять». Хоч яко бупо темінь, о сім юлометрів | гоблінавни м СЛ ЛК о каль ке центральною вупицею, 0 згори, чере: | гранмкар'єри і хтозна скільки каменярів, для жерте гоподу честі бути зазначеними на пам'ятнику їм чомусь ме виявлено. мабуть, і мад їхніми іменами до цього часу витає тть крамопи в тому, ЩО ВОМ" хотіли жити: Як і тод), копи мене виключали зі шкопи як «ворога народу": |, ма превеликий жаль, те, що було в копективізацію, загрожує повторитись у часи приватизаці. Щоправда, з іншо м у вигпяді, ТОЖ ВІД НашОГО народу може за- пишитися ТІЛЬКИ згадка. Палажка ШТОГРИМ, 1926 року мародженмя, Черкаська область, Умамський райом, квІтЕнь, ЧИСЛО 4 (58), 1999 РЕ 2 4 -. закурив. У дворі мсинуло чиясь постать, вимо на вупицю, якою мен сти сле, ПОСТОЯВІШМ, ШеЗИЮ. Полдумсло, мобуть, що я з збооєю, бо вд цигарки могло зблиснути зірха но кошкет Теї ж миті ? подався до рідної домів ) 4 -- ж дять о . Клемко не ДОПОМОГ" посє самому бідкидОти ч блиснув сірник -- і біля столу, на сОпОм' У» 7 мат, з побачив двох це живих мерця Де яю сестричко Веклушо і бостик Семенко. З ПВ сповзло тітко Мотре, схожо м з - - - -ооть нь - річній по мене доостанку, 0 Обтько не ЖАР" о , «9 з: служри н«є вирву С» Ож «С ЦО О г хрест у садочку. Сяк-тох зоспох їв і жинувса готувати смідонок -- но Те 8977 були нездотні. Начистив бульби 18 з білоруді приєз ціле відро, бо не знав, худ» ' 7079 ду), зварив картопляним суп кожному ДОВ по ТОДукА по чошиі солодкого чою і по шмоточку х бо уч пережив голодним 1921 ок І зною зх мОМО рятувало нос ОД голодмо! смег дава потроху, сле чосто, померти. Так ' в ообив упродовж Д спрову доручив тиці, О СОМ шов п х Маркіяко -- подякувати 30 все, що зробив: це ж віч не дав одвезти мом) братико у гпинище, О поховов 'х по-годоьЮ У влосному СОДОЧ-ХУ Наступного дня відніс я ПОХетО ди. Но бозарчиху купив квосог бурячків, а вдомо повирзо08 з буп це ми РОСОДИЛН 8 ГОРОД! ьСи ВгКО | есе До хресто прибив тобличку. ТУ похово" померлі від гОгпОЛу Омелпеменко п а (1885- 1933), Омеляненко А. |. (1890--19331 | Омейі ненко С 8. (1928--1933) Г'ятого дня виїхов їз Продівхи» у частої прибув своєчосчо, про що й допов? мчать" кові шкопи ХОРрОШ по гмодимо орошо бупо она брати А через десять днів отреюмов песто макужи і 30 карбованців, ТО ше що! КкомсОомоОГьЦ І! УАМОЗОГИ МО трофорет А "і Я догодовса, ях: соме Могодечь клоП б я змову ке одержов песто На восьмому ро ПВ нію деструктивних раму доведено я - боротьбі за вла: розгорнули шмро» розшаруванмо сус пюдем за мовчою Ознаками, яю, за гувати мож собою ка створечннь хаос винна також спри пам'яті народу, ! вигідно владним відсотків складаю-но-кадебістської : З Украгюа йде ! на свободу спова ються велик: Пер історії -- не зга 1922--1923 1 19. з пам ят' розс Львові, Дрогоби си 50--80 років мірним наслідкс ресозарбованих | ше загострева буде проведені щдеогогею, її Пі рами. м і З На жаль, СМТ охорони прає ! правом на Ор роки комуміс чівню) прохс Побат
«ї "Р Р ьо «и пад ше нє, "ло вах 'багене зло- ЗИ грай и т "- ий ЕЕ в ій а ані ОБРІЗАНА ери НЇа восьмому році незалежності зусилплями деструктивних антидержавних кіл Україну доведено до стану тотальної кризи. З боротьбі за владу антиукраїнські кола розгорнули широкомасштабну кампанію розшарування суспільства на дрібні купки пюдей за мовною, партійною, релігійною ознаками, які, за задумом, мають ворогувати між собою і не чіпати влади. Тактика створення хаосу громадської думки повинна також сприяти знищенню історичної пам'яті народу, його деморалізації, що вигідно владним структурам, які на 100 відсотків складаються зі старої компартійно-кадебістської номенклатури. В Україні йде наступ на права пюдини, на свободу слова; цілеспрямовано обрізаються великі періоди української трагічної історії -- не згадується про голодомори 1922--1923 | 1947 років, викреслюються з пам'яті розстріли в Биківні, Вінниці, Львові, Дрогобичі, арешти і судові процеси 50--80 років. Певно, що це є закономірним наслідком панування в Україні перефарбованих ворогів і нелюдів, І ситуація загострюватиметься І далі, якщо не буде проведено суду над комуністичною ідеологією, її провідниками та функціонерами. На жаль, ситуація із дотриманням норм охорони прав людини в Україні, зокрема правом на отримання об'єктивної інформації, правом на захист своєї честі в суді тощо, ускладнюється пасивністю, а Іноді І прямою зрадою з боку так званих правозахисників. Достатньо згадати про роботу Комісії по захисту прав людини Верховної Ради України. У 1993 році в Києві у приміщенні так званого Жовтневого палацу (колишнього інституту шляхетних панянок, де у 30-ті роки комуністичні нелюди влаштували катівню) проходив з'їзд українських по- Члени Київського крайового товариства політв'язнів літв'язнів. У президії з'їзду сиділи відомі громадські, політичні діячі, чия доля пов'язана з українською історією: В. Чорновіл, Л. Лук'яненко, С. Стецько, М. Лебідь, Є. Пронюк, Д. Шумук, Л. Танюк, М. Горинь та ін. Згідно з рішенням з'їзду на подвір'ї палацу було закладено камінь, на якому викарбували, що на цьому місці буде споруджено знак на вшанування пам'яті жертв комуністичного терору. Сьогодні, коли пам'ятний знак стоїть на визначеному місці, навіть пересічний громадянин дивується напису, який засвідчує, що цей знак -- жертвам репресій 30-х -- початку 50-х років, і запитує: хто ж чинив ці репресії, може, марсіяниї Але цікавішим є те, що ганебний факт перекручення тексту напису затвердженого з'їздом, не дивує тих, хто був у пре- зидії і виголошував палкі промови про необхідність скликання міжнародного суду над комунізмом -- Нюрнберга-2. Члени Київського крайового товариства політв'язнів і репресованих з обуренням сприйняли факт перекручення тексту на пам'ятному знаку і розцінюють це як акт знущання та глуму над пам'яттю жертв комуністичного терору, а також як свідчення морального зубожіння і деградації українських політиків, які здатні лише на мітингову демагогію. Українські політв'язні вимагають поновлення затвердженого з'їздом тексту на пам'ятному знаку і громадського розслідування факту підміни важливого політичного документа. Андрій и ЧОРНУХА, голова Товариства політв'язнів і що і дрон 10 березня в синьому залі Будинку кано проходив вечір, афішований як урочистий, присвячений 10-ій річниці існування «Всеукраїнського Меморіалу імені Василя Стуса» Лесь Степанович Танюк виголосив промову, задуману як незбагненний синтез звіту за 10-річну діяльність керованої ним організації зі звинуваченнями на адресу тих, хто своєю діяльністю, вільно чи невільно, сприяє девальвації національних цінностей та святинь. Менше сотні людей, що зібрались утому залі, були свідками Не дуже продуманого звіту, що з дивних причин з-осередився передовсім на спогадах про активну роботу «Меморіалу» в 1989-- 1991 роках, а також на згадці про шість десятків книжок, кілька десятків ліобительських кійоплівок та низку освітніх програм, розроблених невеликою групою на чолі з Валентиною Скачко для мережі «Інтернету». На разі -- все, що вдалося почути. Побачити пощастило більше, Ближ»- че до закінчення цього несвяткового ювілею з'ясувалося, що присутні «поцупили» (взяли?) кілька виставлених книжок, котрі, виявляється, в бібліотеці «Меморіалу» наявні аж в одному примірнику... Чесно кажучи, після всього побаченого писати про щось не кортіло, і взятися за цю невеличку замітку змусила наша трагічна бездіяльність, яку звикли ховати за неувагою держави, важким життям, байдужістю людей і ще якимись об'єктивними умовами. Однак приклад Росії та російського «Меморіалу» переконливо доводить, що мову слід вести швидше про нездатність керівництва правильно організувати роботу, аніж про щось інше. Оскільки автор статті трохи знайомий з діяльністю Пермського відділення «Меморіалу», важко втриматися від зіставлень (боронь Боже, від порівнянь, порівнювати-бо нічого). З одного боку чітка структура, тісна співпраця з міжнародними фондами, обласними та зарубіжними відділеннями «Меморіалу», «штіегпайопа! Атпе5Гу», іншими громадськими організаціями, що працюють у цій сфері, з дру- гого, -- Орієнтація на подвижницьку громадську діяльність. Проте наші люди й досі здатні творити чудеса і здатні на подвиг. Що й засвідчила доповідь голови Івано-Франківського відділення «Меморіалу» Романа Круцика. В області створено музей жертв комуністичних репресій, що вже отримав статус державного, для п'ятпнадцяти родин репресованих було «вибито» в облради квартири, зініційовано подання законопроекту про відшкодування майнових збитків родинам ре- «КОЧУБЕЙ ТА ІСКРА» В МОСКВІ У кожного українця, котрий бачив і чув О. Ткаченка і П. Симоненка при їх заїзді до Московії у грудні 1998 року, тобто через 290 років після заїзду Кочубея 1 Іскри, паленіло обличчя. Так, довелось облитися потом від сорому, бо на лицях сучасних земляків прочитувалися ті ж мрії, з якими посилались колись до ката українського народу Петра І їхні попередники. Але ж ті втікали з України крадькома і несли спідлену мрію про знищення «непотрібної» української держави таємно, а теперішні були послані законодавчою владою незалежної України з іншою місією, тому їх зрада набагато ганебніша. Як же нам змити з себе ганьбу перед людством за ті страхітливі наслідки, до яких довела нас кривава Московія, знищивши 45 мільйонів українських душ, духовного цвіту нації і залишивши в холопів генетичний страх, який і сьогодні породжує Кочубеїв та Іскор?! Ціною великої крові і мук до нас прийшла СВОБОДА! А холопи її не сприймають! Холопи пнуться на посади, що належать борцям за волю України, а виборці -- холопчики підсаджують жирних холопів на ті посади., а злодійкуваті, бездухі і недоумкуваті підсаджені спішно крадуть, тягнуть українську націю назад у рабство, а світ дивиться і дивується на таке диво.. з Господи! Яка мерзенна картина. | То що ж робити? і зб З Роман Коваль-- політик 1 лікар, г Жо-| лова Всеукраїнського політичного об-| "'єднання «Державна самоспини и Ук- | раїни», редактор газети «Незборима нація», президент клубу «Холе цний Яр», письменник сказав: «Поки не » по- караємо «власних» зрадників, краї- | нської держави не збудуємоїмі аб р. Прислухаймося до лікаря ік мось! пресованих, оскільки в чинному законодавстві це питання викладено в тако- му розпливчастому формулюванні, що фактично не діє. Слухаючи цю людину, складалося враження, що до звіту Їва- но-Франківського обласного відділення цілком можна би було долучити звіт Всеукраїнського «Меморіалу» на правах, скажімо, районного. Такий стан «Меморіалу» тим більш прикрий, що це - - перша в СРСР офіційно зареєстрована громадська організація, що була опозиційна комуністичному режимові. Про це сьогодні вже Зно ли, А починалося все переповненою гатотисячною залою, де вирували п и страсті, куди намагалися проникнуті комуністичні ідеологи і лише ціною | відчайдушної боротьби вдалося в яти святі тогочасні ідеали. Пзн сувалося, що у відчайду ному с! стоянні з загниваючою системою відстох я: ти право на правду значно л | о умо: е, ані | Я | "РО дез є о пе злочини 1 - ча в ашту Мк - емлі ' мя, со чо й лай оорц ТА С Уг. пр о ти- | я лоз! нан сю п ДА поки таких умов не б зуде с сті о буде й широкого р У ВІ, «Меморіалу»: бе брак оті ж оні ло, сист! ема тзовані мат тії на. раження - -чо ч- РОЙ б Г й М и ін тм ньо системи зали пати г засо фот я. нов оо біо і ТЬ об ительс Кк | де она не с. чу сш нсів ути по чат 1 док ; нас - мо лодшим пс ДТЕЗ звуко - » ї с на змацік пе! - і ної не си гСт " є ом 1) бі те ІБ | | ей ща 3 б і). кол г р ОМ. сви ( РА пи те и М 1атіІ ЧІ Н чи в її З ТІ: її ЧР РА РА - цій ше Й потм зорганізувати відпе зі ДЕ гу р Рона гу юс га Ска чко ге Поступово розходилися 1 лк поди С зникав ож е ертання І Р аю запал, а постійна ріка таці. нат комуні-. і та ст аб пос РП гої що 23- ч-б оч М Їй аю й ї | ЩІ ; З Ї - і справі людей, У «Меморіал шилося нікого. | 5 монах Можливо, така кА туація. ког гос У ї Ж влаштовує. Однак мі всін арод УГат я для того, аби ; Т прот пом нг у її ві ло- З сто часу ніхто не може ві гримати кра лише з 1 Пн на максимумі. Професіє али ж. У загалі | звикли орали А фа б я Ро опа: ра З и | б.
МР ний панії ока; окацажню пики ння С завмира-ло, як можна догочасних галицьких періо- нь Правда, воно навчило юватися Езоповою підмостках м відатися 3 Т9 дичних вида театралів висловл мовою-- театр жив Несподіваний відступ австрійського війська в часи Першої світової ВІЙНИ спричинив до непе чених заслань Р - по редба «Посте. В бій» БЕРЕСТЕЙСІ нулих десятиліть не- У ямстопаді 17 Здавалося, коломийську людність остаточно захопили супутві настрої пораз- Документи М" | ки: відчай, байдужість-- Однак не вохх суть У собі разом 13 інформацією енергію «7 січня 1917 р. режисерую тієї доби. Ось У мене на СТОЛІ Запрошенптема Західно- Ук ня на ідеологічно-пропагандивний вечір публіка, яка агоОл ською Нароли: новітньої української поезії в Коло- «Норма», а післязавтра граю в «О | | | чинах» Чехова». Це черговий запис, який мийськІй читальні «Просвіта» мені Г. Ско- (пл18 вересня 1937 року. Вчиту- зробив музичний керів Дмитро Николишив. Усе гармоніювало 2 цьому елегантному професорові: і шап- ка сивого волосся, і невичерпна творча енергія. За короткий час він зумів ЗГУРбе найкращі мистецькі сили міста, які сформували потужне першого грудня свою діяльніСТЬ називається " Пп Отже, пещшодат сяту річницю м За часів УН! розбудову Бер ратиські держа дь виховувалася на крааїнської та світової літемімо, для прикладу, творчість київського поета Олекси Влилька, розстріляного 1934 року: На тому вечорі кі читальні «Пройого поезію натхненно читав студент іського т. ат ру з З | ашкевича. На Євген Малащук: ко ко а З Ж. Нам треба тисни, бурт, ерому, Нам треба бомбами слова. Ні слова, ХТО ПРазМ про утому? - - - чо - - Дю У кого скнІЄ голова? го солдатом піириував Дми На наші будні 1 фронти. Поет, в бім' Громами тісню рознеси. Вступне слово до присутніх витолосила ідейний провідник Товариства, громадська діячка панне Марта Кузьма, а Осипа -- Засновнике міської книгарні й видавця: До управи Товариства входили студент Львівського університету Є. Малащук, Й. Сливинський, Б. Вой- М - тків, який через рік загинув не Закар- | б патті від рук уторських зага рбимків. Це завдяки їм, молодим Членам ОУН, у Коломиї виходила газета патріотичного спрямування «Авангард»: Кульмінацією тото єдиного поетичного вечора була прем'єра ліричної драми «Вічний корабель» Л. Мосендза З періоду ХУ! століття - - ПРО визвольну 60- ротьбу нідерландців: Гру аматорів до» повнював фортепіанний супровід Ма- русі Витвицької. ратури- Візь павчалтьні замкових ШІКУЛ, ( кмигарти В ос турме слово - рив свої оги "у ) СОпексаняр Я ству інформа! слопо», Мир берніального Ці матжиєї пашщтуовальної сталися во Піє архівних дом ників, У ХРО щі ментальна України! | л- - - . іга 4 їв ЛЬ: а ЧР бе Холмщини уч - 1 в й топату КІ є зо ко ет юній 5 каст МР г я б п ол Р ЧУ - "М Р - АК ВІ миде" доли кевича, 0. М. Гриньовського, 0. З. Кириор У РОДАМИ Ось іще один цікавий факт: 14 липня . 1917 року диригент товариства позичив у російського військового капельмейстера два псалми Д.Бортнянського. Та й сам Д. Николишин володів неабиякими вокальними й музичними даними. Піаніно й скрипка були його одвічними супутниками. Відомі серед парафіян хорові композиції «Вірую» і «0 тобі радується», створені професором ще 1927 року, а згадати хоча б таких Д телів Мельпомени: Казимиру й Стані- слава Паландюків, Володимира Рогу- Проців, Марію Сав- Емілію Фляківну; , Володимира Сидорука-- Д. Николишина «Трод Великий», драматична п'єса «Маєві акорого життя «Двад- ди», комедія З народн цять дівок на відданю», патріотичні вистави «Соколики» й «Чорноморці» відбу- ЛІТ М Сгуточема інська Нар Згодом «Просита куль гурнио "т пах ПОЛЬС! пов'язав шаєс щоОо7Оу ситу лах зичлитрим 1 музичний супровід ьиі й далі були 4 ГРАМА ути Святомиханмнял з з 1, - зі вулит ь Боднарської і Шевченка. чес двічі на тиждень, сюди СХОДИ" ч і Ан Е - ЖК й ого чотириголосого Ї Єві Ї- А шин. Він брав до рук значну за обсягом партитуру з духовними творами національних класиків: К. Стеценка, С- Людкевича, М. Вербицького, П. Чайковського- Серед визначних їмен Н на прізвища Й самодіяльних періоду: М. Боби- виконують їх тут дотепер. Просвітян-хористів часом запрошували на святу літургію до інших парафій Коломийського й Городенківського повітів. Півсотні закоханих У пісню аматорів їхали, звісивши ноги з підводи, а до неба линуло «Єдин свят» Николишина. Серед голосів Емілії Фляківни, Василя Боднара, Володимира Мельничука, Андрія Стромецького виділявся спів славної солістки Йосифи Скрипнюкової. Що може бути краще, як репетиція під відкритим небом? валися під хоровий 1 оркестру української державної гімна зії, яким диригував Пилип Баран, а також З неодмінними елементами хореографії пад орудою Марусі Витвицької. З проголошенням ЗУНР, а згодом і Акта злуки, стали традиційними щорічні Шевченківські вечори; які відбувалися в залі Ощадної каси і на виїзді. У стані розпачу 23 липня 1920-го Д. Николишин знову нотує реальний відбиток доби: «Дні важких подій мужніх надій». Проте за часів польської ОКУ- пації й цензури життя н Невгамовні ЧЛенИ читал невтомними в підгото теріали вишуку риства «Родина» Народному домі. західноукраїнськ та єв дичні видання. Сі сийвідтаких подев" справи, Вони плекали собі гідну зміну | а коломийських Вці рефератів: Ма-вали в книгозбірні това» що розташовувалося В До їхніх послу! були ропейськ періо" ; часопи- оди надходи ЛІ альної (жників націон як о. прелат Олександр Русим. 5 Підготував Василь НАГ ІРНИЙ з Коломиї ПА Поч йде без ШПроспіту "я, ММ Сп сти» Ва ппаЖжати депутат! -йз ої ть М клав» ма проортиа! україно І САМОГО пимикли ї переч урядові ких композиторів того ння озажаннннннинннннннннннннннонннннниннихихох закеннннннннннннннняюннянос ния нн ; Канад). Воно боропося 39 видання власно! ипустипо перший «« РОСВІ и» газети. Па початку 1906 року вм і і у номер «Народної справи», який бупо конфіскомит м вано. А ще через місяць пПОЧапло друкувати «Вісті», яю бупо заборонено "9 п'ятому НО" м цент ки т української пітератури та мері. «Просвіта» не З їм української гімназії. закладах раїнську моб сійськОому У ніверситет!, українсь" Прості і ния СВІТЛО ОДЕСЬКОЇ то й понад тисячу чоловік. Побоюючись, аби вечір не перетворився на політичну маніфестацію, поліція висилала канні наряди я відтак доносила, що «Просвіта» знову зібрала робітників, залізничників, портовиків, серед яких чупися «крамольні» розмови й висловлюванні: Зміст вечорів, упаштованих «Просвітою», сьогодні Пегко відтворити без жодної фантазії. Зберегпися щорічні звіти, які містять повний перелік пежцій, рефератів, повідомлень, КОМ" цертниих програм. Перед учасниками зібрань постала в усій " мальовничості й трагедійності жсторія українського народу -- 9/4 часів Київської Русі до пОЧатКУ минішінього СТОЛІТТЯ: Особпивий інтерес викликали розповід! про запорізьк! вольності, КОЗацькУХ гетьмамів, боротьбу Бог. дача Х мельницького 38 Українську державмсть. Не раз пумалми спова Про ужраїнських філософів, ДІЯ? церкви, правник, видатних у»-е- процесу творення ступеня їхнього художнього таланту Зверталися пектори ядо народної творчості. па рад! Знайомили слухачів із образами Роксопани те Марусі Богуславки ? українській пісенності, З думою про Байду -- КНЯЗЯ Вишневецького, фольклорними утворами, присвяченими Кармалюкові, з мистецтвом кобзарів ! пірмик!в. Одеса добре знала корифеїв українського театру не пише 32 зхніми іменами. Вони часто гастропювали ? місті, створили тут галерею сценічних образів, які запам'яталися сотням глядачів. | КОЛИ аф! проводить вечір, присвяченим вецькій, Миколі Садовському чи Панасов: Сах- саганському, Зал був переповнений: Люди прагнупи глибше пізмати таємницю гри актора, мистецтво перевтілення і; висвплення ЖИТТЯ 0 художніх образах. «Просвіта» започа могпа добитися заснув пид її тиском У» Одеси бупо до? у як окремим й сна Ром крам Одеська «Просвіта» 1905-1909 років -- феноменальне авище не пише 8 історії чорноморського миста, але я у пітопис! усієї України. Вюооснувши ма хвилі чаціонально-визвольних змагань, що розгорнугпися з початком двадцятого століття, Товариство ? умовах нароста'о- чого шапенства російського царизму зуміло себе вопелюбну частиму че пише з середовища при мн окремих навчальни" волено викладати у" предмет. А ? Новоро вимогу «Просвіти», відкрили кафедру кої історії, яку ПОСІВ гприват-доцемт Опекс Грушевським, рідним брат кого нашого історика. «Просегта» ме раз порушувал? пит дм" ня про скасування заборонних акті? 1863 те 1876 років, що тримелу ужраїнську мову " кайданах. Член Товаристе» міський гОПОбд Пав-по Зелений клопотався ГР? переведенм? ма" освітніх заклада" Одеси нд укратм КІЛ мМОПИІ ! ЛІ по у. 1 гак! 1 «Рудий МОЛІ рей у КО вчання в УС!» ську мову. Зрозуміло, що царськ! впаст'!, викликагпо 8 ММ" Градомачальних часто-густо забором? «Просвіти». Восени 1906 року "М поумеши дО | ОТО попішя впаштувала обшук. Шукаге м на «вар'"" я членів Товаристо? нНабра"" зпося. ТОР Пьві Товарист??: гегмусб , : б все це серног"? пот у ь вечор" через п'ять-шиСТь МІСЯЦІ». косити, воно бупо оречде ча вуттчці! Софуівські, Де нещодавно встановле- шо меморіальну таблиці Цю адресу знала ес? Одеса. Відоме" ужраїчськоими «сторих ! компо зи- хор Микопга АРЖАС. приїхавши до міста восено» них. :906 рожу, бу? здивовано | сквильова»ооя ПОПУ" За час дяльност" «Прос пяреєсто «АПросатч», ЯМУ мртяв заснуват" 8 ва- В своїх вечорі? зерез св Ан опаєв те українсько! гутературу. До коаіє РГеДОЧШФОГО розу сччваєнт'? Одеська ру б Бразотоор" ужраїнського 9 «Поссита» нараховувало у своїх гпавах 475 С Засьменство бупо оепрезехто з мастутнюого роху - шпннством бУуГп» ана Котперевського до Сеоед ях бупо годямира В кнняченид, пара. У" цщ аг ВИХІД української поеза'Прози - З асег'одСет ткувала в Одес! попупярузацьо не Пише ксторичних те птературно-мистецьких, апе м наужовит знань. Лехці про успіхи природимчих нау», останні доСЯГНЕНМЯ МедДИЦИни, правила сантарії | ПП'ЄМУ, запобі засоби проти епідемічних захворювань збирали вегиму аудмторто-. Прикметно, що тут ще дев'ямосто гт тому велася мова ПРО структуру мозку, про думок на відста"-. Д'яльтесть «Просвіти» бупа «асчнмим визвОм того, ЩО. попря яаматанеє? росіиського цармз- «досвт-єм ВОГОНЬ» че згас Лює У «раком - іфнама Франіа -- му, Ук«раюту - зрусчифреиовамо, вона ж»ве, багато хто з учорешия" «просепям" | є огутниємциом ВУСІВ українського творчого ге- ЖИРе ї думка, 0 душа. Живе з поривається ДО іван Луценко, Сергя Шегту км», ве» Лонг ГР і жо Але є бути облиде» - зеші ПОСТАТІ: ФМ зоть. «Просвіта» утверджувага Одесу як у«раборотбя й 11 йасигь Му зась м СТО. гама Барвтох Та Товариство засчувало у" ку, екол нагечувалося понад 1600 тома; оДер- віта» провела відвідуоєріднюх унверсм" українського тезатого мистецтва. ване в УСІХ "ого ра» наамажтивніШи фаст, ДЛЯ заборони лого мне ?Д впаст:! РОчаги штрафувати гг нчамагтенюченсь ЗадушиИ"" «Просяту » 9 Там бугпо 1) 7/ пистопада 190 року Товар тво «упаром, що Я" 0 загчагчомм" родом у РР лфО( заборонене спеЦціІЙ ГПЬНІИМ ніг? думшов з Петербурга. ОСдиа» «аямомд: охоплює манже 9750 одесите шизаагпо викладач» укверситету тег. боОнСТВ. 2аГЄ бюильшисть станов» "рост в--еонск О- терен». Зоозуміло. заречаастише спадшщитіу Тараса Шевчениа, гтаньо ге був (7) ви «аж '- Ше -еоди, я ПРаГЧУГЯ го зай Тя мьн СЛОВОМ" «-"й ПрЗавда аїтнь». У де. «00 агат ОоОвуУВаГмО? чатарота он «ОРЄеГР" вечором, ДОВОГР"" примацене? авоодно ЗхА" «8 ВОГІ? чари) 0 ий. М? мтературто У«раюяськ у РмКародиту РЬСОО 767 чу пе та Яков раїнську ббтеоте- Григорім ЗЛЕ -я""-ЬВ"- --шттув та Яков Шогогив Тимотем БОДДУ" поса ОРечІУ ватеу ларетеіО гос | х чьОму ТеПЄР оозташювана міська ббттоок; мб ВОФ9РЯФ9 Фоачча) АДЖЕ охочих ПОСЛУ 127 чек. Вогодумя? Самаєлетто " те осхгОв де | уран вм гу маменсу Воьретяюю сте лаьськир це зма Т? «ож-то 3 мам Й бупи жуваго вс укра ззсОбуєн, ЯКО вчтодяги й а окреспет и ревль"оГо "«Адросою м ! "дакарськом Уков»є, в Амерец зожвтечча СПОЖО " сядуєу ПУСТО бупю до "С" ємь число 4 (58). 1999 РІК З 7. квт

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

ріо- в -і я "ШТШЕ "Роб Р " п че зей че К ішетеальніа УМ іо В о ні 1 | «Ай т. У листопаді 1918 року була проголо- шена Західно- Українська Народна Республіка, яка згодом об'єдналася з Укра- -нською Народною Республікою. А вже першого грудня 1313 року розпочала свою діяльність «Просвіта», яка тепер чазивається «Просвіта Берестейщини». Отже, нещодавно відзначено восьмидесяту річницю нашого Товариства. За часів УНР розпочато національну розбудову Берестейщини. Виникли українські державні установи, національні навчальні заклади, майже двісті початкбувих шкіл, бібліотеки, друкарні та книгарні. В оселі прийшло рідне літературне слово. Зазвучала мова, якою творив свої прорал Олекса Стороженко, віршував Д (Олександр Гаврилюк. Понесли суспальству інформацію газети 1 часописи «Рідне слово», берніального староства». митро Фальківський, а потім «Мир», «Вісник Холмського гу- Ці натхненні дні розквіту української напіональної культури й освіти ще з-осталися в пам'яті перших просвітян, в архівних документах, у творах письменників, у хроніках подій, таких як документальна хроніка Ігоря Вінниченка «Українці Берестейщини, Підляшшя й Холмщини в перилй половині ХХ століття». Оточена з усіх боків ворогами, Україінська Народна Республіка загинула Згодом, існуючи за межами УРСР, «Просвіта» вступила в нову фазу своє! культурно-просвітницької праці в умовах польського поневолення. Той, хто пов'язав себе в ті роки з «Просвітою», знає, що буржуазний уряд Польщі «Просвіту» заборонив не відразу, але й доброзичливості до неї невиявив. Коли ж мова иде безпосередньо про Берестейську Просвіту», то другим днем 1і народження, як свідчить старійший член «Просвіти» Василь Петрович Ласкович, слід вважати б серпня 1921 року. Того дня депутат польського сейму, він же берестейський лікар Василь Дмитріюк поклав на стіл міським урядовцям заяву про організацію «Просвіти». Цей промінь української національної самосвідомості ! самоповаги не згас. У десятках селищ виникли місцеві групи «Просвіти». Вже в березні 1923 року, після тяганини, УРЯДОВЦІ мусили зареєструвати статут Просвіти», погодитись із першими дія- МИ її місцевої ради. За декілька років організація розрослася, установила зв'язки зі Львовом, де перебувала центральча рада. До 1927 року «Просвіта» стала мщним чинником громадського життя краю. В оселі краян прийшли українськомовні газети і часописи «Наше життя», Діло», «Сила», «Сільроб», «Вікна» та інші. На громадські кошти відкрилися такі центри української культури, як «Рідна хата», бібліотеки, друкарні, вечірні школи. У багатьох селах проходили свята українського мистецтва, особливо свята пісні ї танцю. Ще в 1939 році, коли в Західну Україну прийшла Червона армія, можна було зустрітися не лише з Учнями початкових українських шкіл, але й із учнями українських гімназій. іі року в мене самого появилися друзі » української гімназії міста Броди на за Авторитет «Просвіти» серед населення був настільки великим, що місцеві парти, з одного боку, «Українське Начшональне Об'єднання». а з другого, -- комуністичні партії Західної України і Західної Білорусі втручалися в діяльність Просвіти» з метою поширення свого зпливу на мешканців краю. З часом сталися зміни у складі місцевих рад «Просвіти». Так, 1923 року у Берестейську міську раду прийшли нові функціонери Павло Артемук, Микола Крижанівський та іншті. Деякі зміни відбулись у Кобрині. Але постійно працювали іншіатори Кобринської «Просвіти» Дмитро Рафалович, Василь Пархотик, Іосиф Сацевич, Гноянко, Демидює, Кириченко. Авторитет «Просвіти» зростав. У лютому 1927 року в Бересті відбувся з'їзд «Просвіти», що стало значною подією в житті краю. На з'їзд з усього Полісся прибуло 120 делегатів. Головою з'їзду був добре відомий усім просвітянам Василь Кривицький. З'їзд просвітян дуже збентежив польських урядовців і жандармів. Активно запрацювали шпигуни та провокатори. Так, один зі шпигунів доповідав, що у Кобринському повіті функціонує аж сорок дві українських бібліотеки, а в Брест-Литовському повіті у тридцяти трьох селах діють первинні «Просвіти». Та це було ще не все в доносі. Український просвітянський рух поширювався й у Дорогочинському повіті, у Століні, Пінську та багатьох навколишніх селах, хоча заважали йому поліські воєводи своїм нестерпним ставленням до українства. Але потерпали не лише українці. Білорусам було, може, ще гірше, бо їхній рух був слабкішим. Тому українці й білоруси у селянських і робітничих страйках проти соціального та національного гніту виступали разом. Керували страйками, як правило, функціонери Західно-білоруської Комуністичної партії (КПЗБ). І це давало підставу владі стверджувати, що організаціями «Просвіти» керують комуністи. Почалися арешти, мордування деяких членів «Просвіти». Переповнилася Березо-Картузь- ка тюрма. Комуністами вважали просвітян та оунівців. Шовіністично вихована влада скористалася моментом і «Просвіта» була заборонена. Важко тепер сказати, чи працювала просвітянська організація у підпіллі. Однак безперечно, що посіяне «Просвітою» в душах людей не загинуло. Повернення на Берестейщину Червоної армії у вересні 1939 року не принесло цілющої наснаги в український рух. Навпаки, його чекало розчарування. Не враховуючи етнічного складу населення краю, нова влада по живому відрізала Берестейщину від Волині. Та хіба ж можна забути, що майже всі міста Берестейщини -- Бересть, Кобринь, Дорогочин, Пінськ, Кам'янець -- були вперше побудовані галицько-волинськими князями; що стояв на чолі цієї держави перший і останній в історії України король Данило Галицький. Після приходу Червоної армії ще звучали дитячі голоси в українських школах, але після Другої світової війни усе затихло. Було розпочато не стільки білорусизацію освіти, скільки провадилося зросійщення всього населення. Нещодавно я побував у школі, де колись учителював. Виступали талановиті діти, вчителі, співали пісень, читали вітрил. Та я не почув жодного білоруського слова. Так що нам, українцям, не слід нарікати на білорусів, а співчувати їм треба Після здобуття Україною та Білоруссю державної незалежності діяльність «Просвіти» розпочато вже на новій основі. Першими її ініціаторами стали Арсень Тетерук, Володимир Харсюк і Михайло Петрукович. Їм у перші місяці неодноразово допомагали своєю участю ії коштами Петро Комякович, Іван Ковальчук, Петро Шпаковський.. В ЄДИНІЙ СУВ'ЯЗІ БЕРЕСТЕЙСЬКА «ПРОСВІТА» ВІДЗНАЧИЛА 80-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ СВОГО ЗАСНУВАННЯ Є підстави сказати, що нова «Просвіта» почала діяти, не маючи ідейного компаса, не маючи коштів, приміщень, урешті, не маючи достатньої кількості людей, здатних виконувати громадські обов'язки задля розбудження українського культурного руху. Тільки відчуття відповідальності перед своїм народом надихало ініціаторів нової «Просвіти». Серед них подружжя Мурашкевичів, Володимир Харсюк. Активісти знаходи- ли зацікавлених співвітчизників, шукали форми співпраці з ними, складали перил невеличкі кола просвітян у єдиний ланцюг «Просвіти Берестейщини». Сьогодні можна сказати, що «Просвіта» на території всього Берестейського краю працює плідно. Від теревенів, від балаканини перейшли до конкретних справ. Працюють хорові й танцювальні колективи у цілому ряді міст і сіл 00- ласті, які не тільки пропагують народну й сучасну українську пісню, український танок, але й збирають народні твори краю, поповнюють скарбницю українського фольклору. Виявилися свої наукові діячі, письменники і поети, вчителі і навіть викладачі української мови, літератури й історії у школах і в університетах. Велику увагу до себе привернули фестивалі української пісні, виставки прикладного мистецтва. В цій галузі хорошими майстрами проявили себе жінки. Напп успіхи вже відомі навіть в Австралії та Канаді, у Польщі та Сполучених Штатах Америки, в інших країнах, в яких спілкуються між собою українці. На мій погляд, найважливитою історичною подією нової «Просвіти» є початок випуску українськомовної газети «Берестейський край». Газета привернула до себе увагу багатьох людей, сприяла пробудженню в них національної свідомості 1 самоповаги, надає допомогу в самоосвіті рідною мовою, особливо в галузі історії берестейського народу. Й усе це стало можливим завдяки зусиллям шановного Михайла Петруковича, інщіатора відродження «Просвіти», 11 найактивнішого діяча, 1 першого мецената. Ще в Україні не поширився меценатський рух, ще не відомі були прізвища Кравця, Загорія, Тавпаша, а Петрукович тут, на Поліссі, вже самовіддано почав меценатську діяльність. Важко назвати в короткій статті наших добросумлінних просвітян, які відповідально виконують громадські обов'язки. Але все ж слід виокремити Віру Мурашкевич, її світлої пам'яті чоловіка поета Володимира Мурашкевича, журналіста і поета Антона Цвида, поета Миколу Герасимика, інших активістів - - Володимира Харсюка, Людмилу Хиль- ко, Ївана Пустогвара, Олександра Ільїна, | Павла Саца, Валентину Клюку, Ольгу Яценко, Валентину Залипу, Лідію ) о рошко, Володимира Замко Отже, маємо певні успіхи п у БІЛИХ: ОСЛАВАХ У гірському селі Билі Ослави ще пе- гд Першою світовою війною вирутя. В «Історії Гуцульщини» М. Дома-шевського читаємо, що «... у с. Білі Ослави за звітний період від 1. 01. 1906 до 31. 12. 1907 р. читальня |«Просвіти» мала 50 членів, у бібліотеці товариства знаходилося 30 к ок, а головою читальні тоді був Михайло Панівникь». Досить активно працювало сільське товариство при Польші, яке очопював священик із Львівщини Михайло Дурдило. Він організував у 1924 рош будівництво великої нової читальні неподалік церкви Успення Святої Богородиці. До речі, цей енергійний священик організував драмгурток, який з виставами «Наталка Полтавка», «Данило-чарівник», «У степах 27 ни», «Трьох до виборів», «За є З України» виступав у свогя читальні і виїжджав у сусідні села Верхній Бе рен Чорний Потік, Заріччя, Деля- . На зароблені кошти купували тературу для бібліотеки читальні. Слід згадати і просвітянського аквіста Олексія Ванжуру, якого зни- - дви У ций хлопець підробляв дозвіл з іо ) отав, завдяки чому на сцену г бій о дйкоію українські твори. Перед Другою світовою | на Пилипець вчила дівчат кумом ти. При читальні діяв коопе . ца». Під час війни 1944 рожуті згоріла. І рівно через г стопада на свято Дмінарій храмове свято села, у Білих С знову відродилася пи На білосніжному вело ку, якому вже понад сто поруч із новозбудованою цер з'явилася вивіска із рами на синьому тлі «Укр світа» с. Білі Ослави». | кої роботи. У якому ж напрямку б працювати далі? Врешті, з каіаноі Й 1 наше сподівання допомоги з ан Чимало добродійників ге зві д С 10 | нам коштами, транспортом, книгами, навчальними за Х Віримо, що й раїни, яка має свої часописи, с Я | Ре ко - менників, прийматиме до своїх ба ав т фа хто того заслуговує. Своя економічна база і укр солідаризм - - дві надійних о пори Кк М 1к ськ член «Просвіти караним ,
Сторінка · с. 10сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

т вним ПР том ь М - г й й учу |. іа і | » "Р. ТГІРС шщо йог 1 і - - і -і си 1 1 Для знаного підпри й ув - у и ро | є - й виг ; єж | г гі б Рі ці -- ре . Я - 73 - "ви з | Роди | бі т мере ьких меценатів Петра Яцика та письменника й чого директора Ліги Михайла Сла бошпицького ни ко Р -і ре воза з - ій--- о ій чі пиши тут панни чн -- - Ро ЧАС О "Міні 0) ний ви Зо. "к ЕР» - - ю ємця, благодійника й президента Ліги ши ільні зустрічі в Торонто 1 Києві вже стали традицією, адж завдяки їм зародилося чимало добрих страв. т Ї 4 зюграме й утілити в життя г, вже маю реальні результати. --;'рчечи че, Є -- Ває часто переслідують своїми проханнями й протози- Я ї й ї ГОМ ра ді важко психологічно 1, очеіно, не дуже приємно, коли увесь час 0 осмикають і сжмикають. Що відчуваєте ну. м с- Скільки років виповнюється нині Фундації їм. Петра Яцика? Десять? Я хотів би, аби Ви розповіли, які бумки й почуття керували Вами, коли Ви пожертвували мільйон на Інститут українськит студій при Альбертському університеті? Це й сьогодні великі гроші, а тоді у Вас, очевидно, був менший фінансовий потенціал? П.Я.-- Так, я ще тоді не мав мільйона Але була певна програма по Альберті, 1 Альбертський уряд заохочував жертводавців, додаючи два долари до одного, якщіо хтось вкладав кошти в науку. Я вирішив, що такої нагоди в мене не буде ніколи. І використав 11. Спочатку я думав дати 250 тисяч. Але коли все проаналізував ї обрахував, то зрозумів, що цих грошей на переклад вистачить лише на 2--3 роки. Щоби не робити по-українськи (щось почати йне завершити), я вирішив, що пожертвую 500 тисяч доларів. Проте коли кижтув на терези знову, то зрозумів, що й цього буде замало. Треба, як мінімум. мільйон. Бо мільйон, підрахував я. дає три мільйони. А три мільйони не А пе 300 тисяч на рік- Отже, капітал не зменшуватиметься., а на відсотки мож- на утримувати 9--3 професорів і сек- ретарку, аби робота посувалася. нога МЕПРИИВИРИООМОУИЕОННИНИ д Рі, р кит ситуаціят? : п. я. сні Колись мені ті речі справді до мене багато лемків, бойків, гуцулів з видати їхні маленькі регіональні книжечки -- історія їхнього села, міста чи району- І ми вже багато навидавали таких історій. Я розумію, що й на ваше маленьке, бо тоді не буде ні того, ні того. На маленьке є і кредитівки, Є поодинокі благодійники, церкви, інші організації. І люди, як правило, розуміють це й відходять. М. С - Чи бувало у Вас відчуття, що Ви дали пожертви, а потим засум- тичні й громадські товариства мали свої рідні школи (навіть середні) й не розуміли державної вартості університетської науки. Крім того, Гарвард знаходиться в Америці, а я, канадієц»е. вкладаю раптом туди гропп. Бандерівські газети «Гомін України», «Шлях перемоги» писали тоді про мене стільки всякого.- Особливо мені запам'яталася стаття З «Гомону України» під назвою «Коваль кує, а жаба ногу наставляє», де потопталися по мені з особливим задоволенням. І, уявіть Собі, в мене й справді закрадалися с їіви щодо доцільності своїх вкладень. Проте якась внутрішня сила утримувала мене, переконуючи, що єрівень села - Це Бе рівень держави». Тепер я вже не сумніваюся в тому, що опінія групи й опінія державна - - це речі різного порядку й різного рівня: М. С. - Що Ви відчули, коли до Канади дійшла звістка, що Україна незалежна? Чи Ви готові були до цього психологічно? п. Я -- Пригадую, коли 1988 року до мене приїздили Лазебник і Соколенко й розповіли мені, наскільки залежною від Росії є Україна, що всі ЗИСКИ від реалізації на західному ринку витотовленої в Україні продукції забирає Росія. то в мене ЧИ Не вперше зародилася підозра, що щось У вас там вариться. Але наскільки Це серйозно, я Не підозрював. Не підозрював, що все Це ав Едмонтоні я сказав. «Вони там нищать все українське- Палять бібліотеки: Спалили Грушевського. І все, що там У ДИК" таторському суспільстві знищать, МИ все тут мусимо відродити». м с -- Нині в Україні подекуди можна почути, що Петро Яцик, мовдяв, чабудував українських імститиуцій у західному світ» 9 тетер, коли ТПО- гії тала вільна, незалежна Україна, нащо вони нам тепер?» п. Я.-- Це є голоси обмежених лю- дей дуже маленького національного роз" тя, Україна зуміє за) РР ч-о РИХ ро міру. Вони не розуміють, що не спілкуватися сьогодні Зі світом, замикатися У власній шкаралупі -- це нонсене- Ми мусимо бути частиною світу. Бог не пошкодував нам, українцям, ні розуму, ні терпеливості, ні інтелігентності. Він пожалів нам лише наполегливості й життєстійкості. Бо чим сильніше людина змагається за життя, тим більше задоволення вона в цьому житті знаходить. самодисципліни, торговельного розвитку. Тому соромно, маючи всі для того можливості, залишатися країною «третього світу» -- позаду китайців, корейців, індонезійців. Ми повинні сьогодні поставити себе вище, аніж Росія. Бо Росії з їхнім наставленням на домінацію над світом змінити свою ментальність буде тяжче. Нам простіше тому, що ми, гноблені ними, працювали й творили, а вони користали з того. Тепер, працюючи, творячи й виробляючи на меншій території, наближеній до Заходу, на набагато легше поставити рівень добробуту в Україні вище за російський. Мусимо погодитися з тим, що росія- ни у своєму прагненні до поневолення інших народів виплекали власну аристократію, власних провідників. Однак, не маючи доброї, здорової ідеології ДО життя, вони значною мірою здегенерували. Так само, як на прикладі президента Клінтона можна простежити, як здегенерувала американська верства. На тлі здегенерованих культів Захо- ду й Сходу я вважаю, що Україна має найліпшу можливість із нашим здоровим більш-менш селом (бо місто сьогодні також нездорове) вийти на належний рівень у світі. Щоправда, перехід той дуже тяжкий, але я вірю, що, маючи непогане підгрун- і-й ятняти одне з провідних місць У світі. М С- Як стоїть благодійництво тут, у Канаді? Яке місце посідає воно у громадському житті країни? п. я -- Філантропія в Канаді, безперечно, розвиненіша, ніж в Україні. Але, судячи з того, що Україна в минулому мала своїх благодійників 1 може похвалитися ними й сьогодні, Я ВІрю: благодійництво в Україні має майбутнє: м с-- Ваш тогляд на благодійництво в Україні? Ви знаєте деяких людей, якит зустріли 8 Лізі українськиг меценатлзв. Ваша думка: чим керують" ся вони, ЯКИМИ мотивами, віддаючи 8 таких скрутнит сьогоднішніх економічних умова гроши на благодтиництво? Пп. Я. -- Я особисто вважаю, що це люди (на жаль, вони в меншості) є СсиИЛЬними індивідуальностями; духовний рівень яких виший за пересічний. Їхня із громадою. м С -- Якою Вам уявляється Ліга меценатив через 50 років, скажімо? Пп. Я. -- Того я не можу, на жаль, передбачити, бо зміни відбуваються так скоро, що годі й уявити. Проте можна пофантазувати. Свого часу Чикаленко й Симиренко прагнули допомагати й допомагали лю- дям, але не були в спілці. А сьогодн нас -- Сн СКІЛЬКИ Є В Лізі. Ідея, яку ми сповідуємо, гідна наслідування й повин- на згуртовувати навколо себе людей: мі допомагаємо бідним, підставляємо у важку хвилину плече державі (як при- клад, допомагаємо нині державі у розв'язанні проблеми з підручниками, адже це 11 пріоритету). І якщо взяти до уваги американську еліту, то найпоказовішим у цьому сенсі був президент Буш. Він належав (а тепер вже його сини) до організації, яка існує понад 160 років (ми ж тільки -- 5). Вони приймають до свого клубу не просто багатих, є вишукують людей розумних, знтелігентних, освічених. А також молодь. Молодь, яка навчається в престижних університетах, що часто забезпечує їй потім місце у проводі великих корпорацій, в уряді. Там вони зможуть посилювати позиції своєї організаці, впливати на політику УРяду. А чим розумніший провід держави, тим краще народові. Отже, якщо взяти нашу молодь, яка вчиться (а інтелігентності українському народові не позичати), яка вийде з часом на належний рівень ( 50 років дає дві генерації), то за лві ці генерації українських меценатів наша Ліга повин" на бути не слабшою, ніж Асоціація Єльського університету; котра має великий вплив на американський уряд. М. С - Ви говорили про те що ба- РР ці -ю гато є новопридбулої молоді з України. Що б Ви могли побажати тим людям, які шукають свого місця в цьому не є люди, котрі прагнут» працювати и здобувати для себе й для інших. (о б я міг їм порадити? Не сподіватися на легке життя з на легкі прибутки. Чесно працювати й віддавати іншим. Тільки тоді прийде природна винагорода за вапи чесноти, бо тільки духовне багатство є передумовою багатства матеріального. М. С- У рецензи на фільм про Петра Яцика, що друкувалася 8 "Народній газеті», є фраза, що років через 20 може статися таке, що журналмсти братимуть інтерв'ю у відомого плоприємця чи мецената і запитають у нього, чому він завдячує своїми уста дами. І відповідь (це Є думка рецензента, може бути приблизно такою: «У молодості на мене зробила втлив житт" тєва філософія Петра Яцика». Чи усвідомлюєте Ви сьогодні, що й справої маєте великий втлив на людей? п.я.-- У мене й справді були такі випадки, коли знайомі, з якими Я спілкувався багато років тому, нагадували мені через тривалий час про якісь мої сентенції чи міркування, які я тоді висловлював- Я їх не пам'ятаю гєть, а люди не забули. То виходить, що я, сам того не усвідомлюючи, справляю на людей якийсь вплив. Мене засмучує те, що У нас, українців, немає хребта. Ми гнемося (й дуже охоче) перед іншими, свідомо гло" рифікуємо свою бідність, прагнемо, аби нас пожаліли й подали коплєчку. Це Ганебно й принизливо. Як можна хизуватися своєю бідністю" У назві книги «Українець, який відмовився бути бідним уособлено увесь той бунт, який нуртував У мені (та й нуртує ціле життя!) проти цього безпрецедентного приниження. Пам'ятаєте, як закінчується наша книжка? «Убогий духом не може бути багатим, незважаючи на те, скільки грошей він має». Багата духом людина, І це моє глибоке переконання, мате рію завжди здобуде: Всі, безперечно, не зможуть багато скористати з книжки, бо всяк сприй- матиме її по-своєму. Але ті, Хто сьогодні пишуть мет з України, в зоруються на неї, розуміють її. А якщо вони розуміють книжку, То й розуміють меве Бо хто правильно витлумачить приклади з мого життя й мою життєву як Ви кажете, філософію, том у майбутньому : аможе застосувати мої знання до" себе | я щасливий з ТОГО. повірте: Розмову записала Тіна Качалова, прес-секретар Ліги укра інських меценат!8 «УЖКодного уже крилаті однойменної напутніми 1 менників. Б слівнамшщя створили С письменста Не знах українське Державної голови Сп Юрія Муп написани? романів 1 п новок, що чим СТОЛІ ужинок 5 ліття вия що й инійнсийнькийнайн" Я "Т1)щ ЕК | Рі жо
Сторінка · с. 11сторінка оригіналу ↗
М ній уже рапшєгьоми. та ) моит- 1с61- авої така пи Я адуяюсь | ТОДІ ть, аі, сам юЮ На укуся (Й оглоо, аби Це га- «зува- який ублено у мені ії цього ; наша се бутики гроудина, 1 «атерію , багато сприйсто СьСг оруютьєс цо вони тть мене приклау, як Ви утньом У для себе (ачалогва, аінських іеценатів ст п «Жодного дня без рядка» -- ці тепер уже крилаті слова, винесені в заголовок однойменної книги Юрія Олеші, стали напутніми для багатьох відомих письменників. Нанизуючи коштовні перли слівна мідну нить сюжету, чимало з них створили справжні шедеври красного письменства, непідвладні тлінові часу. Не знаю творчого методу відомого українського письменника, лауреата Державної премії імені Т.Г. Шевченка, голови Спілки письменників України Юрія Мушкетика, але солідний перелік написаних ним популярних у народі романів і повістей дозволяє зробити вис- новок, що майстер слова за своїм робочим столом не є рідкісним гостем. Й ужинок книжок до власного сімдесятиліття виявився в нього досить щедрий. Юрій Мушкетик є автором повістей і романів «Семен Палій», «Гайдамаки», «Яса», «Гетьманський скарб», «На брата брат», «Суд над Сенекою», «Вогні серед ночі», «Чорний хліб», «Серце 1 камінь», «Крапля крові», «День пролітає над нами», «Жорстоке милосер- дя», «Біла тінь», «Позиція», «Вернися в дім свій», «Віхола», «Рубіж», «Обвал», книжок новел «Зеленеє жито», «Смерть Сократа», «Селена»-- Природний дар творчого перевтілення, помножений на працелюйбство, дозволяє письменникові вільно почуватися як у вітчизняній історії, так і вскладних перипетіях античності, і в конечному висліді за посередництвом історичної тематики давати відповіді на пекучі проблеми й питання сьогодення. Окремі твори присвячено нашому сучасникові. Вони користуються популярністю як вітчизняного, так і зарубіжного читача. І все ж, як признався письменник на своєму ювілейному літературному вечорі у Національній парламентській бібліотеці України, що відбувся 24 березня серед головно студентської публіки, найбільшою його любов'ю є тема історична. Ще будучи студентом філологічного факультету Київського університету, Юрій Мушкетик, уродженець землі Чернігівської, узявся за написання роману про Семена Палія. «Перший твір -- як перше кохання», -- охарактеризував ювіляр цей свій роман. Своїм же кращим твором автор вважає роман «На брата брат», присвячений гетьманові Іванові Виговському, постать якого явно не імпонувала московським імперським ідеологам. Як людина самокритична, Юрій Михайлович вважає, що, можливо, й не слід йому було писати так багато, бо не все, на його думку, витримало іспит часом: частину творів, мовляв, написано «НЯЙБІЛЬШЯ МОЯ ЛЮБОВ ТЕЛЯ ІСТОРИЧ» з поглядів, які диктувала радянська історіографія. Та ці сумніви спростували колеги-письменники Микола Жулинський, Дмитро Білоус, Софія Майданська, які виступили на цій зустрічі. На думку академіка Миколи ЖУулинського, нам потрібне друге прочитання творів Юрія Мушкетика. Бо перед нами творчість письменника, який потребує співтворчості читача. З позицій морально-філософських він порушує в своїх творах такі основні проблеми, як людина і система (що вона робить із людиною); людина 1 обставини; людина і власна совість. Якщо виходити із цих позицій, то Юрій Мушкетик є щасливою людиною, оскільки жоден свій твір він не зможе відкинути зовсім.- А музичні вітання ювілярові дарував дует у складі Зінаїди та Валентина Михайлюків. Лунали й інші поздоровлення, письменникові вручили букети квітів. На згадку про цей змістовний і цікавий вечір Юрій Мушкетик подарував знаменитій книгозбірні свої високоталановиті книги. В. Г. Редакційний гурт газети «Слово Просвіти», колектив централі Товариства «Просвіта» приєднуються до численних поздоровлень ювілярові. Зичимо шановному Юрію Мушкетику незрадливого пера, творчого довголіття і козацького здоров'я. З роси й води! Нові видання «ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ І ЗАСТОСУВАННЯ МОВ В УКРАЇНІ» К: Видавничий центр «Просвіта». -- Випуск 1. -- 1998.-- 88 с. Анотованим збірником Департамент 31 здійснення мовної політики Держкомнацміграції започаткував щоквартальні випуски добірок матеріалів із актуальних проблем розвитку 1 застосування мов в Україні. Мабуть, зайве наголошувати на актуальності започаткування НОВОЇ -- «МОВНОЇ» серії видань: ситуація у цій царині державного життя нині є більш як тривожна -- темпи зросійщення України набули загрозливих масштабів Й ця назагал невеличка за обсягом книжечка прикладного спрямування пригодиться передусім тим, кого не влаштовує такий непривабливий стан справ 1 хто бажає поступу нашій Вітчизні. Не зайвою є констатація фактів: а що ж ми сьогодні маємо? Уже перший розділ «Мовна політика», представлений виступом заступника голови Державного комітету у справах національностей та мпграції, директора департаменту зі здійснення мовної політики О. Трибушного, виголошеним на «крутлому столі» «Українська мова в колі світових мов», б'є на сполох: «Про що можна говорити, коли на теренах України за сприяння «Укрпошти» розповсюджується більше 2 тисяч назв періодичних видань Росії, коли близько 0 відсотків телеі радіостанцій Украї- ни (щоправда, переважно недержавних) ведуть свої передачі не державною, а російською мовою, коли з 214 загальнонаціональних газет в Україні українською мовою виходить всього 78, тобто лише 32 відсотки.» Слід нагадати, що ші та інші невтішні цифри про втрату позицій в інформаційному просторі України наводилися під час П Ваеснійо го форуму українців, від якого спливло чимало часу, а позитиву відтоді навряд чи додалося. Що ж рОРИТИ Чин виникає одвічне запитання. Найперше -- слдувати букві закону, Тому, напевне, й логічно, що друтий розділ збірника містить законодавчі, нормативно-правові акти з мовних питань. Тут, зокрема, вміщено статті 10,11,12 Конституції України, відповідні статті Законів України «Про мови в Укратиській РСР», «Про національні мен- шини в Україні», «Про освіту», «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», «Про видавничу справу», «Про рекламу» та інші. Така вибірка законодавчих актів у межах одного збірника є досить зручною для користування. Розділ ПІ «Стаття 10 Конституції України» містить виважене й грунтовне дослідження члена Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Цевченка Ю., Гнаткевича «Стаття 10: ретроспектива 1 перспектива. Буква Основного Закону та здоровий глузд». Матеріали для бесід про розвиток і застосування мов в Україні вміщено в розд ГУ «Духовний генофонд нації». ут зацікавлений читач, активіст-агітатор чи просвітянин почерпне дані про походження українського народу та ук- аїнської мови з одноїменної статті . Півторака, про українську мову як об'єкт політики -- О. Тараненка, про державотворчу роль української мовив сучасній Україні І. щука. Розділ містить і лихозвісні Валуєвський та Емський укази про заборону української мови -- чудова наочність для переконування тих, хто і нині плаче за спочилим у Бозі імперським Союзом, в якому, як співалося колись, ніби «Україна щастя знайшла», Розділ У «В єдиному мовному просторі» містить роздум-дослідження члена Центрального правління «Просвіти» І. Ющука «Російська мова в Україні: який її статус». Важко не погодитися з аргументами науковця про те, що «російська мова в Україні -- це мова національної меншини, як і, скажімо польська, угорська чи румунська (які теж свого часу силоміць насаджувалися в Україні чужинськими владами). І жодна з них не має підстав претендувати, щоб бути всеукраїнською державною мовою. У тому числі й російська». Про те ж, як воно відбувається наслтрАЗНі йдеться в своєрідних довідках «До питання про використання російської мови в Україні» за матеріалами Департаменту зі здійснення мовної по- літики та «Мови національних меншин Закарпатській області» -- з довідки акарпатської облдержадміністрації. «Передаймо нащадкам наш скарб -- рідну мову» -- назва ще одного розділу, в якому йдеться про хід підготовки та проведення однойменної всеукраїнсь- КОЇ просвианевярі акції. «Українська мова в світі» -- назва наступного розділу теж досить красно- мовна. У сьомому розділі збірника «Диво |, ам | наказо калинове» уміщено сценарії мовно-мистецьких заходів, художні твори про ДОКИ зокрема «Молитву до мови» К. Мотрич, вірші про мову Д. Білоуса, О. Олеся, В. Сосюри, В. Шовкошитного, А. Малишка. | Завершує книжку розді «Грані ( |вийт ра 1 Робочою пропробіну знанні грамою взаємодії Державного комітету | "б "1 7 співпраці», представл країни у справах національностей та (| міграції ї Міністерства культури і мистецтв України в питаннях реаліза М ї - І; мовної політики у сфері культури і ми стецтва «З кобзаревих джерел». | До честі адача збірника -- а ма- ник відділу координації та контролю за виконанням закон ства про мови Департаменту зі здійснення мовної по- літики Л, Квітковська - - тут наприкінці уміщено бібліографію, яка охоплює дані "й , що В й 2 одній ограсію, я | про монографії, збірники, брошури, журнальні та газетні публікації з мов- й". ної проблематики, яка, як засвідчує ших, фундаментальних підвалин кож- своєчасна, всеохопні про н айтоловніше. Бо «мова -- то цілюще народне джерело, і хто не припадає до нього вустами иронао ум висихає від спраги» Хай ці слова ви, іхадйсньо ель ги ної держави ПАРОЮ У З -и 5 ЩЇ зе: РОТОР й 7 - па пР-а: ду "А У раїнського, всіх тих, хто ще блукає ма сп у я / зиблзніно ЛИЙ 4 4 ЛАСТІ СТ.Л МІ . джерело ої є: цілюще, як | і, ЛІ - МДЕ і - . Бен б чт й "о ла ніш Жарт зл -.- ем р дасть Бог, уже не мілітиме ніколи | т орав, Об М "і - і ь Біг шо з ; з я - т Лу і - а с 2 7 У иа / "І 1 / і и; ) цк з іч та р б Ою ї Ї М ОЛЕКСІЙ ГУМЕНЯК: ФЕНОМЕН МАТЕМАтика й ЛліРикА Пам'ятаєте, певно, як свої словесні шпаги по телебаченню 1 на радіо схрещували математики і лірики, або визначитися, чи можна спільно виживати. Цю багаторічну суперечку світил математики і по- - езії вирішив дуже просто і без жодних амбіцій наш мукачевець, педагог Олексій Васильович Гуменяк -- феномен математики і поези. Мудрість приходить з роками. дле вона не приходить сама по собі, а з великою творчою роботою над собою, зі спілкуванням з людьми, З книгами, з джерелами народної мудрості. Отож слід сказати про витоки феномену математика і поета. Олексій Васильович закінчив математичним факультет Івано-Франківського педінституту. Згодом учителював у різних школах, відтак -- у п'ятій мукачівській десятирічці. Опанував достеменно польську, чеську. Простудіював більшість творів І. Франка, вивчив напам'ять поеми «Мойй сей», «Лис Микита». Останню ввапав жає книгою не лише дитячою, а й и філософською. Друкувався в журхрін налах «Всесвіт», «Дзвін», «Рідна шкого ла»... З Важко зробити бодай побіжний перелік праць пана Гуменяка -- їх багато. Але талановиту книгу «Цікаві | | / математичні задачі», видану нещо- | | / давно в Києві, гріх не згадати. У ній| значиться: видавничий центр «Ака- | демія». Читаємо анотацію: «Ця| книжка зацікавить не тільки тих, хто з-поміж багатьох галузей зн ан З віддав перевагу математиці. Небай- | | | | дужий до неї буде кожен, хто ро-| | 8484 зуміє, наскільки важливо володіти на- | | | | 8/8/ тренованим мисленням. А розв'я-| зування математичних задач -- найкращий спосіб такого тренування. У| | їх формулюваннях -- не тільки ма-| | тематична проблема, а й зорієнту-| вання на життєві ситуації... А ЗІ хто любить і звик тренувати своє мислення, без цієї книжки п обійтися». | зві Олексій Гуменяк | написав передмову ; бити її». Доречно н чам давньогрецьку г «Зодчий Дедал за с ' 4 І «ЗбІ ва пд бі о ло чи . Лк ЕЕ 2 яти Вк з пе Й мо чі - й о цій ій у - 7 "би и Зб Го Г входів і виходів і - й Ви - '"ТО й Р й - РО МО иРОРВОЙЬ Чи рий рун 5 чи азнінійнійно Ж з ре | Спа гьзьесь вісь ьДАіР и в: СО | 1 -- Рьдй І рео- о -р а - 7 ь Ті , ч - Р -
Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗

Початок тексту може бути неповним — звірте зі сторінкою оригіналу

ки та киселеві береги, забувають молочні Рі і ледве ВИЙШОВШИ За поріг про дану обіцянку: школи. і Цього разу всі охочі поїхати до Кереліву два мікроавтобуси У Німеччині й пре ки ЛОДВе вмістились : чується Хуг і З фо (о дин із НИХ даскаво й безплатно надав для ТТ | | Х | потадки президент фармацевтичного годприє - ій, ра Л | президент Ліги українських меценатів). Ну, а другий автомобіль завантажила подарун- ками для дітей благодійна місія «Думки про віру»: Її очолив пастор В'ячеслав Горпинчук. Наталя Хайнацька, керівник Всеукраїнського будинку дитячої книги, вручила вчи-учням бібліотечку книг від видав- телям та них -- Особливо ництва «Веселка», і серед цінне видання: подарунковий «Кобзар» Та- раса Шевченка. А генеральний директор кондитерської Фірми «Світоч» (член Ліги мозаїка на папері. Практика засвідчила, натів), хоч їі не зміг особи- що найкраще з цієї програми засвоюються навіть учнями 3-х класів ліногравюра та металопластика і мозаїка на папері. Як відомо, термін «дизайн» уособлює широку художньо-прикладну діяльність. Щодо педагогічного дизайну в школі, то його функціональну сутність найкраще визначили самі діти. Вони кажуть, що дизайнер, це коли вмієш зробити з чогось непотрібного щось корисне і красиве. Так, викори- станий лінолеум годиться на виготовлення українських меце сто приїхати на Це свято, але передав для юних керелівчан (і що головне -- Для КОЖ- ного з них) солодкий шоколад від знамени- того «Світоча» Ліга меценатів привезла Для шкільної бібліотеки багато видан»; без яких просто не обійтися учням Та вчителям. Цікаво, що в колі напередодні зустрічі було проведено конкурс на кращий твір про МЕ упає Галина Сте Хоча Кирилівка ї зветься тепер Шевченковим, але старожили, як і раніше, називають її Кирилівкою (а точніше -- Керехівкою, з твердим «л»). Ї так, безперечно, й 13 березня 1999 му залі їмені м В України відбувся свячений 185-річч ченка. Зініціювалт тури 1 мистецтв тури Київської мі чайно ж, освячене ське товариство Бідкриваючи ! Павло Мовчан нау день святкуваї люднений У каз | нагородами Укр ред тим як ОКИБ хаті» правду, ву нагороди. Цю г міністр Кабінет с оранж Враховуючи нашу антипедагогічну ре- Я ть, у Київському національному універси еті культури і мистецтв на основі зад ла міжвузівської програми «Художній ди- - зайн» розроблено для шкіл спеціальну програму «Бліц дизайн». Нею передбачено такі види художньо-прикладної культури, які не потребують дефіцитних приг ладів і посібників, а головне, що за цією г/8 методикою навчатися може кожний. А саме: гравюра на лінолеумі, металопластика (декоративне карбування на тонких металах), українське малювання на склі, книжково-палітурний дизайн, аплікація та і нії юю Й Пе вик кліше для друкування естампу в одну Чи дві фарби або для розфарбування акварельними фарбами. із найдавніших і най- Гравюра -- ОДИН! масовіших видів естампної (оригінальної) графіки. Популярність її в естетичній привабливості, лаконічній виразності сюжету і технічній простоті. До речі, відома укра- їнська художньо-ужиткова вибійка грун- тується на технології гравюри. Отже, естамп-- це мистецький твір, одержаний як відбиток з форми (кліше), яку виготовив автор сюжету. З цієї форми можна зробити багато відбитків, і всі вони матимуть цінність оригіналу, а не копій чи поліграфічних репродукцій, якими є уміщені тут гравюри дітей. Якщо когось із викладачів зацікавить наша програма «Бліц дизайн», То її та методику можна одержати в університеті в автора цього допису : Василь ВЕЧЕРСЬКИЙ, керівник курсу «Художній дизайн» Київського національного університету культури і мистецтв мусило б бути, адже саме в Керелівці, а нев Шевченковому жив і (щоправда, ще й до сьогодні сперечаються -- ЧИ Так це насправді) народився наш великий поет. Бо сусідні Моринці також претендуют» на цей привілей. Віриться, що час порозставляє усе по місцях. Адже історія то є історія, як би необачно й легковажно з нею не поводилися. Сьогодні ж поки-що всі дороги ведуть до офіційного | Певченкового: україни) святку 7 ють 185-літній ювілей свого генія і пророка. Привели дороги в ці місця (уже вчетверте) й Лігу українських меценатів. І не просто в ці місця, а до ниточка. Виконавчого директора Керелівської середньої школи, з якою пов'язує Лігу меценатів міцна Ліги меценатів Михайла Слабошпицького тут узке сприймають як свого (він -- почесний учитель Керелівської середньої школи). Ї нічого дивного в тому немає. Адже тут повірили нарешті, що не всі. хто обіцяє їм під настрій рідне Село: Двадцятеро переможців його одержали грошові премії від Ліги меценатів, які вручив Михайло С дабошпицькимй. Відзначені того дня були й учитем. Зінаїда Олександрівна Сергійчук, відповідальний працівник Міністерства освіти України, пе- редала кільком педагогам Почесні грамоти Міністерства. Давно вже не бачили стільки цікавих 1 відомих людей одночасно. стіни ціє школи оиса молодіжного театру Галина Стефанова (талановита виконавиця ролі Варвари Оєпніної у моноспектаклі Юрія Щербака «Стіна»), представники й представниш масмедіа. Зустріч закінчилася великим концертом, який приготували для гостей учні й учителі Керелівської середньої школи. Прес-служба Ліги українських меценатів р І НН і шо й ВШАНУВАННЯ ГП з є 8 Місто Ананьїв на Одещині добре відоме як прадавній волелюбний козацький край, з яким пов'язали своє життя чимало українських визначних політичних і культурних діячів, де 1 нині є багато поетів, сппвучих колективів, доброзичливих і працелюбних людей. Чимала заслуга в цьому районного - об'єднання ВУТ «Просвіта» імені Т. Шевченка, котре з 1996 року очолює учитель СІ Мо 1 Анатолій Чміль. За пей час сформована організаційна структура Ананьївського об'єднання ВУТ «Просвіта» і проводиться конструктивна робота. На рахунку районної «Просвіти», яка співпрацює з іншими демократичними партіями та організа- ціями, при відчутній допомозі державних чинників, багато гідних справ: ус- тановлено хрест до 60-річчя голодомо- ру, пам'ятник Т Г. Шевченку в центрі і міста. Значна просвітянська робота про- Я водиться у школах, селах району. На- | тань культури Одеської обласної «Про- ся чимало людей, серед яких переважала молодь. А після мітингу в актовому залі СІ М» 1 відбувся великий святковий концерт, підготовлений учителя" ми та учнями. Від побаченого і почутого в автора склалося враження, що свят" кує і співає весь Ананьїв. Учні, жителі міста цього дня в закладах, установах і просто на вулиці вітали одне одного: «Зі святом Вас!». Але найбільше враження, оптимізм вселяють учні старших і молодших класів - - ДІТИ напі. Виставка картин і малюнків, ВИШИ"- вання і стінні газети, хорові співи і декламація віршів - - Усе Це проходило під На честь 185 роковин від дня народження Великого Кобзаря референт з пи" світи» А. Пляченко організувала зустрічі і лекції у військових частинах, школах міста Роздільна: | 11 березня міська «Просвіта», З ШІЦІВ" одним гаслом: «Шевченко 1 сьогодні З | | нами!». АМ'ЯТІ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ у Татарбунарах та Ілічівську. Шевченка. «Молодої Просвіти» (голова Тарас Перегінчук) У Воронцовському палаці провели святковий концерт. Шевченківські заходи пройшли на високому рівні в Ізмаїлі, Котовську, Овідіополі, у Комінтернівському та Березівському районах, Михайло ПЕРЕГ ІНЧУК, заступник, голови Одеської обласної «Просвіти» імені 7. Шевченка Протягом кількох березневих тижнів у вузах Одеси проводяться шевченківські ЧИТання, присвячені 185- річчю від дня народження генія української духовності Тараса Григоровича Обласне і міське Товариство «Просвіта» імені Т. Шевченка разом із Педагогічним товариством імені Г. Ващенка, КуУНом, Лігою українських жінок провели вечір, присвячений пам'яті Великого Кобзаря. У затишній залі Воронцовського палацу зібралися шануваль- ти Одеського державного університету -мені Мечникова, учні юридичного коледжу, школярі. Звучали пісні на слова Великого Тараса, пісні сучасних композиторів, при" свячені Кобзареві, у виконанні ансамолю студентів Одеського державного економічного університету 1 тріо бандуристок «Мальва» Одеської державної філармонії. Зоя СТАРКОВА, м. Одеса Миколаївська обласна організація Всеукраїнського товариства «Просвіта» ! Миколаївський муніципальний колегум 7" навчальний заклад нового типу - розробили спільні заходи щодо відзначення 185-річчя З дня народження Т. Г. Шевченка та вшанування пам'яті Великого Кобзаря. | На базі міської освітянської провели «крутлий стіл» «Т Шевченкої сучасня школа», а у приміщенні міської бібліотеки бібліотеки читців творів Т. Г Шевченка. До цього слід додати й імені М. Л. Кропивницького відбувся конкУРС підготовку Слід нага стоєні люди хитною пат заслути У ЕР творчу 1 гр! слава Муд депутата У Просвіта: ступеня -- національн творчі здо! стоОєЄнІ ВІД просвітяні ман Івани мат. ГОЛОЇ кий, відпо Микола Г 7) У ного прав. Ющук. І цівник ку тральног Просвіти кого обле лепі; «З Житоми зети «Н: кому; «зно-Фраї театру артист зчо)це МГУ рові бм Козаче Отрі Погрібі ники творчості Т. Шевченка, молоді просвітяни, студентство міста, школярі, представники старшого покоління. Із цікавими короткими доповідями, віршами виступали просвітяни, студен- колегпіантів до великого тиви її голови Віталія Онищука, членів дійства «Тобі, Тарасе, ради правління Зої Старкової, Лариси Домбровської, голови обласного відділення Педагогічного товариства імені Г. Ващенка Грини Ткач, разом із членами передодні 185 роковин Т. Г. Шевченка відбувся місячник заходів, присвячених | цій даті. 9 березня біля пам'ятника Тарасові ППевченку на урочистий мітинг зібралоп Об «вІТЕНЬ, ЧИСЛО 4 (58), 1999 РІК поклонімось! пройшло на Миколатвщин: у театралі зова цого якс березнев! ДИ! Р Леомід РЖЕПЕЦЬКИЙ
Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗
| - - "- сяк о ей я день с т че й ї РТ г і но ' - ПАР НА . шип со: етан Ж и 13» РУ 1 гм | чом, р й тот оч ВЕ епоезавкваннм казана АКРИЛ ВОННИ МИХ те з" і ці - а й б -. Й і оч С А о ан Лов шоеУроеУ ан о аль 13 березня 1999 року пид такою назвою у колонно- СЬОГОДНІ різною. Такі тепер в Україи ре- 3; залі імені М. В. Лисенка Національної філармонії алії, що ним нагороджують як тих, хто М му Чи. - " ЗВГ. ж У раїни зідОУуВСЯ муайчно-лигературими вечир, припрацює на розбудову держави, ТакКІТИХ, й ячений 185-річчю від дня народження Т. Г. Шев- | на жаль, хто руйнує її. нка. Зініціювали І провели його Міністерство куль- Що стосується відзначених просвітян, че ' і є ь 5 и | мистецтв України, Головне управління куль-нагороди їм вручено цілком справедливо ту | меді і - бий ж, освячене їм'ям Великого Кобзаря Всеукраїннатомість знову привернуло увагу при і ське товариство «Просвіта». | | Відкриваючи ювілейний захід, голова «Просвіти» Павло Мовчан нагадав присутнім: 8 грудня 1998 року, у день святкування 130-річчя Товариства, був оприлюднений Указ Президента України про відзначення нагородами України активістів «Просвіти». Тож пеяк окинути зором, яку тепер маємо «у своїй авду, випала чудова нагода на решті вручити Цю почесну місію виконав вще-прем єрабінету міністрів України Валерій Смолій. ред тим хаті» пр нагороди. міністр КК . Нагороджуєтлнй . Микола Нестерук Слід нагадати, що високих державних нагород удо- чо о и стоєні люди, широко знані в усій Україні своєю непохитною патріотичною позицією. За визначні особисті заслуги у розвитку української державності, плідну творчу і громадську діяльність «Орденом князя Ярослава Мудрого» У ступеня нагороджено народного депутата України, голову Всеукраїнського товариства «Просвіта» Павла Мовчана. Ордена «За заслуги» ШІ ступеня -- за вагомий особистий внесок у збагачення національної культурної спадщини України, вагомі творчі здобутки і активну громадську діяльність удостоєні відомий український письменник, Почесний просвітянин, професор Львівського університету Роман Іваничук, знаний у світі поет, науковець, дипломат, голова Львівської «Просвіти» Роман Лубківський, відповідальний секретар просвітянської централі Микола Нестерчук, відомі науковці, члени Централь- р ного правління «Просвіти» Анатолій Погрібний та Іван їОщук. Присвоєно почесні звання: є Заслужений пра- ПА | Цівник культури України» головному редакторові цен» Р трального просвітянського видання -- газети «Слово - Просвіти» Любові Голоті та голові Івано-Франківського обласного об'єднання Товариства Степанові Шулепі); «Заслужений журналіст України» -- ГОЛОВІ Житомирської «Просвіти о, гоЛОВНОМУ редакторов! газети «Народний лікар України» Анатолію Журавсь- М кому; «Заслужений артист України» - артистці Гвазо но-Франківського обласного музично-драматичного театру їмені І. Франка Ользі Шлемко, «Народний а-артист України» -- заступникові директора Київсьнай КОГО музичного театру для дітей та юнацтва, режисеяв рові більшості просвітянських заходів Валентинов' 0- Козаченку зи Отримуючи високу державну нагороду, Анатолій За Погріб - | Я | ко артість Ордена є ріоний зазначив. зокрема, що вар гса Со а б Ре «от Ж 7 ПЕ НА ТИ 8 | ція 5 Зр» і) сили чя З ХУ ання теки а СРС теки курс овку аного яке й ДНІ | | й На сцені -- ансамбль солістив є Благовість» | КИЙ аа и ; гозаРонейь- ЛІ сутніх до Шевченкового свята, хоча теж із його уст лунали тривожні нотки: березень є не лише місяцем надій і пробудження природи, а й наближення до Великого Кобзаря; на превеликий жаль, Тарасові заповіти в Україні не завжди виконуються, а багато з того, що робиться, геній України явно заперечив би. Бо є раби, подножки, грязь Москви» та інших центрів є й у найвищих ешелонах влади: ГП Цілком логічним цього дня було й вручення просвітянських нагород, а саме Медалі Товариства нововідзначеним Будівничим України. Отримуючи високу нагороду -- «з чистого сплаву почуттів», за влучним висловом голови «Просвіти» Павла Мовчана, -- видатний українець-патріот, останній Президент УНР в екзилі Микола Плав'юк відзначив, зокрема, що ми, українці, занадто багато скиглимо, уражені бацилою зневіри. У державі безліч негараздів, але не плачі безкінечні порятують становище. Мусимо мобілізувати сили й вірити в перемогу українства. Майже півстоліття жив, працював для Ук- я и ен, 1 Зо зо ЛО дій раїни, на її ім'я, цей невтомний чоловік, засвідчуючи, що і в найгірші для українства лихоліття, відірвані від рідної землі, українці не втрачали віри у волю 1 незалежність. Слід наступальніше діяти нині й активніше впливати на владу всіх рівнів, оскільки Товариство має розгалужену мережу своїх первинних організацій на всіх теренах України. Наступний номінант просвітянської медалі -- теж людина широко відома в Україні, бо як ніхто причетна до знаменитого фестивалю «Червона рута»: Тарас Мельник -- професор Київської консерваторії, директор «Червоної рути». «Я особливо гордий, що саме від «Просвіти» отримую нагороду, -- зазначив він у своєму короткому виступі. - - Ця організація є серцем, душею нації. «Червона рута» -- не просто розважальна, а національно-просвітницька акція. Вона започаткована «Просвітою» як розуміння того, що без молоді поступ неможливий». У травні, як відомо, фестиваль стартуватиме у Дніпропетровську. Цілком закономірним було нагородження Медаллю «Просвіти» золотих голосів України -- Ніни Матвієнко, Марії Миколайчук та Валентини Ковальської. Знамените тріо «Золоті ключі» -- постійний учасник просвітянських акцій, концертів. Вручаючи нагороду, Павло Мовчан зіронізував: «Усі ми нещодавно стали свідками дивного дійства в палаці «Укратна», де визначали номінантів у програмі «Людина року», Учасники цього «шоу» визначали кращих з-поміж себе, самі себе хвалили, самі себе й нагороджували. А я думав собі: якщо є люди року, то повинні бути і люди У перших лавах -- лауреати. го леї а «В СВОГЙОНЯТЯ СВОЯ РЯДІ...» є і ото ЗТ Р - - чо о - | тю - - ож жі т гожортьо Я и РИН - аронії та. . и Ж і - й 3 Р - ч'- Р « і "М. Р т -озіу і чи ПА. | Е рії ь - | кпеле слово Тараса Мейьнійка доби і часу. Дехто із тих поденщиків навіть не з'явив- "програ ся за нагородою й страховим полісом із народних сліз. сдде Аня о А ви, тріо «Золоті ключі», є саме людьми часу, а вРіАВ | року. Страховий поліс ваш набагато надійніший: вас | історія знатиме й пам'ятатиме.-». лай А для присутніх на ювілейному -- Шевченковому і и? ві чо я он - - вечорі, гадаю, що не помилюся, буде пам'ятним святковий двогодинний концерт, побудований головно на геніальних творах Великого Кобзаря, їхніх музичних інтерпретаціях композиторів Вахнянина, Лисенка, Стеценка, Леонтовича, Лятошинського, Кос-Ана- тольського.. Л пис ї ау зі ій Ро -йї - -- - я -. ла Своє високе пісенне мистецтво дарували присутнім лауреат міжнародного конкурсу ансамбль Ліст ли ; «Благовість» (художній керівник Тетяна Куман ; ка), правнучка Тараса Шевченка по братові Йосипу співачка Валентина Іваненко, незрівнянне пісенне т Органічно вписалися в програму музично-літературного вечора декламації народної артистки України, лауреата Державної премії України імені Т. ЧЕ Т1'Тев- АХА. тя ПР - ї Цю іч Вален кі. т їі ої по ЧУ, як й, ов Ж о о й о р
Сторінка · с. 14сторінка оригіналу ↗
«і - . РОД з жо ле - поко і зо й т- ЖЕЦЬ ПІД ГРЮНВАЛЬДОМ ну лого промовляє до нас художник Україні, на сином. Жив, можливо, У у всій Європі. Та найбільзбереглось у Любліні. їх ой Жак годні. обувати в Люблінському замку. ацював майсте Андрій. Тоді ладиславу ПП п'ять століть. Але і досі СТОЇТЬ ою була тяла вона на КОЖНОГО, хто прибував до двору зличності. А того дня, коли ми вирішили побу- Магнати хи- ал зв о вати в "Любліні, у дворі замку повнісінько гостей. Шляхетне панство збирається на лови. зуються один перед одним розкішним одягом, збруєю своїх коней. Саме на коней задивився чоловік, який вирізнявся з-поміж вельмож скромним українським уоранням. Роздратовано поглядають на нього пани й підпанки. Вештається під ногами.. Уп'явся, коней не бачив, чи що- Мов якусь цяцю, копита роздивляється. -- чулося в натовпі. Та Андрія Русина, а це він, ніхто зачепити, образити не наважується: сам король запросив його до Разом з Андрієм прибули ще двоє художників, його України -- Кирило та Гайль з Пере- митшля. Гайль -- давній знайомий короля. Колись на його замовлення Вислицьку Колегіату розмальовував. Коли Ягайло вирішив оздобити фресками свій замок і каплицю, Гайль порадив йому запросити волинського майстра. Король Владислав П Ягайло міг зібрати в себе найвідоміших у Європі художників. Навіть італійця Мазоліно. Ніхто б не відмовився приїхати до Любліна. Те, що король колись був союзником невдахи Мамая, чемно забуто. Переможців, як відомо, не судять. А Ягайло -- переможець у знаменитій Грюнвальдській битві. 19 липня 1410 року його військо вщент розбило лицарів могутнього евтонського ордену: ТРОХИ ІСТОРІЇ Щоб зрозуміти, чому Ягайло запросив не італійських майстрів, а художника з України, пригадаємо дещо з біографії героя Г юнвальдської битви. Ягайло - - син тверської княжни ліанії та литовського князя Ольгерда, внук Гедиміна. А за правління Гедиміна та Ольгерда до Литви відійшли українські, білоруські й частина російських земель. оправда, князі, які почали правити на цих землях, вважали вигідним мати себе за русинів. Старі порядки скасовувати не поспішали, приймали православну віру. у ті часи німецьким лицарям страх як кортіло, щоб Польща увійшла до складу «Священної Римської! імперії німецької нації». Головною загрозою Польщі, як і іншим слов'янським народам, був Тевтонський орден. Поляки шукали спільників для відсічі ласим на чужі землі лицарям Литовський князь, за ЯКИМ стояли Україна, Білорусія, був жаданим союзником Ягайлові запропонували одружитися з польською Йольський трон Ягайло посів зе королевою Ядвігою. трохи кумедних обставин Королеву привезли до ності» б | було не саме, а 3! своїм коханим, австрійським принаж ніяк не влаштову"- вав далекоглядних польських ПОЛІТИКІВ. Не Габсбург, вбили, 1 замку світ за пом Габсбургом. Такий «посаг а Ягайло був їм потрібен. Принца мало не невдасі довелося втікати З краківського З ОЧІ. Кракова. Леле! «Ії велич-було тільки дванадцять років Дівчисько при- зі» чок у «віТЕНЬ, ЧИСЛО 4 (58), 1999 РІК | "- 7") Закохана Ядвіга кинулася за ним. Та де там! Бра- | М му передбачливо замкнули. Озброївшись сокирою, дівча спробувало зробити у стін лаз, та це справа не одля рученят випещеної панянки. Заплакану "вег личність» відвели до покоїв, | сивовусі пани стали вмовляти 1: -- Як одружишся з Ягайлом, він сам стане католиком, 1 його люди перейдуть у нашгу віру. А серед лит- З таке і вимовити лячно, є ще чимало поганців. танеш рівноапостольною, на тебе молитимуться, як на хрестителів цілих народів. ("Але ж він лиса потвора, ще й старий! - - схлипувало дівча. Довелося показати їй портрет Ягайла, ще не старого і не лисого. Рюмсаючи, дівча дало згоду на шлюб. Ще б пак! Буки рівною з апостолами! А Ягайло став королем Коли його французький «колега» гутенот Генріх ГУ вирішив перейти в католицтво, він пояснив своє ренегатство тим, що «Париж вартий меси». З тих же причин православний Ягайло заради польської коро- ників з України. Мабуть, хотів бачити навколо себе розписи, зроблені в тій манері, в тому стилі, до якого з дитинства був призвичаєний син тверсько! княжни. ФРЕСКИ ЛЮБЛІНСЬКОЇ КАПЛИЦІ Більшість фресок Люблінської каплиці схожі на численні ікони староруського письма: На яку не глянеш, стає зрозумілим - - це робота дуже талановитого художника. Та не про всі піде в нас мова, а лише про кілька незвичайних, дуже своєрідних. Якби майстер Андрій жив у наші часи, він, мабуть, уславився б як неабиякий портретист. А можливо, був би ще Й непоганим карикатуристом, На стінах каплиці, поряд з фресками на євангельські сюжети, художник увічнив ! образ свого мецената. Ягайло на білому коні, як і личить герою, стрункий худорлявий. Упевнено тримає він правиці тон спис, у його лівій руці -- вуздечка. Голову його увінє польська корона, але одяг на ньому литовський. егко сидить він У сідлі, до речі, руському. Корону 1 Кінь здибився, от-от злетить, слухняно виконуючи волю вершника. Зауважимо, єдине; що не вдалося митцеві, - - це копита коня. | Картина надзвичайно динамічна. Стиль Андрія Русина -- експресивний, характерний для кращих художників того часу -- Феофана Грека та Андрія Руб- льова. Обличчя вершника, на жаль, стерлося, та в іншо- о я го 4. і. - Р й. і, РО "онЛньР а са фреска «Суд Пілата». 1455 р. У чому ж СВОЄ майстра? Ось велика К «Суд Ї фресці -- Земна, ого оточують Р проходить підсудн Римом людей. реносному розумінні. си посудині, яку улесливо тримає перед ним слуга, рай-дуже слухає наклепника, котрий щось пристрасно шепоче йому на вухо. дивіться уважніше до Може, художник помилився, намалював не те, що треба? лову Пілата карикатурно збільшену корону німецьких кайзерів, які здавна мріяли про «Дтапр. ці Ягайла зображено великим планом ивий, живий ! водночас замисле- огляд ЙОГО проникл | | | ний Про що думає він? Чому так міцно, ледь тронічно, стулені то | чею Бора, У"ру Роботи Андрія - . ки. Відлуння слави майстра покотилося по всій Ма-чимало українців: Уславленого миття зовії, де жило 77 та його товаришів запрошували розписувати право- славні церкви: ажко здогадатиси, що за вда- ь рішучий, вольовий. є ігина гідно оцінили його сучасни- з ЛЮБОВ'Ю до життя рідність творчої манери луцького омпозиція Андрія Русина -- ілата». Якби не німб навколо голови, Їсус на вкрай змучена людина. Знесилено ають босі ноги горбами і вибоями висушеної землі. умські ВОЇНИ: Міцні мури, повз які ий та його охоронці, символізують здужу стіну римсько! державності, бездум- міцну і байду ть вона кожного непоктрного-. озчави й увати невинного, та, судячи з ви- лат міг би врят разу його обличчя (а воно змальовано дуже промови- сто), і не думає вступитися за Ісуса, За Він «умиває руки» -- У прямому 1 пе- 2 поневолених На картині Пілат миє руки Р Здавалося б, відомий біблейський сюжет. Але при- Пілата, схожого на опудало. Далебі! Андрій Русин свідомо почепив на го- Овіеп». І в їхній город шпурнув камінця майстер Андрій. Картина була на той час дуже злободенна, адже в битві під Грюнвальдом під знаменами Ягайла йшли у бій поляки, литовці, росіяни, білоруси, на віть татари 1 земляки Андрія Русина українські во! Інша композиція -- «Таємна вечеря»: Цей сюжет привертав увагу багатьох художників, 1 серед них чи не найславетнішого -- Леонардо да Вінчі Картиною на цю тему прикрасив стіни Люблінської каплиці і Андрій Русин. Та зробив це не традицім" но, а по-своєму. Стіл, за яким сидять апостоли, 7" справжнісінький «натюрморт з рибою». Від столу віддаляється Іуда: на плечах у нього сиди" чорнийпречорний чортик. Кольорову символіку легко відія" дати -- чорна душа запроданця Але звідкіля узялося тут це бісеня? У фрески Аня" дрія Русина хвостатий прийшов не так з вангелія, як з українських народних казок, де жує з давніх" давен, роблячи різні прикрощі людям У цих казках багато гумору; Дещо тронічно змальовує його ! майстер Андрій. Такий же чортяка, взятий з народно! творчості, з'явиться панише у творах Миколи У клю Притадуєте, як намагалася заарканити коваля Ваку" лу хвостата потвора? Та осоромилася, не вдалося пе" ремогти кмітливого парубка Ще одна композиція -- «Трійця». Говорячи пре «Трійцю» з Люблінської каплиці, мимоволі пригадує однойменний шедевр Рубльова. Його «Трійця» СПО?" нена болісного відчуття непоправного гори Скорботи дивляться на світ ангели. Вони зосереджені в собу, ) своїх неземних думках, їм не до земних радощі?» «Трійця» Андрія Русина написана простише 1, НІДЕ правди діти, на нижчому художньому рівна Але Р майстра Андрія - 1 в цьому Його принадни гь зт 087 чимо владне тяжіння ло земного життя ображення живих людей. Його ангели зайшли до Авраама, | том разом з дружиною пригощає їх вечерею Все, що Не ца1 юрмор'" столі, виглядає дуже апетитно знову Грагедійність теми життєрадісний пензель м) ложни" ка залишив за лаштунками цієї сцеєни 9 Щоб зрозумі сина, зробимо 1 1909 року в археологи зна и вироби МУ1--УТ ки-оберети. Н: довгій орнамет шивку на суча росіян, білору його пози, Ззди гопака Танцюючиї легкою була І віччя. Та їх ли | в КНЯЗІВСЬКІ Тому не ви видиоті, а в: фреска «Скої Християнс у М столутті няв ухвалу, : лося не Те ШІ лах-акторів, Осуджує озповідаєті Бином Божи го на руках описані в Єз Цей сюж іуконописанн але потракт У центрі ражено Ісу ним не збит руз -- ГРУ дуду, Інші двоє справ. розичливі ! Це було ників стар села навк/ ім, щО ВС церква. С лідники -- У се пишний, - Історії розігранті нальна Церкв: молоді шг кожну СТ уваги. За двері на а Знс волене б -о Че!
Сторінка · с. 15сторінка оригіналу ↗
ІО и» 10 цо 0- ьсп на, сла 1ть кет о СГИ ІСьЬ" пи- "олу ми дга- елій, аніхаках май-одної голя: закуяге" д про дує споВв" Юб0отно собі, У ПІ | НІДЕ Але Р ві СОЇ ження і том рм! р пожни" НА щоб зрозу мати ЗмІСЄТ це ОдДНІСЇ «фрески Андрія русина, зробимо аеполичкийм відступ. 1909 року в Се»! Мартинівка, що на Черкащині, археологи найшли справжністнький скарб - - ювелірні вироби У1--У П століть Серед них були 1 срібні бляшки-оберети На кількох З них зображено шамана в довгій орнамен гованій сорочці. Орнамент нагадує ви- , шивку На сучасних національних костюмах українців, осіян, білорусів Шаман танцює. Придивившись до Чого ПОЗИ, адивовано помічаєш, що витанцьовує він..: гопака . | Танцюючий шаман -- попередник скоморохів. Нелегкою була доля цих мандрівних акторів середньо»- віччя. Та їх любили в народі, запрошували скоморохів і в княЯЗІВСЬк покої. , | , | Тому не випадково у Софії Київській, звісно, не на зидноті, а в нагавтемному куточку східців, Є цікава фр у М СТОЛІТТІ -« няв ухвалу, 32 якою священнослужителям за зоронялося не те ЩО ї лах-акторів; Осуджує скоморох озповідається ином Божим; го на руках, описані в Єв Цей сюжет іконописанні. але потрактував |! У центрі ОДНІЄ! З ф ) | ражено Ісуса, але ніхто його не ображає, ніхто над ним не збиткуєтьсяуч -- групки дуду, інші грають двоє справді! розичливі обличчя. еска «Скоморохи 5. Християнська цер Це було на по ників стародавнього мисте м села навколо стародавнього ім, що в Селі церква. Спробуємо лідники. | Уселізтакою назвою! пишний, розіграні за одним сценарієм. нальна. молоді шукачі були ен кожну стіну, кожен закут уваги | двері на верхівку дзвіниці. волене буркотіння ПИ р ДИНЯ що ЗАХИСТ ВЕСЕЛУНІВ ба ква засуджувала скомо охів. Ще Паодікійський вселенський собор прий- влячись на витівки бідо- а й перебувати поблизу них. ів і Євангеліє. На його сторінках про те, як «злі ЛЮДИ» знущалися над його, ходили навколо ньо- висміювали йог | "ов навколо блазня. Деякі їхні витівки, ангелії, дуже схожа на скоморошії. знайшов своє відображення також в Звернувся до нього ! майстер Андрій, на свій лад. ресок Люблінської каплиці з30б- зузважатися, ди Він сам по собі. А праворуч! ліволюдей. Вони зовсім не злі. Один дме в на різних МУЗИКННО інструментах, авді ходять на руках. них симпатичні доо- НЕСПОДІВАНА ЗНАХІДКА чатку ХХ століття. Група шанувальтва вирішила обстежити Любліна. Хтось підказав Мінськ-Мазовецький збереглася стара уявити, як могли повестися дос- храм, мабуть, відповідно сь із дослідників. схожі між собою, наче І наша історія не оригі- .-- пожартував хто Історії багатьох знахідок Церква виявилася маленькою, бідненькою. Але ж тузіастами 1 уважно обстежили ок. Нічого цікавого, вартого Залишилися сходи, що вели на дзвіницю. Ось 1 -- Знову нічого цікавого, -- почулося чиєсь невдо- -- Чекай, що то за дошка? А. Русин. Їкона | | «Блакитне Устіння». Х зарн вд, біля стіни вони помітили запилюжену дош» пня ма одному місці синіла цяточка фарби. Захотисни тирати пил, але дошка не посгпашала відкри- Перед дям. Врешті проступили потьмянілі Ф 58 4 десподнинами з'явилася багатофігурна ікона. орки крило Ві шпарочки та плями, які веди зо нс собі щойно знята пліснява: Мовчки вдивдра у малюнок дослідники. Не було жодного сумпря «ред ними видатний твір невідомого майстра. Др о ІВ Цього одразу не вгадати; обе п дня дошку загорнули У М ЯКУ тканину 1 є - мов важкохворого, винесли з церкви! ставці особливо відомими були Московські рена біб майстерні Туди й відвезли знахідку. Пеоф рестравраторам повернути її до життя. і крані за сантиметром відновлювали вони ікону. боту о як винагорода за вперту, наполегливу рооо своїми барвами засвітилась їкона, нині відод назвою «Блакитне Успіння». І ще нині відомо, що писав її Анд с ностей Третьяковсько! галереї. подвійної експозиції, кол події, хронологічно віддалені одна від 0 дібного прийому вдався У На іконі зображено мертву Марію Та це ще не все. жується: на столи на пе жителями. ж самі апостоли вже над труною, оплакують померлу: журбу цих змальовує з притаманною саме Русин вознавцям розгадати тає уважно придивитись У скорботні обличчя, пересвідчує- шся, що пис портрет короля Ягайла. блискучий колорист. лено так ріш полум'я цілої ложі поруч з оксамитово-чорним одягом небіжчиці віє жалобою і драматизмом. ль піВвноОЧИ ко 1). «Ге ну рій Русин. Ця ікона - - одна з коштов- Як же встановили авторство майстра Андрія" У сучасному мистецтві кіно і телебачення є прийоми водночас на екрані бачимо дної. До по- ХУ столітті Андрій Русин. і Марію воскреслу. Багаторазова експозиція продовпохорон з різних країн поспішають аполистих хмаринках, «пілотованих» небое у горішній частині картини. Внизу - - ті «приземлились» і, схилившись Стриманий плач, мужніх, уже не молодих людей художнику експресією. Так. Образи апостолів допомогли мистецт- Русин? мницю авторства ікони. Якщо ала їх та сама рука, яка створила в Любліні Успінні» Андрій Русин постає як Яскраві, контрастні барви зістав-здається, викрешується А червона китайка на «Блакитному е, що з них, гами почуттів. Цей червоно-чорний акорд фарб у сцені оплаку- вання викликає в пам'яті вірші Тичини: Гаптує дівчина й ридає -- Чи то ж шиття: Червоним, чорним вишиває Мені життя. Синій колір створює ірреальний, фантастичний ефект поруч зі сліпучо-золотавими площинами, Кон- трасти теплих 1 холодних тонів -- світло-Ззелених 1 рожевих, синюватих 1 жовтогарячих, блакитних 1 червонястих, породжують атмосферу неспокою, драматичної напруженості. Барви прит ть глядача, хвилюють, віді орюють музичний ефект оплакування. Горішня частина картини -- «Вознесіння Марії» -- така м'яка за кольорами та відтінками, що заспокоює, несе умиротворення. У сцені «Вознесіння» кольорові дисонанси знаходять своє розв'язання. у киЇВському музеї У Києві, в Музеї українського мистецтва, серед кращих творів середньовічного живопису експонується ікона невідомого майстра під назвою «Луцька Богоматір». Чи то робота самого Андрія Русина, чи когось із його учнів? Кирило, який працював Любліні, залишив на одній фресці свій підпис - - «Мир». Є написі на стелі, яку він розмальовував. Може, «Луцька Богородиця» -- його робота? До речі, на стінах Люблінської каплиці є кілька написів, і в їхньому тексті зустрічаємо українізми, а під зображенням одного З апостолів замість старослов'янського «Марк» читаємо українське «Марко». В цьому немає нічого дивного, адже Андрій і Кирило -- обидва з України В іконі з Луцька йдеться про трагедію синій Божого, про хресну муку. Разючий погляд Марії випромінює нежіночу напруту. Ісус не по-дитячому сумний і замислений, У святого малятка обличчя «старовіка». І хоч як дбайливо обіймає маленького материнська рука все одно стане він жертвою людської злоби. Червоний хрест над його головою уже накреслив мученицьку путь. А що означають оті «движки-пробіли», що блис- кавками збуджують живопис ікони? То «світло не- бесне, яке виринає з глибин сердечних і очищає душу ії мозок без розумових зусиль с поз нашого бок по» яснювали стародавні теологи. Малосареволиюй пе тор «Луцької Ме одній осоОЩ І був він не одиноким ви ком на Волині в ту пору. Волинськ школа і а іконописна | зажила тоді слави на широкім терені од норгороначнй перебрало ратизмі. да, на коротк жий сюже про перемогу магав собі у ж яке спі молодих д рішив стати з ним на На картинах часів завжди присутнє арх ла», Ми Їхні роського мисте огородиці», був естет та інтелектуал ватним художни- | А Луцьк ува Серед хрис да про Георгія кому епосі, створено вується пере ша над казковою стародавньої Греці зей і Мінотавр» та «Геракл 1 летів українському дартами. спостер герольд. металевих панцир дою, відбувався у осучаснилась. і міг спостерігати того образ юнака-героя за допомогою свят- в Андрій Русин та його учні оти -- приклад ра цтва, адже жили віків та часів Відродження. У середні віки христ ї аскетизм, відмову від радощів життя. П герої - -страдики -- анахорети, опо- | ийнятті середньовічно вяті мученики. Їхні тра ніри, як тець створив - до Мазовіиї на заході | говській митрополи (яку наз на відміну ОД більшої роз жали за другу, Його князеві ий час, вивести ке з-під контролю центральн У тому-таки київ оргій Змієборець?»: тиянських Змієборця. му шість тисяч «Георгій Змієборець», а будівлі характерні д ігають король, ко Біля воріт застиг ах. Сцена двобою, ПІ столітті, дивовижн КНЯЗІВС иянок. -- по всій Києво-Ли- ивали «Малою Русою», мірами митрополи Московсь- " чи не найпопулярніш нейська гідра». ольклорі -- Сказання Микити Кожум'яки над змієм, що завиертву юних кия Легенда оповідає, що Георгій, прибув провінцію Римської де ткало її мешканці івчат. Не злякався держави, дів: страшну» ітектурне тло. підказує нам, що середньовічний замок. ля Західної Європи, З флюгерами, штан- Георгія зі змієм ролева, королівський блазень, ли лицарі в сере який, за легено «ПОмМОЛОДІлицарські часний художник. знаєть після Вільнюса, столи- ме тут 1429 року цю Литовської Русі. Не даремно ж сам! відбув свої засідання перший в історі всеєвропейсьхів -- і католиків, ! кий з'їзд християнських монар православних Волинське тво ХТУ-- ХУ століть на себе головну роль в українському сепа- Свидригайлу вдалося, щоправ- Велике князівство ої литовської влади. ському музеї є ще одна ікона -- Русь- текстів досить відома летен- Сюжет не новий. У шумерсьроків тому, осгп- мога напівлегендарного героя Гільгамезвірюкою -- Жувавою. Серед міфів жит: 0 е- - нагадує | життєрадісного, свіжого колориту: Кінь Георгія чим портреті короля рої -- святі. створені численними худющі, виснажені, часто-гу Проти цих монаших Ренесансу. Вони закликали до відродження життєра- зісності античної проповіді вже лунали в | сина. І він чи не перший з українсь"? | га ковано, відхо- | хні в часи Андрія Р ких митців у своїй творчості, нехай помір ичного мистецтва. | євангельські сюжети досить вільно, навіть "Митця вже торкнувся подих нових ча Р "а о дить від аскет інтерпрету злободенно. Є з є в - філософії та нових ідеалів. «ЖУТ! "о. мя г «й і | т -і - й ме і я А ї рег й р є і б т ; й чо - Й чі Рерая і. по нн 4, х Ягайла. В їконі « не відчутно ТІЄЇ експресії, динамічності, рактерні для творчо таль переконує, що пи копита коня. змалюванні коня короля Ягайл сті Андрія Русина. сав картину уче Вони не дуже вдалися і ідеалів повстали різних Андрій Георгій Змієборець» і, які були ха- Ще одна день художника: вчителю пр йла, а учневі - - Й ПОГОТІВ. нньої європеїзації україно вони на рубежі середніх сто вкриті виразками. гуманісти Че І-й ее і Є схо- ши у віддалеся про лихо, ги дракон вимагає еоргій чудовиська, виг герць - 1 переміг. - пізнього середньовіччя майже І саме тлона іконі, створена вона не в и час жив 1 працю- Такі окрема ї людини ці ге- диційні постаті, -- страхітливо ху- б рейди Он г РР едкачюбщоя РА ї-то» -е поро Со р У ж що М "7
Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗
Г Б: - , у) а С р б У, чу жи "б - ча - у З Д и Фу 73 й У - з.йВ 777 - 2 |. пере ЗОЗ БИ ЧНІ. . --. З чі є из рій з "б ЗАВ - намізм драматичного розвитку твору. І ять що інею р но 41 ЧО З о ролей сроіЗ дах, п І, Р -. |. й / «Я 1. «Жт'-ь 0 За г / М ПР мой 4 нд РА «40 їй ; | 1 Вин й - "й, іт ща пов праг о, ДРОВ 0" образ національ і - - щі -. ї і. й народу, що, на думку видатного іспанського мислителя Х. Ортега-і-Гасета, є визначальним для нього: «Він (народ) або живе своїм стилем, або не живе» (тобто зникає). Є музиканти, сповнені певності переможця, які легко, без бою опановують фортецями найскладніших, найхимерніших музичних форм; слухаючи їх, стаєш свідком тріумфу Досконалості. Глибинній силі проникнення в образ, просвітленій, багатій голосовій палітрі п | й | зує їх У довершену знакову си Б У свою чергу, виконавець має відкрити шо т інша пт но а ірон ць з СЕ ен и о й ни а а я- - с нні 1 зжжкжнння а - - ай п-ва ТО чна су ні нт - з - п дів і ЩГ зобкровні з - 27 хи а та ор ї, . «б с-г сері ключ до коду, за яким схо Валерій Буймистер знаходить своє пояснення цьому феноменові: «Співаєш -- і відчуваєш, як приймаєш у себе середовище, а потім дихаєш разом із ним. Спів -- це спілкування з оточенням. Отут і допомагає РЕМЕСЛО -- не заради ремесла, я як те, що дає вийти за межі ремесла. Це не просто механіка, а можливість увійти у стан медитації, дуже глибокої. Коли влучаєші У ОД МА Валерія Буймистера підвладні як монументальні музичні полотна, так і камерні твори. Все, до чого б не торкнувся голос майстра, насамперед об'єднує чесність і відданість мистецтву та високий, зрілий професіоналізм. Перегортаючи сторінки творчого доробку співака, хочеться зупинитися на камерній вокальній музиці, бо саме в малих формах відбувається кристалізація думки та мистецької фантазії автора, 1 тільки від виконавця залежить, наскільки повно у цьому кристалі відкриється нам образний світ митця. Коли слухаєш Валерія Буймистера, виникає непереборне бажання провести паралель між його виконавською манерою 1 шедеврами класичної графіки Гольбейна Молодшого, яку за малюнками знаменитого художника виконував віртуоз ксилографії Лютцельбургер. У рідкісному вмінні інтерпретації камерних творів, у вокальних гравюрах Валерія Буймистера об'єдналися виняткова тонкість ювелірної звукової різьби, сердечність, лірична безпосередність, а також раціоналізм і шляхетний педантизм з органічним, природним почуттям форми, якій підпорядкований ди- гонад усім -- слово. Слово -- це той різець, . що визначає глибину звукової лінії, її -- че - насиченість чи прозорість, її чистоту. || Композитор починає працювати з по- раї п я и я, о -с ге мно том тільки тоді, коли кон- І ; и "Й 1 "е ч щі і а - де духовної енерпі, закладена і-бо з Ро а | у слові, викликає в його уяві рівноцінні м задум композитора, входиш у цей стан, пробуєш максимально відчути форму 11 наповнення, то відчуваєші, як якась сила починає впливати на тебе». Доведене до високої досконалості РЕМЕСЛО відкриває широкі можливості для творчої інтушщії, яка допомагає проникнути в часовий культурний простір епох. Видатні музиканти завжди володіли омріянаю фантастами машиною часу, якою вмить переносили слухача у світ музики Дж. Палестріни, К. Монтеверді, А. Скарлаттті, в класичну добу чи в добу романтизму. Талант і майстерність Валерія Буймистера допомагають нам спілкуватися з оточенням А. Страделли, Д. Бортнянського, Р. Шумана, М. Лисенка, допомагають не тільки сприймати довершений за формою твір, а силою свого виливу вселяють нам душевний стан автора, в якому він творив свою композицію. В його інтерпретації набувають юнацької чистоти і безпосередності пісні Шумана-Гайне з циклу «Любов поета». Виконані притаманним для німецької вокальної школи стилем «ЩІЕЮ», вони огортають нас, як писав Гете, «незбагненною туманністю, що простягнулася перед нашою душею. Голос цього чистого почуття, донесений до нас чимсь більшим, ніж сама лише майстерність, розтроюджує приспаний жаль за тим, що ніколи вже не повернеться, за швидкоплинністю першого осяяння Любов ю. Та все ж навіть при стильовому виконанні камерної музики європейської 7 | класики Валерій Буймистер завжди за- . лишається собою, залишається пов'яо заним зі своєю батьківщиною, Його не . приваблює поверховий блиск позолоти, . емоційна неврівноваженість не властио ва йому. Натомість відчувається пос- тійна робота над духовною половиною свого єства, що зіткана з надчутливої, вібруючої субстанції, з якої постає цілісний світ музичних образів, світ з0- середженого сковородинського самопізнання, що разом із класичною ясністю увібрав у себе всі відтінки переживань, світ, покликаний до життя глибоким вогнем творчої енергії. Бо «музика, -- на думку Фрідріха Ніцше, -- робить вільним розум, дає крила думці, стаєш більше філософом, чим більше стаєш музикантом». Ці слова дістали переконливе підтвердження в Шевченкніані М. Лисенка, Я. Степового, С. Людкевича, яка стала вічною книгою, законом життя, питанням честі співака. Слово Шевченка завжди було 1 залишається для композитора лакмусом, детектором на його правдивість. «Музика до Кобзаря» М. Лисенка -- це не просто яскраві ілюстрації до поезій генія, це серцебиття землі 1 нації, їхня воля, життєдайна сила, їхній єдиний, неповторний у всесвіті голос. Цим голосом наповнена 1 духовна сутність Валерія Буймистера. Виняткова здатність бути монументальним у мініатюрі дозволяє йому в солоспівах, які тривають кілька хвилин, відтворити цілий світ почуттів, героїчну пристрасть, велику драму України: Ой чого ти почортлло, Зеленеє поле? -- Почорніло я 0д крові За вольную волю. У шедеврі М. Лисенка «Понад полем іде.» (Косар) сгпіпвакові вдається передати понурий пафос невблаганної смерті -- єдиного переконливого доводу, яким найвизначніші філософи, поети, художники людства намагалися хоч трохи заповільнити руйнівну силу позбавленої чистої мови серця, хтивої «черні, що тільки дбає догодити шлун- кові і тлінній плоті» (Г. Сковорода). Досконалий ансамбль співака і піаніста 4 о Буймистер і о же и р рт ча Володимира Кнорозка силою емоційного впливу на слухача приводить до життя (майже відчутне на дотик) симфонічне багатство фактури 1 ритму: Понад полем їде, Не покоси кладе, Не покоси кладе -- гори. Стогне земля, стогне море, Стогне та гуде! Перед лицем смерті тільки поет-геній, творець національної свідомості - народу, будучи переконаним у ВІЧНОСТІ свого творіння, перейшовши за нього хресні муки, міг сказати. Та неоднаково мети, Як Україну злії люди Пристплять, лукаві, 1в огні Її, окраденую, збудять... Ог, неоднаково мені. Ці слова стали квінтесенцією, творчим кредо, громадянським обов'язком кожного митця, що відчуває свою кровну належність до цієї землі, до цього народу. У проникливому осмисленні Тевченкових рядків розкривається сутність творчої індивідуальності Валерія Буймистера, стутпнь відповідальності за культуру, носієм якої він є. Усвідомлюючи своє призначення, свою місію, співак глибоко переконаний, що «Завдання музиканта -- не принизити людину, а підняти її, втілити в ній силу. Щоб побачила перед собою співака 1 подумала про себе, повірила в себе». Софія МАЙДАНСЬКА " Використано цитати зі статті В. Буймистера «Спів -- це ж як свято»-- Агі ідпе -- 1998. - і РТ рерРИК РАВ ЕХ зей С а Б й | талановитого композитора Івана- ма Весоловського добре знане у країні. 1939 року Богдан Оссоловський емігрував до Канамо, митці-емігранти вдома не користувалися шаною в радянські часи, а отже, не були відомі українським шанувальникам музики. На жаль, Богдана Весоловського вже немає серед нас, але його пісні повертаються в Україну, щоб посісти гідне місце в духовній скарбниці рідної землі. «Хоч жить мені довелось на чужині, до вас я серцем повертаюсь», -- писав Весоловський в одній зі своїх поезій. У дні Шевченківських свят у затишній світлиці музею імені Тараса Шевченка на бульварі Шевченка зібралися останній Президент УНР в екзилі, голова ОУН Микола Плав'юк із дружиною, пані Ярославою, члени Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, шанувальники поезії, музики, молодь. Відбувся урочистий акт передачі архівних матеріалів, пов'язаних з ім'ям композитора Весоповського. Привезла їх із Канади пані Яроспава Плав'юк, яка є членкинею жіночого товариства їмені Ольги Басараб у Канаді, а також Товариства імені Олени Теліги. и з РОН Ч те ьо гора - ази ак ден га ї п п МА і зії Вона доклала чимало зусиль, щоби передати творчу спадщину композитора Весоловського в Україну. Урочисте зібрання відкрила голова Всеукраїнського жіночого товариства імен! Олени Теліги Ольга Кобець. Акт передачі документів підписали директор Державного кінофотофонду України Ніна Сланчак та директор Архіву літератури ! мистецтв України Микола Крячко. | Віднині Україна має аудіокасети ІЗ 3аписами понад 130 пісень і музичних творів Богдана Весоловського, велику КІЛЬКІСТЬ нот, його щоденники. За життя митцев! «Слово Просвіти» | || товариство «Просвіта» | і Тараса Шевченка. | | ее С | і й; г і ї - є 1 є 4 М реєстраційне свідоцтво - 1 чб - ві. Ф- - ї » Ь й . ч. орі то те ба х . я -. ї б ні с (с Рг арія ча УС ор и бов У о Ху У ота і 5 а р зі "г. З - б НУУРЕ п Р РРАРУ рРН й . зв й Р ї ме"МеЕД Р а Вп - - тя З 2 557 гі Сі та "В - ї - Б | А. Погрібний, 0. Пономарів, Редакція листується з читачами тільки на сторінках собою право редагування і і 11100 Комп'ютерна верстка -- Грина Шевчук - б г ї Шееф-редактор Павло Мовчан Редколегія: Л. Голота, Я. Гоян, ДА. Журавський, П. Мовчан, 1. Ющук надіслані рукописи не повертає, Залишає за та скорочення текстів. | ви: Ї "І. - і й ; - РУ Р "йнй лий Ж АЕН Бр Р | о й пощастило відвідати Україну, поспілкуватися з українськими композиторами, помилуватися Києвом, уклонитися могилі Тараса. » | Відбувся невеликий концерт. Теплі слова про творчість Б. Весоловського вигопосила народна артистка України Наталя Свириденко, а потім акомпанувала на піаніно солістці, лауреатові республіканських конкурсів Ірині Зябченко. Було виконано кілька чудових романсів Весоловського на дого слова та на слова О. Олеся, В. Сосюри, М. Рильського. Присутні прослухали записи музики композитора, зроблені Канадським радіо. Всіх зачарувала мелодія «Подаруй мені ніч», виконана на улюблений композитором мотив танго. Присутні прослухали записаним на плівку некролог з приводу кончини композитора, а також його композицію «Лети, тужлива пісне». | знову -- ніжна и печальна ме-подія танго, авній -- невимовний сум за рідною Україною. Композиція записана ще за життя композитора у виконанні мого оркестру, 98 партію роялю виконував сам автор. Ме-подія «Тужливої пісні» лунала з приймачів Канади впродовж 40 днів з моменту мого кончини. Така велика любов українців Канади до свого талановитого сина. Теплими словами шановане зібрання привітала заввідділом музею правнучка Кобзаря з боку його брата Йосипа, Натапя Лисенко. Вона з хвилюванням відДЗНаЯш" чила, що, прийшовши на поклін до Тарасової могили, композитор Весоловським звітував Великому Кобзареві про ту добру справу, яку він робив для України. Тепер творча спадщина Богдана Весоловсь" кого буде вивчатися і популяризуватися ? Україні. Прийшов той щасливим час, коли на його рідній землі знатимуть мого Ім Я: Людмила КОЧЕВСЬКА Індекс 30617. Зам. Ме 0331204 Адреса «Слова Просвіти»: 252001, Київ-11, завулок Музейний, 8. Всеукраїнське товариство «Просвіта» "імені Тараса Шевченка, тел.228-01-30 Видрукувано з готових фотоформ на комбінаті «Преса Україн Наклад 3000 «4 и» ДИР -ап і ---а тини 0 ж жанннннхх Звееаохонннннне З
Емблема «Просвіта»Просвітянин