Сторінка · с. 10сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №58 за 1999 рік
Слово Просвіти, №58 за 1999 рік
т вним
ПР том ь М - г й й учу |. іа і | » "Р. ТГІРС шщо йог 1 і - - і -і си 1 1
Для знаного підпри й ув -
у и ро | є - й виг ; єж
| г гі б Рі ці -- ре . Я - 73 - "ви з | Роди | бі т мере
ьких меценатів Петра Яцика та письменника й
чого директора Ліги Михайла Сла бошпицького
ни ко Р -і ре воза з
- ій--- о ій чі пиши тут панни чн -- - Ро ЧАС О "Міні 0) ний ви Зо. "к ЕР» - - ю
ємця, благодійника й президента Ліги
ши
ільні зустрічі в Торонто 1 Києві вже стали традицією,
адж завдяки їм зародилося чимало добрих страв.
т Ї 4
зюграме й утілити в життя
г, вже маю реальні результати.
--;'рчечи че,
Є -- Ває часто переслідують своїми проханнями й протози-
Я ї й ї ГОМ
ра ді важко психологічно 1, очеіно, не дуже приємно, коли увесь час
0 осмикають і сжмикають. Що відчуваєте
ну.
м с- Скільки років виповнюється нині Фундації їм. Петра Яцика? Десять? Я хотів би, аби Ви розповіли, які бумки й почуття керували Вами, коли Ви пожертвували мільйон на Інститут українськит студій при Альбертському університеті? Це й сьогодні великі гроші, а тоді у Вас, очевидно, був менший фінансовий потенціал?
П.Я.-- Так, я ще тоді не мав мільйона Але була певна програма по Альберті, 1 Альбертський уряд заохочував жертводавців, додаючи два долари до
одного, якщіо хтось вкладав кошти в науку. Я вирішив, що такої нагоди в
мене не буде ніколи. І використав 11.
Спочатку я думав дати 250 тисяч. Але коли все проаналізував ї обрахував, то зрозумів, що цих грошей на переклад вистачить лише на 2--3 роки. Щоби не робити по-українськи (щось почати йне завершити), я вирішив, що пожертвую 500 тисяч доларів. Проте коли кижтув на терези знову, то зрозумів, що й цього буде замало. Треба, як мінімум. мільйон. Бо мільйон, підрахував я. дає три мільйони. А три мільйони не А пе 300 тисяч на рік- Отже, капітал не зменшуватиметься., а на відсотки мож-
на утримувати 9--3 професорів і сек-
ретарку, аби робота посувалася.
нога
МЕПРИИВИРИООМОУИЕОННИНИ д
Рі,
р
кит ситуаціят?
: п. я. сні Колись мені ті речі справді
до мене багато лемків, бойків, гуцулів з
видати їхні маленькі регіональні книжечки -- історія їхнього села, міста чи району- І ми вже багато навидавали таких історій. Я розумію, що й
на ваше маленьке, бо тоді не буде ні того, ні того. На маленьке є і кредитівки, Є поодинокі благодійники, церкви, інші організації. І люди, як правило, розуміють це й відходять. М. С - Чи бувало у Вас відчуття, що Ви дали пожертви, а потим засум-
тичні й громадські товариства мали свої рідні школи (навіть середні) й не розуміли державної вартості університетської науки. Крім того, Гарвард знаходиться в Америці, а я, канадієц»е. вкладаю раптом туди гропп. Бандерівські газети «Гомін України», «Шлях перемоги» писали тоді про мене стільки всякого.- Особливо мені запам'яталася стаття З «Гомону України» під назвою «Коваль кує, а жаба ногу наставляє», де потопталися по мені з особливим задоволенням. І, уявіть Собі, в мене й справді закрадалися с їіви щодо доцільності своїх вкладень. Проте якась внутрішня сила утримувала мене, переконуючи, що єрівень села - Це Бе рівень держави».
Тепер я вже не сумніваюся в тому, що опінія групи й опінія державна - - це речі різного порядку й різного рівня:
М. С. - Що Ви відчули, коли до Канади дійшла звістка, що Україна незалежна? Чи Ви готові були до цього психологічно?
п. Я -- Пригадую, коли 1988 року до мене приїздили Лазебник і Соколенко й розповіли мені, наскільки залежною від Росії є Україна, що всі ЗИСКИ від реалізації на західному ринку витотовленої в Україні продукції забирає Росія. то в мене ЧИ Не вперше зародилася підозра, що щось У вас там вариться. Але наскільки Це серйозно, я Не підозрював. Не підозрював, що все Це
ав Едмонтоні я сказав. «Вони там нищать все українське- Палять бібліотеки: Спалили Грушевського. І все, що там У ДИК" таторському суспільстві знищать, МИ все тут мусимо відродити».
м с -- Нині в Україні подекуди можна почути, що Петро Яцик, мовдяв, чабудував українських імститиуцій у західному світ» 9 тетер, коли ТПО-
гії
тала вільна, незалежна Україна, нащо
вони нам тепер?» п. Я.-- Це є голоси обмежених лю-
дей дуже маленького національного роз"
тя, Україна зуміє за)
РР ч-о РИХ ро
міру. Вони не розуміють, що не спілкуватися сьогодні Зі світом, замикатися У
власній шкаралупі -- це нонсене- Ми мусимо бути частиною світу.
Бог не пошкодував нам, українцям,
ні розуму, ні терпеливості, ні інтелігентності. Він пожалів нам лише наполегливості й життєстійкості. Бо чим сильніше людина змагається за життя, тим більше задоволення вона в цьому житті
знаходить.
самодисципліни, торговельного розвитку. Тому соромно, маючи всі для того можливості, залишатися країною «третього світу» -- позаду китайців, корейців, індонезійців.
Ми повинні сьогодні поставити себе
вище, аніж Росія. Бо Росії з їхнім наставленням на домінацію над світом змінити свою ментальність буде тяжче.
Нам простіше тому, що ми, гноблені
ними, працювали й творили, а вони користали з того. Тепер, працюючи, творячи й виробляючи на меншій території, наближеній до Заходу, на набагато легше поставити рівень добробуту в Україні вище за російський.
Мусимо погодитися з тим, що росія-
ни у своєму прагненні до поневолення інших народів виплекали власну аристократію, власних провідників. Однак, не маючи доброї, здорової ідеології ДО життя, вони значною мірою здегенерували. Так само, як на прикладі президента Клінтона можна простежити, як здегенерувала американська верства.
На тлі здегенерованих культів Захо-
ду й Сходу я вважаю, що Україна має найліпшу можливість із нашим здоровим більш-менш селом (бо місто сьогодні також нездорове) вийти на належний
рівень у світі.
Щоправда, перехід той дуже тяжкий,
але я вірю, що, маючи непогане підгрун-
і-й
ятняти одне з провідних місць У світі.
М С- Як стоїть благодійництво тут, у Канаді? Яке місце посідає воно у громадському житті країни?
п. я -- Філантропія в Канаді, безперечно, розвиненіша, ніж в Україні. Але, судячи з того, що Україна в минулому мала своїх благодійників 1 може похвалитися ними й сьогодні, Я ВІрю: благодійництво в Україні має майбутнє:
м с-- Ваш тогляд на благодійництво в Україні? Ви знаєте деяких людей, якит зустріли 8 Лізі українськиг меценатлзв. Ваша думка: чим керують" ся вони, ЯКИМИ мотивами, віддаючи 8 таких скрутнит сьогоднішніх економічних умова гроши на благодтиництво?
Пп. Я. -- Я особисто вважаю, що це люди (на жаль, вони в меншості) є СсиИЛЬними індивідуальностями; духовний рівень яких виший за пересічний. Їхня
із громадою. м С -- Якою Вам уявляється Ліга
меценатив через 50 років, скажімо?
Пп. Я. -- Того я не можу, на жаль, передбачити, бо зміни відбуваються так скоро, що годі й уявити. Проте можна
пофантазувати.
Свого часу Чикаленко й Симиренко прагнули допомагати й допомагали лю-
дям, але не були в спілці. А сьогодн
нас -- Сн СКІЛЬКИ Є В Лізі. Ідея, яку ми сповідуємо, гідна наслідування й повин-
на згуртовувати навколо себе людей: мі
допомагаємо бідним, підставляємо у важку хвилину плече державі (як при-
клад, допомагаємо нині державі у розв'язанні проблеми з підручниками, адже це 11 пріоритету).
І якщо взяти до уваги американську еліту, то найпоказовішим у цьому сенсі був президент Буш. Він належав (а тепер вже його сини) до організації, яка існує понад 160 років (ми ж тільки -- 5). Вони приймають до свого клубу не
просто багатих, є вишукують людей розумних, знтелігентних, освічених. А
також молодь. Молодь, яка навчається в престижних університетах, що часто забезпечує їй потім місце у проводі великих корпорацій, в уряді. Там вони зможуть посилювати позиції своєї організаці, впливати на політику УРяду. А чим розумніший провід держави, тим краще народові.
Отже, якщо взяти нашу молодь, яка вчиться (а інтелігентності українському народові не позичати), яка вийде з часом на належний рівень ( 50 років дає дві генерації), то за лві ці генерації українських меценатів наша Ліга повин" на бути не слабшою, ніж Асоціація Єльського університету; котра має великий вплив на американський уряд.
М. С - Ви говорили про те що ба-
РР ці -ю
гато є новопридбулої молоді з України. Що б Ви могли побажати тим людям,
які шукають свого місця в цьому
не є люди, котрі прагнут» працювати и здобувати для себе й для інших.
(о б я міг їм порадити? Не сподіватися на легке життя з на легкі прибутки. Чесно працювати й віддавати іншим. Тільки тоді прийде природна винагорода за вапи чесноти, бо тільки духовне багатство є передумовою багатства матеріального.
М. С- У рецензи на фільм про Петра Яцика, що друкувалася 8 "Народній газеті», є фраза, що років через 20 може статися таке, що журналмсти братимуть інтерв'ю у відомого плоприємця чи мецената і запитають у нього, чому він завдячує своїми уста дами. І відповідь (це Є думка рецензента, може бути приблизно такою: «У молодості на мене зробила втлив житт" тєва філософія Петра Яцика». Чи усвідомлюєте Ви сьогодні, що й справої маєте великий втлив на людей?
п.я.-- У мене й справді були такі випадки, коли знайомі, з якими Я спілкувався багато років тому, нагадували мені через тривалий час про якісь мої сентенції чи міркування, які я тоді висловлював- Я їх не пам'ятаю гєть, а люди не забули. То виходить, що я, сам того не усвідомлюючи, справляю на людей якийсь вплив.
Мене засмучує те, що У нас, українців, немає хребта. Ми гнемося (й дуже охоче) перед іншими, свідомо гло" рифікуємо свою бідність, прагнемо, аби нас пожаліли й подали коплєчку. Це Ганебно й принизливо. Як можна хизуватися своєю бідністю"
У назві книги «Українець, який відмовився бути бідним уособлено увесь той бунт, який нуртував У мені (та й нуртує ціле життя!) проти цього безпрецедентного приниження.
Пам'ятаєте, як закінчується наша книжка? «Убогий духом не може бути багатим, незважаючи на те, скільки грошей він має». Багата духом людина, І це моє глибоке переконання, мате рію завжди здобуде:
Всі, безперечно, не зможуть багато скористати з книжки, бо всяк сприй-
матиме її по-своєму. Але ті, Хто сьогодні пишуть мет з України, в зоруються на неї, розуміють її. А якщо вони
розуміють книжку, То й розуміють меве Бо хто правильно витлумачить приклади з мого життя й мою життєву як Ви кажете, філософію, том у майбутньому : аможе застосувати мої знання до" себе | я щасливий з ТОГО. повірте: Розмову записала Тіна Качалова,
прес-секретар Ліги укра інських
меценат!8
«УЖКодного
уже крилаті однойменної напутніми 1 менників. Б слівнамшщя створили С письменста Не знах українське Державної голови Сп Юрія Муп написани? романів 1 п новок, що чим СТОЛІ ужинок 5 ліття вия
що й инійнсийнькийнайн" Я
"Т1)щ
ЕК | Рі жо
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
