Сторінка · с. 7сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №58 за 1999 рік
Слово Просвіти, №58 за 1999 рік
«ї "Р
Р
ьо «и
пад ше
нє, "ло
вах
'багене зло- ЗИ грай
и т
"- ий
ЕЕ в ій а ані
ОБРІЗАНА ери
НЇа восьмому році незалежності зусилплями деструктивних антидержавних кіл Україну доведено до стану тотальної кризи. З боротьбі за владу антиукраїнські кола розгорнули широкомасштабну кампанію розшарування суспільства на дрібні купки пюдей за мовною, партійною, релігійною ознаками, які, за задумом, мають ворогувати між собою і не чіпати влади. Тактика створення хаосу громадської думки повинна також сприяти знищенню історичної пам'яті народу, його деморалізації, що вигідно владним структурам, які на 100 відсотків складаються зі старої компартійно-кадебістської номенклатури.
В Україні йде наступ на права пюдини, на свободу слова; цілеспрямовано обрізаються великі періоди української трагічної історії -- не згадується про голодомори
1922--1923 | 1947 років, викреслюються з пам'яті розстріли в Биківні, Вінниці, Львові, Дрогобичі, арешти і судові процеси 50--80 років. Певно, що це є закономірним наслідком панування в Україні перефарбованих ворогів і нелюдів, І ситуація загострюватиметься І далі, якщо не буде проведено суду над комуністичною ідеологією, її провідниками та функціонерами.
На жаль, ситуація із дотриманням норм охорони прав людини в Україні, зокрема правом на отримання об'єктивної інформації, правом на захист своєї честі в суді тощо, ускладнюється пасивністю, а Іноді І прямою зрадою з боку так званих правозахисників. Достатньо згадати про роботу Комісії по захисту прав людини Верховної Ради України.
У 1993 році в Києві у приміщенні так званого Жовтневого палацу (колишнього інституту шляхетних панянок, де у 30-ті роки комуністичні нелюди влаштували катівню) проходив з'їзд українських по-
Члени Київського крайового товариства політв'язнів
літв'язнів. У президії з'їзду сиділи відомі громадські, політичні діячі, чия доля пов'язана з українською історією: В. Чорновіл, Л. Лук'яненко, С. Стецько, М. Лебідь, Є. Пронюк, Д. Шумук, Л. Танюк, М. Горинь та ін. Згідно з рішенням з'їзду на подвір'ї палацу було закладено камінь, на якому викарбували, що на цьому місці буде споруджено знак на вшанування пам'яті жертв комуністичного терору. Сьогодні, коли пам'ятний знак стоїть на визначеному місці, навіть пересічний громадянин дивується напису, який засвідчує, що цей знак -- жертвам репресій 30-х -- початку 50-х років, і запитує: хто ж чинив ці репресії, може, марсіяниї
Але цікавішим є те, що ганебний факт перекручення тексту напису затвердженого з'їздом, не дивує тих, хто був у пре-
зидії і виголошував палкі промови про необхідність скликання міжнародного суду над комунізмом -- Нюрнберга-2.
Члени Київського крайового товариства політв'язнів і репресованих з обуренням сприйняли факт перекручення тексту на пам'ятному знаку і розцінюють це як акт знущання та глуму над пам'яттю жертв комуністичного терору, а також як свідчення морального зубожіння і деградації українських політиків, які здатні лише на мітингову демагогію. Українські політв'язні вимагають поновлення затвердженого з'їздом тексту на пам'ятному знаку і громадського розслідування факту підміни важливого політичного документа.
Андрій и ЧОРНУХА, голова Товариства політв'язнів
і що і дрон
10 березня в синьому залі Будинку кано проходив вечір, афішований як урочистий, присвячений 10-ій річниці існування «Всеукраїнського Меморіалу імені Василя Стуса»
Лесь Степанович Танюк виголосив
промову, задуману як незбагненний синтез звіту за 10-річну діяльність керованої ним організації зі звинуваченнями на адресу тих, хто своєю діяльністю, вільно чи невільно, сприяє девальвації національних цінностей та святинь.
Менше сотні людей, що зібрались утому залі, були свідками Не дуже продуманого звіту, що з дивних причин з-осередився передовсім на спогадах про активну роботу «Меморіалу» в 1989-- 1991 роках, а також на згадці про шість десятків книжок, кілька десятків ліобительських кійоплівок та низку освітніх програм, розроблених невеликою групою на чолі з Валентиною Скачко для мережі «Інтернету». На разі -- все, що вдалося почути.
Побачити пощастило більше, Ближ»-
че до закінчення цього несвяткового ювілею з'ясувалося, що присутні «поцупили» (взяли?) кілька виставлених книжок, котрі, виявляється, в бібліотеці «Меморіалу» наявні аж в одному примірнику...
Чесно кажучи, після всього побаченого писати про щось не кортіло, і взятися за цю невеличку замітку змусила наша трагічна бездіяльність, яку звикли ховати за неувагою держави, важким життям, байдужістю людей і ще якимись об'єктивними умовами.
Однак приклад Росії та російського «Меморіалу» переконливо доводить, що мову слід вести швидше про нездатність керівництва правильно організувати роботу, аніж про щось інше. Оскільки автор статті трохи знайомий з діяльністю Пермського відділення «Меморіалу», важко втриматися від зіставлень (боронь Боже, від порівнянь, порівнювати-бо нічого). З одного боку чітка структура, тісна співпраця з міжнародними фондами, обласними та зарубіжними відділеннями «Меморіалу», «штіегпайопа! Атпе5Гу», іншими громадськими організаціями, що працюють у цій сфері, з дру-
гого, -- Орієнтація на подвижницьку громадську діяльність.
Проте наші люди й досі здатні творити чудеса і здатні на подвиг. Що й засвідчила доповідь голови Івано-Франківського відділення «Меморіалу» Романа Круцика. В області створено музей жертв комуністичних репресій, що вже отримав статус державного, для п'ятпнадцяти родин репресованих було «вибито» в облради квартири, зініційовано подання законопроекту про відшкодування майнових збитків родинам ре-
«КОЧУБЕЙ ТА ІСКРА» В МОСКВІ
У кожного українця, котрий бачив і чув О. Ткаченка і П. Симоненка при їх заїзді до Московії у грудні 1998 року, тобто через 290 років після заїзду Кочубея 1 Іскри, паленіло обличчя.
Так, довелось облитися потом від сорому, бо на лицях сучасних земляків прочитувалися ті ж мрії, з якими посилались колись до ката українського народу Петра І їхні попередники.
Але ж ті втікали з України крадькома і несли спідлену мрію про знищення «непотрібної» української держави таємно, а теперішні були послані законодавчою владою незалежної України з іншою місією, тому їх зрада набагато ганебніша.
Як же нам змити з себе ганьбу перед людством за ті страхітливі наслідки, до яких довела нас кривава Московія, знищивши 45 мільйонів українських душ, духовного цвіту нації і залишивши в холопів генетичний страх, який і сьогодні породжує Кочубеїв та Іскор?!
Ціною великої крові і мук до нас прийшла СВОБОДА!
А холопи її не сприймають!
Холопи пнуться на посади, що належать борцям за волю України, а виборці -- холопчики підсаджують жирних холопів на ті посади., а злодійкуваті, бездухі і недоумкуваті підсаджені спішно крадуть, тягнуть українську націю назад у рабство, а світ дивиться
і дивується на таке диво.. з Господи! Яка мерзенна картина. | То що ж робити? і зб З Роман Коваль-- політик 1 лікар, г Жо-|
лова Всеукраїнського політичного об-|
"'єднання «Державна самоспини и Ук- | раїни», редактор газети «Незборима нація», президент клубу «Холе цний
Яр», письменник сказав: «Поки не » по-
караємо «власних» зрадників, краї- |
нської держави не збудуємоїмі аб р.
Прислухаймося до лікаря ік мось!
пресованих, оскільки в чинному законодавстві це питання викладено в тако-
му розпливчастому формулюванні, що
фактично не діє. Слухаючи цю людину, складалося враження, що до звіту Їва-
но-Франківського обласного відділення
цілком можна би було долучити звіт Всеукраїнського «Меморіалу» на правах, скажімо, районного. Такий стан «Меморіалу» тим більш прикрий, що це - - перша в СРСР офіційно зареєстрована громадська організація, що була опозиційна комуністичному режимові. Про це сьогодні вже Зно ли, А починалося все переповненою гатотисячною залою, де вирували п и страсті, куди намагалися проникнуті комуністичні ідеологи і лише ціною | відчайдушної боротьби вдалося в яти святі тогочасні ідеали. Пзн сувалося, що у відчайду ному с! стоянні з загниваючою системою відстох я: ти право на правду значно л | о умо: е, ані
| Я | "РО дез є о пе злочини 1 - ча в ашту Мк - емлі
' мя, со чо
й лай оорц ТА С Уг.
пр о ти- | я
лоз! нан
сю п ДА
поки таких умов не б зуде с сті о буде й широкого р У ВІ, «Меморіалу»: бе брак
оті ж оні ло,
сист! ема тзовані мат
тії на. раження - -чо ч- РОЙ б
Г й М и ін тм ньо
системи зали пати г
засо фот я. нов оо біо
і ТЬ об ительс Кк
| де она не с.
чу сш нсів ути по чат 1 док ; нас -
мо лодшим пс
ДТЕЗ звуко - » ї
с на змацік пе! - і ної не си гСт " є ом 1) бі те ІБ | |
ей ща 3 б
і). кол г р ОМ. сви (
РА пи те
и М 1атіІ ЧІ Н
чи в
її З ТІ: її ЧР РА РА - цій ше Й
потм зорганізувати відпе зі ДЕ гу р Рона гу юс га Ска чко ге Поступово розходилися 1 лк поди С зникав ож е ертання І
Р аю
запал, а постійна ріка таці. нат комуні-.
і та ст аб
пос РП гої що 23-
ч-б
оч М Їй
аю й
ї | ЩІ ; З Ї -
і
справі людей, У «Меморіал шилося нікого. | 5 монах
Можливо, така кА туація. ког гос У ї Ж
влаштовує. Однак мі всін арод УГат я
для того, аби ; Т прот пом нг у її ві ло- З
сто часу ніхто не може ві гримати кра лише
з 1 Пн
на максимумі. Професіє али ж. У загалі | звикли орали А фа
б я Ро опа:
ра З и | б.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
