Сторінка · с. 9сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №58 за 1999 рік
Слово Просвіти, №58 за 1999 рік
ріо-
в
-і я "ШТШЕ "Роб Р
" п че зей че К ішетеальніа УМ іо В о ні 1
| «Ай т.
У листопаді 1918 року була проголо-
шена Західно- Українська Народна Республіка, яка згодом об'єдналася з Укра- -нською Народною Республікою. А вже першого грудня 1313 року розпочала свою діяльність «Просвіта», яка тепер чазивається «Просвіта Берестейщини». Отже, нещодавно відзначено восьмидесяту річницю нашого Товариства.
За часів УНР розпочато національну розбудову Берестейщини. Виникли українські державні установи, національні навчальні заклади, майже двісті початкбувих шкіл, бібліотеки, друкарні та книгарні. В оселі прийшло рідне літературне слово. Зазвучала мова, якою творив свої прорал Олекса Стороженко,
віршував Д (Олександр Гаврилюк. Понесли суспальству інформацію газети 1 часописи «Рідне слово», берніального староства».
митро Фальківський, а потім
«Мир», «Вісник Холмського гу- Ці натхненні дні розквіту української напіональної культури й освіти ще з-осталися в пам'яті перших просвітян, в архівних документах, у творах письменників, у хроніках подій, таких як документальна хроніка Ігоря Вінниченка «Українці Берестейщини, Підляшшя й Холмщини в перилй половині ХХ століття». Оточена з усіх боків ворогами, Україінська Народна Республіка загинула Згодом, існуючи за межами УРСР, «Просвіта» вступила в нову фазу своє! культурно-просвітницької праці в умовах польського поневолення. Той, хто пов'язав себе в ті роки з «Просвітою», знає, що буржуазний уряд Польщі «Просвіту» заборонив не відразу, але й доброзичливості до неї невиявив. Коли ж мова иде безпосередньо про Берестейську Просвіту», то другим днем 1і народження, як свідчить старійший член «Просвіти» Василь Петрович Ласкович, слід вважати б серпня 1921 року. Того дня депутат польського сейму, він же берестейський лікар Василь Дмитріюк поклав на стіл міським урядовцям заяву про організацію «Просвіти». Цей промінь української національної самосвідомості ! самоповаги не згас. У десятках селищ виникли місцеві групи «Просвіти». Вже в березні 1923 року, після тяганини, УРЯДОВЦІ мусили зареєструвати статут Просвіти», погодитись із першими дія- МИ її місцевої ради. За декілька років організація розрослася, установила зв'язки зі Львовом, де перебувала центральча рада. До 1927 року «Просвіта» стала мщним чинником громадського життя краю. В оселі краян прийшли українськомовні газети і часописи «Наше життя», Діло», «Сила», «Сільроб», «Вікна» та інші. На громадські кошти відкрилися такі центри української культури, як «Рідна хата», бібліотеки, друкарні, вечірні школи. У багатьох селах проходили свята українського мистецтва, особливо свята пісні ї танцю. Ще в 1939 році, коли в Західну Україну прийшла Червона армія, можна було зустрітися не лише з Учнями початкових українських шкіл, але й із учнями українських гімназій. іі року в мене самого появилися друзі » української гімназії міста Броди на за Авторитет «Просвіти» серед населення був настільки великим, що місцеві парти, з одного боку, «Українське Начшональне Об'єднання». а з другого, -- комуністичні партії Західної України і Західної Білорусі втручалися в діяльність Просвіти» з метою поширення свого зпливу на мешканців краю. З часом сталися зміни у складі місцевих рад «Просвіти». Так, 1923 року у
Берестейську міську раду прийшли нові функціонери Павло Артемук, Микола Крижанівський та іншті. Деякі зміни відбулись у Кобрині. Але постійно працювали іншіатори Кобринської «Просвіти» Дмитро Рафалович, Василь Пархотик, Іосиф Сацевич, Гноянко, Демидює, Кириченко.
Авторитет «Просвіти» зростав. У лютому 1927 року в Бересті відбувся з'їзд «Просвіти», що стало значною подією в житті краю. На з'їзд з усього Полісся прибуло 120 делегатів. Головою з'їзду був добре відомий усім просвітянам Василь Кривицький.
З'їзд просвітян дуже збентежив польських урядовців і жандармів. Активно запрацювали шпигуни та провокатори. Так, один зі шпигунів доповідав, що у Кобринському повіті функціонує аж сорок дві українських бібліотеки, а в Брест-Литовському повіті у тридцяти трьох селах діють первинні «Просвіти».
Та це було ще не все в доносі.
Український просвітянський рух поширювався й у Дорогочинському повіті, у Століні, Пінську та багатьох навколишніх селах, хоча заважали йому поліські воєводи своїм нестерпним ставленням до українства. Але потерпали не лише українці.
Білорусам було, може, ще гірше, бо їхній рух був слабкішим. Тому українці й білоруси у селянських і робітничих страйках проти соціального та національного гніту виступали разом. Керували страйками, як правило, функціонери Західно-білоруської Комуністичної партії (КПЗБ). І це давало підставу владі стверджувати, що організаціями «Просвіти» керують комуністи. Почалися арешти, мордування деяких членів «Просвіти». Переповнилася Березо-Картузь-
ка тюрма. Комуністами вважали просвітян та оунівців. Шовіністично вихована влада скористалася моментом і «Просвіта» була заборонена.
Важко тепер сказати, чи працювала просвітянська організація у підпіллі. Однак безперечно, що посіяне «Просвітою» в душах людей не загинуло.
Повернення на Берестейщину Червоної армії у вересні 1939 року не принесло цілющої наснаги в український рух. Навпаки, його чекало розчарування.
Не враховуючи етнічного складу населення краю, нова влада по живому відрізала Берестейщину від Волині. Та хіба ж можна забути, що майже всі міста Берестейщини -- Бересть, Кобринь, Дорогочин, Пінськ, Кам'янець -- були вперше побудовані галицько-волинськими князями; що стояв на чолі цієї держави перший і останній в історії України король Данило Галицький.
Після приходу Червоної армії ще звучали дитячі голоси в українських школах, але після Другої світової війни усе затихло. Було розпочато не стільки білорусизацію освіти, скільки провадилося зросійщення всього населення.
Нещодавно я побував у школі, де колись учителював. Виступали талановиті діти, вчителі, співали пісень, читали вітрил. Та я не почув жодного білоруського слова. Так що нам, українцям, не слід нарікати на білорусів, а співчувати їм треба
Після здобуття Україною та Білоруссю державної незалежності діяльність «Просвіти» розпочато вже на новій основі.
Першими її ініціаторами стали Арсень Тетерук, Володимир Харсюк і Михайло Петрукович. Їм у перші місяці неодноразово допомагали своєю участю ії коштами Петро Комякович, Іван Ковальчук, Петро Шпаковський..
В ЄДИНІЙ СУВ'ЯЗІ
БЕРЕСТЕЙСЬКА «ПРОСВІТА» ВІДЗНАЧИЛА 80-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ СВОГО ЗАСНУВАННЯ
Є підстави сказати, що нова «Просвіта» почала діяти, не маючи ідейного компаса, не маючи коштів, приміщень, урешті, не маючи достатньої кількості людей, здатних виконувати громадські обов'язки задля розбудження українського культурного руху. Тільки відчуття відповідальності перед своїм народом надихало ініціаторів нової «Просвіти». Серед них подружжя Мурашкевичів, Володимир Харсюк. Активісти знаходи-
ли зацікавлених співвітчизників, шукали форми співпраці з ними, складали перил невеличкі кола просвітян у єдиний ланцюг «Просвіти Берестейщини».
Сьогодні можна сказати, що «Просвіта» на території всього Берестейського краю працює плідно. Від теревенів, від балаканини перейшли до конкретних справ. Працюють хорові й танцювальні колективи у цілому ряді міст і сіл 00- ласті, які не тільки пропагують народну й сучасну українську пісню, український танок, але й збирають народні твори краю, поповнюють скарбницю українського фольклору. Виявилися свої наукові діячі, письменники і поети, вчителі і навіть викладачі української мови, літератури й історії у школах і в університетах.
Велику увагу до себе привернули фестивалі української пісні, виставки прикладного мистецтва. В цій галузі хорошими майстрами проявили себе жінки. Напп успіхи вже відомі навіть в Австралії та Канаді, у Польщі та Сполучених Штатах Америки, в інших країнах, в яких спілкуються між собою українці.
На мій погляд, найважливитою історичною подією нової «Просвіти» є початок випуску українськомовної газети «Берестейський край». Газета привернула до себе увагу багатьох людей, сприяла пробудженню в них національної свідомості 1 самоповаги, надає допомогу в самоосвіті рідною мовою, особливо в галузі історії берестейського народу.
Й усе це стало можливим завдяки зусиллям шановного Михайла Петруковича, інщіатора відродження «Просвіти», 11 найактивнішого діяча, 1 першого мецената. Ще в Україні не поширився меценатський рух, ще не відомі були прізвища Кравця, Загорія, Тавпаша, а Петрукович тут, на Поліссі, вже самовіддано почав меценатську діяльність.
Важко назвати в короткій статті наших добросумлінних просвітян, які відповідально виконують громадські обов'язки. Але все ж слід виокремити Віру Мурашкевич, її світлої пам'яті чоловіка
поета Володимира Мурашкевича, журналіста і поета Антона Цвида, поета Миколу Герасимика, інших активістів - - Володимира Харсюка, Людмилу Хиль-
ко, Ївана Пустогвара, Олександра Ільїна, |
Павла Саца, Валентину Клюку, Ольгу Яценко, Валентину Залипу, Лідію ) о
рошко, Володимира Замко Отже, маємо певні успіхи п
у БІЛИХ: ОСЛАВАХ
У гірському селі Билі Ослави ще пе-
гд Першою світовою війною вирутя. В «Історії Гуцульщини» М. Дома-шевського читаємо, що «... у с. Білі Ослави за звітний період від 1. 01. 1906 до 31. 12. 1907 р. читальня |«Просвіти» мала 50 членів, у бібліотеці товариства знаходилося 30 к
ок, а головою читальні тоді був Михайло Панівникь».
Досить активно працювало сільське товариство при Польші, яке очопював священик із Львівщини Михайло Дурдило. Він організував у 1924 рош будівництво великої нової читальні неподалік церкви Успення Святої Богородиці. До речі, цей енергійний священик організував драмгурток, який з виставами «Наталка Полтавка», «Данило-чарівник», «У степах 27 ни», «Трьох до виборів», «За є З України» виступав у свогя читальні і виїжджав у сусідні села Верхній Бе рен Чорний Потік, Заріччя, Деля-
. На зароблені кошти купували тературу для бібліотеки читальні.
Слід згадати і просвітянського аквіста Олексія Ванжуру, якого зни- - дви У ций хлопець підробляв дозвіл з іо )
отав, завдяки чому на сцену г
бій о дйкоію
українські твори. Перед Другою світовою |
на Пилипець вчила дівчат кумом ти. При читальні діяв коопе .
ца». Під час війни 1944 рожуті згоріла. І рівно через г
стопада на свято Дмінарій храмове свято села, у Білих С знову відродилася пи
На білосніжному вело ку, якому вже понад сто поруч із новозбудованою цер з'явилася вивіска із рами на синьому тлі «Укр
світа» с. Білі Ослави». |
кої роботи. У якому ж напрямку б
працювати далі? Врешті, з каіаноі Й 1
наше сподівання допомоги з ан Чимало добродійників ге зві д С 10 | нам коштами, транспортом,
книгами, навчальними за Х Віримо, що й
раїни, яка має свої часописи, с Я
|
Ре ко -
менників, прийматиме до своїх ба ав т фа
хто того заслуговує. Своя економічна база і укр
солідаризм - - дві надійних о пори
Кк
М
1к ськ
член «Просвіти караним ,
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
