Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 11сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №59 за 1999 рік

Слово Просвіти, №59 за 1999 рік

Чи варто анатомаізувати твір, якщо він тобі до вподоби? Чи не є це гріхом"? Певною мірою, звичайно, гришно заглиблюватися в живий організм тексту Однак, хочеш чи ні, а щоб з ясувати при- чинневі та мотиваційні зв'язки, джерела спонукання зрештою, суть, - - мусиш виконувати роль прискіпливого дослідника зування простих речень, алітерацію, пильно стежить за звукописом і ритмічно-аритмічними лексичними виверженнями з метою дослідження понять і явищ, предметів і абстрактних уявлень для осягнення злагоди 1 непорозумінь у світі. Василь Рябий не існує без зорових образів, які знаходять собі паралелі в абстракції мислення («скляне -- У темнім передмісті - - твоє обличчя промайне. І жаль, що чуєш мої мислі, але не чуєш вже мене»). Алогізм -- ЙОГО чарівна паличка, за допомогою якої оживають картини психічних станів («не видирай з горла птаха квітку», «безглуздя врятує світ», «сповідаюся глухонімий безголосий своїм вухам»). Ї головне -- інтрига, без якої не мислиться жоден вірш («місто виростає з води», «рай і раб. Заквітчаний Едем», «вигуло в моїм оці дерево зелене», «ми попада- ли в сни луни»). Не скажеш, що поета не цікавлять Така думка в мене виникла, коли роз- горнув першу й друту і дев'яту книжки поета з Коломиї Василя Рябого, який уже трохи відомий всеу країнському загалу, та не настільки, щоб бути пізнаним 1 поставленим на відповІДНИЙ ЩАабель імен на драбині поезії, яка аж тріщить від перенаселення Отож, вважаю за щастя, що ім "яцьо- го автора залишається маловідомим. Він ще не встиг набриднути, він ще має право видозмінюватися, якщо забагнеться, і зростати, не боячись стереотипу сприйняття його «я» Перегорнув сторінку за сторінкою дев'ять збірок і відчув: це один обсягом до чотириста сторінок важезний том Книжки «Грань» («Молодь», 1990), «Ворожіння на цвяхах», : Елепя для білого диму», «Шукання двійника» (Коломия, 1992), «Постріл горіха» (Всеукраїнське говариство «Просвіта» їмені Т. Шевченка, 1994) «Жасминовий камінь» («Світовид», 1995), «Зіниця на крилі метели- (видавничий центр «Просвіта», «Літературний Львів», 1997), «Портрети З протягу «Світлофор 1 мухомор Куля з з Ліверпу ля. Омелюх і капелюх» (Коломия, «Вік», 1998) являють собою, як на мене, цикли, що покликані до об'єднання змістоформи. Це своєрідна ознака віршотворчості Василя Рябого, його поетичний біоритм. Вникаючи в мовностилістичні особливості поетики, не можна не помітити, що автор уникає дієслівного способу вираження. Наказовий спосіб дієслова для нього чужий, Він захоплений еліпсом, періодом найчастіше. Поліюбляє нани- соціальні теми. Здається, він, як прийнято визначати, «починався з болю». Однак тут використовується не прямий комплекс художніх засобів, щоб не уподібнитися ролі ідейних виразників народу, - - саме в деструктивній побудові крику душі вбачає автор потребу мовлення, аби його почули. Деструктивна метафора яскраво проступає в «Елегиї для пробудженого хліба», коли «Ходить золотистий жах і плодить божевільний страх і сниться людям крах у хлібних прожилках-дірках», бо «немає хліба -- тільки хліб а хліб несамовитий схлип а схлип -- голодний плескіт риб який прилип до жаху страху краху 1 не звик до траурних музик». Василь Рябий свідомо не хоче засуджувати у відверто революційний прийом негативізми життя. Він постійно вишукує пропорції між подачею художньої інформаціїї ії мовби вичікує, щоб читач самостійно дійшов висновків, звідки йдуть проблеми, хто є генератором нещасть, бездуховності, байдужості, голого практицизму. Поетові не прагнеться бути трибуном, кликати до оновлення світу. Він бажає співрозмовника з вдумливим обличчям 1 мудрими очима, щоб поділитися потаємними чуттями. Василь Рябий часто віддає перевагу такій фігурі, як парадокс. Він поселився у вільних віршах, чудово себе почуває в астрофізмі («гуляю під небом з торбиною--Ї мене стільки в мене мов повітря у жмені», «камінь на камені на камені камінь.. хто виколише кам'яних душ?», «вистава земних облуд: за при- (Творчий доробок поета: грані пізнання слова) родою хитрості змушує вічний бруд білий сніг випасти», «І скапують медом цілунків розірвані діри» «безовий кущ не муч безове щастя зривають вуста- МИ»... Маємо і галерею портретів -- Черешні, яка «родила бджоли», Марії, яка веде монолог: «ми цілувалися з Вогнем як рідні», «бабиної бисажки, Богдана Кавуна, Веньгрів, Духа, мати Анни, Шупинєчки, проданої хати. Портретописанням наповнена поема «Сємиївання» -- Іван Час, Іван Гіпноз, Іван Тваринник, Іван Скрипкацимбали, Іван Краватказсороків, Іван Босиймихайло, Іван Мама. Психологізмом вражають герої Микола Духовик, Місько Філософоригінал, Павло Дорога, Федір Стратілатнагрозибагат, Ганна Рушник, Ман Манускрипт, Хтось Чорнимпобіломувила- Особливо тонко виписаний портрет Чар-яничара з однойменної поеми, побудованої за формою речитативу. Наспівність мовних інтонацій, варіювання підвищенням і пониженням голосу дає ефект рельєфної драми, прояв здорового скепсису через бурлеск. Персонаж Ворон, новітній яничар, мудрагелить: Ранти ці яничари були свині. Всіх би під ніж їх ниті. Тварини! Всіх би під ніж їх нині. Живи собі тетер, пий, їж й не згадуй, як пив і жер ворон з головою гада... Таким чином, ми пересвідчилися, що Василь Рябий не ухиляється від гострих соціальних проблем. Для нього, отже, не існує повсякчасного стандарту мистецтва для мистецтва. Він намагається дотримуватися формули міри речей, сповідувати закон постійних величин, якщо навіть триває «переливання вогню»: «Любляться вогонь з водою -- То він цілує її, то вона його пестить рукою», «Синіх дзвіночків приніс -- так роздзвенілися, що оглухли», «купаються горобці у поросі купаються у калюжі горобці дурні горобці мудрі ці горобці осоружні». Цей же ключ працює 1 в поемі «Падіння насіння» з комбінаціями прозовіршів, поетичних ремарок, хитросплетінням сюжету в тринадцятьох розділах. Практикує поет писання віршів без розділових знаків. Але не грішить цим привілеєм, що тепер можна часто спостерігати. У своїх рефлексіях пробує залишатися все ж таки доступним, позбавляючи тексти так званих темних місць. Не назвеш його пейзажистом, хоча без пейзажу не обходиться («зриваю в Слободі ромашки великозорі», «Ї розцвів сумно-світлий дух сажі квітами живого вогню чорно- -синіх слив», «пливу травою а наді мною країни розцвіли якісь птахи крилами лопотять мурашки гігантські»). Відсутні панегіричні мотиви, зате є фігуральна красивість вислову («прозорий хрестиклітачок тече в ріці - - не чути», «бухкають і бухкають кульбаби під вікном 1 моя радість аж заплющує вічі від вибухів», «і відчуваєш тонкий смак ласки сонячних згустків на гілках»). Підкуповує відкритість автора; інтимізація його «я», щоправда, не позбувається загадковості і таємничості, вона наближається до ядра сокровенності, зберігаючи етичні норми («Я лика не в'язав в'язала сльоза лико крику без'язике я лика не в'язав я сльозі сказав: ти дика і крикнув я без'язикий і нетрі вербового лика притулила до себе сльоза я сльозі сказав: я лика не в'язав не бійся моя дика я лихо заколисав»). За ефектом словогри фактично написана книжка для дітей (1 дорослих також) «Світлофор і мухомор. Куля з Ліверпуля. Омелюх і капелюх». У підзаголовку читаємо: «Три альбомчики Ромчика Бомчика». Через психологію цього героя поет помітно розвиває досягнення в жанрах скоромовки та небилиці, гумористичної мініатюри з відтінками іронії та лірики в системі художнього пошуку алогізму. | Одне слово, поезія Василя Рябого полісемічна, з багатогранними зблисками оригінальних текстів, що несуть інформацію про взаємозв'язок людини і природи. І безперечно, в цьому мегалополісі образів є речі різної вартості, якщо зважати на принцип відбору, радикальну критику смаків. Та, не комплексуючи перед модерном віршотворення, віддаймо належне, що перед нами представник нової художньої свідомості в межах ноосфери з самобутністю авторського стилю і вільним вибором морально-етичної основи. Він прийшов нез безвісті, а з хвилі вісімдесятих років -- цілісним, але не поміченим у часі за відомих причин. Зрозуміло, це була лише спроба. анатомізації слова. І нехай нам Бог простить такий гріх. Але тепер читач матиме повніше і конкретніше уявлення про поетику Василя Рябого в природному хаосі. й Василь КЛІЧАК, директор видавничого центру «Просвіта», член Спілки письменників України «ЛЕГЕНДА ПРО ГЕ Знаний щівано-франківський краєзнавець |ван Скрипник, автор і упорядник актуального видання «Легенда про Гетьмана» З Підзаголовком «Їван Виговський: від Конотопа до Скиту Манявського», ще в ра- ДЯНСЬкІ часи започаткував вивчення державотворчої діяльності одного З тих, ХТО перебував біля керма Української держави після смерті Богдана Хмельницького: Іван Виговський очолював як дипломатичну, так і збройну боротьбу проти інтриг Москви, начебто союзника України, кот- Рим вів подвійну гру стосовно України, ділячи її поміж собою та Річчю Посполитою. -Ї Виговський прийшов до влади після відмови від гетьманату Юрія Хмельницького у серпні 1657 року. Найбільше усла- вився історичною перемогою над стотисячним військом 28--29 червня 1659 року під Конотопом. У цій битві, як стверджує історик Наталія Полонська-Василенко у своїй двотомній «Історії України» (К: Либідь, 1993.-- С.39), «загинув цвіт московського боярства». Іван Скрипник -- виходець із села Маняви на Івано-Франківщині. Упродовж тривалого часу вивчає історичну таємницю поховання Івана Виговського, похованого, за його версією, у скиті Манявському. Поштовхом до пошуку істини стало прочитане після повернення із сибірської де- портації в «Українській загальній енциклопедії» (УЗЕ) про Івана Виговського: «Об- винувачений за участь у козацькому повстанні був розстріляний поляками 19 ЬМАНА» березня 1664 під Корсунем: похоронений у Галичині, мабуть, у Скиті Манівськім». Перечитуючи кожний нарис Івана Скрипника, зокрема, «Іван Виговський. До дня нашої перемоги над Москвою», «Штрихи до біографії Івана Виговського», «Круті Руїни», «Книжка про перемогу під Конотопом», «Дорога до храму», «На брата брат», «Нова повість про гетьмана Виговського», особливо «Скит Манявський», я переконався, скільки автор і упорядник книжки уклав душі і праці у свої дослідження. Так само із неослабним і інтересом прочитуються дослідження інших авторів, уміщені у книжці, серед яких «Дух руїни» Олени Апанович, «Перемога, що кинула жах на Москву» Богдана Кравцева, пре- а рай Уомді, Олега Ольжича, «Гетьман І. Виговський» | | 8/4 цікаві розвідки Юрія Мицика, Валерія Шевчука «Битва під Конотопом у російській пісні «Под городом под Конотопом». Цілком резонно авторі упорядник у раз «Поезії» оприлюднив поетичні т зори Яр: Славутича, Івана Павліха, | Опе си. Лупів. Безсумнівно, книжка Івана Скі ит пла генда про Гетьмана» неза У гу: я а повчальна для наших днів, необхідно прозора - прин загрози й клан так і проти ві відьом». б РА Я ке очній 2 ї муром ен | Аз й пли? г ї З ч'ЯЗО , бно Йой щі . - - В ач гай збо ча г п ній і Р Й В В ЦЮ пор о фот

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин