Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 12сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №59 за 1999 рік

Слово Просвіти, №59 за 1999 рік

1 "Ера ікоьйій акбий З»ВІрРек воьдфоь РА. з фвіші 2. ці - й . 4 -ь "б -: "ок вих ак ї Новий дідич, одержуючи владу над містеч- пачобіл- -фз Рай » ж чи мебнеінніцій і; фасойЕ РА МО дів РН Пн - о --Г. Лі тет 29 т. р ФР иа» || СТАНИ НО РИ л- їй -«- і т «В. Ра Я ( Продовження. Початок уч. 7-11 за 1998 рік; ч. 1-3 ц. р Минуле Сатоново -- мальовничого селища над Збручем -- характерно для старожитньої Укроїни історія шляхетського містечка. Як і іншим колишнім прикордонним поселенням краю -- Сальниці, Дуноївцям, Вербовцю, Михалполю, -- Сатанову судилося побачити і напади кримських татор, ! переможний марш козаків Богдоно Хмельницького, почути гамір велелюдних ярморків і бойові кличі народних повстанців у ХУ!Ї! столітті... Першою згадкою про містечко вважається грамота короля Володислава Ягайло 1404 року. Кілька десятиліть тому, у другій половині ХІМ століття, Подільський край перейшов до володінь Королівство Польського. Його колишнім володарям, литовсько-укроїнським князям Коріятовичом, вигнаним з засновоних ними ж самими городищ, довелося шукати вільного й мирного життя в інших краях, зокрема й но Закарпатті... Тепер польська влада по-своєму розпоряджалося упільськими містами. Оті в грамоті 1404 ро- у чн - в он. че РР ку йшлося про те, що король дарує Сотанівську волость у «дідичне володіння» сон- - домирському воєводі Петрові Шафранцю. мав потурбуватися про такі речі: б йно жити самому або мати наміснико в Знову розгорнемо безсмертну «Повість врем'яних літ». Ось князь Володимир Мономах у своєму «Повчонні дітям» розповідає про свої давні битви з половецьким хоном ітларем: «| пішли ми но військо їх, половців, за город Римів, і Бог нам поміг наші побили їх, а других захопили. | знову Шлоревих людей наші перебили, |і вежі їхні ми взяли, пішовши но них, за городом Голтавом». Спогад Мономаха про похід на «город Голтав» -- єдина літописно згадка про Говтву, сучасне село в Козельщинському районі Полтавщини. Стався цей похід навесні 1096 року. Судячи з усього, Голтов, як і інші городищо в південних землях Переяславського князівство | -- Лтаво (Полтаво), Желні (Жовнин), Римів (Велика Бурімко), горошин, -- був у ХІ--ХІЇ століттях укріпленим форпостом-но межі Переясловщини з половецькими степами. Так само, як | інші з цих городищ, Голтаву, очевидно, довелося зазнати зруйнування під чос монголо-татарської наволи. Лише у ХУІЇ столітті знову з'являються згадки про колишнє княже місто -- Тепер уже містечко Говтву (Голтву) на місці злиття анннануиннчинаноанннаннаннвиничннониннитииоо ТРАВЕНЬ, ЧИСЛО 5 (59), 1999 РІК століття докладні відомості збереглися 8 БУ, вою, хоч і дещо жорстокою подробицею є торийських, згодом 7- князів Любомирських, різним кромом, дерев'яним | череп'яним те, що мечі, якими виконувалися ці вироки, князів Санєушків то графів Потоцьких Тако ( тепаї зберігалися в Сотанові як місцево реліквія чосто зміна власників, 30 твердженнями і ще новіть у ХІХ столітті польських ІСТОрикіІв, пояснюволоася тим, що цій маєтності; під час воєнних походів поси- У ХМІЇ--ХМІІЇ століттях Сєнявські побудува- Сотонів звичайно переходив від власнико долати з містечка 12 стрільців, а під час шли в містечку, що стояло недолеко від сласника у сподок ПО жіночій лінії (як посаг) ЛІ оборонних дій брати участь у них «з усіма | ТОТОрСЬКОГО «Чорного шляху», міцний обо- На 1780 рік у містечку налічувалося 52/ своєми людьми»; передавати маєтність іншій ронний замок, споруди якого збереглися до будинків Крім католицького костьолу, ДІЯЛИ особі лише зо королівським дозволом; сте- НОШИХДНІВ. Ці заходи не були безпідставни- - також церкви й правословне бротство У лист жити за виконанням | міщаноми всіх - ми: перший відомий нині похід кримських Відомі фокти неоднорозовия нородних гоманова повинностей, встановлених іще Коріятови- (| ТОТОр на Сатанів відбувся ще 1531 року. заворушень» у Сатонові ХМІЇЇ століття. АК- Українка чами. Саме про оборонне значення цього зомку гивність цих заворушень помітно зростало в «Та от Власністю Шафранців Сатанів залишав- НОгадував, очевидно, й тогочаОсний герб роки поширення в західноукроїнських земне знаєтеся недовго. Уже 1431 року за дозволом 0 містечка, в щиті якого було зображено лях опришківського руху, окремі ватажки дичних 1 короля містечко перейшло до визначного Фленя -- творину, що «пахощами СВОЇМИ ЯКОГО, ЯК відомо, приходили и но Західне німецькій польського магнатського роду Одровонжів.| Прогоняє змій і через те служить емблемою Поділля. пЕРИТРА 00 П'ятьма роками пізніше, 23 листопада 1436 ровоїна, від якого тікає ворог», за СслЛовоми Розподіли Речі Посполитої, внослідок ай | аких Сатанів перейшлов до володінь Російсьазетя а з 1797 року -- Проскурівського повіту Леся Укі Подільської губернії, мало що змінили 8 «Рігведі побуті містечко. Власникоми деякий час іще француз залишалися грофи ШПотоцьк! (пізніше Сонею. У 1 | танів було зораховоно де козенних спорідне ке право, В Сотанові було запроваджено «орні печатка з цим гербом, дотовоно сотанівських міщан дещо пожвавився. Число єправми пон окневї тори. Почали | С 0 роком, збереглася в актовій книзі річних ярмарків зросло до дев'яти. З'явилиня б з'являтися цехи: УСЛАрЧИТИУХ опайто кам атонівського магістрату | 128--1/32 років. | ся цегельний тічерепичний заводи, броварня, сив спр | Уродженцем Сатанова був відомий уко 19 дві гарбарні, с наприкінці століття, у 1894 аріїв, тво ЗНя протягом ХУ--ХУЇ століть був гончарсь- -раїнський освітній діяч ХМІЇ ст. Арсеній Ко- / році, - цукроварня. Станомно середину ХХ ян, «стр кий цех. | рецький-Сатановський. Закінчивши Києвостоліття в Сотанові було вже близько 700 ності 13: Ярмарки в Сатанові збирали купецтво з | Могилянську академію, він постригся вченці 1 дворів та понод 2700 мешканців. Довідники рює Лес багатьох міст Західної України, зокрема 3і укиївському Братському монастирі, а з 1649роцієї доби зозначоли, що в Проскурівському и Львово, Теребовлі, Галичо: Сатанівські ку працював у СКЛаДІ української «вченої ПОВІТІ Сатанів зо рівнем розвитку промисл!в п зи ярмарки и торги навіть деякий чос конкуру: дружини» у Москві, де переклав з латини гїторгівл! посідав друге місце після ПОВІТОВОтредме" вали з львівськими і, За словоми М.С Гру- 4 філософську працю «Повчання Мефрета», с / го місто лених.. шевського;вїкЗнОЧеНЯ далеко переходило такожчастину уславленої «Космографії» Блеу Нинішній Сатанів -- Селище міського рухаєті ролю містемкового торгу». Особливі при- підназвою «Позорище всього Всесвіту, або типу Городоцького району Хмельниччини 7- одухоті віЛеЦ НОВИХ модедАе Я 0 бен грецькі та 4| Атлас новий». мало чим нагадує колишню фортецю нод - З твого в вірменські КУПЦІ, колонії яких були ТОДІ ДО- Цікавою сторінкою в історії містечка є Збручем. Навіть ЗОМОК, споруджений У Небо, : сить доширециви по Західній Україні. доба Хмельниччини. Так, 165) року услов- ХМІИ--ХМІІЇ століттях, потребує негайної ресмають Після Одровонжів власниками Сатанова лений у народних піснях ідумах брацлавський таоврації, про що ще на почотку 1990-х років ДОМІСТЕ стали Тарновські, пізніше -- Костки та полковник Данило Нечай зумів із СВОЇМ повідомляв журнол «Пам'ятки Укроїни». То, СВОГО ї Сєнявські. | Протягом ХУІ--ХМІЇ століть військом узяти цю укріплену оселю завибити | може, варто нам усе-таки частіше прислуяка ко. Сєнявські були одними з найбагатших мого звідти польські загони «Гіечая треба призшхатися до ГОЛОСІВ минулого, щоб Уміти ДЕН натів Поділля: їм належали такі містечко, як знати, мабуть, найбільш популярною історичпо-справжньому любити й шанувати рідну аа Меджибіж, Стара Синяво, Гранів, Товсте. 30 | ною постаттю в уснім репертуорі», -- - старовину, щоб остаточно не втратити не р березня 1641 року Сєнявські домоглися від наголошував з цього приводу М. Грушевсьлише Сатанівський замок, ай усі ті Фортеці, порух короля Володиславоа ЇУ підтвердження маг-кий, оналізуючи пісні про славнозвісного храми, кам'яниці по всіх українських землях, сскісь дебурзького права для Сатанова. Поряд із козацького полковнико, які побутували й на | що сомовіддаНО, ков зачаровані козков! І на цим містечко одержало прово на проведен- Поділлі. вартові, бережуть для нос дух цієї сторови- Ст ня нових ярмарків, а також «право меча», Протягом ХУЇЇЇ століття Сатоніввід Сєнявсь- | ни? рниша тобто дозвіл виносити смертні вироки. Цікаких перейшов до володінь КНЯЗІВ Чарсонаж р нів міні іні Л у Аяцй посудом, СІЛЛЮ, рибою, дьогтем, КІНЬМИ Й Я дум худобою, атакож горілкою бочками, відро- М: з Німог ми й квартоми, пивом ! медом, різною садовиною й хлібом» Та Герб містечка, вживоний на печотках го. ся місцевої сотенної канцелярії, нагодував про 3 ди». 1 | . у РУ КАМ ТЛІ » ; річок Говтви і Псла. Так, на карті Гійома- | тогочасних географічних описах Лівобея еціниоейи Я СР чо а! - кор Левассера де Боплана 1639 року її покозано режжя. Місто мало п'ятечастин -- Нагірну, істрями догори». Імператорським елен ев як «давнє місто», ТОДІ ЯК СУСІДНІ Остап'є, Прмліпку, Поділ, Замостя та Загреблю. «Но-о А червня 1782 року цей боб було нува: Багачку, Решетилівку, Старі Санжари -- о звані ж ті урочища здовна сторожилаоми: У дно з де зо у куль! лише як «нові міста». 9 травня 1638 року в перше - через ту властивість, що ся частина З я ВА а о щенн околицях Говтви відбувся бій між польським | населена житло" на найбільш гористому ісля ліквідації полковогсотенного у засві у | о рою Говтву було підвищено до Стотусу доли військом | козаками повстоннями ва право місці другахаічорез Тех 0.38 ДЕН ЧОСІВ, | повітового міста в Київському намісництв! вам їдом гетьмана Яково Остряниці, що закінчився | али на о частина не ПРИЛЯ" | по Говтвянського повіту належали токож да блискучою перемогою козоцте". с9лЯ дотиєтФне кали превакася п ДО НЬОГО, істечка Остап'є, білоцерківко, Богочка, «РігЕ 3 початком Хмельниччини Говтва стає то й було названо Приліпкою; третя -- через | аськи, Шишоки та болоклія. Населення гора: центром козацької сотні. Ця сотня згадується низьке положення, що прилягає до гористої хна ТО б нано ДЕ 741 зсіб Одиз уже в широковідомому реєтрі 1649 року у ї частини міста; четверта -- через поселення МА ВА Р | чени | р | - о зяких найбільше -- 2/ 878 - припадало но А складі Чигиринського полку. Но чолі її стояв мешканців з того боку мосту, що побудово" , озацький Ал 1797 Говтв Ріг тоді сотник Дмитро Андрушенко. ний через річку Псьол по дорозі, яко веде Є цьким стан. о вже року у 146) ЗНСОк уло понижено до містечкового статусу й Після розколу Гетьманщини но Право- - з фортеці; пято -- також Черезіпеселенця м знос, Х Кханподої що бережну й Лівобережну 0 Говтво, золи" мешканців з того боку, за греблею, влошпек зр одоловкого дну й Ба стуг шоючися сотенним центром, переходить до тованою нижче того мосту, на ТІЙ самій річці а ку ) злсцанку зри й его складу Миргородського полку. Серед ії сот- | Пслі», -- зазначолося в згоданих описах. |. м повіту ОЛХОВСЬКОЇ; ГУ ба і суті ників протягом ХУ/Ї--ХМІЇ ст. особливу славу Прикметами містечко були тоді земляно ишній козацький сотенний осередок пе вича мали вихідці зроду Острогродських -- Матвій фортеця й чотири церкви -- Богородиці, ретворився на казенне містечко, де словом дує Іванович (1688--1/15 роки сотникування), Богоявлення Господнього, Преоброження «козак» позночовся вже не степовий лицар, зі Федір Мотвійович (1715--1735), Василь Господнього та Архангела Кл ча ПО ЗАМеЖНИМ хлібороб-хуторянин. Рів Федорович (1738--1761) та Володимир іва- | влаштованими біля них школами й притулко- «Де Остряницина стоїть хоч би убогоя лам нович (1770--1781). Як бачимо, е Говтві, як ми. Усі церкви були споруджені з дерева могила?» зо З сумом аапитувов Торас Шевдер і в численних інших містечках Гетьманщини, Протягом ХМІЇЇ століття «сторовинним манеченко. «Ой, де ж нашо сила, що шаблею, коп сотенна посада найчостіше передавалосьу ром». Саме ж населення у другій половині МОВ КОСОЮ, понство покосила?» -- чути було мат спадщину. Щодо самого ролу Остроградсь- (Століття становило 2642 чоловіківта 2588-- СЛОВО Пантелеймоно Кулішо. | справа! дет р ких, то його засновником вважається козак Жінок. хочеться запитати. Чи лише в знаку перехре" зе Їван Острогродський, що жив У ХМІЇ столітті Жвавим було й промислове життя містечщених шаблі и стріли на довньому говтвянсь- Ве; (очевидно, щойно згаданий СОТНИК Матвій ка. Процювали ремісники-кусторі -- теслярі, кому гербі? Чи, може, в душох нашо! молоді, ре Острогродський був його сином). Варто, кравці, шевці і ткочі. Відбуволися чотири де, попри всю нашу нинішню духовну СКРУТУ" пок нарешті, додати, що відомий учений-мате- ЩОРІЧНІ ярморки -- но свято Водохрещо, все ж таки зростають нові пицарські! сер?" | мотик Михайло Васильович Острогродсь- Петра й Павла, Спаса та Архангела Михоїсерця нащадків соратників Остряниці й ог на кий (1801-1861) був нащодком саме цього | ЛО (як бачимо, три ярмарки припадали но | 2989 Хмельницького? б козацького роду і народився в полтавському храмові свято), куди з їжджалися купці 3 - селі Пашенівці - колишньому хуторі По- Полтави, Кременчука, Городища, Хороло - во м шенному Говтвянської сотні. та Опішні. «Торгують на цих ярморкоах, - Бокси олодимир ПАНЧ фіз: мрія Про сотенне містечко Говтву | ХМІЇ| / підкреслюволося в описох ХМІИІ століття, -- рам кафедрм архівозма Київського маціомальног? чні університету імені Т. Шевчемк?

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин