Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗

Слово Просвіти, №59 за 1999 рік

Слово Просвіти, №59 за 1999 рік

РРО - - -- гчі - -г рані а - ь й Р ій -. ай ри от . льсфю айстр т. оуиивьй! Рем -- , г РР - ії Рози заніттю Ф Б - . оч--йютто б і - ель -- п нот "я дим є . -ч чан реаме Мить о ген нин т рідральнійй - щі - й і - - - ти із - Рой - М а ' ПЕ - Р ї гоманов 1 Українка пише з Луцька не знаєте, дичних . | дімецькій мові, може, б я його собі купил гімни ! «Історії» Менара». Є азс РРО ТЗН ГИ Ь ПРДА ЗИ СУ РОЛ і Р ДИ зть)в ьо - Степан Налибайко ЛЕСЯ, ВОЛИНЬ І «РІГВЕДА» У листі до свого дядька Михайла Драа від б грудня 1890 року Леся «Та от ще напишить меш, прошу, чи може, який є переклад вегімнів на французькій або а. бо страшно мені сподобалися тії по уривках, які я знайшла в іі Як дослідив відомий санскритолог а діаспори Володимир Шаян (1908--1974), Леся Українка для своїх перекладів із «Рігведи» користувалася книжкою французького автора Менара - - 1 ТіЛЬКИ нею. У ній стверджується виняткова спорідненість слов'янських мов 1з санскритом. І це, на думку В. Шаяна, мало справити на поетесу особливе враження. Але не менше враження на не! мусив справити й світогляд ведійських аріїв, творців «Рігведи». Як зазначає В. Шаян, «стрінемо тут подиву гідні рівнобіжності 13 тим світоглядом, що його відтворює Леся в поетичній формі у її «Лісовій ПІСНІ». Менар, зокрема, пише: «Для модерної людини природа є тільки збором предметів, а саме предметів непродуховлених. Але для молодих рас все те, що рухається, є живе та все і ВСЮДИ Мисль одухотворює матерію. Нема нічого мертвого в світі, немає теж тіла без дуппі. Небо, земля, вітри, ріки, зорі, хмари мають так, як ми, розум, волю 1 свідомість їх життя. Людина не відріжнює свого існування від існування природи, яка колише чоловіка у своїх раменах 1 живить своїм молоком. У рухливому 1 змінливому видовищі з'явищ первісний чоловік вбачає таємні сили, він їх бачить і чує, він віддихає ними. Кожний порух, кожне враження напоює його божественним життям» І на це Володимир Шаян зауважує: «Стрічаємо 1 дивуємося. Це ж найвірніша характеристика світогляду персонажів Лест Українки із «Лісової пісні»: Лукаш А я й не знав, що в них така розмова. Я думав, дерево німе, та й годі. Мавка: Німого в лісі в нас нема начого... (Шаян, 663-- 701). Та й сам образ Мавки, судячи з усьо- зам відігравало помітну роль 1 при весі- ЛЬНИХ обрядах. Рослини шануються в «Рігведі» поряд із водами, струмками, рак скелями, небесами й землею. ДИН ГІМН у цій пам'ятці навіть присвячений ЦІЛЮЩИМ рослинам. и Один із найпоетичніших гімнів о звернений до лісової феї (Х, . Бона уявляється в подобі дівчини, що ховається в лісових нетрях, нечутно ач лісовими стежинами і тільки ледвимі шерехи виказують її при- Рана П звати Араньяні, тобто Лісо- «пуща Меннако аранья-- «ліс», ан ак ). Вона живе серед лісового без-якщо она завдає нікому ніякої шкоди, | ьки ніхто не кривдить 11, живе паураютно, харчуючись лісовими пло- 77 й травами, відпочиває у затінку дерев, дослухаючися до голосів усіля- КоОгс - ? птаства. Араньяні-Лісовичка --. мат і и лісових звірів, лісова богиня, пер- СОНІфікований образ обожненого лісу. У о зро вона згадується лише один раз - Кілька разів в «Атхарваведі» -- и инань замовлянь, До неї звер- пов'яза подорожні, заблукані в лісі, вона зана з культом дерев. Гімн цей свідчить про тонке сприй- )) | ХУ; г Й: те Ім | ді ко 3 б « чайним перегуком їз поетичними переказами й легендами, на як) щедра волинська земля. «Лісова пісня» навіює ще одну асоціацію, яка стосується образів Лукаша й Мавки. Як для індійця улюбленим є образ юного Крішни з сопілкою, на чарівний поклик якої звідусіль збігаються такі ж юні пастушки-гопі й починають довкола нього радісні хороводи, так 1 для українця традиційно улюблений образ малого пастушка з сопілкою, що пасе корів. Хоча образ Крішни любий індійцеві у будь-якому вияві -- Чи то дитини-воїна, чи то мудрого політика, чи то божества. Крішна виріс серед пастухів, інше його ім'я -- Гопал, Гопала, що якраз і означає «Пастух» (досл. «Захисник /Охоронець корів, худоби»). І як Радгу (пор. українське жіноче м'я Рад а), юну пастушку, закохану в Крішну й улюбленицю його, чарують мелодії вічно юного сопілкаря, точнісінько так само й Мавку чарують мелодії Лукашевої сопілки. Та й саме ім'я Лукапі напрочуд перегукується із сучасним індійським чоловічим іменем Локеш, яке постало з давнього терміну на означен- родителька світу/землі»). Одним із епітетів Крішниє Дваракеша деДварак-- столиця Крішни, звідусіль оточена водою. Все їм'я має значення «Володар/Владика Двараки». Ця столиця опустилася під воду після смерті Крішни, яку індійська традиційна хронологія датує 18 лютого 3102 року до н. е. (після цього відразу почався Залізний вік, так звана Каліюга, в якій ми нині їі живемо). Що перегукується з волинськими легендами про затонуле місто на дні Світязя. Цікаво, що не так далеко від Волині, вже біля іншого Світязя, в Туровській землі, маємо назву Дв о - рець АназвиДварак і Дворець - - тотожні. Ще один Світязь є на півдні Литви. Таке сусідування трьох Світязів, особливо волинського й туровського, якраз в ареалі замешкання ятвягів і -туровців, видається не випадковим і ще раз нагадує про споріднені рігведійські племена яду й турвашу, про Яду й Тур-вашу, родоначальників ядавів-ятвятів і турвашу-туровців. А Яду й Турвашу, як засвідчує давньоїндійський міф -- рідні брати. Тобто 1 їхні племена -- братні. (Див. про це попередню статтю в «Слові Просвіти»), Братма. Вішну й Лакшмі на змієві Шеші. Середньовічний малюнок. прізвищах- -ГупалГупалоГупаловГупалюкГупаленкотощо, має свій південноїндійський (дравідійський) варіант--Гопалан А ГопалантаАполлон-- лише два різновиди одного й того самого імені, яке сходить до спільного джерела. Грецькі автори називають Аполлона -- Юний Бог, Крішна-Гопала теж божество і теж вічно юний. Ім'яжіван,Иван у складному імені на означення слов'янського божества--Йван Купала, споріднене із санскр. юван-- «юний», «молодий» (СРС, 532). З епітетом Крішни Гопа ла, який має різновиди Гопа,Гопака,Гопалак а, (сучасне звучання Гопак та Гопалак), споріднена й назва нашого знаменитого гопака, яка означає «пастушок». Цей танок, певно, був колись пастушницьким і воїінським танком, ще мав магічне значення. Недарма він так полюбився запорозьким козакам, теж, по суті, професійним воїнам. Кріишна якраз і був пастушницьким та воінським божеством, тоді як його старший брат Балавіра (Балвір, Бальвір, Балбир на українському грунті) -- землеробським, що куле. На слов'янському грунті, судячи з усього, індійській Лакшмі й прибалтійській Лайме відповідає Лада, дружина бога Ладо, тотожного індійському Вішну. Польський історик Стрийковський свідчить, що свято богові Ладо відзначалося з 25 травня до 25 червня, тобто воно було тотожне святові Йвана Купали. У латишів і литовців Лайме -- богиня щастя й долі, вона допомагає дівчатам вибрати нареченого, веде молодих до вінця, а в латиських народних піснях пов'язується з Сонцем. Нагадаємо принагідно, що досліджував ці пісні Криц'ян Барон, ім'я якого і є дещо видозміненим варіантом імені К р і ш н а. У наших весільних піснях слово ла д о вживається щодо молодого чи молодої, а у веснянках -- як приспів. Густинський літопис (ХУП! ст.) пише, що Ладо -- бог одруження і всілякого благополуччя, що мому приносять пожертву ті, хто прагне одруження і щасливого подружнього життя. Чеська пам'ятка, датована 1202 роком, ототожнює Ладу з Венерою. А Вішну й Лакшмі -- батьки бога кохання Ками (Іамадеви), озброєного луком із тятивою з бджіл і квітковими стрілами, Лакшмі донькою легендарного мудрецябрахмана Бгрігу, який доводився прадідом Яду й Турвашу по матері. Як утіленням Вішну є Крішна й Рама, так утіленням Лакшмі є Сіта, дружина Рами, героя «Рамаяни», й Рукміні (пор. литовське прізвище Рукмане), дружина Крішни й донька царя Бгішмаки (ім'я тотожне українському прізвищу Б у шм ака). У війні, описаній в «Махабгараті», яку індійська традиція відносить до 3138 року до н. е. Крішна виступає на боці пандавів. Тоді як його плем'я, ядави, тотожні літописним ятвягам, 1 старший брат Баладева виступали на боці кауравів, двоюрідних братів пандавів. А військо кауравів очолював могутній воїн Бгишма, ім'я якого знову-таки перегукується з українським прізвищем Бу ш м а. Обидва імені, Бушма й Бу ш ма ка, означають «Грізний» і сходять до санскритської дієслівної основи б га я- «боятися», «відчувати острах» (СРС, 475). Тобто ці імена мають типове для воїна значення -- «той, хто наганяє на ворогів страху», «той, кого бояться вороги». Лакшмі має ще одне ім'я- Падма; яке означає «Лотос», а лотос -- найраніша й найпоширеніша емблема Сонця, символ незаплямованої чистоти й духовної досконалості, довершеності творіння. Вішну в одній із своїх чотирьох рук тримає лотос (в інших трьох -- булавуданду, диск-чакру та мушлю). Лакшмі, дружина Вішну, під час творення світу плавала на пелюстках лотоса, що розпустився. На лотосі, який виростає з пупка Вішну, спочиває творець світу Брахма, а Вішну й Брахма разом із Шівою складають індійську трійцю, так звану трімурті, й уособлюють тризуб. Із лотосом на індійському грунті пов'язана величезна кількість божественних і міфічних персонажів, царів і мудреців, рослин, сузір'їв та важливих термінів. Боги й царі сидять на лотосових тронах, лотос -- один із провідних образів в образотворчому мистецтві, архітектурі, іконографії, поезії. Епітети зі значенням «Лотосоокий» найчастіше вживаються Шо саме щодо Вішну та двох його найпопу- лярніших аватар-перевтілень -- Рами я - 13 ми "в й Крішни, а «Лотосоока» -- щодо їхніх. дружин. Червоний лотос -- символ су- | часної Індії. Неабияку роль в уявленнях давніх індійців відіграє синій або блакитний лотос. В епосі, наприклад, часте порівняння очей Кршїни саме з синім лотосом, а такі лотоси, як стверджують ботаніки, росли колись в Україні, зокрема, й на Дніпрі. Вкрай цікаве й те, що го, сягає сивої давнини ще часів «Рігве- | ня божества -- «Владика світу», «Прай Засвідчує його атрибут -- плуг. в епосі очі Крішни порівнюються навіть ег о. Для давніх індійців, як і для слов'- витель/Цар». Де л о к- «місце», «зем- Крішна -- земне втілення Вішну, за- 13 квітками льону, а льон, як відомо, в є ЯН, важливу роль у віруваннях посідав ля, «світ», а -і ш (іноді -е ш) означає ХИСНика світу, Всевишнього, а мого дру- Індії не росте, зате ка історичній Волині культ дерев, річок, гір тощо, відбиття «бог», «небесний владика» (СРС, 111, жина Рукміні -- Лакшмі, дружини ВІН -- СПОКОНВІЧНИЙМ. чого й бачимо в «Рігведі». Особливо ша- 557). Компонент Лок-входить в імена й Вішну. Лакшмі -- богиня щастя, багат- На означення синього або блакитного нувалася в Індії ще з часів Хараппської епітети Вішну (Локна т х -- «Цар СсТВайСІМейноі злагоди, ім'я її та функції м лОоТОоОСа санскрит знає близько десятка культури, сучасниці Трипільської, свя- світу/землі», Локпат і-- «Батько/ Тотожні латиській та литовській Лайме, Слів - - утпала, індівара, пушкара, радщенна смоква, а пі в а т т х а, як це Захисник світу/землі») та його дружи- Теж богині, ім'я якої і сьогодні популяр- Жіва, канвала тощо. Деякі з цих СЛІВ засвідчують зображення на печатках із з ни Лакшмі (Лок мат рі-- «Мати нев прибалтійських народів -- його має, СЬОГОДНІ Популярні чоловічі й жіночі імедолини Інду. Поклоніння великим дере- світу/землі», Локджанані «На-наприклад, відома співачка Лайма Вайна. Імя Рад жів, наприклад, мав син Індтри Ганді, свого часу, як і його мати, прем'єр-міністр Індії. Саме ім'яї ндір а -- одне з імен Лакшкмі, і недарма українська композиторка Леся Дичко свою ораторію, присвячену Індірі Ганді, назвала «Індія-Лакшмі». Слово ін діІралай, також вживане на означення синього лотоса, дослівно означає «Оселя Індіри», тобто Лакшюмі. Принагідно зазначимо, що Індіра Ганді -- почесний доктор Київського університету імені Тараса Шевченка і їй, під час перебування в Києві, незабутній Олесь Гончар вручив томик поезій Рабіндраната Тагора українською мовою, що їх переклав відомий український дипломат, чудовий знавець бенгальської мови й творчості Великого Бенгальця Віктор Батюк, кот- рий не так давно передчасно пішов із життя. До слова сказати, у самого Рабі- ндраната Тагора очі теж були сині. У назві на означення синього лотоса-- раджів-- наявний компонент радж-- «цар», «раджа». У зв'язку з чим привертає увагу цікава й значуща подробиця: на волинському Світязі водяну лілію, цей український лотос, називають цар-зіллям. Що підтверджує високий статус цієї чарівної квітки в хо природи безвісними творцями Своїми функціями 1 своїм іменем Го-якими він вражає серця і зароджує в уявленнях українців. ь Ди», а сам образ Араньяні напропа ла Крішна тотожний грецькому них кохання. | і й Ман перегукується з образом Лесиної Аполлонові й слов'янському Купалі. Ім'я | За легендами, прекрасна Лакшмі, як "Шаян - Шаян В. Віра предків на-сні Цілком можливо, що й цей гімн Го п а л,Г опала-- однез найпошиі Афродіта, постала з піни морської, коли | шШо. -- Том І. -- Гамальтом, 1987 зуп прочитала у французькому пере- реніших імен Кришни, яке на українсьчи ладі Менара 1 твір вразив її надзви- кому грунті відбилося в численних на початку світу боги сколочували пер- вісний океан. Інші легенди називають СРС -- Санскритско-русскиї варь. -- М., 1978. - МАР й раїни 1 у і й 7/.// ТРАВЕНЬ, ЧИСЛО 5 (59), 1999 Рік р. ' ТУ "її

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин