Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №59 за 1999 рік
Слово Просвіти, №59 за 1999 рік
-і - це, - 5 че - 7 - - б - го и б ж оз сти С о Таро вч рію зано о090 ант ані - і з ї і і; .й
й конверт - почи марки до пе чи ж задутої РОМ за поштовий ки що ви цікавитеся
більшість з нас відзначає зміну раження к по ру чи номіналу мар- | пчно, майже не вниках змін. Авони ж можуть о цікавого. |
З бі ат свідчить про існуи як такої. Вона належить
Б аної промислової графіки. ту й після грошей державний ся ви) папір, що має певну | грошову варт сть і є знаком оплати
С
прі а
Зелаза и: х послуг. Власне, виникла мар- | вна ЛІ Івутавини в оплаті пошто-
р б подач
т при відправці конвертів та
, проте одразу ж утвердилася
ч конче необхідна і 1 набула великої рності як у державному розвит-
ася перша Зно на поштових
чака» адолети зображувати найкращі
уутки держави, її досягнення, портонархів, твори живопису тощо.
"країні | перша марка з'явилася
8 року за часів Української Народ-
ної 'еспубліки. Ескізи українських марок розробляли найвідоміші художни-
ки і графіки, серед яких був і Георгій
Нарбут. Проте творцем першої української марки вважається Антін Хомич Середа (він створив марки номіналом 10 та 20 шагів). Зображували вони відповідно тризуб на фоні стилізованого Сонця і селянина з косою 1 зображенням
тризуба. Георгію Нарбуту належать марки номіналом 30, 40 шагів, на яких змальовані відповідно дівоча голівка У вінку, тризуб з рослинним орнаментом; марка, номіналом «50 шагів» обрамована рослинним орнаментом у вигляді вінка. Марку з найбільшим номіналом -- 20 гривень -- створив художник Л. О. Обозненко. - Їдея ж створення української марки належала В. Кричевському -- видатному художнику, мистецтвознавцою, сценографу та архітектору, який був виконавцем першого державного герба УНР. Він і згуртував довкола себе кращих митців того часу: вже згадуваних Нарбута та Середу, М. і Т. Бойчуків, І. Падалку, В. Седляра та інших. Наслідувачем цих митців став художник М. Івасюк, який розробив на замовлення уряду УНР серію з 14 марок, що були надруковані 1920 року. Друкувалися вони у Відні, і частину з них допрацювали самі австрійці. Проте в обіг ці марки, на жаль, не потрапили у зв'язку з політичними змінами в керівництві.
Підчас панування радянської імперії Україна майже не випускала власних поштових знаків. Було зроблено лише поштово-добродійний випуск марок «Допомога голодуючим», до якого ввійшли 5 марок (мал. О. Маренкова та Б. Порай-Кошиця).
Після розпаду Радянського Союзу, коли Україна була проголошена незалежною державою, постала нагальна потреба створення нової української марки. Така марка з'явилася 1992 року. Зроблена вона художником-графіком В. Дворником за малюнком Г. Нарбута узУмноному. дизайні -- алего рртя «Молода
ж. С »- - я 1
УКРАЇНИ УКРАЇНИ
і
Україна». На перших порах цей витвір задовольнив поштовий обіг, хоча марка й не була оригінальною.
Щоб не було плутанини у датах випуску, слід вказати на те, що марки поділяються на три групи: стандартні (ті, що ми звикли бачити на конвертах), комеморативні (ті, що присвячені якійсь події) та художні (з будь-яким приємним людині зображенням). В. Дворников уперше розробляв саме марки стандартні. Водночас 1992 року вийшли ще й комеморативні марки «500 років українського козацтва», «100-річчя першопоселення українців у Канаді», до 150-річчя М. Лисенка та 175-річчя М. Костомарова у виконанні О. Івахненка, Б. Ілюхіна та Л. Кореня.
Враховуючи потреби молодої держави у поштових знаках нової формації, сучасні філателісти запропонували художнику й письменнику Ю. Логвину намалювати марки, які б репрезентували Україну як державу зі своєю історію і водночас не були чужими щодо традицій української марки.
Ю. Логвин виріс у сім'ї, дешанували мистецтво (батько художника Г. Логвин -- український мистецтвознавець, доктор мистецтвознавства, автор багатьох праць з історії української архітектури й образотворчого мистецтва). Його творчість розвивалася на благодчіній ниві Г. Нарбута, А. Середи, М. Івасюка, Б. Порай-Кошиця тощо.
Задумом Ю. Логвина було поставити марки на сторожі нашої державності в усіх її куточках, причому теми творів мали бути характерними для регіонів. Тут і косарі в Північній Буковині (крайній південний захід), і слобожанські чумаки (Східна Україна), чабан з отарою овець (Таврія-- південь), гончар (Суми -- північ 1 Полтавщина). У центрі України жниці (Черкащина, Київ), пасічники (середня Наддніпрянщина), рибалка в човні-довбанці (середнє 1 нижнє Подніпров'я). Відому серію «Гетьмани України» (із зображенням Петра Конашевича-Сагайдачного, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи) художник створив спочатку як серію стандартних марок, тобто одноколірних. За задумом автора, це надавало
їм вигляду старовинних гравюр середи-
ни ХІХ століття. Проте художня рада не схвалила цього ескізу й митцю довелося переробити марку у кольорі (вийшли вони 1995 року), і, на думку самого Ю. Логвина, серія від того тільки втратила.
Художник створив цікаві ескізи проектів марок до дня народження П. Могили, М. Міклухо-Маклая, а також серію «Карпатський заповідник», але доля цих марок ще не вирішена. Зате побачили світ дві марки Юрія Григоровича у серії «Червона книга України» «Сапсан» 1 «Сірий журавель» (початок серії -- «Рослини» -- у виконанні С. Беляєва).
Серія Ю. Логвина «Церкви України», на яких зображені Софійський собор у Києві, Іллінська церква в Суботові, собор гетьмана Калнишевського в Новомосковську, церква св. Юра, що в Дро- У гобичі, була створена ще 1995 року, але чекала свого виходу півтора року. В 1997 році вийшли марки Ю. Логвина з портретами Байди Вишневецького, Пилипа Орлика, а в листопаді 1998 року -- «Гетьман Дорошенко».
Цікавою є серія «Герби України» у виконанні В. Кузьменка (початок серп), серія «Світова Україніка» до ПІ Національної філателістичної виставки, та блок «ХУП зимові Олімпійські ігри», створені В. Дворником.
Для філателістів 1 просто бажаючих познайомитися з марками нової України та їх творцями українське об'єднання поштового зв'язку «Укрпошта» випустило у 1997 році ілюстрований «Каталог поштових марок України», де можна прочитати про історію створення українських марок, знайти їх короткий
опис тощо. Юлія ЩЕГЕЛЬСЬКА
Про предмети, які є найбільшою святинею людського духу, треба або мовчати, або ж говорити з повною повагою.
Господь дарував кожній людині безцінний дар Слово, щоб ним вона висловлювала найпотаємніші думки, почуття і поривання власної душі. Через Слово Святого Писання людина пізнає Бога і Його премудрість.
Через мову у вигляді мовних етикетних формул передається тисячолітня християнська мораль, де Слово Боже несе в собі внутрішню енергію щодо творення добра 1 краси як у людині, такі довкола неї.
Українцям, що пізнали таїну віровчення Ісуса Христа від великого князя Київського Володимира Святителя, з давніх-давен притаманне шанобливе ставлення до незнайомих людей, до кожного співрозмовника. На це звертали увагу чужоземці, які відвідували Україну.
Особливо характерними були словесні вітання, де віра в Бога посилює світлу надію на його милість:
-- Добрий день! З святим днем будьте здорові.
угод дра АВ .ціЗ Дб з "дж
«Слово Просвіти» | полі РЕ ; Засновник - о - Всеукраїнське | Ле 5 У
товариство «Просвіта» ре р
чії й РУ рі
імені Тараса Шевченка. | б яр 7 рано
Реєстраційне свідоцтво З Су. | ша о ія
Ло 1007 від. 16.03.1993 р. | У, пов ло націо
оду з
СЛОВО ЛЮДСЬКЕ АБО ДЕЩО ПРО
-- Слава Богу Ісусу Христу!
-- Дай, Боже, час добрий!
-- Моє вам шануваннячко, спаси вас, Боже!
Щоденне життя українців минало в праці - - колективній чи одноосібній, яка була покликанням, способом життя. Супутником у праці завжди був Бог. Зі слова побажання легкої роботи починалися обжинки, сінокіс, оранка, закладання будинку та й будь-яка інша праця.
Словом Божим і звертанням до Господа нашого Ісуса Христа люди благословляли успіх:
-- Нетай сей день святиться.
-- Разом з Божим розказом!
-- Дай, Боже, час і пору добру!
-- Боже, поможи.
-- Здорови, Боже, поможи!
-- Дай, Боже, щоб робилось, а ме лінилось.
23 3. Шефередакі
зт и
рем АН | 4, Журав
о
Є СЛОВО БОЖЕ, СПІЛКУВАННЯ
-- Дай, Боже, на прожиток!
-- Господи, помагай з ночвами на Дунай!
-- Боже, поможи, отутіи 1 поможи!
При успішному виконанні будь-яких робіт чи праці звичайно мовилось: «Слава Богу», а коли людину чекав неуспіх слід було сказати: «На все воля Божа».
Згідно з християнською мораллю 1 православним віровченням не годилося довго тримати гнів на «ближнього свого», тому «вороги» намагалися помиритися з нагоди Великодня, оскільки одна з християнських настанов стверджувала: «Зо своїм супротивником швидко мирися, допоки з ним ще на дорозі ти». Вибачення просили узвичаєними словесними формулами на зразок:
-- Вибачайте на сім слові.
-- Прошу, простіть на слові!
-- Простіть за слово, що сказав!
-- Не у гнів будь сказано!
-- Простить, шануючи дліб та честь вашу!
-- Прости мені!
На ці слова годилося відповісти
-- Хай Бог простить, я прощаю.
-- Бог з вами!
-- Хай вам Бог звидить!
-- Накаживас, Боже, хлібом та сіллю!
-- Бог з вами, на тім світі віддасте пиріжками!
Проти фальшивої побожності спрямована заповідь: «Не приймай імені Бога твого всує» і напучування, що в багатослів' про Бога нема спасіння. Саме засобами пареміографії православні українці висловлювали щиру любов до Господа нашого Ісуса Христа 1 глибоку повагу до кожної людини як творіння Божого.
Леонід РЖЕПЕЦЬКИЙ, учитель-методист, кращий освітямим України 1998 року, заступник голови Миколаївської обласної організації
Всеукраїнського товариства «Просвіта» імемі Т. Г. Шевченка
лова ПІ освіти»: 252001, Київ-1,
с. и у АР й лий ь-
завулок М, зей ті 8. Всеукраїнське товариство «Просвіта» | імені Т праса а теж МОГИ
Ж Я
їв : А ук ї- .
7 о Зам Мо озз1205
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
