Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №59 за 1999 рік

Слово Просвіти, №59 за 1999 рік

б ч.л» ач ЕТ -- іо нач іноданру кідогв До а ДАО ЬС р ЗЛИЙ ць Мій ад вна м мер р РО ДН » оз -. ж ; ю б ке» «ку же зм М анціїййнь | -» че «5 че -г' Ти я | учоса наречена с звик почалеф ву хуй Зб Оп ВВ ЛЬ РАВА ч дет го яр чор у пр С з ав «ИЙ Анатолій ПОГРІБНИЙ ДЕРЖАВНА МОВА І ВИЩА ШКОЛА В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ Нехай почала б цю розмову викладачка технікуму з донбасівського міста Дебальцеве Валентина Надєждина, яка у листі до Всеукраїнського педагогічного товариства їм. Гр. Ващенка розповідає: «Коли я сказала студентам, що переходжу на читання українською, немало хто з них почав заперечувати -- мовляв, не зрозуміємо. Я почала переконувати, що все ви зрозумієте, а відповідати я буду дозволяти 1 українською, : російською, і навіть «українсько-росіЙйсЬКОЮ» мовами. І ось я почала читати. Боже мій! - - я навіть не передбачала такого ефекту! Виявляється, в юних душах, можливо, десь аж у підсвідомості, живе оцей космічний національний менталітет! У сільських хлопців спини випрямилися, очі засяяли. Обличчя міських студентів стали простішими й добрішими. Було помітно, що багато хто сприймає мову душею, як музику. І всі намагалися відповідати по-українськи. І було видно, що вони пишаються, що в них виходить ії що це їм подобається. Мене вразило, -- здавалося б, незвична українська мова мусила б сковувати студентів, а тут же відбулося зворотне: якесь душевне розкріпачення. Я на власні очі побачила велику силу національного менталітету й подумала: о, якби всі напп діти, звернувшися до рідної мови, твердо знали від нас, старших, від держави, що ця мова -- найпрестижниіша, то якими переконаними господарями вони зростали б на своїй Р ці землі! І порядок на ній навели 0, І Чиї1- мись рабами ніколи вже не стали б. - - Так що, -- підсумовує В. Надєждина, -- плід уже дозрів, 1 його треба знімати сьогодні, бо завтра він впаде сам, але вже в болото. І це є якраз той момент, коли влада, найперше київська, мусила б зібратися з духом 1 застосувати свою чітку волю». Такий ось лист, що до нього, але вже гад кутом зору відбиття в ньому украй розпачливих акцентів, я ще звернуся газніше. Поки ж що звернемо увагу: идеться тут про психологічну готовність нашої молоді в умовах найзросійщенішої частини України -- Донбасу до засвоєння знань українською мовою. Висновок авторки, перевірений власним досвідом, - - не пперболізувати труднопп, пов'язані з розв'язанням цієї проблеми. Як, може, й надто суб'єктивно стверджує вона, слухати лекції українською готові до 90 5; донбасівських студентів, а 70 З викладачів можуть їх читати («хоча, -- ще зацитую, -- будьте певні, вони, викладачі -- якби до них було поставлено вимогу -- підготувалися б 1 на 100 с, адже це -- їхня праця, втрачати яку вони не мають наміру»). Плід, отже, дозрів, але от питання: чи є бажання загалу викладачів, завідувачів кафедр, деканів, ректорів, ди- У Київській «Просвіті» УКРАЇНСЬКИМ СТУДЕНТАМ В основі статті -- доповідь на Всеукраїнському «кругломії столі» КУЇну, «Просвіти», Спілки письменників України та Все- українського педагогічного товариства їм. Гр. Ващенка у Київ- ському міському Будинку вчителя 21.ІУ.1999 р. й ректорів, міністрів, інших найвищепосадовців його зірвати? На це й належить відповісти. Що стосується офіційної статистики, то вона свідчить недвозначно: збирання врожаю якраз у повному розпалі, вже ген-ген видно і кінець роботи. У тому, як упевнено, ба навіть стрімко справа рухається, переконують уже ось такі цифри: у 1993/94 навчальному році частка академічних студентських груп, де викладання здійснювалося українською, становила у ВНЗ ПІ -- ГУ рівнів акредитації 37 95 (проти 23 5 1994/95 н.р.-- 97, 1 90 (у вна 1--П рівнів акредитації -- 50,5 90), В 1995/96 - - відповідно 51,2 9 та 55,3 95, в 1996/97 -- 49 82 9 (Щі ГУ рівні), а вже в 1997/98 н. р» як запевнює виданий у цьому, 1999 році статистичний збірник Міносвіти та Державного комітету статистики «Вищі навчальні заклади (1997--1998 рр.)», 1 загалом стався просто таки приголомшливий стрибок: порівняно з 1996 роком українськомовне навчання зросло у ВНЗ ПІ -- ГУ рівнів акредитації більш як на 16 відсотків і всього становить 66 За у ВНЗІ-- П рівнів акредитації становить і того більше -- цілих 72 Зо. Тобто офіційна статистика запевнює, що на сьогодні стан справ з українською мовою у вищих навчальних закладах є навіть кращий, ніж у школах, де українською вчилося у 1997/98 н. р. 62,8 З; учнів. Є, правда, й дещо скромніша статистика, що її Міносвіти надіслало на наш запит. Згідно з нею середня частка академічних груп з українською мовою викладання становила по Україні у 1997/98 н р. 56,97 9о,а частка викладачів, які викладають державною мовою, -- 60,38 5 Чи так це? І чому реч про стан з державною мовою у вищих навчальних закладах України ведемо ми у найбільпли тривозі та в найбільшому занепокоєнні? Усі добре знаємо, що, починаючи з 1994 року, у мовній сфері, взявши 11 назагал, заявили себе явища стагнації та гальмування. Тут же -- зростання, зростання, яке фактично чи й було? Було, напевне, хоча, я це доведу, виражати його треба в зовсім інших, незмірно скромніших цифрах. А от «відкатні», «відбійні» тенденції були точно. Не один ректор роз'яснив своїм викладачам ще в тому 1994 році, що питання впровадження української мови у навчальний процес на черзі дня вже гостро не стоїть, і тим більше не один професор чи доцент з 1 вересня 1994 року вернувся «на круги своя» -- УКРАЇНСЬКЕ СЛОВО Так називатиметься новий громадський столичний фонд. Рішення про його утворення ухвалено на засіданні правління Київського об'єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Шевченка. Члени правління, голови вузівських осередків «Просвіти» у своїх виступах вели мову про стан упровадження української мови в навчальний процес столичних вузів. Стан його доволі тривожний. Адже переважна більшість викладачів вузів поводяться так, наче немає незалежної України, статті 10 Конституції України і перед ними в аудиторіях сидить не українська молодь. Осторонь проблеми відродження української мови поставили себе більшість ректорів, насамперед недержавних вузів. Є українська держава, є чинне законодавство, а вузівські педагоги українською мовою викладати не хочуть. Громадський фонд «Українським студентам -- українське слово», просвітян, має заохочувати викладачів до дотримання ними мовного законодавства та сприяти виданню навчальної літератури. за задумом Правління Київської «Просвіти» також ухвалило рішення провести цього місяця зліт студентів київських вузів під тим самим гаслом: «Українським студентам -- українське слово!» (22 травня о 12 год. в актовій залі Київського державного лінгвістичного університету). Просвітяни сподіваються на підтримку своїх задумів та очікують конкретних пропозицій з боку громадськості. Тетяна ФЕДІЄНКО, відповідальний секретар Київської «Просвіти» о у 1991 р), в. тобто до читання лекцій російською мовою. Той же, хто й до цього читав російською, але мав зобов'язання оволоді- ти державною мовою, нараз з полегшею. зітхнув, тривко заспокоївся, тим більше, що якихось наказів чи вимогливих інструктивних листів Міносвіти, які підштовхували б навчальні заклади до зукраїнізування, як то було в 1992 -- 1994 роках, з другої половини 1994 року і аж до останнього часу просто не надходило. За ілюстрацію може послугувати бодай офіційна довідка відділу з питань освіти, культури та охорони здоров'я Кабінету Міністрів «Про стан виконання Державної програми розвитку української мови та інших національних мов на період до 2000 року в Харківській області», що в 1997 році була подана комісії Кабінету Міністрів з питань координації роботи і контролю за виконанням згаданої Державної програми. Ось, прошу, цитати з цього документа: «Не кращий стан із запровадженням державної мови у вищих навчальних закладах області, в яких кількість академічних груп, де здійснюється навчання цією мовою, в середньому становить 23 відсотки (в 1992 р. -7,7 95). Ще менше їх у Харківському державному університеті (7,65 9с), Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури (7,8 9), Харківському державному технічному університеті радіоелектроніки (11,2 9). У порівнянні з 1994 р. - далі цитую, -- намітилось зменшення вже досягненит результатів у Харківській інженерно-педагогічній академії (з 65,6 Зо до 23,6 9), Харківському державному технічному університеті будівництва та архітектури (з 20,4 до 7,8 9), Українській юридичній академії (з 35,4 до 24,8 5. (.) Лише в Харківському державному педагогічному університеті ведеться належна робота для впровадження державної мови. (...) З 49 вищих закладів'ї - - П рівнів акредитації, які функціонують в області, повністю на українську мову перейшли лише Красноградський і Харківський педагогічні коледжі. Водночас про готовність студентів вузів навчатись українською мовою свідчать статистичні дані. Так, у 1996 році іспити до вузів державною мовою складало 94 відсотки абітурієнтів». Це -- теж офіційна статистика. Правдива. І відбиває вона стан, типовий для десятків і десятків ВНЗ на Сході, Півдні а та почасти й у Центрі України, хоча і нині є в нас десятки ВНЗ, державних й вд недержавних, дентських груп, що вчаться українсь 1 дорівнювала, й дорівнює кА Підкреслюю: нулеві (Східноукраїн університет у Лутанську, Харі політехнічний інститут, кер у яких кількість сту- кількість викладачів, які читають свій предмет українською мовою (на даній кафедрі, на даному факультеті, по ВНЗ в цілому). Здавалося б, в цьому останньому випадкові окозамилювань мало б бути менше. Одначе -- ну надто вже гарну школу щодо цього було пройдено ще у часі СРСР! Дуже прикро, що, готуючись до «круглого столу» «Державна мова і вища школа в сучасній Україні», ми так і не змогли домогтися, щоб Міносвіти, інип міністерства, які мають у своєму підпорядкуванні ВНЗ, надали нам статистичні дані стосовно мови навчання по кожному ВНЗ зокрема У перпипй половині 90-х років це збиралося, аналізувалося; як мовиться, роботу кожного конкретного закладу у впровадженні українського викладання було видно. Поза сумнівами, цього роду статистика надходить до міністерств і сьогодні. Але якщо надходить, то з яких, власне, причин вона потрапила до сорту ніби засекреченої, закритої? Чому її не надано ані комісії КУїЇну, ані навіть департаменту з мовних питань Держкомнацу, який також офіційно й досить наполегливо звертався з цього приводу? Натомість найбільше, чим мусили ми вдовольнитися, це -- середній показник стосовно місця української мови у високошкільному навчанні по областях. Інакше кажучи, надавши лише цю статистику, нам тим самим запропонували, щоб за цим середнім показником ми не бачили діяльності конкретного ректора конкретного внз. Жаль, звичайно, незрозуміло, та що ж --хай буде і так. Як то відповів зас- Зб тупник міністра освіти на залит ві подібна звітність «стати о А " и аз Ре ль зей я реф уч гоже 1 чізайй 1 яд вна чі "А ія чи і У і ц ' і як лено виводити на кін ані того,сі успіхи в зукраїнізуванні свого наєг ного закладу, ані того, хто зайняв'єут роти української мови з затяту .обо У Красномовна, що й казати, позиція, 5 звичайно ж, лише поле гіцує нарої зно ти 1 нарощувати згад: ги процент. "З Одначе чи є підстави мадським організаці На жаль, громадські р ее кінні Р анньноі ТА за п Ригеребеєс в рем Р'ща'б о ж Я з б . ії чі - чі пні ри о и - - Ре | са Ї 1 Й - | явній ІЙ " - - Печі -и б - ль п "ни чі знійьн технологічний інститут, Донеї і і р жавна академія управ інших; офіційно деякий час т системі Міносвіти нарахов; таких навчальних закладів). Але у тому й полягає пара наведена на початку цього анал ліз тистика у неймовірно викр мо ний також є ніби правдивою. Так, вою, одначе якою ж вона є якою грандіозною три справді являє собою хоча б і що ним оперують - сі ціка і дк реа 49 можна приплюсовувати? | а зало РЕ | жі ломи посовували | Саме так. иплюсовут й приплюсовують, і вихо чу ь 4; з хай юю, як нам належить вірити, неабі яке зр зостання. Насправді ж, це пока: ой ий й дозволяє ректорам, директорам и гарно припудрювати дійсний ст "спр прав. Та жаль, не розкриває істин ілі отака навіть форма підр хунк й зет А цій й им | й А Рі ; М З й и - і "| и 7 ій чн, її . г Пми ї " із м й й й ' "РЕ

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин