Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №59 за 1999 рік

Слово Просвіти, №59 за 1999 рік

«НЕ ТАК ДАВНО ВСЕ ТЕ Б кажуть внучки двоюрідних братив Т. Г. Шевченка - бо пам'ятають розповіді своїх дідусів 1 бабусь про живого Тараса. життя. Та залишився після діда дарунок, який подарував йому Тарас Григорович. 1 8 зво 291 «Так. мій дід Омелян Остапович Шев- - це двоюрідний брат Тараса Григоровича» - Каже НИНІ! 74А-літня жителька села Софіївка, що на Черкащині, На-галка Трохимівна Шевченко (Гребенюк). л А мій прадід Остап Іванович - рідний брат Григорія Івановича, батька поста. Оселився Остап Іванович у селі Софіївка після ТОГО, ЯК Пе реїхала сюди з Кирилівки його сестра Олександра, бо вийшла заміж за Олексія Олійника. На той час «аСсикоО нувся і сказав: малесенькі!». Отакий він був, Тарас, - дуже душевний, добрий до бідних людей. Поговорив з кріпаками, запитав, чи чита" «Ох ви ж мої кріпачки всі похнюпились.. и його вірші, Попрощався з ними та й поїхали далі. А ось розповідь моєї бабусі Наталки Семенівни Моламуж (Бондаренко), матері мого батька (1883-1971). Жила вона в Софіївці все своє життя, вона -- Не рідня Шевченкам. Чоловік же її, Володи- Цей дарунок передала мені моя мати Домаха Несторівна Шевченко (Кравець) разом з усім моїм посагом, коли я виходила заміж. Це -- чоловічий пояс з україяського національного одягу, широкий, довгий, червоного кольору з тонкої тканої вовни -- ним підперезувалися чоловіки, обкручуючи декілька разів округ пояса, називається «кушак». На ньому напис: . землі ці належали шляхтичці Браніцькій, маєток якої був у Мошнах - це 5 км від Софіївки. З краю села був широкий вигін, весь у пеньках та яругах -- ОТОЖ ; дозВОлила вона всім бажаючим брати там ділянки для поселення. Почула про це Олек- сповістила своїх братів у Ки- сандра, -і МІЙ рилівці - Остапа, Йосипа, Івана прадід Остап, разом з Йосиповими дорослими синами Нестором та Ільком прибули до Софіївки. Взяли три ділянки, викорчували пні, розрівняли яри під го- роди. Остап почав будувати хату, а Ней стор з Ільком вирили землянки та оселилися в них -- тоді ще деякі ЛЮДИ жили в землянках - ті, що бідні були, Невдовзі Остап забрав із Кирилівки дружину Соломію З дітьми. Мій дід Омелян народився у них у 1847 році. Було йому 12 років, коли в 1989-му з Петербурга на Україну приїхав т Го Шевченко, - з того року й запам'ятав його. Тарас хотів оселитися на Україні, збудувати хату, одружитися -- Таке встиг здійснити своїх намірів, як його арештували. Прийшло розпорядження з Києва - випровадити Тараса Шевченка з Черкащини під конвоєм - спочатку до Києва, а потім - у Петербург. Боялися його пани, бо він усюди казав людям: «Не треба ні царів, ні панів, ні попів -- без них жити краще буде». Отож арештували його в Мошнах, наділи наручники та й привезли в Софіївку-- передали жандармам, щоб ті конвоювали його далі до Степанців. А в Софіївці ж бо жило багато його родичів: тітка Олександра з сім'єю, дядько Остап з дружиною і дітьми, двоюрідні брати Нестор і Ілько -- сини дядька Йосипа. Домовилися з поліцією, щоб ночував у родичів, а вранці відвезуть його підводою до Степанців. Ті погодились, бо Тарас не тікав, не буянив, не сперечався, а головне, що на вигляд був пан-паном: у білій шалі на шиї, вруках - плисове манто, на ногах -- модельні черевики - не якийсь там бідний кріпак, жандарми навіть кланялися йому, як пану. Зняли з нього наручники і відпустили до родичів, але поліцай про всяк випадок походжав біля двору. Вечеряти зібралася вся рідня - в хаті дядька Остапа. Вранці проводжали його всім селом, давали йому на дорогу -- не любив носити пакунків. Повезли його на підводі дядько Остап з Омеляном і охоронець з ними. За селом уже працювали люди на полі - панщину відбували. Зупинилися. Тарас Підійшов до селян, привітався весело, побачив, що в рядняній тринозі сплять під копичкою двоє немовлят-близнючків, мати взяла їх з собою на поле. Підняв він покривальце, нахилився до них, усміх- іІжу -- тавінне взяв, 9 книгат). Ціна комплекту 95 гривень (5 вартості пересилки). Замовлення надсилайте м ресу редакції, | | з Редакція газети « Слово Просвіти» приймає попередні замовлення на товні комплекти «Творів» Василя Стуса | ди томів ву "Я | "ий Ї Ні - і мир Бондаренко, з того роду, казала, що і Данило Бондаренко, дружок Тараса по дитинству. Я жила в цієї бабусі, коли мої батьки виїхали в Київську область, ходила в Софіївці до школи. Моя бабуся була дуже охочою співрозмовницею, було кожного зачепить - і старого, і малого, щоб поговорити. Дуже добре знала мого пра" діда по матері, Нестора Йосиповича Шевченка, бо жили неподалік. Отож і розповів їй Нестор Йосипович про ту літню ніч 1859 року, коли Тарас Шевченко приїздив на Україну ї ночував у Софіївці. «Нестору було тоді 23 роки. Тарас як побачив його у дядька Остапа в хаті -- то відразу з ним і розговорився, гості залишились за столом, а вони удвох вийшли з хати та й пішли собі городами до Нестерової землянки. Нестор умів грати на такій малесенькій бандурочці - | співали вони удвох з Тарасом біля тієї землянки цілісіньку ніч, аж до самого ранку! Чого тільки не переспівали -- 1 народні, сумні пісні, і бунтарські, що на той час не дозволялися. От тільки що Тарас любив співати поволі, розтягувати мелодію, а Нестор все спішив - був дуже прудкий ло патурі. Як починали пісню -- то спочатку збивались, а потім уже добирали ладу і дуже добре в них виходило, на весь ревівський куток було чутно. А ревівський куток називається так тому, що там жили всі родичі Шевченків - «реви», їх так називали. Були вони всі дуже душевні, співчутливі, а надто, їде з корчми випивши, то завжди плаче, реве. ( Моя мати до цих пір така, ледве що -- відразу сльози на очах.) Отак співали вони до ранку, а вранці віддав Тарас Несторові майже всі свої гроші -- 250 рублів! На той час за них можна було купити ї хату, і худобу. Та Нестор вчинив з тими грішми інакше: через декілька днів він зник із села з тими грішми -- поїхав за Тарасом! Гостював у нього в Петербурзі, повернувся через декілька місяців, звісно, без грошей. Почав було хату будувати, та забрали його в солдати. Раніше в армії служили по 25 років, хто зумів втекти чи відкупитися, поверталися раніше. Нестор прийшов із армії вже немолодим. Одружився з Меланкою (малесенькою такою, а прожила більше 100 років). І коли в них пішли діти, то він був уже як дід. Свого першого сина назвав Тарасом. Потім були в них Домаха, Денис, Варка, Андрій. І то ж треба -- таке вдалося -- Тарас Нестерович Шевченко був із самого народження і до глибокої старості дуже схожий на Тараса Гриторовича Шевченка -- «як дві краплі води!» -- казали на селі. А надто як постарів, то ходив у «немодному» вже на той час одязі - кожух та папаха, якраз у такому, як так і казали: «Жива копія Шевченка». | А ось, що розповідає моя мати, Марія Миронівна Кравець (Бон ез вича Шевченка, со і брата Тара- | са, а її прадід Йосип батька поста; «Я спого | Тарас Григорович на портреті -- то всі аренко), що проживає нині в селищі Буча кто оре і ли б п ілками ор уушиті області. Вона - внучка Нестора Йосипо- | б зврвеюк - "рідний брат спілкувалася вм Нестора пе хої я - сес бачила, бо народилася в 1923. році, адід Ої сен иті : помер від тифу в 1990 році вавуемий р гості, С Не спіши мій любий брате Поспівати - 1 за грати На память Нестору 1859 Т. Шевченко Лежав цей кушак у нас у скрині довго, ми про нього навіть забули. А в 1995 році, коли помер мій чоловік, діставала Я ІЗ скрині сорочку вишиту чоловічу, в котрій він зі мною одружувався, щоб одягти ту сорочку на нього в останню путь, та й той кушак ненароком витягла. Діти його поцупили, гратися почали, а він, той кушак, вже «на ладан дихав». Мені тоді не до того було -- похорони... Добре, що дочка Людмила звернула на нього увагу, забрала в дітей, зберегла, а то б пропав... А той напис на ньому - це ж, мабуть, про ту ніч, яку Нестор і Тарас проспівали до ранку! Мені свекруха розповідала те, що почула від Нестора, бо вона його знала, - довго жили по-сусідству. В селі Софіївка живе мій брат Кравець Федір Миронович. І він, і я з дитинства знали, що приходимося ріднею Шевченкам, що моя мати - двоюрідна племінниця Тараса. В 1938 році Музей-заповідник Т. І. Шевченка в Каневі святкував 125-річчя з дня народження поета, організували зустріч всієї рідні Шевченка, прислали запрошення і в наше село, зокрема, моїй матері. Та не змогла вона поїхати на ту зустріч, бо була дуже хвора. Казала, що хотіла подарувати музею той пояс з написом Шевченка, та, як бачите, не вийшло. Аж тепер збираємося передати його в Музей в м. Канів. У цьому році тому напису буде 140 років» -- начебто й великий проміжок часу, аз другого боку, - не так давно все те було...» і Розповідь моєї тітки Горпини Володи- мирівни Бондаренко (Олійник) почи- нається не з минулого, а з теперішнього часу: «У червні 1998 року Канізевнй ій кій зей-заповідник Т. Г. Шевченка онов рідну сестру мого чоловіка Ганну Оксек тіївну Олійник. Мій чоловік О рана Ганна -- правнуки Олександри | н Шевченко (Олійник) --сс пн: поста. Ганна все своє я щі Софіївці, нікуди не виї мала і померла в. сані аті. го не залишилось там, З я; у | б т садиба бур'яном... Ен. Бо у! - Музей поламав й пам'ятці. Адж в ту раком за ( Ол йника - заміж | 1 7 Тванівна Шевче ико Ро і аа щі т Ой б б мо. ли, хі ще я т "я й 1 ' р Ії | Ті | У и а ша лаДрех РУТА андро і. Ж я бу Р 1 і і рови пенні - дав, 4 ді 1 ОО КССі тіїї Р г б, -е С мув. Поховали їі на Софі ському) тарі, де: зсі предки О. лійник ів, Шевчеї Бонда ренків. та К ї - за ців лежать так: ощо на цвиі ї тар ле ушт вини бала б нога не пуск кі пе ре лом. пийки т зорушу ) с Леді аї ї ме п І аче т АГ У Мі я еко и БАР Му ць ому у році. м І ВИПпОВви Яр ою її ї ) ПУ занов Х у не; -- ча уло» ма враження від спілкування з Тарасом Шевченком. Була вона 7-річною дівчин- кою, коли Тарас приїздив з Кирилівки в Софіївку, щоб провідати свого двоюрід- | ного брата Івана. Одного разу він заночу- вав у них і запропонував розповісти дітям казку. Почав з того, що зняв зі столу свічу : поставив на лавку -- ніби для того, щоб світло в очі не било. Він дуже любив дітей, любив їх потішати і казки не просто розказував - він їх показував, на стелі Й на стінах тінями плавали гуси-лебеді, стрибали зайці з довжелезними вухами, гавкали злії пси. Діти просили його пока- зати ще й ще те «чудо». І запам'яталось те «чудо» на все життя. З Тарасом завжди було весело, він часто казав: «Хочете, я вам фокус покажу», - і видумляв щось таке, що вже ніколи не забувалося. Од- ного разу Тарас з Іваном їхали возом 1 наздогнали жандарма, що їхав верхи на коні, а за конем, прив'язана довгою молк тузкою, ледве встигаючи перебирати но-ей гами, бігла жінка, котру посіпака «взяв» за подушне. Тарас аж зблід від такого знущання над бідною жінкою - він зіскочив з воза, здер з коня того жандарма і побив його добре, а жінку відв'язав і вона побігла назад додому. Поїхали Іван і Тарас далі, по дорозі зайшли в кордно та зай випили по чарці, щоб трохи заспоко іі 57 ся. Тільки в'їхали в село, а їх тя визи- ||| вають... У березні 86 року з Петербу шла телеграма в село, що пи ан Шевченко... Дід Іван запріг во ЛІ Ж о сіна на воза, посадив свою бабу Ус воза і поїхали «хоронить Тара бург». Доїхали до Маслівки, ріли друзів Тараса, вони вже зе він помер, -- ті Й розтлумачил: "ау ям де і. Івану, що на волах до етервурнІ с доїдеш. Дід Іван повернув воли н: уча сій - сказав дружині: «Ну що ж, будемо дво РН ляти панахиду по Тарасу вдома...». Рбесгіз Дід Іван довго зберігав записки Та| ар: асаї жк тої залита подо вроди приїздив до Олійників, аїхн 91 час вдома -- бо стран В них він писав: : Рак. у бо сло с У зіга она о! ішее Тарас». Ці залиски : Е беріг стяній коробці, дід ван г думав приїде і забере я со Ж слу пера - и зп їх дл й "ЕІ зі - сн й -і ДТ и ) - і рн -- Ли ва ними так ік ПОЦіК: савився. ми пар по пр п до їх чна цигарі уки, бо з папері - злої РИ р такі р озпої ІДД про і. Ви р

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин