Сторінка · с. 13сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №60 за 1999 рік
Слово Просвіти, №60 за 1999 рік
і У
ТВОРЕЦЬ НЄТЛАТННИХ МАНЧСКРИТТОВ
олово 4 мчАС
о сти -
РР РР Р
Видатному українському номаністові Даманобі АМаничуку 27 трабня виповнилося 50
Про великих писати важко. Бо важко дібрати потрібних -- неви-
падкових -- Слів.
Високими словами їх уже навряд чи схвилюєш. Звичайними, простими - - не принизиш, але й не станеш упорівень зними. Солодкими -- не звабици...
Бо живуть у Царстві Духа. Й справдешню ціну кожному слову знають. Цире й нещире миттєво зважується на надчуттєвих терезах їхньої надчут- ЛИВОЇ душт..
Тому й пишу, як лише мож одверто,
и зізнаюся по щирості: люблю Романа Їваничука
Бо Він -- мій письменник.
Бо я -- Його вдячний читач.
Бо це -- назавжди: гнотик моєї ЮНОЇ душі миттєво зайнявся од першого доторку його натхненного Слова. Й ось уже понад два десятиліття поспіль не те що не гасне -- горить рівно, повниться ви- СОКОЮ напругою і магічним сяєвом виповнює всі закутки єства-.
-Коли тобі під сорок, починаєш усвідомлювати, ти -- людина, яка звідала розкш отримувати насолоду від читанчЯ, -- що неможливо охопити неохопне.
Книжок, і досить талановитих, написано ой як багато, а життєва путь не безконечна. Тож лікуєш душу од суєти і буденщини давно випробуваним, цілющим, відібраним із відібраного, і бачиш: спочатку його -- десятки, потім, із роками, -- усе менше, і вже, диви, твоїх книжок -- друзів незрадливих, до яких ладен завітати будь-якої вільної миті, -- лише що пальців на руках..
Від того ще більше цінуєш їх.
Поезія: Гординський і Верлен, Ліна Костенко й Анна Ахматова.. (І найбільший з українських -- ні, не новелістів -- поетів-таки: Стефаник!)
Проза: найяскравіша -- бо досяжна практично кожному в світі сущому, хто вірує в досяжність мрій, -- казка «Ма-
ленький Принц» (за цей шедевр, геніально просто ілюстрований самим автором, я як читач поставив би ім'я Великого Антуана вище всіх укупі взятих нобелянтів); нетлінний -- своїм високим філософським змістом і вишуканим стилем та вірою в непроминущість Мистецтва як віддзеркалення Краси -- Уайльдів «Портрет Доріана Грея»; найпотужніший -- за силою характерів І психологічних узагальнень, за масштабністю відображених реалій -- роман Роже Мартена дю Гара «Сім'я Тібо».. Останній перелік доволі умовний, бо і Сент-Екзюпері й Блискучий Оскар -- теж, по суті, їі за великим рахунком, більше поети, аніж прозаїки.
Із вітчизняних письменників саме до цього ряду належить і мій улюблений український романіст Роман Іваничук.
Бо він подарував мені, читачеві, книгу, до якої завжди повертаюся як до рідної домівки -- з далеких втомливих доріг.
Поезія у прозі. Висока. Міцно скроєна. Вічно приваблива і таємнича. Несподівана і щоразу інша. Після кожного нового прочитання. Запліднена духом старовинних манускриптів. Магією Середньовіччя.
«Року 1611, 26 їюля. Клотітну ніч провела Абрекова, так їй треба, мусила б давно гадку мати, що поведенція й дочок, особливо молодшої, втрек поспільному спокою наставлена. Всяк-бо знає: з Льонці тоє почалося, що ти листки, до дештектіив волаючі, хтось кожної ночі над вікном Абрековоїт приклеює, то виставив нині магістрат подле дверей двох патолків з бардами,
аби на вулиці дискреція заховувалася,
бо урядове представлення має в маісти відбутися...»
З цієї навпрочуд правдоподібної містифікації й починається геніальний роман великого романіста Романа |Їваничука ж, звісно| «Манускрипт з вулиці Руської». Це моя, читачева, знахідка-перлина в неозорому морі високої літератури...
Направду, «Абрекова давно знала, що добра їй не буде». Ще б пак: їй, простолюдинці, сукупно з сердешними доньками Гізею 1 Льонцею та вічно п'яним мужом, наскрізь пропитим Письом на своїх плечах, яко атлантам-каріятидам небесну твердь, доведеться відтепер підпирати майстерно
серця. Герої 1 героїні -- такі рідні й Олизькі мені у своїй святості і святій простоті, такі невід ємні у розкошах суєтності й пороку.
Мені близький роман Романа Іваничука. Бо мені пощастило ходити Його шляхами, бо мені випало як «льос» жити в Його містах -- у Львові та Коломиї. За Його романами я маю можливість мандрувати в просторі 1 часі, окидаючи мимоволі краєчком ока й віхи власного нехитрого життя. Мені затишно й цікаво в цьому світі, світі Його роману, виповненому найвищою поезією буття.. В арабесковому світі, де оживають старовинні нетлінні манускрипти, які сам і мере-
жить цей сивочо-
скроєну фабулу роману, аж поки її ж, Абрекову, захоплену у вир чудернацько-химерного дійства й звинувачену насамкінець у відьомстві, не поглинуть іще не заковані у бетон і пущені під землю води повноплинної тоді головної артерії львівського середмістя річечки Полтви...
Я жив у Львові у кращі свої -- моло-
таєГгяв. бмнмоамарі
пд
сом оно сало
"ФУР МУРУ
Ману ле - па фор нн
заф'нсреє єгР'.А4Ф ооо є спор біг '-- пасайд» Аль ізн г «ем ву очам, ра пр аоас мт й по ам ран по о Є
«герабо ся? щ руочаз ми мо У аов но
лий Львівський пророк, розчиняючись вільно 1 мимовільно в часі, який обирає він сам 1 який обирає його своїм літописцем. У світі, де химерне й реаль-
у "ом, ДР
| Р мсатемо, Са зр агеоа.
табе «ам у Го рові, корду УР боса лет меча -
усскаж сану «соеицрьсг ст с Р,
ді-- роки. Я бачив їх наяву, отих Іваничукових лисих мацьків, соліковських, лоренцовичів, антипків -- люд аристократичний 1 не вельми, святий і нечестивий.. Люд, який творить оту неповторну ауру великого європейського міста, в якому претензійна провінційність їі великосвітська вишгуканість сусідують неповторно-органічно. Я маю потребу бувати в цьому місті, аби причащатися його високим небом. І я беру тоді до рук цей геніальний роман, 1 він мені дарує відчуття присутності МОГО міста в МЕНІ, ї МЕНЕ у НЬОМУ.
Я люблю оцей карнавал -- то весело-святковий, то похмуро-трагічний. Я розчиняюся в ньому, живу, перевтілююся: то в венеціанського консула Массарі, тов такого собі непростого студіозуса братської школи Ромця Патерностера.. Я вершу свій опівнічний шлях зі всім демонічним паноптикумом Лемберга на Кальварію, де ось-ось розпочнеться справжній шабаш, аби потім, відмолюючи провину, вершити іншу путь -- ІЗ одержимою Гретою до Єрусалиму свого
не не знають меж, взаємопереплітаються, переливаються одне в одне. 27; ї; Я люблю всі мото романи Романа Іваничука. Бо вони читаються на одному подиху, швид-
ко, даруючи насолоду справжню. Бо вони читаються довго, повільно, живлячи мо-
- га"
, мб пабі зраг'єєме-
зок мудрістю непроминущою. Бо вони
ваблять бажанням повернення до них. Та сьогодні я освідчуюся в любові одному лише, найулюбленішому -- «Манускриптові з вулиці Руської».
Занадто важкий багаж книг, коли вже явно більший відтинок життя позаду. Береш із собою найдорожче, з чим невтомливо іти за перевал. І «Манускриптові.» Романа Іваничука -- найпочесніше місце у моїй нехитрій житейській валізці. Тож творцеві мого роману -- доземний уклін.
А перу його -- нових нетлінних шедеврів. | |
З роси і води Вам, шановний Романе Івановичу!
З глибокою шаною, безмежною вдячністю й любов'ю
Ваш читач і прихильник Володимир ГЕРМАН
ни
СІА: СТИСЛО, ЛАКОНІЧНО, ПО-НОВАТОРСЬКИ..
СТА -- серія книг «Старшокласникам | Абітурієнтам» чи не найпопулярніча серед інших серій видавничого центру «Академія». І ойно побачив світ "дручник С. Стельмаха, А. Слюсаренка, С Пивовара -- колективу професорів Київського університету імені Т. Шевченка «Всесвітня історія. Новий період нець ХУТПІ -- початок ХХ ст.)». Видання охоплює найважливіші події та процеси політичного, соціально-еконо- МІЧНОГО Й культурного розвитку країн світу означеного періоду. Його зміст 1 структура максимально відповідають новій програмі Міністерства освіти України зі «Всесвітньої історії» Методиччий матеріал призначений для закріп-
ення, активізації та перевірки знань
Книжка містить фундаментальний встуті, у нааві якого сконденсовано окреслено зміст цих непростих СТОЛІТЬ Світ у новий час: революції, реформи,
колоніалізм». Автори стверджують, що Перша світова війна (1914--1918) завершила історію нового часу 1 засвідчила той факт, що світ став взаємопов'язаною цілісною спільнотою на основі промислового розвитку та світового ринку.
В одинадцяти розділах посібника докладно висвітлено історію Франції, Німеччини, Австрії, Угорщини, Англії, Італії, Росії, СПА, Японії, Індії, Грану, Туреч- «ини, тобто країн, що визначали обличчя і політику світу, як це характерно 1 для нашого часу. Посібник вирізняється оригінальною і стрункою композицією, логічними і аргументованими переходами від теми до теми, від проблеми до проблеми. ;
Новизна роботи авторського колективу полягає в тому, що практично після кожного розділу пропонуються методичні новинки: «Терміни ії поняття» де
можна, наприклад, прочитати, що «ре»-
ферендум -- форма прийняття законів або рішень з найважливіших питань державного життя шляхом народного голосування. Одна з форм безпосередньої демократії»; «Найважливіші події»,
де подано перелік визначних дат; «За- |
питання 1 завдання», за яким учень або абітурієнт зможе самостійно перевіри- | ти себе у засвоєнні матеріалу.
Слід згадати 1 попередні видання цих авторів: «Всесвітня історія. Новітній період (1900--1945)» для 10 класу та «Всесвітня історія. Новітній період (1945-- 1997)» для 11 класу. У хітпараді липневих новинок минулого року видавництв України у номінації «Швидка допомога» вони посіли перше місце.
Завершуючи це коротеньке поцінування посібника «Всесвітня історія. Новий період (кінець ХМІ -- початок ХХ ст.)», слід сказати й про недоліки. Хоча це і посібник, але бажано, щоб у ньому,
ЧЕРВЕНЬ, ЧИСЛО 6 (60), 1999 РІК
| хоча б у додатках, був набір історичних
карт, що сприяло б кращому опануванню матеріалом; у текстах посібника слід було подати таблиці, діаграми. Прикро, що трапляються й авторські та редакторські недогляди на зразок «королівських солдат» заміст «королівських солдатів» (с. 13); «влада знаходилася в руках Установчих зборів» замість «перебувала або була в руках Установчих зборів» (с. 13); «після Відня рейхстаг працював у м. Кромеріці» замість «.у м. Кромержіжі» (с. 100); «Йоган Вольфган Гете» замість «Йоганн Вольфганг Гете» (с. 173); «Шопен Фрідерік» замість «Шопен Фридерик» (с. 177).
А загалом цей посібник -- яскрава подія в українському книговиданні.
/ван ПАСЕМКО,
мауковий працівник Інституту українозмавства Київського маціональмого уміверсмтету ім. Тараса Шевчемка
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
