Сторінка · с. 2сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №60 за 1999 рік
Слово Просвіти, №60 за 1999 рік
ГАЇ ї
і
ни Р | ббт ЙІІТТонУ-зУЖ
' ' і 4 ч 1 ра й й - п " ь 4 в ї Й я 1 Ек В л МІ і 11. 1с Ле): Р " СВІЄС - Й пий ані - дача і
ж г
РР « жа стю б пн - в ви
ч 1 - - - ри - г | лк ад течі р р че
Па зшнЕ А рі
а ти бий
нена ор ІТ, га г тестО яч рагатьох людей кому пам. дае он пи р ес ль Ї пе "ну іч, с "б ї жо -- і
оо
чо, ЕТ, ЩЕ даже непо: зіб
я з ас: УР ГІ
ото
Й ой за п гі
і. узято т зв ИСЬН ;7
і А мага ЗА Р р на І уховенс: ва. го РИ ЛО с Ло раю зна й
т - и У - ї - а
б ч од
Ч - нн о Прчнк
і , щ, УС я! завосл: «фе , 1 дя - Мені рел
з" в о їй /
рами п і. - р «ово порча 'ч
Ь ВААС он Й РРО
«рн,
о РУ че а
. Бо ж у боротьбі з «режи-
нена НН ве
затів» (які, до речі, дали РИЩ ча захотіла) церкву теж мож-користати або ж якусь частину ду- . ховенства зробити своїм союзником. «М, -- пише Г. Зюганов, -- с глубоо чайшим уважением относимся к вере о наших народов. В программе и уставе КПРФ не только отсутствуют антире- Ар лигиознье мотивь, но четко сказано, что чу ЗЛО религиозньвюе убеждения являются лич- Су Кр ньшм делом каждого человека, в том чисо ЗУ ле -- и коммуниста» (с. 209). З цього - приводу можна б було дати не один глузливий коментар, але чи варто. До того . ж, пан Зюганов у подальших розважан- - | нях дає цікаву інформацію, яка не роз-
| з - - б і й
- бігається з істиною. «На протяжениий . долгих столетий Русская Православная - Церковь являлась духовной основой на-
. шегонационального, общественного и го- - ---- - сударственного бьттия» (с. 236), - - пише
р він, а згодом продовжує: «Православие -- источник соборности россиян, их патриотизма и державности. Оно во многом предопределило и особенности русского коммунизма, ставшего для миллионов граждан СССР осовремененнькгм вариантом христианской верьг в светлое будущее для всех праведников. Жить по правде, любить ближнего своего, вьшолнять другие заповеди, совпадающие с христианскими, учила и коммунистов, и беспартийньгх лучшая, большая часть бьівшей КПСС» (с. 278).
Маячня психічно хворої людини, скажете ви! Отож-то й ні! Мені доводилося
бачити на комуністичному мітингу червоний прапор, а замість ритуальних серпа й молота на ньому була зображена голова Ісуса Христа. От і не вір тепер у винахідливість Диявола.
Не хотілося б зловживати терпінням читача, але украй необхідно дати ще
(який очолюють комуністи. -- А. М.) вьіступаєт за воссоединение рассчлененной страньг и разделенного народа, воссоздание великого Государства Российского, что является необходимьтм условием сохранения единства Русской Православной Церкви в борьбе против ее расчленения на «национальньге автокефалиий»(с. 282). Ну що, мої співвітчизники, може, ви думаєте, що комуністи та їхні союзники в Державній Думі Росії виступали за підписання великого Договору про дружбу та співробітництво від доброти своєї? Просто вони переконані, що не треба гризтися з Україною за якийсь там Севастополь або й весь «рим та компрометувати своїх поплічників -- комуністів та соціалістів з України, бо все-одно якийсь Симоненко або Ткаченко, ставши президентом, як
нон на мотузці, притягне всю Україну до РосійСьКОї держави.
А. «воссоздание великого Государства Российского», до чого докладають титанічних зусиль не тільки імперські сили в Росії, але й покручі з КПУ, СПУ; Селянської партії та інші ліві, звичайно ж, допровадило б до знищення всіх інших церков в Україні. Отже, всі, хто бореться проти Української держави або принаймні неприхильно ставиться до неї, підтримують так звану «Украйнскую Православную Церковь Московского Патриархата» (Сабодана), в якій, крім назви, нема нічого українського, бо вона є складовою частиною «Русской Право-
м Іс 7 і; | Е 4 «. 5 Л Р -- а візанттиськ . й звичаєм
п со ою 0 о зі
нак гаВтРинь і
- чи ча аа з ча м Р РЕ В і . я ж ж 23 з нні вого до о и БЕ ЕН АЕН КО
славной Церкви Московского Патриархата». А вона насамперед є ПОЛІТИЧНОЮ, а не релігійною стр ою. Це Сталін -- Втілення диявола на Землі, в 1943 році вирішив створити Московський Патріархат (його не було з часів Петра Першого, тобто з початку ХУПІ ст), й саме тоді «Российская Православная Церковь» була перейменована на «Русскую Православную Церковь». То про яку канонічність цієї церкви можна говорити, коли там завжди аж роїлося від агентів КГБ й вона вірно служила атеістичній комуністичній державі. Та й нині Росія та ліві в Україні захищатимуть УПЦ МП (Сабодана) усіма можливими засобами, бо вона є каналом не тільки духовного), але й політичного впливу на українське населення. Й будьте певні, вона завжди служитиме не Українській державі й українському народові, а Росії. Україні ж потрібна єдина Українська Помісна Православна Церква з Патріархом у Києві. Бог і український народ - - ось кому вона повинна служити, а не чужій імперії. Але продовжимо розгляд поглядів Г. Зюганова. Так-от, для кращого зрозуміння його світогляду необхідно дати ще одне його висловлювання. «Мь( должинь ясно осознать, -- пише він, - - что преемственность отечественной историий и нашего национального самосознания не только не бьшла нарушена социальнь(гми катаклизмами и войнами последнего столетия, но наоборот - - в огне страпіньхх, невиданньгх испьтаний, вьшавших на нашгу долю, в крови страданий и слезах репрессий «русская идея» получила закалку и прочность, несопоставимул ни с какой иной идеологической или мировоззренческой схемой. оссоединив «красньгй» идеал социальной справедливости, являющийся в своем роде земной ипостасью «небесной» истиньв, гласящей, что пред Богом все равньг», и «бельй» идеал национальноосмьмсленной государственности, воспринимаємьш как форма существования многовековьїтх народньгх святьтнь, Россия обретет, наконец, вожделенное общественное, межсословноєе, межклассовое согласие и державную мощь, завещанную десятками поколений предков, вьистраданную мужеством и освященную скорбью героической историий Отечества!» (с. 219--220). | | Ну що тут скажеш! В порівнянні з Леніним, який нізащо не хотів змиритися з «білим» ідеалом, пан Зюганов виглядає голубом миру. До речі, погляди Г. Зюганова знайшли віддзеркалення в його ставленні до союзників комуністів. Зюганов --«Народно-патриотический союз», склад якого надзвичайно строкатий. Лівий фланг цього Союзу займають комуністи-великодержавники,
центр -- «государственники-державники» (як їх охарактеризував сам Г. Зюганов), а правий фланг -- «сильг рели-
гиозно-патриотической ориентации» (с. 23824.
Всі знають про вороже ставлення лівих на чолі з комуністами до НАТО. До речі, таке ж ставлення характерне для багатьох росіян різних політичних орієнтацій. Невже НАТО загрожує Росії? Отож то й ні! Й було б дуже доб-
ссбо
м С ЧЕРВЕНЬ, ЧИСЛО 6 (60), 1999 РІК 73
ре, якби Україна та Росія, якщо не тепер, то згодом, вступили до цього оборонного блоку. Але саме Росія цього не хоче. Чому? Бо тоді імперським силам в Росії довелося б відмовитися від територіальних претензій до сусідів. А як же «город русской славьт -- Севастополь», Крим, а удеконно русские земли» в Придністров'ї, в При алтиці та в деяких
Росії в Євразії. Ось що з цього приводу говорить пан Зюганов: «С точки зрения геополитической, Россия -- стержень и головная опора евразийского континентального блока, интересь! которого противостоят гегемонистическим тенденциям «океанской державьгт» (США) и атлантического «большого пространства» (с. 50). Згодом він розвиває цю думку й майже патетично стверджує наступне: «Ее (тобто Росії. -- А М.) уникальное географическое положениєе вкупе с еще сохранившимися военно-економическими, демографическими и политическими возможностями диктуєт нам вариант, в основу которого должно бьгть положено стремление российской державБі вернуть себе традиционную многовековую роль своеобразного «геополитического баланса» -- гаранта мирового геополитического равновесия сил и справедливого учета взаймньгїх интересов».
Не знаю як кого, а мене кінцівка «розчулює». Про визначну роль Росії у світі та її природне право «вершить судьбь мира» особливо багато говорить пан Зюганов у своїй наступній книжці «География победь. Основьг российской геополитики» (1997), а нам уже час закінчувати огляд ідей лідера російських комуністів, бо й так, мабуть, усім зрозумало, що з часів розпаду Совєтського Союзу комуністичний рух пройшов період мутації. Так що тепер дуже важко зрозуміти, де закінчується комунізм й починається нацизм. У Росії йде активний процес фашизації країни.
Отже, комуніст Г. Зюганов нині сповідує ті самі ідеї, які колись проголошували чорносотенці й реаклювари (так принаймні їх називав Леніну).
Чи можна комуніста Зюганова нази-
вати марксистом? Відповідь може бути тільки негативна. Ні, комуніст Зюганов не марксист! Та й комуністом його теж назвати можна умовно. Хто ж він та численні його прихильники? Може, він націонал-комуніст, може, й націонал-соціаліст, а може, й національний соціал-демократ? Про це, любі мої співвітчизники, поміркуйте якось на дозвіллі та назвіть його як кому до вподоби.
А що ж комуністи України? Невже лідери КПУ та їхні союзники не знають про те, що діялося з комуністичним рухом Росії в останні роки? Звичайно ж, знають! Та тільки затурканим членам своїх партій вони будуть співати солов'ями про інтернаціоналізм, про союз народів-братів й таке інше. Бо що їм залишається робити? Служба в «п'ятій» колоні важка і невдячна.
Характерно, що серед комуністів та їхніх прихильників з рядів соціалістів та селян нині дуже популярні приблизно такі ж ідеї, які були розстріляні більшовицькими органами держбезпеки в 20-- 30 роках разом з їх носіями. Та тепер комуністи й соціалісти йдуть тим же шляхом зради інтересів українського народу. І треба сказати, що на цьому шляху вони багато чого досягли. Зробивши з Верховної Ради свою штаб-квартиру, вони тягнуть Україну до Союзу Росії та Білорусі, сподіваючись, що вда-
сться відтворити Радянський Союз. Вони не хочуть зрозуміти, що комуністи в Росії вже не ті, що «раніше», та й Росія вже зовсім інша. Понад 70 років комуністи здійснювали свій грандіозний експеримент. Хай дарують мені всі, хто читатиме ці рядки, за брутальні порівняння, але я вважаю, що комуністичний великий експеримент закінчився грандіозним лайном, від якого ще довго смердітиме. Й що тепер? Вони знову й знову хочуть, з початку, здійснюва свій експеримент? Чи не дуже висо ціна цього експерименту? Знову мільйони репресованих, закатованих, затоптаних у багно? А може, досить?! Нині лівів Україні кидаються, як моська на слона, на НАТО й запевняють, що цей оборонний блок загрожує Україні. А може, він загрожує імперським планам їхніх хазяїв у Москві й загрожує їхнім планам знову загарбати Україну? А думка лівих у Верховній Раді про те, що треба обов'язково допомогти братам-сербам в Косово, дуже доцільна. Тільки не треба в цю справу вплутувати Україну. Комуністам Росії та України треба рятувати тоталітарний режим (до речі, комуністичний) Мілошевича, то хай вони особисто його рятують. Що заважає П. Симоненку, О. Морозу та й навіть войовничій мадам Вітренко зібрати своїх прихильників та й записатися добровольцями в Югославію. Те саме треба було б зробити й Зюганову. Гадаю, що всім стало б легше, а особливо Україні, й менше стало б облуди, брехні, популізму та демагогії. Та й реформи в Україні, можливо, зрушили б з місця. Сміх сміхом, але економічна ситуація в Україні настільки важка, що очманілий від нестатків народ може проголосувати на виборах за тих, що найбільше пообщяють. Важка економічна ситуація завжди у всіх країнах допомагала як не комуністам, то фашистам, їм нема чого робити в багатих демократичних країнах. А тому чим гірше країні, тим краще їм, бо легше можна прийти до влади, й іноді навіть піляхом парламентських виборів. Гітлер, наприклад, прийшов до влади внаслідок демократичних виборів. А більшовикам у 1917 році дуже легко вдалося здійснити переворот. Треба ж учитися на прикладах інших та не забувати про свої трагічні уроки. А вертаючись до ситуації в Україні, треба гадкреслити, що ліві партії фактично ведуть роботу, спрямовану на ліквідацію Української державності. ИЙ особли- 30 шкідлива є діяльність лівих фракцій
вимагати заборони Комуністичної, а
може, й Соціалістичної партій. Демо-
кратія -- це не анархія і не потурання
ворогам Української державності. Бо ко-
муністи й Ртоани прикриваючись, як
щитом, демократичними законами. при-
ходять до влади не для того, щоб шану-
зати їх, а щоб зруйнувати все це й пе-
ретворити країну в концтабір. Тож не
спать, любі співвітчизники, й не дивіть-
ся байдуже на те. що витворяють воро-
ги Української держави. Бо якщо ви не
займаєтесь політикою, то вона займеть-
ся вами й лихо вам Оуде. Та й не споді-
зайтеся, що хтось прийде і побудує Вам
державу й забезпечить Вам добробут
Тож берімося за працю, поки є час. | Слава Україні! |
Амаголій МАНУЙЛЕМКО, голова с екретаріату з питань культури га духовмості ОУН Руху м. Москви
же та 0 В
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
