Сторінка · с. 1сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №61 за 1999 рік
Слово Просвіти, №61 за 1999 рік
цію ше
)
зання ьо Й -
АУРОЕ ітаде То РОЕ Дето, Ригспаве
- ее -
ВСЕУКРАЇНСЬКЕ ТОВАРИС
і сюди о о РР
ЛИПЕНЬ, ЧИСЛО 1 (61), 1999 РІК
о п--єе" ж-го - Бані -- рр с о
271 0 Рання
ТВО «ПРОСВІТА» імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА | | 4/4/
о КОРОМИСЛО
й
( 4
у ПАЗИ МК |
у ля Вскую смущаєши мя? промовляє
їз повчання Володимира Мономаха
не помічена критикою. Часто навколо його книжок нев усіх.
поєта справжніми майстрами і прискіпливими поціносвідомістю:
: т
вувачами його таланту. Шлях поета у велику літера-через свідомість особистості.
туру був непростим: від повного заперечення, видав- Найкраще про цю рису поета щі ничих перитпетіи тощо -- до визнання на державному сказав Їван Дзюба: «Це втаємни- С е5 рівні. чення у світотворення, у вічний р" цій |
дається із суми поглядів і навіть із дуже оригінальних позбавлені
1 і
мпркувань ученого мужа. Творити для поета Мовчана -- означає дошгукува-
Й
думати над таємницями буття, дошукуватися істини. володіє не (На жаль, дехто із нас уже забув про її існування.)
Відчуття власного шляху, постійна надлюдська бентега, прагнення душі вирватися за межі існуючого -- не лише соціального часу, а Й часу, який належить людству, -- ось кілька тих ознак, які так притаманні духові Мовчанової поезії.
МИ"
'
ності зобра
ч
рішньої драматичності) не показної, швидше боротьба за людське в людині, а не демонстрація зруйнованої художника душі.- Це дух співучасника в людській потребі і житейському розумпнні, це і дружній потиск руки на
4 Б» М "ДП
Декому може здатися дивним, якщо я скажу, що за неповторне лаштунками його поезій, поем-візій, віршів-феєрій тріпоче свічка вічно молодого Шевченка, який промов-
ставили до світу різні митці в різні часи. Ідеться про взаємини людини з Богом, про гармонію людини зі світом (ЧИ можлива вона взагалі?), про самоусвідом-
лення людини як вищої істоти, посланої на Землю, можливо, самим господом..
значенням,
«Наповіщо?» -- скаже Мовчан. В ім'я чого живе
Подібними питаннями рясніють полотна Мовчанових
поезій. Вони виникають не від душевної бідності, а
навпаки -- від надміру життєтворчої сили. Страхітливі глибини життя осягає поет своїм розу-
| студеній криниці осінні листки, той розуміє, про що
ПОРОЗІ ЖИТТЯ...
Вскую печалуєши, душе моя? йдеться. Хто розуміє, як до нас
поезію. Оречевлений космос його поезій настільки оречевлений у слові, що слово картинно світиться
На сьогодні Павло Мовчан -- визначний, відомий в з всіма своїми гранями, світлом. Україні 1 далеко за її межами майстер, який займає вічності, світлом часу, мотивами прочальне місце в українській поезії, та й не тільки в тікання цього часу. Подібне світіння українській! Кожна його книжка, без перебільшення, цноти світу зустрічаємо тільки у стає подією в культурному житті і, звісно, - небуває фольклорних джерелах, щоправда,
розгортаються гарячі дискусії, критика саме на поезії Часом образи поета мають особ- Мовчана вивіряє спроможність своїх етичних та естеливу чарівливість, яка межує із тичних можливостей. красою народної свідомості.. Але ця
Багато посутнього 1 справедливого сказано про краса тільки сусідує із народною
Але чи все сказано про його поезію? Чи на належ-клекіт матерії, у материнське страж-ному рівні прочитані тексти? Чи осягнуті ті джерела, дання плоті».
глибини, над якими ширяла поетова дума?. Звичайно, У поезіях Мовчана мотив іноді
що ні! Інакше не було б поезії. Справжнє - ідеальне, важить більше від змісту. Це не до нього ми наближаємось, осмислюємо, воно скла-значить, що вірші, про які йдеться,
упркувань. Нехай пробачать мені пани професори, але щоб зобразити мотив, щоб добитися буває, що й слова рядового читача важать більше від природного місячного світіння, 0з3- добити вірші в шати вогню, дощу,
| і | неба, -- треба часом нагромадити тися істини, творити -- звільнятися від досвіду, від образ на образ, мотив на мотив -- тягаря прожитих літ, від того, що тяжіє над психікою, відтінити, відняти, додати... А цього
творити --- щоб знову, із чистим сумлінням, творити-- може добитися тільки майстер, який
вання в традиційному розумінні цього слова, а людина настільки
втаємничена в ремесло, що його |ім. ЧІ. ИЙевченка, народному депутату Чавлу Мовчаможна назвати тільки творчістю. - -
Єїв поета речі яко алое НЯ виповнюється 60 років. З роси й води йомау бажають Дух його поезії -- це швидше дух тривоги (внутможуть змагатися із роботами
японських майстрів, є вірші, що нагадують картини словниковому запасу поета. Заслутовує окремої роз-
Але поезія Мовчана на українських теренах -- на. Тутварто говорити про слова, про шлях до тих слів, ай ро явище дуже і дуже оригінальне і самобутнє. Освоївши які іноді на перший погляд важко сприймати: вони рівні ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТІ. великий культурологічний досвід, він пропонує своє шарпають напп знання. Такі ми зніжені, таю унормо-
складається поетова душа. Спраглий філософії знайде | слів і пильніше до них придивитися... Не погратися з
| для свого розуму поживу у його поезії, спраглий Ними, а таки погодитися і схвалити це слово-знак, | бо «Один у другого питаєм: нащо нас мати привемалярства знайде для себе, спраглий побуту, міфонавіть узяти собі, як зернину.- Це не Шевченкове -) ооо | логії, історії, навіть містичних настроїв - - буде втіше- СЛОВО, не Кулішеве, а тільки його -- Мовчанове. Є в ій
Не раз Мовчан торкається тих вічних питань, які | ний | ід обі шлях, а й
Нарешті, можемо сказати, що Павло Мовчан збагаприживаються і стають надбан і тив українську поезію, дав їй нові крила, наповнив | Часом так, як антиквари лю
порожній горіх без зерня.
цей образ. Він настільки в нього вживається, що цей | паралелі -- Мок образ стає «хамелеоном», він - Крук, Ворон, Гавран. Аргезі.. Й з ен - - емблема. Це - - образ-знак, мимовільний свідок Існує думка, що | агатьо дій і і приц зр мом ї серцем. Кількома штрихами він уміє зобразити гатьох по В залежності від обставин, стає друге пришестя
енергетичного навантаження на слово важко знайти У будь-кого із нині сущих поетів, Важко не позаздрити
вічність, -- той розуміє
бо вона «пропущена»
змісту. Але для того,
і
лише технікою віршу- 15 липня 1999 року відомому українському посту, (голові Всеукраїнського товариства «Чросбіта»
ження ї глибині змісту |бся родина, всі просвітяни, вся Соборна Мкраїна.
Мунка.. логої розмови дивовижна мовна палітра Павла Мовчай
бачення світу. Із дуже багатьох чинників вані. Згодом читачеві хочеться повернутися до тих
нього і такі слова, які довго торують собі
з
з ею Р ще ре ОВ лай РТеіу|м»
змістом. Вона перестала торохтіти, як кОШТОВНі речі, так поет любить слова. ко зола ік МІР | Чого ж Мовчан навчився у своїх учителів? У |||
Коли б мене цікаві | ера -- м на--б зкров- «Пощо сумуєш, душе моя?» -- запитував В - о внсапитали, хто був Мовчановим (Бодлера --зсміливасті укВержарни -- бупищам пиво
ир Мономах «Чи золоди учителем, то я б відповів -- життя і пласти великої | НОЮ людиною, у сучасника шарумра Севака -- шануо Р НЕИТРОМЕНЕТВ КИИОРЕВІДТА ота Світової культури. Це була б до певної міри банальна | вати світло людських лів. Можливо, що я помиляюсь. || давно я викреслений з неї-» -- непокоївся давній відповідь але Й правильна. Але не все так пр все | Можливо, існує пення бордавн м зони я вірменський поет Г. Нарекаці; «Хто я такий, куди моя далеко складніше.. | зсторасе ут зжа поетназчи спаббовзно по оно ооо ади РИВрУ о я знайду -- ізгой?» -- тривожився Не перестаєш дивуватися. Ось подивіться, що, Свіжості і оголеності, в омитому дощам:
- Табідзе; «Що там, за дверима буття..» -- доскіпувавскажімо роб Я | віться, , ВРКОСТЬ ПОгОЛенрец
ить Мов | УДуаньяті нн
ся напі сучасник. Р чан ІЗ відомим із поезії Едгара По молодого Бажана - земл
Р РУ РЕ Я аі к ч- . и моги |
«Круком». пецеренни, що Крук має свою генеалогію: | бачити вселюдські обрії. Цікаво було б дослідникам ||| | . він існує ії в Біблії, і в фольклорі полюбляли його | розумно зі 7 «Пс »г і поему | людина, для чого? -- «Чи для добра, чи то для зла?» зображувати і художники. Мона привласнює собі | Отара Чіла
В. - - Ти ч- -і Ф- | З Р лю РЕР е «Шапка повна девів..». Мож. В ч і Сесар Вал зєхо, Мовчан і! " 5 г У ЯР, хни уч Ге - иналачі нвізн з ЙЕРо цційь зійди Р й ни -'е й Об оо чи і-й і й , , і - РН, паї че, ль "рю . - -ю
Є
- ВЕ . 4 ЯР й в - З) Ч Е
рак
ій
| Р й
ятьне поетовим знаряддям, оживає, як повнокровна істота. | зум цією ідеєю. Думаю, що Павло Мовчан всіє
соціальне зло, застати його «на гарячому», уміє озна- | Такі метаморфози відбуваються і з багатьма Мовчано-свого таланту підносить нашу поезію до ті чити, назвати його з різучим болем. Багато вІрШІВ він вими образами, якими він населив Ковчег свого до пал Мо "і зуреЕ | п СЮ написав у години притлумленого людського сумління Дарма так довго критики товчуться навколо он Й ко и - тимуть 1 майбутні | понівеченої свободи особистості. Розмірковує поет | нібито Мовчанових -- простір і час.. зоба риться над рікою життя, над. році НАРОДУ ЖАЛЕМ ВВ дар арго мужів і Мовна фактура творів Павла Мовчана не звичайна, Як оліряті тербі чом алу людей, . ут поезій Павла Мовчана-- воназерниста, які саме зерно. Поліб раусових пер, на щиті -- три:
і подібного твердження. Хто бачив, як зашерхають У НАЦИРУ АТ утесті, Рі
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
