Сторінка · с. 10сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №61 за 1999 рік
Слово Просвіти, №61 за 1999 рік
БРА ЗО нок. Крутий поворот долі кож надала поштовху Стасовій
дутами ко» позу ційного силоводумці, коли він іще навчався у ень бринить в енергії пластич- | школі.
код ої ром античної розслабле- Малярській композиції «ЕПІзолото колосся» має жорстко ЗОД УМАНСЬКОЇ РІЗАНИ-
| ою своєю не так розчулює, як | НИ» передували кілька ріаних гумка про те, як зрештою хвиля ескізів. «Ножі освятили» -- то при я ці Р. б чав, Я. "Ж І
ння че рез доті ік до клейнодів, героїка народного здвиту, заг-
ух пастонарив переймається | рава небуденних намірів. Але пу, дістає імпуль : творення, що поза тим? Стаса не задоволь-
| не шука є собі у Стасовому няло відтворення самої лише
м льовничос і. Натомість бачимо миті мальовничого масового новків, ясну поз итивність зусиль. афекту. Відтак постали уманські ті розпі су «Коз: дькі клейноди», У пецеркви. Наче з пташиного лету, позиційної г обудови нагадує лад Ста-видно було заюрмлений майдан: д в тог » степу , дебуло ним вироблена краса архітектурних пнських драм і стежку форм -- і тривога понизового
ср й руху. Але й такий епічно-об'єк- У РАР тивізований погляд на події, м зрештою, не був властивим мосму художникові... І тоді ракурс
змінено. З низької точки бачи-
нодів чав. Стас,який мо спорожнілий майдан, сліди
щи ее
хав себе пог таттю ( уденною, не мав протей гад- бойовиська 1 доволі страшну по- Соіїж - УДК ЧЕ |. У це фроноі із -ті 1 | б зу м ; . - і
поетів чотири вірш, що незбагненно покладає стать жінки із рогачем. Від цього
ей оч Ж ті" ре» і"
ж
а
«Я й - - "о беЕРЕУВ,|РУВОРІВ Ре РИ, 1 РР ЧО
Ли. р-і
і - хо шин ти пт Й
з Р о Гн зі лій
нь то
маля| рську мову : емперних пейзажів та «сто- | ескізу Стас також відмовився --
лю о ли РУп
и а ьо МТТОЗИОІТІ! м нізніннаміннть іній
ци мого митця, -- той вірш провадить гадаю, через виплеканий глибольно, аж до остані ко у душі пієтет до жіночого оборчості розпочинається період разу як такого. ршою з ні Аж ось остаточний варіант, ТІТОРОЖЦЯМ БОГДАНОВІ ХМЕЛЬ-утілений на полотні. ГУ ПІД ЧАС ПЕРЕБУВАННЯ ЙОГО НА Уб'єм брата! Спалим хату! -- я горішній знак «пришестя гніву Божо- Сказали, і сталось...
ом й козако-руському народам» Стас Поверховий поцінювач (а та-
у «У ітописі» Самійла Величка. Лиховісна | ких було чималенько) закидав тає напередодні визвольної війни, яка | Стасові надмірну ілюстра-
й с Ля раси - ек.
нд | ч
2 - й г ж
о Чі
С. Гречаний. Страта Кочубея та Іскри. 1996 р.
ч ві Йа | ме
засмиичиться перемогами, але ті перемоги тивність. Проникливий же погляд читав задум у самій | те, що ми мали б і досі долати я зосз онзроі М
ідадуться гіркими вже по кількох роках після Пекомпозиції картини. Авторові залежало на тому, аби НЕДОмислення, НЕДОзваження, і р а одній
зеяслава. || ||| | показати відцентровий рух, «розбігання» вусібіч, роз-яке проросло й у ав 4 дузу усреннюстю д б Р сон ьно ця робота є вельми важливою у пад структури, руйнування родини. Обличчя «Ярекої ходи, послабленістю родового імунітету до лу
доробку мого художника, який, вивчаючи історію та аналізуючи сучасні події, незмінно підкреслював: «Ми
сем - й 1
Рада ів. От і шого ми-Галайди» Стас намагався написати як автопортвих ідей та потворних образів. УА ДРАЧА да; рет, але видобути лють із власної душі йому геть не пробного ескізу, де на помості ешафота, сацімц» ЧО
я - ан і нні "ТГ О . 1 1| ». Легковірність, сти- | вдалося, тож довелося багато додавати з уяви та з сцені історії, вистрибували 9 Р а они Р ЛУ А кіЇіс гоРУІі» 3 я ч щ з я я - ПРИРО Р «4144 Ї - і и а люд невиразно юрмився віддалік, а по до широкого корлу науки про відтворення мімічної експресії. Але, попр д р
-- я - -. і | ч у и ТМ», де
сом як НІСТЬ) все, саме щирі спроби перевтілювання, «наміряння» жується розробляти іншу композицію «Стра іс і з зсполит-
до істини, до самореобставин на себе завжди надавали Стасовим історична передньому плані мав бути саме люд, пос
- ца У і во . правді». Гарний 1 дужий народ, що ним картинам тієї живої «часопроникності», яка бен-
ство, а у центрі уваги -- його реакція на подію -- 7 блу кає у нескінченній смузі ПЕРЕДумов, У сивій хмарі тежить їмптульсом впізнавання себе у подаленілому яскраво щира, але суто емотивна. «Ми не робимо вис-каві | ПЕР "Дчуттів та віщувань, -- ось герой Стасового заміфологізованому «колись». новків з очевидного», -- і зараз чую понос он 3 - о о думу, який уперше втілився у «Яві комети. .», а зго- «Епізод Уманської різанини» -- це не образок з дожника. Чи вважав він цю рису, це наше | -- зо дом у «Страті Кочубея та Іскри», востаннє -- у ком- костюмної епопеї, -- це наче дотик до того кревно-фатальним етнодіагнозом, невигойним родовим гандволь - . - - о. Р и - 4 - . т т ча а я позиці про кінець Запорізької Січі. Кожна із цих кар-невпинного струму, який може бути сполучно-життє- жем українця? Ні, він так пишався У країною і так
тин являє події, що відбуваються неначе в умовному дайним, а може вбивати у разі надмірної поляризації.
плекав у собі ту любов «во время люте» всупереч по-просторі, «очудненому» напругою інтелектуального
Звір озвався в людині, і вже годі спинити ланцюгову верховому офіціозу, імпозантному песимізму богеми є оно поля. Втім, у першому варіанті «Яви комети.» (Стас реакцію страт: «Галайда» прохромлює списом «брата естетизованому у мистецтві скепсису... Принагідно . о подарував його ліцеїстам міста Орджонікідзе на та-ворога», але і сам він -- немовби живий мрець.
спадає на думку висновок Оксани Забужко: буттєвий и
вакуум, а відтак і світоглядний песимізм з'являю гься надактивної постаті молодого гайдамаки на тлі церкяк наслідок «НЕДОНАЦІОНАЛЬНОСТІ». тобто недови ніби через антитезу асоціюється з мотивом зачавизначеності покликання.
сли Дніпропетровщині) матеріальність пагорка, загадаа ковість сутінок, меланхолійний погляд козака, який
стояв ліворуч, -- усе це разом немов накидало романтичний серпанок на те, що «було колись в Ук-
Водночас це «розбігання всесвіту» від центральної
2 рованого кола довкруж спудея у Гоголівському «Вії», Усі тут згадані «недо...» були неприйнятні для Стааа раїні». В остаточному ж варіанті оте пісенне «колись» Коло розірвано. Рішучими пластичними вигинами, са, який прагнув цілісності. довершеності, достеменод достоту зникає. За всієї конкретності атрибутів акбарвними акцентами Стас визначає цей відцентровий ності у кожній справі. І саме крізь цю домінанту Стас
ПЕ Б центовано не певну мить у добі козацтва, а ТИ-рух, як ВИБУХ. І саме цей образ Є наріжним у науусвідомлював себе українцем:
М: ПОВІСТЬ реакцій, ПОСТІЙНІСТЬ наслідків. Світло
адже такими були ми кових працях першого з найавторитетніших дослід- зроду-віку у звичаях, піснях, у мові, праці та побуті тепер набуває цілковитої небуденності: людей освітників Коліївщини Д. Антоновича. Чому ж на крутих порогах історії нам зраджує той лює не комета, не місяць, а нібито НАШ ПОГЛЯД, Отаке-то було лито
життєдайний максималізм, натомість драглисте вогнисто вияснений потутою думки. Тяглість лінійних По всій Україні! «недо...» знекровлює во смут на далекому плані, де все лине, іде, летить рівно
Були десятки ескізі 1 неухильно, бо там -- степ, доля, історія, -- та верисунки постатей лична 1 шляхетна тяглість контрастує з вугластою лавою постатей, де дрібно мерехтять і ворушаться грезети й шовки, де хистко звиваються крайки і врізнобіч вигойдуються шаблі, де гетьман не бачить,
не відає, що ліворуч нього -- непевність, а право- РУЧ -- зрада- Водночас «Ява комети. » -- це красива
лю на межі змін? Далекий від пацифізму, Стас, однак, дуже вболі-
вав за те, аби визвольний рух не перетворювався на «епізоди різанини», ВИБУХОВІ акції самознищення.
Для дипломної роботи Стас обрав тему воістину складну. Справді-бо, досі ще в образотворчому мис-для ємна вази. тецтві не було осмислено вчинок генерального судді ло те, як саме зобразити драбину на ешафот. Зреш- Кочубея та полковника Іскри, які донесли на Івана , |
; ТОЮ, всю конструкцію ешафота Стас не так малював, Мазепу, засвідчивши власну лояльність до московсьяк креслив, ретельно вимірюючи розміри кожного картина, це ефектна, дещо театральна сцена, кошких зверхників, та, зрештою, від них же | прийняли шабля У перспективному скороче | екв товний зливок ясних барв, обжитий, зігрітий щирим смерть улітку 1708 року.
чи цей об'єкт акцентов
синівським уболіванням куточок -- хай там що -- Страту Кочубея та Іскри можна було потрактува- | і РІДНОГО часо-простору. ти в картині по-різному: скажімо, як апофеоз про- Ї так само, як Богдан мусив пильно «читати» доро- відника Мазепи, котрий подужав ворогів силою дипговкази на небі, у хвилях степу та в очах поплічників, ломатичного хисту. Водночас ситуація надавалась і так і ми, теперішні люди, надто ж митці, покликані до для того, аби перенести творчий аналіз у сферу мо- УЯВНЕННЯ ІСТИНИ, -- маємо пізнавати її карби на ральних абсолютів: кара за зраду є неуникною, Ще й скривавлених та заквітчаних верствах історії. Це пе- | іншим шляхом міг би піти український історичний т реконання провадило Стаса повсякчас! Виконуючи живописець, владою традиції «приречений» до романдруту чуттєво-звичайні учнівські вправи, він удавався до найскладтичної піднесеності: адже відступників страчували Кіджворку. з. , диву, доцільну, ніших, «найнепідйомніших» тем, переймався звитяжнапередодні вікопомних подій -- уже рушав на Пет-запитання -
| є ЛО освітлення? но-пекельним духом козацької минувшини. ра Карл ХП, уже відкривався Україні ша нс на кидаєтіні? Коліївщина вперше ввійшла до поля синових роз-
з . - і. з ТО див -г й звільнення. Нарешті, в такій картині міг озватися - ували думів разом із Шевченковими «Гайдамаками». Яск-
в «Страти». Численні підготовчі
уже жили тим станом | тим часом
озрахунками Стас щоразу вивіряв
удову, керуючися законом золотого перетину. Я бачила, наскільки багато
ННІ, В ЧілЛому подаюано умовно. поза нюансами повітряного середовища, чим виклада чав. Але ж по поятьох
ня Стас уже не У
являв дипломування, як таку соб)! УчЧнівСську де |
монстрацію набутих умінь
- , "Гановки в а калемічному плані, він те
докори: -- Де ж "ПОЧИ: зо Чому ешафот н
, ТО ображали мого хи
завжди живий х лірницьких плачів: безта; й, чисСтецький чналіз подій 1 ьо: ечаічее
Ді ду . ланний існує вже в іншій шкалі чи 4 явищ світ рава вистава Михайла Мельника за Кобзаревою по-народ, безневинна Вкраїна. реалізм пере ее пр Оцінок. Стасів ОЧУЛНЕНИЙ емою у Дніпропетровському монотеатрі «Крик» та- Стасів же погляд на минувшину актуалізував у ній тно істинне ме такі С"ередовиш іманен-
9.
ЛИПЕНЬ, ЧИСЛО 7 (61), 1999 РІК
Ф
ев РН Й пз
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
