Сторінка · с. 16сторінка оригіналу ↗
Слово Просвіти, №61 за 1999 рік
Слово Просвіти, №61 за 1999 рік
« Син. Зогошсиік бо
-е пракіцінцювнкрчій пі, ТР и -
РАБИ З чо ПО Р а
й - - доньці обрій ДВ -ійнотио
Побачення З красою
З негучних подій гучних дев'яностих низками вечорів протягнулися вшанування ювілейних та круглих дат, видання «творів вибраних» та презентації підсумкових, ба навіть «звітних» книжок. Серед них -- творчість Олекси Ющенка, письменника поколінь легендарних, відізвалася виданням двох книжок -- «Гомери України» (К.: Вир, 1997) | «Побачення з красою» (К.: Факт, 1999) та відзначенням його вісімдесятиріччя в 1997 році.
З 30-х років присвятивши своє життя літературі, Олекса Ющенко нині віршованими рядками відкрив двері в реалії часу, представляючи нам не тільки свідчення очевидця понад 60-літнього шляху української літератури, а поетичне бачення його, переломлене в
| спектрі спогадів 1 поцінувань.
Та пісня шелестіла травкою,
Торкнулась хвильки озерця,
І, титго промайнувши мавкою,
У наші увійшла серця.
Значно глибшою 1 особистісною постає «творчість поетична» у збірці «Гомери України», в якій «цвіт Білокур Катерини» та «соняшники Довженка» через посередництво еро митця лягли на сторінки поряд з «трояндою вічною Крут»
та відображенням соняшників Драча, і подальше асоціативне переплетіння віршпв-спогадів зі спогадами-фантазіями постає з'явою вищої природної мудрості часу, в якій сталі мистецькі цінності створено поєднанням образу сонця у Ван-Гога та буянням флори українського безмежжя (мальви, соняшники).
Вечірні київські вогні, -
Їх мерехтіння таємниче,
Як ї в далекі юні дні,
Неначе знов до себе кличе.
Відважусь назвати дві книжки поета поетичними мемуарами, оскільки правдивість їх полягає в дуже особистому переживанні чи то й співпереживанні автором кожної колізії, що за рядом постатей українського мистецтва знайспла відображення у віршах-портретах
кобзарів, художників, письменників, а
таким чином за сонцем, мальвами 1 ше-
| га жо П и | є РУ) вій Т1І/)
аийайжьні ЧР уж г - г ми я - жа ко Пп Аз
ГТ уд РА ЛЮ жо "Жі Гараса Шеєч ярмо трі
й зір
лестійням трави образного ряду обох книжок спалахують вечірні вогні Києва, тобто відтворена з документальною точністю правдивість життя, підкреслена публікацією численних фотографій з архіву письменника, внаслідок чого відомі постаті літ минулих немовби оживають і линуть з рядками віршів через час. Не зупинити швидкоплиннит літ -- Вони нестримніші, ніж води весняні, І повний споминів твоїт спливає пліт Й зникає в каламутній далині. Окрему сторінку в творчості Олекси Ющенка займають вірші, присвячені кобзарям. Враження від людей, котрі в складні роки й десятиліття береій та плекали мову, традицію, скарбницю національного духу й характеру, відчуття їх причетності до скороминущих подій 1 до віхових перетворень та дум століть трансформується через особистість митця і набуває непохитної стійкості філософського світовідчуття, опертого на міфічне бачення дійсності:
ШЕЛЕСТІННЯ ТРАВИ
Степ. Затишок відшукати б, притулок на нічзнайти б. І виспатись. Встати годині о шостий І далі йти. Гем-гем багаття. Надія мигнула, Як іскра червона: Надія - спочинок! Певним продовженням теми ностальгії і спогадів Є сьомий розділ книжки «Побачення з красою». Автор наче занурює читача в світ | Остапа Вишні, Василя Чу- |. мака, Коцюбинського, Донцова 1, немовби в'язь оголених гілок осіннього саду, образи юності і сонця переходять в містичні картини буття, огорнені смутком золотої осені: Сад поетів. Пам'яті сад -- Молодий, як пости за віком. Не треба екзотики, всяких принад, Щоб стати в очат великим. Літопис літературномистецького життя пронесений крізь роки в уяві поета і відображений ключовими символами флори,
Вік минає, вїк спливає,
Наче весняна вода,
І легенду нам лишає,
Що 1 сива, й молода.
Автор створює своєрідні портрети Остапа Вересая, Павла Супруна, Єгора Мовчана, Олексія Чуприни, Олекси Коваля, Олександра Корнієвського, з галереї котрих постають також постаті людей великих звершень, видива 1 марева народних звитяг 1 борінь:
І, вітаючи нові дороги,
Ти минулого побачиш тінь:
У минулім боротьба й тривоги
Предків наших, сивит поколінь.
У другий розділ книжки «Гомери України» бурхливо вриваються новітні часи. Забуті або й невідомі сторінки історії, відкриті щойно в 90-х роках пасля проголошення незалежності, сусідять поряд з ліричними сповідями, пейзажами, філософськими узагальненнями. Автор веде невисловлений діалог з в'язнями Гулагу, з людьми, знищеними сталінською машиною репресій:
Колима, Колима,
Білий сніг, в душі -- пітьма,
Де бараків толоди
Й слова тетлого не жди.
А далі образ зими і холоду переходить в іншу площину і поет створює пейзажі рідного йому Києва, в яких відчувається і депресія «застійних» часів, і відгомін традицій славних попередників,
зокрема, Максима Рильського. Корчувате, ботанічний сад, чаїний сум Іі водночас - - наснага громадянських звершень: Холодний вітер пронизує талої кості.
що буяє, в котрій водночас є і цвіт
барвінку, і хащі колючих тернів. Художньому почерку Олекси Ющенка власти-
ве небажання створювати розлогі, об'ємні
портрети сучасників; швидше -- через мале до великого -- вихоплений з виру життя епізод, який буквально проривається і вривається через час, відхиляє його запону і постать митця-сучасника, освітлена миттєвим спалахом, виринає з царства тіней, окреслена не документальним переліком дій і якостей, а чут-
міфічного, в якому постаті дей перетворюються на
рН трові і хи ід інших розділів обох канви 1
"4 кре чнез |
філософського блукання виринають у розділах «З доріг» та «Чернілівськімотис |
ви». Поряд з дуже суб'єктивними порт-
чн Р
Григорія Вереавній Сергія ППитшв ка, аа тор. етнерює ряд настрюютуни
ТО 31 ТУ ООБИНИЙ 7
у чи ПРИ - Р НИ
шо Яробто сво бою
чи паананничниь "оно (9 ой
Ге Ши чі і и ї 5 - і
- дей В тн и най
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
