Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє

Слово Просвіти, №61 за 1999 рік

Слово Просвіти, №61 за 1999 рік

СР з цій т товсте Й "рі о й жна сан зр пр іч синий Я ори ПР а рн СО ані ьо чн зажити 0 Вирішили ми з дружиною замінити старі червоні «молоткасто-серпасті паспорти не нові синенькі -- з зоплотавим знаком Тру- почути добротне же -- держава обмін не підписа українське слово. Отв нас є. Але ж карточок нав -- немає інструкції: «От -- каже, -- хоч ЯКУусь довідку чи сутності буття, що як священний символ якби, у відомий в Україні з часів княжої доби. правописне правило-.: щоб було на що | Сфотографувалися, заплатили, як годить-послатися»: «То, може, З Інституту мовокЯ ся, в касу Ощадбанку належну суму за знавства?» - - Питаю: «Годиться!» - Каже. обмін та й рушили до своє! ЖЕКи. Звідси | я збуджений | радісний поспішив на зве все й почалося. Виявилося, що Паспорти заповняються двоме мовами: державною таросійською. А тому на карточці паспор- тистка попросила нас записати свої прізвища, імена та по батькові ще й російською шого сумніву; ють якісь перепони: Адже, гадалося, тут усі вболівають за державну мову. хкдовити «сво що паспорти заповняютьросійською, мовою. В тому, ся, окрім державної, ще У ють, що це особисто я нічого поганого не вбачаю. Навпаки, гадаю, що слід ще й третьою, англійською, заповняти, ! то не буде зле. Справа дещо в іншому: Коли ми записали свої ідентифікаційні дані російською мого паспортистка тут же зауважиле писи зроблено неправильно: ь полягала в ТОМУ, ЩО МИ їх ськими літе- вою, нам, що за Неправильніст не переклали, а записали рос рамиїхнє українське звучання: Тобто транс- ної мови, Грушевського, 4 до інституту української клови НАН України: Навіть не мав наймен- що саме тут на мене чека- Так би ї». І тому як ніде зрозуміпитання престижу як держав-так і держави в цілому: Та, нажаль, усе вийшло з точністю до Навіть вислухати доконечно не навпаки. історично знайшлося кому: Так, мовляв, склалося, що всіма мовами світу власні назви, імена та прізвища не перекладаються, а транслітеруються: А от на російську тільки перекладаються ! КВИТ- Як я не старався переконати, як Не вмовляв -- даремно. Молодший науковий співробітник |. В. Єфіменко, зкотрою я розмовляв, в'ян: усі українські імена мають російські відповідники та навтаки. Водночас на мовному грунти кожного 31 східнослов'янських народів ці їмена набули специфічного звукового оформлення, обросли різноманатними варіантами. Тому називати ім'я «Микола» -- українським, а їм'я «Николай» -- росиїським можна лише умовно, за формою, а не за походженням. Традиційно всі сучасні особові імена людей, які поширені в Україні 1 в Росії, перекладаються державною мово тієї країни, де проживає носій їмені. Вашингтон? Як мовив Тарас, «німець скаже...». Увечері того ж дня я зателефонував п. Німчуку В. В. додому, все ще сподіваючись на зрозуміння ним порушеної проблеми. Скажу відверто -- давно знаю ! шаную його як поважного науковця та невтомного трудівника на ниві давньої української мови | літератури. Але тут мого позиція... не знаю що й сказати. Невже ж-то посада так впливає на людину"! «Хіба ж ти думаєш, -- каже мені, -- я менший патріот від тебе? Але ж так традиційно склалося... | це не так просто... Хай воно поки що так і буде, як було...». Та допоки До появи нової інструкції в офіційнит документах треба дотримувати- ж воно так має бути? Допоки ж нам ся традиційної форми передачі особовит імен згідно з нормами українського та російського правотиств: укр. Микола -- рос. Николай, укр. Надія -- рос. Надежда. Доки нову інструкцію не вироблено 7 не затверджено, ми не маємо трава рекомендувати Вам транслітерувати українські імена російською мово. Мол. наук. співр. | тідтис «Слово о полку Ігоревім» ірешту київських джерел княжої доби читатимуть на московський штиб?! Невже ж і в незалежній Україні не можна бути українцем за походженням, ане за формою -- умовної! А таки є сьогодні в Україні люди, що мислять по-державному- Є люди, які, слава Богу, розуміють, що така ситуація з перекладом власних назв та імен працює лише на користь московському мовному пітерували: Микола -- МЛькола, Надія -- Надия. Переконали свою паспортистку, в що власні імена та назви з будь-якої мови рекладаються, оскільки вони на іншу не пе індентифікують (вирізняють з проміж інших) особу чи об'єкт назви. | вона взяла наші документи для обміну. Але вже через юлька днів повернула їх, сказавши, що лена та по батькові треба пере- Інакше -- пас- прізвища, класти на російську мову: не обміняють. От тобі й є! Нащо ж порти нам міняти свої імена"?! | подалися ми на прийом до завідувача паспортного відділу Печерського району м. Києва. Той прийняв нас чемно. Навіть у неприймальний час. Приємно було чути нам одну почнуть 1! відбитися від росіян, що не хочуть писати в паспотри українських імен. -- Та ж у росія девони мають усі права. Ану спробує нехай українець ім'ям. Та мявилася непохитною: Варто, -- каже, -- довідку дати, як до нас лавиною ти люди. Он і так не можемо н, - намагаюся пояснити, -- є Росія, записатися в Росії українським з ним і говорити ніхто не стане! Зрозумівши, що розмови мої з п. Єфіменко марні, янаписав заяву на ім'я директораїінституту п. Німчука В.В. зпроханням видати таку довідку. А оскільки його на місці не було, то заяву залишив у секретеря. Надвечір знову завітав до Інституту. З І. В. Єфіменко» Скажу по щирості, що, прочитавши цю довідку, зніяковів. Адже це не 1933-й, 1948-й і не 1979 роки, а 1999-й" Не вдаватимусь до детального коментаря довідки. Нехай це краще зробить читач. Бо ж тут, що не речення, то -- «відкриття». Зупинюся лише на двох моментах. Перше: що означає «християнського походження»! Це виходить, що поряд з «общим старославянським язьїком» з'явився ще й «общий христианский», який об'єднує в собі на російський штиб латинську, грецьку, єврейську, грузинську й інші мови?! І друге: «називати ім'я «Микола» -- українським... можна лише умовно, за фор- центризму; розуміють, що за таких обставин, унаслідок більшої поширеності російської мови в світі, на всіх міжнародних форумах, змаганнях, фестивалях і т. ін. громадян України зазначають у різномар раю нітних титрах з російськими варіантами і и є прізвищ, імен та по батькові. Тим самим І ке надалі стверджуючи стан України як підне- Р запою вільний Москві. Тож хоч як довго мені довелося ходити по різних інстанціях та кабінетах, але нам-таки обміняли паспорти й у них наші прізвибі ща, імена та по батькові не перекладені на кю російську мову, атранслітеровані ї звучать природно -- по-українськи: Микопа т Ск Мькола, Надія -- Надия. 7 о дого легке володіння державною мовою. | ми спробували переконати його у правильності нашої позиції. Питаємо: «Хіба ви поляка Анджея, чи француза Жана, або німця Вільгельма запишете: Андреєм, Іваном, Олегомі». А він нам: «Так то ж поляки!..» «А ми, - - кажемо, -- хіба не народ! Хіба мова наша неповноцінна?!» СР Погодився, що вимоги наші справедпиві. «Але ж, -- каже, -- Права не маю. Інструкції у мене такої нема»- | відпровадив нас до завідувача паспортного відділу м. Києва. Мовляв, якщо той дасть дозвіл, тоді ії я поставлю свій підпис на обмін | паспортів. Поїхав я до завідувача паспорт" з ного відділу м. Києванавул. Тургенєвську - Пояснив йому ситуацію. | той також погодився у правоті наших домагань. | то, якна мене, було щиро. Приємно було й тут резолюцією п. Німчука заява моя лежала на столі у тої ж таки п. Єфіменко: Остання сказала, що потрібної мені довідки вонане видасть. А може видати лише з тим, що ім'я на російську слід перекладати: Так їй дозволило начальство. «Таку, то давайте й таку», -- вирішив. Тоді п. Єфіменко дістала зі столу «шпаргалку», з чого я зрозумів - я тут не перший відвідувач і прохач довідки, і, зазначивши зверху моє прізви- ще, передрукувала 1! зміст: «Шановний Ткач М. М. для мене. Ось Сучасний іменник (основу цого складають імена християнського походження), який побутує в українського, російського та білоруського народів, формувався протягом багатьох століть і є спільним для всіх східних сло- далеко дохристиянських часів України- ЛИСТ ЧИТАЧА -- ДО ДРУКУ! НЯ ЛО нн СКАРГА-ЗАЯВА суду, де я свідчив у справі Ткаченка В. (вселення-виселення). сусідньої держави?"». вами, яким поглядом зміряла суддя раптом пригадала, що | государственньтм и делопроизводство ДН Суддя Клімова (м. Куп'янськ) образила мою гідність громадянина України, виявивши зневагу до нашої держави і 11 громадян-українців, державної мови при виконанні своїх суддівських обов'язків. А трапилося це під час Отож: «Суд идет.- Свидетель Радченко.» Я кажу судді: «Чому Ви говорите мовою Не можу передати сломене суддя. І до відповідача: «Ткаченко, вь почему не обеспечили переводчика? Ваш свидетель не владеєт русским язьком. Судебное заседание прерві"- ваєтся, покуда не будет переводчика». Все це говорила від злості і згарячу, а коли Ткаченки, Даниленко, Радченко та інші -- етнічні українці і їй може бути непереливки, заборонила нам покидати зал суду. А мені особисто заявила: «Вь не можете уйти и обязаньт отвечать. Вь в суде находитесь!», Ще й пригрозила судовою відповідальністю. І додала: «Русский язьгк являєт- дется на русском язьке». І не дала більше говорити на тему мови і моїх прав. Відповідач Ткаченко хотів, аби суд відбувся, і говорить: сусідською мовою.. Г. ве- Пушик, але близько до літературної (як бітник-ливарник у минулому)... Суд отой відбувався б травня «Я буду перекладати». І просить, аби я попробував зрозуміти, що буде говорити суддя Вибирати я не міг: пенсію не отримував з вересня 1998 року. Видають раз на три місяці, змушують робити заліки різні за рахунок боргу по пенсіях, квартплату наперед або через крамницю для пенсіонерів, де все дорожче, ніж на базарі, а грошима іне думають повертати борги по пенсіях. Жінці зробили операцію. Гроші і гроші. Присудить мені суддя за своїм кодексом заплатити штраф «за неповагу до суду» і доведи потім, що ти -- «не сірий». А не відбудеться суд -- Ткаченко не відвезе мене додому, а оплатити проїзд в автобусі не можу. Іди пішки 15 км уабіччям дороги. Є час подумати: хресний хід московської церкви. Ордени від Сабодана і московської церкви Людмилі Кучмі, міністру Кравченку та інше, «Золота фортуна» Дьо- | міна, голови Харківської обласної держадміністрації. Суддя Клімова.. Вся рать -- проти юридичних (етнічних) українців. І я капітулював-- суддя російською, я - українською. В кінці розмови суддя сказала: «Вьт говорите не на украинском язье, а владеете суржи- ком. Й мьї прекрасно поняли один другого». | Це була ще одна образа від судді. Я розмовляю рідною мені мовою не як поет Степан | н 1999 року. А | Одна пев б біб ре конверти і говорить: дя Клімова витирала об нас ноги Напиши в газету і на радіо». 27 травня. Іде дощ, ті поколінь, яким тяжким раїнців. | пенсіонера, в минулому - | пенсіювмайб -чо іо нічого не оплатиш, навіть нашу ро- | Особливо в нинішні часи, коли в обороті вели-ям 5 Р в РИ кепунрам ов а А чезні «капус" он о КОПІТ: ли, кинуті н | пвирор РА рун (4 мою...». Значить, ії мова наша, що формувалась упродовж багатьох століть і ПОходить від спільних індоєвропейських чи індоарійських коренів, є лише умовно уко раїнською. А отже, і-- умовно державною. Та й узагалі всі ми лише умовно українці. А «в общем-то» -- «все Рус" ские». То що вже казати про те, що теза про утворення існуючих варіантів власних імен українців лише на основі християнського календаря, м'яко кажучи, на сьогодні давно застаріла. Адже той же Микула, іван (Івасик-Телесик), Шура чи Марічка або Юрій за часом походження сягають си. Ну аспіткнулася довідка, як бачимо, знову на «інструкції». То хто ж ї розробить для нас. Може, Москва? А може, Берлін чи Нині заініціативою та клопотанням Всеук- ||| ямі раїнського товариства «Просвіта» ім. Та- (ЗЛНВ раса Шевченка Кабінет Міністрів України доручив НАН України та Міністерству юстиції розробити правила і норми написання власних назв, імен та прізвищ. Тобто - - оту «злощасну» інструкцію. От тільки невідомо -- якце питання буде вирішено за умов такого ставлення до нього Інституту української мови: з позицій московських веж, а чи -- з київських круч? Чи станемо ми нарешті українцями за походженням, ЧИ й далі -- умовно, за формою!! Та, зреш- тою, це залежить і від кожного з нас, свідомих громадян України. Стукайте у власні двері -- і вони відчиняться- Микола ТКАЧ, м. Київ після 20 травня зустрів мене свідомий украї- | нець Зубарь Володимир Микитович, дає два «Мені розповіли, як суду нас дома. тільки й записати для був 1999 рік для Ук- - Іван РАДЧЕНКО, с. Ківшарівка (м. Куп'янськ) Коментар редактора. Власне, коментувати тут нічого, бо лист пана Івана Радченка, ПИ о й - чт пан й Б они пр матом, закупами голосів «електорату», який ніяк не діждеться нового врожаю справжньої капусти та картоплі. І, якне дивно, - - ні, таки не дивно! -- мовна карта в грі пікових і червових королів ходить не останньою. Виявляється це по-різному: скажімо, одні обіцяють «двоязичіє» (Симоненко, Вітренко, Ткаченко). іє» вже обіцяли, показують УЗД За об -. овідав. - і ет ре - зве М, | ника до неї! Та не про те мова. Мова про інше: | 3. проту безкарну пиху й зневагу, 7 кою налива- | ? , у. б чарпочочюо я , - о Ч | "А 4 Ж і ' О | 1 || "НІГ ь Гц! 1 - У РОЇ ро а цем й РІ 1Ппь ро ЧР: АТ ВІ. ---г і Яке, і-й - і б, 1 й Р й Ан "ри Ужа 5 З. г Ро Р о НО ДІ Ж. аці омпро-

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин