«ПРОСВІТА»: 1868—1999 · с. 5сторінка оригіналу ↗
ХОР, ЩО ВОСКРЕШАЄ СЕРЦЯ
Слово Просвіти, №66 за 1999 рік
14 листопада в Рівному було відзначено десятилітній ювілей просвітянського хору. На сцені Будинку дітей та молоді в українських вишиванках вишикувалися 28 хористів (16 жінок і 12 чоловіків). Двадцять вісім із ста, бо саме стільки (сто) співало у складі славетного хору за минулі десять років. Серед них — активісти Товариства української мови імені Тараса Шевченка, у тому числі нинішній керманич Рівненської крайової організації Народного Руху Василь Червоній. Після зачину ювілейного вечора, яким стало виконання релігійного гімну України «Боже Великий, Єдиний, нам Україну храни», ведуча стисло, але вагомо розповіла присутнім своєрідну біографію хору, якою може пишатися будь-який творчий колектив. Вдумайтеся лишень: за ці 10 літ хор дав 450 концертів, себто він виступав майже щотижня. Запитаєте: де? На відкритті пам’ятників і пам’ятних знаків героїчним постатям української історії, на ювілейних вечорах славетних письменників, на щорічних Шевченківських академіях, на багатьох релігійних святах, на освяченні козацьких світлиць у військових частинах, на Днях героїв Берестечка, у Пляшевій, Гурбах, Запоріжжі, Львові, Батурині і на сотнях інших урочистостей. Зрештою, справа не лише в кількості заходів та їх широчезній всеукраїнській географії. Хто відродив на Рівненщині колядування, до того ж іще за страхітливої імперсько-більшовицької доби? Хор «Просвіта». Хто уголос, публічно виконав першу стрілецьку чи першу повстанську пісню? Він же, хор «Просвіта», від чого воскресали омертвілі, з’яничарені душі, оживали зманкуртовані серця. Так, це був дивовижний патріотичний акт, акт національної звитяги, акт громадянської мужності і також гарту. У самому ювілейному концерті було виконано десятки глибокозмістовних пісень з репертуару хору. Особливо гучними оплесками, навіть вигуками «браво!» співаки-ювіляри були винагороджені за пісні «Люба матусю», «Ізза лісу сонце сходить», «За Україну, за її волю», «Розвивайся ти, високий дубе», «Марш націоналістів», «Не плакати нам треба», «Тиша за селом» і «Де згода в сімействі». Захоплення саме цими піснями було таке велике, що в непоодиноких моментах зал явно підспівував хорові, співав разом з хористами. І це було прекрасно, бо так промовисто єдналися серця, а патріотичне слово й істинно українська мелодія сповняли душі слухачів духовним трепетом. Дай, Боже, такого відлуння у свідомості слухачів кожному українському хоровому гурту. А далі від вдячних слухачів були оберемки квітів, подарунки й щирі, задушевні слова вшанування від правління «Просвіти», Конгресу Українських Націоналістів, міськвно, управління культури, обласної адміністрації та інших структур. Незабутній концерт, достопам’ятний вечір. Упевнений, що багато хто з присутніх і внукам розповідатиме про цей пречудовий ювілей, яким диригувала мила пані Леся Шевчук-Міськова. А пізнім вечором співаки разом з хористами поклали вінки до підніжжя пам’ятника Великому Кобзареві, що на майдані Незалежності, й гуртом заспівали «Реве та стогне Дніпр широкий», «Червону калину», «Повіяв вітер степовий» та чимало інших. Ще і ще раз скажу: незабутній вечір, вечір патріотичної наснаги.
Борис СТЕПАНИШИН, професор Рівненського гуманітарного університету, почесний голова «Просвіти»
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
