Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
«ПРОСВІТА»: 1868—1999 · с. 7сторінка оригіналу ↗

«ДАЛЕКИЙ І БЛИЗЬКИЙ ШЕВЧЕНКО» (Узакъ ве якъын Шевченко)

Слово Просвіти, №66 за 1999 рік

Переклади вибраних творів Т. Шевченка кримськотатарською мовою. — Сімферополь: спільне видання книговидавничої фірми «Журнал "Доля"» та кримськотатарського ПЕН-клубу, 1999. — 224 с. Не так уже й давно побачила світ збірка перекладів багатьма (147) мовами світу геніального твору Тараса Шевченка «Заповіт» (К.: Наукова думка, 1989). Відтоді то там, то деінде у Вітчизні й поза її межами з’являлися іншомовні інтерпретації його безсмертних творів. І ось Шевченкіана поповнилася новою книгою «Далекий і близький Шевченко», в якій «пліч-о-пліч» шикуються полум’яні строфи Великого Кобзаря українською й відповідно кримськотатарською мовами. У чому ж секрет притягальності нашого найголовнішого Поета, Національного Пророка, для інших народів? Гадаю, з цього приводу влучно висловився автор передмови «Обнімітесь, брати мої...» кандидат філологічних наук, професор Олександр Губар у перших її рядках: «Генію, котрий, за висловом великого Дідро, «падає з неба», призначено представляти свій народ серед народів світу. На фронтоні світової літератури в одному ряду з Гомером і Данте, Шекспіром і Гете, Байроном і Гюго, Пушкіним і Міцкевичем, Лермонтовим і Л. Толстим стоїть ім’я і геніального поета, художникаакадеміка, мислителя, непохитного борця за свободу і незалежність українського народу, його пророка Тараса Григоровича Шевченка». Духом волелюбності і братньої любові до покривджених у всьому світі — цими якостями притягальний і близький Тарас Шевченко і кримськотатарському народові, який пройшов усі дантові кола пекла поряд із українським народом у буремному ХХ столітті, виборюючи власне місце під сонцем. Близький і оцими вистражданими рядками: А всім нам вкупі на землі Єдиномисліє подай І братолюбіє пошли. Глухі, як не прикро, до цього заклику Поета ті, хто сіє і понині міжнаціональну ворожнечу в українському Криму, мовби не відаючи, що не пожне нічого, окрім бурі. Упорядковуючи це ошатне, привабливе видання — у «супері» й твердій палітурці, на чудовому крейдяному папері, зі смаком оформлене графічними роботами самого Кобзаря, — упорядник В. Басиров, як переконуємося з тексту, намагався представити кримськотатарському читачеві творчість Поета в усій її розмаїтості: від ліричних замальовок і дум-голосінь до бунтарських рядків-мотивів «Розритої могили» та заповідуваного «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє...» На жаль, важко судити про якість перекладів, не знаючи мови народу, який живе поруч із нами не одне сторіччя і ось уже майже десятиліття — в одній державі. Та крізь таємничий «клинопис» поданого відчувається музика і ритміка геніальних рядків Кобзаря, що свідчить про справжнє намагання передати його бунтівний і високий дух. Поряд із новими перекладами у книзі представлені окремі тексти, перекладені кримськотатарською мовою за виданням: Т. Г. Шевченко «Сайлама шиирлери» (Вибрані вірші. — Сімферополь, Кримдержвидав, 1940), що свідчить про давнє зацікавлення цього народу творчістю нашого генія. Слід відзначити і людей, причетних до видання, — вони заслуговують найвищих слів подяки. Видання, отже, здійснено за фінансової підтримки Міжнародного фонду «Відродження» за програмою «Інтеграція в українське суспільство кримськотатарського народу, болгар, вірмен, греків, німців, які зазнали депортації». Справедливо зазначити, що видання не є, образно кажучи, грою в одні ворота: триває процес взаємозбагачення двох сусідніх культур. У перекладі українською мовою Данила Кононенка побачили світ твори кримськотатарських поетів А. Велієва, Ш. Селіма, Ю. Теміркая, Н. Умерова, Р. Фазила, Р. Халіда, А. Кокієвої; Віктор Гуменюк і Микола Мірошниченко переклали твори Ю. Кандима; О. Корсовецький — Ш. Аппазова... Натомість А. Велієв майстерно переклав, як вважають фахівці, вірші Лесі Українки кримськотатарською мовою, а Ю. Кандим — поезії П. Тичини, А. Кримського, цикл оповідань М. Коцюбинського з життя кримських татар «Під мінаретами», «На камені», «В путах шайтана»... Культурний обмін між сусідами тривав і в перші пожовтневі часи. Анотована ж книга є іще одним своєрідним містком єднання двох народів, пов’язаних спільною долею. Як справедливо зазначає кримськотатарський поет Нузет Умеров: «Трагедія і історія кримськотатарського народу тисячами ниток зв’язана з долею і трагедією українського народу. Якраз тому Шевченко дорогий кримським татарам, які повинні читати його не тільки українською мовою, але і своєю рідною мовою». Чудові напутні слова, та, на жаль, ринкові реалії диктують своє: книга вийшла обмеженим накладом — усього 1000 примірників, тобто стане набутком хіба що частини бібліотек та нечисленних бібліофілів. Єдина надія, що тут спрацює давній випробуваний принцип: прочитав сам — поділись із ближнім. Бо віще слово Кобзаря не знає кордонів і належить не лише українцям — народам і вікам! Володимир ГЕРМАН тріо «Ластівка», яке має український репертуар. Та знову ж, бракує для його розвитку як українськомовних пісенних і музичних видань, так і коштів. Розуміємо, що в Україні вистачає своїх проблем, але нам більше нема на кого сподіватися. Підприємства у нас не працюють. Держадміністрація на нас взагалі не звертає уваги. Наше товариство, в якому нараховується понад 220 членів, трудиться на голому ентузіазмі, без будь-яких засобів. Зчаста доводиться розраховувати лише на кмітливість, і вона допомагає досягти чималого. Як на наш погляд, слід уже вести централізовану державну політику в Україні стосовно українців, які з тих чи тих причин опинилися за межами своєї батьківщини. Гадаю, є рація і в конкретній адресній шефській допомозі українським товариствам Молдови узагалі й Придністров’я зокрема. Першим кроком такої допомоги могла б стати організація передплати українських періодичних видань... І насамкінець, хотілося б відзначити наших активістів — членів ради Товариства «Просвіта». Серед них — Л. Іванович та М. Чудак, які працюють у Державному університеті Придністров’я, Л. Рибак — головний лікар, З. Худоба, який працює в ДАІ, та його дружина — студентка вузу О. Худоба, А. Іванишин — працівник теоретичного ліцею... Загалом переважають у Товаристві вчителі шкіл, викладачі технікумів; є серед просвітян і фахівці підприємств, які нині простоюють... Основу Товариства становлять люди освічені, інтелігенти, на яких і лягає основний тягар діяльності. Тож, незважаючи на численні труднощі, ми таки діємо й робимо багато корисних справ. Здебільшого самотужки. А могли б зробити й набагато більше... В. ВАСИЛЕНКО, голова Товариства «Просвіта», м. Бендери (Молдова)

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин