ZEITUNG DER ALLUKRAINISCHEN TARAS-SCHEWTSCHENKO-GESELLSCHAFT PROSVITA
NOVEMBER 1995
ANDRIJ BURJAK: DIE SPRACHSITUATION IN DER KYJIWER RUS
„ICH LEBE IN DER UKRAINE UND MÖCHTE IN MEINER MUTTERSPRACHE NAHE MEINEM ZUHAUSE LERNEN“
Betrachtung einer Schülerin der b-a Klasse der Donezker Mittleren Fachschule mit ukrainischer Unterrichtssprache Nr. 65, Kateryna Zbizka
Der Sommer ist vergangen, und wieder ist der erste September da. Wieder beginnt das Schuljahr. Und wieder eile ich zur Schule, nicht nur um mich mit Freundinnen und Freunden zu unterhalten, sondern auch, um Weisheit und Wissen zu schöpfen.
Jeden Morgen fahre ich durch die ganze Stadt mit der Straßenbahn vom Woroschyliwski- in den Kyjiwski-Rajon Donezks zu meiner geliebten ukrainischen Schule. Dieser Weg nimmt mir viel Zeit und Kraft. Kann man denn die Fahrt in der überfüllten Straßenbahn als freudig bezeichnen? Ich komme sehr gedemütigt in der Schule an und im Winter sehr durchgefroren. Ich habe das Gefühl der Würde verloren, wenn ich sehe und weiß, dass sich in der Nähe meines Hauses im Zentrum der Stadt Donezk fünf russischsprachige Schulen befinden: Schule Nr. 3, Schule Nr. 15, Schule Nr. 9, Schule Nr. 1 und Schule Nr. 22, und keine einzige ukrainische. Ich lebe in der Ukraine und möchte, wie viele meiner Altersgenossen aus unserem Rajon, in meiner Muttersprache nahe meinem Zuhause lernen, und nicht seit sechs Jahren in der überfüllten Straßenbahn quer durch ganz Donezk fahren müssen.
Meine Eltern haben sich mit einer Anfrage an Herrn Michnenko gewandt, um im Woroschyliwski-Rajon eine ukrainische Schule zu eröffnen, doch er antwortete, dass es keine ukrainische Schule geben werde. In unserem Rajon gibt es noch das Ukrainische Humanitäre Lyzeum. Ich würde gern dort lernen, aber dort gibt es NUR Klassen mit Gebühren und hohem Schulgeld. Diese Gedanken habe ich schon lange, und jetzt habe ich alles niedergeschrieben, und ich weiß nur nicht, wer darauf antworten kann: Wird es in meinem Rajon wenigstens eine ukrainische Schule anstelle von fünf russischen tatsächlich einmal geben?!
Den Betrachtungstext der Schülerin K. Zbizka zu kommentieren, baten wir die stellvertretende Vorsitzende der Donezker Gebietsorganisation der Allukrainischen Taras-Schewtschenko-Gesellschaft Prosvita, Marija Olijnyk:
Katrusja weiß noch nicht, dass es im Woroschilowski-Bezirk der Stadt Donezk nicht 5, sondern 1 russische Schulen gibt, und Genosse Anatolij Michnenko bekleidet nicht das Amt des Leiters der Bezirksabteilung für Volksbildung, obwohl staatliche Beamte entgegen der ukrainischen Gesetzgebung diesen stellvertretenden Vorsitzenden des Woroschilowski-Exekutivkomitees für berechtigt halten, Bank- und andere amtliche Dokumente zu unterzeichnen.
Wie kann man rechtsgültig erklären, dass er – weder en gros noch im Einzelhandel – im Woroschilowski-Bezirk der Stadt Donezk keine ukrainischen Schulen eröffnen wird? Noch gibt es auch keine. Im Bezirk ist bereits ein jüdischer Kindergarten eröffnet worden. Ungeachtet dessen, dass hier 42 000 Ukrainer leben, gibt es hier keinen einzigen ukrainischen Kindergarten, dafür gibt es für 6 000 Juden dieses
Fortsetzung auf S. 2
(Volk, das Macht hat
PAWLO SAHREBELNYJ: RETTET DIE SEELE
– EINE KERZE FÜR DEN PATRIARCHEN
ALLE UKRAINER – ERWACHSENE UND KINDER! ABONNIERT „SLOWO PROSWITY“. UNSER INDEX: 3067
Manifest der ukrainischen Intelligenz: Wir ... unsere Sprache, Geschichte, Kultur. Stellen wir uns zu ihrem Schutz.
Und mit dem Wort des Kobsaren
Dass ein Studienjahr gekommen ist
Zu den Mauern der gesegneten Alma Mater,
Skoworoda fragt: „Feuervogel – Wahrheit“ –
Aufsteigen und fangen!
Und die starke Kette irdischer Sorgen
Reichtum und Behaglichkeit reichen nicht.
Doch nicht ... Es gibt den brutalen Markt – die Krake.
Des heiligen Bruderschaft und Glaubens! Wir –
reich!
Reich an Gedächtnis und Weisheit
Reich an Körnern der Heiligen Schrift
Und mit dem Wort des Kobsaren
Uns selbst, der Welt, ...
Also werden wir uns beraten
Also werden wir jung bleiben,
Die Alten,
Also: Guten Tag,
Lehrer und Kinder!
Glück ... sei bei uns! Gesegnetes neues Studienjahr!
Chrystyna Klymenko, Schülerin der 3. Klasse des Kyjiw-Mohyla-Kollegiums
Im fünften Jahr der Unabhängigkeit, zur Zeit der Aufnahme der Ukraine in den Europarat, ereignen sich Vorgänge, die sowohl den materiellen Grundlagen der Existenz des ukrainischen Staates und der Nation als auch ihrer Sprache, Kultur und Spiritualität drohen.
Äußere und innere antiukrainische Kräfte, die in den letzten Jahren auf jede erdenkliche Weise die Prozesse blockierten und sabotierten, die die Ukraine in einen starken, wohlhabenden, sozial gerechten und angesehenen Staat verwandeln sollten, sind nun zum entscheidenden Sturm übergegangen, mit dem Ziel unserer «Belarussifizierung». Man will uns erneut das Wichtigste nehmen – die eigene Heimat! –, und uns zu wurzellosen Lumpen machen, denen gleichgültig ist, wer sie ernährt, während über ihren eigenen nationalen Reichtum verfügt wird.
Alles geschieht folgerichtig und planmäßig, heimlich vor der Gesellschaft, damit das ukrainische Volk nicht zum Herrn auf dem Land seiner Vorfahren werden kann. Künstlich und absichtlich werden Schulden der Ukraine gegenüber Nachbarn in Milliardenhöhe geschaffen; zu ungünstigen Bedingungen wird die wertvollste Produktion ins Ausland exportiert; für einen Spottpreis werden an russisches Kapital und andere Fremde einträgliche, starke Unternehmen und Branchen verkauft, die die Grundlage unserer Wirtschaft bilden (Flugzeugbau, Metallurgie, Maschinenbau, militärisch-industrieller Komplex, Erdöl- und Erdgasleitungen, Erdölraffinerien, Gasspeicher). Es werden ungleichberechtigte Verträge mit Russland im wirtschaftlichen und militärischen Bereich abgeschlossen; ausländische Truppen werden nicht aus der Ukraine abgezogen; wissenschaftliche Zentren zerfallen, das Finanz- und Kreditsystem wird gelähmt, das hochtechnologische industrielle und wissenschaftliche Potenzial wird zerstört, die Arbeitslosigkeit wächst, die Preise steigen ständig, Löhne, Renten und Stipendien werden chronisch verzögert. Das ist keine Naturkatastrophe, keine unkontrollierten Prozesse, nicht
(11. November 1995 um 10 Uhr beginnt im ehemaligen Oktoberpalast seine Arbeit das Allukrainische Forum der Intelligenz. Es beschränkt sich auf einen Arbeitstag.)
Zu viel Schmerzliches gibt es bei jedem, der für das Schicksal der nationalen Kultur nicht gleichgültig ist. Daher – keine namenlose Masse, sondern
MANIFEST DER UKRAINISCHEN INTELLIGENZ
Forum der Intelligenz. Seine Wirkung wird nicht
Vereinigen wir uns um das Forum, Prosvitjany, schließen wir unsere Stimmen an!
Der Mangel an kompetenten Verwaltern zerstört die Ukraine. Bewusst und professionell zerstören sie jene, die sie heute regieren, und jene, die sie aus einem anderen Staat lenken. Es wird alles getan, um die Fähigkeit der ukrainischen Streitkräfte zu untergraben, Staat und Volk zu verteidigen. Es wird alles getan, um kriminelle Clans und staatliche Machtstrukturen gegen das Volk aufzuhetzen. Wem nützt das, wem ist es nötig? Die höchsten Regierungsbeamten schweigen über die freundschaftliche, in letzter Zeit aber offen feindselige, gegen die Ukraine gerichtete aggressive Politik der offiziellen Russischen Föderation.
Schluss auf Seite 2
ICH SCHLIESSE MEINE STIMME DEM MANIFEST DER UKRAINISCHEN INTELLIGENZ AN
(Familienname, Initialen, Beruf, Stadt oder Dorf)
Flotte, chemische Industrie,
Unterschriften bitte senden an die Adresse: 262001, Kyjiw-1, Muzejnyj-Gasse 8, Allukrainische Taras-Schewtschenko-Gesellschaft „Prosvita“
Maschinelle Übersetzung
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
„NAHE DEM EIGENEN ZUHAUSE IN DER MUTTERSPRACHE LERNEN“
Beginn auf S. 1
Genosse Mychenko hat großzügig erlaubt, das „Ukrainische Humanitäre Kollegium“ zu eröffnen, wo Kinder vom 4-jährigen Alter bis zur 5. Klasse lernen. Für das Lernen in dieser Einrichtung muss jedoch bezahlt werden: Allein für September 1995 soll jede Familie 4 Mio. 400 Tsd. Karbowanez entrichten. Dabei können die Eltern keine Antwort darauf erhalten, WARUM das Lernen an den russischen Schulen des Woroschylowski-Bezirks kostenlos ist, hier aber solches Geld verlangt wird?
Die Staatsbeamten, denen die Anliegen der Eltern gleichgültig sind, schweigen, und Dutzende Familien haben ihre Kinder aus dieser humanitären Einrichtung einfach abgemeldet. Sie haben umgeschult: manche in die russische Schule, manche in die ukrainische Schule in anderen Bezirken. Diese kleinen Kinder werden, wie Katrusja, von klein auf ihre Würde verlieren und mit ansehen, wie die Ljaschenkos und andere Ukrainophobe auf ihren reinen ukrainischen Seelen herumtrampeln.
So auch im Petriwski-Bezirk: In der Schule Nr. 107 haben Direktorin Tamara zusammen mit der stellvertretenden Leiterin der Bezirksabteilung für Volksbildung Warwarowska beschlossen, 20 Kinder der ukrainischen zweiten Klasse zu demütigen. Sie handelten einfach: Am 31. August warnten sie die Eltern, dass die zweite ukrainische Klasse geschlossen wird. Als die örtliche „Prosvita“ sich für ihre Kinder einzusetzen begann,
EREIGNISSE. FAKTEN, KOMMENTARE
„ICH LEBE IN DER UKRAINE!“
MANIFEST DER UKRAINISCHEN INTELLIGENZ
Beginn auf S. /
Zu einer Zeit, da in Russland ausnahmslos alle politischen Kräfte auf imperiale Positionen umschwenken, da auch die offizielle Macht auf die Ideologie des verbissenen Chauvinismus, der russischen Auserwähltheit, des Messianismus und der Überlegenheit über andere Völker setzt, ignorieren die heutigen Staatsfunktionäre einen so allgemein anerkannten Begriff wie die nationale Würde des eigenen Volkes und erlauben sich, sie vor aller Welt offen zu verachten und zu erniedrigen. Heute ist nicht nur außerhalb der Grenzen der Ukraine, sondern auch in der Ukraine selbst der mehrhundertjährige strategische Kurs wieder aufgelebt
Ukraine ohne Ukrainer», ein Kurs auf die Vernichtung der ukrainischen Nation unter dem Deckmantel einer «gesamtdemokratischen», «gesamtslawischen» und «gesamtorthodoxen» Demagogie, die stets unseren Unterdrückern diente.
Ein Bestandteil dieses Kurses ist die verstärkte Verwüstung der ukrainischen Kultur. Wir, Vertreter der ukrainischen Intelligenz, bezeugen: Mit Ausnahme der 30er Jahre, als die Bolschewiki praktisch alle Persönlichkeiten unserer Kultur, Wissenschaft und Technik ausgerottet und ein Drittel der ukrainischen Nation vernichtet haben, hat es eine solche Entukrainisierung der Ukraine nicht gegeben.
Im fünften Jahr der Unabhängigkeit stirbt das ukrainische Buchwesen: Es erscheinen nur 3Зс ukrainische Bücher. Zugleich werden ohne jegliche Beschränkungen und ohne Zollgebühr aus dem Ausland minderwertige Literatur in russischer Sprache eingeführt, die Zahl der ukrainischen Zeitungen und Zeitschriften wird verringert, ukrainische Kindergärten und Schulen werden erneut geschlossen, die Dokumentation in vielen Bereichen, sogar in den höchsten Machtorganen, wird nicht in der Staatssprache geführt. In vielen Gebieten wird die Eröffnung neuer ukrainischer Kultureinrichtungen blockiert, ukrainische Zeitungen und
ukrainische Klasse wurde zurückgegeben. Dort lernen 24 Kinder, ще і вперше ... ukrainische Klasse haben 20 Personen eingeschrieben. Und das zu einer Zeit, da all unsere sogenannten Bildungsfunktionäre uns erklären, dass «die Eltern es nicht wünschen». Sie wünschen es, sind aber nicht in der Lage, gerade jene staatlichen Beamten zu überwinden, die sich um diese Fragen kümmern müssten. Daher fuhren 10 Kinder aus dem Rajon Petriwske in den Kyjiwer Rajon zur ukrainischen Schule Nr. 65 und überwanden täglich eine Entfernung von 40 Kilometern. Und zwar mit Umsteigen. Der Fahrpreis im Bus in Donezk beträgt heute 30 Tsd. Karbowanzi. Das heißt, für 1 Tag und 1 Kind muss eine ukrainische Familie allein für die Fahrt 120 Tausend Karbowanzi ausgeben. Und wer rechnet das Gefühl des verlorenen Selbstwertes aus? Was kostet das? Wie kann man eine vollwertige nationale Intelligenz erziehen, wenn wir keine ukrainischen Kindergärten, Schulen, Technika, Berufsschulen und Hochschulen haben?! Wann bringen wir einem ukrainischen Kind schon im Kindergarten das Gefühl der Minderwertigkeit bei?
Zum Beispiel gibt es in der Stadt Donezk keinen einzigen ukrainischen Kindergarten. Von 163 Schulen in Donezk sind nur 3 ukrainische. Das ist Schule Nr. 65 im Kyjiwer Bezirk (400 Schüler); die Schule Nr. 12 im Kalininer Bezirk (570 Schüler, die auf Ukrainisch lernen); und die in diesem Jahr im Petrowskyj-Bezirk eröffnete Mittelschule Nr. 1 (hier wurden nur 34 Schüler in die zwei ersten Klassen aufgenommen)...
Alle Kinder, die in den 163 Schulen Donezks lernen, sind 121000, in den ukrainischen Schulen dagegen nur 1004. Das sind weniger als 1 %. Werden dann die Kinder der 4098 ukrainischen Familien in Donezk das Gefühl schulischen Wohlbefindens haben? Und wie lange werden unsere Kinder das Gefühl der Würde verlieren, wenn sie all das sehen und verstehen?
Und unsere eigenen Mankurte und andere Eindringlinge werden, wie in den guten alten Walujew-Zeiten, erklären: „Ukrainische Schulen gibt es weder en gros noch en detail; im Woroschylowskyj-Bezirk werden sie nicht eröffnet werden.“
Von der Redaktion. Katrusja Sbitska aus einer Familie, in der noch zwei Kinder sind. Der älteste Sohn ist Student im dritten Studienjahr der Charkiwer Höheren Militärschule der Nationalgarde, Absolvent eben dieser Schule Nr. 65. Der jüngere, Mykola, ist Schüler der 5. Klasse des Ukrainischen Humanitären Kollegiums. Der Vater, Bergarbeiter Mykola Sbitskyj, ist Invalide der I. Gruppe. Die Mutter ist Malerin in einer Spielzeugfabrik und seit 2 Jahren im unbezahlten Urlaub. Ist es also leicht, in Donezk Ukrainer zu sein? Ist es möglich, ihnen die Muttersprache und die Bräuche beizubringen, oder genießen die ukrainischen Kinder des Donbas am Ende jene Rechte, die ihnen die Gesetze der Ukraine garantieren? Wir hoffen, Antworten auf diese Fragen von der Führung zu hören, die diese Gesetze bekennen soll, wie das Gottesgesetz und das menschliche Gesetz.
Zeitschriften, oder ihr Vertrieb wird zwangsweise eingestellt, die ukrainische Kultur wird aus Radio und Fernsehen verdrängt.
Die Grundlagenwissenschaft wird zerstört. Faktisch wird die Nationale Akademie der Wissenschaften zerschlagen, die der Welt so herausragende Gelehrte wie Wernadskyj, Hruschewskyj, Paladin, Paton, Hluschkow und andere geschenkt hat. Wissenschaftler, Lehrer, Ärzte und Kulturschaffende stehen am Rande des physischen Überlebens. All dies gibt Anlass zu folgendem Schluss: Die nationale Kultur und die Staatssprache reizen die Verwaltungsorgane sowohl in der Hauptstadt als auch in den Gebieten, ihnen wird aktiver Widerstand geleistet, sie werden verfolgt. Es entsteht eine absurde Situation. Unser Volk hat über HUNDERTE Jahre hinweg trotz Verboten und Schikanen seine Muttersprache bewahrt und gepflegt, und jetzt, in einem selbständigen Staat, muss es um ihre Rettung kämpfen. Das ist beispiellos: Das Volk hat eine eigene Sprache, doch die meisten Regierungsbeamten sprechen die Sprache eines fremden Landes und demonstrieren herausfordernd eine „Unabhängigkeit“ vom eigenen Volk.
Der wahnsinnige Druck antiukrainischer Kräfte wächst auf allen Etagen der Staatsmacht, besonders in den südöstlichen und einigen zentralen Gebieten der Ukraine; sie machen uns zu einem „einzigartigen“ Land in der Welt. Höchste Regierungsbeamte fördern und propagieren den antiukrainischen „regionalen Ansatz“ im Kulturbereich, um unser Volk zu spalten und zu entzweien. Das bereits in den Zeiten des Imperiums verabschiedete „Sprachengesetz“ wird nicht nur nicht umgesetzt, sondern steht zudem ständig unter der Bedrohung einer Revision, die von russischen Nationalisten in der Ukraine aufgezwungen wird.
Der Schriftstellerverband der Ukraine, kreative und gesellschaftliche Organisationen, Parteien und Konfessionen haben sich wiederholt an den Präsidenten, die Werchowna Rada und das Kabinett der Minister gewandt mit dem Vorschlag, wenigstens irgendwelche Maßnahmen zu ergreifen, um die Staatssprache, das ukrainische Buchwesen, die Bildung, die Wissenschaft, die Literatur, das Theater und das Kino zu unterstützen. Als ANTWORT kommt nur ein dumpfes, verächtliches Schweigen. Es verdeckt einen wirklichen psychologischen antiukrainischen Terror, der in einzelnen Regionen mit politischen Repressionen auf nationaler Grundlage begonnen hat. Ukrainische Patrioten werden aus der Armee verdrängt, aus der Arbeit entlassen. In der Kaderpolitik wird alles getan, um eine „kritische Masse" von Ukrainehassern im Staatsapparat zu erreichen, wie es die Strategen des russischen Nationalismus empfehlen. Ukrainische Patrioten werden in allen Bereichen des gesellschaftlichen Lebens nicht zur Verwaltung zugelassen. Der kriegerische russische Nationalismus erobert alle Ebenen der staatlichen Verwaltung, besonders in den südöstlichen Gebieten der Ukraine. Faktisch werden gegen die Ukrainer in der Ukraine bereits ethnische Säuberungen durchgeführt. Wir achten die russische Sprache und Kultur, aber es schmerzt uns, wenn aus ihr ein Banner der Aggression gemacht wird, wenn hinter ihr Panzer und Flugzeuge rollen und andere Kulturen zertreten werden. Im Namen der Macht werden die Reichtümer anderer Völker auf barbarische Weise geplündert.
Es ist die Zeit vorbei, in der man die antiukrainische Haltung der höchsten Regierungsbeamten als Unwissenheit, Unkultiviertheit oder Irrtum betrachten konnte. Noch frisch im Gedächtnis des Volkes ist das Blutbad unter den Teilnehmern der Beerdigung des Patriarchen Wolodymyr, als bis an die Zähne bewaffnete Schläger Alte, Kinder, Frauen und Priester schlugen, wütend schrien „Schlagt die Chochly!" und die mit dem Blut unschuldiger Opfer besprenkelte Staatsfahne zertraten. In welchen Zwingern, mit welcher geistigen Nahrung musste man solche wahnsinnigen Sturmtruppen, Henker des eigenen Volkes dressieren?! Was für verzerrte Seelen muss man haben, um antistaatlichen Parteien und Gruppierungen nachzusehen, die bewaffnete konspirative Formationen von Russofaschisten in unserem Staat bilden, und zugleich ohne Gericht und Untersuchung legitime ukrainische gesellschaftliche Organisationen zu verbieten und zu verfolgen?
Ukrainische Internationalkarrieristen hoffen, ihre Heimaterde erneut in eine Kolonie Russlands zu verwandeln, denn ohne die Ukraine ist Russland nicht imstande, der Welt wieder seinen Willen aufzuzwingen. Gemeinsam mit dem offiziellen Kreml haben sie einen echten, bislang zwar «kalten», doch erbitterten Krieg gegen die Ukraine entfesselt.
Die ukrainische Intelligenz verurteilt entschieden die provokative und verderbliche Politik der antiukrainischen Kräfte auf unserer urewigen Erde. Wir stimmen kategorisch nicht der Meinung zu, die ukrainische Idee habe in der Ukraine nicht funktioniert. Das ist eine Fälschung derer, für die die Proklamation der Souveränität unseres Staates eine «vorübergehende Erscheinung» ist. Die ihrem Wesen nach edle nationale Idee wird unweigerlich wirken, die in jedem zivilisierten Land alle Bürger der Ukraine vereint, in einem gesamtvolklichen Ruck ihr Schicksal selbst in die eigenen Hände zu nehmen, die wirtschaftliche Macht wiederzubeleben, die eigene Kultur wiederherzustellen und den Wohlstand unseres fleißigen, talentierten Volkes zu erreichen.
Wir verstehen den Schutz unserer Kultur, Wissenschaft und Spiritualität als Schutz der Rechte jedes Bürgers der Ukraine auf den Besitz eines Anteils am nationalen Reichtum, auf ein vollwertiges Arbeitsleben und einen würdigen Wohlstand, den ihm unsere hochentwickelte, an natürlichen Ressourcen reiche Heimat gewährleisten kann.
Wir verstehen den Schutz von Kultur und Wissenschaft als Eintreten für gleichberechtigte, gegenseitig vorteilhafte, nicht räuberische und ausbeuterische Beziehungen zu allen Ländern und Völkern.
Wir verstehen den Schutz von Kultur und Wissenschaft als Gewährleistung der Rechte des Menschen, der Person. Wir betrachten Kultur als tiefe Achtung der Macht vor ihrem Volk, einer Macht, die es nicht wagen würde, den Ukrainischen Staat zu schänden und ihr Volk zu erniedrigen.
Die ukrainische Intelligenz bringt Verständnis für die unvermeidlichen objektiven Schwierigkeiten der ersten Jahre unserer Unabhängigkeit auf. Aber wir können uns nicht damit abfinden, dass man uns in die Sackgasse des nationalen Untergangs treibt. Wir haben genug Standhaftigkeit und Opferbereitschaft, wie und in den früheren Generationen, um nicht zuzulassen, dass die große ukrainische Nation, die unter den Hunderten Nationen der Welt an Zahl den fünfzehnten Platz einnimmt, von der Erdoberfläche gefegt wird. Das spüren die ukrainophoben Regierungsbeamten, und sie ändern nur die antinationale Rhetorik, ohne ihren antivolksfeindlichen Kurs zu ändern. Wir sind zu lange zurückgewichen, wir haben schon viele Positionen aufgegeben, man hat uns entwaffnet, unsere Wirtschaft zwingt man in die Knie, aber weiter zurückzuweichen ist nirgendwohin möglich. Hinter uns steht das Heiligste und Teuerste: die Ukraine und ihr Volk.
Mit dem Gefühl großer historischer Verantwortung rufen wir, die Vertreter der ukrainischen Intelligenz, dazu auf, sich zur Rettung der Ukraine und ihres Volkes zu vereinen: politische Kräfte, gesellschaftliche Organisationen, Arbeiter und Bauern, Mitarbeiter der Kultur, der Wissenschaft und des Bildungswesens, Unternehmer und Farmer, religiöse Konfessionen, Veteranen- und Frauenorganisationen, Jugend- und Studentenbewegungen, Bürger verschiedener Nationalitäten, bewusste Patrioten, alle, denen unsere tausendjährige, heutige Ukraine nahe und lieb ist und die sie frei und reich sehen wollen.
Wir kündigen die Bildung des Komitees der nationalen Selbstverteidigung an.
Wir rufen die ukrainischen Intellektuellen und alle Patrioten unseres Landes auf, die Arbeit zur Schaffung solcher Komitees in den Gebieten, Rayons, Städten und Dörfern aufzunehmen.
Die national-demokratischen und patriotischen Kräfte verfügen über die ERFAHRUNG darin, wie man die Macht zwingt, mit dem Willen des Volkes zu rechnen, das am ersten Dezember 1991 für einen souveränen, unabhängigen Ukrainischen Staat gestimmt hat.
Darum lasst uns diesen Willen erneut bekunden!
ORGKOMITEE: Iwan Drach, Ihor Holowatyj, Wjatscheslaw Briuchowezkyj, Anatolij Hryschtschuk, Wiktor Jessikow, Larysa Kadprowa, Witalij Karpenko, Wolodymyr Kowtun, Stepan Kolesnyk, Platon Kostjuk, Oles Lupij, Pawlo Mowtschan, Kostjantyn Morosow, Wolodymyr Muljawa, Hrim Muschketyk, Petro Perebyntschyj, Anatolij Pohrebnyj, Jurij Pokaltschuk, Jewhen Swerstjuk, Wolodymyr Tscherpak, Wjatscheslaw Tschornowil, Wiktor Zymbaljuk, Halyna Jablonska, Jaroslaw Jazkiw
USA
PROSWITA-NACHRICHTEN
VON GESCHLECHT ZU GESCHLECHT – UND DIE VERWANDTSCHAFT IST GROSS
Seit einem Jahr, seit dem September 1994, veranstalten das Ukrainische Staatliche Zentrum für Kulturinitiativen (eine neu gegründete Organisation beim Kulturministerium der Ukraine) und die Allukrainische Taras-Schewtschenko-Gesellschaft Prosvita in Kyjiw folkloristisch-ethnografische Abende. Sie sind Teil eines künstlerischen Projekts, das in Zusammenarbeit mit zahlreichen interessierten Organisationen verwirklicht wird und den Titel trägt: „Wiedergeborene Feste, Bräuche und regionale folkloristische Traditionen des ukrainischen Volkes“. Die Idee zur Umsetzung des Projekts hängt damit zusammen, dass in letzter Zeit weit verbreitet die Ansicht kursiert, Folklore sei „Kleinrussentum“ oder „Pluderhosentum“, weshalb man sie auf der Bühne nicht zeigen solle. Andere meinen, man solle überhaupt nichts wiederbeleben, sondern besser nur bewahren, fern von den Menschen.
Dieser geringschätzigen Haltung gegenüber dem Erbe unserer Vorfahren entgegenzutreten, die nicht nur Erstaunen, sondern auch Besorgnis hervorruft, haben sich die Veranstalter der Prosvita-Veranstaltungen entschlossen. Man kann sie als Alternative zu allerlei Folk-Shows und Festivals bezeichnen, bei denen das Gerechte mit dem Ungerechten vermengt wird: authentische Folklore wird neben Laienkunst, professioneller Kunst und Estradenacts präsentiert.
Eine auf staatlicher Ebene unterstützte Welle … ernsthaftes Interesse … das Studium der wahren Geschichte der alten Kultur unseres Volkes beginnt nachzulassen. Es kommt zu einer Verwechslung der Begriffe: Das Künstliche wird an die Stelle des Echten gesetzt, und es zeigt sich eine oberflächliche Deutung wahrer geistiger Werte.
Fast jeden Monat entfalten sich vor einem dankbaren ethnografischen Publikum erstaunliche und besonders weise Handlungen, mit denen unsere fernen Vorfahren die Sonne, das Wasser, das Feuer und die Erde verherrlichten. Im gemütlichen Saal des Kyjiwer städtischen Lehrerhauses lebten einst bei den Menschen beliebte, heute aber vergessene Feste wieder auf: die Hochzeit Switschka, Kolodij, Mädchenschicksal, Gasse.
Im festlich geschmückten, mit duftendem Grün ausgestatteten Konzertsaal „Goldenes Tor“ fand der polesische Brauch Wodinnja Kusta mit dem ganzen Reichtum an Bräuchen, Liedern, Tänzen und Melodien statt und rief Begeisterung hervor. Bei der Durchführung dieser Veranstaltungen hat sich ein System herausgebildet, und es zeichnete sich ein eigener Stil ab: mit inhaltsreichem Kommentar, der Einbeziehung des Zuschauers, einer eigenartigen Diskussion und der obligatorischen Würdigung der Teilnehmer der Abende. Zur Verbreitung der Abende trugen Informationssponsoren bei: die Zeitungen „Wetschirnij Kyjiw“, „Osswita“, „Howoryt i pokazuje Ukrajina“, „Wisti z Ukrajiny“ sowie die Aktiengesellschaft „Oberehy“.
Die Organisatoren dieser außergewöhnlichen Veranstaltungen versuchten, Antworten auf die Fragen zu finden: Wer sind wir? Welchen Geschlechts und Stammes? Wessen Kinder sind wir?! Sie verstanden, dass „das Dorf der Schöpfer und Bewahrer der ukrainischen nationalen Kultur ist“, und dass gerade dort unser genetisches Gedächtnis am besten erhalten geblieben ist. Deshalb, übrigens mit minimalen Mitteln wirtschaftend, bevorzugten sie ländliche Folkloregruppen – lebendige Träger lokaler Traditionen aus Tscherkaschtschyna, Tschernihiwschtschyna und Lwiwschtschyna. Hinzu kamen auch talentierte Künstler aus Kyjiw, jene, die mit szenischem Folklorematerial arbeiten, die Ensembles „Berehynja“, „Kralyzja“ und „Lyubystok“. Die jüngsten Teilnehmer der Abende waren die Kinder der Ensembles „Daj, Boshe“ und „Medunyzi“.
o -tschtschjeti o PEK R A ony -
3 n W T J E
Maschinelle Übersetzung
PROSVITA-NACHRICHTEN. Vertreter der Volkskunst, die nicht an der Kultur vorbeigegangen sind, Volksmeister aus der Region Winnyzja, die aus verschiedenen Gebieten der Ukraine angereist sind, sowie Kyjiwer, die ihre Kunst auf dem Andrijiwskyj-Us-wos und im Museum für Volksarchitektur demonstrieren, haben bei den rituellen Abenden zu Ehren der Feiertage des Sonnenzyklus großen Erfolg gehabt, fanden ein breites Echo und wurden im Radio und Fernsehen übertragen. Wer sie gesehen oder gehört hat, hat für sich viel Neues und bisher Unbekanntes entdeckt und sich mit der Seele den unerforschten Schätzen angeschlossen, die unsere Vorfahren über Jahrtausende hinweg gepflegt haben. Außerhalb des Kalenderzyklus der Feiertage gibt es im Leben eines Menschen Ereignisse, die nicht mit einer bestimmten Jahreszeit verbunden sind, aber dennoch eine große Bedeutung haben. Familienbräuche und Riten. In Fortsetzung der weiteren Entwicklung seiner künstlerischen Kulturinitiativen präsentiert das Ukrainische Staatszentrum für Kulturinitiativen gemeinsam mit der Allukrainischen Taras-Schewtschenko-Gesellschaft Prosvita und der Kulturverwaltung der Oblast Winnyzja ein neues Programm, in dem Geburten, Taufen, Nach-Taufen und Patenschaften dargestellt werden. Die echte Geburtshelferin (Hebamme) Hanna Fylymoniwna Kowal erzählte und zeigte zusammen mit ihren Dorfbewohnern, die im Folkloreensemble "Bryksa" vereint sind, rituelle Handlungen, Beschwörungen, Vorsichtsmaßnahmen für die Wöchnerin und den Säugling sowie wie man Paten auswählt, das Kind tauft und was man dabei sagen und schenken sollte. All diese Bräuche sind in Podillja, im Dorf Bohonyky im Rajon Winnyzja, woher die Teilnehmer des Abends kamen, sowie in den benachbarten Dörfern der Oblast verbreitet. Über die vorchristlichen Ursprünge der Familienbräuche, die zu Ehren der Götter unserer Vorfahren – Rod und Roschanyzi – durchgeführt wurden, berichtete der bekannte Ethnologe aus der Region Tscherkassy, Direktor des Talniw-Museums für Geschichte des Ackerbaus, Wadym Myzyk. Nach Volksglauben war der allmächtige Gott Rod der Schutzpatron der Geburt auf Erden, der sich um die Familie, das Geschlecht, das Volk und die Natur kümmerte. Und Rod hatte zwei Helferinnen – die Roschanyzi, Mutter und Tochter. Wenn ein Kind geboren wurde, standen sie der Mutter bei und halfen bei der Geburt. Im alten Verständnis unseres Volkes ist der Mensch göttlichen Ursprungs. Seine Geburt ist ein heiliger Akt, ein Geschenk des Himmels. Nicht umsonst sagt man, dass bei der Geburt eines Kindes ein neuer Stern am Himmel erscheint und wenn ein Mensch stirbt, sein Stern erlischt. Und heute vereinen sich die Familienbräuche in einem einzigen Ritus. In ihren neuen Formen bewahren sie die uralte Tradition und führen, wie zu allen Zeiten, das Kind in das Leben und in die Familie ein, binden es an sein Geschlecht. Nicht umsonst heißt es im Lied: Es gibt keinen Baum, der üppiger ist als der Schneeball, es gibt kein Geschlecht, das einem lieber ist als das Kind. Der folkloristisch-ethnographische Abend "Damit das Kind glücklich sei, damit das Kind schön sei" fand im Konferenzsaal des Kyjiwer städtischen Lehrerhauses statt. Dies war bereits der sechste Abend und es gab viele Gäste: Folklorekollektive, die Teilnehmer früherer Veranstaltungen waren, die im Laufe des Jahres durchgeführt wurden, Ethnografen, Künstler, Journalisten und Schriftsteller. Es gab auch viele Podolier, die heute in Kyjiw leben; sie ehrten ihre Landsleute. Im Foyer wurden Ausstellungen methodischer Literatur "Mutter und Kind", Materialien von den Abenden, die vom Zentrum für Kulturinitiativen und der Gesellschaft Prosvita namens T. Schewtschenko durchgeführt wurden, sowie Werke von Volksmeistern gezeigt. Es wäre wünschenswert, dass die nächste Konzertsaison 1995-1996 den Liebhabern der Folkloretradition neue Entdeckungen beschert und die Palette der volkskundlichen Abende in ihrer genrebezogenen und regionalen Ausrichtung erweitert, unter Einbeziehung origineller Kollektive und Fachleute aus den Regionen, die sich selbstlos für die Wiederbelebung der nationalen Kultur einsetzen. Also, lassen Sie uns gemeinsam wiederbeleben. Ukrainisches Staatszentrum für Kulturinitiativen. Allukrainische Taras-Schewtschenko-Gesellschaft Prosvita. Auf dem Bild: Eine Episode des Abends "Damit das Kind glücklich sei...". PROSVITA: 1868-1995. In der Geschichte des ukrainischen Volkes steht der 8. Dezember 1868 als ein denkwürdiges Datum. In Lwiw wurde bei der ersten Gründungsversammlung die "Prosvita" geboren, die zum Mittelpunkt des geistigen Lebens und zur Stütze der ukrainischen Gesellschaft wurde. Sie wurde gegründet, um den anti-ukrainischen Strömungen im kulturellen Leben, in der Schulpolitik Österreich-Ungarns und der Verstärkung der Russifizierung in der Ukraine entgegenzuwirken. Die Gesellschaft "Prosvita" hat einen schwierigen Weg durch verschiedene Hindernisse, Drohungen und Verhaftungen ihrer aktiven Mitglieder hinter sich, aber sie ist nicht vom eingeschlagenen Weg abgekommen. Aus einer kleinen Gesellschaft wuchs sie zu einer großen aufklärerischen allukrainischen gesellschaftlichen Organisation heran. "Prosvita" wurde zum Herd der ukrainischen Kultur, zum Ort der Erziehung und der Stählung von Tausenden zukünftiger Kämpfer für eine unabhängige Ukraine, angefangen von der national-radikalen Bewegung bis hin zu den Ukrainischen Sitsch-Schützen, bis hin zu den Soldaten der Ukrainischen Aufständischen Armee. "Prosvita" umfasste alle Gebiete, auf denen Ukrainer lebten. Die Feinde des ukrainischen Volkes unter verschiedenen Flaggen – österreichischen, zaristischen, weiß-roten oder roten – versuchten, die Prosvita-Bewegung auszulöschen und Mitglieder der Gesellschaft zu vernichten. Einen schrecklichen Schlag erlitt die Gesellschaft im Jahr 1939, als sowjetische Truppen die Westukraine besetzten. Das Eigentum der "Prosvita" wurde zerstört und Tausende von Prosvita-Mitgliedern fanden ihren Tod in den Konzentrationslagern Sibiriens und in Gefängnissen. Es schien, als sei alles verloren. Aber nein. Die aufklärerische Bewegung wurde nicht vernichtet. Sie entflammte erneut mit heller Flamme. 1989 wurde in Lwiw die Gesellschaft für ukrainische Sprache namens T. Schewtschenko gegründet, die zu einer der größten gesellschaftlichen Organisationen der Ukraine wurde. Aus der Gesellschaft für ukrainische Sprache namens T. Schewtschenko gingen die "RUCH", politische Parteien und andere Organisationen hervor. Und die Gesellschaft für ukrainische Sprache übernahm den Namen Allukrainische Gesellschaft "Prosvita" namens T. Schewtschenko. In den ersten Jahren der unabhängigen Ukraine wurde "Prosvita" zum Hauptzentrum der nationalen Wiedergeburt nicht nur in Galizien, sondern auch in anderen Regionen des jungen Staates. In den westlichen Gebieten der Ukraine begannen wir, Lesesäle zu erneuern. Sowohl die griechisch-katholische als auch die ukrainische autokephale Kirche leisteten einen Beitrag zum Kampf für die Reinheit der ukrainischen Sprache. Wir organisierten Treffen, Feiern, die historischen Daten gewidmet waren, verbreiteten nationale Literatur, hielten Vorträge über die Geschichte der Ukraine. In einigen Gebieten übernahm "Prosvita" die Arbeit der Kulturorganisationen. Die Prosvita-Mitglieder arbeiteten mit den Organen für Kultur, Bildung und Jugend zusammen. In fast allen Schulen bildeten sich Organisationen der jungen "Prosvita". Ganze Dörfer baten darum, ihre Mitgliedschaft in der "Prosvita" zu erneuern. Aber auch heute betrachten einige Kulturfunktionäre die Prosvita als ihre Konkurrentin und legen Hindernisse in die Tätigkeit der Lesehallen, obwohl das Volk die Prosvita unterstützt. Also, hat die Gesellschaft "Prosvita" eine Zukunft? Und überhaupt, wovon werden wir Prosvita-Mitglieder leben? Aber in der Tätigkeit der Kultureinrichtungen, wie auch in der Arbeit der "Prosvita", sind Reformen notwendig. Es ist bekannt, dass Kulturorganisationen immer mehr verfallen: Clubs und ländliche Kulturhäuser arbeiten nicht. Kultureinrichtungen sind staatliche Organisationen, ihre Mitarbeiter erhalten monatlich ein Gehalt, während die Prosvita-Mitglieder aus eigenem Enthusiasmus handeln.
Es wäre angebracht, die gesamte Aufklärungsarbeit im Dorf unter dem gemeinsamen Dach der „Prosvita“ zu vereinen. Koordinierungsräte sollten in jedem Dorf geschaffen werden, in die Vertreter der Geistlichkeit, der kulturellen und pädagogischen Organisationen – Leiter der dörflichen Kulturhäuser, Bibliotheken, Jugendorganisationen, Bildungsschulen und Vorschuleinrichtungen – aufgenommen werden sollten. Sie planen und führen die entworfenen Maßnahmen für die Woche aus, ausgehend von den heutigen Bedingungen (Veranstaltung von Abenden, Versammlungen, Feierlichkeiten, Festen, Durchführung von Leserkonferenzen, Debatten, Sporttreiben, Vorlesen von Vorträgen). Wenn wir diese Maßnahmen mit vereinten Kräften von Kultur, Bildung, Kirche, „Prosvita“, Jugend usw. durchführen, dann kann diese Gleichgültigkeit, die sich so sehr eingenistet hat, überwunden werden. Es ist notwendig, das Personal zu überprüfen, bei dem wir in den Kulturabteilungen viele Leute haben – 20 Personen. Im Kulturhaus – 8-10 Personen, in der Bezirksbibliothek – 10 Personen, in den Klubs – 2-5 Personen. Und wie kann man all diese Leute vereinen? Das wäre eine Kraft, man könnte Berge versetzen! Ist es nicht an der Zeit, die „Prosvita“ mit einem festen Koordinator zu gründen? Dasselbe sollte in den Bezirken getan werden – es soll eine Koordinierungsrat bei der Bezirksvereinigung der Gesellschaft „Prosvita“ geben. Der Sekretär oder Vorsitzende der „Prosvita“ sollte Mitglied des Bezirksvollzugskomitees werden, Verkehrsmittel nutzen und das öffentliche Leben des Bezirks beeinflussen. Erinnern wir uns an die historischen Traditionen, als bei der „Prosvita“ Zirkel, Chöre und andere öffentliche Organisationen arbeiteten – ist es nicht an der Zeit, der „Prosvita“ die Leitung der Arbeit dieser freiwilligen Gesellschaften zu übertragen, indem man als deren Bestandteil die Gesellschaft für Denkmalschutz, die Gesellschaft für Heimatkunde, die Gesellschaft für Nüchternheit usw. einbezieht. Die Gesellschaft „Prosvita“ arbeitet eng mit der Bildungsabteilung zusammen. Hier ist auch die Arbeit des Schülerhauses, der Jugendorganisationen „Moloda Prosvita“, „Plast“ und so weiter. Mir scheint, dass eine solche Vereinigung der „Prosvita“ mit den Organen für Bildung, Kultur, Jugendorganisationen und der Geistlichkeit der Sache helfen wird. „Prosvita“ ist eine gesamtgesellschaftliche Organisation. Mitglieder der Gesellschaft sind Mitarbeiter von Bibliotheken, Klubnetzwerken, Bildungseinrichtungen, Kulturhäusern usw. Früher hatte die Gesellschaft „Prosvita“ ihre eigenen Läden, Kantinen, Druckereien, Sparkassen, und der gesamte Gewinn daraus floss in die erzieherische und öffentliche Arbeit unter der Bevölkerung, in die Verlagstätigkeit, Stipendien für arme Schüler, materielle Hilfe, die Organisation von Maßnahmen zur Durchführung von Festen, Feierlichkeiten, die Auffüllung von Bibliotheken – all das kann auch heute sein, aber es ist notwendig, dass der Staat diese Organisationen von Steuern befreit. Es gibt Bestrebungen, die Tätigkeit der „Prosvita“ nur auf einige Arbeitsbereiche zu beschränken, aber das steht im Widerspruch zur historischen Vergangenheit. Wir sollten sowohl die alten Rechte als auch die Pflichten zurückgewinnen. „Prosvita“ wird zum Herd der Kultur und zur Schule der ideologischen Festigung unseres Volkes werden. A. MALEWYTCH, Vorsitzender der Sbarascher Vereinigung der Gesellschaft „Prosvita“ namens T. Schewtschenko. AM 9. NOVEMBER 1995 FINDET IN CHMELNYZKYJ DIE ALLUKRAINISCHE WISSENSCHAFTLICH-PRAKTISCHE KONFERENZ „PROBLEME DER GEISTIGEN UND NATIONALEN WIEDERGEBURT“ STATT, DIE DEM 90. JAHRESTAG DER GRÜNDUNG DER „PROSVITA“ IN PODOLIEN GEWIDMET IST. WIEDERGEBORENES JUBILÄUM. Die podolische „Prosvita“ hat ihre eigene Geschichte. Den Ursprüngen dieser gesellschaftlichen Organisation gingen historische Aspekte politischer, sozialer und nationaler Ausrichtung voraus. Erinnern wir uns zumindest an das Walujew-Dekret; die schwere Arbeit in der Leibeigenschaft, den Kampf für Land und Freiheit; die Unterdrückung durch die russische Kirche – die damalige Hauptideologieeinrichtung des Zarenregimes – in Bezug auf die ukrainische Sprache. Trotz Unterdrückung und Verboten breitete sich der Prozess der Ukrainisierung der Kirche in Podolien aus. Einen bemerkenswerten Platz nimmt die Übersetzung der Heiligen Schrift in die ukrainische Sprache durch Pylyp Moratschewskyj (1863) ein. Eine Belebung ist im Podolischen Geistlichen Seminar Mitte der 80er Jahre des XIX. Jahrhunderts zu spüren. Freiheitsliebende Strömungen erfassten den Dozenten Mytrofan Symaschkewytsch. Er reist oft, sammelt Folklore. Die gesammelten ethnographischen Aufzeichnungen veröffentlicht er in der Zeitung „Podolskije jeparchialnyje wedomosti“. Um die glänzende Gestalt von M. Symaschkewytsch gruppieren sich Enthusiasten und Erforscher der Region: Mykola Jaworowskyj, Stepan Dloschewskyj, Wiktor Jakubowskyj, Kyrylo Styrankewytsch, Juchym Sizynskyj, Mychajlo Batschynskyj. Ukrainische Bräuche herrschten in den Priesterfamilien von Oleksandr Lotozkyj, Prochor Woronin, Wolodymyr Swidsynskyj, Pawlo Wikul, Mykola Borezkyj, Wasyl Bidnow, Josyp Oksijuk, Iwan Teodorowytsch, Mykola Karabinewytsch, Kostjantyn Krotewytsch. Ein wahrer Prosvita-Anhänger wurde Bischof Parfenij (Lewyzkyj), der die Erlaubnis des Heiligen Synods zur Übersetzung der Heiligen Schrift in die ukrainische Sprache erwirkte. Nach Pylyp Moratschewskyj war er der Erste, der die Ukrainisierung des kirchlichen Lebens in Angriff nahm. Es ist kein Zufall, dass Wladyka Parfenij 1907 zum Ehrenmitglied der podolischen „Prosvita“ ernannt wurde. Zur Belebung der aufklärerischen Arbeit trug natürlich das Manifest vom 17. Oktober 1905 bei, mit dem bürgerliche Freiheiten verkündet wurden. Mit den Kräften der fortschrittlichen Intelligenz von Kamjanez-Podilskyj, als Verwaltungszentrum des Gouvernements, beginnt im November 1905 die Bewegung zur Schaffung von „Prosvita“-Zellen. In die Stadt begannen Zeitungen mit ukrainischer Ausrichtung zu gelangen. So redigierte der aus Kamjanez stammende Oleksandr Salikowskyj die „Kijewskije otkliki“, der einen Artikel von Serhij Jefremow in ukrainischer Sprache druckte. Diese Zeitung wurde nach Podolien geliefert. Ab 1906 begannen andere ukrainische Zeitungen und Zeitschriften zu erscheinen. In Kamjanez organisierten sich bewusste Ukrainer, vor allem Olimpiada Paschtschenko, Juchym Sizynskyj, Kyrylo Styrankewytsch, Wolodymyr Tschechiwskyj, Kost Solucha, Wiktor Prychodko, Mykola Jaworowskyj, Serhij Iwanyzkyj, Witalij Styrankewytsch – das ist das Rückgrat, um das sich die podolischen Prosvita-Anhänger gruppierten. Am 21. April 1906 wurde das Statut der „Prosvita“ offiziell bestätigt. Die Führung wurde gewählt. Unveränderlicher Vorsitzender bis zu seinem Tod war der Arzt, Absolvent der Universität Kyjiw, Kost Hryhorowytsch Solucha (1861-1922); stellvertretender Vorsitzender war Serhij Mytrofanowytsch Iwanyzkyj – Dozent am Geistlichen Seminar, Sekretär war Witalij Karpowytsch Styrankewytsch – Dozent an der Kamjanezer eparchialen Frauenschule. Ewtym (Juchym) Sizynskyj wurde als Mitglied des Vorstands der „Prosvita“ ein aktiver Berater für kulturelle und pädagogische Fragen.
Wenn während des Ersten Weltkriegs die Prosvita-Zellen überall ihr Bestehen beendeten, so funktionierte sie in Podolien dank des Arztes Solus weiter. In den Jahren der nationalen Befreiungskämpfe gewinnt die podolische Prosvita einen neuen Inhalt, insbesondere als Kamjanez-Podilskyj zur Hauptstadt der Ukrainischen Volksrepublik (UNR) wird. Nun werden die Sekretariatsaufgaben dem zukünftigen Kunstwissenschaftler Wolodymyr Sitschynskyj übertragen. Er redigiert auch die Prosvita-Zeitung "Schyttja Podillja". Als aktive Prosvita-Mitglieder traten die Wissenschaftler K. Schyrozkyj, I. Krewezkyj, A. Hrynewytsch (der in der Staatsduma die ukrainische Fraktion vertrat und für ein vollwertiges Leben der ukrainischen Sprache kämpfte), Wolodymyr Herassymenko, W. Bidnow sowie Fedir Sadkiwskyj, Olena Perzel, Mykola Tschyrskyj und andere auf. Bedeutende Hilfe leisteten den Prosvita-Mitgliedern die Dozenten der Universität unter der Leitung von I. Ohijenko. Die Prosvita-Mitglieder organisierten die Arbeit zur Ukrainisierung der Schulen, der Kirche und zur Durchführung von Schewtschenko-Feiern. Mit der Ankunft der bolschewistischen Macht wird die Tätigkeit der Prosvita eingeschränkt und später ganz eingestellt, fast alle Mitglieder wurden als Nationalisten verhaftet und in Lagern vernichtet. Ende 1941 ein neuer Versuch der Wiederbelebung. Zellen erscheinen in Proskuriw, Kamjanez-Podilskyj, Starokostjantyniw, Letytschiw, Schepetiwka, Medschybisch, Schmerynka, Winnyzja... Hin und wieder werden in lokalen Zeitungen unter vorgehaltenen Gewehren knappe Informationen über das Leben der Prosvita-Mitglieder, Erinnerungen an den Hunger von 1933, Repressionen usw. gedruckt. Die Zeit ist unsicher für die Entwicklung der Prosvita: Der ukrainische Nationalismus wird von den Faschisten verfolgt. Fast alle Prosvita-Mitglieder landen in Konzentrationslagern, zum Tode verurteilt, denn nachdem die Hitlerianer Podolien besetzt hatten, beschlossen sie mit der ihnen eigenen Grausamkeit, die lokale Bevölkerung zu versklaven und auszurotten. Zum heutigen Tag wissen wir nicht, wer genau während der Kriegsjahre die Prosvita-Zellen auf podolischem Boden leitete, da keinerlei Dokumente erhalten geblieben sind. Aus Erzählungen von Zeitzeugen ist bekannt, dass ab Mitte 1943 die Tätigkeit der Prosvita erlosch. Die Hitlerianer vernichteten Hunderte von Menschen in Städten und Dörfern, in erster Linie die Intelligenz und damit auch die Mitglieder der Prosvita. Es vergingen fünfundvierzig Jahre. Die Mauern des monolithischen Imperiums – der UdSSR – begannen zu bröckeln. Die Welle der nationalen Wiedergeburt erreichte Podolien. Ende 1988 verbreitet sich die Bewegung zur Gründung der Taras-Schewtschenko-Gesellschaft für ukrainische Sprache. Denn zum Stand vom 1. September 1989 lernten allein in der Stadt Chmelnyzkyj in 28 Schulen und Klassen 26.960 Schüler auf Russisch, während in den ukrainischsprachigen 10.926 Kinder lernten, oder 28,89 Prozent. Gerade gegen die totale Russifizierung der ukrainischen Bevölkerung erhob sich die Gesellschaft für ukrainische Sprache unter der Leitung des Schriftstellers M. N. Mahera (er wurde offiziell am 4. April 1989 Vorsitzender). Im März 1990 schickt Mykola Nykanorowytsch einen Brief an das Bildungsministerium der Ukraine, in dem er fordert, der Russifizierung sofort ein Ende zu setzen. Er rennt bei den Gebiets- und Stadtkomitees der Partei sowie den Gebiets- und Stadtbildungsabteilungen offene Türen ein. Und als Ergebnis erschienen bereits 1990 einzelne ukrainischsprachige Klassen in den Schulen Nr. 5, 10, 15, 22, 26, 27 der Stadt Chmelnyzkyj. Ähnlich handelten die Gesellschaften auch in Kamjanez-Podilskyj, Isjaslaw, Schepetiwka, Wolotschysk, Slawuta und anderen Städten. Am 17. März 1990 fand die Konferenz der Gebietsvereinigung Chmelnyzkyj der Gesellschaft für ukrainische Sprache "Rodowid" statt. Aufgrund bestimmter Umstände legte M. N. Mahera auf eigenen Wunsch das Amt des Vorsitzenden nieder. Zu diesem Zeitpunkt übernahm der Schriftsteller Wassyl Horbatjuk die Leitung der Gesellschaft für ukrainische Sprache "Rodowid". Auf ihn fiel die Reorganisation der Gesellschaft für ukrainische Sprache "Rodowid" in die Gebietsvereinigung Chmelnyzkyj der Allukrainischen Taras-Schewtschenko-Gesellschaft Prosvita. Wie ist die Struktur der heutigen Gebiets-Prosvita Chmelnyzkyj? Gemäß dem Gesetz der Ukraine "Über die Vereinigung von Bürgern" erhielt als erste in der Region die Vorsitzende der Stadtvereinigung Kamjanez-Podilskyj der Gesellschaft Prosvita, E. I. Sochazka, die Registrierungsbescheinigung. 1995 legalisierten sich die Prosvita-Mitglieder der Rajons Isjaslaw, Dunajiwzi, Tschemeriwzi, Starokostjantyniw und Letytschiw. Sie reichten Anträge auf Legalisierung in Slawuta, Polonne und Schepetiwka ein. Die Prosvita-Mitglieder von Wolotschysk und Deraschnja lösten sich selbst auf. Zu den Aktivisten gehören heute die Vorsitzenden der Rajongesellschaften Marija Kundys (Tschemeriwzi), Wolodymyr Melnytschuk (Starokostjantyniw), Wassyl Krawtschuk (Isjaslaw), Jewhenija Sochazka (Kamjanez-Podilskyj), Lidija Pihol (Slawuta), Emilija Kondratyschyna (Letytschiw), die Prosvita-Mitglieder Anatolij Swarytschewskyj, Halyna Medwedtschuk, Nadija Pakulko, Tamara Sys, Witalij Losowyj, Switlana Buhajenko, Mykola Mahera und viele andere. Witalij MAZJURA, Vorsitzender der Gebietsvereinigung Chmelnyzkyj der Gesellschaft Prosvita
Maschinelle Übersetzung
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
| ТЕ ' "кеб 4 і І! ЧЕ тюп я шо 1 то М очі "А - "те Ря Щ У - РІ ЦІ Ра й -. б - й -б Уч 3 - ". -й г - | зойк ть - З. С о ДУ - СР "луню -Сі ї. , з суб ума | ро Хі ї г чо а ., У и ПР уч зм) Че піні В ї -ре «Ії
народністі єдина іВНньоОруська І
да зн 20 г ок 3 НІ с! ЗОДИ | (С 1 б . Х ПЕ Х внаслідок феодальної роздріОненост монголо-татарської навали та ПОЛЬСЬьЬКО питовСськоО!: експансі розпадається на Трі і з ре - )4ІНСЬ ї ЗІЛС | Першу, тобто російську мову, вважалиєдинок пра ок - тої С! | ї - | 1 5 "С
а українську та Оілоруську мови як Так ЩО давньоруську мову російські! вчені називали превнерусским язьшіком з російську моє
-- русским ЯяЗзьком Звідси випливав їх висновок «те що ВвІДКОЛОЛОСЯ, ПОВИННО Назад повернутися до свого кореня, влитися в русскоєе море», тобто має відбутися «злиття мов» у єдину, а саме в російську Але ж історикам усього світу, 8 тому числі и російським, відомо, що до часів царювання Петра ! Росія називалась Московією. Відомий український поет ХМІ ст. Себастіан Кленович у поемі «Роксоланія» (1584 р.) писав, що «славна Русь (тобто Україна) простягається до темних московських лісів».
із розпадом тоталітарної системи та утворенням Української держави українські мовознавці вирішили по-науковому ПІДІЙТИ до вивчення давньоруського періоду в ІСТОРІЇ східних слов'ян і їх мов. У зв'язку з цим Інститут української мови, інститут мовознавства їм. 0. О. Потебні та інститут археології НАН України разом із Ніжинським педінститутом ім. Гоголя провели в квітні 1992 р симпозіум із цієї проблеми. Запрошені вчені Москви, Санкт-Петербурга та Білорусії не прибули на цю конференцію. Минулого року в грудні вдруге зібралися вченіякакадемічних інститутів, так і науковці з різних міст України, Білорусії та Росії. Як у Ніжині, так і в Києві на конференції більшість науковців обгрунтовували положення про те, що давньоруської народності як певної етносоціальної одиниці насправді не було, а існували східнослов'янські племена зі своїми близькими за структурою, але не тотожними мовами. «Чи можна серед них виділити саме ті племена, в яких виявляються проукраїнські етнічні риси?» -- поставив питання акад. В. М Русанівський. | ВІДПОВІВ «Звичайно можна Інша річ початок їхнього існування. Одні дослідники відносять його вже до У ст н.е (час розкладу східносСлЛОВв'ЯНСЬКОЇ ЄДНОСТІ інші - до Х-ХІЇ ст., щетнші, зокрема російські -- навіть до ще пізніших часів». Це ті, про які я говорив на початку, що мріяли та мріють про злиття східнОСЛлОоОВ ЯНСЬКкИХ МОВ В Одну -- російську
Якщо йдеться про мовну ситуацію в Київській Русі, то вона мала, на думку більшості дослідників, такий вигляд Була церковнослов янська або староболгарська мова, якою Кирило й Мефодій переклали богослужбо ві книги гякОоЮ Вели бОГОСЛУЖІННЯ після прийняття християнства 8 КИМІВСЬКІЙ РУСІ Дле основною розмовною мовою народ) який заселяв простори від Закарпаття д Дону й від Прип'яті до Причорномор я бул українська мова Звичайно, вона не була імимало В ній було таки пексичних | граматичних 1 Лементів, які
такою. Як сучасна
розвитком не Я Ререглися Прооте п ОСНОВА
чері і сТтОЛІТТЯ ПереходиЛла від ІОКОЛІММИЯ
ПОКОЛІННЯ б згачуючись новими лексичними епементами та вдоскомалюючись у "раї Ї і, ІНОМУ І СТМЛІСТИЧІ "им РпВиИпгаіжі б І ГІ І наших ДРІЇ
Копи ж виникла українсь!
Існує чимало її ТЕТ Й ете| 1318
дле - зупинимо янатТти,няка, Ма Шу ДУМКУ
йнкх
М СТА
ЄДИНА
оаейннійнан ВОНО
нн ПЕРА по
Вітоємо БУРЯЧКА АНДРІЯ З АНДРІЙОВИЧА з /0-
річним ювілеєм і бажаємо йому здоров'я То
золотого ужинку на ниві рідного слово!
Гозетао «Слово / Просвіти» СЬОГОДНІ оприлюднює НОВУ
статтю вченого і бажає мому довгих років творчого, наотхненного життя 5; РОСИ | води!
ВІ 11 РІ - 1 І ПОЛІ | деТоО о" І ІД НІ | Її І, «ТЕЛЕ! | Г) Я ТІ - ІДТИЧНОММ ІК І ІНОМ 1аді. | ГП І НЮГ ся Гб | еннам ні С «ТОЇ го Пп | я. У ГІ "ЛЯ І п Пп Таї У | | | | ГгомПп ІДНА І 1/ піВденни | ІЗШОЇ Є! " ЗЮТ1 ї | 11 1Л і-й ; І | ! і І |) Г) ( чекії "І у0лгарські п | | ПИТ Її 1 У ВОДІ ісМмРІ РІС МИЛО ТОТОТІ ЗНМ ЦІ і . и рост ПЛ мен | | пи ПОЧаТОІ ООСІЙСЬКОМУ НаРрОДОВІ ІЇ00 союз українських племені! іх МОВУ, ЯКІ Уиоуатеї 7 ХТВОРІ іІЛли УуКраїнський народ. можна говорити починаючи з МІ ст Те саме можна
говорити и про союзи початок формуванню ОФілоруського и росіиського народів І їх МОВ, ХОЧ МІЖ українськими та біЛлОоруськими племенами того періоду було більше спільного, ніж відМІННОГО, ТтиИМЧасом як між українськими та ростіиськими племенами вже тоді могла бути значно більша різниця
У МІ-МІЇ ст. у східних слов ян виникають державні об'єднання -- племінні князівства, а також територіальні князівства, до яких належали різні племена або їх частини Центрами таких князівств були міста: у полян -- Київ, вільменських слов'ян -- Новгород, у кривичів -- Смоленськ і Полоцьк, у сіверян -- Чернігів таїн. Про одно з державних об'єднань давнішого (до Київського) періоду арабський літописець Х ст. Аль Масуді писав так »«3- поміж цих народів один за давніх часів мав владу, князь його звався Маджак, а сам народ валінана "очевидно, волиняни?). Цьому народові за давніх часів корилися всі ІНШІ слов'янські народи, бо влада була його, а інші князі його слухалися»
У зв'язку з дальшим розвитком суспільствай потребами оборони та боротьби проти нападів ворогів із Київського та Новгород. ського князівства ЇХ ст. виникло велике князівство з центром у Києві - Київська Русь, яке за князя Володимира (978- 1015) досягло найбільшого політичного розквіту, об єднавши всі східнослов'янські племена Але чи можна говорити, що після цього об'єднання племен виник монолітний народ? Звичайно, ні. Різниця й далі продовжувала існувати, тому говорити про якусь давньоруську народність Є безпідставним, науково необгрунтованим. Інша справа, коли идеться про давньоруську мову. Під цим терміном більшість сучасних дослідників розуміє пітературно-писемну мову східних слов ян, в основі якої лежала староболгарська, тобто церковнослов'янська, мова, що мала південно-СХІДНОСЛОВ ЯНСЬКУ фонетику, активно вбирала в себе лексичні и морфологічні особливості тих оСХІДНОСЛОв'анських діалектів, які мали Центри розвитк писемності. Разом із тим є чимало мовознавців, особливо російських, ЯКІ перебільшують вплив тогочасних розмовних
племен, ЯКІ дали
ре,
оплементів у свіІТСсьКИХ ТВОРАа» (ак «рРУуСЬКаО правда ПІТОПИЇ - «ПОВІСТЬ ВрРем ЯНИХ ЛІ давньоруські грамоти (лово 0 полю Іігоревбім» 1 | твердяті що
ВН ПОРУ ЗКИЙ НОДОД 1 гум ЛП Павньорусі мова розуміючи під цим терміном розмо! Моб 1 о народу ШПе було ВИГІДНО Дим і. РУТ РІ к 1111 пероминли НІ ЗА У перерооривши а КОСІЮ, | Таким чином «ДРТ й ПОСТІ 4 П|ИІ Нор УКО) Та ста" ритори Т, ПАОАТЬКІВ ШИНУ ! і, й україни! ПОДМИ
ЛО
0 НОТА ТРІТО. 1 Птератури АТеТтІТО 0.4 "11 і
Русі 0. О. Шахматов, ! Во дич В М. СТІ Іс їРІ і гнювалпи тим "По п О ОСНОВІ |!
13 на мова Києва, койне, ТОчніми МОЇ
МОВНА СИТУАЦІЯ
| | ІМ Сс
РТ б (ІС
ІОВО | -Ї - | ппитнеА ї ої"Гов: гІСТО р.
т ТУ | -
| - Ту - | | - | | ' ри - , Ї (С ч1,1б я -
ПІ - Тав і ї |
| К ілтіяСьКоОЇР і - Н -| ЕТ «РР І СХІЛПНІ Ч« То гій О| В | ТУПАЛІ «ї і Кі 1 Лавровський 0 Я Черних Н.| Аванє . В С мноградоє ТАБ намагаючись доказ що вонавиникла са! оба НІМ ШЛЯХОЇ 3СкКІЛЬКИ в розмовній мові Східних СсЛлОовян різни
0 РА І, Ра І Думку НЕ було помітних відмІННОСТЕеЙ аж ДО ХІМ СТ
Коли 988 р. княЗь ВоОлоди! Мр о рестив Русь, він, якзаписано в літописі, "нача пОИмМаті У нарочитом чади дДьТти М даяти на учениє книжноє», Як правильно зауважив проф. 1 П Ющук ІЗ цього приводу, дптей князів 00Я0 воїнів, купецтва, священиків учили 8 цих школах не мови смердів, а церковнослов'янської (староболгарської) мови, якою були написані божественні книги. Одні опановували її краще, інші - гірше, але вже між собою, щоб відрізнятися від простолюддя спілкувалися якщо не чистою церковно слов'янською, то церковнослов янськоукраїнським суржиком... | саме цей суржик воїни, тивуни й посадники несли в завомовані землі, що були заселені угро-Фінськими племенами: Суздаль (1024 р.), Ярославль (1071 р.), Рязань (1095 р.), Владимир (1108 р.), Москву (1156 р.) тощо». Цей мав на увазі російський мовознавець акад. О. Шахматов, коли писав: «Родина нашего великорусского азька -- Болгария. Но образовался он в Киеве. гдеиспьтьвал впервьм благотворног влияниє народном средь, окончательно 8 Москве», Звідси в російській мові така велика кількість староболгаризмів -- фонетичних морфологічних : лексичних. Дехто з мовознавців пояснює це тим, що нібито воні були привнесені,з книг як ООГОСЛУ жбови Так І СВТСЬКИХ Д ЧОМУ ж ТОДІ В УКРОЇНСЬКІ! мові їх так мало? Справа в тому, що російській мові ВОНИ ОРГАаНІЧНІ Тановлять І! первісну основу
Отже, церковнос пов анськамова, ставши пттературною В КИМІВСЬКІЙ РУСІ поступовс видозмінюється, вбираючи дедалі більші мІСЦеВИХ тобто у країнських ри 11 пояснюється тим, що писарі, які пи ЛИ ЧІ переписували книги, мимоволі під к плив народнорозмовної стихи робили описки помилки Щоб переконатися в цьому, доситі
обл "Га тей КИІВСЬК
узяти одну з найдавніших писемних пам'яток
Ізборник Святослава 1073 р., який є копією болгарського ори! налу Ось низка помилої аких допустився мого український переєті сувач у НИЗЦІ ПІ ре МЛ церков слов'янського 6 їЯТьЬ) Він ужми б и ГУКС ниман видома исцили ба ПЛУТУ Й 1 Б 14 | 16 | ІАЛІС павь УСТавив амістьпаль ст "т ока 1.1 МмМІіІСТЬ ПИЄМІ,. ї сі кл) і і | ПІ | ІК. рі ГУ ГІ 1 "А
ГО УМ | КОЇ
Ї іТКиИ. 5 111 | | | і | 4
|
ОВИЧІ | | " І
| | і) |
ж 11) Ї і НАаСИЛІ | І) об і | во Те) ТР | ІС ТеАннНм |) ВІ кпичний ВІДМІН І ЕОЗНЕЄС о УТ! Ло САМІТ УЬ «нуФфри сватий Фоко, НОроОожІ рН
(мово ПРОМИТИ
чимало ІНШИХ україмізмів 30к с вопег рема
новгородських зерестяних грамотау и Новгородському ЛІТОПИСІ, у Новго
КОрмчій, які на думжу!.! П щука з проявам, гсієї само! простонародної мови
ззважаючи наз вплив мови
з
игенів --ІЛЛІОІЙЦІВ, Яких ПІДКОРИЛИ Сер би відчутна близкість сербохорватської: мови до української, що відзначають ус! мовознавці. па Думку проф | (ПО Ющука, «з усіх слов'янських мов саме Українська розвивається безлереране від часу її ВИДІЛення якогось прадавнього індоєвропейського масиву и до нашогочасу»
доказом пього Є місце проживання Т НОСТІВ» Відомим ООСІМСЬКИММ ученим - кипарським у Сборнике ответов на вопрось поязькознанию |к У Международному сьезду славистов)» Писав те, що слов'янська прабатьківщина Оула Мій карпатами Придніпров'ям (заходячи далеко на лівий берег Дніпра) | Пінськими болотами, на території, де з наидавніШих - засів панує чисто слов'янська топонімІКа, Є В наш час загальновизнаним». «Саме звідси, - зауважує | По Ющук, -- з території України ишла слов'янська експансія, а отже, й поширюдалася слов янська мова, яка стикаючись З іншими мовами інших племен, набу ВІДМІННИХ рис !: започатковує зла нові мо (там же) (пор. рух предків сучасних сербів |
орватську мов Пе іближчою до
2 т
1 й | С 133)
(рення Тд казав би М "око і ги НІЯКІ
ог на " ПИ "Ї
й ич-
тк зайно ра ЧНІ
зни .
| 1 | , 2
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
Слово ПРОСВІТИ | ломи акти, КОМЕНТАРІ
ЧИТАЧ - ІАЗЕІА лі ЧИТАЧІ ПІДТРИМУЮТЬ
КУДИ НАСВЕДУТЬ? 33 (а 9 гоетими, Українське. ловом УС ПАЙ | | Лв ЕД ь Г С) | кмибишеотпа «Ті ' к ери! І|ОСІ І Р І"|ІрІСЛО ) | оприлюдмноми ЛЬ і кА Кк | А" 11 ЛЕВ. / 15 У КРАЛИ РИ 1 оррРОвІ ою мс І|роОєСтита ІМ, | |ТЇепчем я й | пини Мона! і | ; | СТОСОІО МПІЬиИИо ТтОоОпПпОРІМмМО К.М І мІКЛИКОМ Й | 141 | 1-Й пА-ТІЛ | | - 7» | ! | уяв пПІЛЬНИТИСЬ ОД ІМІ ПЕ кКОГО ММ ГУ ЛЕМ КО У і 1! І | Ір й | им КД Ме З ЗОт калхози єщі . / Полальни береження у топоніміці Києпа | ЛІЯ і | "-УАЄПОГ р - - Й рік ч роки Упалі І ДОР, ЩІ! 1 - ІсрСонеІИ 1 ПОЛІЙ ОГСЛьЬШОПпИцьЬКкО І ЛОДСИ і Також При - 4 1734 | а 1968 ГА й й РА. 7 МОКРА М | з я СПИАІСНИХМ ІМ ОДеЛІСКИ ( | бЄЗГлЛУЗЛНИМ, І принивлитим | | паце! ібільшечи ее ч- 1 ТИ ЧИ - - іля України, як суперенної держави. Повністю сь МІ дний» колгосп ім «г і . " | таки | ОД іИИ на БРАВО ) чпілтримуємо протесє і ІІросСПи проти намагань пос "Р 4 вдетего кумбишова КЛ пи - ай 5 и б | ПРЕ ДАК БРОЦИ і | дупом рої лізНерії - Ра! ПСГІЙ км ШО СОбТнНОКИ ЧбЗІЛЬШІОГИцЦьЬКО! ЛОФИ "опночас " "о! ЛІ) |4 | | ЛИ Ї | | | ІЛ | о є ие! З а У | мій лід одвів коней, волів лав с пропонує мо розглимути так конкрет пропозими шоло і 4 | ря б | 4 | 5 Я се начиння господарське Іду в КС » переименмиє м ь пулиць | ! ОН 11 | І сі! МЛ - | | | - 5 бригаду Мо! де керує пан Іван б |, Вул. Урицького персименувати на пул. Василя із | | ж рт) ДУ! "Ір ж ІА ГІ |- ИЙ «У ДІ І-І | Чі . | | - - кіпишипи | | алива лЛлоношук |лліч Попєнов, прошу цього пана Липкіпського митрополита-мученика, рориця зма не мі- | і і сі! і 7 , .У1К , і . "епі; ч 111 "ДАТ г НМ з , | | | чів ів зви зн фундатора ПОСІЯТИ МЕеНнНІ на ПОМ іДИЮНІЙ ДИ 111 "м ежнх українська пратвос ан церкиу ул ЯКУ тим піЛЛлав | | , КЕ | | пГететні Те! іюсіяти вчасно ! Якісно. Ю ка КОЛГОСМУ ВА і і пений до повногі сло р з ль чуютаке «Я тебе здслаю, что | СРОЄ ЖИТТЯ - "ГЛ ЧИ " Д п п МИ ОГО Ар «- | у й " Я чи), | вИОР о ї 1 | . ; - Р і | 9, | дають КІ, - оєй здєсь нє буде! Отже маємо, що маємо . Іншим |ї а користь такого персеименупрання промопляє той РИ | ПДМ ВІТЛОГО ай уундаї Юр за , втина За каво гапасовалі, тої фрактошотим мешкавпнеполотк, атакож на СОлом янші - Ї Ж І.) і к І І СА ЧІ « і ці ь М 4 | 4 Ди МТ дам іпашєет Ісеєєт ІУОІраї! | пристосовуються люди соула Хцеркюм і, поякІи тин Служни и | | у ВИМ скажуть їм за того г голосують, 00 жити якось ? Вшанувати пам'ять Патріарха УА ОО Моетислапа | у ба. навітьт на тих двох центнерах ячменю, а це з Семи | ущдлавши одній з вулиць на Печерську назву Мостие- | і ! Її | | 11 в нд РАН у р . й гугі ; | є | б | га орної землі, що припадає на кожного члена колгоспу аВеьке і | б і ї че З - . Р ь - С "Т би Ран РР - - | Ж І " е бо Сумно дивитись на бур яни, на поля НІ обробле нії Не З3ЯаЖстянНні у Киїп-- сто іммця соборної У країни, тому цілком | маг | знеріра давить серце та чи буде ж таки виконана та | б | | | зай | | | ше й | : | дня - ІОГІЧНИМ | ДОЦІЛЬНИМ ОУЛО ШООС у назвах киїзськИиХ кіз | ірограма Президента України, де прямо говориться, ще БА РАНИ РО ЛЕ СБ Уч Петрушевича 1 Ї і | І І) з - « , Р « « і. « "аг ; досить експериментувати, а греба віддати землю селянам ПІ и 9 ЗУ| р ли М - В г За | навічно У приватну авпасністьщОб це стало реальністю, 'щОб резилента і .-« ТОКОЖжЖ / пигуУСТИМаА олошина -З- | муки ЛИ РОРНЮ ІРО калютіднім всі форми господарювання на землі приносили користь ане ГІ ре МЛеНнта карпатської України "«ІДЖСО ДПСІ ЦІ ІСМЛІ | цо млтакі , вно Підтримки розор г ганьбу? Що ж, поживемо -- побачимо! Може 1 тієї | тепер об'єднані п олній незалежній Україні ; РИ СЬОГОЛНІ ВОНИ О0ОЛИТІ г За, - | ані але ж мають багато 3 них більші переваги | ЗЛИДенної пОДаЧКИ у Формі двох центнерів ячменю не буде В. КОДИНЕЦЬ зо | МЛ ьки психологічно, а й Іван СУХАР Заст. голови осередку «Просвіти» ЦКБ «Шхуна» С ) Ж ЧЕ пе | Берк 0 «Яке Собі ОД з Ді! таб ЛАте Запорізька область. Ї леткі. Сі р. | ; ! . . зі екс ниеасьсяса о пар карданної б 5 б І за Є ТАКА ДУМКА аромовності? ри ин ди . - - . Двомовність п Україні виразно характеризується , 7 упослідженим становишем української мови. Для при- | коня РА - АН УРСР є ростиська, а не українська» (ж. «Україна», в)
1990. Мо 45) Нашим обов'язком на сьогоднішній день
ль 2 Зх
У МИКОПАЄВІ ВІДБУВСЯ СЕМІНАР «ЗМІСТ | СТРУКТУРА ДЕРЖАВНИХ СТАНДАРТІВ МОВНОЇ ТА (просвітян, педагогів, просто громадян) є сера за б - тебатлувоТ суОгба. ромрсм раєпА МАЄ ло. | усунення передумов вимушеної авомовності. Нам слід 2о)7-Зумка ІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ» В НЬОМУ ВЗЯЛА УЧАСТЬ РЕФЕРЕНТ ВУТ «ПРОСВІТА» ВАЛЕНТИНА ПАВИЦЬКА. сть КОРІННІ -Де СЬОГОДНІ ВОНА ДІЛИТЬСЯ МІРКУВАННЯМИ 3 ЧИТАЧАМИ НАШОЇ ГАЗЕТИ населення, двомовність панівних І непанівних нашій, ши двомовність як політику держави г як природне явише | бот ЗВО
Те і КУ б ут лати СсемІНар надзпичамно актує«уьс- 2 ( нтагутизиния ІСОобХхІЛНИЇ кроку плосконеленмтні истеми оспіти. нсеорхілна умопа подальшого п розвитла
| же обро було 06. якби в основі станларту з г ІСЬКОЇ мопи УКРОЇНСЬКОЇ (ітсратури україмнознавств історії України, усіх навчальних прелметиї оуУла поклалена українська нпашцонатьня мшея
хле ОСКІЛЬКИ шпропомоюшасїн му Просктех Ісержаних станладстів цього не прозпучало, |хОоОчУ зУПпИНИТИСЬ на тих нагальних рОоолемах, іІКкІ СТАЛИ причиною
нашональної оспіти, нашонального пихо-
ПїРІЇІ
гілипер пілсУТНІСТЬ КОНЦеПИиЙ нашонального ихопван ШШоправла, Нашональна Акалемія Наук возглянула 1 Презили кониєпиіо навчання
а! Х І»иональних меншин п М кратнии 1 15100 || ІЗ БОнНЛа-
- НКО СТИЄОЛЖжЖУЄєЄ. ШО ПОСТ МОГИ, окрім мМоОпИ Ісрж ІІБНІОЇ нашіональних меншин Напевне, -41ІМ СО ЦЯ ІОДООКУ
і МІСУРЕЛІМІРІ
пумка ільмУЄ широкий розголос МОЛОЛоОгО
наукопия Бобагато хто як не може по Ох ГИСЬ ВІДЧУТТЯ шо ростиська мота 1руга доржапна моцша п Укр ЛИВИ У сучасних розвинених країнах не пивчентня риляної середній школі бкіДЛПпОДИТЬСЯ ОІЛЬШеЕ часу. П. Ланжевен, лауреат Нобелівської премиї в галузі «фізики, запропонував у Франиі пілпести на мопне напчання уУ5Ф; навчальним І|уже добре було б. якби ше Мини с терство осСпіТИ УПпоОрядкуа нні голин. Вчителі повинні мати ше на увазі! при розполілі голЛин,ІПри СпіІЛКкУЩІННІ 3 боатьками, особливо тими, які мопби пишуть заяви про зарахування їхньої дитини ло російського класу» Я глибоко переконана, що перпинні осередки «Просвіти» -- та мобільна сила, яка спроможна взяти на себе цю роль. Дозволіо собі окрестити першочергогі завдання таких утворень
|. Єлиний мовний режим -- обов'язковий аля всіх учителів та учнів
? Коженучитель має зразково пололдіти українською итераитурною мопою
А для того, шоб це стало реальністю, потрібно цей пункт пбести під час атесташи вчителів. Жахливо, шо вання еВчитель-метолист», «Старший вчитель», приспоєння вишої категорії, шо лає прапо на збільшення заробітної плати вдвічі, дається тим учителям, ЯКІ нехтують чержайною мопою Більше того, при пропеленні ліцензування, враховувати мопу навчального закладу. І, звичайно ж, при виробленні державних стандартів
) Боротьба за культуру моплення -- обоп'язок кожного педагога, а не тіЛлЬьЬКИ ВЧИТеЛЯ-СЛОПЕСНИКА Учитель особисто не може вплинути на свого колегу, перпинний осередок «Проспіти» -- може. Крім Того, 5096 зібраних членських виєсків дасть змогу організувати паля колег та бажаючих курси вивчення української мови. Програма курсів вироблена в Центральному
(«І 1НІОУСМНИХ МОГ"
полпопини наопчального
нт
гоОопин мало на у Пи ЗІ і
при нарчальних
РН Р ПЕР п от 0 и 09 и - лиса 090
пратплинні, ми п люб'язно надішлемо всім на запит 4 Боротьба за культуру мовлення учнів має стати одним із головних напрямкіх діяльності школи. Це повинно бути основою уголи між первинним осередком «Прости» 1 керівництвом школи, шкілЛЬНОГ раою, особлипо в умовах контрактної системи Зазначу. шо осерелок це поридична особа, яка має право розгортати громадлсько-поліІтичну, культурологічну 1 комершину діяльність. Учителі споконтику за копійки, атом заеспасибі» пелуть гурткову роботу. Гепер же, піл крилом «Просити», можуть організувати роботу будьякого гуртка, мають прапо апелювати пло районної профепилки і вимагати від нет фінансової підтримки на користь гуртка. Дуже лобре, що це передбачено державрвним законодавством, але зле, шо профспілки надшоть Ффінанас Ому ДОПОМОГУ Не гурткаЯм Наролознаодеєтн, гончарної справи чи вишивки, а ушу чи самбо ІГросгита» має право виступати проти такої практики і повинна це робити. В майбутньому такі гуртки можуть перейти на самофінансування ї прибутки від виробпийштва становитимуть власність первинного осерелку у. "Простита» контролює комплектування шкільних оголіОТтек. Це не дозволить п майбутньому укомплекто- ПУВаТИ ШКІЛЬНІ "Пплручникяами З Історії, як ше 6. Осередок «Просвіти» пПиДТриму( ПП іШКкОЛлеми особами української діаспори
ПО МОЖЛИВОСТІ, надасть '|
бібліотеки російськомоврвними трапляється сьоголниї школи налагоджує та поодинокими Центральне правління ІОПпОомогУ п цьОМУ ПпИТЖниНИ Осерелок повинен використовувати вс: форми пу ЯЗКІВ школи з батьками. Ми зобов'язані розширити гематику ушверситеті» педагогічних знань для батьків гими питаннями, які праціоють на утпердження державності, розвиток духовності молодих україішів
у. Пропагує серед учнів та їхніх батьків створення сімейних бібліотек, перелаплату української періодики 11а перший погляд це не так уже й важливо. Важлипо, особливо для сімей, діти ЯКИХ навчаються не в держапних школах, 4 приватних чи напійкприватних і ицензування яких не передбачило пурікту емопа навчального закладу». Особливо сьогодні, коли ше не затверджені державні станларти, що лозколяє тримати рідну мОоВу, іІСсТОріно, культуру пролі пасербиці Пприлихміи мачусі Не секрет, шо саме нетралишині навчальні маклади мають на меті вихопати майбутню нашональну сліту. Але чи буде вона проводирем нації? Наше заплання нашональну ілею ппроваджуврати по усій системі ОсСтитИ
9. Шкільний осередок надає допомогу у мовному вихованні дітей у дошкільних закладах. Обов'язково, щоб не порушити послідопність ї безперергність пашонального вихопання. Власне, спи вплив наоєсвитити процес парто починати із дошкільного заклалу
Я сподіваюся, шо зуміла переконати учителі у необхідності таких осерелків. Вони потрібні, просто необхілні п умопих так зпаної двомовності. Хоча чи ж
13 ЯЗКИ клеесами
у спіБжИиТттіІ різних етнічних спильнот.
Боротьба на цьому полі за утвердження державної української мови -- це боротьба за те, щоб українська мова для уУукраїниш р України стала самолостатньою, а лвомовність -- засобом спіЛКУВання з представниками інших краї, виявом мовного стикету, а не засобом Орутальної денашоналізаци та русифікації.
Державна двомовність, яку хотіли 6 запровадити захисники «русскоязичного насєлєнія» в Україні суперечить принципові національної єдності Українського пароду, протиліє розпиткогі національної державності, Культури, науки
Вимагати обов'язкової двомовності рід українцію, які живуть влома, в Україні -- це зневага Іхньої національної гідності | порушення елементарних прав полини. Тому закралаються сумніви шодо змісту державних стандартів. Хочу запитати прелставників міністерства освіти: на основі пироблених стандартів буде вилана програма української мови як мови державної, а програма з російської мови як мови іноземної, однієї зслоп'янських моп чи як другої мови народу України? Повірте мені, у пеяких школах м. Києва сьоголні в розкладах значиться пона як російська мова (не іноземна), і кількість годин на 1-2 числа більше ніж на вивчення української мови птература - не світова, не зарубіжна, аростиська. Отже, тгчитається російською мМоОпою. А мінНІСТерстпо осрітИи ло цього часу в навчаль- НОМУ плані пише енайбвчальний план ЛОЛЯ ШКІЛ 3 українськогюмю мовою напчаніня », о... зрОчиськОю мопою РТАРГПИАТАЮ НИ Я», о тля шкіл з мовою навчання наш ональних меншин». Це тому, що у нас є школи з російською мопою навчання? А може навпаки: школи ІСНУЮТЬ
угідно міністерських плани?
нн я а щи - де птн ши ле ан с лен т
Розподіл денних загальноосвітніх навчально-виховних закладів та учнів в них за мовами навчання
(на початок навчального року, у Уо до загальної кількості)
| Кількість шкіл, які ведуті: КІЛЬКІСТЬ Учнів. ЯЮ заняття українською або | навчаються українською | російською мовами 260 російською мовами українською | російською кбайнць російською 1990/91 7145 207 479 | 514 1991/92 743 | 19 5 49 3 50 1990/93 139 І9 і 914 478 1992/94 73 й 13 8 4 3 | 449 (99495 74 39 565
й «й ДТ. оо дв у
«ж ЙнА
о Р
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
З РЕЯ
тю
РА
ан Б НИ ч- -ои нний й
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
у! і ЛЮ і ть, "г
-
Василь Биков І Панло Загребельнийми
Л. Голота -- Павле Аргитовичу, нині коли Україна широко вздзначає славсєтний ювілей славетного гетьмана, коли так багато тишуть тро Богдана Хмельницького, захотілося звернутися до Вас, - мало хто з багаточисельних дослідників 1 журналістів висловив думку, яку Ви стверджували в своєму романі «Я, Богдан»: думку тро те, що Богдан Хмельницький створив українську націю
П.3.-- Це одна з думок, які я проводив у своїй КНИЖЦІ -- ЩШшоОосСаме при Бої данові оформилос ь ук ре інська нація, народився український народ. Хоч, звичайно, народ існував ідонього СТОЛІТТЯ або й тисячолії тя, ми ЦЬОЇ о
не знаємо точно, але я написав про вирішальну битву -- першу битву в 1648 році. Я написав, що в ту ніч, ніч перемоги, народилася українська нація. З погляду марксистського це була єресь, ії всі рецензенти, навіть Ті, що хвалили книжку, писали, що тут Загребельний помиляється не можна так писати! Всі нациї створилися тільки у ХУШІ столітті, а до того, мовляв, були тільки етноси, були орди, будь-що було, але тільки не нації Ая сказав - тільки нація, тільки український народ. Чому я так сказав? Мені здається, що саме поняття «народ», яке ми таки досить часто вживаємо, може стосуватися великої групи людей тільки тоді, коли цей народ об'єднується якоюсь надзвичайно важливою, можливо, -- найголовнішою ідеєю -- існування цієї людської маси. От для українців головною, визначальною ідеєю їхнього існування була ідея визволення з-під гніту чужоземного і створення держави. Це за часів Богдана Хмельницького почалося під Жовтими Водами, закінчилося після трагічної битви під Берестечком, -- але навіть у цьому розгромі знайшли українці теж якусь нову силу, це був великий урок: практично з Богдана -- відбитви біля Жовтих Вод : до його смерті, у 1657 році, за якихось дев'ять років -- була створена українська держава. В муках створена, на якомусь страшному розорінні, яке можна порівняти з розорінням часів Київської Русі, -- після МОНГОЛЬСЬКОЇ навали. І от минуло 400 років, 1 після того, як за часів Київської Русі існувала держава -- створилася нова держава, держава, яка стала в ряд з іншими європеїкькими державами, які, -- напівлегендарні, але є такі дані, -- що навіть з Англії, від Кромвеля були у Богдана Хмельницького посли. Ми у нашій незалежній Україні радіємо з того, що Україну визнали сотні держав і створені десятки посольств іноземних, -- так само радує й те, що було у Богдана Хмельницького іноземне посольство з Англії, Ну, я не кажу про те, що Богдан Хмельницький вів з іншими європейськими державами активні взаємини, переговори, що, перш ніж скласти ціо утоду Переяслівську, про яку так багато мови СЬОГОДНІ, І яка і помогла перший час, а потім принесла багато шкоди, -- то Богдан Хмельницький думав: чи з'єднатися з Росією, чи з'єднатися з Швецією, чи з'єднатися з Турцією, -- не було тільки мови про Польшу, тому що багато горя було сподіяно українцям 1 українці просто б не зрозуміли свого гетьмана. Хмельницький діяв у таких трьох напрямках: Турція, Швеція, Росія І оскільки це був свій, слов'янський народ, зупинився на Росії. І, можливо, він не помилився: ми не знасмо, у щоб обернулася угода зо Швецією чи турками, так як згодом це робив його син Юрій, за якого вперше і останнє в історії турецьке фисько прийшло на нашу Ті риторипо, облягло Чигирин Це син Богдана, Юрій їм дозволив | звичайно, турки -- пе подарунок
Ло. Г. - А щодо кримських татар яку займав позицію Хмельницький"?
П. 3. -- З кримськими татарами Хмельницький дружив. але вони не були такою великою силою, Як ЦІі європейські держави, о якими Богдан хотів оформити утоди, заручившись підТтримісоюю надовго Гримс ька ордДе зв той час вимірювалась сотнями -- навіть мільйома Ми було. Це були мобільні досить сили, це була орда кочова, а кочівники заржади сильні, Вони зрмрають Ве силувкулак, - - помічниками у битвах Богдана татарські хани були прекрасні Великий стратег - він о оОоОДдДраз це зрозумів ії першим посла0 посліО у прим - Бахчисарам
-г уклав угоду з кримським каном, і татари орали ) часть у битві під Жовтими Водами Цей роман я писав, заг у»мчись на Історичних даних, я пипвчав все, що можно пуЛло вивчити, -- ТтОдеЕ Все, що МОЖИа було з татарами робити,
- риє зо зе че
є - раною чів
- РРжиаара -
ПАВЛО ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ: «Я ВИБИРАВ
ЯКІ СЯЮТЬ НАМ ТИСЯЧОЛІТТЯ» --
розмову з видатним українським тись-
менником, автором оагатьог історичним романів про цого ге рота, мого поОел ягФ?їи на українську їісторіїо 1: сучасністіь ведс
Любов ГОЛОТА
Богдан викорис га п Зла АЛІ. 1 гар закликали до вІма ькКоОВвиХх
магань українських, оо ТОм ям Нитовським. у Конотопській
-
Та!
ОЙТВІ і Там татари рада бу пи представлені широко. ла! ше те)е епізод бо на другим день татари ВІД І(аАХхНнуУЛИСЯ ВІД Виговського, переслідуючи СВО1 ІНТереси Гак що ідеалізувати їХ не варто
Л.Г.-- Ви автор багатьох історичних роматиїв, ії Ваші читачі, прочитавши один ромат, беруться читати наступний. Одна 1з причит тпаких прив'язаностей -- те, що кожен з нас знає Павло Загребельний дуже багато читає, ретельно вивчає матеріали, і та інформація, яка закладена в творі, теж цінна - тобто, Ви маєте шформативтний втлив на Ваших читачів. Яка інформація слугувала Вам в роботі над романом «Я, Богдан»?
П. 3. -- Колия працював над романом, то прочитав ус: що у нас друкувалося, -- хоч в радянський час мало що друкува поСя, більше до революції далетам така цікаВе річ. Ну, скажемо, по перше, що про Богдана ми маємо
літопис Величка, літопис Граб'янки, -- літописи, Документальні дані, спогади сучасників, всі спогади, ве! документи написані поляками -- сучасниками гетьмана
Вони тенденційніи, але в той жечасвонинесуть інформацію іІЦЮ інформацію греба використати НЯ дізнався, щос такі щоденники -- «Щоденники» Освенціма, ШЩоденнник Радзівілла 1 «Теки Наруши вича. Щоденник Радзівілла писався латинською мовою. Перед тим, якя почав писати цей роман, у Польші вперше було перекладено цей щоденник польською мовою 1 поляки видали його у 3-ох томах. Я звернувся до польського консульства ! вони -- спасибі їм! -- помогли мені і привезли ці 3 томи. Далі я кинувся добути «Теки» Нарушевича 1 за всіма даними він мав бути в бібліотеці у Львові Я кинувся до Львова. В бібліотеці Стефаника мене дуже гарно зустріли, вони підтримали мене, допомогли, чим могли, але сказали, що саме ці матеріали -- 1 «Щоденник» Освенціма 1 «Теки Нарушевича, які писалися польською мовою, -- ВОНИ не видавалися, зберігалися в архівах. В 1948 році, коли Сталін робив «історичні подарунки» в Польську Народну республіку під егідою Кремля, розпорядився віддати ве! культурні й історичні цінності, які зберігалися в нас Польська комісія приїхала до Львова 1 вони дивилися наші бібліотеки, дивилися архіви -- вибирали, що ім треба і складали реєстр, - Ів цей реєстр потрапило все те, що надруковано було, що було в оригіналі, -- в тому числі і ці «Теки» Нарушевича 1 «Щоденник» Радзівілла Поляки сказали, що це зберігається в Вроцлаві, в бібліотеці спеціальній. А звідки Я довідався, що існуїботь такі матеріали? Я це довідався ось звідки до 31)0-ліття Возз'єднання України з Росією, яке відзначалося в 1954 році, вийшло 3-томне дослідження наших учених, ді перераховувалися всі праці, ї наші історики згадували про ці документи польські. Кажу": «Як же вони цитували, коли у них уже не було орипналів?!» А вони цитували з Грушевського, не згадуючи його, вони цитували з Костомарова -- не посилаючись Ніхто у поляків не був, ніхто не просив -- отака історія! Я питаю: «Є зв'язки з бібліотекою у Вроцлаві?» «-- С!» «-- А ви могли 6 попросити їх про ці матеріали?» є-- Могли б». Я ім просто ідею подав: ну ще ж комусь, крім мене, могли б знадобитись ці дані, о МОІСЄ « історики чесні, ЯКІ будуть користуватися першоджерелами Бібліотека Стефаника зробил: два примірника -- для себе один і для мене, і подарувала мені діафільм цих «Тек» Нарушевича 1! ШЩодейним Осаєнціма. Якраз у "Щоденниках» я вперше прочитав що цю кохану Богдана Хмельницького, яку Корнійчук 1 На ГО Рибак пали | еленоїо, Вп ДІЙСНОСТІ ЗВАЛИ Мот роно А Геленою нааийнває її Груши вський у своїй «Її тори пишучи, що «за цю степову Гелену багато чвар 1 пристрастей ро горілося», маючи на ув«-М Гелі ну, за як" була Троянська війна Грушевський, як культурний їсто рик, параролу кинув ншашим малограмотним письменникам | вони прочита ПМ руквально Т щкіпийцпла Гелена мандру пати. хоч 1) звали Мотроною Апекдотичний випалок г роботі коли п пжсее дОПИСашйея До КІНЦЯ І ХОТІВ пИСати про
Переяславську раду правде, ли цей розділ надрукував
гІЛьЬКИ їй ром ірИЇ Гисячолітнии Микол іРі плен "т | мч
гомі «Істори України Руси» Грушевського про Переяк
тавську раду НІЧОГО Є ЗНОИРМИШОМГ Підходить до кінця Ч«ш гом. кіичається | ПО Переяславську раду нічого кемає! Я кинувся питати, дивитиєи "зернув увагу, що
ни Раю -- ния з
7 і ЧИ
її і-й том, частин перша Давай ш укати частину й М Чіде немає В колишній бібл Пруту 1-го ТОВ і всі їотещ КПРС й АКаД'еМІ ЩІ біб отец в ОЇОЛІОТ! щі Стефаника -- теж немає друто! чмакмтити В таких бібліотеках | нема! То "й ПОГ в шукати в книго 15 рнях У Романа Федоріва ЛЬВІВСЬКИХ! БВОІХ вари пв-письменникиі в МУ них прекрасні бібліотеки, воні якре | сТтОричні романісти, -- 0 гом є. І-частина є, друто: м" ма Нарешті хтось мен! сказав. щоєв бібліотеках Спецфонд, куди треба спеціальні документи, пропуски, ал! и там, виявилося, цЦіЄї друго)
гастини нема: Сказ зЛли. що С ЯКИИСЬ осооливий Спец-
Тоскви АЛІ цей ча( тружина ПОокКІиноОГго
щІхжати ДО 1 |
ричних наук ( ) 1еН сі «омпан. до яко 11 АкКоїС звернувся,
как! А ви Ніс і ) лей | | іастина '-го тому» потім |: мені ЦЯ книжка дісталася випадково -- Й
чоловік. ЯКИЙ би рігав Гру шевського в засмоленому 1антусі п 11-т7: роєвч і; гсля ВІЙНИ УЖ внук його роакопа в знав. що я пиш у Пр Богдан і Х мі 1тьНниИЦцькоОгО | дав Мені покори! гатися на муслень. на ДдВвЗ9З Н ВЗЯВ І зробив ксерокопін С у мене епер !: ксерокоєстія Ш частини Ч-гі ому. Нині Грушевсько зидають, я не знаю, чи зидавців П ІСТИН Пер 1) е ПОКИ дО 9-го тому дійдуть, тоя, мабуть, і помру | багато хто з нас помрі КОЛІ акими 7 тпамі щідаватимуть --- УМКВ навіть Грушевського, у незалежнии Україн за з роки ми
не можемо видати"!
сї ідуються ОЦІ МО пригоді пошту ками джерел ) пошуками ЇЇ частини 9-го тому, яка видана в тридцятих роках, 1 думаю ого я 1: вилучили" хтось У Москві дочитався, що там Переяславська Рада 1 там Грушевський навіть наводить факти з отих так ваних Бе реаневих статей сс. оо ми всі анаємо, що у Пе ри ясСславбі був ет я б сказав, урочистим мітині, в оборі 0 іосили «Навіки разом! --івсе. А власне, яким договір, які пункти цього договору -- НІХТО Не ЗзнНАФбФ ВТ тя сіІЧчЧНЯяЯ ТІЛЬКИ В березні було спеціальне Богданове посольство до Москви, Де були написані так звані Березневі стат кі практично, Росією не виконувалися взагалі оерекреслен були гею,
нові статті Вже укладені бл І | «переч ЗОЇ новій угіфб/ Ї це оуло гак засекречено МІ ос пом і 7 ГІ ЛОсСІВ
посольських документах не можуть зма! цієї угоди. Як оррагоз Го в Горбачов ПОГ ОщіІ в УКкРрАаЇ! О І вій МОВЛЛВ, В Україну іх привезе - начого вій не приї у - чи ТО Ж засекретили ЧИ ТО ІХ А суму цІО ЇХ Не дотримувалися -- неодної - ЧТ осквою не дотри" мувалися, і тому їх знищили, і Переяс сої УГОДИ МИ
не маємо
Л.Г.- Ядумаю, що коли б вона була, ! промованяд на кориєсттпь Москви, 110 уже використпали в Мосжеі-
вже Гак А | рМІ евський в цьому У-МУ гомі, в Пи частині якраз детально дає оцінку утод г "РЕ авичайно ЦІКАВНИ ТОМ, | ПОТІМ УЗІС о мУ ро ур зіляли нацл учені» які емігрували 2 України 1 І рацюї и в ) країтнськомУ УР ВИ І КІТТІ |! Тіра || М щтвадцятих роках ЛГ професор Щербина професор Яковлеії оминацю тему надзві?" ЧАМНО ЦІКСВО ГИСЄС і | рушевськи яки пидава? історичний журнал «Україна рукуваї хні стат" 7" кілька випусків бл 1024 1999 роки п ять випусків було й алзвичайн гапий мсурнал налзві" ЧМНО ЦІЛІ ВІ ІСтТОг т 7 горна «ГМО п - 3 мент ге с іриого м б . РА гпм було уміщено стільки праці що ; т ІЙ) г | хпесь наш ІНСТИТУТ ІСТОГДРІЇ І і! че напис га чсторих?
КАНдИдатТІ! грофес гін жалемікі! я шхто2 Юв ПЧОГО ПОДІОНОГО не написала! ГОЇ щ ло ство нашою дореї опціЙНОЮ копон г І Груші? МР М
Павле Аргитович у, Ваш роматі цік
и тим, що ми, читачі, побачили Богдана ?
нсоднозначиий людській іпостасі з різної строяг, в різнит душевниг станат... | мені гот я Ой запитати саме Вас. Зашаі герої міжой Оувають знищенними. чк особистости. 5", таті. Так от: в українській мечтальногї
іу голо" українській історії, ав пкраїнській пісні ЯМ вогда" ОСТІ г» , вцфуватпти Р | рота, МКії потіє ртиіям поразку. Л
умо, | | як Хмельницький це герой поразки чи гером нер"
цу? 3 Й ; З дз ваФчатиит чм ай писали цого зоре- «и ПОЗ. -- По зжаву- 7
| й |... і -
я
й
ь їз
ово б
і р
й»
дно бут с Аді ел у ад Й Чо
- -
так: Во ері
Р Р РР А РИ
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
Ппиоемг' наван і й й,
РУТА . ЕК ч
ЧЕ
ново ПРОСВІТИ | веглеєшо/осови
рення ПНЯ Р - с-
пози ких зкконінис п ще
еро еремоги. Ніхто не піднявся ло таких ві рішим Л й )? хочу задатьи іажм ані оч вовка киття проходить образ цієї жанки Щось навіть Ттакє зогдан мхлте це не охньчає шо він тільки на висоті атдш товгутючиєь «ад башииа слі "ЛІВІ ВРИМНЮ ру ДР, чмістичис одинітОом есе обра бачить вік п яанках, А пЛьКи ГОиИмиИтІ алізом гак, як громи істпОрієто» Я Ваш постийцтійи читтач РА? ера які з'являються 1: зникають й ЙОГО ДОЛІ Тобто, М ОД і! у НІСК | й думаю, і о кожна пелика людийа пося, що для Вас ч«атпишаттам торієто» це алмермт м підДдОУВОа ЄТЬСЯ Ге, що й з усіма пами -- Кожен а нас має | к -кї РІ « | Гері ро ОК РА мо споїЙй нмепичі іпсьогопстпорично: О піл МІ Р інді прошшила Україна якийсь ідеал. про ці говорять, але про це ніхто х боржник «ОО моУу ЄВОІХ ПОадІННЯИХх, | в горі, ї в її виоратпи тпі молметти й, які б відповідали ні ато летально ис скатів «УР Я спробував оцей ідеал стреж ннях іі муках, стає щое більшою. Вона мні є чилцо ваздсутт є а сучасному ССТИРЛЬІ ЛЕВ 1 СТІВА - втілити Таким втіленням була ця зкінна. яку я описав пре У КОЛЬКИ Мен оОкКОрмли, що я принижував ритт и рома м д що Ви мали та фага коли у цьому ромені Образ вигаданий -- п мМененемаєтакоії Ре КР, МО МО у і "о ПАЗОКО ЙОГО ану рив, і так да й | «Ії соворили ЦІ слова авта ати м істори займ | коханки, лк у ру ПОЛІНО бу Ла. --о Те и про МОГО кохану Я І 1Ї ГІ (і - нір 17 ДоГОИмУ Ум СЬьсОювВСоОІМ ШИМОЇ дУуУМКИ І 1 74 - Втишцання їх горісто - т, ДАВ, у а и прочитав уже тепер коли роман друкується, -- та а не | гі Геро як! перебували тільки на пи рішинах ПК пеликі воїрий, які нам ІСТОРІЯМИ дах 71 виомрев ве пі обов 'язкопо усім знати, що було У Феллтиїі, - ЗЛЕ ЦЕ сгунели чальки по горах - це, практично, не люди душі я писав про "рослапа Мудрого, про бар НИ но буває у кожного з мас Іноді цей ідеал педосяжний, Іноді Вони не адатні ї ме розуміли простих людей. Якими | Євпраксію, написав про Богдана Це все великі ДУМИ, п осяусний, іноді ми тільки мріємо, -- кому щастить, то вони стали? До Бога вони не дійшли, а до людей вони | які сяють нам. Є ікони, перед якими ми МОЛИМОСЯ ей ідеал втілюється, і це, звичайно, найбільше щастя сзінянах байполоваадк це якісь холодні фантоми, і люди тисячі років, і так само вони нам дорого. 9 "ВОМ роман мій закінчується трагічно, тому що ідеал нашої вичайні не можуть на них орієнтуватися, бо великі неповторності і таємниці, Оціо таємниці, содан ТОК ики потьмарено всілякими нещастями і незлагодами поди нам близькі тільки ті, які мали близькі нам во розгадати оо Я Пе скажу, що я розгадав уко ве -- у нашому житт о-життя наше пішло не так, як мало почуття переживання. Вони адійснювали великівчинки вле частково розгадати або дати хід для розгадення б піти, хоч, здавалося б, усі історичні передумови є, є | тому вони герої. Вони були теплими, вони були Ось для чого, я думаю, ми пишемо книмжеи м можливості перед нашим народом 1 ми їх ніяк нє ї «аричими, у них -- червона кров як і в нас І цим вони Коли я написав «Євпраксію» -- Я ри ЦАР можемо використати нам близькі В цьому я пі реконанмим абсолютно. Ї тому якою була маанса б ХІ столітті Далі, «через п рАОРАТОХ рій г Р Павле Архитповичу, " відвернула нашу коли я писав і про киїопських князів, і про ту мо нашу -- Роксолана. Я думав написати ще тр" а розмову в19 «Тисяичолиттього Миколая», -- давайці і нещасну і в той же час -- величну Роксолану, я | про нашу сучасницю, про двадцятий вік, Й 49117 тезвернемося до розділу про Переяславську Раду: і. керувався тільки цим шукав, я довго думав і нічого й Не найшов Про кора сподочій ці сторінки, одразу повертаєшся до Л. Г. Павле Артиповичу, коли Ви назвали свій Про Ангеліну? Про Терешкову -- я бачив, як вона роману «Я, Богдан»... | роман «Я, Богдан», Ви готпіли виділити в своєму сидить у президіях, збираючи дивіденти.. М П.О3 -- Цей розділ мав бути в «Богдані», Він в часі | герої щось особистистне, особисте, лише иому Л,. Г.-- Павле Архиповичу, я думато, що жаноча і
виходу роману надрукованим бути не міг, і я, переробивши його, вкліочив у роман «Тисячолітній Миколай». Але звичайно, він читається як доповнення до роману
образи у Ваших романах -- це окрема тпема для розмови окремої, можливо, Ви захочете колись
притаманне" ПОЗ -- Я виходив з тих міркувань, про якія, власне,
- »/ щоОмноО говорив тому я й взяв цю форму письма ВІД про це зі мно поговорити, Але давайте те будемо "Я Богдан». Тому що не написати про Переяславську першої особи. Я не відкрив 11, багато книжок написано тетер розвітовати отой чар, яким Ви оточували раду яне міг, да й не мав права, - - треба було написати. від першої особи 1 про великих людей. Скажімо, є в свої героїнь на тптлл істори У Трагедія, трагічна помилка Богдана Хмельницького не англійського письменника Роберта Грейвса роман про Я 6 хотила перекинути мастпочок нацеот розжо тому, що він уклав цю угоду, а в тому, що він не міг -- римського імператора імлавдія, у французької письви до Вашого роману «Тисячолітній Миколай», тоді ще вгадати, -- хоч уже треба було, -- виходячи з я менниці Маргарет Юрсинар є роман про імператора якийц мете вразив: я вперше читала книжку, де історії Московського князівства, а потім уже Мос- Ь. Андріана «Замах святого ангела». Тобто, у світовій письменник українським єзяє за поле дії тисячу ковського царства, -- треба було бачити, знати ї | "То ратурі така форма абсолютно узаконена, ії ніхто років вітчизтянмної істпортії, 8 том же час -- цє психологію татаро-монгольської орди і візантійського сою цим письменникам цим не дорікав, о навпаки, Маргаромат про душу, лка точе бути вільною, СЕ весь імператорського двору. Знати від самого початку. Мося резї Юрсинар стала першою нанкою -- академіком час потратляє ФОТАДМ УЛ до релтеті, до сустальстиіва, ні мер о виконувала жодної угоди -- чи то з А Французької академії після заснування 1 Людовиком до тит ситпуацтй, в109 АД а БОлАЮ тпакож залежнта... татарськими ханами, чи то із західними свропейськи- | ор - ГУ; ну, мене академіком не обра ли, мені стали дорікати Пп.3.-- Це один З Мотиви ЦІЄЇ МВИЛЕМИ бо те роман МИ країнами, - наце уже заздалегідь була приречена | а ою І критикувати мене, вихід роману збігся з ТИМ періодом, багатоплановий. Можесливо, він не зовсім вдало еконилаг угода, яку уклав Богдан Змелениціни й моно Зозеа коли оула прийнята оре женСсвСська Конституція там, в»: нований, компонувати було важко. Там десяте СТОЛІТТЯ, тільки не буде дотримуватись, а поламає на другий | "русі преамбулі до цієї Конституції є фраза, що «основой / потім - - часи Богдана Амельницького, потім "- ГОЛОД | пень, потопче, відречеться. І після Богдана - - скільки 3 Др ВН советского общества является трудовой коллектив зо0-року на Україні, | потім -- післявоєнний період, аж Расій підписувала угод, наприклад, -- три рази ділили Р - аб при м НЦе індивідуальність, не особистість, не «я», не «ТИ», не до сьогодішнього дня це доведено. Нашим часам там Польшу! Катерина П ділила з пруським королем, 23 МОР ми Не вони а "Трудовой коллектив Ї коли ми ВСІ Оільше уваги відведено, -- у перших двох частинах австрійським імператором. Поділять -- через 5 років вченої співали оцю пісню «мой адрес --- Советский Союз», НІ матеріал сконденсовано... р знову ділять! Ніколи не дотримувались угод і договорів! ,1к7 МА у ЗР адреси у нас нє було, ні дому, ні особистості... Л. Г. -- Так, письмо там сприцмаєтться, лк І зараз -- ось Росія стала самостійною і починає з того, б о БЕ б Л Го - Але ж Ви у своєму роматі «Я, Богдан» суцільна метафора, читання Одвот частим їде як що ламає всі угоди.. Отже, Переяславська угода - - це б. У х ЛИ процитували іншу тисню -- яку ми тетер називаємо читпання поезт,аоттастиупті дві частини - сере була трагічна помилка Богданова, і треба було про це. зе они «Гец у лузі червона калина», Навіть в оцій письмо. Чому Ви, Павле Артитповича , цого обраачя намисати. треба було сказати про безкіначно лили ; "й 5 з деталі, подробиці Вашого ромату меті вбачається Чому не захотилли продовжити в тому ж ключі: цієт угоди, хоч ми її хвалили, говорили; ям це дор СУ лоЗИ б якесь особливе передчуття ПА на ОМ АНІ ною дос ТО1 ДУМКИ, ЩО ПРОСО | Звичайно, це було б добре, дотримування цієї угоди, о з ПЗ -- Я взяв цю пісню 1 мо) редактори 1 цензори повинна бу ги різної ЩІЛЬНОСТІ роза, написана в одній - 7 езноар - - ій 4 просто не знали, що на Західній Україні ця пісня тональності, в одному ключі -- п просто неможливо ен вен Ме о сового суха ян ; З народна «Розлилися круті бережззижечки» має й інші читати Є Сьогодні МОЛОДІ прозилюрр риму талановиті, жавна, як ми кажемо тепер. Не було цього, на жаль, -- в з слова. Хоча реакція у чи гачІіВв Оз ла адекватна мені з сканамо, такі як Пашковський, 1 вони помиляються, тру культурної автономії не дали; навіть церковну ЧУ я - Караганди діти виселенців наших, які прочитали в коли пишуть від першого до останнього слова в одному зо забрали ЗУ метрополію уже через р Р ай романі цю пісню, написали КОЛИСЬ З ЛІСУ зон нан ою В однаВи ою -з Таку книжку важко читати; років здо смерті Хмельницького. При Богданові б Я вояки. які співали ціо пісню, і ЯК це могло бути, ЩО И рера, щоо проза оула різної тональності :ї різної | | | «ан Мосз іі знаєте Я цитував у цьому романі все, що можна щільності. Не треба 1 лити воду, щоб проза була и о оно: Б ВИНИН ей З було греба було процитувати, -- Іст оричне тло ВОДяЯНИСТОІО, -- що», може й в моєму романі в ода лку и цьому трагедія Богданова, що він не розпізнав М працювало ча насичення Богданової постаті. 1 А га ть а гиші трішки забагато води Але чому вона велика віроломності московської Їм це в спадок перейшло зом - | - Согданова., його обра ; Срормувалися не лише ль ИТВ 1 г; там хотів написати про Те; чі: лоВвИЛлЛИиИ наших людей від татарських ханів, візантійських крутіїв, і вже цього Р. .. ремог, а із поразок, із страждань, із осористих в Німеччині, - - Я це дуже дооре знаю і не міг написати не витравиш -- це характер держави Держави мають Жпереживань, з усього, чим жив тоді народ проце прицгрвдян виду оте пед БНО о До оо с ВОД характери як ії люди Коли ми візьмемо англійську ьо Л Г.-- І ще, на мій погляд, Ви зробили те, що до ЕМрее Р У ОО Р СА зна а РОН а У імпернио, чи СПЦІА. -- то там побачиш не тільки сяйво, цього в українській літературі ніхто не наважувався Після цього я написав роман «Юлія, або запрошення до
але й тіні великі. Це назавжди 1 не
- в кожен ДІЯЧ бМИТІ ( со1!С зич за г лавлениї самовойвства яким я / "КУПО 7 ІТЧИЗНІ мМоОеЕЛИ- | о ;
робити з постатями такої історичної веї МО УНСО 5 з іа | СЕМ "9 | : державним може побачити Я б сказав, що й зараз наш
гетьман терпиті потерпає як ЛІОДИНА яка зазнала во, це и руде третьою частиною триптиха про наших
5 - . М - - українським уряд не ду»ке орієнтується то туди, то великого щастя любові. Я о хотіла тут говорити нє планок, хоч я ні про коморайнера, ні про оуряктівницю, -- -
- сюди, то до Європи, то до Москви, то до НАТО, -- це тільки Про тет Ваш роман це характерно д 1Я Ваших про УОНАЕУ писав, орі ЛІООЙИЛИ - | В Цьому |) С У зреНо і несолідно Все ж таки, ми великий героїв іХНнеЕ особисте ясиття завжди дуже утаємниченми ма агаН МУ ть, п глисоина, 11 загадковість | народ о я бідні. хай нам тяжко живеться, але іі воно не є звичним. воно впливає на Ііхні великі 1 малі Л Ї ї- Ваша жіночі образи нагадують 11001 в біднос ГУ треба мати гордіст ь! Ось тут якраз вчинки жінку-маф із фільму Феллим «8 1/2»... Жанка, яка
самостійність проявляється. Кричимо про самостиність,
Р ни С АНОВЄТВ | б вої кНнИЖк : '! - ії жлика, яка зникає, натав-реальта. П.3.-- Справа в тому, що я всі ці свої книжки, які з являєттьсу і І а втойчас кидаємося -- кому ту самостійність віддати?!
звуть їс горичними романами, писав, не ду маючи, що й! «3 а Ну СГ за ре надрук ували повіІДОМЛеННЯ Кому б 3 пожер гвува ги у! Це прос го принизливо диви-
це історичні романи І я їх ніколи сам не на вав газети. що у фФелліні бу Па Таємне кохання ря РА "ись В той час. як літаки НАТО бомблять сербські села
1 С торичними романами 71 ІХх називав романами --- Оце аптекарка, в Яку ВІН був ЗАКОХАНИЙ Ї ШО 1 О |/72 1вВв ; міста, наш міністр акордонних справ іде підписує
-- романи 4 не намагався деталізуват И ІСТ оричні АНУ ІНШИХ р) льмах тя з р! зних героїнях 1 рі ІінНИХ «актрисах | НАТО якусь угоду, яку можна підписати позавчора
іноді в мене там Є якісь іІСТОричніІ «Пе рескоки», -- 00 він втілював 1г образ або - ораредногра! Це просто дивовижні речі! гому я історичні ракти викладаються в працях істориків, 1 | це тільки підтверджує слушність мого роману
сьогодні, -- Хоч у нас сьогодні безнадійні справи з птературою, -- вірю саме в літературу; тільки
письменник не може змагатися з істориком. Ніколи він Юлія», тому що образ який існує в уяві мого героя --
пе обра | ВІЧНИЙ є жінка, З якою ВІН КОЛИСЬ ПОЗНАайЙ-
мене
не переможе його в цьому плані У бували неточності деякі, на них вказували, що я неправильно якісь там полки назвав -- могло бути, 1 в історичній
пітературі бувають помилки, -- неможливо все, до останньої коми уточнити 1 звірити А для мене головним було реставрувати психологію, душу цих
іІсторичниийх героів Історик цього не може Історик користується тільки сфрактами а фактів таких у немає що думав Ярослав Мудрий, що відчував Воло-
димир, коли приймав християнство" А письменник це
11 сі
може домислити Ось тому й | являються ці романи, які звуться історичними інакше ці ПОП рібні, мабу ть. ІС торични книжтии добре «читаються саме Тому, шо вони є романами найперше про людину, «4 Не подію. А про людину моуна написати тоді, коли ти намагаєшся розкрити душі цих ліОДдД'ОСн -- от я и намагаюся це робити, -- чи то були київські князі, чи го Роксолана, чи то Богдан Хмельницький А говорити про душу людини значить говорити і про пюбов, 1 про непависть, |! зради, 1 про все те, чого зазнав цей
ЧОЛОВІК
романи не
ПІ ро
ні ПА Р "нин - і
омився в Ташкенті в роки війни, - -- - ПОТІМ Крізь все мого
Павло Загребельним, Мпхапло Стельмах, Минола Бажан
Р РР ЕЕ рана а ааіннннно ИНА НБН НН а осли зо иа 0 -
ттература -- мені здається, може дати людям надію. Політики такої надії не дають. Політики ошукують нас, інакше кажучи -- брешуть часто, обіцяють золоті гори -- через три місяці, через п'ять, через рік - - потям рік
минає --- ВОНИ знову шцось обіцяють. Так що на політиків надіятись штчого, вони тежокертви обставин, жертви своїх посад 1 обов'язків, -- я до них ніяких претенаш не маю ооо хай вони виконують свою справу, а література повинна виконувати свою справу - вона повинна давати кадио ліодям А одпеї1їа великих джерел цієї надії -- наша історія Це ті великі особистості,
НО СЯІОТЬ ВІСТОРІї ЯК ЯС крам прик ли, иких ми ис ПОДИННІ забувати
Л. Г. - Павле Архгиповичу, я те хотіла б припиняти нашу розмову, бо я тгочу задати Вам багато питань, які так чи 1знакше тов'язані з Вашою творчістю, витодить з неї ї ка які могли 0 відповісти тільки Ви. От в романі «ГТисячоліттии Миколай» ми маємо двог братів. Мені згадалась баблейська легенда про Каїна й
Авеля, 1 анології до нет у нашому сучасному
рн чн о нн ей
ня ний т о о
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
Text bei der Erkennung beschädigt — lesen Sie die Originalseite
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
к 7 не » "і РР і У ії 5 і | і І Ї 3 і ї Й би у пи я ЖІ Й с "БМ ароЛОЮ г г Ми - - 4, М ре ї Ї - "1 я Х от М 0 же -і 1 и 2-ГО Р З вої 18 МГ. а іі "Че чи ль » Лети Й "Ва "Я що, Мої Р в ЦИ. . і "о - - "й "ДС і Г , г ж. " ї
р ан сх 03 нн
НИ а 0 п
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
ЖОцТАТ І І. «З . | ІТ, "А пох сіб геї - ІААЦЧОЛЯ, бу інші п Уьких братів. Мліна | г , ротилезхца 1 ' " й і ЛЮ. гот ' ум "Рама про и Бої | 5) 0 УВІ Том ітма Пе иф | ї | 1 рРІНВРЕРОВНОВІ , Щщоїм'Яі Тони й - | Тігі Ро мО ОТ ї . ' | | | ій 1 17 іУ1ІО0С СІ і Г | і НК її. ПІ ос Р! СВІТЛА «А ІА б і 1 РТ РТ.«АЛДКО є і і ОНИ 1) ОРІ ВІ | І іо ЧО РИСЦТІТрума 5 1 | ОС МАТ ГІР " РАФПТТ|Є»ІІ| Кн ги з цоедками напиєчяні пр ти "ПО і МІ ІТОЧ МИМО І Із КІ | ()її|їх Петер і І) ПИІСАо туя ї | боряться ) ГУМУГьСЯ ад забимеоли ГІЛІМКІ дует ТІЇ ЛоМ іу іке ОнНіІіСЯ РИєЦІТІОЮ | Со обл іє) | 11 б А! юс " Р ї | с Рі б і | | Ії - Мета! 11) Ї МТ! Пи 1 є 0 1ім з І І | ПИ ГУТІ | і | І 4 М т 4 би іі з; | І |) І | | Іі Іі і СС лнета "Во і і ет К | | і ї Г г « Ія | | | Р, і /| | і І | Ії | | І | і і і і | ня М | 7 половинен вові . о КОТИ 14), ! ІЙ ТІ М | | | Кок лесі |і 191 і 9! | ПОЛОВИНИ іо ІІ І г | іі МРОВЕН Чо «ЇЇ їн іі | | | Пп. . | І І-? , І |- | | | 1210 є: ї РИ | 1 | 1 І | і і | | | ІЛИЄ» | | | | ереї І Г і. | | 1 ДІ | 1| )к у) 11 іі І | і 1 | | ь І | і |) іі Ій і | ) з | І 7 | У і | | | | | г | І | | І і | Ї ! ! | Ро ЧО її | никії 100 і К | 1 Ї і | . | | ! і | РІЙ | м Ї Ї ей | її "боб Іі "і . б | ка у Гн . | | ) 1 ( ) | ії і | вріньу Гі | ГІ «сі І їі Ї т | ДІ ЕМ | ітУТО КОЛХІ гуто лошаденку"''» На ої АРІ іч ГА1) 71) Ї | М у, Ї ""ПЮРОУОРО ох | й 001 Ї "Д Щі | С) ДІ МАТОТ1ТО а ЗО НІ «Ї ІО,РІНІІЙТоЇ с)Ч/ ТІ о2 ретерето НРУ р 11З| Ї Гак щО ОУЛИ ВСІЛЯКІ Викривлення спра! НІ ПИСІ менники не піддавалися цьо Ту, ВОНИ писалитак як ші
було, і саме воні користувалися популярністіо
У бу Павле Артитовичу, Вас цікаво слугати і читати ще й тому, що Ви письментик несподіванит ситуацій, ось, скажімо, 6 циклі оповідань, які так ї названі: «Неймовірні оповідання», там є просто блискучі речі. Як вони склалися?
Щ.3.-- Я написав ті оповідання навмисно. Просто -- полемічно, я б сказав. За останні десятиліття у нас на Україні оповідання почало вмирати. Воно не вмирало фізично -- оповідань написано багато, але такі, яких ніхто не читав -- вони були нецікаві Були талановиті письменники, яких я любив як письменників, -- деякі з них писали буквально сотні оповідань, але на жаль, невиразних. І мені захотілося написати півтора десятка оповідань, які б люди читали. Нічого там-такого неймовірного немає, але мені хотілося, щоб люди їх читали. Я не знаю -- вдалося це мені чи ні, але це було таке суто літературне завдання, яке я собі поставив. Так я почав-тписати романи про Київську Русь. Я почав робити, це тоді, коли їх ніхто не писав Скляренко написав два романи..
Л. Г. -- Я хочу нагадати їт назви: «Диво», «Первомаіст», «Євтраксія», «Смерть у Києві», а потам «Роксолана», «Я, Богдан»... Це були романи, які в сімдесяті роки читали буквально всі. Саме читали -- стпвердилося їм'я Павла Загребельтого, історичного романіста...
П.3.-- Я почав писати ці романи тоді, коли у нас стояв суцільний гамір «письменники повиші писати про сучасність'»" А я почав писати історичні романи с ВОї, які, здавалося О, тткому не потрібні 7Ї вдаенварол до хитрощів, я писав так, як Довженка вчив кпнорежисєр Чаурелі хочешь, --9ВНЦь серпочки й МОЛ СХ ГОчЧІ КИ
Л.Г.-- «Серпочки й молоточки» виробничі романи про Дмитра Череду?
П.З.--
ши ІМІЛС НИМИ ОУЛІ се!
Колись Кадрик тот, кадрами --
ЧТО ТЗІ
кадрик ч4їч ме?ок ОТтИМ
це о чули
іак' 7/1 ПИСаводиї ромен про і ІВСЬКУуУ Русь
поОчкин молоточки роман про
сучасні І І; | ГІ| ДО ЧОГО ДбУ ЛО придра РІ СЬ 11 романи мої
ли«а««лили. а ро тсторичні романи просто ніхто нічого ні писав. І вип реє про Пних скачали -- І шенНне диопноО 15 М оскаі рити С КК ОЦГІїКО РІК МГІНТЄ ТІ роби «ранні , «РІЇ ІЗ українську мов' " ВІЙ Прочита Тер РЕВЕ Диї | почав писаті І | ь є Такин роман гноа 2 заннй Загребель ІЬ11| М і | ПІ ЛИ ВвиЛлаЯяаво і УТСІСІ ГОДІ І ГУ 1001 сі | | | ЧІ род 11 РА і) ІІЛЬС)ГО) ІСІ Т) " ломи і арго і її «іі | | . й іс | Дикі "І МОУ РАІ. І Ки Ст" ІСНІСТІ і гіавлі Арти пооц'яї, коли соворитпи тро
мапрИи, ТО и першим татисиали роминроїмовєі)
"1 "п ІИТІє і і Ци 1 Ті ( п ми має мії) ЗФєтісектіиг р-ТЬТКО) Зашого пера "(Днесєльська тілотті» роматом ті ДО ЖвІЦцІуу,рОматі памофли Ш (). Олена спршоа З (Іі би процююєтті багато 1: я 0 готпаіла ПТІШТТІ СТР я м ацтиєеикакмотті Щі! шестоСтааниї асцтулий
| | | 1 |! | М | і | І і ЗОоР: КИиИ2 ( М і
Р
т о спон они 0 нн Бен ЕЕ ТЕРРА Р коню
пкетиГготат
ІРІН) МІСТО УЧРАБРІГЯГО! 1131 | АТО ГІрІВІГУТЬЬ МІС) | спавбрати "Ї поесь чіл длумаюо, щоб пе було шікапо дл "РОГАТОЇ УМО ГО Тїоденмн.мндякі " ПУТІ ЧИТОЯаОТИ у" Де Пе ти лбупаю й ЩІ Письменники її МіХОГЛлені 5О ІТРиИСЬМмМОмМ ЩО ПИШІУТІ їі ПОПТОЧІИО М Щ0о | С Гом УКРА ВЕЛОТИ, «Пі КИИ ким ацвя ПЕВРеВГВОВ СТьРІВНІГ пр Р .РРТРІМИ )| бо І ТКО0 ІРІТЕЧІЯ | ОО То поб СНО ІСІЄССІ ГРІ Ті | " ризС М Рі Н3ОЇЧО "ІТІНЛНЯСТЬСЯИ «ПИ то роман -і! ПА ьЬ':гОорОомеЕН-ГПОЯОроді я итоерпічна г поаб і СЛАРІЄ» РЕРРІХхаьЛЬГОь Шг ів Ї | І і і "нні Й
і | ГррАТТТ ї. СЯ | Її Н І ого) ( | | «1 | Ї ) і НОЇ ІМІГІУ ТІ Р Іі ! РЕТОІТОЬТІ | 1) ') ї | Р ПТбОЧЕРІВІ сі 1200 І «| | і | 7 і іч і юю СНО | і і "м «ЛІК ) і
і і б | 1 " | | і І | гр 1
|
І 1 . |
| І і | і І 1-1 1 | і | і | | | ГІ | | ( | Ті | | іі | | І і і-й і і іі | | і () ІАТІЯ | і У | Пи | | Ї І Ї Ї | . г
Олесь Гончар І китайський письменник Лю Нін в СП)
Вони повинні бути. Оце перша загадка. Я говорив про це з церковними ієрархами. Вони не про це 1 навіть не думали Історики мистецтва -- теж не зн:
ють Друге Єдина минація,"- ми! росіяни, у яких ікона пішла в домівки, в людське житло, Ніде католиків -- скульптура реліпійна, а в ліОДСьЬКІмМ ЖИТТІ -- Тільки в росіян та українців -- ікони. Я сам виріс у селянській хаті, 1 на покуті були ікони, а перед лампадка була. Це в кожній нашій хаті! Як ця ікона прийшла в наше житло" Не простежували
зНнезНОтТьЬ
гакого нема У
ВОЮ
НІХТО Не
знає! Це сприймається як даність, У Візантії -- не пішла, в Греції, в Болгарії - ні ав нас є Я над цим задумався куди поділася Київська ікона 1 як вона пішла В ЛІОДСЬКО оселі" Історичну прашо я не мозсу
написати, а роман, свог верісю подати о я можу, їі на цьому я зрудую роман Техме я Хочу знати, чи писати людина святі лики, будучи грішногю? Можетиво ми вст грішні, 'МИСПравдівсі грішні, нема прави на світі, і недарма Ісус сказав, що за одного розкаяного гришника віддасть 99 праведників. Тобто, розкаянигм гришник завжди улюбленець БОЇ . | ОТ ПИШУЧИ СВОГО «Іконника» я и хочу показати оці речи ьоя г десь, в оселях чорнобильської зони, можливо, 1 є 1
ЧТ р,14 4
ДНИКІЮ
ьрів"в "РЕМ
хитвськоруського пі рІОДУ Аленіхто цього н( ІЄ, Крім тих мародерів, які Та м грабували |яКих ловила м ІЩІЯ. а вст віД рани тпкони складали в одному ей | РІ|.1! ОХ Топ МіІТЙ ХАатТа ГгоОрІта І ЗГОДрІіЛІИ ВСІ ІКОНИ. А ОДНО ІіКОї ие згоріла, « стала бі |О010 й мене осорорливовр І 71
то віДрадіації біла стала. ЧИ ТО ВІД ПОЖе7а, ЧИ
юоже"' "Фантастична річ! Багато ми СО мМО 1КОЇ!
плавні часи гасили поже»гку ПТ ри "пли ікону БОого! ши 1іпожежа вгамопувалась Ось цілип 1 меч Таких от речей і мене це найгговхнуло на ідею написаї Сет: роман
Л у Гіааєле Артитовичу пишічи ромаюнци тра
Київську Русь, Ви так чи інакшціє мусили ертоа ДРАЧА Ф0 ПТІСмМИи ОрСЛІЄЙМІ до тпеми Бога 3 один ! І
1З1О0ЛІ110 | !
«сбагатььог письмсетіиниктє якци читпає часи. Що с Бог для письметника, що є Бог людини" ТІЇ» є -Таї ПУЛ | субстан | пейна га | | СИиИтТтгя і | | РІО | 131 | | їі М МК Ле, М . тк ЗІ | і із і ТІ і і і о | | | 7 | бя ЧТ й | Ї і | І рЕТАЇ (Її на РА 17 і | і М ПИ |
З (но ПРОВИТИ
уже Оо0ї МІ | ПИ 1! УТ | СОМ! Біол . і - ііі 1) | І І о | МІ І ши | Ти | ни Чон | Т уигта! РІ ї Рі і "А і ! іа | ї | | її | | | і | і | - - . | 1 | Ї і ем о. І | | 70) ПУСТОЇ БІОтТії рей І | і, р бУЛИ ЛІ | ЯК ПІР'ІН (1 ХНІХ ітиСаннях Проби преторуь"до ЗО СІ ХнН Л.Г Є багато є речей, про які Ви говорили 0 СвВОоОСмМу ПИСЬМІ, 1 ЯКІ тІстер стілЛлиали 4 нашому
житти на увазі та кілька сторінок з Цм, присанчети ямичарам
якими ми тетер користаємост Я маю ром ос ДЛ Роксола
про цю дику т сліпу
силу, яка Ооула небезпечна навіть тому, гто її породив доОсСлІДНКенні роори | | ії! | ГО торереРере" сера | | і І | | і парабола Україн КОЛІ | інигчау 1О0Хх0Д 111 | 1 з христ І|1к | М | .) Гути ГУ І У шигс уки | ТІ І | | , | Іс) | З | ПП і | 11 і Поні СД Гіаєя: | т) у І ТТ ашит читпачів ціка ТУ Ваз кою про те що роОштт?
Text bei der Erkennung beschädigt — lesen Sie die Originalseite
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
Слово ПРОСВІТИ:
Т і . М , '| 111 к ДОРА й КІ над ЬоОГІ . | | пуУОоліІКИиИ Ба ( і і "и . гм ' й ЧУ і и і І | ч | поноря лег ГОУКТУ| . | совісті - ) | ІікО| | У Ії) Кк че ) го ОК! Гі ре роз р З 1 , Ь" 4 | ') олосальног У РКК І етери | ь | і І 1 РІО) і із! і РііЖ 1 і | іІ|ИМХ ї ві і і і | | | | | | оно п гі | | їх І1ТеО»| | І.) |і 1 ві МІ ( | об 1 || | і . , , "ТТ і І ДІ | | і р; РІ М ІІІ М М ре од І ТІ і 110) Й 'УТТУВНВАЇ | Л. І Павле Артгтитповичу, а як на цей період реагуватиме 1 реасуєв якти ратура? ГОЛИ! ргувачувати У перульч к.з! «ГИ ДО 5 с О9Ї Й | Ва ся. Ціхто ніт НА ІТИ | Щ слово ПН іпигтане, нс | А " САН! 1 Т.А ГІ Діоди МОЖЛИВО, (1 КОТІЛІ очи і ІЛ | РІС Ііенник не мог»жже Пп робитися до чм:Теїца мМ | І я о ХОЧУ СУДИТИ СВОІХ письменників, СВОЇХ орга? ХО | е б витривю д В; характер деякі, ПІС. - Го славословили партію ПІ« реймш ли І е сатиру проти МІ ос бВіІ -з ІіПрозау(ім рКаТоя міо 7Ї читаю СПОЇХ ор ТІВ вне ІКІВ 1 ПОЄТІВ | Ддумані) ІВІЛКИ ненависть просто до зубовного скрежмне ії у сти Проти М о кви ! | 11 7 жотів подумати про ге шо ЛІТІ ратура школи ненавистю не харчувалаєнйн Літ ратура й бу 1а злобною І хіба можна надрукувати їх в Москві? НІ так само як мі не будемо друкувати антиукраїнську пПптератугр: Гак само. як Вогні м 1! мечем ІІ. Нє греба було друкуваті ми її надрукували. Справжня ДІіТе рату ре -- РІЇ ІК ратурою ненаристі "ЕР Павле Артитповичу, Ви завжди вміли наживати собі ворогів своїми емоційними, безпосереднами реакціями, але мені не ГоОотпілЛлоОосСи б соворити тро ворогів Хочеться сказати Вам спасибі за ттє що,очол ютооточій Сп Іл письментийцків, Ви робили для молодих, сприяли стпвореттю обласнит організацій, підтримували боагатьот письметтииків, тоєттів Що нині Вам особливо мебайцдуже" 11 11 3 в "| 14) У" СКеас«іє | ЩО СЬОГОДНІ Є Н! дорова ч . НІ і і пе ДО ( І ВИ 141 у ІТератумру є ріМ г) Да рез ії 1 ІСЬМенмни пет пор хо письменники 11 | о | у сво Оорівня! ' ами п р | ПИ ОГОСІ | | і 1 і Ї і і! | І Ї | Я. ГГ. - ІЙ о жл ШВО, ТРА ТТІ діє СотОщШ 36 ЯЗОК ЗСМЛІ 1 талатиту, 0є3 пкого шШш шрокоєо полотна 1їІЄ СТТЄОрити " | і Р Те Туй ІСО і М) 1 | икКоОзиИряїОї ПОМ і7 ІК ололо Уї 11 - - п Іб інь І НОЙ іно 1 | | НП ІРО Й І С га о " | См ( І ТІЇ ) ( М) Їо і | і С м | | єї | у 9 11) у з Р | , рад сь Т ТЧ ВІЛ 1 |" Всі п "зд еї: І ії , ВІ | - | | ТЕ і | ї Ім ДРУ | т і І 111 | Ї і ому , ГТ і ЇЇ; І ГИ пи | І 1; 210 і 5 | | ОМ ЗСІіІХ | | | роІНИЇ Р м ( Ж» 11 іі" ФФіделі і 111 7 | ГІ | | рес і лет! ' Й СІ у коми РІЗРІ | ГАТІ 11 11 | рера "РІЇ 1. «( 112 і і «РІДКІ М ОЇ ттери » Манів, І | 1| а | і утижит ВСІ о народу ПИ Ррібомио і ) 4 КИТТИ І ко гу ЧРреТ| ТИ КІ У но ЦІЯ ОРДЕРИ Йі. | і і - і | кої РУСІ 9 К ІНШІ М М Перші святі НИХ ай І 7 а Київської РУСІ, Це ІЗОрИС І І по одному
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
і" Ір ЧЛ р, | іх І : ї5017 ПТ к «РІ 1 11| їі ПН ІЛ) | )1) І | і | МТА 1 | І | х | ПИ! пАВТЬ: 4 Ср і і 1)! ото |і - 1 руку, | 14 гІРрІМАЇІ ІЗ! і | І і «)Н і | 111 Пр 1 -и | ПІ ! 11! і рОПОТ НМА | СУА МІЄРрал 1 вувІ отруеруї ДИКО | сь М б по0еЧО0О рокі вони промти і чер СТО! 1 вувіні І ний! М МИ )етора МО ОО ВОДА РОМ МІ ІеЄТІ ТевІНІОЇ М ГІС) ОВ Теї сиг | |РІСЬМи ПА () ГИ І рр 1-1 і .ї2 1 і і ви Тім вТто м і ПобосоноВооЙ «ЗРІЛА и ТАТИ ГІ І ТТ їь ія 1 | | |) їх («1 ІТьЬ С) і | Пк! іі і і Іі | 0 і | і | і ПІ І Її | | вом | і Ж І-Г) і 11 | і І | 1)» і | реи | їі У |ТА) ої ХО! і | |і гу ТІЛ і | 11 ї і іі КУУ"| орні ІРЛІЇ ли! Хм вчи 1) | 51/11) РІВ ли | г ())Ї і і кра 1! | І ' і ом і І 10) 111 Г'| " | ІНІЙ | 1 () пе! і | ТІ Гн 1 1 . І ГИ ГІІІТУЇ | ри р п | ни оєзправі р І | ітуен ПІМО ТІ: ІШІО НО Ж ІЯНСЬТИ ГА І | 511 су111АСьКОГМІ У би 11 Є ' УА Р | і | СТ Шшмецького | | 1 ера у ситуацфцім гонмемоуна допусі "АЯяВВАа о ШшоОТРр ба бу | 1 | | б Ким ПОЛО ГОВОВІ М ПОС 1 Гай. | ВтТи | 21 треді втен ВОНІ ії ер І | і і її | 1Їк "РЕНІВ 14! Ні |; Ми поважаєм: | ори, це нап С) рек МІ, Є НИ греба Те товчАТИ
лого -- Павле Артиповичу; я хочу щоб Ви сказали про своє покоління...
ПЗ Ми трималися чим -- у нас були літературні івторитети. Я входив у літературу, коли були ясиві Тичина. Сосюра, Малишко, Бажан, Панч. Це була велика літературае На превеликий жаль ямамяхє всіх
х хоронив - - я був відповідальним секретарем Спилки, гобто мав займатися їх похоронами -- це трагічні речі пими відХхОДИЛО ЩОСЬ Таке, що ми ставали сиротами Залишався один-єдиний з літературних велетнів -- Олесь Гончар, ії ось коли він пішов, мені здається, що ми вже зовсім стали сиротами, ми втрагили те. що є невідшкодовноОюЮ втратою. І я тепер боюсь за наш літературний загал. Та навіть і перед цим Спілка розкололася, почали відкОЛІОВАаТИСЯ ВІД неї молоді. Я казав Мушкетику: «- Чому вони десь бігають, ці молоді? Не хочуть вони бути членами нашої Спілки -- дайте ім половину примищення, хай хоч примищення нас об'єднує!» Ці, не дають, не пускають, Дайте ім редакцію, дайте журнали, хай вони пишуть, хай вони показують. Пу не можна ж так, щоб тільки журнал Сучасність» друкував їхню літературу, ніби 11 ніколи и небуло, атільки тепер народжується. А вони вже там дописалися, от один автор пише": ось я мав написати 230 сторінок, а написав всього 15 сторінок, 1 я їх друкую. Я подумав" а що було б, коли б так Шекспір писав? Замість своїх п'єс кинув нам кілька рядків сонета? А Сервантес, замість свого велетенського роману «Дон Кіхот» кинув би нам через століття якусь гаку літературну подачку -- 12 сторінок?! Це -- падіння ліТератури, це -- вмирання лтератури, її це ПІ нищення! Ну хай ці молоді не розуміють, але ті метри ттературні, які видають журнел -- Вони ПОВИННІ розуміти, що вони роблять: вони вбивають літературу!
-- в С) 3, 11 -
| є робит ься «в піКкУ» СсТаршим письменникам -- ось мовляв, як треба писати"! Л.Г.-- Павле Архитовичу, але це -- аватгард, 1
Ви, здається, завжди
літературі
цінували авангард в
г ї : й | Ї Ро. - ТТону ІІ "ВЕТУВ. буЗзнеріїв" | «1 саме, Ні МОРІ 11 у
| | І Тит 1Ї | Сі і 11 КТ ІІ; МО МІАЄАСТО? ; Г1О1 і (ії | цід гангрени ноги і | ета) | 1 Те Ди В і) | і) "кКИ|И ГА р о п 17 пін бГІї | й і НИ і ркійТерд був і 11 і | г | еВ ІМ Ж ВІКО (11! НІЖ Бодл р ГІР і У «Й к | РО с) рИє РИїССЬ ЛЬ ГІ гої! Ріє»: І І У! ПРІ МІ 11 ! РР "" бигелон: иодь (-. Ом і АННИ мМ й УК РАІ ВИВгАЇ з 'Вьі Гоголь" прихоВвчМ ТМ | | ляЯякКиИ | | ЩІ наченнями Іпомт "й одері птер гра андеграунду 1 гература пе пе! (і ї | иким'От я всепосилаюіь 1 ідо Оу ПІ ник, Веласкес один | 4'|Ь1ТІ11) ваг ЖІ г ППринців реру М їеї|) і об . Ви бух 4 ТІ 1суВИ у | | І ІВ СИМ Р Ї ри 31 наптими мірками 0 реба крити! показувати авінст М (.) видно, ВвА?мМ во як показуєш. який у теє ! т КОЛІ | геби АВЕВОТ і НІ рРІейії? і и То ій 1 ущання над Ллюді М озна Отелло (ти в басейні, втоп Дездемонт - пле все це двангарл а піНА У / КРОН 5 - Павле Артитовичу, вже майже
пласумковтуючи нашу розмову, чмзочу сказати ц, що завжди Вашими героями були їукраттц аєжоди дія романав розгорталася в Україні, і коли доля й
акидала іх єв шеиші світиц, то вО0Ми ТОН: рталися дадому, ма білі дніпровські тіси ота толтпавські лани
ГІ 43 м По пери я люблю самих хз ШОВ. ТОМУ я йи писав про них а Це в мен! Оу ла Таі МіІЄТЬСЯ)
ч-г
Ідеологічна установка --- що наши народ 1 алановитим, красивим народ завжди відчував українцем. Чому ж я повиген робити німців, євреїв чи африканців героями своїх творів" Практично всі порядні письменники завжди писали про своїх людей. Це перше, в чому я перєконаний. І коли мене сьогодні питають, в що я повинен вірити, те завжди треба вірити тільки в наш народ. Спаститя тільки в цьому! А нарбд безмежний, народ мудри народ -- геніальний. Далі -- я сам народився і виріс на Дніпрі, На Дніпрі моє село стояло, ії тому мені здавалося, що Україна -- це Дніпро, і це перейшло в мою душу А там, де Дніпра нема -- ніби й не Україна Це, звичайно, якийсь дніпровський шовінізм, я це розумію, але він мені пробачиться, бо це наша головна ріка, ріка мого народу, і це ріка Шевченка, 1 Дніпро -- це Україна. Хоч пісенна у нас ріка Дунай, але мова надніпрянська - найкраща мені здається, - - 1 я все життя тільки й роблю, що згадую мову свого дитинства, своєї матері, своїх селян 1 я досі не згадав усіх слів! А ця мова-- це фантастика, в жодних словниках таких слів немає! У мене беруть слова, яких ні в кого не було і цитують їх в 11-томному словнику -- це слова мого села І тому оця закоханість, залюбленість у мій край, в цих людей перейшла 1 на мої писання, і від цих талановитих людей я приніс свої почуття. Ні, не якийсь там Валютний фонд нас порятує чи інвестиції. Народврятує себе сам, але якийсь поштовх, якийсь порух, десь подати руку чи підставити плече -- треба обов'язково. І культурою не треба керувати -- ій не треба заважати. Я колись наводив слова Сковороди: « Не вчи яблуню родити яблука, а краще обгороли її від свині». Якби оце нас від свиней відгороджували -- якби хоч це зробили. а той й від свиней не відгороджують! На літературу нашу накинулися -- оці так звані скоробагатьки -- продали заводи, кинулися до видавництв, до літератури удсе ЯКИЙСЬ нікчемними процент українських книжок видається на Україні. Тобто, уже прийшли по нашу
б
через те,
«ГО. ЦО
ЕР "- рРрни ті Ссепе я
душу. Треба берегти душу -- оце найголовніше. Берег-
Зліва паправа: ІОріїт Збанацькип, Натан Рибак, Володимир Сосюра т Павло Загребельний.
С У РА
Фотографії з архіву горя Яїцького
-- рр ки ДЕРи "ве пня - о с Кн ні ін -
фун то надр ь
- б В
ан
М
-о Й
- - т" ай:
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
М ані , і рек ї. ї, - т'-й "и 1, ч ) ою біт і Ре р» ї Ж - б Р і Ра. 219 -- б : ж " у Гору Ї, БА
Бані
Жовтень пинішнпього року, без сумніву, пазавжди увійде в історію ухраїнського православ'я: Собором Української Православної Церкви Київського патріархату обрано Патріарха Київського і всісї Руси- Україпи -- "іларета.
Одночаспо відбувся відхід чотирьох єпископів з Київського патріархату.
Патріарх Філарет одним з найгтоловпіших своїх завдань ставить об'єднання українського православ'я в єдину Помісну Українську Церкву і готовий розпочати діалог любові з усіма православними церквами України.
Політики і політикани, віруючі
з атеїсти нині часто втручаються
у справи українських посполитих: одпі аби допомогти, інші -- щоб зашкодити. І над всіма світить поминальна свіча спочилого в Бозі Святійшого Патріарха Володимира.
Сьогоднішні наші публікації -- пе лише дапипа пам'яті цьому великомученику совєцьких таборів, але й намагапня застерегти -- пе погасіть свічу Його, що світилася для молитви за Україну та її народ, за його віру і духовність.
ПР Р і
ГА РЕА РР ІЕН
бю унра - нь -
Іван ДРАЧ
Уривок з поеми
БОС це 8 Господи
Це ми Господи ми українці Стаємо собою із малоросій Стадом ідемо гуртом Отарою за баранами
Це ми повстаємо 11 стада Стасмо ліодьми з овець
Але ще надіялись на кожного барана Дивний собор Володимирський Російська еліта старалась
Врубелем Суриковим Васнецовим Иому гнути брови по-своєму
А доля сучасна скрутнула
І в'язи мому звернула
Для проклятих мазепинців Кравчука Філарета 1 Лупиноса
Ї ти тут лежиш гуцулє
Патріархом неканонічним
І мучеником навіки
Боже це ми українці
Виходим за ним із храму
І там де треба праворуч Повертаємо до Софії ліворуч Маршрут цей на небі складено
Не в Кабінеті міністрів
у от, сказала мама, - прилитіли до того телевізора, мухи до меду Казочки ляться! Маленькі! Сказала ніби сердито, а насправді вона зовсім На них не гнІВАЄТЬСЯ Ну, чого б вона мала на них гипватися, коли вона їх обох любить: 1 доню, 1 тата Це вона так собі, ніби грається в таку строгу маму -- І маленькі! - - огризпулася доня. -- Я ж у третьому класі, це молодший шкільний вік. А таткові треба відпочити, бо в нього робота ду»ке відПОВІДалЬьна Доня теж ніби огризнулася, але насправді вона зовсім не хотіла прогитвати маму. Це теж була така собі ніби гра в нечемну доньку. Бо насправді вона була кохана, чемна доня і зовсім не хотіла спричиняти клопотів ні татові, т мамі Мама пішла на кухню мити посуд після вечері, а вони з татком продовжу - рвали дивитися «Вечірню казку» Сиділи, тісно пригорнувшись одне до одного, як звикли сидіти завжди. Коли доня була ще зовсім маленька, то вона любила вся заховатися під батькову руку. Тепер вона вже виросла і не вміщалася, але згорталася в клубочок, підтягувала коліна аж до підборіддя, і тоді татко охоплював її всю своєю великою 1 сильною рукою, а голову вона клала на татове плече, і так їй було затишно ї спокійно. Кожна дитина любить хвалитися своїми батьками, але їй таки справді повезло, Мама в неї красуня, не марно мс її взяли працювати в новий великий магазин, де продають всякі речі для елегантних манок. Отож ії продавщиці всі
наче див-
"там мають бути гарні й елегантні. А ще
повиниї вміти привітно усміхатися, а такої усмішки, як в її мами, напевно, нив кого нема.
Ну, а тато, як і належить чоловікові, високий, з широкими плечима 1 дуже сильний. Він її однією витягнутою рукою над собою піднімає, наче пушинку І ще він дуже відважний. На такій роботі яку нього, інакше пе можна Він бореться а! злодіями, розбійниками 1 всякими ракегами Ні, нетак'О -- рекетом' Якби всі так боролися, як її татко, то в нас НІЯКОЇ! злочинності не було б уже давно. Але ж
не всі такі Доні хочеться глянути на татове см/- тиччя. яке воно гарне, але строге, ве! очи
рекети, напевно віІДРЯазчЧ у мого лякаються
А ле їі голівці так затишно на оатьковому
плечі ІЙ ЗОВСІМ тих кочетьсом вшдривеат им 71 ГАТОВІ. ВИДНО, ТОМ І уко при мно трими о лорі ТЛПІД п. в В руком», ЦО) 04 рБОА І | ГУ - т со гь САЕЇ 14, І рин І12ркК лі за КІПРУ МН ОМА Є МІ ПИСО ЧІ сі Ди
і якісь Об и ДеЦІГАА ВІ дя ДОР -Л , «Й
ла ніби нерухомо, ай
й і
вона ик СиИд
мерії! ІкКИиИ гомда ься в такт ки ІМСІ
ща 0зляшанисто нн з 0 ОО
ОБІЧКА ДЛЯ ПАТРІАРХА
Перегнулись будишки китвські
Балкони висять запитально Днпро хоче вистрибнути
І подивитись на Володимирську Дапіниця Софії мазепинська Стрипує орла двоголового
Але
012 це
ПіЯякК стріпик шо СсІсСМНеЄ
й
ми до теб
?. уВвиКк т! ходити ша похоронах (| демо до тебх С оби
Боже ми Господи
б Г)віяні пошиком
черемхи: робива: МОСІі З УНнСОВЦЯМИ
ост рпно ВПО ТМ РІС ОС Кк Удно
го
ід вичовганим ассральт Свою душу сьогодні ховати Може цей мур Софії
Стане Стіною Плачу
Стане Муром Скорботи
Як в сивому Єрусалимі
Для поганьблених українців Дивись Р Гри зидент протхав Іа білоруському велосипеді
|Тода рованом у Лу кашиенком
каже вустами Табачника
ен до РР
АРЕНІ нн і і | - ше тн
пісні, яка, зрештою, висе давно
закінчилася
Іа
ишла похоронна процесія, ховали когось
гелескрані урочисто и побалзієно
дуже вазіСсЛИиВОГО якогось патріарха Доня
хотіла запитати тата, що це роно
патріарх. Але тоді знову жащє таки тр: ба було віІДРрИВАа ГИЩОКУ ВІД ба гькопого пле- |Їехайм -
ча аїйи цього ніІЯкК не ХОоТІЛОСИ
потім запитає А зараз дивилася к процесія Виходить | ВУЛИЦІ 1 бом роаливаєт ься по поронаши площі Бе-таки яке це диво -- телевізор. Адяє площа ЦМаскільки більша від екрану телевізора, 4 ОЇ зсй на ньому вміщається. Ні, теп р уже лише штма-
ток На передньому плані раптом виникла людська фігура. Оскільки всі люди були
значно далі, то цей чОолЛоОВІМ проти них здавався велетнем -- Ой татку, це зіс ти! вигукнула
МОВЧАННЯ
НОВЕЛА
Миколі Струку, яким з похоронів патріарха Володимпра потратив у реанімацію
раптом доня
Батько гробив рух, щоб звестися Іі вимкнути телевідор, але міцно Юр ивБого вчепилася 1 він на мить загаявся, 4 кадри на телеекрані зомінюва лися блискавично швидко, І далі вже боуло помо Бо чоловік на телеекрані змахнуюв ну" ним гумовим КиИИикКоОм і поби Серед ПЛЛОШЦІ
дони
він догнав якогось невисокого худорли-
пого хлопця, який марно камаганвси захиститися витягненими руками Удар кийком по руках, підніжка --! хлопець
лежав на землі Тато гак. цебувтато МОГО обличчя на ескренви оуло | ру пним планом одну мить, «ги достатньо, шою
уппснати, с нагнувся, щє раз оперезмії
гого., ЩО пеужаоав, 1вУеЄє ХОї Ів 0 ГИ Де
голови «КИ
вил рвучкого руху в иого картуз ()тамс він би рнумся підняв кар
"ОбБУЖКИНУЮСТ
гуза, похХхОоагіе миадягнуВв і
бігти туди, де аже наспіхом, паштовх у нучИ Її» «РР а ОДНОГО 1) і РррЯ Ди '| АТО ПО ДИ НУ. дони | піно Ннареш | 1 2 Ії гру НА І | | ПОС | ч і і де і і просто писми ав ІпнУЮ і рам ГІ45Райх
ка І |і МІРІ ІРА оІ С і і і рувіт7оп ом гу, ГТРЕМРай | 1 1 ї і
міри». ПРІ ІЙ»! іра»ри
Сс"дмовоми іа ТІЄЇ
Лушпарять пи
блово ПРОСВІТИ
І ДРУ ВІ|РЕ У ср і і Пе ср ФІ! | ЗО О 11« мії І єсмспОДдИ Бо Р (ІС МИ 7 крані Сламомтущаємось само ІТУЄМОГІ
пинаємосі
БА ТИІ 111 ІДіЄмо СоМанії
"УТ рмКкен и і КОТО ми рент ІРА раї
"Ти М )рит «і! ГО р і МІ и кілії
Удари київ із Комета
«ги справді С пити ДОСОНИЇ
ШПІепотом патріарха Алексія 1-го
Чи псе це легенди для ФіДНниї
Коли луша української влади
Сама азнас субординацнио
ьо ше ми мох РІ
зоре це ми хожоти
А це ХТО СХОВАЯГСЮ 4 ІНЕСКО
За іІг нсх о ПАбВРА ( оС Р ( ІРСрАООВІ Й і ГІСЛ МОВНОГО 1 Ммурасом
| "п и М ХОМ) дим 1.1 Укр І)ИУ
Алексій П шевченкознавпцем
ЧИ
Сободаном
Іі
Дмухає на Філарета і малорости
и 1215 У | ( опопками
дихає ріІДМЛлІч7им маршрутом
Майлан Незалеж-
18-й тролепйоу! | Ікони є ПАТО Р ПА АЛ
ПОСТІ
ІЦодня протадить (ппаноб І РІВНО ШПганмочи Патріарха байдужістю
|Тобітгі кимками нтеацтовия 1їзЗ МИ
Гру ІІІ газом м ті пональним
Нашонально здихаємо
боже це МИ ХОХЛИ
дивану. Вона впала на
ІСОЇО., ЗСОБУЄ ТЬК ,|
ІД ІОРГУ, АНь! гамеНр йяна лялька ЦІСУТІМ!О ї1їО
ши вІДд ГОЛОВИ ДО С ГОЛА пк хпиля, прогін гла
| У ДОМІ єї | З ри ІТІ ТІ ВАСЛ 11 М ПІГЕХЕАГІ агат ГОТІ
укомо Ти ри
111110 у меумилася 8: вигнуласи
чляканий батько кинувся її піді кати
Сбличчя в доні 05 о бі 1 щі ро ОО ЧА ки очі аапліОШІЄНМІ, у! ДОМІНО ГИСНИеЄТІ, « в кутиках цяточи м ІТІРІрІ
1110 грапилог ї кинтуУЛОаСяЙ ПІД доеремо тери лякана мати, ні ІггляНнуУЛоО вп кім г» ІЇСі срии ТеТОРо ІА Лело єї Зона азбилася" Куди ти дивився
Ззамовчи (р і» "ДА і і; і 410 скоріш викликавмнй НДІ допомогу І рап ікричаюв, я пколи Пі« кричав рісй РІ і ОС; ГІДОСИОМИ КІ КА НО десять роки ру"! "| ІпО СК В
Мати тремтячими руками мійк ме
МС)Ї ча набрати двоана ГРАрАЯГ! РІСОМ1АСІ|). й ІЛькИ. ВТ паб | НІД С ГО ААУ Ох ІрЕо ВА | 5 ім), ПТО вернути диск, а потім пПОотрем Лине М ПА ДІрКИ, ! доподилося починати вм 10 ПРОМ
наібрмпалися крізь р
Сонячні промені Пп| ніТТтТЯя ДереШ се росло | ГІКРИОМІ ІЛ цього ПО ( г іпати бігалі РІ'ІРЕРИ Ди Ин иа! ЕТ) ' 11 | "і ДР піку, ГобАГІЛИ ії | і ' | гомо |«ІРІ'ТНКОЇ
Бачит: риї Тек в лікар
РАС )1И1 сі С! ГрСР"РрІРІ1є і Рем 1 | ри 1-Й «Й ловколишній світ. Це добра ознака г ВгерІРец ІІДЛІІ ЦІО ГОТИ 2 Тобі 1. ВОЛОТІ Мидно РРО); РОВИЮВІ Щ РАС 714 і і ПЕС | | «АЛІ рево Чу "ГО ПА; ДУЖЕ ІЙ Ло Ті ІІРІЛІЇ і» Р б 114" | 1 КрІГеТт ї 4 твЄТІ ВАТЬКІВ птУВоРІІФІНО Іі ГТ1є) рем Іі
Дон «КО Те Б'ямут "У ТЕО іюрі ніби боялась пп розбудити, сказала мама лонечко, як тоб!" Краще"
Донмия Пи ІУЛОЇ і | ПОГЛНЛД "То 4 шдришаном пи Р СОРІРО'1НІЄ ГУ їі П р341! ТИ 11! Ме | й Іїі1 (« бий і 1 і ( ' г) ,і Ї | їі Ї і
Ії і і і пробач ї
| | і РЕВІТ
1) і і і п
Галнна Йорлаєєвмч
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
Sofija!
Die Sonne ist gefallen. Die Welt ist zerbrochen über der Milchstraße.
Sofija! Warum läuten deine Glocken nicht?
Zur Stunde der Beisetzung des Patriarchen?!
Auf jeder Handfläche
Auf dem Kreuz der Mitte, Tafeln aus Tropfen, die schon erstarrt sind. Vor Schmerz. Und vor Angst!
Sofija! Siehst du, wie sie unsere Fahnen zertreten?!
Zur Stunde der Beisetzung des Patriarchen!
Doch die blau-gelbe Blüte lässt sich niemandem auslöschen.
Sofija!
Hörst du, wie man den Tod verachtet
bei der Beisetzung des Patriarchen?
Die Kreuze haben sich in düstere Finsternis gehüllt.
Gibt es noch einen Platz für den heiligen Leib?
Sofija! Oder verliert sich vielleicht die Weisheit?
Zur Stunde der Beisetzung des Patriarchen!
Slawuta erschauderte, und die Stadt wurde still.
Schreckliches Seelenamt! Aus solchen Epitaphien!
Sofija Heilige!
Nach diesem Frevel
zur Stunde der Beisetzung des Patriarchen.
Die Kerzen sind in ihrem Wachs verbrannt.
Alles Unrecht kommt von der Falschheit, und das Böse von der Freude am Bösen!
Sag uns, Sofija, wie soll die Ukraine leben?
Wie sollen wir die Augen zum lichten Gott erheben?!
Die Schändung der Buchstaben auf dem dunklen Ambo.
Der Weg der Schande. Große Beunruhigung!
Sofija! Warum läuten deine Glocken nicht?!
Anton Lystopad
Ihm gibt es keinen Platz in der Erde.
Warum nicht? Wer sind denn jene allmächtigen Männer,
die noch immer Seelen, große wie kleine, mit Peitschen treiben
und ihre Macht zur Schau stellen...
Für ihn gibt es keinen Platz in der Erde...
Obwohl ihn diese Erde sein ganzes Leben lang liebte.
Hier, unter Sofija, im regnerischen Dunst liegt der Hierarch, seine Flügel ausgebreitet.
Das Volk steht bei dem unbestatteten Leichnam.
Der Regen peitscht, und niemand kann ihn aufhalten.
Und das Heer steht da wie im wahnsinnigen Schlaf,
das große Heer in blauen Uniformen,
grau gekleidet.
Gott!
Es erlaubt nicht, den Hierarchen zu begraben.
Volk, weine! Denn diesen Fluch kann niemand außer dir
von deiner Seele nehmen.
Wir sind schon aufgewachsen
aus Angst und Schande!
Obwohl die Schande unsere Seelen beschmutzt,
schweben über Sofija die biblischen Tauben.
Über der Ukraine steht die Schande und erdrückt.
Alles ist wie gestern, nur ein anderes Jahr.
Die Herrschenden sind dieselben wie gestern.
Es liegt der Mensch Gottes, der Himmel über ihm.
Noch immer unbestattet.
Wo ist die Scham der Kinder?
Wo sind, Gott, die Kinder, die ihre Schande tragen?
Und ihr, blau gekleidete Heerscharen, kehrt um!
Er ist bereits in den himmlischen Strom eingetreten.
Eines bitte ich:
Lasst ihn begraben.
Natalja Klymenko
Den Geist löscht nicht aus. 1. Brief des Paulus an die Thessalonicher 5
[Stark beschädigter Text] ... doch im hauptstädtischen Minitheater. Die Ukraine gegen ...: Die Einzelheiten jenes Ereignisses sind der breiten Masse ... sehr wenig bekannt.
Wjatscheslaw Tschornowil ... [Stark beschädigter Text] ...
[Stark beschädigter Text] ... Es ist nicht ausgeschlossen, dass ... «Ukraine» ... schrieben alles auf ... Wirklich, den Nachkommen werden Mythen bleiben.
Von der Reaktion des Saals erwarteten die Organisatoren gestern ... Wie ...
[Stark beschädigter Text] ... Akt des Protests ... Man konnte ... patriotischen Pathos ... Das bedeutet, dass ... Ereignisse ... nicht nur für ... Erhebungen usw. ... und das ist ... im ukrainischen Herzen ... sondern auch genügend ... für Nachdenken und Bewertungen. Der Saal erwartete genau das. Eines breiteren Kreises von Teilnehmern und Zeugen des Ereignisses, einer größeren Vorbereitetheit auf das Gespräch und eines tieferen Gesprächs selbst.
Die Öffentlichkeit ist unmerklich aus der Kundgebungsphase herausgetreten und zur nächsten – der analytischen – übergegangen. Wir haben uns an die eigene Symbolik gewöhnt und an das Wort «Unabhängigkeit». Wir haben auf den Kundgebungen herausgeschrien, was jahrhundertelang verschwiegen wurde und als Kloß im Hals steckte. Man kann hoffen, dass wir bald Lust bekommen, die Ärmel hochzukrempeln und zu schaffen, die Nischen der Staatlichkeit zu erobern, in denen heute die alte Parteinomenklatur schmarotzt –
Die Jugend war im Saal bis zum Herzschmerz wenig vertreten. Es ist nicht ausgeschlossen, dass sie inzwischen Geld verdiente («Dollar»). Das ist jedoch keineswegs ein Vorwurf – weder an die Studentenschaft, die vom Staat im Stich gelassen wurde, noch an die arbeitslosen jungen Fachkräfte oder an Schüler, denen die Eltern keine Hefte kaufen können.
Auch Gereiztheit schwappte auf die Bühne – davon gibt es heute in der zerrissenen, zutiefst kranken Gesellschaft allzu viel. Man kann nicht sagen, dass es dafür keine Gründe gäbe, doch bekannt ist: Gereiztheit ist weder Ratgeber noch Helfer. Wer sich über andere aufregt, sollte den Balken im eigenen Auge bedenken.
In schweren Zeiten ist der erprobteste und wirksamste Zug, einen Feind zu finden. Man kann ihm das Ergebnis eigener Mängel und Fehlkalkulationen anlasten. Sagen wir, der Präsident und das Parlament beschuldigen einander, die Lage im Land verschlechtert zu haben, doch man kann von ihnen nicht sagen, sie hätten ein wohlgenährtes Aussehen oder Garderoben der vorperestroikaischen Bonzen. Daraus lässt sich schließen, dass ihnen die gegenwärtige Situation durchaus zusagt, und dass sie lärmen, um das Volk zu verwirren: Soll es sich den Kopf zerbrechen, soll es sich empören, demonstrieren, die einen unterstützen, die anderen kritisieren, wenn sie nur nicht auf die Idee kommen, auch diese und jene zu verjagen.
Doch der Feind, sowohl der erdachte als auch der wirkliche, korrumpiert. Wer nicht bereit ist, die eigenen Mängel zu bemerken und zu beheben, kann, gar leicht, selbst glauben, dass andere schuld sind: die Umstände, die Gesellschaftsordnung, mit einem Wort – der Feind.
Auch die Schestdesjatniki hatten einen Feind. Nun ist er besiegt. Der Weg ist frei. Bauen wir unseren eigenen Staat. Hier zeigt sich der gefährlichste Feind – der innere: Faulheit, Gewissenlosigkeit bei den Methoden der Bereicherung, das Gefühl der Zügellosigkeit und so weiter. Geringe Nachsicht gegen sich selbst, geringe Kompromisse mit dem Gewissen dort, wo Hingabe und Selbstaufopferung nötig sind, zersetzen moralisch die demokratische Bewegung, machen sie gelähmt und handlungsunfähig. Und hier taucht die Versuchung auf, den Schuldigen zu suchen, den Feind zu finden. Und man findet ihn. Wenn es sehr brennt, dann auch unter Freunden, sogar unter ehemaligen Mithäftlingen.
Im Gebet, mit dem jeder Christ beginnt und endet, heißt es: „Und führe uns nicht in Versuchung.“ Die Versuchung ist der schrecklichste Feind des Menschen. Gerade sie hat den Fall des Menschengeschlechts verursacht. Ein demokratisches Umfeld lehrt den Menschen, selbstständig gegen Versuchungen anzukämpfen, indem er stets bereit hält die über Jahrhunderte geformten und für alle gleichen moralischen Normen und Mechanismen zur Regelung der Beziehungen sowohl innerhalb der Gesellschaft als auch zwischen ihr und dem Staat. Der Mensch aber, der in einem totalitären Staat aufgewachsen ist, wo der einzige Antrieb, bestimmte Normen einzuhalten, die Angst ist, ist moralisch nicht trainiert. Er hat in seinem Leben nicht Gott (das Gewissen) gefürchtet, sondern den Henker, und siehe da: Der Henker ist nicht mehr. Das Gewissen aber gibt es nicht. Daher die ungezügelte Anarchie und der Raub.
WAS NICHT
Worte über die Versuchung
in der posttotalitären Gesellschaft, Zügellosigkeit in allem, moralisch schrecklich, eine wilde Bacchanalie. Die Gesellschaft, ein Verbot ...
Genau in einer solchen Gesellschaft befinden wir uns. Auf der Erde gab es nur einen einzigen Menschen, der den teuflischen Versuchungen widerstand. Deshalb wollen wir duldsam und nachsichtig sein. Aber man muss doch etwas tun. Iwan Dsjuba weiß es. Man muss handeln: Aktive Tätigkeit, das persönliche Beispiel jedes Einzelnen, Kompetenz, Kultiviertheit.
Es gab auch ein Gespräch am Abend. Es gab Erinnerungen an Protest. Es gab aufrichtige Verehrung für die Teilnehmer der Aktion. Nein, sie waren es! Und ich würde keinem widersprechen, der sie als außergewöhnlich bezeichnet. Aber sie waren wirklich ausgezeichnet, hervorragend ... Vielleicht nicht nur ich, wenn ich auf Swerstjuk, Dsjuba, Tschornowil, Antonenko-Dawydowytsch blicke und dabei noch viele, viele andere vor Augen habe, sah sie jung. Nur die Entfremdung zwischen ihnen, die vor 30 Jahren noch spürbar war, ist in diesem Saal heute nicht mehr zu bemerken, vereint durch einen einzigen Impuls. Es bleibt nur das alltägliche Bedürfnis, den Abend zu verbringen.
Unser ukrainischer Individualismus zeugt von der Selbstgenügsamkeit der Persönlichkeit, von der Fülle des geistigen Lebens. Aber vorerst können sich das nur die Dichter leisten. Denn heute sind wir nur eine „kleine Handvoll“, eine winzige Schar.
Einer der Hauptteilnehmer dieser Aktion, der ausgeglichene, erleuchtete, weise Jewhen Swerstjuk, bezeichnete die 60er Jahre als Periode der Entstehung der bürgerlichen Tapferkeit – einer solchen, zu der nicht „Sperrbataillone“ antreiben, sondern Kategorien der Moral: Ehre, Würde, Gewissen.
Der intellektuell mächtige, aber irgendwie (so erscheint er mir immer) rührend schutzlose Iwan Dsjuba gab in seinem Werk eine kurze Charakteristik jener Jahre, wie Wassyl Stus schrieb, ... Die Verfolgungen der Dissidenten begannen nicht im Herbst, sondern im September ... Es genügt, an die Modernisten zu erinnern – Pohrebnjak, die „Wirkungen“ der studentischen Jugend, die Repressalien gegen die Mitarbeiter, das Verbot literarischer Abende, die KGB-Bacchanalien am 22. Mai beim Schewtschenko-Denkmal ... Iwan Dsjuba nannte namentlich jene, die ... den massenhaften Verhaftungen der Intelligenz ausgesetzt waren ...
dachten und schrieben unkonventionell.
Wir werden das Ereignis nicht heroisieren und seine Wirkung und Resonanz nicht übertreiben, sondern die Gründe benennen, die damals im Weg standen. Das waren Angst und eine tragische ...
... die Intelligenzija nicht im nötigen Maße aufzurütteln vermochte. Tschornowil, der sich zwar verändert hat, am wenigsten jedoch, behielt seine Haltung, und er lernte Diplomatie. Wjatscheslaw Tschornowil teilte seine Erinnerungen an jenes ferne Ereignis mit und berichtete, wie alles war.
Es lohnt sich wohl nicht, das wiederzuerzählen, was im Gedächtnis von zwei oder drei Menschen haften geblieben ist. Man muss die Zeugnisse aller Teilnehmer und Augenzeugen der Aktion sammeln und die Archive des KGB studieren. Dort ist ja alles vollständig und akribisch festgehalten. Und unbedingt muss man den Widerhall und die Bedeutung untersuchen.
Vor 30 Jahren waren wir eine Kolonie rechtloser Sklaven, in der nur ein kleines Häuflein Mutiger ernsthaft von einem unabhängigen Ukraine träumte, und auch das nur in ferner Zukunft. Heute haben wir einen eigenen Staat. Der Dreizack, mit dem man vor einigen Jahren noch Kinder erschreckte, erweist sich als nicht einmal Dreizack, sondern als Dreieinigkeit, deren Wurzeln in solche Tiefen reichen, von denen einige ehrgeizige ältere Brüder nur träumen können; und dieser Dreizack ist unser Wappen. Dasselbe lässt sich auch über die Fahne sagen.
Die Widerstandsbewegung hat in der Ukraine nie aufgehört, auch wenn sie oft in tiefe Illegalität gedrängt wurde und noch häufiger von der feindlichen Macht in schwarzen Farben als gewöhnlicher Banditismus dargestellt wurde. Fast die ganze Ukraine zuckt noch heute beim Wort „Banderowez“ zusammen und seufzt nostalgisch nach den Parteisekretären. Die wahre Geschichte dieser Bewegung muss zugänglich sein, so wie einst die Zeitung „Prawda“, damit sich freche Brüder nicht über uns lustig machen, als hätten sie uns im Rausch oder Kater die Freiheit geschenkt.
Der legale Widerstand in der finsteren Periode der russischen Imperiumsgeschichte – der bolschewistische – wurde gerade durch diesen offenen Protest der ukrainischen Intelligenz gegen die politischen Verhaftungen der Schestydesjatniki eingeleitet. „Das war der erste offene, direkte ... impulsiv und ... ich würde ... Unparteilichkeit ... nicht, scheint mir, pro-
zu glauben, dass die Resonanz tatsächlich groß war und die Bedeutung des Ereignisses enorm. Es genügt zu sagen, dass die nächste Generation – tragisch und lehrreich – die Generation der Siebziger, über die niemand ein gutes Wort verlor, sich aus ihnen formte, aus ihren Idolen, den Sechzigern. Doch wenn jene in die Geschichte eingingen, die einen als Märtyrer-Helden, die anderen als Führer-Helden, so hat es uns im Keim erfroren. Wir hatten keine Zeit (eine Ausnahme bildet allenfalls mein Studienkollege Wassyl Owsijenko), so viel „gesündigt“ zu haben, dass wir nach Sibirien gerieten, noch uns kreativ oder gar beruflich so zu zeigen, dass wir eine gewisse Stellung in der Gesellschaft erlangt hätten. Uns blieb nur zuteil: die ständige dichte Aufsicht der Organe, ständiger Terror und Einschüchterung, Armut bei der geringsten Möglichkeit, im Dienst voranzukommen.
PFLANZEN DES SECHZIGERTUMS
Den Sechzigern gab das Chruschtschowsche „Tauwetter“ die Möglichkeit, sich zu entfalten. Sie hatten Zeit, etwas zu schaffen, und waren bekannt zu der Zeit, als Verhaftungen und Terror begannen. So oder so bewegten sie sich: die einen auf dem Etappenweg zu einem namenlosen Friedhof, die anderen zu künstlerischer Anerkennung und Ruhm, wieder andere in hohe Amtsstuben. Uns aber verschluckte das System, ohne uns zu entfalten, verschluckte uns ganz. Man gab uns nicht die volle Kraft, um aufzublühen und die Nachfolgenden zu entzünden. Das konnten die Sechziger nicht für uns leisten, denn für die Achtziger waren sie schon so fern wie Pawka Kortschagin. Die Jugend formt sich aber nach denen, die in der Nähe sind, nach den Idealen der „Straße“.
Es war nicht genug, dass das System den Siebzigern tragisch den Sauerstoff abdrehte; auch jene Sechziger, die Ruhm erlangt und Einfluss in der Gesellschaft hatten, distanzierten sich von ihnen. Sie verständigten sich mit dem System, handelten etwas von ihm heraus, und es handelte etwas von ihnen heraus. Und alle waren zufrieden. Heute sagt man allerdings natürlich, dass sie gar nicht zufrieden gewesen seien.
Wer ist für die heutige Jugend maßgebend? Woran misst sie sich? An den künstlichen, prätentiösen Achtzigern, die im Grunde ebenfalls zutiefst unglücklich sind: Da ihnen die Idole fehlen, die ihre Ideale hätten formen können, sind sie gezwungen, sich ihr ganzes Leben lang in fremder, armseliger Rolle abzumühen, fremde Rollen zu spielen und mehr oder weniger talentiert das Brennen vorzutäuschen.
Daher lebt die heutige Jugend überhaupt in einem Vakuum und formt sich selbst nach dem Vorbild der „Coolen“: der Banditen, Gewalttäter und Diebe.
Die Bewegung der Sechziger ist Geschichte geworden. Heute gibt es gewöhnliche Politiker, Literaten und Intellektuelle mit gewöhnlichen menschlichen Lastern und Schwächen. „Der Baum wird an seiner Frucht erkannt.“ Um Resonanz und Bedeutung der Bewegung der Sechziger ehrlich zu bestimmen, sollten sich ihre künftigen Chronisten an genau diese „Formel“ halten: Einzelne Züge oder Taten nicht nur als gut oder schlecht bewerten, sondern nach den Früchten jener Taten. „An der Frucht ...“ Wir haben einen Staat, das ist die prächtige Frucht. Wir haben ein erschöpftes, weitgehend geistloses Volk, woran die Bewegung der Sechziger als Strömung nicht genug gearbeitet hat, wo sie sich beruhigte und wovon sie sich verführen ließ.
Wissenschaftlich
Damit man nicht wieder staunen und weinen muss, dass man den Staat erneut verloren hat, muss man sich seiner eigenen nicht nur besten, sondern auch schlechten nationalen Züge bewusst werden und ehrlich versuchen, die schlechten auszumerzen. Damit dem Präsidenten nicht ratlos eine Idee einfallen muss, die das Volk einen könnte, darf sich die nationale Intelligenz nicht um Portefeuilles und Ämter kümmern, sondern um die Kontinuität des edlen Feuers, der nationalen Idee und der geistigen Tradition, eingedenk dessen, wie schwer es ist, sie neu zu pflanzen, besonders auf dem verbrannten Feld der Seelen, unter den Steinen von Harmagedon.
Halyna Palamartschuk
„… Test in der Sowjetunion“, sagte W. Tschornowil. Also gibt es Gründe …
[unleserlich]
Maschinelle Übersetzung
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
м ие жи т п - Р
них сис цій о
РР нт зони звана ний '-
УКРАЇНА - ДЕРЖАВА НАЦІОНАЛЬНА
Анатолій | ТОГРІБНИЙ
БОРОНІМО БАСТІОНИ
(ма трибуну форуму)
Ч ще
и й могли пе
десь паприкінці яб ми припускати дам: ї у пкальної. Бо то ж, спранді, 90-х рр ло Мою "9 початку ушкаоальна та держапа, яка пдтри
» ЦО вже пиооронвини | пезалежність, десь ож поті п! ЗАЙ ЗЕ З в з Че ср : б | з «Пола 4 І п Я і - яю році, усе ше тому навпаки -- бере під підозру, знсти-
житимемо п триполі,
пог ЩО зоміСсТЬ пмостійності своєї Дер-
ось пс ПОГОМОВИНІН
Зомащциєюн я с
БОЗМ матимемо усе илплростлючу каогрозу її втрати? Надтак пе час зара ще нео час для творчих УСЯИМІТІІС юю гад РАС АДО()11Ц ЛьіО-
СУСПпіІЛьЬНна. 14 ЯКОЇ -«--
ЧСМОа пОЖДдіІВ. "пОЖждими сті пося П1», у
ЛО) - і )«1С УсСео ці не «ДОМИ ЛО: місія
і -дуУхоОпних поводирів РАЦІї, її будите і
додаткової
«ЯК потідінії
ГрІА РО А
нпипсиь набупглі
| 00 хто Знає, чи пе ЛО вириштальних пипробупань слм(
РИ
ПИНІ, саме сьогОолІі ми пІДХОДдИМмО.. Ліс в поції помоа ПОЖДІПо».. исзалоежність мч
Хле( вора пас. с Президепт сяг міцні сові Мапастріюп Парламент. Тальки ж даруйте, папове (кладається Параження, що 1 тривожних,аіпавіть розпачлинрих сриків
ТАМ пе хочуть чути, або ж так звикли вже до них, що видаються вони пу вже цілком пормальним
акомпапементом для періпенйтя перховно-державницьких справ. Те ж щодо звернень -- у ліпиним разі, папрошується висновок, цілі стоси їх хіба що проглядають дрібні чи- ПОВІКИ 1ї просто складоієоть.
То ж до кого апеліоємо, маємо апелювати наразі, зібравшися тут у найбільший трипозі? НПайперисе, звичайно, пехай пройнпявся б ташіоо тривогою кожен свідОМИЙ громадяпип України, котрому дорога паша Держава, котрому болить їт доля.
Усі ж свої стрипоження, протестації сУуУпроти тих чи тих державонпищівних процесів
адресуємо насамперед Президенитогі. Вій бо гарант державної пезалеж- ПОСТІ, Він очоліос п урядово-пикопавчу гілку у Держати.
Отже, перше, па чому слід паго-
лосити. Упродовж ряду років пам усс було псясно, яку Україну ми будуємо чи маємо памір будувати. Добре. що більш-мети парсіпті роз'ястилося стосовно скопомічносоптальних орієптирів, з більшистю яких ми готові згодитися. Але ж так саме вже зовсім стало яспо 4 щодо засад націонпально-культурпого, ду - ховного, мовного облаштування Держапи, які ї викликають пане пайприпнппиповіте, пайкатегоричті пе заперечення. Стало бо очепидним. що с повна загроза абудувати Україну павпаки, спріч --ПБЕУКРАНІСЬКУ Україну, до того ж злидеппу, жебрацьку. Боляче усвідомлювати, що з кожпим нопим дпем успіхи у будівництві такої України паростають.
Ось деякі прикмети України павпаки.
Це -- держава, па величезній частині території якої українство відтисєкується. ущемляється, зпепажається, переслідується.
Це -- країна, де урядово-викопавчий бал переважаючою мірою праплять вірні слуги ї сини колиштьої метрополії персони, проросійськи павчені й зорієптовапі, з нерідко збологічною пенавистю до українського національного відродження.
Це -- країна. де шовініст-обруситель пе тільки пе відчуває жодПих державних стримувань чи упокорепь, але й звільшяє українців 2 праці за їхию піддапість споїй Державі, за патріотизм, а то й віддає паказ про масово побиття, покалічення україпців.
бБдумаймося, що ж сутпісно сталося 18 липия а. р. па Софіївському майдані. А сталося те, що було бито там саму Україпу, саму Українську Державу, саму украї неьку ідею, спаму українську віру, саму українську мову, - псе, власте, що об'єднується у слові «українство». Хто спростує, то то був ципізм, поглум з боку пе окремих службових осіб будпиікопих 7» т. п. а саме з боку. може, й печуваної в історії
модафікації держави -- саме 3 БОКУ України павпаки? Й сказали: може й печупаної-. До-
С ож Ра
знос осн жо
п зони РЕ нена
КОДЖУЄ те, що їі ЗМІЦІЮІОЄ, ПОСИЛІОС
Упікальна. паприклид. держапа (хоча чого там' -- розтлінна москобпськими
пихолкаоми птешщооаєта
Білорусі Ай успіхами ЛУКОДІОнСІЗаЦІЇ ЗОВСІМ ПОСУСІДСТНУ порид'), яка замаєсть брати по щи? спого тпорения ноаціОПОЛЬНУ
І«.ЛОСОМмИ
ІДСІО, своїх перхопнимикійп дієле -
гаптськи лише примірюється Т Па рдячи їЩщоО ЛУГИ, (1 Тік підходить (пе ж самий Тарас Пісв- "РО РІО Я і гпорець української національної ідеї ма підходить), 1
1 ребоа допопимти і Т.Д. 1"
НОСІ МІ ОЇ
батько, треба пОоОнуукати, 1 д. (пс ЦІ оберожн комептарі -- лишень лип - зоматичіїа
заперечентя пе більніс)
Утпкальна держава, яка пе падає держатпної підтримки "Є держапшти мові. Складається папіть врожепття, що якби Верхопна Гада колиїпньої УРСР по проголосила у 1959 р. державності укроїнської мови, то незалежна «Україна павпаки» цього просто не зробила 0.
Тривога наша в тому полягає, що від часу Вашої іпаугураційної промови, Папе Президенте, папи держави мові (а держапна мова оо піщо типо, як цемент пації, цемепт держави) почувається в Україні все гіріес й гіріс, | зрозуміло чому -- тому що попа є чужорідпог для більшості з Вашої адміністрації, для більшіості минстрів, іпипих високопоставлених чиновників, пе кажучи вже про ту україпожерниу посадово-чиновпицьку братію на місцях, яка ледь пе стовідСсОТКОВО ЦІЛІСІНЬКОГ 3Збереглася від імперського режиму (просто як гусінь переповала у попопроголошену Держапу, ще й була взята остапньою під дбайливу охоропу!).
Отож маємо пині; у Києпі, в нипих містах знову почали оглядатися па осіб, котрі говорять українською (державного! -- і це не держава навпаки?) мовою. На 1 вересня ц. р. кількість україномовних видань склала лис 3,41 відсотка, зметтпившибь за три місяці аж па 4,87с (було ж па 1 січия 1992 р. 40,702 -- вдумаймося: які ж попи спиш -- паци пезалежницькі темпи самозпищентния!? Що з мипулого року у ряді областей пішла на спад кількість шкіл і класів з державною мовою павчання.
Так саме «фактично зупинипся процес дезросійщентя ї пашої пищої школи. До літа 1994 р. кількість студентських груп, котрі вчилися українською мовою, з 4 - 5 відсотків, що їх ми мали в часи СРСР, зросла до 37 відсотків. Та чи багато лишилося під цих 3790 мини, коли пе оди ректор роз'яснив споїм викладачам, що мовпис питання більше пе стоїть, що хто якою мопою хоче, пехай такою ї читає. Багато викладачів, котрі рашіне розуміли псобхідпість підготуватися до викладання українською мопою, тепер, облишиптти цес помір та знопу психологічно переоріснтувавтись, зітхпули з полегіногю, а певно чостка тих, котрі вже читали лекції по-українськи, пиразно зачувіми анопі війнИЯ», теж вернулись «на круги споя»...
Ципізм та в псестримність зросійшцення набупаютіь, здаєтьси, пже апогею У розробит Мішстерстпом у спрапах національ - постей, міграції та культіп проскту тал. державної програми збереженпя і розпитку російської культури з Україні («програма», зокреми, пропопує п обоп'язковому поридку поусіх українських школах, ПОЧИпаючи з е-го класу, пчИити ростиєьку мову, дарма о, хай їз тактичних міркувань, проти мопного примусу пиступап комуністичням бог Леним, та орієнтує па пипедений З курсу спітової ростйської літсротури --
рорма відкидання,
ПОЦІОНОЛЬНОї ІДСІ --
СВбОТИ
о со Жне о ви-е ря -
До
мопляп, сусідстпо з їнтіними спІТОНИМИ ДдДлий цісі, УПпОЧеСПИДЬ, падлітоератури оббрлалипес україиських ншіколох пс її пипЧчОтИ як
мусяті; предмет), а намагання! комісією Вер хопиотї Ради з питань державного оудійництпа пропести через парламент аміпи ії допопнония до Закону «Про мови п Українській РСР, після примняття яких -- не суміипноамимосй -оЗб-- дихаАнія пноніої мопи па більшим території України ТОПСІМ
окремин
СТАНО І судомиим,
До речі. Що в 1997) р. тодіннтім Кабінстом Мішстрів було сформопонто урядопу предстапникіп СУЛІ
КОМИСІІО у минстеретп
моРІрІРІО оспІТИ, остиції ІРОД СОВІО ЛНТОСТеМ, для виосенния Лержанпної
Франопсів СПМОРОМИєЮО ТО її
уми ії допописпь до Програми розпитку української таїитших мовна поріод До 24000 р У продопгож гижиів тривала дуже пелоегка, папружена праця ТІЄЇ ОЧОЛІОПОНОЇ мпою комісії, паслідком якої була підготОопка кількох дДОКУМОНТІВ З питань мобного бУДдДІВНИЦТВа (в Т.Ч. була стпорепа пова редакція Закопу про мови, було запропоновано механізм адміністратипної відповідальності за пого порушшенпя). Усе це було передано до Кабіпсту Миіністріп (М. Яулинському), до Верховної Ради. І ось пже аж сьогодийтиє, але далеко пе вперше запитання: то де все те ділося? Чи, може, пже й викинснис ЗОВСІМ «за пснадобностьтю» у зв'язку з, мопляв, коригуваниям Державою під літа 1994 р. своєї мовпої політики саме у дусі політики «держави павпаки»?
Хотілося б, до речі, запитати 1 про доліо утвореної свого часу комісії Кабінету Миністрів джля коптроліб" пиконання Держопної Програми розвитку української та пипих мов. До приходу до плади В. Масола ця комісія встигла пару разів зібратися, та відтоді, як її керівництво пишло з урядових постів, вопа фактично пе їспує. Добре-- ащо ж тоді їспує сьогод па урядово-викопопському ріпи для коптроліо пад мовним будівнпицтпом? На жаль, пачого. Для розкручуватия махопика сьогодеппого зросійщеннтя України, безпрецеденитного спос брутальністю, стпорето найліпим умови.
Вельми трипохжно, до речі, що недруги українетпа за падихаюочим приклад у споїх домагантях супротиукраїнської мови проаглуть брати пе тільки приспану лукавими то згпалтопану Білорусь, а вже, після педавиього реферспдуму, також 1 Казахстан, який проголосуват за казахську мову як держанпну та за вжиток російської як офіційної. Не піддапаймося, одначе. та демагогно: для Казахстану, корінне паселення якого складає мепите 5092 (здається, 919с), такий варіапт - - то, можлипо, ; вимушений вихід, аби пазатите пе втопитися у російському морі. Та чи підходить піп, цей варіант, для пас, коли пає, україпців є близько 409,? Гадаю це питания є тільки риторичнпим.
| це па тему упікальності держапи, яку будуємо.
Вопа у тому пияплиється, їЩО паціонально-держапницьки зорієптопані організації, партії, рухи па більшості її території перебувають повсякчає під підозрою, під косим оком (запитайте бодай членів «Просвіти», як їм педеться у їхніх памаганних бодай підстояти го, що було досягнуто з кинци мо-х рр.іпо 1994-п), навпаки - - ТиДВерто аптиукраїнські, анптидержання, всілякі гражданескіє копгреєм, уптерийщ ональниє ДА ЄМим, нини проімперські, проросійські, прокомуністичи об'єдпанния свою прашцю проти України педуть зопсімильно (паліть, як то я Донецьку. мопи комфортно розтантомат мо деспебудь б п будинкопі міськииКкоОМКкОМУ колишикому будинкоти
КИСС-КПУ). Норожі,
тури,
чи п політоспіти
тому дп
анна ння ненні ПЕН ЕЕ Р но
болгатьох |
нн он нн нн
Української держианазації, та -- ДИПО Л дит ик полину, ноОоргісц лин кис» колони о - вапу кроїну -- держапа їх осапересіткодїо реєструє піЛльпОопІДдПУЄКЙ педенпни руйпінтої
повтор, аб пи партії мор
для підДдринної, алочинної дІильноОсті.
Упікальшеть також у тому, що ця держапа проголошує (наспраюлі-то оз тільки фарисесистпо) ріплисть ико тих релігійних конфесій, шо праціоють на зміциєтня держави саме як Української Держапи, ток і тих, котрі пт розхитуїоть, нишуать, тигнуті, до московського ярмо
Упікальність щої птому, що ця держава плекає армио, про яку в попотийи коломиймці склзано: о0боропці України -- армія Вкраїнська Дідітпщина тут сопстська. А мопа ростисько, причім антиукранн ська геипденції з призначенням типиниіпього міністра оборони пес пабираюті, і пабоираїоті оберт Ті лрадоксально, але пихопвання наншиих ПОН у дусі нпідЛланшоєті КОЗГОЦЬКИМ традиціям Украши пидаєтьси цьому мітістереству ушкаоальши дер-жаги просто пебозпечниммх
ПШарститі, унікоальлиєсті
том у
що іо у пияплиється, поппорту українціо, патить якіцо ти цього по хочет, силоміць зроблять злписи мовою шишої держави -- либонь, щоб песо забував ти про свос «сдінстВО» та «еродстпо» із пе (хто хоче пдумуватиси, яко то с приниження ї глум!)
Хотілося 6, зпісно, приперпути упагу президентських і кабминтвських структур також 1 ло кількох гігантських маснттабій заболукань, не позбапивішись яких Україна по зможе пийти на дорогу
що нагіТть ДО
попого зразку тобі
зпачно тіипидіого ї вільного розвитку Перше заблуканни -- то яне
педооціновання, ігнорування підКкИидОання того, що ОХОПЛІОС паціопально-духовна сфера. Мопляв, слід спершу витягнути оКоОпоОмІкУ...
Так, безперечно слід, адже гпже давно діитили до ручки : продогпжуємо стрімко падати донизу. Тальки ж -- чи с хоч частка правди у цьому протистаплеши: спершу -- окопоміКа. а пе МОДОМ іЛлеОЛлоОгіЙ культура, мова? Я переконаним -- пома, Хочеться повторити: усі складові нашого держапотворенти помислимі без сильної, наскрізної пашопальної ідсї У тому числі ме тільки культура, освіта. політика, алое й сама вопа, та, па котру усі молимося, -- скопоміка. Я упесписпий: якбиті зсамого початку пміло паполегливо окриліопала тоактопио спропагована пощіопальна ідея -- подібного запспаду ми пе мали б 1, може, пже й приватизацію, що про пеї стільки говоримо, пже встигли б заперитити...
Моплю палразі про заблукатня, пластипе пе тіЛьКИ дСКОМУ 7 презмодоитеРкОоу ридопвих структур Провипа у мого широкому пом - рениї ціЛлкКОПИТО ЛЯГАЄ іно деяких паших паціонал-демократичних лідерів -- тих, котрі, бурити сліпими пло палявність ситуації вирачного психологічного зламу суспільсттиа у 199; - 1992-му роках, уперто пимагали до часу. доки пе ааміциимосн», «пе зачіпати» питань, поп'язаних з ідеологією, мовою сіс. Мовлят, те дай Боже роздражнтити проросійські, прошовітстичня сили. Та чи закріпилися ми підтоОді, ДОтримуючись подібної запобіглитої тактики? Навпаки -- ослабли, розхиталися...
До речі, пеликог Ффальнію є тпердження, буцімто у пас поема псобхідної ідсоОлоОгії її плиапажлинвіиййи принципи ідеології українського держапотнорення у пас с попи пистраждалю: опготьмоа поколіпнями, окроплеш кроп'ю тисячі тисяч борців за волю України, Тож чому пе підпімати їх на держапимий щит, чому пе пводити до попсикденного пропагондиєтського вжитку держапи, починлючи зпісно, під Презмдента (замість поп сикчосНноОгоО просто упикинни щих проблем писокопосадопцями краї пм), чому, зрештою, ток зицулюпатиси після кожного окрику кожного горлохпатазнтовтни ста, котрий, і справді, осре біль ГОЛО - сом, а не силою?
Гозумію
напіопально-духотна сфера є до-потребує 1
пілкоОопилоОо п-
статимо делікатною.
ДАМ
МР 2 лин о речі - -и на РЕ з ВЛЕННЯ я ри й
ЕЕ Дін ні пе ій а за -- п ні -че
РР НИ РА ооо ч--
НЕЕННЕН Е ДЕ
- Б ні
асани 0
ж злам
пер ЕР ЕНЕР от
айс ПЕРЕ Па ай - - - нь рив
поликої розпожлиюмості,
рух ло
такту іоОциоче
папігоналніио-держатніагтоа тМУЄНТІ
ОСТСУМНІЙИО (ПО
підДроОодоже тррм мчати пілеспримопанийм, твердо польопим характер саме ма рівні держанри, посадопитпо Ки мали б іти потрібні для змійцнемта держати ілсологічн імпуЛльСсм, пОМИ мали б піддгравати пронідпу роль, аби ідеї підроджсття пації, держави глибоко западали у сСвіІдДОМІСТЬ мас, аби переконпувалися у пообхідпості, пеминучості, природ її 0 с т і пацтонально-підроджупальних процеєтв. Та чичуємо ці слопа підтримки, 1 Є. цілкопито протилсожис пло на рійпни дерееани порожим дли нст діям ПО МІЖеС ТІВ "РІІВАГІ
рсухиоїБІЇМІЇ,
| райпиїих
пих тлсамнере
має
лохоти? повтором, потурамціЛлкКОпиТтО Хтосі наполеглипо каже, подібною уосрігається Тільки
іидпаст
ПрЛИСоРОУ мир ж яка лекоОї Та м фариссистпо яке! Справді: утисків ушомлень пе зазнає у груп. за
української.
псда- ДОВеТІ мІрСтТПО ІДоіє жЖоОодїоО 21
Хто ь
усер'моз гадає, шо у ПОДІОПИМ СПОСІЮ
Стіч х коОрної,
зміштостіься її мироліобитисть та ІЦО ПИХОПУЄТЬСИ ПОП МО ПИЄЦТКИ ;ЛНти у дусі «дружби пародіп
Друге песлике заблукантния -- то обстоювання регіонального ходу до приншципіп гумонітарної політики держави, Зпичанто, ніхто
пи до
пе заперечує: осогпипості регіоніп, насамперед сттичні, потрібно. Та подпочає визпачальні, припципи
гуматітарної для усієї
прахопувати
ОСПИОПГИІ ПОЛІТ М
Держави мають бути єдиними. І ФУ»
сто -- то недосяжна річ - соборитсть, упптарнясть, пнактіиес -- лише піджиплюЮвантня сспаратистських прагиєнмь тільки па согодт. ай на мапбутнє. А це пже пе стільки й заблукапня. а прямо кажучи -- злочиншстпо, що, па жаль па ріпи: президситської структури дістає підтримку.
Третє лаблукапня (хоча чи зазлукапня?) -- то відпаходжентня держапними органами, в т. ч. преадманастрацією. скстремізму ад-
ресами. Парадоксальто., але факт:
у
тидентською япио за хибимнми пайперше бачать екстремістів саме з-поміж патріотів Української Держави. Чи трапляються такі? Трапляються. Але ж пе треба запрагисня о підроджепня та утперджетни україиства -- то є природним про-що держалі палежиті» пдопно підтримувати, Пиниео ж, ло- Україні м
пупоти ПО
Це, МА»гоО
протилежне "е
пускати протидінти
прагистии
україпстпу -- ОТО 1 « прапдиніх "ри
скстреміам у паціональтій сфері що мак би дістапати з боку держапи її відсіч, : осуд, Ша жаль, в
«Україн наппаки» маємо саме ос-
танопео-- нлеопоки | парепота -- калькаконстатацій- ТОРТА КТИТО ТЯ АТ У по НОкуУ 3
характеристикою культурно-момпих процесів у сучасній Україн».
Періпа Сьогодентис зтУХОГПИІС житти п Україні характеризують стрімке паростоанти україиських настроїти та посиленими проросійських, прокомуністичних репобнимових тенденцій
Друга. З огляду па те, шо зросійшення Укратпи пабупає подалиттпих темпам, ніх 1 те. що паслідКИ пинародопленнм. денапіоналіЗзації українців дістліоть пиправпдання на держаюпому ріпні, маємо псі підстави костатупати, що т. зп.ірландичацім -то пжене запроза дли України, о реальним процес, дедалі посиліоється
Трети. Нсупесреч зміцнений соборності тал упітарпості Держанпи в України ма попиу силу діє злохочуплимипропагопанийп владою згубними регіональним принцип стоОсСоОмто гуманаториої політиком.
"Ч"стперта.
ипти-
НИ,
потребам
Прийнятий у часи СИСРГ Закон промови пс тільки ме діє, не пикопується, але п розшиноється пладними структурами пже псзаложної (її я цьому парадоке!) держани "Кк паоадто радикальним пспує реальна псосапока мого па оМякОдУ РИС А ТО РТ
нідроджентю, отже, плінпкоду інтереслам України
РУС МОм пи м українеккому
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
2
9
( фрросітницько бригали
- Слово ПРОСВІТИ
3 БРИГАДОЮ ІМЕНІ ВАСИЛЯ КРАВЧЕНКА -- ДО ВОЇНІВ
Я чІ/ Є. ЖЕ( РГАТЕУТО ВАТА 4 інф МОГИ 10
Житомира пптамтеоши я осмасна з 1 Ї, мсойипа» проводить начну роосмиту по національно-
патріоти /«) 11) ПИЛ АНІНІО НО Ї й І ІСТТО
міблукачих ца розсорімемсях є МОМОТ -
Ні М сошанмитєнтьичних МОм уру/иОтИичЧНиИх |
) оСІТЯКХ МІШІСХ. 2 ЦЬОГО приводу ми ш повелі;
аа МО рен (уійІТСЇ І ЛІСИ / араса
пос ее,
іШевченка
равськи "/
ПРИСРУМ СН ИкКкОМ
Кор. Як віломо, Вам є що сказати про співробітництво «Просвіти» з військовими частинами..
Ж. Ім позмоОпи КО 1|І1р| МЕДИ об ІЛлЕнСОєО СЛНА4ЕЬНН РО іьШІ-МмМеСнШІ стало на ноги, ми ортани думали проспітницьку оригалу, Яка виступає о різних аудиторіях, 1 насамперсіа у шиськоОогих частинах | оловна ІСТа БПИСТУПІП ОНнОСИТтТИ 10 наших милих ЗЛОПШІВ м" погонах сларну ІСТОРІЮ нашонального уУукріїнсоького тиська Яка А це багата історія! І дуже вона лавня. У контексті шкіс КОМІИьЬКИЙ рух 1 банлерівська подвижницька боротьба за незалежність України -- це оже порізняно недавня ІСТОрія
Кор. Ось я бачу на Вашому столі книж- «Історія українського війська»...
АЖ. До речі, ця праця про історію українського військо ше раз свілчить про
широке поле для
«наше цілковите взаєморозуміння з воїнами 1
дхниіми команлирами. Прочитайте, будь ласка. напис на ши книжці. Ось
Кор. «Житомирському обласному об'єднання «Просвіта» їмені Гараса Шевченка. На добру згалку про зустріч з воїнами військової частини. Прийміть нашу глибоку поляку за Вашу благородну працю на ниві просвітницької роботи по відродженню української державності, вагомий внесок у справу патріотичного виховання вІЙСЬКОВОСЛУЖООВЦІВ на краших традиціях народу. Команлир військової частини ...»
Ширі слова і це ралує. Анатолію Федоровичу, а хто вхолить до Вашої просвітницької
бригали? АЖ. Хочу переловсім сказати, що оригала -- ришенням правління -- носить
ім я провілника крайової «Просвіти» початку ХХ століття Василя Кравченка, славетного етнографа, який ше в 20-х роках залишив могутній слід на житомирській землі. Будемо вважати, що він почесний член нашої
Ну а нині найкраші, кого люблять воїни ЖИ гомирського гарнізону, - це члени правління обласної «Проспти» Михтоль Вощйнець, Микола Скорський, Василь Оверчук, кобзар Микола Нечипоренко, наролний художник України Микола Максименко письменники Олександр Швед та Данило Окийченко асттрани ка Ганн | Опанасюк Хай даруюють мені ті, коГОЯ не назвав. Це ГІС ІШТАТНІ гак би мовити працівники | оди (митці), аїх одгато - які ВПЛИПаються Внаші поїюлки то п ту шиськопу частину. то
бо ТУ І, до РЕЧІ хочеться сказати сСлопго поляки нашому слапному ансамблю «Ль- ОНнок Гаї | пиСстУПИ У Нас регулярні ІІро Те свідчать хоча б три похвальні грамоти «Просвіті» підписані зисокотитулованими
ІОмійськими начальниками | Кор. Чи є серел активістів «Просвіти» вІЙСЬКОВОС Ту ЖООВШІ?
АЖ Ну певно ж! Вони -- наша ПСлика плтримка в проститницькій роботі, Ї ясна річ, ми всіляко і тм допомагаємо Воїни Української Армії Оу ІЙ и делегатами ОСтаннього Всеукраїнського ) ІЗДУ : Прости Р орали активну участь у його роботі
Сл сказати добре слово про виклалача Житомирського тиськогогОо училищша підполковника Олександра Грегуба. Він зиступає з нами г дуже цікаво. Це ліодина ЯК ПАЛІ г ерпоїх пиступах об'єлнати прапдлит ІіСТорно України, іі віЙСЬКа : ЗЛОропий С посі -АЧІННЕТ сучасно: піолини |Їаїио налійний ПОМІЧНИК І майор Михайло Вероолоз
Доречі, пнас склалася шкава спивпраця ) часописом з«Армія України». Військогі
зурналісти ме раз писали про нашу роботу
Кор. Ціо ж, напишемо | ми. Дякую за розмову.
/птерр'ю взяв М.РЕВУЦЬКИЙ
чо РА
р-н РЕ що - те і раванннни ЕЕ т а кан тн них
рр ожини сад й--
30 жовтня ц.0 віДдОулася чергова зоітно-виборна конференція Всекримського товариства «Просвіта Показово, що два роки конфліктів | протистоянь серед українських національно-демократичних організацій дали себе знати в прояв: нездорових пристрастеи типу «я - патріот, ати - провокатор» І! на цьому високому зібранні. Член Центрального правління ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка Микола Честерчук ділиться своїми враженнями з читачами наш б! газети
НЕ ТАК СТАЛОСЯ, ЯК ГАДАЛОСЯ...
Конференція готувалася зазлалегідь. їй передували івтнО-Ввиборні конференції районних та міських 006 Єднань які ЗГІДНО 3 установленою нормою 1.10 обирали делегатами СП3Оїх «ЛОНІВ Зитяги із протоколів зі списками делегатів є підставою
видачі ім тимчасових запрошень на обласну конференцію. Ці документи були подані обласному правлінню від усіх районних та міських об'єднань, крім Сімферопольського міського товариства (голова п Захарова)
напередодні конференції я особисто поцікавився у Захаровогвчому справа Менівідповіли, що списки делегатів дадуть на реєстрацію в день конференції.
Чергові пропускали в Будинок офіцерів, де проходила конференція. лише запрошених. Захарова з'явилася не з 12 делегатами, аіз натовпом людей 50-60чол., які кричали, свистіли, ламалися в двері : вимагали їх пропустити на конференцію. Тут же були и журналісти, які надали цій ситуації розголосу. Як з'ясувалося згодом, цеп. Захаровою свідомо була влаштована така ситуація.
А причини її ось в чому Нині багато партій рухів намагаються використати структуру «Просвіти» у своїх вузькопартійних інтересах, і не лише в Криму.
У зв'язку з цим ІМ з'їздом «Просвіти» було вирішено, що члени політичних партій не можуть бути в керівних органах об'єднань
На теренах Криму найбільш впливовою громадською організацією є «Просвіта» Об'єднання п діють майже у всіх містах іїрайонах Криму, іце понад 10 тисяччленів Товариства. Бракує коштів, приміщень, транспорту, але робота йде На конференцію прибули делегати від 19 міських та районних об'єднань.
А от в такій організації, як «Крим з Україною», є кошти, гарний офіс у готелі, а структури нема.
Отож і вирішили використати «Просвіту». Взяли на гачок міську організацію м. Сімферополя! почали диктувати свою волю
Прибічники Захарової зчинили неймовірний галас Правління негайно розглянуло цю ситуацію і вирішило під відпоВвІДальність Захарово! за списком пропустити людей до зали
Перш за все, коли були зібрані перед початком конференції голови райоб'єднань, щоб уточнити деякі організаційні питання, то дехто в залі вирішив провести конференцію без звіту г без президії. Як не дивно, замість Олагословення, повів священик місцевої церкви мову про вибори керівних органів
Але коли до залу зайшли члени Правління, голови райоб'єднань, товін ЗІ СЦени зійшов, і почалася конференція
Під час звітів, 3 якими виступали в о голови Павло Власенко та голова Певкомісії, : група ПІДТРИМКИ» Захарової переривала доповідачів криками 3 місць, а п. Литвин всівся у президію г весь час заважав роботі - бігав по сшені викрикував
Прозвітувала мандатна комісія Ії Доповідь була затверджена конференцією Нівкогоне виникло претензій щодо порядку ведення, було затверджено порядок денний га регламент
Взяла слово іп Захарова, яка присвятила СВІЙ ВИСТУП читанню заяви-пасквіля на Павла Власенка це збудило ал так, що делегати лише через півгодини вгамувались Але закінчили Обі оворення І прийняли у хвалу до виоорів керівних органів
чн ІЛ/рнн
Приступили
га голову «Просвіти» було
за пропоновано такі кандидату ри професор Сімферопольського у-ту Гарчев Петро, Барзут, Власенко Шотапенко, Савенко. Кожному дали по 3 хв зИСТуПпиТти Троє (Власенко, Савенко, Потапенко) знялисвоїк андидатури
на користь Гарчева За Гарчева проголосували всі 172
делегати, крім 12 делегатів від Сімферопольської Просвіти Зал встав і почав аплодувати В цей час п Захарова 3 ГП Литвином пок мнула президію Барзут г сказала «Ми виходимо з Просвіти» г йдемо в КУН». Сімферопольська делегація покинула зал (12 осіб) Президія, секретаріат, мандатна комісія конференції переконались, що кворум збережено -- більше 2/3 деле! аціЙ Зупи в залі у Конференція була продовжена. Обрано правління обласного 00 єднання в кількості 9 осіб рев комісію -- З особи ухвалено заяви та звернення Всім було надано право в кінці конференції висловити Свої зауваження та пропозиції
Підпорядкувати крим! ЬКу Прос звіту» силам із організації крим україною а ПІШИМ не вдалося С груктура збережена, нове керівництво здатне подолати оці тимчасові гГРудноОщіІ
На жаль, це така реальність емоційність | прагнення влади не раз ще стануть на заваді Заєлність законсолідацію необхідно боротись кожен день і кожен час усім, б0 на нашій просвІтянській допгОоз! лежить гнилою колодою самоідство, пождизм, заздроші Замість дружно: роботи один на одного нападаємо, з ясовуємо стосунки Це лише на руку недругам нашим Запам ятаймо це добре
а на трибуну вийшла п
РОСВІТА: 1868-1995
зав - и ен
ПРОСВІТЯНСЬКІ НОВИНИ
ТВОРЧІ ПОЇЗДКИ
Центральна «Просаїта» організувала творчі поїздки двох відомих хорових колективів у південний край України Народний фольклорно-етнографФічний «ор «Гомін» під орудою відОМОГО мистецтвознавця, Фольклориста |! композитора Леопольда Ященка успішно виступив перед мешканцями міст Іплічівська та Одеси, а Київський хор «Просвіта», яким керує Раїса Марченко, побував на Херсонщині Такі живі контакти з людьми безпосередньо за їх місцем проживання приносять радість, щирі посмішки надію. У цьому ми, просатяни, пересвідчилися, побувавши в райцентрі Бериславі та в Зміївці степового Херсонського краю, де мирно й дружно проживають люди вісімнадцяти національностей Шведи и німці були переселені Сюди щі асів Катерини другої, а наших рідних українців Ж ЛьвібщИинИи було лдепоотовано у придніпрянські! степи готалітарним сталінським режимом
- Ми тут навчили добре господарювати й інших, -- з гордістю говорить сивочолим коваль Микола Куривчак-старший, бо ж син його гакож Микола, став учителем. виховує и гартує шкільну молоду ЗМіну організовує и Сам Здійснює ЗІ СВОІМИ СПОртТСменами велосипедні переїзди по європейських країнах, зокрема, як було нинішнього року -- до Румунії У нього також міцне господарство, всюди чистота, порядок, а ще пан
п с-г -
"и . "м
і
о «Шросвіта;
Микола Куривчак очолює місцевий осередок «Просети».
З цього знайомства між столичною «Просвітою» та осередком «Просвіти» з Херсонщини зав'язалися тісні ділові контакти. В секретаріаті Центрального правління було закуплено для вчителів та учнів СІЛЬСЬКОЇ школи чимало видань. наочних матеріалів про державних та культурних діячів України, домовилися про те, щоб на День незалежності Київський хор «Просвіта» виступив із святковим концертом. Аж ось і сталася ця
подія. Колишні переселенці зустрілися з Лауреатом Міжнародного
фестивалю 1993 року «Травнева калина» Київським камерним хором «Просвіта», яким упродовж п'яти років керує досвідчений хормейстер Раїса Марченко.
Цієї ж сонячної днини за домовленістю з німецькою громадою віруючих, ми відвідали Кірху, що зараз реставрується, послухали їхнього пастора про історію лютеранського культового собору, а 0 вісімнадцятій годині хоровий колектив давав святковий концерт для мешканців історичного міста Берислава На згадку про цю зустріч заступник відпОВІДального секретаря ВУТ «Просвіта» ім, Тараса Шевченка Микола Нестерчук вручив представникові райдержадміністрації просвітянське чудове видання «Кобзаря», а для нас, учасників хору «Просвіта», подякою були тепла зустріч, щирі посмішки та аплодисменти берислайвців.
На заході сонця, коли ми повернулись до Зміївки, на нас чекала переповнена зала селян. Півторигодинна концертна програма сприймалася Зміївчанами зацікавлено и захоплено
На честь цієї першої творчої зустрічі київські просвітяни вручили господарям села великоформатний «Кобзар» Тараса Шевченка та пам'ятні сувеніри, а для нас Зміївський хор виконав ряд народних пісень та
| КОЛЯДОК
Досвід діяльності Зміївської «Просвіти» Херсонщини повинен стати зразком для всіх просвітян Всеукраїнського товариства, яскравим прикладом патріотичного виховання молоді, а разом з тим шанобливого ставлення до рідної мови, ІСТОРІЇ, ДО СВОЇХ Оатьків та прадідів
| Петро Шульга, ; питань лекцінно-просвітницької роботи ВУЇ Просвіта» їм. Гараса Шевченка
й
Головний спеціаліст
4 - | « | 1 | х 'ї ? й «й Р ції - сло - М М, - Х г У У ї сн" ДБ - зов яЛі Ро "У рід Г з т зд Р, "і А Не , тм "руомчо" З7138М - ий У чат заго Мо рун ,; "я м чіт т - я зружтк, | Й м кг 32 - Ли Ре "4 - ! аа Я З ї - Р ча " й "І А шк З зу РАВ Гео ці а Ж, ? М - Р - - с-м нот Р - Ж. "ЦЕ т Деу Р -
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
тою - - МР .- Пій т гній | про т " і З її і бь я за Р ми - 33 оч - ь г - і 1 і ДІ -» РАІ Ре "- - а - -- Піо іа Ь . ої РУ. НЕЗ кажу - "- - ц -- й псб 5 Рі ьо . - ІЗ й Жвої 4 з я "-. кон -З о» "ччо ооріви йч" - чи | Чі ." ій ай Тій зе ою РУ зо іраурію іо '-/ОЙИ РЕ - - - РИН го - - Ж» Р ру. | й .- "оби пк. .т дач й й "Р ГА «АТ. нн 7 ШТ. - ге г. чи б т- - - ср ій тб че ї б ІРР "Я і « я-еч Році
з ль - Р
г - --б Б ЕЕ -
п
/ СТОРИЧНА ПАМ'ЯТЬ
Уперше в со УАРОНІСЬКІМ
Й 10 ПІМИЧНОМІ) ТРИ | шакликає ваш. нани
- і ц)уо Т. історії ; (у іСОЗЄмНИХ ЧОЄВО0
штия 1095 року -
атисько тпаО Конотопом Яетор
чо0со чудовосо п | СІЛ! спорудоіссі нипицка
піно вик
М Я і ; ВПІІДОФТНОГО ПОЛІТИЧНОГО | ВІЙ ьковогоО пяча
М | . вотворця, ретртіьмаана М «раїни (1051 11,20)
" 1 ПАЗеЛКІЄС | «З ПІЄЛІІЇВИ ТМ краєм. У царській
| НчнєаЛлЛовалиооц грамоті
«тованшни І2 липпия 1654 року, Стовердується, ціо
Г;. Ген ральному пис черга Війська запоро ького Вигообському надаються «мая
метечках Грипіллі и Стайках усема угодьй
Г'Ї у і 1 - ГНноОСсСтиИ. анеру ІіКОоОзЗАКРКОЇ
СО ВеЯкКИимиИи ДдДдОоХхОоЛлЛь и СО «о гоОмУ ко всему належеоачимі 5 1656 8, царським пожалу
м пожалуванням Київський полковник Антін Жда-
нови" і УМГ , добі пуУСТЬМе местечка ОбУХІВ 1 І ерманівку а
генерал ї ральний писар Іван Виговський -- Копачів маєтністі
"ТІКУ НА тестя Векеич о » тащадки ЮИГОВСЬКОГО І рима 111 сії
1) 1140Ч«с10:МмУу Ї ІНШІ НЬОЇ століття
Їван Виго! ь 11 Виговський ПОХОДИВ 120 стародавнього роду дрібної
Ук У ) тт сг - г
чі мів ькіи академії пізніше слуусив писаре м при комісарі
Штембергу, який правив Україною Гут він | познайомився
«З чигиринським сотником Богданом Хм тльницьким Н ПпОчатку Української революції в бит травня 1638 , ) Виговг ькиЙй шо воргвав на ООЦІ ПОЛЯКІВ, потрапив до гата арського полону Латописень пише, що в ЧІКОГОсСь гатарин І Х ме ПтьниШшьким Виговс ЬКОГО ск єЄдну ВИМиИ- ЯЛ ПІіКаАгГгІУ Годі Богдан взяв ого своІм генеральним писарем. Цю посаду Іван Остапович обіймав 9 років, аж до смерті гетьмана
ві під Жовтими Водами (б
Після смерті Богдана (б серпня 1657 р.) гетьманство перейшло до його сина К)рія ал Оуду чи малолітнім, той КР булаву, тож 25 серпня 1657 р козаки наставили "Орієвим опікуном Івана Виговського 1 затвердили гетьманом і;
Виговський продовжив політику Б. Хмельницького: основне прагнення його було забезпечити Україні повну самостійність. У державотворчих зусиллях Виговський спирався на старшину, шляхту, ігноруючи козацькі! низи Почалися міжусобиці Претендентів на гетьманську булаву виявилося більш ніж досить. В боротьбу за неї витрутився і Юрась Хмельниченко, підтриманий запорозьким кошовим Іваном Сірком |
Після Богдана московський цар весь час намагався обмежити автономію України. Виговський поспішив з укладанням угоди з Польщею, щоб мати вільну руку супроти Московщини. 16 вересня 1658 р. під Гадячом укладено з Польщею договір. Зміст його-був такий Київське, Брацлавське 1 Чернігівське воєводства мали творити одну цілість, ЩО входила до складу литовсько-польської держави з своєю автономією. За знаменитим Гадяцьким трактом Україна мала укласти союз із Польським королівством 1 Великим Князівством Литовським відімені Великого Князівства Руського. Україна забезпечувала собі повне внутрішнє самоврядування, усі посади, разом з гетьманом, мали обіймати українці. Велике Князівство Руське повинне було мати всі державні установи й чини, свої суди, монету, військо тощо.
Заключення Гадязького договору було гаслом до початку відвертої війни між Україною і Москвою. Цар Олексій видав грамоту до українського народу, в якій оповищав гетьман Виговського зрадником 1 закликав народ не слухати його. Їз свого боку український уряд розіслав маніфест до всіх європейських дворів, у якому стояло «Ми, все Військо Запорозьке, заявляємо перед цілим світом, що цар московський не виконував обіцянок, а нарешті задумав знищити Білу Русь 1 Україну, почав сіяти усобицю, піддержувати бунти проти гетьмана і наступати на Україну оружною рукою».
Своїми універсалами гетьман кликав вигнати воєвод ! гарнізони з України: «наміри підступної Москви видно в усьому: вона готує нам ярмо -- насамперед домашньою, громадянською війною, тобто нашою власною зброєю, без ніякої нашої вини». Нарешті, після Конотопської битви (0 липня 1659 р.) де стотисячна московська армія зазнала нищівної поразки, воєводи самі вивтікали до Путивля. Після перемоги під Конотопом гєтьман в універсалі закликав «краще жити у вольностях, здобутих кров'ю, ніж у залізній московській неволі». Але Виговський не зми використати своєї перемоги Проти нього виступила опозиція, пдтримувана московськими воєводами Почалося народне повстаннияи, жертвою його впав автор Гадяцької трактациії Юрій Немирич
Прийшли страхіття громадянської війни Воєвода Трубецькой знову зібрав свої полки 1! вирушив на Україшу, займаючи місто Зо МІСТОМ, 1 приводячи ВСІХ ДО присити иа рІарштєсть
У видписці 30 серпня 1659 р. Кмівським воєвода Василь
Шереметьєв повідомляв царя холопи твой Васика Шереметьсв с товариши челом бют. Гетман И вацико Виговской, забьтв страх Божий г вою великого гос у ри МИЛОСтТьЬ М присити СВОЙ, гебе пеликому государіо йизменил, «ч іс нем
прик гали полковники, й! пвтники. и атаманьм, п «і пернеррюрка
все козаки, и во всех городах и по местечках мещане, и Ввеим
"М рив гей великому государю м менили же й учими ПИІСІ
пепослушньг, и я ХхОЛОГП ТВОМ Васька, прося у зога милости й
' ї й! Й 4 і рик пречистье Богородицьт помоши, посьмал товаришем хом
| ( гром мМ и
МИХ, КПИОСЄН М рий Бар ІТИ неКоОгОо Й ИЙ вано "«Таадазсі
азеликого государгі ра МІ подьми на МУСИМИ шшникопр Под
городью под Гогопеп. ПОД Мо поль под Воронької ПОД
Стайки под местечка: Макарова, под Брьиєв, под Бородям
ку, ПОД Горностай ріс» ТІ» | под миь меестечікаєС мо «хх і. МА
Бан
РР
ри І? всре 005 І о - | ковому ді ср синя 1995 року в селі Герматіаці па Обухівщиті відкрито пам ятпик видатному іС6ї, дерисавотворціо, Гетьману УМкрати /вану Висовському. Славици і
шцар нашої землі
і «УКРаи Кр | сомаівт»г Й Ч ( г і; рих Арито анотутия проти московського уряду т навіки закароуває ) цього Фим козаки на чолі з іваном Виговським вщент розбили 100-тписячно російська
| , риття йо | МОМОТ ЛОТ Є» Михац (() ор ІОЄШИ, С ПИ СО МОрОмМО ПИ активним ореанізатором осо став еолова Германтівської селишног Ради Анатолій Шафаренко
ІВАН ВИГОВСЬКИЙ 3 ГЕРАЛАНІВКИ
У п
-АИ
- ї оч че ,,
деревни по обе сторонь: Днепра, посьмлал я холоп твом Васька подполковников рем арекого строю Семена Скорнякова-Писарева да Ивана Шепелева, и голов с сотнями, й милостьтю, государ Божиєю и пречистьге Богородицьт помощію, и твойим великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великія и Мальтя м Бельтя Росій самодержца, и сьгна твоего государева, государя наштего олаговерного царевича и великого князя Алексея Алексесевича, всея Великія и Мальтя и Бельш Росій, счастьем, Т! городь и местечка взяли и вьїіж гли и вьІСеКЛИ
З особливою еорсетоюмк сто московсьшт: «гОоСсударевні люди познущалися над повсталими проти них Трипілля і Стайками, що були надані у володіння Виговському царем Олексієм У 1604 р. Про цю серпневу каральну екепи дицпцио знаходимо запис у дослідДНИиИКка Б Грінченка «те віЙСЬКО ПпОПпалило и зруйнувало вкрай містечка Гоголів, Вороньків, Грипілля Стайки, Макарів, Горностай-поле, 1 багато інших містечок, сіл і хуторів, а людей, і жанок -- УСІХ ДО НОГИ вибили, 1 Так побито було дуже багато народу нічим не винного» Цим дсеахливим погромом Шереметьєв викореняв серед мирного населення «супротивников», прибічників «злохитроєтното зменника Ивашки Виговського -- клятво преступника 1 розорителя верь христианском».
Не покладаючи рук, Москва працюва ла. щог нищити діло гатьмана Виговського До Трубецького пристали со зацькі полковники Цицюра, Золотаренко, Сомко Одночасно запорозький кошовий ван Сарко підняв повстання на півдні проголошуючи гетьманом Юрія Хмельницького Виговськийм опинився у тяжкому становищі Иого вороги дуже зручно агітували, що нібито він «запродав Україну ляхам» 1 хоч! запровадити колишні польськошлях ето вк порядки Парод на маса не могла оцінити користей Гадяцької уні. а сама думка про поворот ПІД верховенст во польського короля ру па для неї страшною 1 нестерпною
Сірко 1 Хмельниченко підСступили до Чигирина Виговський залишив столицю, вирішивши заапе плювати до козацько: ради. Раду було скликано 11 вересня 1659 р. в містечку Герматівка. На неї прибули два ворог габори -- Виговського 1 Сірка з Хмельницьким
Раду в Германівці Виговський мусів залишити втеч ю до БІЛОЇ Церкви Там зібралася нова рада, Де він склав гетьманську булаву. Історик М, Костомаров пише Так сумно скіуйчилось гетьманство Виговського, а з ним скінчИЛОСИ Велике Кпиязіастао Руське Українці показали, що вони не г стани зрозумт и и оцінити цем проду мі голі», ЯКІ СТОЯЛИ ВИШ
від рівня цілого народу Гадяцький тракт залишився для нащадю» у пикКим
| |
пам'ятийком козаччини Толі він не був оцінений, але згодом
козаки раз У раз поверта пися до Ці і УГОДИ нії ЦО ТОМА рАТТ«)Ї «»
поліТтИиЧчЧНОоОГО ідеалу пона роДСм ІасСЯ 11 « тшачний чаї
україни ькКоОЮю нашональною програмою М || ІРИТАТІ тор гетьман
їоам С у ГАПпоОпИич Нигопи РеСЯ БА «рі ь СТОЛІ Її "З оЗторНІРІМ атріотом ТІСТІ ДОВІчНВІНУ ПА СІТОЇ
ДИСК П«АА
ВЕАУ мудрим перзіса ви МА
СПОГО 1МІ РИ КОїТгОм и воооди СВОГО М роду . Рада Вр |оерманівці пере гпворилтаєс"м 1 нідпену МІЛЖУЄСОСЄЙМ У
биятику. Вона піддала полум я В пеню су тридцяти м
іп оо увійшло б історію ПІД не А,
громадянсько рімни й
зок А ОО Р
ІОрим, І|ОМОТЕНКО краєзнавець,
«і. Обухів Митської облаєті
даьсттия оспрнннаосланни
- (ново ПРОБВІТИ
Василь ГЕРАСИМ'ЮК
1745 -- ПЕТРІВКА
Сіли у корчмі, А Федьо на під
Том і бо Очі Урі аазадрить ГО і кУДІЯ Орфенюк, Баюрак. Корчмар Давид запитально виходить Довбуш «Смди
сторичні ПпОСТАаТІ Крим Федя
и ЖК орчмаряи АС) і Ні Ж пурчмаюр Да пид - нього ЗО коли в землю ПпіІДе Ггаддя и то пак гадде як казав Мій ДІД
Га гаддє гаддем он ЩО ТІ
3 про трійцю руську гуцульєс6ьку круту що в корчмі при дорозі план плете чим би ше ощасливити Зідноту
Ддби пан із хпопа Дідушком не став
бо но пвіДаЄ ТОЙ Дідушко страму
в Білий Черемош молоко випивав
тому Білий, а Чорним «МШорним чому"?
бід «проклятих питань» гуде корчма | Давид робить те, що робить Давид-бо в суцульсько! трійці Стриму ненла з Федьо як Федьо спати виліз на під
Там історію він г проспить Але ж ці
Ці ще ашкв зрять, хоча Я ж не про те що попроситься Довбуш на топірці вже у серпні За ним Орфенюк піде ще у цьому році. . Лиш Баюрак
погуляє в цих горах дев'ять ЛІТ
на страт: попросить у посттак станіславських -- СОПІЛЮУ и заплаче Давид
З ж таки не про те, а про те, що трьох цих любили ИЙ нікого отак, Як цих
То для польської шляхти опришок лотр алпе був пое 1 карпінськийм Ф панцисСск - мав би зватись Опексою. Та яка ВдячніІСТЬ ПОЛЬСЬКОЇ пані? -- НІДОМО яко Спас Олекса опришка у пелюшках
чи то пак. поета -- ДЛИ гзаюрака б
шю приг У Є Иить СОПІЛКУ у небеса тих жалів. ЯКИМ ТІСНО На Цій Землі Скорбним пумвіл зі свічами на І ОЇ по ніч поета стоятиме на Скалі
Спас опришок поета Поет не спа! Церква Спаса на іншій скалі СТОЇТЬ Га Петров зі ночі Завше ВРраз-3 змах сокири -- гра поета злетить
чи то пак, опришка І ЦО гім нове" -
четвертує кожного кат в акура!ї
на коронним розЗподи ГПапла р ніОЄ пе ями виставляти Тіла шмат
Пльки голову і космач н крам Ук рОЗОІИнНИк, | пихкну Петрівку ніОчЧІ о 1 Павла -- "ЛОВ Я зі1йЙйАЧ-нНИкК нНеім ) М
"| не можу старіти у Космач
Хто з води Чорногори одна керва - иде у ЗСМЛЮ Дд з кожним хоч Ледь живим
розрахується храмова голова стерши простір ос кпіЛлим оком рудим
Трішки ниіЧКИ-Ппетріоаки Здихнув - нема Тільки сколють легені зоОрП' 31
ВауУстить протяги плоть, мов старе корчма 27
при дорозі м зцій Ззаклятій землі
чи то пак, перекопаннй Де скарОби Між рукою : серцем рукояті Благодать, кажуть, сходить на ці горби Ьє зкіннечна Ї споди. рлагодат
Чорні -Фртетніві мерем Ши баг копАСсСзЗя пиш ватажко на НІЖКУ в не налпягаб
Р
Ріє кКАаліЧ МЕНІ ор Те Ти ж бідним брат
Хлопці а домі Давида суддя один Та приходить Довбуш -еНТето прийде в ЦІ ори взЗОжий сим
ніби не вмре и ЗзнопУ ТІЛЬКИ позОтнИика забреоре Тріє царі пр сіли в корчм!
При ЩІ уро 1 | яти заррями ШГету СА ГУ» ГР д що далі буде, знають сам!
Скоро - рпент Опекі () - Зк СОЙйчЧчИнНнОоїмМ! іж! Гак у грудях млосСсно м прозоро, що аж
3 ТИР і РРНСї 1) ІНШІ ТІ . Паревч у ж БМ
дж застогне вві сні на горищі страж
Оо АУЙПі Довбуш | ПЮУЄУНІ ТІ г) і курании СИРІ
Бо на світі мусить Оутим гуцул що орел го носив, а пюбов уб' Р птекти б ї рамі ІльВОніЮ ДО ДреЕ-БКУЛРП
бо нема в горах правди і ДОпіНнКО є
із хіОі Я ГДК їі д шукав корчмо Він ШО! Х 4 нж 1 ( | 1 » 1 й
Мао по мене на Спаса буде м Прощавайте, опришки у|довбушіо «а
Її щоМмМоОожУ Ті черііс| я ЛО 1( "ІТ
Б; наитижчІ "1 жіеі| уз 14 ІК «Кк опуУСТИЙ Ка ім КЛІ п М і
ні іі3 пет |і ТО "ПРКІ ВА ІП
пін над оними пережили рів» ДВ , Й д пони СсидіТтимуУ"тЬ Оки СІ
і наразі це знає ПЛЬКИ тави
AUS DEM ARCHIV
Hallo
Ni wo wanj sche a ni meme
Das, man staune, ist keine esoterische Spekulation, sondern eine gründlich erforschte Sache. Der nachträglich vorgelegte Beitrag, dessen Thema die Ergebnisse des Werks „Frühe Zivilisation Mu“ (/93/) des amerikanischen Naturforschers und Reisenden James Churchward sind, erzählt von einem Kontinent, der einst im Pazifischen Ozean lag. Nach dem Untergang dieses Kontinents, der lange zuvor in den Fluten versank, sollen alle Staaten der Welt Erben einer hohen Kultur geworden sein, deren Nachkommen unter anderem die Ukraine ist.
Wenn man jedoch von dem rätselhaften Atlantis spricht, das nach dem Land Mu unterging, so erinnert man sich zumindest an Gerüchte über es in legendärem Licht, von der Wiege der Menschheit aber, zumindest bei uns, spricht man kein einziges Wort. Dabei liegen dort, so die Meinung des Autors, die Fundamente unseres Bewusstseins.
DAS RÄTSEL EINER URALTEN ZIVILISATION
DIE WIEGE DER MENSCHHEIT
Vor langer Zeit, in unvordenklichen Zeiten, existierte im Pazifischen Ozean ein unermesslicher Kontinent, der Mu genannt wurde. Vor fünfzehntausend Jahren wurde er vom Wasser verschlungen, und er verschwand. Diesen geheimnisvollen Kontinent hat für uns der englische Oberst James Churchward entdeckt.
Schon in seiner Jugend, im Jahr 1868, kam er nach Indien, um die Bevölkerung vor dem Hunger zu retten. Dort freundete er sich mit einem Großlama an, dem obersten Priester einer der klösterlichen Schulen, und dieser zeigte ihm einige alte Tontafeln, die man wie Heiligtümer hütete. Er selbst weihte den Briten in die rätselhaften Zeichen ein, die darauf eingeprägt waren, und lehrte ihn, die Naacal-Sprache zu lesen, mit der nach Meinung der Inder erstmals ein Mensch gesprochen habe.
Dieser Austausch zwischen ihnen dauerte über zehn Jahre. Mithilfe dieses Wissens gelang es Churchward, die Texte der Tafeln zu entziffern, und da erkannte er, dass in diesen Schriftzeichen von einem verschwundenen
in grauer Vorzeit einen Kontinent, und begann beharrlich, nach seinen Spuren zu suchen. Im Jahr 1880 segelte der Forscher zu den Königsinseln im Südmeer. Nachdem er dort Felseninschriften entdeckt und entziffert hatte, brach er auf der Suche nach dem unbekannten Land nach Tibet auf, wo er in der Klosterchronik von Lhasa einen gewichtigen Beweis für die Existenz dieses Landes fand.
Danach bereiste der Wanderer ganz Zentralasien, war in Ägypten, und im Museum von Kairo stieß er auf verschollene Inschriften darüber, dass «die Ägypter von dem Kontinent Mu abstammen, der, vom Feuer überflutet, in den Abgrund versank und dessen Stelle heute unter den Wogen des Ozeans liegt». Die weiteren Nachforschungen führten Churchward in den sibirischen Landstrich, dort auf die Lachow-Insel gegenüber der Lenamündung. Von dort gelangte er in den Ural, wo jegliche Spuren von Mu verschwanden.
Enttäuscht von seinen Forschungen gab der Gelehrte seine Wanderungen auf und reiste nach Australien, um einige geschäftliche Angelegenheiten zu erledigen. Doch Verwandte überredeten ihn, Neuseeland zu besuchen, wo erneut archäologische Anzeichen einer alten Zivilisation auftauchten. Er interessierte sich für das Schicksal Polynesiens, besonders für dessen «Bruchstücke» – die Marquesas-Inseln, Samoa, Tahiti und Tonga. Und hier gelang es ihm gerade, das Glied zu finden, das in der von ihm entdeckten Geschichte des Staates Mu fehlte, der vor 20–200 Jahrtausenden blühte. Es war ein Land hoher Kultur, aus dem nach dessen Zerstörung Wildheit erwuchs.
Der begeisterte Gelehrte kam mit Beweisstücken in den Händen nach Amerika und ließ sich in New York nieder, wo er die materiellen Überreste seiner untergegangenen Zivilisation eifrig zu studieren begann. Einst hatte Neven in Mexiko die unter Asche und Schlamm begrabene uralte Stadt ausgegraben; nun brach er sofort auf nach Yukatan in Mittelamerika, um jene Orte zu untersuchen und die neuen Funde mit seinen Entdeckungen zu einem einheitlichen Bild zu verbinden.
UNTERGANG DES SONNENREICHES
Vor vielen Jahrtausenden lag im Strudel des Pazifischen Ozeans, wo jetzt nur Wasser und Himmel sind, ein grenzenloser Festlandsteil, von dem nur die Inseln des Südmeeres übrig geblieben sind. Mit seinem nördlichen Teil berührte er Hawaii und reichte bis zu den Osterinseln und nach Fidschi. Von Norden nach Süden erstreckte sich dieser Kontinent über 5 Tausend Meilen, und in der Breite maß er mehr als 3. Er bestand aus drei Teilen, die durch schmale Kanäle oder Meere voneinander getrennt waren.
Es war eine durchgehende tropische Niederung, mit Gräsern bewachsen und von Feldern durchzogen, ohne Berge, nur mit kleinen Hügeln. An den Flussbuchten mit stiller Strömung blühten Lotusblumen. Die ganze Ebene bedeckte üppige Vegetation wie ein grüner Teppich. Die Wege waren mit Pflastersteinen ausgelegt.
In diesem blühenden Paradies lebten zehn Völker, und insgesamt lebten 64 Millionen Einwohner. Alle unterstanden einer einzigen Regierung. Über sie herrschte ein gewählter König, dessen Name durch den Beisatz „Ra“ ergänzt wurde. Deshalb wurden er und alle seine Nachfolger im Staat Herrscher genannt – Ra Mu. Das Land selbst trug die Bezeichnung Reich der Sonne.
Die Völker von Mu beteten ein einziges Gottwesen an. Sie träumten von der Unsterblichkeit der Seele. Ihre Verehrung der höchsten Macht war so groß, dass niemand den Namen der Gottheit auszusprechen wagte, sondern man sich nur über ein Symbol an sie wandte.
Auf diesem Land herrschte die weiße Rasse, und zwar ausschließlich hellhaarige Menschen mit dunklen Augen und pechschwarzem Haar. Zwischen ihnen lebte auch Bevölkerung anderer Hautfarbe – gelb, braun und schwarz. Sie mischte sich jedoch nicht in die Staatsangelegenheiten ein.
(3) 7
Die Bewohner von Mu zeichneten sich durch seefahrerische Fähigkeiten aus. Auf ihren Schiffen fuhren sie um die ganze Welt. Unter ihnen gab es Architekten, die Tempel und Paläste aus Stein errichteten. Sieben Hauptstädte des Kontinents galten als Zentren der Wissenschaft, der Bildung und der Religion. Es gab auch andere grüne Orte, besonders in den Flussmündungen, wo Zentren des Handels und der Produktion entstanden.
Auf diesem Festland konzentrierte sich die gesamte Zivilisation des Erdballs, die übrigen Länder gehörten zu den Kolonien von Mu. Sie wurden durch Schiffe miteinander verbunden, die Passagiere und Fracht beförderten und die Städte mit Verbrauchsgütern versorgten.
Als das Reich Mu seine größte Blüte erreichte, traf es die erste Katastrophe. Auf die spürbaren Erschütterungen in den Tiefen der Erde folgten unablässige Erdbeben. Die Südküsten wurden von den Ozeanwassern überflutet, viele Städte und Dörfer wurden von den Elementen zerstört. Beim Ausbruch schleuderten die Vulkane Feuer, Asche und Lava an die Oberfläche; die Lava floss nicht als Masse dahin, sondern erstarrte an Ort und Stelle und bildete Gipfel, deren es in Gestalt von Inseln im Süden des Pazifischen Ozeans eine unzählbare Menge gibt. Wenn sich die Natur beruhigte, machte sich die Bevölkerung von Mu an den Wiederaufbau ihrer Behausungen.
Viel Zeit verging. Die Menschen hatten das Unglück fast vergessen. Doch die Erdbewegungen begannen sie erneut zu beunruhigen, das Festland fing an sich zu senken, und alles, was von menschlichen Händen aus Stein geschaffen worden war, Paläste und Heiligtümer, zerfiel im Nu zu Staub. Es blieben nur Haufen von Ruinen übrig.
Schließlich brach aus den Tiefen der Erde ein ungezügeltes Feuer hervor, schreckliche Donner grollten mit Blitzen – das blühende Land verwandelte sich in eine Hölle. Innerhalb einer einzigen Nacht verschlang der Ozean einen ganzen Kontinent. Über den Wassern ragten nur noch kleine Gipfel empor, und die Muttererde des Menschen mit ihren prächtigen Städten, bedeutenden Denkmälern der Kultur und Wissenschaft und mit einem stolzen, arbeitsamen Volk wurde zur Erinnerung an die Vergangenheit.
Die unglückliche Bevölkerung, die sich vor dem brodelnden, aufgewühlten Ozean und dem Hungertod rettete, ließ sich auf kleinen Inseln nieder, betete zu ihren Gottheiten und verfiel, um zu überleben, in ihrer Lebensweise immer mehr zu den niedrigsten Formen der Barbarei.
Nur in den Kolonien von Mu hielt man noch lange an der hohen Kultur fest, die man vom Mutterland übernommen hatte. Doch auch sie begann mit der Zeit zu verfallen, da ihr keine äußere Unterstützung mehr zuteilwurde.
RUINEN VON CHARA-CHOTO
Nach chinesischen Überlieferungen existierte in Asien einst ein großes Reich Ugor, das vor 17 000 Jahren vor der Geburt Christi durch Erdbeben und Überschwemmungen zerstört wurde. Dies stimmt durchaus mit den geologischen Befunden überein.
Dieses Reich war von Völkern arischer Herkunft besiedelt. Ihre Spuren zeigten sich auf dem Gebiet Frankreichs und auf dem Balkan. Denn es erstreckte sich vom Stillen bis zum Atlantischen Ozean.
In jenen Zeiten war ganz Zentralasien samt dem Himalaja eine zusammenhängende Ebene mit fruchtbaren Böden, Seen, Flüssen und Wäldern. Alle musterhaft erbauten Städte waren durch Straßen miteinander verbunden. Noch heute kann man in der Wüste Gobi Anzeichen von Kanälen, Flussbecken und Seeschalen erkennen. Unter der Bevölkerung blühten Wissenschaft, Kunst, Medizin, Städtebau und die Herstellung seidener Stoffe.
ре зн зни 0 -- зошит лин панії
- РЕА о а жна нн они 0 от
йиптво шопкових тканин
In Tibet gefundene Tontafeln, die bis zu 70 Tausend Jahre vor der Geburt Christi zurückreichen, beweisen, dass das Reich Ugor von Kolonisten aus Mu gegründet wurde, die sich zunächst am Ufer des Gelben Meeres niederließen; von dort breitete es sich weiter auf die Gebiete der Gobi und bis zum Kaspischen Meer aus und gelangte mit der Zeit auch nach Mitteleuropa, aber über den Atlantik.
Eine chinesische Chronik, datiert auf 500 Jahre vor unserer Zeitrechnung, bezeugt, dass die Bevölkerung Ugors aus hellhaarigen Menschen mit blauen Augen und mit einer Haut bestand, weiß wie Milch. Die Hauptstadt dieses Reiches war die Stadt Chara-Chota im Süden des nördlichen Baikalsees-Meeres. Dort wurden in einer Tiefe von 5–6 Fuß unter dem Schlamm nicht nur Ruinen entdeckt, sondern auch Geld und kostbare Gegenstände aus der einstigen hohen Kunst gefunden.
Die Chronik eines tibetischen Klosters erzählt, dass die Hauptstadt Ujur durch einen Strom zerstört wurde, der, nachdem er den östlichen Teil des Landes erfasst hatte, alles Lebende auf seinem Weg verwüstete. Und tatsächlich bemerkte man bei den Ausgrabungen in Chara-Chota, dass die Erdschicht, die auf den Ruinen lag, Kies, Sand und Schlamm enthielt. Eine Flutwelle ohne Eis stürzte nach Norden und überschwemmte die ganze Oberfläche. Noch heute finden sich an der Mündung des Flusses Lena, besonders auf der Insel Lachowa, gewaltige Lager von Mammutknochen, die von den Wellen aus dem Süden herangetragen wurden. Die Sintflut ereignete sich noch vor dem Untergang von Mu. Das Eis unter dem Äquator warf der Ozean bis in die nördlichen Grenzen der Ukraine.
Eben damals begann bei uns das Eiszeitalter.
In der Tundra Nordwestsibiriens hat man eine beträchtliche Zahl gefrorener Leichname von Mammuts und Nashörnern freigelegt. Ihr Fleisch hat sich so erhalten, dass man es essen kann. Die zerschmetterten Skelette und die Reste unverdauter Vegetation in den Mägen dieser Tiere sind der Beweis dafür, dass die Katastrophe 1 und der Klimawandel plötzlich eintraten.
Der zweite Teil von Uiur erlitt die Tragödie des Untergangs von Mu, das den vernichtenden Erdbeben nicht standhielt. Bis heute trifft man in tibetischen Klöstern in Tälern, die durch Gebirge von der ganzen Welt abgeschirmt sind, Bewohner, die Denkmäler aus der ältesten Zeit besitzen und einer Weltanschauung, Glaubensvorstellungen und der Fähigkeit folgen, die kosmischen Kräfte zu beherrschen.
Im Laufe der Jahrhunderte sank der Spiegel des Weltozeans, und das Klima auf dem Planeten änderte sich stark. Zwischen den Felsen entstanden unterirdische Flüsse, und die Umgebung der einst blühenden Städte wurde von Sand verweht, unter dem Wasser fließt. Das verwüstete Land begannen allmählich Menschen der gelben Rasse zu besiedeln, die sich mit den weißen Uiurern vermischten und die chinesische Rasse bildeten. Die führenden Schichten der Bevölkerung unterscheiden sich bis heute in ihrem Aussehen von den gewöhnlichen Kuli-Arbeitern, denn in ihren Adern pulsiert noch das Blut der weißen Rasse.
Bei den Ausgrabungen in der Hauptstadt von Uiur stießen Archäologen auf ein wunderbar gemaltes Porträt der Königin dieses Landes mit ihrem Gemahl. Die Symbolik in der Darstellung zeigt überzeugend, dass dieses Land und seine Herrscher in Abhängigkeit von Mu standen. In den Händen der Königin befindet sich ein Szepter in Form eines zweizinkigen Dreizacks (zwei davon, erhaltene, befinden sich im Britischen Museum London).
Dieses Emblem hatten die Herrscher von Mu, denn ihr Festland bestand aus drei Teilen. Später übernahm dieses Anak die Dynastie der Poseidonen aus Atlantis, und von dort gelangte es zu den Griechen, um in der Ukraine auf die uralte Überlieferung zu treffen, wie man an den Prägungen auf den Ziegeln der Zehntenkirche und an den Münzen Wolodymyrs des Großen sieht. Und es ist kein Scherz, dass ukrainische Forscher-Ausgräber ein Mammutstoßzahn mit einem darauf eingeschnitzten Dreizack gefunden haben. Es ist eine unwiderlegbare Wahrheit, denn unser nationales Abzeichen ist das älteste der Welt, und wir sind mit Recht seine wahren Erben.
Übrigens existiert das königliche Szepter («Staat») in Kambodscha bis heute in Form eines Dreizacks.
STATT MEERESBODEN -- NIEDERUNG
Nachdem er tibetische Klöster besucht hatte, sah James Churchward tönerne Tafeln, die bei genauerer Betrachtung wie Karten verschiedener Teile der Welt wirkten. Auf einer davon erkannte er, sogar mit einem Datum versehen, Südamerika.
Eine andere war eine Karte des Himmels mit Darstellungen von Sternbildern und der Lage einzelner Sterne. Astronomen, die sich mit diesen Tafeln vertraut machten, sagten, der Himmel habe vor 25 Jahrtausenden so ausgesehen.
In Südamerika wogte an der Stelle der Amazonasniederung vor etwa 70 000 Jahren ein Meer, das im Osten durch eine Meerenge mit dem Atlantischen Ozean verbunden war. Dahinter lag ein unbekanntes Land. Vermutlich Atlantis. Im Westen trennte eine Landzunge das Meer vom Pazifischen Ozean, und durch sie hindurch war ein Kanal gegraben, an dem eine Stadt ohne Namen stand. An der südwestlichen Küste lag die Siedlung mit dem Namen „Stadt der Edelsteine“. Etwa auf halbem Weg entlang der südlichen Küste landeinwärts gab es eine Ansiedlung, die „Goldene Stadt“ hieß. Zweifellos handelt es sich um die sagenhafte Stadt Manoa, die die spanischen Konquistadoren suchten. Eine weitere Stadt lag weit im Süden entlang der Meeresküste an der Stelle von La Plata (ebenfalls ohne Namen). Die Inschriften auf den Karten belegen, dass diese Städte von den Kara-Maja erbaut wurden, den Vorfahren der antiken Griechen.
Fortsetzung folgt
Mykola Schudrja
Maschinelle Übersetzung
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
ри па в
з РЕА в р р я ри й -- о па о ОДНО сн о
ко не г й - недивно для пи ресІчноОгОо громодянина про
| я гпозуванния не с основним завданиям астрології
Голо ї - збо азна мета ш( грологі оо це попередити про
гони ВВ негогивного рОЗВИ СІСУ особис ГОСТІ
аб і Гу» | муСспильства, підказати, коли пони помиля ІїПоОсь ' -
іОтьСя, розвитіє На каль,
пПОМяття Й «учасному етапі роавитку ліодегра ся духовності настільки перекручено, (аби не
говорити , 35 у | . 789 втрачене), що часто добро сприймається
"Кк Зіло : з " в і зе -- і / ї . я ; підказки) С х і - нате ХИЛЬНІСТЬ мислити перепазжано пеЙ я «Р ) - і й | рІіальними категоріями приводить тільки ло тим масового і , М , | еф сту, не даючи можливості виришити
пробле | : т роолеми в ціЛОмуУ, ЩО дуже небезпечно у майбутнь-
ому ьСу - зму. Таким чином. ігиоруються об'єктивиї закони
о ів па, г ; З У "одини (суспільства), як! ретельно контро- Ок | " І осмос Звертання грішника за допомогою до Бога
ас теж тимчасовий ефект Ну не можна постійно
гр | : рішити, йти проти законів Космосу |) просити в той жи
час прощення цих гріхів і допомоги І у Отця-Бога часто зпускаються руки. Закон К іІрми жеорстокийм, але справедливийм!
Шриведе мо декілька прикладів, хоча їх в'їс
М -- ци
кКопичилося реаліч
па- - і За законом карми прапо свободи зисору, тоото свободи прийняття рішень, є основний окон еволюційного розвитку людства І якщо людина (народ) втрачає це право, не захищаючи його, не ниоорюючи то це призводить з часом до дуже важких пеЕіСЛІДКІВ ДЛЯ ЦЬОГО пароду Такий не род асимі люється : зникає як етнос Щео за біда, скаже дехті И так проживе мо! Але га Кі мудреці забувают ь. ЩІ розпла- Ччуватись прийдеться за це пе гільки мому, але и нащадкам.
"Її кщо об'єднання з Литвою у 14-му столітті 1 надія ча допомогу Москви у 17-му ст не перє конала хитромудрих, то можна засвідчити, що бездуховну людину Історія нічого не навчить. Але розплати від ЦЬОГО не уникнути
Другий приклад, більш тривіальніший ії простіший Введення нових українських паспортів є закономірним і необхідним атрибутом державності Але відсутність графи про національність відібрало просте право людини на вибір національності. Хитромудрі законодавці
таким МИНО МІ зіитрішили помирити, ЗАСПОКОЇТИ срімамхо оми, податками ()сімь Ооуде поворотним момеч том у вирішенні проблеми з флотом. Це і періо;
шоартональні ментшиини Вр Україши Людей можна а деякий ча( обдурити, але Космос ---ні р "ому разі Чому у татарина, росіянина, або в українця забрано право БіІДЧчЧУПВАТИ СІ 1. приналежатим до Того чи пішого СТИОСУ "Вес буп прикла д |««СОВОТОБКИМ» народом у СРСР. Це теж був один із чинників, який вплинув на розпал СРСР. Безумовно, розплата буде обов'язково В ДАМ формі" Ще поля БКосмо: У Але цих «ІКОНОТВОРЦІВ вона сягне У першу чергу, потім державу Бо це шлях досягисння тимчасопого еф кту Іпрагматизм перева - а3Сав)
Тепер повернемося до проблем прогностики Попередисати про ТІ, чи ншиши подиї духовно нерозвину"ті
АСТРОЛОГ ПРО УКРАЇНУ
ей»
і
й гай - ) й и |," Я. у. й є -- ії ж засо лій . Р - - рн - - - РИ
.
' - - ГІ 4
АЛЕ РОЗПЛ ТА
чейь Р
» Р - -
ЧЕ ЗАБАРИТЬСЯ.. |
уча; , ї
йн пе
суспільство є справа невдячна І навітьошШкІдти ве! В сам процес вирішення будь-якої проблеми заводи включається єбСлемені свободи вибору рішення Цей елемент прогнозувати важко ІневідОМИЙ ДУХОВНИЙ юівень виконавця) Але самі обставини можна Прогнозувати з достатньою вірогідністю
У політичному плані, починаючи 3 ЖеАОВТНЯИ І закінчуючи травнем наступного року треба очікувати великого політичного протистояння на Україні, як: може привести до непередбачуваних наслідків для держави. Насуваються політичні переміни Можна очікувати дивних обставин з корпоративними
а --
р -
---- - т --
Слово ПРОСВІТИ
о РН зажити - р
Й Р - мн рани ож Р - ол ж з нливан те РИ - -
виникнення таємних груп 1 організаціи, спрямованмих на підрив держави, кі рованих "осквою Але це сприятливий період для розвитку мистецтва 1 науки Листопад вибухи ЯКІ 03 ЛлУТЬ продовжуватись до початку літа наступного року Не виключено кровопролиття й період СІМУТ | втра ги владою контролю над масами |Толітичні пілі буду гь розмиті Виникне сильне незалдоволення масфлозними структурами Сильно загостриться ситуація (флотом А пиклюочені віЙСЬКОВІ ПОГРОЗИ і ДІЙ сторони Росії, яка постарається використати емоційні ких інтересах Пп
ці
грудень принесе глиоокі емоційні
виз ЖИ 1 Україні У СБВОІХ має р ІД приводом захисту росіян. Вирішення цих єекладмих
проблем буде залежати від чітких 1 ришучих лі туряду
Зар із. як ніколи, не можна піІДРрИиВ: ти авторитет При . зидента
АпОогей проолем з енергоносіями вмиадаєк теє: ПР листопад - грудені Не виключено о Росія припинить на деякий час постачання нафтою 1 газом Тому потріби нлебрні ре ерви в ЗтТаЛІ ДНЯаліІЗ ІСТОРИЧНОЇ 1 сучасно! і4СТрологічНної карти Украї ми показує, що дерисаві ПО 010 ІО ерміново розрооляти ! ВО| НастовіІ ! газові родовиша Насути | газу на У с(раїні с ВДОСТАаЛь І, ЯК би Ще бу 10 скрутно з Мрураг нсеіми -Т: ра. ї 1ериату ергу вкладати грошт 1 то гастує« її
Шерє говори з Р'ОСІЄО будуть н Ппружкеними | заплутаними. На самій Україши закликати масі до по ядку Оз денважкнко о0 буду ь ПИ ДМ позІсАаТИОМмМОПЦІП 1ОСбОХ СТОДІНМ Виштикне питання шро твомоОВнІСТЬ Си рмочиє ОС иИЛИї1 СЯ інформативи: втру ання РОСІЇ У внутришні справі України Не виключені ультиматуми, заяви
Моусна впевненно сказати шо ця осінь І ЗИМА
будуть переломними для української держави лКщо уряд не розгубиться Це момент, коли вчинки 1 маневру ВАННЯ виконавчої влади можуть дати воротниій ефект і нашкодити державі
Початок літа наступного року укріпить президентську владу моутсливІі зміни у КкеріВвниці й буде прийнята Конституція. Реформи підуть швидкими темпами. В цілому для України пе буде сприятливий період Алеочікуваної стабілізації економіки та срінансів треба очікувати не раніше кінця весни 1991 року м Прогноз склав Валерій Московчен гм
о - п - м-н оо - р п -
ПЕРА РЕБРА
ВЕСЕЛИМ ОЛІВЦЕМ ТА СЛОВОМ ІРОНІЧНИМ
ПАЛИЦІ НА ДВА КІНЦІ
Лід Микола - сСсталініст ТИХОЮ ХОДОЮ По леваді гнав козу вниз до водопою | угледів Юрася ! шо ловив там рибю Як побачив, то скрививсь аж дивитись гидко -- Знаю -- знаю, Сучий Сину знов вірші складаєш? Самостійну Україну
мабуть прославляєш? Повернувся б батько Сталін вернупося б врем я В порошок обои вас зітерли -- усе ваше плем я Незалежності схотіли" Нашоналісти! Вже козі моїй, сердешній нема чого ІСТИ! | у -- Сталін примде, озвавсь Юрась -
мені вже казали Тільки буде українським
щоб Ви, діду, знали Вас, за Ваши теревені
за різні С повечка Розкуркулять, не запишуть
| пів жмені грочки Заберуть все, не залишуть
навіть Жучки й кицьки
Співчуваю я Вам, діду. - | дасть Вам жаба цицьки
Бо й самого Вас виженуть Із власної хати
і поженуть, під три чорти Макара шукати
Козу ж Вашу. як СПіЛЬМИЦЮю ворога народу
8 зоопарку крокодилам укинуть у воду
Змовк Юрась Дід сполотнілийм псе човгав ногою
і трусився якось дивно разом із козою
А по хпильці ПІШОВ МОВЧКИ до своє: хати
Чи так чогось, чи вирішив щось може сховати"
д мораль тут очевидна Сам не хочеш лиха"
кіе клич мого з минулого Паси козу тихо!
учемь «го класу
що сю і
«Слово Просвіти» Засновник - Всеукраїнське Товариство "Просвіта імені Гараса Шевченка
| Відповідальна за випуск ЛЮБОВ ГОЛОТА
Шеф-редактор Павло Мовчан Редколегія: Юрій Бадзьо, Ярема Гоян, Анатолій Журавським,
Олександр Пономарів, Іван Ющук
Завулок Муз імені Тараса Шев Індекс 30617
Виготовлено 3 ги
Анатолій Погрібний,
з-
Адреса "Слова Просвіти і за ейний, 8, Всеукраїнське Товариство Просвіта
Олександр Степаненко
мі. Деркачі, Ларкінської області.
". 252001,Київ-1Ї,
ченка, тел.294-41 «71 Зам Ф2/5 оо
гових фотоформ на комбінаті «Преса Українт»