PERIÓDICO DE LA SOCIEDAD PANUCRANIANA PROSVITA TARAS SHEVCHENKO
NOVIEMBRE DE 1995
ANDRIY BURYACHOK: LA SITUACIÓN LINGÜÍSTICA EN LA RUS DE KYIV
«VIVO EN UCRANIA Y QUIERO ESTUDIAR EN MI LENGUA NATIVA CERCA DE MI CASA»
Reflexión de la alumna de la clase 9.ª de la Escuela Secundaria Especializada de Donetsk con enseñanza en lengua ucraniana n.º 65, Kateryna Zbitska
Ha pasado el verano y ya es el primero de septiembre. Otra vez comienza el año escolar. Y de nuevo me apresuro a la escuela, no solo para encontrarme con mis compañeros, sino también para adquirir sabiduría y conocimientos.
Cada mañana atravieso toda la ciudad en tranvía desde el distrito Voroshylivskyi hasta el distrito Kyivskyi de Donetsk, hasta mi querida Escuela Ucraniana. Ese trayecto me quita mucho tiempo, pero ¿acaso se puede llamar alegre un viaje en un tranvía abarrotado? Llego a la escuela muy cansada, y en invierno muy congelada. Pierdo el sentido de la dignidad cuando veo y sé que cerca de mi casa, en el centro de la ciudad de Donetsk, hay cinco escuelas rusoparlantes (escuela n.º 3, escuela n.º 15, escuela n.º 9, escuela n.º 1, escuela n.º 22) y ninguna ucraniana. Y yo vivo en Ucrania y quiero, como quieren muchos de mis coetáneos de nuestro distrito, estudiar en lengua ucraniana cerca de mi casa, y no viajar en un tranvía abarrotado durante el sexto año por toda Donetsk.
Mis padres se dirigieron al señor Mikhnenko con una solicitud para abrir una escuela ucraniana en el distrito Voroshylivskyi, pero él respondió que no habrá escuela ucraniana. En nuestro distrito está el Liceo Humanitario Ucraniano. Me gustaría estudiar allí, pero allí solo hay clases en ucraniano y una matrícula elevada. Estas reflexiones las tengo desde hace mucho tiempo, y ahora lo he dicho todo, y solo no sé quién puede responder a esto. ¿Cuándo por fin habrá en mi distrito, en lugar de cinco rusas, al menos una escuela ucraniana?!
Para comentar el texto-reflexión de la alumna K. Zbitska pedimos a la subjefa de la Organización Regional de Donetsk de la Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko, Mariia Oliinyk:
-- Katrusia aún no sabe que en el distrito Voroshylovskyi de Donetsk hay no 5, sino 11 escuelas rusas, y que el señor Anatolii Mikhnenko no ocupa el cargo de jefe del departamento distrital de educación, aunque los funcionarios estatales, en contra de la legislación de Ucrania, consideran a este subjefe del comité ejecutivo de Voroshylovskyi como alguien con derecho a firmar documentos bancarios y otros documentos oficiales.
Como [persona] con plenos poderes, declarar que ni al por mayor ni al por menor, en el distrito Voroshylovskyi de Donetsk, abrirá escuelas ucranianas, por ahora tampoco hay. En el distrito ya se ha abierto un jardín de infancia judío. Sin tener en cuenta que aquí viven 42 mil ucranianos, jardines de infancia ucranianos aquí no hay, mientras que para 6 mil judíos de este
.Continúa en la página 2.
(un pueblo que tiene
PAVLO ZAHREBELNYI: SALVEN EL ALMA
- UNA VELA PARA EL PATRIARCA
¡TODOS LOS UCRANIANOS, ADULTOS Y NIÑOS! SUSCRÍBANSE A «SLOVO PROSVITY». NUESTRO ÍNDICE: 3067
Manifiesto de la intelectualidad ucraniana: Nuestra lengua, historia, cultura. Pongámonos en su defensa.
Y con la Palabra del Kobzar
Y ya ha llegado un año escolar
a los muros de la bendita alma mater,
pregunta por el legado de Skovoroda: —¡Ave de fuego: la Verdad!—
¡Alzar el vuelo y atraparla!
Y una fuerte cadena de preocupaciones terrenales,
no basta la comodidad y el sosiego.
Pero no... Existe un brutal mercado—
¡De la Santa Hermandad y de la Fe! Nosotros
¡ricos!
Ricos en memoria y sabiduría,
ricos en granos de las Sagradas Escrituras,
y con la Palabra del Kobzar.
Así que nos reuniremos y aconsejaremos.
Así que rejuveneceremos.
Así pues, ¡buenos días!
¡Maestros y niños!
¡Sé feliz con nosotros, nuevo año escolar!
(Khrystyna Klymenko, alumna de 3.º curso del Colegio Kyivo-Mohylianskyi)
En el quinto año de independencia, en el momento de la admisión de Ucrania en el Consejo de Europa, se producen acontecimientos que amenazan tanto los fundamentos materiales de la existencia del Estado ucraniano y de la nación como su lengua, cultura y espiritualidad.
Las fuerzas antiucranianas externas e internas que durante los últimos años han bloqueado y saboteado por todos los medios los procesos de transformación de Ucrania en un Estado fuerte, rico, socialmente justo y respetado, han pasado ahora al asalto decisivo con el objetivo de nuestra «belarusización». Quieren volver a privarnos de lo más importante: ¡de la propia Patria!, convertirnos en lumpen sin raíces, a quienes les es indiferente quién les dé de comer, disponiendo de su misma riqueza nacional.
Todo se hace de forma consecuente y planificada, en secreto DE la sociedad, para no permitir que el pueblo ucraniano se convierta en dueño de la tierra de sus antepasados. Artificialmente, deliberadamente se crean «deudas» de Ucrania con sus vecinos por miles de millones de dólares; en condiciones desventajosas se exporta al extranjero la producción más valiosa; por una bagatela se venden al capital ruso y a otros extranjeros empresas rentables, potentes ramas que son la base de nuestra economía (construcción de aviones, metalurgia, construcción de maquinaria, complejo militar-industrial, oleoductos y gasoductos, refinerías de petróleo, almacenes de gas); se firman acuerdos desiguales con Rusia en las esferas económica y militar; no se retiran las tropas extranjeras de Ucrania; se cierran centros científicos; se paraliza el sistema financiero-crediticio; se destruye el potencial científico y de alta tecnología de la industria; crece el desempleo; aumentan constantemente los precios; se retrasan crónicamente los salarios, las pensiones y las becas. Esto no es una calamidad espontánea, no son procesos incontrolados, no
(El 11 de noviembre de 1995, a las 10 horas, en el antiguo Palacio de Octubre comenzará su trabajo el Foro de la intelectualidad de toda Ucrania. Su labor no se limitará a un solo día de trabajo.)
Demasiado dolor acumulado tiene cada uno que no es indiferente a la situación de la cultura nacional. Así pues, no una masa sin conciencia nacional, sino
ro ИЙ ції што 0 ат
яжииннинив ||| хиинининний | аююиюниие 0 жиюинию 040 не 0 зжеюююяя 0ляненномяммо нії рони
MANIFIESTO DE LA INTELIGENCIA UCRANIANA
unámonos en torno al foro, miembros de Prosvita, sumemos nuestras voces a
la falta de administradores competentes está desmantelando Ucrania. Quienes hoy la gobiernan, sin profesionalidad, y quienes los dirigen, ¿de qué otro Estado son?
Se hace todo para socavar la capacidad de las Fuerzas Armadas ucranianas de defender el Estado y el pueblo. Se hace todo para azuzar contra el pueblo a clanes criminales y estructuras de fuerzas estatales. ¿A quién le resulta provechoso, a quién le hace falta?
Los altos funcionarios callan la política poco amistosa y, en los últimos tiempos, abiertamente hostil y agresiva hacia Ucrania, de la Rusia oficial.
Continúa en la pág. 2
SUMO MI VOZ AL MANIFIESTO DE LA INTELIGENCIA UCRANIANA
(apellido, iniciales, ocupación, ciudad o pueblo)
flota, industria química,
Solicitud de firma a enviar a la dirección: 262001, Kyiv-1, callejón Muzeinyi, 8, Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko.
Prosvita
Sociedad
ПЕН ці окон» ДР, ПРЕ мон р но х
Maschinelle Übersetzung
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
ESTUDIAR EN LA LENGUA NATIVA JUNTO A SU CASA»
Comienzo en la pág. I
El camarada Mikhnenko permitió amablemente abrir el «Colegio Humanitario Ucraniano», donde estudian niños desde los 4 años hasta 5.º curso, pero por estudiar en esta institución hay que pagar: solo por septiembre de 1995 cada familia debe abonar 4 millones 400 mil karbovanets. Sin embargo, los padres no logran obtener respuesta a la pregunta: ¿POR QUÉ en las escuelas rusas del distrito Voroshilovskyi la enseñanza es gratuita, mientras que aquí exigen tanto dinero?
Callan los funcionarios estatales, a quienes no importan las demandas de los padres, y decenas de familias simplemente retiraron a sus hijos de este centro humanitario. Los trasladaron: unos a una escuela rusa, otros a una escuela ucraniana en otros distritos. Crecerán estas criaturitas, como Katrusia, perdiendo la dignidad desde la infancia y viendo cómo se pisotean sus almas ucranianas puras los propios ...enko y otros ucranófobos.
Así también en el distrito de Petrivskyi, en la escuela № 107, la directora Tamara, junto con la jefa distrital de educación Varvarovska, decidieron humillar a 20 niños de la segunda clase ucraniana. Actuaron sencillamente: el 31 de agosto advirtieron a los padres que la segunda clase ucraniana sería cerrada. Cuando en defensa de nuestros hijos se puso la Prosvita local,
ПОДІЇ. ФАКТИ, КОМЕНТАРІ
«¡VIVO EN UCRANIA!»
MANIFIESTO DE LA INTELIGENCIA UCRANIANA
Comienzo en la pág. I
En una época en que en Rusia todas, sin excepción, las fuerzas políticas pasan a posiciones imperiales, cuando el poder oficial apuesta por la ideología del chovinismo feroz, de la excepcionalidad rusa, del mesianismo y de la superioridad sobre otros pueblos, los actuales dirigentes estatales ignoran una noción tan universalmente reconocida como la dignidad nacional del pueblo propio, y se permiten despreciarla y humillarla abiertamente ante todo el mundo. Hoy ya no solo fuera de los límites de Ucrania, sino también en la propia Ucrania se ha renovado el curso estratégico de varios siglos.
«Ucrania sin ucranianos»: curso hacia el exterminio de la nación ucraniana bajo el velo de la demagogia «general democrática», «panesl[a]va» y «panortodoxa», que siempre ha servido a nuestros opresores.
Una parte de este curso es el saqueo intensificado de la cultura ucraniana. Nosotros, representantes de la intelectualidad ucraniana, lo afirmamos: con excepción de los años treinta, cuando los bolcheviques exterminaron prácticamente a todos los dirigentes de nuestra cultura, ciencia y técnica, y destruyeron a una tercera parte de la nación ucraniana, no hubo una desucranización semejante de Ucrania.
En el quinto año de independencia muere la edición de libros ucranianos: se publican solo 35 libros en ucraniano. Al mismo tiempo, sin restricción alguna y sin pagar aranceles, se importa desde el extranjero literatura de bajo nivel en lengua rusa; se reduce el número de periódicos y revistas ucranianos, vuelven a cerrarse guarderías, escuelas y documentación ucranianas en muchas ramas, incluso en los órganos de poder más altos, donde se trabaja no en la lengua estatal. En muchas regiones se bloquea la apertura de nuevas instituciones culturales ucranianas, se cierran periódicos y revistas ucranianos.
[…] clase ucraniana. Allí estudian 24 niños, y el primer año de clase ucraniana reclutó a 20 alumnos. ¿Y esto ocurre cuando todos los llamados «cuadros» educativos nos declaran que «los padres no quieren»? Quieren, pero no pueden vencer a precisamente esos funcionarios estatales que deberían ocuparse de estas cuestiones. Por eso 10 niños del distrito de Petrivske iban al distrito de Kyiv a la escuela ucraniana MO 65, superando a diario una distancia de 40 kilómetros, y eso con transbordo. Y el costo del pasaje en autobús en Donetsk hoy es de 30 mil karbovanets. Es decir, por cada día, por cada niño, la familia ucraniana tiene que gastar solo en el camino 120 mil karbovanets. ¿Y quién calculará el sentimiento de dignidad perdida? ¿Cuánto cuesta? ¿Cómo esperar educar a una intelectualidad nacional plena, si no tenemos guarderías, escuelas, técnicos, escuelas profesionales, institutos superiores ucranianos?! ¿Cuándo, desde la guardería, inculcamos en el niño ucraniano el sentimiento de inferioridad?
Por ejemplo, en la ciudad de Donetsk no hay ni un solo jardín de infancia ucraniano. De las 163 escuelas de Donetsk, solo 3 son ucranianas. Se trata de la escuela № 65 en el distrito Kyivskyi (400 alumnos); la escuela № 12 en el distrito Kalininskyi (alumnos que estudian en lengua ucraniana: 570); y la escuela secundaria № 1, abierta este año en el distrito Petrovskyi (aquí se matricularon solo 34 alumnos en los dos primeros cursos)...
En total, los niños que estudian en las 163 escuelas de Donetsk son 121 000, mientras que en las escuelas ucranianas hay solo 1004. Esto es menos de 155. ¿Tendrán, pues, sentimiento de comodidad escolar los niños de 4098 familias ucranianas en Donetsk? ¿Y por cuánto tiempo nuestros hijos seguirán perdiendo el sentido de la dignidad, viéndolo todo y comprendiéndolo?
Y nuestros propios mankurtos y otros intrusos dirán, como en los buenos y viejos tiempos de la circular de Valuiev: «Escuelas ucranianas ni al por mayor ni al por menor en el distrito Voroshílovskyi no se abrirán».
De la redacción. Katrusia Zbitska, de una familia en la que hay otros dos hijos. El hijo mayor es estudiante de tercer curso de la Escuela Superior de la Guardia Nacional de Járkiv, egresado de esta misma escuela № 65. El menor, Mykola, es alumno de quinto curso del Colegio Humanitario Ucraniano. El padre, el minero Mykola Zbitskyi, es inválido del grupo I. La madre es artista de una fábrica de juguetes; lleva 2 años de permiso no remunerado. Así pues, ¿es fácil ser ucranianos en Donetsk?, ¿es posible enseñarles la lengua materna y las costumbres?, ¿y, en definitiva, disfrutan los niños ucranianos de Donbás de los derechos que les garantizan las leyes de Ucrania? Esperamos recibir respuestas a estas preguntas de la dirección, que debe respetar estas leyes como la Ley de Dios y la ley humana.
revistas o se prohíbe forzosamente su distribución, se desplaza la cultura ucraniana de la radio y la televisión
La ciencia fundamental está sufriendo destrucción. En realidad se está destruyendo la Academia Nacional de Ciencias, que dio al mundo científicos tan eminentes como Vernadskyi, Hrushevskyi, Palladin, Paton, Hlushkov y otros. Científicos, maestros, médicos y trabajadores culturales y educativos se encuentran al borde de la supervivencia física. Todo esto da motivos para concluir que la cultura nacional y la lengua estatal irritan a los órganos de gobierno tanto en la capital como en las regiones; se les opone resistencia activa, son perseguidas. Se crea una situación absurda. Nuestro pueblo, durante SIGLOS, pese a prohibiciones y persecuciones, protegió y cultivó su lengua materna, y ahora, en un Estado independiente, debe luchar por su salvación. Es algo sin precedentes: el pueblo tiene su propia lengua, pero la mayoría de los funcionarios habla la lengua de otro país, demostrando con desafío su «independencia» respecto de su propio pueblo.
La feroz presión de las fuerzas antiucranianas crece en todos los niveles del poder estatal, especialmente en las regiones sudorientales y en algunas regiones centrales de Ucrania; ellas nos convierten en un país «único» en el mundo. Altos funcionarios fomentan y propagan el «enfoque regional» antiucraniano en el ámbito de la cultura, para dividir y enfrentar a nuestro pueblo. La «Ley sobre las lenguas», aprobada aún en tiempos imperiales, no solo no se cumple, sino que también está constantemente amenazada por una revisión impuesta por los nacionalistas rusos en Ucrania.
La Unión de Escritores de Ucrania, las organizaciones creativas y civiles, los partidos y las confesiones se han dirigido en repetidas ocasiones al Presidente, a la Rada Suprema y al Gabinete de Ministros con la propuesta de adoptar siquiera algunas medidas para apoyar la lengua estatal, la edición de libros en ucraniano, la educación, la ciencia, la literatura, el teatro y el cine. COMO RESPUESTA: un silencio sordo y despectivo. Ese silencio encubre un verdadero terror psicológico antiucraniano, el inicio de determinadas olas de represión política en terreno nacional. A los patriotas ucranianos los expulsan del ejército, los despiden del trabajo. En la política de personal se hace todo para alcanzar la «masa crítica» de enemigos de Ucrania en el aparato estatal, tal como aconsejan los estrategas del nacionalismo ruso. A los patriotas ucranianos no se les permite acceder a la esfera de la administración en todas las ramas de la vida pública. El nacionalismo ruso belicoso se apodera de todos los niveles de la administración estatal, especialmente en las regiones del sureste de Ucrania. En realidad, en Ucrania ya se llevan a cabo limpiezas étnicas contra los ucranianos. Respetamos la lengua y la cultura rusas, pero nos duele cuando de ellas hacen un estandarte de agresión, cuando tras ellas avanzan tanques y aviación, cuando se pisotean otras culturas. En nombre de la «unidad» se saquean a la manera bárbara las riquezas de otros pueblos.
Ha pasado el tiempo en que la postura antiucraniana de los altos funcionarios podía considerarse ignorancia, incultura o error. Todavía está fresca en la memoria del pueblo la represalia contra los participantes en el funeral del Patriarca Volodymyr, cuando hombres armados hasta los dientes golpeaban a ancianos, niños, mujeres y sacerdotes, gritaban furiosos «¡Dadles una paliza a los jojlos!» y pisoteaban la bandera estatal, empapada con la sangre de víctimas inocentes. ¿En qué jaulas, con qué alimento espiritual había que adiestrar a esos asesinos enloquecidos, a esos verdugos de su propio pueblo?! ¡Qué almas deformadas hay que tener para complacer a partidos y agrupaciones abiertamente antiestatales, a formaciones clandestinas armadas de russofascistas en nuestro país, y al mismo tiempo prohibir y reprimir, sin juicio ni investigación, a las organizaciones civiles ucranianas legítimas?
Los internacionalistas-carieristas ucranianos esperan volver a convertir su tierra natal en colonia de Rusia, pues sin Ucrania Rusia no tiene fuerzas para volver a dictar su voluntad al mundo. Junto con el Kremlin oficial han desatado una verdadera guerra encarnizada, por ahora «fría», contra Ucrania.
La intelectualidad ucraniana condena con decisión la política provocadora y dañina de las fuerzas antiucranianas en nuestra tierra ancestral. Rechazamos categóricamente la opinión de que la idea ucraniana no ha funcionado en Ucrania. Esto es una falsedad de quienes consideran la proclamación de la soberanía de nuestro Estado un «fenómeno temporal». La idea nacional, noble por su esencia, sin duda funcionará, como en todo país civilizado, y unirá a todos los ciudadanos de Ucrania en un movimiento nacional por tomar en sus propias manos su destino, restaurar el poderío económico, la cultura propia y alcanzar la prosperidad de nuestro pueblo trabajador y talentoso.
Entendemos la defensa de nuestra cultura, ciencia y espiritualidad como la defensa de los derechos de cada ciudadano de Ucrania a poseer una parte de la riqueza nacional, al derecho a una vida laboral plena y a un bienestar digno, que le puede garantizar nuestra Patria, altamente desarrollada y rica en recursos naturales.
Entendemos la defensa de la cultura y la ciencia como la defensa de relaciones igualitarias y mutuamente beneficiosas, y no depredadoras ni explotadoras para con nosotros, con todos los países y pueblos.
Entendemos la defensa de la cultura y la ciencia como la garantía de los derechos de la persona, del individuo. Consideramos la cultura como un profundo respeto del poder hacia su pueblo, de un poder que no se atrevería a deshonrar al Estado ucraniano ni a humillar a su pueblo.
La intelectualidad ucraniana comprende con entendimiento las inevitables dificultades objetivas de los primeros años de nuestra independencia. Pero no podemos en modo alguno reconciliarnos con el hecho de que nos empujen a un callejón sin salida de la nada nacional. Tenemos suficiente firmeza y sacrificio, como los tenían las generaciones anteriores, para no permitir que se barra de la faz de la tierra a la gran nación ucraniana, que por su número ocupa el decimoquinto lugar entre cientos de naciones del mundo. Esto lo sienten los funcionarios ucranianófobos, que cambian solo la retórica antinacional sin cambiar su curso antipopular. Hemos retrocedido demasiado tiempo, hemos entregado ya muchas posiciones, nos han obligado a desarmarnos, nuestra economía está siendo puesta de rodillas, pero retroceder ya no tenemos adónde. Detrás de nosotros está lo más sagrado y lo más querido: Ucrania y su pueblo.
Con un sentimiento de gran responsabilidad histórica, nosotros, representantes de la intelectualidad ucraniana, llamamos a unirse para la salvación de Ucrania y de su pueblo a las fuerzas políticas, las organizaciones civiles, los obreros y campesinos, los trabajadores de la cultura, la ciencia, la educación, los empresarios y granjeros, las confesiones religiosas, las organizaciones de veteranos y de mujeres, los movimientos juveniles y estudiantiles, los ciudadanos de distintas nacionalidades, los patriotas conscientes, a todos aquellos para quienes nuestra milenaria y hoy actual Ucrania es querida y cercana, y que desean verla libre y rica.
Anunciamos la creación del Comité de Autodefensa Nacional.
Llamamos a los intelectuales ucranianos y a todos los patriotas de nuestra tierra a desplegar la labor de creación de tales comités en las regiones, distritos, ciudades y pueblos.
Las fuerzas nacionaldemocráticas y patrióticas tienen la EXPERIENCIA de cómo obligar al poder a contar con la voluntad del pueblo, que el primero de diciembre de 1991 votó por un Estado ucraniano soberano e independiente.
¡Así que volvamos a demostrar esa voluntad!
ORGANIZADORES: Iván Drach, Viacheslav Briujovetski, Anatolii Hryshchuk, Víktor Yesíkov, Larysa Kadrova, Vitalii Karpenko, Volodymyr Kovtun, Stepan Kolesnyk, Platon Kostiuk, Oles Lupii, Pavlo Movchan, Kostiantyn Morozov, Volodymyr Mulyava, Hryts Mushketyk, Petro Perebyinis, Anatolii Pohribnyi, Yurii Pokalchuk, Yevhen Sverstiuk, Volodymyr Cherpak, Viacheslav Chornovil, Viktor Tsymbaliuk, Halyna Yablonska, Yaroslav Yatskiv
EE. UU.
NOTICIAS DE PROSVITA
DE GENERACIÓN EN GENERACIÓN, Y EL PARENTESCO ES GRANDE
Desde hace ya un año, a partir del 1 de septiembre de 1994, el Centro Estatal Ucraniano de Iniciativas Culturales (organización recién creada bajo el Ministerio de Cultura de Ucrania) y la Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko organizan en Kyiv Veladas folclórico-etnográficas. Estas forman parte de un proyecto artístico que se realiza en colaboración con numerosas organizaciones interesadas y se titula: «Fiestas, ritos y tradiciones folclóricas regionales del pueblo ucraniano, revividos».
La idea de llevar a cabo el proyecto está relacionada con el hecho de que en los últimos tiempos se han difundido ampliamente opiniones según las cuales el folclore es «malorrusismo» o «sharovarshchina», por lo que no debe mostrarse en el escenario. Otros consideran que, en general, no vale la pena revivir nada, sino que es mejor conservarlo, lejos de la gente.
Para refutar esta actitud despectiva hacia la herencia de nuestros antepasados, que provoca no solo asombro, sino también preocupación, los organizadores de los eventos de Prosvita decidieron actuar. Estos eventos pueden llamarse alternativos a todo tipo de espectáculos folk, festivales donde se confunde lo justo con lo injusto: el folclore auténtico se presenta junto a la aficionada, el arte profesional y los números de variedades.
La ola respaldada a nivel estatal, el estudio de la verdadera historia de la antigua cultura de nuestro pueblo, comienza a decaer; se produce una sustitución de conceptos: el interés serio se cambia por lo artificial, y se observa una interpretación superficial de los verdaderos valores espirituales.
Casi cada mes, ante un auditorio etnográfico agradecido, se desarrollan asombrosas y muy sabias representaciones, con las que nuestros lejanos antepasados glorificaban el Sol, el Agua, el Fuego y la Tierra. En la acogedora sede de la Casa Municipal del Maestro de Kyiv cobraban vida fiestas queridas por el pueblo en otros tiempos, pero hoy olvidadas: la Boda, las Candelas, Kolodii, la Suerte de las Doncellas, la Calle.
En la elegante sala de conciertos «Zolotí Vorota», adornada con verdor aromático, tuvo lugar el rito polesio de Vodinnia Kusta, con toda la riqueza de costumbres, canciones, danzas y melodías, que despertó admiración. Se formó un sistema en la realización de estos eventos y se perfiló un estilo propio: comentario sustancial, participación del espectador, una peculiar discusión y el obligatorio homenaje a los participantes de las veladas. Ayudaban a difundir las veladas los patrocinadores informativos: los periódicos «Kyiv Vespertino», «Educación», «Ucrania habla y muestra», «Noticias de Ucrania», así como la sociedad anónima «Amuletos».
Procurando dar respuesta a las preguntas: ¿Quiénes somos? ¿De qué linaje? ¿Hijos de qué padres? Comprendiendo que el creador y guardián de la cultura nacional ucraniana es el pueblo, pues es allí donde mejor se ha conservado nuestra memoria genética, los organizadores de estos extraordinarios eventos, que, por cierto, se valen de recursos mínimos, daban preferencia a los conjuntos folclóricos rurales, vivos portadores de la tradición local, de Cherkasy, Chernihiv y Leópolis.
También se invitaban intérpretes talentosos de Kyiv, los que trabajan con material sonoro y escénico: los conjuntos «Bereginia», «Liubystok» y «Kralytsia». Los participantes más jóvenes de las veladas fueron niños de los conjuntos «Dai, Bozhe» y «Medunytsi».
Maschinelle Übersetzung
Slovo Prosvity
NOTICIAS PROSVITIANAS
Representantes de la cultura material popular no pasaron por alto los maestros populares, que llegaron de distintas regiones de Ucrania, ni los kiovitas que muestran su arte en la feria panucraniana en el Museo de la Arquitectura Popular. Las veladas rituales en honor a las fiestas del Círculo Solar tuvieron gran éxito, y sus ecos se transmitieron por la radio y la televisión. Quienes las vieron o escucharon descubrieron para sí mucho de nuevo, hasta ahora desconocido, y se acercaron con el alma a tesoros inexplorados, cultivados por nuestros antepasados a lo largo de milenios.
Además del ciclo calendárico de fiestas, en la vida humana existen acontecimientos no vinculados a una época concreta del año, pero que también tienen gran importancia. Son los ritos y las costumbres familiares. Continuando el desarrollo de sus iniciativas culturales y artísticas, junto con la Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko y la Dirección Regional de Cultura de Vinnytsia, presenta un nuevo programa en el que se recrean los nacimientos, los bautizos, las ceremonias del tercer día y otros ritos familiares.
La auténtica partera (baba-branka) Hanna Fylymonivna Koval, junto con sus compañeros de aldea, reunidos en el grupo folclórico «Brykса», relató y mostró las acciones rituales, los conjuros y las advertencias relativas a la parturienta y al recién nacido, así como la manera de elegir a los padrinos, de bautizar al niño, qué decir y qué regalar. Todas estas costumbres perviven en Podillia, en el pueblo de Bokhoniky del raión de Vinnytsia, de donde también llegaron los participantes de la velada, así como de las aldeas vecinas de la región.
Sobre los orígenes precristianos de los ritos familiares, que se celebraban en honor de los dioses de nuestros antepasados, Rod y las Rozhanytsi, habló el reconocido etnólogo de Cherkasy, director del Museo de la Historia de la Agricultura de Talne, Vadym Mytsyk.
Según las creencias populares, el protector del nacimiento en la Tierra era el todopoderoso dios Rod, quien velaba por la familia, el linaje, el pueblo y la naturaleza. Además, Rod tenía dos ayudantes, las Rozhanytsi, madres del nacimiento. Cuando nacía un niño, ellas estaban junto a la madre y la ayudaban en el parto. En la antigüedad
En la concepción de nuestro pueblo, el ser humano es de origen celestial y divino. Su nacimiento es un acto sagrado, un regalo del cielo. No en vano se dice que cuando nace un niño aparece una nueva estrella en el cielo, y cuando el ser humano muere, se apaga su astro.
Hoy en día, los ritos y costumbres familiares se han unido en un solo ceremonial. Se conservan la antigua tradición y, como en todos los tiempos, se acoge al niño en la vida y en la familia, y se le incorpora al propio linaje. No en vano en la canción se canta:
Ya no hay árbol más frondoso que el viburno,
ya no hay linaje más querido que el niño.
La velada folclórico-etnográfica «Para que el niño sea feliz, para que el niño sea hermoso» tuvo lugar en la sala de conferencias de la Casa Municipal del Maestro de Kyiv. Era ya la sexta velada y asistieron muchos invitados: colectivos folclóricos participantes en los eventos anteriores organizados a lo largo del año, etnógrafos, artistas, periodistas y escritores. También acudieron numerosos podolianos que viven actualmente en Kyiv, quienes honraron a sus paisanos. En el foyer se exhibían exposiciones de literatura metodológica «Madre e hijo», materiales de las veladas organizadas por el Centro de Iniciativas Culturales y la Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko, y obras de artesanos populares.
Nos gustaría que la próxima temporada de conciertos, 1995-1996, brindara a los aficionados a la tradición folclórica nuevos descubrimientos, ampliando la paleta de las veladas de estudios folclóricos en profundidad, en su orientación genérica y regional, con la participación de colectivos originales y especialistas de las regiones que trabajan con abnegación en el renacimiento de la cultura nacional. Así que renovemos juntos.
Centro Estatal Ucraniano de Iniciativas Culturales
Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko
En la foto: escena de la velada «Para que el niño sea feliz...»
PROSVITA: 1868-1995
La fecha más importante en la historia del pueblo ucraniano es el 6 de diciembre de 1868, cuando en Leópolis, en la primera asamblea constituyente, nació Prosvita, que se convirtió en un impulso espiritual en los 156 años transcurridos.
[Texto ilegible en el encabezado original: ...] de la sociedad ucraniana. [Fragmento ilegible.] ...en la vida cultural ucraniana, en la política... [Fragmento ilegible.] ...en Ucrania, en condiciones de...
Товариство «Просvita» atravesó un camino difícil, con diversos obstáculos y amenazas, con la persecución de sus mejores miembros, pero no se desvió del camino trazado. De una pequeña asociación se convirtió en una gran organización civil panucraniana de carácter educativo, «Prosvita», que se convirtió en el hogar de la cultura ucraniana, en el centro de formación y templanza de miles de futuros luchadores por una Ucrania independiente, desde el movimiento radical narodovtsi hasta los Sichovi Striltsi y los soldados del Ejército Insurgente Ucraniano. «Prosvita» abarcó todas las regiones en las que vivían los ucranianos. Los enemigos del pueblo ucraniano, bajo distintas banderas (austriacas, zaristas, blanquirrojas o rojas), intentaron erradicar el movimiento prosvitiano y aniquilaron a los miembros de la Sociedad. La Sociedad recibió un golpe terrible en 1939, cuando las tropas soviéticas ocuparon Ucrania Occidental. Los bienes de «Prosvita» fueron saqueados, y miles de miembros de Prosvita encontraron la muerte en los campos de concentración de Siberia y en las cárceles. Parecía que todo estaba perdido. Pero no. El movimiento prosvitiano no fue destruido. Volvió a arder con una llama brillante. En 1989, en Leópolis, nació la Sociedad de la Lengua Ucraniana Taras Shevchenko, que se convirtió en una de las mayores organizaciones civiles de Ucrania. De la Sociedad de la Lengua Ucraniana surgieron el RUJ, partidos políticos y otras organizaciones. Y la Sociedad de la Lengua Ucraniana cambió su nombre por el de Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko.
En los primeros años de la Ucrania independiente, «Prosvita» se convirtió en el principal centro...
¿DE QUÉ VIVÍAMOS, DE QUÉ VIVIREMOS?
[Fragmento ilegible.] ...en Galitzia, parte de Podolia, y también ... de Poltavshchina... de la joven república. En las regiones occidentales de Ucrania comenzaron a prosperar...
[El texto original presenta graves errores de reconocimiento óptico en el primer párrafo, por lo que su traducción es aproximada.]
Tanto las comunidades greco-católicas como la Iglesia ortodoxa ucraniana existen, y así lo confirma la realidad.
Las iglesias, al igual que las escuelas, los maestros y los militantes, difundían la literatura nacional, escribían, organizaban veladas, asambleas, aniversarios y fiestas, y ofrecían conferencias sobre la historia de Ucrania y su cultura.
En algunas regiones, los miembros de Prosvita asumieron por su cuenta el trabajo de las organizaciones culturales y educativas. Los miembros de Prosvita colaboraban con los órganos de cultura y educación, y casi en todas las escuelas se formaron organizaciones juveniles de Prosvita. Pueblos enteros pidieron restablecer su afiliación a Prosvita. Pero algunos trabajadores culturales también intimidan a los miembros de Prosvita con sus propios prejuicios y ponen obstáculos a sus actividades, aunque el pueblo apoya a los prosvitianos. Entonces, ¿tiene futuro la Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko? En general, ¿de qué viviremos los miembros de Prosvita?
Pero en el trabajo de los clubes de cultura, como en el de Prosvita, hacen falta reformas. Resulta evidente que las organizaciones culturales se debilitan cada vez más: los clubes y las casas de cultura rurales no funcionan.
Los centros culturales son instituciones estatales; sus trabajadores reciben cada mes un salario, mientras que los miembros de Prosvita actúan por puro entusiasmo.
Habría que unir todo el trabajo educativo en el pueblo bajo el techo común de Prosvita. Crear en cada pueblo consejos de coordinación, en los que deberían participar representantes del clero y de las organizaciones culturales: los directores de las casas de cultura rurales, de las bibliotecas, de las organizaciones juveniles, de las escuelas y de los centros preescolares. Ellos planifican y realizan las actividades previstas para la semana, teniendo en cuenta las condiciones actuales (organización de veladas, asambleas, aniversarios, fiestas, conferencias de lectores, debates, práctica deportiva y conferencias). Si estas actividades se realizan con fuerzas comunes de la cultura, la educación, la iglesia, Prosvita, la juventud, etc., entonces se podrá sacudir esa indiferencia que tan arraigada está.
Además de los [...] de beneficencia, los espectadores y oyentes de la cultura suman 200 personas. Colectivos de aficionados de la cultura: 8-10 personas. Biblioteca: 10 personas. En total, 20 personas, y en el año se realizaron 2-3 actividades con 150 personas. Y si todo esto estuviera unido en un solo puño, ¿no habría fuerza y los adversarios se temerían? ¿No es hora de hablar de «Eldorado» y de enseñar cine con [...]? 1) ¿Liquidar la sala de lectura y, al mismo tiempo, crear en «Prosvita» un grupo de lectores y luego pagar a un coordinador? Eso mismo habría que haber hecho en los distritos: que exista un consejo coordinador junto a la unión raional de la Sociedad «Prosvita». El secretario o el presidente de «Prosvita» debe ser miembro del comité ejecutivo raional, utilizar el transporte e influir en la vida social del distrito.
Recordemos las tradiciones históricas, cuando en «Prosvita» funcionaban círculos, coros y otras organizaciones sociales. ¿No es hora de que «Prosvita» encargue dirigir el trabajo de las sociedades voluntarias necesarias, incluyendo como parte de ella la Sociedad de Protección de Monumentos, la de Amigos de la Historia Local, la Sociedad de Templanza y otras?
La Sociedad «Prosvita» colabora estrechamente con el departamento de educación. Aquí mismo funciona la Casa del Escolar, las organizaciones juveniles «Joven Prosvita», «Plast» y otras.
Parece que la unión de «Prosvita» con los órganos de educación, cultura, las organizaciones juveniles y el clero ayudará a la causa.
«Prosvita» es una organización de carácter general y social. Sus miembros son trabajadores de bibliotecas, de la red, de la educación, de las casas de cultura y otros. En otros tiempos la Sociedad «Prosvita» tenía sus propias tiendas, cantinas, imprentas, cajas de ahorro, y todos los ingresos de ellas se destinaban a la educación y al trabajo social entre la población, a la actividad editorial, a becas para alumnos pobres, a la ayuda material, a la organización de actos para celebrar fiestas y aniversarios, y a la ampliación de bibliotecas. Todo esto puede volver a hacerse también hoy, pero hace falta que el Estado libere a estas organizaciones de los impuestos.
Hay quienes desean limitar la actividad de «Prosvita» solo a algunos ámbitos de trabajo, pero esto va en contra de la tradición histórica. Debemos devolverle tanto los derechos como las obligaciones. «Prosvita» será el foco de la cultura y la escuela del temple ideológico de nuestro pueblo.
A. MALEVYCH,
presidente de la Asociación Occidental de la Sociedad Panucraniana Prosvita Taras Shevchenko
9 DE NOVIEMBRE DE 1995 EN JMELNYTSKYI SE CELEBRARÁ LA CONFERENCIA PANUCRANIANA CIENTÍFICO-PRÁCTICA «PROBLEMAS DEL RENACIMIENTO ESPIRITUAL Y NACIONAL», DEDICADA AL 90.º ANIVERSARIO DE LA FUNDACIÓN DE PROSVITA EN PODILLIA
JUBILEO RENACIDO
La Prosvita podolia tiene su propia historia. Antes de la aparición de esta organización social existían aspectos históricos de orientación política, social y nacional. Recordemos siquiera el Decreto de Valuev; el duro trabajo en la servidumbre de la gleba (panshchyna), la lucha por la tierra y la libertad; las opresiones de la Iglesia rusa —entonces la principal institución ideológica del régimen zarista— respecto a la lengua ucraniana.
A pesar de las vejaciones y prohibiciones, el proceso de ucranización de la Iglesia en Podillia siguió extendiéndose. Destaca de forma notable la traducción de la Sagrada Escritura al ucraniano realizada por Pylyp Morachevskyi (1863). Un renacimiento se percibe en el Seminario Espiritual de Podillia a mediados de los años 80 del siglo XIX; las corrientes amantes de la libertad atraparon al profesor Mytrofan Symashkevych. Viajaba con frecuencia y recogía folclore. Los registros etnográficos reunidos los publicaba en el periódico «Podolskie eparjialnye...». Alrededor de la brillante figura de M. Symashkevych se agruparon investigadores entusiastas de la región: Mykola Yavorovskyi, Stepan Dlozhevskyi, Viktor Yakubovskyi, Kyrylo Styrankevych, Yukhym Sitsynskyi, Mykhailo Bachynskyi. El uso del ucraniano predominaba en las familias de sacerdotes Oleksandr Lototskyi, Prokhor Voronin, Volodymyr Svidzinskyi, Pavlo Vikul, Mykola Boretskyi, Vasyl Bidnov, Yosyp Oksiyuk, Ivan Teodorovych, Mykola Karabinevych, Kostiantyn Krotevych.. Un verdadero miembro de Prosvita fue el obispo Parfenii (Levytskyi), quien logró el permiso del Santo Sínodo para traducir la Sagrada Escritura al ucraniano. Después de Pylyp Morachevskyi fue el primero en emprender la ucranización de la vida eclesiástica. No por casualidad, en 1907 el obispo Parfonii recibió el título de miembro honorario de la Prosvita de Podillia.
Al renacimiento de la labor prosvitiana contribuyó, por supuesto, el Manifiesto del 17 de octubre de 1905, con el que se proclamaron las libertades civiles. Con las fuerzas de la intelectualidad avanzada de Kamianets-Podilskyi, como centro administrativo de la gubernia, en noviembre de 1905 comienza el movimiento por la creación de núcleos de «Prosvita». A la ciudad empezaron a llegar periódicos de orientación ucraniana. Así, «Kievskie otkliki» era redactado por el kamianchanín Oleksandr Salikovskyi, quien publicó en lengua ucraniana un artículo de Serhii Yefremov. Este periódico se distribuía en Podillia. Desde 1906 comenzaron a publicarse otros periódicos y revistas ucranianos.
En Kamianets se organizaron ucranianos conscientes, ante todo Olimpiada Pashchenko, Yukhym Sitsynskyi, Kyrylo Styrankevych, Volodymyr Chekhivskyi, Kost Soluja, Viktor Prykhodko, Mykola Yavorovskyi, Serhii Ivanitskyi, Vitalii Styrankevych: ese es el núcleo alrededor del cual se agrupaban los miembros de Prosvita de Podillia. El 21 de abril de 1906 fue aprobado oficialmente el estatuto de «Prosvita». Se eligió la dirección. El presidente inmutable hasta su muerte fue el médico, egresado de la Universidad de Kyiv, Kost Hryhorovych Soluja (1861-1922); el vicepresidente fue Serhii Mytrofanovych Ivanitskyi, profesor del seminario eclesiástico; el secretario fue Vitalii Karpovych Styrankevych, profesor de la Escuela Diocesana Femenina de Kamianets. Yevtym (Yukhym) Sitsynskyi, como miembro de la dirección de «Prosvita», se convirtió en asesor activo en cuestiones culturales y educativas.
Si en todas partes, durante la Primera Guerra Mundial, las filiales de «Prosvita» dejaron de existir, en Podillia continuó funcionando gracias al médico Soluja. En los años de las luchas nacional-liberadoras, la Prosvita de Podillia adquiere un nuevo contenido, sobre todo cuando Kamianets-Podilskyi se convierte en la capital de la RPU. Entonces las funciones de secretario fueron asignadas al futuro historiador del arte Volodymyr Sichynskyi. Él mismo también edita el periódico de los miembros de Prosvita «Zhyttia Podillia». Se distinguieron como activos miembros de Prosvita los científicos K. Shyrotskyi, Kreveckyi, A. Hrynevych; en la Duma Estatal representaba a la fracción ucraniana, luchaba por una vida plena de la lengua ucraniana), Volodymyr Herasymenko, V. Bidnov, así como Fedir Sadkivskyi, Olena Pertsel, Mykola Chyrskyi y otros. Una considerable ayuda a los miembros de Prosvita prestaban los profesores de la universidad encabezados por I. Ohiienko. Los miembros de Prosvita organizaron el trabajo para la ucranización de las escuelas y la iglesia, y para la celebración de las fiestas shevchenkianas. Con la llegada del poder bolchevique, la actividad de «Prosvita» se reduce y, más tarde, cesa por completo; casi todos los miembros fueron arrestados como nacionalistas y perecieron en los campos.
A finales de 1941 surgió un nuevo intento de renacimiento. Surgen células en Proskuriv, Kam'ianets-Podilskyi, Starokostiantyniv, Letychiv, Shepetivka, Medzhybizh, Zhmerynka, Vinnytsia... De vez en cuando, bajo la amenaza de las metralletas, los periódicos locales publican escasas informaciones sobre la vida de los miembros de Prosvita, recuerdos del hambre de 1933, las represiones, etc.
El tiempo era incierto para el desarrollo de Prosvita: el nacionalismo ucraniano era perseguido por los fascistas. Casi todos los miembros de Prosvita acabaron en campos de concentración, condenados a muerte, pues, al ocupar Podilia, los hitlerianos, con la crueldad que les era propia, decidieron someter y exterminar a la población local. Hoy en día no sabemos quién dirigió las células de Prosvita en tierras podolias durante los años de la guerra, pues no se conservó ningún documento. Por los relatos de los ancianos se sabe que, desde mediados de 1943, la actividad de los miembros de Prosvita se extinguió.
Los hitlerianos exterminaban a cientos de personas en las ciudades y los pueblos, sobre todo a la intelectualidad y, por consiguiente, también a los miembros de Prosvita.
Ya han pasado cuarenta y cinco años. Empezaron a resquebrajarse los muros del monolítico imperio: la URSS. La ola del renacimiento nacional llegó a Podilia. A finales de 1988 crece el movimiento para crear la Sociedad de la Lengua Ucraniana Taras Shevchenko. Pues, a 1 de septiembre de 1989, solo en la ciudad de Jmelnytskyi, en 28 escuelas y clases se estudiaba la lengua rusa, con 26 960 escolares, mientras que en las de habla ucraniana estudiaban 10 926 niños, o sea, 28,89. Precisamente contra la rusificación total de la población ucraniana se alzó la Sociedad de la Lengua Ucraniana, encabezada por el escritor M. N. Mahera (asumió oficialmente la presidencia el 4 de abril de 1989). En marzo de 1990, Mykola Nykanorovych envía una carta al Ministerio de Educación de Ucrania, en la que exige poner fin de inmediato a la rusificación. Llama a todas las puertas: comités regionales y municipales del partido, y los departamentos de educación regional y municipal. Y, como resultado, ya en 1990 aparecieron clases separadas en lengua ucraniana en las escuelas n.º 5, 10, 15, 22, 26 y 27 de la ciudad de Jmelnytskyi. De manera similar actuaron las sociedades también en Kam'ianets-Podilskyi, Izyaslav, Shepetivka, Volochysk, Slavuta y otras ciudades.
El 17 de marzo de 1990 se celebró la conferencia de la Asociación Regional de Jmelnytskyi del TUM «Rodovid». Por determinadas circunstancias, a petición propia, M. N. Mahera dejó el cargo de presidente. En ese mismo momento, el escritor Vasyl Horbatiuk se puso al frente del TUM «Rodovid». A él le correspondió la reorganización del TUM «Rodovid» en la Asociación Regional de Jmelnytskyi de la Sociedad «Prosvita» Taras H. Shevchenko.
¿Cuál es, entonces, la estructura actual de la Prosvita regional de Jmelnytskyi? Según la Ley de Ucrania «Sobre las asociaciones de ciudadanos», el primero en la región en recibir el certificado de registro fue la presidenta de la Asociación Municipal de Kamianets-Podilskyi de la Sociedad «Prosvita», E. I. Sokhatska. En 1995 se legalizaron los miembros de Prosvita de los distritos de Izyaslav, Dunaivtsi, Chemerivtsi, Starokostiantyniv y Letychiv. Presentaron solicitud de legalización en Slavuta, Polonne y Shepetivka. Se autodisolvieron los miembros de Prosvita de Volochysk y Derazhnia.
Entre los activistas actuales figuran los presidentes de las asociaciones distritales: Mariia Kundys (Chemerivtsi), Volodymyr Melnychuk (Starokostiantyniv), Vasyl Kravchuk (Izyaslav), Yevhenia Sokhatska (Kamianets-Podilskyi), Lidiia Pihol (Slavuta) y Emilia Kondratyshyna (Letychiv); además, los miembros de Prosvita Anatolii Svarychevskyi, Halyna Medvedchuk, Nadiia Pakulko, Tamara Sys, Vitalii Lozovyi, Svitlana Bugaienko, Mykola Mahera y muchos otros.
Vtaimy MATSAO, presidente de la Asociación Regional de Jmelnytskyi de la Sociedad «Prosvita»
Maschinelle Übersetzung
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
| ТЕ ' "кеб 4 і І! ЧЕ тюп я шо 1 то М очі "А - "те Ря Щ У - РІ ЦІ Ра й -. б - й -б Уч 3 - ". -й г - | зойк ть - З. С о ДУ - СР "луню -Сі ї. , з суб ума | ро Хі ї г чо а ., У и ПР уч зм) Че піні В ї -ре «Ії
народністі єдина іВНньоОруська І
да зн 20 г ок 3 НІ с! ЗОДИ | (С 1 б . Х ПЕ Х внаслідок феодальної роздріОненост монголо-татарської навали та ПОЛЬСЬьЬКО питовСськоО!: експансі розпадається на Трі і з ре - )4ІНСЬ ї ЗІЛС | Першу, тобто російську мову, вважалиєдинок пра ок - тої С! | ї - | 1 5 "С
а українську та Оілоруську мови як Так ЩО давньоруську мову російські! вчені називали превнерусским язьшіком з російську моє
-- русским ЯяЗзьком Звідси випливав їх висновок «те що ВвІДКОЛОЛОСЯ, ПОВИННО Назад повернутися до свого кореня, влитися в русскоєе море», тобто має відбутися «злиття мов» у єдину, а саме в російську Але ж історикам усього світу, 8 тому числі и російським, відомо, що до часів царювання Петра ! Росія називалась Московією. Відомий український поет ХМІ ст. Себастіан Кленович у поемі «Роксоланія» (1584 р.) писав, що «славна Русь (тобто Україна) простягається до темних московських лісів».
із розпадом тоталітарної системи та утворенням Української держави українські мовознавці вирішили по-науковому ПІДІЙТИ до вивчення давньоруського періоду в ІСТОРІЇ східних слов'ян і їх мов. У зв'язку з цим Інститут української мови, інститут мовознавства їм. 0. О. Потебні та інститут археології НАН України разом із Ніжинським педінститутом ім. Гоголя провели в квітні 1992 р симпозіум із цієї проблеми. Запрошені вчені Москви, Санкт-Петербурга та Білорусії не прибули на цю конференцію. Минулого року в грудні вдруге зібралися вченіякакадемічних інститутів, так і науковці з різних міст України, Білорусії та Росії. Як у Ніжині, так і в Києві на конференції більшість науковців обгрунтовували положення про те, що давньоруської народності як певної етносоціальної одиниці насправді не було, а існували східнослов'янські племена зі своїми близькими за структурою, але не тотожними мовами. «Чи можна серед них виділити саме ті племена, в яких виявляються проукраїнські етнічні риси?» -- поставив питання акад. В. М Русанівський. | ВІДПОВІВ «Звичайно можна Інша річ початок їхнього існування. Одні дослідники відносять його вже до У ст н.е (час розкладу східносСлЛОВв'ЯНСЬКОЇ ЄДНОСТІ інші - до Х-ХІЇ ст., щетнші, зокрема російські -- навіть до ще пізніших часів». Це ті, про які я говорив на початку, що мріяли та мріють про злиття східнОСЛлОоОВ ЯНСЬКкИХ МОВ В Одну -- російську
Якщо йдеться про мовну ситуацію в Київській Русі, то вона мала, на думку більшості дослідників, такий вигляд Була церковнослов янська або староболгарська мова, якою Кирило й Мефодій переклали богослужбо ві книги гякОоЮ Вели бОГОСЛУЖІННЯ після прийняття християнства 8 КИМІВСЬКІЙ РУСІ Дле основною розмовною мовою народ) який заселяв простори від Закарпаття д Дону й від Прип'яті до Причорномор я бул українська мова Звичайно, вона не була імимало В ній було таки пексичних | граматичних 1 Лементів, які
такою. Як сучасна
розвитком не Я Ререглися Прооте п ОСНОВА
чері і сТтОЛІТТЯ ПереходиЛла від ІОКОЛІММИЯ
ПОКОЛІННЯ б згачуючись новими лексичними епементами та вдоскомалюючись у "раї Ї і, ІНОМУ І СТМЛІСТИЧІ "им РпВиИпгаіжі б І ГІ І наших ДРІЇ
Копи ж виникла українсь!
Існує чимало її ТЕТ Й ете| 1318
дле - зупинимо янатТти,няка, Ма Шу ДУМКУ
йнкх
М СТА
ЄДИНА
оаейннійнан ВОНО
нн ПЕРА по
Вітоємо БУРЯЧКА АНДРІЯ З АНДРІЙОВИЧА з /0-
річним ювілеєм і бажаємо йому здоров'я То
золотого ужинку на ниві рідного слово!
Гозетао «Слово / Просвіти» СЬОГОДНІ оприлюднює НОВУ
статтю вченого і бажає мому довгих років творчого, наотхненного життя 5; РОСИ | води!
ВІ 11 РІ - 1 І ПОЛІ | деТоО о" І ІД НІ | Її І, «ТЕЛЕ! | Г) Я ТІ - ІДТИЧНОММ ІК І ІНОМ 1аді. | ГП І НЮГ ся Гб | еннам ні С «ТОЇ го Пп | я. У ГІ "ЛЯ І п Пп Таї У | | | | ГгомПп ІДНА І 1/ піВденни | ІЗШОЇ Є! " ЗЮТ1 ї | 11 1Л і-й ; І | ! і І |) Г) ( чекії "І у0лгарські п | | ПИТ Її 1 У ВОДІ ісМмРІ РІС МИЛО ТОТОТІ ЗНМ ЦІ і . и рост ПЛ мен | | пи ПОЧаТОІ ООСІЙСЬКОМУ НаРрОДОВІ ІЇ00 союз українських племені! іх МОВУ, ЯКІ Уиоуатеї 7 ХТВОРІ іІЛли УуКраїнський народ. можна говорити починаючи з МІ ст Те саме можна
говорити и про союзи початок формуванню ОФілоруського и росіиського народів І їх МОВ, ХОЧ МІЖ українськими та біЛлОоруськими племенами того періоду було більше спільного, ніж відМІННОГО, ТтиИМЧасом як між українськими та ростіиськими племенами вже тоді могла бути значно більша різниця
У МІ-МІЇ ст. у східних слов ян виникають державні об'єднання -- племінні князівства, а також територіальні князівства, до яких належали різні племена або їх частини Центрами таких князівств були міста: у полян -- Київ, вільменських слов'ян -- Новгород, у кривичів -- Смоленськ і Полоцьк, у сіверян -- Чернігів таїн. Про одно з державних об'єднань давнішого (до Київського) періоду арабський літописець Х ст. Аль Масуді писав так »«3- поміж цих народів один за давніх часів мав владу, князь його звався Маджак, а сам народ валінана "очевидно, волиняни?). Цьому народові за давніх часів корилися всі ІНШІ слов'янські народи, бо влада була його, а інші князі його слухалися»
У зв'язку з дальшим розвитком суспільствай потребами оборони та боротьби проти нападів ворогів із Київського та Новгород. ського князівства ЇХ ст. виникло велике князівство з центром у Києві - Київська Русь, яке за князя Володимира (978- 1015) досягло найбільшого політичного розквіту, об єднавши всі східнослов'янські племена Але чи можна говорити, що після цього об'єднання племен виник монолітний народ? Звичайно, ні. Різниця й далі продовжувала існувати, тому говорити про якусь давньоруську народність Є безпідставним, науково необгрунтованим. Інша справа, коли идеться про давньоруську мову. Під цим терміном більшість сучасних дослідників розуміє пітературно-писемну мову східних слов ян, в основі якої лежала староболгарська, тобто церковнослов'янська, мова, що мала південно-СХІДНОСЛОВ ЯНСЬКУ фонетику, активно вбирала в себе лексичні и морфологічні особливості тих оСХІДНОСЛОв'анських діалектів, які мали Центри розвитк писемності. Разом із тим є чимало мовознавців, особливо російських, ЯКІ перебільшують вплив тогочасних розмовних
племен, ЯКІ дали
ре,
оплементів у свіІТСсьКИХ ТВОРАа» (ак «рРУуСЬКаО правда ПІТОПИЇ - «ПОВІСТЬ ВрРем ЯНИХ ЛІ давньоруські грамоти (лово 0 полю Іігоревбім» 1 | твердяті що
ВН ПОРУ ЗКИЙ НОДОД 1 гум ЛП Павньорусі мова розуміючи під цим терміном розмо! Моб 1 о народу ШПе було ВИГІДНО Дим і. РУТ РІ к 1111 пероминли НІ ЗА У перерооривши а КОСІЮ, | Таким чином «ДРТ й ПОСТІ 4 П|ИІ Нор УКО) Та ста" ритори Т, ПАОАТЬКІВ ШИНУ ! і, й україни! ПОДМИ
ЛО
0 НОТА ТРІТО. 1 Птератури АТеТтІТО 0.4 "11 і
Русі 0. О. Шахматов, ! Во дич В М. СТІ Іс їРІ і гнювалпи тим "По п О ОСНОВІ |!
13 на мова Києва, койне, ТОчніми МОЇ
МОВНА СИТУАЦІЯ
| | ІМ Сс
РТ б (ІС
ІОВО | -Ї - | ппитнеА ї ої"Гов: гІСТО р.
т ТУ | -
| - Ту - | | - | | ' ри - , Ї (С ч1,1б я -
ПІ - Тав і ї |
| К ілтіяСьКоОЇР і - Н -| ЕТ «РР І СХІЛПНІ Ч« То гій О| В | ТУПАЛІ «ї і Кі 1 Лавровський 0 Я Черних Н.| Аванє . В С мноградоє ТАБ намагаючись доказ що вонавиникла са! оба НІМ ШЛЯХОЇ 3СкКІЛЬКИ в розмовній мові Східних СсЛлОовян різни
0 РА І, Ра І Думку НЕ було помітних відмІННОСТЕеЙ аж ДО ХІМ СТ
Коли 988 р. княЗь ВоОлоди! Мр о рестив Русь, він, якзаписано в літописі, "нача пОИмМаті У нарочитом чади дДьТти М даяти на учениє книжноє», Як правильно зауважив проф. 1 П Ющук ІЗ цього приводу, дптей князів 00Я0 воїнів, купецтва, священиків учили 8 цих школах не мови смердів, а церковнослов'янської (староболгарської) мови, якою були написані божественні книги. Одні опановували її краще, інші - гірше, але вже між собою, щоб відрізнятися від простолюддя спілкувалися якщо не чистою церковно слов'янською, то церковнослов янськоукраїнським суржиком... | саме цей суржик воїни, тивуни й посадники несли в завомовані землі, що були заселені угро-Фінськими племенами: Суздаль (1024 р.), Ярославль (1071 р.), Рязань (1095 р.), Владимир (1108 р.), Москву (1156 р.) тощо». Цей мав на увазі російський мовознавець акад. О. Шахматов, коли писав: «Родина нашего великорусского азька -- Болгария. Но образовался он в Киеве. гдеиспьтьвал впервьм благотворног влияниє народном средь, окончательно 8 Москве», Звідси в російській мові така велика кількість староболгаризмів -- фонетичних морфологічних : лексичних. Дехто з мовознавців пояснює це тим, що нібито воні були привнесені,з книг як ООГОСЛУ жбови Так І СВТСЬКИХ Д ЧОМУ ж ТОДІ В УКРОЇНСЬКІ! мові їх так мало? Справа в тому, що російській мові ВОНИ ОРГАаНІЧНІ Тановлять І! первісну основу
Отже, церковнос пов анськамова, ставши пттературною В КИМІВСЬКІЙ РУСІ поступовс видозмінюється, вбираючи дедалі більші мІСЦеВИХ тобто у країнських ри 11 пояснюється тим, що писарі, які пи ЛИ ЧІ переписували книги, мимоволі під к плив народнорозмовної стихи робили описки помилки Щоб переконатися в цьому, доситі
обл "Га тей КИІВСЬК
узяти одну з найдавніших писемних пам'яток
Ізборник Святослава 1073 р., який є копією болгарського ори! налу Ось низка помилої аких допустився мого український переєті сувач у НИЗЦІ ПІ ре МЛ церков слов'янського 6 їЯТьЬ) Він ужми б и ГУКС ниман видома исцили ба ПЛУТУ Й 1 Б 14 | 16 | ІАЛІС павь УСТавив амістьпаль ст "т ока 1.1 МмМІіІСТЬ ПИЄМІ,. ї сі кл) і і | ПІ | ІК. рі ГУ ГІ 1 "А
ГО УМ | КОЇ
Ї іТКиИ. 5 111 | | | і | 4
|
ОВИЧІ | | " І
| | і) |
ж 11) Ї і НАаСИЛІ | І) об і | во Те) ТР | ІС ТеАннНм |) ВІ кпичний ВІДМІН І ЕОЗНЕЄС о УТ! Ло САМІТ УЬ «нуФфри сватий Фоко, НОроОожІ рН
(мово ПРОМИТИ
чимало ІНШИХ україмізмів 30к с вопег рема
новгородських зерестяних грамотау и Новгородському ЛІТОПИСІ, у Новго
КОрмчій, які на думжу!.! П щука з проявам, гсієї само! простонародної мови
ззважаючи наз вплив мови
з
игенів --ІЛЛІОІЙЦІВ, Яких ПІДКОРИЛИ Сер би відчутна близкість сербохорватської: мови до української, що відзначають ус! мовознавці. па Думку проф | (ПО Ющука, «з усіх слов'янських мов саме Українська розвивається безлереране від часу її ВИДІЛення якогось прадавнього індоєвропейського масиву и до нашогочасу»
доказом пього Є місце проживання Т НОСТІВ» Відомим ООСІМСЬКИММ ученим - кипарським у Сборнике ответов на вопрось поязькознанию |к У Международному сьезду славистов)» Писав те, що слов'янська прабатьківщина Оула Мій карпатами Придніпров'ям (заходячи далеко на лівий берег Дніпра) | Пінськими болотами, на території, де з наидавніШих - засів панує чисто слов'янська топонімІКа, Є В наш час загальновизнаним». «Саме звідси, - зауважує | По Ющук, -- з території України ишла слов'янська експансія, а отже, й поширюдалася слов янська мова, яка стикаючись З іншими мовами інших племен, набу ВІДМІННИХ рис !: започатковує зла нові мо (там же) (пор. рух предків сучасних сербів |
орватську мов Пе іближчою до
2 т
1 й | С 133)
(рення Тд казав би М "око і ги НІЯКІ
ог на " ПИ "Ї
й ич-
тк зайно ра ЧНІ
зни .
| 1 | , 2
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
Слово ПРОСВІТИ | ломи акти, КОМЕНТАРІ
ЧИТАЧ - ІАЗЕІА лі ЧИТАЧІ ПІДТРИМУЮТЬ
КУДИ НАСВЕДУТЬ? 33 (а 9 гоетими, Українське. ловом УС ПАЙ | | Лв ЕД ь Г С) | кмибишеотпа «Ті ' к ери! І|ОСІ І Р І"|ІрІСЛО ) | оприлюдмноми ЛЬ і кА Кк | А" 11 ЛЕВ. / 15 У КРАЛИ РИ 1 оррРОвІ ою мс І|роОєСтита ІМ, | |ТЇепчем я й | пини Мона! і | ; | СТОСОІО МПІЬиИИо ТтОоОпПпОРІМмМО К.М І мІКЛИКОМ Й | 141 | 1-Й пА-ТІЛ | | - 7» | ! | уяв пПІЛЬНИТИСЬ ОД ІМІ ПЕ кКОГО ММ ГУ ЛЕМ КО У і 1! І | Ір й | им КД Ме З ЗОт калхози єщі . / Полальни береження у топоніміці Києпа | ЛІЯ і | "-УАЄПОГ р - - Й рік ч роки Упалі І ДОР, ЩІ! 1 - ІсрСонеІИ 1 ПОЛІЙ ОГСЛьЬШОПпИцьЬКкО І ЛОДСИ і Також При - 4 1734 | а 1968 ГА й й РА. 7 МОКРА М | з я СПИАІСНИХМ ІМ ОДеЛІСКИ ( | бЄЗГлЛУЗЛНИМ, І принивлитим | | паце! ібільшечи ее ч- 1 ТИ ЧИ - - іля України, як суперенної держави. Повністю сь МІ дний» колгосп ім «г і . " | таки | ОД іИИ на БРАВО ) чпілтримуємо протесє і ІІросСПи проти намагань пос "Р 4 вдетего кумбишова КЛ пи - ай 5 и б | ПРЕ ДАК БРОЦИ і | дупом рої лізНерії - Ра! ПСГІЙ км ШО СОбТнНОКИ ЧбЗІЛЬШІОГИцЦьЬКО! ЛОФИ "опночас " "о! ЛІ) |4 | | ЛИ Ї | | | ІЛ | о є ие! З а У | мій лід одвів коней, волів лав с пропонує мо розглимути так конкрет пропозими шоло і 4 | ря б | 4 | 5 Я се начиння господарське Іду в КС » переименмиє м ь пулиць | ! ОН 11 | І сі! МЛ - | | | - 5 бригаду Мо! де керує пан Іван б |, Вул. Урицького персименувати на пул. Василя із | | ж рт) ДУ! "Ір ж ІА ГІ |- ИЙ «У ДІ І-І | Чі . | | - - кіпишипи | | алива лЛлоношук |лліч Попєнов, прошу цього пана Липкіпського митрополита-мученика, рориця зма не мі- | і і сі! і 7 , .У1К , і . "епі; ч 111 "ДАТ г НМ з , | | | чів ів зви зн фундатора ПОСІЯТИ МЕеНнНІ на ПОМ іДИЮНІЙ ДИ 111 "м ежнх українська пратвос ан церкиу ул ЯКУ тим піЛЛлав | | , КЕ | | пГететні Те! іюсіяти вчасно ! Якісно. Ю ка КОЛГОСМУ ВА і і пений до повногі сло р з ль чуютаке «Я тебе здслаю, что | СРОЄ ЖИТТЯ - "ГЛ ЧИ " Д п п МИ ОГО Ар «- | у й " Я чи), | вИОР о ї 1 | . ; - Р і | 9, | дають КІ, - оєй здєсь нє буде! Отже маємо, що маємо . Іншим |ї а користь такого персеименупрання промопляє той РИ | ПДМ ВІТЛОГО ай уундаї Юр за , втина За каво гапасовалі, тої фрактошотим мешкавпнеполотк, атакож на СОлом янші - Ї Ж І.) і к І І СА ЧІ « і ці ь М 4 | 4 Ди МТ дам іпашєет Ісеєєт ІУОІраї! | пристосовуються люди соула Хцеркюм і, поякІи тин Служни и | | у ВИМ скажуть їм за того г голосують, 00 жити якось ? Вшанувати пам'ять Патріарха УА ОО Моетислапа | у ба. навітьт на тих двох центнерах ячменю, а це з Семи | ущдлавши одній з вулиць на Печерську назву Мостие- | і ! Її | | 11 в нд РАН у р . й гугі ; | є | б | га орної землі, що припадає на кожного члена колгоспу аВеьке і | б і ї че З - . Р ь - С "Т би Ран РР - - | Ж І " е бо Сумно дивитись на бур яни, на поля НІ обробле нії Не З3ЯаЖстянНні у Киїп-- сто іммця соборної У країни, тому цілком | маг | знеріра давить серце та чи буде ж таки виконана та | б | | | зай | | | ше й | : | дня - ІОГІЧНИМ | ДОЦІЛЬНИМ ОУЛО ШООС у назвах киїзськИиХ кіз | ірограма Президента України, де прямо говориться, ще БА РАНИ РО ЛЕ СБ Уч Петрушевича 1 Ї і | І І) з - « , Р « « і. « "аг ; досить експериментувати, а греба віддати землю селянам ПІ и 9 ЗУ| р ли М - В г За | навічно У приватну авпасністьщОб це стало реальністю, 'щОб резилента і .-« ТОКОЖжЖ / пигуУСТИМаА олошина -З- | муки ЛИ РОРНЮ ІРО калютіднім всі форми господарювання на землі приносили користь ане ГІ ре МЛеНнта карпатської України "«ІДЖСО ДПСІ ЦІ ІСМЛІ | цо млтакі , вно Підтримки розор г ганьбу? Що ж, поживемо -- побачимо! Може 1 тієї | тепер об'єднані п олній незалежній Україні ; РИ СЬОГОЛНІ ВОНИ О0ОЛИТІ г За, - | ані але ж мають багато 3 них більші переваги | ЗЛИДенної пОДаЧКИ у Формі двох центнерів ячменю не буде В. КОДИНЕЦЬ зо | МЛ ьки психологічно, а й Іван СУХАР Заст. голови осередку «Просвіти» ЦКБ «Шхуна» С ) Ж ЧЕ пе | Берк 0 «Яке Собі ОД з Ді! таб ЛАте Запорізька область. Ї леткі. Сі р. | ; ! . . зі екс ниеасьсяса о пар карданної б 5 б І за Є ТАКА ДУМКА аромовності? ри ин ди . - - . Двомовність п Україні виразно характеризується , 7 упослідженим становишем української мови. Для при- | коня РА - АН УРСР є ростиська, а не українська» (ж. «Україна», в)
1990. Мо 45) Нашим обов'язком на сьогоднішній день
ль 2 Зх
У МИКОПАЄВІ ВІДБУВСЯ СЕМІНАР «ЗМІСТ | СТРУКТУРА ДЕРЖАВНИХ СТАНДАРТІВ МОВНОЇ ТА (просвітян, педагогів, просто громадян) є сера за б - тебатлувоТ суОгба. ромрсм раєпА МАЄ ло. | усунення передумов вимушеної авомовності. Нам слід 2о)7-Зумка ІТЕРАТУРНОЇ ОСВІТИ» В НЬОМУ ВЗЯЛА УЧАСТЬ РЕФЕРЕНТ ВУТ «ПРОСВІТА» ВАЛЕНТИНА ПАВИЦЬКА. сть КОРІННІ -Де СЬОГОДНІ ВОНА ДІЛИТЬСЯ МІРКУВАННЯМИ 3 ЧИТАЧАМИ НАШОЇ ГАЗЕТИ населення, двомовність панівних І непанівних нашій, ши двомовність як політику держави г як природне явише | бот ЗВО
Те і КУ б ут лати СсемІНар надзпичамно актує«уьс- 2 ( нтагутизиния ІСОобХхІЛНИЇ кроку плосконеленмтні истеми оспіти. нсеорхілна умопа подальшого п розвитла
| же обро було 06. якби в основі станларту з г ІСЬКОЇ мопи УКРОЇНСЬКОЇ (ітсратури україмнознавств історії України, усіх навчальних прелметиї оуУла поклалена українська нпашцонатьня мшея
хле ОСКІЛЬКИ шпропомоюшасїн му Просктех Ісержаних станладстів цього не прозпучало, |хОоОчУ зУПпИНИТИСЬ на тих нагальних рОоолемах, іІКкІ СТАЛИ причиною
нашональної оспіти, нашонального пихо-
ПїРІЇІ
гілипер пілсУТНІСТЬ КОНЦеПИиЙ нашонального ихопван ШШоправла, Нашональна Акалемія Наук возглянула 1 Презили кониєпиіо навчання
а! Х І»иональних меншин п М кратнии 1 15100 || ІЗ БОнНЛа-
- НКО СТИЄОЛЖжЖУЄєЄ. ШО ПОСТ МОГИ, окрім мМоОпИ Ісрж ІІБНІОЇ нашіональних меншин Напевне, -41ІМ СО ЦЯ ІОДООКУ
і МІСУРЕЛІМІРІ
пумка ільмУЄ широкий розголос МОЛОЛоОгО
наукопия Бобагато хто як не може по Ох ГИСЬ ВІДЧУТТЯ шо ростиська мота 1руга доржапна моцша п Укр ЛИВИ У сучасних розвинених країнах не пивчентня риляної середній школі бкіДЛПпОДИТЬСЯ ОІЛЬШеЕ часу. П. Ланжевен, лауреат Нобелівської премиї в галузі «фізики, запропонував у Франиі пілпести на мопне напчання уУ5Ф; навчальним І|уже добре було б. якби ше Мини с терство осСпіТИ УПпоОрядкуа нні голин. Вчителі повинні мати ше на увазі! при розполілі голЛин,ІПри СпіІЛКкУЩІННІ 3 боатьками, особливо тими, які мопби пишуть заяви про зарахування їхньої дитини ло російського класу» Я глибоко переконана, що перпинні осередки «Просвіти» -- та мобільна сила, яка спроможна взяти на себе цю роль. Дозволіо собі окрестити першочергогі завдання таких утворень
|. Єлиний мовний режим -- обов'язковий аля всіх учителів та учнів
? Коженучитель має зразково пололдіти українською итераитурною мопою
А для того, шоб це стало реальністю, потрібно цей пункт пбести під час атесташи вчителів. Жахливо, шо вання еВчитель-метолист», «Старший вчитель», приспоєння вишої категорії, шо лає прапо на збільшення заробітної плати вдвічі, дається тим учителям, ЯКІ нехтують чержайною мопою Більше того, при пропеленні ліцензування, враховувати мопу навчального закладу. І, звичайно ж, при виробленні державних стандартів
) Боротьба за культуру моплення -- обоп'язок кожного педагога, а не тіЛлЬьЬКИ ВЧИТеЛЯ-СЛОПЕСНИКА Учитель особисто не може вплинути на свого колегу, перпинний осередок «Проспіти» -- може. Крім Того, 5096 зібраних членських виєсків дасть змогу організувати паля колег та бажаючих курси вивчення української мови. Програма курсів вироблена в Центральному
(«І 1НІОУСМНИХ МОГ"
полпопини наопчального
нт
гоОопин мало на у Пи ЗІ і
при нарчальних
РН Р ПЕР п от 0 и 09 и - лиса 090
пратплинні, ми п люб'язно надішлемо всім на запит 4 Боротьба за культуру мовлення учнів має стати одним із головних напрямкіх діяльності школи. Це повинно бути основою уголи між первинним осередком «Прости» 1 керівництвом школи, шкілЛЬНОГ раою, особлипо в умовах контрактної системи Зазначу. шо осерелок це поридична особа, яка має право розгортати громадлсько-поліІтичну, культурологічну 1 комершину діяльність. Учителі споконтику за копійки, атом заеспасибі» пелуть гурткову роботу. Гепер же, піл крилом «Просити», можуть організувати роботу будьякого гуртка, мають прапо апелювати пло районної профепилки і вимагати від нет фінансової підтримки на користь гуртка. Дуже лобре, що це передбачено державрвним законодавством, але зле, шо профспілки надшоть Ффінанас Ому ДОПОМОГУ Не гурткаЯм Наролознаодеєтн, гончарної справи чи вишивки, а ушу чи самбо ІГросгита» має право виступати проти такої практики і повинна це робити. В майбутньому такі гуртки можуть перейти на самофінансування ї прибутки від виробпийштва становитимуть власність первинного осерелку у. "Простита» контролює комплектування шкільних оголіОТтек. Це не дозволить п майбутньому укомплекто- ПУВаТИ ШКІЛЬНІ "Пплручникяами З Історії, як ше 6. Осередок «Просвіти» пПиДТриму( ПП іШКкОЛлеми особами української діаспори
ПО МОЖЛИВОСТІ, надасть '|
бібліотеки російськомоврвними трапляється сьоголниї школи налагоджує та поодинокими Центральне правління ІОПпОомогУ п цьОМУ ПпИТЖниНИ Осерелок повинен використовувати вс: форми пу ЯЗКІВ школи з батьками. Ми зобов'язані розширити гематику ушверситеті» педагогічних знань для батьків гими питаннями, які праціоють на утпердження державності, розвиток духовності молодих україішів
у. Пропагує серед учнів та їхніх батьків створення сімейних бібліотек, перелаплату української періодики 11а перший погляд це не так уже й важливо. Важлипо, особливо для сімей, діти ЯКИХ навчаються не в держапних школах, 4 приватних чи напійкприватних і ицензування яких не передбачило пурікту емопа навчального закладу». Особливо сьогодні, коли ше не затверджені державні станларти, що лозколяє тримати рідну мОоВу, іІСсТОріно, культуру пролі пасербиці Пприлихміи мачусі Не секрет, шо саме нетралишині навчальні маклади мають на меті вихопати майбутню нашональну сліту. Але чи буде вона проводирем нації? Наше заплання нашональну ілею ппроваджуврати по усій системі ОсСтитИ
9. Шкільний осередок надає допомогу у мовному вихованні дітей у дошкільних закладах. Обов'язково, щоб не порушити послідопність ї безперергність пашонального вихопання. Власне, спи вплив наоєсвитити процес парто починати із дошкільного заклалу
Я сподіваюся, шо зуміла переконати учителі у необхідності таких осерелків. Вони потрібні, просто необхілні п умопих так зпаної двомовності. Хоча чи ж
13 ЯЗКИ клеесами
у спіБжИиТттіІ різних етнічних спильнот.
Боротьба на цьому полі за утвердження державної української мови -- це боротьба за те, щоб українська мова для уУукраїниш р України стала самолостатньою, а лвомовність -- засобом спіЛКУВання з представниками інших краї, виявом мовного стикету, а не засобом Орутальної денашоналізаци та русифікації.
Державна двомовність, яку хотіли 6 запровадити захисники «русскоязичного насєлєнія» в Україні суперечить принципові національної єдності Українського пароду, протиліє розпиткогі національної державності, Культури, науки
Вимагати обов'язкової двомовності рід українцію, які живуть влома, в Україні -- це зневага Іхньої національної гідності | порушення елементарних прав полини. Тому закралаються сумніви шодо змісту державних стандартів. Хочу запитати прелставників міністерства освіти: на основі пироблених стандартів буде вилана програма української мови як мови державної, а програма з російської мови як мови іноземної, однієї зслоп'янських моп чи як другої мови народу України? Повірте мені, у пеяких школах м. Києва сьоголні в розкладах значиться пона як російська мова (не іноземна), і кількість годин на 1-2 числа більше ніж на вивчення української мови птература - не світова, не зарубіжна, аростиська. Отже, тгчитається російською мМоОпою. А мінНІСТерстпо осрітИи ло цього часу в навчаль- НОМУ плані пише енайбвчальний план ЛОЛЯ ШКІЛ 3 українськогюмю мовою напчаніня », о... зрОчиськОю мопою РТАРГПИАТАЮ НИ Я», о тля шкіл з мовою навчання наш ональних меншин». Це тому, що у нас є школи з російською мопою навчання? А може навпаки: школи ІСНУЮТЬ
угідно міністерських плани?
нн я а щи - де птн ши ле ан с лен т
Розподіл денних загальноосвітніх навчально-виховних закладів та учнів в них за мовами навчання
(на початок навчального року, у Уо до загальної кількості)
| Кількість шкіл, які ведуті: КІЛЬКІСТЬ Учнів. ЯЮ заняття українською або | навчаються українською | російською мовами 260 російською мовами українською | російською кбайнць російською 1990/91 7145 207 479 | 514 1991/92 743 | 19 5 49 3 50 1990/93 139 І9 і 914 478 1992/94 73 й 13 8 4 3 | 449 (99495 74 39 565
й «й ДТ. оо дв у
«ж ЙнА
о Р
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
З РЕЯ
тю
РА
ан Б НИ ч- -ои нний й
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
у! і ЛЮ і ть, "г
-
Василь Биков І Панло Загребельнийми
Л. Голота -- Павле Аргитовичу, нині коли Україна широко вздзначає славсєтний ювілей славетного гетьмана, коли так багато тишуть тро Богдана Хмельницького, захотілося звернутися до Вас, - мало хто з багаточисельних дослідників 1 журналістів висловив думку, яку Ви стверджували в своєму романі «Я, Богдан»: думку тро те, що Богдан Хмельницький створив українську націю
П.3.-- Це одна з думок, які я проводив у своїй КНИЖЦІ -- ЩШшоОосСаме при Бої данові оформилос ь ук ре інська нація, народився український народ. Хоч, звичайно, народ існував ідонього СТОЛІТТЯ або й тисячолії тя, ми ЦЬОЇ о
не знаємо точно, але я написав про вирішальну битву -- першу битву в 1648 році. Я написав, що в ту ніч, ніч перемоги, народилася українська нація. З погляду марксистського це була єресь, ії всі рецензенти, навіть Ті, що хвалили книжку, писали, що тут Загребельний помиляється не можна так писати! Всі нациї створилися тільки у ХУШІ столітті, а до того, мовляв, були тільки етноси, були орди, будь-що було, але тільки не нації Ая сказав - тільки нація, тільки український народ. Чому я так сказав? Мені здається, що саме поняття «народ», яке ми таки досить часто вживаємо, може стосуватися великої групи людей тільки тоді, коли цей народ об'єднується якоюсь надзвичайно важливою, можливо, -- найголовнішою ідеєю -- існування цієї людської маси. От для українців головною, визначальною ідеєю їхнього існування була ідея визволення з-під гніту чужоземного і створення держави. Це за часів Богдана Хмельницького почалося під Жовтими Водами, закінчилося після трагічної битви під Берестечком, -- але навіть у цьому розгромі знайшли українці теж якусь нову силу, це був великий урок: практично з Богдана -- відбитви біля Жовтих Вод : до його смерті, у 1657 році, за якихось дев'ять років -- була створена українська держава. В муках створена, на якомусь страшному розорінні, яке можна порівняти з розорінням часів Київської Русі, -- після МОНГОЛЬСЬКОЇ навали. І от минуло 400 років, 1 після того, як за часів Київської Русі існувала держава -- створилася нова держава, держава, яка стала в ряд з іншими європеїкькими державами, які, -- напівлегендарні, але є такі дані, -- що навіть з Англії, від Кромвеля були у Богдана Хмельницького посли. Ми у нашій незалежній Україні радіємо з того, що Україну визнали сотні держав і створені десятки посольств іноземних, -- так само радує й те, що було у Богдана Хмельницького іноземне посольство з Англії, Ну, я не кажу про те, що Богдан Хмельницький вів з іншими європейськими державами активні взаємини, переговори, що, перш ніж скласти ціо утоду Переяслівську, про яку так багато мови СЬОГОДНІ, І яка і помогла перший час, а потім принесла багато шкоди, -- то Богдан Хмельницький думав: чи з'єднатися з Росією, чи з'єднатися з Швецією, чи з'єднатися з Турцією, -- не було тільки мови про Польшу, тому що багато горя було сподіяно українцям 1 українці просто б не зрозуміли свого гетьмана. Хмельницький діяв у таких трьох напрямках: Турція, Швеція, Росія І оскільки це був свій, слов'янський народ, зупинився на Росії. І, можливо, він не помилився: ми не знасмо, у щоб обернулася угода зо Швецією чи турками, так як згодом це робив його син Юрій, за якого вперше і останнє в історії турецьке фисько прийшло на нашу Ті риторипо, облягло Чигирин Це син Богдана, Юрій їм дозволив | звичайно, турки -- пе подарунок
Ло. Г. - А щодо кримських татар яку займав позицію Хмельницький"?
П. 3. -- З кримськими татарами Хмельницький дружив. але вони не були такою великою силою, Як ЦІі європейські держави, о якими Богдан хотів оформити утоди, заручившись підТтримісоюю надовго Гримс ька ордДе зв той час вимірювалась сотнями -- навіть мільйома Ми було. Це були мобільні досить сили, це була орда кочова, а кочівники заржади сильні, Вони зрмрають Ве силувкулак, - - помічниками у битвах Богдана татарські хани були прекрасні Великий стратег - він о оОоОДдДраз це зрозумів ії першим посла0 посліО у прим - Бахчисарам
-г уклав угоду з кримським каном, і татари орали ) часть у битві під Жовтими Водами Цей роман я писав, заг у»мчись на Історичних даних, я пипвчав все, що можно пуЛло вивчити, -- ТтОдеЕ Все, що МОЖИа було з татарами робити,
- риє зо зе че
є - раною чів
- РРжиаара -
ПАВЛО ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ: «Я ВИБИРАВ
ЯКІ СЯЮТЬ НАМ ТИСЯЧОЛІТТЯ» --
розмову з видатним українським тись-
менником, автором оагатьог історичним романів про цого ге рота, мого поОел ягФ?їи на українську їісторіїо 1: сучасністіь ведс
Любов ГОЛОТА
Богдан викорис га п Зла АЛІ. 1 гар закликали до вІма ькКоОВвиХх
магань українських, оо ТОм ям Нитовським. у Конотопській
-
Та!
ОЙТВІ і Там татари рада бу пи представлені широко. ла! ше те)е епізод бо на другим день татари ВІД І(аАХхНнуУЛИСЯ ВІД Виговського, переслідуючи СВО1 ІНТереси Гак що ідеалізувати їХ не варто
Л.Г.-- Ви автор багатьох історичних роматиїв, ії Ваші читачі, прочитавши один ромат, беруться читати наступний. Одна 1з причит тпаких прив'язаностей -- те, що кожен з нас знає Павло Загребельний дуже багато читає, ретельно вивчає матеріали, і та інформація, яка закладена в творі, теж цінна - тобто, Ви маєте шформативтний втлив на Ваших читачів. Яка інформація слугувала Вам в роботі над романом «Я, Богдан»?
П. 3. -- Колия працював над романом, то прочитав ус: що у нас друкувалося, -- хоч в радянський час мало що друкува поСя, більше до революції далетам така цікаВе річ. Ну, скажемо, по перше, що про Богдана ми маємо
літопис Величка, літопис Граб'янки, -- літописи, Документальні дані, спогади сучасників, всі спогади, ве! документи написані поляками -- сучасниками гетьмана
Вони тенденційніи, але в той жечасвонинесуть інформацію іІЦЮ інформацію греба використати НЯ дізнався, щос такі щоденники -- «Щоденники» Освенціма, ШЩоденнник Радзівілла 1 «Теки Наруши вича. Щоденник Радзівілла писався латинською мовою. Перед тим, якя почав писати цей роман, у Польші вперше було перекладено цей щоденник польською мовою 1 поляки видали його у 3-ох томах. Я звернувся до польського консульства ! вони -- спасибі їм! -- помогли мені і привезли ці 3 томи. Далі я кинувся добути «Теки» Нарушевича 1 за всіма даними він мав бути в бібліотеці у Львові Я кинувся до Львова. В бібліотеці Стефаника мене дуже гарно зустріли, вони підтримали мене, допомогли, чим могли, але сказали, що саме ці матеріали -- 1 «Щоденник» Освенціма 1 «Теки Нарушевича, які писалися польською мовою, -- ВОНИ не видавалися, зберігалися в архівах. В 1948 році, коли Сталін робив «історичні подарунки» в Польську Народну республіку під егідою Кремля, розпорядився віддати ве! культурні й історичні цінності, які зберігалися в нас Польська комісія приїхала до Львова 1 вони дивилися наші бібліотеки, дивилися архіви -- вибирали, що ім треба і складали реєстр, - Ів цей реєстр потрапило все те, що надруковано було, що було в оригіналі, -- в тому числі і ці «Теки» Нарушевича 1 «Щоденник» Радзівілла Поляки сказали, що це зберігається в Вроцлаві, в бібліотеці спеціальній. А звідки Я довідався, що існуїботь такі матеріали? Я це довідався ось звідки до 31)0-ліття Возз'єднання України з Росією, яке відзначалося в 1954 році, вийшло 3-томне дослідження наших учених, ді перераховувалися всі праці, ї наші історики згадували про ці документи польські. Кажу": «Як же вони цитували, коли у них уже не було орипналів?!» А вони цитували з Грушевського, не згадуючи його, вони цитували з Костомарова -- не посилаючись Ніхто у поляків не був, ніхто не просив -- отака історія! Я питаю: «Є зв'язки з бібліотекою у Вроцлаві?» «-- С!» «-- А ви могли 6 попросити їх про ці матеріали?» є-- Могли б». Я ім просто ідею подав: ну ще ж комусь, крім мене, могли б знадобитись ці дані, о МОІСЄ « історики чесні, ЯКІ будуть користуватися першоджерелами Бібліотека Стефаника зробил: два примірника -- для себе один і для мене, і подарувала мені діафільм цих «Тек» Нарушевича 1! ШЩодейним Осаєнціма. Якраз у "Щоденниках» я вперше прочитав що цю кохану Богдана Хмельницького, яку Корнійчук 1 На ГО Рибак пали | еленоїо, Вп ДІЙСНОСТІ ЗВАЛИ Мот роно А Геленою нааийнває її Груши вський у своїй «Її тори пишучи, що «за цю степову Гелену багато чвар 1 пристрастей ро горілося», маючи на ув«-М Гелі ну, за як" була Троянська війна Грушевський, як культурний їсто рик, параролу кинув ншашим малограмотним письменникам | вони прочита ПМ руквально Т щкіпийцпла Гелена мандру пати. хоч 1) звали Мотроною Апекдотичний випалок г роботі коли п пжсее дОПИСашйея До КІНЦЯ І ХОТІВ пИСати про
Переяславську раду правде, ли цей розділ надрукував
гІЛьЬКИ їй ром ірИЇ Гисячолітнии Микол іРі плен "т | мч
гомі «Істори України Руси» Грушевського про Переяк
тавську раду НІЧОГО Є ЗНОИРМИШОМГ Підходить до кінця Ч«ш гом. кіичається | ПО Переяславську раду нічого кемає! Я кинувся питати, дивитиєи "зернув увагу, що
ни Раю -- ния з
7 і ЧИ
її і-й том, частин перша Давай ш укати частину й М Чіде немає В колишній бібл Пруту 1-го ТОВ і всі їотещ КПРС й АКаД'еМІ ЩІ біб отец в ОЇОЛІОТ! щі Стефаника -- теж немає друто! чмакмтити В таких бібліотеках | нема! То "й ПОГ в шукати в книго 15 рнях У Романа Федоріва ЛЬВІВСЬКИХ! БВОІХ вари пв-письменникиі в МУ них прекрасні бібліотеки, воні якре | сТтОричні романісти, -- 0 гом є. І-частина є, друто: м" ма Нарешті хтось мен! сказав. щоєв бібліотеках Спецфонд, куди треба спеціальні документи, пропуски, ал! и там, виявилося, цЦіЄї друго)
гастини нема: Сказ зЛли. що С ЯКИИСЬ осооливий Спец-
Тоскви АЛІ цей ча( тружина ПОокКІиноОГго
щІхжати ДО 1 |
ричних наук ( ) 1еН сі «омпан. до яко 11 АкКоїС звернувся,
как! А ви Ніс і ) лей | | іастина '-го тому» потім |: мені ЦЯ книжка дісталася випадково -- Й
чоловік. ЯКИЙ би рігав Гру шевського в засмоленому 1антусі п 11-т7: роєвч і; гсля ВІЙНИ УЖ внук його роакопа в знав. що я пиш у Пр Богдан і Х мі 1тьНниИЦцькоОгО | дав Мені покори! гатися на муслень. на ДдВвЗ9З Н ВЗЯВ І зробив ксерокопін С у мене епер !: ксерокоєстія Ш частини Ч-гі ому. Нині Грушевсько зидають, я не знаю, чи зидавців П ІСТИН Пер 1) е ПОКИ дО 9-го тому дійдуть, тоя, мабуть, і помру | багато хто з нас помрі КОЛІ акими 7 тпамі щідаватимуть --- УМКВ навіть Грушевського, у незалежнии Україн за з роки ми
не можемо видати"!
сї ідуються ОЦІ МО пригоді пошту ками джерел ) пошуками ЇЇ частини 9-го тому, яка видана в тридцятих роках, 1 думаю ого я 1: вилучили" хтось У Москві дочитався, що там Переяславська Рада 1 там Грушевський навіть наводить факти з отих так ваних Бе реаневих статей сс. оо ми всі анаємо, що у Пе ри ясСславбі був ет я б сказав, урочистим мітині, в оборі 0 іосили «Навіки разом! --івсе. А власне, яким договір, які пункти цього договору -- НІХТО Не ЗзнНАФбФ ВТ тя сіІЧчЧНЯяЯ ТІЛЬКИ В березні було спеціальне Богданове посольство до Москви, Де були написані так звані Березневі стат кі практично, Росією не виконувалися взагалі оерекреслен були гею,
нові статті Вже укладені бл І | «переч ЗОЇ новій угіфб/ Ї це оуло гак засекречено МІ ос пом і 7 ГІ ЛОсСІВ
посольських документах не можуть зма! цієї угоди. Як оррагоз Го в Горбачов ПОГ ОщіІ в УКкРрАаЇ! О І вій МОВЛЛВ, В Україну іх привезе - начого вій не приї у - чи ТО Ж засекретили ЧИ ТО ІХ А суму цІО ЇХ Не дотримувалися -- неодної - ЧТ осквою не дотри" мувалися, і тому їх знищили, і Переяс сої УГОДИ МИ
не маємо
Л.Г.- Ядумаю, що коли б вона була, ! промованяд на кориєсттпь Москви, 110 уже використпали в Мосжеі-
вже Гак А | рМІ евський в цьому У-МУ гомі, в Пи частині якраз детально дає оцінку утод г "РЕ авичайно ЦІКАВНИ ТОМ, | ПОТІМ УЗІС о мУ ро ур зіляли нацл учені» які емігрували 2 України 1 І рацюї и в ) країтнськомУ УР ВИ І КІТТІ |! Тіра || М щтвадцятих роках ЛГ професор Щербина професор Яковлеії оминацю тему надзві?" ЧАМНО ЦІКСВО ГИСЄС і | рушевськи яки пидава? історичний журнал «Україна рукуваї хні стат" 7" кілька випусків бл 1024 1999 роки п ять випусків було й алзвичайн гапий мсурнал налзві" ЧМНО ЦІЛІ ВІ ІСтТОг т 7 горна «ГМО п - 3 мент ге с іриого м б . РА гпм було уміщено стільки праці що ; т ІЙ) г | хпесь наш ІНСТИТУТ ІСТОГДРІЇ І і! че напис га чсторих?
КАНдИдатТІ! грофес гін жалемікі! я шхто2 Юв ПЧОГО ПОДІОНОГО не написала! ГОЇ щ ло ство нашою дореї опціЙНОЮ копон г І Груші? МР М
Павле Аргитович у, Ваш роматі цік
и тим, що ми, читачі, побачили Богдана ?
нсоднозначиий людській іпостасі з різної строяг, в різнит душевниг станат... | мені гот я Ой запитати саме Вас. Зашаі герої міжой Оувають знищенними. чк особистости. 5", таті. Так от: в українській мечтальногї
іу голо" українській історії, ав пкраїнській пісні ЯМ вогда" ОСТІ г» , вцфуватпти Р | рота, МКії потіє ртиіям поразку. Л
умо, | | як Хмельницький це герой поразки чи гером нер"
цу? 3 Й ; З дз ваФчатиит чм ай писали цого зоре- «и ПОЗ. -- По зжаву- 7
| й |... і -
я
й
ь їз
ово б
і р
й»
дно бут с Аді ел у ад Й Чо
- -
так: Во ері
Р Р РР А РИ
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
Ппиоемг' наван і й й,
РУТА . ЕК ч
ЧЕ
ново ПРОСВІТИ | веглеєшо/осови
рення ПНЯ Р - с-
пози ких зкконінис п ще
еро еремоги. Ніхто не піднявся ло таких ві рішим Л й )? хочу задатьи іажм ані оч вовка киття проходить образ цієї жанки Щось навіть Ттакє зогдан мхлте це не охньчає шо він тільки на висоті атдш товгутючиєь «ад башииа слі "ЛІВІ ВРИМНЮ ру ДР, чмістичис одинітОом есе обра бачить вік п яанках, А пЛьКи ГОиИмиИтІ алізом гак, як громи істпОрієто» Я Ваш постийцтійи читтач РА? ера які з'являються 1: зникають й ЙОГО ДОЛІ Тобто, М ОД і! у НІСК | й думаю, і о кожна пелика людийа пося, що для Вас ч«атпишаттам торієто» це алмермт м підДдОУВОа ЄТЬСЯ Ге, що й з усіма пами -- Кожен а нас має | к -кї РІ « | Гері ро ОК РА мо споїЙй нмепичі іпсьогопстпорично: О піл МІ Р інді прошшила Україна якийсь ідеал. про ці говорять, але про це ніхто х боржник «ОО моУу ЄВОІХ ПОадІННЯИХх, | в горі, ї в її виоратпи тпі молметти й, які б відповідали ні ато летально ис скатів «УР Я спробував оцей ідеал стреж ннях іі муках, стає щое більшою. Вона мні є чилцо ваздсутт є а сучасному ССТИРЛЬІ ЛЕВ 1 СТІВА - втілити Таким втіленням була ця зкінна. яку я описав пре У КОЛЬКИ Мен оОкКОрмли, що я принижував ритт и рома м д що Ви мали та фага коли у цьому ромені Образ вигаданий -- п мМененемаєтакоії Ре КР, МО МО у і "о ПАЗОКО ЙОГО ану рив, і так да й | «Ії соворили ЦІ слова авта ати м істори займ | коханки, лк у ру ПОЛІНО бу Ла. --о Те и про МОГО кохану Я І 1Ї ГІ (і - нір 17 ДоГОИмУ Ум СЬьсОювВСоОІМ ШИМОЇ дУуУМКИ І 1 74 - Втишцання їх горісто - т, ДАВ, у а и прочитав уже тепер коли роман друкується, -- та а не | гі Геро як! перебували тільки на пи рішинах ПК пеликі воїрий, які нам ІСТОРІЯМИ дах 71 виомрев ве пі обов 'язкопо усім знати, що було У Феллтиїі, - ЗЛЕ ЦЕ сгунели чальки по горах - це, практично, не люди душі я писав про "рослапа Мудрого, про бар НИ но буває у кожного з мас Іноді цей ідеал педосяжний, Іноді Вони не адатні ї ме розуміли простих людей. Якими | Євпраксію, написав про Богдана Це все великі ДУМИ, п осяусний, іноді ми тільки мріємо, -- кому щастить, то вони стали? До Бога вони не дійшли, а до людей вони | які сяють нам. Є ікони, перед якими ми МОЛИМОСЯ ей ідеал втілюється, і це, звичайно, найбільше щастя сзінянах байполоваадк це якісь холодні фантоми, і люди тисячі років, і так само вони нам дорого. 9 "ВОМ роман мій закінчується трагічно, тому що ідеал нашої вичайні не можуть на них орієнтуватися, бо великі неповторності і таємниці, Оціо таємниці, содан ТОК ики потьмарено всілякими нещастями і незлагодами поди нам близькі тільки ті, які мали близькі нам во розгадати оо Я Пе скажу, що я розгадав уко ве -- у нашому житт о-життя наше пішло не так, як мало почуття переживання. Вони адійснювали великівчинки вле частково розгадати або дати хід для розгадення б піти, хоч, здавалося б, усі історичні передумови є, є | тому вони герої. Вони були теплими, вони були Ось для чого, я думаю, ми пишемо книмжеи м можливості перед нашим народом 1 ми їх ніяк нє ї «аричими, у них -- червона кров як і в нас І цим вони Коли я написав «Євпраксію» -- Я ри ЦАР можемо використати нам близькі В цьому я пі реконанмим абсолютно. Ї тому якою була маанса б ХІ столітті Далі, «через п рАОРАТОХ рій г Р Павле Архитповичу, " відвернула нашу коли я писав і про киїопських князів, і про ту мо нашу -- Роксолана. Я думав написати ще тр" а розмову в19 «Тисяичолиттього Миколая», -- давайці і нещасну і в той же час -- величну Роксолану, я | про нашу сучасницю, про двадцятий вік, Й 49117 тезвернемося до розділу про Переяславську Раду: і. керувався тільки цим шукав, я довго думав і нічого й Не найшов Про кора сподочій ці сторінки, одразу повертаєшся до Л. Г. Павле Артиповичу, коли Ви назвали свій Про Ангеліну? Про Терешкову -- я бачив, як вона роману «Я, Богдан»... | роман «Я, Богдан», Ви готпіли виділити в своєму сидить у президіях, збираючи дивіденти.. М П.О3 -- Цей розділ мав бути в «Богдані», Він в часі | герої щось особистистне, особисте, лише иому Л,. Г.-- Павле Архиповичу, я думато, що жаноча і
виходу роману надрукованим бути не міг, і я, переробивши його, вкліочив у роман «Тисячолітній Миколай». Але звичайно, він читається як доповнення до роману
образи у Ваших романах -- це окрема тпема для розмови окремої, можливо, Ви захочете колись
притаманне" ПОЗ -- Я виходив з тих міркувань, про якія, власне,
- »/ щоОмноО говорив тому я й взяв цю форму письма ВІД про це зі мно поговорити, Але давайте те будемо "Я Богдан». Тому що не написати про Переяславську першої особи. Я не відкрив 11, багато книжок написано тетер розвітовати отой чар, яким Ви оточували раду яне міг, да й не мав права, - - треба було написати. від першої особи 1 про великих людей. Скажімо, є в свої героїнь на тптлл істори У Трагедія, трагічна помилка Богдана Хмельницького не англійського письменника Роберта Грейвса роман про Я 6 хотила перекинути мастпочок нацеот розжо тому, що він уклав цю угоду, а в тому, що він не міг -- римського імператора імлавдія, у французької письви до Вашого роману «Тисячолітній Миколай», тоді ще вгадати, -- хоч уже треба було, -- виходячи з я менниці Маргарет Юрсинар є роман про імператора якийц мете вразив: я вперше читала книжку, де історії Московського князівства, а потім уже Мос- Ь. Андріана «Замах святого ангела». Тобто, у світовій письменник українським єзяє за поле дії тисячу ковського царства, -- треба було бачити, знати ї | "То ратурі така форма абсолютно узаконена, ії ніхто років вітчизтянмної істпортії, 8 том же час -- цє психологію татаро-монгольської орди і візантійського сою цим письменникам цим не дорікав, о навпаки, Маргаромат про душу, лка точе бути вільною, СЕ весь імператорського двору. Знати від самого початку. Мося резї Юрсинар стала першою нанкою -- академіком час потратляє ФОТАДМ УЛ до релтеті, до сустальстиіва, ні мер о виконувала жодної угоди -- чи то з А Французької академії після заснування 1 Людовиком до тит ситпуацтй, в109 АД а БОлАЮ тпакож залежнта... татарськими ханами, чи то із західними свропейськи- | ор - ГУ; ну, мене академіком не обра ли, мені стали дорікати Пп.3.-- Це один З Мотиви ЦІЄЇ МВИЛЕМИ бо те роман МИ країнами, - наце уже заздалегідь була приречена | а ою І критикувати мене, вихід роману збігся з ТИМ періодом, багатоплановий. Можесливо, він не зовсім вдало еконилаг угода, яку уклав Богдан Змелениціни й моно Зозеа коли оула прийнята оре женСсвСська Конституція там, в»: нований, компонувати було важко. Там десяте СТОЛІТТЯ, тільки не буде дотримуватись, а поламає на другий | "русі преамбулі до цієї Конституції є фраза, що «основой / потім - - часи Богдана Амельницького, потім "- ГОЛОД | пень, потопче, відречеться. І після Богдана - - скільки 3 Др ВН советского общества является трудовой коллектив зо0-року на Україні, | потім -- післявоєнний період, аж Расій підписувала угод, наприклад, -- три рази ділили Р - аб при м НЦе індивідуальність, не особистість, не «я», не «ТИ», не до сьогодішнього дня це доведено. Нашим часам там Польшу! Катерина П ділила з пруським королем, 23 МОР ми Не вони а "Трудовой коллектив Ї коли ми ВСІ Оільше уваги відведено, -- у перших двох частинах австрійським імператором. Поділять -- через 5 років вченої співали оцю пісню «мой адрес --- Советский Союз», НІ матеріал сконденсовано... р знову ділять! Ніколи не дотримувались угод і договорів! ,1к7 МА у ЗР адреси у нас нє було, ні дому, ні особистості... Л. Г. -- Так, письмо там сприцмаєтться, лк І зараз -- ось Росія стала самостійною і починає з того, б о БЕ б Л Го - Але ж Ви у своєму роматі «Я, Богдан» суцільна метафора, читання Одвот частим їде як що ламає всі угоди.. Отже, Переяславська угода - - це б. У х ЛИ процитували іншу тисню -- яку ми тетер називаємо читпання поезт,аоттастиупті дві частини - сере була трагічна помилка Богданова, і треба було про це. зе они «Гец у лузі червона калина», Навіть в оцій письмо. Чому Ви, Павле Артитповича , цого обраачя намисати. треба було сказати про безкіначно лили ; "й 5 з деталі, подробиці Вашого ромату меті вбачається Чому не захотилли продовжити в тому ж ключі: цієт угоди, хоч ми її хвалили, говорили; ям це дор СУ лоЗИ б якесь особливе передчуття ПА на ОМ АНІ ною дос ТО1 ДУМКИ, ЩО ПРОСО | Звичайно, це було б добре, дотримування цієї угоди, о з ПЗ -- Я взяв цю пісню 1 мо) редактори 1 цензори повинна бу ги різної ЩІЛЬНОСТІ роза, написана в одній - 7 езноар - - ій 4 просто не знали, що на Західній Україні ця пісня тональності, в одному ключі -- п просто неможливо ен вен Ме о сового суха ян ; З народна «Розлилися круті бережззижечки» має й інші читати Є Сьогодні МОЛОДІ прозилюрр риму талановиті, жавна, як ми кажемо тепер. Не було цього, на жаль, -- в з слова. Хоча реакція у чи гачІіВв Оз ла адекватна мені з сканамо, такі як Пашковський, 1 вони помиляються, тру культурної автономії не дали; навіть церковну ЧУ я - Караганди діти виселенців наших, які прочитали в коли пишуть від першого до останнього слова в одному зо забрали ЗУ метрополію уже через р Р ай романі цю пісню, написали КОЛИСЬ З ЛІСУ зон нан ою В однаВи ою -з Таку книжку важко читати; років здо смерті Хмельницького. При Богданові б Я вояки. які співали ціо пісню, і ЯК це могло бути, ЩО И рера, щоо проза оула різної тональності :ї різної | | | «ан Мосз іі знаєте Я цитував у цьому романі все, що можна щільності. Не треба 1 лити воду, щоб проза була и о оно: Б ВИНИН ей З було греба було процитувати, -- Іст оричне тло ВОДяЯНИСТОІО, -- що», може й в моєму романі в ода лку и цьому трагедія Богданова, що він не розпізнав М працювало ча насичення Богданової постаті. 1 А га ть а гиші трішки забагато води Але чому вона велика віроломності московської Їм це в спадок перейшло зом - | - Согданова., його обра ; Срормувалися не лише ль ИТВ 1 г; там хотів написати про Те; чі: лоВвИЛлЛИиИ наших людей від татарських ханів, візантійських крутіїв, і вже цього Р. .. ремог, а із поразок, із страждань, із осористих в Німеччині, - - Я це дуже дооре знаю і не міг написати не витравиш -- це характер держави Держави мають Жпереживань, з усього, чим жив тоді народ проце прицгрвдян виду оте пед БНО о До оо с ВОД характери як ії люди Коли ми візьмемо англійську ьо Л Г.-- І ще, на мій погляд, Ви зробили те, що до ЕМрее Р У ОО Р СА зна а РОН а У імпернио, чи СПЦІА. -- то там побачиш не тільки сяйво, цього в українській літературі ніхто не наважувався Після цього я написав роман «Юлія, або запрошення до
але й тіні великі. Це назавжди 1 не
- в кожен ДІЯЧ бМИТІ ( со1!С зич за г лавлениї самовойвства яким я / "КУПО 7 ІТЧИЗНІ мМоОеЕЛИ- | о ;
робити з постатями такої історичної веї МО УНСО 5 з іа | СЕМ "9 | : державним може побачити Я б сказав, що й зараз наш
гетьман терпиті потерпає як ЛІОДИНА яка зазнала во, це и руде третьою частиною триптиха про наших
5 - . М - - українським уряд не ду»ке орієнтується то туди, то великого щастя любові. Я о хотіла тут говорити нє планок, хоч я ні про коморайнера, ні про оуряктівницю, -- -
- сюди, то до Європи, то до Москви, то до НАТО, -- це тільки Про тет Ваш роман це характерно д 1Я Ваших про УОНАЕУ писав, орі ЛІООЙИЛИ - | В Цьому |) С У зреНо і несолідно Все ж таки, ми великий героїв іХНнеЕ особисте ясиття завжди дуже утаємниченми ма агаН МУ ть, п глисоина, 11 загадковість | народ о я бідні. хай нам тяжко живеться, але іі воно не є звичним. воно впливає на Ііхні великі 1 малі Л Ї ї- Ваша жіночі образи нагадують 11001 в біднос ГУ треба мати гордіст ь! Ось тут якраз вчинки жінку-маф із фільму Феллим «8 1/2»... Жанка, яка
самостійність проявляється. Кричимо про самостиність,
Р ни С АНОВЄТВ | б вої кНнИЖк : '! - ії жлика, яка зникає, натав-реальта. П.3.-- Справа в тому, що я всі ці свої книжки, які з являєттьсу і І а втойчас кидаємося -- кому ту самостійність віддати?!
звуть їс горичними романами, писав, не ду маючи, що й! «3 а Ну СГ за ре надрук ували повіІДОМЛеННЯ Кому б 3 пожер гвува ги у! Це прос го принизливо диви-
це історичні романи І я їх ніколи сам не на вав газети. що у фФелліні бу Па Таємне кохання ря РА "ись В той час. як літаки НАТО бомблять сербські села
1 С торичними романами 71 ІХх називав романами --- Оце аптекарка, в Яку ВІН був ЗАКОХАНИЙ Ї ШО 1 О |/72 1вВв ; міста, наш міністр акордонних справ іде підписує
-- романи 4 не намагався деталізуват И ІСТ оричні АНУ ІНШИХ р) льмах тя з р! зних героїнях 1 рі ІінНИХ «актрисах | НАТО якусь угоду, яку можна підписати позавчора
іноді в мене там Є якісь іІСТОричніІ «Пе рескоки», -- 00 він втілював 1г образ або - ораредногра! Це просто дивовижні речі! гому я історичні ракти викладаються в працях істориків, 1 | це тільки підтверджує слушність мого роману
сьогодні, -- Хоч у нас сьогодні безнадійні справи з птературою, -- вірю саме в літературу; тільки
письменник не може змагатися з істориком. Ніколи він Юлія», тому що образ який існує в уяві мого героя --
пе обра | ВІЧНИЙ є жінка, З якою ВІН КОЛИСЬ ПОЗНАайЙ-
мене
не переможе його в цьому плані У бували неточності деякі, на них вказували, що я неправильно якісь там полки назвав -- могло бути, 1 в історичній
пітературі бувають помилки, -- неможливо все, до останньої коми уточнити 1 звірити А для мене головним було реставрувати психологію, душу цих
іІсторичниийх героів Історик цього не може Історик користується тільки сфрактами а фактів таких у немає що думав Ярослав Мудрий, що відчував Воло-
димир, коли приймав християнство" А письменник це
11 сі
може домислити Ось тому й | являються ці романи, які звуться історичними інакше ці ПОП рібні, мабу ть. ІС торични книжтии добре «читаються саме Тому, шо вони є романами найперше про людину, «4 Не подію. А про людину моуна написати тоді, коли ти намагаєшся розкрити душі цих ліОДдД'ОСн -- от я и намагаюся це робити, -- чи то були київські князі, чи го Роксолана, чи то Богдан Хмельницький А говорити про душу людини значить говорити і про пюбов, 1 про непависть, |! зради, 1 про все те, чого зазнав цей
ЧОЛОВІК
романи не
ПІ ро
ні ПА Р "нин - і
омився в Ташкенті в роки війни, - -- - ПОТІМ Крізь все мого
Павло Загребельним, Мпхапло Стельмах, Минола Бажан
Р РР ЕЕ рана а ааіннннно ИНА НБН НН а осли зо иа 0 -
ттература -- мені здається, може дати людям надію. Політики такої надії не дають. Політики ошукують нас, інакше кажучи -- брешуть часто, обіцяють золоті гори -- через три місяці, через п'ять, через рік - - потям рік
минає --- ВОНИ знову шцось обіцяють. Так що на політиків надіятись штчого, вони тежокертви обставин, жертви своїх посад 1 обов'язків, -- я до них ніяких претенаш не маю ооо хай вони виконують свою справу, а література повинна виконувати свою справу - вона повинна давати кадио ліодям А одпеї1їа великих джерел цієї надії -- наша історія Це ті великі особистості,
НО СЯІОТЬ ВІСТОРІї ЯК ЯС крам прик ли, иких ми ис ПОДИННІ забувати
Л. Г. - Павле Архгиповичу, я те хотіла б припиняти нашу розмову, бо я тгочу задати Вам багато питань, які так чи 1знакше тов'язані з Вашою творчістю, витодить з неї ї ка які могли 0 відповісти тільки Ви. От в романі «ГТисячоліттии Миколай» ми маємо двог братів. Мені згадалась баблейська легенда про Каїна й
Авеля, 1 анології до нет у нашому сучасному
рн чн о нн ей
ня ний т о о
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
Text bei der Erkennung beschädigt — lesen Sie die Originalseite
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
к 7 не » "і РР і У ії 5 і | і І Ї 3 і ї Й би у пи я ЖІ Й с "БМ ароЛОЮ г г Ми - - 4, М ре ї Ї - "1 я Х от М 0 же -і 1 и 2-ГО Р З вої 18 МГ. а іі "Че чи ль » Лети Й "Ва "Я що, Мої Р в ЦИ. . і "о - - "й "ДС і Г , г ж. " ї
р ан сх 03 нн
НИ а 0 п
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
ЖОцТАТ І І. «З . | ІТ, "А пох сіб геї - ІААЦЧОЛЯ, бу інші п Уьких братів. Мліна | г , ротилезхца 1 ' " й і ЛЮ. гот ' ум "Рама про и Бої | 5) 0 УВІ Том ітма Пе иф | ї | 1 рРІНВРЕРОВНОВІ , Щщоїм'Яі Тони й - | Тігі Ро мО ОТ ї . ' | | | ій 1 17 іУ1ІО0С СІ і Г | і НК її. ПІ ос Р! СВІТЛА «А ІА б і 1 РТ РТ.«АЛДКО є і і ОНИ 1) ОРІ ВІ | І іо ЧО РИСЦТІТрума 5 1 | ОС МАТ ГІР " РАФПТТ|Є»ІІ| Кн ги з цоедками напиєчяні пр ти "ПО і МІ ІТОЧ МИМО І Із КІ | ()її|їх Петер і І) ПИІСАо туя ї | боряться ) ГУМУГьСЯ ад забимеоли ГІЛІМКІ дует ТІЇ ЛоМ іу іке ОнНіІіСЯ РИєЦІТІОЮ | Со обл іє) | 11 б А! юс " Р ї | с Рі б і | | Ії - Мета! 11) Ї МТ! Пи 1 є 0 1ім з І І | ПИ ГУТІ | і | І 4 М т 4 би іі з; | І |) І | | Іі Іі і СС лнета "Во і і ет К | | і ї Г г « Ія | | | Р, і /| | і І | Ії | | І | і і і і | ня М | 7 половинен вові . о КОТИ 14), ! ІЙ ТІ М | | | Кок лесі |і 191 і 9! | ПОЛОВИНИ іо ІІ І г | іі МРОВЕН Чо «ЇЇ їн іі | | | Пп. . | І І-? , І |- | | | 1210 є: ї РИ | 1 | 1 І | і і | | | ІЛИЄ» | | | | ереї І Г і. | | 1 ДІ | 1| )к у) 11 іі І | і 1 | | ь І | і |) іі Ій і | ) з | І 7 | У і | | | | | г | І | | І і | Ї ! ! | Ро ЧО її | никії 100 і К | 1 Ї і | . | | ! і | РІЙ | м Ї Ї ей | її "боб Іі "і . б | ка у Гн . | | ) 1 ( ) | ії і | вріньу Гі | ГІ «сі І їі Ї т | ДІ ЕМ | ітУТО КОЛХІ гуто лошаденку"''» На ої АРІ іч ГА1) 71) Ї | М у, Ї ""ПЮРОУОРО ох | й 001 Ї "Д Щі | С) ДІ МАТОТ1ТО а ЗО НІ «Ї ІО,РІНІІЙТоЇ с)Ч/ ТІ о2 ретерето НРУ р 11З| Ї Гак щО ОУЛИ ВСІЛЯКІ Викривлення спра! НІ ПИСІ менники не піддавалися цьо Ту, ВОНИ писалитак як ші
було, і саме воні користувалися популярністіо
У бу Павле Артитовичу, Вас цікаво слугати і читати ще й тому, що Ви письментик несподіванит ситуацій, ось, скажімо, 6 циклі оповідань, які так ї названі: «Неймовірні оповідання», там є просто блискучі речі. Як вони склалися?
Щ.3.-- Я написав ті оповідання навмисно. Просто -- полемічно, я б сказав. За останні десятиліття у нас на Україні оповідання почало вмирати. Воно не вмирало фізично -- оповідань написано багато, але такі, яких ніхто не читав -- вони були нецікаві Були талановиті письменники, яких я любив як письменників, -- деякі з них писали буквально сотні оповідань, але на жаль, невиразних. І мені захотілося написати півтора десятка оповідань, які б люди читали. Нічого там-такого неймовірного немає, але мені хотілося, щоб люди їх читали. Я не знаю -- вдалося це мені чи ні, але це було таке суто літературне завдання, яке я собі поставив. Так я почав-тписати романи про Київську Русь. Я почав робити, це тоді, коли їх ніхто не писав Скляренко написав два романи..
Л. Г. -- Я хочу нагадати їт назви: «Диво», «Первомаіст», «Євтраксія», «Смерть у Києві», а потам «Роксолана», «Я, Богдан»... Це були романи, які в сімдесяті роки читали буквально всі. Саме читали -- стпвердилося їм'я Павла Загребельтого, історичного романіста...
П.3.-- Я почав писати ці романи тоді, коли у нас стояв суцільний гамір «письменники повиші писати про сучасність'»" А я почав писати історичні романи с ВОї, які, здавалося О, тткому не потрібні 7Ї вдаенварол до хитрощів, я писав так, як Довженка вчив кпнорежисєр Чаурелі хочешь, --9ВНЦь серпочки й МОЛ СХ ГОчЧІ КИ
Л.Г.-- «Серпочки й молоточки» виробничі романи про Дмитра Череду?
П.З.--
ши ІМІЛС НИМИ ОУЛІ се!
Колись Кадрик тот, кадрами --
ЧТО ТЗІ
кадрик ч4їч ме?ок ОТтИМ
це о чули
іак' 7/1 ПИСаводиї ромен про і ІВСЬКУуУ Русь
поОчкин молоточки роман про
сучасні І І; | ГІ| ДО ЧОГО ДбУ ЛО придра РІ СЬ 11 романи мої
ли«а««лили. а ро тсторичні романи просто ніхто нічого ні писав. І вип реє про Пних скачали -- І шенНне диопноО 15 М оскаі рити С КК ОЦГІїКО РІК МГІНТЄ ТІ роби «ранні , «РІЇ ІЗ українську мов' " ВІЙ Прочита Тер РЕВЕ Диї | почав писаті І | ь є Такин роман гноа 2 заннй Загребель ІЬ11| М і | ПІ ЛИ ВвиЛлаЯяаво і УТСІСІ ГОДІ І ГУ 1001 сі | | | ЧІ род 11 РА і) ІІЛЬС)ГО) ІСІ Т) " ломи і арго і її «іі | | . й іс | Дикі "І МОУ РАІ. І Ки Ст" ІСНІСТІ і гіавлі Арти пооц'яї, коли соворитпи тро
мапрИи, ТО и першим татисиали роминроїмовєі)
"1 "п ІИТІє і і Ци 1 Ті ( п ми має мії) ЗФєтісектіиг р-ТЬТКО) Зашого пера "(Днесєльська тілотті» роматом ті ДО ЖвІЦцІуу,рОматі памофли Ш (). Олена спршоа З (Іі би процююєтті багато 1: я 0 готпаіла ПТІШТТІ СТР я м ацтиєеикакмотті Щі! шестоСтааниї асцтулий
| | | 1 |! | М | і | І і ЗОоР: КИиИ2 ( М і
Р
т о спон они 0 нн Бен ЕЕ ТЕРРА Р коню
пкетиГготат
ІРІН) МІСТО УЧРАБРІГЯГО! 1131 | АТО ГІрІВІГУТЬЬ МІС) | спавбрати "Ї поесь чіл длумаюо, щоб пе було шікапо дл "РОГАТОЇ УМО ГО Тїоденмн.мндякі " ПУТІ ЧИТОЯаОТИ у" Де Пе ти лбупаю й ЩІ Письменники її МіХОГЛлені 5О ІТРиИСЬМмМОмМ ЩО ПИШІУТІ їі ПОПТОЧІИО М Щ0о | С Гом УКРА ВЕЛОТИ, «Пі КИИ ким ацвя ПЕВРеВГВОВ СТьРІВНІГ пр Р .РРТРІМИ )| бо І ТКО0 ІРІТЕЧІЯ | ОО То поб СНО ІСІЄССІ ГРІ Ті | " ризС М Рі Н3ОЇЧО "ІТІНЛНЯСТЬСЯИ «ПИ то роман -і! ПА ьЬ':гОорОомеЕН-ГПОЯОроді я итоерпічна г поаб і СЛАРІЄ» РЕРРІХхаьЛЬГОь Шг ів Ї | І і і "нні Й
і | ГррАТТТ ї. СЯ | Її Н І ого) ( | | «1 | Ї ) і НОЇ ІМІГІУ ТІ Р Іі ! РЕТОІТОЬТІ | 1) ') ї | Р ПТбОЧЕРІВІ сі 1200 І «| | і | 7 і іч і юю СНО | і і "м «ЛІК ) і
і і б | 1 " | | і І | гр 1
|
І 1 . |
| І і | і І 1-1 1 | і | і | | | ГІ | | ( | Ті | | іі | | І і і-й і і іі | | і () ІАТІЯ | і У | Пи | | Ї І Ї Ї | . г
Олесь Гончар І китайський письменник Лю Нін в СП)
Вони повинні бути. Оце перша загадка. Я говорив про це з церковними ієрархами. Вони не про це 1 навіть не думали Історики мистецтва -- теж не зн:
ють Друге Єдина минація,"- ми! росіяни, у яких ікона пішла в домівки, в людське житло, Ніде католиків -- скульптура реліпійна, а в ліОДСьЬКІмМ ЖИТТІ -- Тільки в росіян та українців -- ікони. Я сам виріс у селянській хаті, 1 на покуті були ікони, а перед лампадка була. Це в кожній нашій хаті! Як ця ікона прийшла в наше житло" Не простежували
зНнезНОтТьЬ
гакого нема У
ВОЮ
НІХТО Не
знає! Це сприймається як даність, У Візантії -- не пішла, в Греції, в Болгарії - ні ав нас є Я над цим задумався куди поділася Київська ікона 1 як вона пішла В ЛІОДСЬКО оселі" Історичну прашо я не мозсу
написати, а роман, свог верісю подати о я можу, їі на цьому я зрудую роман Техме я Хочу знати, чи писати людина святі лики, будучи грішногю? Можетиво ми вст грішні, 'МИСПравдівсі грішні, нема прави на світі, і недарма Ісус сказав, що за одного розкаяного гришника віддасть 99 праведників. Тобто, розкаянигм гришник завжди улюбленець БОЇ . | ОТ ПИШУЧИ СВОГО «Іконника» я и хочу показати оці речи ьоя г десь, в оселях чорнобильської зони, можливо, 1 є 1
ЧТ р,14 4
ДНИКІЮ
ьрів"в "РЕМ
хитвськоруського пі рІОДУ Аленіхто цього н( ІЄ, Крім тих мародерів, які Та м грабували |яКих ловила м ІЩІЯ. а вст віД рани тпкони складали в одному ей | РІ|.1! ОХ Топ МіІТЙ ХАатТа ГгоОрІта І ЗГОДрІіЛІИ ВСІ ІКОНИ. А ОДНО ІіКОї ие згоріла, « стала бі |О010 й мене осорорливовр І 71
то віДрадіації біла стала. ЧИ ТО ВІД ПОЖе7а, ЧИ
юоже"' "Фантастична річ! Багато ми СО мМО 1КОЇ!
плавні часи гасили поже»гку ПТ ри "пли ікону БОого! ши 1іпожежа вгамопувалась Ось цілип 1 меч Таких от речей і мене це найгговхнуло на ідею написаї Сет: роман
Л у Гіааєле Артитовичу пишічи ромаюнци тра
Київську Русь, Ви так чи інакшціє мусили ертоа ДРАЧА Ф0 ПТІСмМИи ОрСЛІЄЙМІ до тпеми Бога 3 один ! І
1З1О0ЛІ110 | !
«сбагатььог письмсетіиниктє якци читпає часи. Що с Бог для письметника, що є Бог людини" ТІЇ» є -Таї ПУЛ | субстан | пейна га | | СИиИтТтгя і | | РІО | 131 | | їі М МК Ле, М . тк ЗІ | і із і ТІ і і і о | | | 7 | бя ЧТ й | Ї і | І рЕТАЇ (Її на РА 17 і | і М ПИ |
З (но ПРОВИТИ
уже Оо0ї МІ | ПИ 1! УТ | СОМ! Біол . і - ііі 1) | І І о | МІ І ши | Ти | ни Чон | Т уигта! РІ ї Рі і "А і ! іа | ї | | її | | | і | і | - - . | 1 | Ї і ем о. І | | 70) ПУСТОЇ БІОтТії рей І | і, р бУЛИ ЛІ | ЯК ПІР'ІН (1 ХНІХ ітиСаннях Проби преторуь"до ЗО СІ ХнН Л.Г Є багато є речей, про які Ви говорили 0 СвВОоОСмМу ПИСЬМІ, 1 ЯКІ тІстер стілЛлиали 4 нашому
житти на увазі та кілька сторінок з Цм, присанчети ямичарам
якими ми тетер користаємост Я маю ром ос ДЛ Роксола
про цю дику т сліпу
силу, яка Ооула небезпечна навіть тому, гто її породив доОсСлІДНКенні роори | | ії! | ГО торереРере" сера | | і І | | і парабола Україн КОЛІ | інигчау 1О0Хх0Д 111 | 1 з христ І|1к | М | .) Гути ГУ І У шигс уки | ТІ І | | , | Іс) | З | ПП і | 11 і Поні СД Гіаєя: | т) у І ТТ ашит читпачів ціка ТУ Ваз кою про те що роОштт?
Text bei der Erkennung beschädigt — lesen Sie die Originalseite
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
Слово ПРОСВІТИ:
Т і . М , '| 111 к ДОРА й КІ над ЬоОГІ . | | пуУОоліІКИиИ Ба ( і і "и . гм ' й ЧУ і и і І | ч | поноря лег ГОУКТУ| . | совісті - ) | ІікО| | У Ії) Кк че ) го ОК! Гі ре роз р З 1 , Ь" 4 | ') олосальног У РКК І етери | ь | і І 1 РІО) і із! і РііЖ 1 і | іІ|ИМХ ї ві і і і | | | | | | оно п гі | | їх І1ТеО»| | І.) |і 1 ві МІ ( | об 1 || | і . , , "ТТ і І ДІ | | і р; РІ М ІІІ М М ре од І ТІ і 110) Й 'УТТУВНВАЇ | Л. І Павле Артгтитповичу, а як на цей період реагуватиме 1 реасуєв якти ратура? ГОЛИ! ргувачувати У перульч к.з! «ГИ ДО 5 с О9Ї Й | Ва ся. Ціхто ніт НА ІТИ | Щ слово ПН іпигтане, нс | А " САН! 1 Т.А ГІ Діоди МОЖЛИВО, (1 КОТІЛІ очи і ІЛ | РІС Ііенник не мог»жже Пп робитися до чм:Теїца мМ | І я о ХОЧУ СУДИТИ СВОІХ письменників, СВОЇХ орга? ХО | е б витривю д В; характер деякі, ПІС. - Го славословили партію ПІ« реймш ли І е сатиру проти МІ ос бВіІ -з ІіПрозау(ім рКаТоя міо 7Ї читаю СПОЇХ ор ТІВ вне ІКІВ 1 ПОЄТІВ | Ддумані) ІВІЛКИ ненависть просто до зубовного скрежмне ії у сти Проти М о кви ! | 11 7 жотів подумати про ге шо ЛІТІ ратура школи ненавистю не харчувалаєнйн Літ ратура й бу 1а злобною І хіба можна надрукувати їх в Москві? НІ так само як мі не будемо друкувати антиукраїнську пПптератугр: Гак само. як Вогні м 1! мечем ІІ. Нє греба було друкуваті ми її надрукували. Справжня ДІіТе рату ре -- РІЇ ІК ратурою ненаристі "ЕР Павле Артитповичу, Ви завжди вміли наживати собі ворогів своїми емоційними, безпосереднами реакціями, але мені не ГоОотпілЛлоОосСи б соворити тро ворогів Хочеться сказати Вам спасибі за ттє що,очол ютооточій Сп Іл письментийцків, Ви робили для молодих, сприяли стпвореттю обласнит організацій, підтримували боагатьот письметтииків, тоєттів Що нині Вам особливо мебайцдуже" 11 11 3 в "| 14) У" СКеас«іє | ЩО СЬОГОДНІ Є Н! дорова ч . НІ і і пе ДО ( І ВИ 141 у ІТератумру є ріМ г) Да рез ії 1 ІСЬМенмни пет пор хо письменники 11 | о | у сво Оорівня! ' ами п р | ПИ ОГОСІ | | і 1 і Ї і і! | І Ї | Я. ГГ. - ІЙ о жл ШВО, ТРА ТТІ діє СотОщШ 36 ЯЗОК ЗСМЛІ 1 талатиту, 0є3 пкого шШш шрокоєо полотна 1їІЄ СТТЄОрити " | і Р Те Туй ІСО і М) 1 | икКоОзиИряїОї ПОМ і7 ІК ололо Уї 11 - - п Іб інь І НОЙ іно 1 | | НП ІРО Й І С га о " | См ( І ТІЇ ) ( М) Їо і | і С м | | єї | у 9 11) у з Р | , рад сь Т ТЧ ВІЛ 1 |" Всі п "зд еї: І ії , ВІ | - | | ТЕ і | ї Ім ДРУ | т і І 111 | Ї і ому , ГТ і ЇЇ; І ГИ пи | І 1; 210 і 5 | | ОМ ЗСІіІХ | | | роІНИЇ Р м ( Ж» 11 іі" ФФіделі і 111 7 | ГІ | | рес і лет! ' Й СІ у коми РІЗРІ | ГАТІ 11 11 | рера "РІЇ 1. «( 112 і і «РІДКІ М ОЇ ттери » Манів, І | 1| а | і утижит ВСІ о народу ПИ Ррібомио і ) 4 КИТТИ І ко гу ЧРреТ| ТИ КІ У но ЦІЯ ОРДЕРИ Йі. | і і - і | кої РУСІ 9 К ІНШІ М М Перші святі НИХ ай І 7 а Київської РУСІ, Це ІЗОрИС І І по одному
ВІД ПЕРШОЇ ОСОБИ
і" Ір ЧЛ р, | іх І : ї5017 ПТ к «РІ 1 11| їі ПН ІЛ) | )1) І | і | МТА 1 | І | х | ПИ! пАВТЬ: 4 Ср і і 1)! ото |і - 1 руку, | 14 гІРрІМАЇІ ІЗ! і | І і «)Н і | 111 Пр 1 -и | ПІ ! 11! і рОПОТ НМА | СУА МІЄРрал 1 вувІ отруеруї ДИКО | сь М б по0еЧО0О рокі вони промти і чер СТО! 1 вувіні І ний! М МИ )етора МО ОО ВОДА РОМ МІ ІеЄТІ ТевІНІОЇ М ГІС) ОВ Теї сиг | |РІСЬМи ПА () ГИ І рр 1-1 і .ї2 1 і і ви Тім вТто м і ПобосоноВооЙ «ЗРІЛА и ТАТИ ГІ І ТТ їь ія 1 | | |) їх («1 ІТьЬ С) і | Пк! іі і і Іі | 0 і | і | і ПІ І Її | | вом | і Ж І-Г) і 11 | і І | 1)» і | реи | їі У |ТА) ої ХО! і | |і гу ТІЛ і | 11 ї і іі КУУ"| орні ІРЛІЇ ли! Хм вчи 1) | 51/11) РІВ ли | г ())Ї і і кра 1! | І ' і ом і І 10) 111 Г'| " | ІНІЙ | 1 () пе! і | ТІ Гн 1 1 . І ГИ ГІІІТУЇ | ри р п | ни оєзправі р І | ітуен ПІМО ТІ: ІШІО НО Ж ІЯНСЬТИ ГА І | 511 су111АСьКОГМІ У би 11 Є ' УА Р | і | СТ Шшмецького | | 1 ера у ситуацфцім гонмемоуна допусі "АЯяВВАа о ШшоОТРр ба бу | 1 | | б Ким ПОЛО ГОВОВІ М ПОС 1 Гай. | ВтТи | 21 треді втен ВОНІ ії ер І | і і її | 1Їк "РЕНІВ 14! Ні |; Ми поважаєм: | ори, це нап С) рек МІ, Є НИ греба Те товчАТИ
лого -- Павле Артиповичу; я хочу щоб Ви сказали про своє покоління...
ПЗ Ми трималися чим -- у нас були літературні івторитети. Я входив у літературу, коли були ясиві Тичина. Сосюра, Малишко, Бажан, Панч. Це була велика літературае На превеликий жаль ямамяхє всіх
х хоронив - - я був відповідальним секретарем Спилки, гобто мав займатися їх похоронами -- це трагічні речі пими відХхОДИЛО ЩОСЬ Таке, що ми ставали сиротами Залишався один-єдиний з літературних велетнів -- Олесь Гончар, ії ось коли він пішов, мені здається, що ми вже зовсім стали сиротами, ми втрагили те. що є невідшкодовноОюЮ втратою. І я тепер боюсь за наш літературний загал. Та навіть і перед цим Спілка розкололася, почали відкОЛІОВАаТИСЯ ВІД неї молоді. Я казав Мушкетику: «- Чому вони десь бігають, ці молоді? Не хочуть вони бути членами нашої Спілки -- дайте ім половину примищення, хай хоч примищення нас об'єднує!» Ці, не дають, не пускають, Дайте ім редакцію, дайте журнали, хай вони пишуть, хай вони показують. Пу не можна ж так, щоб тільки журнал Сучасність» друкував їхню літературу, ніби 11 ніколи и небуло, атільки тепер народжується. А вони вже там дописалися, от один автор пише": ось я мав написати 230 сторінок, а написав всього 15 сторінок, 1 я їх друкую. Я подумав" а що було б, коли б так Шекспір писав? Замість своїх п'єс кинув нам кілька рядків сонета? А Сервантес, замість свого велетенського роману «Дон Кіхот» кинув би нам через століття якусь гаку літературну подачку -- 12 сторінок?! Це -- падіння ліТератури, це -- вмирання лтератури, її це ПІ нищення! Ну хай ці молоді не розуміють, але ті метри ттературні, які видають журнел -- Вони ПОВИННІ розуміти, що вони роблять: вони вбивають літературу!
-- в С) 3, 11 -
| є робит ься «в піКкУ» СсТаршим письменникам -- ось мовляв, як треба писати"! Л.Г.-- Павле Архитовичу, але це -- аватгард, 1
Ви, здається, завжди
літературі
цінували авангард в
г ї : й | Ї Ро. - ТТону ІІ "ВЕТУВ. буЗзнеріїв" | «1 саме, Ні МОРІ 11 у
| | І Тит 1Ї | Сі і 11 КТ ІІ; МО МІАЄАСТО? ; Г1О1 і (ії | цід гангрени ноги і | ета) | 1 Те Ди В і) | і) "кКИ|И ГА р о п 17 пін бГІї | й і НИ і ркійТерд був і 11 і | г | еВ ІМ Ж ВІКО (11! НІЖ Бодл р ГІР і У «Й к | РО с) рИє РИїССЬ ЛЬ ГІ гої! Ріє»: І І У! ПРІ МІ 11 ! РР "" бигелон: иодь (-. Ом і АННИ мМ й УК РАІ ВИВгАЇ з 'Вьі Гоголь" прихоВвчМ ТМ | | ляЯякКиИ | | ЩІ наченнями Іпомт "й одері птер гра андеграунду 1 гература пе пе! (і ї | иким'От я всепосилаюіь 1 ідо Оу ПІ ник, Веласкес один | 4'|Ь1ТІ11) ваг ЖІ г ППринців реру М їеї|) і об . Ви бух 4 ТІ 1суВИ у | | І ІВ СИМ Р Ї ри 31 наптими мірками 0 реба крити! показувати авінст М (.) видно, ВвА?мМ во як показуєш. який у теє ! т КОЛІ | геби АВЕВОТ і НІ рРІейії? і и То ій 1 ущання над Ллюді М озна Отелло (ти в басейні, втоп Дездемонт - пле все це двангарл а піНА У / КРОН 5 - Павле Артитовичу, вже майже
пласумковтуючи нашу розмову, чмзочу сказати ц, що завжди Вашими героями були їукраттц аєжоди дія романав розгорталася в Україні, і коли доля й
акидала іх єв шеиші світиц, то вО0Ми ТОН: рталися дадому, ма білі дніпровські тіси ота толтпавські лани
ГІ 43 м По пери я люблю самих хз ШОВ. ТОМУ я йи писав про них а Це в мен! Оу ла Таі МіІЄТЬСЯ)
ч-г
Ідеологічна установка --- що наши народ 1 алановитим, красивим народ завжди відчував українцем. Чому ж я повиген робити німців, євреїв чи африканців героями своїх творів" Практично всі порядні письменники завжди писали про своїх людей. Це перше, в чому я перєконаний. І коли мене сьогодні питають, в що я повинен вірити, те завжди треба вірити тільки в наш народ. Спаститя тільки в цьому! А нарбд безмежний, народ мудри народ -- геніальний. Далі -- я сам народився і виріс на Дніпрі, На Дніпрі моє село стояло, ії тому мені здавалося, що Україна -- це Дніпро, і це перейшло в мою душу А там, де Дніпра нема -- ніби й не Україна Це, звичайно, якийсь дніпровський шовінізм, я це розумію, але він мені пробачиться, бо це наша головна ріка, ріка мого народу, і це ріка Шевченка, 1 Дніпро -- це Україна. Хоч пісенна у нас ріка Дунай, але мова надніпрянська - найкраща мені здається, - - 1 я все життя тільки й роблю, що згадую мову свого дитинства, своєї матері, своїх селян 1 я досі не згадав усіх слів! А ця мова-- це фантастика, в жодних словниках таких слів немає! У мене беруть слова, яких ні в кого не було і цитують їх в 11-томному словнику -- це слова мого села І тому оця закоханість, залюбленість у мій край, в цих людей перейшла 1 на мої писання, і від цих талановитих людей я приніс свої почуття. Ні, не якийсь там Валютний фонд нас порятує чи інвестиції. Народврятує себе сам, але якийсь поштовх, якийсь порух, десь подати руку чи підставити плече -- треба обов'язково. І культурою не треба керувати -- ій не треба заважати. Я колись наводив слова Сковороди: « Не вчи яблуню родити яблука, а краще обгороли її від свині». Якби оце нас від свиней відгороджували -- якби хоч це зробили. а той й від свиней не відгороджують! На літературу нашу накинулися -- оці так звані скоробагатьки -- продали заводи, кинулися до видавництв, до літератури удсе ЯКИЙСЬ нікчемними процент українських книжок видається на Україні. Тобто, уже прийшли по нашу
б
через те,
«ГО. ЦО
ЕР "- рРрни ті Ссепе я
душу. Треба берегти душу -- оце найголовніше. Берег-
Зліва паправа: ІОріїт Збанацькип, Натан Рибак, Володимир Сосюра т Павло Загребельний.
С У РА
Фотографії з архіву горя Яїцького
-- рр ки ДЕРи "ве пня - о с Кн ні ін -
фун то надр ь
- б В
ан
М
-о Й
- - т" ай:
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
М ані , і рек ї. ї, - т'-й "и 1, ч ) ою біт і Ре р» ї Ж - б Р і Ра. 219 -- б : ж " у Гору Ї, БА
Бані
Жовтень пинішнпього року, без сумніву, пазавжди увійде в історію ухраїнського православ'я: Собором Української Православної Церкви Київського патріархату обрано Патріарха Київського і всісї Руси- Україпи -- "іларета.
Одночаспо відбувся відхід чотирьох єпископів з Київського патріархату.
Патріарх Філарет одним з найгтоловпіших своїх завдань ставить об'єднання українського православ'я в єдину Помісну Українську Церкву і готовий розпочати діалог любові з усіма православними церквами України.
Політики і політикани, віруючі
з атеїсти нині часто втручаються
у справи українських посполитих: одпі аби допомогти, інші -- щоб зашкодити. І над всіма світить поминальна свіча спочилого в Бозі Святійшого Патріарха Володимира.
Сьогоднішні наші публікації -- пе лише дапипа пам'яті цьому великомученику совєцьких таборів, але й намагапня застерегти -- пе погасіть свічу Його, що світилася для молитви за Україну та її народ, за його віру і духовність.
ПР Р і
ГА РЕА РР ІЕН
бю унра - нь -
Іван ДРАЧ
Уривок з поеми
БОС це 8 Господи
Це ми Господи ми українці Стаємо собою із малоросій Стадом ідемо гуртом Отарою за баранами
Це ми повстаємо 11 стада Стасмо ліодьми з овець
Але ще надіялись на кожного барана Дивний собор Володимирський Російська еліта старалась
Врубелем Суриковим Васнецовим Иому гнути брови по-своєму
А доля сучасна скрутнула
І в'язи мому звернула
Для проклятих мазепинців Кравчука Філарета 1 Лупиноса
Ї ти тут лежиш гуцулє
Патріархом неканонічним
І мучеником навіки
Боже це ми українці
Виходим за ним із храму
І там де треба праворуч Повертаємо до Софії ліворуч Маршрут цей на небі складено
Не в Кабінеті міністрів
у от, сказала мама, - прилитіли до того телевізора, мухи до меду Казочки ляться! Маленькі! Сказала ніби сердито, а насправді вона зовсім На них не гнІВАЄТЬСЯ Ну, чого б вона мала на них гипватися, коли вона їх обох любить: 1 доню, 1 тата Це вона так собі, ніби грається в таку строгу маму -- І маленькі! - - огризпулася доня. -- Я ж у третьому класі, це молодший шкільний вік. А таткові треба відпочити, бо в нього робота ду»ке відПОВІДалЬьна Доня теж ніби огризнулася, але насправді вона зовсім не хотіла прогитвати маму. Це теж була така собі ніби гра в нечемну доньку. Бо насправді вона була кохана, чемна доня і зовсім не хотіла спричиняти клопотів ні татові, т мамі Мама пішла на кухню мити посуд після вечері, а вони з татком продовжу - рвали дивитися «Вечірню казку» Сиділи, тісно пригорнувшись одне до одного, як звикли сидіти завжди. Коли доня була ще зовсім маленька, то вона любила вся заховатися під батькову руку. Тепер вона вже виросла і не вміщалася, але згорталася в клубочок, підтягувала коліна аж до підборіддя, і тоді татко охоплював її всю своєю великою 1 сильною рукою, а голову вона клала на татове плече, і так їй було затишно ї спокійно. Кожна дитина любить хвалитися своїми батьками, але їй таки справді повезло, Мама в неї красуня, не марно мс її взяли працювати в новий великий магазин, де продають всякі речі для елегантних манок. Отож ії продавщиці всі
наче див-
"там мають бути гарні й елегантні. А ще
повиниї вміти привітно усміхатися, а такої усмішки, як в її мами, напевно, нив кого нема.
Ну, а тато, як і належить чоловікові, високий, з широкими плечима 1 дуже сильний. Він її однією витягнутою рукою над собою піднімає, наче пушинку І ще він дуже відважний. На такій роботі яку нього, інакше пе можна Він бореться а! злодіями, розбійниками 1 всякими ракегами Ні, нетак'О -- рекетом' Якби всі так боролися, як її татко, то в нас НІЯКОЇ! злочинності не було б уже давно. Але ж
не всі такі Доні хочеться глянути на татове см/- тиччя. яке воно гарне, але строге, ве! очи
рекети, напевно віІДРЯазчЧ у мого лякаються
А ле їі голівці так затишно на оатьковому
плечі ІЙ ЗОВСІМ тих кочетьсом вшдривеат им 71 ГАТОВІ. ВИДНО, ТОМ І уко при мно трими о лорі ТЛПІД п. в В руком», ЦО) 04 рБОА І | ГУ - т со гь САЕЇ 14, І рин І12ркК лі за КІПРУ МН ОМА Є МІ ПИСО ЧІ сі Ди
і якісь Об и ДеЦІГАА ВІ дя ДОР -Л , «Й
ла ніби нерухомо, ай
й і
вона ик СиИд
мерії! ІкКИиИ гомда ься в такт ки ІМСІ
ща 0зляшанисто нн з 0 ОО
ОБІЧКА ДЛЯ ПАТРІАРХА
Перегнулись будишки китвські
Балкони висять запитально Днпро хоче вистрибнути
І подивитись на Володимирську Дапіниця Софії мазепинська Стрипує орла двоголового
Але
012 це
ПіЯякК стріпик шо СсІсСМНеЄ
й
ми до теб
?. уВвиКк т! ходити ша похоронах (| демо до тебх С оби
Боже ми Господи
б Г)віяні пошиком
черемхи: робива: МОСІі З УНнСОВЦЯМИ
ост рпно ВПО ТМ РІС ОС Кк Удно
го
ід вичовганим ассральт Свою душу сьогодні ховати Може цей мур Софії
Стане Стіною Плачу
Стане Муром Скорботи
Як в сивому Єрусалимі
Для поганьблених українців Дивись Р Гри зидент протхав Іа білоруському велосипеді
|Тода рованом у Лу кашиенком
каже вустами Табачника
ен до РР
АРЕНІ нн і і | - ше тн
пісні, яка, зрештою, висе давно
закінчилася
Іа
ишла похоронна процесія, ховали когось
гелескрані урочисто и побалзієно
дуже вазіСсЛИиВОГО якогось патріарха Доня
хотіла запитати тата, що це роно
патріарх. Але тоді знову жащє таки тр: ба було віІДРрИВАа ГИЩОКУ ВІД ба гькопого пле- |Їехайм -
ча аїйи цього ніІЯкК не ХОоТІЛОСИ
потім запитає А зараз дивилася к процесія Виходить | ВУЛИЦІ 1 бом роаливаєт ься по поронаши площі Бе-таки яке це диво -- телевізор. Адяє площа ЦМаскільки більша від екрану телевізора, 4 ОЇ зсй на ньому вміщається. Ні, теп р уже лише штма-
ток На передньому плані раптом виникла людська фігура. Оскільки всі люди були
значно далі, то цей чОолЛоОВІМ проти них здавався велетнем -- Ой татку, це зіс ти! вигукнула
МОВЧАННЯ
НОВЕЛА
Миколі Струку, яким з похоронів патріарха Володимпра потратив у реанімацію
раптом доня
Батько гробив рух, щоб звестися Іі вимкнути телевідор, але міцно Юр ивБого вчепилася 1 він на мить загаявся, 4 кадри на телеекрані зомінюва лися блискавично швидко, І далі вже боуло помо Бо чоловік на телеекрані змахнуюв ну" ним гумовим КиИИикКоОм і поби Серед ПЛЛОШЦІ
дони
він догнав якогось невисокого худорли-
пого хлопця, який марно камаганвси захиститися витягненими руками Удар кийком по руках, підніжка --! хлопець
лежав на землі Тато гак. цебувтато МОГО обличчя на ескренви оуло | ру пним планом одну мить, «ги достатньо, шою
уппснати, с нагнувся, щє раз оперезмії
гого., ЩО пеужаоав, 1вУеЄє ХОї Ів 0 ГИ Де
голови «КИ
вил рвучкого руху в иого картуз ()тамс він би рнумся підняв кар
"ОбБУЖКИНУЮСТ
гуза, похХхОоагіе миадягнуВв і
бігти туди, де аже наспіхом, паштовх у нучИ Її» «РР а ОДНОГО 1) і РррЯ Ди '| АТО ПО ДИ НУ. дони | піно Ннареш | 1 2 Ії гру НА І | | ПОС | ч і і де і і просто писми ав ІпнУЮ і рам ГІ45Райх
ка І |і МІРІ ІРА оІ С і і і рувіт7оп ом гу, ГТРЕМРай | 1 1 ї і
міри». ПРІ ІЙ»! іра»ри
Сс"дмовоми іа ТІЄЇ
Лушпарять пи
блово ПРОСВІТИ
І ДРУ ВІ|РЕ У ср і і Пе ср ФІ! | ЗО О 11« мії І єсмспОДдИ Бо Р (ІС МИ 7 крані Сламомтущаємось само ІТУЄМОГІ
пинаємосі
БА ТИІ 111 ІДіЄмо СоМанії
"УТ рмКкен и і КОТО ми рент ІРА раї
"Ти М )рит «і! ГО р і МІ и кілії
Удари київ із Комета
«ги справді С пити ДОСОНИЇ
ШПІепотом патріарха Алексія 1-го
Чи псе це легенди для ФіДНниї
Коли луша української влади
Сама азнас субординацнио
ьо ше ми мох РІ
зоре це ми хожоти
А це ХТО СХОВАЯГСЮ 4 ІНЕСКО
За іІг нсх о ПАбВРА ( оС Р ( ІРСрАООВІ Й і ГІСЛ МОВНОГО 1 Ммурасом
| "п и М ХОМ) дим 1.1 Укр І)ИУ
Алексій П шевченкознавпцем
ЧИ
Сободаном
Іі
Дмухає на Філарета і малорости
и 1215 У | ( опопками
дихає ріІДМЛлІч7им маршрутом
Майлан Незалеж-
18-й тролепйоу! | Ікони є ПАТО Р ПА АЛ
ПОСТІ
ІЦодня протадить (ппаноб І РІВНО ШПганмочи Патріарха байдужістю
|Тобітгі кимками нтеацтовия 1їзЗ МИ
Гру ІІІ газом м ті пональним
Нашонально здихаємо
боже це МИ ХОХЛИ
дивану. Вона впала на
ІСОЇО., ЗСОБУЄ ТЬК ,|
ІД ІОРГУ, АНь! гамеНр йяна лялька ЦІСУТІМ!О ї1їО
ши вІДд ГОЛОВИ ДО С ГОЛА пк хпиля, прогін гла
| У ДОМІ єї | З ри ІТІ ТІ ВАСЛ 11 М ПІГЕХЕАГІ агат ГОТІ
укомо Ти ри
111110 у меумилася 8: вигнуласи
чляканий батько кинувся її піді кати
Сбличчя в доні 05 о бі 1 щі ро ОО ЧА ки очі аапліОШІЄНМІ, у! ДОМІНО ГИСНИеЄТІ, « в кутиках цяточи м ІТІРІрІ
1110 грапилог ї кинтуУЛОаСяЙ ПІД доеремо тери лякана мати, ні ІггляНнуУЛоО вп кім г» ІЇСі срии ТеТОРо ІА Лело єї Зона азбилася" Куди ти дивився
Ззамовчи (р і» "ДА і і; і 410 скоріш викликавмнй НДІ допомогу І рап ікричаюв, я пколи Пі« кричав рісй РІ і ОС; ГІДОСИОМИ КІ КА НО десять роки ру"! "| ІпО СК В
Мати тремтячими руками мійк ме
МС)Ї ча набрати двоана ГРАрАЯГ! РІСОМ1АСІ|). й ІЛькИ. ВТ паб | НІД С ГО ААУ Ох ІрЕо ВА | 5 ім), ПТО вернути диск, а потім пПОотрем Лине М ПА ДІрКИ, ! доподилося починати вм 10 ПРОМ
наібрмпалися крізь р
Сонячні промені Пп| ніТТтТЯя ДереШ се росло | ГІКРИОМІ ІЛ цього ПО ( г іпати бігалі РІ'ІРЕРИ Ди Ин иа! ЕТ) ' 11 | "і ДР піку, ГобАГІЛИ ії | і ' | гомо |«ІРІ'ТНКОЇ
Бачит: риї Тек в лікар
РАС )1И1 сі С! ГрСР"РрІРІ1є і Рем 1 | ри 1-Й «Й ловколишній світ. Це добра ознака г ВгерІРец ІІДЛІІ ЦІО ГОТИ 2 Тобі 1. ВОЛОТІ Мидно РРО); РОВИЮВІ Щ РАС 714 і і ПЕС | | «АЛІ рево Чу "ГО ПА; ДУЖЕ ІЙ Ло Ті ІІРІЛІЇ і» Р б 114" | 1 КрІГеТт ї 4 твЄТІ ВАТЬКІВ птУВоРІІФІНО Іі ГТ1є) рем Іі
Дон «КО Те Б'ямут "У ТЕО іюрі ніби боялась пп розбудити, сказала мама лонечко, як тоб!" Краще"
Донмия Пи ІУЛОЇ і | ПОГЛНЛД "То 4 шдришаном пи Р СОРІРО'1НІЄ ГУ їі П р341! ТИ 11! Ме | й Іїі1 (« бий і 1 і ( ' г) ,і Ї | їі Ї і
Ії і і і пробач ї
| | і РЕВІТ
1) і і і п
Галнна Йорлаєєвмч
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
¡SOFÍA!
Se hundió el Sol, el mundo se partió sobre el Camino Lácteo.
¡Sofía! ¿Por qué tus campanas no repican?
En la fría palma,
sobre la cruz de mitad de semana, tablas de gotas
que ya se endurecieron. ¡De dolor! ¡Y de miedo!
¡Sofía! ¿Ves cómo pisotean nuestras banderas?
¡En la hora del funeral del Patriarca!
Pero el color azul y amarillo nadie lo podrá borrar.
¡Sofía! ¿Oyes cómo desprecian la muerte
en el funeral del Patriarca?
Las cruces se envolvieron en una oscura lobreguez.
¿Habrá lugar para los restos del Santísimo?
¡Sofía! ¿Acaso se pierde la Sabiduría?
¡En la hora del funeral del Patriarca!
Tembló el Slavutych. Y la Ciudad se entristeció.
Un terrible parastás. ¡De tales epitafios!
¡Sofía Santa!
¡Pecado odioso, Dios mío!
¡En la hora del funeral del Patriarca!
Las velas se quemaron en su propia cera.
Toda injusticia nace de la falsedad. Y el mal nace de la esclavitud.
Dinos, Sofía, ¿cómo vivir en Ucrania?
Después de ese sacrilegio,
¿cómo alzar los ojos hacia el Dios Luminoso?
Profanación de las letras. En el oscuro ambón.
Camino de deshonra. ¡Gran Angustia!
¡Sofía! ¿Por qué tus campanas no repican?
Antona Listopad
Para él no hay lugar en la tierra.
¿Por qué no hay? ¿Quiénes son esos hombres omnipotentes
que todavía hoy azotan con látigos las almas, grandes y pequeñas,
exprimiendo sus fuerzas?
Para él no hay lugar en la tierra...
Aunque esa tierra lo amó toda su vida.
Aquí, bajo Santa Sofía, en la bruma lluviosa yace el hierarca,
con las alas extendidas.
El pueblo está junto al cuerpo sin enterrar.
Llueve a cántaros; no hay fuerza que lo detenga.
Y la hueste permanece, como en un sueño demente,
permanece la gran tropa de uniformes azules
que no permite enterrar al hierarca:
ella, esa, la de capote gris.
¡Dios!
¡Pueblo, llora! Porque esta maldición tuya
nadie más que tú podrá quitarla de tu alma.
Pero ya hemos crecido entre el miedo y la vergüenza.
Aunque la vergüenza nos envenena el alma,
y sobre Santa Sofía, las palomas bíblicas.
Sobre Ucrania se alza la vergüenza y la asfixia.
Todo como ayer. Solo otro año.
Los gobernantes son los mismos de ayer.
Yace bajo el cielo el hombre de Dios,
y aún sin enterrar.
¿Dónde está la vergüenza de los hijos?
¿Dónde, Dios, nuestros hijos, la vergüenza que nos es propia?
¡Y vosotros, huestes de uniformes azules, arrepentíos!
Ya ha entrado en la corriente celestial.
Solo imploro: dejad enterrarlo.
Natalia Klymenko
No apaguen el Espíritu. Pablo a los tesalonicenses, 5
Al parecer, la mayoría de los participantes en el mitin en el teatro de la capital… contra los enemigos… Estos detalles de aquel acontecimiento son muy poco conocidos por las amplias masas. Viacheslav Chornovil…
No se descarta que también… Los periodistas escribieron todo en…
¿Es que de verdad a los descendientes les quedarán solo mitos? ¿De qué reacción del público esperaban los organizadores de la velada? ¿Cómo…
…de las acciones de protesta… Se puede esperar que, con un pathos patriótico… Esto significa que
…los acontecimientos no empiezan solo con los discursos decididos y demás. Y esto es bueno para el corazón ucraniano de la exaltación, y también es suficiente ya para la comprensión y las valoraciones.
El público esperaba precisamente esto. Un círculo más amplio de participantes y testigos del acontecimiento, una mejor preparación para el diálogo y el diálogo más profundo en sí. La sociedad salió sin notarlo de la fase de los mítines y pasó a la siguiente: la fase cognitiva y analítica.
Nos acostumbramos tanto a los símbolos nacionales como a la palabra «independencia»; en los mítines gritamos lo que durante siglos fue silenciado y nos estaba atragantado en la garganta. Se puede esperar que pronto nos apetezca remangarnos y empezar a crear, a dominar los nichos de la estatalidad, en los que hoy parasita la vieja nomenclatura del partido.
En la sala había muy pocos jóvenes. No se descarta que ellos, mientras tanto, ganaran «dinero». Esto de ninguna manera es un reproche a los estudiantes, abandonados por el Estado a su suerte, ni a los jóvenes especialistas desempleados, ni a los escolares a quienes sus padres no pueden comprar cuadernos.
También se desbordó en el escenario la irritación; hoy hay demasiada en la sociedad agotada y sumamente dolorida. No se puede decir que no haya motivos para ella, pero se sabe: la irritación no es ni consejera ni ayudante. Al irritarse con alguien, hay que recordar la viga en el propio ojo.
En tiempos difíciles, la jugada más probada y más eficaz es encontrar un enemigo. A él se le puede achacar el resultado de los propios defectos y errores de cálculo. Digamos que el Presidente y el parlamento se acusan mutuamente de haber empeorado la situación en el país, pero de ellos no se puede decir que tengan aspecto de desnutridos ni guardarropas de dachas reconstruidas. De ello puede concluirse que la situación actual les conviene plenamente a ellos personalmente, y que vociferan para aturdir al pueblo: que dé vueltas al cuello, que se indigne, que haga mítines, que apoye a unos y critique a otros, con tal de que no se le ocurra echar a unos y a otros.
Pero el enemigo, tanto el imaginario como el real, corrompe. Si no queremos notar y corregir nuestros propios defectos, podemos, en el peor de los casos, llegar a creer que el culpable es alguien: las circunstancias, el orden social, en una palabra, el enemigo.
Hubo un enemigo también para los hombres de los años sesenta. Pero he aquí que ya fue vencido. El camino está libre. Construyamos nuestro propio Estado. Aquí se manifiesta el enemigo más terrible: el interno. La pereza, la falta de escrúpulos en los métodos de enriquecimiento, la sensación de impunidad, etcétera. Las pequeñas concesiones hacia uno mismo, los pequeños compromisos con la conciencia allí donde se necesitan ardor y abnegación, desgastan moralmente el movimiento democrático, lo vuelven paralizado e incapaz de actuar. Y aquí aparece la tentación: encontrar al culpable, encontrar al enemigo. Y lo encuentran. Si aprieta mucho, lo encuentran incluso entre los amigos, incluso entre los antiguos compañeros de celda.
En la oración con la que cada cristiano comienza y termina el día hay una frase: "No nos dejes caer en la tentación", porque la tentación es el enemigo más terrible del hombre. Precisamente ella provocó la caída del género humano. El entorno democrático enseña a la persona a luchar por sí misma contra las tentaciones, teniendo siempre a mano las normas morales formadas por los siglos e iguales para todos, así como los mecanismos de regulación de las relaciones tanto dentro de la sociedad como entre esta y el Estado. Pero la persona criada en un Estado totalitario, donde el único motivo para cumplir ciertas normas es el miedo, no está moralmente entrenada. Durante su vida temió no a Dios (a la conciencia), sino al verdugo. Y ahora el verdugo ya no existe. Y la conciencia no existe. De ahí la anarquía y el robo sin límites.
Lo que no / palabra / la tentación
...en la sociedad posttotalitaria, sin medida en nada, con un terrible desenfreno moral, una orgía salvaje. La sociedad no conoce prohibiciones. Precisamente en una sociedad así nos encontramos. Sobre la tierra hubo un solo Hombre que resistió las tentaciones diabólicas. Por eso seremos tolerantes e indulgentes. Pero, sin embargo, hay que hacer algo. Iván Dziuba lo sabe. Hay que: actividad activa, ejemplo personal de cada uno, competencia, cultura.
Hubo también conversación en la velada. Hubo recuerdos de la protesta. Hubo una sincera admiración por los participantes de la acción. ¡Qué gente! ¿Y quién objetaría esa palabra? Pero de verdad eran hermosos.
Probablemente, no solo yo, mirando a Sverstiuk, a Dziuba, a Chornovil, y teniendo ante los ojos a muchos, muchísimos otros, los veía jóvenes. Solo entorpecía el distanciamiento entre ellos durante 30 años. Los unía un impulso único; hoy, en esta sala, no se notaba nada de eso; solo la necesidad cotidiana de pasar la velada.
Nuestro individualismo ucraniano evidencia la autosuficiencia de la personalidad, la plenitud de la existencia espiritual. Pero por ahora solo pueden permitírselo los poetas. Porque somos «una pequeña manada, una pequeña comunidad», uno de los principales participantes de esta acción.
Equilibrado, iluminado, sabio, Yevhen Sverstiuk llamó a los años sesenta período de formación de la valentía cívica, de aquella a la que no empujan los «batallones de contención», sino las categorías morales: honor, dignidad, conciencia.
Poderoso intelectualmente, pero (así me parece siempre) conmovedoramente indefenso, Iván Dziuba dio una breve caracterización de aquellos años, que, como escribió Vasyl Stus, comenzaron no en agosto, sino en septiembre. Basta recordar las represiones contra los estudiantes jóvenes, los despidos de trabajadores, la prohibición de las veladas literarias, las orgías de los chequistas del 22 de mayo junto al monumento a Shevchenko. Iván Dziuba nombró uno por uno a aquellos que fueron arrestados en las oleadas de detenciones de la intelectualidad.
Км МО) 11|моИ ГАК ІРМьТІРіж
pensaban y escribían de manera no convencional,
No vamos a heroizar el acontecimiento, ni a exagerar su influencia, ni a resonar con las causas que lo impulsaron. Eso son el miedo y la tragedia
resonar lo suficiente en el círculo de la intelectualidad y en el combativo Chornovil, aunque cambió muchísimo, no perdió su carácter y aprendió diplomacia. Viacheslav Chornovil compartió sus recuerdos de aquel lejano suceso y contó cómo fue todo.
Probablemente no vale la pena repetir lo que quedó en la memoria de dos o tres personas. Hay que recoger los testimonios de todos los participantes y testigos de la acción, estudiar los archivos de la KGB. En algunos lugares todo está registrado con detalle y meticulosidad, y es imprescindible investigar esa resonancia y su significado.
Hace 30 años éramos una colonia de esclavos sin derechos, en la que solo un puñado de valientes soñaba seriamente con una Ucrania independiente, y eso en un futuro lejano. Hoy tenemos nuestro propio Estado. El tridente, con el que hace unos años todavía asustaban a los niños, resulta que ni siquiera es un tridente, sino una trinidad que echa raíces en profundidades tales que algunos hermanos mayores ambiciosos solo pueden soñar con ellas; y este tridente es nuestro escudo. Lo mismo se puede decir de la bandera.
El movimiento de resistencia nunca se interrumpió en Ucrania, aunque a menudo se encontraba en la clandestinidad más profunda, y con mayor frecuencia el poder hostil lo pintaba con colores negros como simple bandidismo. Casi toda Ucrania aún hoy se estremece al oír la palabra «banderivets» y suspira con nostalgia por los secretarios del partido. La verdadera historia de este movimiento debe estar al alcance de todos, como en su día lo estuvo el periódico «Pravda», para que no se burlen de nosotros los hermanos insolentes, que dicen que nos regalaron la libertad borrachos o con resaca.
Y la oposición legal en el período más sombrío de la historia del imperio ruso, el bolchevique, la inició precisamente esta protesta abierta de la intelectualidad ucraniana contra los arrestos políticos de los sesentistas. «Esta fue la primera protesta abierta directa cУС 1ЬКІСТІ impulsiva y ПТУ.
я
б упосередності | не
та, здається,
про-
Creo que el resonancia sí hubo y el significado del acontecimiento es enorme. Basta con decir que la generación siguiente -- trágica y aleccionadora -- la generación de los años setenta, de la que nadie habló bien, se modeló a partir de ellos, de sus ídolos, los sesentistas. Pero si estos entraron en la historia, unos como héroes-kamikazes y otros como héroes-líderes, a nosotros nos congeló en el germen. No tuvimos tiempo (con la excepción quizá de mi compañero de curso Vasyl Ovsiyenko) ni de "pecar" lo suficiente como para caer en Siberia, ni de manifestarnos de manera creativa o incluso profesional lo bastante como para ocupar una posición determinada en la sociedad. Solo nos tocó que la vigilancia constante y densa de los órganos, el terror permanente y la intimidación, la miseria ante la menor posibilidad de avanzar en el servicio.
Los sesentistas tuvieron la oportunidad de manifestarse gracias al "deshielo" jruschovista. Lograron hacer algo y ser conocidos en la época en que comenzaron los arrestos y el terror. Así o de otra manera, se movieron: unos hacia el campo de trabajo, rumbo a un cementerio sin nombre; otros hacia el reconocimiento creativo y la fama; otros hacia los despachos altos. A nosotros, en cambio, el sistema nos engulló, sin dejarnos desplegarnos, engulló por completo. No nos dieron la plena fuerza para endurecernos y encender a los siguientes. Eso no pudieron ganarlo por nosotros los sesentistas, porque para los ochentistas ya eran lejanos, como Pavka Kórchagin. Y la juventud se modela a partir de quienes están cerca, de ideales "callejeros".
Por si fuera poco que el sistema cortara trágicamente el oxígeno a los setentistas, los sesentistas que alcanzaron la fama y tenían influencia en la sociedad se distanciaron de ellos. Se entendieron con el sistema, obtuvieron algo de él, y él obtuvo algo de ellos. Y todos quedaron satisfechos. Aunque hoy, por supuesto, dicen que ellos tampoco quedaron satisfechos.
¿Quién es para la juventud de hoy? ¿De quién se modela ella? De los ochentistas artificiales, pretenciosos, que, en esencia, también son profundamente desdichados: por la ausencia de ídolos que formaran sus ideales, se ven obligados a toda la vida a buscar un papel ajeno, pobre, a interpretar papeles ajenos, más o menos talentosamente, imitando el ardor.
Así pues, la juventud actual en general no cree en Dios y se forja a sí misma a partir de los «duros»: bandidos, violadores, ladrones.
El shistdesiatnytstvo quedó en la historia. Hoy existen políticos, literatos e intelectuales corrientes, con los defectos y las debilidades humanas comunes.
«El árbol se conoce por su fruto». Para evaluar con honestidad la resonancia y el significado del shistdesiatnytstvo, sus futuros cronistas deberán guiarse precisamente por esta fórmula: juzgar no los rasgos o actos aislados, buenos o malos, sino las consecuencias de aquellos actos.
«Tenemos un Estado: es un fruto magnífico. Tenemos un pueblo cansado y, en gran medida, espiritualmente vacío; en eso el shistdesiatnytstvo como corriente, y como figuras individuales, no logró completar su labor: dónde se aquietó, en qué se dejó seducir».
científica
Para no tener que volver a asombrarnos y a llorar porque nuevamente hemos perdido el Estado, es necesario comprender que nuestros rasgos nacionales no solo los mejores, sino también los peores, y tratar con honestidad de erradicar los malos. Para que el Presidente no tenga que improvisar desconcertado una idea que unifique al pueblo, la intelectualidad nacional debe dejar de preocuparse por las carteras y los puestos, y ocuparse de la continuidad del fuego noble de la idea nacional y de la tradición espiritual, recordando lo difícil que es volver a sembrarlas, sobre todo en el campo arrasado de las almas, bajo las piedras del Armagedón.
Halyna PALAMARCHUK
«...prueba en la Unión», —dijo V. Chornovil. Así que hay motivos
Maschinelle Übersetzung
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
м ие жи т п - Р
них сис цій о
РР нт зони звана ний '-
УКРАЇНА - ДЕРЖАВА НАЦІОНАЛЬНА
Анатолій | ТОГРІБНИЙ
БОРОНІМО БАСТІОНИ
(ма трибуну форуму)
Ч ще
и й могли пе
десь паприкінці яб ми припускати дам: ї у пкальної. Бо то ж, спранді, 90-х рр ло Мою "9 початку ушкаоальна та держапа, яка пдтри
» ЦО вже пиооронвини | пезалежність, десь ож поті п! ЗАЙ ЗЕ З в з Че ср : б | з «Пола 4 І п Я і - яю році, усе ше тому навпаки -- бере під підозру, знсти-
житимемо п триполі,
пог ЩО зоміСсТЬ пмостійності своєї Дер-
ось пс ПОГОМОВИНІН
Зомащциєюн я с
БОЗМ матимемо усе илплростлючу каогрозу її втрати? Надтак пе час зара ще нео час для творчих УСЯИМІТІІС юю гад РАС АДО()11Ц ЛьіО-
СУСПпіІЛьЬНна. 14 ЯКОЇ -«--
ЧСМОа пОЖДдіІВ. "пОЖждими сті пося П1», у
ЛО) - і )«1С УсСео ці не «ДОМИ ЛО: місія
і -дуУхоОпних поводирів РАЦІї, її будите і
додаткової
«ЯК потідінії
ГрІА РО А
нпипсиь набупглі
| 00 хто Знає, чи пе ЛО вириштальних пипробупань слм(
РИ
ПИНІ, саме сьогОолІі ми пІДХОДдИМмО.. Ліс в поції помоа ПОЖДІПо».. исзалоежність мч
Хле( вора пас. с Президепт сяг міцні сові Мапастріюп Парламент. Тальки ж даруйте, папове (кладається Параження, що 1 тривожних,аіпавіть розпачлинрих сриків
ТАМ пе хочуть чути, або ж так звикли вже до них, що видаються вони пу вже цілком пормальним
акомпапементом для періпенйтя перховно-державницьких справ. Те ж щодо звернень -- у ліпиним разі, папрошується висновок, цілі стоси їх хіба що проглядають дрібні чи- ПОВІКИ 1ї просто складоієоть.
То ж до кого апеліоємо, маємо апелювати наразі, зібравшися тут у найбільший трипозі? НПайперисе, звичайно, пехай пройнпявся б ташіоо тривогою кожен свідОМИЙ громадяпип України, котрому дорога паша Держава, котрому болить їт доля.
Усі ж свої стрипоження, протестації сУуУпроти тих чи тих державонпищівних процесів
адресуємо насамперед Президенитогі. Вій бо гарант державної пезалеж- ПОСТІ, Він очоліос п урядово-пикопавчу гілку у Держати.
Отже, перше, па чому слід паго-
лосити. Упродовж ряду років пам усс було псясно, яку Україну ми будуємо чи маємо памір будувати. Добре. що більш-мети парсіпті роз'ястилося стосовно скопомічносоптальних орієптирів, з більшистю яких ми готові згодитися. Але ж так саме вже зовсім стало яспо 4 щодо засад націонпально-культурпого, ду - ховного, мовного облаштування Держапи, які ї викликають пане пайприпнппиповіте, пайкатегоричті пе заперечення. Стало бо очепидним. що с повна загроза абудувати Україну павпаки, спріч --ПБЕУКРАНІСЬКУ Україну, до того ж злидеппу, жебрацьку. Боляче усвідомлювати, що з кожпим нопим дпем успіхи у будівництві такої України паростають.
Ось деякі прикмети України павпаки.
Це -- держава, па величезній частині території якої українство відтисєкується. ущемляється, зпепажається, переслідується.
Це -- країна, де урядово-викопавчий бал переважаючою мірою праплять вірні слуги ї сини колиштьої метрополії персони, проросійськи павчені й зорієптовапі, з нерідко збологічною пенавистю до українського національного відродження.
Це -- країна. де шовініст-обруситель пе тільки пе відчуває жодПих державних стримувань чи упокорепь, але й звільшяє українців 2 праці за їхию піддапість споїй Державі, за патріотизм, а то й віддає паказ про масово побиття, покалічення україпців.
бБдумаймося, що ж сутпісно сталося 18 липия а. р. па Софіївському майдані. А сталося те, що було бито там саму Україпу, саму Українську Державу, саму украї неьку ідею, спаму українську віру, саму українську мову, - псе, власте, що об'єднується у слові «українство». Хто спростує, то то був ципізм, поглум з боку пе окремих службових осіб будпиікопих 7» т. п. а саме з боку. може, й печуваної в історії
модафікації держави -- саме 3 БОКУ України павпаки? Й сказали: може й печупаної-. До-
С ож Ра
знос осн жо
п зони РЕ нена
КОДЖУЄ те, що їі ЗМІЦІЮІОЄ, ПОСИЛІОС
Упікальна. паприклид. держапа (хоча чого там' -- розтлінна москобпськими
пихолкаоми птешщооаєта
Білорусі Ай успіхами ЛУКОДІОнСІЗаЦІЇ ЗОВСІМ ПОСУСІДСТНУ порид'), яка замаєсть брати по щи? спого тпорения ноаціОПОЛЬНУ
І«.ЛОСОМмИ
ІДСІО, своїх перхопнимикійп дієле -
гаптськи лише примірюється Т Па рдячи їЩщоО ЛУГИ, (1 Тік підходить (пе ж самий Тарас Пісв- "РО РІО Я і гпорець української національної ідеї ма підходить), 1
1 ребоа допопимти і Т.Д. 1"
НОСІ МІ ОЇ
батько, треба пОоОнуукати, 1 д. (пс ЦІ оберожн комептарі -- лишень лип - зоматичіїа
заперечентя пе більніс)
Утпкальна держава, яка пе падає держатпної підтримки "Є держапшти мові. Складається папіть врожепття, що якби Верхопна Гада колиїпньої УРСР по проголосила у 1959 р. державності укроїнської мови, то незалежна «Україна павпаки» цього просто не зробила 0.
Тривога наша в тому полягає, що від часу Вашої іпаугураційної промови, Папе Президенте, папи держави мові (а держапна мова оо піщо типо, як цемент пації, цемепт держави) почувається в Україні все гіріес й гіріс, | зрозуміло чому -- тому що попа є чужорідпог для більшості з Вашої адміністрації, для більшіості минстрів, іпипих високопоставлених чиновників, пе кажучи вже про ту україпожерниу посадово-чиновпицьку братію на місцях, яка ледь пе стовідСсОТКОВО ЦІЛІСІНЬКОГ 3Збереглася від імперського режиму (просто як гусінь переповала у попопроголошену Держапу, ще й була взята остапньою під дбайливу охоропу!).
Отож маємо пині; у Києпі, в нипих містах знову почали оглядатися па осіб, котрі говорять українською (державного! -- і це не держава навпаки?) мовою. На 1 вересня ц. р. кількість україномовних видань склала лис 3,41 відсотка, зметтпившибь за три місяці аж па 4,87с (було ж па 1 січия 1992 р. 40,702 -- вдумаймося: які ж попи спиш -- паци пезалежницькі темпи самозпищентния!? Що з мипулого року у ряді областей пішла на спад кількість шкіл і класів з державною мовою павчання.
Так саме «фактично зупинипся процес дезросійщентя ї пашої пищої школи. До літа 1994 р. кількість студентських груп, котрі вчилися українською мовою, з 4 - 5 відсотків, що їх ми мали в часи СРСР, зросла до 37 відсотків. Та чи багато лишилося під цих 3790 мини, коли пе оди ректор роз'яснив споїм викладачам, що мовпис питання більше пе стоїть, що хто якою мопою хоче, пехай такою ї читає. Багато викладачів, котрі рашіне розуміли псобхідпість підготуватися до викладання українською мопою, тепер, облишиптти цес помір та знопу психологічно переоріснтувавтись, зітхпули з полегіногю, а певно чостка тих, котрі вже читали лекції по-українськи, пиразно зачувіми анопі війнИЯ», теж вернулись «на круги споя»...
Ципізм та в псестримність зросійшцення набупаютіь, здаєтьси, пже апогею У розробит Мішстерстпом у спрапах національ - постей, міграції та культіп проскту тал. державної програми збереженпя і розпитку російської культури з Україні («програма», зокреми, пропопує п обоп'язковому поридку поусіх українських школах, ПОЧИпаючи з е-го класу, пчИити ростиєьку мову, дарма о, хай їз тактичних міркувань, проти мопного примусу пиступап комуністичням бог Леним, та орієнтує па пипедений З курсу спітової ростйської літсротури --
рорма відкидання,
ПОЦІОНОЛЬНОї ІДСІ --
СВбОТИ
о со Жне о ви-е ря -
До
мопляп, сусідстпо з їнтіними спІТОНИМИ ДдДлий цісі, УПпОЧеСПИДЬ, падлітоератури оббрлалипес україиських ншіколох пс її пипЧчОтИ як
мусяті; предмет), а намагання! комісією Вер хопиотї Ради з питань державного оудійництпа пропести через парламент аміпи ії допопнония до Закону «Про мови п Українській РСР, після примняття яких -- не суміипноамимосй -оЗб-- дихаАнія пноніої мопи па більшим території України ТОПСІМ
окремин
СТАНО І судомиим,
До речі. Що в 1997) р. тодіннтім Кабінстом Мішстрів було сформопонто урядопу предстапникіп СУЛІ
КОМИСІІО у минстеретп
моРІрІРІО оспІТИ, остиції ІРОД СОВІО ЛНТОСТеМ, для виосенния Лержанпної
Франопсів СПМОРОМИєЮО ТО її
уми ії допописпь до Програми розпитку української таїитших мовна поріод До 24000 р У продопгож гижиів тривала дуже пелоегка, папружена праця ТІЄЇ ОЧОЛІОПОНОЇ мпою комісії, паслідком якої була підготОопка кількох дДОКУМОНТІВ З питань мобного бУДдДІВНИЦТВа (в Т.Ч. була стпорепа пова редакція Закопу про мови, було запропоновано механізм адміністратипної відповідальності за пого порушшенпя). Усе це було передано до Кабіпсту Миіністріп (М. Яулинському), до Верховної Ради. І ось пже аж сьогодийтиє, але далеко пе вперше запитання: то де все те ділося? Чи, може, пже й викинснис ЗОВСІМ «за пснадобностьтю» у зв'язку з, мопляв, коригуваниям Державою під літа 1994 р. своєї мовпої політики саме у дусі політики «держави павпаки»?
Хотілося б, до речі, запитати 1 про доліо утвореної свого часу комісії Кабінету Миністрів джля коптроліб" пиконання Держопної Програми розвитку української та пипих мов. До приходу до плади В. Масола ця комісія встигла пару разів зібратися, та відтоді, як її керівництво пишло з урядових постів, вопа фактично пе їспує. Добре-- ащо ж тоді їспує сьогод па урядово-викопопському ріпи для коптроліо пад мовним будівнпицтпом? На жаль, пачого. Для розкручуватия махопика сьогодеппого зросійщеннтя України, безпрецеденитного спос брутальністю, стпорето найліпим умови.
Вельми трипохжно, до речі, що недруги українетпа за падихаюочим приклад у споїх домагантях супротиукраїнської мови проаглуть брати пе тільки приспану лукавими то згпалтопану Білорусь, а вже, після педавиього реферспдуму, також 1 Казахстан, який проголосуват за казахську мову як держанпну та за вжиток російської як офіційної. Не піддапаймося, одначе. та демагогно: для Казахстану, корінне паселення якого складає мепите 5092 (здається, 919с), такий варіапт - - то, можлипо, ; вимушений вихід, аби пазатите пе втопитися у російському морі. Та чи підходить піп, цей варіант, для пас, коли пає, україпців є близько 409,? Гадаю це питания є тільки риторичнпим.
| це па тему упікальності держапи, яку будуємо.
Вопа у тому пияплиється, їЩО паціонально-держапницьки зорієптопані організації, партії, рухи па більшості її території перебувають повсякчає під підозрою, під косим оком (запитайте бодай членів «Просвіти», як їм педеться у їхніх памаганних бодай підстояти го, що було досягнуто з кинци мо-х рр.іпо 1994-п), навпаки - - ТиДВерто аптиукраїнські, анптидержання, всілякі гражданескіє копгреєм, уптерийщ ональниє ДА ЄМим, нини проімперські, проросійські, прокомуністичи об'єдпанния свою прашцю проти України педуть зопсімильно (паліть, як то я Донецьку. мопи комфортно розтантомат мо деспебудь б п будинкопі міськииКкоОМКкОМУ колишикому будинкоти
КИСС-КПУ). Норожі,
тури,
чи п політоспіти
тому дп
анна ння ненні ПЕН ЕЕ Р но
болгатьох |
нн он нн нн
Української держианазації, та -- ДИПО Л дит ик полину, ноОоргісц лин кис» колони о - вапу кроїну -- держапа їх осапересіткодїо реєструє піЛльпОопІДдПУЄКЙ педенпни руйпінтої
повтор, аб пи партії мор
для підДдринної, алочинної дІильноОсті.
Упікальшеть також у тому, що ця держапа проголошує (наспраюлі-то оз тільки фарисесистпо) ріплисть ико тих релігійних конфесій, шо праціоють на зміциєтня держави саме як Української Держапи, ток і тих, котрі пт розхитуїоть, нишуать, тигнуті, до московського ярмо
Упікальність щої птому, що ця держава плекає армио, про яку в попотийи коломиймці склзано: о0боропці України -- армія Вкраїнська Дідітпщина тут сопстська. А мопа ростисько, причім антиукранн ська геипденції з призначенням типиниіпього міністра оборони пес пабираюті, і пабоираїоті оберт Ті лрадоксально, але пихопвання наншиих ПОН у дусі нпідЛланшоєті КОЗГОЦЬКИМ традиціям Украши пидаєтьси цьому мітістереству ушкаоальши дер-жаги просто пебозпечниммх
ПШарститі, унікоальлиєсті
том у
що іо у пияплиється, поппорту українціо, патить якіцо ти цього по хочет, силоміць зроблять злписи мовою шишої держави -- либонь, щоб песо забував ти про свос «сдінстВО» та «еродстпо» із пе (хто хоче пдумуватиси, яко то с приниження ї глум!)
Хотілося 6, зпісно, приперпути упагу президентських і кабминтвських структур також 1 ло кількох гігантських маснттабій заболукань, не позбапивішись яких Україна по зможе пийти на дорогу
що нагіТть ДО
попого зразку тобі
зпачно тіипидіого ї вільного розвитку Перше заблуканни -- то яне
педооціновання, ігнорування підКкИидОання того, що ОХОПЛІОС паціопально-духовна сфера. Мопляв, слід спершу витягнути оКоОпоОмІкУ...
Так, безперечно слід, адже гпже давно діитили до ручки : продогпжуємо стрімко падати донизу. Тальки ж -- чи с хоч частка правди у цьому протистаплеши: спершу -- окопоміКа. а пе МОДОМ іЛлеОЛлоОгіЙ культура, мова? Я переконаним -- пома, Хочеться повторити: усі складові нашого держапотворенти помислимі без сильної, наскрізної пашопальної ідсї У тому числі ме тільки культура, освіта. політика, алое й сама вопа, та, па котру усі молимося, -- скопоміка. Я упесписпий: якбиті зсамого початку пміло паполегливо окриліопала тоактопио спропагована пощіопальна ідея -- подібного запспаду ми пе мали б 1, може, пже й приватизацію, що про пеї стільки говоримо, пже встигли б заперитити...
Моплю палразі про заблукатня, пластипе пе тіЛьКИ дСКОМУ 7 презмодоитеРкОоу ридопвих структур Провипа у мого широкому пом - рениї ціЛлкКОПИТО ЛЯГАЄ іно деяких паших паціонал-демократичних лідерів -- тих, котрі, бурити сліпими пло палявність ситуації вирачного психологічного зламу суспільсттиа у 199; - 1992-му роках, уперто пимагали до часу. доки пе ааміциимосн», «пе зачіпати» питань, поп'язаних з ідеологією, мовою сіс. Мовлят, те дай Боже роздражнтити проросійські, прошовітстичня сили. Та чи закріпилися ми підтоОді, ДОтримуючись подібної запобіглитої тактики? Навпаки -- ослабли, розхиталися...
До речі, пеликог Ффальнію є тпердження, буцімто у пас поема псобхідної ідсоОлоОгії її плиапажлинвіиййи принципи ідеології українського держапотнорення у пас с попи пистраждалю: опготьмоа поколіпнями, окроплеш кроп'ю тисячі тисяч борців за волю України, Тож чому пе підпімати їх на держапимий щит, чому пе пводити до попсикденного пропагондиєтського вжитку держапи, починлючи зпісно, під Презмдента (замість поп сикчосНноОгоО просто упикинни щих проблем писокопосадопцями краї пм), чому, зрештою, ток зицулюпатиси після кожного окрику кожного горлохпатазнтовтни ста, котрий, і справді, осре біль ГОЛО - сом, а не силою?
Гозумію
напіопально-духотна сфера є до-потребує 1
пілкоОопилоОо п-
статимо делікатною.
ДАМ
МР 2 лин о речі - -и на РЕ з ВЛЕННЯ я ри й
ЕЕ Дін ні пе ій а за -- п ні -че
РР НИ РА ооо ч--
НЕЕННЕН Е ДЕ
- Б ні
асани 0
ж злам
пер ЕР ЕНЕР от
айс ПЕРЕ Па ай - - - нь рив
поликої розпожлиюмості,
рух ло
такту іоОциоче
папігоналніио-держатніагтоа тМУЄНТІ
ОСТСУМНІЙИО (ПО
підДроОодоже тррм мчати пілеспримопанийм, твердо польопим характер саме ма рівні держанри, посадопитпо Ки мали б іти потрібні для змійцнемта держати ілсологічн імпуЛльСсм, пОМИ мали б піддгравати пронідпу роль, аби ідеї підроджсття пації, держави глибоко западали у сСвіІдДОМІСТЬ мас, аби переконпувалися у пообхідпості, пеминучості, природ її 0 с т і пацтонально-підроджупальних процеєтв. Та чичуємо ці слопа підтримки, 1 Є. цілкопито протилсожис пло на рійпни дерееани порожим дли нст діям ПО МІЖеС ТІВ "РІІВАГІ
рсухиоїБІЇМІЇ,
| райпиїих
пих тлсамнере
має
лохоти? повтором, потурамціЛлкКОпиТтО Хтосі наполеглипо каже, подібною уосрігається Тільки
іидпаст
ПрЛИСоРОУ мир ж яка лекоОї Та м фариссистпо яке! Справді: утисків ушомлень пе зазнає у груп. за
української.
псда- ДОВеТІ мІрСтТПО ІДоіє жЖоОодїоО 21
Хто ь
усер'моз гадає, шо у ПОДІОПИМ СПОСІЮ
Стіч х коОрної,
зміштостіься її мироліобитисть та ІЦО ПИХОПУЄТЬСИ ПОП МО ПИЄЦТКИ ;ЛНти у дусі «дружби пародіп
Друге песлике заблукантния -- то обстоювання регіонального ходу до приншципіп гумонітарної політики держави, Зпичанто, ніхто
пи до
пе заперечує: осогпипості регіоніп, насамперед сттичні, потрібно. Та подпочає визпачальні, припципи
гуматітарної для усієї
прахопувати
ОСПИОПГИІ ПОЛІТ М
Держави мають бути єдиними. І ФУ»
сто -- то недосяжна річ - соборитсть, упптарнясть, пнактіиес -- лише піджиплюЮвантня сспаратистських прагиєнмь тільки па согодт. ай на мапбутнє. А це пже пе стільки й заблукапня. а прямо кажучи -- злочиншстпо, що, па жаль па ріпи: президситської структури дістає підтримку.
Третє лаблукапня (хоча чи зазлукапня?) -- то відпаходжентня держапними органами, в т. ч. преадманастрацією. скстремізму ад-
ресами. Парадоксальто., але факт:
у
тидентською япио за хибимнми пайперше бачать екстремістів саме з-поміж патріотів Української Держави. Чи трапляються такі? Трапляються. Але ж пе треба запрагисня о підроджепня та утперджетни україиства -- то є природним про-що держалі палежиті» пдопно підтримувати, Пиниео ж, ло- Україні м
пупоти ПО
Це, МА»гоО
протилежне "е
пускати протидінти
прагистии
україпстпу -- ОТО 1 « прапдиніх "ри
скстреміам у паціональтій сфері що мак би дістапати з боку держапи її відсіч, : осуд, Ша жаль, в
«Україн наппаки» маємо саме ос-
танопео-- нлеопоки | парепота -- калькаконстатацій- ТОРТА КТИТО ТЯ АТ У по НОкуУ 3
характеристикою культурно-момпих процесів у сучасній Україн».
Періпа Сьогодентис зтУХОГПИІС житти п Україні характеризують стрімке паростоанти україиських настроїти та посиленими проросійських, прокомуністичних репобнимових тенденцій
Друга. З огляду па те, шо зросійшення Укратпи пабупає подалиттпих темпам, ніх 1 те. що паслідКИ пинародопленнм. денапіоналіЗзації українців дістліоть пиправпдання на держаюпому ріпні, маємо псі підстави костатупати, що т. зп.ірландичацім -то пжене запроза дли України, о реальним процес, дедалі посиліоється
Трети. Нсупесреч зміцнений соборності тал упітарпості Держанпи в України ма попиу силу діє злохочуплимипропагопанийп владою згубними регіональним принцип стоОсСоОмто гуманаториої політиком.
"Ч"стперта.
ипти-
НИ,
потребам
Прийнятий у часи СИСРГ Закон промови пс тільки ме діє, не пикопується, але п розшиноється пладними структурами пже псзаложної (її я цьому парадоке!) держани "Кк паоадто радикальним пспує реальна псосапока мого па оМякОдУ РИС А ТО РТ
нідроджентю, отже, плінпкоду інтереслам України
РУС МОм пи м українеккому
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
2
9
( фрросітницько бригали
- Слово ПРОСВІТИ
3 БРИГАДОЮ ІМЕНІ ВАСИЛЯ КРАВЧЕНКА -- ДО ВОЇНІВ
Я чІ/ Є. ЖЕ( РГАТЕУТО ВАТА 4 інф МОГИ 10
Житомира пптамтеоши я осмасна з 1 Ї, мсойипа» проводить начну роосмиту по національно-
патріоти /«) 11) ПИЛ АНІНІО НО Ї й І ІСТТО
міблукачих ца розсорімемсях є МОМОТ -
Ні М сошанмитєнтьичних МОм уру/иОтИичЧНиИх |
) оСІТЯКХ МІШІСХ. 2 ЦЬОГО приводу ми ш повелі;
аа МО рен (уійІТСЇ І ЛІСИ / араса
пос ее,
іШевченка
равськи "/
ПРИСРУМ СН ИкКкОМ
Кор. Як віломо, Вам є що сказати про співробітництво «Просвіти» з військовими частинами..
Ж. Ім позмоОпи КО 1|І1р| МЕДИ об ІЛлЕнСОєО СЛНА4ЕЬНН РО іьШІ-МмМеСнШІ стало на ноги, ми ортани думали проспітницьку оригалу, Яка виступає о різних аудиторіях, 1 насамперсіа у шиськоОогих частинах | оловна ІСТа БПИСТУПІП ОНнОСИТтТИ 10 наших милих ЗЛОПШІВ м" погонах сларну ІСТОРІЮ нашонального уУукріїнсоького тиська Яка А це багата історія! І дуже вона лавня. У контексті шкіс КОМІИьЬКИЙ рух 1 банлерівська подвижницька боротьба за незалежність України -- це оже порізняно недавня ІСТОрія
Кор. Ось я бачу на Вашому столі книж- «Історія українського війська»...
АЖ. До речі, ця праця про історію українського військо ше раз свілчить про
широке поле для
«наше цілковите взаєморозуміння з воїнами 1
дхниіми команлирами. Прочитайте, будь ласка. напис на ши книжці. Ось
Кор. «Житомирському обласному об'єднання «Просвіта» їмені Гараса Шевченка. На добру згалку про зустріч з воїнами військової частини. Прийміть нашу глибоку поляку за Вашу благородну працю на ниві просвітницької роботи по відродженню української державності, вагомий внесок у справу патріотичного виховання вІЙСЬКОВОСЛУЖООВЦІВ на краших традиціях народу. Команлир військової частини ...»
Ширі слова і це ралує. Анатолію Федоровичу, а хто вхолить до Вашої просвітницької
бригали? АЖ. Хочу переловсім сказати, що оригала -- ришенням правління -- носить
ім я провілника крайової «Просвіти» початку ХХ століття Василя Кравченка, славетного етнографа, який ше в 20-х роках залишив могутній слід на житомирській землі. Будемо вважати, що він почесний член нашої
Ну а нині найкраші, кого люблять воїни ЖИ гомирського гарнізону, - це члени правління обласної «Проспти» Михтоль Вощйнець, Микола Скорський, Василь Оверчук, кобзар Микола Нечипоренко, наролний художник України Микола Максименко письменники Олександр Швед та Данило Окийченко асттрани ка Ганн | Опанасюк Хай даруюють мені ті, коГОЯ не назвав. Це ГІС ІШТАТНІ гак би мовити працівники | оди (митці), аїх одгато - які ВПЛИПаються Внаші поїюлки то п ту шиськопу частину. то
бо ТУ І, до РЕЧІ хочеться сказати сСлопго поляки нашому слапному ансамблю «Ль- ОНнок Гаї | пиСстУПИ У Нас регулярні ІІро Те свідчать хоча б три похвальні грамоти «Просвіті» підписані зисокотитулованими
ІОмійськими начальниками | Кор. Чи є серел активістів «Просвіти» вІЙСЬКОВОС Ту ЖООВШІ?
АЖ Ну певно ж! Вони -- наша ПСлика плтримка в проститницькій роботі, Ї ясна річ, ми всіляко і тм допомагаємо Воїни Української Армії Оу ІЙ и делегатами ОСтаннього Всеукраїнського ) ІЗДУ : Прости Р орали активну участь у його роботі
Сл сказати добре слово про виклалача Житомирського тиськогогОо училищша підполковника Олександра Грегуба. Він зиступає з нами г дуже цікаво. Це ліодина ЯК ПАЛІ г ерпоїх пиступах об'єлнати прапдлит ІіСТорно України, іі віЙСЬКа : ЗЛОропий С посі -АЧІННЕТ сучасно: піолини |Їаїио налійний ПОМІЧНИК І майор Михайло Вероолоз
Доречі, пнас склалася шкава спивпраця ) часописом з«Армія України». Військогі
зурналісти ме раз писали про нашу роботу
Кор. Ціо ж, напишемо | ми. Дякую за розмову.
/птерр'ю взяв М.РЕВУЦЬКИЙ
чо РА
р-н РЕ що - те і раванннни ЕЕ т а кан тн них
рр ожини сад й--
30 жовтня ц.0 віДдОулася чергова зоітно-виборна конференція Всекримського товариства «Просвіта Показово, що два роки конфліктів | протистоянь серед українських національно-демократичних організацій дали себе знати в прояв: нездорових пристрастеи типу «я - патріот, ати - провокатор» І! на цьому високому зібранні. Член Центрального правління ВУТ «Просвіта» ім. Т. Шевченка Микола Честерчук ділиться своїми враженнями з читачами наш б! газети
НЕ ТАК СТАЛОСЯ, ЯК ГАДАЛОСЯ...
Конференція готувалася зазлалегідь. їй передували івтнО-Ввиборні конференції районних та міських 006 Єднань які ЗГІДНО 3 установленою нормою 1.10 обирали делегатами СП3Оїх «ЛОНІВ Зитяги із протоколів зі списками делегатів є підставою
видачі ім тимчасових запрошень на обласну конференцію. Ці документи були подані обласному правлінню від усіх районних та міських об'єднань, крім Сімферопольського міського товариства (голова п Захарова)
напередодні конференції я особисто поцікавився у Захаровогвчому справа Менівідповіли, що списки делегатів дадуть на реєстрацію в день конференції.
Чергові пропускали в Будинок офіцерів, де проходила конференція. лише запрошених. Захарова з'явилася не з 12 делегатами, аіз натовпом людей 50-60чол., які кричали, свистіли, ламалися в двері : вимагали їх пропустити на конференцію. Тут же були и журналісти, які надали цій ситуації розголосу. Як з'ясувалося згодом, цеп. Захаровою свідомо була влаштована така ситуація.
А причини її ось в чому Нині багато партій рухів намагаються використати структуру «Просвіти» у своїх вузькопартійних інтересах, і не лише в Криму.
У зв'язку з цим ІМ з'їздом «Просвіти» було вирішено, що члени політичних партій не можуть бути в керівних органах об'єднань
На теренах Криму найбільш впливовою громадською організацією є «Просвіта» Об'єднання п діють майже у всіх містах іїрайонах Криму, іце понад 10 тисяччленів Товариства. Бракує коштів, приміщень, транспорту, але робота йде На конференцію прибули делегати від 19 міських та районних об'єднань.
А от в такій організації, як «Крим з Україною», є кошти, гарний офіс у готелі, а структури нема.
Отож і вирішили використати «Просвіту». Взяли на гачок міську організацію м. Сімферополя! почали диктувати свою волю
Прибічники Захарової зчинили неймовірний галас Правління негайно розглянуло цю ситуацію і вирішило під відпоВвІДальність Захарово! за списком пропустити людей до зали
Перш за все, коли були зібрані перед початком конференції голови райоб'єднань, щоб уточнити деякі організаційні питання, то дехто в залі вирішив провести конференцію без звіту г без президії. Як не дивно, замість Олагословення, повів священик місцевої церкви мову про вибори керівних органів
Але коли до залу зайшли члени Правління, голови райоб'єднань, товін ЗІ СЦени зійшов, і почалася конференція
Під час звітів, 3 якими виступали в о голови Павло Власенко та голова Певкомісії, : група ПІДТРИМКИ» Захарової переривала доповідачів криками 3 місць, а п. Литвин всівся у президію г весь час заважав роботі - бігав по сшені викрикував
Прозвітувала мандатна комісія Ії Доповідь була затверджена конференцією Нівкогоне виникло претензій щодо порядку ведення, було затверджено порядок денний га регламент
Взяла слово іп Захарова, яка присвятила СВІЙ ВИСТУП читанню заяви-пасквіля на Павла Власенка це збудило ал так, що делегати лише через півгодини вгамувались Але закінчили Обі оворення І прийняли у хвалу до виоорів керівних органів
чн ІЛ/рнн
Приступили
га голову «Просвіти» було
за пропоновано такі кандидату ри професор Сімферопольського у-ту Гарчев Петро, Барзут, Власенко Шотапенко, Савенко. Кожному дали по 3 хв зИСТуПпиТти Троє (Власенко, Савенко, Потапенко) знялисвоїк андидатури
на користь Гарчева За Гарчева проголосували всі 172
делегати, крім 12 делегатів від Сімферопольської Просвіти Зал встав і почав аплодувати В цей час п Захарова 3 ГП Литвином пок мнула президію Барзут г сказала «Ми виходимо з Просвіти» г йдемо в КУН». Сімферопольська делегація покинула зал (12 осіб) Президія, секретаріат, мандатна комісія конференції переконались, що кворум збережено -- більше 2/3 деле! аціЙ Зупи в залі у Конференція була продовжена. Обрано правління обласного 00 єднання в кількості 9 осіб рев комісію -- З особи ухвалено заяви та звернення Всім було надано право в кінці конференції висловити Свої зауваження та пропозиції
Підпорядкувати крим! ЬКу Прос звіту» силам із організації крим україною а ПІШИМ не вдалося С груктура збережена, нове керівництво здатне подолати оці тимчасові гГРудноОщіІ
На жаль, це така реальність емоційність | прагнення влади не раз ще стануть на заваді Заєлність законсолідацію необхідно боротись кожен день і кожен час усім, б0 на нашій просвІтянській допгОоз! лежить гнилою колодою самоідство, пождизм, заздроші Замість дружно: роботи один на одного нападаємо, з ясовуємо стосунки Це лише на руку недругам нашим Запам ятаймо це добре
а на трибуну вийшла п
РОСВІТА: 1868-1995
зав - и ен
ПРОСВІТЯНСЬКІ НОВИНИ
ТВОРЧІ ПОЇЗДКИ
Центральна «Просаїта» організувала творчі поїздки двох відомих хорових колективів у південний край України Народний фольклорно-етнографФічний «ор «Гомін» під орудою відОМОГО мистецтвознавця, Фольклориста |! композитора Леопольда Ященка успішно виступив перед мешканцями міст Іплічівська та Одеси, а Київський хор «Просвіта», яким керує Раїса Марченко, побував на Херсонщині Такі живі контакти з людьми безпосередньо за їх місцем проживання приносять радість, щирі посмішки надію. У цьому ми, просатяни, пересвідчилися, побувавши в райцентрі Бериславі та в Зміївці степового Херсонського краю, де мирно й дружно проживають люди вісімнадцяти національностей Шведи и німці були переселені Сюди щі асів Катерини другої, а наших рідних українців Ж ЛьвібщИинИи було лдепоотовано у придніпрянські! степи готалітарним сталінським режимом
- Ми тут навчили добре господарювати й інших, -- з гордістю говорить сивочолим коваль Микола Куривчак-старший, бо ж син його гакож Микола, став учителем. виховує и гартує шкільну молоду ЗМіну організовує и Сам Здійснює ЗІ СВОІМИ СПОртТСменами велосипедні переїзди по європейських країнах, зокрема, як було нинішнього року -- до Румунії У нього також міцне господарство, всюди чистота, порядок, а ще пан
п с-г -
"и . "м
і
о «Шросвіта;
Микола Куривчак очолює місцевий осередок «Просети».
З цього знайомства між столичною «Просвітою» та осередком «Просвіти» з Херсонщини зав'язалися тісні ділові контакти. В секретаріаті Центрального правління було закуплено для вчителів та учнів СІЛЬСЬКОЇ школи чимало видань. наочних матеріалів про державних та культурних діячів України, домовилися про те, щоб на День незалежності Київський хор «Просвіта» виступив із святковим концертом. Аж ось і сталася ця
подія. Колишні переселенці зустрілися з Лауреатом Міжнародного
фестивалю 1993 року «Травнева калина» Київським камерним хором «Просвіта», яким упродовж п'яти років керує досвідчений хормейстер Раїса Марченко.
Цієї ж сонячної днини за домовленістю з німецькою громадою віруючих, ми відвідали Кірху, що зараз реставрується, послухали їхнього пастора про історію лютеранського культового собору, а 0 вісімнадцятій годині хоровий колектив давав святковий концерт для мешканців історичного міста Берислава На згадку про цю зустріч заступник відпОВІДального секретаря ВУТ «Просвіта» ім, Тараса Шевченка Микола Нестерчук вручив представникові райдержадміністрації просвітянське чудове видання «Кобзаря», а для нас, учасників хору «Просвіта», подякою були тепла зустріч, щирі посмішки та аплодисменти берислайвців.
На заході сонця, коли ми повернулись до Зміївки, на нас чекала переповнена зала селян. Півторигодинна концертна програма сприймалася Зміївчанами зацікавлено и захоплено
На честь цієї першої творчої зустрічі київські просвітяни вручили господарям села великоформатний «Кобзар» Тараса Шевченка та пам'ятні сувеніри, а для нас Зміївський хор виконав ряд народних пісень та
| КОЛЯДОК
Досвід діяльності Зміївської «Просвіти» Херсонщини повинен стати зразком для всіх просвітян Всеукраїнського товариства, яскравим прикладом патріотичного виховання молоді, а разом з тим шанобливого ставлення до рідної мови, ІСТОРІЇ, ДО СВОЇХ Оатьків та прадідів
| Петро Шульга, ; питань лекцінно-просвітницької роботи ВУЇ Просвіта» їм. Гараса Шевченка
й
Головний спеціаліст
4 - | « | 1 | х 'ї ? й «й Р ції - сло - М М, - Х г У У ї сн" ДБ - зов яЛі Ро "У рід Г з т зд Р, "і А Не , тм "руомчо" З7138М - ий У чат заго Мо рун ,; "я м чіт т - я зружтк, | Й м кг 32 - Ли Ре "4 - ! аа Я З ї - Р ча " й "І А шк З зу РАВ Гео ці а Ж, ? М - Р - - с-м нот Р - Ж. "ЦЕ т Деу Р -
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
тою - - МР .- Пій т гній | про т " і З її і бь я за Р ми - 33 оч - ь г - і 1 і ДІ -» РАІ Ре "- - а - -- Піо іа Ь . ої РУ. НЕЗ кажу - "- - ц -- й псб 5 Рі ьо . - ІЗ й Жвої 4 з я "-. кон -З о» "ччо ооріви йч" - чи | Чі ." ій ай Тій зе ою РУ зо іраурію іо '-/ОЙИ РЕ - - - РИН го - - Ж» Р ру. | й .- "оби пк. .т дач й й "Р ГА «АТ. нн 7 ШТ. - ге г. чи б т- - - ср ій тб че ї б ІРР "Я і « я-еч Році
з ль - Р
г - --б Б ЕЕ -
п
/ СТОРИЧНА ПАМ'ЯТЬ
Уперше в со УАРОНІСЬКІМ
Й 10 ПІМИЧНОМІ) ТРИ | шакликає ваш. нани
- і ц)уо Т. історії ; (у іСОЗЄмНИХ ЧОЄВО0
штия 1095 року -
атисько тпаО Конотопом Яетор
чо0со чудовосо п | СІЛ! спорудоіссі нипицка
піно вик
М Я і ; ВПІІДОФТНОГО ПОЛІТИЧНОГО | ВІЙ ьковогоО пяча
М | . вотворця, ретртіьмаана М «раїни (1051 11,20)
" 1 ПАЗеЛКІЄС | «З ПІЄЛІІЇВИ ТМ краєм. У царській
| НчнєаЛлЛовалиооц грамоті
«тованшни І2 липпия 1654 року, Стовердується, ціо
Г;. Ген ральному пис черга Війська запоро ького Вигообському надаються «мая
метечках Грипіллі и Стайках усема угодьй
Г'Ї у і 1 - ГНноОСсСтиИ. анеру ІіКОоОзЗАКРКОЇ
СО ВеЯкКИимиИи ДдДдОоХхОоЛлЛь и СО «о гоОмУ ко всему належеоачимі 5 1656 8, царським пожалу
м пожалуванням Київський полковник Антін Жда-
нови" і УМГ , добі пуУСТЬМе местечка ОбУХІВ 1 І ерманівку а
генерал ї ральний писар Іван Виговський -- Копачів маєтністі
"ТІКУ НА тестя Векеич о » тащадки ЮИГОВСЬКОГО І рима 111 сії
1) 1140Ч«с10:МмУу Ї ІНШІ НЬОЇ століття
Їван Виго! ь 11 Виговський ПОХОДИВ 120 стародавнього роду дрібної
Ук У ) тт сг - г
чі мів ькіи академії пізніше слуусив писаре м при комісарі
Штембергу, який правив Україною Гут він | познайомився
«З чигиринським сотником Богданом Хм тльницьким Н ПпОчатку Української революції в бит травня 1638 , ) Виговг ькиЙй шо воргвав на ООЦІ ПОЛЯКІВ, потрапив до гата арського полону Латописень пише, що в ЧІКОГОсСь гатарин І Х ме ПтьниШшьким Виговс ЬКОГО ск єЄдну ВИМиИ- ЯЛ ПІіКаАгГгІУ Годі Богдан взяв ого своІм генеральним писарем. Цю посаду Іван Остапович обіймав 9 років, аж до смерті гетьмана
ві під Жовтими Водами (б
Після смерті Богдана (б серпня 1657 р.) гетьманство перейшло до його сина К)рія ал Оуду чи малолітнім, той КР булаву, тож 25 серпня 1657 р козаки наставили "Орієвим опікуном Івана Виговського 1 затвердили гетьманом і;
Виговський продовжив політику Б. Хмельницького: основне прагнення його було забезпечити Україні повну самостійність. У державотворчих зусиллях Виговський спирався на старшину, шляхту, ігноруючи козацькі! низи Почалися міжусобиці Претендентів на гетьманську булаву виявилося більш ніж досить. В боротьбу за неї витрутився і Юрась Хмельниченко, підтриманий запорозьким кошовим Іваном Сірком |
Після Богдана московський цар весь час намагався обмежити автономію України. Виговський поспішив з укладанням угоди з Польщею, щоб мати вільну руку супроти Московщини. 16 вересня 1658 р. під Гадячом укладено з Польщею договір. Зміст його-був такий Київське, Брацлавське 1 Чернігівське воєводства мали творити одну цілість, ЩО входила до складу литовсько-польської держави з своєю автономією. За знаменитим Гадяцьким трактом Україна мала укласти союз із Польським королівством 1 Великим Князівством Литовським відімені Великого Князівства Руського. Україна забезпечувала собі повне внутрішнє самоврядування, усі посади, разом з гетьманом, мали обіймати українці. Велике Князівство Руське повинне було мати всі державні установи й чини, свої суди, монету, військо тощо.
Заключення Гадязького договору було гаслом до початку відвертої війни між Україною і Москвою. Цар Олексій видав грамоту до українського народу, в якій оповищав гетьман Виговського зрадником 1 закликав народ не слухати його. Їз свого боку український уряд розіслав маніфест до всіх європейських дворів, у якому стояло «Ми, все Військо Запорозьке, заявляємо перед цілим світом, що цар московський не виконував обіцянок, а нарешті задумав знищити Білу Русь 1 Україну, почав сіяти усобицю, піддержувати бунти проти гетьмана і наступати на Україну оружною рукою».
Своїми універсалами гетьман кликав вигнати воєвод ! гарнізони з України: «наміри підступної Москви видно в усьому: вона готує нам ярмо -- насамперед домашньою, громадянською війною, тобто нашою власною зброєю, без ніякої нашої вини». Нарешті, після Конотопської битви (0 липня 1659 р.) де стотисячна московська армія зазнала нищівної поразки, воєводи самі вивтікали до Путивля. Після перемоги під Конотопом гєтьман в універсалі закликав «краще жити у вольностях, здобутих кров'ю, ніж у залізній московській неволі». Але Виговський не зми використати своєї перемоги Проти нього виступила опозиція, пдтримувана московськими воєводами Почалося народне повстаннияи, жертвою його впав автор Гадяцької трактациії Юрій Немирич
Прийшли страхіття громадянської війни Воєвода Трубецькой знову зібрав свої полки 1! вирушив на Україшу, займаючи місто Зо МІСТОМ, 1 приводячи ВСІХ ДО присити иа рІарштєсть
У видписці 30 серпня 1659 р. Кмівським воєвода Василь
Шереметьєв повідомляв царя холопи твой Васика Шереметьсв с товариши челом бют. Гетман И вацико Виговской, забьтв страх Божий г вою великого гос у ри МИЛОСтТьЬ М присити СВОЙ, гебе пеликому государіо йизменил, «ч іс нем
прик гали полковники, й! пвтники. и атаманьм, п «і пернеррюрка
все козаки, и во всех городах и по местечках мещане, и Ввеим
"М рив гей великому государю м менили же й учими ПИІСІ
пепослушньг, и я ХхОЛОГП ТВОМ Васька, прося у зога милости й
' ї й! Й 4 і рик пречистье Богородицьт помоши, посьмал товаришем хом
| ( гром мМ и
МИХ, КПИОСЄН М рий Бар ІТИ неКоОгОо Й ИЙ вано "«Таадазсі
азеликого государгі ра МІ подьми на МУСИМИ шшникопр Под
городью под Гогопеп. ПОД Мо поль под Воронької ПОД
Стайки под местечка: Макарова, под Брьиєв, под Бородям
ку, ПОД Горностай ріс» ТІ» | под миь меестечікаєС мо «хх і. МА
Бан
РР
ри І? всре 005 І о - | ковому ді ср синя 1995 року в селі Герматіаці па Обухівщиті відкрито пам ятпик видатному іС6ї, дерисавотворціо, Гетьману УМкрати /вану Висовському. Славици і
шцар нашої землі
і «УКРаи Кр | сомаівт»г Й Ч ( г і; рих Арито анотутия проти московського уряду т навіки закароуває ) цього Фим козаки на чолі з іваном Виговським вщент розбили 100-тписячно російська
| , риття йо | МОМОТ ЛОТ Є» Михац (() ор ІОЄШИ, С ПИ СО МОрОмМО ПИ активним ореанізатором осо став еолова Германтівської селишног Ради Анатолій Шафаренко
ІВАН ВИГОВСЬКИЙ 3 ГЕРАЛАНІВКИ
У п
-АИ
- ї оч че ,,
деревни по обе сторонь: Днепра, посьмлал я холоп твом Васька подполковников рем арекого строю Семена Скорнякова-Писарева да Ивана Шепелева, и голов с сотнями, й милостьтю, государ Божиєю и пречистьге Богородицьт помощію, и твойим великого государя царя и великого князя Алексея Михайловича, всеа Великія и Мальтя м Бельтя Росій самодержца, и сьгна твоего государева, государя наштего олаговерного царевича и великого князя Алексея Алексесевича, всея Великія и Мальтя и Бельш Росій, счастьем, Т! городь и местечка взяли и вьїіж гли и вьІСеКЛИ
З особливою еорсетоюмк сто московсьшт: «гОоСсударевні люди познущалися над повсталими проти них Трипілля і Стайками, що були надані у володіння Виговському царем Олексієм У 1604 р. Про цю серпневу каральну екепи дицпцио знаходимо запис у дослідДНИиИКка Б Грінченка «те віЙСЬКО ПпОПпалило и зруйнувало вкрай містечка Гоголів, Вороньків, Грипілля Стайки, Макарів, Горностай-поле, 1 багато інших містечок, сіл і хуторів, а людей, і жанок -- УСІХ ДО НОГИ вибили, 1 Так побито було дуже багато народу нічим не винного» Цим дсеахливим погромом Шереметьєв викореняв серед мирного населення «супротивников», прибічників «злохитроєтното зменника Ивашки Виговського -- клятво преступника 1 розорителя верь христианском».
Не покладаючи рук, Москва працюва ла. щог нищити діло гатьмана Виговського До Трубецького пристали со зацькі полковники Цицюра, Золотаренко, Сомко Одночасно запорозький кошовий ван Сарко підняв повстання на півдні проголошуючи гетьманом Юрія Хмельницького Виговськийм опинився у тяжкому становищі Иого вороги дуже зручно агітували, що нібито він «запродав Україну ляхам» 1 хоч! запровадити колишні польськошлях ето вк порядки Парод на маса не могла оцінити користей Гадяцької уні. а сама думка про поворот ПІД верховенст во польського короля ру па для неї страшною 1 нестерпною
Сірко 1 Хмельниченко підСступили до Чигирина Виговський залишив столицю, вирішивши заапе плювати до козацько: ради. Раду було скликано 11 вересня 1659 р. в містечку Герматівка. На неї прибули два ворог габори -- Виговського 1 Сірка з Хмельницьким
Раду в Германівці Виговський мусів залишити втеч ю до БІЛОЇ Церкви Там зібралася нова рада, Де він склав гетьманську булаву. Історик М, Костомаров пише Так сумно скіуйчилось гетьманство Виговського, а з ним скінчИЛОСИ Велике Кпиязіастао Руське Українці показали, що вони не г стани зрозумт и и оцінити цем проду мі голі», ЯКІ СТОЯЛИ ВИШ
від рівня цілого народу Гадяцький тракт залишився для нащадю» у пикКим
| |
пам'ятийком козаччини Толі він не був оцінений, але згодом
козаки раз У раз поверта пися до Ці і УГОДИ нії ЦО ТОМА рАТТ«)Ї «»
поліТтИиЧчЧНОоОГО ідеалу пона роДСм ІасСЯ 11 « тшачний чаї
україни ькКоОЮю нашональною програмою М || ІРИТАТІ тор гетьман
їоам С у ГАПпоОпИич Нигопи РеСЯ БА «рі ь СТОЛІ Її "З оЗторНІРІМ атріотом ТІСТІ ДОВІчНВІНУ ПА СІТОЇ
ДИСК П«АА
ВЕАУ мудрим перзіса ви МА
СПОГО 1МІ РИ КОїТгОм и воооди СВОГО М роду . Рада Вр |оерманівці пере гпворилтаєс"м 1 нідпену МІЛЖУЄСОСЄЙМ У
биятику. Вона піддала полум я В пеню су тридцяти м
іп оо увійшло б історію ПІД не А,
громадянсько рімни й
зок А ОО Р
ІОрим, І|ОМОТЕНКО краєзнавець,
«і. Обухів Митської облаєті
даьсттия оспрнннаосланни
- (ново ПРОБВІТИ
Василь ГЕРАСИМ'ЮК
1745 -- ПЕТРІВКА
Сіли у корчмі, А Федьо на під
Том і бо Очі Урі аазадрить ГО і кУДІЯ Орфенюк, Баюрак. Корчмар Давид запитально виходить Довбуш «Смди
сторичні ПпОСТАаТІ Крим Федя
и ЖК орчмаряи АС) і Ні Ж пурчмаюр Да пид - нього ЗО коли в землю ПпіІДе Ггаддя и то пак гадде як казав Мій ДІД
Га гаддє гаддем он ЩО ТІ
3 про трійцю руську гуцульєс6ьку круту що в корчмі при дорозі план плете чим би ше ощасливити Зідноту
Ддби пан із хпопа Дідушком не став
бо но пвіДаЄ ТОЙ Дідушко страму
в Білий Черемош молоко випивав
тому Білий, а Чорним «МШорним чому"?
бід «проклятих питань» гуде корчма | Давид робить те, що робить Давид-бо в суцульсько! трійці Стриму ненла з Федьо як Федьо спати виліз на під
Там історію він г проспить Але ж ці
Ці ще ашкв зрять, хоча Я ж не про те що попроситься Довбуш на топірці вже у серпні За ним Орфенюк піде ще у цьому році. . Лиш Баюрак
погуляє в цих горах дев'ять ЛІТ
на страт: попросить у посттак станіславських -- СОПІЛЮУ и заплаче Давид
З ж таки не про те, а про те, що трьох цих любили ИЙ нікого отак, Як цих
То для польської шляхти опришок лотр алпе був пое 1 карпінськийм Ф панцисСск - мав би зватись Опексою. Та яка ВдячніІСТЬ ПОЛЬСЬКОЇ пані? -- НІДОМО яко Спас Олекса опришка у пелюшках
чи то пак. поета -- ДЛИ гзаюрака б
шю приг У Є Иить СОПІЛКУ у небеса тих жалів. ЯКИМ ТІСНО На Цій Землі Скорбним пумвіл зі свічами на І ОЇ по ніч поета стоятиме на Скалі
Спас опришок поета Поет не спа! Церква Спаса на іншій скалі СТОЇТЬ Га Петров зі ночі Завше ВРраз-3 змах сокири -- гра поета злетить
чи то пак, опришка І ЦО гім нове" -
четвертує кожного кат в акура!ї
на коронним розЗподи ГПапла р ніОЄ пе ями виставляти Тіла шмат
Пльки голову і космач н крам Ук рОЗОІИнНИк, | пихкну Петрівку ніОчЧІ о 1 Павла -- "ЛОВ Я зі1йЙйАЧ-нНИкК нНеім ) М
"| не можу старіти у Космач
Хто з води Чорногори одна керва - иде у ЗСМЛЮ Дд з кожним хоч Ледь живим
розрахується храмова голова стерши простір ос кпіЛлим оком рудим
Трішки ниіЧКИ-Ппетріоаки Здихнув - нема Тільки сколють легені зоОрП' 31
ВауУстить протяги плоть, мов старе корчма 27
при дорозі м зцій Ззаклятій землі
чи то пак, перекопаннй Де скарОби Між рукою : серцем рукояті Благодать, кажуть, сходить на ці горби Ьє зкіннечна Ї споди. рлагодат
Чорні -Фртетніві мерем Ши баг копАСсСзЗя пиш ватажко на НІЖКУ в не налпягаб
Р
Ріє кКАаліЧ МЕНІ ор Те Ти ж бідним брат
Хлопці а домі Давида суддя один Та приходить Довбуш -еНТето прийде в ЦІ ори взЗОжий сим
ніби не вмре и ЗзнопУ ТІЛЬКИ позОтнИика забреоре Тріє царі пр сіли в корчм!
При ЩІ уро 1 | яти заррями ШГету СА ГУ» ГР д що далі буде, знають сам!
Скоро - рпент Опекі () - Зк СОЙйчЧчИнНнОоїмМ! іж! Гак у грудях млосСсно м прозоро, що аж
3 ТИР і РРНСї 1) ІНШІ ТІ . Паревч у ж БМ
дж застогне вві сні на горищі страж
Оо АУЙПі Довбуш | ПЮУЄУНІ ТІ г) і курании СИРІ
Бо на світі мусить Оутим гуцул що орел го носив, а пюбов уб' Р птекти б ї рамі ІльВОніЮ ДО ДреЕ-БКУЛРП
бо нема в горах правди і ДОпіНнКО є
із хіОі Я ГДК їі д шукав корчмо Він ШО! Х 4 нж 1 ( | 1 » 1 й
Мао по мене на Спаса буде м Прощавайте, опришки у|довбушіо «а
Її щоМмМоОожУ Ті черііс| я ЛО 1( "ІТ
Б; наитижчІ "1 жіеі| уз 14 ІК «Кк опуУСТИЙ Ка ім КЛІ п М і
ні іі3 пет |і ТО "ПРКІ ВА ІП
пін над оними пережили рів» ДВ , Й д пони СсидіТтимуУ"тЬ Оки СІ
і наразі це знає ПЛЬКИ тави
DE LA CARPETA DE ARCHIVO. DE UN SALUDO. Y NI EN SUEÑOS. Esto, en realidad, no es algún tipo de investigación histórica o ideológica, sino que se trata de un tema que trasciende los límites, inspirado en la obra «La temprana civilización de Mu» (1931) del naturalista y viajero estadounidense James Churchward. En ella, el autor narra sobre un continente desaparecido, una tierra firme que se hundió en el océano, y cómo todos los estados del mundo se convirtieron en herederos de esa alta cultura. Y si sobre la misteriosa Atlántida, que pereció tras el país de Mu, al menos se habla de vez en cuando como una cuna legendaria de la humanidad, aquí, al menos, no se menciona ni con una palabra. Y eso que, en opinión del autor, allí se encuentran los cimientos de nuestra conciencia. RUINAS DE UNA CIVILIZACIÓN ANTIGUA. CUNA DE LA HUMANIDAD. Hace mucho tiempo, en tiempos inmemoriales, en medio del océano Pacífico existía una inmensa tierra firme, que se llamaba Mu. Hace quince mil años, el agua la inundó y terminó en el fondo. Pero este misterioso continente fue descubierto para nosotros por el coronel británico James Churchward. Ya en su juventud, en 1868, llegó a la India para salvar a la población del hambre. Allí entabló amistad con un rishi, el sumo sacerdote de una de las escuelas monásticas, y este le mostró varias tablillas de arcilla antiguas que se conservaban como reliquias. Él también inició al británico en los misteriosos símbolos grabados en ellas y le enseñó a leer en lengua naacal, en la que, según los hindúes, habló por primera vez el hombre. Esta comunicación entre ellos duró más de diez años. Con la ayuda de ese «rishi», Churchward logró descifrar los textos de las tablillas, y entonces comprendió que en esas escrituras se hablaba de un continente desaparecido en la antigüedad remota, y comenzó a buscar persistentemente sus huellas. En 1880, el investigador zarpó hacia las islas Carolinas en el mar del Sur. Tras descubrir aquí inscripciones rupestres y leerlas, partió en busca de la tierra desconocida hacia el Tíbet, donde en la crónica monástica de Lhasa encontró una prueba contundente a favor de la existencia del país. Luego, el viajero recorrió toda Asia Central, estuvo en Egipto y en el museo de El Cairo encontró inscripciones perdidas sobre que «los egipcios provienen del continente de Mu, el cual, inundado por el fuego, se hundió en el abismo, y hoy ese lugar está bajo las olas del océano». Las búsquedas posteriores llevaron a Churchward a la región siberiana, y de allí a la isla de Lyakhovsky, frente a la desembocadura del río Lena. Desde allí llegó a los Urales, donde desaparecieron todos los indicios de Mu. Decepcionado por las investigaciones, el científico abandonó sus viajes y se fue a Australia a resolver algunos asuntos comerciales. Pero sus parientes lo convencieron de visitar Nueva Zelanda, donde aparecieron nuevamente signos arqueológicos de una civilización antigua. Se interesó por el destino de la Polinesia, especialmente por sus «fragmentos»: las islas Marquesas, Samoa, Tahití y Tonga. Y aquí tuvo la suerte de encontrar el eslabón que faltaba en la historia del estado de Mu, que floreció hace 20-200 mil años, descubierta por él. Era una tierra de alta cultura, de la cual, tras la ruina, surgió el salvajismo. El entusiasta científico, con pruebas materiales en sus manos, llegó a América y, estableciéndose en Nueva York, comenzó a estudiar atentamente los restos materiales de la civilización fallecida. Una vez que Niven excavó en México una ciudad antigua enterrada bajo cenizas y lodo, partió inmediatamente hacia Yucatán, en América Central, para examinar esos lugares y vincular los nuevos hallazgos con sus descubrimientos en un cuadro único. LA CAÍDA DEL IMPERIO DEL SOL. Hace muchos milenios, en el torbellino del océano Pacífico, donde ahora solo hay agua y cielo, yacía una tierra firme sin límites, de la cual solo quedaron las islas del mar del Sur. Con su parte norte tocaba Hawái y llegaba a las islas de Pascua y Fiyi. De norte a sur, este continente se extendía por 5 mil millas, y en su parte más ancha tenía más de 3 mil. Estaba compuesto por tres partes, separadas entre sí por canales estrechos o mares. Era una llanura tropical continua, cubierta de hierbas y surcada por campos, sin montañas, solo con pequeñas colinas. En los tramos de los ríos con corriente tranquila florecían flores de loto. Toda la llanura estaba cubierta por una lujosa vegetación como una alfombra verde. Los caminos estaban pavimentados con adoquines. En este paraíso floreciente vivían diez pueblos, y en total había 64 millones de habitantes. Todos ellos estaban subordinados a un solo gobierno. Y los gobernaba un rey elegido, a cuyo nombre añadían el apéndice «Ra». Por eso, él y todos sus sucesores eran llamados en el estado los señores: Ra Mu. El país mismo tenía el nombre de Imperio del Sol. Los pueblos de Mu adoraban a una sola deidad. Creían en la inmortalidad del alma. Su respeto por la Fuerza suprema era tan grande que nadie se atrevía a pronunciar el nombre de la deidad, sino que se dirigían a ella solo a través de un símbolo. En esta tierra dominaba la raza blanca: personas excepcionalmente hermosas con ojos oscuros y cabello negro como el alquitrán. Vivía entre ellos población de otro color de piel: amarillo, marrón y negro. Pero no intervenían en los asuntos estatales. Los habitantes de Mu se distinguían por sus habilidades marineras. En sus barcos navegaban alrededor del mundo. Entre ellos había arquitectos que construían templos y palacios de piedra. Las siete ciudades principales del continente se consideraban el centro de la ciencia, la educación y la religión. Había otros lugares verdes. Especialmente en las desembocaduras de los ríos, donde surgían centros de comercio y producción. En esta tierra firme se concentró toda la civilización del globo terráqueo, el resto de los países pertenecían a las colonias de Mu. Los conectaban entre sí barcos que transportaban pasajeros y carga y abastecían a las ciudades con productos de consumo. Entonces, cuando el estado de Mu alcanzó su mayor florecimiento, le sobrevino la primera catástrofe. Tras los notables disturbios en las entrañas de la tierra, comenzaron incesantes terremotos. Las costas del sur fueron inundadas por las aguas oceánicas, muchas ciudades y pueblos fueron destruidos por el elemento. Al estallar, los volcanes arrojaban a la superficie fuego, ceniza y lava, que no fluía en masa, sino que se solidificaba en el lugar, formando agujas, que hay en gran cantidad en forma de islas en el sur del océano Pacífico. Cuando la naturaleza se calmaba, la población de Mu se dedicaba a la reconstrucción de sus viviendas. Pasó mucho tiempo. La gente casi olvidó la desgracia. Pero nuevamente comenzaron a preocuparles las oscilaciones de la tierra, la tierra firme comenzó a hundirse, y todo lo que había sido creado por manos humanas de piedra, palacios y santuarios, se hizo añicos en un instante. Solo quedaron montones de ruinas. Finalmente, desde las profundidades de la tierra brotó una llama incontenible, retumbaron terribles truenos con relámpagos, y el país floreciente se convirtió en un infierno. En el transcurso de una noche, el océano engulló todo un continente. Sobre las aguas solo sobresalían pequeñas agujas, y la tierra madre del hombre, con sus majestuosas ciudades, notables monumentos de cultura y ciencia, con un pueblo orgulloso y trabajador, se convirtió en un recuerdo del pasado. La desgraciada población, salvándose del hervor del océano agitado y de la muerte por hambre, se asentaba en pequeñas islas, rezaba a sus deidades y, para sobrevivir, descendía cada vez más en su vida cotidiana a las formas más bajas de barbarie. Solo en las colonias de Mu se mantuvo durante mucho tiempo la alta cultura, tomada de la metrópoli. Pero incluso ella, con el tiempo, comenzó a decaer sin el sustento externo. RUINAS DE KHARA-KHOTO. Según las leyendas chinas, en Asia existió alguna vez un gran imperio de Uigur, que 17 milenios antes de Cristo fue destruido por terremotos y diluvios. Esto concuerda completamente con los datos geológicos.
Y aquella imperio estaba poblado por pueblos de origen ario. Sus huellas quedaron en los territorios de Francia y en los Balcanes. Pues se extendía desde el océano Pacífico hasta el Atlántico. En aquellos tiempos, toda Asia Central, junto con el Himalaya, era una llanura continua con suelos fértiles, lagos, ríos y bosques. Todas las ciudades, construidas de manera ejemplar, estaban conectadas entre sí por caminos. Todavía hoy, en el desierto de Gobi, se pueden distinguir los vestigios de canales, cuencas fluviales y lacustres. Entre la población florecían la ciencia, el arte, la medicina, el urbanismo y la producción de tejidos de seda. Encontradas en el Tíbet, unas tablillas de arcilla que datan de hasta 70 mil años antes del nacimiento de Cristo, demuestran que el imperio de Uigur fue fundado por colonos de Mu, en la orilla del mar Amarillo, y luego se extendió hacia las tierras de Gobi y hasta el mar Caspio, y con el tiempo hacia Europa Central y hasta el Atlántico. Una crónica china, fechada 500 años antes de la nueva era, atestigua que la población de Uigur estaba compuesta por personas de cabello claro, ojos azules y piel blanca como la nieve. La capital de este imperio era la ciudad de Khara-Khoto, al sur del antiguo lago-mar Baikal. Allí, a una profundidad de 5 pies, bajo el sedimento, se descubrieron no solo ruinas, sino también dinero y objetos de valor de un arte antiguo y elevado. La crónica de un monasterio tibetano relata que la ciudad principal de Uigur fue destruida por un diluvio que, al apoderarse de la parte oriental del país, arrasó con todo lo vivo a su paso. Y, de hecho, durante las excavaciones en Khara-Khoto, se observó que la capa de tierra que yacía sobre las ruinas contenía grava, arena y sedimento. Una ola de agua sin hielo se precipitó hacia el norte, inundando toda la superficie. Aún hoy, en el estuario del río Lena, especialmente en la isla de Lyakhovsky, se encuentran enormes depósitos de huesos de mamut, arrastrados por las olas desde el sur. El diluvio ocurrió incluso antes de la desaparición de Mu. El océano arrojó hielo desde debajo del ecuador hasta los límites septentrionales de Ucrania. Fue entonces cuando comenzó nuestra era glacial. En la tundra del noroeste de Siberia se ha desenterrado una cantidad considerable de cuerpos congelados de mamuts y rinocerontes. Su carne se conservó en tal estado que se puede comer. Los esqueletos destrozados y los restos de vegetación sin digerir en los estómagos de estos animales son prueba de que la catástrofe y el cambio climático ocurrieron repentinamente. La segunda parte de Uigur sufrió una tragedia con la desaparición de Mu, que no resistió los devastadores terremotos. Hasta el día de hoy, en los monasterios tibetanos, en valles aislados del resto del mundo por montañas, se encuentran habitantes que poseen reliquias de la época más antigua y mantienen la cosmovisión, las creencias y la capacidad de controlar las fuerzas cósmicas. Con el paso de los siglos, el nivel del océano mundial descendió y el clima del planeta cambió drásticamente. Entre las rocas surgieron ríos subterráneos, y los alrededores de las ciudades antaño florecientes fueron cubiertos por arena, bajo la cual fluye el agua. El territorio destruido comenzó a ser poblado lentamente por personas de la raza amarilla, quienes, al mezclarse con los blancos uigures, formaron la raza china. Las capas dirigentes de la población todavía se distinguen por su aspecto de los trabajadores comunes, porque en sus venas aún pulsa la sangre de la raza blanca. Durante las excavaciones en la capital de Uigur, los arqueólogos encontraron un retrato magníficamente pintado de la reina de este país con su esposo. La simbología en la imagen convence de que este territorio y sus gobernantes dependían de Mu. En las manos de la reina hay un cetro en forma de tridente de doble cara (dos de ellos, conservados, se encuentran en el Museo Británico de Londres). Este emblema lo poseían los gobernantes de Mu, porque su territorio consistía en tres partes. Más tarde, este signo fue adoptado por la dinastía de los Poseidones de la Atlántida, y de allí pasó a los griegos, para encontrarse en Ucrania con la tradición ancestral, como se puede ver en las tallas en los ladrillos de la Iglesia de los Diezmos y en las monedas de Volodymyr el Grande. Y no es una broma que los investigadores y excavadores ucranianos encontraran un colmillo de mamut con un tridente tallado en él. Es una verdad irrefutable, porque nuestro emblema nacional es el más antiguo del mundo, y nosotros, por derecho, somos sus verdaderos herederos. Por cierto, en Camboya, todavía hoy, el cetro real (el "estado") existe en forma de tridente. EN LUGAR DEL FONDO MARINO: UNA TIERRAS BAJAS. Tras visitar los monasterios tibetanos, James Churchward vio tablillas de arcilla que, tras un examen minucioso, resultaron ser mapas de diferentes partes del mundo. En una de ellas, incluso con fecha, reconoció a América del Sur. Otra era un mapa del cielo con representaciones de constelaciones y la posición de estrellas individuales. Los astrónomos, al familiarizarse con estas tablillas, dijeron que así era como se veía el firmamento hace 25 milenios. En América del Sur, en el lugar de las tierras bajas del Amazonas, hace unos 70 mil años, se agitaba un mar que, en el este, se conectaba mediante un estrecho con el océano Atlántico, y más allá yacía alguna tierra desconocida. Probablemente la Atlántida. En el oeste, el mar estaba separado del océano Pacífico por una franja de tierra, a través de la cual se había excavado un canal, donde se encontraba una ciudad sin nombre. En la costa suroeste, el asentamiento se llamaba "Ciudad de las Gemas". Aproximadamente a mitad de camino desde la costa sur hacia el interior del territorio, había un asentamiento llamado "Ciudad Dorada". Sin duda, esta es la legendaria ciudad de Manoa, que buscaban los conquistadores españoles. Otra ciudad se encontraba lejos al sur a lo largo de la costa oceánica en el lugar de La Plata (también sin nombre). Las inscripciones en los mapas convencen de que estas ciudades fueron construidas por los kara-mayas, antepasados de los antiguos griegos. Continuará. Mykola SHUDRIA.
Maschinelle Übersetzung
Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen
Original auf Ukrainisch · Übersetzung wird aktualisiert
ри па в
з РЕА в р р я ри й -- о па о ОДНО сн о
ко не г й - недивно для пи ресІчноОгОо громодянина про
| я гпозуванния не с основним завданиям астрології
Голо ї - збо азна мета ш( грологі оо це попередити про
гони ВВ негогивного рОЗВИ СІСУ особис ГОСТІ
аб і Гу» | муСспильства, підказати, коли пони помиля ІїПоОсь ' -
іОтьСя, розвитіє На каль,
пПОМяття Й «учасному етапі роавитку ліодегра ся духовності настільки перекручено, (аби не
говорити , 35 у | . 789 втрачене), що часто добро сприймається
"Кк Зіло : з " в і зе -- і / ї . я ; підказки) С х і - нате ХИЛЬНІСТЬ мислити перепазжано пеЙ я «Р ) - і й | рІіальними категоріями приводить тільки ло тим масового і , М , | еф сту, не даючи можливості виришити
пробле | : т роолеми в ціЛОмуУ, ЩО дуже небезпечно у майбутнь-
ому ьСу - зму. Таким чином. ігиоруються об'єктивиї закони
о ів па, г ; З У "одини (суспільства), як! ретельно контро- Ок | " І осмос Звертання грішника за допомогою до Бога
ас теж тимчасовий ефект Ну не можна постійно
гр | : рішити, йти проти законів Космосу |) просити в той жи
час прощення цих гріхів і допомоги І у Отця-Бога часто зпускаються руки. Закон К іІрми жеорстокийм, але справедливийм!
Шриведе мо декілька прикладів, хоча їх в'їс
М -- ци
кКопичилося реаліч
па- - і За законом карми прапо свободи зисору, тоото свободи прийняття рішень, є основний окон еволюційного розвитку людства І якщо людина (народ) втрачає це право, не захищаючи його, не ниоорюючи то це призводить з часом до дуже важких пеЕіСЛІДКІВ ДЛЯ ЦЬОГО пароду Такий не род асимі люється : зникає як етнос Щео за біда, скаже дехті И так проживе мо! Але га Кі мудреці забувают ь. ЩІ розпла- Ччуватись прийдеться за це пе гільки мому, але и нащадкам.
"Її кщо об'єднання з Литвою у 14-му столітті 1 надія ча допомогу Москви у 17-му ст не перє конала хитромудрих, то можна засвідчити, що бездуховну людину Історія нічого не навчить. Але розплати від ЦЬОГО не уникнути
Другий приклад, більш тривіальніший ії простіший Введення нових українських паспортів є закономірним і необхідним атрибутом державності Але відсутність графи про національність відібрало просте право людини на вибір національності. Хитромудрі законодавці
таким МИНО МІ зіитрішили помирити, ЗАСПОКОЇТИ срімамхо оми, податками ()сімь Ооуде поворотним момеч том у вирішенні проблеми з флотом. Це і періо;
шоартональні ментшиини Вр Україши Людей можна а деякий ча( обдурити, але Космос ---ні р "ому разі Чому у татарина, росіянина, або в українця забрано право БіІДЧчЧУПВАТИ СІ 1. приналежатим до Того чи пішого СТИОСУ "Вес буп прикла д |««СОВОТОБКИМ» народом у СРСР. Це теж був один із чинників, який вплинув на розпал СРСР. Безумовно, розплата буде обов'язково В ДАМ формі" Ще поля БКосмо: У Але цих «ІКОНОТВОРЦІВ вона сягне У першу чергу, потім державу Бо це шлях досягисння тимчасопого еф кту Іпрагматизм перева - а3Сав)
Тепер повернемося до проблем прогностики Попередисати про ТІ, чи ншиши подиї духовно нерозвину"ті
АСТРОЛОГ ПРО УКРАЇНУ
ей»
і
й гай - ) й и |," Я. у. й є -- ії ж засо лій . Р - - рн - - - РИ
.
' - - ГІ 4
АЛЕ РОЗПЛ ТА
чейь Р
» Р - -
ЧЕ ЗАБАРИТЬСЯ.. |
уча; , ї
йн пе
суспільство є справа невдячна І навітьошШкІдти ве! В сам процес вирішення будь-якої проблеми заводи включається єбСлемені свободи вибору рішення Цей елемент прогнозувати важко ІневідОМИЙ ДУХОВНИЙ юівень виконавця) Але самі обставини можна Прогнозувати з достатньою вірогідністю
У політичному плані, починаючи 3 ЖеАОВТНЯИ І закінчуючи травнем наступного року треба очікувати великого політичного протистояння на Україні, як: може привести до непередбачуваних наслідків для держави. Насуваються політичні переміни Можна очікувати дивних обставин з корпоративними
а --
р -
---- - т --
Слово ПРОСВІТИ
о РН зажити - р
Й Р - мн рани ож Р - ол ж з нливан те РИ - -
виникнення таємних груп 1 організаціи, спрямованмих на підрив держави, кі рованих "осквою Але це сприятливий період для розвитку мистецтва 1 науки Листопад вибухи ЯКІ 03 ЛлУТЬ продовжуватись до початку літа наступного року Не виключено кровопролиття й період СІМУТ | втра ги владою контролю над масами |Толітичні пілі буду гь розмиті Виникне сильне незалдоволення масфлозними структурами Сильно загостриться ситуація (флотом А пиклюочені віЙСЬКОВІ ПОГРОЗИ і ДІЙ сторони Росії, яка постарається використати емоційні ких інтересах Пп
ці
грудень принесе глиоокі емоційні
виз ЖИ 1 Україні У СБВОІХ має р ІД приводом захисту росіян. Вирішення цих єекладмих
проблем буде залежати від чітких 1 ришучих лі туряду
Зар із. як ніколи, не можна піІДРрИиВ: ти авторитет При . зидента
АпОогей проолем з енергоносіями вмиадаєк теє: ПР листопад - грудені Не виключено о Росія припинить на деякий час постачання нафтою 1 газом Тому потріби нлебрні ре ерви в ЗтТаЛІ ДНЯаліІЗ ІСТОРИЧНОЇ 1 сучасно! і4СТрологічНної карти Украї ми показує, що дерисаві ПО 010 ІО ерміново розрооляти ! ВО| НастовіІ ! газові родовиша Насути | газу на У с(раїні с ВДОСТАаЛь І, ЯК би Ще бу 10 скрутно з Мрураг нсеіми -Т: ра. ї 1ериату ергу вкладати грошт 1 то гастує« її
Шерє говори з Р'ОСІЄО будуть н Ппружкеними | заплутаними. На самій Україши закликати масі до по ядку Оз денважкнко о0 буду ь ПИ ДМ позІсАаТИОМмМОПЦІП 1ОСбОХ СТОДІНМ Виштикне питання шро твомоОВнІСТЬ Си рмочиє ОС иИЛИї1 СЯ інформативи: втру ання РОСІЇ У внутришні справі України Не виключені ультиматуми, заяви
Моусна впевненно сказати шо ця осінь І ЗИМА
будуть переломними для української держави лКщо уряд не розгубиться Це момент, коли вчинки 1 маневру ВАННЯ виконавчої влади можуть дати воротниій ефект і нашкодити державі
Початок літа наступного року укріпить президентську владу моутсливІі зміни у КкеріВвниці й буде прийнята Конституція. Реформи підуть швидкими темпами. В цілому для України пе буде сприятливий період Алеочікуваної стабілізації економіки та срінансів треба очікувати не раніше кінця весни 1991 року м Прогноз склав Валерій Московчен гм
о - п - м-н оо - р п -
ПЕРА РЕБРА
ВЕСЕЛИМ ОЛІВЦЕМ ТА СЛОВОМ ІРОНІЧНИМ
ПАЛИЦІ НА ДВА КІНЦІ
Лід Микола - сСсталініст ТИХОЮ ХОДОЮ По леваді гнав козу вниз до водопою | угледів Юрася ! шо ловив там рибю Як побачив, то скрививсь аж дивитись гидко -- Знаю -- знаю, Сучий Сину знов вірші складаєш? Самостійну Україну
мабуть прославляєш? Повернувся б батько Сталін вернупося б врем я В порошок обои вас зітерли -- усе ваше плем я Незалежності схотіли" Нашоналісти! Вже козі моїй, сердешній нема чого ІСТИ! | у -- Сталін примде, озвавсь Юрась -
мені вже казали Тільки буде українським
щоб Ви, діду, знали Вас, за Ваши теревені
за різні С повечка Розкуркулять, не запишуть
| пів жмені грочки Заберуть все, не залишуть
навіть Жучки й кицьки
Співчуваю я Вам, діду. - | дасть Вам жаба цицьки
Бо й самого Вас виженуть Із власної хати
і поженуть, під три чорти Макара шукати
Козу ж Вашу. як СПіЛЬМИЦЮю ворога народу
8 зоопарку крокодилам укинуть у воду
Змовк Юрась Дід сполотнілийм псе човгав ногою
і трусився якось дивно разом із козою
А по хпильці ПІШОВ МОВЧКИ до своє: хати
Чи так чогось, чи вирішив щось може сховати"
д мораль тут очевидна Сам не хочеш лиха"
кіе клич мого з минулого Паси козу тихо!
учемь «го класу
що сю і
«Слово Просвіти» Засновник - Всеукраїнське Товариство "Просвіта імені Гараса Шевченка
| Відповідальна за випуск ЛЮБОВ ГОЛОТА
Шеф-редактор Павло Мовчан Редколегія: Юрій Бадзьо, Ярема Гоян, Анатолій Журавським,
Олександр Пономарів, Іван Ющук
Завулок Муз імені Тараса Шев Індекс 30617
Виготовлено 3 ги
Анатолій Погрібний,
з-
Адреса "Слова Просвіти і за ейний, 8, Всеукраїнське Товариство Просвіта
Олександр Степаненко
мі. Деркачі, Ларкінської області.
". 252001,Київ-1Ї,
ченка, тел.294-41 «71 Зам Ф2/5 оо
гових фотоформ на комбінаті «Преса Українт»