Емблема «Просвіта»Prosvita.DigitalWissen · Menschen · Zukunft
← Archiv von «Slovo Prosvity»

Слово Просвіти, №40 за 1997 рік

16 S. · 16 Einträge · PDF auf Wikimedia Commons ↗ · CC BY 4.0

Der Text wurde aus dem PDF gewonnen und automatisch in Beiträge geteilt. Die Grenzen mancher Beiträge sind redaktionell nicht geprüft: Ein Eintrag kann mehrere Beiträge, nur einen Teil eines Beitrags oder einen Serviceblock (zum Beispiel einen Abo-Hinweis) enthalten. Primärquelle ist die Zeitungsseite im PDF.

Seite · S. 1Originalseite ↗
МИРУ). звигспазае КОП ммлу.А-РОЕ'соп»ю чешоує їпе маїегтагк ГАЗЕТА ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ТОВАРИСТВА «ПРОСВІТА» ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ач ЗО ПРИРО ПРЕ зійййьни 5. і - пьх і і з 2 а - Р Р В й ша а о т" - б ко Р нь че ВЕР з и чо б ак о РУЙ ою зі оо ЧЛ и і о вн ейьь-ьщь Зі фі а ЩУ5. - ' я о АЛ СВ кн, Й А РН Р ак е он а два 0 ню отож ЮО й во ша но со а МИТИ на а Па "-вафокьоюоао о ВІЙ важ з ЧО ВИ з Аб й очи ВО Те и ' -ою 2. -о ба фо ї о о М Ин т НВ ни аа з пого в мн чо м ЛИ ЛНР Р р йо оо що зоо чол дози В - РР не чи й ; ай ан нд Дн р ой тової п кн я п-ва чом поч чор о Р б Дб Й Й, о б ЮР Юр оо бо бо в а"оШЧІ я -иовотоюо мил ою шайвооай и й той он бій Р "Й ЦО ові РИ "тя я ж фор коой в оРов шо йо зй шої фай! ці гтлти ой з "й-бо Дивино, якщо не вершино безглуздя: у колендарях незолежної держави Україна / листопада -- день більшовицького перевороту у далекому Петрограді (а на додачу ще й 8 пистопадо) - позначено червоним, святковим кольором. Безглуздя полягає в тому, що у ронг державних (всенародних) свят України віднесено дату захоплення влади більшовикамипенінцями у копишній столиці Російської імперії, яка нині є містом Іншої країни, що розтошоване дуже далеко від укроїнських кордонів |до речі, в Росії, на батьківщині перевороту, цей день не святкують на державному рівні). Ще більше безглуздя полягає в тому, що комуністичний режим, який встоновився унаслідок жовтневого перевороту, розв'язав нещадну громадянську війну но терені Російської імлерії, силою зброї, опираючись на «п'яту колону», захопив Україну, заливши її кров'ю. Що було далі, нині уже стало широко відомим: розкуркулення г депортація найталоновитішої верстви селянства; штучний гоподомор, який забров до 8 мільйонів життів українців, винищення квіту нації -- інтеліганіції, жорстоке придушення найменших виявів націоноОльної самосвідомості, створення атмосфери тотального страху, терор, вироки єтрійою та розстріли ер суду і слідства, десятирічні каральні операці проти населення Західної України, яке повстало проти комунізму, політико зросійщення, яко мала відібрати (і почасти відіброло) у нас рідну мотеринську мову Немає кінця-крою комуністичним злочинам проти української нації Це був справжній геноцид, Єетноцид, ПпінгГвоцид нашого нороду А ми - свиткуємо А, ми герпимо численні пам'ятники нашим катам ПО ВвСй території України | 8 древньому Киїб ГрОДІ більшої байдужос ГІ ДО ВПОСНОЇ ДОЛІ, більшої само зіневоги, у пред відчуття меншовартості то «єсохляцтва», більшої втра Ти історичної пам'яті, більшої самонаруги не вигадати Кійнишній, 199 / рік (сьомий рік нашо: незапежності) ВІД 193/- о, копи маховик нойстрашніших : найжорстокіши» комуністичних репресій набров найбільших обертів, віддіпяє вепикО ВІДСТанЬь ЦІЛИХ 60 ЛИТ їси крутпим ювІЛОМ тпропгчни» ДЕНЬ ЖжАаЛлОоБбБИ У ДЕНЬ БІЛЬШОВИЦЬКОГО ПЕРЕВОРОТУ подій не набув на жаль, напежного розголосу и оактивноОгоО осмислення, які Просто необхідні хоча б Для ТОГО, щоб ніщо подібне ніколи не повторилося Саме тому президія ГМІаціональної ради Конгресу укроїнської інтелігенції Зініціювала вшанування пам'яті боготомільйонних жертв комуністичного тоталітаризму, створивши з представників інтелігенції, національно-демократичних партій і громадських структур оргкомітет для мого реалізації Вшанування пам'яті вирішено провести Іі НниИнНІШНЬОЇ Осені, КОПИ виповнюється 60 років масових розстрілів еліти української нації - письменників, режисерів, художників, військових, духовенства на Соловках А день / листопада пропонується оголосити Всеукрсоінським Днем Жалоби, Днем /Їом'яті жертв комуністичного тоталітаризму Як передбачається відзначити День Пам'яті? Конгрес української інтелігенції звертається до Всіх керівників релігійних конфесій по всій Україні із закликом у першій половині дня / листопадо відпровити панахиду-поминання жертв репресій чорної доби комуністичного тоталітаризму в усіх церквах У Києві відправу ЗРОЦАНУЄТ СЯ провести в національній святині України - Софійському соборі; правитиме її Патріарх Київський та всієї України- Руси Філарет. Після молебну планується громадський жалобний хід-реквієм вулицями столиці Біля будинку колишнього ГЛУ-НКВД-КГЬ на вул. Володимирській відбудеться короткий траурний мітинг Далі жалобна процесія по бульвару Шевченко виходить на Хрещатик По обидва боки вулиці на стендах | вітринах будуть розміщені фотографії жертв розстріляного Відродження, матеріали й документи тієї страшної доби. З репродукторів лунатимуть траурні мелодії, вірші Зерова, Драй-Хмари, Стуса, Світличного. Біля Міжнародного полацу мистецтв |колишній Жовтневий), де свого часу містилася катівня НКВД, відбудеться громодянсько панахида. А у великому залі палацу розпочне роботу міжнародна науково-праоктично конференція, присвячена відродженню історичної пам'яті українського народу Планується / листопада вшанувати світлу пам'ять полегпих від рук комуністичних катів хвилиною мовчання. Конгрес української інтелігенції просить о /4 годині вдарити в ус! церковні дзвони, по всій Укроїні зупинити но хвилину автомобільний транспорт, всі поїзди, пароплави, автобуси та інші транспортні засоби мають подати звукові сигнали 8 листопада у Києві відбудеться розширене засідання Національної ради Конгресу української інтелігенції, но якому обговорюватиметься сучасне політичне становище в Україні і позиція інтелігенції Вшанування пам'яті полеглих та репресованих за роки комуністичного тоталітаризму, за задумом українсько! інтелігенції, не має бути епізодичним | одноденним заходом Національна рода КУЇну та Оргкомітет, утворений нею; звертаються до /Лрезиденто України Леоніда Кучми видоти указ, який би проголосив / листопада постійним Днем всенародного троуру / вшонування пом'яті жертв комуністичного тоталітаризму та зобов'язав органи виконавчої алоди всіх рівнів проводити вс! заходи у ромках Дня на державному рівні Протягом вересня-жовтня передбачається проведення зборів І конференцій до Дня жалоби г трауру, влаштування виставок творів образотворчого мистецтво, художньо! та науково-документальної літератури, фото- | кіноОДОКУМенНТІВ на тему геноциду українського народу, зустрічі з чпеноми «Меморіалу» і Товариства репресованих | Конгрес українс ькОї інтелігенції звертається до мінІстро осСпіти аа» п. Згуровського з пропозицією видати накоз про проведення в повний день напередодні / листопада Уроку ІС горичної пам ЯТІ В УСІХ ШКОЛОХ України, вищих ГО середніх спеціальних навчальних закладса Усім національно вченінм | 21еГе) их особис Гу участь у пропеденні письменникам, спілок рекомендовано вчнмти Уроку пам'яті КОМІ ре українс ькОї інтелігенції звертається з про! ІОЗИЦцІЄЮ до ряду України влпожати пройе Де шнИй ЗОХІ ДІ це ЛО ПОН мання ПОЛ ЯТІ жерта комун ТИЧНОГО ТОТОЛТЯЧЯРНОГО режиму) ГІ) увмі тиннЯ вки пІЙИСОНО алальнодерми аяноюмю спраномкюї, шо ; - г Р Р Р Р / "аТав Ї "А! ТІ пує пам ять полеглих, прооуджує націонатьну сСсамоснвідоми | ЖОВТЕНЬ, Ч.) "ЦЯ і Р Та. ді і, к, і 5 Лю РО з КАРУ Р а ЧІ і українського НнОроду 10 утверджує деолопю Української держави, ! вишукати кошти для фінансування ЦИХ ЗОХОДІВ Цим уряд продемонструвов би українському народові І! всьому СВІТОВІ, що СПраовді є націОонольним українським урядом Конгрес укроїнської інтелігенції закликає ва ноціОонОЛьЬнодемокротичні політичні портії та громадські організації взяти активну и безпос ередню участь у заходах вшонування пам'яті жертв тоталітаризму по вай Україні, протистояти намаганням неокомуністів, що проголосили себе спадкоємцями КПІСС, повернути нас у минуле, аг головне - використоти планові заходи як основу для єднання всех нсціонально-демокротичних, потріотичних сил В ОДИН всеукроїнський національно-патріотичний фронт Конгрес української інтелігенції звертається ДО ВСІХ засобів масової інформації - державних / недержавних, центральних / репональних - з проханням Виконати СВІЙ патріотичний, професійний і громадянський обов'язок, но-дати повне Інформаційне забезпечення цій вельми вожливій / необхидній справі, донести до телеглядачів, радіослухачів, читачів задум, ідею іпрограму планових заходів, організувати публікації, показ Фільмів, телеі радіопередачі про геноцид українського народу в ХХ столітті, про нашу трагічну ІСТОріЮ про жахливі ЗЛОДіяння комуністичного режиму Конгрес української інтелігенції звертається до укрсінських оргонізацій то пресових органів східної ! західної діоспори проінформувати укроїнців за кордоном про планов! захо" ди в Укроїні, підтримати ініціотиву Конгресу укросінської інтелігенції, провести / листопадо 8 укроїнських громадах День вшанування ї поминоння пам ЯТІ МІЛЬЙОНІВ НОШИХ бротів по крові як! зогинули ВІД рук комуністичного тоталітОризму Світ повинен знати про вс! зпочини проти українського люду і людяності, світ повинен ДОПОМОГТИ застерегтися від повторення ЦІЄЇ чуми ХХ Століття, В ЯКІ б кольори вона не рядилося - червоні чи коричневі Це потрібно заради пам'яті про наших ботьків ДІДІВ, ЯКІ зогнипи по тюрмах, згинупи по сибІрах стекпи кров юЮ но Рідній землі Це потрібно для нас, нині сущих, щоо вичоОвити із себе останні кроплі рабської психопогії : пПробудити національну ГОРДІСТЬ та незпомність ВОЛІ Це потрібно для прийдешніх поколінь, які мають вирости вільними, національно свіДдОМИМИ, Непримиренними ДО БУДЬ-ЯКОЇ нару! и зчимого Ото не було боку | готовими до оСстанньо! крогплі ВЕНА! боронити своє - свою землю, свою волю, СВОЮ націю, СВОГ майбутнє Го Користуючись нагодою, звертаюсь до редакцій гозет | журналів, що входять до складу чегелите ти УКРОгнаваи національно-демократичної преси, ДО ВСІХ засорів мосово! інформації, які поділяють погляди ! позиції Конгресу укроїнської! інтелігенції, донести до своїх глядочів, Єпухекни, ув інформацію про Всеукраїнський День Жалоби !/ П/ом'ят жерта комуністичного тотолторизму Поділіться ЦІЄЮ інформацією з родичами, друзями, приятелями, хто має кмложливіСсть, пОШИрюимте ї по УРЕ М еніаєі Україна була Україна є, Україна буде завжди В/талій КАРПЕНКО іш ї у А ? є є КО о У приміщенні Будинку літераторів відбулося чергові зесідоння Оргкомітету щодо проведення з9ход всеукраїнського вшанування пам'яті багатом/льмонних жерті омуністичного тоталітаризму: | абеєбьнкодії питань, пов'язоних із Днем жалоби 4 пистопада, взяли участь представники цілого ряду пар національно-демокротичного спрамування, діячі культури; церкви, Було внесено чимало конкретних пропозицій щода сценарію Мистецької панахиди: Приємна, вдонанюре щ боку держави є розуміния | деяке сприяння ту чен; культури, репрезентовано Національною філормоанієх запропонувало свою програму всбукраоїнеоького концерту реквієму. бупо висловлено ще кілько конкратки нами рей зокрема такими підомими діячами купетури, як: РУДА | вотонко, Павло Мовчан, Арсен Зінченко, Вориєт мороку | | і Ж й | чі іамідій а фаліЙььзано ни Й нні Будьте з нами! Наш передплатний індекс -- 306 17!
Seite · S. 2Originalseite ↗
М аг " й й г щь. РІ ЕР "і жі й б зго "г нн блово ПРОСТИ деться тут не про красу та милозвучність нашої мови, боті, хто здатний сприймати ці якості, давно сприйняли їх Але наслідком тривалого перебування України в різних імперіях, надто в Московській 1 особливо в 11 більшовицькому періоді, стало відлучення чималої частини нашого народу від рідної мови, історії, культури, духовности. На нашій землі виховано багато перевертнів- яничарів, ще більше навезено зайд, які не сприймають ні краси, ні милозвучности, ні самої української мови, ні України взагалі цілковите вигнання української мови з офіційно-ділової, науково-навчальної та виробничої сфер за часів застою, то картина мовного занепаду постане в усій своїй жахливості, Мова, яка за кіЛЬКІСТЮ носіїв посідає друге місце серед 13-ти живих слов'янських мов 1 чотирнадцяте упсце поміж кількох тисяч мов світу, опинилася в ролі бідної родички у власному домі становище української мови на південносхідних теренах України Якщо додати до цього майже Особливо непривабливе За таких умов до нас прийшла незалежність у серпні 1991 року. Істалося диво. Зденаціоналізовант українці враз згадали, чиї вони діти. Представники інших народів, що живуть на нашій землі, почали усвідомлювати, що вони мають не лише права, а й обов'язки перед цією землею. Українська мова досить швидко повертала втрачені позиції, її дедалі частіше можна було почути навіть у зросійщених містах Півдня та Сходу. Якби державці підтримали й заохотили цей рух, ми б уже майже не мали проблем з українською мовою. Але сталося інакше. Гра в демократію, спекуляції -на правах людини надихнули й надиха- ють далі представників найбільшої . національної меншини претендувати на . особливу роль російської мови в наший ржаві. Увесь час нав'язується думка оди - - пробагатоетнічність України. Насправді ж корінними народами в нашій державі є тільки українці, кримські татари та майже винищені кримчаки. Представники інших народів прибули на нашу землю в різний час 1 з різних причин пізніше. Тому зразком у розв'язанні мовного питання для нас мають бути не Канада чи Бельгія, а Німеччина, Чехія, Швеція. У цих та інших одноетнічних країнах також є прибульці з чужих земель. Їх не примушують (як і в нас) вивчати державну мову. Але без знання державної мови там (на відміну від нас) жоден із них не може стати ні депутатом парламенту, ні працівником будь-якої Мабуть, уважалося за само собою зрозуміле, що українцям в Україні житиметься принаймні не гірше, ніж французам у Франції Обминаючи матеріальний бік справи (те, що одна з найбагатших республік колишнього Радянського Союзу стала однією з найбідніших країн світу, -- Тема окремої розмови), звернімо увагу на духовний аспект. Чи може почувати себе спокійно нормальний українець у юридично незалежній Україні -- бачачи, що більшість друкованої продукції виходить не українською мовою; -- чуючи, як комуно-соціялістичні депутати Верховної Ради безкарно паплюжать українську мову, українську ідею, українську символіку й українську Конституцію з трибуни найвищого законодавчого органу, -- спостерігаючи, як на зміну генеральному прокуророві, що майже два роки сидів у цьому кріслі, не знаючи української мови, приходить непробивно російськомовний міністр економіки, -- довідуючись про те, що в вищих навчальних закладах держави досі переважає російська мова? А скільки мужности й витривалости треба мати людині, щоб залишитися українцем на Донеччині, Луганщині, навіть на славному Запоріжжі, де начальство демонстративно нехтує українську мову і водночас підтримує всілякі так звані «громадянські конгреси», які галасують про ущемлення прав російської мови. Я вже не кажу про Крим, де після створення територіяльної автономії переселенці з Росії дістали надзвичайні права порівняно з місцевими українцями й кримськими татарами. Українська Православна Церква, підпорядкована Московському Патріярхатові, розглядається як одна з православних конфесій. Держава, мовляв, не повинна втручатися в справи церкви. Але ж це не просто одна з конфесій. Це та церква, яка піддала анатемі одного з найвидатніших будівничих України Івана Мазепу. Церква, яка провадила й провадить далі російщення українського народу, нав'язуючи вірним думку, нібито з Богом можна сованою до російської фонетики. Церква, яка веде ворожу щодо України політику, ченці та черниці її монастирів прилюдно всього українського, Про це не раз писали в пресі і громадяни України, і представники західної та східної діаспори, які виявляють зневагу до спілкуватися лише церковнослов'янською мовою, присто- Я не збираюся перелічувати тут а виявів зневаги до української мов ; незалежній Україні Їх дуже багато Де нак не хочеться Все змальовурео чорними барвами Але За державність української мови ИЙ ж стаття Конституції виконуються ДУ? | мляво та нерішуче У південно-східних репонах, де українська мова зазнала особливої наруги 1 де слід було б ужити найдієвіших заходів До розширення 11 сфер, досі майже нічого цьому напрямку. Навпаки, як заяви -лава адміністрації Президенте Євген Кушнарьов, пан Кучма збирається підвищити офіційний статус російської хови в тих краях. Цікаво, якщо в Донецьку українських шкіл як кіт наплакав, у Луганську ще менше, а реле о російські, то куди ж далі підвищувати статус російської мови? Повністю російськомовним залишається спорт | Коли ж керівництво України почне підносити престиж української МОВИ псля кількасотліТтньоГО гноблення її на власній землі? Престиж мови -- це така ситуація в країні, коли не можна жити повноцінним життям, не знаючи державної мови, мови корінного народу Корінний народ (тут не идеться про окремих людей, які при бажанні та здібностях можуть вивчити багато мов) не мусить володіти іншою мовою, крім своєї. Тож усі, хто звертаєтьс укра інськоОГО народу через засоби м д,, вої комунікаци з різних держав З недержавних трибун не по-українсі их | порушують Конституцію й щемлю права українського народу: оку, Нарешті, ще про одну річ, яка безпосередній стосунок до мовибуі ма | ації в сучасній Україюп я Неповнопранн У української мови у власній державі сприяє підвищенню культури -бна всіх рівнях Численні порупиі Й акцентуаційних, лексично" ї, ститстичних норм не обмеж ним мовленням. Зіпсовані, а то р: ус- відсутні в нашій мові слова потра в офіційні документи, навіть у кої Замість українських слів скарбниця та державна скарбниця урядовці вжи російських казна та казначейстад чі мало інших невмотивованих росіянізмів Інститут української мови Національно; академії наук ДИВИТЬСЯ на все це а байдужістю стороннього спостерігача Натомість його директор О Тараненко докладає всіх ЗУ СИПТЬ| аби звести Нанівеіт, роботу Правописної комісії і нічого не міняти в «Українському правописі», за. лишити недоторканними «надбання» часів зближення мов Підсумовуючи викладене, скажу таке. Українська мова витримала багато випробувань на своєму тернистому шляху. Українці всього світу мають докласти великих зусиль, щоб вона посіла належне їй місце на рідній землі, у власній державі Олександр лоном доктор філологічних наук, професор, заступник голови Всеукраїнського р товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка і ший | я--о зьььй "Щьь | чиє 04 ть п -ГА ПФ РОН | |в'оюео ве о об гани оче о но п 517 б нини рин, 804 оц ї С 0 Лркдвнь НО; "ЕП По «МУДРІ» ВИТІВКИ 3 Недавно в українському місті Донецьку в урочистій обстановці закладено камінь із написом «Здесь будет сооружен памятник Джону Юзу». Одразу виникає питання: за які кошти? Відповідь однозначна: за кошти держави, отже, за наші з вами гроші. Зрозуміло, якщо людина зробила вагомий внесок у розвиток української! культури чи для розбудови української державності, то витрати виправдані. На думку представників міської влади, Донецьк має завдячувати своєю появою на карті свпу англійському підприємцеві Джону Юзу. До речі, не лише Донецьк, а й ціла низка міст І ал східного регону України -- просвітителям Сходу чи Заходу. Як свідчать історичні джерела, м Донецьк (слобода Олександрово-Гру- державної установи, навіть приватної фірми. І ніхто в тих країнах не зчиняє гвалту про дискримінацію чи порушення людських прав. Коли в якійсь країні досліджується становище національних меншин, То мається на увазі, що з правами корінного етносу немає жодних проблем. Лишається тільки задовольнити запити національних меншин. А що в нас? Діє ие Державний комітет у о справах Бак. національностей та міграції, який ВА опикується всіма етнічними групами, що мешкають в Україні. Приїздять працівники з різних міжнародних організацій, які доскіпливо вивчають, чи всі потреби національних меншин Україна задовольняє. Це дуже добре. Погано, що ніхто не поцікавиться задоволенням потреб українців. Частково в цьому винні проводирі нашої демократії, які на світанку боротьби за незалежнасть наприкінці 80-х років запевняли, начебто зроблять усе, аби росіянам у самостійній Украї жилося лійше, ніж у Росії, полякам ліпше, ніж у Польщі, євреям ліпше, ніж в Ізраїлі. ВЕ СЕ ні ж я а відвідували Києво-Печерську лавру. Хіба не парадокс, що цей неповторний витвір генія українського народу належить антиукраїнській церкві? Кожна держава, яка поважає себе і хоче, щоб її поважали інші, дбає про престиж мови корінного народу. Візьмімо за приклад Францію, Польщу чи Німеччину. Хіба можна собі уявити, щоб, скажімо, в Чехії хтось зателефонував до протокольної служби президента і по- «гув відповідь болгарською чи польською мовою? А в нас на такий дзвінок відповідають: «Приемная» Про який престиж української мови після цього може йтися? Нещодавно 32 народні депутати підписали звернення до Президента України, в якому мовиться про те, що в київському метрополітені двоє п'яних старших лейтенантів міліції побили двох громадян за те, що вони розмовляли українською мовою 1 не виконали вимоги «охоронців порядку» спілкуватися «на «аславєческам яЗзиксє». Поки що повідомлень про видворення бандитів-шовіністів а України в пресі немає ее ій с іні ис од же 0 жа нан шевськ) було засновано у 1779 р козаками Запорозької Січі під керівництвом поручика Роайської імперії Олександра Грушевського. (На той час Запорозька Січ офіційно не була скасована и роамські офіцери перебували в реєстрі Запорозького Війська). Про це знає кожний другий житель Донецька Шкода, що ця сторінка історії невідома людям, які тримають у своїх руках владу Може, тоді їхні намагання вкласти в СВІДОМІСТЬ ДдОНеччан, що вони люди без коріння, а саме місто -- нетаке вже и українське, небулиб такими настирними. Насправді ж, Донецьк, як І Маріуполь, Авдіївка, Макіївка. Харциз г Історично українські міста. До слова, місто Маріуполь засновано близько 1504 року запорожцями для охорони шляху у Крим по річці Кальміус Інші міста одержали свої назви на честь козаків Авдотія, Макія, харциза Тожчи слід у Донецьку ставити отой камінь із чужомовним написом і збивати жи телів міста з пантелику? Без перебільшення можна стверджу: вати, що в Донецьку ведеться цілеспрямована антидержавна політика В душілюдей закладають чужу ідеологію, чужу культуру, навчають їх чужої! мови, фальсифікують історію їхнього краю. А все національне, українське приниж/: ють, а досить часто й збиткуються Ь ним. Мова преси, радіо і телебачення Донеччині в переважній більшост роаїйська. Роайськомовними є офіційні органи: міської Ради газета «Донбас? обласної Ради -- «Жизнь», молодіжна газета «Акцент», профспілкова -- «Шах тер Украийньї» тощо У міст Маріуполі азовский рабочий», таінші, якіобслуговують уах, від Пеп до малюка. Взагалі З 7 державни видань немає жодного україноьк | с й і І М 1 У р У мовою. Аналогічні справи! в інших мот Т Макеєвом"" | - ї- Д Я 8 іч у ій У і-й оц РИ лає ШИ сь | 2 .- свій ряд; «При» «Привет, ребята" Донеччини в м. Маківці" " знамй | - РИ, 1 | рабочий», м. Шахтарську | Победь Не краще становище хо телебаченні З двох каналів дона | обласного радіо Ії канал 7 пов й | російськомовний. Лише трансляя пи кових новин (разна добу) та ца Бога: півгодинна вечірня передам мовою у ном 'дчакому» Ук атноьк й ча радю З Донецьке телебачення . ефірний час на каналі «Інтер" дл и м монстраці телепередея" росу «Ук мовою Донецька телерадіоком'я раці - райна» (а не «Україна?? пором » виключно роайською мовою це у р «7х7», «СКЗТ», ТРК «Украйнд" оці 4 кожному МІСТІ Донеччин"" МР . телевізійний канал, який Те? пержай? телепередачі мовою суадньо! Д - о9е р У Маріуполі в грудні! міськради закрито україне радіо. Редакторові радюме аленні
Seite · S. 3Originalseite ↗
Го», "- оо ; | .! -- -г -- бан - б - ше ЕР - РР "бе ско Кі ин 0 отри слини НИ а Бан я --геРоОмАДдЯНИН!:! 28 червня 1997 р було урочисто відзначено річницю Конституції України На мою думку, це справді видатна історична подія, яка мусить бути великою гордістю не пльки для етнічних українців, а дпя вах громадян України будь-якої нашональності Кожному зрозуміло, що держава існує тільки за наявності Консти 1 Основного Закону, адже без КОНСТИТУЦІЇ немає держави, є ТіЛЬКИ територія Разом із тим, снування держави без державної мови -- це парадокс, тому в статт 10 Конституції України чітко визначено, що в нашій державі в уах сферах суспільного життя державною мовою є українська, тобто не може бути ніяка інша роамська, німецька, єврейська, польська тощо А що ж ми маємо за 6 років після проголошення незалежної української! держави і прийняття Конституції -- всім добре відомо, коментар є тут, як-то кажуть, зайвий. У зв'язку з цим хотплося б запитати громадян України: коли в нас ррецтерешт запанує здоровим глузд і ми удемо спиратися на Основний Закон у нашому суспільному житт та повсякден-: них стосунках"? Життя за Конституцією повинно стати для вах громадян України провідною мораллю незалежно ВІД (ІХНЬОЇ національності. У зв'язку з цим ніяк не можу збагнути, чому так багато наших депутатів г урядовців систематично порушують Основний Закон України? Невже вони не розуміють, що, ігноруючи українську мову, тим самим зраджують українську землю, яка їх породила, український народ, який іх годує, та врешті Я їх виборців, яю іх обрали Тож чи ожна людей з такою ментальністю допускати до законотворчої роботи? А часу для вивчення державної мови у них було більш ніж достатньо! Виникає запитання, и одразу напрошується відповідь, чи не втратили вони почуття патріотизму до України, чи, може, ніколи ДОНЕЦЬКИХ Уколовій пояснили це нестачею коштів у той жечас в жовтні-листопад) 1996 р відкрито дві родайськомовні радіостанції «Лавинсари» (10096 мовлення роайською), «Орфей» (8096 мовлення роайською, 2096 ефірногочасу віддають «Бі-Бі- 0») Офіційні документи державних служб і гакож ведуться родаійською мовою. Як приклад, в оголошенні про конкурс, опублікованому в газеті облдержадміністрації «Жизнь» від 29.11.1996 р зазначено: «Требования к участникам конкурса образование вьсшее педагогическое, стаж работьї на руководящих должностях в системе образования не менее 10 лет». Таким чином, усе оголошення дискредитує державну мову України, а наведений пункт -- ст 43, ч. 2 Конституції України, ст 2-1 КЗпП України про рівні можливості на рід трудової діяльності Як бачимо, саме так державнічиновники-захисники двомовностпінедруги державотворчих процеаів добирають чиновників нижчого рангу, які б повторювали їхні слова і пропагували серед населення думку про те, що на Донбаа ведеться «насильственная украйнизация» Зпдно з переписом населення 1989 року в Донецькій області проживає 5990 українців. З 4170 неукраїнців лише греків 109 тисяч, а ще ж живуть тут євреї, білоруси, татари -- представники 106 народностей. Проте це не стало на заваді народним депутатам України під керівництвом іх координатора Анатолія Хунова виступити з заявою до Донецької обласної! Ради, в якій висловлено прохання закріпити за родайською мовою статус державної! Тож г не дивно, що на Донеччині склалася нездорова ситуація навколо мовних питань Так, 21 березня ц р Донецькою облрадою було ухвалено Р ТП її її ДА б Й рик ї ту ЗЛ й м р Рі . - "о. Ж ГУ й ж і б з «є. Р Хо ДР і ї й Ро жи ї - ПЕ " пявоа Щ ат | -. - Г" й ь и иого не мали г тому в їхній ментальності панує популізм, що викликає велике заспокоєння. Здається, що ці люди втратипи повагу до свого народу ! передусім до СВОЇХ виєсаців проте, не цураються проголошувати: «Я избран народом» Зважте й на те, чи дозволив би депутат парламенту будь-якої країни виступити іноземною мовою? Вже після перших слів його не було б у парламенті А в нас усе дозволяється, та незрозуміло, чому і кому це випдно Незрозуміло, скільки ще часу в нашій ВеРХокНІЙ Раді нехтуватимуть державною мовою, коли нарешті скінчиться ця вакханалія? | Це питання турбує всіх і прихильників, | недрупв української мови, бо від його вирішення залежатиме, чи вистоїть Україна як незалежна держава, чи знову її чекатиме статус васала. Це має значення для всіх громадян України, г особливо для національних меншин. | Я належу до національної меншини -- за національністю поляк. Мої батьки народилися в Україні мати в Чернігові, батько ї діти в Києві, бабуся у Варшаві і прожила в Києві понад 50 років. Ми, діти, виховувалися в польських традиціях як католики: едомЕ розмовляли польською мовою. Не ракувало нам ! можливості спілкуватися польською мовою в Києві, тому що тут мешкало багато поляків. Водночас ми, діти-кияни, добре володіли українською, роайською і навіть трохи єврейською. Це було природно и необхідно виховували нас у дусі поваги до людей нашого середовища, незалежно від національності, що зумовлювало порозуміння (злагоду в суспільстві, повагу до конкретно! людини, ії пдності. Та якою мовою ми розмовляли вдома -- це була наша особиста справа нікого це не обходило. Мої ровесники вчились у різних школах, українці в українських, росіяни в російських, євреї! в єврейських, поляки в польських, німці в німецьких: це було для всіх цілком природно і зрозуміло. В той же час, державною мовою була «ВОЖДІВ» бішення про державність родаіиської! мовив області 20 червня обласна Рада відхилила прокурорський протест на це антиконституційне рішення. Як наслідок цього -- червня Ворошиловським раийвиконкомом м. Донецька зліквідовано корпус Першого Українського гумантарного колепуму, де навчалось 48 дпей; -- 11 червня рішенням Петрівського райвиконкому м. Донецька за М? 1/3 ліквідовано статус української школи, яка мала з | вересня функціонувати як українська гімназія Отже, замість розширення мережі українських навчально-освітніх закладів маємо їх Ліквідацію. Це можна розцінювати однозначно як новий виток зроайщення на Донеччині, У м Донецьку тільки 3960 школярів навчаються українською мовою, Знищення українськомовних шкіл проводиться приблизно так, Як це зробив виконком Петрівської райради м. Донецька 1007/1996 р виконком Петрівської! райради ухвалив рішення про зміну статусу російської школи Мо 107 на українську ! дозволив увійти в режим підгОТОВКИ ДО відкриття з 109 1997 р нап базіпершої в місті української пмназії. Думаю, не здивує той факт, що в Донецьку зі 169 шкіл її мають статус українських, в яких, як уже було зазначено, навчається лише 3,0396 школярів. Ось такі наслідки «мудрих» витівок донецьких «вождів» і пам'ятних знаків зразка «здесь будет.». А що буде, здогадатися не так уже й важко Валентина ПАВИЦЬКА, провідний спеціаліст Секретаріату ВУТ аПросвіта» ім. Т. Шевченка українська в повному розумінні цього слова ; У Києві родайськомовним був лише театр роайської драми, а всі ВИВІСКИ, оголошення І навіть титри до кінофільмів були українською мовою Зміни почалися поступово з 1934 року, після переїзду уряду радянської України з Харкова до иєва. В 1929 році мене зарахували до польської школи Після закінчення першого класу батько перевів до української школи, сказавши: «Ти і тво! батьки народилися в Києві, тому твоя батьківщина -- Україна, І запам'ятай на все життя, що батьківщину не обирають, бо то «зємля наша, гдає сє одзі хлєбікаша» В тебе немаєтніколи не уде іншої батьківщини, крім України. Ця земля тебе породила, годує, тому ти повинен бути її патріотом, а для цього передовам мусиш досконало володіти мовою народу твоєї батьківщини, знати иого традиції, історію. | Запам'ятай на все життя, що тільки за таких умов зможеш стати повноцінним громадянином ! бути корисним для суспільства в своїй батьківщині». Таку заповідь я отримав від батька з освітою чотирьох класів церковнопарафіяльної школи, який усе життя працював звичайним робітником. Тільки тепер я усвідомив, що він БУВ справжньою людиною -- патріотом України. На превеликий жаль, у багатьох із нас, як українців, так і людей інших національностей, бракує таких якостей, і це ми постійно відчуваємо в нашому повсякден- нем житті. 5 ЗА СУ зв'язку з цим вважаю своїм обов'язком нагадати (може, сьогодні не ва пам'ятають), що в українській школі вивчали як предмет роайську мову, починаючи з 4-го класу, а німецьку з 5-го Для нас, учнів, це було зрозуміло і цілком природно. В 1940 році я вступив до Київського медичного інституту, як і всі, хто закінчив українську школу, іспити складав українською мовою В інституті окремі предмети викладали українською мовою. З проголошенням України як незалеж- | ної держави національні меншини, зокрема поляки, позбулися дискриміна яку відчували по-різному. Одер можливість для розвитку національні культури, вивчення мови, традицій та торії свого народу. Почали виходити секти польською мовою, зокрема в Києві «Дзєннік Кімовскі», журнал «Криниця» По вай Україні створені культурноосвітні товариства, маємо спілку поляків в Україні, федерацію польських організацій. Проведено три конгреси поляків України, останній, третій у Києві в грудні 1996 р. Ва наші зібрання, творчі вечори відбуваються під синьо-жовтим і бло-червоним прапорами в супроводі українського і польського державних пмнів. рафрідаа ДІЙ На завершення хочу закликати вах громадян України, незалежно від нацюональності, завжди пам'ятати, якої держави Ви є громадянами. у Прошу не забувати, що: ки доскона- ле володіння державною -- тоб українською мовою дасть змогу стати | |/ патріотом Батьківщини, якою для нас є | Ж незалежна, самостійна Україна | Болеслав ТОРХАЛЬСЬ ветеран війни | пр. НІ, НЕ «ВІДК; ндо ближче день виборів народних депутатів до Верховної Ради, то нахабнішими й лютішими стають нападки вчорашніх на нашу Незалежність. Жовта преса, з «легкої руки» Президента, наполегливо нав'язує нашому електоратові думку, що національна ідея не спраціовала і не спрацює, бо ми -- не український народ, а народ України, не етнічна, а політична нація. Під дахом Верховної Ради спорудили затишні й теплі кубельця депутатські об'єднання, які за кінцеву мету своєї діяльності мають не розбудову української держави, а демонтаж її. Це вони на догоду російським шовіністам з Російської и успішно завалили проект закону «Про державну мову», погрожуючи Президентові та уряду не лише соціальним вибухом на мовному грунті, а й збройним конфліктом. Зросійщений обиватель, який у 1990--1992 роках, наляканий національним піднесенням, згадав було рідну мову батьків їі прадідів, заговорив-забалакав нею не лише у себе вдома, на кухні, а й на роботі та в міському транспорті ТГепер же обиватель, наслухавшись українофобських виступів з трибун Верховної Ради, начитавшись жовтої преси, надивившись телебачення, знову «забув» рідну мову -- перейшов на такий любий ного серцю куренівсько-подільський суржик. Знову витирає ноги об наш Гімн, Герб, Прапор, нашональну грошову одиницю, розповідає принизливі анекдоти про «хохлів». У країнськомовні книги, журнали й газети майже повністю зникли з приватних розкладок у підземних переходах та з державних газетних кіосків. Українських журналістів душать безробіттям, мізерними зарплатами й гонорарами, а найбільш незалежних й відважних б ють, калічать, а то й фізично знищують. Ба більше! Вороги юної українсьої держави вже обпльовують найсвятіше, що ми маємо і за що нас знає т шанує шілий світ. Шевченка, Франка | Лесю Українку | жовта преса відчувши, що їй з боку влади (навіть за таке!) зона не загрожує, почала трубити у всі свої фанфари про «відкат» прошесу пробудження національної самосвідомості українського народу. Тож, невже, дорогі етнічні українці, і справді «відкат»? Ріевже ми на нашій, не своїй землі не здатні навести лад, сказати зандам, що зарвались: «ЦШіби! В будку!»? Невже нам судилося, на своїй Богом даній землі, бути вічно в нахабного північного сусіда на побігеньках? Випрошувати й далі за свою каторжну праціо кістку з його столу? Невже ми не здатні вибрати президента, якому б Україна була «вища понад все», вибрати народних депутатів, здатних покласти «дух і тіло за нашу свободу»? Київське об'єднання «Просвіти» й комісія з мовних питань Київського відділення Конгресу української інтелігенуп, оголошуючи конкурс на кращий художній твір, присвячений проблемам дерусифікаші україниїв, повернення їх до своєї материнської мови, попри це головне завдання, мали на меті й прозондувати в такий спосіб, чи Й справді у свідомості русифікованих українців Півдня, Сходу, Центру 1 Півночі нашої держави почався «підКаТ»? Конкурс викликал спрапжию аливу листів. І що дуже радує -- більшість їх з «русскоязбічного» та «красного» Півдня | Центру Проаналізувавши надіслані на конкурс твори, ми дійшли висногку, що, попри аютиукраїиські потуги п ятої колони - б нн и і Р - ч : ві Р РР Мя - 2 ти. Ре - - й т Росії в Україні, яка проникла і РЯРУ Президента, Верховну Раду, Кабінет Міністрів || нашональна їдея, хоч і не так швидко, як на хочеться, вже не тільки проросла, а викидає перші | | етнічні українці) мова цієї матері - це не сорочка, яку, зносивши, можна поміняти на нову. У Широ дякуємо всім, хто надіслав на адресу «Просвіти» свої твори: пісні, вірші, новели, гуморески, публіцистичні статті. Але конкурс є конкурє, і ви нас, дорогі друзі, поставили перед надавичайно складним завданням -- вибрати з-поміж кращих ваших творів -- найкращі, найдовершеніші в художньому та ідейному відношенні. | ті з вас, кого ми не відзначили цього разу преміями, нехай не ображаються, наступного разу вам обов'язково поталанить, адже, митець (а ми переконані, що ви всі митці) ніколи не зупиняється на досягнутому. ШЩастя Вам, і нашій неньш-Україні! Твори переможців, відзначені Ї.ю, 2-ю та 3- ю преміями будуть надруковани в наступних числах нашої газети. Микола ЛИТВИН ПЕРЕМОЖЦІ КОНКУРСУ «УКРАЇНСЬКЕ ІОНАЛЬНЕ ВІДРОДЖЕННЯ» ПОЕЗІЯ 1-а премія: Микола Палієнко (м. Одеса); 2.а премія: Олександр Матійко (м. Киїтв); 3-я премія: Алла Топчій (м. Київ). Заохочувальні премії: Дмитро ФРадьков (м Єнакієве Донецької обл.), Сашко Степ (м. Дергачі Харківської обл.), Володимир Косовський (с. Веприк Кинівської обл), Володимир Верховень (смт. Есхар Харківської обл.), Іван ува (м. Херсон), Богдан Гірський (село Якторів Львівської обл.), Віктор Дзюба (м. Одеса), Світлана Крижень (м. Броди Львівської обл.), Анатолій Токар (м. Павлоград Дніпропетровської обл.), Микола Кондратенко (с. Стрий Львівської обл.). ПРОЗА Першої премії ме присуджено нікому. 2-а премія: Микола Петренко (м. Львів); 3-я премія: Володимир Молодець (м. Боярка Київської обл. ). Заохочувальні: Василь Назаренко (м. Київ), Андрій Байрак (с. Чабани Київської обл.), Феодосій Лузан (м їв) ПУБЛІЦИСТИКА Першої премії не присуджено ншкому. 2-а премія: Емілія Сасикевич (м. Вінниця), 3-я премія: Юрій Кононов (м. Харків) ПІСНЯ Ї.а премія: Микола Колодочка (музика), Ашатомій Довгоніс (слова) (м. Одеса). 2-а премія: Юрій Павленко (музика), Володимир Іванців (слова) (м. Біла Шеркпа); 3-я премія: Василь Кравчук (музика), Геннадій Карвинов (слова) (м. Їзяслав Хмельницької обл.) Заохочувальні: Гамара Павленко музика ) (м Київ), Антоніна Листопад (слога) М ХК расно- дон Луганської обл.), Вікторія ГІридувалова (м. опи) гм ч чі 0 ЗУ Ї ьо І чи ЇЙ - - Р. РО Й т зелені листочки, а то й буйне пагіння. Відр: но, | що і в Криму, і на Донбасі наші люди (й не. ше | починають розуміти, що - - їй й 4 - - «я "Фрі г. ні 4 ' ч ї чи ГЕ жа «Ву Ї | М т я й Лю. РУКА | - х х б щі ке о і Ь и ГУ ; - Да ДАЧ 4 и й Зія уй і "аб | 4 , "г її і-то ти і Я ей, В | ок - я орні ) - й і й н - - "ій | ворОРОВО Й г умі " і а Ж . Ро М --б й й - ї - " я» че и ві Т , г, . чив жо РА не цім - лій с а г ; - Батьківщину, як і рідну матір, -- не вибирають, а Те. "АСУ я м З 273 Те й ї
Seite · S. 4Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

р р Р РР осли ин, и Ко ПРОВО ДВА ПОГЛЯДИ НА ОДНУ ПРОБЛЕМУ Бажане? НАТОМІСТЬ ДИКОГО ПОЛЯ -- ІНФОРМАЦІЙНЕ ідносно недавно значна частина України називалася Ддиким Полем. Однакчаси швид- ко міняються. І сьогодні на порядку денному інше поле - інформаційне. Иого Україна опановує послідовно, уперто і впевнено. Публщистично загострюючи цю думку, можна відповідально твердити, що за сучасних умов обстоювати національний інформаційний простір - це обстоювати незалежність 1 недоторканість власноїдержави, довколаякої, які довкола усіх поспаль держав, ніколи не вщухають незримі, але від того не менш жорстокі торговельні, політичні, психологічні, культурологічні війни. Ефір як складова інформаційного простору набуває особливої значущості - вона виражається не тільки в розмірах прямих та віддалених прибутків і втрат, але й у тих наслідках, які сьогодні ще важко передбачати, проте які визначатимуть долю країни в майбутньому. За втрати інформаційного простору відтепер доведеться розплачуватися своїм майбутнім. Україна від перших кроків своєї незалежності продемонструвала, що свідома цінності власного іНФОрМацЦціІЙНнНОГО простору як важливого атрибуту державності й реального суверенітету. І послідовно розмежовувала не тільки кордонинасуходолі, в повітрій наморі, алеї вінформаційному полі. Сьогодні вже можна підбивати перип підсумки зробленого. Перед Україною стоїть нелегке завдання: увійти до кола високорозвинених країн. При цьому інформаційне входження має статичине найпершим почерговості завданням на шляху повернення до Європи і світу. Тим більше, що найближчим часом матимемо власні засоби супутникового поширення інформації. А це потребує грунтовної попередньої законотворчої роботи, яка б забезпечила успіх цього інформаційного прориву. Самостійна зовнішня політика незалежної України породила проблему несиметричних відносин, проблему вмісту іноземного інформаційного продукту в | національному інформаційному просторі, і, що . найскладніше, - розмежування з країнами, що входили раніше до складу СРСР і мали спільне з Україною ; Й - Інформаційне поле. Пристрасті щодо цього не вщухають і ДОСІ. Таголовні тенденції визначають не смаки і прихильності, не політична заангажованість і орієнтація за стрілкою компаса. У цій сфері існують міжнародні закони, які слід вивчати і запроваджувати у власну практику. Україна послідовно виявляє прагнення якнайскоршіе і якнайповніше приєднатися до діючого міжнародного законодавства в означеній сфері Багато вже зроблено. Вжито ряд активних заходів, спрямованих на захист вітчизняного інформаційного простору, вивчається юридичний та організаційний досвід зарубіжних країн, таких як Канада, США, Франція, Великобританія, Німеччина, який можна взяти за основу при створенні власної законодавчої бази. Життя змушує дбати про самозахист в умовах несиметричних зв'язків: з одного боку, Росія одним махом здатна поглинути вітчизняний інформаційний ринок, заповнивши його власним інформаційним продуктом, аздругого - європейські та американські інформаційні велетні. Захист і створення власного інформаційного ринку - цеодна зісТОТНИХ СКЛАаДОВИХ У стратегії входження України у світовий інформаційний простір. Бо увійти внього можна, лише виділившись із нього. А сусід завжди добрий, коли високий паркан. Дуже важливим заходом, здійсненим завдяки, зокрема, і зусиллям Міністерства інформації та Держтелерадіо України, було підписання Україною Європейської Конвенці про транскордонне телебачення. Цей документ регулює різноманітні аспекти в галузі телебачення у державах Ради Європи, в тому числі - питання транскордонних трансляцій 1 ретрансляцій телевізійних програм. Після ратифікації Конвенци у Верховній Раді Україна підпадатиме під верховенство міжнародного законодавства. Це сприятиме виробленню основ для цивілізованого сусідства і співробітництва в інформаційній галузі. Завдяки цьому вже найближчим часом завершиться робота над угодою між урядом України та урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі інформації. На засоби масової інформації уряд покладає також формування позитивної громадської думки щодо інтеграци Украши в загальноєвропейський простр. Цьому завданто традиційно служить розширення обсягів інформаційних матеріалів про найважлившо події у житті європейських держав, збільшення ефірного часу для трансляції оститиьо-навчальтих публіцистичних програм, зокрема присвячених вичению основних європейських мов. Та чи не найбільший вплив на створення позитивної Ре ше рі - м пи - пр си ні думки громадськості щодо інтеграції України у світове співтовариство мають художні програми, що виробляються у високорозвинених кранах 1 транслюються по загальнонаціональних каналах телебачення україни. Сьогодні закладено основи співробітництва з французьким 1 німецьким телебаченням. Було отримано пакет якісних телевізійних програм, започатковано технічне співробітництво. У стратегічних напрямках інтеграції України в загальноєвропейський простір передбачено налагодити ділові контакти з провіднимителеорганізаціями таких першорядних європейських країн, як Велика Британія, Італія, Іспанія. Щодо частки іноземних програм надержавних телеканалах, товона, надумку експертів, не сягає і наврядчи скоро сягне межа, заякою постає загроза національному телебаченню. Нині Міністерство інформаці України продовжує опрацьовувати двосторонні уджурядові утоди про співробітництво в галузі інформації. Гдписання таких угод відповідає політиці уряду України щодо розвитку саме двосторонніх зв'язків нашої краши. У планах - підписання таких угод з багатьма країнами, насамперед крашнами СНД, в інформаційному просторі яких раніше абсолютно домінувала Росія і російські постачальники інформаці. Це стратегічний прорив, який не обмежується лише підписанням документів, а потребує й повсякденного впровадження й наповнення. Зокрема, поширення інформації про Україну за кордоном українськими ЗМІ, насамперед ДІНАУ та «Всесвітньою службою радіомовлення України», що успішно працює у світовому ефірі. Україна набула і власного досвіду роботи в інформаційному просторі Іншої країни. Торікбуло організовано трансляцію програми Українського телебачення навсю територію Республіки Молдова. Трансляції здійснювалися зусиллями Держтелерадіо коштом Національної ради з питань телебачення радіомовлення, аз4липняц. р. згідно зостанніми домовленостями з молдовською стороною, розпочалася щоденна 4-годинна ретрансляція програм УТ- 1 наМолдову з оплатою за експлуатацію техзасобів з коштів держбюджету, на що до кінця року асигновано близько 400000гривень. Слідокремо зазначити, що розвиткові співробітнищц в галузі інформації сприяє і низка міжвідомчих угод, укладених нарівні Держтелерадіота ДІНАУ, Національної телевізійної та радіокомпанії України з їх закордонними партнерами. Це насамперед, угоди з Бєларуською телерадіокомпанією, телебаченням Молдови, Литви, Грузі, радіо і телебаченням Ізраїлю. Всі учасники зовнішньополітичного процесу усвідомлюють необхідність посилення інформаційного впливу України в ряді країн, насамперед країнах СНД. Матеріалиумісцевих ЗМІ, що стосуються нашої держави, особливо ж позиції України в тих чи інших зовниньополітичних питаннях, не завжди знаходять адекватне висвітлення. Грапляються і відверто несприятливі інформаційні повідомлення, що однобічно висвітлюють і трактують зовнішню політику нашої країни. У цьому питанні було досягнуте тісне співробітництво Мінінформу України з деякими посольствами та консульськими установами. Активні заходи, здійснені спільними зусиллями дипломатів 1 підрозділами міністерства, істотно нейтралізували інформаційну залежність від російських інформаційних агентств. Вони посприяли об'єктивному висвітленню процесів, властивих українській внутришній і зовнішній політиці. Гак, ДІНАУ- Укрінформ як складова Мінінформу залишається сьогодні основним джерелом інформування закордонних установ про життя в Україні. Щодня, крім неділі, агентство передає для них інформаційний вісник «Україна: хроніка подій». Показово, що 40 відсотків витрат ДІНАУ- Укрінформу за послуги зв'язку становлять його витрати саме на передачу інформації посольствам і консульствам України за кордоном. Хочеться це комусьчи ні, але Україна заявляє про свою присутність не тільки у власному, але й у зарубіжному інформаційному просторі. Ї| не тільки в Молдові. Пріоритетними напрямками у виконанні державної програми «Українська діаспора на період до 2000 року» передбачено, зокрема, й задоволення інформаційних потч реб зарубіжних українців, Мітиформ провадить чималу роботу у рамках цієї державної програми. Так, ДІНАУ-- Укрінформ понад два роки забезпечує інформацією ряд газет діаспори. Стосовно газет «Берестейський край» (Беларусь), «Український вісник» (РФ, Республіка Комі), Е «Україиський вибір» (РФ, Москва), «Душтро» (Вірменія), то це, як свідчать відомчі документи, використан для написання огляду, можливо лише за фрімансування пере- дачі відповідного агентського вісника. Борг ДІНАУ тільки за послуги зв'язку щодо надання такої інформаційної підтримки 270000 грн. Здійснити низку заходів інформаційної шдтримки українських меншин за кордоном, передбачених програмою «Даспора 2000», заважає брак коштів. Даються взнаки, як у стосунках з Угорщиною, 1 питання неврегульованості питань авторського права. З весни ц. р. започатковано цілодобову програму українського мовлення на регіони Центральної та Північно-Західної Росі, Сибіру, Північного та Південного Казахстану. Їх готує «Всесвітня служба радіомовлення України». Проблемам життя української діаспори українах колишнього СРСР присвячена програма «Українці у світі», Подібна робота потребує коштів. Однак виробництво цих програм здійснюється НРКУ без державного фінансування. Національна радіокомпанія України |НРКУ) обмінюється передачами з редакціями 1 компаніями зарубіжжя. Як засвідчує внутришньовідомча статистика, на сьогодні офіційні угоди укладені з радіокомпаніями 18 країн. 25 українських громад з ряду репонів східного зарубіжжя перебувають у постійному зв'язку з управлінням міжнародних зв'язків НРКУ і отр радіопередачі не тльки у вигляді радіотрансляцій, а й прослуховування у системі недільних шкіл і товариств. 5 огляду нарекомендації Міжвідомчої координаційної ради з питань співробітництва з українською діаспорою готується щомісячна 30-хвилинна програма «Україна СЬОГОДНІ». Свій внесок у справу робить і Національна телевізійна компанія України (НТКУ). З 1993 року НТКУ розсилає діаспорі відеокасети із записами передач УТ для використаннянамісцевих телеканалах. З 1995 року НТКУ надавала програми й телефільми загальним обсягом три години щоквартально. Однак перевірка показала, що більшість касет не потрапляє до телестудій 1 в кращому разі переглядається на домашніх відеоустановках. Через це НТКУ скоротила тиражування записів. Натомість НТКУ шукає тепер прямі контакти з телекомпаніями у регіонах, де мешкає значна кільюсть українців. Так, на латвійське телебачення з весни 1996 року надходить павгодинна програма «Україна сьогодні», а з травня ц. р. - телеальманах «По Україні». «Україна сьогодні» складається з 5-6 тематичних сюжетів, котрі відтворюють найважливіші поди тижня. Вийшло понад 150 випусків телеальманаху, яких висвітлено близько тисячі сюжетів. З початку 1997 року програми УТ надсилаються Брестському облтелебаченню, у січні ц. р. блок програм було передано телерадіокомпани «Кубань», у травні - цикл музичних передач було надіслано ОРТ, з липня телеальманах «По Україні» надходить Грузинському державному телебаченню. Брак фінансування істотно позначається на інформаційній активності України. Через цедалеко не ВО положення уже підписаних міжнародних угод сьогодії можна реалізувати на практиці. Це стосується насамперед інформаційної підтримки українських закордонних представництв різного рівня та інформаційно-культур" них центрів - зокрема, надання їм друкованої те аудіовізуальної продукції, що відображує життя України. Потребує державної підтримки і діяльність українських державних книговидавців, продукція яких є традиційно важливим джерелом поширення інформації про Україну Через скруту в державі гальмується 1 спавпраця в галузі інформації в рамках Центральноєвропейської інщіативи" Є значні труднощі з виплатою боргів Національної теле" компанії України Європейській телерадіомовній спи ) Проблематичне відкриття кореспондентських пункт державних ЗМІ за кордоном. Україна і досі не має свого каналутелевізминого іномовлення... Однак фінансова скру" та ще не переросла в убогість мислення. І основи ША майбутнє закладаються надійні. Не в остажню чергу тому: що інформаційні речники держави усвідомлюють їхню значущість і завойовують інформаційний простір для кращих часів. Не випадково, що в цьому аналітично-інформаційному огляді не приділено уваги недержавному сектору Р інформаційному просторі. Це сфера специфічних прі" ватимх інтересів, які заслуговують на окрему серйозі? розмову. Предмет же пропонованої статті - Власне дер" жавна політика, завдяки якій коїтур України аж пи Пмальовується 1 п шформаційному просторі планети Тарас з М» о шій | ||| Наш | || іш | |за я-- дано ї
Seite · S. 5Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

пн о ана оіноційм АВ Й РР Р. ЕЕ ПРОЖВІТИ Слово / її і М "Я С ї | Дійсне! НЕМАЄ МОВНОЇ ПРОБ- ЛЕМИ, ВІДСУТНІЙ ЛИШЕ КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАН- НЯМ КОНСТИТУЦІЇ Нашональна безпека й іпформашйний простір України -- тема прес-конференції, що відбулася 1 жовтия у примиденні УНІАНІ. Організатори -- Всеукраїнське товариство буре з їм. Тараса 7 у звевнокій УНІАНІ та Асощіація української національно-демократичної преси (АУНДІ) До заходу долучилися Конгрес українських націоналістів (КУНІ) та Всеукраїнське педагогічне товариство імені Г. Ващенка -- в особі споїх провідників Відкриваючи захід, голова Вссукраїнської «Просвіти» народний депутат України Павло Мовчан звернув увагу присутніх на розкладку «вітчизняних» російськомовних видань, що появляються в державі щоденно, мов гриби після дощу. Чудова поліграфія, великий обсяг, високий тираж, дешевизна -- за вартістю Й... ідейністю. Переважна більшість їз них стали рупором антидержавних сна в Україні, топчуть усе найсвятіше -- вітчизняне, пропонуючи взамій «найкраще», не своє, що культивується там, за «бугром», 1 то не за західним, а переважно -- за північно-східним. Ї це в часи, коли українськомовні видання, що відстоюють нашональну ідею, ледь-ледь животіють. А державні мужі, що відповідають за національну безпеку держави, ні кують, ані МСАЮТЬ.. -- Усі сьогодні думають про гроші, а «Просвіта» -- завжди про одне і те ж, -- із сумом копстатував голова Говариства. -- Ми видаємо 14 газет і розуміємо, яка ше дорога справа і з якими зусиллями вони виходять у світ. А орденоносець Олександр Швець упродовж короткого періоду заснував ось уже пяте видання -- «Факть и комментарии», яке, як і його попередники, антинаціонального, антидержавного спрямування. Хто все це інансує? А про те, що твориться в провінші, -- на Півдні, на коді б бетий. й казати годі. ГІрикладів антидержавної діяльності в інформаційному просторі України більш аніж достатньо. Ї чому сескійно спостерігають за цим органи національної безпеки, Є Стаття 10 Конституци України так 1 залишається голою зеологієЮ... Триває світова змова проти української національної держави, -- упевнений голова АУНІДІЇ, головний редактор газети «Вечірній Київ» Віталій Карпенко. -- Основний фронт цієї змови пролягає через інформаційний простір. Московська преса вдало пристосувалася до українських законів, додавши до назв своїх видань, антиукраїнських за суттю, лише вивіску «Україна». Ведуть антидержавну пропаганду, працюючи на нашли техніці, використовуючи наш папір та інші засоби, залучаючи до роботи наших журналістів... Звідки коріння всіх цих проблем? Немає у пас мовної проблеми. Ми маємо Конституцію, -- чого ж іще нам треба? Просто в державі відсутній контроль за їі виконанням. Чому преса національних меншин виходить російською мовою?. Не від жорсткої політики все це виникло, а через відсутність її як такої. Чиновники в нас уже готові будувати державу, але тільки не українську Україну. Зросійщення триває «згорн» і «збоку», а опір йому чиниться «знизу». Слід обрати розумне керівництво державою, тоді й проблеми відпадуть самі собою... На противагу українофобським виданням й створено Асошацію української національно-демократичної преси, що є важливим кроком консолідації нашонально-патріотичних сил -- Як голова Проводу Конгресу українських націоналістів я підтримую ініціативи «Просвіти», КУЇну, Педагогічного товариства ім. Г. Ващенка та інших патріотичних організацій щодо захисту вітчизняного інформаційного простору, -- заявила пані 2 зава (Стецько. -- У нас простежується виразна політика остійщення, окрім інших чинників, ії при допомозі московської церкви. Те, що роблять на наших теренах, недопустиме ні в Польші, ні в Франції... Патріотичні сили змагають за об'єднання всіх православних церков в Україні та зближення з УГКІЇ, утвердження єдиної Християнської церкви з осідком у Києві. Гірнізд Московського Патріарха Алєксія ЇЇ в Одесу, побиття вірних Київського Патріархату в Ногінську (Росія) переконливо засвідчують імперську реакційну суть РІЇ, її колонізаторську політику в Україні Голова Проводу КУН зазначила, що не мала в житті змоги вивчити російську мову, тому у Верховній Раді зчаста не розуміє, про шо ведуть мову російськомовні депутати- «інтернашоналісти», які свідомо ігнорують державну мову Ми не виступаємо за утиск російської меншини, яка є нині пануючою в Україні, але ми виступаємо проти тиску щієї меншини на автохтонів-україншв, -- завершила вона свій вистуті Основною причиною втрати українських позицій в інформаційному просторі України голова Всеукраїнського педагогічного товариства їм. Г. Ващенка Анатолій Погрібний вважає офіційну дворушну, лицемірну, фарисейську позицію вищих єшелонів влади. Як приклад, вартий наслідування, він навів позицію китайського керівництва щодо Гонконгу. Там упродовж року зобов'язали всіх урядовців повністю перейти на офіційну китайську мову, а тим, хто ігнорує це положення, загрожує ув'язнення до трьох років. Слід уже визначитись умовному питанні й Президентові. З наближенням виборів удавка довкола України звужуватиметься. Частина журнамістів уже нині тримає ніс за вітром | Велика відповідальність за негаразди в парині засобів масової інформації лягає й на Мипстерство шрормнці яке, до речі, зігнорувало прес-конференцію в УНІАГ За переконанням усіх, хто мав змогу висловитись упродовж заходу, наявиї проблеми, що стосуються інформашіиного простору України, фокусуються в одитй точи! навколо влади Якщо оберемо свідому українську владу в Україні, вирішимо й їх у найкоротші терміни... Віднедавна телевізійна інформашйна програма «Вікна» почала виходити в ефір російською мовою, за що її теж критикували під час проведення прес-конференції. «Історично так уже склалоси, ідо російська мова є тамі» -- заявив журналіст «Вікон» про ситуацію на Сході й Півдні України Довелося організаторам заходу пояснювати українському телевізійникові, чому Так сісто- рично склалося»... Коли ж нарешті зрозумієте, братове - журналісти на крові виростають лише квіти зла. Не сійте штер нині, бо пожиєте бурю. | не завтра -- набагато швидше Володимир ГЕРМАН нія Хочу, щоб із цим листом були ознайомлені Президент України І Верховна Рада, адже трагедія українського народу 1932-- 1933 років має відзна чатися на загальнодержавному рівні ! щорічно. Комуністична система залишила по собі безліч злочинів проти людства української нації зокрема. Під «мудрим» керівництвом ленінського «розуму, честі І совісті» / «батька всіх народів» московські сіячі смерті встелили Україну незліченними жертвами. Голодомор 1933-го став черговою чорною невдячністю за хліб-сіль, за сало й ковбасу, за мед І молоко... Щоб зберегти пам'ять про те страшне лихоліття І жорстоку підлість нахлібників та з метою недопущення повторного панування чужоземних 1 своїх більшовиків пропоную встановити День Скорботи. Оскільки війна 1932-- 1933 років проти українського народу 2) ула заздалегідь спланована з метою геноциду шляхом голодомору / залишиться в сторі! найбільшою нашою трагедією, «жнивами смерті», то й поминання слід проводити у жнива. Вважаю, що у зв язку з неодночасністю дозрівання і збирання врожаю День Скорботи має припадати на 1 серпня. У цей символічний день початку жнив по всіх селах і містах, у всіх соборах і церквах під жалібно-тривожний передзвін по замучених голодомором хай почнуться богослужіння й панахиди, у кожній хаті й квартирі хай горить свіча. 40 дванадцятій годині повсюди треба провести тризну. Ць ого дня увечері по всіх клубах / палацах, наукових закладах / громадських установах, а також в усіх приватних будинках, де масово збираються люди, у супроводі народних пісень проводити читання віршів Тараса Шевченка. До програми-реквієму включити твори й інших діячів культури І мистецтва. Хай пам'ять про вбитих більшовицьким режимом буде вічною! Михайло ШУЛЯК, член Асоціації дослідників голодомору 1922-1933 років ПИШИ ЗАЯВУ В КОЛГОСПІ! Мій дід по батькові звався Петром, у нього були брати Лукіян, Денис і Марко, на них казали «Гуцали», а чому -- не знаю. Вони бідняками не були, але й такими багатими, як про них казали люди, також ні. Може, в них і були якісь вклади в Уманському банку, за те не ручаюсь, проте більшовики того не повернуть. Але точно знаю, що дід разом із братами тримав біля греблі водяного млина, який називався Гуцальський, так звався і ставок, якого тримали діди. Ця назва пішла від прозвища братів Гуцалів. Млин був з того боку села, де тепер будинок культури, ставок розташований між центральною частиною села і Лисогорою. Моїх дідів розкуркулили, млина розібрали так, що від нього не залишилося й сліду. Тільки назва ставка збереглася -- Гуцальський як пам'ять про драматичну сторінку в історії нашого роду і села. З того боку, де був млин, тепер стоїть лазня, аз другого боку греблі - кам'яна споруда колишньої електростанції. Те, що було в діда, мабуть, уже ніхто й не пригадає, сімейних документів і родовідних, мабуть, ніхто не писав. А те, що накоїли більшовики, не записував ніхто -- це могло спричинити до таких наслідків, пізніше в часи репресій. Всі архіви компетентних органів розкриються, мабуть, після того, як зігниють наші кістки. А тому для нащадків людей нашого села і для України, та й усього світу, треба залишити хоч те, що пам'ятаємо ми, свідки того страшного лихоліття і тих безкровних та кривавих катувань над хліборобами з боку юдських виродків. Хай буде застереженням від повторення. Мій дід Петро був скупуватий, складав гроші в сундук, а після революції все те пропало. Дід був високий, гарний, русявий, носив бороду й вуса. Він був добрий, баба на нього не скаржилася ніколи, баба також була добра, лагідна. В них було чотири сини -- Архип, Сергій, Ларій та Іван, три дочки -- Гафія, Оляна : Настя. Як г кожен господар, дід мав свою ділянку землі, здається, десять десятин і трохи лісу. Тому при одруженні синів кожному будував окрему хату, було з ким і було з чого. Моя мати розповідала про одруження з моїм батьком, вона його сім років чекала з турецького полону. Так вийшло, в Чепкого Петра одного року одружувалося двоє дітей -- син Архип і дочка Гафія, тож, щоб вийти з матеріальної скрути, весілля обом дітям справили водночас. Хоч дід і був скупуватий, але цей випадок якраз і є спростуванням розмов про золоті запаси. Хай би там що, ана весілля рідних дітей грошей не шкодував НІХТО. Натомість по-іншому розпорядилася нова держава, яка всім людям обіцяла збудувати комунізм і райське життя. Але вчинила все навпаки -- щоб зробити всіх рівними, роздягли догола, зокрема селян, і пустили їх якщо не в могилу, то з торбами по світу. Така ж доля спіткала й нашу родину. Мий дядько Сергій у голод поїхав кудись по хліб іне вернувся, десь його, мабуть, убито. Тоді багато таких по дорозі вбивали шукачі дармового хліба. Сергій розпрощався з білим світом неодруженим, не зазнавши щастя від сімейного життя. Ларій ще перед гоЛодівкоОЮю поїхав за хлібом і також не вернувся, в нього дружиною була Оксана, донька Василя Джумиги. Невеличка на зріст, але дуже гарна, круглолиця. Дядько Іван з двома синами помер також у голодівку. Іванів син Олекса помер удома, а Василь десь поїхав г смерть иого спіткала на чужині. Василь був русявий, високий, дружина також була гарна, носили вишиванки, інтелігенти. Дідового брата Дениса розкуркулили ії з усією сім'єю вислали ще перед голодівкою. Від туги за батьківщиною Денис там помер, син загинув ще в дорозі. Після закінчення терміну висилки додому вернулися тільки дочки Онися І Марія, яка доля сімей інших ДІДІВ, не пам'ятаю, але, мабуть, схожа, Наша сім'я була пухла, врятувала нас корова, хоча й сама світилася ребрами. В колективізацію того, хто не хотів іти в колгосп, висилали хтозна куди. Мою маму також хотіли вислати, але її врятувала наша бабуся Секлета тим, що в нас квартирувався присланий із району голова сільської Ради Шльома Бердичевський, він дечим допомагав. Всі плачуть, що в них тільки одна дочка і ту забирають. Почали просити, а начальство каже: «Пиши заяву у колгосп!» Заяву написали, то так і врятувались. Але таким чином залишитись у селі щастило не всім ім | за - куркулів у колгосп не приймали. Більшість виморили голодом. Люди помирали, хто де безсилим присів чи впав. Там на горбі лежить, там під тином, там у рові. Той || Ж атлж доходить, а той уже готовий і дух випустив, а той уже давно захолов. На кладовище кого в грабарці вивози б. а кого і в рядні виносили. п, Ми всі також були вже на межі життя і смерті. Я | | 8// думала, що ніколи не наїмся того хліба. В ті важкі часи з нашого села 20 сімей виїхали на Алтай, там жити бупо краще. Ми також виїхали, нам дали хату, яку забрали в куркулів, бо там також розкуркулювали. Земля там була родюча, взимку були великі сніги. Столиця -- місто Барнаул. Ягід там не було, тому що й лісу не було. Землю там обробляти нікому, тому ріс тільки полин, гіркий, як наше життя. Ми там не прижилися і майже всі повернулися додому, в Україну, бо переконалися, що чужина не може бути Батьківщиною. А життя якось влаштується. Якби ж цю істину згадали всі, хто зветься українцями, і не тільки ті, що тікають з України, шукати доброго добра, а й ті, що думають повторити їхню помилку. ЧЕНКА-КОВАЛЕНКО Ярина Архипівна, 1923 р. н. вчителька-пенсіонерка, Черкаська обл., Уманський р-н, с. Старі Бабани, 24 листопада 1993 року. Розповідь записав Шуляк Михайло Олексович. Водночас подаємо запитальник, який дасть можливість зібрати на місцях конкретний матеріал про голодомор, / належним чином зистематизувати. 001 0 0 ЗАПИТАЛЬНИК (0 0 3 0 С - для збору серед населення) спо ий свідчень людей, які пережили голод в Україні т т евозь а .(1946--194/ років | с и Ж | Ро . 1. Прізвище, ім'я та по батькові пюдей, як голод, або очевидців, які розповідають про ь и, 2. Назва населеного пункту, де відб зпися поді - ну . у ч, г ч-оь З . я з ; "о є - : пов'язані з гоподом, про які розпо дали свідю -оче БУ» іа м очко Р Ж Фо ме у "--Єе.огто7 со рр і її тА: лій г | Е видці (Зм ЗУ 4 Мо ДА СН "т ч-ь , соками Х ее Р . 3: Де (село, район, місто, об пережити голоді | («. (3 7! 3" ЧКЛОЖИУ . 4. У чому, на Ваш погляд, крилися причими 5. Як довго тривав голод у селі, районі й 1. п людей померло від голоду у селі, районі. д хапиї /еууРнаи ви о 2 с ОТ | 6. Чи відомо Вам, як проходили хлібоз: Вам відомо про методи їх проведення! у 7. Як Ви особисто пережили голоді Який голоду був найтяжчим! | 7 ку УРЕ ПИ б. З 7 кн Р І -- 11 - Щ. чота ач -т | 8. Розкажіть про конкретні сім'ї та люде | почи НА уж і г, ері РОВСА ЩО потерпіли від голоду (прізвища, імена, по батькові, вік обставини, за яких відбувалося це нещастя Ю. о узранчано Розодід прлати писзкідеє МіДирвом . Необхідно вказати прізвище, їм'я та по батькові працівника, який зробив благородну справу збору документів Ї матеріалів по голоду, 11 КИ НО Ре Р ч Зібраний матеріал просимо надсилати ма адресу: 4252013, Київ, вул. Баренбойма, буд. 3, п. 23, Шуляку Миханлу Олексовичу
Seite · S. 6Originalseite ↗
4 - | України в Москву, й використову І 25 вересня у резиденції Патріарха ЗАЯВА вони не за прямим призначенням ц | Н Української Православної Церкви а будову й утримання хре -ч | ле 5 та» ім. Т. Шевченка, пооудову и утр рамів, а на дю Китвського Патріархату відбулася прес- Всеукраїнського товариства «Просвіта и лімузини 1 тому подібне для зносу | Н конференція, зорганізована керівництвом Спілки письменників України, а тавлених тперархів б | ю ХЕ ьів - а Кк | Церкви спільно зі Всеукраїнським това- Всеукраїнського педагогічного товариства ім. Г. Ващен Патріархи заявили в Одесі | риством «Просвіта» ім Т Шевченка Мета | - об'єднання православних в Україні ой | | . . - у - , я скликання -- оцінка подій, пов'язаних 1з 23.09.97 р. м. Китв ливе лише навколо церкви ВОЛОДИМИра | ч візитом Вселенського Патріарха Варфо- Сабодана, себто навколо Москви | Д Зам на запрошення Московського (7!) | Всеукраїнське товариство «Просвіта» ім. Т. Шевченка, Спілка письменників З подібними проблемами зіткнулися В воза Алєксія П в Україну. Мос- України, Всеукраїнське педагогічне товариство ім. Г. Ващенка, громадськість православні християни Молдови ол | і; ковський десант в Одесу засвідчив, що України висловлюють обурення з приводу зустрічі в Одесі вселенського гарії, Македонії та інших держав що | Г духовні отці північного сусіда замість Патріарха Варфоломея та Патріарха Московського Алексія ПИ розцінюють це | посталина теренах колишньої «великої 4 того, абі ванни гл ееаь . х - - а о, аои опікуватися своєю паствою на як вчинок, не гідний двох духовних ієрархів, як грубе втручання у внутрішні | Югославії Константинополь зайняв Н власних теренах | і У м Пі | С р ниредовжують СПОВІДУ | справи суверенної держави. ва з незрозумілу опортуністичну позипі | вати імперський принцип «Поділяй І Не робить честі обом і те що вони зневажливо, в образливій формі щодо визнання цих церков як а бю | ; владарюй». Цей візит став логічним про-висловлювалися про Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета Й фазі них С . довженням лужковсько-бабуринських Українську незалежну Церкву, що вийшла зі складу іМПерської РОСІЙСЬКОЇ Патріарх Філарет висловив І вояжів, політики великодержавної І і ві ї / 7 | Е рані одержавної і поволі відроджується, повертає собі те, що в неї грубо й безцеремонно сподівання, що Святійший Варфоло | 0 орехні, провокацій 1 територіальних відібрали 1686 року соба високодух бі : - як Особ око овна з роз рен а Судячи з тону діалогу і з попереднього листування двох патріархів, в поставиться до проблем украй | а одному, Зі своїх перших інтерв ю на якому Вселенський Патріарх просив Московського не турбуватися з привоправослав'я, ії напередодні 2000- б українській землі непроханий гість 6 П " впливів та | фо ) ду проблем Українського православ'я, мова велася про зони Різдва Христового, завдяки його Л оезапеляційно заявив, що розірвати «дурозподілів У КК Аді | з ; | : | НН ливості, вдасться зняти між ІЙ | ховний зв язок УПЦ Московського Доречніше було 6 ієрархам утрутитись у незаконні й агресивні дії напругу в Україні конфесійву гу Патріархату даасневи» внезалежної 1 представників того ж таки Московського Патріархату, які всюди діють за | Гатова Вовуюзатно бог Ії самостійної в управлінні», «канонічної» з принципами імперської сваволі. Тому жертвами імперського беззаконня аа РОСИ 5 сво ким ТІ у і ДЕ | Павло Мовчан висловив своє бачеє - ьким матріархатом неможливо стала навіть Російська Православна Церква Закордоном. А точніше -- В - 5) З ци ПО рОЗМОВИ ТС | і проблеми, яку він вважає швид! З рдив, що р и про Палестині, де влітку цього року представники Московського Патріархату з | 5 по ДТ МТеЄкано нічної» автокеі ЗАС політичною, аніж релігійною. Тож насне Г| Дні - допомогою палестинських солдатів вигнали законних власників зі Свято-може"не хвилювати ор Й І | ю фалії є пустопорожніми балачками. Троїцького монастиря, застосовуючи грубу фізичну силу. Це лише невеличка | иа пи в Ззоприннйнівннатиській теритоії б 2 національної безпеки, яка проводить 1 Же. р ритор ілюстрація до поводження «канонічної» та «благодатної» РПЦ. Як розцінювати політику подвійних стандартів. Виникає | п відоуася пад прикриттям проведення такі дії духовних осіб, представників, за словами Вселенського Патріарха 2 завод погічне запитанням нон | Кк міжнародної конференції з проблем еко- Варфоломея, «найсвятішої церкви в Росії»? о - є оду дай Л -- Зі й - взагалі українським м МТ | логії Чорного моря під гаслом «Релігія, | такі безчинства РПЦ чинить усюди. Які б пишноти та самозвеличення не пон З наука, екологія». Та, крім представників і і і і і она она а, о ла ред напускали на себе ієрархи, політичні пристрасті, бажання поділу світу та кро дрон | У української філії Московської церкви в | приборканнянепокірних чітко прочитується за тим діалогом. А цевженадто | 1 У Резкинни | т Україні, очолюваної Володимиром Сабо-далеке Ввід служіння Богові. У прес-конференції зони У «БСО , з Зяве Ерет - : виступили н депутати України у РТУЛРЮ "ти високодостойні отці нІкото; з Обурення викликає і наша влада, яка ніяк не може позбутися комплексу а. У а сандіє ей рт По - РОКУ "країни не запросили. Московський наїзд васала і не несе відповідальності за свою землю, незалежну державу і хара Р я кий чл «СУДИНИ відбувся за відсутності в державі Президозволяє «гостям» нешанобливо поводитись у нашому домі. зн враз юфі - | дента України А вручення Московською . | | церквою ордена одному з чільних діячів " й Центрального правління «Просвіти» Анатолій Погрібний.. Присутні ознайомилися з заявами, Давно пора усією громадою виступити за відродження Української Церкви, захистити її від імперської сваволі. . лану стало справжнім викликом християнському суспільству. міжконфесійних стосунків на теренах держави. На його думку, зустріч в Одесі стала першим кроком до примирення між РІЩ та Вселенською Церквою після відомого ес- єднання. Незрозумілу позицію займають МЗС та Служба безпеки, не реагуючи відповідно на те, що ієрархи сусідньої держави безцеремонно роз'їжджають теренами ЧНІРИРОЄ . - » | | о аа | М - иства . Увятійший Філарет, Патріарх Київський |тонського інциденту, коли між ними на | України й займаються підривноюантидер- Яв0Ю Всеукраїнського товар 1 всієї Руси-України окреслив суть тривалий час було припинено молитовне | жавною діяльністю, «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Спілкі Понад 200 мільйонів доларів пожертвувань віруючих щорічно вивозиться з протестами, зверненнями УПЦ КП з приводу описаних подій та спільною за- письменників України і Всеукратиюнй » педагогічного товариства ім. Г. Ващен В.Г. рр ського церковного непрошеного десанту но чолі з Алексієм ЇЇ в Одесу, як через інформаційні конаоли держави надійшла нова інформація - про ворожу акцію російських властей супроти вірних Української Православної Церкви Київського Патріархату на теренах Росії. У ніч із 29 на 30 вересня підрозділи міліції у підмосковному місті "іогінську захопили Богоявленський собор, що був піднятий із руїн і перебував під юрисдикцією УГІЦ КП. Сотні мирян жорстоко побили, багатьох заарештувоали, ана настоятеля храму архієпископа Андріана надягли наручники. У пресслужбі Московської Патріархії цю акцію вандалізму коментувати відмоОвились. Офіційну заяву розповсюдила Ногінська міська держовна адміністрація, в якій зозночено, що міліція пише виконувала рішення арбітражного суду, згідно з яким «собор передаєтся законному владельцу - Московской Патриархиий» швидкого реагування зі сторони | позитивної відповіді від президе жовтня ноту протесту у зв'язку 7 у Обличчя замовника антихристиянсь укроїтнського вищого державного СУСІДНЬОЇ держави, оскільки я од биттям віДниХх УГІЦ КП - рій КО! ОкКЦІЇ, Як | СЛІД було СПОДІВОТИСЬ, керівництва обурювалися Патріарх священнослужитель УПЦ КГ відо чив російському місті Як повідом 8СіДдОмим Ї невдовзі вималювалося досить чітко - погром затіяли новітні «хрестоносці», а точніше, вандали з вомовничого ордена Алєксія ЇЇ за сценорієм, апробованим при захопленні Свято-Троїцького монастиря біля Дубо Мамврійського у Хевроні, на Святій Землі, що нолежов Російській Православній |еркві Закордоном Від Й, оте ке нь й нан и нан зи - жовтня служба в Богоявленському соборі ведеться священиками РІПЦ, призначеними митрополитом Кирилом. Вони й відправили у сусідній із собором Тихвинській церкві велике богослужіння на честь «знаменательной победьк». Аби пастирі Алєксія ЇЇ не святкували незабаром ще 20 «знаменних» перемог (а рівно стільки парафій нині перебуває під юрисдикцією УПЦ КГ на теренах Росії), у Києві відразу забили на сполох У резиденції Святійшого Філарета, Патріарха Київського і всієї Руси-України 2 жовтня відбулося прес-конференція з приводу подій у Ногінську. Відсутністю Філарет, голово Бсеукраїнської «Просвіти» Павло Мовчан, гетьман Українського козацтва Володимир Мулпява, інші виступаючі. Готується відповідна заява до Ради Європи, Кіа думку промовців, Алексій || потроктував примирливу зустріч в Одесі зі Вселенським Патріархом Варфоломеєм панування Мос- й - ж - Р - як блпогосповення но е встигли - вщухнути при- Патріархату. Так що, цілком ймовірно, Як страсті нОовколо москов- 1-3 С) Г | й 4 їз КК: | і ОЧАТО М не прикро це констатувати, найближчим а РЕЛІГІЙНОГО РЕВАНШИЗМУ РПЦ? ковської Патріархії на всій «КОНОНІЧНІЙ» пострадянській території А З жовтня представники УПЦ КП пікетували Посольство Російської Федерації в Україні. За словами керуючого справами Патріархату протоієрея Борисо, акція протесту спрямовано проти захоплення в підмосковному ПІогінську кафедрального собору, жіночого монастиря, ліцею, семінорії | резиденції ОРхієпископа, що належать УПЦ КП Пікетуючі передали родникові Посольст- ва Володимиру Манжурі Бориса Єльцина Однак навряд листо на адресу Чи хтось сподівається ростиський правозахисник Гліб Якунін (свого часу відпучений від РПЦ за викриття ганебної комерційної діяльності Московського Патріархату), з Ї жовтня в Росії набрав чинноєті закон «О свободе совести и религиозньх оргонизациях» чу В МОЛО Метою якого є придушення релігійних кОнкурентів Московського п п часом з «розкольниками» В Роаї буде ПпОкіНЧено И якщо вкраїнський «істеблішмент» і далі вестиме строуєіч політику стосовно заморських «святи» Отців, не виключено, що напередодні ТИСЯЧОЛІТТЯ Різдва Христової рівнопрестольна оголосить СВІЙ ком хрестовий похід но Київ, аби наверну"" В ЛОНО «СВЯТОЙ Руси» «розкольникі?? «кОотеликів» проклятих. А що буде долі - читайте Як ой миряни, й душпастирі, Одкровення й тої Книги. Бо що посієте на Землі» ТУ пожнете на Небі, до якого багатьом В | ще ом як довго рости Володимир 0 Коли версталося це число «СР | /Іросвіти», стало відомо, ЩО чари й 1 на події у Ногінську зреапу пра Міністерство закордонних є т Й Укроїни, надісловши мс РОЗ засоби масової інформаці» України вимогає повернути" ХЕ Церкви моді Укроїнської Правоставмо" ю гуюч" Київського Патріархату Коме і цю подію, С(Святімшим і мі Патріарх УГІЦ КГ відзначив, що цьо? повернути собор невисоко А пронії? | патрібне принаймні звернем" я Кучми до борнса Єльцичо РР ш-- ані ПР
Seite · S. 7Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

о РР РН "-ш|шшиимиоио! ть й | ТРИ чі кн ПРО РР рРрукарн її й жінк й Й ко і РРО з ч--ю ж зи чо ї зів «ні ск чої б й ГА ри й Ро / рних не гуманітарному інституті з роси й води! «26 ад й Що 0 Об в боб о -- ЄО У Дрогобичі в Народном у Домі «Просвіта» за участю численних дрогоричців і гостей відзначено б0-річний ювілей голови Дрогобицької «Просвіти», відомого літератора, педагога і громадського діяча, професора Михайла Шалати Читацька публіка знає М. Шалату як автора цікавих поетичних збірок, монографій «Маркіян Шашкевич» 1 (їЮОрій Федькович», книги статей та есеїв «Година для праці настала..», передмов до творів «Руської Трійці» (М. Шашкевич, Ї Вагилевич, Я. Головацький) та інших письменників, сотень статеи, реценаїй, поезій, художніх перекладів у збірниках 1 в періодиці, краєзнавчих йїарисів. Крім основної роботи -- в Дрогобицькому педагогічному інституті ім. І. Франка, де вже двадцять п'ять років завідує кафедрою української літератури, М Шалата виконує чимало громадських обов'язків і доручень. Він, зокрема, член різних наукових і культурно-освітніх товариств, комісій, редколегій, На батьківщині Великого Каменяра М. Шалата редагує просвітянську газету «Провісник», періодичний збірник «Дрогобиччина -- земля Івана Франка» Дбаючи про ефективну, змістовну діяльність «Просвіти» Дрогобиччини, М. лата шукає щоразу нових форм, не- ПІДХОДІВ Широку громадськість збирають організовані ним традиційні «Дрогобицькі просвітянські вечори». У різний час на них виступали Грина Калинець, Ірина Сеник, Юрій Мушкетик, Роман Іваничук, Іван Драч, Роман з Лубківський Плідні зв'язки підтримує М. Шалата з українською діаспорою -- як СХІДНОЮ, так ії західною. В Башкортостані його називають хрещеним батьком шкіл українознавства, для яких підготував З грудня 1996 року діє на Херсонщині обласна організація «Молода Просвіта». За півроку існування зроб- Створені осередки у Цюрупинському, Білозерському, Високопільському, Генічеському районах та в Херсоні. При Херсонському обласній лено чимало науковій бібліотеці ім. Олеся Гончара та районних бібліотеках Цюрупинська, Генічеська, Білозерки створені 1 успішно діють «Читальні Молодої Просвіти» Це сприяє пропаганді рідного слова та залученню молодої інтелігенції до просвітницьких лав Охорона та збереження екологи душі дитини - один із основних принципів роботи з обдарованими дітьми області. Створено систему осередків літературномистецької лабораторії «Чиста криниця», про яку знають не тільки на рідних просторах, а й у заокеанськім діаспорі, зокрема в Канаді, США та Австралії. У світ вийшли два альманахи дитячої та юнацької творчості «Чиста криниця», про які є позитивні відгуки в газетах «Джерела» та «Надднпрянська правда» (м. Херсон), «Основа» та «Нація і державність» (м. Львів), «Зірка» (м. Київ»), у журналі «Відгукніться» (Ме 10) Світового Кон: гресу Українців Активно ведеться праця вшанування Великого Кобзаря Т. Г. Шевченка Окрім статєй в области та районній пресі, проведено тематичні вечори «Чиста криниця» про Кобзаря » (березень) та г Наша пісня не вмре, не загине» (тра- вень). Брали участь у підготовці Та | перших учителів До українців Башкор- гостану М. Шалата звертається такими рядками Не від примаи колись, не з добра Залишали ви рідні оселі, Покидали країну Дніпра И мандрували у край Агіделі. Нині вже Україна -- своя, Хай іще невлаштована, бідна, В українському кожному ся» Має гордо озватися рідне. И незалежно, де гто із нас є, Розбудовуймо вільну Вкраїну. Свтй до свого тепер по своє -- Пам'ятай про це, дочко і сину! З нагоди ювілею професор Михайло Шалата відзначений Почесною грамотою Міністерства освіти України, Грамотою Центрального правління Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Тараса Шевченка -- «За великий особистий внесок у формування національної свідомості українського народу, утвердження української державності». Із письменників ювіляра приїхали привітати С. Пінчук із Києва, Р. Тваничук, М. Петренко, М. Ільницький, Н Бічуя, Р Лубківський, Л. Різник, Д. Герасимчук зі Львова, В. Романюк із Стрия, Л. Проць із Самбора. Вітальні листи й телеграми надійшли від Комісії Верховної Ради України з питань культури 1 духовності, від Спілки письменників України, Інституту літератури їм. Т. Шевченка НАН України, редакції журналу «Дзвін» та інших установ, закладів, організацій. Зичимо й ми ювілярові здоров'я, дооробуту й творчої снаги Галина ЛУПІЙ проведенні Міжнародного літературномистецького Шевченківського свята «В СІМ'Ї ВОЛЬНІЙ, НОВІЙ», З метою залучення студентства проведено понад 10 українськомовних дискотек, також засідання диспутклубу на тему «Моє ставлення до Пласту» Серед діячібБв «Молодої Просвіти» Херсонщини слід відзначити творчо дієву молодь: Світлану Ляшкову (м. Цюрупинськ), Юлію Собко (м. Херсон), Геннадія Пархоменка (м. Генічеськ), Тетяну Ніколаєнко (Високопілля), Уманську Оксану (селище Зеленівка) та Олексюк Оксану (м. Херсон) РОЗПРАВЛЯЄ КРИЛ В обласному секретаріаті передвиборчого блоку «РУХ -- за народ, за Україну» «Молода Просвіта» Херсонщини займає гідне місце, дякуючи власній активності. Адже жодний захід національно-демократичного спрямування не проходить без просвітян На найближче майбутнє плануємо провести свято рідної мови, взяти активну участь у проведенні ювілею Олега Ольжича та письменника, чия діяльність пов'язана з Херсоном, Миколи Чернявського Маємо надію на співпрацю з іншими обласними організаціями «Молодої Просвіти», є конкретні пропозиції з цього приводу. Тоді, коли ми всі у своєму поступі будемо єдині, «Молода Просвіта» дійсно розправить крила на рідшИ землі Олег ОЛЕКСЮК, голова Херсонської обласної організації «Молода Просвіта» Одеському обласному державному центрові української культури «Україна», який є практично найбільшим і! чи не єдиним вогнищем відродження національної духовності, культури в дуже важливому, але вельми складному в соціально-політичному відношенні регіоні України, виповнилося 5 років. Створений Ї вересня 1992-го, центр «Україна» працює в напрямку відродження та розвитку української культури духовності на Півдні України, розвитку та взаємозбагачення національних культур народів Північного Причорномор'я, сприяння міжнаціональній та міжконфесійній злагоді, взаєморозуміння між громадськими організаціями та національно-культурними товариствами, розвитку мистецтв і народної творчості. Як у приміщенні центру, розташованому на вулиці Рішельєвській, За портового міста, так і в інших куточках Одеси часто відбуваються організовані ним зустрічі з митцями, громадськими діячами України та зарубіжжя, фестивалі пісні, музики, танцю, концерти майстрів мистецтв, самодіяльних колективів, виставки живопису, скульптури і графіки «ВИБІР -- Група професійних працівників освітянських, наукових, культурних, медичних, технічних закладів, представників робітничих колективів та юристів Харкова об'єдналися у громадське виборче об'єднання «Громадський вибір 98-99». Члени його звертаються до керівництва партій, об'єднань і блоків національнопатріотичного та національно-демократичного спрямування із закликом об'єднати політичні зусилля для реалізації української національної ідеї та перемогти на виборах у 1998 році. Інформаційний простір України заповнюється російською ідеологією. На націонольному телебаченні окремим державним діячам, спортсменам та їхнім тренерам, бізнесменам, піснярам дозволяється розповідати російською мовою про укроїнські ідеї та проекти. Поляки, чехи, словаки, болгари, серби не дозволяють такого, -- бо знають, що значні економічні успіхи приходять до країн, які мають єдині духовні корені. Ніхто не заперечує, щоб звучала російська пісня. Для цього г створено канап «Інтер» Саме там мають звучати російськомовні Пісні ОДЕСЬКИЙ ЮВІЛЯР 98--99» майстрів-фахівців |! аматорів, виставки прикладного мистецтва, благодійні акції... Ентузіасти, задіяні в роботі центру, розуміють, що держава нині не в змозі фінансувати культурницьку діяльність, тож виживають за рахунок самозабезпечення і спонсорської допомоги. Але ж хіба морально нині прирівнювати в оподаткуванні центр української культури до комерційної діяльності?!! Чому цього не розуміють чиновники? Схаменіться!!! За п'ятьроків існування центр «Україна» провів понад 70 культурних заходів міжнародного, всеукраїнського |і регіонального масштабу, став осередком спілкування і взаємозбагачення творчих сил, місцем, де акумулюється творчий та інтелектуальний потенціал міста, центром впливу на культурні Іі громадські процеси в регіоні. А попереду -- мільйони справ для центру з величною | прекрасною назвою «Україна». Хай щастить вам, українці з Одеси! ПОЧИНАЄ | ДІЯТИ українських композиторів, а не в програ- | | | 4/ мах ноціональних хіт-парадів (УТ 1) та | «Пісня року» (УТ 2) Трансляційний час | | каналу «Інтер» має бути рівномірно і ї х розподілений для ведення передач мо народів, чиї представники постійно жив; - й 2 в Україні. В Росії мешкає понад / млн. українців, | та хіба беруть участь у конкурсі «Пісня 97» українські пісні? Чи обов'язкове вивчення української мови для школярів в українських селищах Росіїє? Звичайно, відповідь заперечна. То хіба в України більше коштів на популяризацію російської мови? В українців сьогодні багато власних проблем, кожна сім'я має вирішувати сама, перевагу якій іноземній мові надати для захоплень або вивчення Але найбільша проблема для кожного укроїнця -- це відсутність у країні консолідуючої національної ідеї. Для утвердження її і працюватиме група «Вибір - 98--99», В/талій ШЛЯХІВ, виконуючий обов язки голови «Громадського вибору 98-99», м. Харків ЛИСТ ЧИТАЧА ДО ДРУКУ Шановні пані та панове! Дозвольте Вас привітати від українців полісько-підляського краю, де живе більше мільйона українців, котрі зописані білорусами Наша білоруська держаово старається приховати національну належність поліського нороду г вороже ставиться до тих, хто намагається освідОмити ПОоОЛіщуків, ЩО вони є українці, а не якісь том, невідОМа мішонина, мужики говорать по-малоритськи Корис гуючись тим, що в нас но Поліссі збереглася найстаріша українська мова різних століть, про це видав книжку Григорій Півторак «Українці, звідки ми і наша мова», в якій все написане, що не мішанина, а стара українська мова різних століть, оскільки пюди Полісся майже нікуди не їздипи, і тепер хоч і їздять, то зберігають говірку свойого села Залежно з якої місцевости колись перемістилися, а переміщалися переважно з Прикарпаття ! Поділля Україно не звертає на це уваги І зовсім не реагує, що робиться в нас на Поліссі і Підляшші Ми в себе ведемо просвітянську роботу, кожен на свій розсуд Дякуючи тому, що Львів і Дрогобич допомагають нам книжками, коли ми том буваємо, то маємо з чим вести роз'яснювальну роботу, але цього замало Треба, щоб на державному рівні велося мова, щоб не говорили, що то видумка Харсюка | його компанії. Посольство України І пари з рота не пускає, нібито українців на Поліссі нема Звичайно, якщо спухати пана Михайлюка, колишнього президента товариства «Ватра», який говорить, що на Поліссі укроїнців немає, а є українськомовні білоруси. Цікаво, защо ж иому дав Президент України грамоту? Чи не за те, що помагає русифікувати поліщуків, бо білорусами вони ніколи не будуть, і, хоч навчались у школах, ніхто тою мовою не користується. Дивно, що другі народи дбають про своїх людей за межоми їх границь, а укроїнське керівництво ніби до шкопи чне ходило тне знає, де правдиві українські границі і що там живуть українці Бо нібито буде перегляд границь Справо чне в границях, а справа в тому, що ви у всіх державах шануйте наших укроїнців, як своїх людем, І створюите їм однакові умови. Наприклад: дайте заяву, як хочете, щоб ваші діти ходили до української шкопи, то ми будемо знати, кого притіснити, щоб другим не забагалося А ще кажуть, що нібито нема спеціалістів. А як же було за німецької окупації, вчитепі від Позноаня, котрі ніколи не чупи укроїнської мови, хоч і не вміли говорити по-українськи, а вчили чудово укроїтиської мови і літератури, так само І росіяни; добре, то школа. А яких треба спеціалістів у дитсодок? Треба зайти | сказати: «Від сьогодні, шановні вихователі | ви, дітки, будете говорити, як вдома Але то треба, щоб сказала своє слово держава, а не «Просвіта» чи інші товориство | поро, щоб українськомовні райони були накриті телебоченням. Скажете, що нема грошей, але скільки різних військових веж, котрі піднімаються, | їх списують, виставити Їх тимчасово по границі, щоб пюоди чули рідну мову і знали свою культуру Чому ми не можемо передплачувати українських позез і журналів? Видається одна газета, щотижнева, І то за рахунок пана Петруковичо, «Берестейський крам», і часом виходить «Голос Берестейщини», котру видає УГКО, редактор пан Козловський | рдонм на автомашині, чому маємо ппотити долари, а ми їх не маємо їідомо в спровох «Просвіти», а не в особистих Ми ж їІдомо в державній справі, то ще | б якім Дозвольте зопитати, чи буде копи в Україні дисципліна |і пикОонамни зоконіюо. Володимир ХАРСЮК
Seite · S. 8Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

р - . ніна ЛАВРА У РР - фак У ДО ГА г . і в "(А ; Р ї р - - ше ї т є ж зе - ї 5 : У . у соч б у ПУ і ЛЬ чі гом : | й. або і; рок". о ЩО о ть бі 3 Ач ч м ч 722 пд як з таз у ПД КИ пИГРеИЙ паж 2/7 "г йти І оп й то живих и й Р я йо Й я ії у й йня я, ій Й яр ин кччч о" ьо о т Р чи пу у ау З х, . дея - со де -ю я она б оч ли ч чу а |. ч й че нм - ч чит ч - лю - - Ж | Чі чи -- оч | и б 'м чт те ою б ч 7 - з ч мм ж п я 5 о ЧО чи чі чи и кю Ж , и ч уч ;) - бю Ок, оч п чн "б Зк лин ло че ші а ьо а ча аа У о, о а, У о Че б і і у б поь п Р, Р у з чі чокобощо о чи, о чом чи ' бачу А чн ня -- и А ко ой о оч Р к нла б б ьо о Р КК но че чн ЧТ ОО м В о ан в от В о о ЛЬ У КП п ня чи ог нт чи бо з б ООНОМ - , о ик ий що т РЧР фа нак що з чочьй у ем Р Чи А б тацію т В Р Р ть ль - ее б ки о о о и о им щи М п ТЛ ть р Ро Р, вп м чи а оо ато а БР чо лоді ьо юю ню чо - р о чо о на. в - : док Чи о з'яперятетьи яко М тихо « ять В палю в чек Я о РР, - - Чи й й Р прац м ун аа я М - - в дов во ВО зо о р-ф йо д'є во ф'юо шов в ооо (а'цошой -а ан б м ці Р "ов Р) й ГУп. Ранок пом п'я шов з ЯРИ ве ПО ть що Титов "вл я - но "и чоло ек ЛОЮ /99Я-ї -- нію столітнього юбілею ЄСвиєна Маланюка, українського поста планетарного масштаду, од чесне ім я якого ще зобом недавно Фільшовицькі фонзи бажали за честь вбитеити ном. Наши газеуна вже належно біидтукнулася на цю знаменну подію, опудлікувбавим досить 0340 - шії (майже на бі полоси фінаимент стати Володимира Фазилебського «Єбтен -.Маланюю: фізіотералія фангогом і металом» | диб. « СТ» Мо 2 (32), 7997 шк. | Логта Є. Маланюка 6 Україні бже знають 1 люблять. б ось як поцінобувач йцкраїнського класного слова, як першшорадний літенатурознабець д критих бін менш відомий . Пож ми хочемо, б лару наших сил, зліювбідувати 4 що «Філу пляма» . У дриомау за беличиною масті Чехи Фіно Є 30- х роках дула досить активна цкраїнська томагча, д0 якої належтаб поей і перекладач Шараса ШШгбченка та Євтена Маланюка Слерідж Земек. Йг бін переклав на чеську статтю Є. Маланюка «Сучасна цкраїнська поезія» й опудчкувба і й часописі ш «Уїкеадїзнжо» (Мо 2, 793/7/. Уктаїнськомовний варіанті статті не здершся . 1 жаль. фо тема, поршшена Є. Маланюком, і сьогодні бельши актуальна. Па стошнках патиюотичної триеси час бід часу з ябляються пдчикації, бояких наши критики й поети «смурещуиють шпашо», намагаючись відповісти на сакраментальне запитання: хто сучасний пкраїнський поет -- естетствуючий спосте/итач чи активний дудівнимий содору нашої духобност 1 7 Є. Маланюк цу своїй статті ще б далеких блершие . Її віхою є амнадцятий рік, перший рік українського пробудження. Весна. П'янкі надії молодого народу. - --- Стихійнастрімкість насильно стримуваного доа зростання. Безформність перших |з й ярі лк ЛА Й - ле чі . пошуків. А над уам лірична прострація . (пригнічення духу) пробудження духу, . Одурманеного красою. - Такий Тичина -- поет українського про- - будження. Можливо, що власне доля цієї ліричної безформності в поезії Тичини (точніше сказати, иого перша книжка «Сонячні кларнети») є найсумліннішим віддзеркаленням «вперше відкритих // розплющенних очей» розбудженого народу. Тяжко забути про цю мить пробудження раба, який після століть уперше побачив космос і в ньому знайшов своє мкце. Але безрезультатночитач шукає в першій книжці Тичини якусь конструкцію. У Тичини, як у жодного іншого українського поета, віднайшла свій певний прояв безформна, стихійна музичність українського народу. Матеріалом поезії | Тичини є дематеріалізоване слово, розчинене в гарячій рідині музики. Тому г метрика його поезії є дуже орипнальна, якось по-органічному стихійна, що швидше нагадує політ степових вітрів, аніж канонізований елемент поетики. Метафори Тичини дуже часто музичні, у мого поезії проявляється музична термінологя. У своїх перших найхарактерніших поезіях Тичина подає, можливо, чи не єдиний у світовій поезії приклад повного звіЛьЬНення поетичної музики від поволоки (покриву) слова, подає чисте ядро лірики І досягає того, чого домагається. Багато можна було б сказати про вірші Тичини, багато б можна цитувати, особливо його акордні, поліхронічні алптерації, мого музичні ландшафти / /краї/ /, простори. у межах цього інформативного начерку / /ескізу / / нарису це неможливо Краще звернутися до орипналів його поезій, які своєю музичністю зрозумілі кожному слЛов'янинові Інша книжка поезій Тичини «Плуг» -- це перша спроба конструкції. Вона перетво: рилася в тверду матерію, яка годиться для Євген МАЛАНЮК тридцятих таб читкиу й неоднозначну бідтобідь . Дцкуємо статтю з несуттєвими скороченнями Ц зворотному перекладі. Стаття Є Україні публікується Наталка ЛИСЕНКО СУЧАСНА будови. Це зрозуміло -- часбув жахливий, гриміла боротьба народу з пораненим, але все ще живим драконом імперії, що вмирала. Сонячний екстаз «Сонячних кларнетів» був далеко. Після 1925 року Тичина як поет -- мертвий. На окреме замовлення, можливо, І добровільно прийняте, не можна бути пролетарським поетом, не можна бути творцем. Останні книги «У космічному оркестрі» та «Вітер з України» несуть на собі лише сліди геніального ліричного таланту. З технічної сторони творчість Тичини являє образ боротьби ліричного елементу за власну форму, боротьбу музики з формою. Боротьба для поета закінчилась трапчно: стихію вичерпав, але форми не знайшов. Тому подальшу епоху української поезії можна назвати шляхом від стихії через форму до самої суті (речі) (Гоешуге -- твір -- Гобеї -- предмет, об'єкт), тобто зворотним шляхом, ніж шлях Тичини Не музика, звільнена від форми, як внутрішня суть поезії | (рготоїей), не слово, дематеріалізоване музикою (правильніше, не музика, яка ще не стала словом), але саме слово, одухотворене, натхнене музикою, матеріал енергетизований музикою І перетворений у річ маніфест нового напрямку Пльки цим, а не іншим шляхом народжується мистецьким твір, як записано в Біблії Бог створив людину з глини І вдихнув до неї дух життя. Художній твір має стати органічним синтезом форми і змісту Першим поетом з таким усвідомленням був в українськи поемі М. Філянський ( Саїепадопит), але повної реалізації дося: гає цей напрямок у творах Максима Рильського те! плеяди навкіл нього, котра и РР р Р РР РР ер етнннве п тон ет УКРАЇУ»НСЬКА ПОЕЗІЯ працює в Києві і отримала назву «неокласиків». До них можна зарахувати М. Зерова, П. Филиповича і Є Плужника. Це не випадок, що резиденція неокласиків -- Київ Він був метрополією української культури й української традиції з виразною «александрійською» тенденцією. А в добу окупації, коли окупаційна влада зі стратепчних причин переносить центр України до безтрадиційного і зденаціоналізованого Харкова, Київ стає справжньою «Александрією» для української культури, з уама ознаками українського «еллінізму». - Те,щохарактеризує неокласиків і ставить їх по стороні від інших українських поетів, є виразно акцентована їхня культура Не лише тому, що Зеров і Филипович є професорами колишнього Київського університету, але и тому, що, наприклад, М Рильський походить із традиційно інтелігентної родини Тадея Рильського, видатного просвітителя. М. Рильський виховувався на класичній польській і французькій літературі, а вплив роамської літератури на нього був особливо непомітний, коли ж не зараховуємо до того такого нероайського напрямку, як акмеїтсти Анненський І Гумільов. Пам'яткою любові Рильського до польської літератури залишається художній переклад Міцкевичевого «Пана Тадеуша» (1927) Творчість Рильського не знає злетів | падінь Це однакова висота досконалого поета, на якій Рильський залишається вже довгі літа систематично збагачує українську літературу новою книжкою. Найвидатнішою є «Синя далечінь», що відзначається найбільш причним потенціалом і широтою ліричного подиху М Зеров, теоретик неокласичної школи | критик, -- це культивований поет у наикращому розумінні цього слова | мн а БЕН я чн пи - ня ни до з (лово ПРОСВІТИ досвідчений перекладач староримськиу французьких поетів, найцінніше в Нього що впливи латинської і французько; п б, переносить до українсько! літератури б механічно (як колись у Москві В рюсов д роайської літератури), але як художник садівник прищеплює на стовбур українсько; традиції найкращ) частини «вропейсько) писемності Велику формувальну працю виконуєі Филипович, поет і лтературний історик, з Є Плужник як поет і прозаїк. Тож неокласицизм Є етапом Сучасної української поезії, у ЯКІЙ СТИХІЙні музичи, емоції українського духу проходять формою | визрівають до дальшого етапу художнього факту Наймолодше покоління українських поетів, що пройшло цей шлях, має най. кращі перспективи, наприклад, М. Вороний | М. Бажан. Твори поетів, імена яких тут наведені, залишаються найкращим виявом української поезії за останні десять. п'ятнадцять років Але тим не думаю применшувати, недооцінювати значення тих авторів, до яких в Україні приєднується бюрократичний титул «пролетарських поетів». Все ж до них належить таке ім'я, як М. Терещенко, який уміє поєднувати в своїх творах культуру з «пролетарською» тематикою Не можна не назвати тут і Г. Шкурупія, якого офіційно зараховують до футуристів, але, можливо, його футуризм -- це хіба маска, під якою приховується досить агресивний нацональний характер Необхідно також згадати про обдабій ваного, але абсолютно некультивованого 8. Сосюру, який перебуває в стадії виснаження повторенням своїх вічних тем: війна КОМСОМОЛ І пОДІбне. Приблизно п'ять-шють років тому мож-набуло спостерігати в українській літературі значне обмеження «поетичної продукції». Це цілком природний процес після доби хвилюючої боротьби настала доба справжнього затишшя, з'явилася ретроспектива у питаннях поетично! продукції, а, отже, обмежується «поетична ппертрофія». Це явище можна втати. Відлетить полова, а залишиться чисте зерно поетичного таланту, для якого поезія -- це справді мова Бопв Було б несправедливо не згадати про творчість української еміграції. Не тому, що автор цих рядків -- сам емігрант, але тому, що еміграція має великий культурний ! політичний вплив на національний процесу Впчизні ї Найвиразнішою постаттю еміграційнойу » поезії є Юрій Липа, який по-мистецькому володіє драматичною формою, а востаннє | прозовою. Це рідкісна індивідуальність небуденної, неповсякденної сили І ВИСО" кого рівня, але в жодному випадку Не сучасного, але швидше середньовічного стилю (збірка «Суворість» ). Обдарованим і дуже витонченим Поєтом був Й Дараган, що передчасно помер: полишивши лише десяту частину того, що міг би дати українській поезії. Яскравий поет -- О, Стефанович Пише ВІН досить мало, але мого поезії мають відбиток справжнього художника ЙОМУ найкраще вдається синтез форми І змісту Р. Лівицька майстерно виражаєточними образами свій жіночий світ М. Чірський -- це поет гейне-ВОКО тематики, але однак не рейне-всько! психології, О Ольжич -- поки що поетичне молодий, але в нього має надії вирости. Мало втішного можна сказати Пре ге лицьку поезію. Духовне розчарування - нещасливої війни і сучасне становище личини впливають і на поезію. Крім О ба б та Б Кравціва, не можна назвати жодно і значного імені. Провінційність аж Де гро фоманії -- доля останніх (поетів). цій Українська поезія, яка напередо ще національної революції була єдиним дж ває релом національної! СВІДОМОСТІ, перебу нестрим: на шляху поступу, вона вирости ню іЧчНО! С но до ступеня органіч ла висо" української культури. Вона дося" й КО! ТехНнІЧНОЇ кваліфікації Нині й і самостійний вияв українського ето. дозріває нацюнальною психікою до пол щоб стати проявом модерно! нації на європейської культури ІА лись побу зорі нордтчя тр З Гб зФОоССс'760І ВспТІО ОО ї ці Й янь ЧИЙ ць б ч М, т-о зе -о. РО ПО А чу шо чу зо -о ре й РР Ся і) РУБЗ 5 3 гот ого зо ото мо оч б її я го є огб0оОог Ра о
Seite · S. 9Originalseite ↗
М ьо ть. - ь ч ГУ ч " 5 М , Ї я У - Зх 4 у ж Й бі » "-о. З ук х м то мл) у я « Р ч б іо кра ч - О «Ук - чор! зам | імла і з тий я ій | т 1 ч . кА їі ьз«ргя . | Р ь П 1 | й ь ч . ч "Ж ка чі "Кк | оо") я Ч "М У п-йь) А 1 й СІК) " но) -к Ра я "Гой м. РрО'у . ; 14 Ма МориСси еаже й МЕР " ії -йй ; я | а кум О чк 10 1занчац "Чий т РРО и |і Р чу кома рії "З | ЛІ -І РА рон Іюєхж ча та чий М и ) ї і - ка У | її НК О зав - ь 1-оТі тва | в тк - ій і Іе . ї г) ь рОГ р кімоО я. 4 | знє » , бязь " 4 Р - "Р З РЧІЛЙОгЗєс з аго чїпер' іу ж | каре, 4 ЛВС Ді - ща | Мт ; "т 4 Ли тека Тк) нічНО)ГО МеТепикоа РРО ча ці шт Жести погковОжЬ крильця не 00 жийвми УЖ КР жжиигилькомеСУ! ГП 00) 1илмномормутюуохво єм» - і ум М - , СОандужих ярпиків Мішура зни Обнох. ОСЄЗДуших гГлиДимонним. ЗРІЗОМ, ПО-ЖжИвВО у. ПицЦІє мч. відкривається воно У "ми 11ео - ТР а "'ровжния Суть речей ФОм Захер Мазоха опьдоОо : . " г | М З "І «т З | КОпОомиІ пОКЛОВ НО 1 Те - «КІ» Опексондр КОЗОЇ музику окрем» Ре- т песьмеінНИКО, а знаменитим зажисер Роман Віктюк знойшов благодатний Б і - т 87 П'ю Воно й че видоється дивним. норешті м у -. . ношу ЦцмОТПИВХ давно гупагтами всеможливих тобу ойкумену наож ОтилиСс» цучам чо Чет! НОЇ ревопюції. підминоючи Під сСеб остОомні ОСТРІВЦІ - |» ДЛЯ ВОЖДІВ морао Нові чоси - нові и зноменоао мохОюЮть нОВОФІчЧ ними, ПОТроктовуючи СВОбоду 4 уседозволен СТь. моВОоявлені бу ЧИНОВІ Що 30 ТВО ВОДИТЬСЯ ІіЛльТт«книоейвских Ведо- И ось уже - а в бузимі відомс омельки чи ОПельки Зі ші воксуючи справедпиво П єм М Українку, мосСтем», зпостиво-нохоОГноОо пормюоеротичним брудом кономовоних велетів духо рунвірівсько бротія замохнупося но моисвятіше, видовши у Москві «на-гора» блюзнерську брошурку «Иисує Христос -- гомосСексу лист Мабуть нО ДОГоОДдДу власному хиВрОму богов | пок, прогр Що ж ТОД) абже кОЗзОТти про Випадки УСТО ПОДОЧІ Р Крафт Евінго став пунктом медичного кОоноОну, ЮСлонивши собою - чу (УК СУЮбІ пемо-єя клінічні в ОСноОвопопожник о Аа) 1С)ХхІ| УМА» І 3 СОКСОПОТОПОГІЇ ЦціІЙКоОм неї проведливо гературний Відтоді скрізь уже ім я Лес польдо фон Захер мМазоха пашло гупяТи Сноломи позапіте ротурними -- б ОдмОнменним канонм п Одніи сув язі з іменем маркіза де Сада обоє в бо Слричинипи До пом 8 психіатричнім поменклотурі двох термінів -- для означення ззОбмопротилежних стаотеви» аноманім СОдизму то мазокізму. Залишмо все ж ці СвмтТенуції ДЛЯ кОпирсоння ВІДПОВІДНИМ фахівцям З-під Стягу поно Зигмунда Фрейда, узявши собу мо озброєнмя нОптоОміСТЬ СенНТенцію «короля життя» Оскоро Уайльдо «Порок | доброчесмість Для пиСсьмоннико - Те ж саме, чо м форби на палітрі для живописця» А кИВОпиСсЦеом Леопопьд фон Захер мао був першоряадним Чи не пе ДПШОЮ ( проб ето отвердити це стало публікація 1992 року Уривигу «Дон Жуано з Коломиї» у перекладі тики іваничу Само прив язка гостру до публі б ПОЯВИ саме гут декількох тн м х опари азетоа «ГПлинз ОДдНнОоОмМменного Ко 1/1 д Ом РУрмо о товариство (число тивно." Учостило під МУ автори» реє величку статтю Миколи УРПУЧУ О «Леопольд Захер-Мазохь то ури збє З рубрикою ри уже ПОдДувоного «Дон Жуоно 6 "і , б ; фету «П); йну» підхОПИВ ЧОСОПИС «краю «мих Ко, омиїв б. ПОРТ я ПС рибними о урясніло В ГОГгО- ом ць московських проспектах, як! "РР ЛИ запрошували Бажаючих пере емеру в хутрах» то інші твори Чямого ТО 3) видовиів ногр'в Гужи мо) Г : ям Он сти пмередплотникій | зник іЗ мими "ни гри г ря ребудови а не про них сьогодні - и роконим ШИПИ ГХ ка у отреє оОосСВвІДЧИТИ гу "ие уОпьнесть сом О пиСьмізнінико "р 7 РКО мо виданими журногп «Акаде Чейах - , 4 //6), уміСТтивши мо сами Спє, м б ч КАМ, З всироюиммм ігор ціями а Же ри от іш г) є РОГИ ГІ Кпіино б ПН пибуувь сквозь стопетия» Для міг шо "7 ГЮ ЯРИ Ті реуво дз» чи Гі ур в й з іч й пу ге, вибізнмиєтьга від перших ь! не ДП Ех "ПдарІТ ій. Ре ієО о Ом, І ОкцеоОнтоОоми -«біДОМмМО ВиСмИикКнуУТа їз КОротком і, мобуть мнодичерпної видавничої «РрОнНнСОоПпОГІЇ пу ОлпікаОоція 9 ОднОом; 5 зго ретотгев 47 Мотов' укро но Ко УААгУ пнМних «Все ніїу Редакційний гурт загаль нНОрозкоже пидонь Ічисло 3 1994 р.) имоОВвІрНО СВІДОМО уЗзябрши 30 могу ПпПОкКоОзОтТИ Пеопольдо Фон Захер-Мооко передуєттм як монстра Слово, мистця, нгикорувов мдзавичонно обдаровану "и СПпОСтТережли: зу ПЮдиму, запишиваши вітчизнаних оротоманів Оез Очікуваної масної поживи Тож звернімося до поважної публікації, "и передусСім до Опижчого знамомство 3 «мим винуватцем небуденної пітературної ПОДІЇ УЇОмо присвячена Сстатте Ядольфа й Рі Р "1 : г з а " Р, ії й г г Р «ій РА й ; Р Р Р г. й й ' ї я Гб я й Р " її КА УДК, ч РЕ Ти и 7 7 ай " іт" т Че Р, . б мому - "я г м й сяг зн, спого часу нош тапонойнмтий до спізпраці у спосєму журналі «Кіа амсоті» наймкрощих того-масних ДОб0тТОрІВ Гюго Зопя Мопассана «Захер-Мазох поєднує темперамент порда Бойрона з формою Меріме», писав 18/6 року «Журналь де Женов». Цією, однією з-поміж боготьох амисоких оцінок, письменника з Лемберго зороховано до ряду наомаманочніших мисСтцій минулого століття Усього бупо в долі цього таолоновитого пітеротора - й успіхів / падінь, адобутків і втрат, аж поки не обірваплася мить мого життя у березні 1895 року |Ліндгайм, земля Гессєем, Німеччина). На батьківщині письменника його ім я було окутаме мороком забуття. Тож дореч- їам ятають вони м те, як юмляк залучий -- ь чу чи М «1 ЧУ - - їч М М РА : іл чн - . й ч РИ - Р : б - чо ч Р че 5 - ь Ко ч - "б "б чо, 4 ія - , і "кю ь х чі "| Р т - | зл і А ". - й ча Й зч - 0 ААУ - ум ч іі ь т "й і - . ь ь я -. " в г Зою; и - е о чи ча м ій "| й ко Ром У . я чт - а "и и нн - Га Р й ї и її - . Ь в я ' м Р « з" Нь Й нн зч . ' - . | - чаї я я і ря й - Ро М ; ; - ЧУ п "й і - - «й л 1 - "Ж ож . 4 Р у - кіна ї і, РИ Ь ю і б. г ь . чат но В - - ч з М ї - чи Ді і " и . ' Р - Літературна сенсація кінця минулого століття і -- через 100 років -- нинішнього, Леопольд фон Захер-Мазох повертається в Україну своїми творами. Опеля «Леопольд фон Захер-Мазох - Колумб Сходу», перекладено з німецької! Ноталкою Іваничук. Автор вважає новий переклад повісті «Дон Жуан з Коломиї» | її публікацію поверненням мистця ! громадямина до своєї духовної ботьківщини Гоповний-бо доробок письменника складають романи и ПОВІСТІ, ДІЯ ЯКИХ розгортається в Галичині Та й народився він У Лемберзі так ТОДІ називали Львів -- 27 січня 1836 року, у мішоній родині батько за походженням - німець, президент поліції у Львові, мати дочко українського професора «Мовою Його дитинства, - зазначає пан Опель, - була русинісько бо виростила МОГО ГФЛУРВАЛЮНМХ ця Гандзя з Винника, 8 якої він щоразу літував. Перебуваючи в Золочеві та Коломиї, він полюбив рівнини ТО карпотські верховини, які и через десяти пття ЗУМІВ 3 гопографічною точністю зоброзити у новепох аМісячно Ніч», «Капітулянт» чи «Дон ; з КоОпОомиї» а одна цей, ГОДОЮ, гідний для нослідування декотрими нашими братамиспов'янами то вітчизняними малоросоми, які и АУЖОЇ мови зле навчаються, ! Своє! відчуралиєся Довідут моОСИ фон Захер-Мазох | МОГО галпантобі німецькій ТО ОМС грійськім її торії ператури ЛО фом здхер Мо юоха не згадується р побіжно»в Що ж, . за це і статті и про те, що «Л досі зберігає в Франції місце», 00 «В належне мадується Пише / 7 ре я францу чи, япоОгІО | А фронмшу м ' но згадати, що «за життя багато критиків давали письменникові високу оцінку, нозиваючи «літературним спадкоємцем Гете», «австрійським Гургенєвим» чи «Копумбом Сходу»... Він богото зробив для розвитку психологічного роману, що остаточно сформу: вався у ХХ столітті. Цілий розділ європейської пітературної історії міг бути написаний поіншому!» А скільки б утратили ми, галичани! Вчитаймо: ся в його з любов'ю написані про нас, колишніх, рядки, образи, типажі, які й понині ДеіндОо ще живуть, та чимало чого й згубилося хорошого на розпуттях велелюдних, і не завжди поправ МО У 18/0 РОЦІ Ю Штутгарті вийшло друком перша частино головного твору Л. фон Захер- Мазоха «Заповіт Каїна» - «Любов», з якої й узято новелу «Дон Жуан з Коломиї» 1872 року вона друкується французькою мовою у відомому паризькому журналі «Ревю дю Монд», і автор стає пітаратурною сенсацією Гемає, мабуть, сенсу переказувати зміст цієї цікавої прози, Слід відзначити лише, що мова автора напрочуд свіжа, соковита -- при всій поконічності опису, досить влучно Йдеться ж бо у творі про найвище в земному житті пюдини - кохання двох, із супутниками його незмінними -- печаплю, непорозуміннями, подружньою зрадою та проблемами, пов'язаними з народженням дитини |«за: ложмико кохання» -- так іронічно назипає дитя оповідач) Дія відбувається в саредо вищі голицької шляхти Коломийський Дон Жуан розпошдає авторові саою пюбовну м подруж ню "сТтОорію в придорожнім корчмі, куди обох панів у підоарі, що вони польські поостанці, замкнули українські дядьки. Автор розвинув гому кохання й тому нопрямку, що подружжя, побудоване суто но чуттєвості, веде до закріпочення і агодом до відчуження та ворожночі між партнерами, Но утримаюся від спокуси, аби не навести коротким уривок - спостереження, яке автор уклав в усто свого героя - про народ укроїнський «Що робить нош марод таким мелонхолійним й Ріамино Боно розпросторилася, наче море, й хвилюється мо вітрі, наче море. Вона мовчазмо обгортоє людиму, мов нескінченність. Чужа, як / природа Людині завжди хотілося промовляти до неї й почути відповідь. Як крик болю, виривається пісня з ії грудей, і, не зчайшовши відзвуку, вмирає, як зітхання. / людській істоті стає тоді незатишно. Х/ба воно ме нолежить рівнині? Хібо не рівнино Її створило? Хіба рівнина лиш підкорила Її собі? Чи рівнина відштовхнуло ії від себеб Мовчить рівнина, не дає відповіді...» зумовно, відкриттям для багатьох ста-по своєрідне дослідження Леопольда фон Захер-Мазоха «Жіночі образки з Галичини» в перекладі з німецької Івана Герасима. З особливою теплотою описує автор перлину Прикарпаття -- Коломию, віддаючи містові найполкіші свої сантименти, «Гой, хто захоче зобразити на невеличкій картинці Галичину, нехай поїде на ярмарок до Коломиї Том він опиниться но форумі давньої римської колонії, серед штовханини гендлярів, що пропонують, купують, сновигають туди й сюди, / побачить дивовижну країну, що пропливатиме перед ним у розмаїтих обличчях. Иому здаватиметься, що він то на базарі в богдаді, то на церковній площі якогось село у Ш/ворцвольді Як і том, ударять по руках омоглявий вірменин з довгим чубуком го білявий швоб з короткою файкою в кутику уст -- подібність повно, / він бачить, як Схід то Захід простягають один одному руки... «Тут відбувалося переселення народів. Немає тут якогось одного жіночого образу, а є галерея жіночих портретів, супроти якої галерея короля Людвіга - вибірка потвор. Глянь довкола себе в штовханині? Кому ти віддоси //орісове яблуко.» | намагається розділити непогамовний дослідник його, це яблуко, і між «малоросіянкою» та полькою, гуцулкою та єврейкою, вірменкою та черкескою... У кожній відзначає особливі зваби, притаманні пише її народові Де то все ділося нині? Димом здиміло. Не той тепер Миргород і Коломия не та. Тільки и залишилося, як і тоді, на ярмарку голодне циганство, що «шманає» за недоглянутими гаманцями... А жіноче многоголосся перетворилось у квиління схрещеної в большевицьких котлах, затурканої буденними клопотами радянської жінки, що увіброла в себе хіба що одвічний сум своїх гордих різноплеменних попередниць Цікаво, як би описав великий оповідач нинішніх базарних «коробейниць» Європи, які в часі безробіття заробляють торгом на шмат хліба для себе й дітей та каральні операції церберів із податкового гестапо супроти них - при жирінні мафії у верхніх ешелонах влади, брудну пайку та безлад на наших ярмарках, де перепродують усе з десятих рук - з усіх-усюд привезене нікчемне та каправе. Зчаста брутальною й сварливою -- не від СОЛОДКОГО Життя - стає ноша жінка. Зблякли б, нопевне, нині кольори у великого майстра слова.. «Л. Захер-Мазох і Україна» - іще одна стаття у «Всесвіті», більше бібліографічного спрямування. Автор її - Марія Вальо - зазначає «Хочеться вірити, що нинішній ренесанс інтересу до Захер-Мазоха, результатом якого стало нещодавнє створення у Львові міжнародного фонду його імені, викликаний не стільки зацікавленням еротичною тематикою його романів, скільки бажанням глибше вивчати його життя і творчість в цілому» | дійсно, крізь роки забуття й несправедливого замовчування норашті повертається в Україну гом, хто «перший з чужинців звеличив наш народ з такою любов'ю, якої навіть гяжко межи ношими авторами знайти, , | перед цілим світом виявив його незаспужону долю» |Л. Сапогівський, «Зоря», 1880, стаття «Захер-Малох і русини») аби нас Хочеться вірити, що повертається, золишоатися тут доти, допоки Існує у Красне Письмомство Володимир ГЕРМАН ю - З " й Й
Seite · S. 10Originalseite ↗
Невтомний збирач, видавець ! дослідник фольклору, етнограф, прозаїк, поет, драматург, перекладач, лпературознавець, педагог, публіцист, мовознавець, автор знаменитого 4-томного «Словаря української мови», історик бібліограф, редактор газети «Громадська думка» і журналу «Нова громада», голова київської «Просвти» - всюдиБ Грінченко полишив глибокий слід. «Більше працював, ніж жив. Другого такого робітника мені не доводилось бачити», -- писав про Б.Грінченка його сучасник М. Чернявський І. Франко ставив Грінченка на одне з перших місць серед «борців за українське слово -- перше місце по пильності, По таланту, витривалій працьовитості І різносторонності інтересів духовних» | Франковіїмпонувала його «гаряча любов до України, щирий демократизм, бистре око на хиби української суспільності». Хто ж поаяв ту незгасну любов до рідного? Адже в дрібнопанській змосковщеній ам'ї Грінченків, Яка мешкала на хуторі Вільховий Яр і в селі Долбине, що на Харківщині (нині Сумської обл.), де 27 листопада (9 грудня) 1863 р. народився Б. Грінченко, українською не говорили. Мати не знала її, а батько цурався І дітям - забороняввживати «мужицького наріччя», навчав розмовляти «по-благородному». - Тащей У рік народження Бориса роайський царизм увічнив себе горезвісним Валуєвським циркуляром, дія якого посилювалася указом 18/6 року про повну заборону українського слова. Усупереч усьому, Борис уже змалку знав мову простих селян, співав пісень, слухав казки, оповідання. «Чарівна і глибока та надзвичайно багата українська усна словесність так приманила і прикувала до себе Грінченка, що він з нею не розставався до кінця свого життя», -- відзначав дослідник |. Брик. Під впливом Т Шевченка, якого вважав «з'явищем феноменальним, єдиним, може, насвт» «усправінаціонального відродження свого рідного краю», безповоротно звернув на стежку українознавства: «Шевченко зробив з мене зараз же українського націонала (хоч і чудно се казати про хлопця 13--14 років) Його поезія була вже мені не жартом, а його «Кобзар» зробився моєю євангелією». На 1/-му році життя Б. Грінченко переживає перше важке життєве випробування, справжнє випробування характеру великої людини. Арешт, півторамісячне ув'язнення за те, що читав заборонену «Парову машину» С Подолинського, потім дав товаришеві, а його батько сказав шкільному начальству |! як наслідок, засуд на все життя -- заборона продовжувати навчання в середній та вищій школі. Та найстрашніший удар -- розвиток тяжкої! хвороби, туберкульозу. «Жив завагди одиноко, освіту мав затого ніяку, - до всього доводилося доходити самому», -- призна- вався він у листі до Івана Липи Знань, ерудиція набув Б Грінченко поза школою Він був енциклопедично освіченою людиною, мав славу вченого і культурного діяча, прац) якого друкувала Роайська Академія наук, присудивши мому Золоту медаль та премію імені М. Костомарова мав титули члена українських наукових товариств у Львові та Києві Листи 5 Грінченка, щоденникобі Слово ПРОСВІТИ Ч- записи татнші архівні матеріали засвідчують, як пристрастно боровся він проти страшного приниження українського слова, української культурної спадщини і шукав виходу з цього становища. Так, у листах до своєї майбутньої дружини Марії Гладиліної він неодноразово наголошував, що «для нас головною працею повинна бути праця для України» Учителюючи в селах Харківщини, Ь. Грінченко вивчав народну мову, записував фольклорнітвори, спонукаючи до цього своїх товаришів «Чи багато записав по етнографії та лінгвістиці?, Що ти зробив для рідного діла? Тобі треба записувати народні твори лексичні матеріалит вчитися мові», -- питанням такого змісту рясніють иого листи до вчителя І. Зозулі Бажаючи, щоби «вільна наука озивалася рідним словом» до дитини, Б Грінченко склав для своїх учнів «українську граматку» й «українську читанку» Основний дидактичний матеріал поабників -- живе мовлення: прислів'я та приказки, загадки, казки, дитячі пісні, переважно записаніентузіастом. Б. Грінченко неодноразово доводив, що тільки навчання рідною мовою може дати користь народові: «.мусимо дбати з уаєї сили, щоб діти наші змалку виростали українцями, а не москальчатами. Мусимо розмовляти в ам'ї завсігди по-вкраїнському, а потім уже, геть далі, вчити мови московську, французьку, німецьку та давати дітям виразно зрозуміти, що вкраїнська мова їм рідна, а не московська. Бо якою мовою говоримо й думаємо, -- та нам 1 рідна: яка мова, такі наші й думки будуть: московська мова -- московські й думки у людини будуть». Вагомим напрямком українознавчої діяльності Б. Грінченка було видання просвітницьких книжок для народу, щоб «можна було з їх скласти популярну біблюотечку таку, щоб з неї міг читач здобути елементарну загальну освіту». У листах до друзів Б. Грінченко весь час наголошував на тому, що тепер «уся усна народна література мусить сотнями тисяч «лубочних» виданнів піти у народ», щоб «привчити иого до книжки на рідній мові, а тоді вже учити», Його турбувало те, що народ не знає більшої частини кращих своїх казок, дум, пісень, що діти не мають змоги читати їх рідною мовою | «Що ви дасте дитині читати Після того, як вонатільки що вивчилась розбирати книжку? -- писав Б Грінченко у листі до М Костомарова, який дотримувався думки, що «народ учить треба не його ж власними творами» -- «А чому ж ви не хочете дати українські казки? Чи москалі, німці й інші ховають сво! казки од народу идітей? Ні, вони тисячами пускають їх у світ-то в первопочатковій формі (Грім), то в обробках (Гофман)» Б. Грінченко підготував майже 50 видань збірники казок («3 народного поля», «Мудра дівчина», «Колоски», «Кузьмина Три бажання Казки», «Книга казок віршем», «Українські народні казки, вибрані для дітей»), дум та Пісень («Живі струни», «Думи кобзарські»), анекдотів («Веселий оповідач»), книгу «Байки» та інші, яки фактично довели, що «ідея українства безсмертна та що її не можна замкнути навіки в тюрму», ї викликали заслужену похвалу з боку передових куль чо - - -- - ної пр ДА «БІЛЬШЕ ПРАЦЮВАВ, НІЖ ЖИВ» Про українознавчу діяльність Бориса Грінченка Почуймо себе членами з усесвітньої людської сім'ї 1 візьмімо собі все гарне, правдиве, високе 1 людяне, що виробила за свого життя людськість, візьмімо й зробімо його частиною нашої душі: будьмо рівна ї Гомерові, 1 Шекстирові, 1 Данте, але попереду над усе зоставаймося самими собою, будьмо вкратнцямирусинами думколо, мовою, ділом. Борис Грінченко турних діячів «Ви цма виданнями одні, без грошей. за 2--3 роки зробили трохи не більше, як цілі громади за 20 літ, ховаючись своїм українством трохи не од самих себе Спасибі Вам за се велике», -- писав Хведір Вовк із далеко! еміграції | хоч «пльки небагато, дуже небагато людей справді прихильним оком глянули» на видавництво народно-просвітницьких книжок, а «інші ва або глузували, або ворогували», хоча Грінченкові доводилось за власні гроші наймати переписувачів і під вигаданими псевдонімамичерез багатьох людей в різних місцевостей надсилати рукописи до цензури тащеи Черніпвська адміністрація «дуже скоса» дивилася на ці його писання українською мовою, в ньому ніколи не прокидалося сумніву, чи варто в таких обставинах робити. «Це дочасне. Ми свого досягнемо, -- писаввін у листі до Д Ткаченка. -- Наша ідея не може вмерти. Вона подужа ва перешкоди. Я взагалі трохи фаталіст. Мені здається, що дос з успіх моїх нещасть мені й добро виходило -- це була плата за відбуте лихо... Тільки ніколи не треба духа вгашати, ніколи!» Належачи до народу, «позбавленого прав нації», і відчуваючи «всю болючу вагу такого становища», Б Грінченко часто у листах до товаришів доводив, що треба стати «справжніми, а не мальованими, проводирями нашому народу», пам'ятаючи, що «тепер ще такий час, коли діло роблять одиниці, а той час, як робитиме загал, ще не прийшов, хоча він не так далеко» Прикладом особистої просвітницької діяльності він намагався «розворушити людей до якої-небудь реальної праці», щораз нагадуючи друзям, що «треба принатурюватися до обставин робити щиро, невсипуще, тоді тільки буде добро». Б. Грінченка обурювало те, що до української праці прилучається більше «неосвічених, ніж освічених людей, що освіченіші люде вважають за краще по: даватися до російсько! літератури» Його тривожило те, що українські байкописи пишуть все тільки «на позичені сюжети», «занехаявши власні скарби» -- сотні українських приказок, на яких «ніхто не звертає уваги» Працюючи з 1894 р у Чернігові, Б. Грінченко видав капітальні томи українського фольклору «УЗтнографические материалью, собр. в Черниговской и сосед с ней губернияху», «Из уст народа», що їх В Гнатюк поставив на перше місце після «Трудов. » П Чубинського 1 відніс до «найповажніших видань на полі нашо! етнографії, а навіть узагалі слов'янської» Збірники Б. Грінченка відзначалися особливою повнотою, багатством свіжістю матеріалу, найбільшою об'ємністю фольклорних зразків серед уах етнографічних видань кінця ХІХ ст, На жаль, збережені Ь Грінченком від забуття численні народні скарби, як : збірники ПО Чубинського, М. Драгоманова та інших фольклористів ХІХ ст, запишаються сьогодні недоступними для сучасників як рідкісні видання Збирацькофольклористична діяльність Б Грінченка значною мірою сприяла активізації громадсько-культурного життя зв Україні, про що свідчить мого листування з найвидатнішими представниками української слов'янської фольклористики У Чернігові Б Грінченко здійснив ще один громадянським подвиг -- упорядкував перевіз із Києва частину українського нашцонального музею віДОМОГО збирача старовини та мецената культури 8 Тарчовського У лист до В Дубровського Б Грінченко писав «Згадана група укратнофобів дуже лютувала, що, не вва: жаючи на ва її заходи, земство таки взяло музей Вони якби могли -- спалили б його» 1902 року редакція «Київської старовини» запросила Б Грінченка впорядкувати «Словарь української мови» Фундаментальна праця вченого стала найбільшим його внеском в українську культуру. "За споваремя майже забув, як з пюдьми листуватися», є роблю словарь |! руками, і ногами, і зубами роблю -.)» такого змісту листи написані Б Грінченком під час виконання чергової «нагальної справи» задля рідного народу, які ще більше переконують нас у тому, що це був його науковий подвиг, здійсненим «на грані людських можливостей» При укладанні «Словаря-» редакгор на першим план висунув етнографічні матеріали, які збирав майже на вам тери: торії України (більшке 1000 слів), а також записи багатьох кращих етнографічних збірників, тому «Словарь української! мови» Б Грінченка був г залишається не тільки підручником для вивчення рідної мови, доказом її багатства, але и повним довідником з етнографії та фольклористики, «образом нацонально! вдачі» Надзвичайно також важлива бібліографічна праця Б. Грінченка «Література українського фольклора», "8 залишалася єдиним довідником з питан українсько: фольклористики до виходу «Бібліографії літератури з українського фольклору» О Андрієвського Протягом усього життя Б. Грінченко збирав етнографічні матеріали, маючи намір продовжувати іх видання, про що свідчить його лист до В Гнатюка, написаний 3 вересня 1908 року «Що до моїх фольклорних матеріалів, то вони поки що лежать великою купою Друкувати іх думаю звісно, апледейколищене знаю Доане мав змоги ВЗЯТИСЯ ДО ІХ» Цим о намірам не судилося здійснитись, а етнографічні матеріали були передані дружиною Б Грінченка 8 Гнатю- КОВІ частина яких зберігається В рукописних фондах Інституту мистецтвознавста, фольклористики та етнологі Ім. М. Т. Рильського НАН України Смерть єдиної! дочки Насті, а занею і крихітного синочка Волі завдали остаточного удару здоров'ю Б Грінченка «Не ремствуите, що не пишу, не відписав на Вашого останнього листа навіть... Лірика не до речі, коли доводиться зшплювати зуби, щоб не крикнути», -- з сумом писав він у лист до М. Чернявського 9 ачня 1908 року У вересні 1909 року Б Грінченко виїздить разом із дружиною на лікування до алі У південному міст Оспедалетті живе думкою про повернення в Україну, запалюючись бажанням працювати. Якось після роботи, як згадує його дружина М. Запрня, усміхнувся каже «Ми, здається, заміряємося всю роботу зробити на Вкраїні роайській, галицькій і американськи» А В останні години життя, коли зболене серце сходило кров'ю, не витримавши уає! сили переживань і тяжкої надмірної! праці, з ус? Грінченка зірвалися поетичні рядки Ці руки працювали 30 літ, / від них в землі зостався добрий плід, Дай, Боже, и Бам такого! Те, що зробив Б Грінченко за своє 46-річне життя, можна вважати подвигом Про це свідчить гиОгОоО епістолярна спадщи: на, яка нараховує понад 500 оаб ! організацій «від уах культурних вогнищ нашої! землі », які зверталися за порадами. допомогою, з певними пропозиціями Та зауваженнями до ціє! славнозаюно!ї Людини, яка, за словами А Погрібного, «уособлювала один з провідних духовних центрів» в Україні Сьогодні справджуються слова М. Сумцова, що «в кюторії нацюнальнмого українського відродження скромне м'я колишнього народного вчителя буде за писане золотими пітерами » Лідія КОЗАР, співробітник Інституту біографічна дослідженмь Маціомальмої бібліотеки України /м. 5. берчадського
Seite · S. 11Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

чедім Гм потр! Хар ктеЮ (741 харю ме | (нев. ї оч бо ко" повід и ( ; ЖИтТеТ Ужу повер І МС . . проФфосі іі су осі кого 1ІНОТИ паті міРЬРАЇ | ГІ нь" нь" уетью; а КіНчЧАОИ м ЧИСЛОМ», КАК ГСуУє (лово ПРОСВІТИ Ж ромМІВ3СЬКОГО лменвнидячки їі ІРО ІРО) СТУ І ЕМО, М І) 11| 1 51 ге ЙмІ ДРОуА"О ВОГО !АВЮ:В"АВОІТ ри і г) | ),14 інавським М Харківського 14 г) іє) птературного факуль Су, чо Це фер) ІЙ дер й іачанбочії ! 1 НО) рі зако пересувати в іпара і ВЛКСМ це дає ІіМОГИ ому М підтримувати у селі СВОІїХ | матері юличіВ ге втомй час по гу вав ГОЛОД . Пи пя іпаадауннттча Харківського РИ 7 ЧІ. м рого батько петор держутаверситу У в зо, ри ГУТІ! радняи ькОогоО кому КОМ 'УРІИХ ЧЗУУДІВННІМ Ц І Емі ІН | «їй грацих на посаді доцента літера ури | ІА НОМ У і йно? ре па ні і М Нд | НІОВИМУ А, сі «ЄРАУ РІ ЛІ 10356 року ІМТ з був зарахованим держу нверсите ту тг хІіДНИМм На ІМТ ГОМОЧА21С Шевче ме до асппрантури Київського нка. удо- вий Зі ! років про що свІДЧИиИТЬ ДОВІДКА Отже творче В держунтверей геті досліДНИЦЬК У їн й в мого Татуся иклада! а роботу в ТОРА ЛОСЬ акті Інсти нове життя, напружене и досить цікаве КИІВСЬКОмУу провадить ІВІгУ У Ті птературознавства Академії наук УРСР. грунтовним науковий гвір українська література першої половини ХІХ століття Шевченко | «Наукових записках держунверситету Мо 1. 19039) неприє мна подія, коли (частково надрукований у Київського досить а наклепницькою заявою викладача університету вчи буна батька виключили З Тени ВКП(б), але че кандидатів у рез рік поновили й одразу ж прийняли у члени ВКП(б). Треба знати, що для того часу це було неабияке випробування -- позбутись довіри Деякий «1 4 ( МІС) Ї сатьки 14143 КІМ іа ЛИ підвальну кімнатку на ву ЛиЦціІ Кер СИННІЙИ Згодом тато віДШУуКав маленьку неді 03 - довану хатинку паровозного депо. л бУДІВНИЦТВІ | Та хатину Овлашах продати, виручивши таким чи- ном гроціп для виплати та бабуся Катерина до ЛИЦІ Щемала душа на Батиєвій Д ЛІ сплату 43 Домовилисі ГУ дідУусеву Горі по КОЦТТІ ха! за КИЇВСЬ "СУ Г) ІПТяЯ 1 Асі кособок У У В Неохоче переїздили дідусь Омелян кі селом геперіштньої сто- за хатою, яку спродали майже за безцінь Бо гпсля тако- Р Д го справді людського ГОЛОДІВКАа. МИ | ,ї покупців знайти НКИМ ! "ІС прос ке Приїхав дідусь Омелян до нового помеш- кання, ПОДИВИВСЯ. пПохилив посивіІЛУ голову. Та хіба арівняти київську Батиєву гору з Ромнами чи Овлашами. Але що міг поробити, тільки-но з голодного, колись багатого краю вирвався. З колишньої Геть- манщини Приг здаймо Шевченкове «Недоуми! Занапастили Божим рай". Геть- манщина"!!, Почуха в ПО ІИЛИЦЮ дідУСЬьЬ Омелян І взявся за сокиру та ру банок -- нова хата потребувала його умілих рук Почали Жити и ДІ Юудову неЕЄ| ТИСЬ Не В- ДОВІ) з ЯВИЛасСь ШІ куди перебралися ДІДУ! Ь 12 бабусе НО) Ви- одна половина х ЗтТиИ мурувати у ній 1 грубку, в якій дуже смачно все пеклося и варилося Яи за раз пригадуючи. обли ууюсь та прицмакую в уяві ті знамениті борі ЩІ їі кА, паски га пиріжечки, вийняті з духовки тої грубки Ось гакіпг і ЯКОЇ осталя пісіШіа ката на Ба ГИЄВІМЙ і я горі, моя дитяча колиска почина- ЛОСЬ пізнання світу 1: його жорстоких ЖакоОніВв Бо коли зтою хатою все більш - менш владна пі Сь ОДИН малюк. ТУ 1ї ГО Я Ба Г сини. з явився МГ т заповісти г вою працю До ж до майстрування різної дитячої атрибутики Знову проявили Р Омеляна Дідусь казки Їх ні з Вони СУТО на тепер вже А які гарні якими Так. так ько радів це дооре, п родовжать його рід, Оуде для чудове вміння дідуся розповідав сплутати ши, українські, якісь Олизькі пахучі саме світ Р НІ сі мене, ще мені І Диого ОТИХ ПГ ростих розповідей камня га раптом виповим часник! увалась хлібом, салом 1 г Лкомо Бо в кожній дідусевій казці ков язково мшлося про якогось Гі роя рим КУДИСЬ там мандрував А скалать Др ні це ландри без градиційної! уИ .« У Харчами" А в торбинці той ж! «ЛІ, до хліба сало і обов'язково часник ор линка, що надавала чоловікові! пу "Ддоров'я | витривалість Чи том Сам отиторошок вирушав на про" иборн! "ЧИЯ із Іїмієм, чи якийсь солда? Че Гжг плечі и, "ТИ М иа в АЛтав Ум тег г з ч - Ртався і ніЙйНнИ на ратьківщину У всіх ч'- й у м річний малюк себе цей смачний ПОДУА, висіла знаменита торбинка | запліошупнаВ ОГО ШО пп ре їширенмі ніздрі, мот гаву мій ш М цк У ця ки аа, о о і я . М и о ., ою ча ап я Ь, в п Ь, кю ль 4 мч чо З п ь | ч Зк чі я Ігор РУСАНІВСЬКИЙ си СОЯ ЯМИ паІМСз (ЛПродовження. Поч. диб. число 5, 9). п считаєте целесообрааньжм расстрелять. В списках укахсите имя, отчество, фамипию, год рождения, последніою должность или место работ ьт перед арестом, а также краткое содержание обвинения с указаимем, соанался ли арестованньтши Указанньв списки вьилите не поаднее 23 июля» Шефу київського НКДБ Мешику представлений його підопічними список до розстрілу здався неповним, він розпорядився добрати арештантів, вичавити зних «усе потрібне», аби тільки прислужитися Москві. Ніхто не знає тепер, скільки безневинних жертв лягло в українських ярах і ллсах за чорними списками НКДБ, набоїв кати не жаліли, війна, мовляв, усе спише. б липня 194Ї року, за прокурорським начебто рішенням, з групою викладачів 1 студентів університету розстріляно 1 мого батька. Усіх їх звинуватили в організації «контрреволюційної націоналістичної групи». Зрозуміло, що ніякої «націоналістичної групи» не існувало, це видно навіть із ТИХ відпОВІДей батька слідчому 29 червня 1941 року. Запитання: Доякоготеріоду стосується виникнення вашої націоналістичної органазації? Відповідь: Юридично ніякої націоналістичної організації не існувало, була просто група людей, котрі зблизились приблизно в кінці 1939 року. Це були особи, які зійшлися між собою в нацуюнальному питанні, зокрема -- Нагорний, Луговий 1 я (Русанівський). До нас горнулися: Бондаренко, Єфременко, Чубач, Комишанченко, Базилевський, Мишовець, Булат. Якогось там визначеного керівництва група не мала, бо кожен з нас а не мислив себе учасником якоїсь організації, тому що це одразу ж надало б їй відтінок «контрреволюційностиі». Ніхто не претендував на «вождя». Справа тяишлашлятом вишукування українськит традицій, знайомилися з людьми, які мали авторитет у вченому світі, цікавилися думками академіка Кримського, про-фесора Грінченка, Оглоблина, Петрова. Проявили інтерес до настроїв мозок із казкою дідуся Омеляна Батькова хата на Батиєвій горі часто ввижається мені у снах. Ось 1 сьогодні приснилась Наче я з татком сиджу при зьОі, він показує мені якусь книжечку з казками, де яскраві малюнки, де краг ИВІ А на подвір! пПовніСІНЬКО СОНЦЯ, пташиного щебету Я сміюсь до тата, він сміЄТЬСЯ ДО мене Нам обом так хороше, так радісно Прокидаюсь із тим же почуттям піднесеності й розкошів від єднання З оатьком, від ТО незвичайної легкості, що приишлии до мене навіянням чудового сну. Усвідомлюю, що це тільки сон, (хоч я вже дорослий, мене охоплює легка зажура, 00 вже так давно, як пішов зі своє) хати, щоб ніколи до неї РІ а "ПТ р рі татусь більше не повернутись | 22 червня уночі німці напали на Радянський Союз напали На Україну, почалась страхітлива війна, котра тривата майже чотири роки 1 перетворила мою попелище. А 29 червня, так само УНОЧІ, заарештували мого батька ()шук тривав недовго, ПІСЛЯ чого ГУВ складений акт, що зах відЧУВаВ З На основі Ордера мо 82 ВІД 20) червня 1941 року! пвробітники НЕДЬ лейтенант Моль та сержант Мотир у присутноє Ті заонятої Бабет Віри Олексивни с клали акт зилучениня Гі громадннина Макара Олексійовича за країну на п ро - зле адресою: Батиєва гора, 10 лінія, буд 7, кв. І гаких документів: паспорт, військовий квиток, союзний квиток, партійний квиток. Книжок Патріотизм» Д. Донцова; Націоналізм» Д Донцова: Прокляті роки» Ю Клена: Гербарій» Є Маланюка , «Де стоїмо» Є Оршана, 6. «Доба націоналізму» Є Оршана, ї Ю. Тютюнни- І 2 4 і. «Революційна стихія Росі 5. «Життя і творчість (на 12 сторінках); ). «Нова українська література » (на 165 сторінках); 10 «Різні нотатки» (на 15 сторінках) На нашу круту вулицю «чорний ворон» заїхати не зміг, тому лейтенант і сержант з арештованим спустилися донизу 1! вже повз депо батька повезли до знаменитої» Лук'янівської в'язниці, де формально відбулися перший 1 останній допити. Не було ні суду, ні адвоката, ні свідків, все було заздалегідь вирішене | призначене головним шефом НКВД Меркуловим 23 червня 1941 року, таємним документом із Москви до Києва Мешику за Мо 2445 Рассмотрите дела на всех иметощихся у Вас арестованньжх органами НКГБ и составьте списки на тех, которьх Ви А. Кримського у Стилці письменників, зокрема наскільки твердо порвали з націоналістичними тенденціями Тичина, Рильський, Яновський, Іван Ле, Запитання: Яку роботу виконував кожен учасник організації? Відповідь: Я вже казав, що це була не якась оформлена організація, а просто група людей, знайомит людей, тому някого подфлу праці не існувало... А було осьщо. Кожен намагався для себе виясни- ти настрої своїх товаришів: викладачів, астирантив, студентів, що вони дума- ють про осіб, які раніше зазнавали арешту, справедливо чи надаремне воми постраждали. Усі стодилися на томі, що воми свої люоди, тильки дещо залякані Чимало роботи зводилось 1 до вияснення таких настпроїв у нмауковит гурткаг, зокрема у фольклористичному гуртку, який вів Максим Нагорний в унаверситети г в педінституті, в науковит дискусіяг з питань літератури в університети 1 6 академ. Зокрема, коли 6 Інституті літератури прозвучала доповідь акаделика Білецького про періодизацію історі української літератури, в якій висунуто тезу визвальної боротьби народу, це викликало серед нас велике задоволення. Я вважав цю тезу цІЛКОМІ чакономирною, бо часто потуляризував й серед асттрантив і студентив Нагорний Ек А т те сажа жи а Р
Seite · S. 12Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

також популяризував цю іде» - ; | | - зар раці рДАДИЙУ они | рон Як я раніше говорив, близь-але все це зводилось тальки до розмов. А вони з нами роблять, переслідують кожу своїй дисертації на томі ен орайри 31937 сне був Нагорний, також Луговий. якщо такі розмови глибоко ворожінашій ного порядного інтелігента Хіба не с народні духи в нуйерати лоб ча б чем з о дуже добре знайомий з Чуба- | партії, то мені навіть незручної прикро пам'ятаєте, як цькували мене, цькують Р | : ; шм за увесь час предметно говори , т; ЧУ'якою ве. Є «ПУПОК тикував роботи Стебуна та іншит разів два-три. З БондбовниЯЯ о Єфрекана про це. Невже ж я зійшов на ще й зараз з вж ту С літературознавців, яка її недооцтпиювали менком знаго, С р ШЛЯХ СВІДОМОЇ пропаганди якогось ворогешньої влади. Й й - Напочатку кожен учаснижерупиери б ситим але накали з ними не жого парти 1 народу лозунгу, а далі цей -- Вона, влада, завжди була такою 1 за - Ре озмов - З тикував окремі недоречності в проведенні а розу і раще тро них може шлях тривів би мене до ще більш актив-царя, їі після царя, ї потім такою буде І національної палітики нашої партий, зо та 1939 ро зіадреленкамоназ РЕНО ворожої Оіяльности?. Та, на моє Треба не давати тій ВЛАДІ ЖОДНИХ ПРНСЦЕ п | рзук-о цамиц ще з 15 оку, з Бондаренком : і щу з ЧУ ча ніше правило зарема мовної, літературної, театральної, 1940 року. Коми пи та ко р о наці залень о реа НКДБ поклали прай цій на зачіпку, Це НАаЙГолови Р Ж з Україні замало дітературно-ла З дет 9 еякі гитання, але загалом строї такі очевидні... ГІ всеж, ягадаю що -- От-от, вижити, анежити Легко про Н | - жна 106 ї | і Руни - - Звач журналів обурювались митзак бе у «МО зо0оровиц комуніст З ним я знавони нетакт аж надто тяжкі, щоб заних це говорити, таточку. є зачика, немає ПЛ санрбУ ори Чекай серубря ко тямо шомий з 1937 року. Ї з Базилевським знищити мене фізично. Тому натрикінці зачіпки. Ні Макар, нія цього не визначаємо б викликало серед нас но волення знайомий з 1937 року, про мот настроївін трошу помилувати мене ії мою сім'ю ї Визначають ті, хто забирає- Чує моє сер- З акурналу. «Літерат за ї рівництві знає, мав з ним бесіди стосовно питань дати можливість стати чесним раце, що не побачу вже свого чоловіка, - , У питератур «критика» та нацонально-культурногобудівництвана дянським трудівником навіть коли з-за грат вирветься, потра- "«ТПературної газети» мало українськит Україні З т М а е | 1 р оваришами ІМишовцем та Арештований Макар Русанівський пить до штрафбату, на передню лінію прональтвао кадрів. Це, безумовно, було Булатом бесідував разів два, перша бесіда рку нерж уіню вай н несправедливо, зрешто? » б х калаос панна | зору віцанимм ЦК о еВіи зано ви о коданьня мажнароадного стпта новища 8 Звісно, у всіх відпПОВІДЯХ мого батька -- І все ж сподівайся на повернення Я і санувуютінироци еобріня яр теле авало | тпакому дусі, як я говорив, у другій бесід! простежується вправна й уміла рука зараз оце міркую, як воно буде з тими . довжувались стосовно реч 5 сб ра зн про закриття газети «Віста». | слідчого НКДБ, та навіть із такого тексту німцями, чи далеко дійдуть затятий вони і Р я з ль - -- пока сбразниноми дани рони рр о А ж дю цупота видко, що ніякої «контрреволюційної народ із своїм «орднунгом» Зі 3 ила теред собою ваша націоналістичної групи» не Я ням українською мовою те » | 7 рупи» не існувало. є ранню мову, що заряд і уезіям зерен Зеальі ЗНО особисто ставив перед собою мету -- по- Німецьку окупацію Києва описують в русифікація ом МА У о ЦЮ З 25400111 З - 500 3 дн дм ОО усяко Одні воачають) У Рв З ротчну О Особливо багато розмов точилосяна- Б 55 б що п НО опери сум зі ри да райо фі - вкало становища з українськоюмовоюв ЕЕ 39555 1 Ха розтата ЕНЕР ДУ ОКА РЕ ЕЛА СН в Київськом у університеті. Адже після обо он знов 039 ха й суогУ м щої точки, де масовим героїзм не мав меж. г 1957 року більшість викладачів, які чи- Ко Що. о ре оч б ог 5 урудималюють Ж оре Ре сні тали тредмети українською мовою о 00000100200205000 ть 'сосЗсю за ючи окремі сплески диверсій, деяю парості і перейшли на російську. Більшість КО 95800000 5035 15 бро 0 ЧАДО З : ПЕС ИНА АЛЕ РН улна У , . ці А о - . РУ С німецьких служб: поліцію, жандармерію, Е профстилковит зборів, засіда та а СО зо бно Ю - ; У реддоди рад теж ра дили ко дал ско аа зорею 2 20 . З9О 05009960 зом СД, гестапо. Усі ці служби діяли при все мовою. Усе це викликало різке невдоволен- Хе зроб. деко о 200 28 З здо ТОРГУЄ НІМЕЦЬ КО КУМ Р НД ЕН раАСЬНА РЛю С Тараса Шевченка 7 а на Фра лора б ра ою ная еКо аа ай і центр міста оперезали стовпи з колючим : ї шжуєт а Хо ср о зо і дротом, звідки мешканці були виселені. С озенінм 5 Барум є нм омього х о зу цем Ж і | Центрналежавтільки німецьким офщерам населення говорить своєю с : пово 00033373 - 98» и та їхнім службам, діяли пропуєкнт пункр р ото мовою, БАН ти, існував усе той же споконвічний-то все давало основу вважати про посиі лення русифткації міста. Те саме можна сказати ц тро пїнші галузі національнокультурного будівництва... Ми також й ж я фа Р б че б німецький орднунг, перескочити який бул і дуже важко І все ж, навіть у центрі, на самому со хрещатику, злітали в повітря цілі будинвано о НН ри нальні б. | з ск о а 5 он Ме і МУ ки, ховаючи під собою завойовників. кадри, що в на багато З о 0 01000680 3 ооо Натомість хапалися до розстрілу заруч- 5 : еррете зепиіаньовоь 884 З о ники, лютували відповідні служби, людей, які незнають національнит особ- З сливи пу ливостей українського народу, а це тильки бадоію ЗНА о де Ч , ті бу іна коді такій важливій справі. За- - хто це гахкає оті будинки? -- дамам ої запитував сам себе дідусь. -- Невже якісь - галом ця критика була здоровою 1 не з ЧА За диверсійні групи Зносила якогось ворожого характеру. Інші понос АЮ зобов о й 051 -- Про диверсійні групи не думаю, -- питання економічного, господарського | МН 00 казала мама. -- Пам'ятаєте, я розповідала спрямування мене та інших мало з вам про нашого інститутського донощика ; зо. 2 Зуриди хтба судананнвног нак чер- ОН М ОО Кр НЕДБ Так ось, перед самим відступом ; УЗ ння | - : рили ви тро ЗОНОЮ З З КОЖ ВЗ єхидно мовив: «Что, вражонка, остаешь- І ЗАЙ воєнну міжнародну обстановку? Чи бага- З З ХУ Ж п у НВ сяснемцами? Ну-ну, оставайся, оставайся, . то провадили бесід про міжнародну но У Щ о взлетишь тьт с ними в воздух, вот тебе мой - | | політику нашого уряду та тро воєнні ЮК ССС---- | Х У сказ». Тепер мені дещо зрозумілий той - яжожливости нашої країни? СО ОБИННР Ро Зак СО його вислів він, очевидячки, знав, що в СД Відповідь: Про це я говорив уже потеоо Зо Со будинках закладені міни. Так що, на мою 1 ЗНЙ редньо. Можу додати ще те, що з різних ВХ Зо думку, ці вибухи -- справа рук радянсь- Й цій у багатьох із нас виникло ких органів Тільки незрозуміло, як їх : й З враження, що Радянський Союз не готоою кн підривають - - кій вий до втйни, ї цим я особисто пояснюю юю з з з -5 -- Але навіщо підривати, навіщо усе УЗД наш договір із фашистською Німеччиною. НИ озенкк 0в нищити, щоб потім знову будувати? Якщо Ж Я особисто мав переконання на досвіді 939 ДОКОМИНОННОМОНННМ 0 одадУМ вони не думають перемагати тімця, це да боротьби Червоної Армії у Західній Зо вна зобнесьмно мо з онернакоо - оо З З Ро одна справа. Але ж наша пропаганда на ; обр Україні їв зіткненні у Фінляндії. У тої ЗО он о о Зо з СО всі боки кричала, буцімто німець 1 не - й час, як катиталістичні 1 фашистські нн 2 о З3 | ЗК посміє сунутись до нас. А коли й сунеть- - Ро країни посилено готувалися на нас на- 2017 9 роз з доз Ха ся, ніколи не дозволимо йому перетнути ; од пасти, ми недооцінювали сили ворога, 50050033 53 3598 Мо ЗДО 09 кордон, а коли й перетне, то буде його я 3 переоцінювали свої сили і можливості. Со ВН ой о з «02 останній крок. Друга справа, що в і Зокрема, мені здавалось, недостатнім є х ЖИ ви більшовиків великий сумнів стосовно - | також моральний стпан населення у зад з повернення на Україну. Але хто питав у - всьо зв язку із деякими економічними 1 гостпонас із тобою, чи хочемо ми жити під 5 ЗАМ дарськими труднощами у нас в країні. німцем! / як Багато мої знайомит, цивільнихг її | Некламацанаанм мам -7 Ніхто й не спитає, тату. Одначе мені - Р втиськовит, ще в 1940 році говорили мені, Відповідь: Цілей та завданьнебулотне вести свою працю так, щоб досягти ще Так аздається, вони ще оговтаються втра- | для того, щоб відбити або зламати силу могло бути. Я особисто ставив перед ширшої національно-культурної роботи 0/| та України, а тим паче можлива втрата у завништього ворога, особливо Німеччини, собою мету повести свою працю так, у всіх галузях культури», -- ці батькові самої Москви означає смерть для і нам потрібно два-три роки. Ось чому я щоб досягти ще ширшої національно-слова можна ставити в голову кожної більшовицького режиму. З одного боку -- ; із сумом дивився на перспективи можли: культурної роботи у всіх галузяг національно свідомої справи. І це німці, з другого -- японці, більШОВИКИ В вого зіткнення з ворогом. Що ж культури. Дегто натякав тро найголовніше, що його хвилювало, це він можуть опинитися в лещатах. Хоча якщо ь стосується мого особистіого погляду на національно-культурну автономію, але доводив щоразу своєю працею -- ночами, японці втримаюоться, більшовики зроодр- - ерелентй фашистської Німеччини до на якій основі мусить бути ця у маленькій кухоньці, наодинці із своїми | ЛЯТЬ усе можливе, аби вибити німців З у України, я завжди вважав, вважа і вважаавтономія, буржуазнай чище там якись, думками і прагненнями України, потенції у них ще вистачить Да тиму ці претензії лише колоніальними, про це навітпь не ишлося, бо ніякої яс- Ось чого так запекло боялись і бояться -» Справді, невірю, що більшовики отак і Ж; | оскільки мені це відомо із самої супи ності, на мій погляд, тут не було. всі тоталітарні режими -- національно відразу и здадуться Україна для всіх ЖУ 4 і нацистськофашистської екстанст в Запитання Де провадились зібрання свідОоМОГО ЧУТТЯ І правдивих знань зістОрІї ласий кусень: німці ще м 1914 році хотіли чф й і б СРИТВ, Тому я б ніколи не міг погодитися вашої групи? свого народу А це ж і є те, що кожного 11 зага рба ги, за ними поляки.. І все-таки 5 о г -я м будь-якої мети з позицією Відповідь: На це запитання я відповідаю | разу дає поштовх до всякого відродження зробити їм цього не вдалось Не вдасться і, Ре захлдноукраїнськит націоналістив, які катпегорично, ніякит спеціальнит зборів йнатхненного поступу до звершень вім'я | й цього разу. Га й більшовики Україні а | покладають надії на фашистську не було, як 1 визначеного місця збору. свосі Вітчизни Мій татусь перебував під | Чимало насолили. Розтерзана, нещаєна , Німеччину. Про те, що треба зберегти Бесіди провадились час в1д часу, впливом творчої потенції, відчував себе Наша мати, ї коли вже на цю землю г писици союз з ростиським народом, я стпізодично, більше всього у час прогуля- нагребені літературної хвилі, хотівчима- СПУСТИТЬьЬСЯ ота Божа благодать? 3 цього Ч наколи ме мав сумніву як з об'єктивної, нок,зашклянкоювина увинній крамниці ло встигнути сам, ще й нас із братом боку -- фашисти, з того більшовики, так 1 з суб'єктивної точки зору і, найрідше, на читись квартирі, За увесь вивести в люди. Не судилося батькові 0 усяким точить нашу Україну! ре Поджреслюлт, що погляди мої на перспек - час Нагорний був у мене два-три рази, цього зробити, вкоротили віку, не маючи Це, так би МОВИТИ, був сплеск дідусевого 3 тиви втуини СРСР з катиталістичними чотири-п'ять разів зал одив Луговий, два на це шякого ні юридичного, ні морально-одкровення оо здеобі льшого він мовчав ! о ктрашами були погмурими. Знаю та кож, рази Комишаченко, ото її усе Які вслись го права. щось мийструпавю у своїти Оуді Попе редти Д що такий настуртй ніяк не сумісний з розмови, я вже казав вище | ще раз Мама лежала в роапуці, Дідусь, як господар гримав ту буду дли голубів, у май - обов язком кожного чесного громадянина підкресл юю, ніякої органазації у нас не умів, заспокоював зуло сухо ! приємно пахло стружкою Й й з "ЧИЦОЇ ратни. -- тдвищуватьи моральну було Кожного з названих мною товаришів - Ти, Ліл0, віаьми себе в руки, можели пюбив забиратись туди, під ноги дідуся, Мч силу народу. не можна навіть назвати націоналістом во, це якесь пепорозуміниня, та й годі Ось 0 Грався стружкою ї різним дерев яним дз Запитання: З якого период єиц о зна- Дехгто висловшовавй своє невдоволення побачиші, його зиПуУЄТтЯтТЬ Хіба міг такий дріб пнаком, що лежаию просто дал г. цомі з кожним учасником ціЄє ерупи, яка пижмо Чи іншими питаннями сумирний чоловік перед кимось гам запи У час німецької! окупації, Та ще змАлм" н провадила націоналістичний роамоєи та національного будівництва, ишолося наєтть ПИТИ шипшись Оп оснопного годуткатьни ка Мого н агітацтпо? про національно-культурну аєтомомиіо, - Ой, тату, ви навіть не уявляєте, що газ, ноша сім'я герпиль чималі нестетки - й | с «І о -
Seite · S. 13Originalseite ↗
| | млина ТННИЙВЬ др Р РЕ йо ні анна оееооннаВвИннЬВНКОНИНЕненію о зажити реанни Ренннй ан ПР-то КЕРЧ ОРЕ зх що зн Ж - й суї 12 и ої ГУ б ' ''о' о бе тт пр Ж, СУ | По с У ТО ГА Жі Й - 1 - Ач у : і ч ! ; іх, з пр "Р й і ч | . а є й М т - й ч нм М м 4 ї з 4 - ці ці Ач п г. і Мо С ВО Р ПН САДКА о очи | я Р Р - ї г РАЮ й зба г? Уч ме 3 й . х р п ач майструючи в буді різані "Сім, сарани речі, спродавав їх НО стол 'янському базарі Мати працювали, ч « «працювала» навіть не мож-перебувала при музейних кових експонатах Вона й дідуся Шевчен, до цього, він був при тих речах прилу" з А цекилими, гобелени, скуль- С Рукописні речі тощо Решту, плоти експонати, начебто евакуюва - ск згодом виявилось, зовсім ні, їх липокинуто під Дніпровим мостом Саме яже у воді, б0 ті, кому це було так, но. так поспішали на той бік самі доруче ьслонкйнтяфозоо тись. що лишили муз реліквії евакуюва у напризволяще чає Тож одного разу до мучею, якии ТОДІ містився В Маріїнському палаці, прибіг захеканий червоноармієць 1! повідомив, опідмостом лежать якісь чималі ящики написом «Музей Т. Г. Шевченка» Мама і ще кілька осіб поспішили туди, 1 те, що вони побачили, їх украй вразило -- Усі одинадцять ящиків валялись під Дніпровим мостом. Мати подивилась 1 вибухнула гнівом, а раз моя мати вибухає -нівом, то серйозна справа- Мама озирнулась навколо і побачила на мосту саперів, котрі, очевидячки, переправу Ними командував якийсь молоденький лейтенантик Ось вона й кинулась до нього -- Слухайте, товаришу, - проказала. -- Ондечки під мостом лежать безцінні речі Їх треба негайно звідти забрати. Для цього мені потрібна ваша машина 1 кілька солдатів. Куди везти, я покажу. -- Тавищо, тітонько, які там це речі! -- відсахнувся від неї лейтенантик. -- Сьогодні чи завтра тут будуть німці! Ви це у таумієте? | | - Алежце й справді дуже важливо. Німці прийшли, німці підуть, а ці речі пропадуть, їх заллє водою, їх спалить вогонь, їх врешті розкрадуть. Україна вам цього не подарує! -- Та не дам я машини! Не маю права! -- підвищив голос лейтенантик -- Невже ви не розумієте, ось зараз тут буде ворог, а в мене наказ зірвати маст, і край! А ви тут лізете й заважаєте зі своїми речами! -- Не своїми, а народними! А це ви, як командир, мусите добре розтовкмачувати своїм солдатам: народне добро їм треба берегти передовсім, берегти як зіницю ока. Про це, до речі, у вашому статуті ів присязі сказано. Тим паче, це експонати Шевченкового музею. То дасте машину чи ні? -- Шевченкового. тоді інша річ. Беріть нашу полуторку 1 везіть куди треба. Я вам ще й кілька солдатів дам. Швидко повантажили ті ящики і завезли їх до Маріїнського палацу. Солдати занесли ящики до однієї! з кімнат -- ігайда 7 свого лейтенанта. Дай, Боже, йому доровя, що пішов на ризик 1 допоміг врятувати безцінні експонати! Дай, Боже, здоров я і тому солдатові, котрий прибіг зі звІСТКОЮ про покинуті ящики! Хоча про яке здоров'я тут ідеться!. Немає і надії, що вони вціліли, потрапивши у вир такої жорстокої і немилосердної війни. Та вони, Однак, здійснили велику і благородну справу Це ж завдяки їм існує тепер-то Кобзаря. | музейні речі лежали під стол треба було їх перепакувати, звірити реєстром. За це й узялась моя мама 1 ті Ди, наглядачки й охоронники, котрі У пудра одрдюзіь лишались при музеї. вати и ув, допомагали перепаковуряти музейні речі, авже потому п чином їх усе-таки доставили на сені помістили в якийсь із останніх и ами охорону. Таким чином, їх усбок кій на той бік Днпра, далі до дом до , ПОТІМ ще далі, приєднавши зготах. то вської галереї, у глибокий Гой и порятувалися.- | музе лишалась ще чимала кількість Як ейних експонатів, яких не вивозили їх уберегти?. За цю нелегку справу лком добровіль Во зосталас. но взялась моя мати. Вона напівлегаль при них легально ЧИ перепусто но, добилась собі й дідусеві чи все та КІ майже щодня навідувалась, один правка Крім дідуся, сторожував ще старень вік, Юхим Найда Пам'ятаю ще забув п рибиральницю, ось тільки очев прізвище Німці маму не чіпали, бони До них дійшло, що мама ПН ресованого сталінськими Й те, що НО органами. Хоч, я думаю говорити ма могла їм про це нічого не і ' Вважаючи за недоцільне вона сти кимось своїм горем, тим паче, наш бать переконаною, ЩО її ЧОЛОВІК 1 Мічогієїнько живий, адже про нього ми ака З жали | | уло у тій невизначеності хоч сказа"" | ча. воно, РН веб "ДЯ Й І у і ї-то я і час Я гумор й 1) ро ь арозуміти: хтось тікав, хтось настут Он репресі, нестатки, мільйони АУРУ сиг З о і мігрували вели- росторами. Їх змушували так діяти жорстою тоталітарні режими, людсьме життя при них розцінювалось як нічого не варте Це вже я зараз почав міркувати такими категоріями, а тоді, в чотирирічному віці, тільки міцно тримався за материн поділ 1 дослухався до далеких і олизьких вибухів, що лунали відти й відси | всіляко порушували нашу батиєвську тишу, або із цікавістю спостерігав за різними життєвими струсами, найчастіше це була несподівана облава, звичне полювання на дозрілих віком юнаків і дівчат, аби відправити їх до Німеччини. ЗВІСНО, більше забирали туди дівчат, хлопців свого часу прибрали до армії, а підростаючі ховались, як тільки могли. Дівчата особливо страждали у тому фатерлянді, а псля вже и на рідній землі, Трагедія цих дівчат ще не знайшла свого соціологічного дослідника, адже більшість із них такіне вийшли заміж, їх сторонились, їх обходили, наче прокажених. А хто може сказати, в чому їхня провина?. У нас уміють поставити клеймо, а вжеяк поставлять, то не відмИЄШСЯ, Хіба що поїдеш в інший край або лишишся за кордоном... Якось до мами підійшов Кох, котрий замешкав у тому ж Маріїнському палаці, : запитав: -- Чи не дозволить пані взяти на деякий час один із килимів? Він дуже нам пасуватиме до нашого святкового інтер'єру. -- Чомбиявам його давала, коли вінне мій. Килим належить музеєві, а музей, самі розумієте, місце святе й недоторкане. -- Я розумію, що таке музейна річ. Та дуже нам потрібен килим, зобов'язуюсь иого повернути. А щоб у вас не було ніякого сумніву, можу дати розписку і слово офіцера, що через кілька днів килим буде на місці. -- Що ж, дозволю собі повірити слову офщера. Пиппть розписку й отримуйте килим. Але якщо на ньому з'являться якісь плями, самі розумієте, що мусите платити відшкодування. -- Хай пані не турбується... Раніше, коли мама переповідала мені цю історію 1 не називала імені Коха, мені уявлялось, що сам гауляйтер Кріх Кох приходив за килимом, бо про якогось другого Коха я навіть нечув. Проте у мене згодом почав закрадатися сумнів стосовно головного Коха. Чому це сам намісник Адольфа Гітлера на Україні, думав я, опустився до розмови з мамою про якийсь там килим 1 звідки у нього таке чудове володіння українською мовою, коли усі намісники Сталіна, навіть живучи на цій землі 1 керуючи нею, ніколи не хотіли й знати ніякої української мови"? Тепер я вже знаю, що це був Ганс Кох, виходець із Галичини, відомий учений 1 славіст, директор Східно-Євпропейського інституту в Лейпцігу. Ось чом він так добре володів українською мовою й охоче спілкувався з такими, як моя мама, котра володіла нею бездоганно. Ганса Коха призвали до німецької армії 1 він мав звання капітана. Килим було Кохом повернуто, він 1 зараз займає місце в музейному інтер'єрі | У І ось тут я підходжу до епізоду, котрий трапився з моєю мамою в тому ж музеї, 1 поверни фортуна колесо в друтий бік, ми з братом Віталієм могли зостатися не тільки без батька, але й без матері А вся річ у тім, що в тому ж приміщенні, що й Шевченкові, перебували якісь ще ленінські експонати, покинуті напризволяще совдепівськими втікачами. Вони, бачте, настільки шанували та леліяли свого вождя, що полишили ворогові музейні речі Володимира Ілліча. Лежали ті речі в окремій кімнатці, котра стояла навіть незачиненою, й чекали на свою долю. На щастя, до тієї кімнатки зазирнула моя мати й побачила їх там. Увійшла, переглянула те начиння и замислилась, що з ними вдіяти?. Не довго думаючи, вийшла, розшукала ключа й замкнула кімнату. Вона розумпла, що таке музейні речі 1 зникнення їх ЗОВСІМ небажане... А далі зовсім неймовірне, бо ледве вона відійшла, як їй назустріч трапився гестапівський офіцер 1 запитав, що є в тій зачиненій кімнатці. | -- Не знаю, -- сміливо відповіла моя мама. -- Кімнату кимось зачинено, це поперше, а по-друте, я за неї не несу ніякої відпПОВІДалЛЬНнНОСТІ | | -- Оняк, -- промовив гестапівець. -- Що ж аяось перевірю, що там є -- Перевіряйте, то ваше право. Гестапівець пішов, а мама повернулась до себе й замислилась. Якщо той офщер надійде анову, що цілком ймовірно, й відчинить кімнату, не важко здогадатись, що він вдіє іо лершінськими документами. Мама почекала певний час, а потім повернулась до тієї кімнати й «опечатала» її за допомогою німецької монети з їхнім «орлом» Коли за кілька годин потому гестагавський офіцер знову пожалував до палацу, він уздрів кімнату опечатаною Подивився на відбиток, гмикнув, а далі знову звернувся до матері за роз'ясненням. -- Скажіть мені, чому кімната, котра ще сьогодні стояла не опечатаною, заразу такому стані? -- Не знаю, -- знову відповіла мама. -- Я щеразвам повторюю, до цієї кімнати не маю ніякого стосунку. Годину тому тут порпались якісь вашйп високі армійські чини, щось туди зносили, а потім запломбували й опечатали, бачте, печатка з «орлом» і німецькими знаками. -- Дивно, -- промимрив гестапівець. Він потупцяв біля дверей, ще раз огля- нуввідбиток, підозріло подивився на маму ії подався геть; вочевидь, не хотів заводитися з високими армійськими чинами. Ось я й кажу, мамі тоді ще й як пофортунило: аби тільки гестапівець відчув якийсь підвох, він негайно б арештував мою маму. Що ж до експонатів, у кращому випадку, їх кудись би вивезли, а в гіршому -- спалили. Невідомо також, що ж тоді стало 0 із експонатами Шевченкового музею, зберегти їх було б нікому. Пам'ятаю, як після повернення сюди «доблесних» наших чиновників, вони «щиросердно» віддячили моїй мамі за врятування музейних цінностей. Недовгий час вона виконувала свої обов'язки директора музею Шевченка, та її зтріском увільнили з тої посади, увільнили «за перебування на окупованій території 1 за працю на німців», Ось такі вибрики долі, така подяка сталінської влади за добро 1 порядність. "Літо котило до осені 43-го року, і німці вже складали свої валізи, аби втікати з Києва на захід І тут почалося в їхніх діях щось незрозуміле, вони, вочевидь, взяли собі за мету вивезти усіх нас для чогось до своєї Німеччини чи ще там кудись. Вивезти все, що тільки мало сенс у їхній подальший діяльності. Якось мама прийшла додому вкрай стривожена й почала з дідусем таку розмову: -- Треба нам усе сховати від злого ока, - сказала. --Як гадаєте, батьку, чи зможемо ми надійно замаскувати шевченківські наші експонати в шкільному гідвальному приміщенні? --Чом не зможемо. Це ж Шевченко Греба змогти, -- мовив дідусь. -- Алеж вони важезні, килими, гіпсові скульптури. Крім того, це досить небезпечно, у нас немає нічних перепусток, лізтимемо під огорожею, а там колючий дріт -- Ну й що, крім нас, нікому цього зробити, -- спокійно відповів дідусь. -- За ніч 1 впораємось, роботи там не так уже й багато. Ось тільки сил у мене якось все меншає... -- Я й кажу, ви, тату, хвора людина, тяжке піднімати вам не можна. А з чоловіків тільки ви і Найда. -- За мене не турбуйся. На своєму віку я и не таке тягав І чом би я тобі не допоміг Коли ти, моя дочка, наражаєшся на небезпеку, а я сидітиму, склавши руки, й думатиму, як вона там, чи жива ще. І давай, Лізо, до цього більше не повертатись, ліпше помовчимо перед дорогою Я забув сказати, що музейні експонати, аби вони не мозолили німцям очі, мама і дідусь повсякчас перевозили з місця на місце З Маріїнського палацу вони потрапили в приміщення, де зараз Будинок учителя, звідти їх перетягли до приміщення Історичного музею, з Історичного музею до школи на нинішній вулиці Богдана Хмельницкого, 52. А як та мандрівочка відбувалась?. На тих самих тендітних плечах моєї матері й мого дідуся Допомагали ім улітку тачки, узимку санчата Гось настала та фатальна ніч, і зараз пам'ятаю її. Сон для мене в тому віці був наймилішим, але навіть я не спав, бентежився за маму й дідуся. Вони тої ночі подалися до схованки, Їм вдалося безконтрольно пролізти під дротом, прослизнути повз патрульну службу, а вже як стали на упеці, почалось найголовніше. Усі речі треба було спустити в підвальне приміщення й замаскувати розбитими шкільними партами та дошками. Дідусева чоловіча сила -- це й було основне тягло, яке використовувалось якнайбільше. Проте він не скаржився й не нарікав, носив і складав, а потім ще й прикривав усякою деревиною Невдовзі, як усе було скінчено, дідусь важко опустився на стілець. Він хрипло дихав, темрява ховала його стан, не видко було,чи він блідий, чи червоний. -- Ну, як ви почуваєтесь, батьку? -- тихо спитала мама. -- Усе гаразд, дочко, усе гаразд, -- мовив спроквола. -- Це іде півділа, справжнє діло ще попереду як уберегтись від тої Німеччини, того полону- ІЇ навіщо ми їм такі немічні потрібні?. Але кажуть, що усіх підряд вивозитимуть.. -- Може, й обмине нас те лихо. В усякому разі, постараємось уникнути тої теплушки. -- Поговоримо про це вдома. А зараз вибираймося звідси. Мені так хочеться спочити, усе тіло мов не моє. У дідуся ще вистачило сил повернутися додому, лягти, та з ліжка він уже не підвівся: тяжка сердечна хвороба прикувала його до постелі, а за два дні звела в могилу. Що вже попобігала мама до лікарів, яких, по суті, небуло. Розшукала якусь фельдшерку, котра з великою неохотою прийшла на Батиєву гору та зробила дідусеві знеболюючий укол. Прийшла із кислою фізіономією. Одначе не могла не прийти, бо мама віддала їй щось таке, задля чого варто було навідати хворого. Дідусь лежав блідий і дуже хворий. Бабуся сиділа біля нього, не знаючи, як йому допомогти, смутна, скам'яніла. Тільки губи її щось шепотіли, гадаю, то були слова якоїсь тихої молитви... Так минали години, а дідусеві не кращало. Аж ось він повернув до бабусі очі, вони потепліли і він стиха мовив: -- Ну що, Катре, кепські мої справи, -- так він завжди звертався до бабуні. Не Катерино, не Катю, а Катре. -- Хотілося мені ще раз побачити Макара, разом ще б. відсвяткувати дні наших народин на Спасівку.. вже на той рік. Хотілося б мені т вам допомогти, бо хто дасть вам ради, самим жінкам із малими дітьми?.. -- Говориш так, наче збираєшся від нас відійти, -- відказала бабуня. -- Але зваж, що ми насправді без тебе робитимемо, як нам на світі прожити. Не можна тобі зараз помирати, не можна. -- Знаю, що не можна. Одначе аби ти тільки відала, Катре, яку я відчуваю у собі кволість... Тіло наче не моє, наче налите свинцем... Усе ніби в мені холоне, і я нічого з цим не вдію. --Потерпи трохи, Омелянє. Дасть Бог, відпустить тебе і ти поправишся. Ось випий лишень цього зілля 1 спробуй заснути. А я посиджу над тобою, молитву почитаю -- Ну, ну, посидь. почитай, -- мовив дідусь, заплющивши очі Та за кілька хвилин раптом запитав. -- А як там, Катре, діти? Чи вдома вони?- -- А. де ж їм бути, Омеляне. Вдома, не турбуйся.. -- Вдома.. От і добре. Ти йди до них, Катре.. А язасну, боочі самі злипаються. Дідусь справді наче заснув. Заснув 1 вже не прокинувся... Пам'ять моя зберігає той момент, коли мама і бабуня дізнались про дідусеву смерть. Яка то була трагедія, яка для всіх мука! Мама неживою впала на стілець 1 сповзла додолу, бабуня ридала ридмат над нею, інад мертвим чоловіком. Ми з Віталієм сиділи сумні 1 тихі, не знаючи, як зарадити цьому горю. Мама врешті підвелась, бо треба було щось робити, когось просити про допомогу. Ми вже знали, що за день-два нас поженуть на залізничний вокзал, тож треба встигнути поховати нашого дідуся. . Мама оббігала всю Батиєву гору і всю Солом'янку в пошуках якогось воза. Десь вона таки його знайшла, 1 коней, і воза, і дядька -- господаря того воза, який погодився одвезти мертвого дідуся на Солом'янське кладовище, одвезти зновутаки за якусь чималу на той час платню Зробили сяку-таку труну, поклали до неї дідуся і крутою нашою вулицею знесли донизу. Там поставили труну на воза, ії ось дідусь рушив в останню свою подорож осінньою розбитою бруківкою... Я йшов за дідусевою труною повз аруйноване залізничне депо 1 думав: виходить, мого дідуся вже немає і ніколи він не розповість мені тепер казки. Немає у мене татка, немає дідуся, що ж нас чекає завтра... 1 як ми тепер будемо?. Нерадісно почалося моє дитинство, почалося двома дорогими втратами.. І незважаючи на свій досить ще замалий вік, я усвідомлював, що й справді ці втрати непоправні, і що мені нічого сподіватись на щасне майбутнє. Попереду голодні Й холодні роки, невеселе й неясне буття.. і 1
Seite · S. 14Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

тт знос пра Ж ТР РЕ ЕЕ ПРИ: чі ЕН ти З тонни онньнонйьнойяі ній жито тнє ен ща - оажечи рення КФБЗАРЕь ІК І ГЕ ПО Ь ОА ер До Лохвиці з усіх українських усюд посходиласьпридибала нищенська братія не пише на раду, як ім, переслідуваним поліцією, далі жити-пробувати, а и на обряд благословення-висвячення учня панотця з Гапонівки Івана Кравченка, по вуличному Касьяна. Благословення цього разу мало бути особливе, бо такого ще в Лохвицькому кобзарському братстві не було, щоб молодикові, яким провчився в панотця замість обов'язкових трьох лишень півтора року, та давали «визвілку»". Вчора Касьян розповідав, що його вдивовижу талановитий учень уже вбився в коподочки. Навчати його далі немає потреби, тож, якщо братія благословить, нехай іде на свій хліб. | братія оце, запедве благословилось на світ, на базаровому майдані посідала, як велить звичай, в коло, знічев'я побренькуючи у кобзи і голос пробуючи, й чекає, не дочекається незвичайного учня Касьянового. Він, стиха гомоніла між собою братія, невід народження сліпий, а від сваволі панської. Віддали його, кріпацьку дитину трьох літ від роду, розпсоченому паненяті як живу забавку на заклання. Паненя й «бавилось» ним, допоки хлопцеві од щоденних катувань лютих світ Божий навіки потемнів. Пан Крюковським наказав привести з селана муки іншу кріпацьку дитину, а нещасного Івася відпустив на волю у чому мати родила, казав: «Їм - сліпий, для чого тобі земля та хата. У людей як-небудь проживеш». Касьян розповідав якось, що учень його хіба що тільки не спить з бандурою. А що вже співає, то куди тому соловейку! інші молодики через батьків просять навчати їх псалмів, бо, мовляв, співання старосвітських дум не дає вже заробітку. А Івась мало не навколішки панотця благав, щоб навчив його «невольницьких плачів». Особливо лягала хлопцеві на серце й душу дума «Сокілі соколя». На словах «Ей, соколя моє, бездольне, безрідне! Лучче ми будем по полю літати та собі живності доставати, аніж у тяжкій неволі у панів проживати» так і заллється гіркими слізьми, приговорюючи: -- Соколяті потурнак Богуславець на очі, щоб світу Божого не бачили, жемчуги накладав, а мене панич Крюковський, нехай земля під ним розступиться, так бив та катував, що очі мої до решти разом зі слізьми витекли... Нарешті дочекалася братія Івася, підійшов той до Касьяна, тричі, як велить звичай, поцілував його і тричі голосно, щоб усі чули, проказав: - Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе, помилуй нас. І тричі братія відповіла йому разом із панотцем: -- Амінь! Тоді Івась вклонився панотцеві своєму низько, аж до пояса: -- Покірно дякую, задобре ученіє, за мопитви Ісусові, за слова євангельські, за псалми спасительні, за Мойсеїв закон. А винищая братія, старшая і меншая, благословіть мене на всі чотири сторони. Касьян: -- Братія старшая і меншая, чи не зобидив мій учень, чи не вкрав у кого, чи не полаяв кого, чине заприкмітили за ним поганого чого? Сліпці, мов ті хрущі, загули дружно: -- Ні Не зобидив! Не вкрав! Не полаяв! Не заприкмітили! Тоді найстарший з-поміж братії за віком питає: - А чи навчився ти, козаче, балакать по-наському, по лебійському""? Івась: -- Навчився, батьку. - А що таке і з чим мого їдять «галусть»! -- Сіль. - А «кимать»! -- Спати. - А «грівошитись»? -- Грітись. А «боковень»! - Торба. -- Ну, коли ти такий розумними, переклади нам отсю нищенську приспівку: Коби мені кумси сяна, г до кумси ще тирими, / бутельбух вовчану, й каравана чорнобрива Івась як закрутить свого козацького вуса догори та як пустить попасом усі десять пальців по струнах, та як заспіває громовим гопосом на всеньким ярмарок м ПИ ії -- - . війні (7 жати речей - --ь ; ни уні я речи - ій нь і о ч "- -і Ті Р ІЙ М тар" , 1 РОРУ і ЧА і й г - і ї "Я г и і з ' ! й з г Т у я і. « Р З РОЗК ДЛЯ КОБЗА ЯАРЮ ЯМ ІА і - гі і | її " і 4 Р з Т . 7 Ї | З ж і яма, г і лк 4 "ТІ ) М - і Р і і аж - шен І | - ; є Коли 6 мені хлібець святий, а до хліба трішки сиру, а до сиру склянку пива г дівчину чорнобриву Братія «продає квасолю» вдоволено, стусає ліктями попід ребра одне одного, мовляв, нашого поля ягода, можна давати «визвілку». Але екзамена до кінця ще не складено, ще благословляти не велить передаваний з вуст в уста тисячолітньої давності кобзарський Закон. - А чи знаєш ти, козаче, наші Правила! -- Знаю, батьку. | будеш іх дотримуватись до Страшного Суду"? -- Буду, батьку. Чу, тоді втни нам старосвітського «Невольницького плача». Та так утни, щоб і козацькі душі постріляних та порубаних прадідів наших, і ми заплакали. | братія справді плакала, коли Івась грав та співав сивої, як сей світ, козацької думи. Втирала рукавами сльози І стиха гомоніла, що з цього молодика буде кобзар над кобзарями. І підійшов до Івася панотець, і подав наидорожче -- хліб святий. | відкраяв Івась три цілушки з того хліба, ї поклав іх за пазуху, а найстарший кобзар тричі розцілував його зі словами: -- Щоб ти, козаче, був здоровий, як вода, а багатий, як земля. Щоб тобі з води та роси йшло. Гряди во ім'я Господнє! Тоді Івась пішов по колу з торбою, виймаючи з не! та обдаровуючи кожного сліпця булкою і таранею. І вдруге пішов по колу Івась, тепер уже з пляшкою та чаркою. А коли всі випили і закусили, вклонився і запитав братію: -- Чи задоволені ви моїм хлібом-сіллю! -- Задоволені! - гуде не в лад захмеліла братія. -- Теперечки благословіть мене на всі чотири сторони. Панотець, урочисто, ніби в церкві: -- Бог благословить! А найстаріший за віком кобзар: -- Як ти вірно служив своєму панотцю, нехай і тобі так люди служать. | втретє пішов по колу Івась із хлібом святим, таранею та оковитою, вже як рівний серед рівних член славного Братства кобзарського. | загомоніла захмеліла братія: -- Виходить, що тепер є у нас два Кравченки, и обидва Івани. Негоже се. Будемо їх плутати. | вирішила братія перехрестити Івана Кравченка-молодшого на Івана Крюковського. Це щоб душа його ката спокою на цьому світі ніколи не знала, а на тому світі в смолі кипіла за содіяне. І! Один із найвидатніших кобзарів наших (кобзарезнавці - сучасники Івана Кравченка-Крюковського ставлять його вище Остапа Вересая) народився 1826 року" неподалік сучасної Лохвиці. Він сходив з кобзою за плечима не лише Лохвицький повіт ї не пише рідну Полтавщину. Його думою та піснею захоплювались колишні запорожці, а нинішні мешканці створено! на землях Вольностей Запорозьких Новоросійської губернії. Він сходив уздовж і впоперек своїми многотрудними ногами всю Кубань г весь Крим, а коли жандарми, виконуючи наказ уряду, влаштували справжні лови на кобзарів, повернувся до Лохвиці. Одружився, з трьома синами двічі будувався і двічі горіла його хата. Поклав хату втретє, з кобзою на людях майже не показувався, жив з каторжної праці, за котру брались хіба що бездольні сліпці-кобзарі, - сукав ! плів мотузяччя на продаж. Але з кобзою ніколи не розлучався: Якщо не дозволяли грати й співати пюдям, то грав ! співав, як Шевченковий Перебендя, Господу Богові. Згодом нищенська братія обрала мого старшим над собою, блюстителем кобзарського Закону. Кобзарство, присилуване владою бути не носієм КОЗацькоОукраїнсько! національної ідеї, а жалюгідним жебраком, занепадало. | все ж панотець І. Крюковським відкрив свою школу (найвидатніший з-поміж його учнів Микола Дубина з Решетилівки, увіковічненим О. Сластіоном у його високомистецьких «Портретах кобзарів»). Помер І. Крюковський у перших числах 1885 року, самотній, внеметенім І немащеній хаті (сини подалися на заробітки в херсонські степи, а дружина пюто запила). | віддишов би кобзар у вічність незнаним, якби не згадав мого, тоді ще повного духовних та фізичних сип спавним побратим Остап Вересай, сказавши під час своїх тріумфальних гастролем у стопиці Російської імперії студентам Петербурзько! академії художеств Порфирію атовців тяг й Мартиновичу та Опанасу Сластіону, що є на Україні кобзарі, кращі за нього, Остапа. А поміж тих кращих - найкращий Іван Кравченко-Крюковським з Лохвиці. Улітку 1876 року приїхали хлопці з Петербурга у Лохвицю, в гості до І. Крюковського. «Сама зовнішність кобзаря, -- згадує О. Сластіон, - бупа досить показна, - це був сухий, вище середнього зросту старими з майже білим вопоссям, що лежало уньогона плечах, як у СВЯщеника Він досить дорожив своєю шевелюрою, кажучи, що йому як кобзарю ! пану-майстрові це підходить. Великих зусиль ! чималих пригощань коштувало моєму другові П. Д. Мартиновичу, що писав тод! ПоРІРеГАНОД пана-майстра, умовити його остригти евім чуб, сподіваючись цим заходом досягти ще біЛЬШО!Ї ТИПОВОСТІ правда, зрештою, хоч і з великим небажанням, кобзар погодивсянацю операцію. Звичайно, вийшло бозна-що: перед нами був уже не тип патріарха-барда, а звичайний собі Дід «з піІДГОЛеним чубомо», яких було тоді дуже багато» («Киевская старина», 1902). Нелегко було ГП. Мартиновичу не лише малювати кобзаря, а й записувати з його вуст тексти дум. О, Сластіон пригадує, що ГП. Мартинович записував ці тексти впродовж цілого тижня. «...Да інакше І бути не могло, так як деяк! з них, як, наприклад, Кішка», старий частково забув. Зранку до ночі продовжувався цей запис ! спогади. Він або нервово перебирав (струни. -- ММ. Л.) на бандурі, або тер собі гопову і скаржився на старіючу пам'ять. Іноді серед зовсім сторонніх розмов він раптом викрикував: «Бачте, як воно. Ось і пригадав! Пишіть, пишіть же швидше!» («Киевская старина», 1882). | все ж П. Мартинович записав від патріарха нашого кобзарства тексти 12 дум. Сьогодні це - золотий фонд героїчного епосу українського народу Пізніше, 1882 року, відомим мистецтвознавець! фольклорист В. Горленко записав із вуст | прюмоа РО гексти лише 10 дум: «Про азовських братів», «Опекс Попович», «Федір безрідний, бездольними», «Три брати самарські», «Івась Коновченко-Вдовиченко», «СОКІЛ І соколя», «Проводи козака», «Сестра ! брат», «Бідна вдова три сини», «Самійло Кішка». Кобзар казав, що в молодості він знав ще думу «Тарас Бульба», але тепер зовсім її забув. | коли Горленко відповів йому, що такої в природі не може бути, бо Тарас Бульба не історичним, а літературний герой, І. Крюковським заперечив мому: «Дума була настояща І співалася, старинна, довга, як-от «Коновченко», так І співалась» Порівнявши записи Мартиновича і Горленка, кобзарезнавц!і стверджують, що Крюковський як виконавець був ! натхненним імпровізатором. Але імпровізував ! текстово, і музично тільки в деталях, основу ж лишав незмінною. Яку ж треба було мати феноменальну пам'ять, щоб зберегти У ній таку копосальну КІЛЬКІСТЬ поетичних строф! І це при тому, що, як казав сам кобзар: «Рідко приходиться співать. Хоч би кожного году по разу всі проспівав, то й то б помнив, а то рідко-рідко коли проспіваєш...» Їван Кравченко-Крюковським залишив нам зані / кобзарів, з якими він зустрічався та в яких «за четвертак» поповнював свій багатющий репертуар. Це: Андрій Шут із Сосницького повіту, Антін і Трифон із Великих Бубнів на Роменщині, Потап із Нової Греблі на Лохвиччині, відомий тоді вже цілому світові Остап Вересай Сліпці, як правило, не поспішали ділитися 31 СВОІмм братами по нещастю репертуаром (боялися, сучасною мовою кажучи, конкуренції), але від І. Крюковського 8 них не було таємниць. Його поважали за розсудливість, непідкупну справедливість, знання кобзарського Закону, називали в очі й позаочі не лише «пан-майстром» чи «великим кобзарем», а й «кобзарським гетьманом» 1970 року Республіканське товариство охорони пам'ятників історії і культури, Музично-хорове товариєс" ТВО, Полтавський педагогічним інститут імемі В. Г Короленка, Полтавська обласна організація товариства охорони пам'ятників історії та культури влаштували ? Полтаві г Лохвиці вечори, присвячені вшануванню пам'ят! чи не найвидатнішого нашого народного співця 1996 року минуло 170 літ з дня народження !. Ккрюковеь" кого і тепер уже на вільній Україні жодна собака, як -Т9 кажуть, не гавкнула. Наші намвищи державмі достомникми розбудовують українську державу не з Кобзарями, 9 7 кобзонами. Господи, просвітм їхні головм! «Самійло Микола ЛИТВИН з жан Вії а ТЮ нн ти «Визвитжа» -- огрюманча учнітма сама ОСТР кобзарюванчя та ча аступ до братства "7 Специфічча, вироблена упродовж тисячомтть «084, -«оОкюсь слі народж співці корис тувалнсь як зас обома Толі ва мебажамого оточемочо. 77 Мартючович, 8. Горленко, О. Сластом пташуть, 9 Кравчеучк жовськийх мЖРОДНВСЯ 1820 рожу Відомо ДОСПІДН кобзарського мистецтва Ф. Лавров засрчув увагу те" ся скине сказкмь, які збержаються 8 Лохамцькому храм дан чем ) музегімені Г Сковороди Вцьомудочумент мвсїчаня ПЧ що є час перепису кріпаекю пача Прмокоєсєькомо здиночаучом ра року, снчов/ крмпака Григорія Кравченка івжчоми СУТО "ОМ роктв. «Відгепер, - пчшсе Ф. Лавров ча тастав че затор ЧАРИ Х офщиючнл докуменмтюв соптд енеправнмтм пурраюту ще"ч,) що часа У про ри мародмженчо кобзаря» (ФО Павров. Мобааю» мо 934) права ма
Seite · S. 15Originalseite ↗
- ПАР зажніютнью зай п нн ик и ее ай І -й Я : "я, ь «ві еечвн "У К і Р Й " М "1 я й ни | доти и Р ч ей і , во | т й " , і | ал! Р | Г - | п у - очи р Й » г ї а х/ ь 7 ; с і | й 4 7 і й М | 5 / 1 Іза ЗАМ че є | зго К-сть ю «РИ 3 Я ' | Ї - Й і ь -б і г - "з ль. Ї у - м Кі " : - Вч ї РАРОВМ 5 - ил ви і 0 лини кон 1 с знаний яЄ ОГІРИОВЕ адуємо рибу, що їли в Єгипті огіржи й димі, 1 пір, цибулю, 1 ат" Ми зє да рем но, Кк. . часи Кинмга Числа, 11 : 5 позосталас» Стонська дочка, мов нь У винограднику, мов шатро нач"рковомі пол і як лмиасто обло- ія Киимга пророка Ісаї, 1 : 8 | очути або прочитати азна- | Можна п | сучасні народ | з певністю В! | рослині її на лене зрозумпти його. Навіть ні назви не завжди можна днести до тієї або іншої Наприклад, на За карпатті гарють динею; в інших місцях України це «кабак» або «тиква». Кавун же на півночі відомий ЯК «арбуз »,. Тож зрозуміло, що давньоєврейські назви можуть викликати ще більше непорозумінь; собливо У текстах Старого Заповіту. Адже він створеним у часи, коли ботаніка як наука ще не існувала: її засновник, Теофраст, народився у ТУ столітті перед Р. Х. На грецьку ж ) латинську мови Святе Письмо вперше перекладалося за півтора тисячоліття перед тим, як Карл Лінней дав кожній укову назву. Тому перекладачі Біблії дозволяли собі досить вільно тлумачити деякі слова. У наведеному реченні з Мойсеєвого | П'ятикнижжя не ясно, який саме «гар- | Лов'яни, а Й фо родич» названий першим. Горе вам, фарисеям, бо ви десятину даєте з м'яти та рути й усякого зМЛЯ, але обминаєте суд та Божу лю- 008; це треба робити, ії того не лишати! Євангелія від св. Луки, 11 : 42 ГІДНО із Законом Мойсея всі іудеї платити до храму від польових РОСЛИН: Конче даси десятину з усього чущих трав, прагнучи благочинність; тим чазали про найважливішт У, Отже, сподівалися ошу- Бога. Прибічники секти повести власну сом Вони забу приписи Закон чати Самого зрисеїв во | їх У і підбурювали проти нього ас суду Понтя Пілата. ії називають не лише "Вроте М литовці, латиші й інші сь | а Уко 141 народи; так само звучить Іла | | Леткої Тинська назва. Більше того, З Й Руки в | ел | » Ого ані икого шведськ "Ликій Карла Ліннея вона дала ім'я | 2 Редині рутових, до якої й | 1 аж 900 різних рослин, що Осо 0 кино 0000 в нн Мн 000 кан ПОЛЕ, МО ВНШТЯН Гочниише, чи могли іараїльтяни, після птечі | 43 -гипетського краю, сумувати за якимись огірками? Та попри все, перекладачі минулого 1 початку нинішнього століть зупинялися саме на них Мабуть, зони не знали, що огірки з'явилися на Близькому Сході лише після рстановлення регулярних зв'язків з Індією, де ці ОВОЧІ вВІДДавна вирощувалися. Це сталося, коли торговельний шлях до Індії проклався через елінізовані держави -- Парфію та Селевкію (ЩШ ст. до Р.Х.) Новітні дослідники Біблії схиляються до думки, що давньоєврейські слова кишуїтм у Книзі Числа та мікшаг -- У Ісаї не варто перекладати як «огірок». В обох випадках найімовірніше йдеться про кавуни й дині, плантації яких (понашому -- баштани) були у Єгипті за фараонових часів. Можна припустити, що у біблійній Палестині, яків Україні, на баштанах для охоронців улаштувались курені. Зібравши врожай, курені руйнували... З отаким тимчасовим прихистком, куренем чи наметом, і порівнює пророк столицю ізраїльтян, які втратили віру. Господь не хоче відних ні жертви, ані навіть молитов -- лише покаяння 1 праведні вчинки порятують цих заблуд, Кавун, диня і огірок -- споріднені рослини, вони належать до однієї родини гарбузових. Але до нас вони прийшли різними шляхами, зінших частин Світу. Ботаніки й досі сперечаються про те, звідки походить диня -- з Азії чи та субтропічних країнах Серед них, до речі, і добре відомі нам лимони, апельсини, мандарини та екзотичні помпельмуси В Україні рута зростає по городах ! садках, а в дикому стані зустрічається лише в південних передгір'ях Криму Це середня на зріст багаторічна рослина 1з сірувато-зеленим листям 1 прямим гладеньким стеблом Листки пірчасті, трикутні, а зеленкувато-жовті квіти зібрані у волоті на верхівках стебел Міцний 1 гострий Запах рути не всім подобається, і це справа не тільки особистого смаку. У листках рути виявлені, разом з ефірною олією, глікозид РУ - що є вітамінним препаратом рутоватяблучна ) о ароматичних тин, офіційної медицини а також багат ож речовин, зокрема -. невивчен? они ж не тому Деяк! люди н змолоти Я зіть доторкнутися до рути, не ай ргічного нападу Отже, цю рос утруйною, хоча в народі ться як лікарська жна 1 кислоти, шиале можна вважати « товує о трава, якою мо 7 а опови- ватися і отруїтися, здавна " | во У народних ПІСНЯХ ів рі з м'ятою: Не диво, ШІ над водою, -- у 00, Не сти, веР д тобою. Бистра вода ті то Африки, бо у дикому стані вона не зустрічається. А отіз кавуном простіше, бо його дикі предки, маленькі кавунчики, ростуть у південноафриканській пустелі Калахарі. Тубільці звикли вгамозувати ними спрагу за браком води. Зпідти через Ефіопіию кавун міг потрапити до Єгипту. А вже культурною рослиною зробило його мистецтво єгипетських садівнигв і баштанників: Що ж до самого гарбуза, то він поза гидозрою, адже його батьківщина достеменно відома. Завезений гарбуз до Європи | Азії лише у Х У І столітті, після відкриття Америки, де неперевершені землероби майя та ацтеки створили багато сортів і форм цієї рослини. І наш звичайний гарбуз, з усіма своїми відмінами, кабачками й патісонами, походить із Мексики. Там його почали вирощувати 5 тисяч років тому. Оскільки, як бачимо, інші претенденти з родини гарбузових не витримали історичного іспиту, то у реченні з Книги Числа слід, напевно, замість «ог1трки» читати «кавуни», а у книзі пророка Ісаї замість «в огірковому толі» -- просто «на баштані». Можливо, майбутні перекладачі Бібліі візьмуть це до уваги. До нас кавуни, як і дині, потрапили із пониззя Волги (Астраханський край) та берегів Середземного моря. Спочатку ім не вистачало тепла 1 сонця, недарма кажуть: «Кріпиться, як диня на морозі». Тому попервах пророщували насіння у теплицях, перш ніж висадити на поле. І лише у ХУП столітті менш з - - АД тої М», ль МУ бі | о а і а - фо ПРОЛДОВЖЕННІЯЯ. Початок див. ч. /-- 10, 12 1996 року: міра ній п ра Я о У о ОНИ Кі З р КОДИ У РАКИ С о ЛА Є оо о ло Б УА ре Стань, вербо, та на ріночку, Хрещатому барвіночку, Де рута-м'ята котається, Де челядонька збирається. Водночас пошуки якоїсь особливої, червоної, рути мали за мету повернути втрачене кохання. Вона, часом вкуті з м'ятою, фігурує у приписах і замовляннях проти гадючих укусів, пропасниці, чорної немочі, різної нечистої сили. Все це підтверджує здогад, що руту знали й вирощували принаймні за два тисячоліття до Різдва Христового, коли була єдина індоєвропейська мова. Ось чому стількома мовами 11 назва звучить однаково. Хто не бачив понад річкою заростей запашної м'яти, хай уважніше придивиться до трав, що ростуть у заплавах Майже біля кожного озера, ставка, річки або струмочка можна помітити хоча б кілька кущиків м'яти водяної а трохи вище, на луці--польової Квіти у неї дрібні, Олідо-фіолетові, зібрані в довгасті суцвіття у пазухах листків або на верхівці стебла, самі ж стеблини густо вкриті темно-зеленими листочками з рельєфними жилками. Листки і стебла мають сильний аромат, який неможливо сплутати з іншими пахощами. Це запах ефірної олії, яка містить ментол. Його найбільше у м'яті перцевій,»щов дикому стані не зустрічається, а Р р Р о о оо ьо Й о Й ни ци ці ни ци оц ці примхливі кавуни почали сіяти просто у родючий чорнозем Таврійських стетив. Відтоді кавуни відомі як авичайні й | поширені овочі, через що й ставимося до них із усмішкою. Вражаючи своїми розмірами, вони стають в пригод) для гумористичних порівнянь: «Щоки, як | кавутіии», «Луснув, наче дозрілий хавум». Прегарно виглядає рівненький степовий баштан, де між повазучими стеблами ї мережаними листками пи- | шаються зелен, білі або ж смугасті кавуни! Цікаво, що за традицією серед них відрізняють кавунку чи кавуницю, | в якої більша оцвітина -- кружальце на | тому місці, де була квітка. Такий плід вважається соковитішим і солодшим.. У жартівливих народних піснях родичі гарбузові, як і багато інших відомих | рослин, виступають парами: | Ой ти ходиш по горі, ая по долині; Ой ти садиш кавуни, ая саджу дині. При цьому диня цінується вище, як | делікатес. Її добра слава навіть відобразилася у прислів'ї: «Діжадусьт я тиєї днини, коли будуть то шагу дині». | Диню за півкопійки можна уявити лише | як прикмету казкового добробуту. Особливо дорогими завжди були великі солодкі дині із Середньої Азії, зокрема | «лежкі» сорти, що дозрівають узимку |і | можуть довго зберігатися, підвішені у | очеретяних «колисках». Та нарешті були | Качанка, Липівка, Татарка, Українка, тю р а вирощується, починаючи з минулого століття, на промислових плантаціях. В Україні вона зветься холодною. | Яку ж м'яту наші діди садили коло | джерел, криниць, по левадах як| лікарську рослину та просто заради | приємності, а бабусі доглядали в сад- | ках, щоб набрати її у пазуху замість парфумів, йдучи на побачення? Як ви- | явив ботанік Михайло Клоков, це -- | особливий вид м'яти, що здавна | вирощується в Україні. Листочки цієї | м яти кучеряві, загострені на вершечку, зубчасті й опушені з обох боків. Довівши, що ця м'ята виведена наро- | дними садівниками з місцевої водя- | ної, професор Клоков цілком слушно | назвавії українською. Цепроне!ї | співали у старовинни веснянці: | Ой погоди, молоденький, Коло моєт гати! | Ой потопчи, молоденький, | Кудрявую м'яту! | А на Святій Землі, як і в Україні, | росте м'ята довголиста.Ця досить | висока (до метра) рослина здавна слу- | жила приправою до їжі. Вона дуже чула травичка: в залежності від стану | людини стимулює або заспокоює, вга- | мовує болі чи повертає притомність. До | речі, з прадавніх часів у м'ятних | відварах купають дітей. Маймо ж до | м'яти любов 1 довір'я! | ції шниннинних | яиєнннюю | еканйння! | яєтюнею 0|0лияютяиє 0 яюаютняю 0 пяяююяию 0птяяяо 0пяююяяяо 0 0 ання 0 9040 9040 094 ння Рнннннійй житній | РИН пе . пью реважно в теплих, тропічних нини кн кан життя | ПР т Ти 0аюютиюю 04баююююх 0беажниє 04акаюни сякнннюю 02 0 ИМММУ ДИ У 2 - - и ; о ї і. й
Seite · S. 16Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

кВ. т АГ "Ж: І. рР-А'КХ. РНРАГ | РР -. Пиво Р - і Ч - і ; Ь - Рот " пе СКСОЄ А МИ Шлляхетні витончені риси. Натхненний погляд... Вінець Краси -- природної й духовної, апофеоз таланту.. Рукою Всевишнього водила, напевне, сама досконалість, коли творив безсмертний образ генія земної жінки. А добирав ій голосу із найдовершеніших регістрів райських октав. У попередньому своєму втіленні була, напевне, сестрою, а чи подругою самого Орфея й співала з ним нарівні... Відтак прийшла на землю в часи більш суворі, передгрозові, аби на рубежі століть нагадати людствові про його золотий вік, коли усе живе співало. У віки більш благословенні для розвою мистецтва могла прикраси- Домашні городи й городочки, ділянки і грядки вже впорядковані, урожай звезено в комори 1 ванькирчики, -- можна перевести дух і потішити сімейного бога затишку смачними ароматами простих | неповторних страв із свіжих овочів і Фруктів. Отож, пропонуємо вам, шановні читачі, спробувати обід від пані Раїси Талалай, яка віднині буде з'являтися в нашій газеті не лише як випусковий редак- густа сметана, а потім 0,5 л окро 2 додають цибулі і викладають у тісто. Труть моркву (яблука чи проваре подають зі сметаною. ЗАПЕЧЕНІ протушковують на олії. Борошно розді по легеньке тісто. и на 2 до золотистого кольору «Слово Просвіти» Застовник - Всеукраїнське Товариство "Просвіта" імені Тараса Шевченка Реєстраційне спідоцтво Ме 1007 лід 16.03.1993 р . Варять вареники з сиром. Окремо готують т лиця, кладуть масло. Вареники викладають у макітру чи горщик, заливають приготованою сумішшю й ставлять у піч чи духовку на 40 хвилин, Відповідальний редактор Олександр Пономарів, ти своїм бездоганним профілем античної богині найвишукании камеї, Соломія Крушельницька: 125 | 45 77 віхи земного шляху, од сьогодення відлік -- життя і смерті фізичної. То радість, то журба, то ряст чужинський, а то й рідний полиновий -- і так упродовж восьми десятиліть. Тріумф : слава -- упереміш із каторжною працею, в ім'я найвищого -- мистецтва. Верстання легендарного шляху ВІЧНО юних своїх героїнь і втомливе долання буденної сірої путі сивочоло: професорки Львівської кон- серваторії.. Віхи.. віхи. земним життєвим -- і тор, але й господиня спеціальних випусків «Смачногої». Отож, саме тепер, осінньої дощової пори, коли особливо сумно за сонечком, чи не варто кинутися не до холодильника, а до печі 1 напекти рум'яних, гарячих, апетитних млинців?| А як пахнуть свіжі пиріжки? А хто ж не любить вареників? До того ж це страви не лише традиційно наші, українські, а, як свідчать знавці, засіб прихилити до себе чоловіка, потішивши не лише його шлунок, 2 але й душу. Чому б не спробувати й нам? Отож, кілька рецептів. Смачного! МЛИНЦІ 3 ЦИБУЛЕЮ Розводять тісто на млинці: 2 яйця розтерти з цукром по смаку, додати 0,5 л кислого молока, 0,5 чайної ложки соди та орошна стільки, щоб тісто було, як пу. Смажать багато цибулі і викладають її в тісто, підсолюють. Розливають великі (на всю пательню) млинці, печуть з обох боків до рум'яного кольору, перемазують їх майонезом із часником і дають трішки постояти перед споживанням, щоб млинці просочилися соусом, Ці 1 з печінкою: відварену печінку перекручують на м'ясорубку, МЛИНЦІ З МОРКВИ, ЯБЛУК АБО КАПУСТИ ї ну капусту пропускають через м'ясорубку), додають в неї борошно, яйце, соду, сіль і смажать як звичайні млинці. До столу ВАРЕНИКИ суміш: до сметани б'ють КРОПОМ ТА МОЛОДОМУ ЙИНРМ о ЗО Готують звичайне прісне тісто, замішане на кислому молоці чи кефірі. щ Варять яйця, дрібно їх нарізають. Ріжуть 1 11 на олії, накривши пательню покришкою. ПИРІЖКИ З ТВЕРДИМ СИРОМ Тісто: 300 г борошна, 150 г марга ину, яйце, 0,5 склянки молока. Начинка: 200 г твердого сиру, 100 г сметани, | частини: в одну вилити молоко і яйце, замісити ншгу частину борошна посікти з маргарином. Тісто першої частини розкатати, всередину покласти посічене тісто, згорнути конвертом і зліз від себе. Корж притрусити борошом, скласти навпіл і поставити на 0 хвилин у холодильник. Це треба прерочии тричі, потім розкатати корж завтовшки 0,5 см, нарізати квадратик (І потертого сиру, змішаного із сметаною, зліпити пиріжки 1 спекти в духовці 0,5 пива змішати з 2 склянками борошна та пачкого маргарину, потертого на крупній тертці, Тісто тричі розкатати, щоразу присипаючи цукром | з тіста фігурки, частину яких можна притрусити корицею, і випікати в духовці О х 10), покласти чайну ложечку ирізати Шеф-редактор Павло Мовчан Любов Голота! Редколегія: Ярема Гоян, Днатолій Журавський, Анатолій | Погрібний, іван Ощук И понад усім оцим мапшіШаєв уапігагит -- безсмертний, вічно юний геній таланту. О многоликосте його, донині стіни найпрестижніших опер- СМЯЧНОГО/ с /1 970 Онаї, ез бмДбедоаиаинним пП"еесіиелеяСОЇ БОССАЯТ них театрів світу ловлять твоє відлЛуння Та голос повернувся до Творця, залишивши смертним нам чудові легенди. Її легенди -- про Електру 1 Саломею (Штрауса), Чіо-Чіо-сан і Тоску (Пуччіні), Лореляй (Каталані) и Амалію (Верді), Графиню (Монюшка) й Оксану (Гулака-Артемовсь- КОГО). Уперто вважала себе українкою, навіть коли «було вигідно бути» полькою або італійкою, й несла світові українську пісню. Утверджуючи разом із Артуро Тосканіні на італійській сцені опери Ріхарда Вагнера, не забувала й про твори близьких серцю М. Лисенка і Д. Січинського, О. Нижанківського й А. Вахнянина... Аплодували неперевершеній Соломії -- за її незрівнянної краси Ллрико-драматичне сопрано майже в три октави, рівне в усіх регістрах, -- Одеса (1896--1897) й Варшава (1898--1902), Петербург (1901--1902) | Париж (Гранд Опера, 1902) Неаполь (1903--1904) і Рим (1904--1905), Мілан, де оволоділа школою бельканто (знаменитий «Ла Скала». 1898. 1904, 1907, 1909, 1915) і Каїр (1904), Відень і Львів, Буенос-Айрес і Нью- Иорк.. Та не менш дорогими були їй оплески й овації коломиян і стриян, тернополян 1 чернівчан. Упродовж 1894--1923 років виступала ж бо й на рідних «провінційних» сценах... Автор книги «Повернення мадам Баттерфляй в рідне гніздо Торре дель Лаго» Рінальдо Кортопассі писав про видатну українську співачку: «У перші десятиріччя ХХ століття на оперних сценах світу царювали чотири особи чоловічої статі -- Баттістіні, Тітта Руффо, Шаляпін і Карузо. І тільки одна жінка спромог- Слово ПРОСВІТИ Ра и - г т ай "й й пари й Р "и І Р ; Р зі Р й и ай -- я й рі г ї й о ин й | са " чай . ь в а йти ба я , г . Ж ри ноя оці М я ТІ ярі "й " р В Лтг у р пу іі У о паї зи, Ре Мрії и й жор о ї їй м з "| РР бу й Я й Ми, нок Мол я Я до КИ, Р и п "вої | в тя "я п цій ; б й, й , Р, я і її о Р РР й Р М З ї ч АЖ -ч М чуб '-, - чи чу ч- М - ч- лася сягнути їх висот і стати поруч із ними. Нею була Соломія Крушельницька. Однак у порівнянні з уславленими колегами як особистіть вона виявилась набагато вищою». Життєву путь долала гідно й величаво, натхнена прикладом своїх славетних гордих героїнь. Куди ступала, там «квітнули троянди і співали солов'ї» (Д. Кардуччі, видатний італійський поет). Злинула у вічне небо України як пісня, що не знає забуття, злучилася з божественною умгузикою небесного хоралу. Стпвачка з профілем античної богині, «Соломі ) Крушельницька не зійде зі свого високого трону, якщо ж і зійде, то хіба тільки для того, щоб посісти ще вище місце в історії музичної культури наших днів» (Р. Кортопассі). Тож гляньмо в небо зоряне своє: сіяє там незгасним блиском зоря висока Соломії й дарує нам Надію -- на долю світлу, на життя прекрасне. В серцях плекаймо ж Віру і Любов. Володимир ГЕРМАН нн РЕ А----А А нн вн нан Єдина, неповторна на всі українські століття Ніна Матвієнко усього лиш 50 разів зустріла! провела у вирій українських солов'їв та зозуль, жайворів та ластівок... Прийшла у цей світ під омофором Свято: ГІіокрови, в годину, коли з небес на грішну землю щедро, всесяйно лилася рути Благодать та Любов. Вона явипась як посланниця від Божого світу, щоб ще раз нагадати усім нам, що він є Явилася як живий символ від того Престопу, де співають Херувими та Серафими, що? 1 ми, грішні, почули той спів і пережипи неперевершені, ні з чим незрівнянні хвипини блаженства. Щоб ми відчули ностальгію за тим світом і бажання набли- - пі -- РЕ -- о - - бе о З роси й води! зитися до нього, і не так гріховно жити іне так сіро відчувати. Той голос, що належить цій янгололикій Жінці, саме й прив'язує твою душу до Неба... | спів -- таїна і казка, де все таке заземлено просте, як роса на вранішнім 15 і квітці, як політ бджоли, парування ріллі "" 2 ранньої весни, половіння жита, цвітіння гречки, пахощі соняхів і водночас неосяжЖне й недосяжне, як поява світила, плин ріки, сяйво місяця та досвітній подих зорі..: Вона - дарунок многостражденній та многотерпеливій Україні нашій. Її голос, що кувався у небесній кузні найдовершенішими ковалями, дарований українській душі для Очищення од скверни розбрату та самозречення, безпам'ятства Ддреса "Єлова Просвіти" - 252001, Київ-і, завулок Музейний, б, Всеукраїнське Товариство «Просвіта» ім. тел. 228-01-30; Е-таїй: З.ОУО (? РКОЗУТТА. іпісгсот. КІБУ (4 Індекс ЗО617 Зам. Мо 0315571 Виготовлено з готових фотоформ на комбінаті «Ї Іреса Украшня та зрадливості. У ньому та незборима сила, що здатна оздоровити і зцілити ослаблений дух та втомлене серце. Иого любить і благословляє Матір Божа | розносять по всій соборній, землях далеких та близьких три жони святі: Віра, Любов ІНадія. Пголос - Господні обітниця спасіння мученицького краю. А ще -- захист од усякого зла, видимого і невидимого. Бо ж там, де вона, кружляють Божі Ангели. Тож нехай вони несуть свою сямливу охорону коло нашого українського соловеика ще стільки ж зим, весен, літ те осенеий, як і несли. Нехай, наслухаючи !! спів, п високим Дух, звітують Господу, що українська душа є і пребуде вічно, акрасе і чистота п живуча і незнищенна! Нехай із земного дерева життя дістанеться Вам, Ніно, найсолодшмим ! наипрекрасніший плід, зерна якого жу, тимуть ваших нащадків до далекого коліна А з колодязя безсмертя -- найповніше еброї! - ча небесного саду - г те древо, що цвіте та плодоносить вічно, і та ріка, ще витікає з Божого річища! Катерина МОТРИЧ - дог нн ве Гараса Шевченка, Наклад 2000 ПИТ" ьо шштьейіишь го | виш ьо ро з ' зо зьокь: | зо жан "ПР: ЧО З ке! жо гі | б'о б -щ-..
Емблема «Просвіта»Prosvitianyn