Емблема «Просвіта»Prosvita.DigitalWiedza · Ludzie · Przyszłość
← Archiwum «Slovo Prosvity»

Слово Просвіти, №45 за 1998 рік

16 s. · 16 wpisów · PDF w Wikimedia Commons ↗ · CC BY 4.0

Tekst wyodrębniono z PDF i automatycznie podzielono na materiały. Granice części materiałów nie zostały sprawdzone redakcyjnie: jeden wpis może zawierać kilka materiałów, tylko część jednego lub blok serwisowy (np. ogłoszenie o prenumeracie). Źródłem pierwotnym jest strona gazety w PDF.

Strona · s. 1strona oryginału ↗
А-РОЕ Іітаде То РОЕ Оето. Ригспазе НИ нн вони в ронооменни ви омни ом Ре ном ідомо давно: у геніїв немає дати смерті. Їхні думки, їхні справи безсмертні, вони допо- магають наступним поколінням долати час, жити правдою и істиною І пам'ятати про - своє покликання на землі. Геній Шевченка особливий: кріпак із загубленого в степах українського села, він піднявся до енциклопедистів, до Монтеск'є, до проводиря цілого народу. Тарас Шевченко є, як сказав Євген Маланюк, «вершиною нашого всенаціонального творчого духу, | є він вершиною нашої національної культури». Його буремний дух витав над українськими степами в усі часи нашої многотрудної історії. Вінє й однюю з найбільших вершин духу свпового, ії одним з найбільших мислителів світу, й водночас нашою українською совістю, нашим порадником, нашою найбільшою правдою | ХОЧ скільки намагалися деякі вузьколобі землячки убгати його інтелект у баранячу шапку, він у пи же таки шапц, поставав у конктексті передової світової мислі й передової, найдосконалішої поезії, | Хоч СКІЛЬКИ СсИилкувалася вся радянська ідеологія поставити Шевченка в класові, позанаціональні лави, він ставав у лави національні, попереду, поруч із Наливайком, Остряницею, Гонтою. Нащадок уярмлених козаків, він оспівав козацьку волю, вольний козацьким дух, високу мораль, кликав поневолених, уярмлених українців пригадати, як батьки боронили волю, допомагав українцеві збагнути самого себе, уяснити свою суверенну національну особливість, яку ми й сьогодні не уясняємо. Чи почули ми, коли це вже можна сказати безборонно, чи почули з високих державних вуст, хто ми є й чиїх батьків діти, за що нас розпинали віки? Чи зробили хоч щось, щоб українці відчу и себе народом, нацією, а не двоязичним населенням? Це ж перше, що мали зробити, чому ж дивуватися що й нині дехто з нас не знає, хто він такий: «руський» або й «хахол» Француз знає, хто він, хоч у нього це й не записано в пашпорті, і наші пашпорти вже вичистили «під французів», і ЧИСТЯТЬ душі, і німець знає, і литовець, а ми -- ні Нам однаково Шевченкові ж було неоднаково. Спитаю я самого себе і вас: чому ми й далі кличемо цю велику постать, яка так настраждалася в своєму часі в боротьбі та злиднях, чому кличемо на наші тяжкі пере: хрестя, чого шукаємо і просимо в нього? Може, и справді, намозоливши душі нашими щоден: ними негараздамргчашим безголів'ям, зібравшись докупи, відпочиньмоО біля його ліричної Музи, втішмося рахман і і; ін, ГБ з г ра ЧО Ж РА ї Р Дяк їй ї. У - т о чу КР РИ ВО Й ОГП 1 обла Ї "ЕНЕР сто У . б і и ра "боб чу і ер пе ь РР щі 77 "ФГ Ф чі я тп -і Р з т 7 - ера пот, Р) й ії ге ри їі АР 7 ум т Рая хо дж о ; | Ро я. че ай ; - а и ' -е й яР, Р ії - чай З 1 Ра РАМ о 1 і. "м гії ним словом, де | «пречистая дума», і «садок вишневий коло хати», і «дівчина у білій свитині вийшла з біленької хати»... Алені.. І вся його лірика бунтівлива, горюча, цетакою ж мірою згусток любові, Як І згусток гніву, емоцій, перелитих у пружні рядки, болей за людину, її долю, вона закликає до героїчного чину Він сам не пробачив би нам цього Він бо ж звертався до нас, «синів сердешної! України», ще ненароджених ТОДІ, Які стануть живими, не підозрюючи, що серед нас половина мертвих, щоб ми схаменулися, були людьми, не дурили "ЦІЄЙ своїх, полюбили свій край щирим серцем, що не дурили самі себе, читали нашу славу Отак / ви прочитайте, Щоб не сонним снились Ва неправди... лоб. ви розпитали Уучеників: кого, коли, за що розпинали У генія твори народжені, так би мовити, злобою дня, доростають до світових істин, вростають у загальнолюдські моральні категорії Світосприймання Шевченка адекватне світосприйманню свого народу, але піднесене на вищий ступінь. Боюся, що сучасна «ширпотребна» цивілізація являти таких людей вже не може -- людей натуральних, безпосередніх, з вільним, нічим не скованим мисленням, не скоригованою тисячею умовностей натурою | думкою, вони виростали з епохи, як папн із землі, Такими були Мікеланджело, Сервантес, Шекспір.. | | Шевченко один був спроможний обміряти своїм генієм усе українське життя, всю нашу історію. | вже тоді щоб обнялися, браталися.. на. Отакої любові до рідної землі він учив нас Свою Україну любіть, Любть 1//.. Во врем'я люте, В останню тяжкую минуту за не/ Господа моліть. Так, ми кличемо його знову й знову, особливо в «тяжкую минуту», хоч він по вінця зробив своє. Й не раз. І " А ІЙ А Він жив у болотно-скрижанілу, закуту в кайдани рабства німу добу, й сам, один розколотив її до дна, розпанахав цевед своїми сучасниками чорну завісу неправди, розбурхав змертвілу думку, підірвав малороаіиство, породив почуття української гордості, засвітив свічу, яку вже ніхто не міг погасити. Сам! Один! Дехто аж сахнувся: «Мене обдало страхом, -- писав у спогадах Костомаров, -- я побачив, що Шевченкова муза роздирає завісу народного життя... Сильний зір, міцні нерви треба мати, щоб не осліпнути або не знепритомніти від раптового світла істини.» «Горе відчаидушному поетові, він забуває, що він людина» Одначе істина вже була знайдена | саме людиною Істина національно-визвольно: боротьби: «Кайдани порвіте» Знайдіть себе, підніміть до рівня вільних людей Виоріть | засійте власне поле Не гнітеся, прозрійте імперія ця ница, ії правителі жорстокі й несправедливі, пани -- вони лукаві и недобрі Й люди прозрівали. Він виховав покоління людей, у яких любов до України викільчувалася як любов до держави, його вплив на формування свідомості, світогляду нації неоціненний, неперебутній. У тих страшних умовах він був вільний душею | вчив цього інших Ми всі виховувані Шевченком. От чи всі виховані Але спершу поет прозрівав сам -- самотужки; висохли сльози, Які лилися за Катрусею за Оксаною, тепер він гоїть серце отрутою, аби вицідити з людського серця гнилу кров та налити чистої, живої Зденаціоналізована українська шляхта не могла зробити цього, як і вВбите в чорнозем селянство, це міг прозріти сильний інтелектом ЧОЛОВІК, МИСЛИТель-бунтар,інтелігент патріот, який знай, 2 г «Пс Лис - що без граничного напруження, боротьби не станеться України Дотого ж його, кремінної твердості Чоловіка, вела непогасна віра в те, що «розпадеться світ неволі, СВІТ СОНЦЯ засвітить». Такої віри до нього, та й після нього, не мав ніхто. Навіть повертаючись із заслання, катованимй, фізично розбитий, він скаже: «Мені здається, о я достеменно такий, як був і десять років назад одна рисочка в моєму внутрішньому образі не помінялася». Нам би такої віри . Але Шевченко не тільки пробудив сучасників. Це за иого Трясилом, Залізняком, Гамалією пішли в СІмнадцятому "двадцятому роках свідомі українці й ги- нули за Вітчизну. Зчогочерпав розуміння и сили? Адже не було на той час ні якихось соціальних вчень, ні якихось народних рухів, ні програм, легко йти в шикованих монархічних чи соціал-демократичних лавах, а він піІШОВ сам, проти системи в мільйон армії Вінчерпав із себе, його емоційні прозріння були прозріннями "Пророка | Ось сьогодні ми знову звертаємо погляди до Нього Мусимо звертати. Бо ще до кого? Він -- наш суддя, наш порадник, наша совість Нині дехто каже: у нас немає української ідеї. Неправда. Є Ось тут вона вся Ось вона, тут! У «Кобзарі»! Читаймо й робімо, як тут написано, и збудуємо Україну . Звичайно, самого слова «ідея» в Шевченка немає, є и сутність, яка формується з принципів справедливості, сумління, добра, які поет утілював усе життя Шевченко не бачив українську ідею як пріоритет економічних інтересів, як бачать її деякі прагматики, він бачив її як державотворчу волю до національної | політично! свободи, як самоусвідомлення і самоствердження народу -будівничого, як спільноту -- пролеглу через віКИ - через живих, і мертвих, ! ненароджених, як диктування загальнонародних інтересів. | Прочитаймо цю ідею од слів «В своїй хаті своя правда, і сила, і ВОЛЯ». | мОбілізуймо її на виконання вах, у тому числі и економічних завдань Поет був особистістю не тільки культурнопросвітницькою, а и національно-державною. В пітьмі бездержавності поет бачив державу и показував донеї! і А О і шлях. Так, розвіялася ніч бездержавності, и ми мали б уповні зрозуміти | реалізувати в себе ва заповіти ! передбачення Шевченка | Ми зробили перші кроки. Україна увійшла в нову незалежницьку еру, ми вітаємо ва заходи щодо утвер: дження нашої державності, працю всіх, ВІД президента до депутата райради, на її розбудову, а це -- й утвердження громадянських свобод, гласності, власної! символіки, Конституціі, утвердження в міжнародній спільноті. Мали б закріпитися на цій території, в свои хаті, В СВОЇЙ правді Але ж ні, дехто знову шукає гу правду в чужіи хаті, по сусідах на чу жому ПОЛІ А ТІ, З чужого поля, кажуть, бачиш, що все то те таки и було наше, що вони тільки наймали татарам на пашу та полякам. і оддаємо, і здаємо - на пашу на пото и , гнемося перед тими, перед кими гнулися и раніше А що нам скажуть нащадки"? і Якби наші зверхники читали Шевченка до титла, до коми, якби мучилися разом з ним, не полишили 0 народ на поталу. Відсутність ідей Шевченка в державницьких колах непростима. Якби ишли за Шевченком, уникнули б багатьох хиб і помилок А ми один раз на рік послухаємо мого поезії, розійдемося СО0бІ СПОКІЙНО -, ось звідси и творимо далі сво! неспасенні справи цем день повинен бути вищим звітом-сповіДдДЮ кожного українця, від президента до орача, днем вищої! совіст що ти зробив для України, чи так живеш! Мт Продовження на 5 стор.
Strona · s. 2strona oryginału ↗

Początek tekstu może być niepełny — porównaj ze stroną oryginału

з ПИИИИНОРАРДАА Е п а нні асаннненнйии СПИСКИ КАНДИДАТІВ У ДЕПУТАТИ ВІД ОБЛАСНИХ ОБ'ЄДНАНЬ «ПРОСВІТИ» РІВНЕ До обпради І. Рогалевич КОрій Петрович, з академії, позапартійний 2. Симонович Лариса Олександрівна, 1953 р. н., пікар-кардіолпог, позапартійна 3. Гладун Любомир Володимирович, 195 р. н., | директор соціального обслуговування населення, позапартійний До міськради І. Бухало Юрій Васильович, 1932 р. н., Інституту слов'янознавства, позапартійний ДСУ 3. Івасюк Яків Григорович, 1957 позапартійний 5. Нагірний Андрій Ярославович, 1963 р. н., директор СШ Ме 2 член Демократич- ної пари. 6. Невірковеч Петро Антонович, 1941 р. н., директор міського будинку культури, член Демократичної партії 7. Скрипник Валентина Тарасівна, 1947 р. н., викладач СПТУ Мо 5, член Демокра- тичної партії 8. Симонович Михайло Олександрович, мон: 19551: р38н., позапартійний 9. Кульчинський Ярослав Сергійович, 1936 р. н., доцент, завідувач кафедри Рівненського педагогічного інституту, позапартійний 10. Солодкий Олександр Дмитрович, 1948 рн., викладач Водної академії, позапартійний авлюк Ігор Васильович, 1969 р. н., директор ТОВ «Пріокс», редактор журналу 11 ом зак позапартійний Ситік Катерина Іванівна, 1957 р. н., завідувачка методичного кабінету міського ВО, позапартійна 13. Жовнер Анатолій Анатолійович, 1961 р. н., заступник директора ТОВ МЖК, позапартійний 14. Шевчук Василь Трохимович, 1939 р. н., е старший викладач педінституту, позапартійний 15. Угринчук Ірина Іванівна, 1977 р.н., голова «Молодої Просвіти», член партії УНА До Верховної Ради . 1. Ковтунець Василь Виталійович, 1956 р. н., народний депутат, член Демократич- ної партії 2. Мовчан Павло Михайлович, 1938 р.н., народними депутат, Голова ВУТ «Просвіта» ОДЕСА До Верховної Ради о ій Янусевич, викладач кафедри інформатики Ізмаїльського педінституту, член 7 УЖГОРОД До облради 1. Софілконич Василь Ілліч, 1931 р.н., голова Мукачівського міського об'єднання, позапартійний 2. Моравді Василь Михайлович, 1958 рн., голова Свалявського районного об'єднання, заступник директора по навчально-виховній - загальноосвітньої школи, позапартійний ЛУГАНСЬК 7 До Верховної Ради І. Свинцицький Володимир Чеславович, відповідальний секретар обласної Просвіти», голова управи обласного РУХу - Сумерєва Ганна Юріївна, голова Кіровської міської «Просвіти», юрист шахти «Голубівська» 223. Потока Опена Іванівна, просвітянка з м. Севрродонецька, керівник міського перед 5 і ДОНЕЦЬК | До Верховної Р - 1. Дзюба Євген Степанович, голова Луганського обласного об'єднання «Просвіта» 2. Самійленко Віталій Степанович, колишній голова Северодонецької міської «ГП Іти» Луганської області, голова Северодонецького міського Руху, пенсіонер . 3. Орел Ігор Євгенович, просвітянин, голова Стахановського міського РУХУ, керівник приватного підприємства «Орел» 4. Байчук Андрій Васильович, просвітянин з Лутугіного, завідувач відділу раидержадміністрації, голова районної організації РУХ 5. Галиняк Михайло Атаназович, просвітянин із еБероденецл пенсіонер, вчитель ВІННИЦЯ У До Верховної Ради 1. Рябий Микола Олександрович, 1936 р. н., письменник До обпради Ї. Кобець Василь Дмитрович, 1944 р. н., письменник, член «Просвіти» До міськради |. Кульматицький Валерій, 1959 р. н., службовець, член Ради «Просвіти» 2. Сохацький Федір Миколайович, 1952 р. н., доцент педагогічного університету, член обласної ревізійної комісії ДНІПРОПЕТРОВСЬК До Верховної Ради |. Левенець Станіслав Якович, 1940 р. н., голова секретаріату обласного об'єднання «Просвіти» . 2.Коваленко Микола Олексійович, 1938 р. н., заступник голови Дніпропетровського міського об'єднання «Просвіти», начальник відділу КБ ракетно-космічної техніки «Південне » . 3. Березовський Ігор Зіновійович, 1961 р. н., м. Марганець, член «Просвіти», інженер меблевої фабрики До міськради | |. Довгань Сергій Миколайович, 1960 р. н., заступник голови обласної «Просвіти», коручпонден газети «Україна молода», заступник редактора обласної газети «Счеславський край» 2. Головко Валентин Трохимович, 1935 р.н., заступник голови обласної «Просвіти», начальник відділу, завідувач сектора будівництва Комітету у справах будівництва облдержадміністрації 3. Лемка Микола Пилипович, 1958 р. н., інженер, член «Просвіти», головний інженер об'єднання «АвтоЗАЗ» Запорізького автомобільного заводу До обпради 1941 р. н., викладач, доцент Державної водної заступник міського голови, кандидат історичних наук, викладач 2. Захарук Володимир Михайлович, 1957 р. н., начальник відділу приватизації, член | рн., помічник народного депутата, позапартійний 4. Насенюк Олександр Петрович, 1938 р. н., начальник відділу житлових субсидій, лікар-психотерапевт, роботі Карецьківської МЕМОРА УКРАЇНСЬКИ х політичних ПАРТІЙ ТА БЛОКІВ Ми, керівники політичних партій АЄР" гичного жавницького, патріо НЕ спрямування, разом Із прОМНА Се ок організаціями: Конгрес крат СЕ інтелігенції, Всеукраїнське товаристве «Просвіта», Спілка письменниктв України, Українське козацтво, вете рен» кими та жіночими обговорили питання про підготовку до виборів у березні 1998 и У БВРАХОВУЮЧИ що вибори-98 нового складу Верховної Ради та місцевих органів влади визначають подальшу Хеу ов ричну долю українського народу; -- ВИЗНАЮЧИ, що головною небез: пекою для існування української нації є прихід до влади її недругів, які добиваються повернення України до коло" ніального стану, всіляко гальмують вихід суспільства з багатолітньої радянської ! післярадянської кризи, руйнують економіку, науку, культуру! -- КОНСТАТУЮЧИ, що нинішня законодавча і виконавча влада виявилися неспроможними оздоровити народне господарство, забезпечити розвиток підприємництва, роботу 1 зарплату мільйонів трудівників, зупинити зудрожіння народу, ПОГОДИЛИСЯ: 1. Сприяти всіма законними засобами безумовному проведенню виборів у березні 1998 року, недозволити зірвати їх. 2. Вважати основним своїм суперником на виборах антидержавницькі, антинаціональні сили. 3. У проведенні виборчої кампанії уникати нетолерантних методів боротьби заголоси виборців, утримуватися від компрометуючої полеміки між собою. 4. докласти зусиль до узгодження кандидатур майбутніх депутатів по мажоритарних (одномандатних) округах з тим, щоб спільно підтримати найбільш авторитетних, підготовлених до законотворчої діяльності, відданих представників українського народу, які візьмуть на себе зобов'язання ввійти в єдиний національно-демократичний блок. 5, Об'єднати зусилля щодо контролю, за дотриманням виборчого Закону че. рез представників наших партій У виборчих комісіях те шляхом створення громадських оо єднань ВИООрЦіІВ, 6. Погодитися з пропозицією громадських організацій про створення Координаційної Ради патріотичних, національно-демократичних партій блоків «Вибори-98» УСВІДОМЛЮЮЧИ історичну відповідальність за долю українського народу, його процвітання і добробут, зобов'язуємося дотримуватися положень цього Меморандуму. В разі порушення цих зобов'язань надаємо право Координаційній Раді «Вибори-98» вживати заходів морального та політичного впливу Аграрна партія України -- Катерина Ващук; блок «Європейський вибір України» -- Віктор Присяжнюк; бло Кк «Вперед, Україно!» -- Віктор Мусіяка; Всеукраїнське об'єднання «Громада» -- Павло Лазаренко; Демократична партія України -- Володимир Яворівський; Кон- грес українських націоналістів -- Слава Стецько; Ліберальна партія України - Володимир ШЩербань; Народний Рух України -- В'ячеслав Чорновіл; Народ- но-демократична партія -- Анатолій Матвієнко; Партія зелених України -- Віталій Кононов; Партія праці - Вален- ТИН Ландик; Республіканська християнська партія -- Микола Поровський; «Реформи їі порядок» -- Віктор Пинзеник; Соціал-демократична партія України -- Юбрій Буздутан; Соціал-демократична партія України (о) -- Василь Онопенко; Українська консервативна республіканська партія -- Степан Хмара; Українська надіональна консервативна партія -- Олег Соскін; Українська республіканська партія - Богдан Ярошинський; Християнсько-демократична партія України - Віталій Журавський; Партія національного економічного розвитку України - Валентина Наконечна. 4 березня відбулася підсумкова зустріч лідерів партій. Меморандум підписали М, Поровський (УХРП), Олег Соскін (УНКП), Слава Стецько (КУН), В'ячеслав Чорновіл (НРУ), Богдан Ярошинський (УРП), Надійшли повідомлення про відмову - підписати Меморандум від Партії зелених (Віталій Кононов), Партії праці (Вален- тин Ландик), блоку «Європейський вибір України» (Віктор Присяжнюк), «Громади» ШПавло Лазаренко), Решта партій і блоків, не висловлюючи запе речень по суті, не повідомили про свою згоду чи незгоду прилучитися до Меморандуму. Слід зазначити, що в багатьох областях України місцеві організації згадуваних партій та громадських угруповань утворили широкі каоліціи для розв язання тих проблем, про які йдеться в Меморандумі, Нарада лідерів партій, Координаційна група 4 березня вирішили продовжити консолідаційну роботу серед патріотичних, державницьких, політичних сил | залишають відчиненими двері для тих, хто побажає підтримати положення Мемо- рандуму,. Кожен, хто бере участь у виборах, повинен пам'ятати: -- влада не народ; -- Уперше в історії України вибори до Верховної системою ЦЕ за пропорційно-мажоритарною складу парламенту (225 депутатів) партій ї блоків, а інші окрутів; -- до виборчих комісій які беруть участь у вибо і підтасовки результатів що Верховна Рада й усі місцеві дня, незважаючи на те, скільки о обраними в одномандатном та районної Ради вважати ГОЛОСІВ, навіть якщо він конкурент, який посів -- виборчі блоки і партії | ВІД числа тих, що взяли уч мандату в багатомандатн прилітає з небес; у демократичній державі владу обирає Ради проводяться е означає, що половина б обирається за списками від політичних 229 депутатів обираються від одномандатних включаються представники всіх блоків і партій. рах, у звязку з чим можливість шахраювання виборів зводиться до мінімуму уму; -- вибори тепер проводяться лише п оту тротягом одного туру. Це означає, Ради оудуть обраними протягом одного виборців з'явиться на голосування; у окрузі до Верховної Ради, до Київради | муться ті, голосів; Це означає, що в окрузі Мо обраним вважатиметься той із 18-ти хто отримає найбільшу кількіс» з виборів кандидата до Київради кандидатів, хто набере найбільш матиме всього на один голос Оільше, НІЖ його друге місце: що не здобули 4 відсотки голосів виборці? участь у голосуванні, не отримають жодного Р , Р " ре г ч я І. Заремба Воподимир Іванович, 1941 р. н,, голова обласного об'єднання поділять 225 мандатів У Чон -Крузі, а ті, що наберуть таку кількіс «Просвіти» | ГОЛОСІВ, ЗМОВІДНОСті з відсотком набраних кожним З НИ? й чно й з - гній ий п Анна - ч- - - |: о Тьірчнійи і "ть --і пре р ИЙ ви - | «ПРОСВЯЧІ, 4». 1868-1998 й (лові ПРОСВІТИ 9
Strona · s. 3strona oryginału ↗
-- ЛРС: оо виь но - «ІТРОСВОЯЧГ 1868-1998 , у, т ч У же понад десяток літ їмя Миколи чесно жити ) праціовати, дбати про так часто ів. З - "ткларований уроб зостої ліОДИНИ. Му ьчинськоОго на пустах полтавців. За цей декларопваним добробут ПІ Р і | м | ній (лоро ся йти час У пала мПперія, народилася незалежна тм скрипдженти МОДНІ дДОпПОодИить Україна, змінилися три правителі області, 22 ПідДтримкою чи навіть елементарною і ЛИ «с ІЄ "'ЛьчИиНСЬКкОГгОо | ЙОГО пиникла Шшла низка політичних партій і консульташіє І ДО М Ку ', | , ї | М 5 4 КОМІ . Сотні полтавців отримали в РУ. партінок, і сам Микола Кульчинський теж команди. Сотні лаз | то глі б і тапії ям; морі Осзплати іоридичні консультаци. І исячам амінювався 1 зростав як помітик, -- незамінним Хові безплати рИді ) Пи | І | | | лях до обстоювання конституційних тому, все, ідо на | Толтавщині є живого, прав рухівські акци «Заргодіюі «Пенсії». цяльного, справді українського, тяжіє до Завдяки І Їолтавському РУХові "рукою, ЗВАНІ РУХУ і «Просвіти» -- провідних на Полтав- | СЯ ДЛЯ Захисту СВОЇХ прав обдурені вкладники шині національно-демократичних об'єднань, |і власники цінних паперів. Гопчуть стежку до а отже, до Кульчинського -- їх засновника | РУХІВСЬКОЇ штао Алана Фермери з на, | бОагатолітнього керівника, депутата обласної идальших куточків області і дрібні ЧОРАДРАВНИ» Ради. яких немилосердно обдирають новітні ; пу МИКОЛА КУЛЬЧИНСЬКИЙ: ВІД СОБОРУ КОЗАЦЬКОГО ДО СОБОРУ ДУШІ ММ ши За ці роки Полтавщина бачила не одного монополісти і державні чиновники. З ініціативи каліфа на годину, голосупала не за одного МІ. Кульчинського обласна організація НРУ обішяльника, котрим потім виявлявся або провела акцію на захист вітчизняного виробблазнем-балакуном, або хитрим набивальни- | ника, закликавши населення купувати товари, ком власної кишені, іїрсе ж духовна влада у вироблені В Україні, а законодавців та Полтаві належала і належить не їм. Як і виконавчу владу -- знизити податковий тиск десять літ тому, енергія держапотворення йде | на підприємців, селян -- усіх, хто творить від того ж джерела 1 від тієї ж людини, котра | національний валовий продукт. У приспаній | знедоленій Полтаві першою Отже, у І Їолтаві практично діє тіньовий «розіклала багаття духу» (рядок із вірша рухівський кабінет, Відмінність його ВІД самого Кульчинського) і покликала «всіх, хто | такого рекламованого лазаренківського «клубу живий, в кого думка повстала» до праці ім'я фаворитів» у тому, що М. Кульчинський |і У країни. мого команда не тільки декларують свої За ці десять літ хіба що в десятки разів | програмий наміри, а й працюють (в абсолют-ширшою стала сфера праці Миколи но несприятливих умовахі) над тим, щоб | еоргійовича. Гочиналося із захисту рідної | погрузлий вапатію і кризу суспільний організм мови, культури, а сьогодні з чим тільки не 0 оздоровився, відторгнув усе мертвотне, усі идуть до голови РУХу і депутата обласної ракові пухлини бездуховності, корупції, бла- Ради! ту, брехні. Вони прагнуть реально захистити | в цьому головний парадокс 90-х: ті, у людину праці в цих реальних складних кого вся повнота законодавчої, виконавчої і /| обставинах, створених владою, котрій і досі судової влади, у кого кошти, апартаменти, чужа національна ідея. кадрові й матеріальні ресурси, неспроможні ефективно управляти 20-мільйонною країною, Ганна АНТИПОВИЧ «ВОГОНЬ ЛИШ ТАМ, ДЕ СВІТИМ ЙОГО МИ» До 80-річчя «Просвіти» на Рівненщині свідомлення 80-річного шлямови в Дубні, активний пропагандист ху Рівненської «Просвіти» -- з української ідеї; це усвідомлення складного поступу української ідеї на теренах краю. Пропонуємо і Вам пройти цим шляхом. | «Без «Просвіти» були б ми всі, мовті сироти без мами», -- так писав «Народний ілюстративний ювілейний календар «Просвіти» в 1938 році. й жен набутки «Просвіти» до Другої світової війни. На Рівненщині вона розпочала свою діяльність у 1917 році і працювала під недремним, щоденним наглядом польської поліції. Керівництво «Просвіти» опікувалося не тільки дорослим населенням, але й молоддю і дітьми. «Просвіта» виділяла чималі кошти на утримання рівненської української початкової школи ім. гетьмана Івана Мазепи та української приватної гімназії; опікувалась і «Пластом» -- дитячомолодіжною українською організацією. У 1928 році діяльність просвітян було насильно припинено польською владою. Просвітяни зазнали дереслідувань, арештів, а концентраційний табір «Береза Картузька» став для багатьох ізних останнім земним притулком. Радянська каральна система довершила ганебну акцію нищення просвітян. Масові розстріли, концентраційні табори, в'язниці мали метою погубити український дух, стерти пам ять про тих, хто плекав його, хто жив Україною, для кого вона була найголовнішою В житті метою. актично «Просвіта» підготувала грунт для створення ОУН-- УПА. Серед її членів: Лідія ромоп о Дубно, зв'язкова УПА, з перших днів була фундатором відродженого Товариства української Олександр Ковальчук тринадцятирічним став членом «Просвіти», був репресований, висланий у Сибір, найактивніший член «Просвіти» від самого початку відродження; Тимофій Грицаюк з Невіркова, був у «Просвіті» до війни, пройшов сибірські катівні, в 1944 р. відродив просвітянський осередок в рідному селі Невірків: отець Сергій Кульчинський -- зі славної родини просвітян, патріот, виростив синів 1 дочок, які належать до «Просвіти» і борються за утвердження Української держави: Марія Нич-Страхонюк зі Здолбунівщини, пройшла пекто гулагів. З просвітянської родини, була засуджена 25 років за участь в УПА, одна з органіваторів повстання в Норильську,. иття присвятила «Просвіті», Відновлення «Просвіти» в краї розпочалося 1988 року зі статті вгена Шморгуна «На захистрідної мови». Було створено першу ініціативну групу «Шанувальників рідної мови» на підприємстві «Азоть (Василь Червоній, Віктор Данилов, Володимир Сорока), на РЗТЗ (Володимир Подлевський), РЗВА (Юрій Велігурський). Неложними устами промовляла Україна до всіх нині сущих і тих, про кого залишилась вічна пам'ять. Згадаймо тих сьогодні, хто відроджував «Просвіту», вів складний діалог із суспільною думкою, щоб восторжествували Незалежність і світло Злуки, щоб був створений Народний просвітянський чт Продовження на 5 стор. СПИСКИ КАНДИДАТІВ У ДЕПУТАТИ ВІД ОБЛАСНИХ ОБ'ЄДНАНЬ «ПРОСВІТИ» КРИМ До Верховної Ради Ї. Вольвач Петро Васильович, член обласного правління, кандидат біологічних наук, член РУХУ 2. Рибалко Іван Захарович, начальник управління об'єднання «Кримагробуд», член «Просвіти», член НФ 3. Довгань Володимир Євдокимович, підполковник, військовоспужбовець, член «Просвіти» ЧЕРНІГІВ До Верховної Ради 1. Антоненко Петро Якович, 1948 р. н., редактор обласної газети «Сіверщина», член РУХУ 2. Канівець Віктор Іванович, головний науковий працівник сільськогосподарської мікробіології, член «Просвіти», член РУХУ 3. Ступак Володимир Федорович, 1961 рн., голова правління організації РУХ, член «Просвіти» 4, Лозовий Олександр Михайлович, 1954 р.н., ди Прилуцького району, член «Просвіти», член РУХУ 2. Лук'яненко Микола Миколайович, голова обласної організації НДП, член «Просвіти» 6. Максимонько Володимир Болеславович, член «Просвіти», член РУХУ Інституту ректор Жовтневої неповної СШІ 1948 р. н., лікар шкірвендиспансеру, До облради Ї. Антоненко Петро Якович, 1948 р. н., редактор обласної газети «Сіверщина», член РУХУ 2. Кашняк Олег Дмитрович, головний лікар кого району, член «Просвіти», позапартійний 3. Удовиченко Володимир Андрійович, заступник директора п иватного підприємства «Одяг», голова районного об'єднання «Просвіта» м. овгород- Сіверського, позапартійний " Рубанської дільничної лікарні Бахмаць- - До міськради |. Чепурний Василь Федорович, 1964 р. н., голова обласного об'єднання «Просвіти», "лен РУХУ 2. Куровська Лариса Дмитрівна, 1948 р, н., викладачка Чернігівського музичного училища, член «Просвіти», член РУХу фор 3. ільченко Олександр Іванович, 1952 р.н., директор приватного підприємства ІОН, позапартійний | чату КІРОВОГРАД До Верховної Ради |. Альошин Валерій, народний депутат, голова обласного об'єднання «Просвіти» До облради Ї. Бондар Василь Васильович, 1956 р. н., член координаційної ради «Просвіти», член РУХУ 2. Матвієнко Микола Павлович, голова осередку «Просвіти» с. Мала Виска До міськради І. Бровченко Павло Михайлович, директор школи мистецтв с. Мала Виска, заступник голови осередку, 1943 р.н. | київ До Верховної Ради І. Карпенко Олександр Федорович, 1955 р. н., директор районного телебаченням. Кагарлик, заступник голови районного о "єднання «Просвіти» 2. Жовтян Євген Дмитрович, член «Просвіти», член РУХу, народний депутат України, Києво-Святошинський район | Київрада |. Нестерчук Микола Трохимович, 194| рн., відповідальний секретар ВУТ «Просвіта», голова районного об'єднання «Просвіти» Мінського району м. ТУРА заслужений працівник освіти України 2. Козаченко Валентин Васильович, 1945 р-н., голова Подільського районного об'єднання «Просвіти», заслужений діяч мистецтв України 3. Шульга Петро Васильович, 1944 р. н., член «Просвіти», коментатор Всесвітньої служби радіо України 4. Смаженко Марія Олексіївна, 1951 об'єднання «Просвіта» Жовтневого район Мо 159 рн., голова Жовтневого районного у м. Києва, бібліотекар, психолог СШІ До облради | Ї. Михайлишин Ігор Михайлович (м. Ірпінь, Києво-Святошинський р-н), 1961 р.н., член НРУ, член «Просвіти», заступник голови Ірпінського міськвиконкому, економіст, магістр державного управління 2. Синякевич Володимир Макарович (м. Біла Церква), спеціалізованого КБ «Білоцерківсільмаш». 3. Молчанова Ольга Володимирівна; Васильківського районного об'єднання « Васильківського району 4. Журавель Микола Федорович, 1950 р. н., Біла Церква, лікар 5. Донець Олексій Дмитрович, 1959 р. н., підприємець 1932 р. н., начальник 1955 р. н., відповідальний секретар Просвіти», голова Спілки підприємців До міськради м, Васильків І. Русняк Володимир Петрович, 1945 р. н., начальник охорони птахоферми «Україна», член «Просвіти» 2. Березанський Борис Миколайович, 1942 р.н., оператор об'єднання «Академтеплоенерго» 3. Бортничук Сергій Васильович, 1947 р. н., дитячий лікар, член «Просвіти» 5 4. Павленко Андрій Іванович, 1934 р. н., керівник державної насіннєвої інспекції 2. Павленко Олександр Андрійович, 1953 р. н., майстер Васильківського заводу хлібопродуктів а 6. Потапаха Генріх Олександрович, 1940 р. н., військовий пенсіонер 7. Романюк Віктор Сергійович, 1939 р. н., інженер 8. Ячук Степан Захарович, 1937 р. н., пенсіонер 9, ррапіцьюти Валентин Віталійович, 1970 р. н., продавець 10 І меркач Олександр Володимирович, 1963 р-н., робітник заводу холодильників І. Бобова Ніна Олександрівна, 1942 р. н., підприємець | 12. Балк Яків Аронович, 1947 р. н., керівник комбінату комунальних послуг | 13. Сушак Володимир Йосипович, 194 рн., завідувач ветеринарної лікарні 14. Буряк Віталій Валерійович, 1971 р. н., музичний адміністратор радіо «Промінь» 15, Подать Олександр Іванович, 1942 р. н., військовий пенсіонер | не! 16. Гордійчук Віктор Андрійович, 1953 р. н., економіст , «Агротехсервіс» 17, Денисенко Ігор Миколайович, 1955 р, н Р х Р с». .. Підприємець ф'-з оз ЗВ ДІРУ
Strona · s. 4strona oryginału ↗

Początek tekstu może być niepełny — porównaj ze stroną oryginału

ан о и Ре «ПРОСВОЯЧІЇ 4. 1868-1998 Слово ПРОСВІТУ СПИСКИ КАНДИДАТІВ У ДЕПУТАТИ ВІД ОБЛАСНИХ ОБ'ЄДНАНЬ «ПРОСВІТИ» (Початок на 2--3 стор.) На мера м. Фастів 1. Чорняк Анатолій Петрович, 1939 р. н., хірург-травматолог Залізничної лікарні, голова Фастівського районного об'єднання «Просвіти» - ., М-- Вишневе (Києво-Святошинський р-н) 1. Пашинський Микола Васильович, 1956 р. н., референт депутата До райради ці Жовтневий р-н м. Києва 1. Кравченко Василь Олексійович, 1953 р. н., директор СШ Ме 159 2. Гуменюк Валентина Іванівна, 1952 р. н., вчителька СШ Мо 159 Мінський р-н м, Києва 1. Кузьменко Анатолій Ісакович, доцент Київського педагогічного інституту, член «ВОГОНЬ ЛИШ ТАМ, ДЕ СВІТИМ ЙОГО МИ» До 80-річчя «Про Продовження. Поч. я Ьуніверситет, який став осередком ад тури, відродилися свята, що Ве символами українського віДдрОодДжЖж : Серед них: | и Євген Шморгун -- відповідальний сек ретар Рівненської організаці! палке письменників України. Виступав! ленними публікаціями на захист рідної до дали поштовх світи» на Рівненщині Луганськ, Київ, Тольятті... Список мазі на продовжити, бо «Просвіта» там, де 5 просвітяни. Нині маємо їх за шанованих наших гостей: отця Миколу Срібняка і Січеславщини, Сергія Козицького із Одещини, Григорія Яковенка з м. Толі. Кажуть, світ розпочинається з родини. Родина оформлює його як естет і етичну цілість, розгортає перед ною і барви світу, і барви душі, зо м'який податливий грунт мудрістю Бо. тури 1 і мудрістю людською. Ось ці родини бот у й Ві Ф | СЄТТО Просвіти », активно оОстоЮо однини освіні націо. - Гуровським Віктор Олександрович, керівник художнього колективу «Просвіти» - 5 сті. ім'ї М. б 3 і | у р вав ідею української державно ального виховання в сім'ї: Міськових . Фесенко Максим Борисович, підприємець, член «Просвіти» М ародний депутат Н "янікі Велі ик, Василь ервонши -- народні ; ру Косарєвих, Кур ЯНІКІВ, елігурських, На голову селищної ради с. Мала Снітинка, Фастівський р-н Київської області 1. Дивак Петро Лукич, 1952 р. н., голова селищної Ради До райради 1. Пінчук Юрій Васильович, 1956 р. н., викладач 2. Пінчук Сергій Борисович, 1951 р. н., робітник Фастівського заводу «Зета» 3. Семіз Наталія Григорівна, 1952 р. н., голова Фастівського КСП | - До селищної Ради ке пріздак Василь Михайлович, 1965 р. н., священик 2. Ященко Володимир Мусійович, 1953 р. н., робітник 3. Пінчук Леонід Дмитрович, 1950 р. н., робітник 4. Пінчук Віктор Андрійович, 1949 р. н., робітник од .. До міськради м. Біла-Церква 1. Баираківська Лідія Петрівна, 1949 р. н., викладач музичної школи 2. Іванців Володимир Опанасович, 1936 р. н., редактор газети, голова районного об'єднання «Просвіти» 3. Шаповал Володими 4. Юхименко Юрій міськвиконкому 5. Павленко Юрій Прокопович, 1939 р. н., директор школи мистецтв 6. Павленко Тамара Павлівна, 1940 р. н., викладач школи мистецтв 7. Павлова Ніна онуфрівна; 1947 р. н., директор музичної школи Ме 3 8. Кравчук Борис Михайлович, 194 р.н., майстер ИСЕКУ. 9. Смуток Борис Михайлович, 1953 р. н., директор СШ Мо 14 10. Мельник Олександр Іванович, військовослужбовець Іванович, 1949 р. н., директор Центру народної культури ригорович, 1964 р. н., заступник завідуючого відділом України, голова к айової органазатц з З Відроджував «ШПросвіту» на є зн Азоті», очолював ініціативну групу 3 створення. - ихайло Назарук - заступник голов Демократичної партії на Рівненщині, кан" дидат наук, доцент Рівненського педагогічного інституту, голова першого просвітянського осередку в м. Рівному. Святослав Мельничук -- директор Рівненської обласної філармони. Заслужений діяч мистецтв України. Перший голова міського Товариства української мови ім. Т. Шевченка, пропагандист української культури та мистецтва. орис Степанишин -- професор Рівненського педагогічного інституту, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка, перший голова обласної організації «Просвіта», засновник народного просвітянського університету «1Іросвіта» та читальні «Просвіти». Х Володимир Ковтунець -- народний депутат України, кандидат наук, відомий політолог, вчений. 1995 року очолив Рівненське обласне товариство «Просвіта»... Р 5 | Відродження української душі розпочинається з пісні. Перші свої кроки «Просвіта» освятила мелодіями стрілецької, повстанської, козацької Гірників... і «ІТросвіта» -- це передусім люди. Вони різні, з різними життєвими настановами, з різними інтересами, різною фаховою діяльністю. Але їх об'єднує одне - справа українського поступу, яка диктує всі можливі просвітянські заходи, зустрічі та уматрези , Ювілеї та звичайні будні. Постійними організаторами і найбільшими вболівальниками є члени правління та активісти Петро Кульчинський, Іван Кузьмук, Григорій Харчук, Гурій Бухало, Наталя Савчук, Микола анащук, Євгенія Гладунова, Нонна Прохоренко, Михайло Борейко, Микола Рудик, Мирослава Коварева, Марія Ігнатюк, Анатолій Білецький, Тетяна Грещук, трина Міськова, Петро Невірковець, арія Познякова, ихайло Шевчук, Тетяна Редюк, Ольга Устенко, Андрій Нагірний, Микола Мучинський, Ярослав та Ярослава Гірники, Алла Українець. Найбільш пам'ятні для «Просвіти» Шевченківські дні на Рівненщині. Серед інших заходів: -- відкриття в с. Пересопниці пам'ятника українській Першокнизі -- «Пересопницькому Євангелію», урочисте святкування Дня незалежності країни, відзначення пам'яті героїв Бе- ЧЕРНІВЦІ пісні. Вони вийшли з глибин стражден- Рестецької ОПІВ і ної української душі, яка в невиспіваних За сприяння «Просвіти» відкрито ради болях прагнула свого молитовного Меморіальну дошку та музей У ласові 1. Стринатко Ілля Федорович, 1955 р. н., директор Центру культури Вижницького ваному; голова районного об'єднання «Просвіти», позапартійний 2. Черкач Наталія Іллівна, 1951 р. н., заступник директора Вижницької гімназії, член «Просвіти», позапартійна . Проскурняк Василь Васильович, 1934 р. н., директор Слобода-Башнівської СШ, член «Просвіти», позапартійний 4. Соломко Василь Дмитрович, 1963 р. н., голова ради Ч член «Просвіти», член ДПУ р ради кооперативу «Черемош», прозріння. Пісню і душу українця не відокремити, бо пісня -- то її крила. Духовному злетові українства сприяв хор рівненської «Просвіти», який очолили Ірина Міськова та їй донька Олеся Міськова-Шевчук. У репертуарі хору -- повстанська пісня, звитяжна козацька і похідна січових стрільців. Пісенний репертуар постійно поповнюється й Самчуку в с. Дермань (Микола Семерик, Мирослав Блащук, Гурій Бухало, брати Кульчинські), встановлено на вулиці Тополевій меморіальну дошку заступникові провідника ОУН Олегу Ольжичу. Проводилася робота з утілення в практику національного життя основної статті Закону про мови: державною мовою України є українська мова! ТЕРНОПІЛЬ оновлюється. Учасники хору -- це Великий резонанс мали вечір пам'яті передусім патріоти своєї землі. героїв полеглих під Крутами, вечір «Во- До облради Облаштувати власну долю -- це об- линь і Леся Українка». Проведено їх рареза Богдан Зеновійович, 1948р. н., директор Супранівської загальноосвітньої шкопи 1--ЇЇ ступенів Підволочиського району 2. Василів Богдана Михайлівна, 1959 р. н., заступник директора по роботі з дітьми Борщівської районної бібліотеки (5 3. Деременда Василь Іванович, 1957 р. н., інженер Бучацького лісгоспу .4. Дутка Євген Миколайович, 1950р. н., заступник головного лікаря Теребовлянськот районної лікарні Жук Валентина Антонівна, 1959 р. н., заступник директора з навчально-виховної роботи Бучацької загальноосвітньої школи І-І ступенів. 6. Заверуха Василь Степанович, 1962 р. н., військовослужбовець раанорі! 7. Заставецький Богдан Іванович, І941 р. н., завідувач кафедри географії України Тернопільського державного педагогічного університету ім. Володимира Гнатюка . 8.Ковальчук Леонід Якимович, 1947 р. н., ректор Тернопільської медичної академії ім. Івана Горбачевського 9. Мельник Неоніла Петрівна, 1973 р. н., методист Лановецького районого методичного кабінету з Олійник Орест Михайлович, 1938 р. н., директор Теребовлянського училища РР і |. Процьків Надія Федорівна, 1945 р. н., викладач української мови і літератури Чортківського педагогічного училища 12. Равлів Ігор Петрович, 1949 р. н., заступник начальника управління освіти Тернопільської обласної держадміністрації 13. Савка Ганна Онуфріївна, 1937 р. н., викладач української мови і літератури Чортківської гімназії «Рідна школа» ім. Маркіяна Шашкевича 14. Хаварівський Богдан Васильович, 1954 р. н., директор державного архів Тернопільської області 7 Я неХ РЕК . 15. Чубата Дарія Дмитрівна, 1943 р. н., лікар Тернопільської комунально-державної лікарні Ме 2. ЛЬВІВ - До обласної Радио від Городоцького районного об'єднання товариства «Просвіта» Пітка Ярослав Михайлович, українець, член ради Львівського об'єднання «Просвіта», заступник начальника відділу освіти Львівської обласної держадміністрації . До міської Ради |. Павликевич Арета Миколаївна, 1942 р. н., українка, голова ради ЗРО, інженерпРСТБУКтОр ПКО «Політехніка» ДУ «Львівська політехніка» 2. Зелик Володимир Осипович, 1944 р. н., українець, заступник голови ради ЗРО, директор ВАТ «Львівм'ясомолпроект» 3. Бурштинська Христина Василівна, 1940 р. н., українка, голова ради товариства «Просвіта» ДУ «Львівська політехніка», доцент кафедри аерофотогеодезії ДУ «Львівська політехніка» від Франківського районного об'єднання осередків товариства 7 «Просвіта» (ФРО): 4. Слободян Іван Михайлович, 1953 р. м., українець, голова ради ФРО, заступник начальника управління департаментом житлового господарства Львівського міськвиконкому 5. Бодник Олег-Юрій Андрійович, 1942 р. н., уурамалю заступник голови ради лаштувати свій дім, свої гаразди вньому, які не приходять з легкої руки, не падають манною з неба, авимагають клопіткої праці, пристрасного серця, яке мають ниніцшоні активісти «Просвіти». Вони запалюють вогонь милосердя і любові, дбають і про облаштунок для оселі і для душі. В житті «Просвіти» відзначено багато дат зусиллями скромних трудівників духовного лану. Це добродійка Паша Вибач з Костопільщини, Людмила Наглюк з Рівненського району, Антоніна Мельничук зі Здолбунова, Віра Вівчар з Рокитного, Світлана Сарич із Зарічного, Марія В'юн з Невіркова, Марія Чубай з Острога, добродії гор Кучер З Млинова, Павло Гогой з Пляшевої, вчителі-уї разністи Наталя Сосюк, Галина Пиляй, Ірина Мізюк, Алла Воятз Рівного та багато інших. «Вогонь лиш там, десвітим його ми», 7 писав у своїй «Співаниці» відомий дубенський поет Микола Тимчак. Вогонь «Просвіти» нині горить по всій Україні: Дніпропетровськ, Одещина, з іч - ж Мч . Чу б ч- , чо с чу ч 4 - » . Мо З ою "ккчь чем сля чі Конституційну конференцію. Відбулися громадські слухання про злочини К С на Рівненщині, Просвітяни взяли участь в освяченні могил вояків УПА у селах Рівненщини та фестивалі повстанських фільмів. Відкрито центр українського кіно до дня Злуки українських земель. «Просвіта» повсякчас дбала про розширення своїх осередків, проводила виїзні засідання з культурологічними програмами, організувала діяльність університету «Просвіта», відродила Украї разом із Союзом українок свято атері. Здійснено пошук імен тих, хто загинув від більшовицької сваволі, 11х пам'ять ушановано пам'ятною меморіальною дошкою та Театральному майдані. Назвемо і тих, хто віддав своє життя за Україну: Олену Телігу, Олега Ольжича, Харитю Кононенко.. | Просвітянське життя триває 1 сьогодні. Хто ще не встиг зробити цього, долучайтеся до просвітянських лав. Роботи вистачить на всіх. | свіїлині: «учасни! З мя м З УХА п НИ Р п РОЮ 2 ПН ПРРУННЮ ВБР НН НУ ПРЕ СУ чн др ль садно Ан "АТ арте В - Пре ВПБ оТььЬТЬО98ПОВ ПОТОП -О Р Чо її ФРО, старший викладач технологічного коледжу УкрдЛУ ке 77 ОДИАМ КУРКОЮ ЄЮ КО! ХХ ре - й чеоча" -м оатю -еиоо завацьно нині но ЛРУ ч ми т ік з г нн но зач - «па чи | - т - РУ - - - 3 по пн -» че" з і-щ чайінь з ин ую - - - - я фото а ек інойнії ее 3 - цю "че 3 чию ДИР лобі і зрорчаи жо ТТ нт й їі ь - руб і С - - - - - - --їо фа я чи чний" ть со - - чо цій ' і | ко В й ик и ї чо - дат я М ці
Strona · s. 5strona oryginału ↗

Początek tekstu może być niepełny — porównaj ze stroną oryginału

хо Продовження. Поч. на 1 стор. національна ідея, як на сьогодні її називаємо, була джерелом Шевченкового натхнення, його безмірна любов, помножена на талант генія, показувала правдиві шляхи до мети Роботящим умам, роботящим рукам Перелоги орать, Думать, сять, ме ждать / подаяне жать Роботящі руки в нас без роботи, роботящі уми втікають за кордон, івже не розорюємо перелоги, а наші ниви стають перелогами. Ми закономірно, за Шевченковими заповітами, взялися будувати державу, покликані її збудувати, бо якщо не зуміємо, вкриємо себе ганьбою на вікивічні. Ї ні для чого нам тоді жити на світі "льки здоровий розвиток чаці в самостиніи державі є передумовою 1 благополуччя, и ВІЛЬНОГО жИТтЯ Шевченко не славив ні багатства, ні бідності, а достаток «хату г кімнату», «садочок», кликав не зазіхати на добро ближнього, поділитися з братом, а не дерти шкуру з «братівгречкодаїв». «Людина трудолюбива, -- пише він у щоденнику, -- по-моєму, найщасливіша людина в світі. Заздрю 1 завжди буду заздрити тобі, щасливий бБлагородний трудівниче» Прихиляючи ту думку до себе, маємо сказати: тільки спільно поділена біда може нас вивести в пюдИ Чую не раз: «Вижили б 1 на картоплі, якби ва, якби гуртом». Але коли один в хаті на картоплі, а іншИиЙ в палаці на заласа, якого, либонь, і Енгельгардт не знав провідники своє! долі з долею народу Як далеко на ділі ми відійшли від Шев- ченкового деалу. Хто сьогодні позаздрить тому трудівнику, який часто не має на хліб, | смертність його збільшилася вдвічі, а по валовому продукту ми наздогнали Папуа--Нову наздогнали Америку, навіть перегнали - по злочинності, по корумпованості у вищих ешелонах, | ка-злодія, ЯКІ б напоказ юродивий. Судять тракториста, клинати Цього до ваємося? «незалежність» будьте люди, бо лихо вам буде» Це - прямо до нас Нелегко нині в нас знайти чесного чоловіка, щоб був щасливий Кримінальна олігархія, бандитська еліта батьківщині ніколи не служать, вона ім недорога, вони борються між собою за релятивізм і споживацтво Захопити якомога більше Як у владу, їхня ідеологя -- евченковому Саулі Бере / город, / аул, Бере дівча, бере ягниЦцЮ, Будує кедрові світлиці тому Неначе написано про наш час Готичеський з часами дом, Село обідране кругом | доводить країну до того, що Плугом, ралом не розорем пузОЖЛНТУ ниву проросте олючим терном. Горе! Горе! Дрібніють люди на землі Світ ясний, прекрасний, але и жорсто- кий -- стверджував поет То ми робимо иого жорстоким -- на- шо захланністю, жадобою, черствістю.. ацональний поступ немалою мірою залежить від поступу соціального и -- Від правильно-строгого його дотримання У свою чергу, економічно-концепції нацонального розвитку забезпечення у істинно національними кадрами Патріотизм, морально-патріотичні принципи відіграють тут першорядну роль Ддле де вони в «дядьків отечества чужого», якізнову жтаки воліють пІТИ В ПІДНІЖКИ до суадів, не уяснивши навіть того, куди поділися їхні попередники. Брюховецьамоийлович, вони кінчали в Си ру. своє зробили ий ставали так аж до Щербицького; коли його карикатурні портрети студенти понесли на щитах, жодна так звана центральна газета навіть слова не мовила на економічного, а останні го державного курсу І соціальний прогресзалежить в 4191 Ще, кий, Многогрішний, непотрібними иого захист, раби плачуть за хазягнами. Як ото в Гого- «Не встанемо, матушко!. » ля «Встаньте!» - Не розділили наші вінею Щоправда здійснили давню мрію наших попередніх вождів, жодного, повторюю жодного високопоставленого чиновнипереганяють за кордон народні мільярди, не було засуджено хоча А скільки було обіцянок! Навіть ляпаса ніхто недав, яктои шевченківський який приніс із колгоспу півмішка виавок, щоб нагодувати голодних дтеий Це не художній домисел, це з одного з листів, написаних до Спілки письменників Й що дивуватися, коли той дядько в розпачі починає про; и - И де наша шевченківська спочутливість до меншого брата, де наша жалість, денаше милосердя? «Схаменіться, бо ж уже непотрібний. Нині «Будьте люди», -- гукає поет до нас, -- згадайте, що ви ж таки «козацькі діти», «обнімітесь, брати мог, молю вас, благаю», обнімітесь і наведіть лад -- на землі, де ще не всі позапродувані козацькі могили, щоб звести на них багатоповерхові вілли. Де там. Иде безкінечна війна у верхах, яка доруийновує Україну, та и національні сили знехтували великими заповітами Кобзаря. Серед стонадцяти партій не змогли об'єднатися й створити могутній пласт, авторитетну в народі силу, а відтак учинити тиск на уряд, зажадати від нього не війни між собою, а конструк- ТИВНИХ ДІЙ | Здавалося 6, із проголошенням незалежності оте «; вже окраденою збудять» стало фактом минулої історії, а воно аж пече актуальністю | вітер української Історії, який з 1991 року так дужо повіяв у наш бік, зупинився, якщо не віє в зворотний. Вітер історії, Яка, на жаль, нічому невчить їякою ми ширмуємо ігендлюємо, як хочемо, Тож знову вчитаймося в Шевченка. Скільки було після нього розумників, аж до наших днів, які хотіли упіймати його на якихось неточностях ів такий спосіб прокукурікати про себе, -- марно Не знаю, звідки в Шевченка бралося таке глибоке її розуміння, кажуть, з інтуїції, адже не було на той час ні повних, ні куцих історичних курсів, ні опублікованих архівів, але дух | сенс минулого він передав найповніше яку символах, так і в конкретиці. Вчитаймося в кожну його характеристику історичної особи, вона єдино правдива і вичерпна. Він читав історію серцем. Якщо це Семен Палій -- то герой і звитяжець, але «серцеві не потурай»; Хмельницькому теж віддане його кесарське і вказано не на кесарське, Або ось цей уривок Заступила чорна хмара /а білую хмару Виступили з-за Лиману з турками татари /з Полісся шляхта лізе, 4 гетьман-попович /3-за Дніпра напирає -- Дурний Самойлович з Ромоданом. Мов та галич, Вкрили Україну /а й клюють єлико мога... А ти, Чигирине! А ти, старий Дорошенку, запорозький брате! Нездужаєш чи боїшся На ворога стати? «Не боюсь я, отамани, Ла жаль України. -- / заплакав Дорошенко, Як тая дитина! -- Че розсиплем вражу силу, Не встану я знову/!. Візьміть мо! гетьманські! Клейноди, панове, "Га однеєть москалеві: Нехай Москва знає, Що гетьмана Дорошенка На свт немає» Признаюся, коли я по довпм часі прочитав цей вірш, мене аж трохи різонуло оте «дурний Самойлович», здалося грубим, дещо несправедливим, | кинувся до документів. Але скільки не читав, стільки впевнявся Іншої характеристики в українському контексті Самойловича бути не може. Як і «славного Дорошенка», хоч мав г невільні провини перед Україною, але віддав ій усього себе е можу не сказати сьогодні про становище української культури Колосальні сили ведуть на не! наступ. Колись був заклик: «Кобзар» -- у кожну хату» Ви спробуйте сьогодні купити «Ко зар» Книжковій крамниці, щоб його продати за три гривні, треба сплатити три гривні сорок вісім копійок податку, а щоб вида: ти, й того більше На всіх українських книжках на ГІДВ держава в 1996 році отримала 4,5 млн гривень Та це ж ціна одного котеджу, які сотнями виростають довкола наших міст Иде злочинне знищення української книжки, газети, журналу -- культури, мови Идеш вулицями міста й не зла ЩИДЕ ти -- це Київ Чи Мос-Анджелес Спробуєш у кіоск купити українську газету, але її не побачиш | нікому це не болить, і нікого це не лякає зріст, залишимося рабами, не вростемо в СВІТОВУ цивілізацію, про яку стільки гово- всесвітнього, він уболівав за кожну людину, за кожну сиротиночку на землі, любив-таки народі а не себе в народі, любив серцем. А ба ряднині під українським. тином, в дівчинці, «чого воно босе ходить, кому пиво носить», у знедоленому кріпакові, наймитові, грозпросторювався своєю думкою до кавказьких народів, і казахів, і поляків, і рс дуже високі в Катерині він лю знедолених Катерин; у «Москалевій кри- НИЦІ», в «Петрусеві», в «Наймичці» він утверджує до | любов Вашингтона, г Гуса, й Шафарика І мав друзів сере гом йому облудливе, зловороже. Неодружений, самотній, з великою глибиною і щемкістю оспівав жінку, матір ми А Наступ на українську інтелігенцію, наступ на патріота. Становище ж по всьому горизонті грізне. Воно чимось нагадує переджовтневі дні сімнадцятого року. Нестатками, безладом у верхах, боротьбою за владу, аж до отих оголошень у газетах: «Скуповую золото, дорогоцінності». Невже незрозуміло, що на хвилі народного невдоволення можуть прийти до влади ті, що поведуть нас назад у льодовиковий період до мамонтів, до дешевої ковбаси. Перед лицем Шевченка не маємо права у сорокаградусній «московській», у віскі втопити державу. Про загрозу «червоного реваншу» вже попереджає президент. Певні сили, ви знаєте Які, на всіх перехрестях хрестять незалежність, владу, власне, закликають до повалення конституційного ладу та відновлення старого режиму, ще й кричать про затиск демократії, гласності; спробували б вони сказати щось подібне при тому режимі, де бралося під приціл навіть випадкове зітхання, де людина була статичною одиницею, паличкою -- від трудоодиниці в артілі до розстрільного списку. На могильних плитах України вибиті ї жахи колективізації, і 33-й, і підірвані Десятинна та інші церкви, і спалені бібліотеки, і мільйони безневинних жертв 34--3/-го Невже нам мало тих плит? | Нам мало прокураторів-сатрапів, уаляких долгоруких, бібікових, кагановичів | Колими, і цинкових трун із усіх завойовуванихземель, і миКОЛАЇВСЬКОЇ та сталінської цензури? | | Ми не доросли до розуміння історичної Шевченкової відповідальностіза націю, державу, за народ, це слово -- народ -- ми чуємо згори тисячу разів на день, ним оперують -- хто побиває і хто захищається Я заборонив би його вимовляти нашим депутатам і високим чиновникам, які й Шевченковою, народною мовою не говорять, де вже там тих болів за народ, за державницьку ідею. Все собі, собі. Хіба це не про нас грашно впасти у кайдани, Умирать в неволі А ще прше -- спати, спати / спати на волі -- / заснути на вік-вІки. Або: Погано дуже, страх погано! В оцій пустині пропадать Д ще поганше на Украйні Дивитись, плакать -- І мовчать. Ми ва, г провідники, й Інтелігенція, прогавили вже не одну історичну нагоду засяяти як рівні «у народів вольних колі», тож станьмо на останнім рубежі на захист вікових національних святинь. Не балачки про демократію, а цивілізована й умудрена влада, військо, порядок, не в піддавки гратися з сусідами, здаючи їм позицію за позицією, цілуючись і чаркуючись із тими, хто на нас плює, а вияв волі, сили, гідності | самоповаги. Доки ми не переймемося Шевченковою історичною відповідальністю за націю, за державу, ми не піднімемося на повен римо. В Шевченка біль ішов від свого, до чив їх у отій дитині в старій ОТІЙ росіян. Моральні засади поета ив усіх ро г прощення, співчуття | І кликав собі і нам на допомогу і росіян, серед поляків, недруула імперія г все імперське, У нашім раї! на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая На відміну від багатьох нас, грішних, він не творив собі олтаря, не думав постійно, яку славу по собі залишить, а тільки -- яку правду. У Шевченкові література стала центром національного життя, а в нас дуже часто істини приходять із літератури, але не стають твердими переконаннями життя народно-національного. Так, майже немає митця, який би хоч інколи не подумав про свою посмертну славу; він жеи славу свою поклав на олтар вітчизни, вже не кажучи про життя. Слава, тобто добра людська пам'ять, не в скороминущому багатстві, упиванні владою, а в обрих ділах. Слава як вище служіння країни п правді, а не піклування про те, щоб у нинішньому чаа зажити більше лестивих похвал і водночас отримати більше вигод, як це часто ведеться нині. В ім'я України Шевченко був готовий зректися всього, навіть Бога. Бога, в якого вірив, на якого уповав, але навіть перед ним не падав ниць, а вимагав від нього, «неумолимого і неублаженного», правди. Бог для людей, а не навпаки, немає тебе, Боже, без правди. Й він виоабнював українське православ'я з візантійського, від офіційної московської церкви, стверахуРав сакральність українського світу. ині деякі! наші естети дуже полюбляють говорити запозиченим з Заходу голосом про пріоритети загальнолюдського, про принцип нічим не обмеженої особистості, який також властивий | українцям, але при нашій відсутності державницького досвіду він часто приводить до відЦентрового індивідуалізму. Від осоистого, свідомо-національного, але не навпаки, навіть у творчості, Шевченко на власнім прикладі показав, що письменник може стати всесвітнім явищем, тільки зрієши на пафоналецому полі. У ще одне. Поза контекстом істинної сутності Шевченка, його значення для країни хочу сказати кілька слів про деякі останні «наукові» розвідки, в яких снуються думки про якийсь дуалізм Шевченкаміфотворця: дві його іпостасі тощо. Іпостась мого одна. | якщо він після визволення з кріпацтва справді міг жити якийсь час життям привабливого молодого чоловіка, якого приймали у вищому світі, цінували, ним захоплювалися, відвідував оперу й літературні салони, то тим більша йому честь і слава, що він не віддав свою музу, подібно таким вихідцям з низів, як Містраль або Прешерн, на службу сильним світу сього, не запродав душі, а віддав (її служінню справі України. Цінність Шевченка в його цільності як людської особистості, так і митця. Ту унікальну роль, яку виконав він, виконала не лише його поезія, а й сам поет -- увесь його образ, особистість, життя і доля, духовна напруга, моральна велич, які завжди були невіддільні від його слова. Слово вонього було діянням. А саме явище -- знедоленого народу евченко. глибоко вне вчитуємося.. Сьогодні й «Заповіт» далеко не ва, навіть істинні його прихильники зможуть проспівати, й на покутях иого портрет не часто побачиш. Загляньте хоча ких кабінетів... Хіба не міг він сховатися від кинджаль- них вітрів епохи за стінами реєпнінського палацу, а звідти поїхати до Італії, Парижа, вдосконалювати свій малярський хист?НІ, саме Шевченко не міг. інші змогли б. Або навіть хіба можемо помислити, щоб він писав у вірші про жінку як про генія чистої краси, в листах же і щоденниках про неї, як п о останню потпаху. | ире злото Шевченкової душі, Шев- ченкової! правди -- непродажне. На цьому стояли и Ї українців, зрощених його вогненним словом, и неспасенною справою є підкидання трухлявих патичків для диму в це ясне, чисте багаття. СТОЯТЬ ПОКОЛІННЯ ІСТИННИХ Інша справа, що ми іноді не вчитуємося евченківські рядки. Та що там до сановних чиновниць- тоїмо на грізному перепутті історії. Не вперше. Несемо хрест важкий. Дуже важким. Ї все ж вірю, що його втримаємо. Мусимо втримати. Вороття до срамотної Давньої години немає Втримаймо мир -- це і є першоосновою нашої національної ідет, єднаймося, не допустімо до втрати незалежності, творімо умови нормального життя, пам'ятаймо нашу прку, але чисту Славу, вершиною якої є життєвий І творчий подвиг Тараса Шевченка. Це він вивів нашу заблукану націю на правдиву дорогу, й ми не маємо права збочувати з нет. Отож, пошли нам, Боже, Шевченко- вого духу, мого твердості, мудрості, віри в майбутнє нашого роду-прароду, в май- бутнє України. Живімо Шевченковими заповітами -- й ми збудуємо Україну. Нехай вічно горить його святе ім'я на її прапорі /Орій МУШКЕТИ. лауреат ана премі/? 2 сво/м дитяточком малим /м. 7. Шевченка ПИ я ДІЇ ШРАМ «ФР
Strona · s. 6strona oryginału ↗
Чі Р о 7 Б ми 7 ре Ю г й , й, СТАРОЇ ін ЖоЗо т 3 и | М Р іт. ; оо У за а 5 Го М ще р «ЗИ й , й , ) Р ва У "ДР " ДЕ й ти і 1 Щи - М й " - РА ЩЕ цій «З мог Рай й Ж-е :45 озаябіррі ово ; зує ій почи Ре -- ре «З з-зАЗЛИЙ ї! кі ЯР: її М Е й гі М РИ | а-. б лова Я пОДОТИКА Анатолій ПОГРІБНИЙ й У о, т Р бий б Лист із Близнюківського району Харківської області від Анастасії Полтавець: «Скільки брехень у нас поширюють, в т. ч. у райгазеті, щоб обізлити людей проти України! Дітей досі виховують на ідеях ленінської піонерської організації. Ведуть їх, як ії раніше, щоб квіти клали комуністичному ідолові. А ще лякають, що є випадки, коли до нас приходять бандерівці, і то вони крадуть корів та свиней або палять скирти. Ї без кінця збирають підписи - за комуністів, за погибель бандерівців і т. д. Люди бояться, що зараз є погано, а завтра ще буде гірше. Ї - мовчать. Я, правда, написала замітку про те, що то неправда, нібито при владі в нас націоналісти, а не комуністи. Але, навіть не надрукувавши її, мене так поганьбили через райгазету, що натруїли на мене весь район. Дехто навіть вітатися перестав... Чому ж так тяжко дається Україні воля? Гому, що Росія боїться нас, працьовитих, випустити з рук, тому що без нас їй, а разом з нею її прислужникам, туго доведеться жити. Нам же треба орієнтуватися на прибалтів. Які вони молодції» І. хоч побіжно, останній лист із Харкова 0 ( скільки приносить їх пошта лише з одного цього краю) - від Мефодія - Мартинова. Лист цікавий тим, що пише його вже й не українець, а росіянин за національністю, з тих, звичайно, яким з «братьями-славянами» не по дорозі. Послухайте бодай його неупереджений погляд на особливо дратівливу тему т. зв. бандерівщини. «Как-то в разговоре с одним демократом местного разлива зашла речь о формированиях ОУН-УПА. - Зто - бандить! - безапелляционно вьшталил собеседник. - Да-да,- поддакнул я.- Проходу от них не бьшмо в ПІодмосковье. - Почему в Годмосковье? - непонимающе уставился он на меня. Они же действовали на Западной Укранне. - Разве? - притворно удивился я. - Но тогда позвольте спросить: кто туда звал советских? Не они ли вломились туда и стали насаждать свой порядки? Да ведь каждьй в таком случає должен всеми способами защишать собственньй дом. Итак, кто же бандит - тот, кто защищаєт свой дом, или тот, которьшй в него врьваєтся? ..Я русский человек,- завершує свого листа М. Мартинов, - и я низко кланяюсь бойцам ОУН - УПА, зто настоящиєе герои; в отличие от многих, они не шли покорно в ГУЛАГ, а сопротивлялись до конца». м. Миколаїв, Іван Григоренко, ветеран війни, кадровий офіцер-артилерист: « За даними перепису 1989 року, в Миколаївській області українців 72,690, росіян - 19,49; по м. Миколаєву відповідно 63,290 і 31,296. Годі як розуміти те, що трапляються ще випадки, коли на мої звертання українською мовою на мене дивляться як на інопланетянина? Дехто навіть питає, чи я не з Західної України. Насправді ж я родом з Центральної України, а в Миколаєві живу вже 22 роки. Я переконався, що ще й сьогодні бути українськомовним українцем у нашому місті нелегко і непросто - куди простіше бути російськомовним «хохлом» чи «малоросом». Зате пілковито вільно почувають - ся у нас організації на зразок «Честь и Отечество», що об'єднує відставних офіцерів радянської армії, флоту та КДБ. Днями вони провели мітинг протесту. Формально йшлося про затримки з виплатою пенсій, та передовсім - про необхідність голосувати за комуносоціалістів та про відновлення СРСР. Ось яке «Отечество» мається па увазі! А. що можна сказати з того приводу, що 26 квітня 1997.го року сесія міськради ухвалила антиконститущине рішення про визнання російської мови офіційною на території Миколаєва. Воно залишається в силі і сьогодні. А на одну з найближчих сесій планується винести для затвердження амуниципальную программу гарантированного и свободного использования и разпития русского язьїка и других язвікор национальньх меньшинств в г. Николаєве». У проекті цього документа йдеться про утверджения в обласному центрі якогось офіційного «регионального (2) язьтка» - тобто російської мови, яка і без того є тут панівною та привілейованою» . Ре ЗІ ГІІВАЕННОЇ У цьому числі «Слова Просвіти» продовосуєм надтдодять на ім'я автора радіотеред треба», що транслюється по першому ї туретьом продовження розмови, започаткованої у ч. 2 нації та її мову, культуру, мораль, тро захисти утвердження України як вільної серед вільних м. Миколаїв, п. Олещук: «ГІрошу пробачити за похибки, бо українську мову не вивчав: не було в школі такої дисципліни. Уся трагедія у тому, що з 1991-го року ми маємо сліпих державних проводирів. А може, и глухих. Адже це вони зробили з України прохідний двір. Без вікон і дверей Бери, тягни, крадь, вивозь, продавай, забирай... Мова - хіба це не пан Кучма вже не раз заявляв, що російська мова в Україні не чужа, Та хіба не він ставив питання про її офіційність? А раз так, то яка потреба відроджувати українську? Що мий бачимо на практиці. У нас до прийняття Конституції на тролейбусі Хо 5 та трамваї Хо 6 оголошення робили державного мовою, а після прийняття Конституції - МОВОЮ російською». Ше лист із Миколаєва від Івана Петровича. Він також повідомляє, що вчили його «не українською, а чужою мовою». Одначе сьогодні ситуація стала ще гіршою: «все українське затирається». «71 думаю, що це є так тому, що у нашого уряду та Президента одне око дивиться на Україну, а друге - на Росію. Ї цим вони відрізняються від керівників прибалтійських держав, які дбають найперше про самих себе та про міцні свої кордони. У нас же все відкрито. Я спостерігаю, як масово приїжджими з Росії закуповуються у нас і в інших містах області квартири, як активно відбувається переселення. Не виключено, що це для того, щоб згодом вже й не було кому голосувати за Украшу, та щоб тоді, коли вже не стане й нашої мови, заявити: усе це - одне, все це - Росія... З цією ж метою й економіка України дощенту руйнується. І чому ж ми, українці, так слабо подаємо свій голос протесту? Чому в нас і телеканали, і школи, і театри, і церкви, 1 монастирі, і редакції - та майже все - позаймали росіяни або наші переверчуки, а українству нема в себе вдома місця? Ми мусимо нарешті зорганізуватися і енергійно захищати свою честь та гідність. І справжні кордони нам потрібні, і патріотична українська влада. Не дозволяймо, щоб нами керували різні шарикови, різні зайди». Ситуацію з «українізацією» в Запоріжжі аналізує пенсіонер Степан Рев'якін. Насправді, пише він, «у нашому краї рідна мова животіє на правах сироти і не є в силах протистояти російськомовному засилміо після проголошення України незалежною державою. Якщо, скажімо, до 1991-го року в нашій області було всього 3 обласні газети і з них лише одна була російськомовною, то зараз цих газет, певно, зо три десятки і з них лише одна «Запорізька правда» -- українська, Одначе активніше, аніж ця газета, провадить українську позицію «Запорізька Січ», яка з різних причин друкує свої матеріали також і російською мовою. А ось школи. Їх у Запоріжжі більше ста, ї значна частина їх проголошена українськими, але ж насправді це - чистісінький самообман, брехня, хіба що це для звіту перед глухим і сліпим Міністерством освіти. Насправді в наших школах прошпвітає російська мова. Ось хоч би середня школа ім. Г. Шевченка, куди ходить моя внучка. А що там українського? А нічого. Учителі говорять по-російськи не тільки на перервах, але іна уроках; російську мову, замість з 32-го класу, увели тут примусово, причому за плату, вже з 2-го класу. А ось книжкова торгівля. Гакого навалу російських книжок не було, мабуть, ні при цареві, пі при комуністичних можновладцях.. Телебачения. До 1991 року було в Запоріжжі всього дві програми, одна - українська, друга - російська, Тепер же маємо 8 програм, па яких зранку й до пізньої ночі в основному чуєш лише російську мову. НЇе можна не помітити, що майже всі передачі для дітей, як і всі дитячі кпиижки, - російського мовою. Хіба це не є спланованою акцією проти української нації? Так саме першими порушниками статей Конституції України, про мову є правоохоронні оргати - суд, міліція, о тублікацто, ачі Анатоляя Погрібного у каналаж Укр часопису, про нете російс ька та культур Вони-бо перебувають сьогодні у такому заперті, що з нього ім, бідолашним, просто не вибратися в Запоріжжі 1 найбільшим болем пише він, що «ми, українці, через шість не тільки украй громадян, котрі вбачають у цьому фактові грубий натяк на їхню інтелектуальну неспроможність розуміти українську мову або ж натяк на другорозрядність цієї мови. Фактично ж, - загравання з малосвідомими елементами, які ненавидять усе скомтоновану з листів, які «Якби ми вчились так, як аїнського радло. У нит - рехідні ціннос тл української їх від зазадань українофобів, про у народів вольтім кола. Коротко сказавши, - підсумовує п. Рев'якін, . мова у Запоріжжі богує. А відтак українська мора а потребують реальної, а не словесної підтримки, без активної протидії російськомовній облозі на простір волі 1 життя». Аналогічно відтворює національно-мовну атмосферу житель ЦЬОГО міста Микола Олійник. з ів незалежності нашої держави почуваємо себе, як індіаниі рок в резерваци Коли керівництво міста Запоріжжя та керівники райцентрів послуговуються російською мовою, то це обурює пів, але й частину свідомих російськомовних діагнозує пан Олійник,- мова йде про примітивне українське 1 хотіли б бачити наш козацький край провінційною околицею новітньої Російської імпери»- З гіркою іронією пише п. Олійник ще й я, що в Німеччині, як і у Франції, державні службовці двічі на тиждень спілкуються мовою своїх сусідів. Їо чи не доцільним було б зобов'язати українських державних службовців хоч один день на тиждень спілкуватися державною мовою? Я впевнений, що саме державні установи та державні посадові особи повинні відіграти головну роль у припиненні процесу зросійщення українського народу». Ось лист із Криму, від Валентини Артеменко, яка живе у Ялті. Коли вона підкреслює, що мої бесіди для неї - то «все равно как глоток родниковой водьм», що вони таке: «Чув «актуальньт и глубокосодержательньт» та що найцінніше в них - «любовь к многострадальной Украине», то я сприймаю (її слова не просто як похвалу. Еіайперше це є свідченням того, як українська правда поширюється 1 на простори російськомовного Криму, де антиукраїнські настрої роздмухуються «братьями-славянами» особливо наполегливо. |, нарешті, останній лист, відгук на одну з моїх із ШМиколаєва, від Валентини радіопередач, - також Шеунько, який цікавий тим, що його авторка називає себе типовою російськомовною українкою, а тому й пише Поросійськи. ГІослухайте, будь ласка, «братья славяне», - ) зв'язку з вашими геополітичними і культурними домаганнями, чи питали ви думку ось таких російськомовних? «Мені 73 роки. Я українка з півдня України, ; тому мені важко і писати, і говорити українською мовою, тому щоб не перекладати з російської на українську, дозвольте 7 напишу по-російськи. І Ви такой любовью, с Таким Я слушала Вашу передачу. Дорогой мой человек так обращаєетесь к укранйнцам, с патриотизмом, с такой душой вкладьтваєте народу любове к Украмне, к украйнскому язьку! Вас слушают простьіе люди, з - Та - 0 с Вами соглашаютеся, но верьт нет никакой, что Украина - ЗТ г ь независимое государство. В самом сердце Укранньі, В Киспе, звучат в Верхопной Раде звучит негосударственньй язьік, призьтьюо к воссозданию СССР, воссоединению с Россмей, есконечно (а Три" к празднованию Октябрьской революцим и т. дл. Б поносятся западньте украйнць, которьюе на самом деле і гу ь - . міс четьшщре головьі вьше русскоязьгтчньх, ибо они знают, кре чит из своего, и русский, и польский язьки. ИЙ если зто збу уст вьтоких посадових осіб, то скажите, пожалуийста, Не чу могут падеяться украннцьм-патриоть? Правду на У крані никто не скажет, ибо идет межнациональная розіо меж русскими и украйнцами. Двенадцать миллибной русских - г У еслй сколько волка не корми, он все равно смотрит б леє: И є ть зу. БЛАМ і ам - есть русскисе, которьюе относятся к Украйне м Кк україні вовна огут уважением, то вто отдельнью личности, которкіє є мя прокуратура. -« более? ? поплиять на МИЛАМОНЬІ русских п Укранне, а тем аа - вико жг чу красу КОВИ зі ж - а рій нен вчи: іму Ж - ко їі р о чай потооРчиньЙй щ-й г. жна Ру Ї, || Роє все Сне Ук ХГ вне ?
Strona · s. 7strona oryginału ↗
ПР нь Ко МОВ, Я ПОЛЯУПИК а Клово ПРОСВІТИ С ан -- шен т Р нання р НО ь" - - ' «и Сни Как «мМлАСзненноО Россия переносит независнммость є ст : Р. Р «ех Обі єх реєспубрлик н особеєнно нпоезаанисСсимоОСть Укранньк! т. 5 акреног тселевидсння за псе ГОДЬІ поезапиСсимосСти У крайнь ОРГ об 4 вес пьгиСскиИпаСтТсЯ истативноєс м предстайляєтся на рІ« У 1 . че ці Сі М «качано ничего хорошего дикторами У крамне, Х О | | » пог мМиллАнонІту юю ау диторию -Їу как можно позполять себс хотя Оюі такоє «У крамиским кКосмоновт заншимастся р космосе Дчоєточками и моєт холодильники» Уто как же надо ПпСсРианиЛлеть псе, «что ОТНОоОСсСИтк я Кк Украние! Дорогой мом человек! Конечно, нужно, «тобі ЛІОДИ, особєнно моло Ліс, знали шравпдинрутю мс торию У краннь И ТО, что бміло в продолженис трехсот лет, и восьмидесяти |Їо Вот история, которая тпорится Сегодня Вель И ССГОдДІЯ У крайну ОБют - морально, зкономически, политически. духорно Кто? А кто? Китайцью Японць? Французьм Вь можете ответить, кто зто так - чхюбит» И ССГОднНяЯ зту мниогострадальюпуто Укранну? Й к чему только не прибегаєт «старший брат»! | есть газ, сахар М где только не стоят вонска «старшего Ората» - и на море, и на супше, и не только в У крайне, но и в Молдове, | ру зим, да и во всех бьгіооих республиках? И вот, читая моє письмо, вь, навернос, думасте: и за что она так не любит русских? Но речь ведь пе о любви или иелюбви. Речь о том, что р своем агрессивном отношений к Украине Россия демократическая не отличаєтся от Россий парсєком или Россим советской. Вам зто известно. ШПосмотрите только, как кажльшм раз готовится Россия к нашим вьіборам кого только не засьштагт: от ПпоЛлитикоОв дО му зьткаїгтов УЇдет какая-то психическая атака на украйнцев, п которой исчестиво используются даже балетьг и оперьі м таже детскис «Хріоша и Степаша»... Й поддерживают своим участиєм зту культуру ми многис украйнцььу, еврей, армяне, грузинь, забьтвая о свомх родинах. Умом Россию не понять. Неужели, кроме Москвь и Петербурга, в России нет других городов? Есть СОтТнИИ, ТЬБІСЯЧИ, КОТОрбіІЄ, мис кажЖжется, им б глаза не видели живьіХх СВОМХ артистов Гак почему так все гянет последних на чужиє земли, начиная от Латвиий (Юрмала) и кончая Украйной? Зто ли не составная часть ПО хитики? Слушала АБІСТУПЛЄМИС депутата на ( епастополя, КОТО- ом г . - й ія ри рьи роамутцаєтся, почему в |Києпе хотят снять советекую атрибутику. Утого чисто русского человека (он сам зято подчеркиваєт) не волнуєт то, почему ма Ленинграда сделали Санкт-Петербург, из Сталинграла - Волгоград, почему возпвратили в качестве государствентьх символов дпуглавого орла, трехиветньй флаг и т.д. А вот что-то менять в Украйне - не позполеної Так и хочется мне крикнуть па всю Украйну и на пасе республики: русские и русскоязьтчитько яньгчарьі! Да за «то же пьі так не любите людей других национальностей? ШНеужели за то, что они хотят бьть свободньїмми, свободно использовать свою культуру, придерживаться со- СВОЙ ЯЗБІКИ, бственитьіх обьгчаєв, традиций? А, ведь как, кстати, стремятся россияне жить в бьшвших оеспубликах, а в Украйне - в перпутюо очередь. Да вот беда - пе может большинство представителей «великого народа» вьтучить государственньй язьтк той республики, где проживаєт. И все жалуєтся российским властям, что, дескать, идет язьіковоє «притеснение»... Так что? - знание одного только своего язьтка и презрение к язьткам бьшших республик - ато и есть составная «русского величия»? Вот будет у нас в 1999-м году перепись населения. Нас сосчитают, и все мьт будем, очевидно, только граждане Украинь, поскольку национальность в новьїх паспортах отсутствуєт. Для России, когда все национальности - россияне, зто вьштодно. Но подобноє для Украйньи - погибель, ведь украйнцьшю просто растворятся. Во всяком случає, зто только может способствовать тому, чтобьт двуглавьшй орел не вьшустил из своих когтей Украину. Что делать? Как уберечь нам Украйну? Доброть, терпения, толерантности, чтобьи нейтрализовать агрессивность и нахальство, конечно, недостаточно. Нужно нам всем - президенту, министрам, всем-всем гражданампатриотам ежедневно и при том жестко, настойчиво, смело, решительно напоминать, что Украина - государство украинскоє, что ни в какие Союзьт она больше не вернется. Я с уважениєм отношусь к напионалистам (патриотам) всех других народов, но и сама хочу оставаться, пусть пока что и русскоязьтчной, но раз пирбвать часть политикам, напионалисткой-украннкой». Від упорядника добірки алнстів. СХь такі листи, втому числі й останній, що ного варто було зацитувати повністю. | Скажете: в чомусь перезагострює Валентина ШШунько з Миколаєва? Можливо. Але хіба не є її лист доказом того, що не всі, далеко не всі російськомовні вже втрачені для Украти, як то дехто вважає? Є з-поміж них і немало справжиїх українських патріотів, у котрих всілякі «Оратье-слапянскиє» залицяння можуть викликати лише огиду. | Тож переконую: не беріть їх під сній «захист», «братья-славяне». Вони цього не потребують, адже, на відміну од вас, їм по дорозі з Україною, з Українською державою, й мовою та культурою, до яких вони неодмінно повернуться. Та й загалом - вельми красномовні всі наведені листи (їх я зумиспе подав майже без коментування), чи не правда? За всіх можливих фактичних шєточностей вони яскраво розкривають й істинне становище українського єтносу на територіях, що підпали під сферу особливо посиленого російського інтересу, і безсоромність вигадки про «насильственную украннизацию», і ставлення переважаючої маси людності до того, до чого дехто всує застосовує - як евфемізм - невинний термін «інтеграція». Належить також визначитися, як маємо ставитися до різного роду «братьев-славян», котрі у своєму цинізмі давно вже не мають жодних стримів. (Ось нещодавно вже ї в м. Новомосковську (Дніпропетровщина ), де з 80 тисяч жителів 7/8 96 - українці, міська Шада прийняла ухвалу, якою зобов'язано органи влади, підприємства та організації, що розташовані на цій територі, «користуватися російською мовою наріви! з державною». То що - апелювати до почуття совісті чи все-таки виявити ставлення у спосіб застосування міцних державних важелів, мета яких - виправлення у відповідних регіонах кричущих культурно-мовних деформацій, які, на жаль, поки що поглиблюються? Гадаю, що варто це робити одночасно, хоча нанперше мусять відчуватися таки послідовні І тверді державницькі дії Української держави. (Далі буде) ПЕРША ВИСТАВКА, ПРИСВЯЧЕ- НАУКРАЇУНСЬКІЙ МОВІ і для кого не є таємницею, що стан української мови на сьомому році незалежности Української держави ще залишається далеким від ідеального, 1 навіть більше -- проблематичним, а подекуди -- просто катастрофічним. Тому назріла гостра потреба в спальних зусиллях органів державної влади, наукових установ, громадських організацій, покликаних підтримати належний статус нашої співучої мови, донести до широких верств населення її скарби, ав перспективі -- зробити по праву однією із мов міжнаціонального, міжнародного спілкування, утвердити належне ії місце В КОЛІ СВІТОВИХ МОВ. Саме цю благородну 1 перспективну мету мала акція, яка відбулася 11 березня в Національній парламентській бібміотеці України. На виконання ГП Тостанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 1997 року Ме 998 «Про затвердження комплексних заходів; спрямованих на всебічний розвиток 1 підтримку української мови» та в рамках розпочато! Розпорядженням Президента України всеукраїнської акци «Передаймо нащадкам наш скарб -- рідну мову» Ддепартаментом із здійснення мовної політики Державного комітету України у справах національностей та міграци у взаємодії з Міністерством культури України, Гнститутом української мови НАН України та Національною парламентською бібліотекою підготовлено м урочисто відкрито постійно діючу |з намірами перетворення ії у пересувну) книжкову виставку «Українська мова: історія та сучасність». На презентації цього багатющого джерельного зібрання виступили: заступник голови Держкомнацміграції, директор Департаменту 1з здійснення мовної політики О. Трибушний, директор Національної бібліотеки України А. Корнієнко, відповідальний секретар Всеукраїнського товариства «Просвіта» М Нестерчук, начальник управління Міністерства культури Л Кононенко, головний редак- тор часопису «Українське слово» М. Вербовий, інші офіційні особи. У всіх виступах підкреслювалося, що слід виставка є, на жаль, першою в Україні, але сподіватися, стане гарним прикладом для наслідування Експозицію виставки представлено тематичними починаючи від найдавніших часів 1, через та українського національного років, до сучасних видань парламентської стендами, добу Гетьманщини відродження 1917--1921 провідних фахівців відповідного профілю з України та близького і далекого зарубіжжя. Деякі видання експонуються уперше, оскільки ще не так давно перебували у спецфондах (окремі праці таких визначних мовознавців, як Іван Огієнко, Степан Смаль-Стоцький, Дмитро Чижевський тощо). Зрештою, ця експозиція далеко не є вичерпною. У фондах Національної парламентської бібліотеки, інших архівних фондах та книгосховищах України і діаспори ще залишається багато невідомих широкому загалові, але не менш цінних джерел із історії, теорії та практики функціонування української мови на різних етапах її розвитку Саме тому вчасно 1 слушно прозвучала ділова пропозиція директора Національної парламентської біомотеки щодо необхідності видання бібліографічного довідника українських мовних джерел, які перебувають у власності державних та недержавних зацікавлених організацій. Гак само необхідно перевидати в Україні бодай деякі концептуальні підручники, правописні посібники, популярні нариси з історії та проблем сучасного розвитку української мови. До популяризаци нової виставки варто б долучитися засобам масової інформаці. Гак само викладачі вузів та вчителі загальноосвітніх навчальних закладів можуть організовувати цілий ряд тематичних екскурсій. Багатющии експозиційний матеріал може стати благодатним грунтом і для наших науковців, нових відкриттів 1 наробок у мовній сфері Усі вищеокреслені проблеми, звичайно ж, потребують щедрих меценатських пожертв, державного фінансування через відповідні планові замовлення тощо. Можливі й інші форми підтримки національного мовного фонду. Зрозуміло одне: зекономивши сьогодні копійки, так необхідні для нормального функціонування наших духовних надбань (а мови -- передусім), завтра розплачуватимемося мільйонами за подолання процесів загального здичавіння і бездухов- ності. Діяти треба сьогодні, до чого і закликаємо всіх небайдужих. Олександр ТРИБУШНИЙ, заступник голови Державного комітету України у справах національностей та міграції, директор Департаменту з/ здійснення мовної політики ПІД ин інійннюанннвннвннвнни НН м ВН РЕВАНШИСТСЬКЕ ЗБІГОВИСЬКО ПІД КУЛЬТУРОЛОГІЧНОЮ ВИВІСКОЮ 2/ пютого в Києві в приміщенні Будинку кіно проходила міжнародна конференція: «Росіяни України - минуле, сучасне, майбутнє», організована товариством російської культури «Русь» в Україні, Спілкою кінематографістівУкраїни та Партією духовного, економічного і соціального прогресу. Ні Товариство «Просвіта», ні Конгрес української інтелігенції, ні будь-які інші українські організації запрошення на конференцію від «росіян в Укроїні» не дістали. Чому? З програми конференції, яку напередодні з деякими труднощами роздобуло Товариство «Просвіта», з'ясувалася причина такої «неуважності»: основним мотивом доповідей стали заклики до «порятунку російської культури», якій буцімто загрожує «геноцид» з боку України, а точніше підготовлено організаторами «наукових» зборів відверта антиукроїнська, антидержавна, проросійська шовіністична акція з вимогами «автономії» Півдня України та приєднання його до ..Росії, оскільки, як «з'ясували» учасники збіговиська , «про українську спільноту взагалі рано говори- Новоявленим «росіянам в Укроїні» недосить кричати «Гволті», їм би хотілося зватись не меншиною, а основною панівною нацією, тобто створити в Україні ще одну Росію. Київська Рада об'єднань громадян |КРОГ) підтримало заклик «Просвіти» до пікетування проти розпалювання міжнаціональних конфліктів на захист української державності Наміри єруєскіх в Україні» одразу проявилися, як тільки науковці» прочитали позунги в руках крогівців на захист української державності проти великодержоавного імперіалізму: «бандеровциі», «буржуазні націоналісти», «ми с вомі рассчітаємся после пабєди на виборахі» Початок пленарного засідання «ознаменувався» заявою народних депутатів Верховної Роди В. Алексєєва і Г. Ричагова, які лякали росіян не лише перспективою втратити роботу через російську мову, але навіть з часом потрапити до. газової камери |О. Грибоєдов сказав би: «Послушай, ври, до знай же меру/») Коли онтиукроїнська істерія досягло апогею, із місця підвелась представниця «Зеленого світу» пані Раїса Сотникова і спробувала закликати розпалених «науковців» до витримки й відповідальності за свої вислови, зо що необережно громо-: дянко поплатилася синцями та розкиданими по підпозі особистими речами Можливо, кулоки «русскіх в Укроїнє» наробили 6 більшого лиха, якби не два представники укроїнських організацій, яким вдолось проникнути но конференцію шовіністів і які вчасно столи в оборону жінки, щоб не допустити лінчування «по-русскі». КРОГ рішуче протестує проти антидержавних акцій у столиці України то ще й у присутності заступнико міністра міжнародних взаємин Російської Федерації В. М. Туманова й наших місцевих малоросів типу докторо економічних наук Бурдака та академіка П. Толочко. КРОГ закликає Товариство «Просвіту» терміново скликати всеукраїнську конференцію проти шовінізму за національну злагоду в Укроїні. За дорученням президії КРОГУ співголова Олєсь Гриб ти» о РР ЕВ
Strona · s. 8strona oryginału ↗
- лора, сраки, КО ЛЛЄФІЧЯРЯ (політика -- економіка -- дизайн) п ю мчч, чо зо СТ о р ор юю. чини о 300.0 03300717. юю дизайнер, архітектор Не думаю, що приємно, сидячи в салоні зручної іномарки, повсякчас об'їжджати ковбані на побитих дорогах, крізь притемнені вікна на тлі чудових природних краєвидів спостерігати обшарпані міські та сільскі пейзажі, замість радісного різнобарвного натовпу на вулицях бачити напружені, роздратовані очі притиснених щоденними проблемами людей. Жити в такому середовищі не комфортно нікому -- ні тим, хто вавто, ні тим, хто в тролейбусі, ні тим, хто пішки долає калюжі. | методи керування економікою, мають одні і ті ж наслідки -- кризи систем! Істина перебуває посередині -- це так званий соціалізований капіталізм, або капіталізований соціалізм. У цьому випадку держава повинна не тільки створювати прогресивні закони та декларувати гарні лозунги, але й приймати нормативні акти прямої дій, спрямовувати державотворчі тенденції відповідно до Конституції У країни, 11 законів, затверджених концепцій, виконувати функції повномасштабного регулятора. Повинні працювати механізми зворотного зв'язку. Центральна влада має пильнувати, щоб чиновники на місцях не виконували постанови та розпорядження з точністю до навпаки. Результати такої діяльності в нашому випадку -- втрата творчими спілками своїх приміщень. Не обминуло це лихо й Кримське відділення Спілки дизайнерів України. Без дійового захисту держави не виживуть ні промисловість, ні сільське господарство, ні фундаментальні науки, ні освіта, ні культура, ні в тому числі вітчизЗняНИЙ дизайн. З другого боку, без високопрофесійного дизайну нічого мріяти про відродження нашої економіки, про конкурентноспроможність усього спектру вітчизняної продукції на світовому ринку. Запит на дизайн (серед інших необхідних умов) і успіхи в економіці взаємопов'язані. Роль дизайнера, по великому рахунку, ще не збагнена ні державою, ні суспільством, кволі реверанси в наш бік -- данина світовій моді. У Законі України «Про професійних творчих працівників та інші творчі спілки» встатті 4 «Взаємовідносини творчих спілок і держави» серед інших є такий пункт: «Держава залучає творчі спілки до підготовки законопроектів, розроблення загальнодержавних програм, національнокультурного розвитку, інших соціально важливих культурологічних та соціально- 2. Потрібно мати чітко сформульовані принципи, правила та вимоги сьогоднішніх розвинутих країн до понять «індустрія відпочинку та розваг», «оздоровлення та лікування». | 3. Необхідно провести сегментацію цього ринку і, залежно від рівня матеріального становища, віку та можливих потреб 1 уподобань потенційних клієнтів, орієнтуючись на міжнародні стандарти, створити локальні програми для різних ринкових груп. «щі Скажімо, одна категорія -- це літні, багаті, респектабельні флегмати, понад усе цінують спокій, тихий плин відпочинку, у всьому вишуканість і комфорт, чіткий режим, особисту дієту в харчуванні, свій набір розваг, комфортабельний транспорт 1 т. д. Інші віддають перевагу інформативному, візуальному, емоційному пізнанню -- піднятися на вершину гори, спуститися в карстову печеру, скупатись у ванні молодості, ковтнути води з водоспаду 1 т. д. Іе інші люблять розваги, що лоскочуть нерви, -- покататися на високій хвилі, політати на дельтаплані, піднятися на стрімку скелю, кинутись у прірву, попередньо прив'язавшись до гумового каната, погарцювати на коні на кінному маршруті. Для когось Крим -- це земля чудових краєвидів, для когось -- музей під відкритим небом, край нерозгаданих таємниць історії, для когось -- країна Бахуса і вакханок. Це робота титанічна, але цим треба зайнятися уже тепер, поки не запізно, щоб виключити можливість безсистемного вкладання грошей у безсистемно розташовані об'єкти. У всякій справі потрібна система -- дизайн як наука: збір інформації; аналіз; завдання; дизайн-концепції; наукових напрямків і дисциплін. Разом з тим затвердилося таке понят- тя, як професіонал. У цивілізованому світі добре знають, хто такі професіона і належним чином цінують їхню працю, У нас переважна більшість професіоналів сьогодні перебуває у важкому становищі незахищена від негативних явищ ринко. вої стихії. Натомість у каламутній воді нашого непевного часу раптом з'явилася величезна армія піраній від дизайну -- різних аматорів, напівспеціалістів. Зараз ці люди своєю необтяженою знаннями та професійним сумлінням діяльністю вже створили чимало проблем і нам, фахівцям, і своїм замовникам (а скільки ще здати; створити). І щоб не наступати на одні й ті ж граблі, давайте з'ясуємо, що несе в собі діяльність професіонала і яку загрозу приховують послути непрофесіонала. В цьому питанні людям непідготовленим легко заплутатися, пійматися на гачок запопадливих, на все готових, дуже гнучких, зручних 1 підприємливих напівспеціалістів. Так от, хто такі професіонали? Це люди, які, базуючись на власних високих творчих якостях та повному комплексі отриманих (переважно в вищій школі) знань, спроможні продукувати творчі ідеї і рішення. Професіоналу притаманне індивідуальне бачення проблеми, тому він здатен не тільки безпомилково оцінити ситуацію, а й поставити перед собою завдання, не загубивши жодної ланки взаємопов'язаного ланцюга функціональних, естетичних, конструктивних, технологічних та інших вимог, і знайти оригінальне рішення, оптимальне для конкретного випадку. Часто-густо, як люди одержимі творчістю, професіонали в повсякденному житті бувають непрактичні, непідприємливі, стримані в саморекламі. Відстоюючи свої творчі принципи, бува- те Чому ж правомірно в такий важкий | Політичних заходів». дизайн-програми; ють незручні для своїх замовників. о час, час загальної жахливої кризи в пов- Хочу конкретизувати сказане проподизайн-сценарії; Сьогодні ці якості стали ахіллесовою п'ятою охо СУБД |еми голос говорити про дизайн? Що таке | ЗИЦІЄЮ. схеми маршрутів з розташуванням | професіоналів. С ОНИ дизайн у нашому житті, і як його стан Я вважаю, що повинна бути створена | об'єктів; На противагу професіоналам, нинішній "А Рі Ї і Ь Я І|економіки. Наші стосунки з північною - сусідкою також поки що не назовеш партнерськими. А всередині країни -- слабкість, незгуртованість прогресивних сил, професійний та вольовий параліч одних, корумпованість других, саботаж третіх, хижа жадоба четвертих, безпорадність п'ятих і в результаті -- маємо, що маємо! Вітчизняна економіка в стані стагнації, внутрішній ринок завойований іноземною продукцією. Захист державою внутрішнього ринку, власного товаровиробника тільки декларується, наука, культура ледь животіють. Широкомасштабне замовлення на високопрофесійний дизайн відсутнє. Підтримка і захист державою творчих спілок, творчих працівників поки що на папері, бо виконання відповідних законів, постанов та розпоряджень до сьогоднішнього дня залежало від бажання чи небажання місцевих чиновників усіх рівнів, і тільки! Все, що ми бачимо навколо себе, має яскраві ознаки наслідків шляху, яким сьогодні фактично йде Україна, назва йому - 7 дикий капіталізм. Шлях, від якого капіталістичні країни відмовилися щез часів кризи 1929--1933 рр. Світовий досвід доводить, що класичний (дикий) капіталізм та державний соціалізм -- два протилежні поліси утопії. Невтручання держави в ринкові процеси так же, як і адміністративно-командні інщіювати створення таких концепцій. Кожен регіон України має свої характерні особливості. Свої неповторні риси має й Крим. Це унікальне творіння природи, достойне подиву і захоплення, це одна з перлин у короні не тільки України, алей планети. Крим може стати одним із світових центрів оздоровлення, відпочинку, розваг і туризму. І саме ці напрямки, на мій погляд, мають бути пріоритетними в концепції розвитку Криму. 1. Вважаю, що передусім потрібно зробити своєрідну інвентаризацію та внести у відеобанк живі картинки з коментарями для вивчення сучасного стану: пам'яток археології, архітектури, історії, природи; існуючих і потенційних місць відпочинку, прогулянок та розваг; існуючих і потенційних пляжів; найбільш виграшних пейзажних зон; існуючих і потенційних туристських маршрутів; доріг, стоянок, заправок, кемпінгів, готелів; об'єктів харчування, побутового обслуговання, торгівлі; сільського господарства 1 переробної промисловості; будівельної індустрії; екології. Цей перерахунок, звісно, неповний, його треба доповнюпати в процесі роботи з фахівцями відповідного профілю (предметне середовище). Відомо, що до сфери дизайну належать: автомобілі, кораблі підводні, надводні, повітряні, космічні, інші засоби пересування, верстати, механізми 1 т. д.; різноманітні інтер'єри і все, що вних є (меблі, одяг, освітлювальна, аудіо-, відеоапаратура, побутова техніка, посуд, інструменти 1 т. д,); міське середовище; графічний дизайн (фірмовий стиль, реклама, упаковки, етикетки, плакати, дизайн книжок, журналів, часописів і фут) | Але дизайн -- це не тільки вид діЯялЛЬьНнОСТІ Зі створення предметів матеріальної культури, це спосіб мислення, це наука, специфічна технологія розв'язання проблем. Від кам'яної сокири до космічних кораблів, від первісних будівель до хмарочосів, від печерних ходів до метро, від примітивного одягу до моди відкутюр, величезний і тернистий шлях проб, помилок і знахідок. На цьому шляху є свої провідники - архітектори, дизайнери, художники, конструктори, винахідники, інженери - фахівці своєї справи, професіонали. Людство протягом історії накопичило тіиформацію в кожній сфері діяльності, відкрило об'єктивні закони, які дали можливість створити комплексну систему знань, що складається із окремих о ОУН | пов'язаний зі станом політики, економіки, | комплексна концепція руху і розвитку а вже потім генплани, архітектурні, | ринок наповнили напівпрофесіонали. Хто . -/ реагального рівня культури? України, концепція, яка б охоплювала всі | інженерні, дизайнерські проекти. ж це такі? Частіше всього це самоучки або зорю нео Не Можна не бачити, як поєднання | сфери нашого буття : політику, економіку, Здавалося б, це так ясно і зрозуміло, | недоучки, які, «нахапавшись по верхах», ж С . ретщемарної, а по суті агресивної політики науку, культуру, освіту, ідеологію, релігію, | але, як показує життя, далеко не всім. Як | оволоділи мінімально необхідним набо- ) - СПАМ зовнішнього світу та регресивної | ЄКОЛОГІЮ І Т.Д. Концепція, яка 6, зодного | не дивно, але доводиться стикатися з ром прийомів. Серед цих людей зустрі- | . / |внутрішньої політики спричинило | боку, визначила пріоритетні напрямки й, | дуже вузьким, нерідко викривленим | чаються навіть обдаровані, з непоганим . |РУуМнацію нашої економіки. Сьогоднішні | З другого, -- базувалась би на комплекс- | розумінням поняття дизайн. А це має свої | смаком. Але відсутність школи (повного - - | розвинуті держави не хочуть бачити | них, регіональних концепціях, їх | негативні наслідки. комплексу спеціальних знань та нави- ПИ 0 | ХРаїну поряд із собою, Основні | взаємопов язувала. | - Тому незайве буде нагадати, що ж таке | чок) робить їх залежними від аналогів. 4 Іа й ре | регнародні фінансові організації -- При Кабінеті Міністрів України ство- | дизайн, як пов'язана з дизайном | Вони нездатні грамотно створити власну за лим рих «народний валютний фонд, Світовий | рено Раду з дизайну. Аналогічні ради є | життєдіяльнійть людини, хто має бути | конпепцію, ідею, власне рішення. ропи банк, Європейський банк реконструкції при обласних адміністраціях, при Раді | носієм дизайну, Найчастіше їхні роботи -- це інтерпретація її рев та розвитку надають кредити Україні за Міністрів Криму. Все, крім того, що створено Творцем | вже бачених раніше чужих рішень, їх 1 ЩО умови, що вона дотримуватиметься мо- На мій погляд, саме ці ради, в які | Небесним (природне середовище), тво- | «притягнення за вуха» до свого випадку. у бе нетарної політики -- згубної для нашої входять фахівці найвищого рівня, можуть риться інтелектом 1 руками творців земних Оскільки за взірець беруться чужі високопрофесійні аналоги, нерідко зовні їх діяльність виглядає задовільною. Суттєві вади завуальовані вмінням подати себе і роботу, активною саморекламою, тому хто є хто непідготов-леним людям зрозуміти важко навіть тоді, коли має місце відвертий плагіат. На цьому явищі зупинюсь окремо. Плапгіат - це коли чуже рішення видається за своє. Плапгіат -- це професійний злочин, а плагіатор -- Злочинець, бо, як усякий злодій, свідомо йде на ризик. Наше входження в цивілізованни світ супроводжуватиметься викриттям таких випадків і серйозними санкціями 3 боку потерпілої сторони. На жаль, наші теперішні замовники ще не мають достатньої підготовки, щоб зрозуміти, що добре, а що погано, що можна собі дозволити, а що ні, які наслідки будуть мати ті чи інші рішення, їм поки що байдуже, чиїми вони послугами ко" ристуються, аби менше платити або не платити зовсім. Наслідки таких підходів, як 1! Я механізми, двоякі -- явні і скриті, негайні) і розтягнуті в часі. Наслідки ігнорування професійних знань у галузі архітектури дуже яви?! " трагічні. Навіть на маленькому шматочку забудови котеджами в районі так звано! «Сонячної долини» р Сімферополі с так! приклади: ще не добудований дім повністю роз ве" лився;
Strona · s. 9strona oryginału ↗

Początek tekstu może być niepełny — porównaj ze stroną oryginału

нанні п -- - пн і оон вних я уажанннннои пвіншому обвалилося пері криття, були людські жертви, с будівлі, де в підзалах цілий рік стоїть вода рівнем до одного метра (1 це на схилі гори); Р с такі, що в стадії будівництва дали нерівномірне осідання Це наслідки явні й негайні. До наслідків скритих і розтягнутих у часі можна віднести рішення, які не несуть позитив- ної енергетики З архітектурі, інтер'єрі, техніці це рішення, які не враховують функціональних, ергономічних, технологічних, санітарних, образних особливостей об'єкту, тобто рішення з самого початку морально застарілі, рішення, що створюють дискомфорт У графічному дизайні це рішення, що не базуються на законах гармонії, образної відповідності, не мають позитивного впливу на підсвідомість споживача. В решті решт, плагіат -- міна сповільненої дії. Вкладати в такі рішення гроші, значить їх просто викинути на вітер Для розвинутих країн професіонали -- це золотий запас нації, бо саме їх професійний інтелект є рушійною силою на шляху прогресу, І щоб привести в дію цей могутній механізм, треба для початку усвідомити: І. Знання, ідеї, рішення -- це товар, який має свою вартість. 9 Чим масштабніша ідея чи рішення, чим більший від неї економічний або моральний ефект, тим вищу ціну вони мають. 3. Навіть якщо ідея чи рішення знайшлись блискавично 1 вміщуються на серветці, від того їх цінність не меншає, бо тому передують напружена праця та пошуки протягом усього творчого шляху ОС тн - 4. Скупий платить двічі, хитрі можуть перехитрити тільки самих себе, але не Його Закони Дизайнеру потрібно небагато: робота; робоче місце; втлення в життя ідей та рішень адекватно проектам; можливість отримувати платню за свою роботу, коректне ставлення. Суспільству необхідно зрозуміти важливість зазначених проблем 1 рятувати, поки не пізно, все те продуктивне, що ще не встиг стерти з лиця землі наш варіант вульгарного, дикого ринку На перешкоді повній деградації суспільства можуть 1 повинні стати патріотично налаштовані професіонали, люди, запрограмовані на добро, на прогрес, люди, не заплямовані корупцією Такі люди в Україні є, саме вони і повинні стати біля керма держави. Усі ми прагнемо скоріше вийти з кризи, зажити по-людському, щоб усе «наше» було не гірше, ніж «їхнє». Нам нічого не залишається, як уже вкотре покладати надії на нові вибори Напередодні виборів гочу звернутися до співгромадян. Уважно дивтться, кого обираєте, вивчайте їхні біографії. Кандидат товинен відповідати таирьом вимогам, щоб був: патріот, профестонал, не злодти. Якщо пропустимо їіншит, то не тальки наше життя, айжиття наших дітей буде цвинтарем надій 1 сподівань, бо ті, що «пиляют.ь гілляку, на якти ми сидимо», разом з нами не падатпимутть. Колеги, профестонали, ми присвятили наше життя улюбленій справі ( кожним у свои сфері), досягли певного рівня, але сьогодні наші трофестйні цінности на узбіччі. Ми не займалися толітикол, вважаючи, що то річ брудна, 1 О7п політика зайнялася нами. Брудна політика робиться брудтєшми руками, а де ж наші чисти руки?! Ми не маємо права стояти осторонь 1 мовчки чекати милостей від добрих дядь -- не Ождемось! Ми самі повинні зайняти активні позиції 1 діяти, не бути поза політикою, ми товинні позитивно втливати на ситуацію в державі на різни рівноя А нас, т краще нас, це не зробить нахто: Врешті з нас спитаютьь наші діти"! Побільше б у нашу палітику прийшло такихт профестоналів, як Сергти Головатий, Митайло Павловський, Валодимир Черняк та їн. Дай, Боже, такши людям важелі для добрих зрушень, щоби кожний профі міг реалізуватпи свт потпетціал для руту України в стан сильної, розвинутої, цивілізованої держави, де заможно т щасливо жилося б усім громадянам, незалежно в1д національності, втростовідсння і т. 0. З Ф що Зь РОо Людей перо та поціновувачів мистецтва художника приваблює романтичний стиль його робіт, віртуозна граверська техніка виконання. Графіка в руках віртуоза -- це, цілком зрозуміло, образність, | експресія, | динамічність ліній, і мистецька довершеність... Його роботи дихають, живуть, зроджують музику в душі, - барвисту й неповторну... Майстерне поєднання всього двох барв -- білої і чорної - у справжнього майстра здатне передавати всю гаму кольорів, весь спектр відтінків, | зчаста саме ці роботи є найбільш «кольоровими» у мистецькому доробку... Та єй зворотна сторона медолі популярності художника-ілюстратора: інші грані його творчості натомість перебувоють ніби в тіні; роботи, виконані в іншій творчій манері, іншими технічними засобами, набувають тоді ознак камерності, оскільки про них знає значно вужче коло поціновувачів. Здається, саме так сталося й у Миколи Стратілата, якого знають в Укроїні та зап межами передусім як талановитого графіка. Хоча живопис його -- цене менш яскрава сторінка творчої біографії. Перегорнемо її й ми. ) кеуа у виставковій залі централі «Просвіти» художник представив на суд глядачів свої акварелі. Хоча, вірніше, слід сказати, подарував усім неповторну мить МИКОЛА СТРАТІЛЯ Т: «ЖАВОЧИС -- ЛЛОЯ ПРИ ЛЮБОВ» Художники, що ілюструють книги, мають значну перевагу перед іншими своїми колегами: їх знає широкий загал, навіть той, який вряди-годи бере до рук книжку. Талановиті ілюстрації зчаста і є саме тим першим поштовхом, що спонукає декого долучитися до однієї з найвишуканіших у житті людини насолод -- читання. У багатьох - і цілком справедливо -- складається враження: такий обдарований митець не може ілюструвати випадкові й бездарні речі. А потім уже мимоволі шукає книги 3 ілюстраціями саме цього автора. Такої слави здобули наші вже нині титуловані знаменитості Іван Остафійчук і Василь Лопата, Анатолій Базилевич й Олександр Івахненко, Василь Касіян і Георгій Якутович... До цієї яскравої плеяди неперевершених ілюстраторів книг належить і Микола Стратілат - заслужений художник України, у творчому доробку якого - ілюстрування понад ста видань, десятків поетичних збірок -- творів класиків і сучасних письменників та поетів. Відомі його екслібриси, станкова гравюра... Володіють творами митця музеї -- вітчизняні й зарубіжні, вони стали набутком колекціонерів. Роботи художника екепомувалися на численних вітчизняних і зарубіжних виставках, зокрема штаб-квартирі ЮНЕСКО у Парижі, в США, Італії, Німеччині, Австрії... спілкування із прекрасним; картини, що зафіксували -- через гармонію барв і відтінків -- земне, живе у своїй суті, минуще, випромінюють якусь особливо святкову, небесно-вічну ауру. Це передусім - квіти, квіти його душі. Вони кличуть нас у якусь іншу -- вищу від нашої буденної -- реальність; за розмитістю контурів -- недомовленість, недоказаність, щось магічне, таємниче; хочеться розчинитись у ньому, втекти із цього - земного-таки -- ярмарку суєти у світи високі, піднебесні... Картини художника дозволяють домислити, домалювати в уяві те, що лиш засвідчене штрихом, - на них навіть відсутні віхи-прив'язки до традиційно-зайвих назв: кожний побачить тут те, на що відгукується його душа. А можливо, і неквітито, афантоминашої божественної суті, незаплямованої нашаруваннями цього грішного світу, яким править, на жаль, не гармонія, а диявол чистогану. Самотній Ангел у безмежжі Всесвіту, - скільки сповідальності на цьому полотні! -- перед власним сумлінням; тут -- | покара за миттєвості зради самого себе, і вічна спокута чужих і власних гріхів. | важко вирішити, спозираючи цей апофеоз самотності-карання, а чи це Ангел Перший, а чи Останній наш Ангел, який важить наші вчинки на терезах Добра і Зла... Є на картинах і краєвиди, які губимо в житті своїм споживацьким ставленням до природи; вони волають до нас мовою знищувоаної краси: ми - ваш прихисток останній у миттєвостях смутку і зневіри. Неперспективне село - скільки перспектив у ньому для втечі від гомону лихварського світу, туди, де нам сама природа наспівала першу колискову... «Сьогодні я уперше показую тут оте, що зраджував понад 25 років. Я повертаюся до кольорів, з яких починов, - зазначив на відкритті своєї виставки Миколо Стратілат. - Я повертаюся до своєї першої любові. Ці картини малюються легко, співаючи, на відміну від графіки, яка дається потом і кров'ю»... Що ж залишається нам? -- лише милуватися, бо описувати зроджене в любові - картини художника -- річ вельми невдячна. Їх треба бачити духовним зором, дихати ними, аби збагнути доконечно оту світлу ауру єднання генія художника із білим полотном -- за посередництвом любові. Любов, що не гасне в душі художника, який не перше десятиліття верстає свою творчу путь,- ось та продуктивна сила, що не дасть иому заспокоєння й у подальшому пошуку гармонії, зродить у душі нові полотна; під рукою любові поєднаються навіки нові неповторні барви на білому полотні, а чи папері. Ї оживуть у відповідь під поглядом любові паростки краси у наших Рильського ій до поезій М. ілюстрац й Ї з чи пов вра ті ь - чі и душах. Й повернеться сторицею вона до того, хто світ цей зрить очима, повними краси. Володимир ГЕРМАН Нові ВИДАННЯ «СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА МОВА» Підручник. Київ: Либідь, 1997. -- 400 с. Населення Землі використовує як засіб комунікації у своєму повсякденному житті, за одними підрахунками, понад 2,5 тисячі мов, за іншими - удвічі більше. Зрозуміло, щцо кількість людей, ЯКі ВОЛОДІЮТЬ ТІЄЮ ЧИ іншою мовою, коливається в досить широкому діапазоні - від якогось десятка осіб до сотень МІЛЬЙОНІВ. Наша рідна українська мова належить до слов'янської групи індоєвропейської мовної сім). Як відомо, тепер є ІЗ живих мов слов'янських народів: українська, білоруська, російська, польська, чеська, словацька, верхньолужицька, нижньолужицька, сербська, хорватська, словенська, македонська, болгарська. До мертвих (тобто таких, що не мають носіїв) мов слов'янської групи належать праслов'янська, давньоруська, старослов'янська і полабська За числом носіїв українська мова посідає почесне місце у першій двадцятці після китайської, англійської, гінді й урду, осійської, німецької, японської, іспанської, індонезійської, арабської, бенгалі, португальської, французької та італійської Українське слово звучить у всіх куточках земної кулі, де живуть наші співвітчизники. .. Історію виникнення, формування та функціонування нашої мови, як і багато ІНШОЇ цікавої «моОвВНОЇ» інформації, відображено у «Вступі» до нового підручника для студентів гуманітарних спеціальностей вищих закладів освіти «Сучасна українська мова». Иого підготував колектив викладачів кафедри мови та стилістики інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка під керівництвом доктора філологічних наук, професора, завідувача кафедри О) Пономарева Принагідно нагадаємо, що Олександр анилович є активним просвітянином, заступником голови Говариства і членом Центрального правління «Просвіти», І ця ного робота є ще однією вагомою | ваговитою цеглиною в будові надійного фундаменту Української держави. Як зазначено в анотації до підручника, в ньому ерозглядаються питання фонетики, вимови, графіки, лексикології, фразеології, лексикографії, словотвору та морфології сучасної української літературної мови. тре грін Подаються відомості з діалектології та загального мовознавства. Міститься опис синтаксичних особливостей побудови словосполучень і речень. Окремі розділи присвячені проблемам формування одиниць зв'язного мовлення та основам пунктуації». Державність уирадтев май мови, як відомо, підтверджена ІО-ю статтею Конституції України. Не володіти державною мовою вкраїні, в якій живеш, щонайменш непристойно, а то й ганебно. Тож не лише студентам стане у пригоді підручник «Сучасна українська мова» - усім, хто ще не встиг із різних причин долучитися до цього живлющого джерела, А для тих, хто вважає нашу мову «неперспективною», наводимо переконливий аргумент із нової книжки: «За лексичним розмаїттям, виразовими й словотворчими можливостями вона є однією з найбагатших, азазвуковими властивостями - однією з найевфонічніших (наймилозвучніших, - Ред.) мов світу». тож, долучайтеся, панове, вивчайте й укоцконалюте» свою мову. Для бажаючих придбати підручник нагадуємо адресу: 292001, Київ-І, вул. Хрещатик 10, видавний: тво «Либідь», 3-й поверх. 8. Г. того жа вом «ом чі я Ай ра у Ре ій"
Strona · s. 10strona oryginału ↗

Początek tekstu może być niepełny — porównaj ze stroną oryginału

то . розумінні - величною, придушення, поне- 5 Р: г і кру і | ' У і - | . Ж Р Чех .-ї ' - "у | 7 і б 1 . Р І - " й і Ю Ц у (лово ПРОСВІТИ - війни Катерина МОТРИЧ ЯАЛесіанство чи Продовження. Початок див. число 2. ПС ОГС адіння народу, держави, цивілізації починається, напевно, так само, як і падіння окремої особистості: не без допомоги лукавого. Він вводить людей у різні спокуси. Однак спокуса багатством, аладою та славою в арсеналі бісівських розваг з людиною найрезультативніша, перевірена тисячоліттями. Ворог Бога та людини (пригадаймо, як він спокушав Ісуса Христа, обіцяючи Йому за «слухняність» кинути до ніг Спасителя усе багатство земне та славу) створює видимість великої слави там, де вона й не ночувала, бо там немає для неї об'єктивних підстав. А потім, погравшись досхочу, руйнує все, оголюючи справжню суть того «величання». Такі в нього бісівські розваги. - Подібні ігрища він проводить і з народами, державами, вводячи їх у спокусу псевдомесіанства, псевдовеличі. Відбувається у всенародній свідомості підміна понять, цінностей, як-от, наприклад, вели-територія іменується «великою» в волення народів - місією визволення, навіть братерством, мілітаризм, могутня армія- , завойовниця набуває значущості цінностей духовно-культурних. Це стає своєрідним психологічним кліше, яке закладається у СВІДОМІСТЬ мільмонів ідеологами імперськопдеології. В Російській імперії ними були ії є сатрапи, була шовіністично мисляча аристократія, інтелігенція, було священст- 80 імперської церкви, а потім ці функції взяла на себе комуністична держава, досягнувши в цьому величезних успіхів. Зомбування велося найрізноманітнішими способами: пжевосхваляння одних та приниження інших народів, придушення, залякування, переслідування з тюрмами та психлікарнями для тих, хто заважав «великому процесу». Про породжене зло, кров, смерть, вигибання духу, антибоже переродження людини, п душі «совестливо» мовиться: «Такий був час». У будь-якого безумця завжди знайдуться слухняні виконавці. Народ же дуже легко перетворити у слухняне стадо батогом та пряником. Не цар Ірод знищив 14 тисяч іудейських немовлят, а з його наказу солдати. Не сам імператор Нерон, а його вірнопіддані чинили зло, якого й досі сахається світ. Чи ж підозрювали орди Чингісхана та його онуків Батия, Тамерлана, що вони -- п яття пюдства, творіння пеклаї Ні ж бо! Вони «давали пад на землі» та воювали з «невірними». Чи ж бачив себе цар Петро |! зревнюни НІ Він просто безмежно любив Росію |і хотів її зробити могутньою й сильною . | та велич зійшла в основному замішана на українській величі й крові. Чи ж вірив Гітлер і його армія, що вони -- коричнева чума народів? Звісно ж, що ні! Просто «голуба» арійська кров прагнула облагородити червону банальну планетарну. Чи ж мивсі з вами, ну, майже всі, невірили, що живемо у «найщасливішій процвітаючій країні на планеті», а ті, що «запліснявілі» и остаточно «загнилися», заважають нам і далі процвітати та щасливіти, тому ми всі змушені були працювати на воєнний комплекс, одержуючи, може, навіть менше, ніж раби імперії інків. Чи жне вірили, що «наша армія червона» зовсім не «суне носа до чужого проса», а «виконує інтернаціональний обов'язок», розстрілюючи афганських селян прямо на полях? Ми навіть встигли повірити, що Бог - «вигадка», що його немає лише тому, що маємо живих власних богів, які міняються, сходять в безодню, але «дело ихнее живет вечно». Виправдання і пояснення будь-якого всенародного божевілля можна знайти. Небезпечний вірус зароджується у психічнохворій голові якогось диктатора чи демонічного, одержимого бісами правителя, а потім той вірус заражає весь народ чи й народи. Вражає їх слтотою і туподумством, найбільшою з покар - покарою відібраним розумом. «Все идут против России, то есть против Церкви Христовой, - скаже розпачливо понад сто років тому схіархимандрит Варсофоній, - ибо русский народ - Богоносец, в нем хранится истинная вера Кристова». Оптинський старець вірить, що саме за «християнську богобоязливу» душу світ так зненавидів його рідну вітчизну і через те точить на неї зуби. І розглядає це її «мучеництво» як муки й страждання перших християн, яких катували й знищували люті язичники. Чи ж така безмірна любов до батьківщини у російських патріотів, чи ж така непроглядна сліпота, що вони так і не розгледіли того вселенського вавилонсько-содомо-гоморського зла «святої Руси» у всьому її просторово-історичному вимірі? Чи ж нічого не відали про вирізання та спалювання Твері, Пскова, Новгорода, що виступали проти нехристиянських тенденцій Москви? Чи не відали про знищення Казанського, Архангельського царств, поневолення земель і народів? Чи ж не чули про те, що в Україні відразу ж після підписання 1654-го року договору солдати-москалі робили те ж у наших містах та селах, що й усі нападники, - грабували, катували й гвалтували беззахисних. Що виродження нашого народу відбулося при активній допомозі імперської РПЦ, синод якої забороняв видавати букварі, підручники, художню літературу українською мовою, а з українських храмів вилучалися ї знищувалися богослужбові книги, написані українською мовою. Не «тайна беззаконня» рухала ними? Чи й такий факт, яким може «пишатися» «народ-богоносець». Коли Петро | прислав до Києво-Печерської лаври своїх агентів, переодягнених у ченців, їх гостинно прийняли в монастирі щиросердні українські монахи. А «ченці» з півночі вночі, коли всі спали, підпалили лавру, святиню планети, залишивши із книгозбірні княжої доби купу попелу. Отож священство імперської церкви поклало на олтар «отечества» велику частку «християнського подвигу». Вже в кінці 70-х років ХХ століття єпископ Нафанаїл заявляв, що «утверждение, что при наличии Православного царства - имперской России - не могло бьгі совершиться того страшного всемирного разлива зла, которое мь: наблюдаем в настоящее время, зто не наша своевольная претензия». А архімандрит Костянтин називає злою мрійливістю розчленування Росії на окремі самостійні держави, бо цим була 6 зліквідувалася «возможность восстановпения удерживающего, которьїи не может бьть ни белорусским, ни украийнским». Тобто - цар. «Итак, Государь - Помазанник Божий. Священное Лицо, носитель особой силь! Благодати Святого Духа. Зта божествен- ная сила, действующая через помазанника Божия, удерживало распростронение зла «тайнь! беззакония», - зустрічаємо у вже цитованій книзі в єпископа Нектарія, мовлені 1981-го року. Отож протягом століть і сьогодні теж деякі священики РПЦ знову порушують тему: царі - «божественная сила», невіддільна від церкви. Чи ж може це прийняти українська земля, що ніяк не очиститься від діянь цих «помазанников» І від їхньої «тайнь! беззакония». Чине становить загрози ось така філософія самому буттю нашої держави? Адже уявімо, що сусідня держава знову відновила царський режим із його незаперечним верховенством над церквою. У яку б пастку (ще більше ніж нині) потрапила б Україна із її мирянами і понад шістьма тисячами приходів, що належать РГЦ Московського Патріархату! | чи маємо ми підстави говорити про чистоту віри цих царських ідолопоклон- НИКІВ, які століттями хочуть переконати світ, що царський режим - це майже вцілілий острівець раю, а весь дім Романових - не що інше, як оматеріалізований (Господи, прости) Божий Дух. Що ж тоді праведність взагалі? Чи для царів вона одна, а для простих смертних інша? Чи ж можна їх віднести таки до праведників, як того хочуть деякі імперські священики? Чи хоча б одну із Десяти Заповідей Божих вони сповідували? Дві найосновніші, найперші, що вчать понад все любити Бога та свого ближнього. Але владу свою підняли понад Божою. Той же єдинокровний та єдиновірний брат-кріпак став такою ж власністю, як 1 гінчі пси. Він продавався, дарувався, програвався у карти «носителями особой благодати». А як втиснути цих «помазанников» у Заповідь «Не вбий». З волі царів-завойовників, навіть з примхи їхньої, за довгі століття вбито цілісіньку цивілізацію. «Не чини перелюбу». Ні для кого не секрет, що царський двір кишів аморальністю та розпустою. Чи це не було «тайною беззаконня»? Чи, може, Заповідь «не вкради» була витримана благочестивими царями! Усі ті ідоли із золота, золоті тельці, золоті ліжка і вся розкіш Ермітажу та літньої резиденції - Петродворця, уся та фантастична розкіш царських палат дорівнювала голодному існуванню поневолених народів, у тому числі й російського, сатанинському їх обкраданню. Можна поневолювача, який пограбував і поневолив народи, етноси, землі, назвати «носителем особой силь Благодати Святого Духа», коли, знову ж таки, порушено Заповідь «Не пожадай»? А чи не є «тайной беззакония» і те, що при царському дворі тирлувалися усілякі упирі, відьми, пророчиці, віщуни, усілякі гришки распутіни і творилася та мерзота, за яку найбільше карав людство Творець. Саме за зло «тайни беззаконня». Отож мовби й немає де поставити печаті праведників на царських чолах. Щоправда, сама постать останнього царя, якщо відкинути усю гріховну и аморальну у своїй суті, деспотичну самодержавну систему, по-людськи симпатична й викликає співчуття. Відомо, що він не рвався до престолу і хотів віддати його братові. Й справді, останній із царів став мучеником і, може, тим і очистився від «благочестя» всього родоводу Романових, імперії, яка під прикриттям православ'я чинила вселенське зло. Саме вона поставила себе вище Ісуса Христа. Це вже було в Божому світі. ригадуєте: «Вище зір поставлю престол свій» Однак пройдемося ще рядками уже згадуваної книги («Русь перед Вторьтм Пришествием»). Всім, хто не читав її, гадаю, буде цікаво ознайомитися з такими «одкровеннями» великодержавників, що в одній руці тримали хрест, а в другій двоголового орла, до того ж піднімали її значно вище. «Москва, -- считаєт о. Лев Лебедев, - как столица единого Русского государства уже давно осознаєтся м как м. Обьічно зту идею связьівают старца Филофея, но сем монах записавших зто Третий Ри сименем лиш один из авторов, граженне. - вь Подобно тому, как многовековом путь паломников к Вифлиему, Голгофе и Горе ой непременно пролегаєт через Константинополь, есть мистическая взаммозависимость Святой Землиим срепрауі существующих как бьї во образ о1ОВУА рой Благочестивой Двомцьї: Царя занника Божия ми Патриарха (первого по диптиху). Прибавьте к зтому вполне сог знательное устроение русском земли царями; первомерархами Церкви, святьм ми подвижниками благочестия во образ Святой Земли и Царьграда. Все зто, разумлеєтся, вовсе не случайно находит свое богословское обоснование в концепциях «Руси - Нового Йзрамля» м «МОСКВЬ! - Третьего Рима» (приемницьї Нового, Второго Рима - Константинополя), составляющих такое понятие, как Святая Русь» (с. 267). - Упорядник цитованої книги заперечує всім можливим опонентам: «Многими (особенно в последнее время) зта теория интерпретируется извращенно. Из неєе вььвводится и «великодержавньшм шовинизм», и «имперское сознаниє», им «православньїй мессианизм» русского народа, но ведь зто абсурд: «Третий Рим» - зто не привилегия, но бремя, послушание, крест, наконец» (с. 233). я Цікаво - хто ж вручив російському народові подібний хрест і ось таке «бремя»? | яку таку особливу місію він може виконати, наприклад, перед давнім християнським грузинським народом, культура й історія якого сягає в сиву давнину! Чому повинен навчити і до чого кликати «народ-месія» український народ, який став християнським майже на 160 років раніше, ніж започаткувалася «приемница Нового, Второго Рима»? Чому він може навчити - як любити Бога? свій край? як працювати! творити культуру"? співати пісні? Тож усі ми гуртом вигукнемо: позбавте нас цієї науки і, ради Бога, тільки не заважайте, бо це все ми вміємо! Тоді що? Хіба-що любити «отечество» і «помазанников Божкуеих»? Чиж не насмішки це над замордованим народом, з якого так само дерли по три шкури усі «благочестиві»"? Виходить, що ця «місія» - лжемісія. | її вручив «приемнице Третьего Рима» не хто інший, як той, хто спокушав і самого Іісуса Христа й кидав йому до ніг усю славу світу і все багатство його. Як тут не процитувати рядки Святого Письма: «Горе тим, що зло називають добром, а добро - злом, що ставлять темряву за світло, а світло - за темряву, що ставлять гірке за солодке, а солодке - загірке! Горе мудрим у власних очах та розумним перед самим собою!». Отож великодержавного ідола, який придавив усі народи, в тому числі и російським, ліпила уся шовініСсТтТиИЧчна еліта - інтелігенція й проімперське духовенство. В цьому багато чого є містичного. Бачити світ як свою власність - тяжка хвороба душі. Як не прикро, але так бачив його І великий письменник Достоєвським: «Да, Золотой Рог и Константинополь - все 3то наше, но не для захвата и не для насилия, отвечу я. ...Во имячего же, во имя какого нравственного права могла бьі искать Россия Константинополя? Опираясь на какие вьїісшие цели, могла бьт требовать его-от Европь!/ А вот именно - как предводительница Православия, как покровительница и охоронительница его, роль предназначаемая ей еще с Ивана ЇЇ, поставившего в знак ее царьградского двуглавого орла вьше древнего герба России, но обозначившаяся уже несомненно лишь после Петра Великого, когда Россия сознала в себе силу мсполнить свое назначение, з фактически уже стала действительной и единственной покровительницей и Православия, и народов, его исповедующих» (Повне зібрання творів. 12223 с:148). Той, вище цитований К. Леонтьєв, що прийняв постриг під ім'ям Климента, у 1889 році писав: «Заметьте, что даже уже и теперь (в 88 г.) я замечаю в русском обществе некоторую уверенность, что мьг готовьі к войне даже с лигой. ...Молюсь я о том, чтобь: Господь позволил мне дожить до присоединения Царьграда. А все остальное приложится само собою!». Ось він, нетлінний ген завойовника! Про що молилися Христові Апостоли та всі! щир! християни усіх часів? Про мир та спокій на землі, про любов братерську поміж людьми та народами. і зай можливо, якщо це залежить від вас, - учив святий Апостол Павло, - живіть у мирі 30 всіма людьми!» Те, що зринало з вуст імперських проповідників на голови імператорів і в голови простого люду, не має нічого дотичного до християнства, а є мого антиподом, тенетами диявола, що є руиначем і батьком хаосу, зла та всяких боєнь.
Strona · s. 11strona oryginału ↗
М і М ш - - ї - ч ра ри. - пр -- Р а іван Й юю сайтів - чають ль їотче нюрчівнасьй фіо'оть зате я ч-| У ра чч-. М і - чуле ча ЯР и - шо с --- - - зб : лі й дн вною - і " - г | РИ че ПР. ж. - б лиеці Я ДНЯ а нн ст зни во ПРОСВІТУ ПИ ни рееанннннйно зно - ни ПАРЕ сан - А. и ри Р | б '-біт п що сн нанні ж гоже - з - нь ни Я пдвемч ОВ Б «Я уверен, что м в самикіх ВЬІСШИХ сферах такдумают. Если же нет, то отчамваться че надо. - Будут вьінуждень! обстоятельствамитак думать: Пусть только Германия атянет Турцию в союз противу нас, м я воскликну: «Ньне отпущаєти раба твоего!» .. Относительно военньіх трудностей скажу вот что: насчет созидания, насчет творчества, самобьттного устроения, прочности м т. П- Россия останется еще сфинксом, НО что касаєтся до способности всегразрушения - в зтом никто ее не превзошел: С 15--16 столетия, со времен Уоанов - ОДНО За другим рушится м гибнет: Казань, Астрахань, Сибирь, Малороссмя, Швеция, Польша, Турция, Кавказ, Азиатские ханства... Смешно даже видеть и читать, Когда наши обижаються или притворяются обиженньтми тем, что Западнас так боинтся! Как же не бояться! Зто что-то роковое и почти поневольное. Не-то страшно, чего хочет великий народ, а го страшно, что он нечаянно, бьть может, иногда делаєт. Самьте большме неудачи наши (Тильзит, Парижск. иБерлинск. трактать) - пустяки сравнительно с нашими приобретениями и торжеством медленнььм, но Верньїт, фатально верньтм. Что мьі такое: действительно ли меі човьш культурньшй мир, как думал Данипевский, орудие ли примирения Церквей без всякой особой гражданской оригинальности, наконец, мьі тайм в загадочньіх недрах нашей великой отчизнь: зародьтш самого ужасного отрицания и нигилизма (иногда увь!!) - думаєтся, признаюсь, итак, задатки самого гнусного и кровожадного хамства (равенства то есть), вовсяком случае, наше призваниє - огромное м грозное еще далеко не исполнено ми потому - «горе тому, кто станет на дороге зтому, не нами, а Свьше предначертанному, стремлению» (с. 278). Ось тут важко не погодитись. Адже усі демонічні режими, Усі варварські утворення - не що інше, як проникнення 8 архітектуру суспільства темного небаченого світу, який повністю поневолює всю ієрархічну систему, особливо інститути експлуатації та влади над народами. У Святому Письмі це зветься «блудодіянням», тобто контактами з демонічним світом. На цьому блудодіянні трималися усі імперії, і саме тому вони вражають світ жорстокістю й злом. Людина без допомоги темних не здатна породити усі ті жахи, людоморні, якими були означені всі тоталітарні режими. Людина - раб, який продавався, купувався, мордувався д9 смерті, розпуста и вседозволеність «вищих ешелонів» та жорстокі караючі методи управління, зведення ролі народу до Рол! безликого, мовчазного з паралізованою волею натовпу, було типовим для ВСІХ імперій - від тих, що відійшли в небуття, - й до останньої, що бореться за своє існування й усілякими методами силку ється втриматися у в'їждженому сідлі. У численних клинописах Вавилонського царства, які стали надбанням світу, є дані, що перші десять халдейських царів приходили з неба. Жерці Вавилону володіли знаннями, особливо про будову світу, Як! принесли їм гігантські люди, що врятувалися од катастрофи. | у всіх царств (імперій) однакова доля -Вавилонського, Ассирійського, Персидсь- кого, - сягнувши апогею злочинів, вони зазнали катастрофи, що змітала !х З лиця землі. Те сталося з усіма: варварське утворення зникало. Але духів темряви знищити не можна. Вони обов'язково відшукають новий благодатний грунт, яки" ми неодмінно будуть: варварськ! апетити як прояв національної риси, жорстоким властолюбний правитель та його оточен- імперію, бо вони - володарі народних думі душ. Через свій талант, слово, проповідь, певну ідеологію вони можуть впливати на народ, формувати його переконання, світорозуміння та житейську філософію, закладаючи в неї порочний код. Ці поневолені самі поневолять інших. У давніх імперіях такою унікальною кастою були жерці, волхви, були язичницькі філософи, оратори, пророки. З християнськими душпастирями, що впустили у свої душі Духа Святого та віру Христову, зробити це неможливо, майже неможливо... Якщо віра глибока, а душа чиста, незаземлена нічим - ні особистим, ні державним. Однак є таки шпарина, через яку можна пролізти: переважання матеріального над духовним, блуд великодержавності, що здається святим почуттям любові до батьківщини. Цей гріх набув особливої сили, коли церква зрослася з державою, коли інтелігенцією та аристократією заволоділи богоборські настрої. Патріарх Никон означив усю наступну російську історію пророчою фразою: «Разметет вас сия метла: явившаяся на небеси, хвостатая звезда». Духи хаосу, вміючи нав'язувати людині думки, позбиткувалися над тими, хто мав би служити лише Богові Триєдиному, визнавати над собою лише Иого верховенство, а перейшов під крила двоголового орла. Проімперські настрої тут закладалися з «клубничкой»: немає поневолення народів, а є утвердження «свяТОоОЙ Руси», немає варварських апетитів, а є лише поширення православної віри, утвердження християнства на планеті, особливо серед слов'янських народів. | настільки нездоланне і «святе», що з цих обіймів виривається й ніяк не вирветься на наших очах «слов'янський» «православний» чеченський народі... Вслухаючись у щирість висловлювань, зафіксованих у джерелах, робиш висновок, що та частина духовенства, що перейшла на бік імперської (державної) церкви, що вірно служила та й служить імперській Росії, ніколи не дивилася на свою вітчизну як на завойовницю народів, з отже - людини, її душі, духу і впадала у тяжкий гріх проти її Творця, а лише як на «святую Русь», наділену «боговибраністю» і «православною місією». І ця хвороба, як бачимо по інших «обустрамивателях Россий», сягає апогею в ХІХ--ХХ ст. й немає цілителя, котрий би якщо вже не вилікував, то хоча б поставив діагноз і переконав, що коли хвороба не буде ліквідована, то у «спадкоємиці Третього Риму» буде доля другого. Це якийсь там солдат імперської армії чи ба бойовий командир, а сам Блаженніший митрополит Антоній під час Першої світової війни залишає ось такі рядки («Русь перед Вторьітм Пришествием»), які нічим не нагадують дух апостольських одкровень та того, що залишили по собі духовні отці православної віри. «Для нас же, русских, напротив, только тогда получится нравственное удовлетворение в случає победоносного исхода вомнь:, если священньй град Равноапостольного Константина и кафедра Первенствующего мерарха всего мира опять восстановит свое значение, как светильника православной верь:, благочестия и учености, й будет собою обьединять славянский север, зллинский ЮГ, и сиро-арабский и грузинский восток, а также привлекать к возвращению в церковь русских раскольников, болгарских отщепенцев, австрийских унматов и восточньїх еретиков-монофизитов разньїх найменованим. Не Европу только надо очиєтить от турок, а весь Православньгй Восток: Гос- поден Гроб, Голгофу, Вифлием, Дамаск, катастрофа. Бо ж нікому тримати небо понад краєм і очищати його молитвою. Вони хоча й звучать, але їх нечує Господь. Розмах митрополита Антонія справді! планетарний. Він би волів віддати данину вдячності еллінському народові за те, «что некогда освободил нас от рабства диявола и ввел в свободу чад Божиих, соделав нас христианами» і щоб Росія відновила Візантійську імперію, об'єднавши вільну Грецію з Царьградом: «Тогда Россия попучит себе надежного ий преданного союзника в исполненим другой своей задачи на Ближнем Востоке, Она допжна овладеть широкой лентой земли от южного Кавказа до Дамаска м овладеть Сирией и Палестиной, открьів для себя берег Средиземного моря и соединив его с Кавказом железньми дорогами. Без преданного и сильного своей енергией союзника зтого сделать, атем более сохранить, невозможно, ибо при иньіх условиях греки будут самьтми неукротимьїми противниками такого движения России на восток, да оно просто сделаєтся физически невозможньтм». Ось яка вона, трутизна імперського поділу світу. Ось вона, нев'януча ідея «как нам обустроить Россию». Не закачавши рукави, не мобілізувавши власні сили, народний геній, талант, анеодмінно шляхом історичного варварського рекету-. Для цього всі методи підходять, можна дечому навчитися і в поганства. «От язьшмческого Рима нам вот чему надо поучиться. Зто железное государство, распространяясь все шире и шире по известному тогда миру или вселенной, не спешило поглощать и уничтожать культу- ри и государства, а напротив, где встречало здоровую ми убежденную религию и культуру, там даже усилия прилагало к тому, чтобь: даже пересадить к себе те идей, обьічам, наконец, тех людей, которьгюе могли бьт бьїть полезнь! всемирному городу и вселенной. ...Иное дело Сирия и Палестина. Здесь православньтх христиан в двух патриархатах всего только 500 тьшяч и почти все они арабь. Конечно, должно тоже оберегать и их язьшк, и их приходские общиньїт, но не должно препятствовать поселению там русских землевладельцев и ремесленников, очищая для них пустьшни и магометанские поселения, которьге, впрочем, чей и первьїх Романовькїх о том, что Московскому царству суждено бьіть Гретьим Римом, а четвертому Риму не бьквать». Господь не дозволив «все шире ишире» розростися тій раковій пухлині планетарної руйнації, щоб спустіли магометанськ! поселення «под русским владениєм», не дозволив «ринуться» в «страну, где жил наш Спаситель». Затяжний недуг монстра обернувся не одужанням, а раптовою смертю. Сталося це Божого року 1991- го. | є серед нас, землян, ще одна, на превеликий жаль, рідкісна та нечисельна категорія людей, яку не може спокусити, завоювати і використати світ ворожий - діти Христові. Сповнені сили Духа Святого - Царя Небесного. Їх завжди мала і має Росія. Вони зреклися більшовицької церкви і відійшли до Російської Православної Церкви Закордоном (така її офіційна назва) та до Катакомбної. Але голосу цих чистих християн не почула Росія ні та, що «вгорі», ні та, що «внизу». Така людська природа. Навіть у раю було почуто спокусника, батька погибелі, а не Творця, І обрано шлях лжевчення («будете як боги»), лжеслави, лжезнань, обрано шлях горя, погибелі, короткого мученицького існування, а не дорогу світла, правди, радості, довгожительства та всілякого благоденствія. Мав цей народ, з якого прагнули зробити пжемесію, знаних і незнаних великих праведників, що застерігали свій народ не рвати плоди із імперського дерева лжеслави. Мала Росія праведника Івана Крондштадтського, що бачив усю гріховну дорогу своєї батьківщини, бачив аморальність і безбожність її аристократії, інтелігенції, звиродніння й завойовницьку суть самодержавства. Тому ще на початку нашого століття казав, що російське суспільство хитається і близьке до падіння, і не в більшовиках суть. Дерево впало не тому, що вітер подув, а тому, що воно зогнило. Це він попереджав «сливки общества», що вони « будут стертьі с лица земли правосудием Божим». «...русское царство есть не Господнее царство, а широкое и раздольное царство сатаньі, глубоко проникшее в умьті и сердца русских ложно учень и недоучек м всех широко живущих по влечению свомх страстей...» Чому б не прислухатись і нині всім «месіанам» до слів великого праведника" «Если в России так пойдут дела и безбожники и анархисть-безумцью не будут подвержень праведной каре закона, ми если Россия не очистится от множества плевел, то она опустеет, как древние царства и города, стертьюе правосудием Божим с лица земли за свое безбожиєе м за свом беззакония (Вавилонское, Ассирийское, Египетское, Греческо-Македонское)». Те, що проривається з рядків багатьох духовних сподвижників, можна означити одним словом - розпач. Протоієрей Сергій Булгаков зізнається у своєму щоденнику, що він нічого не розуміє в тому, що відбувається з його батьківщиною, що вона «поражена смертельно», що можна обійтися й «без родиньт, когда есть Родина-Церковь, но и от родиньт я не должен, не могу и не хочу никогда отказаться и, значит, умираю всю оставшуюся жизнь, пока Господь не исцелит бесноватую Россию». Був ще один великий духовний сподвижник у Росії - Ігнатій Брянчанінов, який залишив багато праць, молитви якого тримали народ, край, щиро вболівав за нього, але найбільше - за Святу Апостольську церкву, що перебуває у стані «бьістро растущего падения, растления, омертвле- ния. Ко ней применимо слово Господне, обращенное к ангелу Сардийской церк- ви: «Ть: носиш имя, будто жив, но ть! мертв». «В происходящей разрухе цер- ковной нечего винить «вВнНешних»: виноватьі кенаннвннінннннннниннннинннннннничннннннн нн и сами начнут бьшстро пустеть под русским владением. Если зто будет сделано, то не пройдет и десяти лет, как вся Палестина и Сирия обратятся во Владимирскую или Харьковскую губернию. Народ наш так и ринется поселятся в страну, где жил наш Спаситель, Его Пречистая Матерь, Апостоль, пророки и мученики. Там будет уже место длячисто русской культкри, для русской речи, для русской торговли и промьішшлености, в частности, две поспедние отрасли обильною лавою польются по Волге и Каспию через Кавказ к Средиземному морю им обратно. Пустьінная местность вновь процветет, как «земля, неверньте чада Церкви, давно гнездившиеся, однако, внутри церковной оградьї. Благодательной Десницей Промьісла (а не сатанинской злобой большевиков) произведенразрез злокачественного нарьтва, давно созревшего на церковном теле: удивительно ли, что мьі видим и обоняем зловонньй гной, заливающий «святую Русь». У своїх незабутніх листах, що становлять духовні проповіді, великий праведник невипадково бере в лапки ці два слова і радить своїм чадам духовним придивитися до життя «святої Русі» «сверху донизу» і побачити, що «светильник нашей церкви бьш «сдвинут» со своего места благоде- ня, що повністю підпадають під опіку ДУХ'? зла, стають слухняним знаряддям ЇХНЬОЇ волі. А воля там завжди одна: хаос, кров, зло, війни в планетарному масштабі. Твориться енергія гріходіянь, ЯКОЮ живиться демонічний світ. От вам | вся СУТ» «свьше предначертанного стремления» : | Темні духи обирають саме Т! гопови, ЯК! можна гідно використати, | творять містерію 3 розмаху митрополита видно, що він зла: жорстокі стають караючою агре7т ною силою, багаті - ще багатшими: (хоча готовий «очищати» не лише «исконно руєсможуть кинути до ніг те багатство Й скую планету», а й інші галактики, де ої «месіан», а особливо апетити не бідном бувають велику | НЯФГсТР 2 . властьумущі здоФу іс у ше | Чі що несуть світові прижилися 6. Чи жніколи мого не обпікали у у від "амство». | Рядки Першого Псалму царя и пророка Бейрут и вообще все православньте едара хим. Если на настоящую вомну удалось бь! взирать лишь как на первьій зтап освобождения християнства и непременно обеспечить за собой сильньїш и постоянньші натиск на дальнейшие предель! турок, населенньїюе православньіми греками и православньтми арабами»: «г ое ур - ч- 5 нуснов и кровожедне ттшіУпог Давида: «Блаженний муж, що не ходить | текущая медом и млеком», а всяким рус- | ющей рукою Промь/сла м отдан (и доселе досліджен! стають щ оозчавленими на раду безбожних і на путь грішників не | ский христианин сочтет раз в своем жизни отдается) на попраниме врагам. Нагар на ідженими | поОКкІРНИМИ, стає, і на зборищі душогубів не сидить». Коли убогий розумом недосконалий серцем дивиться на світ очима завойовника-душогуба, - біда. Коли таких душогубів багато в одного народу, народ стає прокляттям Планети. Коли ж завойовництводушогубство схвалюють мужі духовного сану, до народу і до краю приходить отправится на поклонение Животворному Гробу; даже наши баре м барьтни забудут о Карлебадах и Парижах ми будут знать Иерусалим, Вифлием, Назарет. Вот тогда со всею силою проснется русское самосознание; наука м поезия возвестят миру о чувствах русской души, и исполнятся чаяния последних Рюрикови- зтом светильнике бьгл так велик, копоть позтому бьла так сильна, что потребовапось Правосудиєм и милостию Божией бросить его «в великое точило гнева божия»... «обставинами ДОЛІ». Але є категорія людей, яка становить для темного світу найбільшим інтерес: Це - люди духовні, мислячі, талановиті, Т!, ЩО є поводирями народу, що мають вплив на маси. Їх особливо Цінно запрягти в демонічний тоталітарний УЄСТРІУ": Вони найбільш плідно можуть попрацію?8т7 на (Далі буде)
Strona · s. 12strona oryginału ↗

Początek tekstu może być niepełny — porównaj ze stroną oryginału

таЄЛлоЯМцЯ С АМОКРИТУ Слово ПРОСОГТИ аавосоававовававадй «Мазепа» Худ В. Лопата тель, за давньоїндійським уявленням, мав походити якраз із воїнського стану І, до всього, уачотири стани давньоїндійського суспільства відображені в давніх і сучасних українських прізвищах Г тут привертає увагу індійське м'я Мах І Пп а, фонетично напрочуд схоже на прізвище Ма зе п а, З українським прізвищем індійське ім'я зближує те, що це суто кшатріиське, воінськеїм'я, воно дається тільки представникам воїнського стану, а брахманам, вайш'ямта шудрамне дається Ім'яМахіпа (форма мовою хінді | Ма хі п) і сьогодні поширене чоловіче ім'я, мого, наприклад, має відомий індійський прозаікМахіп (нх, виходець, як про це свідчить прізвище Сін х -- «Лев», з войовничих пенджабців Принапдно зазначимо, що в Пенджабі й доа є свої «запорожці», які знають лише воїнську справу й носять жовто-блакитне вбрання ім'я Махіпа складаєтьсязМахі-чн паде Махі-- «земля», «країна»,а па богрумнівник Шіва, він же іконографічно и зображається з тризубом Поклоніння всім трьом божествам на різних рівнях простежується в Україні Вишень т Кришень згадуються у «Велесовій книзі», писаній волхвами у ЇХ ст, за понад сто років до прийняття Володимиром християнства ПрзвищаВишень іКришень дог побутують серед українців, а на Черкащині навіть є місто Вишнопіль Тож Вішну маєєптет Махідгара-- «Земледержець», який сходить до давньоіндійського міфу про третю аватару (вплення) Вішну. Коли під час потопу землю вкрила вода, Вішну прибрав подоби велетенського вепра, пірнув на дно океану, могутніми іклами підійняв землю и укріпив її так, щоб вона ніколи більше не занурилася знову. За цей подвиг Вішну отримав ептет Варах а, тобто «Вепр» Що відбилося згодом у назвах (Варахамула, Варахакшетра), іменах (Варахаміжра, Варахасвамін, Варахапрі); останнєтм'я, зок- мають численні аналопі фольклорі, звичаях, обрядах, уявленнях Ці епітети йти й собі сходятьіще до ведійиських чаав, коливонашанувалася як богиня ріллі дружина індри, що означається «господа - рем поля»? Джанака, цар держави в українському Міф розповідає, що коли Відеха в Північному Біхарі, провадив ритуальну оранку землі, то в борозні зненацька з'явилося немовля Бездітний цар удочерив дівчинку и назвав її Ста, тобто Борозна. А Ста в індійській міфології розглядається як утплення Лакшм і, дружини Вішну, яка уособлює щастя, багатство й сімейне благополуччя. На балтиському грунті індійській Лакшмі тотожна Лайме, так само як братові Рамі -- Лакшману тотожне латиське ім'я Лайман Сюжет «Рамаяни» про битву царевича Рами зі злим демоном Раваном («Ревуном»), котрий викрав Спу и ув'язнив) пна своєму острові- СТОЛИЦІ Ланка, - це своєрідний різновид міфу пре битву індри та Вртри, а ширше -- відбиття календар Прзвище М а з е п а, що його мав гетьман Іван Мазепа, видатна постать в історії України, давно привертає увагу своєю незвичністю і загадковістю. Пов'язування його з далектним мазепа-- «грубувата й проста людина», «замазура» аж ніяк не може вважатися задовільним. | насамперед із огляду на соціальний статус предків українського гетьмана, які походили з родовитої і старовинної української шляхти и профеайним та спадкоємним заняттям яких була військова справа. Сам Іван Мазепа володів польською, талійською, німецькою, французькою та «досить міцно», за Пилипом Орликом, татарською мовами. Затим же Орликом, Іван Мазепа, відвідуючи київську Академію, любив промовляти «мовою Тита Лівія і Цицерона», себто латиною. Він чудово володів пером, мав неабиякий ораторський хисті був завзятим бібліофілом, араб рідкісну бібліотеку. Йому присвятили свої твори Байрон І Гюго, Словацький, Рилєєв І Пушкін, Шевченко, Руданський, Лепкий і Сосюра, що засвідчує непереачність постаті Івана Мазепи як історичного діяча й українського гетьмана, єдиного з усіх гетьманів після Богдана Хмельницького, котрий найдовше тримав гетьманську булаву (цілих 20 років!) і позбувся її сам ане через старшинську змову чи московську волю. Він був, як свідчать впчизняні й зарубіжні його сучасники, аристократом із голови до ніг. Тим важливіше дошукатися справжнього походження І значення прзвища Мазепа Ось що пише про нього Осип Бодянський у передмові до свого «Реєстру війська запорозького», вперше виданого 1875 року: «Що Мазепа прізвище козацьке на правому Задніпров", доказом тому, поперше: декілька козаків Мазеп,внесених уже в «Реєстри» Хмельницького, які. 1). Черкаського полку сотні Лазара Петровича Васько Мазепа, і тут же сотні Домонтовської Серпи Мазепенко; 2). Полку й сотні Білоцерківських Мирон Мазепа; 3) Уманського полку сотні Романівської Максим Мазепа; 4). Кальницького полку сотні Оментовської просто Мазепа;а за Дніпром у Полтавському полку і сотні Василь М а - з е п а; Миргородського полку сотні Краснопільської теж просто Мазепа;подруге, є сеслотам же Мазепинці, звичайно ж, по родоначальникові М а з епі так назване. Село Мазепинці Київської губернії коло білої Церкви. Один з українських литопиав (Самовидця) прямо каже, що Мазепа родом з околиць білоцерківських, де село Мазепинці І по «Реєстрах» козак Мирон Мазепа: «Того ж року (1687) в липні місяці військо постановило Гетьманом Осавула Військового Івана Мазепу, роду шляхетського, повіту Білоцерківського старожитньої шляхти Української і у війську значного». Тож виходячи з усього цього, слід шукати нового тлумачення прзвища Мазепа, яке, судячи з усього, найімовірніше мусить пов'язуватися з військовою справою чи з ВІЙСЬКОВИМИ реаліями. | погляд насамперед слід звернути на індійські факти, оскільки в індійській історії виняткову роль відігравали так звані кшатрії, воїни, які складали окремии стан давньоїндійського суспільства | саме від словакшатр(іран хшатр) утворилося наше цар,апрізвищнаЦар -- маємочимало серед запорозьких козаків та сучасних українців. Що має засвідчувати приналежність цих ноаїв не до царського роду, а до воїнського стану Бо цар, прави: ГІРО ВИТОКИ ПРІЗВИЩА -- «захисник», «охоронець». Тобто ма - хіп а дослівно означає «захисник (охоронець землі) країни», іншими словами, «правитель», «володар», «князь», «цар», отже, и «гетьман». Що передає основну функцію воінського стану -- захищати свою країну, народ, землю. Компонент -п а сходить до індоєвропейського па -- «охороняти», «захищати», «берегти», яке наявне в українських пан, пані, панна таінших словах. П а має синоніми пала -палак, паті,які зі словом мах ітворять важливі соціальні терміни й поширені імена. Ці синоніми мають паралелі й на українському грунті. Санскритське палак,що маєтзначення -- «воїн», «цар» у формі -п о л к бачимо в князівських іменах СвятополктаЯрополк; перше ім'я означає «Захисник світу», а друге -- «Бик-захисник», де Я р -- споріднене Із санскритським в а р «муж», «самець», «бик». А бик -- суто воїнська категорія, боги, царі та могутні воїни найчастше порівнюються саме з биком, як, скажімо, в «Слові о полку Ігоревім» князі означаються яр-туром чи буй-туром. Історія знає скіфського царя Палака і його столицю Палакій біля теперішнього Сімферополя на городищі Керменчик. Античніїсторики знають і скіфське плем'я пали, ана південному березі Чорного моря, навпроти Криму, давню державу Пала. Ці факти спонукають уважніше придивитися до етнонімів поляни й поляки. Індійська історія знає цілу царську династію -- Пала,якау МІЇЇ -- ХІЇ ст. правила на сході Їндії -- в Бенгалії та Біхарі. Кожен з її 18 царів мав у своєму імені компонент - пала,тотожний -па.Засновником династії був Гопала,дослівно «Захисник землі» Найвидатнішим представником династі був Дгармапала -- «Захисник віри/ дгарми», що уславився заснуванням знаменитого буддійського монастиря й університету у Вікрамашілі, сьогодні визначного наукового центру Ще одним представником ЦІЄЇ царської династії! був Махіпала,у,м'я якого тотожне імені М ахіпа Компонент Ма хієв багатьохтермінах на означення царя махіша, махіш - вара, махінатха, махібгуджа, махікшіт, махібгріт тощо; чимало з них сьогодні -- популярні чоловічі імена. Він входить також вімена й епітети божеств та міфолопічних персонажів, Які виявляють стосунок до України, найперше Вішну та иого земних іпостасей -- Рами й Крішни Вішну входить до трійці верховних індуїстських божеств -- трімутрі, чиїм символом є тризуб. Вішну усоблює в ньому ліве вістря, бо ліве стосується саме землі та людей, а Вішну -- захисник, охоронець світу, Всевишній, він час відчасу спускається наземлю в подобітвариничи людини, щоб очистити їі від зла й відновити лад ! справедливість Праве вістря в тризубіуособлює бог-творець Брахма, а середнє аво ПУТ рема, мав президент Індії в 70-ті роки -- Варахапрі Венката Прі, це ім'я дослівно означає «Вепр-гора» І! сходить якраз до цього міфу про велетенського, як гора, Вішну-Вепра. Доречно згадати, що вепр, поряд з биком, -- символ чоловічої снаги бойової могутності та відваги. Вепра глибоко шанували давні кияни, він був улюбленим об'єктом князівського полювання, веприну урочисто споживали на бучних князівських бенкетах. У похованнях Подніпров'я часті кабанячі ікла-амулети та щелепи з іклами Поширений і зараз звичай колоти свиней на Різдво має цілком певне обрядове значення. Про поклоніння вепрові свідчить рясна «вепряча» пдронімія у водозборі Дніпра Вепр надзвичайно поширений символ в щіранців. У їхній міфолопі бог перемоги Веретрагна постає в подобі вепра -- могутнього, гостроіклого нестримного в бою Іірансфьке Веретрагна та індійське Врітрахан (досл. «Убивця Врітри») означають спільне індоїранське божество -- Їндру, котрий на іранському терені зберіг лише йогоептет Веретрагна,цейепітет відбиває ще рігведійський міф про битву Індри зі злим демоном Врітрою, збережений в українських веснянках, де Врітра виступає Як злий цар Ворот чи Воротар. На це понад сто років тому звернув увагу ще Іван Нечуй-Левицький у своїи праці «Світогляд українського народу» (1876) Індра в українському фольклорі виступаєяк Громовик-воїн (Іван Княжевич, Иван Громовик), Громовик-пастух, а Врітра - злий цар Ворот або Воротар. Матр'ю Врітри була водна богиня Дану, тотожна українській Дані; імена обох і доа зберігають тутешні річки -- Дон, Донець, Дунай, Дністер, Дніпро. Причому пмни «Рігведи» свідчать, що індрі в його перемозі над Врпрою допомагав саме Вішну, а перемога Індри над Врітрою символізує настання Нового року, перемогу добра над злом, світла над темрявою, пробудження природи до життя ПІСЛЯ ЗИМИ Вепр, поряд із биком та жеребцем, символ родючості ий снаги. У міфології балтійських слов'ян велетенський вепр з білими іклами з'являється з морських вод щоразу, коли їхньому священному місту Ретра загрожує якась небезпека Цілком можливо, що назва слов'янського міста пов'язується з Врітрою або Рудрою, який тотожний слов'янському Родові і яким дав назву літописному місту Родень у гирлі Роа, біля Канева. Ептети Махісута, досл. «Народжена землею»,та Махіпутрі, досл. «Дочка землі», має Спа, кохана дружина царевича Рами, котрий теж є впленням Вішну, сьомим за ліком. | Ста, і Рама -- герої «Рамаяни», давньоіндійської епічної поеми, яка цікава для українця не тільки як високохудожній витвір індійського генія, але й як унікальна історична пам'ятка, т чи інші реалії якої - ни шо п РР Р ної, тобто землеробської міфології. У «Ра маяні» функції Індри перейшли на Раму, І це суміщення на міфолопчному рівні образів Рами и вславилися успішною боротьбою проти и Індри полегшилося тим, що обоє валяких демонів. В українському фольклорі, як зазначає | Нечуй-Левицький, найдавнішим втленням темних зимових сил, що їх уособлює Врітра (український Ворот або Воротар), є дивної! краси олень, якого побачила у вікно Господиня-Сонце и звеліла спіймати для неї. У «Рамаяні» злий Раван, перш ніж викрасти Спу, підсилає до її лісової хижки, де та жила з Рамою у вигнанні, невимовно! краси оленя, якого Ста велить спіймати для себе г через якого, коли Рама кидається на лови, потрапляє в полон до Равана У «Рамаяні» Раван викрадає (Пту зі священного лісу Дандака, а в Криму Птолемей І Амміан Марцеллін (ЇЇ та ІМ ст) фіксують свою Дандаку, розташовану в землі загадкових таврів. Ста одружується з Рамою за давнім кшатрійським (воїнським) обрядом сваямвара,дослівно «самобір», «самовибір», коли Дівчина через певне випробування, переважно пов'язане з воїнським мистецтвом, сама вибирає собі чоловіка. Подібний звичай кнував в Україні ще в ХМІЇ ст, про що, зокрема, пише француз Боплан у своєму «Опиа України», в розділку «Як дівчата залицяються до парубків». Про силу цього звичаю свідчить іте, що ще в ХМІЇ ст. засудженого до страти милували, якщо дівчина зголошувалася взяти його за чоловіка Семантика землеробського міфу помітна в «Рамаяні» вчисленних загадках проте, Як в'яне й завмирає природа, коли Раван підступно викрадає Сту. | навпаки, з визвопенням Сти все довкола оживає! розквітає Композиція «Рамаяни» повторює композицію рігведійського міфу: божество родючості полонять темні (підземні) сили, на його пошуки вирушає бог-чоловік, долає демонів-крадіїв чужої дружини и повертає на землю (воскрешає) божество. Це тема багатьох українських казок г веснянок, звучить вона Іі в «1Їліаді», де через викрадення прекрасної Гелени, ім'я якої и означає «Сонце», | почалася Гроянська війна У сьогоднішній Індії з цєю перемогою Рами надРаваном, що символізує перемогу добра над злом, світла над темрявою І настання Нового року, та з визволенням Спи-Сонця пов'язані кілька свят Одне зних - дива лі, дослівно «ланцюжок вогнів» -- уже кілька років відзначається и у Києві, а участь у святкових урочистостях брали Дмитро Павличко, Іван Дзюба та Микола Жулинський На це свято індійсью жінки малюють перед порогами своїх осель орнаменти, 8 яких переважають жовт и сині кольори кольори нашого державного прапоре що символізують сонце (вогонь, тепло) та воду, безяких неможливе життя А ввечері Дівчата и жінки идуть на берег річки : пускають З нен Ха о в -- ЕР зі ее ' ; бій ції чний --о - ч й РОН . -- пе ' З Зрійвьь за . - - - ; б-- - завтонан лі видан 1 іні дні нан ійцьох ЗНА чі ричні - - ть « зок чо т ж "1 Й -ч-- ва "Ре аджчньі" ет з зр ее - пе п М нн і Панно - - оч Ем панна - жим ані --.-е« - - т - Р ЕР - і чт і -, йо --и' че | і ь : я ди РАБЕЕРОРИ ч ь - - --ь ьо -- б о РРО -ьйшоч - з чо о С.О 01 от РР йно - РР пень й ї-ь ч Р по здо 2 НН ї ї . цей рт ьо іній ми " б ай Тььй і ще Г т" и 287370 7 ж ртчвннквни .| ПРРУ і - «то в ч'--о'ї і . . . . ль й й» З ьь їі - з нь и х - Р . нь - -г. - ПТ а - ЗРО о - ів ав чаю мб ційна, -- ЗДІЙ п Р Ж-. т пи й м-'-е о вн рин ось оь подій т ци | -г Б Й ак А нь - дерадютьмчоч їй р-е ї о НРУ - п. нні - ренею теж чі ---й -? ин - си чайч дю, - я і ваду «їь нь рн ОЙ - п б йно з ' ь РІ оннаниййя о и .. ПРИН є - -о - 7 із З ть сь "она 0 он 0 юю - д-- РО ч - жен ції зач -ч ож з рр -- 1 їв "з те іа Й с чи и ь ---ду. - ь - я --ой СР и Йой чик я б: чо рії заго зн, Ре й пінні - фе оподійМ'аресчананьколю сао ол Божу 7 Кляйн яйці ь и РРО крон - -' ад гл
Strona · s. 13strona oryginału ↗
- . й. почне Гри чо» ТИР міль ЯР од ні лого "Слово ПРОСВІТИ «Чо ч«овники каганці, що "Фаздивовижу згадує ПОДІОНе ДІЙСТВО 1 8 Україні, на свято надії є даана Купала Повертаючися до компонента Ма хізд зазначити, що епітетами Махіджа з «Народжений землею», Махіпу т ра «Син землі» Махісута «Породже ций ЗОМЛеЮУ, Махісупу-- «Син землі» зазначається планета Марс, по-санскритсьсОмУ "Мангалпа Таким чином, українське прізвище М а зепа СПІВВІДНОСИТЬСЯ 3 ІНДІЙСЬКИМ ІМенеюм М зхіпа, яке означає є Захисник землі (країни)», тО0ТО «Правитель», «князь», «цар» ШПостало воно з давнього терміну на означення племінного ватажка, вождя, яким первкно поєднував ВійськОВвІ й магічні (жрецьк) функції Невеличка розбіжність кж прізвищем таїменем пояснюється тим, що на українському и іранському грунті санскритське х, що в певних позиціях звучить Як наше г, ВіІДПОВІДає іранському та українському з. Наприклад, санскр.хіма «зима» - г«ранзімаВараха «вВепр» -- Вараза; санскр. вахаті-- укр. везти кахаті--казати, ліхаті-- ли: зати До речі, санскр махі «земля» -- жіноча Форма від мах а «великий», яке почтранському и буде м а з а. Тобто первісне значення слова ма Х | на означення землі -- «велика». Санскр. Ма- хадева «Великий бог» (епітет Шіви) тотожне гран Мазабакга Тому українське Мазепа -- закономірний ВІДПОВІДНИК санскритському Махіпа Прзвище Мазепа,які ЙОГОЇНДІЙСЬКИЙ двійник, постало з дуже давнього й украй важливого соціального терміну на означення правителя, царя Прізвище залишалось, але первісне значення терміну втрачалося, затемнювався зміст | прізвище починали пояснювати за першою-ліпШшОЮюЮ асоціацією, найчастіше хибною Інодітермін МІГ ІЗ різних причин прибирати певного негативного Зідпінку, напочатку зоваїм не зластивого йому. Таке сталося, зокрема, із синонімами до махіп а -- словами кшатрапаті кшатрапа 1 де: Шапаті Колись повнокровне слово "Шатрапа прибрало форми сат: Рап Іісталоозначати залежного від когось правителя або свавільного адміністратора Термін дешапатіПран дехпат), досл Т Володар країни», прибрав форми дес- П70Т Іізначення «правитель із тиранічною владою», «гнобитель», «свавільна людина». «самодур» Чаше тлумачення прзвища Мазепа Підтримують й інші факти У Білоцерківському полку «Реєстр» 1649 Року не засвідчує жодного прізвища на Цар-,зате подає кілька прізвищ, значеннєво тотожних прізвищу Мазепа Цеважливо 3 ОГЛЯДУ на те, що в цьому полку (Білоцерківська сотня) служив козак Ми: РОН Мазепа, а сам Іван Мазепа походив "краз із Білоцерківщини. Тож одним із та: "их прзвищ є Го пя -- його мав козак Ольховецької сотні Василь Гопя (РВЗ, 189) У санскриті гопа-- «пастух», «СІЛЬСЬКИЙ "Тароста», «цар» і «воїн» ( СРС, 197). В епосі Та інших пам'ятках Крішна має імена Го - 74, Гопала (мовою хінді Гопал). З 8 Цьому ж «Реєстрі» засвідчено десять "0018 прзвищ Гу пал, Гупало та ГУ "Паленко Слово гопа складається з Го па,де-па той самий компонент, що 8 махі па, тобто має значення Захисник», «охоронець», а го -- «бик», "корова», а також «земля», оскільки, за Давніми уявленнями, корова ! земля особливі годувальниці Тобто г о Пп а означає дослівно «захисник корів /худо: би», "Пастух», а водночас «захисник "МЛІ», тобто «правитель», «цар» Епітет Гопа мав! Шва, оскільки він, Як | Неш лес «Скот» бог, в індуйськй мкрологої! ерміном Гоп а ще означалася верстве пастухів, скотарів, належних ДО Пре него | | : і с ї ану давньондійського Су спільс ій го з8аїній у вайшів тобто селян ( віл саніскр пн РР В що 5 б ПРЕ нн а Р рони РР со ж они жит титри жо сна и ж - , Ш, Яке тотожне нашому весь «Село» | первісно означало «плем'я», «народ», "ЛЮДИ», «ва»; до вайші'їв іще входили землероби, ремісники й торговці Крішна "9 мого старший брат Балвір виросли серед пастухів. Дочки й дружини пастухів - ГО - Пї Оули закоханів крішну І під його чарівну СОПІЛКУ ВОДИЛИ радісні хороводи. Через це Крішна мав епітет Гопін ат х, тобто «Цар пастушок», інші його епітети, що містять компонент Гопа«"Гопеша-- «Пастух / Цар-бог» Гопенд ра-- «Індра пастухів», тобто «Владика пастухів», Гопаті - «Господар /Батько худоби» тощо. В Індії | Сьогодні є свято гопаштаю і яке Відзначається того дня, коли Крішна, за Переказами, став пастухом. Сучасне індійське місто Гваліор раніше називалося Гопа - гірі, тобто «Пастух /Цар-гора». Компонент Го па як перший або другий компонент входить у двоосновні імена, давні и Сучасні Ім'я Гопачандра мав цар, що правив у МІ ст. - чан- СЛАВНОГО МАЗЕПА д р а тут означає «місяць», а все їм'я тлумачиться як «Цар/Пастух-місяць». Це ім'я тотожне імені Крішначандра; видозмінену дещо форму його маєвідомий ІНДІЙСЬКИЙ письменник Крішан Чандар, твори якого не раз перекладалися українською мовою. У середньовічній пам'ятці «Океан сказань» кашмірського поета Сомадеви (С о м а теж означає «Місяць» ) згадується цар Дгармагоп а-- «Захисник драгми /віри», якетотожне іменам Дгармапа, Дгармапала, Драгмапаті Синонімами імені Гопа є Гопака (мовою хінді - Гопак), Гопала(Гопал), Гопалака(Гопалак)Гоп ат Наш знаменитий гопак має прямий стосунок до цих імен. Крішна -- пастуше І вотнське божество, і го пак, дослівно «пастушок», «вотнок», був їхнім ритуальним танком. Показово, що гопак був і найулюбленішим танком запорозьких козаків, теж, по суті, профеайних воїнів Таким чином, імена Гопа и Махіпа виявляються семантично тотожними Первісно походячи з термінів на означення правителя, царя, вони з часом стали популярними чоловічими іменами, причому переважно для вихідців із вотнського стану Ще одне прізвище, цікаве в цьому плані, теж засвідчено в Білоцерківському полку -- Р ай та похідневіднього - Райко Козак Юрко Раи служив у Антонівській сотні, а Дмитро Райко-- вКоростишівськи (РВЗ, 190199) Раш у мовіхінді Означає «князь», «цар», «поміщик». Сюди ж лягає! цигансь: ке р а й -- «ватажок», «начальник», «циганський барон» Як відзначає академік Олексаїй Баранников, індолог! уродженець Золотоноші, ра и сучасна вимова давньоїіндиського радж, раджа -- «цар». Після мені слово рай маєзначення «пан», «добродій» Ра и,якІИоОгО різновид р о й, часто вживане як окреме прізвище | як компонент у двоосновних іменах Крішнадева Рай та Рагхунатх Ра и - індійські правителі ХУ! ст, Райдас-: середньовічний реліпиниий діяч, Раммохан Р о й (1772--1833) -- відомий реформатор індуїзму, Манматха РОЙ -- бенгальський письменник, автор першої в Індії п'єси про Тараса Шевченка, Амрітрай -- сучасний індійський письменник, син Премчанда класикаїндійської лтератури (1880--1936) Справжнє ім'я Премчанда - Дганпат рай Шрівастав, перше оповідання иого з'явилося українською мовою ще 19/26 року саме в перекладі О Баранникова, чия індологічна діяльність починалась у Києві В Індії існуютьназви Райгарх, Райчур, Райпур,; остання назва тотожна назві Райгородок на Черкащині Від чоловічого імені Р а ми жіноча форма -- Рая або Рагса,дослівно «Правителька», Р Цариця ». що їх мають наші відомі сучас- ниці, зокрема, Раїса Іванченко и Раїса Кириченко Раджпути, дослівно «царські сини», що що населяють теперішній штат Раджастхан («Країна у мали в середні віки розгалужену родовідну структуру, яка відбилася в їхніх титулах і прізвищах. Групи чи роди раджпутів очолювалися ватажками або вождями, що називалися рао0, рай, рават, раугт (пор. українське прзвище Ре у т та похідні від нього). Згодом вони склали поміщицький проша: рок, тобто місцеву шляхту | Таким чином, лише в Білоцерківському полку «Реєстр» засвідчує три типи козацьких прізвищ із однаковою семантикою: Мазепа Гопя, Рай. Що підтримує тлумачення прізвища Мазепа як «правитель», «володар», «цар». | Проте цими важливими для нашої розмови прізвищами Білоцерківський полк не обмежується -- у ньому є ще кілька цікавих козацьких прізвищ, одне зних -- Балв І р; таке ім'я, Як ми вже знаємо, мав старший брат Крішни. У білоцерківській сотні служили Андрушко й ВаськоБба лві- р и (РВЗ, 170, 171) й Сахно Балбиренк о (1/5), в Антонівській -- Гнат Балвір (190). Ім'я Балавіра (мовою хінді -- Балвір) із санскриту означає «Могутній воін/герой»; якщо Крішна був воїнським пастушим божеством, то Балвір -- землеробським, атрибут і зброя його -- плуг, через що він має епітети «Плугодержець» «Озброєний плугом». Перекази мовлять, що Крішна й Балвір народилися відповідно з чорної та білої волосини бога Вішну, тому вони -- Чорнобог і Білобог, Обоє братів мовби антиподи: якщо Крішна синюватошкірий і має жовте вбрання, то Балвір - золотошкірий і має синє вбрання. Ця протилежність підкреслюється і в «Махабгараті»! Крішна виступає на боці пандавів, а Балвір -- на боці кауравів, Крішна хотів віддати сестру Субгадру за пандава Арджуна, а Балвір волів видати Її за каурава; врешті-решт Арджун викрав Субгадру собі в дружини при активному сприянні Крішни, Дружиною Балвіра, що полюбляв спиртне и мав запальну вдачу, була царівна Реваті; вона походила з країни Сураштри ( «Прекрасної країни») в Північно-Західній Індії -- ця частина Індії виявляє топонімнопдронімні паралелі з Україною. Тут колись жили ядави, тотожні літописним ятвягам, аз ядавів і поОХОДИЛИ Балвір та Крішна. Братом Реваті був Реват, батьком -- царРайват, а дідом -- цар Рева; ва імена пов'язані із санскритським ра і «багатство», «скарб», які рай -- «правитель», «цар» д прізвищ Рева та похідних від нього (Ревенко, Ревченко, Ревченя) чимало в «Реєстрі» -- тільки в Канівському, Корсунському та Черкаському полках іх зафіксовано 9 Раму з «Рамаяни» й Балвіра ріднить те, що Балвіра також називають Рамою або Баларамою (мовою хінді - Баль-: р а м), тобто «Могутнім Рамою» Об'єднує ІХ | ЧИСЛО «СІМ»: Рама -- сьоме втілення Вішну, а Балвір -- сьома дитина Васудеви, батька обох братів. Відповідно, Крішна -- восьма дитина г восьме втілення Вішну, якого «Велесова книга» називає В и - шень або Вишній Ще одне м'я Балвіра - Бала дева (мовою хінді --Бальдев)ісобі відбилося 8 козацьких прізвищах -Болудей | Білдей. Перше мав козак Переяславського полку (Заворицька сотня) Федр Бо- лудеий (343; доречі, у Воронківській сотні цього ж полку сотником був Богдан Кришненко); друге прізвище мав козак Чигиринського полку (Бужинська сотня) ТимішБілдей (35). У тій же Заворицькій сотні був | Максим Бамбиренко (345) прізвище це, очевидно, з первісного Балбиренко, бо як Індійці (точніше, пенджабці) мають дві Форми імені -- Бал- ВіргтїБалбір,такі українці мають дві форми прізвища -- Балвір(Бальвір) щ'Балбир Прізвища Балвір, Балбир, Бал: биренко, Білдей, Болудей-- усього 19/58. Найбільше їх у Білоцерківському полку -- 4, по 2 -- в Канівському, Корсунському й Переяславському полках. Більшість прізвищ зосереджено в ареалі Біла Церква -- Переяслав -- Канів -- Корсунь, усього 10, На Лівобережжі їх -- З, на Правобережжі -- 12, тобто вчетверо більше. ім'я Крішна означає «Чорний», ім'я Бальдев іноді тлумачать як Біло - б о г,тому з ними співвідносяться й козацькі прізвища на Ч о р н- /Чернта Біл- Особливо це стосується прізвищ Чо р - ний та Білий,які засвідчують деякі цікаві закономірності. Основна маса прізвищ Чорний припадає на полтавськомиргородськиий репон, тобто на Лівобережжя, де тільки в чотирьох полках зосередилася половина вах прізвищ Чорний -- 49, тоді як стільки ж припадає на решту 12 полків «Реєстру». Козацьких прізвищ на 8 і л-найбільше саме в Білоцерківському полку - 20, анаЧорн-/Чернцей полк поадає друге місце, пропустивши вперед Миргородський полк, у якому лиш прізвищ Чорний--ажії?а Білий -- жодного! Цікаве й те, що в Білоцерківському, як і в деяких інших полках, подибуються імена Білаш і Чорниш,длянас звичніші як прізвища: це, зокрема, козаки Б і ла ш Панченкой Чорниш Берестенко. Що ждопрізвища Чорнимй,тобілоцерківський полк займає тут шосте місце (7 прізвищ) після Миргородського, Чигиринського, Полтавського, Канівського й Кропивнянсь- КОГО ПОЛКІВ. У Білоцерківському полку засвідчено ще одне показове прізвище -Рохманенк о: иого має козак Білоцерківської сотні Харко Рохманенко (170). У цьому козацькому прізвищі відбито найвищу соціальну верству давньоїіндійського суспільства -- жерців-брахманів, пам'ять прояких широко збереглася в українському фольклорі, фразеологізмах, назвах (Рахмани, Рахманів, Рохманів, Рахманівка), прізвищах (Рахманин, Рахманюк, Рахманець, Рахманний, Рахманенко) та святах (Рахманський Великдень). Так само козацькі прізвища відбили й четверту верству давньоїндійського суспільства - шудрів, про що свідчать прізвища Шудренко, в козака Кальницького полку ( 2/1), Шудриченко-- у козаків Полтавського й Кропивнянського полків (368, 427), а також прізвища Шудря, Шудра, Ш удрак, Шудрик усучасних українців. Ім'я козака Рохманенка - Харк о- цікаве в тому плані, що в індійській міфології ім'я Харі маєВішну, аїм'я Хара--Шіва, а слідів поклоніння цим обом божествам в Україні багато. Тож ім'я, пов'язане з Вішну чи Шівою, напрочуд пасує ноаєві «жрецького» прізвища Прізвище Мазепа засвідченев 6 з 16 полків «Реєстру», включаючи БілоцеркІВСЬКИЙ, -- Кальницькому, Миргородському, Полтавському, Черкаському й Уманському. І скрізь воно виступає в оточенні українських прізвищ з індоарійський забарвленням. У Кальницькому полку, де служив козак Мазепа, це прізвища Гупал, Гупало, Мандзуленко, Рой, Роєнко, Рудрименко, Царенко, Шудренко. У Миргородському полку, де теж просто козак Мазепа, це Кудик, Кудинович, Гупаленко. У Полтавському, де козак Василь Мазепа, це Балвір, Гупаленко, Цар, Царенко, Чамаренко, Шудриченко, У Черкаському, де служили козаки Васько Мазепа й Серпи Мазепенко, це Балбир, Гупаленко, Динда, Динденко, Кришненко (2), Кудин (ім'я і прізвище), Лопашенко, Царик, Царенко, Шамшур, Шіваненко (2). В Уманському полку, де козаком Мак- сим Мазепа, -- Баглай, Гупалов, Манджеленко, Онупко. Отже, українське прізвище Мазепа має свого індійського двійника -- Ма хі - па Прізвище Мазепа -- воінське, аристократичне, як їїм'я його найближчого індійського родича, воно сходить до сивої давнини й означає «захисник землі/ країни», тобто «правитель», «володар», «князь», «цар», «гетьман». Ї в такому разі маємо виняткову відповідальність носія прізвища Мазепа його високому статусу | Українського гетьмана і внутрішньому ЗМІСТОВІ, спрадавна закладеному в прізвищі - захищати, охороняти, берегти свою зем- лю, свою країну, свій народ. 263 -- Реєстр Війська Запорозького. К. 1995 СРО -- Санскритеко-русский словарь. ММ, Сгтелам НАЛИВАЙКО 15, засвідчено в 9 з 16 полків «Реєстру» ававаддададдддайнйийй
Strona · s. 14strona oryginału ↗

Początek tekstu może być niepełny — porównaj ze stroną oryginału

ній Толя - Пе вро РА к, ри ьо рзавози тям (ково ПРОСВІТИ . П'ять років тому на студії «Укркінохроніка» намагалися поставити повнометражнии документальний фільм з такою назвою про Українську повстанську армію. На мою думку, назва вдало віддзеркалює всю трагедію цієї справді народної армії, 1! становлення, діяльність та наслідки. Трагедія ще й у тому, що доволі тривалий час у нас про неї штучно замовчували або, ще прше, приписували до найзапекліших ворогів народу ії славних синів. Фільм так і не було доведено до кінця через ту ж саму нашу нестабільність 1 невизначеність. Хоча, як на мене, тут ще відіграли свою роль деяка холодність |! підозрілість самих керівників студії.. Отож, фільм так і не побачив світу, однак працювати над ним мені було і важко, І Цікаво. Після публікації в «Літературній Україні» оголошення проте, щона «Укркінохроніці» зніматиметься такий фільм, на адресу газети прийшло чимало листів з уах куточків колишнього Радянського Союзу. У листах -- біль, сум за втратами, спроба до дрібниць пригадати якісь епізоди, розповіді про бачене у зовам юному віці. Автори вражали щирістю, простотою, довірою, правдою, тому багато епізодів було включено до сценарію, і тільки-но зійшов сніг, дві кіногрупи виїхало на місця, звідки прийшли листи, звісно, це Львівська, Івано-Франківська, Волинська, Тернопільська області. | Та повернімося до нествореного Фільму «Трапчна армія народу». Дозволю собі навести кілька Листів ІЗ ТОЇ КІЛЬКОСТІ, ЩО надійшли на публікацію в «Літературній Україні». Найбільше послань, як ми и сподівалися, було із Західно! України, де народився цей повстанський визвольний рух. Близько десятка повідомлень редакція отримала з Червонограда Львівської області. Ось Уляна Василівна Бокай, котра відсиділа 10 років, пройшла, як вона пише, «7 табрів і З тюрми», сповіщає «Ми були малограмотнідівчата, аленіхто ніколи з нас неказав, що не може або не хоче виконати наказ». Володимир Михайлович Салабай, тоді щезовам малюк, однакиого дитяча пам'ять чіпко зафіксувала усе бачене Він розповідає про свою родину. Це його батько Михайло Салабай, татів брат Степан Салабай, братани Петро та Олег Салабаї -- уа служили у війську. Тож у їхньому селі Задвір'я відбувся той перший 1 останній бій невеликого загону упівців з переважаючими силами НКВО Бій скінчився трапчно, уа повстанці, ЯК І чотири Салабаї, загинули. Боролися вони до кінця, останню кулю випустили в себе. Енкаведисти, описує Володимир Салабай, тоді жорстоко поглумилися над трупами, а потім уах жінок і дітей відправили до концтабору. - Зтого ж Червонограда нам написав Ісак Иосипович Гіетрук Від нього надійшло навіть два листи. У першому Ісак Иосиповичділиться своїми думками стосовно УПА та її становлення, мовить, що ця армія протягом свого існування боролася з багатьма ворогами українського народу: з німецькими, польськими, мадярськими, роайськими фашистами. А з приходом у ті краї двохтисячного загону Медведєва меш - канцізазнавали неймовірних переслідувань та знущань. Медведівці вбивали людей, гвалтували дівчат. Біля села Нивніз ціліаньким загоном медведівців вступили в бій дванадцятеро бійців УПА. Уа, вони, звісно, загинули, а потім радянсьюк партизани жорстоко помстилися населенню, спаливши живцем тридцять ам чоловік. У 1952--1953 роках в газеті «Радянська Україна» публікувалися списки нагороджених бойовими орденами і медалями органів держбезпеки і міліції за підписом Гречухи. Це нагородження відбувалося через ам років, як скінчилась Друга світова війна. Звісно, Гречуха нагороджував їх тоді за «бойовізаслуги» у ділі проти Української повстанської армії та українського підпілля. А мені одразу пригадалися слова Олександра Довженка в його «Щоденнику», які він записав зі слів одного такого нагородженого енкаведиста: «Одного націоналіста я повісив вниз головою і палив на повільному вогні, вирізав з нього шматки м'яса, а він, гадюка, так | помер з криком «Слава Україні!». Скільки я їх пересортував». Наведу ще одну цитату з листа пана Петрука. Коли енкаведисти нищили одну з останніх на Кременеччині критвок, офіцер-енкаведист, позираючи на знущання його арени над трупами повстанців, прорік «Аби в мене були такі герої, як ці бандерівці, з такими хлопцями я б завоював цілий світ». . Якщо порівнювати УПА з іншими підпільними групами в окупованій нацистами Європі, це була справді армія, а не партизанське з'єднання. | являла собою щось унікальне, оскільки не мала ніякої допомоги, яку мала, наприклад, та ж Червона армія чи армія Броз Тіто, чи польсью армії Людова або Крайова. Цю ж думку сповідує і професор університету з Торонто Орест Субтельний. Тому зростання її сили свідчить про дуже відчутну масову підтримку ЗАЯВА НОЯ З ЗБООВХ РВ С О АЄЮ РЕСЗІНТ Р б «п'рРДАгЯЗЕнНІ ДА з боку української громади Ось чому так лютували енкаведисти, ось чому вони часто перевдягалися у повстанців і йшли по селах, аколи іх радо стрічали й допомагали чим могли, вони людей катували, вбивали Тому в деяких людей складалося двояке враження про повстанців, населення вже незнало, хто ворог, ахтосвій. | все ж багато хто вмів розпізнавати друзів і недрупв, а молодь охоче поповнювала шеренги упівців, на місце одного ставало двоє -Чому ж усе-таки виникла Українська повстанська армія, якою була ота генеза її становлення? Насамперед треба розуміти, що собою являла тогочасна Європа. Над усією нею панував синдром насильства І тоталітаризму. У протиборстві зійшлися два найжорстокіші хижаки: німецький фашизм іродайський більшовизм. У фільмі, який ми торік показували на телебаченні (1 канал), «Земля на крові» («Тупики мапстралей») глядачам протиставлялось два режими і мовилось так дехто бачить аналогію між Пптлером і Сталіним, якщо замислитись, тут | справді є аналопя -- один вождь, одна партія, одна ідея насильства і диктату.. За таких умов досягти якихось успіхів у напрямку свободи й незалежності можна, лише застосувавши засоби, відповідно до тих, які й практикуються окупаційними режимами. Саме це і здійснювала УПА. Є люди, котрі засуджують обраний шлях ОУН--УПА, але сама історія доводить, що шлях до свободи обирається залежно від умов. які и спричинюють рух до боротьби цьому випадку рух збройний. «30 червня 1941 року ми кинулися у вир изикованої дії, -- напише згодом голова країнського державного правління у Львові Ярослав Стецько. -- НКВС залишило свої п'ять колон, гестапо надходило зі своїми планами, польське підпілля теж починало ворушитися на... антиукраїнському відтінку. Супроти цих Сцил і Харибд стояли ми самі, молоді | досвідчені революціонери, але тут стояло два завдання: боротьба з ворогами і будова середтих умов держави, Якщо хтось твердить, що наше покоління у той страшний час не здало іспиту зрілості, політичного І морально-іІдеиного, то не думаю, що є в історії будь-якого народу генерація того покрою і за подібних умов яка б краще виконала б свою історичну місію». Реакція на Акт проголошення ОУН української державності теж відома хоча б з тих численних документів, які надходили до Берліна від начальника поліції | безпеки СД, а також із секретних рапортів айзацгруп г айзацкоманд про діяльність саме групи Бандери. «Незаперечно встановлено, що рух Бан- ери готує повстання у рейскомісаріаті країна/, мета якого -- створення незалежної України. Вах активістів руху Бандери треба негайно арештувати І, після грунтовного допиту, таємно знищити, як грабіжників». 25 листопада 1947 р. М ч ч / ат" М " с неианнх - ч, У . «ХО че Чу - КАМ М РК ть - 1 очний 50 зання - ни о С -а » ча Зродились ми не з мрії, але з чину, Щоб здійснити Петлюри заповіт, Ляхву й москву прогнати з Укроїни, Кіове життя | мир новий створить. Все вище, і вище, і вище Ми прапор синьо-жовтий несім, Комуну і німців ми знищим | вопю здобудем нам всім Не вб'єш ти духо, Століне проклятий, Не поможе ніщо вже тобі, РОДИЛИ ДАРУ Й ЗВ "Р 1457. 9.22. преа зо аа яз ро Рота ре Ю | ДЗЗ ЗОЗ ОЗ З У Є -идо -втОма - РАКА се Почитавши це та інші донесення своїх підопічних служб, Гітлер прийшов до люті У нього були зовам інші плани щодо України: перетворити її на харчовий придаток великого реиху, а українців на білих рабів. Птлер вимагає відкликати Акт про незалежність Отримавши відмову Степана Бандери, фашисти переходять до терору.. Одразу було арештовано 300 оаб активу ОУН на чолі з Бандерою У концтаборі Освенцім гинуть його брати Олександр | Василь. У 1941--1942 роках німці розстрілюють членів українського підпілля у Києві, Кременчуці, Кривому Розі, Джанко! та в ІНШИХ МІСЦЯХ. Отже, політика Німеччини з самого початку була вороже настроєна проти всього українського. Чим більше у німців було успіхів на східному фронт, тим жорстокіШИми ставали репреаі.. До речі, захопивши галичину, Птлер приєднав її до польського генерал-губернаторства і, таким чином стикнув лобами обидва народи, щоб нейтралізувати протинімецьку боротьбу обох А південно-західними українськими землями Птлер заплатив румунам за їхню участь у протибільшовицькій війні Гадаю, за масове винищення нашого народу у війні німецька теперішня влада повинна уповні заплатити відшкодування Це г безпосередні втрати українців у війні, цеграбська праця нашої молодів Німеччині, це і нищівне розорення її господарського статку, це г: нещадна експлуатація українських селян на німецькій панщині по «лігеншафтах» тощо. Як колись в Україні лютували більшовицькі продзагони, так | німці організовували спеціальні каральні загони для експропріації у населення хліба и усього, що до хліба. Саме тому: взимку 1941--1942 років в Карпатах і на Поліса, а навесні! в Підкарпатті настає голод, Перегодом голод приходить і на Волинь, азанею і в багату на хліб Наддніпрянщину Так що хіба треба було ОУН роз'яснювати, проти кого боротись і як боротись, коли селянство саме спалахує бунтами, вимагає в ОУН, щоб та перейшла до організованого збройного спротиву. В кінці 1941-го г на початку 1942-го виникають відділи й загони самооборони. Однією з перших піднімається Волинь. У волинських лісах формуються військові з'єднання, ЯКІ починають бойові дії проти німецького війська. Треба сказати, що в розрахунок ОУН не входило створення власне партизанських груп, таких, що діяли під орудою Москви Це були справді військові з'єднання з місцевих патріотів, до яких приєднувалися оточенці, бійці Червоної армії. Навесні 194 /- го вони вже вели бої з німецькими окупантами. Та навіть тоді вони не називались армією, між групами ще дискутували про назву тих військових підрозділів Врешті, уазійшлися на назві - Українська повстанська армія. Вона виникла із самої! засади та ідеї боротьби. Відділи мусили бути військом, а не партизанськими заго- Даремне прагнеш волю ізламати, Уже стає народ до боротьби Все вище, і вище. Що нам Сибір, концтабори і грати, ЩЦо муки, смерть в льохах енковеде, За все, зо все ми у стокрот відплатим, Тож України воля вже гряде! Все вищо, і вище... тено Сає Со о нами, військом України. Це було дуже важливо. 14 жовтня 1942 року, на свято Покрови, -- початок творення перших підрозділів УПА. У Клевані, як повідомляла В Берлін ай: зацкоманда, містилася військова школа УПА. Навесні 1942 року тут уже відбулися перші випуски старшинського та підстар-шинсь- кого складу Саме тоді на Побужжі почались активні дії УПА. Повстанці розігнали німецькі фільварки і вибили гарнізони в селах Низканиці, Бискуниці, Малі Суходоли, Заріччя таїнших. Активізувалися підрозділи УПА в Микуличах, Підгайцях, Бережанах, Камінному, Новому Загорові, Красноставі, Вовчку, Ласкові. Такі дії, звісно, викликали у німців відповідну протидію. 23 червня вони почалинаступ на Ласків. Їх підпхало до Суходолів на 25 машинах. На майдані біля церкви вони зупинились пішли на село цепом. Там стояло 69 повстанців і вони прийняли бій Але сили були дуже нерівні, 19 постанців загинуло, решта відступили НІМЦІ одерлиєв в село, спалили 12 хат і відступили. Наши кіногрупі про цей бій розповідав Олекай Тимофійович Кравчук, котрий теж брав участь у цьому бою. Він уродженець Сухододів. Бачали ми також і могили загиблих у тому бою повстанців Завтали ми і до господи подружжя етра Пилиповича Мартинюка та Ольги Летрівни Мартинюк-Ліщинської Петро Пилипович розповів про ще один бій побіля села Мачулки, в якому він брав безпосередню участь Повстанці довідалися, що німці кинули до Мачулків дві машини із солдатами. Як потім виявилося, машин було значно більше. Незважаючи на чималу кількість ворогів, повстанці все ж прийняли бій. Німці спочатку навіть розгубилися від то! несподіванки. Адже місцевість була відкритою, сутичка відбувалась у чистому полі.. Чимало німців загинуло в тому бою, чимало загинуло І повстанців, поранений був г Петро Мартинюк Та найгучніший бій, на мою думку, відбувся у Новому Загорові, в монастирі Сміливців було сорок двоє Бій відбувався у вересні 1943 року. Спочатку повстанці бипися з німцями за межами монастиря, це вже потім сховалися за иого спнами, коли до ворога підійшла підмога з Горохова І Луцька.. Повстанці захищалися ціліаньку ніч, а потім ще й день, та німці не могли пробитися за межі монастиря. Наступної ночі становище ускладнилося, до німців піІДіЙШЛО шість танків. Танки з гармат ціліаньку ніч обстрілювали монастир. У такому шаленстві для повстанців минулатдруганіч. А вранці прилетпли ще й літаки Вони обстріляли монастир з кулеметів, скинули бомби Відрадно, що частина тих бомо потрапила и до німецьких окопів На той час із сорока двох повстанців живими лишилось тільки чотирнадцять. Дле вони продовжували відчайдушно битися й захищалися ще цілісіньким день І ще одну ніч аж до ранку. Билися без їжі! води, не мали ні боєприпасів, ні належного спорядження Близько п'ятсот воропв лишилося на монастирських схилах | лише невелични кількості повстанців вдалося вирватися з ворожого оточення. Двадцять девять повстанців зосталися лежати за стінами монастиря в Новому Загорові, тридцятий упав унизу, прориваючись крізь ворожі перепони. У вересні 1993 року громадськість краю ушанувала героїв цієї великої битви, а Церква відслужила на могилі загиблих молебінь.. ; 8 Українській повстанській армії несли свою нелегку службу тисячі молодих юнаків г дівчат, уам ім клеїли все той же ярлик - «націоналісти», «бандерівці». Але ж в УПА були не тільки українці, про це, зокрема, нам писав Максим Карлович Нагорний з Рівненської област Корецького району, що у їхній частині, крім українців, служили росіяни, поляки, євреї, татари та Інші національності | У всіх випадках сили були ще и якими нерівними. Однак сила пюбові до Вітчизни часто навіть переважає ворожу силу, и уч завойовники врешті дістають по заслугах Ця сила любові й веде до консолідації Та згуртовує людей, веде до розумних ДІЙ Якщо немає такої любові, немає МИ консолідації, Хотлося також показати у фільмі справжніх винуватців братовбивчої! війни, тих сіячів зла, підступних вершителів мракобісної політики, вовчої тактики М стратепі, Тож лишається сподуватися, що колись робота над фільмом буде заверше" на, - авін,на нашу думку, давно повинен би був знятий | не лише для того, аби зберегти свідчення очевидців, але й Ям застереження для сучасних протидіючих сил. ігор РУСАНІВСЬ кий ран с опивцонніеннсаненнннвнннннни от » и - лирао б же о - а оймі РА - чат йно БІ н о ни шій й й - чі ь - ро а ин зі » яр РР ій іа - и з " -юібм - бе п - діє : - ; - не - й - ян - , ч-н,. Ж, знан вн ИЙ і о -и о ЛУ до нні - ті ьо 'й оо мно , ре ть -
Strona · s. 15strona oryginału ↗

Początek tekstu może być niepełny — porównaj ze stroną oryginału

оо о ін КЕ ій о са о о чи р і і ча зо пото с | Р ьо ьо чую во сім Є - М аннннної щі - і ебать ть - пні - я Р нина В НИ чн чно п с-г - ши зако - Р - Р тольки в дідуай т АЗЕТОЯ ниці с Тори й холми будуть тішитися | перед вами стиванням, 1 всі Польові На місці тпЕермини зросте кипарис, кн и В нал тн ж Ин В нан и он я с б шо жи І засмердяться річки та нужденни-! ЧА - ми стануть, повиситаютьь притоки! дерева будуть плескати в д0лоні, Андрій Топачевський Єгипту, пов'яне комиш та очереті. | а амисть кропиви - полецтьься Книга пророка Ісаї, 19 : і І, сплівши з тернини вянка, поклали| Иому на голову,а троститму в правицю| | Царю | Юдейський». | | відповів тойц мур, що стоявмуою р Євангелія від св. Матвія, 27 : 29 | |жиртами, та ш сказав: «Це ті, що уЛосподь щі; послав обійти землр». | Кимйга пророка Захарія, 1 : 10 Відтоді, як Бог відділив її від тверді! земної, вода завжди й скрізь супровод- | жує нас. Жодна істота не проживе без неї 1 двох днів, Та є у води й на | духовне призначення. | | Мирт, як 1 лавр, зростає по всій г ви в радості будете черпати воду зі | |Але, на відміну від лавра, йому пощастило догодити всім, незалеже від звичатв і релігійних поглядів. Скажімо, араби вважають, щогілочку : , » 7 б ч М. повір'я: якщо хочеш надовго зберег РИ. ин ти молодість, завжди тримай біля себе галузку з миртового ку/ца.. Добре ставляться до мирта й італійці, французи, німці, вважаючи його вінчальною квіткою нарівні з флер-д оранжем (цвітом апельсина). І в Англії теж вдаються до миртових ринемв та вінків під час шлюбних ритуалів. Тут миртові деревця хоч і підмерзають іноді, але влітку добре ростуть на вологому морському повітрі, що його приносить течія Гольфстриму. | У чому ж привабливість цієї рослини? Напевно, за всіх часів різним народам подобалося густозелене, лискуче, духмяне листячко мирта. Його 7 Р | МТЛЕНОКЯ КБІТОЧОЯ ТЯДІ7 К- - 7/ наївні біленькі квіточки колись використовували в язичницьких забавах, сьогодні ж вони підкреслюють цноту наречених. У храмах мирти втішають Рон кому хочеться забути щоденну марноту, спрямовуючи наші думки до чогось великого, вічного. | Кілька разів згадують про мирт автори книг Старого Заповіту і завжди |- як про шляхетну рослину, пов'язану з надією на відродження (Неємія, 8 |: 19; Ісая, 41 : 19; Захарія, 1 : 8, 10). а Пророцтва Захарія на другому році царювання Дарія Гістаспа, тобто У 920 р. до Р. Х. вражають точністю передбачень: про Месію-мужа, що збудує грама Господнього, про в'їзд Господа до Єрусалима, про останні дні земного життя Його і страждання на хресті. Нарешті, про втішення і заспокоєння є | всіх народів, які навернуться до єдиного Бога. На початку Книги йдеться про необхідність каяття. Пророк чує Господнє слово - заклик вернутися до Нього; коли люди сприймуть цей заклик цОдІ ї Він прийде до вірних. У наступному ж видінні мує на череодому коп... між миртами - це янгол Господній. Він слухає ТИХ ЯНГОЛІВ, ЯКІ обійшли землю і переконалися, що вона спокійна. Люди готові покаятися. ІГось Бог подає добру звістку вустами янгола, що стояв між миртами, про своє піклування, отже й початок відродження (повернення з вавилонської неволі та відбудова Єрусалима)... Появу мирта в пустелі на зодуквани ви великий пророк Ісая зображує у завершальному вірші своєї зулианох ознаку вічної ії незнищенної слави Господньої. Все це переконує, шо і Г років тому мирт уже був яскравим СИМВОЛОМ янгОльськоОї чистоти, надії! Й відродження - напевно, раніше від лілеї, піднесеної до цих чеснот лише 8 середньовіччя. людського. Його передбачення збулося, | адже стародавній ритуал омовіння са був нового, вищого сенсу в таїнстві хрещення - очищення й духовного! мирта зірвав Адам, залишаючи ПРОДОВЖЕННЯ. РМДБелення. сарі ча | | апосівши землю третього дня тво- Еденський сад, і вОНАа розрослася на Гочаток ив. ч, о 10 /2 1996 Ф/ 4 7; ення світ зна ишились і, даючи людям надію на повер , - ЗЕ ро оф землі, д | 7 С людській свідомості як пожильці сухонення до раю. А в сучасних греків є Ч. є 4, 57. /, 8, 10, / з // 199/ року, а; | долу. Тому, мабуть, і досі найменшу | 1998 року увагу звертаємо на зела, життя яких пов'язане з річками й озерами. Та й вони! знайшли належне місце у Святому| Письмі. | | Повсякчасне омовіння надає цим рослинам особливої краси й тендітності; їхнє листя завжди буває свіже, а квітування| |з привабливе. Зображеннями вологолюбних глвників, лотосів, папірусів, як символів| | життя, прикрашали свої споруди фараони. І навпаки, загибель водяних рослин | вважалася ознакою найбільшої біди: якщо засохнуть комиші й очерети, то звичайним рослинам не стане води і поготів. | Знущаючись із засудженого Ісуса, намісникові солдати замість залізного екшен - знака царевої влади - вклали у Його правицю ламку тростину. Вони хотіли так | посміятися над Сином Божим, щоб це зрозумів простий люд: очерет, через свою! Х | Ха порожнистість, уособлював слабкість і недовговічність. Скажімо, у Другій книзі царів єгипетський фараон, як ненадійний союзник царя Єзекії, порівнюється з поламаною очеретиною (18 : 21). Латинське найменування очерету - фрагм фФрагма, яке можна перекласти як «паркан» або «тин». Пояснюється така назва використанням очерету для куренів та огорож. Ця рослина швидко | розповсюджується по вологих місцях, особливо в пониззі великих річок, де | вдосталь родючого намулу, і росте густими заростями. У нас очерету найбільше на | Запоріжжі, по незліченних річищах і протоках Дніпрових плавнів. Як ВІДОМО, козаки широко вживали його для різних виробів та як паливо, про що згадував Іван | Котляревський у «Енеїді» Нарешті, в хащах очерету рятувалися від погоні; до того | ж, козак міг довго всидіти під водою, не помічений ворогами, дихаючи зерезі| порожню очеретину Тростина, абож очерет зви він до 5 і тес - походить від грецького слова | чайний, - найбільший із наших злаків. Сягає | метрів, а за сприятливих умов окремі його стебла бувають і вищими. Та | міцністю, як 1 більшість трав'янистих рослин, очерет не відзначається; заснувавши Січ в Олешках, козаки жартома називали її Очеретяною, бо навколо бракувало | , 7 з : чі Мабуть, м и рт звичайний досить давно з явився пкорренн удада СЬОГОдні далеко не всі прознвогоганаютьо зх ОХ у коза його релігійних свят, урочистих подій Можливо, У чн | вла Во з ринаст и прочани з Італії, Греції чи Палестини. но ож см і; привозили мирт для своїх «шклярень» 1 зимових рах пусте ослини | творах Івана Нечуя-Левицького мирти згадуються як знав зак а | що квітнуть поручіз помаранцями (апельсинамо гирт без людського | Потім ВІЙНИ з революціями залишили прекравна і гот, Божих та на Піклування й тепла, І зберігся він тільки щО Да в пора знана буму Південному узбережжі Криму, де вить дей до нас! природним умовам. Але квітка надії повертаєт анують на Закарпатті та | г Як посланця Святої Землі озна сова на мив по - це має принести | аличині. Його гілочки вплітають содню п'ятницю, | Частя. Деякі прикрашають миртом храми на есонауюче оо в | бл Інші священики все ж таки несауанн З у дерев'яних шапликах і алі деревця вирощують у горщиках, з такої пишноти, зазвени та в нктій культурі зраз оо як н і і особливо як ма оон ці т до 3000 його близьких і далеких родичів я а возадозюуря нанаєчиьс | ч евкаліпт. Всіво Рослин, є навіть велетенський є Е на честь непоказного, але славного | Родини ми ртови х, названої так справжнього будівельного матеріалу .. Тож хоч і ставимося до очерету трохи | гронічно з приводу його неміцності, але в цілому поблажливо. «Сидитьдід над водою має друту назву південний, зоднаковим успіхом | росте на півночі й півдні, бо вода захищає його кореневища як від морозу, так І від надмірної спеки. Таким «космополітом» є й к о м и ш, невисока рослина з | тригранним стеблом, вкритим довгими листками, Колоски його квітів зібрані у нещільну парасолькоподібну волоть. Комиш, разом із схожою на нього ку гою, належить до родини осокових і зустрічається на сирих, заболочених місцях, берегах озер і ставків по всій Україні. Аот рогіз учені вважають -диним представником окремої родини рого- | | зових.Слушно, бо навіть зовні він дуже відрізняється від інших водяних рослин, | зокрема своїми темно-брунатними, циліндричними качанами. Гарні, дуже декора | гивні, приємні на дотик, вони подобаються дітям 1 художникам. Восени качани достигають і неначе сивіють Від безлічі тонесеньких волосин, якими споряджена кожна крихітна насінинка. Настане «бабине літо», і полетять насінини рогозу до | іншої річки чи озера. Хоча рогозу й не пощастило потрапити | дослідники Святого Письма встановили, що єврейське слово су ф у вірші з Ісаї (19 . б) можна перекласти як «рогіз» і; ,анеяк «очерет». Річ у тому, що сила-силенна цих рослин займає береги проток і канав у пониззі Нілу, де, власне, й був | стародавній Єгипет. до відомих перекладів Біблії, але 7 сі - ча В Україні ростуть переважно два види рогозу! ш и роколистий та ву- | зьколистий. Обидва вони, крім ефектних качанів, мають товсте крохмалисте кореневище, яке охоче їдять водяні звірі - ондатри, нутрії і навіть рідкісні хохулі. Очерет, комиш та рогіз розмножуються, крім насіння, ще й підземними "повзучими» гонами. Отже, вони міцно тримаються за землю-матінку, навіть | стоячи у воді. Бо там, під водою, хоч би якою вона була глибокою, все одно | благодатна твердь! З порогу земного створив Господь Бог людину і зростив із землі кожну рослину (Буття, 1 :11:2: 7, 9). Землею і водою, від перших днів Творення, | живе всяка істота | подобою, сповнимо ж волю Його, по-Божому Створені за Божим образом і пануючи над земними істотами - чи то птаством небесним, чи то морською рибою, | слиною. чи то худобою, чи то польовою ро Амінь деревця осо Далійбуденонім |
Strona · s. 16strona oryginału ↗

Początek tekstu może być niepełny — porównaj ze stroną oryginału

п Тен (ково ПРОСВІТИ ими днями відомий український ня, він витворював свою ритмомелодику, письменник Олесь Лупіий відзнаобразну систему, вищою ставала культура чає дві знаменні дати у своєму ліричного героя житті -- 60-річчя ВІД ДНЯ наро- Ще в попередні десятиріччя О. Лупій дження і 40-річчя творчої діяльності Не сприймався в нас як поет молоді, він вперше ділюся роздумами про його створивобразсвого ровесника, перед яким літературний і мистецький набуток, раніше запорогом батьківської хати відкриваються За о. о З виступав із рецензіями на найпомітніші нові світи сучасного, нехай і нелегкого "о 32. оз НИЙ романи «Нікому тебе не віддам», «Падіння 0 буття в усіх його проявах і вимірах. Ствокосо охо 398 за давньої столиці», «Гетьманська булава», рення цього образу є також справжньою З КО ши. З. | драматичні поеми. А знайомство почалося заслугою поета Перед читачем СЮ зі статті Андрія Малишка про Олеся Лупія прокручується шлии калейдоскоп народжен- Д «Молоде жниво», написаної наприкінці з ня і формування цього характеру - відо шістдесятих років, де були такі слова: народних традицій, засвоєних у селянській 1 «Пригляньтеся уважно до його писань, хаті, - до повнокровного образу сучасної о адже він весь повен тонкої акварельної молодої людини, творця високих духовних Хо прозорості і того хорошого оптимізму, що і матеріальних цінностей. У віршах 0 не цурається гострих граней чи болючих Лупія знаходимо найпростішу правду і імпульсів людської душі» безпосередність того, чим щоденно живе СВІГЛА І ПРАБЛИБ УМА СОлесеб; ЛУЧІСТЯЮ -- бО о БОНН «с І ганимо так зване братство Білі хмари плавають в Дніпрі, Народів, загнаних за дріт, а Рохоче зупинити. | о більш нагадувало рабство, За останні десятиріччя Олесь Лупій наше суспільство, тобто в них прозоро й забав, Де рец з сазозважавсятвласнимурід, справді написав немало талановитих переконливо виражені наші тривоги і болі, абавляються прадавні скити: Де насміхалися із мови г коржі Своїх прославлених дідів романів, серед яких виділяються «Миля-наші думи і мрії, Треба сказати, що поет не Наші предки в синій глибині, А вищим рівнем розумовим ва», «Грань», «Відлуння осіннього грому», тяжіє до ускладненого метафоризму, Вояки зухвалі й мудрагелі... Був культ комуністичних днів... «Сонце поміж соснами», «Нікому тебе не асоціативного мислення, а пише органічно Білі хмари, як у давнині, евже жорстокий час поверне, віддам», «Чоловіки не відчувають болю», і логічно, він далекий від «гучної» лірики, Обминають чортомлицькі скелі, Аби зіграти підлу роль, вже згадувані історичні полотна, п'ятнад- відпретензій на псевдофілософічність Якщо па | знов потвора ненажерна цять збірок поезій і поем, а ще твори для порівнювати з класикою, то поезія Олеся нодозгіндрен зала Шонівецять мільйони доль? ' дітей, драми, п'єси, сценарії художніх Лупія, може, найближча до лірики Максиі Там і чазьроонес завриди, удьіооєрежнимунашінароде: фільмів «Багряні береги», «Данило - князь | ма Рильського У СНЯТНИ . Сам добре бачиш, де обман, Галицький», «Малуша», не кажу вже п Про поезію О. Лупія можна говорити в Володимирів, до щему рідний. Не проміняй свою свободу! ; б ра Ор з У вві Не погуби ти свій талані публіцистику, переклади, критику. Кращі кількох аспектах, розглядати її у кількох Сонце, освіти їм шлях важкий, твори майстра слова відзначені Держав-зрізах -- тематичному, ідейному, Будь до них прихильне і ласкаве. ДИВО ЧАРІВНЕ ною премією імені Т. Г. Шевченка, філософському, стильовому, лексичному | 2 яхом тим колись проходив Кий, 4 нещодавно йому присвоєно почесне зван- Високої оцінки заслуговує ідейно-художній | ам Аскольдова прадавня слава. Диво яке - Україною ня «Заслужений діяч мистецтв України». зміст творів, їх конструктивне, позитивне зіва зазиваюль просто цю землю, Нині хочу поділитися своїми думками начало. Митець мобілізує свої творчі реи 3 росто ліси і долини, а Б: | зоттнно Для нас одна ідея неруїнна, Просто ріки і гори, про поезію Олеся Лупія: Він' справді моло ув для показ ки ор о й | Ідея, що живила нам серця: Просто людей, що довкола. о п пе рату рувнезделіи Країни піна намшюнатьної зле чай Ж. Єдиний Бог, єдина Україна, Україною називають в'ятнадцятирічним студентом Київського людини, якій дорога своя держава, своя ре - Одна земля ВІД Бугу до Дінця. Просто зелене заріччя, університету видав першу збірку «Вінки Земля, СВІЙ ДІМ І родина Помисли ліричного 2 х ; і Де перехресні стежини юності», В цей час розпочала свій творчий героя світлі й чисті. Поет щирий і трохи За цю ідею згинули мільйони, | Вічно біжать до крайнеба, шлях нова генерація поетів, яка реформу-наївний у доброму розумінні слова, далеще мІЛЬИОНИ лажухь в наноутті. | оте перехрестя - вала українську поезію, внесла в неі новий ким від самозакоханості и комплексу п аниоеби олоті олони де називають Вкраїною. поетичний струмінь, витворила нові фор- - власної творчої неповторності. Такий він кобтрубннй брельля 5 ми образного вираження, якоюсь мірою уже є, отой Олесь Лупій, що по-своєму Аж поки не впаде стіна імли, Що на квітневому вітрі фікаторства. Новаторство поезії початку / поетичними категоріями Особливо при-про прапори блакитно-жовті Погойдуються непевно, 60-х років дало гарні наслідки і тепер уже 0 ваблюють у збірках оригінальні зразки іднімем на найвищі куполи. Україною називають. не є предметом дискусії. Олесь Лупій теж пейзажної та інтимної лірики, дуже гарне РОН Навіть звичайна дорога, належить до призову шістдесятників, хоча з враження справляє і медитативна лірика свят Якою іспокоОнвІку залишився більш традиційним, рівним у Через багато віршів проходять мотиви Вам хін оба МР рол ро своєму поетичному зростанні, не таким любові до рідної Львівщини, сповиті пал- К М ЛЕДІ офу АЮ чутливим і вразливим до різного роду м кою синівською любов'ю світлі образи рилаті Марсові орли Навіть віконця у ньому Зб | | УНР Вас на все небо славлять, Носять ім'я України. новацій, поетичної моди і навіть елементів / матері і батька День із високим сонцем реклами й самореклами. Кожна його нова Окремо можна говорити про твори, на: | тільки ми, розбиті вщент, Вечір з глибокою тишею, збірка рецензувалася в пресі і це вже писані в час незалежності, збірки, видані Спроможні оцінити | Досвіток із пробудженням -- багато про що свідчить. Особливо останніми роками: «Кольорами предків», пораяки біль, ганьбу і смерть, Все Україна. | відзначалися збірки «Майовість», «Пере- «Повернення лицарів», «Золоті еклоги». З ка то радість жити... са 6 - це ніжна кориця вал», «Поезії» (з передмовою А. Малишка), усього відчувається, що тут уже не торка: і тільки нам печуть вуста Це струни на скрипці, ці «Любов лади; «Одна єдина , лас Я, ру Ка цевзора: це СПРАРЙ щиранак ва Від довгого мовчання, На якій ви щоранку граєте. «Довголіття бджоли», «Кольорами предків», і правдива дума вільно еза. я І зрозуміла люта мста Це навіть мрія, «Повернення лицарів». Рецензії були приз митця про наше минуле й сьогодення Готовність до повстання. Що сповиває, як полум'я, хильнІі, позитивно оціНЮВАаЛИ книжки Особливо зворушують І приваблюють РИ Ше навіть повітря, поета, відзначали тематичне розмаїття оптимізм 1 віра поета в краще майбутнє 4 | Якого стає все менше, творів О Лупія, їхактуальність, патріотизм України і нашого народу ак позаздрить нашій волі, Диво ж яке чарівне, | | щирість ліричного героя. Загалом же з Уроки Тичини і Рильського, Бажана 1! Що жаіегндий МИ ВІД НИХ, 5 КОЖНІМ ОРАНКИ наче свічка, виходом кожної книжки голос поета Малишка, Довженка і Гончара не пройшли стуерга проннийх візова Що проВ САДКИ мужнів, набирав справжнього поетичного для поета марно. Олесь Лупій вчився у них 1 У і , " І - ь Р ї | на Що маємо свою дорогу, Тут, де солодка росиця злету В його лірику входить епічне начало, доброти, тверезого ї світлого погляду М Що молимось своєму Богу На траві, на вербі, на калині., тична мова стає досконалішою, мело- соких народних ідеалів У золотій голубизні, Диво ж яке - Україна! дійнішою. Поет зростав від книжки до Олекса МИШАНИЧ, книжки, поглиблювалося иого світобачендоктор філологічних маук ето сг якого т ся но нь тика нащо с а п р ни -'- Б виб ин анна У ННЯ ні он сало йно рі «Слово Просвіти» Шеф-редактор Павло Мовчан Адреса "Слова Просвіти" - 252001, Київ-І, завулок Музейний, Засновник - Всеукраїнське | Відповідальний редактор Любов Голота 8, Всеукраїнське Товариство «Просвіта» ім. Тараса Шевченка, Товариство "Просвіта" 75 імені Тараса пануаяхя Редколегя ороманняамя тел.228-01-30; Е-таї: З.ОУО (Ф РКОЗУТТА. іпіегсот. КІЕУ. ПА Реєстраційне ме 1007 Анатолій Журавський, від 16.03.1993 2 зд 9 Анатолій Погрібний, Індек с ЗОбІ17 Зам. Ме 0331203 Наклад 3000 Олександр Пономарів, Іван Ющук Виготовлено з готових фотоформ на комбінаті «Преса Украши» б Р РАН 2 АН - " - ца т нн т Р ть - Р ро Р Р о - ПР ж шою ж - ОРРОРРИРЕНЕ - ни - панно нь - ра -- ню - - ання єння - ЕЕ - - РР сб - - ем
Емблема «Просвіта»Prosvitianyn