Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
“Шевченко був нашим і послом, і консулом, і повноважним представником, коли в нас ще не було держави”. · с. 4сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «ШЛЯХ ДО ТАРАСА», с. 1

ШЛЯХ ДО ТАРАСА

Слово Просвіти, №10 за 2008 рік

Закінчення. Поч. на с. 1 — Які завдання просвітян, виходячи з духовної спадщини Шевченка? — Вони зрозумілі. Але можли$ вості наші не такі, які хотілося б ма$ ти громадській організації, що на$ родилася 140 років тому. Оцій по$ літизовано-партійній домінантнос$ ті у жертву принесено весь гро$ мадський рух. Ми ще існуємо, але якщо подібні тенденції тривати$ муть, нас весь час випихатимуть з поля, де ми перебуваємо. Виштов$ хують громадський рух, Шевченка, все українське або звужують його. У Шевченка громада — категорія надзвичайно вагома і вирішальна. Ми повинні домагатися того, щоб усе, що ми започатковували на по$ чатку 90$х, розвивалося. Дуже шкода, що вже відійшов в інший світ видатний режисер Олександр Клименко, який устиг зробити 11 серій “Заповіту”. Автори сценарію — Іван Дзюба, Борис Олійник і Павло Мовчан. Це ми робили ще в радянські часи. Але не можемо ба$ гато чого реалізувати вже в неза$ лежній Україні. — Чому так відбувається? Чому, Ви сказали, виштовхують дух Тараса? — Якщо ми так байдуже спос$ терігатимемо за тим, що формує свідомість (маю на увазі електрон$ ні мас-медіа, радіо, телебачення), так і триватиме. Якщо вони будуть від нас дистанційовані, не націо$ нальні, не насичені словом Шев$ ченка, а будуть словом Гордона, баєчками про красиве життя Кате$ рини Осадчої… Немає національ$ ного каналу, є лише комерційні проекти. Це національна справа — виховання нації. І “Просвіта” зму$ шена відстоювати програми, які сформував Шевченко. Хотілося б, аби представники нашої влади, насамперед у куль$ турній, освітній сфері у Шевченків$ ські дні відволіклися від “новин”. Бо чим прикре сьогодення? Тим, що ми живемо новинами. Спожи$ вання скороминущого — все це марнота. А є те, що викристалізу$ ване і називається вічністю. Шев$ ченко — це категорія вічна. — І ще про одну ініціативу Всеукраїнського товариства “Просвіта” — Тарасову церкву в Каневі, біля могили нашого генія. — Тільки великих воїнів і полко$ водців, імператорів із таким за$ гальносуспільним осмисленням перепоховували, як Шевченка. Ми над цим чомусь не замислюємося. Він обрав місце. Міг би й досі ле$ жати там, у Санкт-Петербурзі, бо коли виникла ініціатива перепохо$ вання, вона була фантастичною, нереальною. Але ж її було зреалі$ зовано. На тій Чернечій горі. Тобто Фото Олеся Дмитренка вона схимницька, та гора, Богом позначена. Перебуваючи в Каневі, я не раз запитував себе: чому могилу увін$ чано цим партикулярним бетоном? Мармуром, хоч це не має значення — для мене все радянське було бе$ тоном. Це все стоїть на грудях лю$ дини — живої. Де хрест? Знище$ ний колись хрест відновили, але посунули до музею. Тому цілком логічно нам, які ставлять Україну одразу після Бога (Бог і Україна!) приходити до Шевченка через церкву. Запалити свічку, послухати передзвін у глибині простору й іс$ торичного часу, бо Шевченко — це не лише ХІХ століття чи наш час, це і біблійні, й добіблійні часи. Тому, порадившись із членами правління “Просвіти” й Патріархом Всієї Руси-України Філаретом, ми й вирішили ініціювати будівництво Тарасової церкви. Але нам заборо$ нили ставити хрест біля Чернечої гори, а виштовхали до ярка. Ми поставили там хрест, розуміючи, що влада змінюється, політики не вічні. А в перший рік президентства

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин