Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Суспільство · “Війна засвідчує: настав час розуміння визначального історичного шансу, який наближав Т. Шевченко своїм поетичним словом”. · с. 3сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «Колективне звернення до співгромадян та українців усього світу в день народження національного символу України, видатного поета і мислителя», с. 1

Колективне звернення до співгромадян та українців усього світу в день народження національного символу України, видатного поета і мислителя

Слово Просвіти, №11 за 2023 рік

Закінчення. Поч. на стор. 1 А українську мову вважаємо своєрід$ ним “ключем” до відкриття надбань життєствердного Логосу. …Дерево як алюзія на мотиви Шев$ ченкової поезії, що віддзеркалює діа$ лектику загальнолюдського пізнання, знаходить втілення у творчості відомих світові українських письменників ХХ–ХХІ століть. У М. Руденка – це кар$ тина пізнання людства, зображена у вигляді метафоричних дерев; картина, що розвиває як алюзію на Шевченкове розмежування народів і мов, так і мета$ фору про світоглядно різні логоси, а в ширшому розумінні – несумісність до$ статніх та недостатніх теорій. Шевчен$ кова алюзія у В. Стуса – це дихотомія “зимових дерев”: дерева, зрощеного там, де світає, і дерева, котре виросло там, де смеркає. …Украй зневажливе ставлення Ро$ сійської імперії до уярмлених народів стало предметом поетового обурення ім$ перським гнітом, яке Т. Шевченко пере$ дав непроминущими наративами поеми “Кавказ” та гнівними словами про “молдованина” і “фіна” та решту коло$ нізованого посполитства. Словами “на всіх язиках все мовчить. Бо благоден$ ствує”. Великий Кобзар затаврував то$ тальний гніт російської імперськості, котрий донині загрожує світові. Аналізуючи сучасний стан згаданих Т. Шевченком етносів, наголосимо: фі$ ни, понад 100 років тому отримавши не$ залежність і 3/4 століття дотримуючись політики нейтралітету, нині прагнуть за$ хистити себе під “парасолькою” спіль$ ної безпеки. Ще складнішою є сучасна доля Молдови, котра дедалі болючіше потерпає від загроз імперського тоталі$ таризму з боку Росії. Власному і дружнім Україні народам Т. Шевченко дав однозначні наративи, які у середовищі українства донині зали$ шаються афористичними посланнями націям: В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля! Утверджуючись у правді і силі цих переконань, на противагу імперським викликам світові Великий Кобзар про$ тиставив велич розуму і мови, які нам належить проявити: І возвеличимо на диво І розум наш, і наш язик… Вказуючи на верховенство розуму, Т. Шевченко апелював до того, що іме$ нується питомо українським поняттям “світ правди”. Нині стає все актуальні$ шою алюзія на пророче твердження Кобзаря про світ правди та перекона$ ність у призначенні України: адже засві$ тить його саме вона! Війна засвідчує: настав час розуміння визначального історичного шансу, який наближав Т. Шевченко своїм поетичним словом. Це пророцтво він передав слова$ ми про те, що якраз Україна ...розвіє тьму неволі, Світ правди засвітить. Меседжі Кобзаря знаменують загаль$ нолюдську місію, котру саме зараз нале$ жить втілити українству. 178 років тому Т. Шевченко передбачив зіткнення не$ сумісних “тьми неволі” і “світу правди” та пророче окреслив неминучість пере$ можного фіналу “світу правди”. Тоталі$ тарне радянське літературознавство по$ боювалось національного трактування вірша “Стоїть в селі Суботові”, він був забороненим у радянській імперії, а в Україні його почали оприлюднювати аж у часи розпаду СРСР. “Битва” дихото$ мічних сутностей, на які вказав Великий Кобзар, матиме воістину грандіозне за$ вершення: адже завдяки Україні засві$ титься “світ правди”, бо якраз вона по$ кликана розвіяти “тьму неволі”! Лейтмотив зіткнення Світла і Пітьми пронизує інтелектуальне надбання вже згаданого М. Руденка, котрий звернувся до онтологічного осмислення грандіоз$ них наративів більш ніж через століття після розкриття духовним Батьком нації цих непроминущих сутностей. Варто зо$ середитися на двох алюзіях на цю тему. Першою є алегорія протистояння, в якій Вершник, котрий є віддзеркаленням Світла, прагне приборкати уособлення Пітьми – Коня, що прагне скинути Верш$ ника. В есеї “Не загубити ліхтарика”, що став передостаннім заповітом інтелекту$ ала, він філософськи розвинув алюзію на цей мотив. Він вказав роздвоєння Субстанції на Світло й Темряву і наголо$ сив: у цьому роздвоєнні проявляється всесвітня діалектична потужність. Ця сентенція наповнена глибоко субстан$ ційним змістом: Матерія Світла і Мате$ рія Темряви віддзеркалюють непроми$ нущість їх віковічного протиборства як прояв потужності Всесвіту. Належить підкреслити суголосність життєствердних меседжів ХІХ і ХХІ сто$ літь: Т. Шевченко особливо наголошував на плеканні життєдайної мови, адже са$ ме вона засвічує “світ правди” та розві$ ює “тьму неволі”. Завдяки рятівним на$ ративам Матерія Світла витискає із ча$ сопростору Матерію Темряви та несу$ місне із життям мислення і матеріальне діяння. …В умовах, коли докорінно зміню$ ється глобальний часопростір, Україна покликана ініціювати внесення змін першою чергою до міжнародних доку$ ментів, що унормовують чинну парадиг$ му знань. Від 2005 року, коли в Женеві оприлюднена доповідь ЮНЕСКО “До суспільств знань”, упродовж 18 років зростає актуальність оприлюднення по$ зиції нашої країни, в епоху ноосфери покликаної наголошувати на пріоритет$ ності життєствердних знань, керуючись їх докорінною відмінністю від смерто$ носних знань, неприйнятних ні для жит$ тєдіяльності, ані для розвитку міжнарод$ ного співтовариства. Стає дедалі невідкладнішим подаль$ ший розвиток цих ініціатив України, особливо з огляду на оприлюднення у 2019$2021 рр. доповідей ЮНЕСКО, що розвивають платформу суспільств знань, торкаючись так званих цифрових су$ спільств. Ми переконані, що рятівна па$ радигма подальшого розвитку цивіліза$ ції, яку здатна пропонувати Україна, має рішуче витісняти чинну парадигму, за$ сновану на знаннях, зміст яких до цього часу продовжує залишатися несумісним із життям. Зростання геополітичної значущості України актуалізує питання запрова$ дження української мови як засобу оп$ рилюднення принципово нових міжна$ родних ініціатив. Передовсім належить вказати на Балто-Чорноморську вісь (проєкт Балто-Чорноморського союзу), під яким розуміється створення наддер$ жавного об’єднання, ініційованого за участю України ще понад 100 років тому. Втілення цього проєкту відкрило б пер$ спективу застосування української мови як засобу спілкування з іншими держа$ вами у передбачуваному міждержавному союзі. З погляду перспектив подальшого застосування мови належить розглядати ідею союзу, що вже отримав умовну на$ зву “УПА” (Україна – Польща – Англія, точніше Велика Британія), висловлену в час нинішньої війни. Повноцінне за$ провадження української мови у сферу міждержавного спілкування сприяло б встановленню певних “неписаних” тра$ дицій новітніх союзів держав і слугувало б взірцем для новітніх принципів нала$ годження стосунків між ними. Введення України до складу Ради безпеки ООН за$ мість Росії, котра заслуговує видворен$ ня, відкриє ще масштабнішу перспекти$ ву — застосування української мови в ООН. Таким чином, налаштовуючись на властивий українству лад життєстверд$ ного мислення, якраз у Т. Шевченка зна$ ходимо відповіді на найпосутніші пи$ тання сучасності, спричинені глобаль$ ними викликами ХХІ ст. Алюзії на моти$ ви поезій Великого Кобзаря, згадані у нашому Зверненні, віддзеркалюють пи$ томо національний характер мислення і спрямовуються на утвердження цивілі$ заційного зламу, що відбувся завдяки першій українській перемозі, здобутій на початку війни унаслідок краху намі$ рів ворожого бліцкригу. Наша найперша перемога вказує: Ук$ раїна започатковує докорінні трансфор$ мування, здатні мотивувати виживання людства та безпечну життєдіяльність ци$ вілізації. Ноосфера відкриває епоху жит$ тєствердного розвитку, покликаного якомога швидше витісняти смертоносні наративи. Україна володіє пріоритетами рятівного знання, здатного протидіяти загрозливим для планети викликам. Микола Жулинський, голова Товариства зв’язків з українця$ ми за межами України (Товариство “Ук$ раїна – Світ”), директор Інституту лі$ тератури ім. Т. Г. Шевченка НАН Украї$ ни, академік НАН України Павло Мовчан, голова Всеукраїнського товариства “Просвіта” імені Т. Г. Шевченка Михайло Сидоржевський, голова Національної спілки письменни$ ків України Володимир Шевчук, голова Наукового товариства імені Сергія Подолинського Георгій Філіпчук, голова Конгресу української інтелі$ генції 9 березня 2023 року

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин