Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Свого не цурайтесь! · “Наше життя – це всього лише коротка мандрівка задля високої ідеї”. · с. 12сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «Учімо дві мови. Свою для життя – чужу для спілкування Світлої пам’яти Ірини Дмитрівни Фаріон», с. 10

—11 Учімо дві мови. Свою для життя – чужу для спілкування

Слово Просвіти, №12 за 2026 рік

ламности, що блискуче виписано в повісті українського письменника Михайла Старицького “Облога Буші” та драмі “Оборона Буші”. Польський окупант стер з лиця землі місто з 16 тисячами населення, але не зламав її мешканців. Мар’яна, дружина сотника Завісного, що боронив Бушу, після вбивства свого чоловіка завела натовп ворогів у вежу і сіла на порохову діжку, висадивши себе в повітря разом з ними. <...> Неподалік села Буші – геологічна пам’ятка природи загальнодержавного значення “Гайдамацький Яр”, що у своїх скелях ховає пам’ять про незламного Гонту, розтерзаного згодом поляками. Мало минути понад 160 років, щоб 15 червня 1934 року Григорій Мацейко (псевдо “Ґонта”) як член Організації українських націоналістів здійснив замах на міністра внутрішніх справ Польщі Броніслава Пєрацького на знак помсти за сотні років окупації наших земель і, зокрема, за вбивство Гонти. Глибина проникнення в нашу історію, кров і біль сьогоднішньої війни і спрага на спілкування однодумців – це те, що тримало нас весь день і досі в спільному колі споріднених переживань, віри в нашу перемогу і щоденного чину задля її неминучого наближення. До перемоги”. “Війна не лише вбиває – війна показує, відкриває, зводить, об’єд( нує, тлумачить, мобілізує на бо( ротьбу з найстрашнішим Злом. Війна ділить людей на мужніх, відданих, працьовитих і на боягу( зів, зрадників, симулякрів. Тому мої системні поїздки країною з презентацією монографії – це не філологічно-інтелектуальні ман( дри. Це показ цих прекрасних мужніх, працьовитих і відданих Україні людей і максимальна мо( білізація нас на покрокове наб( лиження нашої неминучої пере( моги. Нема фізичної перемоги, коли кволий Дух, горіння якого слід підтримувати і плекати. Саме такі люди Духу організували блискучу зустріч в історичних Погребищах. <...> Наскельне зображення України, до якого підвели мене шановні пані при в’їзді до Погребищ, вражає своїм символізмом і бажанням відданих мешканців творити нашу велику покрокову і місцеву українську Перемогу. Не менш символічною та натхненною була зустріч зі священниками Українського православного храму Петром Гуком та Іваном Мельниковичем, що, як виявилося, з Франківщини та Львівщини. Ось він приклад нашої Соборности, що завжди мав виняткову силу в часи найбільших історичних викликів. Ми разом мали за честь скласти молитву та покласти квіти до пам’ятного Стрілецького Хреста “Борцям за волю України”. Теплом, щирістю і любов’ю віяло від нашої бесіди – споріднених душ. Хай на тому Погребищенському символічному пагорбі збирається щоразу більше просвітлених українців. І буде так. Вразило, як повз нас проходив чарівний пану брилі і невимушено привітався “Слава Україні!”. “ <...> Без завершальних чар не обійшлося. Не дарма кажуть Вінниця-Цяця. Наша швидкісна поїздка до витоків річки Росі, що, за однією з версій, лежить в основі нашого хороніма Русь, не канев лету, бо чар нашої природи є показовим складником нашого національного характеру, в якому краса і сила завше разом. Дякую, неймовірні українці, за Вашу гостинність, за коровай, за вишитий рушник, за картину пані Олени Павліченко, за кожне слово-диво, мовлене під покровом нашої природи та оберегом історичної Росі. Відпрацюю “Геном українців” про Вашого видатного земляка отамана УНР та дев’ятого генерал-хорунжого УПА на ім’я “Немо” Івана Трейка1 (примітка: Ірина Дмитрівна виконала свою обіцянку за 2 дні до свого вбивства. – Л. Х.). І в цьому наша нерозлучна єдність також. Стрімголов вирушили до Вінниці, ледве вириваючись з обіймів казкового поросся. <...> Думаю, що наші наступні зустрічі неминучі. Слава нашим полеглим Героям. Наша праця – продовження їхньої боротьби. Не зупинимось!”. 1 червня 2024 р. – Київ. “Від* відала Книжковий Арсенал у Києві з ініціятиви найкращого львівського видавництва Свіча* до видавництво, що видало нашу монографію “Англізми і проти* англізми…”. <...> Доплати за чу* жий язик – і не важить, що це ленгвидж – запровадила свого часу Єкатєріна Вторая. <...> Те* пер не треба ворога, аби знищу* вати країну зсередини. Ця мо* нографія має окремий розділ про історію чужих мов в Україні і який це мало вислід для нашого недорозвитку. Чужою мовою сво* єї країни не побудуєш, як і не бу* деш жити з чужих грошей вільною людиною. Ця монографія потре* бує максимального поширення, аби суспільство усвідомило, яку страшну загрозу для нашої тож* самости несе англійська мова. Цю мову пропонують вивчати і вживати ЗАМІСТЬ української, а не поряд із вивченням інших чужих мов, що самоочевидно. Поза тим на книжковому форумі мала численні зустрічі зі своїми читачами. <...> Дала інтерв’ю, що читати, щоб не улягати під масу, а мати свій канон літератури. Дякую всім, з ким мала за дар і щастя спілкуватися. До праці і подальших спільних перемог!”. 1 червня 2024 р. – Київ. “Ви* няткова 24-а презентація “Анг* лізмів і протианглізмів…” в са* мому серці Києва, на Хрещати* ку, в книгарні зі знаковою наз* вою RID. Книги та кава і зна* йомство з галактикою, яка чо* мусь досі оберталася поза моїм почуттям – з Ігорем Дідков* ським – моїм земляком з Тато* вого краю з Судової Вишні. <...> Нам було про що поговорити, про що політати, що запланува* ти і куди спільно рухатися. <...> Дивовижна зустріч з виняткови* ми українцями на презентації з найпекучіших точок України: Донецьк, Херсон, Миколаїв, Су* ми, Одеса, Новгород-Сівер* ський і, звісно, Київ. Тільки лю* ди, об’єднані спільним Духом, долають тисячі кілометрів, аби зустрітися один з одним, щоб спільно працювати і творити на* шу візію України. <...> Дякую, РОД-е красний, під Ігоревим покровом, що об’єднав нас і причастив силою Ідеї Нації і Крицею нашого Слова. То були інтелектуальні ласощі та ідеоло* гічні вертикалі у Домі Роду. Не* забаром, з половини червня, но* ві зустрічі в Києві. Розширюймо наші кола. Боротьба триває”. 16*17 червня 2024 р. – Фастів, Київ, Київщина. “Це був наш з Вами тріюмф у сакральному міс* ці Києва Національній бібліоте* ці України імені Ярослава Муд* рого. І географія – Донецьк, Ма* ріуполь, Торецьк, Харків, Жито* мир, Київ, Черкаси, Броварі та ін. – і віковий розмай – від шко* лярів до їхніх батьків і умудрених досвідом зрілих українців вра* жає. Ми чарували з Вами понад дві години над силою мови і ча* сом безсиллям і поразкою люди* ни. <...> Дякую, що нам того ча* су було замало”. 30 червня – 01 липня 2024 р. – Луцьк, Волинь, музей сучасного мистецтва Корсаків. “Дякую за Чин. Дякую, лучани, за розкіш спілкування. У Луцьку відбулася майже ювілейна презентація: 25!!! Знаково, що в день уродин гене* рала Романа Шухевича. І знако* во, що в колисці УПА – на Воли* ні. На жаль, ця монографія про чергову валуєвщину в нашій мові – ідіотичну англіїзацію від ужи* вання безглуздих слів на зразок тьютор, коуч, блекаут, лук, аутфіт до підривного для української мови закону про особливий ста* тус англійської мови в Україні. Панове! Якщо досі я сприймала і вивчала цю мову як одну з бага* тьох, то тепер, коли чую ці звуки, то реагую на них, як на москов* ську. Те, що накидують силою, те, що чуже і зовсім НЕ вмотивоване для вивчення у супротиві до дер* жавної української мови – про* вокуватиме суспільство на кон* флікти і несприйняття. І це про* тистояння вже почалося. Це ді* лить, дратує і виснажує суспільс* тво. І то в час війни…”. Кожен допис, кожне враження Ірини Дмитрівни – це шедевріальні словосплески, насичені передусім неймовірною вдячністю кожному, хто був на презентаціях монографії. Цих щемливих інтелектуальних зустрічей на сьогодні було б набагато більше, якби життя Ірини Дмитрівни не обірвалося так швидко… “Наше життя – це всього лише коротка мандрівка задля високої ідеї”… Мова – це не просто засіб спілкування, це сутність нашої ідентичности, носій історії, культури, національної гідности. Ірина Дмитрівна Фаріон присвятила все своє життя збереженню та популяризації української мови, наголошуючи на важливості мовної самосвідомости та ролі рідної мови у формуванні нації. Її невтомні зусилля в освітній, науковій та громадській діяльності залишили помітний слід в українському суспільстві. Вона твердо вірила, що оволодіння рідною мовою – це шлях до самоповаги, а вивчення іноземних мов — це міст до світу. Сьогодні, вшановуючи пам’ять Великої українки, ми засвідчуємо нашу шану та відданість її баченню: плекати та розвивати нашу мовну спадщину, приймаючи багатомовність як інструмент глобального діалогу. Нехай її відданість справі надихає майбутні покоління цінувати і захищати свою мову, культуру та ідентичність. “Я тимчасова, але ідея, яку я сповідую, – вічна, тому що це ідея Нації як самодостатнього суб’єкта світової історії” (Ірина Фаріон). Лілія ХАРЧУК Джерела Англізми і протианглізми : 100 історій слів у соціоконтексті: монографія (зі словником)/ Ірина Фаріон, Галина Помилуйко- Недашківська, Анна Бордовська. Львів : Видавництво “Свічадо”, 2023. 716 с. #ПРОТИАНГЛІЗМ. URL: https://www.youtube.com/play- l i s t ? l i s t = P L S n l k b Z x S f - u8hmHVSQrMyTlFIcb1hEyp Telegram. URL: https:// t.me/irynadmytrivna Facebook. URL: https:// w w w. f a c e b o o k . c o m / p r o f i - le.php?id=61555851987950 Блог “Українська правда”. URL: https://blogs.prav- da.com.ua/authors/farion/ Проєкт “Від книги до мети”. URL: https://www.vid-knyhy-do- mety.info/ Ютуб-канал @IrynaFarion. URL: http://www.youtu- be.com/@IrynaFarion Ютуб-канал @StudioFarion. URL: www.youtube.com/@Studio- Farion Instagram. URL: https:// www.instagram.com/iryna farion/ 1 Іван Трейко (Немо) – малознаний повстанський генерал УПА (Запис програми 17.07.24). URL: https://www.youtube.com/ watch?v=rFn7cEzWsdc

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин