Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Молода країна · “Наша країна, як ніколи, нині потребує свіжих ідей, поглядів, радикальних і конкретних дій”. · с. 9сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «Білінгвізм Донеччини: виникнення, реалії і перспективи», с. 7

Текст пошкоджено під час розпізнавання — читайте сторінку оригіналу

Білінгвізм Донеччини: виникнення, реалії і перспективи

Слово Просвіти, №13 за 2019 рік

Закінчення. Початок на стор. 7 Серед морфологічних рис степового говору виділяють відY сутність в окремих словоформах чергування задньоязикових приY голосних: на дорогі, на рукі, у вуY хі — це паралельно можна розY глядати як прояв морфологічної інтерференції в українській мові під впливом російської, бо така особливість є нормативною для російської мови, що й переноY ситься на українські словофорY ми. Отже, при розгляді діалекY тних впливів на сучасне українY ське усне мовлення, що побутує на Донеччині, необхідно чітко відрізняти діалектні особливості та інтерференційні впливи, осY кільки, поYперше, різняться меY ханізми їхньої появи, поYдруге, різною є оцінка наслідків подібY них мовних відхилень. Наведені вище особливості степового гоY вору становлять незначну частиY ну від усього загалу фонетичних, лексичних і граматичних рис відY повідного мовного утворення, а тому при аналізі мовлення певY ного респондента варто брати до уваги наявність / відсутність інY ших територіальноYдиференційY них мовних ознак. Таким чином, говорячи про історію формуванY ня мовного середовища ДонечY чини, треба враховувати і загальY ноукраїнські чинники, що вплиY вали на розвиток і вкорінення мовних особливостей різних реY гіонів України, і локальні тенY денції постання місцевого варіY анта міської комунікації. Серед регіональних чинників постання викривленої мовної ситуації ДоY неччини варто виокремлювати надпотужний асиміляційний вплив мовної політики радянY ської влади, що супроводжувався уніфікацією етнонаціональних ознак місцевого населення задля витворення пришвидшеними темпами російськомовного регіY ону. Сучасна мовна ситуація Незважаючи на те, що ДоY нецьк окуповано, він усе одно заY лишається одним із найбільших мегаполісів незалежної України. Іу місті, і в Донецькій області мовY ноYкультурна ситуація залишаY ється досить складною. Загалом її можна схарактеризувати як териY торію поширення незбалансоваY ної форми українськоYросійськоY го білінгвізму з диглосними проY явами. За радянських часів украY їнську мову на Донеччині було повністю витіснено не лише з виY щих навчальних закладів, а й із міських шкіл. Станом на 1990 р. з майже 1300 шкіл області залишиY лося 103 маленькі сільські школи з українською мовою викладанY ня, в яких навчалося менше 3% усіх учнів. Перша українськомовY на школа в регіоні з’явилася в Донецьку 1991 року завдяки зуY силлям Донецького обласного об’єднання Товариства “ПросвіY та” ім. Т. Шевченка та конструкY тивній позиції деяких місцевих керівників. Згодом подібні шкоY ли з українською мовою навчанY ня починають з’являтися у ГорY лівці, Маріуполі тощо. Як правиY ло, це престижні школиYліцеї та гімназії. У 1998 р. шкіл з українY ською мовою навчання стало вже 265, у 2001 р. — понад 400, а сьоY годні їхня кількість катастрофічY но зменшилася. Безпосередньо у Донецьку до війни працювало 34 українськомовні школи і 649 клаY сів з українською мовою навчанY ня. Станом на 2010 р. у цих шкоY лах навчалося 16053 школярів, що становило близько 20% від заY гальної кількості міських учнів. Окрім шкіл, у Донецьку було два спеціалізовані ліцеї для обдароY ваних дітей: українськомовний ліцей при Донецькому націоY нальному університеті та російY ськомовний ліцей “Ерудит”. Ці навчальні заклади спрямовані на підготовку майбутніх науковоY педагогічних кадрів для вишів Донеччини. Проте й тут статус української як офіційної мови навчання підкріплено лише на гуманітарних спеціальностях — це стосується і учнів, і викладаY чів. Таким чином, бачимо, що формальний українськомовний статус багатьох шкіл перешкодY жає формуванню навичок корисY тування українською мовою в усіх комунікативних сферах і стаY вить під загрозу реалізацію задекY ларованої в освітніх директивах мети: формувати національно свідому, духовно багату мовну особистість, яка володіє вмінняY ми й навичками вільно та доцільY но користуватися засобами рідY ної мови, що має забезпечити наY лежний рівень мовної компетенY ції. Хоча на практиці спостерігаY ється зовсім інше — використанY ня державної мови є чітко реглаY ментованим умовами комунікаY тивної ситуації, а інколи взагалі має суто протокольний характер. За довоєнними даними ДонецьY кої ОДА, зі 195967 студентів обY ласті у 113 ВНЗ Донеччини 47072 навчалися українською мовою. Це становить 24% від загальної кількості студентів. Мовне сереY довище в освітньому просторі лиY шається приховано диглосним, що певною мірою підживлює тенденції зросійщення. Ситуація із забезпеченням місцевих бібліоY тек українськомовною продукціY єю також не найкраща. Так, зокY рема бібліотечний фонд ДонецьY кої обласної універсальної бібліоY теки ім. Н. Крупської лише на 9,1% укомплектований книгами українською мовою. У 1991 р. їх було ще менше — 6,1%. На два українськомовні видання припаY дає три російськомовні. ПоYперY ше, українськомовні книжки — це література переважно ще раY дянських часів, яка зовсім не виY ховує в читачів патріотичних поY чуттів до незалежної України, швидше навпаки. Мабуть, це і є однією з причин, чому вона практично не користується поY питом у адресата — молоді. ПоY друге, мережа самих бібліотек неY ухильно скорочується. У місцеY вих бібліотеках області, фонд яких майже повністю ще радянY ський, загальний обсяг літератуY ри становить понад 17 мільйонів примірників, з яких українською мовою — 30,3%. В інформаційноY му просторі Донецької області працювало 136 телерадіоорганіY зацій. З них — 38 телерадіокомY паній і 18 радіоорганізацій ефірY ного мовлення, 67 — телерадіоY компанії кабельного мовлення і 13 — радіоорганізації дротового мовлення. Телерадіоорганізації, використовували у своєму ефірі в середньому 45% державної мови і 55% — російської. Обласна дерY жавна телерадіокомпанія, яка веY ла програми українською, — 65%, російською — 35%. Така пеY ревага однієї з мов національних меншин поряд із державною не сприяла формуванню пріоритетY ного становища мови титульної нації, хоча насамперед представY никам українського народу має відводитися ключова роль у твоY ренні нашої держави. Ольга ШЕВЧУК7КЛЮЖЕВА

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин