Емблема «Просвіта»ПРОСВІТАЦИФРОВАЗнання · Люди · Майбутнє
Слово многоцінне · “Доки живе душа народу – народ безсмертний. Вмирає душа – вмирає й народ”. · с. 8сторінка оригіналу ↗

Закінчення статті «Павло Загребельний крізь роки», с. 1

Павло Загребельний крізь роки

Слово Просвіти, №38 за 2024 рік

Закінчення. Поч. на стор. 1 переднє слово авторки, далі – схвальні слова світлої пам’яті Михайла Слабошпицького про те, що Павло Архипович вирізнявся своїм непохитним світоглядом, був на загальному тлі “білою вороною”, порушуючи спокій на літературному небосхилі. Він став “каталізатором” творчого пошуку. А сам Павло Загребельний на цьому відео називає імена талановитих дебютантів – Євгена Пашковського, Олеся Уляненка, який отримав малу Шевченківську премію. Його роман “Сталінка” – не про столичне передмістя, а про епоху. Теодозія Зарівна подарувала відео до відеотеки Національного музею літератури. Завітав на захід поет, народний депутат України кількох скликань, голова ВУТ “Просвіта” імені Тараса Шевченка Павло Мовчан. “Є постаті, – сказав Павло Михайлович, – які вважаються визначальними. Якби не було перших сміливих публікацій Загребельного, ми б сьогодні не говорили про нову сторінку в історії літератури і нашої нації з новим баченням, відкидаючи партійну заангажованість і псевдо фольклорність української поетики”. Згадав П. Мовчан епізоди зі свого життя. Саме Загребельний посприяв, щоб його прийняли до Спілки письменників України; тричі висував кандидатуру на Шевченківську премію, незважаючи на такі “важливі” на той час нюанси, як носіння на шиї подарованого матір’ю хрестика та ще й (натоді!) джинсів. За словами П. Мовчана, Загребельний – людина трагічної долі. Він мав бібліотеку у кілька десятків тисяч книг, але недавно сталася пожежа у будинку, тож, можливо, згоріли деякі рукописи письменника, його щоденники. Повз Загребельного не проходив жоден справжній талант, хоча він був прямолінійним, давав чіткі і справедливі оцінки запроданцям, щиро дбаючи про те покоління, яке він формував. П. Загребельний своїми творами заглиблює нас в історичну тематику. П. Мовчан закликав, що нам треба клопотатися, аби твори письменника були в державних програмах , і що слід пам’ятати: в почині сьогодення були шістдесятники, які творили історію сучасної України. О. Балабко вручає історичні світлини Раїсі Сенніковій Упродовж вечора модератори використовували уривки з давнього інтерв’ю із Загребельним Миколи Славинського, текст якого він надав організаторам. Поет зі Львова Ігор Павлюк сказав, що П. Загребельний, як голова Спілки письменників, був дотичним до представників різних літературних жанрів. Поет прочитав цікаві літературні спогади і лист до нього Павла Архиповича. Оригінал також передано до скарбниці Музею. Заслужена артистка України, викладачка Національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого Лариса Недін професійно і красиво прочитала уривок з роману “Роксолана”. Доля подарувала їй щастя бути знайомою з письменником, який зацікавився і походженням її прізвища. Студія “Ярославів Вал” двічі записувала інтерв’ю із Загребельним, який залюбки говорив про велич української літератури. Письменник Олександр Балабко, хоч і не був особисто знайомим із ювіляром, але теж поділився спогадами. Коли йому було 25 років, прочитав роман про кохання “Роксолана”, що справив на нього потужне враження. Пізніше їздив до Стамбула, щоб пройтися стежками Роксолани, Юрія Хмельницького, інших вимушених і добровільних емігрантів з України. І повертався до цього твору знову й знову. Прочитавши невеликий уривок про почуття Сулеймана Пишного і його улюбленої Гюррем, розповів про історію створення пісні “Роксолана” разом із незабутнім композитором Леонідом Нечипоруком. Відеокліп цієї пісні у виконанні Олени Єрсак, співачки з неймовірного діапазону голосом, присутні мали змогу почути і побачити на екрані. А ще О. Балабко подарував музеєві два автентичних знімки фотокореспондента Олега Диканя із архіву газети “Вечірній Київ”: Павло Загребельний із мешканцями села Загальці Бородянського району Київщини та усміхнені Павло Загребельний і Микола Вінграновський в однакових кашкетах. Михайло Сидоржевський лише кілька разів бачив Загребельного, але згадав, що коли його мали усунути з посади 3 лютого 2009 року, то цей задум не вдався: цього дня помер Павло Архипович... Професор, перекладач, лавреат народної Шевченківської премії, заступник голови Національної премії імені Тараса Шевченка Дмитро Чистяк розповів про роботу Комітету за часів головування Павла Загребельного. Виступає поет Павло Мовчан І про лавреатів того періоду, про їхній високий літературний рівень. Висловив ініціативу проєкту видання матеріалів про класика. Згадав світлої пам’яті Марію Морозенко, очільницю Київської спілчанської організації, з якою писав листи до міської влади, аби увічнити пам’ять лавреатів Шевченківської премії. І тепер цю ідею реалізовано: у Києві – до бібліотеки імені Павла Загребельного 2022 року долучено і назву вулиці на його честь. Письменник Олександр Шугай розповів, що П. Загребельний сказав про нього добре слово як про упорядника двох збірок давньої української поезії. Згадував про сприяння виданню творів молодих поетів, а також про антологію української поезії, яку редагував О. Шугай, і що та антологія “пробила” шлях іншим подібним виданням. Прозаїк Олекса Микитенко, земляк П. Загребельного, розповів про особисті зустрічі з полтавцями Загребельним і Гончарем, фронтовиками, згадав про їхню творчу схильність збирати різні стародруки, викуповувати їх. Письменник навів цікаві подробиці з літературного життя – вихід у світ роману Гончара “Собор” і повісті Григора Тютюнника “Облога”. А тележурналістка Світлана Александренко згадувала про записи програм за участю П. Загребельного, який іноді просив на ніч книжку, щоб ознайомитися з творчим доробком молодих авторів. Бо це була людина енциклопедичних знань. Він не проминав мін війни та події української новітньої історії. Захід відкрила Вікторія Колесник, директорка меморіального Музею Максима Рильського. Вона зазначила, що постать Віталія Павловського знакова як для Донеччини, так і для України. Політика стосовно українських територій була така, що все українське опинилось у меншості та вважалось меншовартісним. Пан Віталій виявився досить наполегливим. Він відстоював використання рідної мови як у побуті, такі в літературній діяльності. Головний редактор Всеукраїнського культурологічного тижневика “Слово Просвіти” Ігор Зоц відзначив непересічність ліжодної літературної новинки. А в один з приїздів подарував Світлані книжку з автографом, який вона зачитала на загал. Владлен Ковтун пригадав епі¬ зоди 90-х років минулого століття у Конча-Озерній, де він був свід¬ ком зустрічі у вузькому колі мет¬ рів – Загребельного, Мушкетика, Гончара, Чорногуза, які говори¬ ли, як трансформувати свідомість суспільства. Змістовний, неймовірно насичений вечір тривав три години! Якби не регламент, то міг би тривати ще довше. Це була цікава інтелектуальна полеміка авторитетних письменників про важливі суспільні трансформації. Очільниця Публічної бібліотеки імені Лесі Українки Ольга Романюк навела статистику звернень до творів Загребельного у столиці. Його читають, його люблять. Бо у цих творах не тільки людина, зображена в історії, але й історія в людині. Письменники живі, допоки їх читають... Очільниця Київської організації НСПУ Тетяна Фольварочна подякувала всім, хто прийшов на вечір пам’яті Павла Загребельного, якого вона особисто не знала, але багато читала, особливо – “Роксолану”. Згадала про інтерес до цього твору серед сільського населення: багатьох дівчат назвали ім’ям Роксолана. У контексті нинішньої російсько-української війни пророче й застережливо звучать слова Павла Архиповича: “Доки живе душа народу – народ безсмертний. Вмирає душа – вмирає й народ”. Творчість великого українця Павла Загребельного – актуальна сьогодні, як ніколи, бо вона активно формує свідомість українців, актуалізуючи національні святині – незалежність, державність, рідну українську мову і наші традиції. Насамкінець – автографи, кулуарні розмови, фото на згадку і вдячність НСПУ, його столичному осередку й, звісно, рідному дому письменників і читачів – Національному музею літератури України. Мирослава КОРНЄЄВА Фото Віталія ПРИХОДЬКА тературного таланту та творчості пана Віталія, образність і системність його текстів. Старша наукова співробітниця музею Наталія Веселицька звернула увагу на кристалічність та музичність поезії Віталія Павловського. Вона відчула в текстах автора глибинну любов до рідної землі, пробудження “власного донецького гена”, який назавжди лишається в її душі та серці. Віталій Павловський читав вірш за віршем, крок за кроком відкриваючи перед слухачем багатогранність і неперевершеність українського слова. Наталія РУДЕНКО, членкиня НСЖУ Модератори вечора Михайло Сидоржевський та Олександр Балабко Експонати з виставки Музею, присвяченої 100-річчю П. Загребельного

Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗

Емблема «Просвіта»Просвітянин