“Поезія — це Доля”. · с. 13сторінка оригіналу ↗
Закінчення статті «ПЕРШОДРУК», с. 12
ПЕРШОДРУК
Слово Просвіти, №49 за 2008 рік
— Які бандити?.. Я сам… — Бистрєй! Шевелісь! І тільки Василь переступив по" ріг з кузні, як його з гарчанням цапнула вівчарка за стегно. Впилася зубами і не пускає. — Йой! Най дитина! — це з ха" ти мама вискочили і заголосили. — Молчі, сука! І забрали Василя. І тата заб" рали. Вели і били. Били і вели на “енкагебе”. Гарнізонник знову збив Василя з ніг. Тато не витри" мали, що так мордують дитину, іна свою біду сказали: “Б’єте — то добийте вже його. Не мучте!” Коло Кіцелика “пайдьошники” — солдати"облавники — зі злості застрелили Кіцеликового пса, щоб не гавкав, і виволокли з хати за коси Марійку Кіцеликову — теж 15"річну дівчину — і разом по" провадили до Яблунова на “енка" гебе”. На допити! На катування! Били таким дрином, як топо" рище від сокири. Розбирали до голого — і били. Били раз у раз — так, що ціле тіло було чорне від побоїв, як байбарак. А на голих дівчатах “танцюва" ли” чобітьми. Чортзна"що понавигадували ці чекісти"комсомольці і комуніс" ти, а по"нашому — совіти, пай" дьошники і убийники, поприпису" вали цим хлопцям і дівчатам таке, що й сталінові не снилось. А це ще були діти. І проти жеб" роти"москальноти нічого не ма" ли, хіба одну ненависть, та ще, може, у когось із бахурів (хлопча" ків) тризуб знайшли, а в дівчат — хустинку з вишитим “Слава Украї" ні”. Або й то ні. У брата Василя нічого не знайшли. Але все одно катували. Через крісло горілиць перегинали, на розжарену кухню (плиту) саджали, аж доки не за" пахне м’ясом. Смаженим. І все питали: — Ты! Взрывал мосты?.. — Ты! Нес жрать бандитам? — У тебя есть оружие. Где оно? — Ты! Был вестовым. Созна" вайсь! А то тебе каюк! — Сколько вас в сотне? И кто? Называй! — Ты! Предупреждал банди" тов: — Гарнизо"он?! — Ты? — Ты?! — Ты?!.
* * * Так пройшло по кістках, по мертвих і живих тілах півроку. Спершу мордували Василя у Яблунові на “енкагебе”, а домор" довували у Коломиї в тюрмі. * * * Сніг валив пластами. Замети сягали даху нашої хати. Тата від" пустили з “енкагебе” (чи “енкаве" де”). І тато були дома. — Слава Йсу! — прийшла Ґриджучка зі Стопчатова, з Мал" цева. — Юрку, їдьте і заберіть Ва" силя. Тато подумали, що Василя за" мучили кадебісти, що Василь мертвий. — Мені трупа не треба! Най собі беруть його на вечерю ті, що його закатрупили. — Та ні, живий. Янко Скорець" кий його допровадив до нас. Ян" ко був у Коломиї, а там ще були наші люди. І взяли вашого хлопця (під тюрмою лежав. У снігу. Вики" нули). Взяли і привезли на корчу" гах. Він у нас. Тато запрягли у сани корову і теля. І привезли Василя. Напівжи" вого. Три місяці лежав на постелі, обертали його. Нічого не їв. Лиш афинником і варом з сушених ма" лин закроплювався.
* * * Перший раз — за вірші! — ме" не викликали (забрали) в КДБ в 1964 році. Це було в Чернівцях.
Слово Просвіти · PDF у Вікісховищі ↗
