Емблема «Просвіта»Prosvita.DigitalWissen · Menschen · Zukunft
← Archiv von «Slovo Prosvity»

Слово Просвіти, №31 за 1997 рік

16 S. · 16 Einträge · PDF auf Wikimedia Commons ↗ · CC BY 4.0

Der Text wurde aus dem PDF gewonnen und automatisch in Beiträge geteilt. Die Grenzen mancher Beiträge sind redaktionell nicht geprüft: Ein Eintrag kann mehrere Beiträge, nur einen Teil eines Beitrags oder einen Serviceblock (zum Beispiel einen Abo-Hinweis) enthalten. Primärquelle ist die Zeitungsseite im PDF.

Seite · S. 1Originalseite ↗
А-РОЕ ітаде То РОЕ Оето. Ригспазе пом им Дів Ре овРенто ме пен ен емиано рони «Р: У а СІЧЕНЬ, Ч 1 (31) 1997 РОКУ Віктор КОСЯ ЧЕНКО: «Ме форма бідітциають бірашаальну 046, а зміст, алила бота на- Катерина ЧОГДТРИ Я - пбиналь; СОКУ ЛЕСЬКИЧ; «се мибе зупинимось тої меті, забмерло Є перет- «пуття! беминого пришестя Спасителя» . "є чу «КОМУ ВЕСТИ БОРОЗНУ ДО ВЕЛИКОДНЯ?! Дорогі читачі! Перше у 1997 році число «Слова Просвіти» прийде до вас тоді, коли залишаться позаду всі прекрасні новорічні свята, віддзвонять різдвяні дзвони, життя ступить у свою буденну борозну ї кожен з нас верстпатпиме свою щоденну дорогу, покладаючись на себе та Боже тровидіння.. Отож, ми прийшли до вас, до тих, гто обрав нас чи залишився з нами, аби допомогти вистояти у буденнит клопотагт, аби працювати так само, як працюєте ви, - наполегливо, тертляче, послідовно, твердо несучи вітру в тіе, що рідне слово здатне творити мир 1: добро У кожному з нашит читачів, хтпо тідтримав нас своєю кровною гривнею, гто прийшов до нас, усвідомлюючи себе просвітянином, ми вбачаємо свого потпенційного автпора, співбесідника, творця стівдіалогу. Ми, газета тросвітям, мріємо про такий натис у своїг вигідних даних: редакція завжди тоділяє думку своїх авторів. Бо лише однодумцям по силі великі справи, великі перетворення. А завдання, що столть перед «Просвітою», потпребують чималих зусиль: це ї повсякчасна робота, спрямована на виконання Основного Закону України, особливо тих шого статей, що стосуються мовної ситуації в державі, культурологічна, просвітницька робота, ї послідовне відстоювання державного інформаційного тростору, ії творення нових форм громадської роботи, спрямованої на державницьку ідеологію, національну 1дею. Не забуваймо, що 1997 рік за сатдними гороскопами - рік Червоного Бика. Подбаймо тро те, аби червоні лозунги перестали маячити теред очима вимучених переломними роками людей, аби, нарешті, спала червона полуда з очей задуренит.. АД той, хто вірить гороскотпам, тай згадає, що Україна таки дійсно з-тід сузря Тельця, що українські! воли, стрі, половії, довгорогі, були здатні 1: орати, 1 мажу везтпи, 1 зорі та місяць на своїм рогах колихати «Апоа б ч и . ч п ць о - Й Й Г й Рі г й лань нь сою аль НІЛ Чан ревить воли, як ясла товні?» - затитпував класик своїм громадян, запитуємо й ми, вважаючи, що терплячі укратимт вміють вибутзати траведним енавом, тож згадацйцмо, що серед роботящит і тпяглових Волів, Воленкіа, Чорноволів, Біловолів, Воловоденків є у нас чимало тих, што моОситі» прізвища Бик, Бугай, Тур, Турівниц, а з ними пов'язані асоціації не лише тихого, поктрного ремисаннох... , Україна вже йде перемерзлою, важкою борозною 199/ року Хто за плугом? Хто сіяч? Хто застіває весняним жайвором над зеленими сходами? Ми, просвітями! Тож - стися, родися, на многії літа, на добро, натрийдешниє, на сая тий український у У між -жидьбіжрауйіу рік інінфнйіьдн-- ЧаючураюнмаЙЙ | Великдень! Любов Голота
Seite · S. 2Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

ню си --- т т т т о | ува - рержива зідизоилльна | (Ну) РІЙ ж - й вітали діти та вихователі. Оте Дніпропетровської «Просвіти»: «Не зак За овій про добродійні аб ЗР має стати сприяння вживаймо до можновладців слоки чудотворця Миколая, його РІРУВОЕНИ Незалежної делократичної національної Української держави поліпшення Ї ва | « просимо», говорім - || жертовну любов до ближнього. А далі 1 умо життя людей, становлення громадянського с «вимагаємо!» було свято. Вихованці читали вірші, Р співали, веселились. Святий Миколай, був у нас козак Дія. Він заснував свій . п ун з роллю якого прекрасно впорався ЗзиміВвник Діївку, який відійшов до меж просвітянин Микола Мовчан, роздав нашого міста. 1989 року ми без великих подарунки. Приємно було бачити ве- зусиль домоглися рішення міськвиконкому | селі дитячі усмішки, бо в багатьох з | | ВИБОРОЄ г ректора заводу, який має тебе за ніщо І прРОСВІТЯНОСОЬКІ НЮХВМВАРА СО пймі ОБ ЄДНАННЯ може кожної миті викинути за двері І ми 5 з, і Мб мусимо подбати про утвердження Кон- | АТВЕРДИТЬ ВСЕНАРОДНЕ ВВ ПЗУ) бе ституції у нашій лекційно-пропа- | ; У гандистській справі. Тоді національна ідея МИКОЛАЙ ПРО СИРІТ ДБАЄ І вам стане ближчою. І я сподіваюся також НАМ ВЕЛИТЬ. а |. """чїмя кризова ситуація в Україні пов'язана з багатьма причинами. | 3 Часом почути від презадента, ща бе -ии ко. о терете о ох і чаї вищих , бо-серед їх чле ти, З У гоакіі СР , розроблених по чічнаєона демократичними організаціями. Щоб ротьба зі злочинністю, і це можна робити, подарунками до школи-інтернату М» | пи | зтілит пилити їх у життя, необлідна влада. Для перемоги на виборах національно-якщо є залізна державна воля Саме вона || вденьсвятого Миколая з настоятелем р | демократичні реформаторські сили мають об'єднатись. потрібна Україні А ми тоді зможемо Миколаївської церкви, що належить, їм | 26 грудня 1996. р. за ініціативою керівників КУЇНу, «Просвіти», НРУ, підтримати Президента повністю Іі всім до Київського Патріархату Просвітян - | Вс аїнського об'єднання ветеранів, провіднитг учениг | громадських діячів | Серцем і душею підтривюли яляцем З лрй знОдІ М . і пе, а отордеталь». У свят м. України Т вирішено утворити виборче Об'єднання. Офіційне оформлення Об'єднання чани соді ЗУаійннА ОР баз 1 | "ропонується на Всенародному Вічі 22 січня ц. р., що відбудеться в Національній Володимир ЗАРЕМБА, голова приор | спері в м. Києві до чергової річниці УНР. 3 | х Концептуальними засадами виборчого Об'єднання Р Р Че ро унно устальства, розвиток ринко- 7 оно во економіки, тнтеграція в європейську та світову системи економічної та з с кваєютивної безтеки, духовне відродження української нації, розвиток української рови та культури, формування української політичної нації. | (Обов'язковою умовою має стати погодження єдиної кандидатури для балоту- У про теЛії » п ог черги | - вання в одномандатнит округаг, підтримка виборчиг списків від Об'єднання, ро назву станції «Діївська» першої! Ре них за плечима багато ри Адже Ре го ції, а рівноправних засадах фінансової своїм вольовим рішенням скасувала по- || вевоїм батькам. Багато з них не знають пу таідтримки. Обрані депутати формують єдину фракцію у Верговній Раді. переднє : присвоїла станції назву своїх прізвищ... УК| «Комунаровская». Інтернат зараз у скрутному станоли Голова КУТН І ДРАЧ | Або гастролі, що обрушилися на наше ВИЩІ, Тож 1 радились шефи з рою, то тих гастролерів проганяв, а потпм могти дітям. Просвітяни теж планують сте Голова НРУ В. ЧОРНОВІЛ за цег мене прогнали Вони вивозять наші всіляко допомагати інтернату газ гроші, переводячи іх у «зелені» | оськоли т раї оон товариства «Просвіта» П.МОВЧАН гине єдиний театр юного глядача, що має , Зоя ШАЛІВСЬКА, 3 статус українського, коли люди не отриголова Конотопської «Просвіти» У КІ мують зарплати, у наспід охороною міліції зви Всеукраїнське об'єднання ветеранів І ЮХНОВСЬКИЙ відбулося шоу, яке прозвучало всюди як зет т Микола КУЛЬЧИНСЬКИЙ, голова Полтавської «Просвіти»: можуть. Топчуть у церкві, підпорядкованій Московському патріархові, топчуть благодійна акція «Діти України». Але діти дивилися Абдулова, «Бременських музикантів», а не «Котигорошка» чи «Телесика» Зате ми зібрали гроші, привезли 2 автобуси дітей з віддаленого селища, Вони дивилися виставу «Мазепа, гетьман СВЯТО ПОДВІЙНОГО ІОВІЛЕЮ В БЕРЕГОВОМУ 12-го грудня 1996 року приміщення Берегівського муздрамтеатру букваль- з - СПО Від в | | но ожило молодими обличчями Д( «Питання культури і мови -- за- ВІДСУТНІСТЮ патріотичного виховання у України», ЩО є, вважаю, нормальним. глядачів та радістіо спілкування вжди політичні» школах, серед учителів зчаста панує Наша «Просвіта» відзначила цього року представників українських культурросіиськийм дух, дух совдепії, дух радянсьсвоє 90-річчя. Відновлена Спчеславська но-просвітніх організацій - товариства . і й ких часів. Директор школи не має снаги «Просвіта» була третьою після Львова І «Просвіта» імені Тараса Шевченка, п 1987 року в Полтаві був утворений клуб звільнити вчителя, який Відвертозневажає Полтави Ми свого часу виступили жіночого товариства імені Олени Теліги укр «Українське слово», І від того часу ми українське, заявляючи таке «Не читали Ініціаторами створення всеукраїнського та Союзу Українок. Нагодою став спіл почали збирати ПІДПИСИ ПІД вимогою на-не буду читать на украйнском язьке». Товариства української мовиїмені Т. Шевювілейний вечір, присвячений 140- юзо! дання статусу державної українській мові Ми мусимо собі сказати і поводитись у ченка Вяких умовах працюємо, самізнаєте. річчю з дня народження Івана Франка, вив Першими поставили свої піДдПИСИ ЖИТТІ Так: або люби Україну, абозабирай- | Алеотихаїм куль вночі, якими стріляли по та 130-м роковинам від дня народженоста робітники. Минуло декілька років і неодся геть | це повинне стати державною вікнах «Просвіти», -- Головна відзнака ня Михайла Грушевського між! норазово протягом 1994--19956 ДОКІВ ІЗ полтТИКОЮюЮ нашої! роботи. Листи з погрозами фізичної На дбайливо виконаних запрошен- ПІ різних трибун всеможливих конференцій У Полтаві маємо певні здобутки, СтВорозправи, які отримуємо регулярно, -- це нях організаторами вечора зазначені омМІ чуємо волання про те, що українська рили відДПОВІДНУ українську атмосферу теж відзнака нашої! роботи Я міг би назва- Берегівське районне об'єднання грам мова не впроваджується в життя, не Все, що пов'язане з відродженням ти низку тих заходів, які ми проводимо Всеукраїнського товариства на ж виконується мовне законодавство. Це на-українського духу в Полтаві, справді відзначити те, що упущено, але ж хочу «Просвіта » імені Гараса Шевченка та Самі гадує мені плач людей слабких, які не | пов'язане з нашою працею в Говаристві б мають твердої волі до дії, залізної дисципліни, державної волі, яка була в Ольжича чи Симона Петлюри, Євгена оти під червоними прапорами? і Слуз Коновальця чи Степана Бандери А саме лекцій ВІЙСЬКОВИМ, Проводимо літературно- У нас у Чортомлику, яким комуністи частини вечора порадували присутніх ен це СЬОГОДНІ для нас є украй необхідним. мистецькі вечори Але найбільше перехрестили на Орджонікідзе, серед 52 красою українських народних строїв ж Менше волання, менше прохань, кожен гордимося тим, що нам вдалося створити тисяч мешканців знайшовся один добродій Про Івана Франка як вірного учня ка » хай змусить себе самодисциплінуватися, на Полтавщинідитячу юнацьку організацію | | почав зривати ті прапори Він учинив га послідовника геншльного Тараса ги. алмовитися від спокус сучасного життя, а | «Пласт». Маємо оренду на г гектари землі громадянський подвиг Його заарешту- Шевченка розпоюла доцент кафедри вро ити своїм шляхом просто, як ішов Кобзар, над Ворсклою І організували там табір вали, про що я писав У нашій ав Це української літератури Ужгородсько- РК. В яким сказав. «У нас нема зерна неправди «Січ на Ворсклі». З цього табору діти | дико мІЛІЦІОНери плювали тому чоловіко го. держуніверситету Наталія ті за собою» І сьогодні, коли я почув Звервиходять зовсаіміншими | хочемо,абицей в обличчя, казали с ча З Вигодованець Про першого великого ренні нення Президента, я вперше за всі ці 5 | пластовий табір слугував для всього «незалєжность». Ось як люди «охо - історика України, академіка-держа"- пд оч років українсько! державності зміг зіВвсіма | Східного репону Це чудесна місцевість з ють» Українську державу роня вотворця і Президента Української коша тими словами погодитись, внутрішньо їх неповторними краєвидами. Вишкіл, який Або ще У нас комуністичний обк Народної Республіки, а загалом добро" маючі спримняти, бо це було те, чого ми очікували проходять діти, не з легких, бо іх виховупоставив біля свого «храму» ве - Ком го Франкового сусіда, доповідали | Украї вс ті роки -- попри заяви про офіційність ють там суворо, як колись козаків Ми стелуз барельєфом, де нап у личезну доцент-історик Василь Пальок ТВ | занной мови | Такеїнше. ніби національна ідея не виховали поки що небагато, всього 35 да коммунизма і 6 зано «Побепрофесор Василі Х уданич | вони збувається, ніби вона не потрібна Україні | дітей, але вони готові до громадської Рада народних пувн мита чедер там в Вир З : "ле о Інтересби світов Р продвузало ЗАМЕТеНЩО пра г мають почуття відповідальності жавна адміністрація | Ленін кети зро сприйнятим присутніми був анс іа Е - 2 євнас хор,керівник якого заслуговує погрожує «Победа коммунизм бе історика Миколи Гриця про ще одної неодні оуття нашої! нації Але я собі думаю,чи в давно звання заслуженого на» То в якій Україні - Я пооала сі українського письменника вченого Бо" | Цьо моти Полтаві почує ці слова представник Маємо відпОВІДНИЙ ВПЛИВ На владу,ївін | треба рішення рр ний ориради мое риса Грінченка, який, як ВІДОМУ; | оргені Президента Микола Іванович Залудяк чи може стати вагомішим ТОДІ, коли розпорядження кати М потрібне народився п грудні | Ні, року | М ОМОМ почує їх голова Котелевської рай віДЧУВатиметься наша сила | нема чого тур, | через дві годи о9ласних струк Ж отонени чн. гину вечора відкраю'? поки держадміністрації, який каже «Я тобітут цуратися ні РУХУ, ні УРП, треба розуміти, стели не буде Ми ТЯМ б Леніна, ні і вела директор Будинку вчителя Оль" інмтенсі президента Чи почує мер міста Полтави ці що тільки жертовна праця національних говоримо, організуємо різ а агат га Радик | й гривач яю ми мали в 1991 1992 р 72 ч - / рія | Ук ЧУ "99 2ИММ ОДНИМ Своїм розпоря же! тноріп Гоана Франка Пи гупиияме Ак "анен , - роках, коли в Дуже гостро стоять перед Україною ЦО Вс стояли б струнк Ж | дженням, Арутюнова. Олек: андр Ковтун, ! Л ебнагайці МОТИ Полтаві знову 3 ЯВИЛИСЯ проблеми сошальні Усім очевидно, що перед мініс гром у лканну ЧАРред ЧИМ, Як Коба лі, Олек и Кадачигов си | бе росиськомовні написи, а тепер додалися ПіІДнесСсення українського духу, Ми готуємо рі Заг н ю Український гопак та акарпато "і и англійською мовою, аби лише не національної само: ВІДОМОСТІ, утверджен були наші, вони б прислука якби власті кий народний танок риЖОМи | ог у"Региською (змову Відкриваються няукраїнської мови де в парізвирішенням | думок але МИ Ім не отлися до наши» ганцювальний ансамбль під керівний кутьой РОСІЙСЬКІ ШКОЛИ Й російські класи б сошальних пробле м ГІколисі ОГОДНІ наш Думати, які форми Ми потрібні Давайте вом Маргарити Ткач те подруже і , ч украеїнських школах, а ЦЬОГО ще не оуло народ настільки знервованим і приниже ЩО нам робити їед апров іДити Бундаши вокальний ансамі» рер' ран 4 роки тому Отже причина наших ний тим, що відбулось у державі готальне ПД|шої | итуації вже п» МТ тому що прав 5 колл Кун коїтімна ат (дир Ктої кв негараздів саме в нас, у нашій слабког ї розкрадання, Він розг ублений. особлипо повернулися до 1984 5 МОЖ бути Ми ПІ ор "- щ. | Ма ем голоме жар чи | Питання культури г мови це завжди на Сході шукає опертя в національній де! був примти Горбач "ОКУ, коли "Овинен речи режи . ; ар У Українок) й бі політичне питання для українців. І коли | це мусить відбутися Патрютична ідея за | п ри будову Ми а Розпочати свою керійниї -. й іп Муси Те чі - | політики бачать, що українська сила сла 2--3 роки завоює Україну, і це наш гене Бездуховні Р / | ЗІДКОТИЛИ, й туди - б - їм середньої ШКОЛИ мо - | я ба, вони починають гиснути з іншого ральний шлях І кожний громадянин діяти би полі «ЧУ Давайте | "ІЛЬНО їзери | | 1 | М бий Попович п ях ?? бок /, починають звіІДНОВЛЮВати мусить побачити в цій державі власним Я на зд а «мПтуацію в Державі ро з з ї пямовитим викона» зровійщення це відДдбуваєтьс й 8 кожНніИ тра" Та | не ЛиИШе соціальним ПИ И ВІД СЬОГОДНІ повто ИСЬмМІ ТРИ и Говорив | Р миркрчУДд ти зАНД Фр унокя суспільній кліТині Нас топчуть скрізь, як бандита, державного чиновника, від ди «просимо» рЮюЮ Не ву иваймо «'МеСнь й слова -о р и 0 сп лю РР р і РУ кю, з «Просвіта». Це близько десятка різних видань, які розвінчують імперські міфи І стереотипи, підручники Читаємо десятки розглянути проблему з іншого боку Є Державне свято незалежності України, тож хіба такі великі князіті, що виводять людей греб і вим. ПОГ | районний Будинок учителя Сцену прикрашав портрет Івана Франка, прибраний гарним руши: ком, а ведучі та учасники концертної ВРеВЕМ ) льт; срусАТі
Seite · S. 3Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

ю української 1 Здано ФЮ.ня На святі показав свою майстернтсть ансамбль сопілкарів Будинку творчості (директор паї Ніна Жоигуц) під керівництвом Світлани Мацьків. Не менше оплесків аудиторії, ніж попередні виступаючі, отримав голова районного об'єднання ВУ" «Просвіта» імені Тараса Шевченка, лікар за фахом, пан Федір Савур. Він завершив сапаято спогадами 31 шкільних ЛІТ Та майстерною декламацією безсмертних «Каменярів». Світлана ЧИРИБАН-ШВИДКА, член ВУТ «Просвіта», аспірантказаочниця, учитель української мови і літератури Берегівської СШ/ Ме 3 ГОЛОС З ДАЛЕКОЇ УХТИ 1996 року в місті Ухті, Комі, відкрився Центр культури, присвячений п'ятиріччю діяльності Товариства українців. Саме цією подією розпочалися Дні української культури. Як повідомила нам голова Товариства українців Галина Ункова, в Ухті створено український хор, виходять газета «Промінь», журнал «Укр НСЬКИЙ ВІСНИК» Але, пише пані Галина, бракує українських книг, зокрема, проісторію, звичаї нашого народу, пісенників, газет, журналів з України. То ж подівається на допомогу земляків. В грудні Республіка ДОПОМОЖЕМО ОПАНУВАТИ АНГЛІЙСЬКУ МОВУ Майже шість років тому Всеукраїнське товариство «Просвіта» спільно а Українським Народним Союзом в Америці започаткувало курси вивчення антлійської мови. Впродовж останніх років цю програму гидтримує міжнародний фонд «Відродження». Попередня система вивчення іноземної мови передбачала знання граматики 1 перекладу Спілкуватися, на жаль, як виявилося, ми не можемо. Саме наші курси дають можливість навчитися розмовної англійської мови. За п'ять років удосконалили Свої понад 5 тисяч студентів Слухачами були люди різного віку - від 8 до 60 років, різних професій і наукових ступенів, школярі 1 студенороку програма охоплює 20-25 міст України й отримує гарні відгуки як від українських слухачів, так 1 від зарубіжних гостей Професійні вчителі з Америки та Канади добровільно, під час своєї відпустки, за власний кошт приїжджають до нас, іноді не маючи жодного спільного коріння з Україною, але знають, що ми є незалежною державою «колишньої імперії» І вони хочуть допомогти нам увійти у світову спільноту Багато з них уже полюбили Україну івертаються сюди неодноразово Цього року вже вшосте будуть організовуватись курси англійської мови трьох рівнів ( низький, середній 1 високий) в осередках «Просвіти». Це інтенсивний 80-годинний курс, який триватиме протягом місяця ( 20 днів по 4 години), з використанням американських підручників та касет Осередки, які організовують такі курси, забезпечують викладачам побут та умови для проведення занять Цього року курси організовуватимуться з 26 травня, 9 червня, 23 червня, 30 червня, 7 липня Якщо Ви зацікавилися цією інформацією, звертайтеся в осередки «Просвіти» у Ваших містах або в Секретаріат Товариства «Просвіта» в Києві (завулок Музейний, 8, тел. 228-45-80). ти. І мяфіє» го - жив зе - . ії РРЧОИ чи -г - - отой МО сич" емо Тжнноао і чи її ч'ово ЧІ и -- ьо зиції б. зал Рей ній наван здоне й и ран шин. До -- щи ї енанннннн и р ні ям її ни не ВВР о Андрій ДОВГАНЮК, голова Івано-Франківської організації «Молода Просвіта»: «Молодь не бажає бути осторонь суспільного Життя». Слухаючи усіх промовців на ЗІЗДІ, я переконався, що перед усіма нами, як перед старшими, так г молодшими поколіннями просвітян, стоять єдині завдання Ми тепер живемо в однакових умовах, тож поєднують нас І спільні про: блеми Серед молодих вони відчуУВаються значно гостріше Вже минуло 5 років ВІДТОДІ, Як Україна стала незалежною державою Вперше Україна отримала реальний шанс вибороти свою незалежність, утвердитися, налагодити власним добробуті благополуччя Немало було зроблено, минуло й немало часу, але Україна охоплена глибокою затяжною кризою, яка торкнулась усіх діЛЯНОК суспільного життя г продовжує наростати Ця ситуація змушує виийти на політичну арену таку силу, як молодь, яка завжди була безкомпромісною, яка завжди прагне реформування, усього нового, більш прогресивного Небажання бути прости: ми спостерігачами тих подій, ЯКІ відбуваються, прагнення самим узяти якнайактивнішу участь у державному житті спонукало нас об'єднатись у гурті «Молода Просвіта» Цьому передував тривалий етап пошуків на предмет того, яку політичну силу підтримати, до якої організації прилучитися. Ми вибрали «Просвіту», одну з небагатьох організацій, яка зуміла зберегти єдність, що ії нам так бракує сьогодні Організована понад століття тому, «Просвіта» завжди згуртовувала навколо себе молодь, успішно розв'язувала проблеми, що поставали перед українським суспільством в умовах колоніального режиму. «Просвіта» діє активно | сьогодні, стверджуючи свою життєздатність «Молода Просвіта» як самостійна організація зробила свій перший крок Із Прикарпаття, зі славного міста над Прутом Коломиї, де відбувся перший Собор Духовної! України, де народилося багато провідних діячів «Просвіти» Учасники установчої конференції Івано- Франківської обласної організації ЧІТКО визначили мету, яка ще більше об'єднала нас г яка стала основою для визначення подальших напрямків нашої діяльності Головною метою «Молодої Просвіти» є об'єднання свідомо! української молоді в єдиній організації, здатній позитивно впливати на політичну, соціально-економічну, духовно-культурну ситуацію в державі, залучення її до активної! участі в розбудові й утвердженні молодо! незалежної держави Україна, виховання високої громадянської активності, національної свідомості, ПОЛІТИЧНОЇ І правово! культури, створення необхідних передмов для формування еліти української нації «Молода Просвіта» ставить собі за мету допомогти молоді самоутвердитися, вибрати правильний життєвий шлях, покликана формувати майбутніх політиків, громадсько-політичних ДІЯЧІВ, профеаоналів бізнес-галузі Ми хочемо перешкодити відчуженню молоді від політики! культури, відродити громадянську гордість, повагу та відданість Українській державі Самостина діяльність МОЛОДІ В нашій організації сприятиме її структури- зації Ужетепер необхідно прищеплювати молоді почуття, обов'язки й віДПОВІДалЛьніІСТЬ За сСвОІ Дії Іі ВЧИНКИ Ми, молоді просвітяни, досить недавно зорганізовані в нашій організації, та вже тепер маємо чітку орієнтацію і своє бачення розв'зання назрілих проблем. Сьогодні на політичному терені України явно виражена багатопартійність | хоча вибори до Верховної Ради та рад усіх рівнів відбудуться через півтора року, я переконаний, що нині ми повинні приходити до об'єднання, до блокування Своє вагоме слово щодо об'єднання вах національнопатріотичних сил має сказати сама «Просвіта» На превеликий жаль, нині в Україні відчувається нестача національно свіДдОМИХ високопрофесійних кадрів на вах щаблях державного управління Можливо, в цьому и криється головна причина всіх наших негараздів. Кадрова політика не може бути реалізована без системи освіти, без п! реформування. | були не випадковими, мабуть, негативні слова на адресу С ж синь - овен лих с-иі ожини Р укрАЇОЯ - РЕРЖ АВ 9АЦЯОФІ АЛЬО А миня 0-Х Ло нн нач нан -о 0 о - нн Ріо панни зн чи . - БР Ж нинішнього міністра освіти пана Згуровського Адже реформування оєвіти на початках державності було, згадаймо, відчуУТНИМ Негативно позначається на стані справу державі й відсутність державної! ідеопопі Надідеолопєю тоТталітарно! держави працювала ціла армія високооплачуваних державних чиновників. Сьогодні на щідеолопю українського державотворення професійно не працює ніхто Гому «Просвіта» зі своїм підрозділом «Молода Просвіта» повинна заповнити цю прогалину Закликаю усіх підтримати ідею створення всеукраїнської! організації «Молода Просвіта». З'їзд її можна було б провести вже на початку наступного року. При активній співпраці «Просвіти» і «Молодої Просвіти», я переконаний, ми зможемо побудувати правову, демократичну, цивілізовану державу, вибороти для українського народу кращу долю. Володимир КОВТУНЕЦЬ, голова Рівненської «Просвіти»: «Ми приречені на співпрацю з вла- дою, якою б вона не була». Протягом останнього часу наша організація започаткувалачимало цікавих справ Зокрема, регулярно виходить наша газета «Дзвін» Створюємо центр українського кіно. Зміцнюємо наше об'єднання організаційно. Але я хотів би торкнутися двох напрямків нашої діяльності, які, мабуть, є цікавими для інших організацій ! «Просвіти» в цілому. Передуам маємо вести мову про зміцнення духовної основи нашого народу. То добре, що ми всіма силами домагаємося, аби в Україні булаєдина Православна церква. Але не можемо не зважати на те, що різноманіття церков в Україні ніяк не сприяє розв'язанню однієї проблеми: зміцненню єдиної істинної християнської віри Багато наших людей традиційно І до церкви ходять, Й ікону В хаті мають, І моляться як годиться, але при першій же нагоді порушують закони християнської моралі, тому що справжньої віри немає | саметому часто-густо невідомо що коїться и на вершині державної влади Згадаймо, з якими труднощами вдалося внести до КОНСТИТУЦІЇ слова про нашу ВідпОВІДальніІСсТЬь перед Богом. Коли аналізувалися дані поіменного голосування, то виявилося, що проти голосували ті, хто скріплював підписом заяви за «канонічну» українську православну церкву, тобто за московську церкву в Україні. Оця роздвоєність наших людей, не кажу про політиків, Які часто вирішують Інші нин завдання, в духовному смислі відбувається и на побутовому рівні. Тому що безбожна комуністична влада не пройшла безслідно Ми мусимо в тому напрямку працювати | якщо усвідомимо, що, коли запанує в суспільстві, в кожній душі справжня віра в Бога, тоді не буде проблем зі створенням справжньої української християнської! церкви, не виникатимуть непорозуміння між різними християнськими церквами в Україні Для вах вистачить роботи в державі, в суспільстві. | коли наше правління спробувало обговорити ці проблеми, залучивши представників усіх церков, то виявилося, що ми маємо добрі підстави І добрий грунт для роботи Ми повинні розширити сфери свого впливу -- не лише культурологічна діяльність, не лише українознавство. Оскільки коло людей, яких ми здатні охопити своєю роботою, обмежене, ми практично вичерпали свої можливості, ми мусимо ближче підійти до науково-технічної інтелігенції Маю на увазі передуам природничі науки, тому що самечерез цей напрямок можемо прийти до молоді, Яка ще, дякувати Богові, цікавиться цими питаннями, г донести таким чином до не! українську ідею. Ми повинні заповнити прогалину, яка з'явилася, коли товариство «Знання» припинило будь-яку науково-популяризаторську роботу в цих галузях. Далеко не зайвою буде правова й економічна просвіта. Добре розпочало це наше правління. Але важливо дійти до наших найвіддаленіших ал, аби люди не почувалися безпорадними при вирішенні земельних питань | створенні нових підприємств, в яких є нагальна потреба. Але люди просто не мають ні знань, ні досвіду, щоби починати діяльність у нових ринкових умовах, за новими принципами. І нарешті, про наші стосунки з владою. Ми приреченіна співпрацю з владою, якою бвонанебула Мимусимона неї впливати, аби українська дея проникала в коридори державної влади. Ботнакше, якби ми мали справді цивілізоване законопослушне суспільство, то, прийнявши Конституцію, могли б вважати, що своє завдання виконали Бодержавнийчиновник зобов'язаний був би шанувати Основний Закон, вивчити державну мову. Сьогодні зустрічаємося з речами парадоксальними, про це будемо говорити й Президентові, коли обговорюється закон 1 запис у ньому: державний службовець повинен володіти державною мовою, то представник адміністрації Президента заявляє, що це буде порушенням прав людини. Допоки такі люди матимуть посади в адміністрації Президента чи в Кабінеті Міністрів, доти нам буде дуже важко працювати. МІНІСТЕРСТВО ГА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ 232024 Київ-24 пул Богомольця, 10. тел 291-33-23 факс Ме 291-17-23 2 МИНИСТЕРСТВО ВНУТРЕННИХ ДЕЛ УКРАЙНЬЇ 252024 Кисв-24, ул Богомольщша, 10 тел 291-33-23 факс Ме 291-17-33 ПРО ВІДПОВІДНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО ПАСПОРТА ВИМОГАМ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ Голові Всеукраїнського товариства «Просвіта» їм. Тараса Шевченка МОВЧАНУ П. М. МВС України ретельно розглянуло Вашого листа щодо оформлення паспорта громадянина України. Нами підтримується Ваша пропозиція про необхідність заповнення паспорта громадянина України тільки українською мовою. Відповідно до статті 10 Конституції України МВС України вже надіслані пропозиції Кабінету Міністрів України щодо внесення необхідних змін до чинного законодавста про оформлення згаданого документа лише державною мовою. Вони підтримані 1 31 серпня п р. Урядом до Верховної Ради України надісланий проект законодавчого акту з цих питань. Щодо Ваших пропозицій стосовно внесення до паспорта латиничного відповідника української фонетики для полегшення перетину міждержавних кордонів, то вже прийняте рішення про заповнення українською та англійською (І мовами паспорта громадянина України для виїзду за кордон відповідно до | світових стандартів т рекомендацій міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО, Дос 9303/1). З повагою, Міністр | уро Р 5. Від редакції уФає Ю. Кравченко Що ж, відповідь Міністра внутрішніх справ України обнадійлина і хочеться вірити, що паспорт українця буде дійсно українським. Але- Є одна дрібничка, яка муллє, наче цвях у черевикові: відповідь пана Міністра Кравченка надрукована на блатку, де назва очолюваного ніси лпністерства дублюється російською мовою».
Seite · S. 4Originalseite ↗
| б їі Ю ль ч и чи и ч чл . чи РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ПАТРІАРХА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ РУСИ-УКРАЇНИ Дорогі Браття і Сестри! Христос народився! Щороку, святкуючи Різдво Христове, Свята Церква нагадує нам про те, що Бог не залишив і тепер не залишає світ та кожну людину зокрема без Своєї любові та догляду. Свято Різдва Христового повинно зміцнювати в наших серцях віру в те, що «Бог так полюбив світ, що послав у світ Єдинородного Свого Сина, аби кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне» (їн, 3, 16). Свято це повинно пробуджувати в нас, християнах, духовні сили, щоб, за словами Христа, бути нам дійсно світлом світові и сіллю землі. Син Божий, що народився від Пресвятої Діви у Вифлиємській печері, усунув отруту із людського життя. Він влив У серце людини, в її совість і взагалі Б модське життя нові могутні сили для його заспокоєння. Тому апостол Павло говорить: «Христос є мир наш» (ЄФЕО 14). Тдійсно, лише у Христі Ісусі Спасителі нашому ми знаходимо спокій СОВІСТІ, мир з Богом і запоруку миру в усьому СВІТІ Христос дійсно зруйнував усі мури і перешкоди, що роз'єднували людей | народи. Він назвав Себе Сином не того чи ІНШОГО народу, а Сином Людським,. Але християни, особливо їх пастирі, побудували свої високі мури, що поділили Церкву Христову на ворожі табори. Чи можуть тепер ці ворожі християнські табори сказати. що Христос є мир наш, що Він зруйнував ворожнечу | з'єднав усіх в єдине? Чи можемо ми визнати, що та церква, яка віІДГОродДжуЄ се0е Ввід СВОЇХ православних братів-українців так званою канонічністю. будується на основі алостолів і пророків, маючи Главою Самого Ісуса Христа? НО! Ніяк не можемо визнати. Як можна проповідувати, що Христос зруйтгував усі мури і є мир наш, | водночас знову оудувати нові мури. Ця справа противна Христу. Під час Богослужіння усі Церкви ПдносСять молитви ло Бога проз єднання всіх, Але яка це марна, фарисейська і богопротивна молитва, коли на ДМИ Ці так звані каномічні церкви жодмого кроку не роблять до ЦЬОГО з єднання, З навпаки щоразу поширіоюоті, | МІЦНІОЮТЬ мури Отже, перший крок, який повин ЮІ - р ї речі ді й - - р ми ану Чай " ї За ї . й у п РА че Р о ьнний "3 ри зробити ці, так звані, канонічні Церкви, якщо дійсно хочуть належати до Церкви Христової, - це з руйнувати свої мури, що відгороджують їх від Христа, і подивитися на Помісну Українську Церкву, Церкву українського народу, не оком ворога, а оком брата і визнати за кожним народом право будувати своє церковне життя. Церква кожного народу повинна шанувати одна одну 1 єднатись у Дусі Святому, а не зовнішньою підпорядкованістю «МОЛОДшого брата» так званому -- «старшому». Наша Українська Православна Церква Київського Патріархату вже зробила свій крок. Вона оголосила заклик до Української Православної Церкви Московського Патріархату про поєднання для створення в Україні Єдиної Православної Церкви, рівної з іншими Помісними Православними Церквами. Український народ цього давно чекає. Це зняло б багато п роблем в Українській державі. Консолідувало б її духовно-моральні сили у створенні добробуту збіднілих людей. Чи відгукнуться наші православні брати Московського Патріархату на цей заклик? Вони знаходяться у міцних обіймах Московської Церкви. Московська ієрархія дбає про владу над Своїми українськими братами, а не про Царство Боже. Але єднання православчних українців в Єдиній ІТомісній Українській Церкві рано чи пізно обов'язково Відбудеться, бо ворота пе- Кельні не подолають не тільки Церкву Христову взагалі ай Українську зокрема У цей святковий день Різдва Христового сердечно вітаю всю православну українську паству Київського Патріархату з великим християнським святом. Вітаю з Різдвом Христовим 1 православних братів | сестор Московського Патріарха гу в Україні, а також наших СПІВВІТЧИЗНИКІВ греко-ка ГОЛИКІ п | всіх християн України, Сердечно вітаю СВЯТОМ весь український народ, Президента України Леоніда Кучму. Уряд, українське військо, а гакож наших ЗОМЛЯКІВ українців, розсіяних по вс ЬОмУ СВІТУ, але ліоБЛЯЧИХ У крану. Нехай Син Божий Господь І ус Христос, що пародився у Висфлиємі, благо лопляє миром 1 добробутом ПОШТУ ( чавну Україну Христог народився! Славімо Його! ФІЛАРЕТ, Патріарх Київський / всієї Руси- України ПОСЛАН- СОБОРНЕ РІЗДВЯНЕ НЯ ІЄРАРХІЇ ПОМІСНОЇ Всечеснішим Духовним Отцям, Преподобним Ченцям і Черницям, Всім Дорогим Мирянам Помісної Греко-Католицької хі Церкви в Україні й на поселення Мир у Господі Вам і наше Архієрейське благословення! Христос Родився! Дорогі в Христі! Наш Господь -- Ї сус Христос -" розпочав свою земну місію із проголошення кількох коротких висловів про свій власний план Відкуплення людства протягом прийдешніх тисячоліть. Ісус проголосив такі виняткові постулати, які, до Мого появи на земній історичній арені, не віддажився 6 оприлюднити жодний пророк, філософ чи ідеолог, -- «Сповнився час і Царство Боже близько; покайтеся і віруйте в Євангелію» Дорогі Брати і Сестри! Замислимося над тим, що саме протягом двох тисяч років отримало людство від Христа, від Його плану Відкуплення Пригадаймо також, як поставнлись люди до цього Божого дару. На жаль, ми не сприйняли адекватно слів Христа: «Покайтеся і віруйте в Євангелію|», тобто амініться докорінно. Ми не сприйняли Їсусову Радісну Звістку, бо добачили в ній обмеження нашої сваволі, обмеження безконтрольної стихійності міжлюдських відносин. Більше того, моральний кодекс Нагірної проповіді ми сприйняли крізь призму уявного тягара, ярма та інших туземних нісенітних понять. Не позбувшись гордовитості й самолюбства, людство так і не зуміло упикнути тенетів духовного закріпачення й рабської залежності від першородного гріха Треба нам приглянутись докладніше, дорогі Брати Сестри, ще до одного аспекта української історі. Нашим наріжним гріхом завжди була пестача єдності. Як часто, а сьогодні зокрема, ми поводимось, немов євангельські корінтяни: «Я -- Павлів, а я -- Аполлосів, а я -- Кифів, а я -- Христів» (І Кор, 1, 12). Святий апостол Павло також міг би нам дорікнути: «Та чи Христос розділився?» (ТЇ Кор. 1, 13). Врешті, ї сам Боголюбивим пастирям, всечесному монашеству і всім вірним Української Автокефальної Православної Церкви! Христос народився! Славімо Його! Всіх Вас, любі отці, брати і сестри, вітаю з великим святом Різдва Христового! Це великий день для всього світу. Бо для нас, людей, і для нашого спасіння прийшов Син Божий. Це великий деть для всіх народів світу, бо віп закликає нас до самоусвідомості, до єдиної Церкви. Жодна подія на землі не зробила такого перевороту, як народження Спасителя, поклала відбиток па всю історію людства, Народження Ісуса Христа стало визволениям їз неволі гріха, кайданіп смерті, Христос приніс своїм народженням мир Божий нам, В цей великий день народження Христа-Спасителя ташого не будемо тривожити Його святого спокою, пе бу- АСМО затьмарювати суперечками з ворогами Христа і Його святої науки Об'єднаймося у свою сряту Церкпу, Об'єднаймося для Иого прославлення, для перемоги Иого світла пебесного пад гемрявою. Біримо, що наша Україна рви- ИДе З ЦІЄЇ Кк ризи -- 14 ДУХОВНОЇ | МОГУТНЬОЮ політичної, екопомічної що паша держава га квіТтУЧОЮ ( подіваюся, що паші українські Церк и об'є днаються пе АдАипту ІОМІС ПМ | еркпву,. стапе Гак буде, бо так велить нам історія. Повинен бути одийп луховний центр | оОлий Патріарх. Ми повинні подолати це випробування "ЄрпИ ння м | ОО МеАДІЄТО ІД Госпола робити Пе мож АлмоОє, щоб0О об'єднатися "а користь ПОПІОЇ ин нний 0 ее 09 ІРЧННННО 01 0 да Р Господь нас остерігає: з саме в собі, не (Мк. 3 ,24) дажна поведінка. Згадайм відсутність царетпо Нас часто ниши тійну нашому послуху йиерковному урядам ня своїх мтургічних | канонічних нестачу нашонального по) перед Богом | своїм модерний час ми де спокусам, які ІУТТЯ, ІДПОВІДальн ОСТІ народом У призвести до національної тра лиха серед молоді! Нешодавно Святший Отець вки проголосив про відзначення величного гедпо А скільки Павло | Ювілею 2. тисячоліття ЖХристияйства | ОГОЛОСИВ заклик ко всіх нас здійснити найперше, шире покаяння Покаяння "7 Ше не Тільки виявлення широго жалю за проганноване минуле, за змарновані Божі дари 1 благодать. Ще -- понад усе -- рішуча постанова знову не повторювати раніше скоєних гріхів Закликаємо всіх Вас, наші вірні, що проживаєте в Україні й на поселеннях. започат. кувати досконалу внутрішішо ПІДГОТОВКУ до відзначення важливого ювілею 2 Тисячоліття приходу ЖХриста-Відкупителя в наше дочасне зматеріалізоване суспільство. Закликаємо на. ших православних Братів і Сестер, представників С ПИИРРО ізне- Р ціїь. ГУ інших релігійних громад, зустріти грядуще Різдво в одному дусі, одним серцем, з єдиною Госє подньою молитвою на устах і в серцях, немов одна Божа сім'я, та зробити це в рамках прого-" чару - лошеного ювілею - Дорогі Брати й Сестри! Прийміть це наше Д святкове побажання з нагоди Першого Різдва в ; рамках підготовки до 2-тисячолітнього ювілею. - Нехай Господь допоможе нам всім йоре дочека- 5 7) ; тись | пережити у радості й злагоді Нехай / у Господь Бог, у Святій Трійці Єдиний, благосло- - вить усіх Вас добром, а Богородиця Марія 1 розпростре над нами свою материнську опіку Д Благословення Господнє на Вас! Бк ХРИСТОС РОДИВСЯ! . Мирослав Іван Кардинал Люба чівський, 6 Отець / Глава Української Г; реко- Л Каголицької Церкви " У рі бл є Н: УЇ Ї в Ті їм зн по ІД! Батьківщини. у - -"- В день Різдва Христового ще раз зга- 5 г; єЗ даймо, що лише людина, освячена Духом їх святим, і яка живе великими помислами 9 для інших, варта Божої ласки. Боголюбиві отці! Брати і сестри! Щи- росердно вітаю Вас із всерадісним святом ее, Різдва Христового. - Нехай Боже Дитятко з Вифлиємських ясел пошле Вам радість, новорічне щастя, Йорданську долю, благословить Вас здоров'ям і щасливим довголіттям. на Єпископ Рівненський і Житомирський /оан, керуючий справами Автокефалічої Православмої церкви
Seite · S. 5Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

о з , ЖЕ | слово ПРОСВІТУ письмЕННИК... їсСвВвЯяТтІм Б57 | і (| 'Ї І) ІЬ| | | З3Т1ім іс» ВЕР '1і | ІТНІ |ДЯЧІ | | 1 їя Кі | 1 и! рІрЕрАЛОЇ 1 АГеТ І Її І го Ч і П''Ь із ПІ їі І йо р»і їі 11) ПРА РАМАО Ір ТТ ГПпІібекН ІС ТАК | ба Іс» Ом ГАУРу||)1|10хХ І ТОМІЄМ ГОЇ Г() Жі н. . | і І|РБиЄЕ ПЧ І ІСОМОЮІ ІісчІа "СЬкОмМ ) Кавури вур Іру Є НМ Я МО і 2 | Таві і написано пронього нє так пПЖже м багато Ас гугопуУЮТЬ УВаГгиИ кИ га |( ) ліана ШПелевича ІСТ рія «ОКИТУ М анявськоГгоО ( Львів, 15357) праця гармОМма «ТІреподо бвнийп ТОВ Поч іІнський ( ПіігніПпеі | «5 / ) ГОТТЯ інагіа ( крипниика г|Їов ІТоча вський ід ЛІЗО» («Таша віра 199. ч 5). Також подпбуємо ще деякі ЗІДдДОМЕН її б ООГОС ЛОВСЬКІЙ побіжні зга ІКП Ким же був Йов ||ОЧЗЇВСЬКИЙМ, ЩО НОГО 1о реєс г)» святих 7 як ВвВо ' родини, пІСрРратурі, чно «АТІСЄЄС СТІкають біогр ри ПОХОЛИВ ПІН яка мешкала в Угорийнках на КОоломий Дехто р ЛОСЛІЛНИКІВ с пираюмтись шо то був гір Новосілки. -правжиє Залізо, Народився він 1552 вали Іваном та ІДМОЖНИМИ ЦІЛЯХ сучами 060 на Ві ІМІНУ ВІД СЄСЛЯН, МА.ТИ Часто з ними хлопчикові дДОВО Угорницькому тесять віддали На ІДОНОГО СКЛеСІ іяЯрха, тобто ІПРРЕРІЇ на перекачаи НАВІТЬ УТОЧНОІОЄ ТОрНиИцьЬКкИйИ ху :« пріавише Нова |ТОЧЛІВСЬКОГО іаимення Іван рок Батьків ПОГО «мгафи їм) 0 Ії ВОК прізвищ шилося бувати й в Р й і монастирі РОКІВ М наук 10 Так монаха-ключаря акин піддав Порядком служб Божих. У дван ІдДцятирічному Віці « Лопець прийняв пох гри Пігха вдача поєднана 3 ПИТЬНІСТЮ жалобою ДОМИ В я умогу зійти високо щаблями завдячує він цим 1 ИОовові який заклав Угорницький монастир, а ЗГОДОМ брав участь у уасну ванні НО улвиженського монастиря буля Маняви ( 1607) та відомого Манявсь кото скиту (1612), а також монастиря в Дермані. Щоправда, біографи таки в чо- «уУСсь ПОМИЛЯЮТЬСЯ, бо часом заснування Угорницького монастиря подають 1605 ІК Тобто в той час Йовові Початвському було уже понад 29; то як Він міг у тесятирічному віці стати помічником монаха-ключаря. Як ії Иов Киягиницький, уродженець Тиємениці на теперишии Івано-Франківщині, Йов Почаївський був шполинмною не сліпо відданою СЛУЖИШІЮ Богу, а самостійно мислячим. Тому Й знаємо його як палкого письменникаполеміста. То був час своєрідної ІДЕО ЛОГІЧНОЇ боротьби що постала ЯК рзезкціія на книгу польського пуболщистаєзуїта П. Скарги «Про єдність церкви у написану 1577 року. Звідси і а ЛИ НОМУ ДУХОВНОСТІ мияГгинНниИиЦцькоОоми ОЖОЇ», бере свій початок полемічна література, краші з творів якої послужили тому, аби на певному історичному єтапі українська Чо ЖЛВОЧІВОРИЧЬ || 5 і МИ спіломиста спою ПпІДдрУОНМІСТЬ ла па боротьбу проти ополячення узагалі, маємо два періоди життя і патьності 11 Її | ПІочрлІРи -Т.«281цО І |оркгІО по І«)рУРОрАРІ КьрУО АЛ" «ПАУРИСЄ РОТ» ВИ Те ібСуРмЕР1Ві ПЛрАРИЙ їй ЯКОМІУ ідо ПАУЗИ 1АДОМ підЛОМИ х АНТОН Іі! ра" 1) нят До І "14 |) їзР Є) а) монастиря 0 обла ої житла монтажний : ХРАМІрІРІКОНОМ 11 ПО ДОСІ ЦІІОЖНОа ВІЛШУ ВАТИ (упришини НОГО па кругтосхи ло річки сліди. Гут стояла ші рква 1 давіниця, кам ЛИЦЩИ були рдеж и Фтобаєнбі КеСЛІЇ господарські споруди Дзвииця з сера шити 16 століття збереглася ДОНИНІ Отвори-бійни в п стінах свідчать про С, ЩО прям призначення, монастир мав і оборонне значення Як свідчать краєзнавці монастир ВІПСТОЯвВ страшний турецький погром 1626 року, вчинений в Отинії й Угорниках. Це ж підтверджують залишки двох велетенських могил на давньому цвинтарі г то жертви побощі: там лежать 1 миряни, ! монахи | Другий період у житті Йова Почаідського -- це подвижніцьке життя 1 праця У ШПочатврському монасти рі, ЩО В геперишньому Кременецькому районі на Гернопільщині, котрий 1333 року перейменували у лавру. Заснований у 16 столітті, монастир був одним з осередків щідсологічної боротьби в краї проти полонізати. Доречі, тут заспували одну з найстариших україшських друкарень, у якій ще І61ІЗ року видрукували працю Кирила Транктіліона Ставровецького «Зерцало Богословій», Згодом від назви монастиря своє прізвисько отримав 1 Йов Почаївський. Як пише про Йова Почаївського в «Автобіографії» відомий історик Микола Костомаров, який 1845 року відвідав монастир, у великому крутзому коридорі, що веде ВІД ГОЛОВНОЇ церкви, по стіні написана історія чуда визволення Почаєва від турецького нападу. Монастир в той час ще був православним, ігуменом там був Мов Залізо; турецький паша вчинив напад на польський бік, багато сусідньої шляхти втекло до Почаївського монастиря, вагаючись чи дати відсіч ворогові. Скоро осаджені почали терпіти від нестачі їЖІ й у відчаї вирішили вийти, аби, вступивши до бою з ворогами, полягти у січі. Отець Иов служив останню службу, готулочи осаджених до їхнього рішучого подвигу Далі автор оповідає, як сталося чудо іна хресті монастирського храму з явплося зображення Божої Матері, яка рукою грозила турецькому війську. Гарматне ядро, випущене осадниками у бік цього зображення, повернулося до турків. Це й стало причиною панічного страху серед ворогів, а отже, й причиною скорої перемоги польського війська. Тут же Микола Костомаров пише: «У цьому ж монастирі показують яму, вирубану в скелі, куди преподобний Йов інколи залазив, бажаючи усамітнитися для роздумів» Попри : ПОМ РАГУ - й ії Р г ті Фо а. іт дж їр но ій тт ж во й я - ЛИ п Ган Юнь «ов Шини меню ритетьо оо РРО я У йровазтав Ра тяж ше роя поро ніц, п урни - Р "ЖРРрояну -ійніні РОМ тато З ній ря при Гой ля и і Р Р г-но Р Р Жод Я вай й Вів Й бо нн я "ор няні пи оч "ло, - те х'ной чом ( Костомаров Н. Й. Автобиографния. - К., 1992, -- С. 125). Літературний набуток Йова Почаївського вивчений слабо, однак досліІДНиИКИ відзначають, що писав він просто І зрозуміло, вживаючи тодіштию українську літературну мову. Нинішні дослідники змушеш покликатися на чужу думку про ці зразки полемічної літератури, а не висловлювати свою з тієї простої причини, що десь із вісімдесят творів Йова чщиїюаоят сь я нених би я щем Почаївського, які б могли нам привідкрити ще одну сторінку його життя 1 праці, загинули у Варшаві, куди їх забрали 1932 року разом з архівом Почаївської лаври. Однак Йовові Почаївському, певне, як нікому іншому з письменників, поталанило. За зас перед церквою його канонізували. 19 травня за православшим календарем відзначають день пам'яті преподобного Йова Почаївського. Микола ВАСИЛЬЧУК Во ім'я Отця ї Сина і Святого Духа! Освячений Архієрейський Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату після старанного дослідження життя І! святительського служіння Київського Митрополита Петра Могили, ревності по Богу ! благодаті Святого Духу сповненого, знаходить нині, в рік його 400-ліття від дня народження, вчасним канонізувати і приєднати до лику великого Київського Митрополита ДІЯННЯ ОСВЯЧЕНОГО АРХІЄРЕЙСЬКОГО СОБОРУ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ «ПРО КАНОНІЗАЦІЮ СВЯТИТЕЛЯ ПЕТРА МОГИЛИ (1596--1647), МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО» Святитель Петро Могила є окрасою Церкви Христової, ревнителем православія, подвижником благочестя І взірцем архіпастирського служіння Своєю освіченістю і трудами на благо освіти в Україні Святитель Петро Могила перевершував усіх сучасних йомуієрархів не тільки в Українській ! Руській Церквах, але й в усій Східній Церкві, Він заснував Києво- Могилянську Академію, що стала розсадником І вЗірцем для духовних шкіл у Росії та інших православних країнах Господь запалив цей світильник у той час, коли після Брестської унії 1596 року православіє в Україні знаходилось у занепаді Протягом усього архіпастирського служіння Святитель Петро мужньо захищав святе православіє, зміцнював церковну дисципліну, оновлював духовно-моральне життя своєї пастви, легалізував Українську Православну Церкву | тим Самим дав ій можливість здійснювати своє спасительне служіння. Для всієї Східної Православної Церкви він склав «Православне Сповідання віри», прийняте : затверджене всіма Православними Патріархами, яке і до цього часу залишається її символічною книгою Заслугою Святителя Петра є видання «Требника» і «Служебника», що покладені воснову однаковості і благовидності православного богослужіння, і які стали взірцем для наступних видань цих важливих богослужбових книг Православної Церкви. Святитель Петро Могила багато доклав праці в справу оновлення 1 будівництва храмів Божих: він реставрував святу СофіюкКиївську після її запустіння, оновив церкву Спаса на Берестові, збудував храм на місці Десятинної церкви, спорудженої святим рівноапостольним князем Володимиром, та інше. Трудами Київського Митрополита були канонізовані угодиники Божі, які подвизалися в Києво-Печерській лаврі Усе своє майно, що дісталося від батьків, Святитель Петро використовував на справу Божу: освіту, будівництво храмів і монастирів, видання книжок, допомогу нужденним. Святитель Петро докладав чимало зусиль до з'єднання Східної І Західної Церкви на грунті віровчення єдиної Святої, Соборної і Апостольської Церкви Сучасники Святителя Петра Могили порівнювали його труди з трудами і подвигами св. Василія Великого, архієпископа Кесарії Кападокійської (ІМ ст.). Переконаний у подвижницькому житті і невтомній діяльності на благо святого Православ'я і Української Православної Церкви, зокрема, Митрополита Київського Петра Могили Освячений Собор визначає: 1. Приєднати Митрополита Київського Петра (Могилу) до лику святих для церковного шанування і занести його ім'я у православний церковний календар. 2 Чесні останки Святителя Петра, які загинули під час висадження у повітря Успенського собору Києво-Печерської лаври, віддати на волю Божу. 3. Пам'ять його святкувати 1 січня за новим стилем, у день його смерті. 4. Писати новопрославленому свЯятителю чесну ікону для поклоніння відповідно до визначення Сьомого Вселенського Собору. 5, Надрукувати житіє Святителя Петра, Митрополита Київського і скласти йому богослужіння, а до цього відправити службу за Загальною мінеєю. 6. Благословити будівництво храму на честь святителя Петра Могили, Митрополита Київського у місті Києві. 7. Від імені Архієрейського Собору оголосити українській Православній пастві про канонізацію Святителя Петра Могили і сповістити про це Предстоятелів Помісних Православних Церков. Предстательством і молитвами Святителя Петра хай об'єднає Господь православних людей в Україні в єдину Помісну Православну Церкву. зи б но 0 з 00 бен - - ПР і то БУР. ІРО РЧР ЧР РЕ -- Ків « аннійння -
Seite · S. 6Originalseite ↗
«У СРОСВЯЧІ ь: 1868-199/ п - Я. Промовуї принципи - |, Пестримно пине чос Ноче недовно цу ВШОувся У збад ношого ім. Т. Шевченко . | Збеукроїнського товариство, о вже й миноє п а яць ї зпершим відірваним пистком кален- - дорнового, 1997 року оповіщає, що всього . через рік це Товариство відзначатиме свій . о Т9Юмлітній ювілей. | дуже можливо, що 8 грудня -- день заснування «Просвіти» -- буде знесено до календаря наших націонольно- . держовних свят. Адже недарма Президент ЛО Д Кучмо у своєму привітонні з'їздові висловив перекононня в тому, що з усіх модських організацій саме «Просвіта» роє помітну консолідуючу роль. А віцеєр-міністр І Ф Курос, немовби и висповлене Президентом, го- - о ворив про нашу організацію як таку, що від . свого заснування і в наш чос обстоювання |. незалежності, сгенеруволо ідеї національновного відродження» | нині може єднати дії всіх громадських організацій, «рім антидержавних. | підставою тому є, зокремо, її конструктивне співробітництво з органами державної влади. Відрадно й те, що й святійший Філарет, Патріарх Київський г всієї Руси-України у своєму благословенні з'їздові відзначив консолідуючу роль Товориство, його обстоювання у церковних спровах ідеї єдиної Помісної Української Церкви. Тож не дивно, що ця послідовна позиція - Товариства на конструктивне співробітни- | щтВО знаходить відповідне порозуміння |і підтримку органів влоди. Свідченням тому є, зокремо, й останнє доручення Президента, за яким Прем'єр-Міністра Павла Лазаренка зобов'язано до Ї пютого розв'язати питання про покладення на Державний комітет у справах національностей та міграції контрольних г координаційних функцій в гапузі мовної політики, про введення посади заступника голови Комітету та утворення відповідного підрозділу з цих питань. Крім того, будуть розроблені нова редакція Закону про мови то Комплексно програма розвитку укроїнської мови. | До цього ж ряду заходів з боку глави держави . можемо зарахувати | розпорядня про обов'язкове інформування населення в країні, без чого нині неможлирий процес формування громадянської свідомості, не кажучи вже про ноціональнопатріотичне виховання. Однак тут ми в праві запитати себе Чи не стонеться з цими новими урядовими заходами те соме, що ий із попередніми -- тим же Законом про мови та Програмою його реалізації, виконання якої в нашій області уже мало б завершитись? Таке справді може статись. Особливо втому разі, якщо вжиті заходи не будуть належно підтримані якомога ширшою (| послідовною роботою всіх національнопатріотичних організацій, якомога тіснішим конструктивним співробітництвом із державними заклодами то одміністративними структурами, зрештою - широкими верствами громадянства. Це побоювання випливоє ІЗ ниніШшньОГгоО СсТОану укроїнського національно-духовного відродження та патріотично-просвітницького руху в крої то и Україні в цілому Недостатність його цілком очевидна А важливішими причинами такого стану, крім економічної розрухи, яко викликало зубожіння і збайдужіння значних верств людності, бупа наростаючо партійно-політично диференціація | пов'язане з нею політичне протистояння. Та й просто таке собі змагання за свої партійно-групові інтереси, в якому забувалося про увагу |не кажу вже про плідне співробітництво) до того Товариство, яке свого часу було копискоюг усіх наших націонапльно-патріотичних рухів | яке Сільшовицько-проросійський режим не "льки нищив, д и саму пам'ять про нього есляко дискредитував Зрештою, запишки тієї дискредитації і нинішнє розшарування сил спричинилися в нашій області до того, що владні структури були більше заоклопо тОні налогодженням СТОСУНКІВ ІЗ партями, Оніж ІЗ тОКОЮ організацією , як «Просвіта» У результаті, но відміну від сусідніх облас гей, у нос донедавна всі "Іпки ВЛОДдИи по СУТІ відмежувалися від безпосередньої участі в нти. А пригадаймо, як-то кописСь педве чи не влосне виживання, вигідніше узаплежнюва- Тись Звідси стає зрозумілим, чому в більшості районів області і досі немає осередків «Просвіти», а в Хотині він зоявив про себе пише після того, як упав з п'єдесталу «вождь» та був увільнений голово роиодміністрації Зрозумілішим стає також, чому членами Товариства «Просвіта» є переважно вчи: телі, незважаючи но те, що їм по півроку не платять зарплати. Гак, вони змушені вдавотись до страйків, вимагаючи хочо б частково повернути їм борги Але ці вчителі-просвітяни свідомі того, що свято справа утвердження нашої державної незалежності потребує не тільКИ їхньої праці фахівця освіти, а й їхньої громадянської енергії та Ініціативи | хіба не дивною виглядає панівно поки що логіка, що це святе почуття патріотизму має виявляти рядовий учитель чи інший якийсь там простий уболівальник, а працівникові управління, державної адміністрації, депутатові Рад, керівникові підприємства, редакторові газети, настоятелеві храму це вже не личить, бо він, мовляв, і так робить вожливу державну справу А рядовий учитель хіба не робить її, щоденно сіючи розумне, добре, вічне? Ця «новономенклатурницька» логіка у поглядах на участь у громадсько-патріотичних організаціях відчутно підживлює іронічне ставлення до них з боку пасивніших, не кажу вже ворожих, верств громадянства, сприяючи поширенню антипатріотичних, пюдина» дуже розпливчате Обиватель теж по-своєму пюдина хорошо Але коли Він, постійно живучи серед народу, а тим більше ще й вибившись у чини, звертається до нього з високої трибуни : гукає но всю державу недержавною мовою, ТО, питається, чи ж поважає він цей народ, чи справд! хоче вн йому добро, чи ж є він патріотом цієї держа: ви? Тобто чи ж хорошо він врешті пюдино Адже пора нам усім усвідомити, що ворогом нашо: державності є че ТІЛЬКИ РАКА НА убогість її громадян, а й насаджена російським царизмом то більшовизмом ота двомовність, яко споконвіків уарсеналі мперіалістів бупа знаряддям розколу ! резмивання духовних сип підкорювоних НОРОДІВ Отже, справа тут полягає справд! ще :! в морал! Адже поважати закони держави і виконувати їх -- це не тільки правовий, а ми моральний обов'язок кожного громадянина. Тому тут мов би діяти й інший принцип. Якщо ти не хочеш прийняти том закон, який захищоє духовні основи корінного народу цієї держави, то тобі належить скористатися гарантованим Конституцією правом вибору іншого місця проживання. А не підминати п закони під себе. І це буде вчинок справді хорошої людини 2. Про символи, мораль і політику Почну з парадоксу доби: одних законів нам бракує, іншими нехтуємо. | особливо прикро, коли останнє - з боку владних осіб занепадницьких поглядів на життя взагалі І нашу державу зокрема, сприяючи огульним звинуваченням у всіх нинішніх труднощах саме її, її «нєзалєжності». Гостро та влучно про останнє сказав поет, голова «Просвіти» Херсонщини Микола Братан: У міщанина «принцип» є, | до сьогодні так ведеться В криницю спершу наплює, Затим... води звідтіль нап'ється До результатів існуючого морально-політичного клімату відносяться і непоодинокі факти нехтування з боку влоди пропозиціями, ініціативами національно-патріотичних товориств та ий самими правовими, конституційними положеннями Найперше це стосується виконання Закону про мови, а нині вже й 10-ї статті Конституції України. Правда, в системі освіти наша п'ятимовна (українська, румунська, російська, єврейська, польська) область сягнуло незрівнянно кращих результатів у порівнянні, скажімо, із Запорізькою, де мені випало побувати на конференції нашого Товариство, за результатами приведення мовного статусу навчольних закладів у ВІДПОВІДНІСТЬ ДО НОаЦІОНалЛьЬнНоОгГО складу населення. Однак тепер потрібна подальша наполеглива і послідовна робота. Адже не секрет, що і в школах, і вузах міста далеко ще не все гаразд. Є вчителі і викладачі, які досі не перейшли но ведення свого предмета державною мовою У позакласній роботі нерідко панують т зв «престижні» мови, Пільки не укроїнська. Як приклад назву популярні студії чи гуртки бальних танців, де наші діти, навіть в Укроїнському народному домів Чернівцях, навчаються танцювати під онгліиську І російську пісенну музику. Це при нинішньому поширенні українських авангордних гуртів Але що вже говорити про художню СОМОДдіІяЯльніІСТЬ Дітей, коли відповідні комісії при органах влоди по суті не працювали, а якщо й розглядали стан справ, то надто мляво 1, головне, неефективно. Бо якби про ефективність дбати, то реалізацію мовної політики треба було б почати безпосередньо з Рад (Верховної, обласної, міг кої) | проаналізувати, який приклад виконаннія закону | Конституції подають депутати, а з ЧИМИ 1 8сСЯ наша юєСтиція, яко покликана-ноОГглядати г Октивно с прияти ПЧиИКоОноОННІО їХНІХ ЗИМОЇ Пере конаний, що в "такому разі проблема 4 Ще один приклад стосовно ліквідації символів тоталітаризму. Сотні вулиць ще й донині в обласному і районних центрах носять назви різних його «героїв» -- від вірної подруги блудливого «вождя», до «легендарного комдива», що стов героєм анекдотів ще у ті самі тоталітарні часи А Ленінський район і пам'ятники Леніну? У Хотині, правда, він уже впав, але цікаво, що міліція одразу взялася розшукувати того, хто здійснив цей протиправовий вчинок. Га чи не важливіше було б своєчасно притягати ДО ВІДПОВІДОаЛЬНОСТІ тих «ВвідпОвІДаЛЬНнИиХ», котрі своїми зволіканнями чи то у ліквідації неплатежів населенню, чи у ліквідації антидержавних символів створюють соціальну напругу, яка загрожує не тільки окремими протиправними вчинками, а й новою коліївщиною, яка різномастих лужкових дуже порадувала б: адже це їхня тактика -- руйнувати «до основанія», а «затєм строїть» все ту ж імперію Як зайшла мова про пам'ятники «во- ждю», то варто згадати ще ий справу з будівництвом пам'ятника Шевченку в Чернівцях. Вона вже триває сьомий рік, ав результоті визначено пише місце для його зведення, яке до ТОГО ж не відпПОоОВвВІДаЄ Ні історико-архітектурним вимогом містозабудови, ні значенню Кобзаря у нашому ноціОНОЛЬНО-Ддержавному віДРрОДЖеннН І А натомість на проспекті Незалежності (коло дитячої полікліники) відведене місце для будівництва церкви, залежної від Московського Патріархату. Проект її розробляє той же архітектор, який все зробив |не без сприяння відповідного управління), аби цей пам'ятник відсунути подалі від мерії, за межі площі, в отой зафонтанений сквер . Зв'язок, може, й випадковий, та промовистий щодо тенденції «осквернення» наоціонольно-дер- ЖОВНИХ СИМВОЛІВ | МОЖЛИВО ДОВШОГО утримання тотолітОрних Звичайно, існуючі нині соціальні | націонольні проблеми зав'язалися складним, до того ще й чорноморським вузлом. І розв язати його не можна одразу, зусилплями самої лишо влади А тільки Тоді, Коли, як мовилось у Кобзаря, «і царята, і старчота» ставитимуть перед собою питання «Хто ми в Україні: її свідомі громадяни чи обивателід» старотимуться бути першими, а не останніми, | тут Товариству «Просвіта», можна скати, аст корти в руки Адже ЦО ВОНО СВОГО Слово ПРОСВІТИ - національностей як єдиного Українського народу. «Ми вс! укроїнці» -- має стати девізом нашого широкого громадянського єднання | цю роль Товариство відіграє, якщо пого осередки функціонуватимуть не лиш у новчальних заклодах, б и но підприємствах, в установах, а в них гургуватимуться пред: ставники ноиширших верств суспільності | ВСІ разом доклодатимуть зусиль для того. аби поступово та неухильно виходити |з стану духовної амнезії, як би це не бупо болісно для декого Бо безпам'ятство зпе позночається на долі не пише окремої пюдини, Да и ЦІЛОГО СУуспіЛЬСТВО Звичайно, об'єктом особливої Уваги цих широких верств просвітян мала б стати учнівська І студентська молодь, справа згуртування пворгонізаціях «Молодої Просвіти» Адже, як це не прикро, у ношому крої лише на Вижниччині маємо її районне об'єднання Показово, що причино токого становищо знову ж таки полягає у хибному розумінні просвітницького руху не пише но місцях, ай у Міністерстві освіти. Хіба не про це свідчить, скажімо, «Концепція гуманітарної освіти в Україні», де твердиться, що вона мусить «мати депопітизовану спрямованість», і в той же час нагопошується, ЩО навчальним закладам «надається | свобода викладання», о до того ж і повна свобода обстоювання «світоглядної позиції викладача » Гадаю, шкідливість цих тез нині особливо очевидна, оскільки наша доба з широко рекламованим культом споживацтва, як справедливо твердить Ю Шевельов |Шерех), «виховує людину з порожньою душею, людину без особистої і національної гордості» «Просвіта» мола б нині якнойтісніше поєднати свою роботу із системою освіти ще й з огляду на якомога ефективніше здійснення президентської програми «Діти України» Ми, буковинські просвітяни, мали б бути задоволені, що наше зусилля по відновленню видання журналу «Ластівка», який виходив г в часи чужоземного панування в краї, має прямий стосунок до неї Алеяк пояснити, що більшість районів, богато шкіл міста ще не прилучилися до його творення, бо навіть не розрахувалися за видані попередні номери. Кожного (разу журна перебуває під загрозою припинення видан». ня. І тільки спонсорська підтримка (здебільшого спорадична | неоперативно) дозволила видати дев'ять його номерів. | Отже, знову наголошу: чи не найперше наше завдання іти но ДОПОМОГУ школам, приходити до дітей з усім найкращим, найблагороднішим, що є в Людині, в загальнолюдських цінностях. А серед них - патріотичні почуття любов до рідної землі, мови, народу, ботьків ! Ботьківщини Це цінності морольні, та водночас і політичні | слушно сказав у своєму виступі на 2'їзді делегот-молодопросвітянин: «Ми вибрали «Просвіту» як найбільш стабільну організацію і тому, що не хочемо бути відчужені ВІД політики, культури, духовності народу» Виявляючи солідарність із промовцем, З ІЗД схвалив висловлену ним пропозицію - уже в травні 1997 року скликати «Молоду Просвіту» но її перший форум Так, якщо ми справді хочемо добро нашій державі, нам необхідно широко розгорнути послідовну паотріотично-просвітницьку роботу | не тільки в межах кожної області зокрема, а й у т зв'язках з діаспорою, 3 іншими областями Укроїни, наплагоджуючи, скажімо, обмін дітьми но період канікул ( як ми започатковуємо нині із Хортицьким ро" йоном м. Зопоріжжя), надаючи посильну допомогу для шкільної юні Східних областей (Донецьк і Севастополь) і ближнього зарубіжжя (|Сучавський повіт Румунії) тощо. будуючи державу, маємо будувоти ! себе в ній. А в цій справі не допоможуть мітингов! заперечення набутого досвіду, не тільки просвітницького, а и ток званого «парто" краотичного», згадаймо розпорядження Президента про обов'язкове інформування населення. Бо не форми відігроють вирішальну роль, а зміст, яким вони напов" нюються | наше завдання полягає 8 ТОМУ": щоб наповнити їх реальними справами; 9 ме розмовами, живою роботою Бо тільки З ній можна загартувати вопю, здатність до" | що пати труднощі, виховувати все Те, ух - , іі притаманне справжнім громадяно патріотам своєї незалежно: держави Віктор КОСЯ ЧЕНКО, голова Чернівецької обласно и «Просвіти», доцент УДУ, члем Спіяк іти письменників, відмінник Фе, Украї м нні РР нні" 20) керізники Їзо Сспонукою з партійної гори) | МОВОЮ Вб україне ькІй державі часу віІДПрРОЛО велику роль у процесах зхОдили до товариства «Знонна» го ше й зноаишла б напожне втілення Аджо все ноціОНнОЛьЬнНОГгО СсамоусвідОМЛення розмежо -плочували членські внески У "ому числі маю починається із спідомості, тобто з гопови нОмоОогОо іМПерськими кордонами нашого НП ВОЗ! , єтверту ВЛОду прег у. ЗМІ, ГА ТУТ шо и доб; хе ППДепудноО але псе ші народу Гож мому | умоп укрити око! дер зокрема оргонми обпаєгно | ройонниу Рад ІИЖжіг принци! Ла КОкОЯ розниша, на кОкоОм жОпної ноепзапожності тим Більше напежить о й з ік Ззабні мезопозжні видання, які умезо г говоріть, ліш би чел Лог бил харошій» дОаоти про ноціонольно держайбницько ожини ги! субуи мАг Т и зАгГуЖжпипі ь з огладу но Воно аеТ М Моно Го І ПОнНИТТЯ «хорошо самоуспідомленнія ромодян України С їх
Seite · S. 7Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

слово ПРОСВІТИ о. ТТ! 0» М «ФРрранци М ВЕХРОЛОТОТОТО ЧИ ОХ ЛЬ ЯКІЙ ррРА ЛИ МИс УПНеСЮСІЮНЮІХО Су А І ; явилися публікації, автор чких стперлжував Ой, шо НІ | Не ЦУЛАдДИ 0 ЖИТ! МЛ про ПТМ ТОКААНИ пп незалежністю, пого 0 одразу притягії) 1 ІО ВІДПпОПпІДОаЛьНнНОСТІ У держомі М кМуми на, Яку пос ВІЗИ пи ОЇ |Иь|ИЛИЄ 1 З9РДНИ спою Конституцію, всі рИОУтТИи лес ОЖОаВноє ті такуий парадокс, не жо 1. не пиЯятТОк іІВвира Іо ТеЕНДеЄНЦІМ ПеЕРрСКОПУЮОТЬ ЧИС ЛСНИІ СсНніТїИ нка МА У риктер'ю публікації, які з явились у НАШИХ ГО тех крема х рю ських МНООТЬСЯ ТІ ПАРИ про ОооОрзопиєців «чІСРрНОМГО ПОРОСЙ з І|1Я ЯКИХ С ТОВО "НСЗІАЛеЖНІСТЬ» не Мені Ши ніж кістка в горлі (А Алекса ДрОви ька МІФ | міфотворці ГА. Крах поє зноми» 20 ПрАТОТТЯ 1996 ) а 74 є ерпия 1 4)Ч) ) АІЄь принмнята я декла раці про суверені Геї У крапти день поневолення ( є« храстоє ЗПаМЯ», серпень, 1996, Хе 83) Маємо на увазі авторів видань, як: претендують на о0 ( КТПИВНІСТЬ «таки нанесезллежність продов ЮТЬСЯ й після свята. Не пасуть задніх УЧеНІ Харківського університету. Так, доцент В ячеслав Пиж-Гончаров виступив 1з чималенькою статею «Горький привкус с ЛАадкогостова енсЗзависимость», яка ледве вміСсТтТИиИЛОсЯ У двох номерах газети «Вечарши Харків» (19121 ХІ. 1996), Від самого початку автор наголошує на необхідності в УСЬОМУ дотримуватися високих моральних принципів Як ОДІПСІ 3 основних запорук СТабІЛьЬності СсУуспільства. Не може тут бути винятком також наука, до якої автор згаданої статті має пряме відношення Хле парадокс полягає в тому, що, закликавши усіх дотримуватися високих моральних принципів, Пиж-Гончаров сам же поруштує їх Уже перший параграф статті («Нацоналізм і коМмУНІЗМ -- дві сТОрОНИ ОДНІЄЇ медалі » ) оголює незграбну тенденційність автора -- грубе конструювання витідних аля себе афоризмів. Адже доцентові, навіть несторикові добре відоме вчення класиків марксизму-ленінізму (для Пиж-Гончарова-це непохитним авторитет, у ВСТУПІ ВІН не випадково цитує К. Маркса), за яким нашоналізм 1 КкОМУНІЗМ явища далеко не сумісні. Не міг Пиж-Гопчаров не бути обізнаним із доведеною життям І наукою туумкою про те, що комунізм виявився найзручнішою маскою для російського шовишому в пого прагненні! ДО СВІТОВОГО панування, що саме російський шовінізм створив класігчннсу пародію на саму ідсю комуністичного раю. Якби автор згаданої статті користувався справді високими моральними принципами, то перший параграф його опусу мав би назву «Шовінізм | комунізм -- дві СсТОрОНИ ОДНІЄЇ МеДалі» хле після цього ще більш очевидним став би псевдонауковий характер статті, прагнення будь-якою ціною захистити небіжку імперіо. «Розпад СРСР пе був необхідним наслідком краху ідеології» не соромиться стверджувати Пиж-Гончаров. Якої ідеології? Націоналістичної чи шовіністИиЧчНнОї? Виходячи з заголовка параграфу націоналістичної. Але ж в СРСР, як і в будь-якій імпери, панівною була шовініСстИЧНа ІДЄОЛОГІЯ, ІДСОЛОГІЯ панівної нації У «науковому» дослідженні Пиж-Гончарова панівною ідеологією Радянської імпери був, впявляється, український націоналізм, який згодом переростає навіть у нацизм. Автор забув, що нацизм усе-таки виплід імперських націй. І взагалі, за глибокими спостереженнями Пиж-Гончарова (не дарма ж він живе в Україні), українці несуть найбільшу відповідальність за розвал імперії. Саме Україна «спровокувала парад суверенітеєтів», саме з п вини розірвані економічні зв'язки з Росією і таке інше. Автор статті, як і творці цього горе-афоризму, стріляючи ним, навіть не помічає погано прихованого в ньому циніЧНОГО | зневажливого ставлення до ОДВІЧНОГО 1 природного пра гнення народів бути вільними, будувати свою державу Особливе обурения у Пиж-Гончарова викликає святкування 25-річчя незалежності У країни, яке він називає не інакше, як «бенкстом під час чуми», висловлює глибоке узагальнення «Багато з тих, хто п'ять років тому привітно зустрічав «незалежність», сьОГОДНІ не проти провести її назад». Так, багато, але не ВСІ іі льшість УСсеС-Ттаки не дала ( ес обдурити злостивій антпукраїнській пропаганді добре розу міючи, що кризу примс Та 114 Незалежність ло змінта СОоОЦІаЛЬНОекомоміЧНОї СИСТСМИ ІГезважаючи на важку сошіально економитПгу ситУанію ЛДепь не залежності святкували не Лише українці, а й усі громадяни України, в они о оси а еп А ПН | Р ПЛАЧІ ПО ОБЕРЕЖУЦО, ЧКР АЧщОСРОРФЯЗЯ ІМПЕРІЇ -- ПРИХОВАНІ Й ВІДВЕРТІ гому числі й росіяни, білорусії вірмени Саме цього не сподівався Пиж-Гонча робо) саме пе пайбільше пе сподобалося ПОМмУ. «42 ЗЛОУПОЇТ реб тетшпе пирпестниом» вій биримив покарати передусім газету Часи Тите», зокрема авторів еукра шофільських публікацій». Охоплению зикривальтим пафх сом, вичерпавшти свій УбОГИЙ арсенал енпаукових» аргуменнів, плакальник по імпери пе ПОМІТИВ, ЯК скотився па стезіо залякупашия атомним вибухом, забувши, що атомна зброя тепер у Роси, що нею снергійно розмахують великодержавітики рова дприцовог Кого, перседусім у бік У країни оловнииЙи бій українським націоналістам Пиж-Гон: чаров завдає на імперському ПОЛІ. Об єктом атаки, перепрошую, «наукових» роздумів, послужила стаття доктора історичних шаук Леоніда Залізняка «Київська Русь продукт творчості праукраїнців кляжих часів» («Час/ Тіте» 02.08.96) Про глибоку «науковість» методики та високі моральні припципи ведення полеміки Пиж-Гончаровим свідчить хоча 6 такий абзац його статті: «Щодо «Слова о полку Їгоревім», то особисто я не знаю жодного сериозного ученого-досліднИка, яким називав би цю ушкальну пам'ятку «найдавшшим твором староросійської культури». По-перше, «пе знаю» -- не аргумент, тим більше в такій серіиозній полемщщі. Якщо не піп, то нічого одягатись у ризи. По-друге, лукавить голосильник по імперії. Чиї-чиїт, а праці академіка До Лихачова він добре знає, зокрема, і таку, як «Словоо полку Игоревс» -- героическиїй пролог русской литературьт» ( Ленінград, 1967) зерні увагу, що саме-російської літератури, навіть пе літератур трьох братніх народів. Радимо читачеві звернутись до журналу «Березіль» (число 7--5 за 1996 рік), на сторшках якого професор ПП. Охріменко у стагті «Якому народові належить «Слово о полку Ігоревім» розвінчує шовіністичну спрямованість пе тільки заголовка, а й усієї роботи. Очевидно, для Іпж-Гончарова академік Д. Лихачов не є сериозшим дослідником, але то вже інша справа. Адже ім'я його не фігурує в статті доцента Харківського університету. Згадується ім'я Карамзіна, але знову ж-таки свідомо випадає з пам яті невитідна для Пиж-Г ончарова праця цього справді великого російського історика «Малороссия -- кольбель Великороссин» Можливо, доцент Пиж-Гончаров і не чигав цієї роботи Карамзіна. У наппіх бібліотеках Пп немає, а Петербург далеко Га й захована вона там ще в ХІХ столітті за десятьма замками Однак праці М. Костомарова -- видатного українського і ростиського історика, колишнього викладача Харківського університету сучасному викладачеві цього ж ушверситету годилося б уважніше прочитати 1 теж залучити до аналізу. Тоді О не тіІЛЬКИ СЛОВО «Незалежність» пе виктикало алергії, а й «Запорозька Січ», що п, до речі, навіть Карл Маркс шазвав «козацькою республікою», якої усі само-державці боялися як вогню. А зруйшуваши вольницю підступно, заповідали наступним поколінням викорінювати з пам'яті українського народу навіть словосполучення «запорозькі козаки» Що ж до праць М. Максимовича, К Ушинського, О, Огоновського, О. Обнорського, С. Коткова, не кажучи вже про І. Франка, які відзпачали вражаючу подібність стилю, композиції, ритмо-ме- плодики «Слова о полку Ігоревім» до українських народних дум, з чим погод: жувався навіть В. Бєлінський, додент В Пиж-Гончаров, звичайно ж, їх не читав, особливо таких рядків про своєрідність мови автора «Слова»: «...є в МОВІ ЙОГО щось м'яке, що нагадує пинішнє малоросійське наріччя... Але найбільше говорить за гпавденноруське походженіия «Слова» (Белинский В Г. Поли. собр соч. Г. 5, - М. 1954, с. 348) Прихильник марксистсько лешиського вчення навіть забув, що пилукову розмову про пащцонатоам пародій, які тривалий час перебували в колошальному стані, пе можна рести у рідриві від шорінізму пашвної нації, що саме великодержавницька ідеологія, будучи найвищим ступенем гіпертрофованих ПЛасних ПоишцІональних ідси, негатипно ерреі рак ни Р р ооо сао нен ьо сь ПРО приЛлипаіла та формування ДРІВООКо)ПРВУНЕУНІВ) свідомості поневолених народів Але якщо представийхи ІіСсСПпанського АИГЛІИСЬКОГО, НІМЄЦЬКОГО ШшоОрБІОмуУу На- ОСШТІ УСВІДОМИЛИ! ПНПСОСУМІСНІСТЬ 13З (смократією пеликодержавницьких ідей пропик песь попагою до незалежності коіись піДЛеГгГЛИХ їм народі), то цього, на жаль, поки що не можна сказати про багатьох російських великодерясарииків в Україні й поза Украшою сущих Гаким чином, ставлячи діагноз націоналізмові взагалі, й українському зокрема, Пиж-Гончаров поставив діагноз російському шовінізмові взагалі (1 особистому зокрема), основною рисою якого є чорна ненависть до будь-яких проявів національної свідомості, постійне 1 старанпне маскування СВОЇХ великодержавницьких устремлінь зливогюо гуманістичної лексики 1 фразеології ( «свобода», «мир», еєдемократія», «високі моральні цінності», цивілізаторська місія : таке інше), прагнення будь-якою ціною спровокувати міжнаціональні конфлікти. Адже зубоскальство па незалежність, до того ж у період сВЯТКУВашія ЦІЄЇ СВЯТОЇ ДЛЯ будь-якого народу дати, є пе чим іншим, як свідомим і нечуватим за нахабністю розпалюванням національної ворожнечі. Ї робиться це Пиж-Гончаровим «со товарищі» не в ім Я науки, справедливості 1 високих принцитив моралі, а з метою спровокувати в Україні «карабахський», «абхазький», «чеченський» урок покарання російським шовінізмом паціоналізму за пого прагненпя до свободи. Саме відсутність кровопролиття на міжнаціональніий основі в Україні викликає пайбільші переживання голосильників по скопалій імпери, появу злобної пненависті павіть до слова «незалежність», а відтак і до того, хто прагне п. Ї видно це Що ж, як бачимо з останніх подій у місті Харкові, нічого не робиться випадково: наче на підтвердження статті О Чугуя Харківська міська Рада, з подачі комуніста А. Б. Перепелиці прийняла рішення «О реализации положений Конституции Украйнь и Законе УССР «0 язьках в Украийнской ССР», яке з юридичного погляду не витримує ніякої критики, бо суперечить Конституції та Законам України, а саме: 1) надумані посилання на «исторические, культурньєе традиции, географические и язьтшковьге особенности города Харькова» не є юридичною підставою для прийняття вищезазначеного рішення, оскільки ст. З Закону про мови оперує поняттям «більшості громадян інших національностей». А згідно з переписом населення 1989 року в Харкові більшість населення складають українці, а не «громадяни інших національностей» Тому дане рішення не може опиратись на ст. З Закону про мови; 2) в «Рішенні» п. 1 не згадується «мова міжнаціонального спілкування», тому посилання на ст. 4 Закону про мови є абсолютно зайвимі зроблено для спантеличування громадян; З) те ж саме стосується і посилання на ст. 5 Закону про мови, котра регламентує тільки мову звернень громадян та рішень по суті, 4) «Рішення» суперечить ст 10 Конституці Україки. Державною мовою в Україні є українська мова Держава забезпечує всебічний розвиток в усіх сферах суспільного життя (в т ч. і в органах самоврядування (прим. ред.) на всій терирори України», 2) «Рішення» суперечить ст 140, 143 Конституції: «Місцеве самоврядування є правом громад. самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції Законів України » Мовне Р неозброєним оком: імперія хоч 1 вмерла; але волосся і кігті в неї ше ростуть. Про ие Ссбідчать не лиш окремі пог ганови Росі ькоОї Де ржлуУМмИ, шо « грубим втру: чанням у внутрішні справи України, мі МХанням нан гериторіа льну шим цІСТЬ а й Злива антиукраїнських публікацій у удсобах м авбоцпоі інформації У керді інофобія п У країні це лише одна 13 ТОНОК ПОТУЖНОЇ пропаганди Роси, спрямованої на рес траврашт"м"к606 своє імпери Великоді ржавники всі одним ликом шиті Різниця лише в тому, що воюють Вони За імперно п різних регіонах ПІД рана масками. Згадана стаття Пиж- ончарова б'є вту жціль щой борзоптиє ців "червоної преси», -- в незалежність України. У цьому легко переконатися п ИЮДІЙ першу сторінку газети «Красноє знамя» (число 8, 1996), де крім згаданої статті В. Поялкова («24 августа -- день порабощения», вміщений вірш А. Артамонова «Пир во время чумьі или праздник «незалежності » З. Пиж-Гончаров не випадково запозичує з цієї і ПОДІОНИХ ДО Неї газет майже весь арсенал виражальних засобів. Але плакальники по імперії забули одне. Чим азартніше вони нападають на святе 1 одвічне прагнення народів колишнього СРСР до побудови власних держав, чим брудніші каламбури вони творять зі сло- ВОМ «незалежність», ТИМ МІЦНІШИМИ І переконливішими стають ці прагнення Діє закон зворотної пропаганди, зростає прозріння, національна свідомість. ШІкода, що більшість українців і чесних росіян таких газет нечитають. Однак раджу всім -- не викидати ці газети на смітник. Читайте і перечитуйтє їх від початку до кінця, і швидше розпізнаєте справжнє обличчя своїх непроханих захисників, вовків в овечих шкурах, «лицарів» винайденого ними ж ордену Іуди. Ім тридцять срібників потрібно відробляти, а нам -- своє робить! - О. ЧУГУЙ, доцент кафедри історії української літератури Харківського державного університету ХАРКІВСЬКА МІСЬКА РАДА -- ПОРУШНИК КОНСТИТУЦІЇ? питання - це є питання загальнодержавного значення 1 органи місцевого самоврядування забов'язані забезпечити дію на відповідній території Конституції та Законів України, а не ігнорувати їх виконання або спотворювати їх зміст. Таким чином, харків'яни, виражаючи рішучий протест проти організованої комуністами та підтриманої так званими депутатами-демократами новорічної провокації, вважають, що: 1. Голова Харківської міської Ради або його заступник не повинен був підписувати вищезазначене рішення, а мусив би повернути його на повторне слухання з пропозицією скасування иого як протизаконного. 2. Органи державної влади в особах Президента Кучми Л. Д, Голови Харківської обласної державної адміністрації Дьоміна О А. прокурора міста Славського С. М. повинні домогтися скасування «Рішення» в установ- леному законом порядку. 3. Харківський міськвиконком має 1 надалі забезпечувати виконання свого Рішення М» 1018 від 23 10.96 року «Про заходи щодо подальшого впровадження державної мови в усі сфери життєдіяльності міста, відПОВІДНО ДО вимог ст. 10 Конституції України», оскільки ст 60 Конституції дає право не виконувати «Рішення» Харківської міської Ради як антиконституційного. Керівники громадських та політичних організацій Харкова провели прес-конференцію та виступили з протестом проти антизаконного рішення міськради. Центральне правління ВУТ «Просвіта» звернулося до Президента України Л. Кучми та Голови Харківської обласної держадміністрації О. Дьоміна з вимогою скасувати антизаконне рішення міськради СЯ сонній: зано. со сні зрчннни: 0Б0потіноя одао оро ашінео 0 Б о
Seite · S. 8Originalseite ↗
ВЯмог КІТ А | Який же передпочаток того сяйва, що спалахнуло вперше в печері в далекій вифлиємській пустелі, а потім понад зем: рлею, світом, Всесвітом, прогнало морок пітьми, визволило людський дух з неволі гріха і вручило людству ключ од Царства Божого? 4; -Був День Господній, у яким ізраїльтяни ПРИНОСИЛИ сво! дари. Серед них | багатий ЧОЛОВІК Яким, що вирішив: нехай буде відо мого багатства всьому народові, а йому . Відпущення гріхів і милість од Бога. Та не прийняв священик од нього ті , дерми, нагадавши про якийсь гріх, через який Господь не послав йому дитя Не можна, мовляв, тобі, Якиме, дари ці при- | носити, бо ти не подарував нащадка . | Зажуривсятяжко Яким та й став вивча- - ТисвІЙ родовідаж до дванадцятого коліна и Відкрив, що ва праведники того родо- , Вого древа залишили нащадків для свого краю. Пішов Яким у пустелю і від немолодої своєї дружини Анни, й від численного багатства. Поставив намет, постував сорок днів і ночей, сказавши: «Не буду ні пити, ні Істи, допоки не змилостивиться наді мною Господь. А їжею й життям буде мені молитва». Туга краяла серце й немолодої Анни. Вона усе оплакувала своє вимушене вдівство та свою бездітність Не розрадило й навіть нове Господнє свято Служниця ЮдіІф хотіла втішити свою господиню: «Скільки будеш плакати? Настав день Господній, | не можна тобі плакати». -- «Залиш мене в спокої, -- зронила Анна, -- чи ж не бачиш, що Господь принизив мене?» На що Юдіф промовила безжально: «Чого цея буду тебе вмовляти? Господь замкнув твоє лоно, щоб у тебе не було нащадка в Ізраїлі». Ще більший біль стиснув Аннине серце, але вона вмилася, зодягла шлюбний одяг і вИЙШЛа в сад. (ла під лавром та й стала молитися, примовляючи: «Почуй мене, Господе, як почув Ти Сару й послав ти сина Ісака». Звела жінка очі до неба й побачила на дереві гніздечко пташине Та мирна радісна картина лише додала печалі, і вона знову залилася слізьми: «Я стала прокляттям у синів Ізратлюї мене з насмішками відлучили од храму. Не схожа я на птахів небесних, бо в них є дітки, не схожа | на тварин безмовних, бо тварини безмовні мають нащадків у Тебе, Господе Не схожаяйна землю, бо й земля приносить в пору плоди й благословляє Тебе, Господе» Поки плакала та примовляла, не помпила, як поруч став ангел Божий І сказав «Анно, Анно Господь почув твою молитву. Ти станеш плідною й народиш дитину Про твоїх Нащадків буде говори- ТИ СВІТ» Днна витерла заплакані очій промовила щиро «Якщо я народжу дитину -- чи хлопчика, чи дівчинку, -- Віддам ії в дар Господу моєму і вона буде служити Йому все своє життя»? Ангел Божий з'явився и до Якима І иому повідав, що молитва його почута І прокляття з них обох знято Аж тоді повернувся Яким додому, знову приніс дари Господу десять чистих якниць, дванад ЦЯТЬ МОЛОДИХ ТеляЯТІСТО КОЗЛЯТ ДЛЯ ВСЬОГО народу Незмигно дивився він на золоту пластину жреця (золоту пластину на Олакитній нитці носив на головному уборі, начолі, первосвященик Нею вимірювалася гріховність чи праведність) Цього разу золота пластина на блакитній нитці показала, що чоловік очистився од свого гріха, г дари иого буде прийнято Немолода Анна завагітніла и народила дівчинку, яку назвали Марією Око Боже спочивало на дитяті ще від зачаття Коли виповнилося ги шіСТЬ МІСЯЦІВ, пПОСТавила її мати -- чи зможе вона стояти А Дівчинка зробила ам кроків г повернулася до матері були тоді и матері захищені бронею віри и знаньт чітко розуміли, де проходить межа між грішним та праведним Пильно оберії алпася чистота ДІВЧИНКИ В І ріховному БЕР РР ни они - но що о Ж - - п СВІТЛО ТИХЕ За протоєвангелієм іакова світ. Поклялася Анна, що не ступить. Ії дитя по землі, аж поки вона не введе Ії до храму. Місце для дитяти було відведене особливе, куди нічого не заносили нечистого І доглядали за дитям дівчата-незайманиці Річницю від дня народин святкували гучно Закликав Яким жреців, книжників, старших та весь люд простий І благословили жжреці дитя, благословили первосвященики, вітав народ її. Анна ж понесла дитину у висвячене місце спочивальні, стала її годувати, співати щасливо та славити Господа, що позбавив Ії ВІД насмішок та кпинів воропв. Тож нехай наслухають щасливий спів матері дванадцять колін Ізраглю, бо ж вона, недавно безплідна, проклята Богомі осміяна народом, годує грудьми дитя Коли ж виповнилося дівчинцітри роки, як т було обіцяно, відвели її до храму Божого Вона сама піднялася східцями до вівтаря, а священик заніс її за царські ворота Зійшла на не! Божа Благодать, і всі це побачили по тому, як дитя веселилося, щебетало та стрибало від радості Тому йне плакало за батьками, не рвалося до них, коли вони залишали храм Зростало віднині при храмі під опікою ангелів Навіть поживу приймало (з їхніх рук. Оберігали її і тримали в чистоті та святості. Стали радитися жреці, що ж ро: бити з нею, щоб вона де не оступилася та не осквернила святинь Первосвященик через молитву запитав у Господа, що ж ке. Але жрець зупинив иого, суворо нагадавши, що перед тими, що насмілилися зневажити Бога, розверзлася земля. Наполоханий Йосип взяв Марію й повів у свій дім, сказавши, що залишає її в нім, асамідетеслярувати Повернеться ж, коли Бог покличе його Стала прясти Марія Якось, ідучи з глеком по воду, почула несподівано голос, що промовляв до нег «Радуйся, благодатна! Господь з Тобою, благословенна ти між жонами» Сполохалася дівчина, повернулася додому г знову взялася за прядиво І Тоді з'явився перед нею ангели промовив! «Не бійся, Маріє, бо Ти одержала Благодать Божу і зачнеш за Словом Його» Вона ж подумки відказала «Невже ж я зачну від Бога живого і народжу, як будьяка жінка народжує?» -- «Не так, Маріє, -- почула у відПОВІДЬ, - алесила Всевишнього осяє Тебе, тому й народжений Тобою святим наречеться, Сином Всевишнього | наречеш Його Ісус, бо Він спасе народ свій» На що Марія відповіла «Я -- раба Господа, і нехай буде, як ти сказав» Марія пішла до своє! двоюрідної! сестри Єлизавети, що носила під серцем майбутнього хрестителя Спасителя -- Ївана Хрестителя Була просвітленою Єлизавета. була пророчицею, як і багато хто у цьому родоводі, що множив праведників Вона зустріла родичку захопленим вигуком «За що мені така честь, що прийшла мати Господа мого до мене? Бо ж малюк, що в робити занею | знову з'явився ангел І мені, неначе застрибав благоловлаю ВІДПОВІВ «Захаріє, Захаріє, піди поклик Тебе» КО ЗОЛИ ВдІвціВ із народу ї нехай вони принесуть Марія ще не осягнула сповна татни, яку ПИЛИ ому ОСЛОДі», покаже знамення, повідавіи Архангел Гавриїл тому ис пов: гому Вона ! стане за дружину, зберігаючи Єлизавети видалися ій незроз МИЛІ ї б ААУ ЗМ | Лише промовила здивовано ра Я є Серед тих, що примли дО храму, був | ПОДИ, ЩО ВСІ чароди землі ; 5 б; вдівець, Тесля РМ Гетаг Та! ВиОр Божим впавна олагог ловлятимуть / У) оо Є НЬОГО ІЗ мого Палиці випетла гопуобка | обу па вона у рідні гри місяці й - закружляланадним покруглішало. а с грах пебінолиь о б Тори РІВНО" РАДІЄ ПІ О НІМ тебе оорано, повернулася додому й ховапл - - емо щоб взяв до себе и оберігав Діву господ дей Йшов їй ШІ тнадця! ог раз ню» ТаЙИосип запротестував, що і старий На шостому МІСЯЦІ її ваптносі ВРУ СИТМІВ уже дорослих має, и не хоче нувсяЙосигп Чодому Перек уріканани виставляти сере на пПосСміІХОПИСЬКО ПЮДОСЬ побачийп ва! ітну Марію У м! ПОрІї і ІнО Оув блово ПРОСВІТИ вражений Сховав Йосигі обличчя в дока нях, впав ниць !| довго плакав примовляючи! «Як же я тепер буду звер. татися до Бога мого, як буду молитися 3а Діву цю" Я ж привів піз храму незайманою і не зумів оберегти її. Хто обдурив мене? Хто заподіяв зле моєму дому | зганьбив Діву? Чи ж не сталося зі мною ТОГО, що сталося з Адамом? Коли той прославляв Господа, з явився змій, побачив Єву одну і спокусив 1. Те сталося й зі мною» Марі; ж сказав з докором «Ти була під опікою Божою, що ж Ти наробила? Ти забула Господа Бога свого! Для чого осквернила душу свою ти, що виросла в святому храм; страву приймала од ангела?» Прко заплакала Марія й промовила «Чиста я гне знаю мужа?. -- «То звідки у плід у лоні Твоїм?» Вона ж сказала щиро. сердно: «Клянуся Богом, що не знаю звідки». й Наполохали Йосипа ті слова. Став він думати, що робити иому якщо він втаїть п гріх, то стане він ПОрушником Закону, а якщо розповість синам Ізраїлю, то віддасть безвинну кров на смерть Що ж робити з нею? І вирішив відпустити її Нехай іде собі, куди хоче Вночі ж з'явився ДО нього ангел Господній уві сні і сказав: не бійся за Діву, бо те, що в ній, -- Від Духа Святого Народить вона Сина і ти назвеш Його Ісусом. Бо Він спасе народ твій від покари за гріхи» Прокинувшись, Йосип прославив Бога і залишив Марію в себе Вранці прийшов до нього книжник Анна и запитав, чого той не був на вечірньому зібранні. Йосип відповів, що втомився з дороги й хотів відпочити Анна ж побачив ваптну Марію, побіг до першосвященика й сказав, що Йосип пішов проти Закону Невдовзі прибігли слуги й повели Марію та Йосипа на судилище (Став доркати Марі первосвященик, навіщо, мовляв, Вона опорочила свою душу І! забула про Господа Бога свого. Жила ж у святині, страву бралавідангела, слухала спів в вуст його, раділа, відчуваючи світло иого по- руч. А Марія знову плакала, як | перед Йосипом, і знову клялася, що чиста вона йне знає мужа Тоді первосвященик став дорікати Иосипу, а томи теж клявся, що не мав гріха з Дівою Перевіряли їхню гріховність водою, та гріховності не виявлено, | їх ВІДПУСТИЛИ. Посадив Йосип Марію на ослата и поман" дрував у пустелю, щоб приховати її гріх Знайшли печеру, тесля запишив ваптну там із своїми синами, а сам пішов шукати повитуху на околиці Вифлиєма | сталося диво-дивнеє з природою, навколишнім світом у годину, копи мав з'явитися Син Божий Йосип мовби ишов. але не рухався Вражений, роззирнувся ЧОЛОВІК побачив, що й повітря стало якесь інше -- завмерло й нічого в ньому ме сколихнеться, мовби затамувало подих ! пташки зупинилися у своєму леті ВідІрвав погляд од неба й подивився на землю " побачив людей робітніх, що саме обідали Сиділи навколо великого жбана, робили руками рухи, мовби беруть страву, але не брали її й не іли, бо теж знерухоміли " дивилися в небо Побачив Йосип овече котрих мовби й гнали, але вони стояли "МФ місці Пастух підняв руку, щоб гнати їх 2/" рука зависла в повітрі Перевів очі на РіА/ вона теж завмерла А кози що прийшли на водопій й торкалися губами, але вода не Текла В ІХНІ роти Все живе зупинилося то! миті, за В пе жедчутті великого пришесй Д Спасителя Повитуха вже прошкувала 3 гори : рушила з Йосипом до печери Вкляю" обоє, побачившиій хмару сайпиву старе вмерло а38е прорекла схвильовано «Душа моя 8 й «ЛО пичилась, бо я побачила диво Нард! У лішла Ч спадання їзраїтю А хмара ВІДМ ю - о, Ам "МАЛІ ще | їОДІ було витримати мого На см осі і "'аврую" зуло такого Сямво погасло, ! р яв М з 1 чу, Дитя и припало до Материних руд МОТРЯ Катеряма ДГ бо рояорРОдчцохкОогб М тор» С - т орто ощо що зе» бог Ц о -» р» б оо? о "1 ст роцшцооцщ»ьмрооцятьао я янУт Її Й (г рег
Seite · S. 9Originalseite ↗
(лово ПРОСВІТИ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ У ЗАПОРІЖЖІ -- ПОЛІТИЧНА, А НЕ РЕЛІГІЙНА У січня, КОЛИ Весь Християнським Од Україні "и поза ї1 Можами ск в ткував свіТАиМ и празник М дра хриг гового, Мос- гак звану міЖНАародну конференцію | підготовки ВвІіДдзначЧенбья друтого тисячохіття народження Сина Божого. Чому саме Украшту обрали «СПЯТІ ОТЦІ» з МОСкви місцем свого збору?! Татому, щоби вже вкотре засвідчити, що не збираються припиняти колонізаторську мисію на наших теренах продовжуючи бути своєрідними довцями душ зденаціоналізованої частини українців ад того, що живемо в нових реаліях -- нозалежній державі Україна, "" ВОНИ, здається, не збираються помічати 3 приводу ціє! обурливої анті пдержавної акци з ініщіативи Всеукраїнського Товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка у конференц-залі УНІАН відбулася прес-конференція «Підготовка до святкування 2-тисячоліття Різдва Христового: куди веде московська церква?» У ній узяли участь, крім представників засобів масової інформації, голова Говариства «Просвіта» Павло Мовчан, голова Державного комітету у справах релігії при Кабінеті МПпністрів України Анатолій Коваль, гохова товариства «Україна» Їван Драч, голова Народного руху України В'ячеслав Чорновіл, директор УНІАН Михайло Батіг. Відбулася посутня розмова, яка вийшла за рамки порушеної проблеми, оскільки релігійні питання для України с чи не найболючішими. Голова «Просвіти» Павло Мовчан рідзначив, що Говариство стало ініціатором відзначення в Україт визначної дати в історії людства -- 2-Тисячоліття Різдва Христового й заручилося шатримкою Президента України щодо створення діЙйОВвВОГО ЮВІЛСейНнОоОгГО організаційного комітету. Натомість московська церква в Україні, оперта на ліві сили, творить свою систему міфів, церетлумачу ючи іс торію церкви Чи ведеться у нас своя державна церковна помтика ? -- пролунало далеко не риторичне запитання голови «Просвіти». сною підДдОувається "Тегативні нак ЛІДКИ нини ніх подій можуть не абари ГИСЯ В України роацінив запорізьку конференцію і голова НРУ В'ячеслав Чорновіл Він нагадав також про вікопомПу дату в істори України -- День Соборності, яку відзначатимемо 22 січня, й запевнив, що до наступних виборів націонал-демократи матимуть єдину платформу, єдиний список кандидатів, виступатимуть єдиним блоком у парламенті. Московський Патріархат, па думку пана Чорновола, не був ніколи поза державою, це кагебістська структура. Акція ж, яку він спланував, є політиЧнНОЮ, ане релмігпиною. Вершиною фарисейства назвав голова товариства «Україна» Іван Драч гасло, кинуте московськими «батошками» -- «Будьте в мире со всеми». Тож ми не можемо займати угодницьку позицію Не повинні стояти осторонь цих проблем владні структури всіх рівнів, вони перші повинні бити на сполох. Ишлося 1 про порушення візового режиму іноземними гостями так званої конференції, які прибули в Україну через Москву без дотримання належних візових процедур. Невиключено, що фінансувалася антидержавна акція з державного бюджету. Чимало питань пролунало на адресу голови Державного комітету у справах реліги при Кабінеті Міністрів України Анатомія Коваля, який запевнив, що очолювана ним структура «зробить усе можливе, аби для відзначення 2- тисячоліття Різдва Христового зібралися ті сили, які борються за єдність Правосхавної церкви», асаме святкування «стало віхою в поліпшенні реліпиної ситуації в Україні, яка впливатиме на об'єднання християнських Церков» Однак пан Коваль, як стало зрозумілим з його вистутту, не поділяє тривоги присутніх щодо московської церковної експанси, вважаючи, що спланована конференція не суперечить чинному законодавству Всеукраїнське товариство «Просвіта» прийняло Звернення до громадян України Белмо ЧА СТОЛОсХ! | и - ра Горариство «ІТростита» глибоко українського, дерясапри МОВИ, обурени (рактом проведеннии з УРТ107213 пашональних світочів, Нас глибоко за січня цього року у місті «Запоріжжі міжнародної конференції, присвяченої дО дру ГИСЯЧОЛІТТЯ христового ПІДГОТОВЦІ ГОгГО підзначення Різдпа патріархату)? Василій та голова Запорізької міської Ради Олександр Го Очпкується, що в конференції візьмуть участь понад 150 представив Православної церкви з Північної та Поденної Америки, країн СІД, Європи та Япоші. Це ще одий черговий ОВО) смучує той (рака яка захопила що імперська церива, україиські храми часів Мняжої та Козацької доби. оскве рияє ІХ| ІМСТОНГОМО Пп украшофобі тром, що є ТЯ . недалекому маноутньому Р ЛСТОТНО ЗИЛИУ ( ургкомітет ;| проведення пи | кОМеРе ренції ким гріхом проти Гога | православна 'ркпас і МАТОМ ковська І її р и |еї мч! Іспланувала кути на результати наступних виорорів очолили єпископ Запорі кий і проти хри гиянськогоО провех пиві 3 порі «мЖмІПт А ВЛласеною ет лою Як а! ро чу національній Ос роцовнй Ме птопольський ( УП Мо ковськогоО Кк ра ю | Конференція це свідчення проімперської орієнтації так званої У ПИ Московського патріархату Пд ОрпимьОогм маскою підготовки до другого тисячоліття народин Спасителя проглядає такий знайомий великОоїмперський оскал невтомного й НОВІТНЄ ФАРИСЕЙСТВО Звернення Всеукраїнського Товариства «ПРОСВІТА» до громадян України аптиукраїський випад УПЦ Московського патріархату, який чітко й послідовно проводить проімперську політику в суверенши державі Ця церква давно зганьбила дух православ'я й перетворилась у державшицьке завойовницьке утворення, яке відігравало потужпу роль як ідеологічний есобиратель русских земель», а ниші чинить сатанинський опір природному прагнешию поневолених Російською імперією народів до волі, прикриваючись фарисейським лозупгом «єдиного Православия». Московські ієрархи навіть пе прагнули втрутитись у жахливий варварський геноцид, який чинила Росія над гордим чеченським народом. Церква покірно мовчала, коли російські солдати безжально зшищували мирне населення вдень Різдва Христового та на Великдень. Російська Православна церква завжди прислужувала світській владі, одним перстом славлячи Бога, а другим -- двоголового орла. Вона самовіддано служила безбожпому комупістичному режимові, спізпрацювала з НКВД-МГБ-КДЬ та ВКИ(О)-КПРС, проводила політику відвертого відвернення мирян од віри Христової, видавала таїнство сповіді, примножулочи тим самим кількість закатованих та зтищених. послідОВНОГО пПОНеволювача, в арсеналі якого -- ненависть до волелюбного краю, відверта зневага до його суверенітету, прагнення принизити й показати свою великодержавну вседозволеність і зневагу. Так діяли колись іудейські фарисеї, які за показною набожністю, добропорядністю та моральністю приховували свою жорстоку небожу суть Тому Ісус був нещадний з ними 1 вигонив зі святого храму. Чинечас уже и нам, патріотам-християнам, попросити торгашів і фарисеїв із наших святинь? Ми святобливо й урочисто чекаємо вселенського свята - другого тисячоліття Різдва Христового і приєднуємося до всього християнського світу. Але прагнемо це робити щирим серцем і чистими помислами, із сердечною молитвою та покаянням. Без ось такого фарисейства та лицедійства, про яке у Святому Письмі сказано: «Хто говорить, що він перебуває у світлі та ненавидить брата свого, той у темряві досі». Саме це зібрання на нашій землі ми й розцінюємо як зневагу та ненависть до братів-християн, порушення християнської етики, моралі, в основі яких -- ліобов, пошанування волі, незалежності га глибокі моральні цінності. Центральне Правління Товариства Справа Державного комітету у справах зприводу антидержавних дій московсь- Проімперська церква й досі от- «ПРОСВІТА» реміги при Кабінеті Міністрів - небути кої церкви в Україні, яке подаємо в руює свідОмІСТЬ Наших людей, сіє поміж безстороннім спостерігачем того, що цьому числі газети ними розбрат, ненависть до всього З січня 4 - б | КИЇВ ТАКИ БУДЕ Як повід ЗВЕРНЕНН С м дозволи УКРАЇНСЬКОЮ СТОЛИЦЕЮ ца о комуністам промити проїжджою частиною - 1» центральної вулиці до свого ідола Леніна, Всьому світу ВІДОМО, ЩО кГатаї Хот тегу 47 т ери ОЇ ша візки ско потріархат є неперебірпивим виконавцем ДОА) о своя комуністичного свого загарбницьких планів Російської держави, й копонізаторським овангардом на території добре зрозуміпа Ми представники громадських | інших держав : працює в ТІСНОМУ КОНТОКТІ З ЗОСІЙСЬКИМИ спецслужбами | ЧОСТО ПІД іх політичних Організацій, протестуємо проти о|е| ЦІЄЇ антидержавної зО0 Пт норуги нод но-керівництвом прі І(ЗОодИтТь ТОКІ ДІЇ, Які ВИГІДНІ ЦІЙ особи мосової інфор 199/ року В м Р РІЇ яз з - й я УМПОроюю планується провести міжнародну КА РОТА початку січня Відбулися перші після У з'"зду Всеукраїнського Товариства «Просвіта» збори просвітянського активу Києва 1 області ШПросвітяни ухвалили повніше інформувати громадськість про мету та зміст своєї діяльності, активізувати ство- чоуково репігійну конференцію 3 проблем "ровослов'я присвячену двВОХхтТиИ: ячЧОЛІТНЬОМУ Ювілею із дня народження Ісус а Хрис то, Яку «кликає Московський патріархат, хоча у нас є Київський, і начебто з благословення самої 1 (0)є є дДніІдних Кіацій Зви анно, це Гл З -рганізо шою Укроїнською провословною Церквою, "МИТЬ Він через свою підставну структуру, бо тіп є є правс - рез свою | - 00 ьки воно одна має право проводити | Щщ і зу ЛИ - Б -'й 1 ь - жи" - я З () і З ж - о | ! 3 І О Кк М! Х ч - звОону Укроїнську правословну церкву, державі, і ця конференція ам міжнародні форуми на гериторії України, І Ло: зссредкав У КОТА 17, Зезумовно, нічого українського немає, як виИПОДКІВ но АлеА ) Так І вимагаємо відміІНИТИ ЗГадувану конференцію, науКОВОгдоСлІдний установах, нузнак ЧІЧОГО не бупо ук раїнського ії державного в На жаль, наше місцеве керівництво так залучаючи до просвітницької робо- нехай її проводять в Росії, | просимо всіх| укроїтиських патріотів нас підтримати Оухремо "звертаємося до духовенства та че зрозуміло цього чи не схотіпо Зрозуміти І дало втягнути себе у брудну історію, більше того, воно планує ще и фінансувати ге ти вчених та педагогів, що підтримали курс на українське національне відродження. "ЗЛишній державі УРСР Характерно ще и Є, ЩО цє іпє ва'дбутис я на терені Запоро 1Ь ч-- - я | | іІзацтва, яке московська церква Ток би | віруючих чотирьох гілок Українського ДІ ГПО - - Р - 7 і "аї"б. - "І « що но прак ТИЦІ означає г: Й - - - - Дай ЄЗзпоОрдонно опі ьовувала а коОЗОЦьКИХ ої, "г ренції г, СКОвІ че спеці зужб у їх провослав я Українс ькОї православної цер Найбільшу увагу на зборах було Її р» -іїо мок Т"Теії- - НАСОС нії - - І Раз Ре "ЬМОНИЙ підДдДавала аоанафем фінансува І Й кВи Киїрського потріархату, Української зосереджено на шляхах виконання | ; чською державою і ; Ми. віг /Ючі християни, підтримуємо ідею боротьбі З Україн ькою держ: автоке ральної православної Церкви, просвітянської програми деруси- - Б рова На зпорізький міськвикоюмком чогось би | | - | ; конференції то інші подібні "Терчедн Р наш зо 1! з церкву, а своя ук заїнскка У країніської греко католицької Шеркви та фіка ЦІЇ Києва. Вирішено терміново Р тота як о - - й Га 5 УГбить "и же -'б 1 ; У ч| РК ь Й з З і прославляють нашого Господа Одно дуже пком доба падчерка Так. 20 жов цо рядових віруючих | духовенства зЗздиснити реєстрацію усіх випадків Фе . Р . - . ре гг "їй і "ЬК | унадльнк( 1к« Ор чер чес оф зе ; «и парта нм - г і Уму провословна шє ерчгіє ПО ОСІМ( ЬКОЇ нНОШ но ПЛ У ско правос павна Украї! ІСЬКО)І Пправос павної Церкви Мос порушення чинного мовного законо- поважає нія минупого року Укра пу ен т. нія АР Аа чаї но | Церква Київського патріархоту проводила з чу ЗЛА НОТУ ооманутих щі бізацькі АВ СВ В У сфері державної 1 І. рок ТО ВОСїх ініших Державних націм | ба ініціативно група Православ 'єраорхаоми, давамте спільно ДОМО відсіч цим комерційної торгівлі, громадського ериторії іншо ації тобто української, яко Хр р : й екУвиконком Не виділив ДЛЯ непрохоним полпіТИЧНИМ московським За транспорту, реклами та домогтися заг. ЯвОоЮ тисячолітню національно РЕ у зі ЗАЙ як не виділив він, до речі, й | Дом, нехам ця спільна ношо акція буде| усунення всіх порушень. Активісти зОСпавну цегрокі / | єтаким жі іпеном ОСТ . ра у М По євіті» хоча для єврейського то початком об єЕдДноОння всіх українських пра Київської «Просвіти» обговорили | "ЮДИ гаку конференцію 2 Бупо Є У зоб ю і 7995 році знайшлися гроші зославних в одну єдину Помісну Право | план проведення акцій протесту ПО РАнИДуНИнМ просте шле ласо 00 млі зонів крб. Ну закомплексовані на | СЛОвну Церкву з Потріархатом у Києві, проти зухвалого нехтування телер черовому гпузду провести її но територ' г 'римці ужого! Далі ще прше, прохання з Рв ЕДНЯЧИМ, о рію Не за | компаніями «ТЕТ» та «Київ» мовним А єправо г отут інший: під | представників Церкви провести Хресний хід. т вої ряди | будамо непереможні Ребимом, дотримуватися ріякоговх пе б тім, що глузд ТУТ пости о тротуаромцентральної вулиці міськвиконком | убтото о т ЕН ОА ЛОРОМОЖЕМІЮ ообовінз УС Стан ОРЗОнЕ ВУ УВИнИ пе ПтимиИм прикриттям хочуті І б | ; з хипив мотивуючи тим, що є мого рішення, Уа о Зм я | М М УААЧТМЕ зАрРОСАГ лебачення та радіомовлення. от'ямиВ зУуговиськОо всіх антиукраїи чо жо Убороняє всякі маніфестації та демоност 5 ч | а го провославя, о значить, І "держовних су СКОНСОЇІ воОти їх, ІКРА М узи» вямпицею 1 пішла копона за рем зОвитися з незал й ою У, раною Для кі ас? , у | , КІ з вами по незас! | в Тетяна ФЕДІЄНКО, "ДМОвпецна кривавої Російської мПер'! вшрую ма б чАВЛаНИЯ окопишях І пустирях відповідальний сенретар Київського обі р ііі іо ломи не гребують а бої заід посиленим ескортом міпіції, Просвітями міста Запоріжжя кранового об єднаммя «Просвіта» о ММ, НІ ь святим ім'ям Іісусо Христо ІДНА ий ЛУ З . 5 "ріже ло - ж» ки а Є нн чи жан зони он б - реупурнни понос озстжииі понять ПР ПОР ч-- , - М. - о че МИ ана РАК Рв ри га -- РР УПаннійни з но о аокрченьнийие 7 опентвцанний - -г я вало -'ча - -ооу - Ж - и ні ньою з Вата ДЕР - рда ї що о ПТ сіра аль лю - Пи чі ах - б т- -
Seite · S. 10Originalseite ↗
ЛОСУТ АЧІЯ Слово ПРОСВІТИ газетах, споча дом у Верх захопився на краю, козацтвом, Хортицею. керівникові обласного готовність підтримати добрим словом. Вчорашній майор, учасник війни з Японією, журналіст за фахом багато пише, якщо на військовій службі його та його заповнила манила поезія, то вдом Земле рідна, де тільки не був, А за звичаєм давнім солдата Я з походів до тебе прибув. Тане сніг по степах, по ярутах, знову бачу знайому весну, Як хотілось би взятись за пал ута, З неба пісню почуть голосну! Може, завтра село вийде в поле День весняний, сівбу зустрічать. Я за щастя велике, нове Буду землю зерном засівать! Березень, 1946 рік У Запоріжжі -- епіцентрі козацької історії -- пише на краєзнавчі теми. Згодом навколо нього складається повна школа національно-патріотичної спрямованості. Це В. Пєшанов, А. Ширяєв, Ю. Волочай, В. Борисов, Л. Костенко, Г. Марченко, подружжя Віталій і Тамара Шевченки і багато інших. Це вони передали естафету історичної пам'яті нинішньому поколінню. «Хортиця в герощі і легендах» -- назвав він свою кращу книжку. Вона і донині залишається найкращим виданням про Хортицю. Слово його завжди було образне, якесь особливо народне, здавалося, йшло воно звідти з дідичини, тієї степової прабатьківщини, звідкіль вийшли його діди, батько, дядьки. Особливий вплив на формування чутливої душі Миколи мав дядько Денис. Свого роду феномен народної творчості, знав усе про історію краю, збирав фольклор, знав багато пісень, які виконував гарним голосом. Справжнє їхнє козацьке прозвище було «Киця», а то вже батько його Петро Киця переписав, додавши звичне «енко», аби дітей у школі не дражнили «киць-киць». Отістали його ДІТИ Киценками, але ж етимологія козацька все одно зберігалась. Хто його знав, стверджують: він ніколи не скаржився, зібраний і зосереджений, тягнув службу заступника голови облвиконкому, справжній керівник обласного рівня, він міг стати на герць з неправдою, рутиною, якою не була обділена тодішня партноменклатура. І. ВІДЛИГА 18 вересня 1965 року було для Миколи Киценка божою благодаттю: вийшла спеціальна постанова Ради Міністрів України |УРСР) про увічнення (наміри -- примітка наша) пам'ятних місць запорозького козацтва і проголошення острова Хортиця державним заповідником. Появі постанови сприяли разом з М. Киценком і його однодумці-науковці К. Гуслистий, О, Компан, О, Апанович, письменники О. Гончар, Ї. Драч, досвідчений державник ПП. Тронько, голова Запорізького облвиконкому М. Мокроус, а після нього М. Хорунжий. Але тку в Гокмацькій, а згоньохортицькій. Тоді й завжди історією рідного , Митців, майстрів " 71Ому довіряли селяни, сільська Я завжди знаходила в ньому -- рівня -- увагу і розвитку. Гим часом уряд республіки зобов'язав необхідні міністерства І Відомства, науковців і митців Києва, Запоріжжя, Львова взяти участь в реалізації цієї постанови, І вже влітку 1971 року М. Киценко представляв членам політбюро ЦК КПУ першу стадію проекту Козацького меморіалу на о, Хортиця. П. Шелест уважно вислухав і в кінці обговорення похвалив запоріжців, тихо промовив до них: «Поспішайте, швидше робіть, тут зволікати не маємо права -- заборгували перед народом...» Віщування його були пророчими, холодні північні вітри не забарилися. ГІ. Шелеста переводять заступником голови Ради Міністрів СРСР Зрозуміло. Відсторонюють від України, Реалізація Хортицького проекту, ро зрекламованого на весь світ, стала проблематичною. Через рік, в 1973 році позбувся посади заступника голови облвиконкому М. Киценко. Відлига виявилася надто короткою. Після цих подій навколо вищезгаданої постанови розпочинається, висловом одного архітектора, мишача метушня. Запорізькі міськвиконком і облвиконком приймають десятки постанов 1 рішень, буцімто спрямованих на впорядкування території острова та вирішення вимог урядової постанови. Насправді то було єзуїтство. На Хортиці повним ходом йшло спорудження свинарників, курників, гнидників та відомчих дач особливого призначення (про них ми ще згадаємо далі). Окупація Хортиці прикривалась «мнєнієм» знат- "жу них, але позбавлених національної | гідності героїв праці -- «трудящімся гдєто надо отдихать». Хортицька трагедія була відома всім, усі, від членів уряду Мі України до працівників культури, були є. налякані оцінками, які сипалися на Хор- |, тицю, козацтво українське, нам тоді клеїли «чванство», Якщо вжеїі говорити про стійкість, то ця якість стосувалась небагатьох. Тодішній «незмінний» секретар обкому Всеволожський М. М, (прізвище якого походить від давньобоярського російсько-татарського роду) один за одним відправляв листи до Москви (Сус- лову), щоб Козацький меморіал перепрофілювали в музей історії міста Запоріжжя. І добився, В січні 1974 року секретар з ідеології ЦК КПУ В. Маланчук проводить у Запоріжжі розширене бюро обкому. Партноменклатура області була рішучою, наступальною., Доля Хортиці була вирішена. З Міністерства культури прийшов наказ: «государственньій историко-культурньги заповедник на острове Хортица -- филиал Запорожского краегведческого музея», Приїхали... М. Киценко переживав ці зміни гостро, в часі він був відсторонений від усього, працював завідуточим управлінням трудових ресурсів облвиконкому, Перебуваючи під постійним ідеологічним пресом, протидіяв різноманітним формам нападу й цькування, в хвилини довір'я виливав глибоко притаманне: «Як шкода, козаче, що не встигли на Хортицькому кургані встановити бронзовий монумент «Козаки в дорозі», -- хотів би подивитись, як би вони реагували?». Ідеологічні репресії не минули жодного з соратників М. Киценка, але то та категорія людей, яка не б'є себе в груди, не проголошує «плачів Ярославни» з мітингових трибун про те, як їх обікрали в умовах незалежної держави. Вони робили свою справу, не гасаючи з колони в колошу, не галасуючи, відступили. Серед них 1 Олена Барвойна, і Олександр Заїка, і Степан Кириченко, і багато інших 2. ПАМ'ЯТЬ Короткі роки відлиги зробили свою справу. Пробуджена національна енергія набирала сили. Теми козацької держав- звісно, було внутрішнім процесом музейної установи, контролювали (вичитували) увесь відділ пропаганди та агітації обкому, заступник начальника облуправління культури, його служба, а вже після цієї чистки план «доводився» в іншій конторі -- Міністерстві культури. Пам'ятно приховані від очей обкому археологічні експедиції на Нижньому Дніпрі: Кам'янська, Олешківська Запорозької Січі, Дніпровський лиман -- Великопотьомкінський острів, Козацькі попелища. Серед численних експонатів привезли наполовину розбитий хрест Кошового Кам'янської Січі Василя Єрофєєва. Знайшли його в зоні берегообвалення і, привізши в Запоріжжя, як найцінншту реліквію встановили перед адмінстрацією Заповідника. Ідеологи обкому допитали мене й мого керівника, начальника облуправління культури за | Степана Кириченка 1 десь через день-два скликали бюро обкому, яке т- - знан У грудні запоріжці відзначили 75- ліття від дня народження незабутнього Миколи Петровича Киценка. На Запоріжжі і далеко за його межами люди старшого віку пам'ятають Миколу Киценка по доорих справах, які він рясно ростив у Запорозькім краю. Енергійної І творчої вдачі людина, він збагачував життя області в багатьох сферах: освіти, культури, охорони здоров я. Поруч з ним життя здавалося більші ра най - Рано розглядало сміхотворну обставину: директор Хортицького заповідника розпочав на Херсонщині «російсько-турецьку війну», вивозить козацькі хрести, встановлює просто неба, в центрі міста: «Ідєологіческая слєпота, как можна?». Історія українського козацтва, особливо Запорозкої Січі, розглядалася виключно через призму класової, партійної ідеології, та так ретельно, що навіть не визнавали оцінки свого власного бородатого теоретика: «християнська козацька республіка». Наріжним каменем збанкрутілої ідеології був класовий підхід інетільки був, айдосієна кафедрах 1 факультетах місцевого університету. Зараз неможливо без огиди згадувати безсоромні брехливі нападки різного гатунку «лжетсториків» на національну історію. Та й сьогодні місцеві можновладці, позбавлені національного імунітету, намагаються походження українських міст пов'язати з імперським синдромом в Україні. Але це справа окремого розгляду. В козацькій історії приймалось лише те, що сприяло взаєминам з Росією, спільній боротьбі народів «слов'янського кореня» за національне й соціальне визволення. Упередженість поширювалась навіть на проблеми культури і мистецтва Запорозької Січі. Більшість козацьких ПОЛКОВОДЦІВ і державників оголошгува- ЛИСЯ «найманцями інших держав, зрадниками народних інтересів, лише один Б. Хмельницький залишався одиноко позитивною постаттю на ГЛІ СВОЇХ вирішальну роль відіграла позиція перності, патріотизму, героїзму стали трьох соратників -- Кривоноса, Богуна, шого секретаря ЦК КПУ П.Ю. Шелеста, найприваблитиши ми в творчості пароду РТеч ая, 1! то завдяки об'єдна а У окремого його оточення, яке обережно, в60--70роках,яб сказав, воли ширились політичній уп) 1654 року але однозначно поривало з ілюзорною прямопропорціонально зусиллям тодіш- Щ ДІШНІМ секретар обкому, -- пишо теорією злиття націй в оду етнічну ньої ідеологічної кон'тонктури Чавіть дог УАМИЦЯ І соратниця М. Киценка Оле-спільність. ідеологічний монстр розварозробку тематико»експозиційних на Михайлівна Апанович, -- авершувся мовався, позбавлений поступального планів Хортицького заповідника, що, до Суслова, який завжди бут наповние- ний якоюсь хворобливою ненавистю до козацтва. За його вказівкою в Москві -: Дружиніна, а в Києві -- Котляр спекли «вбивчу» рецензію на книжку Киценка «Хортиця в герошщі і легендах», Цей автор-біофлюгер пише в Українському "сторичному журналі Мо І, 1973, -- с. 139: «Головна вада книжки М. Киценка -- однобічне висвітлення стосунків Запорожжя з Росією. Створюється хибне враження, нібито російський уряд тільки пригнчував і НнИЩщиВ козацтво» Їх більше цікавили діяння Киценка, а не книжка. Киценко національною ідеєю « пробуджував величезний пласт духовної пам яті народу, ятрив у зболілій душі українця гордість за свою землю її трагічну, але велику історію. Все це підривало постулат «сСовєтскій народ -- етнічєскає єдінство». Всупереч офіційним тодішнім колам Киценко шукав підтримки в освічених, патріотично настроєних сучасників. Він був у тісних творчих стосунках з ба- привабливим І змістовнішим: Лебединою піснею його була справа відродження традицій запорозького козацтва, утвердження легендарної Хортиці Державним заповідником, що мало гербове значення для українців Усього СВІТУ. Спогадами про Миколу Киценка ділиться перший директор Історико-культурного заповідника запорозького козацтва на о. Хор-й тиця Арнольд Сокульський к. гатьма, особливо йому подобалась могутня, наповнена філософською думкою, народна по суті 1 формі поезія молодого Івана Драча, музичний інтелект Сергія Козака, прекрасне виконання української пісні Миколою Кондратюком. Гворчість найяскравішого запорізького поета Миколи Лиходіда Ще за життя Киценка з-під пера Олеся Гончара з'являється чудова повість «Український степ». Повість про двох друзів -- Миколу Киценка 1 Степана Кириченка -- сильно роздратувала місцеву партноменклатуру, вони й вирішили відправити М. Киценка на пенсію. 3. .1 ЗЕМНЕ ТЯЖІННЯ Найприкметнішою ознакою особистості М. Киценка була любов до рідної землі, до селян, що своєю хліборобською працею рятують людський рід. Це був основний орієнтир його діянь, його позиції. Вирішуючи питання педагогічного чи медичного училища, він не забував передусім, що там сільські діти. До працівників Запорізького зелентресту ставився підкреслено шанобливо - вони прикрашають землю, доглядають запорозький дуб -- гордість 1 честь Запорозького краю. Які б питання не вирішував, а все запитував, а як це на селі зрозуміють, що скаже село "пколи не забудеться поведінка М Киценка, коли партноменклатура організувала на Хортиці шалене «будівництво», ніби намагалася випередити час, щоб остаточно знищити козацьку велич Хортиці. Тоді, пе зважаючи на опір М. Киценка 1 розуміюче ло тього ставлення тодишнього голови облвиконкому М. Хорунжого, секретар обкому Всеволожський, ніби добиваю ЧИ ОСООХ, СВОЇМИ розпорядженнями дозволяв свавілля на Хортиці. Цеп «сек ретар-прішєлєц» дозволив будівництво - п'ю лии пи || діянь чи шьньй | "Щ. Рьо Ру то йо чо лу ву ОД 8 що ву я ьша і ' вч і-й 5 і про ча че і) чо У ?гГП7 я Уг"Р У з чі ід А
Seite · S. 11Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

п жом блово ПРОСВІТИ Ж льної КОМСОмМОЛьЬСЬКО |! ШКОЛИ» "а чі - ських об єктах МХП ст. Адирек гор єї ШКОЛИ - мьота спочатку зніс бОуль- Ії зером ЦІ ) кріплення, а потім тут А | торудиилии ОО СКТО ДОМ О КОМСОМОЛЬЦІВ І комсомолок яким в народі відразу ох зєстили нецен урними епітетами НЕ шаконнс ОУДІВНИЦТВО На хортиці ВОЛІ керівники ВЄЛИКИХ ВПЛИВОВИХ ПІДприємс ти, вели недоречно, незграбно, а головне г! без потреби | |е запоріаький гитаномагнієвий комОінат (Галкін), Запоріжсталь» (|ЮпкоЇ! Феросплавний (Бойщов), «ЗапоріжтрансФорматор» (Гванов), Індустріальний інститут (Потебня) «Дніпроспецсталь» (Єльцов), Запоріжзалі зобетон (Передерій) гри останні відзначились Ох орливим хижацтвом, споруджуючи «злачниє места», знищували прекрасні хортицькі урочища Навіть заміську віллу обкому Всевохожський збудував поблизу балки Музичної, правда, дача була закамуфхьована під вивіскою «Ордєна Лєніна спортівноє общєство «Днамо», Не можна замовчати и те, що й сьогодні подібне має місце на Хортиці. Недавно тут була знесена група стародавніх курганів, зрубаний дубовий хрест, встановлений в 1993 році, можна також тд виглядом археологічних досліджень знищити культурні шари козацтва ХУЇ-ХМПІ ст. і, незаконсервувавши, не музеєфікувавши, - кинути все на руйнацію дощам 1 вітрам. Все можливо Пригадується, як перший Кошовий відроджуваного козацтва в краї Володимир Мельник спромігся із Західної України добути 1000 м. куб. лісу (600 дуба 1 400 хвої) | що, його вже в 1994 році не стало. Подейкують, чи то пішов на дачі начальству, чи то пропили. А мала бути з того дуба козацька січова Церква Пресвятої Богородиці -- Покрови козацької. Взагалі, у мене складалося уявлення, що деструктивні 1 уявно конструктивт сили на Запоріжжі змагаються в руйнуванні легендарної Хортиці. Нагадаю епізод, що характеризує постать М. Киценка. Було це влітку 1973 року. Відвідавши Кам'янську Січ |с. Республіканець Херсонської області), Микола Петрович був шокований баченим: зі сходу аж до горизонту плесо Каховського водосховища, ясне сонце скрадало застійну, гниючу поверхню величезного рукотворного «моря», ана мисі, утвореному річкою Кам'янкою 1 правим річищем Дніпра, покоїлись рештки Кам'янської Січі (1709--17ЇЇ, 1/28--1734), Супроти залишків Січі -- мальовнича гора Путач, а з напольного боку чудове урочище Отаманка, на північ від Січі чудом збереглися рештки козацького кладовища з величезним вапняковим хрестом на могилі славного й Оезстрашного Кошового Костя Горменка І|Головко,| Минала середина літа. Трави - чебрець, деревій, звіробій 1 ще щось -- наповнювали навколишній простор козацького кладовища духмяною праною. Кущі шипшини, поодинокі дикі груші, корсткий типчак, що хрустів під ногами, -- все це дихало, звучало, віяло... | уявіть собі, читачу, іншу ідилію. Навколо цього клаптика святої козацької землі -- звалища сміття, викинутого "Олишнього сільгоспреманенту, бите -КЛо, всякий непотріб. На надмогильному хресті Кошового К. Гордієнка ми не змогли розібрати ні тексту епітафії, НІ козацької арматури, які ще Яворниць- КИЙ застав цілими і доніс до нас. По тресту палили з рушниць, іншої ЗБрої, МІТИ з Мурманська, котрі тут відпочивали Щороку, колупали його хто чим МІГ Мовчки стояв Микола Петрович перед МОГИЛОЮ великого Кошового Ми теж відчули шяковіСтьЬ Перед побаченим, кар- КА себе за безпомічність, нерішучість - Знаєте козаки, -- тихо промовив Микола Петрович, -- романтизм інколи приводить ло недисциплінованості Ч"ашональцої ідеї, люди перестають бут и самокритичними а без цього який МИ вроді двісті років пройшло, а тепер "Є Це знищу! гься Муляє декому око |! погодні козацька Січ. Колись тут про-ями Бійська запорозьк - а сни РР шував найбільше тут Головко-Гордієнко, хесь тут поховані інші кошові отамани Яким Богулти, Василь Дорофеїв, Григорій Яковенко, Петро Сорочинський й! шнаєте, тут не раз бував Пилип Орлик, ще до того, як обрали його гетьманом Освічений був чех, не страждав держанп пицьким дальтошамом, розпізнав у центрі Європи той храм вом, яким була Січ, по демократію, республіканські форми управління -- мав намір все це черенести на всіо козацьку Україну Гак і не знагюо, читав микола Петро- ВИМ У ті часи Конституціо, написану за авданням козацтва п Орликом (17/10 р)? Однак акценти розставляв точно 1 однозначно На Запоріжжі є немало людей, ЯКІ пам'ятають його слово, особливо коливіІН починав про Хортицюо, розповідав годинами Слухаєші ловиш себе на ДУМЦІ, ДІЙСНО, є щось у Хортиці вічне і незнищенне. Фізики і геологи вважають, що тут у гранітну масу Хортиці сходяться силові мни планети, їх вбирають високоенергетичні докембрійські граніти, з яких утворена Хортиця. Не дивно, що тут, де зливався предковічний український степ з найдавнішими геологічними породами Землі, зростали такі лицарі-козаки, ЯКІ насамперед готові були віддати життя за цю землю. Вчені кажуть, що на Хортиці є дуже активні енергетичні зони, як позитивні, так 1 негативні. Останні екранізуються великою масою води верхнього б'єфу через греблю Дніпрогесу ії пронизують Хортицю по діагоналі. Так чи не так, а М. Киценко нерідко зізнавався, що все відчуває: Хортиця -- космічний азонатор, походжу по ній, і серце заспокоюється, в голові світлішає... Пригадуються інші думки, висловлені П. Ю. Шелестом в останньому його одкровенні: «...Дане судими будете», що вийшла після його смерті на чужині, зокрема там ішлося: «Рассматривал вопрось, связанньие с созданиєм зтнографического музея Украйнь, а также мемориала в честь Запорожской Сечи на о. Хортица. Все зто крайне нужно для историй нашого народа, для поколения, для воспитания патриотических чувств. Очень плохо, что некоторье украйнцьг не знают историй своего народа и не хотят делать ничего по увековечению культурьїі, бьгта и борьбьюо своего народа». Правильні слова -- пророцтво, обернуте в майбутнє Бо 1 досі власні біомутанти, біофлюгери, манкурти і яничари переступають через нас, прямують до Хортицького дубового хреста, звалюють його 1 спалюють, а всохлий запорозький дуб повільно розвалюється під власною вагою, під ненависним, отруйним каїновим поглядом. І годі нашим мрійникам вірити, що мітингтовоОю «демократією» і парламентською демагогією вдасться врятувати українську державність, увійти до сучасних цивілізацій. Ні ж бо, аби вижити і вистояти, необхідно захищати головне землю, мову, духовність «Віслюків 1 вчених -- на середину», вигукнув Наполеон під Час єгипетського походу, коли його військо почали оточувати війська противника. Славетний полководець вмить вибрав альтернативу. Нам би так. Нам би всім разом протистояти варварству та взяти національну ідею всередину нашого руху, як це заповідали такі, як М Киценко Весна 1981 року була для нього останньою, 10 травня на своїй садибній ДІЛЯНЦІ ВІН повільно опустився долу, охопив рідну землю востаннє І затих На фасадній СТІНІ Хортицького музею, з іріціативи иогОо друзів, встановлено меморіальну дошку М. ТП. Киценку, ана дого могилі покладені два гранітні валуни з Хортиці, через ята пророст ав дудрок, виведений від запорозького дуба. Через рік-два кащшова ручиця потам зрізала том дубок, та живі корені! дали нови, кущистий пагій, и рр СУК яко предковічному, що покину в зо! ку земмо услід за своїм покровителем Арнольд СОКУЛЬС ЬКИЙ, заступник голови Запорізького облас- го об єднання товариства є Просвіта» є ім. Тараса Шевченка ПОСТ ЯЧ9 Міитамим коала, письшемни м 1 жирнамот АШако - ла Аитвим фожа ме один десяток між роодляє «оІзалськіу тему б очаший лятсратжум У /99У році 7 видавлчицтж ві с Хесемка» вийшла шого ловбість-всю а Ст/иуми лалота їх біидзмачена МЖАату мою тремаєю сем Олени Учачки /7 /995 лош видавництво «ЖЙшчо (еричолиль / битамо шого «Поні бом» У бидавчицт ві «Український письшенниюко лежижь лмототоблена до дики повість чьфбогутнам дух Ша - зетшио | алемький суишвок з щи побісти, акий маш полонуємо цвам нацшамх читачів. є мламогом до пісна лло Мана Шазелу жа до дими, авторство «кої лриимисується слабетному гетьманобі (я пубикація -- дедоют нашої нової пудйшки «Розкажи мені, Кобза/ицю», аку постиїно вестиме лисьшенних І кода .Щикола Мижваин На тому березі, якраз навпроти рибалки розіклали вогнище, вогонь шугав у небо і мінливі відблиски його творили на знервованій течії ріки щось подібне на кількабанний храм. Бані весь час мінялись місцями, то розсипаючись на безліч золотих скалок, то знову збираючись докупи. -- Мій собор, -- мовив глухо, гетьман, огу мерзлякувато кутаючись у кирею -- Алеякий? ми,густообсадив рідну землю з краю в край. ТГрощький у Чернгові? Великий Микола, Ус- А ще як поталанить здійснити задумане! пенський, Богоявленський, Вознесенський у "Господи милосердний, -- молився. -- Зміни Києві? Преображенський у Мгарському монассвій гнів на милість, допоможи нам скинути тирі? Вознесенський у Переяславі? ненависне московське ярмо Якщо сьогодні Вухо вловило ледь чутний шелест у не підняти Україну, то завтра шакали мосверболозах Від крайньої верби «відклеївся» ковські, турецькі, польські доберуться до її Дем'ян, дав знак рукою, нічого, мовляв, серця» загрозливого. Небавом почувся старечий кашель, стогін, зітхання, тенькання накручуваної на кілочок струни Кобзар! Встав з поваленої верби 1, намагаючись якомога тихіше ступати, пішов на таке рідне серцю тенькання Справді кобзар "Торбину під себе гідмостив, поруч ліжбище з торішнього очерету Збавляс, вочевидь, тут ночі божий чоловік. Що ж це він, приграючи, наспівує у довгі, запорозькі вуса" Зупинився нагло, мов нахромився на стрілу, -- про нього, Івана Мазепу кобзарева пісня! Про нього та фастівського полковника Семена Палія. Всі покою щире прагнуть, А не один гуж всі тягнуть; Той направо, той наліво -- А все браття: то-то диво! Немаш любви, немаш згоди, Од Жовтої взявши Води; През незгоду всі пропали, Самі себе звоювали. Ей, братища, пора знати, Що не всім нам тановати, Не всім дано всеє знати І речами керовати! На корабель поглядімо, Много людей полічімо: Однак стирник сам керує, Весь корабель управує! «Пише та пише та гетьман Мазепа Та до Палія листи «Ой прибудь, прибудь, Палію Семене, Та на банкет до мене...» Пчулка бідна матку має Гоної послухає!., Зжалься, Боже, України, Бо не в купі має сини! Єден живе із погани, Кличе: Сюда, атамани! Ідем матки ратовати, Не даймо 1й погибати! Ой вже Семен, ой вже Палієнко На подвір'я в'жджає А там його вельможчний Мазепа Вином з медом напуває Ой вже Семен, ой вже Палієнко Меду-вина та й напився, Та своєму вороному коню Та й на ериву схилився. Другий лятам за грош служит.ь, На Вкраїні ії той тужить: -- Мати моя старенькая, Чом ти вельми слабенькая? Різно тебе розшарпали, Кгди по Дніпр туркам дали, Весь їх фортель щоб зслабіла Г аж в конець сил не мала. Ой як крикнув вельможний Мазепа Гей, на свої сердюки. «Ой візьміть, візьміть Палія Семена, Та закуйте йому руки...» А що мав робити? Допомагав Палієві і зброєю, і порохом, і свинцем. Робив спроби з ним порозумітись Чому переміг Хмельницький Бо зумів узяти в одні залізні руки владу і на Лівобережжі, ії на Правобережжі, громадив упродовж усього життя військову силу вкратнську, щоб сказати на повен голос «Сидіть і мовчіть, ляхи!» Палій же не хотів ити з «вельможним Мазепою» у спілку, марив не з 'єднаною на віки вічні Україною, а гетьманською булавою «Вельможний Мазепа», чуєш батьку-кобзарю" -- прошепотів, розтираючи груди там, де серце, -- віддавши Палія цареві, зібрав-таки Вкраїну в один кулак, не сьогодні-завтра вдарить ним Петра під дихало і скаже еСидіть і мовчіть, москалі!» Уже хотів було йти, коли це кобзар заграв-заспівав ИОГО думу, оту, з Кочубек ного доноса царері, під текстом якої "уда-кум згодзяв приписку «Дума гетьмана Мазепи, в которой значнос проти держави Великого Государя оказується противленіє » Коли ж він створив цю думу? Боже, більш 111 с тридця гь років гому, під час служби п правобережного гетьмана Петра Дорошенка з надією, що рознесуть їі кобзарі Третій Москві юж голадує, І й впрно услугує. Той на матку нарікає І недолю проклинає: -- «Мпше було не родити, Нежли в таких бідат жити! От всіх стором ворогують -- Огнем, мечем рутнують; От всіх нема зичливости, Ані слушной учтивости, Мужиками називають, А подданством нарікають. Чом ти синів не учила, Чом од себе іт пустила!.. Ліпше було пробувати, Вкутпі лихо одбувати! Я сам, бідний, не здолаю, Хіба тілько завалаю: -- Ей, панове генерали, Чому єсте так оспалі? Г ви, панство полковники, Без жодної політики -- Возьмитеся всі за руки, Не допустить горькой муки турецьког | московського У країнами, як Мат та б іро МпОСИЛТИ ЗОНИ колись Богданові утшпрерсали Н о ЦИ ен м льш ПТБОООНТЬНУ І почув Господь його молитви -- співають уте врагов, муте бити Самопали мабивайтіє, Острих шабель добувайте, А за віру гоч умріте Г вольностей бороніте! Пехай вічна буде слава, Же през шаблі маєм права! кобзарі на обох берегах Дніпра думу Івана Малепи Якби він уже шчого для України пе "робив, то все одно вмиратиме з легким серцем А ще, крім пісень та дум, житимуть його собори и церком, лкими, наче обереги - - ні знаю вози заяневнннаннй нання ОО нні ол з ззеннніваненнявеи ни - ажннннніннитеннюмни р ж уиненнечНИИ Й щи шо оізнннійя! 8-5 - ке --іа б-зви рака ьо ота тю яйшноя доро ня Кн сонній с чалріджнчий інн щі г . динь ції и нь, -- Пьі-й 1 вчалюьнойнйх й . ' нь ; РРУТРИИЧ Р На іони ЛЗРДИЮ п он т и СПО он 0 Риб
Seite · S. 12Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

або «ТРУ Б о с-г м.АС09 ій ві їй Середній вік головних дійових ПОЛІТИКИ 8 основному 'КОли відчутним є пере- СИФорії, але своєю не знайде сил для усунення мдашевої сім'ї», то немину- ТЬСЯ на грані загибелі. В. , що Україна збудує свою ОДІ, коли матиме власну еліту. Варто додати - молоду еліту, не Уражену бацилою рабства. - Чи є СЬОГОДНІ достатні передумови для " морального та | інтелектуального зростання? 2 У МОЛОДіжному середовищі почасти ви- РУЮТЬ різнополюсові настрої - розгубленість та агресивність, невизначеність та самовпевненість. існує значний психологічний дискомфорт, породжений «Ризовими процесами посттоталітарної дійсності. Сьогодні як ніколи гостро стоїть, поруч з проблемою формування інтелек- Туального потенціалу України, | проблема його збереження. Головне - не допустити витікання інтелекту за кордон. За даними 1993 року Інституту соціології НАН України наша молодь не пов'язує свої професійні плани з економікою України: близько 6-1009/, респондентів, що уособлюють покоління 24--26-літніх, мають стійкі наміри емігрувати. Серед них Значна частка творчої, наукової, гуманітарної та інженерно-технічної інтелігенції. Коли ж взяти до уваги професійні спрямування молоді, то найвищии престиж отримала група виробничих професій: слюсар, токар, муляр- 7,79) від КіЛьКОСТІ Опитаних; телефоністка, секретар, офіціант, няня, продавець - 5 90/. Мінімальний престиж отримали професії груп: учений-гуманітарій - 0,069, агроном, модельєр - 0,9, ветеринар, учений-природник - по 0,49. Тривожна тенденція - крайня непопулярність наукової та викладацької діяльності. Такі дані є СВіДЧенням як впливу негативних аспектів ринку, так і повної кризи в системі освіти та інших виховних джерелах. Зменшився престиж не лише інтелектуальної праці, але и праці виробничої і будь-якої загалом. Відбувається переорієнтація на миттєву короткочасну працю: купив - продав, а там побачимо. Такий стан веде не лише до поглиблення економічної кризи, а й до деінтелектуалізації країни. Дослідження соціальної служби молоді м. Рівного на предмет визначення рівня соціально-психологічного напруження серед різних категорій молоді свідчить, що серед респондентів почувають себе роз дратованими - 1490, не довіряють радикальним змінам в особистому житті - 63"/о, відчувають страх за своє майбутнє - 59,39, домінує втома, апатія - 44,49; гіевтішні Дані гі щодо використання молоддю дозвілля. 3070 опитаних респондентів свій ВвіЛЬНИЙ час використовують для зустрічей з друзями, 23, - для прослуховування музичних записів, 8,790 - для перегляду телепередач, 3,590 - для читання цікавої літератури, 7,296 - для занять спортом, 570 - нічого не роблять, просто відпоОЧИВають, і 2,49 - змушені працюва-: ти, займаючись бізнесом. Понад 8009/ опитаних вживають спиртні напої з друзями! приятелями Щодо опитування на предмет вияву рівня національної свідомоСтТіІ у студентсь- КО! МОЛОДІ, можна констатувати, що студенти дев'яти досліджуваних ВУЗІВ України утворюють дві основні групи. Перша - респонденти з досить міЦцНИМ, - айна р ці З дних 0 ль - з- --- - т КОГО ЗАЗЛЕРЯ НЯЗВУТТЬ «ДЕРМИ? У Рівному досліджують МОЛОДІЖНИХ я й пн ні па. А пря і Й б ню п ню ати пар ацяби соби , " рон, титр в лі" Уийанк нано | "рай . усталеним у часі, національним переконанням; друга-респонденти, інтерес яких до національних проблем лише пробуджується під тиском подій сучасності. Їх співвідношення можна представити пропорцією 2:5. Надзвичайно низький ВІДСОТОК МОЛОДІ, що пов'язана з діяльністю громадських організацій, | тому плекати ілюзії щодо реальної можливості тепер кардинально ЗмМІінИТИ СОоЦіІальні настрої в молодіжному середовищі на краще не доводиться. Але -- и опускати руки не варто. історія свідчить, що в усі періоди національного піднесення молодь ВІДІГравала чи не найвагомішу роль. Становлення та масовий розвиток найрізноманітніших громадських структур українського МОЛОДІЖНОГО руху спостерігаємо з кінця ХІХ ст. до середини 20-х років у радянській Україні і до кінця 30-х років ХХ ст. - у Західній Україні. До того ж це було характерним для всіх українських земель незалежно від того, до складу якої держави вони ВХОДИЛИ І упродовж всього періоду. Найактивнішу роль відігравала студентська та учнівська молодь. Розвивалися не лише українські МОЛОДіжнІі організації, але м ідентичні організації інших національностей. Чаичисленнішими були національні організації в Галичині. Це передусім «Сокіл»ь, «Січ», «Пласт», Багато молоді зиховала ! загартувала в національному дусі! «Просвіта». Сама історія свідчить про їхню величезну роль щодо формування в молоді роль і а п б. ї я ж Дж б - - ай в'я - би би ш мі і ов ся вриягргаа фу чия п т пін анна чик ли и и ли ни " з РЕЧИ я і и " | ні Ума, | Зуь щу КИ чена» би нки во фйнвивою око Гм но о Щ М й. Б дк й ар Че і мох ол о о чо ї - ч " т а воно і ь і 4 г чи " Ю о .- "и "я нн Ж - "и ок. : м і я й й Р У и о ак я з й ї "и - | " чо кока ой г національної свідомості, бо інакше 6 не було героїв Крутів, базару, Українських Січових Стрільців. У 30-х роках свідомою українською молоддю були переповнені сталінські | польські тюрми. Їх судили |і розстрілювали за національні переконання. Під час національно-визвольної боротьби 40-х років переважала в УПА знову ж таки молодь. В умовах тоталітаризму молодіжний рух мав і свою чорну сторінку: створено КСМ (пізніше ВЛКСМ), яка разом з каральними органами повела активну боротьбу з національними молодіжними структурами. Сьогодні у посттоталітарну спадщину чам залишено опісля усіх жовтенятськотонерсько-комсомольських «гартівь повну зневіру, апатію | байдужість до будь-яких громадських рухів. Прочиніть двері на засідання «Просвіти» або Союзу Українок, Чи багато побачите молодих облич? Процес залучення молоді До активної учас "пов громадсько-політичній ДІЯЛЬНОСТІ иде не так активно, як би того ХОТІЛОСЯ, незважаючи на певні потуги в полІПШеннІ законодавчої бази стосовно МОЛОДІЖНИХ проблем. У вересні 1995 р, З'явився | наказ Міністерства у справах МОЛОДІ та спорту «Про затвердження «Положенн дання державної місцевих організацій громадських точ Нова хвиля українського молодіжного руху, що на першому етапі свого розвитку характеризувався появою найрізноманітніших «неформальних об'єднань молоді», зародилася в середині 80-х років. «Неформали» були в той час альтернативою здеградованому ! розкладеному зсередини комсомолу. В ряді міст такі об'єднання нараховували від 500 до 3 тисяч осіб. Ці молодіжні об'єднання масово займалися проблемами зростання політичної культури молоді, пробудження національної самосвідомості, підвищення інтересу до історі України, етнографії українського народу. Незважаючи на складну політичну ситуацію, важке економічне становище, складнощі періоду розбудови українсько! державності, процес відродження та становлення набув якісно нового МОЛОДІЖНОГО руху в Україні. Скажімо, на Рівненщині станом на 9 серпня 1996 р. зареєстровані та ДІЮТЬ такі молодіжні громадськ! організації; Українська скаутська «Пласт? близько 400 членів в області. Мета виховання ПОВНОЦІННИХ особистостей, всебічно розвинених громадян України. Клуб української елітарної МО: лод! (КУЕМ), м, Рівне 50 членів. Мета: об'єднання аздібної МО! ЛОДІ для професійно! орієнтації вивчення Основ економіки та іноземних мов Дитяче козацьке товариство Рівненщини «Січ» (ДКТР «Січе) - 6 тисяч членів в області ня о -, | НІ. ІС те ну 2, 4( ПІ, дс ла ек ти Ст! тр. пр ТОЇ ОСІ
Seite · S. 13Originalseite ↗
РА а и и, а жо Слово ПРОСВІТИ Мета спортицну гуримс тичними меюпря о аиховання молод! в дусі! українського мок Клуб українського юнацтва «Білий мхть (КУЮ) м. Здолбунів 30 членів Мета пошук ! віДОІр найздібніших. фахова орієнтація, вмочення справи, ОСНОб підприємництва Спілка української молоді (СУМ)- 30 хр Оанківської членів Мета науково-дослідницьким напря мок історія України, література - Молодіжний політологічний клуб (МПК) . 20 членів Мета: заняття поліІТОЛОГІЄЮ, ВИВЧення банківської справи - Спілка української молоді внуки Степана Бандери (ВСЬ-СУМ) - 20 членів. Мета: спортивно-прикладнимйм напрямок, основи публіцистики, права, вивчення історії України - Ліга енергійних, здібних особистосгей (ЛЕЗО) - 20 членів. р Мета: формування всебічно розвинутої особистості, піднесення рівня знань у галузі історії України, банківської справи, ОСНОВ економіки - Дитячо-юнацька організація «Джура» - 40 членів. Мета: виховання в дусі козацьких традицій, туристичні мандрівки. - Молодий Рух. Мета: формування чіткої громадянсь- кої ПОЗИЦІЇ, обізнаності в галузі права. ч - Клуб майбутнього офіцера (КМО) - 40 членів. Мета: професійна орієнтація, піднесення престижу військовослужбовця. -- Екологічний клуб - 60 членів. Мета: вивчення екологічних проблем, дослідження екологічної ситуації в області, посильний внесок у розв'язання екологічних проблем. -- Спілка піонерів Рівненщини (СПР) - 11 тисяч членів. Мета: виховання в дусі поваги до старших, збереження та примноження традицій свого народу, пізнання краси природи. | - Спілка молоді Рівненщини (СМР). Мета: виховання гармонійно розвинутої особистості, вивчення іноземних мов, основ підприємництва. - Клуб вГармонія». Мета: забезпечення потреб молоді у творчій самореалізації, проведення іо чо юю ччиіннчемим х чок т ж! ечйч МОЮ, "тт тов ін и Зк ню і-й зе ььЬь б вв о я а и і б Й ть || овідповгдним АМИиСТОВМОГОоО дозЗвіЛЛЯ, сприяння духовно му, інтелектуальному та фізичному розвитку ДіЗчАатТ І! МОЛОДИХ ЖІНОК Орі анізаціи, що Діють, можна умовно РОЗДІЛИТИ на КкіІЛЬКАа типів відроджені, з історично складеними традиціями - «Пласть: НОВОСТ ворені, але орієнтуються на історичні традиції козацтва, | ДКТР «Січ», «Джура», ОУН(р) - ВСБ-СУМ, СУМ; - новостворені, сучасні - КУЕМ, ЛЕ 30, екологічний клуб ТЯ ІНШІ, неполітичні молодіжні об'єднання «Гармонія». Якими характерними рисами ВвіІДЗНачаються названі організації? Одна з найсуттєвіших особливостей та, що основою для створення часто є не яскраво виражена громадянська позиція чи патріотизм, а потреба в самореалізації. Більшість організацій створені за принципом: є лідер - є організація. Молодь групується навколо лідера. Наступною характерною ознакою є те, що кожна національно спрямована молодіжна організація має куратора в особі конкретної політичної партії, що є позитивним моментом, оскільки ведеться свідома підготовка майбутніх лідерів партійних і державних структур: КУЕМ, МПК - куратор КУН; ДКТР - ДемПУ; ВСБ- СУМ, СУМ, ЛЕЗО - УНА-УНСО; «Пласт», Молодий Рух- НРУ; СМР, СПР (трансформовані піонерська та комсомольська організації) - КПУ. Більшість цих організацій нечисленні, зважаючи на елітарну спрямованість окремих з них, і не можуть бути численними. Характерною рисою є розрізненість, що певною мірою властива і політичним партіям. Реальний же стан справ засвідчує, що впливу однієї, окремо взятої МОЛОДІЖНОЇ організації на поліпшення ситуації в молодіжному русі недостатньо. Вихід бачиться в об'єднанні зусиль, створенні координаційного молодіжного центру, що буде альтернативою державним структурам. Аналогічно, щоб не програти наступних виборів, політичні партії також консолідуються. Але чи не загрожує це знову ж-таки заорганізованістю, формалізмом? Судячи з того, як працюють рівненські молодіжні організації, віриться, що буде кою а авя Р чи ть о о о о и Р Р о оо о оо о о р ОР Р В І ці дао шов'К В ноцош п ЧО Б тевий яз вимо ою чу чи о балом ЕІ м,С9 «Молодь не хоче, щоб одна частина українців знову починаланищити Іншу; молодь не хоче, щоб її одягали в шаровари, молодь не хоче, щоб ій нав'язували методи і принципи боротьби зразка 20--30-х років цього століття. Ми не хочемо, щоб нами керували «перефарбовані» комсомолісти І більшовики. Ми ім не віримо. Ми проти організацій, створених кагебістами, щоб мати контроль над молоддю. Миніколи не станемо сабат-гоями, але ми хочемо: освоїти сучасні технології, вивчити кілька іноземних мов, основи ринкової економіки, вивчити західний стиль життя і, подобається це комусь чи ні, хоче цього хтось чи не хоче, вже завтра ми замінимо наших недолугих керівників. Девіз нашого клубу: «Сьогодні молодь, завтра - лідери!» Мивіримо, що станемо справжніми лідерами, не захворіємо «отаманщиною», яка губить Україну вже не одне століття. | маріонетками ні в чиїх руках ми не збираємося бути! Україна матиме свою державу тоді, коли з'явиться українська еліта. Зараз її ще немає, але ми станемо нею». Цей фрагмент із виступу на Всеукраїнському зборі КУН юної рівнянки Оксани Назарчук, члена КУЕМ, Є позиціІЄЮ усієї національно свідомої української мо- ЛОДІ. Молодь проти нав'язуваного «шароварного» етнографізму, проти повернення у 20--30-ті роки. Молодь прагне йти в ногу із сучасним світом. Молоді люди переконані, що еліта - це передусім шляхетно здисципліновані душі. І свідомо йдуть до цього. Вони вільні й розкуті, зададуть вам сотні нестандартних питань, але ніколи не сприймуть педагога, який буде вичитувати їм довгі й занудні монологи на теми моралі. Вони непересічні у всьому - серед них поети і художники, майбутні політики й менеджери. Вони володіють неабияким почуттям гумору: жартуни й веселуни. Але організація та прагнення до самовдосконалення їх дисциплінують. Вони ставлять перед собою високі вимоги: знання мов, гсторії та етнографії, основ бізнесу т права, економіки, літератури, мистецтв. Молодь прагне до оволодіння здоровим способом життя, займається спортом, туризмом. Головна ідея - якнайповніша самореалізація. Таким чином, викристалізовується у рамках громадських молодіжних, національно спрямованих організацій справді золотий людський фонд України. Чи є перспектива зростання і поширення їхнього впливу? За матеріалами здійсненого нами соціологічного дослідження, серед 36 опитаних студентів | курсу фізико-технічного факультету Рівненського педінституту 24 студентам відомо про функціонування бодай однієї молодіжної організації: 9 осіб знають «Пласт», 6 - екологічний клуб, 5 - КУЕМ та СМР, 3- ДКТР, - ВСБ-СУМ. Членів цих організацій серед даної групи студентів не виявилось. Найпопулярнішими названо СУМ, КУЄМ, «Пласт», Екологічний клуб. На запитання, членом якої організації хотіли б стати, 7 осіб відповіли, що не хочуть взагалі, 2 - «Пласт», 3 - КУЕМ, 9 - Екологічний клуб, 2- СМР, - МПК. Отже, перспективи зростання маємо, хоч на масовість більшість організацій не претендують. Що необхідно для розвитку і поширення громадського молодіжного руху? Передусім широка і всебічна державна підтримка - законодавча база з молодіжних проблем. По-друге, наукова база. Тема громадських структур як в історичному зрізі, так і сучасних, малодосліджена, і недооцінювати їх роль сьогодні є недопустимим. Адже нація, котра не турбується про національну свідомість молоді, неминуче йде до загибелі. ніаппаки ПОЛІТИЧНОЇ Л. МАРЧУК, аспірант Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології НАН України ЛП. КАРП'ЮК, аспірант Київського маціомальнмого університету ім. Т. Г. Шевчемка п а о сь у ЧИ ПОТРІБНА УКРАЇНІ АРХЕОЛОГІЯ? Стан наукової думки в Україні нині плачевний держава різко скоротила Фінансування наукових програм 1 найбільш постраждали ті галузі науки, які не дають миттєвих результатів у процесі своєї робоги Пасербицею для держави в цьому смислі стала археологія. На пет ніколи не відпускали достатню кількість КОШТІВ, 80 відсотків робіт завжди виконували студенти Історичних факультетів, а фахівців ставало все менше, бо мізерна платня змушувала їх шукати заробіток в інших сферах виробництва Але колись (як кажуть) будемо лікті кусати Адже Україна займає майже 90 ВІДСОТКІВ території Північного Причорномор'я, тут розташовані найшкавшні в Свропі археологічні пам'ятники. Найбільш важливими серед них вважаються стоянки епохи палеоліту в Криму, скіфські кургани (Куль-Оба, Чортомлицький, Солоха, Товста Могила, Кам'яна Могила), столиця пізньої Скіфії Неаполь (поблизу Сімферополя), великі міста стародавньої Греції та Риму -- Херсонес, Ольвія, Боспор та інші. Відомо, що знаменита золота пектораль, яка вразила увесь світ витонченою ювелірною роботою стародавніх майстрів (ГУ ст дон. є), була знайдена у нас на Дніпропетровщині Немало цікавих пам'ятників і в нас на Слобожанщині -- Харківщині та Сумщині. Всі вони відкривають дуже цікаві й цінні сторінки з історії краю. Найбільше знахідок зберігається в археологічному музеї Харківського державного університету, в Харківському історичному музеї та Краєзнавчому музеї міста Суми. Сьогодні, коли археологічні розкопки на Слобожанщині різко скоротилися через відсутність коштів, настав сприятливий час для різного роду грабіжників. Їх тут безліч! Цей дикуни-археологи,й люди з археологією зовсім не пов'язані. Користуючись тим, що вкраїні економічна та політична криза 1 археологічні пам'ятники ніхто | ніде не охороняє, вони кинулись копати кому де заманеться. Як наслідок, з 500 скіфських курганів, які знаходяться в невеличких лісосмугах біля північно-західної околиці міста Люботина, принаймні 150 пограбовані вже за останні чотири роки. Знахідки з цих курганів розпродано зарубіжним колекціонерам. Грабують історичні пам'ятники і на Сумщині, 1ї в Криму. Поставити заслін цьому варварству нікому. Місцева влада зовсім перестала піклуватися проних. Коли я звернувся з цього приводу в Люботинський міськвиконком, мені порадили не втручатися і неробити грабіжникам зауважень, бо за життя вони не можуть поручитися. Зберегти археологічні цінності, які є національною скарбницею України, можна тільки піднесенням археологічної науки, збільшенням числа археологічних експедицій, у яких можуть брати участь не лише студенти, ай старшокласники загальноосвітніх шкіл та учні педучилищ під керівництвом археологів-фахівців. Природно, що такі експедиції повинні оснащуватися певним устаткуванням: лопати, намети, спальники Іт. п.), а також продуктами харчування. Все це не такі вже великі гроши, і допомогти археологам тут зможуть благодійники, тим більш, що розкопки, як правило, ведуться десь їз середини червня до кінця серпня. У жовтні 1996 року при Харківському товаристві «Просвіта» створено археологічну секцію, яка буде займатися розкопками на терені Слобожанщини. Секція діє в погодженні а Харківським історико-археологічним товариством і практично є його філією. Влітку цього року археологічна секція вестиме роакопки на лівому березі Печенізького водосховища у Вовчанському районі Харківської області. Археологія потрібна країні. Товариство «Просвіта» авертається до всіх керівників підприємств та установ, які небайдуже ставляться до історичних Цінностей України, підтримати фінансово археологів нашої секції, щоб вони могли повноційно працювати влітку нинішнього року. Паш розрахунковий рахунок 000700316 у Фрунаєнському відділенні УАК ПІБ м. Харкова, МФО 351179, код 22636307 а поміткою: Для використатня на археологічні розкопки. Андрій КРИГАНОВ, керівник секції, археолог, кандидат історичних маук
Seite · S. 14Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

і Р | и яні РО |: й за ДЖ СТ і Ге чо оч й / Шо» чо? "ЛК т Ж Пь ТКУ 5 і 1) А льон та ячмінь був побитий, бо ячмінь дозрівав, а льон увів. Книга Вигід, 9 : 31 І сім янголів вийшли з граму, і сум кар вони мали. Вони були вдягнені в шати льняні, чисті и ясні... Об'явлення св. Івана Богослова, 15 : 6 У розповіді про Сьому кару, що її | наслав Господь на фараона єгипетсь- | Кого, згадкою про льон завершується | опис тих спустошень, які спричинив «тяженний град, що такого не бувало | в Єгипті від дня його заложення». Всі, хто боявся Господнього слова, загнали | свою худобу додому й самі заховалися, а хто не повірив у Божу пересторогу -- загинув: «Ї повбивав той град у всім | єгипетіськім краї все, що на полі, -- від | людини аж до худоби!». Загинула й польова рослинність. Вціліли лише пізні зернові, бо ще не утворили колосу; та | пропав ніжний льон, уражений під час | квітування. | За біблійних часів вирощували ви- -. пої СОРОЧКУ 7 ВІТРИЛО ключно високий, довговолокнистий прядивний льон, що був основним матеріалом для ткання У гробницях фараонів знайдені тканини, мистецьки вироблені 5 тисяч років тому з напівдикого вузьколистого льону Сорти ж, вирощувані заради багатого на олію насіння, з'явилися значно пізніше. Тому легко уявити поле полеглого льону, вкрите танучими велетенськими градинами завбільшки з волоський горіх упереміш з ніжними синіми пелюстками потрощених квітів.. Чимало пам'яток давньоєгипетської культури відображують розведення льону, прядіння 1 ткацтво з його волокон. Малюнки, які дійшли до нашого часу, свідчать, що вирощували 1 збирали льон чоловіки, пряло ж його і виготовляло тканину -- жіноцтво. З льону виробляли не лише одяг, а й мотузки, канати, а головне -- вітрила для мореплавства. Запозичивши льон у єгиптян, стародавні греки та римляни перш за все використали його на оснащення своїх кораблів; цей приклад наслідували слов'яни. Наші льон та коноплі вважалися найкращими у Європі, не дарма ж на ярмарки Сіверського Новгорода, Стародуба, Деб- нинішнього рянська ще на початку століття з''жджалися німецькі та скандинавські купці Адже без доброго шитва не виготовити вітрила, не скрути корабельних канатів, навіть міцної мотузки Біле ж льняне полотно з давніх-давен було символом цнотливості і моральної чистоти, тому-то св. Їван Богослов бачив янголів у білому вбранні. Культурний льон потрапив до нас перед початком нової ери, від скіфів, які вивезли його з Середньої А зії або Близького Сходу. Він є окрасою Полісся, бо чудово росте навіть на бідних грунтах У цілому світі відомі! українські льняні рушники, обруси, серветки Льонок, льоночок, льотиченько -- так ласкаво називаємо цю рослину. Вирощувати, чесати, прясти льон, виготовляти з нього тканину вміла чи не кожна друга волинянка, подолянка або галичанка. Мистецтво льонарства в Україні є давнім, звичаєвим, про що свідчить предметний і пісенний фольклор, от хочаб ця жартівлива пісня, записана наприкінці минулого століття Борисом Грінченком: Ой за гаєм, гаєм, гаєм зелененьким, Ой там брала дівка льоночок дрібненький Не обійшла його увагою й народна медицина. Відвар з насіння посівного | льону допомагає позбутися різних запалень і навіть склерозу Вживається при катарі горла 1 бронхів, гастритах, харчових отруєннях, нефритах, болях у суглобах. Льняна олія Є цінним дієтичним продуктом, що виводить холестерин з крові, а також допомагає Залишається нагадати, що синьоокий культурний льон 1 його дикий вузьколистий предок -- не єдині представники цього славного роду в Україні У нас налічується ще 25 дикорослих видів льону, що мають сині, блакитні, сизо-голубі, жовті або навіть білі квіточки. Назви їхні свідчать про широке розповсюдження бессарабський, кримський, евксинський, яйлинський. Бо й справді ростуть по всій Україні, крім Карпатських гір 1 приморських солонців. А один, знайдений понад сто років тому на крутих крейдяних берегах Сіверського Дінця, названий харківським ботаніком Василем Черняєвим дуже просто Він відомий у всьому науковому світі як льон український. Андрій Топачевський З божого саду ПРОДОВЖЕННЯ. Початок див. ч. /, 8, 7-- 10, 1.2 1996 року СИМВОЛ СПРЯДНИЦТВЯЯ М МІ І Я вигубив був сперед нит Аморея, що його височінь, як високий той кедр, і втн міцний, як дуб. Книга пророка Амоса, 2 : 9 І пройшов Аврам то краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре.. І Господь явився Аврамуи сказав: «Я дам оцей Край потомстіву твоєму». Книга Буттяя, 12 : 6--7 г | | | | | | | | | | | Нарівні з тополею дуод згадується | середтих дерев, пд якими у дні забуття Бога приносилися язичницькі | жертви. Викриваючи марновірство | давніх євреїв, Єзекиль пророкував. «і | пазнаєте ви, що Я -- Господь, коли їхні забити будуть лежати серед іхніг | божків навколо іпднах жертовників на | всяктм висока м тідгітр'ї, на встя щитат | гтр,з лід усяким зеленим деревом, 1 т1д усяким густим дубом, на масці, де | вони приносили приємні пагхощі для | всіх своїх божків». Та, попри це, зали- | шилася Йй донині повага до гігантів | рослинного царства, дуби живуть Метушалахів вік, до тисячі років (Кни- | га Буття, 5 | 27), т іх шанують біля | християнських і мусульманських свя- | тинь. Адже всі рослини створені для добра! | Саме під високим дубом Господь | заповів Аврамові Край Обіцяний, за | свідченнями мандрівників до Святої Землі, цього Мамрійського дуба ревно | охороняли жителі місцевості Сихем, | показуючи прочанам ще багато століть | Так дерево стає священним уже у християнській традиції Дубове ж ли тя, як і вінок з страждання Христа, на думку деяких гернини, симролізутоть дослідників християнської історії, з цього дерева був зроблений хрест розп'яття. Наші дуби ще могутніші від палестинських. Сягають 40 метрів заввишки -- звичайно, у лісах, де вони стоять, немов колони. У поодиноких же крона крислата, розлога, а стовбур іноді -- майже утри обіймища. Такі дуби заслутовують шани як пам'ятки природи та історії, адже за їхнього життя змінилося кількадесят людських поколінь! Відомий історичний дуб у селі Верхня Хортиця біля Запоріжжя має віку 700 років; під Києвом, у Кончі-Заспі є хоч і невисоке, але товстелезне 900-літнє дерево. А у Чернігові, на Болдиній горі, над печерами, що їх заснувавсвятий Антоній, стоїть прегарний гайок стародавніх дубів, оберігає він святу місцину, зміцнюючи своїм корінням крутосхили гори 700 років тому для брянського князя Романа Михайловича, який після походу почав було втрачати зір, з Києво- Печерського монастиря везли ЧУДОДІЙНУ їКОНМУу, мальовану достославним ДАліпієм Вже коли допливали Дебрянська (так називали його, 00 заснований був у лісових «дебрях»), раптом «стала лодія на єдиному масці серед ріки Десни». Веслярі вирішили заночувати на широюкти чзарічшШти луці А аранці ікона зникла Кинулися шукати, вдарили чолом ї покликали князя. Нарешті, о диво, натрапили -- на крутому привому березі, на стовбурі пікового дуба! Враже- НИМ І проарілим, килав учини»м молитоу, ЛО 1 под Свинь, потім узявся за сокиру 1 сам цьому храм. Так з'явився Брянськом, МІСЦІ бля гирли річки Свенський монастир І хоча давно неми вжсее тієї першо дерми ВО ЙМОЇ церковки, Ми раз прокотилися над монастирем хвилі рутні відроджень, а предковічний дуб як стояв, так і стоїть ДОНИНІ У свідомості народній дуб залишився, як їі у Святому Письмі, уособленням доброчинності, міці й надійності. Якщо дівчина, за традицією, порівнюється з калиною або берізкою, то хлопець -- з молодим дубочком: «аби дубки, а берізки будуть» (мовляв, до парубків 1 дівчата знайдуться). При цьому краса величного дерева асоціюється з молодечими чеснотами, як у народній пісні, що її записав Степан Руданський: Ой ти, дубе кучерявий, Лист на тобі рясний Ти козаче чорнобривий, Слова ж твої красні 3-поміж дубових дерев у народі розрізняють нелиня, що не скидає листя на зиму. Вчені дослідили цей феномен 1 виявили два різновили звичайного дуба -- ранній 1 пізній, або літній. Перший зацвітає і розвивається на два тижні раніше, і його листя восени опадає Літній же цвіте й зеленіє пізніше, а сухе листя цілу зиму зберігається на молодих плках. Росте він гайками й поодиноко, часто у заплавах річок, утворюючи не завжди високу, але розложисту, крислату крону Від прадавніх часів поважаємо його тверду деревину, що з віком темитшає; звикли навіть казати по-біблійному -- ІмІЦНИЙ, ПОСАЄ дуб» З дуба, а надто морепого, Власне чорного, що проложав ПІД зодою довгі роки, й досі виготовляють меблі найвищого гал упнку, Ддіжкогрві клеп- ки й денця, двері Особливо піиувалосл ли старих Ччиосії ериничих имрим ня ! пода його не псувала А Є ПІД праслов'ян дім ло умитня мий струвати а морного дуба цілого стовбура найкрашці мовними, агодом добрі НІДОМІ І сіггі ським хронстам, які називали іх МОНОКСИлами, тобто однодеревками. У народі ж великий човен звався просто дубом Він підіймав кілька тонн вантажу й витримував морські походи до самого Царгорода, де часом його зустрічали грецьким вогнем (М Пселл, «Хронографія»). Меншими човниками, званими дубками, Днпром та його притоками плавали мирні рибалки. Ще у 40-х роках нинішнього століття невеличкі дубки вироблялися в Острі на Десні, та в Бучаці, що повище Канева Перед сучасними металевими човнами в однодеревок була суттєва перевага вони хоч 1 горіли, та не потопали! Не злічити проявів народної віри У добру силу цього дерева И досі поширені оздоровчі дитячі ванни з молодо! дубової кори. А схожі на горішки га ли, що утворюються на дубових листках наприкінці літа, вживали для загоєння вогнепальних ран 1 опіків. Наші діди використовували для цього навіть СТУ" ровинне атрамент, виготовлене 4 дубових галів (лятиною галла -- це «чорнильний горішок») Колись гаї вікових дубів рясно вкри"- М чорнило вали схили високих берегів Дніпра Десни біля Києва, Канева, Чернігова, Сіверського Новгорода. Нит діброви, ця окраса правобережних краєвиди», сте - цямриння ли рідкісними. І хоча є г Й чу | ч і ні рориться тепер (бетону, пчовниярсьек щлбутий. та все ОДМО ЇЗО дерево, ВЕНА уже столітні х дубів менша: промисел ІпоемоО»К прак щен по якусь миті, прискорено віІДрОДИТИ Навіть ПОСОДОеЄ пе кращим садівником воно ростими саме стільки часу, скильки пизаноамчию йому Всевишній. Так аростає І патріяре ПИДШІМХ ЛІСІВ, понмот у гпупиими серед УСТА дерев Саропи і. - ьо 0 баня | -- і і тн | | | | при опіках, ранах і виразках | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | | |
Seite · S. 15Originalseite ↗

Der Anfang dieses Textes kann unvollständig sein — mit der Originalseite abgleichen

шин 4 ИН 0| "ЯЖЮНЕ» 0 АЛННЯ - се - Р А - С ИДСТЯЛЬГІЧНО ВЕРБИ ВЯВИЛОНСЬКІ | Вавилонськими -- там | ад рачкам м «цуіли та й плакали, коОЛи гадували чи" | І - т нМЬьОмІі;) ПОСІСІСЛИ про! юна"! На вероах у | чи свої арфи | Книга Псаллив, 136 : 1,е він з насіння ТПІС ЗОМЛІ, 1 | пллмо посіяв цого до насіннедого поля, узяно І шсадив ОГО над всликими водами, не- мов ту вероу » Книга пророка ( "зектіля, ! / 5 | | Після 586 року до Г Х., коли цар | Навуходон: сор Дру ги зруйнував Єру- | салим, переселивши частинку иого жителів до Вавилонті, з'явилися 1 вори | про вавилонс ча» неволю «(Згодом вони | увійшли До Бібті Особрливою поєти"ч- | ною силою вражає 1306 псалом Годі шукати автора цієї щирої піст: серця, | позбавленого Вітчизни Та вважається | встановленим фактом, що верби за тих | Часів оерегами сі афрату не росли, Тому вчені, після деякої суперечки, дійшли | думки, шби малося на уваз інше воло- | голюбне дерево, а саме О СОКІР | Напевно, стародавим ізраїльтянам бракувало розлогих верб, що й досі в | достатку ростуть берегами Иордану, | Кедрону та інших річок Святої Землі, і верби були для них поетичним обрая у спогадах про рідний край. А вже | аначно пізтше великий давньоримсь- | кий поет Верплій у «Буколиках» писав | про пастухів, які, сидячи ПІД вербами, тужили за втраченим коханням Росли верби у давній Вавилоні, чит, але вони стали символом туги за батьківщиною Особливо одна з них, | широковіта, розложиста, чиє гілля по- | никає до само! землі гарним зеленим маІСКАОаДдОМІ Гому М АДАМ ПОТ СІ КО, дістала вона назву Битаю. Ця південна верба не витримува- схрестити 11! 331 нашою СО1ЛОТО Вийшов міциий пОрид, що росте тепер по всій Україні і зветься прегарноло, або плакучоїо вербою Та ще до цього Тарас Шевченко присвятив імперським в'язням рядки 4 Псалмів Давидових» Ша ріках круг Вавилона, Под вербами, В ПОЛІ, Сиділи ми і плакали В далекій неволі Гаша згадка про вербу теж стосується Вавилонського полону, куди священик Сзекіїль потрапив 3і своїм народом. Там вій був покликаний до пророчого служіння. У притчі про великого орла, яка є частиною його заповітної книги, Сзекиль радить бути терплячими 1 витриманими заради самозбереження Лише тоді народ зростатиме, наче верба, посаджена над річкою Зацвітає верба однією з перших. В їй білих пухнастих бруньках, «коТтИКкаХ»?, квітки ховаються від приморозків. Коли ж суцвіття скинуть своє захисне вбрання, легко помітити, що з одних дерев летить жовтий пилок,інші ж мають лише жіночі квіти Отже, про вербу можна сказати, що це він або вона; такі рослини звуться роздільностатевими, або дводомиитми Надвесняними вербами завжди сновигають бджоли, добуваючи перший нектар В цей час прилітають до нас 1 співочі птахи. Вербова ж пілочка швидко пускає коріння, і тому всі верби легко розмножуються живцями -- кажуть, верба з тички росте. Та й до землі вона не перебірлива: полюбляє важкі, піскові, гетри - І взяв собі Яктв сирого кия тотолево- |2о, і мигдалового, 1 кацітановогоці налутив: знит білит луштинм, вакрива очи білість, що на киятг була | Книга Буття, 30 : 37 | Незвичну заплату вигадав собі Яків | за службу вдядька Лавана, до якого він утік від гніву брата свого, Ісава. Яків запропонував Лаванові, що йому дістануться з отари лише чорні вівці та | плямисті и крапчасті кози Коли ж Лаван охоче погодився на таку скромну "пропозицію, хитромудрий Яків захо- - о до покращення породи саме цих тварин Книга Буття твердить, що він, карізавши кийків з різних дерев 1 злупивши з них пасма кори, примусив кращих тварин з отари під час паруванчя дивитися на рябі кілки И таким пром одержав хоч 1 рябе, але міцне плем'я, яке, за угодою, забрав собі- Не | піддаючи сумніву генетичні заходи Яко- РА можна припустити, що йдеться про звичайні позначки, що ними користу- СТЬСЯ кожен селекціонер, аби відрізнити в отарі кращих особин від решти, де він провадить відбір Серед найбільших дерев, під якими рнараїля приносили свої боговідкуд ВАНичницькі жертви та вчиняли опоєя тая ря ня тинь», на звана й сія, 4 13) Мабуть, мається на Увазі саме біла тополя, бо лише о розповсюджена на півдні Близько- Бон ду, росте розлого й досягає |цього рової височини Стовбур та ГІЛКИ ва вкриті ясно-сірою а0ро ШО гладенькою корою, | лише У сіра ори стовбура кора темно" зісподу пРАРа ка Округлі, зубчасті, О1лікують г истки тополі грайливо виблис ри сильному подиху вітру ! Всє Дегж СН я виглядає. наче келих, повний ""ЯчЧого напою | У за пла лука і Іси ах наших річок біла топПОЛЯ че укремими групами ПО писоких Х ТИМ часом як її сусіда - ОСОКІР,; або чорна тополя "7 Чиренма і утворює суці тні ГАЇ 70 по Се ри | совах Ь пьта гах та пісковихХ ОСТ от маг | осика Прес» лижЖча родичка О1ІЛОЇ гопоОЛлІ 7" народі називають Іще С ч ТО ТУ Лю , инсіт.кОою»' мМОВОГМО | листки рем у ли, потиоля три мтича) 00 ПП и те нії з ри МТИТІ НиВвіті ВІД пепомітного тн зво -. вишойньньь ПО знкржинннння» 00040 закиююютетню пані ей -ч-- о РР ін ни нн нання -и р нн нні жнив: | ИЮНЯ? ПРИ ТОПОЛІ 7 СЕСТІРЯ ОСИКЯ вітерця. Осика досить часто утворює з білою сестрою гібридну тополю спрувату, що має цікаве округле, Іноді фігурно вирізьблене кількалопатеве листя, зісподу струвато-повстисте, густо опушене Воно, як 1 в білої тополі, буває зовсім різне на одному дереві! Угледівши таке, мимоволі пригадаєш дивовижні генетичні експерименти старозаповітного Якова, його рябі тополеві кілочки Образ тополі, тополини, присутній у народних піснях і старовинних романсах («Їхав козак на війнонНЬьку»), є сумним, а часомі таємничим Він уособ- лює гірку жіночу долю. Іноді дівчина позбувається земних страждань, ставши тополею; це перетворення завжди трагічне, бо несумісне з християнським світоглядом. Тарас Шевченко розвинув цей сюжет у баладі «Тополя»: «Рости ж, серце-тотоленько, Все вгору та вгору; Плавай, плавай, лебедонько, По синьому морю!» Таку тасні0 чорнобрива В стетл застівала. Зілля дива наробило -- Тополею стала. Не вернулася додому, Не діждала пари; Тонка-тонка та висока -- До самої хмари. Идеться про особливе дерево, не схоже на ті ТОПОЛІ, ЩО споконвіку ростуть в Україні. Яке ж саме? Тут нема великої сталійська, або таємниці 7- Це | пірамідальна тополя. Листки в неї загострені, майже трикутні, гілки при- тиснут До стовбура и спрямовані угору Струнка Й гнучна, хитається вана ой вітром, шумить 1 виграє своїм Те . зеленим листям Власне, спочатку тільки з й називали у нас тополет» (латинською мовою 7- попултос, що зкрлите народна або поширена) Вивезена 2 анти це У 15 СТОЛІТТІ, стала вона прикрасою мастків: залишилася Суто декоративним деревом | ДОСІ Та спочатку була рІідкІСнНОЮ, вр іуужала У яву красою, що и відображено У "7 ворчості народити: Н сно коли тополеві Ооруньки о ), Й "рмияВвиої Ї» стають липкими И п ши єї ) ' і | | приємний пркуватий запах, іх Потім сушать у затінку ! вико" У відзарах ДЛЯ лікування | івипаданни м волосся Як своєто рюють збирають ристовують | упежні?, опи при шани | им 0 яти 0 ДМ -- - - -- РВЕ р иамулиєті перезположеті грунти 1 не до вподоби іншим деревам Ось воно спрапжеє дерево жити, провісник Пробудження природи! Радиочи вербовому квітові, наши предки шанували иого У своїх весняних обрядах За гиждень перед Пас хою, у День в'їзду Ісуса Христа до Єрусалима, вербові гілки несуть перед храмовою процесією, це свято зветься у нас Вер бомою Неділею. Цього дня, повернувшися з утрені, наші дідусі й бабусі приносили додому вербіння. Ним жартома били лінивих, а надто тих, що заспали, примовляючи Не я б'ю, верба б'є, За тиждень -- Великдень, Будь великий, як верба, А здоровий, як вода, А багатий, як земля Свячену гілку садять перед хвірткою чи ворітьми, доглядають 1. аж поки виросте у дерево Його височина залежить від того, якого виду верба освячена Найвища в світі біла верба, заввишки 30 метрів, росте по всій Україні, цвіте у травні, коли її довге, загострене и зубчасте листя вже добре розвинеться Зісподу воно біле, шовковисто опушене Це помітно за раптових подихів вітру, особливо перед грозою. Кажуть-бо верби побіліли -- буде дощ! Височенькою буває й козяча верба, яка зустрічається на сухіших місцях, по лісових галявинах. Її листя ширше, а сірувате гілля -- товстіше. Інші види розрізняються важче! зростають удвічі нижчими. Це верби ламка, тритичаинкова, п'ятитичинкова, що дістали в народі збірну назву верболоз На верхівках старих прабатьківських верб, що біля садиб, люблять влаштовувати свої гнізда хранителі родинного вогнища -- білі лелеки. тонізуючий і жарознижуючий засіб використовуються також саліциди и глюкозиди, що містяться у корі тополь. Всі тополі, як і верби, -- дводомні рослини, тобто кожну окремо можна назвати «він» або «вона». Якщо чоловічі тополі навесні гублять свої сережки, встваючи ними дороги й бруківки, то жіночі на початку літа сходять пухом У "'кьицачнінин ою м м що ою ноя, - "и се ко о поко» щої чо» у є б нич и, чо що пи подо р о В ен нн Р нн нкнаавалевидчноюч т жо ошо то той ьо Зі и з ель Янь ньційь?бьійсйинний оз й в й Водою бо тод о і Ж - г . чі б | Г 2 чо б, М Р ва. - тонод ож йо я, оо чу роми ВО зо ЧИ я РУШ п Й, Нр Р дн лі ль мими хі . й "гово в ша о п Чо б (У -очз мн Рон пор о п ПР у у бан нн МО РР поданьньйь я поточ о вч Р" Дю, ан У - "и -. ін и чн ні и ери «о и чи М льно 1 оон 2 ж ух ця пс п У ЦИ о « ель вч ГТ іно чи Ра чи - фон що бю і п'я й - "м че - "аю 1 "о Я нь - ЯР РА чом. ч, Ч - ч, б ч з - Учи - ваз'яМ ' з, о ХУложих Василь Пи РЕ Зо о у 1 Вік цього дерева можна порівняти з | подським, У 25 літ верби вже дорослі, біля 70-ти с гариоть, рідко ясивуть по- | над 100 рОКІВ Та скільки добра | встигають вони зробити! Зростаючи уздовж річок ставків, кОрінням сСВвоОІм | верби закріплюють бері ги, а КкОроною | густого бпіТття Ззахишаютюь воду спекот- | ного дня від перегрівання. Весняного водопілля зовсім не бояться -- тижня- | ми стоять затоплені, яка по коліна, яка | до попереку, а в якої лише верхівка, | наче чуб, на поверхні. Під водою пускає схоже на сиву бороду коріння, поміж | яким нерестяться щі знаходять приту- | лок риби та їнши річкові тварини. А як | виде вода -- знову пишається над річкою зелена верба! Віддавна з неї | роблять тарілки, ложки, ночви, барильця -- адже м'яка, пластична вербова деревина не боїться води -- не гниє Кора ж містить дубильні речовини та глюкозид саліцин, який широко застосовується у медицині Товченою вербовою корою козаки з Великого Лугу після бою посипали свіжі рани, зупиняли кровотечі Ну, а з тоненьких плочок 1 досі плетуть кошики, меблі, іграшки, тини, рибальські верші й безліч інших речей. Все це виробляють переважно з пруття тих верб, що цвітуть до появи листя й ростуть кущами. По піщаних берегах -- червона верба, або шиелюга, на Поліссі та у Карпатах -- кошична, або прутовидна, по болотах 1 торфовищах -- низенька розмаринолиста, або ницелоз. Уявіть собі: в Україні росте до 30 різних верб, від маленьких кущиків до високих дерев. Хай всі вони нічого не родять -- та, за прислів'ям: «Дарма верба, що груш нема -- аби зеленлла»! Ми любимо вербу безкорисливо, по-християнськи. | кожній пушинці мале насіннячко, яке за сприятливих умов може залетіти дуже далеко й вирости там у високе дерево | Та на відміну від інших, італійська опо | ля у нас не пушить, бо в культурі використовуються лише чоловічі екзем- | пляри. Це не заважає їй швидко рости, | де й розмножуватися живцями -- як, | зрештою, і всім іншим тополям. го че ЛЬ пек а Мчч о ЇЇ в чу чи чо нини | ЗИНИННОО си РР і занннниитт
Seite · S. 16Originalseite ↗
Людина так створена, що три чверті всієї інформації , вона отримує завдяки очам І . Яякещастя, щосвіт ми бачимо . різнобарвним! Без цього життя втратило б значну частину привабливості, а наше буття доволі плинуло б буденно та сумно. Кольорове розмаїття з прадавніх часів привертало увагу людей. І вони з часом змогли помітити та зрозуміти певні ознаки цього явища, зовні приховані від очеїї непосвячених. З давніх часів прийшла традиція кожному кольору надавати цілком певного значення. - / Виокремилася її існує мова барв, яка дещо відмінна у різних народів, культур та змінюється у часі. Відродження власної національної ідеології, поновлення мети власного національного життя 1 цілеспрямоване продовження СВОГО ТИСЯЧОЛІТНЬОГО ПОСТУпу вимагає повернення національних симрволів, одним їз яких є барва. Зв'язок СВІТЛОВОЇ енергії | кольору більш доступний безпосередньому сприйманню |і розумінню, ніж зв'язок енергії ї графіки чи будь-якої іншої форми. Вражаюча тисячолітня активність національних СИМВОЛІВ, очевидно, грунтується на їх неабиякому енергетичному потенціалі Розповідь про національні барви почнемо з того, що ру Рі яти 22 ОСС й т тя чії ин «Слово Просвіти» Засповник - Всеукраїнське "Просніта" Гараса Шіенвченка Говариство імені У 0 тя р РИ 79 п ЕМО б Й и, чі я. фе "р ПИКА ОКОЛО СГ РРУЙ ор Рг а, РАЙ З я й тая Ти Ризі а найпоширенішими кольорами староукраїнського образотворчого мистецтва є блакитний, жовто-золотий, зелений і червоний (малиновий), тобто саме ті кольори, які символізують різні іпостасі Трійці. Золоте й блакитне - це кольори двох породжуючих начал: о астрального вогню (сяйва, енергії) і блакитної астральної води Кольорове вираження символу Трійці характеризує подальший єтап світостворення. ЗАГАЛЬНЕ ПРАВИЛО: кожний колір та його ВІДТІНКИ мають цілком певне значення Але будь-яке замутнння барви, її сірість 1 забрудненість - це привернення уваги до загублених якостеїї, які цей колір озпачав. Особливе значення посідає логіка сполучення барв. Відповідь на запитання, чому не всі барви зачіпають нашу душу, ховається у знаннях, за якими жодна активність у нашому фізичному світі не можлива без певного енергетичного забезпечення, без енергетики барв. Слово «барва», навідміну від однозначного слова «колір», багатозначне В старовину воно означало не лише певний колір, 2 її уніфікований одяг, тобто належність до певної групи я я Ж ій п и Й Р руди , "ЯГА и пи з че з "й яні, "Я "я тб 3 М людей Кожіа група символізувалась своїм кольором 1 тому називалась словом «барва» або його діалектийм варіантом «варна». Варіант «варна» мав лише друге значення терміну - належтисть до певної групи людей Ще донедавна в українській мові зберігався релікт тих часів - слово «варник», яке визначало соціальну приналежність до варни правителів і вживалось у значенні «єкняЯЖжа людина», «посадник» Відомо, у давніх аріївбуло три барви (варни) БІЛА - старшина, жреці-правителі, яких звали рахмани (брахмани), ЧОРНА - сіячі та скотарі (вайш'ї і шудри), ЧЕРВОНА (малинова) - воїни (шатри, кшатрії). Малиновий утворювався внаслідок того, що до червоного, який вважався земним (третя ілостась Т рійш), додавався синій (блакитний ), що здавна вважалося кольором духовності (неба). Малиновий колір, на відміну від чистого червоного, вважався барвою духовності, які блакитний та синій Збереглись в українській мові ї старі назви варн-барв, правда, в дещо змінених значеннях (шудро, рахманний, каш, кошовий, шатро та інше). Гетьман мав срібно-білий прапор, хоча міг користуватися й шими УвіЙСЬКОВО-Магнатських загонів - червоно-білий ; військові загони народу - червоно-чорний ГУ яв ще Ло. ча ні, «Р ЕРТРИ. Р й, Р тн і я, п Р РВЕ РВС РН З ї тва чі и покажи оди п РН а КО Ж ни У ; "/ и ж РРО й Шеф-редактор Павло Мовчані Реєстраційне стідоцтно /Мо 1007 від 16021993 р Відповідальний ЛЮБОВ ГОЛОТА пні сн нини г счо о - нини ла Олександр ІГІономарій, редактор Анатолій Редколегія: Ярема Гоян, | Журавський, Погрібний, | ІОщук ДЗнатолім Пам | | | й - Козацьке військо мало боповий черооно-'малиновий стяг Іа могилах молодих козаків ставили червоні пралорці, атак званих «січових дідів» вшановували білими прапорцями ДУХИ СХОДУ І КОЛІР Сім духів стоять перед Вічністю; Дух життя - червоний Дух святості - оранжевнії Дух мудрості - жовтий Дух вічності - зелениїї Дух істини - блакитний Дух спли - синіїї Дух самопожертрії фіолетовий БІЛИЙ КОЛІР Це колір чистоти, цнот- ЛИВОСТІ, СсвІТЛа, легкості, свіжості, прохолоди, спалаху. Означає також блиск, срібло, правдивість, Європу (часом Європі приписують зелений колір) Білий колір - це символ свіТЛОНОСНОСТІ, ЯСНОСТІ Западто пристрасним людям треба частіше копцентруватися на чисто-білому кольорі Білий - це колір Місяця, день тижня - понеділок (колір Місяця - білий, часом фіолетовий, який частіше надають Нептуну) Тьмяно-білий - це символ скверни сопіту Богів (схильність до захоплень, насолод життя). Білий шлях - дорога очищення з усіх планів буття Ддреса ф, "Слова Просшти" Всеукрашське Товариство «Просвіта» ІМ. , А | гел.228-01-30: Е-таїй: ЗІОУ0О (? РКОЗУЇГТА. іпісгсот. КІЕУ СА | р З Зам. Мо 0315012 Наклад 2000 | Індекс ЗОБІ Зам х ни» | Виготовлено з готових фотоформ на комбінаті «Преса Украї Іо СЕРЦЕМ Кінчився грудень попереду 199/-и! Новий Рік - це не просто пора заміни календарів, різних, мов людські устремління, грунтовних, заснованих на глибоких знаннях про зоряне небо, космос і Сонце, чи спрощених, символічних, ВІРНІШ би сказати, поетичних Приміром, отаких, якими «Слово Просвіти» поздоровляє СВОЇХ читачів: як усмішкою, новорічним жартом, дотепом, таких доречних у свято Календар, який упродовж віків вкарбовує ритм життя православного Світу, має назву - Юпіанський Епоха його створення 46 р до Р Х, тобто задовго до Копернико. Згадаймо, з-від епохи Птоломеїв і аж до Пізнього Середньовіччя вважалося, що нерухома Земля є центром світобудови, довкола якого рухається Сонце й інші небесні тіла. Хто не відає того, що не Сонце рухається довкопа Землі, а навпаки, Земля рухається навколо Со- НІЦЯ. Та на віІВТОр цих наших знань поклали свої життя І Коперник, І їнші Диво дивне! Календар засновано на ідеї повного оберту Землі новколо Сонця! Ось вони, справжні глибокі знання, відомі острономам Древньо- ГО Єгипту 365 Днів б ГОДИН, 9 хвилин і 9 секунд потрібно було матінці Землі, щоб павою обернутися вкруг Сонця 30 ВСІХ кЛлІМОТИЧНИХ СеЗОНІВ - весна, літо, Осінь то зима Заснований на цій вепичині юліанський рік має 365 днів б годин Римський паопо Григорій ХІЇ вводить-каопендар, за яким рік має 365 днів, 5 годин, 48 хвилин, 46 секунд Григоріанським календарем звІДТОДІ ПОСЛУГОВУЄТЬСЯ КаТО- ЛИЦЬКИЙ СВІТ Ну а що ж ми? Що - Україна? 3 17/00 року піточислення по указу Петра Першого ведеться від Різдва Христового. Тож з Новим 199/ роком! Поворот стався. Земля зайшла но новий свій танок, почав збільшуватися день Мовлено не нами: нове Сонце! молоде Сонце! Іще всього буде І снігів, 'МОРОЗІВ Але ж з-під снігу - проліски З-під талих вод червонющі дикі тюльпани або ж тюпьпани ЖОВТІ, НІЖНОСТІ нечуваної, про які кажуть - кольору сонця! Протряхнуть бапки, давні всохлі річки, дибись, да на шляху ГОМІНКИХ вод -- камінь. Біл камінь ле: жить! Той, той! який трапляється майже повсюди, де тільки люди живуть. Той, з ЯКОГО перший скрібок, щоб чинити шкури но Одні 3 якого камінінійи ніж ЧОГО ТІЛЬКИ з того біп каменю, кременя, не бувало Тай взагалі, чому біле Кремені усіжо кольорів звід мамже прозорого свіТПпОГО, До оаморантового копи б хто не знав, кольору щириці, рудого бул цьому каменю ДІСТОПОСЯ ПО ЗОСЛУгох, ологородним! Скільки чудесного каміннія у світі, 'ДОрОГОЦІННОГО, | самоцйдрітів, ! Оудівельніого, а МАОВИЯЙ, ТОГО НІХТО Не може пе»: ревершити звичайну срому, "7 Ь голоту серед апмазів, рубінів. смарагдів, сапфірів . усіх не перелічити. Він, І тільки він спровжній друг людям, бо спровжнє ім'я його Вогненосець! 3 його іскри - полумя, о з попум'я - жар. Ось вам | п'янке, запашне аж духмяне, Освітлення вашої оселі, коли у вас попереду велике свято - Різдво Згадаймо в святко- ВУ тодину царя-простеця, адже своє імя Він поклов но ПЛечі ЦІЛОГО Історичного періоду, найвіддаленішого від НОС, Вік Кам'яний Він про-отець одного з наикрасСивіших самоцвітів, либонь дід ону- КОВІ. 3 іскри полум'я, а з попум'я мінкиЙ, усіх кольорів роидуги, жар втіЛленнЯяМм ЦЬОГО у холодному камені сердолік Червоний, мов жарі Червонющий, МОВ дикмИ тюльпон з південної бапки Або китиці зрілої калини на вижовклому кущі десь улісі 2 від вогненосця, кременя люди бували уважними до каміння Синє, зелене, прозоре, і непрозоре, різне, мов пюди, які прийшли но світ за певної пори у косовицю чи СіножЖоТть, за жнив чи в хурделицю: і дивно було б, якби на щастя не прирекликожнім іншій Душі ій, Тільки їй, притаманний оберіг, запоруку щастя Отож, з вогню бажання родості, поволі, упродовж ДОВГИХ ВІКІВ, |! СКЛОВСЯ КОПендар, який «Слово Просвіти» нагодує нині, у переддень Нового року, в переддень Свято | Гаоздика, гранат 2. Фіалко, аметист 3. Нарцис-жонкіль, аквамарин 4 Квіт-тгорошок, алмаз 9. Конвалія, смарогд 6. Роза, перлини 7. Сокирки Ідельфінія), рубін 8 ОЛІВін 9. Айстра, сапфір | . І0 Календула, опал І). Хризантема, топаз 12 Норцис, бірюза Добра Вам! Радості відкриттів і з епохи каменя В ТОму числі Штомпуванню протистоїть мистецтво, мистецтво Вашого квітнико також! Животворящао сило кременя знамденого Вами, Вашого Споконвіку кремень ваожовся родючості, приплоду Го де ж имОму міг це? В порохах музеїв? У сім? Вроду Всьому народу поро жити не пишень мудро, аепеи красиво! 3 відчуттям радості з відчуттям пюбові, різновидів Гладіолус, перидот- Життя богом ПІЛльки ж. як СОМОЦВІІТІВ, ЯК отих квіток, згаданих у нашому просорітянському календар! ЯКОЇ ( жОорті ЗДОЇ ОВ л! Успіхів! Усього що покладає усмішку мо губи Щасти Вам! Порадившись із серцями, просаітяни бОожають усім ЦОорим ПОЮДдЯмМ у Гіопвому 109/ ногню ра БОЦІ единого Сказати 6 ДОСТІ Зло в'я вит ятоПпТетке; року Будьмо! 252001, Київ-І, завулок Музейний, Тараса Шевченка, - ш
Емблема «Просвіта»Prosvitianyn